Волт Дiсней Маша Сердюк Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це унiкальний проект, який сприяе якiсному дозвiллю батькiв i дiтей. Книжки серii написано в захопливiй i доступнiй формi, що робить процес читання улюбленим i корисним дозвiллям. Дiти поринають у неймовiрнi пригоди персонажiв та вiдкривають для себе життя головних героiв – видатних особистостей в iсторii людства. Волт Дiсней мрiяв стати художником, про парк розваг та велику родину. На нього чекатиме чимало випробувань. Вiн подолае знущання батька та бiднiсть. У шiстнадцять рокiв пiде добровольцем на вiйну. Втратить роботу, бiзнес та права на анiмацiйного героя. Проте одного дня всi його мрii здiйсняться. У Волтера буде все, що потрiбно для щастя – велика родина, улюблена справа, надiйний друг та мiльйони на рахунку. Завдяки цiй книжцi ти навчишся вiрити у себе i свою мрiю, не боятися труднощiв та впевнено йти до мети, якою б фантастичною вона не була. Для дiтей молодшого та середнього шкiльного вiку. Маша Сердюк Волт Дiсней Дорогi читачi! Перед вами книжка iз серii мотивувальних бiографiй найуспiшнiших людей. Їi можуть читати як дiти, так i дорослi. Це незвичайна серiя. Їi написано в захопливiй i доступнiй формi. Головнi героi книжок – видатнi особистостi, якi досягли надзвичайних результатiв завдяки наполегливiй працi та невичерпнiй вiрi у власнi сили. Наприкiнцi кожного роздiлу – запитання, якi допоможуть дитинi зрозумiти й запам’ятати найважливiше. Книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» навчать дитину досягати цiлей, не боятися труднощiв, нiколи не здаватися та завжди вiрити в успiх! Герой цiеi книжки створив дивовижний свiт Дiснейленду та першi в iсторii кiнематографу звуковi й музичнi мультфiльми. Волт Дiсней не любив рутинну роботу, вiн хотiв займатися тим, що приносить задоволення. Життя нашого героя – яскравий приклад того, що великi цiлi потребують чималих ресурсiв, зусиль, часу, сил, терпiння та постiйного навчання. І вони досяжнi, якщо йти до кiнця! Пам’ятайте: батькiвське читання – один iз найбiльш емоцiйних та пам’ятних моментiв для дiтей. Коли ви читаете дитинi – вона вiдчувае вашi турботу й любов. Любiть своiх дiтей! Говорiть iм про це! Вони дуже цього потребують… Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» Мудрiсть багатьох поколiнь доводить, що найголовнiше завдання батькiв – допомогти дитинi пiднятися на ii власну гору, реалiзувати ii власне життеве завдання. Книжкова серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» допоможе дитинi пiдкорити будь-якi вершини. Видано чимало бiографiй про життя видатних людей. Але нашi iсторii особливi тим, що вони написанi «мовою дитини» та вiдповiдають потребам сучасного поколiння. Кожен iз батькiв мрiе виростити свою дитину щасливою й успiшною. Освiта посiдае в цьому процесi чи не найважливiше мiсце. Проте варто пам’ятати, що дитинi дуже важливо отримувати позитивнi емоцii в процесi навчання. Саме тодi вона по-справжньому захопиться знаннями i зможе запам’ятати необхiдне. Зазвичай дiтям не надто подобаеться вчитися, щось зубрити. Вони люблять поринати у свiт пригод iз новими героями, спiвпереживати iм, учитися разом iз ними й долати перешкоди. То запросiть ваших дiтей у таку пригоду! Книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це найкращий спосiб познайомитися з наукою, iсторiею, досягненнями людства та свiтовими вiдкриттями. На прикладi видатних особистостей та вiдомих учених книжки дають зрозумiти, що визначний успiх не приходить сам собою, вiн пiдвладний лише тим, хто багато та плiдно працюе. Не варто кожну невдачу розцiнювати як провал, адже будь-яка невдала спроба – це ще один крок, який наближае до мрii. У дорослому вiцi ми приймаемо обставини такими, якими вони е. Частiше змiнюемо ставлення до ситуацii. Та не всi здатнi змiнити себе або саму ситуацiю. Унiкальнi книжки-бiографii допоможуть дитинi зростати впевненим лiдером iз власною думкою й поглядами на свiт. А батькiв надихнуть на новi iдеi, досягнення та втiлення цiлей. І головне – допоможуть бути для своеi дитини найкращим батьком чи матiр’ю. Наприкiнцi кожного роздiлу е вправи-запитання. Вони допоможуть запам’ятати все головне й цiкаве. А також наштовхнуть на роздуми, як стати першим у своiй справi, так як це зробили Коко Шанель, Стiв Джобс, Альберт Ейнштейн, Блез Паскаль, Нiкола Тесла, Маргарет Тетчер, Одрi Хепберн, Чарлi Чаплiн, Леонардо да Вiнчi, Марiя Кюрi, Вiльям Шекспiр. Крiм того, книжки серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» надихають проводити вiльний час разом iз усiею родиною. Адже спiльне читання дае змогу щиро говорити з дитиною про важливе, змiцнюе стосунки з нею й додае любовi до книжок. Читайте та надихайтеся! РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. Волт, просто Волт За кожною усмiшкою мае бути сльозинка.     Волт Дiсней – Вiтаю, пане, у вас хлопчик! – немолода лiкарка широко всмiхнулася i спробувала передати згорток iз дитиною в руки високого худорлявого чоловiка. – Хлопчик? – здоровань трохи сiпнувся й розчаровано зiтхнув. – Ви впевненi? – Авжеж, – жiнка дзвiнко розсмiялася. – Я приймаю пологи вже двадцять рокiв. Повiрте, я можу вiдрiзнити хлопчика вiд дiвчинки. Лiкарка поклала на руки приголомшеного чоловiка дитину, замотану в пелюшки, i пiшла геть. Новоспечений татусь довго дивився iй услiд, аж поки вона не зникла в темрявi коридору. А потiм повiльно опустив очi на зморщене червоне личко й ледь чутно прошепотiв: – Так нечесно! Чоловiка, що розгублено тримав немовля посеред лiкарняного коридору, звали Елiас Дiсней. Поява цього малюка на свiт стала для нього одним iз найбiльших розчарувань у життi. Рiч у тiм, що в Елiаса вже було трое синiв. Понад усе на свiтi вiн мрiяв про доньку. Але в нього iз Флорою – його невисокою дружиною з темним, як нiчне небо, волоссям i великими очима – один за одним народжувалися тiльки хлопчики. Елiасу не щастило не тiльки з дочкою. Вiн довго не мiг знайти роботи. Будь-який проект, за який брався чоловiк, закiнчувався провалом. Йому не таланило анi з будiвельним бiзнесом, анi з вирощуванням апельсинових дерев, анi з продажем газет i журналiв. – Мене наче зурочили! – скаржився Елiас Флорi. Чомусь Елiас надумав собi, що з появою доньки чорна смуга в його життi мае обов’язково скiнчитися. Проте у Всесвiту були своi плани. І 5 грудня 1901 року Флора народила четвертого хлопчика, якого трохи згодом назвали Волтер Елiас – друге iм’я малюк отримав на честь батька. Мрiя Елiаса i Флори здiйснилася трохи пiзнiше, коли у груднi 1903 року в них народилася дiвчинка Рут. Проте пробачити Волту Елiас так i не змiг – хлопчик став для батька символом нездiйсненних бажань. Може, саме тому Елiас лупцював малого Волтера за найменшу провину. А, може, вiн просто був жорстокою людиною. – Немае кращого виховання, нiж фiзичне покарання, – повторював Елiас, б’ючи Волта важким шкiряним ременем. Дiсней-старший настiльки часто лупцював молодшого сина, що той навiть думав: Елiас – не його справжнiй тато. – Вiн мене ненавидить, – жалiвся Волт братовi Рою, показуючи йому червонi плями на тiлi пiсля «розмови» з батьком. – Вони точно взяли мене iз притулку! – Та ну, що ти таке кажеш, – утiшав молодшого брата старший. – Нам також перепадае вiд нього. І це була щира правда: «пiд роздачу» в тата Елiаса потрапляли всi четверо синiв: старшi Герберт, Реймонд i Рой, а також i Волт, попри його малий вiк. – Просто наш тато такий, – пояснював Рой, прикладаючи лiд до червоних пухирiв на тiлi Волта. – Такий, тобто жорстокий, – вiдповiдав йому молодший брат. – Не знаю як ти, а я не хочу бути ТАКИМ! Не хочу й не буду! Ім’я Елiас назавжди закарбуеться в пiдсвiдомостi Волта як символ жорстокостi, болю й вiдчаю. Дiсней не матиме анi найменшого бажання носити його. І коли хтось у майбутньому проситиме його назвати повне iм’я, Волт широко всмiхатиметься i твердо казатиме: – Називайте мене Волт. Просто Волт. Мiсто, в якому народився Волт Дiсней, називаеться Чикаго. Цей величезний мегаполiс розташований у Сполучених Штатах Америки на березi озера Мiчиган. Тут живуть мiльйони людей, а також будуеться безлiч хмарочосiв. Саме в Чикаго збудували перший у свiтi хмарочос. Офiсну будiвлю на цiлих десять поверхiв було споруджено далекого 1885 року. Зараз такий будинок нiкого не здивуе, оскiльки в багатьох мiстах свiту е будiвлi на сто, а то й бiльше поверхiв. Але 135 рокiв тому це було справжньою фантастикою. Ще б пак! Люди тодi жили щонайбiльше у триповерхових будинках. А тут цiлих десять поверхiв! У декого навiть шия терпнула, коли вони дивилися вгору, намагаючись розгледiти в небi дах цiеi дивовижi. Загалом на початку двадцятого сторiччя Чикаго було найбiльшим промисловим мiстом Америки – надзвичайно модним i прогресивним. Проте коли Волтовi виповнилося чотири роки, Чикаго стало ще й найкримiнальнiшим мiстом Сполучених Штатiв. На вулицях постiйно виникали бiйки, людей грабували серед бiлого дня. Викликати полiцiю тут стало такою ж звичною справою, як, наприклад, чистити зуби чи пити каву. І, звiсна рiч, жити в таких умовах стало дуже некомфортно. Останньою краплею для родини Дiснеiв стало вбивство полiцейського, яке сталося на сусiднiй вулицi. Пiсля цiеi страшноi подii мама Флора боялася виходити на вулицю й не дозволяла дiтям анi гуляти, анi ходити до школи. І дуже переживала, коли тато Елiас iшов кудись у справах чи навiть до крамницi. А коли чоловiк повертався додому, вона щоразу кидалася йому на шию iз криком: «Дякувати Богу, ти живий!» Елiаса така поведiнка дружини неабияк дратувала. Одного дня йому урвався терпець, i чоловiк наказав родинi збирати речi: родина Дiснеiв переiхала в невеличке мiстечко Марселiн у штатi Мiссурi. Пiсля Чикаго, що гудiв удень i вночi, наче вулик, Марселiн скидався на справжне село: тихе i напрочуд спокiйне. Замiсть хмарочосiв тут були одноповерховi будиночки, замiсть широких проспектiв – вузенькi вулички. Не лунала музика з розчахнутих настiж дверей ресторанiв, а з прочинених вiкон вечорами не було чути реготу великих компанiй. Проте тут нiкого не грабували i не вбивали. У Марселiнi Волт швидко знайшов собi друзiв. Вiн вирiзнявся веселою вдачею. Без широкоi, на все обличчя, усмiшки його майже нiколи не бачили. Тому всi сусiди i знайомi його дуже любили. У Волта почав прокидатися iнтерес до малювання. Родина Дiснеiв жила дуже бiдно, тож фарб або олiвцiв Волтовi нiхто не мiг купити. Тому вiн малював тим, що траплялося пiд руку: то вугiллям на якомусь клаптику паперу, то крейдою на стiнi. Одного разу Волт намалював на шматку газети коня свого сусiда. Портрет настiльки вдався, що малий Волт отримав за свiй малюнок цiлих 25 центiв. Космiчнi грошi для хлопця, який мрiе про цукерки! – Нi, ти лише уяви – двадцять п’ять центiв за коня! – iз захватом повторював «художник» братовi Рою. Удвох вони ласували солодощами, купленими на першу Волтову «зарплатню». – Розкiшна робота, еге ж? – смiявся Рой. – Враховуючи, що ти витратив на неi лише десять хвилин свого часу! – Крута робота! Саме для мене, – вирiшив тодi малий Волт. – Малюеш собi iз задоволенням. А тобi за це ще й платять! Хочу бути художником! – Художником? Не смiши мене! – розреготався тато Елiас, що проходив повз хлопцiв. – Справжня робота – це коли ти працюеш, наче вiл! А малювання – це не робота, а так, забавка. Дiсней-молодший нiчого не сказав татовi. Вiн знав: за суперечку батько може добряче вiдшмагати його ременем. Але вже тодi в його головi вималювалася заповiтна мрiя: стати художником. ЗАПИТАННЯ 1. Чому Елiас Дiсней був розчарований появою на свiт четвертого сина? 2. Як батько виховував своiх дiтей? Чи до вподоби тобi такий метод виховання? Чому? 3. У якому мiстi народився Волт Дiсней? Чи знаеш ти ще мiста iз хмарочосами? 4. Як Волт Дiсней заробив своi першi грошi? РОЗДІЛ ДРУГИЙ. Коли я виросту, обов’язково збудую будинок, у якому буде величезний парк розваг Якщо ти можеш про це мрiяти, то ти можеш це й зробити.     Волт Дiсней У Марселiнi родина Дiснеiв надовго не затрималася. Елiас i тут не змiг знайти себе: його просто нiхто не хотiв брати на роботу. Грошей страшенно бракувало. Про новий одяг, розваги чи цукерки можна було тiльки мрiяти. Тому вже за кiлька рокiв Дiснеi переiхали до Канзас-Сiтi. Однак уже неповною родиною: старшi брати Герберт i Реймонд не витримали жорсткостi батька. Однiеi ночi вони втекли з дому. Волт лишився в компанii Роя, який був старший вiд нього на вiсiм рокiв, i молодшоi сестри Рут. Елiаса, схоже, анiтрохи не збентежив факт, що через нього двое синiв дременули свiт за очi. Коли виявилося, що Герберт i Реймонд зникли, вiн лише голосно вилаявся й обiзвав синiв останнiми словами. А от мама Флора дуже плакала через утечу хлопцiв. Малий Волт утiшав ii як мiг. Але заспокоiв матiр вiн лише тодi, коли сказав, що Герберт i Реймонд почуваються тепер значно щасливiшими. – Ти лише уяви, як iм зараз добре живеться! – Чого це? – витерла хустинкою заплаканi очi Флора. – На них нiхто не кричить! Нiхто не обзивае! І вони не думають щосекунди про те, що зараз iх хтось битиме! – І в кого ти вдався такий розумник? – Флора всмiхнулася i пригорнула Волта до себе. Волт розсмiявся. Пiсля малювання вiн понад усе на свiтi любив смiшити людей. У Канзас-Сiтi в родини Дiснеiв настало справжне нове життя. По-перше, це було велике мiсто. Не таке величезне, як Чикаго, але й не таке крихiтне, як Марселiн. Тут були театри, ресторани й навiть кiнотеатр! Справжня втiха для малого Волта. Дiсней обожнював кiно, його кумиром тодi був актор Чарлi Чаплiн. Усi своi кишеньковi грошi Волт витрачав на квитки в кiнозал. А вийшовши пiсля сеансу, вiн iз друзями чимчикував вулицею й зображував кумедну ходу Чарлi. А також пробував прямо на тротуарi розiгрувати фiрмовi трюки Чаплiна. І цим вiн неабияк смiшив i своiх друзiв, i випадкових перехожих. Кишеньковi грошi на квитки Волт навчився заробляти хитрiстю. Рiч у тiм, що в Канзас-Сiтi тато Елiас нарештi змiг якимось дивом влаштуватися на роботу. Заробивши трохи грошей, вiн вклав iх у розвиток газети «Стар» i навiть купив частину акцiй видання – став його спiввласником. Справи потроху пiшли вгору. До цього бiзнесу Елiас вирiшив долучити своiх дiтей. Малий Волт разом iз братом Роем розносили щоранку газети й рекламнi листiвки. За будь-якоi погоди, у дощ i снiг, рано-вранцi або пiзньоi ночi, навiть у вихiднi та свята. Аби встигнути рознести ранкову пошту, Волтовi доводилися вставати о третiй ранку. А вiдтак вiн бiг до школи на уроки. Люди, яким хлопець розносив газети, зазвичай просили його про послуги: погуляти iз собакою, передати невеличку посилку сусiдам або купити щось у найближчому магазинi. І за цi послуги платили йому чайовi. Це були власнi грошi Волта, адже тато Елiас не давав синовi анi цента за допомогу з газетами. Пiсля урокiв Волт iз друзями любив гуляти бiля гiгантського маетку. Ця будiвля була мiсцевою пам’яткою: висока, пишна, iз вiзерунками на фасадi, вона скидалася на ляльковий будиночок. Проте потрапити всередину не було жодноi змоги: дiм з усiх бокiв був оточений пишним садом i високими гратами. Маеток належав одному дуже поважному багатiевi, якого нiхто нiколи не бачив. Потрапити всередину – то була найзаповiтнiша мрiя всiх дiтлахiв Канзас-Сiтi. І Волт Дiсней не був винятком. Йому страшенно кортiло знайти якiсь потаемнi дверi, крiзь якi вiн би мiг прокрастися до цiеi чудо-будiвлi. Волт так хотiв погратися в розкiшному саду! І так мрiяв пройтися кiмнатами – босонiж пробiгтися по м’якому килиму на пiдлозi, подивитися на старовиннi портрети на стiнах або побачити справжнiй камiн. Чомусь вiн був упевнений, що будинок усерединi мав саме такий вигляд. Волт iз друзями безлiч разiв намагався пробратися на територiю цього «палацу». Але всi спроби завершувалися невдачами. І тодi у Волта з’явилася ще одна мрiя. – Коли я виросту, обов’язково збудую такий будинок, у якому буде величезний парк розваг, – сказав собi вiн. – І гратися в цьому парку зможуть усi охочi – i дiти, i дорослi. Так у десять рокiв Волт Дiсней, сам того не пiдозрюючи, вигадав Дiснейленд. І його мрiя стане реальнiстю. Щоправда, лише через довгих сорок рокiв. 1914 року, коли Волтовi виповнилося тринадцять, розпочалася Перша свiтова вiйна. Це був один iз найбiльших конфлiктiв в iсторii людства. Вiйна тривала довгих чотири роки. Мiльйони людей загинули пiд час цього кривавого протистояння. Волт, який на той час ще вчився у школi, забажав пiти служити. Як i багато американцiв, Дiсней зовсiм не уявляв собi, якi саме жахiття вiдбуваються пiд час вiйни. Кривавi подii розгорталися далеко за океаном, а вiн жив в Америцi. Усi новини про вiйну хлопець дiзнавався з газет i радiо, i вони здавалися йому цiкавими, героiчними пригодами. – От би побачити все на власнi очi! – сказав одного дня Волт i почав шукати, як можна записатися добровольцем до якогось батальйону. Вiн щойно вiдсвяткував свiй шiстнадцятий день народження i почувався зовсiм дорослим i готовим до будь-якоi халепи. Проте його лише взяли на глузи. – Не вигадуй, хлопче, – плескали його по плечу всi, до кого вiн звертався. – Іди-но краще вчи алгебру й геометрiю! Але Волта цi «дурнi поради», як вiн iх назвав, аж нiяк не задовольняли. Якимось дивом вiн дiзнався, де записуються в добровольцi, i напрочуд гордий собою прийшов «подавати документи на вiйну». Але тут на нього знову чекало розчарування. – Ти що, малий, з глузду з’iхав? – вирячився на нього поважний лiтнiй чоловiк, що вiдповiдав за списки добровольцiв. – Яка вiйна? Ти ще зовсiм дитина! Навiть якби я й хотiв, усе одно не змiг би тебе записати в добровольцi – тобi лише шiстнадцять рокiв! Добровольцiв беруть лише з вiсiмнадцяти! Сам того не пiдозрюючи, поважний дядечко пiдказав Дiснею, як можна викрутитися iз цiеi ситуацii. Волт пiшов до iншоi приймальноi комiсii й пiд час заповнення документiв вказав, що йому сiмнадцять рокiв. На щастя, у нього нiхто не перевiрив документiв. Вiйна тривала третiй рiк поспiль, люди масово гинули, i Європi вкрай була потрiбна допомога. А Дiсней на той час уже скидався на цiлком дорослого хлопця: високий, кремезний, iз пишною гривою волосся, яке вiн зачiсував назад, наче якийсь офiсний клерк. Усе це додавало йому впевненого вигляду, а широка усмiшка, що не зникала з обличчя, доповнювала образ дрiбкою нахабностi. Хто би мiг подумати, що цей серйозний юнак – насправдi школяр, який сьогоднi зранку ще розносив газети, а зараз прогулюе школу! Дiснея записали добровольцем i вiдправили служити до Францii – за сiм тисяч кiлометрiв вiд дому. «Овва, на мене чекае справжня пригода!» – думав Волт, сiдаючи на величезний корабель, що мав доправити його на iнший континент. Що й казати, вiйна в життi дуже вiдрiзнялася вiд вiйни, в яку малий Дiсней грався iз сусiдськими хлопцями. Його призначили водiем вантажiвки в «Червоному хрестi». Ця органiзацiя допомагае постраждалим у збройних конфлiктах – надае не тiльки медичну допомогу, а й лiки, одяг та iжу. За рiк добровольчоi служби Волт побачив дуже багато болю i страждань, неодноразово був свiдком смертi й кровопролиття. Намагаючись урятуватися вiд жорстокостi, що стискала свiт мiцним обручем, Дiсней продовжував малювати. За будь-якоi погоди, за найменшоi нагоди, у моменти радостi чи дикого вiдчаю вiн завжди малював. Олiвцем, крейдою, вугiллям або «фарбою» вiд цибулевого лушпиння. Абсолютно випадково Волт дiзнався: якщо проварити в окропi цибулеве лушпиння, можна отримати рiзнi вiдтiнки коричневого кольору. Дiсней завжди любив тварин. Малою дитиною вiн постiйно опiкувався бездомними собаками, птахами, iжаками та iншими звiрятками. А в дорослому вiцi, досягнувши небувалих статкiв, вiн нiзащо в свiтi не хотiв знищувати бiлок, кротiв i зайцiв, якi об’iдали в його саду ягоди i фрукти. – Вони мають на це право! – казав Дiсней. – Ми, люди, можемо купити все, що нам заманеться. А тварини позбавленi такоi змоги, адже в них немае грошей! І саме цi тварини рятували сiмнадцятирiчного Волта пiд час вiйни. Вiн малював кумеднi портрети коней, зайцiв, слонiв, собак i свиней, а потiм роздавав iх усiм знайомим. – Навiть на вiйнi в людей мае бути щось добре i свiтле, – повторював Дiсней, коли даруючи комусь черговий свiй малюнок. Вiрний собi, Волт навiть розмалював вантажiвку, на якiй вiн розвозив лiки i продукти. Ото була справжня пригода! Авто з кумедними малюнками швидко набуло популярностi, незмiнно викликаючи усмiшки перехожих. Смiшна автiвка на вулицях мiст i селищ була чи не единим свiтлим промiнчиком у темному царствi вiйни. ЗАПИТАННЯ 1. Як Волт пояснював мамi втечу старших братiв? Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/pages/biblio_book/?art=64616891&lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.