Василеві Симоненкові


Іван Драч




Як тобі ведеться там, Василю?

Під землею, під ріллею — там...

По якому цвинтарному стилю

Нам ростити крила в телеграм?



Та й на думи стільки того попиту,

На задуми стільки того потопту,

Аж погіркли молоді меди,

Смерте, чорну руку одведи!



Що тобі там чути під землею,

Вухами припавши, — на цей світ?..

Що тобі од нашого єлею

Юних ювілейних гірколіт?



Та й на брови впали зорі чорні,

Та й зчорнили думи ілюзорні,

Та й зчорнили золоті меди,

Смерте, чорну руку одведи!



Син мужицький. Золоте коріння.

Одчайдушна блискавка брови,

Спалах — і холуйське павутиння

Запалив пожаром голови.



На пожежі — стільки тих пожежників,

Стільки обережних обережників,

Стільки безголосої води,

Смерте, чорну руку одведи!



Пахне сонцем наше грішне небо,

В сонці — твоє полум'я руде.

Всі ми прийдем на той світ, до тебе,

Тільки Україна хай не йде!



Хай на думи завжди стільки попиту,

Завжди стільки тупоту та й потопту,

Та не згіркнуть молоді меди,

Вічно пахнуть золоті меди,

Смерте, чорну руку одведи!