У рідній моїй стороні


Володимир Свідзінський




У рідній моїй стороні

Не маю я рідного дому,

Ні саду — щоб діяти те,

Що миле й відрадне мені.



Зібрав би я в гарну сім'ю.

Дерева,

і квіти, і скелі,

І плем'я, чий голос — пісні,

Любило б оселю мою.



Я слухав би джеркіт струмка,

Я б міг зупинити в долині

Потік і розводити риб

У круглій водоймі ставка.



Скінчивши спокійні труди,

Я йшов би спочити на берег,

І верби вітали б мене —

Задумані сестри води.

Живу я в чужому дому

На біднім веретищі міста;

Лиш насип я бачу з вікна

Та обрій у вічнім диму.



Два древа стоять у дворі,

Два друга самотніх, два в'язні;

Немає під ними трави,

Не видно їм блиску зорі!



Лиш вітер крилом громовим

Над ними ударить порою,

Пробудить то шум у гіллі,

То мрію у серці моїм.



1939