Тріска


Сергій Жадан




Жінки торгують надвечір тріскою,

живою, вимученою, такою,

що помирає їм на руках.

Сонця, що мали давно зайти,

птахами стрибають по камінню,

й дивуючись тихо такому вмінню,

жінки і не бачать як ці сонця

ховаються їм в животи.



Діти старих кам’яних будинків

зростають без музики і годинників,

читають книги в рибальських церквах.

Пірнають в заливів тепло прозоре

і їхні очі на цій глибині

світлі від того, що дивляться в море,

темні від того, що бачать на дні.



Печальні рибалки виходять в ніч,

женуться за вітром і, дивна річ,

збирають давнє рибальське спорядження,

шукають дорогу до власного порту

й надійними сітями вкотре і вкотре,

б’ючись човном об хвилі тверді,

в глибокій, неначе смуток, воді

виловлюють свої відображення.