«За двома́ зайця́ми» — комедійна п’єса українського драматурга Михайла Старицького. Написана 1883 року українською мовою. У ній розповідається про цирульника Свирида Голохвостого, який намагається розбагатіти, одружившись із багатою міщанкою Пронею Сірко, і, водночас, залицяється до бідної дівчини-красуні Галі. У п’єсі порушується проблема соціальної нерівності, висміюється життя українських русифікованих міщан Києва.
Подружжя міщан Сірків у своєму будинку бідкається, що їхня дочка Проня змарніє від навчання в пансіонаті. В той же час цирульник Свирид Голохвостий зустрічає гурт простих парубків, серед яких є Степан. Голохвостий зверхньо вихваляється своїми манерами та модою. Побачивши Проню, він починає залицятися до неї в надії одружитися та отримати багатий посаг. Того ж вечора Голохвостий бачить дівчину Галю, до якої нахабно залицяється. Свідком цього стає її мати Секлета та сварить дочку, а потім хоче покликати поліцію. Голохвостий заявляє, що дуже багатий і кохає Галю. Секлета змушує його поклястися перед церквою, що він не бреше. Виявляється, Секлета та мати Проні, Явдоха, сестри. Вони сваряться через зверхність Проні до своїх родичів із простого народу. Роздратована, Секлета йде, невдовзі в дім Сірків навідується Голохвостий. Сірки, намагаючись справити враження, одягаються в модний одяг, привезений Пронею. Голохвостий вдає, що він дуже розумний та має шляхетні манери. Сірки вирішують, що дочці треба саме такого нареченого. Тоді Голохвостий наполягає пошвидше зіграти весілля.