Читати книгу "Шинель"

Опис

Повість розповідає читачу про життя так званої «маленької людини».

Головний герой твору — Акакій Акакійович Башмачкін, бідний титулярний радник із Петербурга. Він служив у департаменті переписувачем паперів, любив свою роботу і не хотів претендувати на щось більше. Роль Башмачкіна серед колег була незначною, з нього часто знущалися його молоді колеги. Зарплата його становила 400 рублів на рік.

Одного разу Акакій Акакійович помітив, що його стара шинель (яка також була предметом знущань молодих чиновників) стала зовсім непридатною для петербурзьких морозів. Він приніс її до кравця Петровича, однак той навідріз відмовився латати «старий капот», сказавши, що треба шити нову.

Пошити нову шинель коштувало 80 рублів; Башмачкіну треба було зібрати 40 (40 рублів він уже мав), однак це було для нього складним завданням. Акакій Акакійович зменшив видатки: вечорами перестав пити чай; намагався ходити навшпиньки, щоб не стерлися черевики; рідше віддавав прачці білизну на прання, вдома ж носив лише халат, аби не зношувати одяг; для економії свічок відмовився навіть від улюбленого заняття — переписування вдома.

Через півроку, коли Башмачкіну видали премію більшу, ніж він очікував, вони разом з Петровичем відправилися за матеріалом для нової шинелі, яку кравець і зшив за декілька днів.

Наступного ранку Акакій Акакійович прийшов до департаменту в новій шинелі. Усі почали його вітати й хвалити, а помічник столоначальника запросив весь департамент разом із Башмачкіним на іменини. Коли після півночі титулярний радник повертався додому, до нього підійшло декілька людей «з вусами», а один із вигуком «А шинель же моя!» (рос. «А ведь шинель-то моя!») зняв із Акакія Акакійовича шинель.

Господиня квартири, яку винаймав Башмачкін, порадила звернутися до часного пристава, однак це не допомогло. Наступного дня Акакій Акакійович прийшов на роботу в старій шинелі, і його колеги в депертаменті порадили звернутися до «значної особи», генерала, посада якого в повісті не вказана. «Значна особа», який у глибині душі був доброю людиною, але самостверджувався вивищуванням над молодшими за званням, накричав на титулярного радника так, що той «вийшов, нічого не пам’ятаючи».

Від морозної вітряної погоди та поганого одягу Акакій Акакійович застудився і помер за декілька днів у лихоманці.

Відтоді в Петербурзі почав з’являтися привид «у вигляді чиновника», в якому хтось упізнав Башмачкіна. Привид стягував з перехожих їхні шинелі. Одного разу через місця, де водився привид, проїжджала «значна особа». Із криком «Твоя шинель мені й потрібна!» (рос. «Твоей-то шинели мне и нужно!») привид стягнув шинель із плеч генерала, після чого зник і більше не з’являвся.