Дванадцять новел «Тронки» – це дванадцять завершених історій, об’єднаних авторським задумом, а також загальним героєм, проблемою, темою. Скріплює роман і просторова точка, зображена письменником, – то конкретний куточок Таврійського степу, де живуть і трудяться робітники радгоспу, будівельники каналу, ракетники. Часові виміри твори охоплюють сучасне, минуле і майбутнє. Це епізоди багатої подіями історії причорноморських степів, роки Великої Вітчизняної війни, які проектуються на день сьогоднішній, «одне літо людського життя». Така паралель яскраво ілюструє, на думку письменника, зв’язок часів і поколінь, допомагає глибше зрозуміти проблематику сьогодення. У «Тронці» вперше в українській літературі гостро ставиться проблема викорінення сталінізму, боротьби старого з новим. На хвилі хрущовської відлиги роман був удостоєний Ленінської премії (1964).
Тронка
