Образ Маленького принца одночасно і глибоко автобіографічний, і ніби відсторонений від дорослого автора-льотчика. Він народжений з туги за вмираючому в собі маленькому Тоніо — нащадку зубожілого дворянського роду, якого в сім’ї називали за його біляве волосся «Королем-Сонце», а в коледжі прозвали сновидою за звичку довго дивитися на зоряне небо.
Одна з ключових філософських тем казки — буття, яке ділиться на реальне буття (існування) та ідеальне буття (сутність). Реальне буття тимчасове, минуще, а ідеальне — вічне, незмінне. Сенс людського життя полягає в тому, щоб осягнути, максимально наблизитися до сутності.
Маленький принц — це символ людини — мандрівника у Всесвіті, що шукає прихований сенс речей і власного життя. Це не просто казка-притча у традиційному вигляді, а модернізований, пристосований до проблем нашого часу її варіант, що містить безліч деталей, натяків, образів, взятих з реалій XX століття.