25 грудня 1845 р. в м. Переяславі під час важкої хвороби Шевченко написав цю поезію. Зимою 1845 р. поет був гостем поміщика-декабриста С. Н. Самойлова, що мешкав на Переяславщині. Поет захворів на запалення легенів. Господар садиби Самойлов, хвилюючись за стан гостя, відправив поета в Переяслав до лікаря Козачковського. Самопочуття Шевченка було жахливе, він вважав, що це, мабуть, його останні години. Помирати та прощатися з життям він не хотів, тому вирішив написати вірш-прощання з людьми: “Як умру, то поховайте Мене…”.
Це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу. У розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за допомогою інтонацій.