Не знаю, що сталось зо мною...


Генріх Гейне




Не знаю, що сталось зо мною,

Сумує серце моє;

Їй казка стара ні спокою,

Ні сну мені не дає.



Повітря свіже й прозоре,

І Рейну повільний плин;

В вечірньому сяйві гори

Звели гряду верховин.



Красуня на верховині

Одна сидить в самоті,

Вона в золотім одінні,

Розчісує коси злоті.



Із золота гребінь у неї,

І пісню співає вона,

І силою вабить своєю

Пісня її чарівна.



Плавця у човні малому

Проймає до серця біль,

Він дивиться вгору — й тому

Не бачить каміння між хвиль.



Зникають в потоці бурхливім

І човен, і хлопець з очей;

І все це своїм співом

Зробила Лорелей.