Хлопчик одержує на вродини 25 олов’яних солдатиків, та в одного з них тільки одна нога. Його виливали останнім, і олова на нього не вистачило. Але солдатикові це анітрохи не заважає. Вночі іграшки оживають і починають жити своїм життям. Солдатик знаходить кохання — прекрасну балерину. Раптом з табакерки вигулькує злий гном і каже: «Олов’яний солдатику! Не дивись на те, що тебе не стосується!». Розлютившись, що солдатик його ігнорує, гном погрожує помстою. Вранці солдатика ставлять на підвіконня, вікно враз відчиняється, і він падає вниз головою з третього поверху. Починається злива. Солдатика знаходять двоє вуличних хлопчаків, котрі садять його на паперовий човник і пускають канавою. На своєму шляху він стрічає щура, що вимагає в нього паспорт. Коли вода з рівчака струмує в канал, човник тоне, а солдатика ковтає риба. Потім ця риба потрапляє на кухню власника іграшки. Рибу розрізають, і знаходять олов’яного солдатика. Його знову відносять до дитячої кімнати. Та якийсь хлопчисько кидає бідолаху в коминок. Солдатик дивиться на маленьку балерину, вона на нього, і він чує, що тане. Раптом двері в кімнату розчиняються, і протяг підхоплює балерину. Вона пурхає в пічку до олов’яного солдатика і вмить згоряє, коли сам він плавиться в яскравім полум’ї кохання. Другого дня хатня робітниця, вигрібаючи золу, знаходить у пічці маленьке олов’яне серце.
Непохитний олов’яний солдатик
