«Щоденник» — символ нескореного духу. Ці окремо зроблені записи вміщають роздуму більше чим за десятиліття й розташовані автором у хронологічному порядку. Але прочитані разом, є різновидом мемуарної літератури з одного боку, з іншого боку — самостійним літературним твором. Всі думки й помисли О. Довженко, висловлені в «Щоденнику», глибокі й сповнені філософського осмислення сучасного й майбутнього Україні, співчуттям до народу у важкі для нього роки.
Олександр Довженко з перших днів війни стає своєрідним літописцем тих героїчно-трагічних подій — фіксує побачене й пережите. «Щоденники майстра! От де істинний Довженко, — скаже через півстоліття Микола Вінграновський. — Тепер можна спокійно про це говорити. Недавно вони видані. Мало хто знав, що під час війни Довженко вів щоденник, якому довіряв найзаповітніші свої думки. Він змушений був вести таке подвійне життя…» Усю війну Олександр Петрович носив із собою смертоносну міну уповільненої дії — гостро викривальний сталінсько-сусловську систему «Щоденник». «Не дай Боже, щоб хто-небудь доніс про це, — продовжує Вінграновський, — ми вже тоді не мали б Довженка». Криваві кати перетворили б митця в табірний порох.