У серпні 1919 року в бою під Компаніївкою зійшлися брати Половці. Козацтво головного отамана Петлюри перемогло загін добровольчої армії генерала Денікіна, у якому перебував Андрій Половець. Врешті-решт він опинився в полоні у свого брата, петлюрівця Оверка. Андрій промовляє до Оверка батькові слова «тому роду не буде переводу, в котрому браття милують згоду». Оверко відповідає, що «рід — це основа, а найперше — держава, а коли ти на державу важиш, тоді хай рід плаче, тоді брат брата зарубає», і таки вбиває рідного брата. Потім у смертельному двобої сходяться той же Оверко й махновець Панас із молодшим братом Сашком. Оверко в свою чергу нагадує братам батьківські слова про рід і згоду, але Панас каже, що «рід у державу вростає, в закон та обмеження, а ми анархію несем на плечах, нащо нам рід, коли не треба держави, не треба родини, а вільне співжиття». Панас убиває брата, але не кидає його на полі бою, а намагається поховати обох вбитих братів по-людськи. Загін інтернаціонального полку на чолі з червоногвардійцем Іваном вискакує з лісу і бере у полон Панаса й Сашка. Панас згадує свої дитячі роки, батьків і стріляє собі прямо в голову. Іван промовляє слова, які символізують радянську епоху: «рід розпадається, а клас стоїть», і весь світ за них, і Карл Маркс ». Комісар Герт робить висновок, що брати були одного роду, але не одного класу.
Юрій Яновський (1902 —1954) — один з найвизначніших романтиків в українській літературі першої половини XX століття. При згадці цього імені постає перед очима «світ спекотний і шалений, бачиться степ у переблискуванні шабель, охоплений курявою битви». Роман письменника «Вершники» належить до кращих творів про героїку Громадянської війни.