Знаю — медом сонця...


Євген Маланюк




Знаю — медом сонця, ой Ладо,

В твоїм древнім тілі — весна.

О моя степова Елладо,

Ти й тепер антично ясна.



А між нами простір — гураганом.

Хоч вдихнуть, хоч узріть тебе де б…

Половецьким хижацьким ханом

Полонив тебе синій степ.



Десь там квітнеш вишневим цвітом,

Десь зітхаєш в веснянім часу,

А мені ти — блакитним містом

В золотім полудневім меду.



А мені ти — фата-моргана

На пісках емігрантських Сахар —

Ти, красо землі несказанна,

Нам немудрим — даремний дар!