«Гріх» (п’єса) — п’єса українського письменника Володимира Винниченка, написана у 1919 році. Є зразком неореалізму. У творі показано трагедію людини, яка не може, не вміє жити за законами духовними, а за законами приземлено-гріховними не хоче і тому обирає смерть.
Сюжет цілком реалістичний, конкретно-життєвий. Показано Київ доби останніх літ російського царату. Герої — революціонери, гурток молодих однодумців, яким протистоїть ворожа сила — жандарми, влада. Групу викрито, знайдено їхню підпільну друкарню. Всіх заарештовано, всі в руках ворога, який прагне не просто викрити, а й зламати революціонерів морально.
У цьому двобої видокремлюються дві сильні особистості: причетна до гуртка Марія Ляшківська і слідчий Стал`інський. При арешті Марія стає прикладом витримки, гідності, нескореності для інших. Однак Сталінський знаходить її слабину: вона палко, щиро, самозречено кохає Івана, чоловіка своєї подруги. Бажаючи врятувати його, героїня виказує місце схову друкарні. Революціонерів звільняють з-під арешту. Але натомість Марія потрапляє у тенета шантажу Сталінського.
Боячись бути викритою перед товаришами, вона змушена робити нові бридкі проступки: один за одним здає декількох підпільників. Комітетники серед своїх пильно вишукують провокатора, підозрюють один одного, але Марію — ніхто. Навпаки, її найбільше шанують, до неї всі йдуть радитися. Найстрашніше для Марії — Іванова ненависть до провокатора. Вона прагне, але ніяк не наважується зізнатися коханому. Якось жартома розкриває суть трагедії, причини зради і з останньою надією благально запитує, а чи міг би він таку людину простити, бодай зрозуміти. Однак Іван рішуче, однозначно відповідає «ні», бо для нього «інтереси громади найважніші».
А жандарм продовжує наступ… Він заявляється вже прямо додому до Марії й пропонує їй поїхати з ним у Крим на відпочинок, тобто фактично стати його коханкою: «…пропоную найвищу насолоду: любити чоловіка, якого ненавидиш». Сталінський пояснює їй всю безвихідь її становища: якщо перестане доносити — арештують Івана, але якщо накладе на себе руки — він передасть Іванові безсумнівні докази її зради.
Після цього Марія реально оцінює ситуацію і робить свій вибір: забезпечивши Іванові та його родині можливість уникнути арешту, відкривши йому свої почуття, виклавши в листі до нього всю правду про зраду, вона накладає на себе руки. Її душа, сплюндрована та розчавлена слідчим Сталінським, не витримала мук.