Він сидить у скирті й бачить, як по дорозі йде німецький обоз. Одна підвода зупиняється і солдат підходить до скирти. Він бачить Климка і питає, хто він. Климко відповідає і солдат пригощає його галетами та сіллю.
Прямуючи далі, хлопчик натрапляє на картоплище. Там він знаходить п’ятдесят сім картоплин та вгамовує свій голод.
Він знов згадує, як перейшов жити до невеличкої кімнати у шахтній сортувальні, до вагової. Це сталося, коли німці розбомбили станцію і залізничний барак згорів. Та Климко майже ніколи не буває один – у нього завжди гостюють його шкільні друзі. А згодом до нього у кімнату перебирається його друг Зульфат Гарєєв.