Українська мелодія


Євген Гребінка




"Ні, мамо, не можи" нелюба любить!

Нещасная доля із нелюбом жить.

Ох, тяжко, ох, важко з инм річ розмовляти!

Хай лучче я буду ввесь вік дівовати!"



— Хіба ж ти не бачиш, яка я стара?

Мені в домовину лягати пора.

Як очі закрию, що буде з тобою?

Останешся, доню, одна, сиротою!



А в світі якеє життя сироті?

І горе, і нужду терпітимеш ти.

Я, дочку пустивши, мовляв, на поталу,

Стогнать під землею як горлиця стану.



"О мамо, голубко, не пдач, ие ридай.

Готуй рушники і хустки вишивай.

Нехай за нелюбом я щастя утрачу;

Ти будеш весела, одна я заплачу!"



Ген там, на могилі, хрест божий стоїть,

Під ним радо й вечір матуся квилить;

"О боже мій-милий! що я наробила!

Дочку, як схотіла, із світа згубила!"

1840