Роман “Князь Єремія Вишневецький” Івана Нечуя-Левицького (1838-1918) переносить читача у вируюче ХVІІ століття. Але в центрі уваги письменника не героїка визвольної боротьби в Україні, а спроба осмислити, як нащадок славного українського лицаря Байди Вишневецького князь Єремія став зрадником свого народу. Він успадкував від своїх предків гострий розум і риси сильної людини. Але егоїзм, ненаситне бажання слави, розкошів затьмарюють усі високі порухи душі князя. Єремія вражає страшною жорстокістю у розправах над повсталими козаками і селянами, руйнував і палив Україну, “неначе татарська або монгольська орда”. Навіть закоханість у козачку Тодозю не повернула йому людську подобу, і тут він діє силою та лютими погрозами. Це глибоко психологічний твір. Письменник показує, що людина, яка зрадила свій народ, ніколи не матиме щастя.
Князь Єремія Вишневецький
