Модри Камень — новела українського письменника Олеся Гончара, яка розповідає трагічну історію кохання за часів Другої світової війни.
Новела написана під впливом ще свіжих вражень автора від пережитого на фронті.
Уперше цей твір у повному обсязі з’явився в книжці Олеся Гончара «Новели» (1949), але до цієї миті ще виходив у журнальних публікаціях в Україні та Москві. У 1946 році письменник Петро Панч посприяв тому, щоб новелу надрукували в журналі «Україна». Проте після публікації твору в газеті «Радянська Україна», з’явилася стаття, яка містила досить різку критику автора. Олеся Гончара звинуватили в космополітизмі: радянська людина не може кохати іноземку.
Новела розділена на п’ять частин і має прийом обрамлення.
Обрамлення (1): марення ліричного героя (дівчина оглядає рідне містечко, чекає солдата, навколо «дзвенить суха весна»).
Експозиція: радянський солдат зі своїм товаришем виконують бойове завдання в засніжених горах Словаччини; змучені й утомлені, вони натрапляють на хату; жінка з боязню впускає хлопців.
Зав’язка: між солдатом та Терезою пробігає іскра кохання.
Розвиток дії: перебування партизанів у словацькому домі; розповідь матері про загиблого сина Францішека, свого чоловіка-лісника, якого забрали, щоб «германам рити шанці»; відхід солдатів (Тереза проводжає хлопців із надією побачитися знову).
Кульмінація: прихід поліцаїв до хати в пошуках батька Терези, що втік із робіт; обшук хати; поліціянти виводять Терезу з дому.
Розв’язка: смерть Терези.
Обрамлення (2): уявний діалог солдата з Терезою; урочистість природи.