Читати книгу "Лобо – володар Курумпо"

Опис

Оповідання складається з трьох частин. У першій частині описана історія вовчої зграї, ватажком якої був Лобо. Вовки за кілька років знищили понад дві тисячі свійських тварин. А однієї ночі розідрали заради забави двісті п’ятдесят овець. Ватажок був сильний, розумний і обережний. На Лобо полювали і розлючені фермери з ковбоями, і мисливці. Та все було марно. На капкани когось зі зграї було неможливо піймати, бо чутливий нюх Лобо попереджав про наявність запаху отрути чи людини, а їсти ватажок дозволяв зграї тільки забитих ними самими тварин. Лобо вважали за перевертня, тому полювали на нього і з допомогою чудових вовкодавів, і з допомогою нововинайденої отрути, і з допомогою спеціальних заклинань.

Друга частина знайомить зі спробами оповідача частині оповідача вполювати Лобо. Чого він тільки не робив — безрезультатно. Лобо збирав м’ясо з отрутою у купку і гадив на нього. Він знаходив у темряві капкани, розгрібав навколо них землю і закидав капкани камінням, допоки не спрацьовували пружини.

Третя частина розповідає, як Лобо все ж таки спіймали. У його зграї була красива, горда і сильна біла вовчиця Бланка. Подруга ватажка, була необачною. Оповідач, розраховуючи на її легковажність, влаштував пастку біля голови зарізаної телиці, куди вона й потрапила. Лобо всіляко намагався її врятувати. Він не думав про себе. Сумуючи за своєю подругою, скрізь розшукував її, втратив обережність і також попався у капкани. Його захопили живцем і відвезли до ранчо.