Вечірні промені ясні...


Генріх Гейне




Вечірні промені ясні

По хвилях миготіли,

Біля хатини самотні,

Мовчазні ми сиділи.



Все море вкрили тумани,

Вгорі чайки кружляли;

А сльози милої дрібні

З очей на руки впали,



І я навколішки упав,

На сльози ті дивився,

Ті білі руки цілував,

І гірких сліз напився.



Мені жуть-туга навісна

Так палить душу й тіло,

Та безталанниця сумна

Мене слізьми струїла.