Читати книгу "Випадковий зв’язок"

— Дене, охолонь, — кидаю зухвало шкірою відчуваючи темнющий погляд Карпенка на собі. — Наш зв’язок був випадковістю. Ти чудово знаєш, що я тобі не по кишені, — мої слова викликають на обличчі Дена гримасу люті. Здається, ще мить і він лише одним поглядом спопелить мене вщент.
— І скільки ти хочеш за ще одну ніч? – Ден різко піднімається з місця і за секунду опиняється поруч, темною скелею нависаючи наді мною. До горла підкочується задушливий ком, долоні пітніють, а серце шалено гуркоче у грудях.
— В тебе стільки немає, — відповідаю відчуваючи крижаний погляд на собі.
— Я знайду. Тільки назви ціну…

Читати онлайн