Подорожній, коли ти прийдеш у Спа… — оповідання Генріха Теодора Белля. Сюжет являє собою внутрішній монолог солдата Другої світової війни, якого, пораненого, несуть на ношах коридорами його колишньої школи, котру він полишив за три місяці до цих подій. У школі облаштований тимчасовий військовий шпиталь. Солдат помічає знайомі деталі, але не бажає впізнавати по них коридори та приміщення власної школи. Тільки коли його приносять в художній клас, він нарешті змушений визнати, що це дійсно його школа, адже на дошці класу було написано його ж почерком: «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».
Безіменний оповідач починає свою розповідь, лежачи пораненим у вантажівці, яка везе його через місто, яке оповідач не може назвати; оповідач не в змозі навіть сказати, скільки часу було витрачено на дорогу. Вантажівка зупиняється перед тимчасовим воєнним шпиталем, облаштованим у школі, і солдат описує, як його несуть на ношах коридорами й сходами. Все оточення здається йому до болю знайомим, але він списує це на лихоманку. Він втішає себе тим, що всі школи використовують подібне розташування кімнат і коридорів і те ж саме мистецьке оформлення, що пояснило б, чому він впізнає кожні двері й кожну картину на стіні.
У мистецькім класі, де його покинули, оповідач запитує одного зі своїх сусідів, де він перебуває, і дізнається, що його привезли у Бендорф, його рідне місто, та все ще не може визнати, що перебуває у своїй колишній гімназії, гімназії імені Фрідріха Великого, в якій провчився впродовж восьми років. Окрім питання про місцеперебування, оповідач турбується про те, наскільки серйозно він поранений. Практично зразу він дізнається відповіді на обидва питання.