Хлопчик-зірка

Двоє лісорубів працюють у зимовому лісі. Вони розмовляють про несправедливість життя та про свою бідність. Раптом вони бачать, як з неба падає зірка. Місце падіння майже поруч із ними, тому вони йдуть туди з надією знайти золото. Вони бачать на снігу золотий плащ, гаптований зірками, в якому лежить маленький хлопчик. Один з лісорубів дуже розчарований, бо, за його словами, яка користь від дитини? Другий, навпаки, забирає дитину і приносить її до себе додому. Хлопчик росте разом з його дітьми. Але росте він злим та самозакоханим. Він вважає себе знатного роду, народженим від Зірки. Хлопчик-Зірка глузує з бідних та жебраків, кидає в них камені, лає та проганяє їх з поселення. Він знущається з тварин. І хизується своєю вродою. Та одного разу до поселення приходить бідна жінка, одягнена в лахміття. Хлопчик-Зірка знущається з неї та лісоруб робить йому зауваження, нагадує, що десять років тому знайшов його у лісі. Жінка чує це та перепитує лісоруба, а потім питає чи був при хлопчикові золотий плащ та бурштиновий ланцюжок. Жебрачка каже, що вона — мати цього хлопчика. Та Хлопчик-Зірка відповідає, що вона така страшна і не може бути його матір’ю. І йому краще поцілувати жабу або гадюку, ніж її. Після такої відповіді, він проганяє жінку та йде грати до своїх товаришів. Але вони починають сміятися з нього і кажуть, що не будуть грати з таким страшним, потворним хлопчиком. Хлопчик-Зірка не розуміє їх та йде до озера. Він дивиться у воду та бачить, що обличчям він схожий на жабу, а його руки у лусці, немов у гадюки. Відтоді Хлопчик-Зірка розуміє, що покараний за свої провини. Він розуміє, що прогнав матір і повинен відшукати її…