Сюжетну канву роману побудовано навколо двох постатей — Григорія Многогрішного й майора НКВС Медвина. Їхній двобій — це боротьба Людини зі світом пітьми й пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їхньої людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.
Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй урешті-решт омріяне щастя взаємної любові.