Наталія Павлівна, дружина Андрія Карповича, який завершує довготривалу роботу зі створення оригінального мотора. Вона почуває у шлюбі надійність і самоповагу. Жінка розуміє, що без неї чоловік не зможе, швидко згасне. Наталія поважає Андрія
Наталія має молодого коханця — поетично обдарованого студента Антона Михайловича, котрого ніжно називає «Тосем», «Котиком», «Вогником». У цих стосунках вона щаслива, жінка відчуває зблиски іскристого кохання. Але стосунки Наталії Павлівни із Тосем складні, він хоче, щоб Наталія покинула Андрія й перейшла жити до нього.
Ситуація ускладнюється тим, що в господиню закоханий і помічник Андрія Карповича, теж інженер, Іван Стратонович, який, підслухавши емоційні розмови коханців і нечесно здобувши Тосеві листи до Наталії Павлівни, погрожує віддати їх Андрію Карповичу. Іван Стратонович розчаровується в жінці, яку він поважав. Іван стає месником за її брехню, самовпевнену зверхність. Право розпоряджатися чужою душею, карати й милувати він бере на себе і з нещадністю доводить її душу до загибелі. Вона вчинає самогубство.
Фінал драми можна прочитати і як перемогу брехні, оскільки Наталя Павлівна змогла врегулювати конфлікт, дати кожному щастя, бачення якого в персонажів індивідуальне: Тось отримав довгоочікувану обіцянку від Наталі Павлівни бути завжди з ним, Іван Стратонович дочекався того моменту, коли Наталя Павлівна піде з ним, сім’я Андрія Карповича щаслива вже тому, що мають коло себе Наталю Павлівну, Матір Божу, як її називає Саня. Несподівана ж смерть Наталі Павлівни – нещасливий випадок для всіх, а для Івана Стратоновича, який чи не єдиний зрозумів природу цієї смерті, – доказ її кохання.