Балада творчості


Іван Драч




Скульпторові Теодозії Бриж



Сприймати світ всерйоз — твоя тяжка повинність

І лущити зерно з цупких його одеж,

Тож знову руш в заміс, в тягучу погодинність,

У святі самоти за пульсом глини стеж.



Таж з глини — вся земля, таж з глини — вся людина,

Невже її, плитку, перемісити всю?

Хай в корчах корчиться тверда лобата глина

З усіх жарких ярів, з усіх бридких усюд.



Занурюй кулани в її ядучу душу,

Їй поперек ламай, прасуй її хребта,

Хай чує твій екстаз, твою захланність дужу,

Твій моцартівський дим хай смалить самота.



Знай ситу міру зла й добра веселий голод,

Спізнай усе, як є, і хай сопе юрма...

То яс тільки глина є — ще все на світі голо,

То ж тільки глина є — людини ще нема...