Коко Шанель Марiя Сердюк Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це унiкальний проект, який сприяе набагато якiснiшому дозвiллю батькiв i дiтей. Книжки серii написанi в захопливiй i доступнiй формi, що робить сам процес читання не нудним i корисним. Дiти поринають у неймовiрнi пригоди персонажiв та вiдкривають для себе життя головних героiв – видатних людей усiх часiв. Із цих iсторiй дитина дiзнаеться, що можливо досягти будьякоi мети завдяки наполегливiй працi, вiрi в себе та бажанню принести щось корисне у свiт. В кiнцi кожного роздiлу – завчасно пiдготовленi запитання, якi допоможуть дитинi зрозумiти i запам’ятати найважливiше. Історii навчать дитину досягати цiлей, не боятися труднощiв, нiколи не здаватися та до кiнця вiрити у свiй успiх! Марiя Сердюк Коко Шанель © Издательство «Агентство «IPIO» * * * Дорогi читачi! Перед вами перша книга з серii мотивуючих бiографiй найуспiшнiших людей. Їi можуть читати як дiти, так i дорослi. Це незвичайна серiя. Вона написана в захоплюючiй i доступнiй формi. Головнi героi книг – вiдомi особистостi, якi досягли видатних результатiв завдяки наполегливiй працi i невичерпнiй вiрi в своi сили. В кiнцi кожного роздiлу – добiрка запитань, якi допоможуть дитинi зрозумiти i запам’ятати найважливiше. Книги серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» навчать дитину досягати цiлей, не боятися труднощiв, нiколи не здаватися та завжди вiрити в успiх! У книзi, яку ви тримаете в руках – повчальна iсторiя про дiвчинку-сироту, котра змiнила свiт, розповiдь про вiдому Коко Шанель. З iсторii життя цiеi неймовiрноi жiнки дитина дiзнаеться, що успiху в життi може досягти кожен, хто його прагне, а сiм’я та вiдносини – це найголовнiше. Пам’ятайте: батькiвське читання – один з найбiльш емоцiйних та пам’ятних моментiв для дiтей. Коли ви читаете дитинi – вона вiдчувае вашу турботу й любов. Любiть своiх дiтей! Говорiть iм про це! Вони дуже цього потребують…     Іцхак Пiнтосевич Серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» Мудрiсть багатьох поколiнь доводить, що найголовнiше завдання батькiв – допомогти дитинi пiднятися на ii власну гору, реалiзувати ii власне життеве завдання. Книжкова серiя «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» допоможе дитинi пiдкорити будь-якi вершини. Видано чимало бiографiй про життя вiдомих людей. Але нашi iсторii особливi тим, що написанi «мовою дитини» та вiдповiдають потребам сучасного поколiння. Кожен з батькiв мрiе виростити свою дитину щасливою й успiшною. Освiта займае в цьому процесi чи не найважливiше мiсце. Проте варто пам’ятати, що дитинi дуже важливо отримувати позитивнi емоцii в процесi навчання. Саме тодi вона по-справжньому захопиться знаннями i зможе запам’ятати необхiдне. Зазвичай дiтям не надто подобаеться вчитися, зубрити що-небудь. Вони люблять занурюватися у свiт пригод з новими героями, спiвпереживати iм, вчитися разом з ними i долати перешкоди. Так запросiть же ваших дiтей у таку пригоду! Книги серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» – це найкращий спосiб познайомитися з наукою, iсторiею, досягненнями людства та свiтовими вiдкриттями. На прикладi великих особистостей та вiдомих вчених, книги дають зрозумiти, що визначний успiх не приходить сам по собi, вiн пiдвладний лише тим, хто багато та плiдно працюе. Не варто кожну невдачу розцiнювати як провал, адже будь-яка невдала спроба – це ще один крок, який наближае до мрii. У дорослому вiцi ми приймаемо обставини такими, якими вони е. Частiше змiнюемо вiдношення до ситуацii. Та не всi здатнi змiнити себе або саму ситуацiю. Унiкальнi книги-бiографii допоможуть дитинi зростати впевненим лiдером, з власною думкою i поглядами на свiт. А батькiв надихнуть на новi iдеi, досягнення та втiлення цiлей. І головне – допоможуть бути для своеi дитини найкращим батьком чи матiр’ю. В кiнцi кожного роздiлу е вправи-запитання. Вони допоможуть запам’ятати все головне i цiкаве. А також наштовхнуть на роздуми, як стати першим у своiй справi, як це зробили: Коко Шанель, Стiв Джобс, Альберт Ейнштейн, Блез Паскаль, Нiкола Тесла, Маргарет Тетчер. Крiм того, книги серii «Видатнi особистостi. Бiографiчнi нариси для дiтей» надихають проводити вiльний час разом з усiею родиною. Адже спiльне читання дозволяе щиро говорити з дитиною про важливе, змiцнюе стосунки iз нею i додае любовi до книг. Читайте та надихайтеся! Роздiл перший. Небажана дiвчинка Коли хочете бачити свiт згори – махайте крилами, а як без крил народилися – не заважайте iм рости.     Коко Шанель По правий берег рiчки Луари, що у Францii, розташовуеться чудове мiстечко Сомюр. Над рiчкою здiймаеться величний замок. Зусiбiч його обступають сiрi дахи старих будинкiв iз помаранчевими димарями. Через рiчку перекинувся дивовижний кам’яний мiст, збудований два з половиною столiття тому. Такий само вигляд старовинного i гарного мiсто мало i в 1883 роцi. І того року, 19 серпня, в однiй не надто заможнiй сомюрськiй родинi вiдбулася важлива подiя – на свiт з’явилася дiвчинка. Манюня була милою i кумедною, хоч ii батьки й не бачили в дитинi нiчого особливого. У цiй сiм’i вже була одна донька, тож мама з татом не надто зрадiли ще одному голодному роту. Дiвчинка нiчим не вирiзнялася з-помiж iнших дiтей, та й iм’я iй вибрали найзвичайнiсiньке як для Францii – Габрiель. Їi батьки – Жанна й Альбер Шанель – тодi ще не знали, що цiй крихiтцi в майбутньому судилося перевернути свiт моди догори дригом. Марнi сподiвання Габрiель не любила згадувати дитинство. Ще б пак, адже батько не збирався сидiти вдома з дружиною i дiтьми. Чоловiковi видавалося, що цi маленькi згорточки в колисках, що з’являлися на свiт одне за одним, не мають стати на завадi його пригодам. Тож одного дня вiн зiбрав своi речi й подався свiт за очi. Нiхто достеменно не знав, куди саме вирушив батько. Чи то до Америки, а може, в Африку. Можливо, вiн полював на бiзонiв у прерiях або катався на величезних слонах у саванi. Дiти могли тiльки уявляти. Листiв тато нiколи не писав, та й подарункiв своiм численним дiтям не надсилав. Та все одно Габрiель його любила. Мама, котра лишилася з купою дiтлахiв, геть занепала духом. «От повернеться батько, i заживемо!» – часом повторювала вона. Однак переважно мама Жанна нарiкала на долю, бо бiдолашну жiнку все життя переслiдували бiди: спершу ii полишив чоловiк, а потiм вона тяжко занедужала. У маленькоi Габрiель склалося враження, що тато – людина-свято. Ось повернеться батько – i враз усi вони щасливо заживуть! І бiльше не лунатимуть у будинку маминi зойки, усi радiтимуть життю. У Габрiель та ii сестер нарештi з’являться новi сукнi, а не цi жахливi старi лахи, що iх iм вiддають сусiдськi дiвчата. Носити той одяг було просто нестерпно. До того ж сусiдки завжди зловтiшалися, коли бачили Габрiель у чужому одязi. Спершу це дуже засмучувало дiвчинку. Та якось вона подумала: «Та ну iх!» По-перше, ображатися на цих задерикуватих дiвчат – нижче ii гiдностi. А по-друге, невдовзi повернеться батько, i в неi буде найкраще вбрання! Тато повернувся, коли Габрiель виповнилося одинадцять. Однак приiхав вiн не для того, щоб подбати про сiм’ю. Померла мама, i п’ятьох дiтей потрiбно було кудись дiвати. Батько не вигадав нiчого лiпшого, як вiддати хлопчикiв у пiдмайстри, а дiвчаток до притулку. Так Габрiель i двi ii сестри – Джулiя та Антуанетта – опинилися пiд наглядом у монастирi Обазiн. То була похмура будiвля iз сiрого каменю, зведена ще за лицарськоi доби й часiв хрестових походiв у 1134 роцi. Всерединi було холодно i неприемно, але подвiр’я там виявилося розкiшним. Повсюдно росли дерева й квiти, за якими доглядали черницi, посеред клумб дзюрчав водограй. А оточували монастир мальовничi пагорби. Щоправда, iх Габрiель бачила дуже рiдко: вихованкам притулку заборонялося виходити за браму. Батько поiхав, пообiцявши повернутися, коли знайде кращий притулок. Та тiльки знову обдурив. Габрiель щодня подумки розмовляла з батьком. «Татусю, – казала вона йому, – я часто мию голову жовтим милом, бо ж знаю, що тобi не до вподоби запах брудного волосся!» Габрiель ставало значно легше на душi, коли вона подумки розповiдала батьковi про день у нудному притулку. Цi «розмови» були для неi промiнчиком свiтла. Навiть трiшечки забувалися кпини дiвчат, котрi дражнили ii сиротою. Справжня дитяча дружба i втеча Неймовiрною втiхою для маленькоi Габрiель були канiкули. Татова сестра, тiтка Луiза, забирала сестер iз Обазiну до Варенна. То була ще одна мальовнича мiсцина, однак у монастирi Габрiель сидiла пiд замком, а у Вареннi дiвчинка мала змогу гуляти i спостерiгати за всiм, що вiдбуваеться надворi. О, то була справжня воля! Нiхто ii не змушував брати за наказом ложку пiд час обiду, не потрiбно було вбиратися в однаковi нуднi сукнi, котрi носили геть усi дiвчата у притулку. Можна було читати, багато читати! На горищi в тiтки Луiзи Габрiель знайшла любовнi романи, зiбранi з газетних вирiзок i зшитi грубою ниткою. Дiвчата в цих романах любили i страждали, i Габрiель переживала разом з ними. Вона насолоджувалася iсторiями, в яких шляхетнi розбiйники перемагали негiдникiв i рятували чарiвних дiвчат, а потiм брали з ними шлюб. Усi цi неймовiрнi iсторii Габрiель переказувала Адрiен – своiй тiтцi, трохи молодшiй од неi за вiком. Адрiен стала найкращою подругою Габрiель на все життя. Вона була дуже вродливою – не такою, як отi дiвчата з притулку. І як нiхто iнший заслуговувала на те, щоб ii серце пiдкорив шляхетний розбiйник! Однак батьки Адрiен були зовсiм iншоi думки. Перед завершенням школи iй пiдiбрали нареченого, i це був зовсiм не красень з любовного роману. Старий Поль не вразив серця анi своеi майбутньоi нареченоi, анi ii вiрноi подружки. І Габрiель збунтувалася. Вона запропонувала Адрiен утечу – у кращих традицiях любовного роману. Адрiен, страшенна боягузка, спершу опиралася, але пiд натиском Габрiель зрештою здалася. Достоту, як у любовних романах, дiвчата зв’язали одяг i спустилися саморобним канатом з вiкна. Юним авантюристкам тодi здавалося, що вони вирушають у захопливу подорож! Що ж, подорож справдi виявилася захопливою, та, на жаль, нетривалою. Дiвчат швидко впiймали й повернули назад. Однак не до Обазiну. Черницi вжахнулися вiд зухвалостi вихованок i вiдмовилися приймати iх до закладу. Не встигла Габрiель зрадiти, що нарештi завершилися ii «тортури» монастирем, як ii замкнули в iншiй «в’язницi». То був пансiон iнституту Богоматерi у старовинному мiстечку Мулен. По сутi, цей заклад нiчим не вiдрiзнявся вiд притулку в Обазiн, де заборонялося геть усе. Можна було лишень молитися i вивчати кравецьку справу – мусять же ж дiвчата опанувати хоч якусь спецiальнiсть! І на це грiх скаржитися, адже фах швачки вiдiграв величезну роль у життi Габрiель, визначивши подальше ii майбутне. Запитання: – Чому Габрiель не любила згадувати дитинство? – Куди сестри потрапили пiсля смертi матерi? – Хто став найкращою подругою Габрiель? – Чому Габрiель i Адрiен утекли з монастиря? – Який фах дiвчата опанували в пансiонi мiстечка Мулен? Роздiл другий. Ковток свободи Якщо хочете, щоб ваша воля була виконана, не варто вмовляти, а чи кричати, достатньо лише зажадати цього. Одначе робити це слiд так, аби нiхто не подумав, що можна вчинити iнакше.     Коко Шанель Завершивши навчання, Габрiель i Адрiен влаштувалися кравчинями у крамницi «Свята Марiя». Тут торгували геть усiм: приданим для наречених, тканинами, капелюшками, гачками та гудзиками. Подружкам доручили дрiбний ремонт одягу, а ще до iхнiх обов’язкiв входило залучення клiентiв. Здавалося б, нiчого складного. Церуй чужi мережива й мило усмiхайся панночкам у багатошарових, як святковий торт, сукнях. Та непосидющiй Габрiель невдовзi набридло потурати заможним панночкам. Їi творча натура прагнула пригод, а виявилося, що в крамницi годi й шукати тих пригод. Грампери, власники «Святоi Марii», здавалися подругам справжнiми тюремниками – вони контролювали дiвчат удень i вночi. Вдень Габрiель i Адрiен працювали пiд пильним оком власникiв, а вночi спали у крихiтнiй кiмнатцi пiд дахом крамницi. Про розваги, ба навiть прогулянки, й мови бути не могло. Самостiйне життя І настав день, коли Габрiель вже несила було миритися з таким життям. Вона почала вмовляти Адрiен поiхати вiд набридливих Грамперiв. Однак та вагалася. І не тому, що хотiла залишитися. Насправдi дiвчина боялася засмутити рiдних, а ще ii тривожила думка, що Грампери виженуть геть iх iз крамницi. І тодi вони з Габрiель не матимуть де заробити собi на шматок хлiба. Адрiен боялася всього, а Габрiель – нiчого. Вона вважала, що як докласти зусиль, усе якось влаштуеться, i свято вiрила в успiх. До того ж iй так хотiлося бодай iнколи зазирати до кондитерськоi! А мiстер i мiсiс Грампер дiвчатам цього не дозволяли. Зрештою Габрiель умовила Адрiен, i дiвчата переiхали до крихiтноi, вбого умебльованоi кiмнатки. Певна рiч, нове помешкання розташовувалося не в бурхливому центрi Мулена. Дiвчата поселилися на вуличцi Пон-Гiнге, де дуже тхнуло сирiстю вiд рiчки, а сама вулиця за дощовоi погоди перетворювалася на брудне мiсиво. Однак вiднинi вони стали самостiйними! Подружки бiльше не залежали вiд господарiв i не лягали спати в суворо встановлений час. Звiсно, бувало й таке, що спати вони лягали голодними, бо ж майже всi заробленi грошi йшли на оплату оренди кiмнатки. Дiвчата часом i не спали ночами, виконуючи термiнове замовлення. Однак це була справжня свобода! А точнiше, перший ii ковток. Другим ковтком став похiд до кондитерськоi. Габрiель мрiяла про неi вiдтодi, як довiдалася про чаювання. І ось як це було… Секрети чаювання Якось Адрiен захворiла, i Габрiель сама поiхала до замовницi. Розкiшного замку господинi вона дiсталася близько полудня. Однак з’ясувалося, що клiентка ще навiть не прокинулася. Габрiель застала ii в лiжку. Дама в пишному пеньюарi видалася дiвчинi справжньою королевою. А позолота на бильцях лiжка й безлiч прикрас неабияк вразили сироту. То он як живуть клiентки, котрi приiжджають до крамницi у власних екiпажах! Певна рiч, Габрiель завважила, що у величезному замку була всього одна ванна. Не сховалося вiд пильного ока дiвчини й те, що мадам не завадило б як слiд вимити волосся. І, звiсно, вона побачила плями поту пiд пахвами майже на всiх сукнях. Але то були дрiбницi. Габрiель хоч i не поважала мадам за неувагу до гiгiени, однак при цьому страшенно заздрила iй. Їi впевненостi, а надто ii причетностi до iншого свiту – свiту, за яким бiдна дiвчина могла лише пiдглядати в щiлинку. Заможна дама збиралася переробити кiлька суконь. Нiчого складного: дещо оновити, десь пiдшити новi мережива, десь прикрити вишивкою плями. Усе це Габрiель вирiшила виправити на мiсцi. Так вона провела в замку цiлий день i стала свiдком п’ятигодинного чаювання. Цю моду господиня привезла з Англii. В Обазiнi не було такого звичаю. Вiдтодi Габрiель охопило бажання випити чаю з тiстечками. І щойно Адрiен одужала, дiвчата подалися до цукернi «Спокуса». На щастя, накопичених грошей вистачило i на чай, i на доволi дорогi тiстечка. Зi швачки у спiвачки Дiвчата налагодили власне життя: впродовж тижня вони сумлiнно працювали, а у вихiднi вирушали на прогулянку. І неодмiнно зазирали до цукернi, де пили чай iз тiстечками, ласували фруктовим морозивом i задивлялися на кавалеристiв. Цi вiйськовики привертали увагу всiх дiвчат мiста. Бравi вояки служили в полку, що розташовувався по той берег рiчки, на якiй стояло мiсто Мулен. Щовечора красенi в одностроях з’являлися на вулицях мiста: високi вусанi, вирядженi в блакитнi пiджаки, яскраво-червонi шаровари й кумеднi кепки з величезними козирками. Коли вiйськовi проходили повз, на iхнiх кепках кумедно пiдскакували величезнi пiр’iни. Дiвчата були в захватi вiд хвацьких молодикiв. Удень кавалеристи вчащали до кондитерських, а ввечерi сидiли в кав’ярнi «Ротонда». Габрiель iз Адрiен самi не могли вiдвiдувати «Ротонду», адже це було дуже непристойно. Тож лишалося подругам чекати, коли iх туди запросить котрийсь iз красенiв у червоних шароварах. Однак кавалеристи не помiчали простих дiвчат. Усi вони були аристократами i ходили на побачення тiльки з розкiшними жiнками. Цi дами носили дорогi хутра i золотi прикраси. А що було в Габрiель та Адрiен? Самi лишень латанi сукнi! Добре все обмiркувавши, Габрiель вирiшила, що вони з Адрiен повиннi влаштуватися в «Ротонду» спiвачками. Згодом вона не могла згадувати цю iсторiю без смiху. Дiвчата увiрвалися до кабiнету директора кав’ярнi. Габрiель з порога заявила, що вони хочуть тут працювати й готовi хоч зараз пiдписати контракт. Вiд страху в Габрiель трусилися жижки, i щоб це приховати, вона поводилася надмiру самовпевнено. Вiд нахабства двох худорлявих дiвчат у директора кав’ярнi мало мову не вiдiбрало. А коли вiн нарештi отямився, то попросив щось заспiвати. Що дiвчата могли заспiвати? Пiснi, що iх навчили у церковному хорi в Обазiнi? А чи жартiвливих пiсеньок, яких виспiвували гуляки на вулицях? Це було б цiлковитим фiаско! Однак Габрiель не збиралася вiдступати – дiвчина була не зi слабкодухих. Раптом несподiвано навiть для самоi себе вона стала руки в боки i хвацько заспiвала модноi пiсеньки «Ко-ко-рi-ко». У цих куплетах доводилося зображати пiвнячий крик. – Ко-ко-рi-ко! Ко-ко-рi-ко! З кабiнету двi скромнi швачки вийшли щасливими – у руках вони тримали рiчний контракт. Габрiель i Адрiен мали виступати на сценi пiд час вiдпочинку основного складу спiвачок. Щоправда, директор не призначив плати за роботу, зате вiн дозволив дiвчатам збирати чайовi пiсля кожного виступу. Адрiен категорично вiдмовилася спiвати. Вона знову злякалася, i не допомагали нiякi вмовляння. Помiркувавши, дiвчата вирiшили, що Габрiель спiватиме, а Адрiен збиратиме грошi, обходячи публiку з капелюхом. Нарештi дiвчата потрапили в омрiяну «Ротонду»! Та ось тiльки всерединi кав’ярня виявилася суцiльним розчаруванням, адже нiтрохи не вiдповiдала уявленням Габрiель i Адрiен про життя артисток. Гримерна була крихiтною i брудною, вкрита шаром пилу й повсюди гуляли протяги. У залi стояв важкий запах iжi й алкоголю. А вигуки, вереск i звуки ненастроеного пiанiно часом заглушали спiв Габрiель, яку всi прозвали Коко… Конец ознакомительного фрагмента. Текст предоставлен ООО «ЛитРес». Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию (https://www.litres.ru/mariya-serduk-14312704/koko-shanel/?lfrom=362673004) на ЛитРес. Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.