Минають дні, минають ночі...


Тарас Шевченко




Минають дні, минають ночі,

Минає літо; шелестить

Пожовкле листя; гаснуть очі,

Заснули думи, серце спить,

І все заснуло. І не знаю,

Чи я живу, чи доживаю,

Чи так по світу волочусь,

Бо вже не плачу й не сміюсь...



Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої?

Коли доброї жаль, боже,

То дай злої, злої!

Не дай спати ходячому,

Серцем замирати

І гнилою колодою

По світу валятись.

Л дай жити, серцем жити

І людей любити,

А коли ні... то проклинать

І світ запалити!

Страшно впасти у кайдани,

Умирать в неволі,

А ще гірше — спати, спати

І спати на волі —

І заснути навік-віки,

І сліду не кинуть

Ніякого: однаково —

Чи жив, чи загинув!

Доле, де ти? Доле, де ти?

Нема ніякої!

Коли доброї жаль, боже,

То дай злої! злої!



21 грудня 1845 В'юнища