«Той, хто має навіщо жити, витримає майже будь-яке **як».»
Людина здатна вистояти в будь-яких умовах, якщо бачить сенс у своєму житті. Саме сенс — ключ до виживання, надії та гідності.
Частина 1: Досвід концтабору
Франкл розповідає про власний досвід ув’язнення в нацистських концтаборах, включаючи Аушвіц, під час Другої світової війни. Він описує:
Фізичні та психологічні страждання: голод, приниження, насилля, постійна загроза смерті.
Три фази реакції в’язнів:
Шок при прибутті — паралізуючий страх і заперечення реальності.
Апатія — емоційне притуплення і байдужість до навколишнього.
Дегуманізація після визволення — втрата здатності відчувати радість і адаптуватися до свободи.
Спостереження за людьми: ті, хто знаходив сенс, навіть у найжахливіших умовах, мали більше шансів вижити.
Частина 2: Логотерапія – пошук сенсу
Ця частина розкриває логотерапію — психотерапевтичний метод Франкла:
Основна ідея: головна рушійна сила людини — не задоволення (як у Фройда) і не влада (як у Адлера), а пошук сенсу життя.
Три шляхи знайти сенс:
Через дію або працю, яка має значення.
Через любов — до іншої людини або до ідеї.
Через страждання, якщо воно неминуче — гідне його прийняття та переживання дає сенс.
Свобода вибору: навіть в умовах крайнього поневолення людина має свободу обирати ставлення до обставин.
Екзистенційний вакуум: Франкл описує сучасну людину як таку, що часто втрачає сенс і страждає від внутрішньої порожнечі.