Читати книгу "Україна в Огні"

Опис

Знайомство з родиною військових, Запорожців, в якій проводжають синів на фронт, сини ще не встигнуть роз’їхатися, як почнеться бомбардування, під час якого вбито Савка, поранено матір. Інші хлопці встигають втекти. Олеся запрошує переночувати з собою Василя, з яким ще не знайома, боячись знущань німців, хлопець, вагаючись, погоджується. Німці захоплюють село, тепер головні у селі полковник Ернст фон Крауз та його син Людвіг Крауз, такий жорстокий, що його навіть батько побоюється. Політика молодого Крауза — налаштувати українців один проти одного, тому він обирає поліцію, старосту та начальника поліції з односельців. Лаврін Запорожець в старостах і складає список молодих людей, яких мають забрати на роботи в Німеччину. Олеся в той список спочатку не потрапляє, але односельці дорікають і дівчина їде з України. Хоча Лавріном була запланована втеча молоді за допомогою партизан, але не склалось. Чоловіка за його зраду покарано, заарештовано, але він звільняється разом з односельцями. Вони вбивають молодого Крауза, за що старий полковник спалив село. — Приїзд партизанів у село, на чолі з Романом Запорожцем. — Торг у Німеччині українськими дівчатами — Олеся потрапляє до дружини Крауза. — Спогади Василя про Олесю. — Втеча Олесі, її тяжкий шлях до рідного села, зустріч з Христею. — Знайомство з кумиром Крауза — фюрером. Страта Крауза. — Бій та перемога. «Роман Запорожець з батьком в’їжджав у рідне спалене село. За ними їхав обоз, поранені кричали „ура“ і плакали від радості. Бійці величали артилеристів Кравчини, які були поранені, але щасливі, що виконали свою величну місію. Олеся стояла біля криниці з відрами. Проходило військо на захід. Бійці пили воду і весело дякували. Дівчині хотілося бігти шукати Василя, але щось їй підказувало, що він сам прийде до неї. І він прийшов. „Це був він і не він… Щось було в ньому інше, щось незмірне, невимовне“. Василь теж був вражений її зміною і сказав: „Яка ти красива!“ — гладячи її сиву голову. До спаленої хати прийшли Лаврін, Роман, Іван Запорожець. Не було тільки серед них матері, діда Демида, Савки, Григорія… Стали укупі коло печища і заспівали улюблену материну пісню: Ой піду я до роду гуляти, Таж у мене увесь рід багатий… Вранці Олеся знов проводжала на війну весь свій рід».