Остап Вишня був затятим мисливцем та рибалкою, часто виїжджав у мальовничі місцевості з друзями на полювання. Усі ті спостереження, усе почуте він записував та використовував згодом при написанні «Мисливських усмішок».
«Мисливські усмішки» Остапом Вишнею були написані вже після війни, коли він повернувся зі сталінських таборів. Роботу над збіркою Остап Вишня закінчив у 1956 році незадовго до своєї смерті. Повний же цикл оповідань був опублікований у 1958 році видавництвом «Держлітвидав»
“Мисливські усмішки” Остапа Вишні (1889—1956) поєднують у собі пейзажний ліризм та народний гумор. Мудрий і дотепний оповідач, тобто сам автор, розповідає різні мисливські бувальщини, ділиться своїми спостереженнями та життєвим досвідом. Метою полювання для письменника було насамперед бажання долучитися до чистого світу природи й відчути себе її частинкою. Його твори заворожують соковитою народною мовою, багатством відтінків комічного, лукавим і добродушним настроєм.