Твір написано під враженнями письменника від масової еміграції галицького селянства за океан. Стефаник, навчаючись тоді в Кракові, був свідком поневірянь земляків при пересадках з одного поїзда на інший. Причини, що призвели до масового переселення, — це пошуки кращої долі доведених до відчаю селян, які, незважаючи на важку працю, втратили у своїй країні будь-яку надію на гідне життя. Протягом 1890–1910 років з Галичини виїхало понад 300 тисяч українців, лише з рідного письменникові Русова на чужину подалося до 500 душ. Прототипом головного героя був односелець письменника Стефан Дідух (у творі – Іван), який емігрував з родиною до Канади.
«Камі́нний хрест» — епічно-психологічна новела українського письменника Василя Стефаника, написана 1900 року.
Оповідання присвячене прощанню селян-емігрантів з рідним краєм перед виїздом до Канади на межі ХІХ й ХХ ст., подаючись через від’їзд з батьківщини старого Івана Дідуха. Автор розкриває гнітючі переживання емігранта в момент його розриву з рідним селом і клаптиком землі, в обробіток якого він уклав усе своє життя, і який мусить покинути.