Довкола мене — цвинтар душ


Василь Стус




Довкола мене — цвинтар душ

на білім цвинтарі народу.

Пливу в сльозах. Шукаю броду.

Над вишнями літає хрущ.

Весна. І сонце. І зело.

Стоять сади, немов кульбаби.

Спізнілі зорі, наче краби,

вп'ялися в небо. Творять тло.

Свіча горить. Горить свіча,

а спробуй — віднайди людину,

обжив, самотній, домовину.

Блукають тіні з-за плеча.

Безмовні тіні. На лиці

лиш очі і уста безгубі

шепочуть: ми підданці згуби

і мерзнуть сльози на щоці.

Ми розминулися з життям.

Не тим, напевно, брались шляхом,

заприязнилися із жахом

під буряних віків виттям.