“Сибірські новели” Бориса Антоненко-Давидовича – це збірка оповідань, в яких автор відтворює життя селян та політичних в’язнів, які були вислані на Сибір за участь у революційних подіях або за політичну діяльність. У своїх оповіданнях він описує нелегке життя сибірських засланців, їхні внутрішні страждання, боротьбу за виживання та надію на краще майбутнє.
Антоненко-Давидович у своїх творах звертається до теми людської гідності, віри в перемогу справедливості та любові до рідної землі. Він пише про сибірські пейзажі, життя селян та засланців, а також про те, як вони зберігають свою гідність та надію навіть у найважчі часи. “Сибірські новели” є важливим внеском української літератури та є відображенням трагічного періоду історії України.