Байка розповідає про те, як серед звірів поширилася епідемія чуми. Король звірів, Лев, вбачав у цьому кару від Бога за якусь тяжку провину, що потребує покути. Лев вирішує, що звірі мають зізнатися у своїх гріхах і того з найбільшою провиною вони повинні принести у жертву. Лев закликає до цілковитої щирості, першим зізнаючись у своїх гріхах. Він визнає, що за своє життя багато вбив і з’їв невинних овець, а також, бувало, й пастуха. Лис, своєю чергою, виправдовує лева, стверджуючи, що він насправді зробив вівцям і пастухам велику честь. Інші звірі також починають картати себе, але кожного з них виправдовують. Коли надходить черга Осла, який поскубав зеленої трави на чужому лузі, але не мав на це права, учений писарчук Вовк виголошує Осла причиною усіх лих і звірі засуджують його на смерть. Байка закінчується мораллю: «Є гроші — маєш право, Немає — то під суд іди».
Зачумлені звірі
