Можливо, я просто не вмію передати все це…


Сергій Жадан




Сергій Жадан – Можливо, я просто не вмію передати все це…



Можливо, я просто не вмію передати все це словами.

Навіть не знаю, що це – образа чи радість.

Я б хотів, озираючись, бачити ніч зі спалахами та дивами.

Але див не буває, тому я просто не озираюсь.



Просто потрібно бути терплячими і міцними.

Все закінчилося. Ми лишилися в більшості.

Просто цей світ не може в собі вмістити

такої кількості болю й такої кількості ніжності.



Виснажені надвечір’я, розламані ранки,

приголосні твого шепоту, настояні на алкоголі.

Умілий лікар вилікує будь-які рани.

Час, який у нас є, зцілить будь-які болі.



Скільки б могло по всьому лишитись повітря нічного,

скільки тепла в траві й голосів на березі.

Але чорта з два – я не виніс з собою нічого:

все залишилося там, в безкінечному вересні.



Збираю розкидані речі, вертаю позичені суми.

З ким хотів – погодився, з ким устиг – попрощався.

Порожні легені, як порожні трюми –

стільки місця для радості, стільки місця для щастя.