Найпоказовішою у цьому плані є різдвяна «Казка про старого козака, рудого чорта, чотири роги і козацький рід». Спочатку автор використовує фабулу відомих народних казок: герой пішов із дому, а щоб успішно повернутися, має віддати те, що там без нього узялося, – і тоді починаються пригоди та випробовування. Зазвичай такі казки тримають читача у великій напрузі, а от в Олександра Власюка увесь твір наскрізь пронизаний дотепним гумором. Та й сам чорт, якого покликав Мехтод, щоб з лісу вийти, був «худий, рудий, рогатий», хата його «вся облуплена, стріха дірява, тин поваляний – тільки чортенята бігають туди-сюди, як мишенята. А скільки їх там – чи сотня, чи дві, то тільки жінка чортова знає. А жінка у чорта таки непогана молодичка – на пічці кашу із кізяків варить та кописткою помішує».
Казка про старого козака, рудого чорта, чотири роги і козацький рід
