Про людську долю, незбагненну плинність життя розмірковує професор хірургії Прокіп Гордійович Холод після операції, яка скінчилась фатально. Помер молодий інженер, котрий працював над винаходом, над яким працює і сам Холод. Тяжким каменем падає на нього звинувачення: буцім ця смерть — його умисне діло, адже — трудилися в одній царині. Але ще тяжче Холодові від того, що це звинувачення кидає йому Олександр Кіндратович Білан. Професор Білан, з котрим його єднає давня, ще з студентських літ, дружба, з котрим ділили і хліб, і радощі та прикрощі, і навіть помисли.
Крапля крові
