Сюжет роману складний, багатоплановий, побудований не в логічній послідовності подій, а в химерному переплетінні спогадів та асоціацій оповідача, сімдесятилітнього митця, лірична сповідь якого часто переплітається з різними історіями життя героїв. Авторська оповідь вільно зміщується в різні часові й просторові площини, відтак читач стає свого роду свідком і спостерігачем творення майстром і фільму, і роману, ніби мандруючи разом з автором то в реальному часі, то в спогадах, то в місті (Одесі), то в Італії, то на екзотичних островах, то в Румунії. То-Ма-Кі, сидячи перед каміном, згадує свою молодість, свій приїзд до приморського міста, де він працюватиме редактором на кінофабриці, режисера Сева, Директора кінофабрики, Професора — усі вони згодом стануть друзями і творцями фільму; згадує й прекрасну жінку, листівка з зображенням якої стоїть у нього на каміні, — це балерина Тайах, яку вперше побачив на виставі і яка стала його коханням. Витягнувши зі штормових хвиль непритомного матроса й повернувши його до життя, друзі (То-Ма-Кі й режисер Сев) вирішують знімати фільм, в основу якого покладені розповіді про морські пригоди врятованого ними моряка Богдана. Для зйомок будують справжній корабель-вітрильник. Поданий як мемуари, роман насправді являє собою ліричні розповіді про становлення українського кіномистецтва, про морські пригоди і далекі екзотичні острови, про мистецтво суднобудування, про атмосферу творчості і кохання до незвичайної жінки.
Майстер корабля
