Читати книгу "Бабусин подарунок"

Опис

В гості із села приїхала бабуся, від якої так гарно пахло житнім хлібом. Вона подарувала своєму онукові Васі нового срібного карбованця. Мати почала казати, що то даремний подарунок, так як Васько його використає на цигарки або ще на щось безглузде. Та баба була дуже добра і сказала, що вона впевнена, що він його на добро пустить. Мати пустила Васька на вулицю гуляти зі словами щоб той не повертався, якщо розпустить подарунок.

Васько прийшов на Босяцьке провалля, де вже були його товариші: Посмітюха, Задьора і Микиша. Вони називали Васька Жар-птицею, так як він мав руде волосся. Коли друзі вже збирались йти, Васько наче випадково витягнув карбованця і почав підкидати його руками. Хлопці почали всі на нього дивитись, а потім підбивати піти і купити цигарок. Та Васько задивився на провалля і сказав, що він зміг би цей карбованець перекинути на другу сторону провалля. До нього вже всі місцеві хлопці намагались перекинути камінці на той бік, але нікому не вдавалось. Посмітюха із заздрощів почав обзивати Васька брехуном, так як той ніколи не докине карбованця на той бік. Виникла суперечка, а за ним і спір. Посмітюха поставив свого ножа проти м’яча Васька, що той не докине карбованця. dovidka.biz.ua Інші хлопці намагались відговорити Васька від задуму, так як їм шкода було грошей, на які вони могли накупити собі цигарок, солодощів і солодкої води. Посмітюха насправді також не хотів, щоб Васько кидав, а лише хотів виставити його брехуном і потім поглузувати з нього. Та Васька був незворушний. Він розбігся і кинув монету, яка впала на домовлене місце — поверх приступки на протилежному боці.

Хлопці спустились у провалля, де гралися інші місцеві хлопці-ремісники і всі почали вітати Ваську з перемогою. В цей час же Посмітюха почав казати, що Васька дурний, так як віддав карбованця за його ножа, який коштує 20 копійок. Потім почав передражнювати мати Васька, яка надає йому за втрачені гроші. Тому Посмітюха запропонував нове парі: він згоден віддати своїх голубів проти револьвера Васьки, що той не зможе дістати карбованця з приступка. Посмітюха знову хотів знеславити Васька, так як приступок був майже посередині провалля і навіть страшно було дивитись, не те що лізти. Але Васька знову погодився і відправив Задьору і Микишу за мотузкою. Коли вони повернулись, він привязав один край до молодого берестка, а по іншому спустився. Всі діти спостерігали за ним, так як в любий момент він міг впасти і розбитись.

Васька не міг знайти на приступку карбованця і Задьора порадив пошукати його у дірці, так як він міг туди закотитись. Коли Васько просунув у неї руку, то голосно скрикнув і майже не впав у провалля. У дірці була гадюка, яка вкусити Васька не встигла. Він попросив хлопців скинути йому ломаччя, щоб він міг її вбити. Коли ломаччя було у його руках, він довго сидів, очікуючи, коли вилізе гадюка. Та вона не вилазила. Хлопці зголодніли і вирішили піти поїсти, а потім принести харчі Васьці і Задьорі, який залишився з ним.
Задьорі прийшла ідея викурити гадюку, і він на мотузці спустив сірники і кізяків для розпалу. Васько підпалив дірку і почав наганяти туди диму, з дірки виповзла гадюка, яку Васька побав дубасити ломакою поки не вбив, а потім кинув її у провалля.

Васько засунув руку у дірку і дістав з неї свого карбованця. В цей час прийшов Посмітюха і разом з Задьорою витягли Васька нагору. Знов переміг Васька.
Посмітюха розповів, що у Микиші щойно зняли нового картуза. Коли вони разом з Микишею йшли до них через городи, побачили кущ аґрусу діда Шевчука і почали його обривати. Дід встигнув зловити Микишу і як кару забрав картуза, тепер Микиша плакав і боявся йти додому. Васька спитав скільки коштує картуз і коли дізнався, що 95 копійок, вирішив викупити його у діда за свій карбованець.

Хлопці прийшли до діда і Васька попросив віддати картуза за його карбованець. Дід спитав звідки у Васька гроші і коли той сказав, що подарувала баба, то не взяв грошей і віддав картуза з попередженням, щоб їх більше не бачив.

Васька разом з карбованцем у кишені повернувся додому до бабусі, котра так добре пахла житнім хлібом.