І ця любов із доторком біди...


Сергій Жадан




І ця любов із доторком біди,

і ці слова, які назавжди вивчив:

веди мене, мій звичний і убивчий,

мій чорний часе, — стримуй і веди.

Уздовж доріг — тривалих, золотих —

ходою обережною мисливця

веди за тих, хто здався і спинився,

за тих, хто помилився і затих.

В цій осені — тривожній і німій,

де замовкає голос недоречний,

веди мене, мій вічний, мій конечний,

мій втрачений і небезпечний мій.

І теплих сосен набраний курсив.

І вересня різке різноголосся.

Ще не скінчилось те, що почалося.

Ще може статись все, про що просив.