ДИТЯЧА ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ••!*!* Н. Н. Малофєєва, І. В. Травіна, О. В. Широніна ЧУДЕСА СВІТУ Четверте видання, без змін КИЇВ * П Е Р О *2011 УДК 087.5(03) ББК 92 Д 49 Малофєєва Н. Н., Травіна І. В., Широніна О. В. Д49 Чудеса світу / Малофєєва Н.Н., Травіна І. В., Широніна О. В. — 4-те вид., без змін. — К .: ТОВ «Перо», 2011. — 96 с .: іл. — (Серія «Дитяча енциклопедія ПЕРО»). ISBN 978-966-462-140-0 (серія) ISBN 978-966-462-143-1 Ця книжка знайомить юних читачів зі світовою культурною і природною спадщиною людства. У ній розповідається про знамениті пам’ятки мистецтва та архітектури, як сучасні, так і ті, що дійшли до нас із глибини віків, і про дивовижні природні ландшафти, що збереглися в різних частинах світу. УДК 087.5(03) ББК 92 ISBN 978-966-462-140-0 (серія) ISBN 978-966-462-143-1 © TOB «Перо», 2008 ЗМІСТ «Книга про розмаїття світу............................................. 4 Сім чудес Стародавнього світу...................................... 6 Фараонові усипальниці..................................................6 Світло Фароса.................................................................8 Громовержець у себе вдома.........................................10 Сади посеред пустелі....................................................12 Посмертна слава Мавзола........................................... 14 Спалена богиня............................................................. 16 Колос на глиняних ногах............................................... 18 Сім нових чудес........... ................................................. 20 Найдовша фортеця...................................................... 20 Остання твердиня інків................................................. 22 Скельне місто................................................................ 24 Мексиканські піраміди.................................................. 26 Колосальний амфітеатр...............................................28 Пам’ятник великого кохання........................................ 30 Христос-Благословитель.............................................32 Європа............................................................................. 34 Туманний Альбіон......................................................... 34 Батьківщина Дон Кіхота................................................ 36 Земля стародавніх германців...................................... 38 Прекрасна Франція .......................................................40 Найвищі гори Європи................................................... 42 Спадкоємці стародавніх римлян..................................44 Велика Еллада..............................................................46 Слов’янські країни.........................................................48 Колиска слов’янських народів ......................................50 Азія.................................................................................... 52 Міст між Європою й Азією............................................52 Свята земля.................................................................. 54 Землі найдавніших цивілізацій....................................56 Серединна імперія....................................................... 58 Загадковий півострів....................................................60 Африка.......................................................................... 62 Стародавня земля фараонів........................................ 62 Природа Африки.......................................................... 64 На півдні Африки.......................................................... 66 Америка......................................................................... 68 Нью-Йорк, Нью-Йорк.................................................... 68 Через увесь континент.................................................70 Фантастична природа..................................................72 Чудеса Південної Америки............................................74 Мистецтво давнє й сучасне......................................... 76 Австралія...................................................................... 78 Загублений світ.............................................................78 Рукотворні чудеса........................................................ 80 Острови в океані.......................................................... 82 Загадкові ідоли.............................................................82 Острів лемурів..............................................................84 Землі Зелена й Крижана...............................................86 Країна Вранішнього Сонця...........................................88 Полярні чудеса............................................................. 90 Під Полярною зіркою.................................................... 90 Найпівденніший материк.............. ............................... 92 Покажчик 94 «Книга про розмаїття світу» Чудесами світу у давнину називали видатні твори мис­ тецтва й інженерної думки, які вражають людей своєю велич­ чю й красою. Це були величезні статуї й грандіозні споруди — гробниці, храми, палаци. Древні склали список семи чудес світу — своєрідний путівник по світових визначних пам’ятках. Однак чудес на світі набагато більше, ніж може вмістити та­ кий коротенький список. Ми з вами зробимо подорож по всіх континентах пла­ нети, по морях і островах, заглянемо й на полюси Землі. Багато є цікавого, незвичайного, унікального й у Старому Світі (Європа, Азія й Африка), і в Новому (Америка, Австра­ лія й Океанія). Євразія й Африка — батьківщина найдавніших цивіліза­ цій, прямим спадкоємцем яких є сучасне суспільство. У Гре­ ції та в Італії, в Іраку та в Єгипті збереглися дивні пам’ятники античного мистецтва, свідчення давньої культури. Древні держави Америки, культура австралійських аборигенів та­ кож дивують сучасний світ грандіозними архітектурними спорудами, оригінальними творами мистецтва, незвичай­ ними технологіями. Помиляються ті, хто гадає, ніби чудеса світу могли ви­ никнути тільки у сиву давнину, вони з’являються й у наші дні! Це, наприклад, Сіднейський оперний театр в Австралії або «Танцюючий будинок» у Празі, і список можна продовжувати У наш час до чудес світу відносять не тільки те, що ство­ рене людиною, але й унікальні природні визначні пам’ятки — вулкани й гейзери, озера й ріки, гори й лі­ си. й продовжувати. Знамени­ тий італійський мандрівник Марко Поло, який побував на Сході, в XIV ст. написав книгу про свої мандрівки. Називалася вона «Книга про розмаїття світу». Так само можна було б назвати й нашу книгу: ми зробимо уявні подорожі у часі й прос­ торі, потрапимо у Стародав­ ній світ, відвідаємо далекі країни, дізнаємося й поба­ чимо чимало несподіваного та незвичайного, зрозумі­ ємо, який багатий і різно­ манітний світ та якою без­ захисною буває його краса. Зберегти багатство й розма­ їття природи нашої планети, а також культурну спадщи­ ну її мешканців у всіх куточ­ ках Землі — наш обов’язок і перед нашими предками, і перед нашими нащадками. А перший крок до цього — знайомство із чудесами сві­ ту. Отже, перегортайте сто­ рінку й починайте читання книги про розмаїтість світу! Венера Мілоська. Мармурова статуя роботи давньогрецького майстра Агесандра. II ст. д о н. е. Статуя виставлена в Луврі Сім чудес Стародавнього світу Перший список семи чудес світу навів грецький письмен­ ник Антипатр Сідонський (II ст. до н.е.). До списку ввійшли єгипетські піраміди, вавилонські висячі сади, храм Артеміди в Ефесі, усипальниця царя Мавзола в Галікарнасі й дві величезні скульптури — статуя бога сонця Геліоса на острові Родос і статуя Зевса в Олімпії. Фараонові усипальниці У Єгипті, країні на північному сході Африки, зародила­ ся одна з найдавніших цивілізацій. Більша частина єги­ петських земель — посушливі пустелі, де жити майже не­ можливо. Люди селилися в оазах — місцях, де була вода. Найбільша єгипетська оаза — долина ріки Ніл. На родючих полях берегів Нілу стародавні єгиптяни вирощували зерно, овочі, фрукти. На чолі Стародавнього Єгипту стояли могут­ ні царі — фараони. Фараони за життя вважалися богами, а після смерті їх хо­ вали у величних гробницях — пірамідах. Ці кам’яні усипаль­ ниці фараонів немов стверджували божествене походження Піраміди зводили десятки тисяч людей У могилах фараонів зберігалися незліченні скарби. Аби вбе­ регти гробниці від розкрадачів, входи до них замуровували, але це не допомагало. Не боялися грабіжники і гні­ ву богів: усі піраміди були розграбовані ще у дав­ нину. царської влади, торжество вічності над коротким люд­ ським життям. У кожної піра­ міди була квадратна основа і чотири трикутні стіни, які сходилися в одній точці — верхівці. Всього зберегло­ ся близько 80 пірамід, вони розташовані в долині на за­ хідному березі Нілу. Сьогод­ ні у цих місцях лежать єги­ Єгипетські піраміди — єдине петські населені пункти Гіза із стародавніх семи чудес світу, (передмістя єгипетської сто­ яке збереглося до наших днів лиці Каїра) і Саккара. Найпершу усипальню — піраміду фараона Джосера — збудував архітектор Імхотеп у XXVIII ст. до н.е. Найбільша піраміда випала на долю фараона Хеопса. Якщо вірити дав­ ньогрецькому історикові Геродоту, 100тис. чоловік будува­ ли її 20 років: будівництво почалося, щойно Хеопс зійшов на трон. Її складають майже 2,5 млн кам’яних блоків. Висота піраміди Хеопса — 146,6 м, а довжина сторони її основи — 233 м. Трохи менша піраміда Хефрена: висота — 143,5 м, довжина сторони основи — 215,25 м. Поряд з пірамідами Хеопса і Хефрена збереглася ще одна гробниця — піраміда Мікеріна, сина Хефрена. Світло Фароса У IV ст. до н.е. великий полководець Александр Македон­ ський змінив зовнішній вигляд Стародавнього світу. Алек­ сандр завоював Грецію, Єгипет, підпорядкував Азію, дійшов навіть до Індії! Всюди на завойованих землях Александр за­ сновував нові поселення, багато з них на його честь отри­ мали назву Александрія. Одним із найбільших міст давнини судилося стати Александрії Єгипетській. Александр Македонський вирішив побудувати в Алек­ сандрії маяк — гігантську башту з сигнальним вогнем вгорі (вогонь указував кораблям шлях у гавань), він вибрав і місце На честь острова, на якому був побудо­ ваний перший у світі гі­ гантський маяк, у май­ бутньому всі маяки почали називати фаросами. А всім відоме слово «фара» теж по­ ходить від назви острова і мая­ ка — Фарос. Маяк складався з трьох величезних ярусів. Нижня частина підносилася на 71 м, злегка звужуючись догори. Середній, восьмикутний ярус, мав висоту 34 м, а на ньому стояла кругла башта — власне маяк, де розміщувалася освітлювальна система. Увінчувала 130-метрову споруду статуя Зевса-рятівника для будівництва — острівець Фарос, розташований недале­ ко від місця впадання Ніла в Середземне море. Будівництво почалося вже після смерті Александра, в 300 р. до н. е., і було завершене до 279 р. до н. е. Архітектор Сострат Кнідський будував маяк із застосу­ ванням усіх досягнень сучасної йому техніки. Через усі яру­ си маяка проходила шахта, яка вела до освітлювальної сис­ теми. Вантажі на верхні поверхи піднімалися за допомогою канатної тяги. Маяк працював удень і вночі: вдень моряки орієнтувалися на стовп диму, вночі — на полум’я багаття. Аби побільшити ефект від його світла, використовувалася особлива система бронзових, гладко відполірованих дзер­ кал. Складний інженерний пристрій не завадив архітекторо­ ві зробити Александрійський маяк шедевром архітектури: величні яруси, обличковані зовні білим мармуром, справля­ ли на жителів і гостей міста незабутнє враження. Маяк простояв більше шістнадцяти століть, поступово руйнуючись від землетрусів і від­ сутності догляду. Проте навіть до XIV ст., коли маяк був остаточно зруйнований, його висота складала близько 30 м (це величина сучасно­ го десятиповерхового будинку!). До нашого часу зберігся лише цоколь маяка — він став за основу середньовічній фортеці. Світло яскравого вогнища на вежі маяка можна було побачити з моря за 50 км Громовержець у себе вдома Олімпія (місто на грецькому півострові Пелопоннес) нам відома як місце, де виникли знамениті Олімпійські ігри, а для стародавніх греків Олімпія була насамперед релігійним центром, місцем шанування верховного бога — громоверж­ ця Зевса. У храмі Зевса стояло одне з семи чудес світу — статуя Громовержця роботи скульптора Фідія. Статуя бога пригнічувала своєю величчю: висота сидячої фігури разом з п’єдесталом складала 14м, богиня Ніка, яка стояла на до­ лоні Зевса, була вища за пересічну людину! Храм Зевса був побудований архітектором Лібоном з Еліди в 456 р. до н. е. Афінянин Фідій вважався у греків найбільшим скульпто­ ром. На жаль, жодна з колосальних (тобто величезних) ста­ туй майстра не збереглася до наших часів, і оцінювати мис­ тецтво Фідія ми можемо тільки з копій і фрагментів скульп­ тур афінського храму Парфенона, що збереглися. Окрім Зевса Олімпійського, Фідій створив ще дві колосальні ста­ туї (інколи їх теж зараховували до чудес Стародавнього сві­ ту) — це бронзова Афіна Промахос (Войовниця), яка стояла на афінському Акрополі, і виконана подібно до Зевса із зо- Давньогрецький географ та істо­ рик Страбон так опи­ сував статую Зевса: «Вона була такою високою, що... здавалося, що худож­ ник, створюючи її, пору­ шив пропорції, бо сидячий Зевс майже торкався стелі, і... якби він захотів устати з трону, то, певно, скинув би дах». лота і слонової кістки Афіна Партенос (Діва), яка стояла усередині Парфенона. Статую Зевса Фідій ви­ конав із золота і слонової кістки. Пластинки дорого­ цінних матеріалів скульптор закріплював на величезному дерев’яному каркасі. Зевс сидів на величезному троні, зробленому з кедра й інкрус­ тованому чорним деревом та коштовними каменями. Рельєфи на троні зображали сюжети грецької міфології. На голові у Громовержця був золотий оливковий вінок — символ миролюбності. Гола до поясу фігура бога і його голова були виточені зі сло­ нової кістки. Плащ Зевса, його борода і волосся були виконані із золота, а обличчя й тіло — зі слонової кістки. На жаль, статуя не зберегла­ ся — у V ст. н. е. її каркас за­ гинув при пожежі. На правій долоні Зевса стояла крилата богиня перемоги Ніка, лівою рукою він тримав скіпетр — знак царської влади Сади посеред пустелі Азіатське місто Вавилон, збудоване на берегах ріки Євф­ рат, був однією з найбільших столиць давнини. Чудесами сві­ ту в різні часи вважалися відразу кілька його споруд. У Біблії збереглася розповідь про одне з них — Вавилонську вежу, стовп, який здіймався до самого неба. Бог, розгніваний зухвалістю будівельників, наділив людей різними мовами, і люди перестали розуміти один одного. Виникла метушня, плутанина — тим і закінчилося Вавилонське стовпотво­ ріння. Іноді до чудес світу зараховували й захисні мури величез­ ного міста: масивні, неприступні мури Вавилона тягнулися навколо міста приблизно на 90 км! Але чудом із чудес, яке затьмарило славу всіх ін­ ших споруд, стали вавилонські висячі сади. Ці сади часто називали ще сади Семіраміди — на ім’я легендарної цариці Ассирії. Однак збудував їх цар Тінисті сади виросли просто на дахах палацу Багатошарова конструкція, яка поєднує різні матеріали, не дозволяла воді заливати підвали палацу: на кам’яні бал­ ки — основу терас — накладався шар водонепроникного ас­ фальту, потім шар цегли, який покривали свин­ цевими пластинами, і лише на них насипали землю. Навуходоносор, який жив двома століттями пізніше Семіраміди. Він же спорудив і Вавилонську вежу, і оборонні стіни. Дружина царя Навуходоносора, уродженка Персії, сумувала у пісках Межиріччя, і, щоб угамувати її тугу за батьківщиною й утішити царицю під час частих розлук (адже цар півжиття провів у військових походах), Навуходоносор наказав роз­ бити сади на терасах. Дерева, кущі, насіння трав і квітів над­ ходили в палац з усього світу: Навуходоносор, можна сказа­ ти, влаштував перший у світі ботанічний сад! Але мало посадити де­ рева на терасах (буквально на дахах палацу — тому сади й прозвали висячими), їх по­ трібно було поливати. Воду брали з колодязів і Євфрату. Але як доправити її на тера­ си? На жаль, складна інже­ нерна споруда завдячувала своїм існуванням рабській праці! Сила-силенна рабів ка­ чали воду на верхню терасу, Жителям випаленого сонцем а звідти вона по системі труб Вавилона сади здавалися надходила в нижні сади. справжньою казкою Посмертна слава Мавзола Всім відоме слово «мавзолей» — це гробниця, споруда, збудована над могилою великої людини. Але чи знаєте ви, що, називаючи розкішні усипальниці мавзолеями, ми від­ даємо данину пам’яті стародавньому правителеві Мавзолу, який жив у IV ст. до н. е. на півострові Мала Азія в місті Галікарнасі й правив маленькою країною під назвою Карія? Адже це від його ім’я походить назва «мавзолей». Розкішна гроб­ ниця, яку збудувала в Галікарнасі вдова Мавзола Артемізія, стала одним із чудес світу, а посмертна слава самого Мав­ зола рознеслася далеко за межі його скромних володінь. Будували мавзолей архітектори Сатир і Піфей. Цар помер у 352 р. до н.е., однак, можливо, будівництво гробниці по­ чалося ще за його життя, а завершилося лише при онукові царя. Біля основи мавзолею був розташований гігантський куб, де розміщувалися могили царської пари — МавзоНапевно, так виглядав Галікарнаський мавзолей ла і Артемізії. Цей куб пра­ вив за цоколь для грецько­ го храму. Замість звичного для греків двосхилого даху храм увінчувала піраміда, на верхівці якої була спору­ джена мармурова квадрига (колісниця, запряжена чет­ віркою коней). Нічого подіб­ ного не було ні на Сході, ні у Греції, ані в Єгипті! Мавзолей про­ стояв півтора тисячоріччя, але в XII ст. н. е. більша час­ тина споруди загинула від землетрусу. Довер­ шили руйнування гроб­ ниці люди: в XV ст. мар­ мурові плити мавзолею були використані на бу­ дівництві фортеці. Величезний п’ятидесятиметровий мавзолей усла­ вився не тільки незвичайною архітектурою, а й чудовим скульптурним оздобленням. Творцями його рельєфів і статуй стали видатні грець­ кі скульптори — Леохар, Ти­ мофій, Бріаксид, Скопас. На рельєфах цоколя були представлені сцени амазономахії — битви грецьких во­ їнів з жінками-войовницями ам азонкам и. Ф рагм енти статуй і плит з безцінними рельєфами й були знайдені при розкопках у XIX ст. і за­ раз виставлені в лондон­ ському Британському музеї. Статуї Мавзола і Артемізії були знайдені при розкопках Спалена богиня Грецьке місто Ефес, розташоване на півострові Мала Азія, було центром поклоніння богині Артеміді — дочці Зевса, сес­ три бога Аполлона. Артеміду вшановували як богиню полю­ вання й покровительку тварин, а також як помічницю жінок, які народили дітей. Ефесяни мріяли спорудити гідний будинок богині (у греків храм був не місцем молитви, а житлом, де незримо перебувало божество), і в VI ст. до н.е., коли Ефес разом з іншими малоазіатськими містами потрапив під вла­ ду царства Лідії, кошти на будівництво пожертвував лідій­ ський цар Крез. Збудувати храм ефесяни вирішили серед боліт: вони спо­ дівалися, що м’який ґрунт зіграє роль подушки і вбереже святилище від руйнування під час землетрусів, які часто тра­ плялися в Малій Азії. Будувати храм почав критський архітек­ тор Херсифрон, він звів саме святилище (целлу) і встано­ вив колони. Будівництво продовжив його син Метаген, який увінчав храм дахом, а будівничі Пеоніт і Деметрій завершили Д ах храму підтримували 127 струнких колон Грецький історик Плутарх повідомляє, що храм був спале­ ний у ніч народження Александра Македонського. Греки го­ ворили: «Немає нічого дивного в тому, що храм Артеміди згорів: адже богиня була у цей час зайнята, допомагаючи Александрові з ’явитися на світ». опорядження святилища. Біломармуровий храм немов здіймався над рівниною. Мармуровий дах, який лежав на прикра­ шених рельєфами колонах, здавався май­ же невагомим... Прекрасний храм, гордість Ефеса і всієї Греції, був завершений до 550 р. до н.е. На жаль, він не простояв і двохсот років: улітку нічної пори 356 р. до н. е. у храм Артеміди проникнув божевільний із запале­ ним смолоскипом. Просмолені балки мит­ тю спалахнули, звалилися мармурові пли­ ти, потріскалися колони. Стражникам, які його схопили, палій сказав, що його звуть Герострат, а храм він знищив, щоб увійти в історію... Герострат був страчений, і ефесяни заприсяглися пустити його ім’я у непам’ять. А проте, храм відродився: жителі Ефеса в Ефесі під керівництвом архітектора Хейрокра- Артеміду вшановували як та заново відбудували його на попелищі. богиню родючості Саме новий храм увійшов у список семи чу­ й зображували багатогрудою дес світу й простояв ще кілька століть, поки прекрасною жінкою його не розграбували набіги варварів. Колос на глиняних ногах Жителі грецького острова Родос у 305 р. до н. е. з честю витримали облогу знаменитого полководця Деметрія Поліоркета (у перекладі з грецької його прізвисько означало «обложник міст»). На честь перемоги родосці вирішили спо­ рудити колос (величезну статую) заступника острова — бога Геліоса, а у процесі будівництва статуї використовувати за­ хоплені в бою трофеї (зброю, обладунки ворогів). Родосці невипадково вирішили спорудити статую саме Геліоса. Вва­ жалося, що дружиною Геліоса була дочка Посейдона німфа Рода, пов’язана з островом. Честь створити бронзову статую божества надали знаменитому скульпторові Харету. Взявшись за роботу над 32-метровою статуєю, Харет спорудив металевий каркас і покрив його глиною. Навколо глиняної форми зробили насип, по яко­ му йшли кручені сходи (до закінчення будівництва вони дісталися голови ко­ лоса). Каркас вирішили обшити бронзоНа цій реконструкції колос зображений біля входу в гавань, однак швидше за все статуя стояла в місті й кораблі в неї під ногами не пропливали вими листами. Почали з ніг, і що далі просувалися май­ стри, то вище здіймався насип, а щоб гарантувати стійкість порожнистій статуї в міру будівництва її запов­ нювали камінням. Усього на Геліоса пішло 12т бронзи, а вже каміння, глини й піс­ ку ніхто й не важив! Геліос, який стояв на мармуровому постаменті, вийшов таким величезним, що палець його руки був більший за людину. Колос не простояв і 70 ро­ ків з моменту будівництва: в 224 р. до н. е. на Родосі стався сильний землетрус, і гігантська статуя розвалила­ ся. Відтоді про речі на вигляд переконливі, але насправ­ ді неміцні кажуть: «колос на глиняних ногах» (хоча в реального колоса Геліоса ноги, звісно, були не глиня­ ними). Гігантські уламки про­ лежали в гавані Родосу ще майже тисячу років. Потім їх продали якомусь купцеві. Розповідають, уламки статуї з великими зусиллями заван­ тажили на 900 верблюдів... Статуя Колоса Родо­ ського була гігантським маяком: у правій руці бронзового Геліоса го­ ріло величезне багат­ тя, яке вказувало морякам шлях угавань. Будівництво статуї зайняло 12 років і завершилося в 2 8 0 р. до н. е. Сім нових чудес Із давніх семи чудес світу збереглися тільки піраміди. І наші сучасники вирішили скласти список нових семи чу­ дес — таких, які можна побачити й у наші дні. Був складе­ ний список із 77 «претендентів», і кожен із жителів пла­ нети міг через Інтернет віддати свій голос за ту або іншу визначну пам'ятку. 7 липня 2007 року (цю дату записують ще так: 07.07.07) був оголошений список нових семи чудес світу. До нього ввійшли: Велика Китайська стіна, древнє місто інків Мачу-Пікчу (Перу), скельне місто Петра (Йор­ данія), піраміди індіанців майя у Чичен-Іца (Мексика), амфітеатр Колізей (Італія), мавзолей Тадж-Махал (Індія) і статуя Христа-Благословителя (Бразилія). Найдовша фортеця Колись Цінь Шіхуанді, який об’єднав Китай і став його першим імператором, наказав спорудити уздовж північних кордонів величезної країни потужну стіну, здатну стримува­ ти натиск кочівників. Від однієї оборонної споруди до іншої потягнулися ланцюги укріплень — так почалося будівництво Великої Китайської стіни. Було це в III ст. до н.е., а завер­ шилося будівництво Стіни років через 600. Легенда гово­ рить, що Стіна простягнулася по тому шляху, який за день По Великій Китайській стіні за добу можна було пе­ реслати повідомлення через всю величезну країну Для передачі інформації використовувалися сигналь­ ні стовпи диму на гарнізонних вежах. подолав Цінь Шіхуанді на своєму крилатому коні. Кінь про­ летів близько 10тис. лі (це понад 5 тис. км). Там, де його ко­ пита торкалися гір, були збудовані вартові башти. Відстань між сусідніми вартовими баштами — два польоти стріли. Це зроблено для того, щоб всю ділянку Стіни можна було обороняти (прострілювати) з тієї або іншої башти. А через кожні 20 км були збудовані великі гарнізонні башти, де по­ стійно вартували загони солдатів. Середня висота ділянок Стіни, які збереглися, — 79 м, а ширина стіни — близько 5 м, по верху стіни міг пройти (і навіть проїхати) загін солдатів. Стіна в давнину була най­ кращою дорогою через всю країну. Протяжність ділянки Стіни, що збереглася, — близько 2500км. Але якщо рахувати бічні частини і відгалуження, довжина всієї споруди буде понад 6 тис. км Остання твердиня інків У XVI ст. до берегів нещодавно відкритого материка Пів­ денної Америки прибули європейські завойовники — іспан­ ці. Вони оголосили війну індіанській державі інків, розташо­ ваній на теренах сучасного Перу. Добре озброєні, безжальні та віроломні загарбники підкорили індіанців і розграбували їхні міста. Пам’ять про багату й щасливу країну залишилася жити лише у стародавніх легендах індіанців. Розповідали, наприклад, що у стародавній столиці інків Куско був сад, який прикрашали фігури рослин і тварин, відлиті з чистого золота. Інки взагалі дуже любили золото — його блиск нагадував їм про сяйво Сонця (адже самі себе індіанці називали синами Сонця). А ще пам’ять про могутню державу збереглась у величних руїнах — стародавніх фор­ тецях, стіни яких складені з багатотонних кам’яних брил. Напевно, так виглядало стародавнє місто Мачу-Пікчу в епоху розквіту У 1911 році учені вияви­ ли в Андах (найвищих горах Південної Америки) руїни міста-фортеці Мачу-Пікчу. Воно було збудоване біля підніжжя однойменної гори (її назва перекладається як «стара вершина»), на північ­ ний захід від Куско, на висоті понад 2,5тис. м над рівнем моря. Будівлі у стародав­ ньому місті були розташова­ ні на висічених у скелях те­ расах, які з’єднувалися одна з одною сходами. До наших днів у місті збереглися за­ лишки палацу, житлових бу­ динків, храмів і навіть об­ серваторії — майданчики, з яких жерці спостерігали за зірками. Мачу-Пікчу — місто зага­ док. Навіщо інки побудували фортецю так високо в горах, далеко від столиці? Чому місто, до якого не дістали­ ся іспанці, занепало? Поки відповіді на ці питання вчені не знайшли. Але і сьогодні руїни Мачу-Пікчу вражають своєю величчю — це справді одне з чудес сучасного світу. Мурування стін з вели­ чезних брил називають циклопічним, і учені досі не можуть зрозуміти, як індіанцям вдавалося пе­ ресувати величезне каміння і ставити брили одна на од­ ну. Адже жителі Пів­ денної Америки навіть не знали колеса! Руїни Мачу-Пікчу (сучасний вигляд) Скельне місто Дивовижне стародавнє місто Петра, створене просто у скелях, розташоване на теренах сучасної азіатської дер­ жави Йорданія, що знаходиться на Аравійському півостро­ ві. У III ст. до н. е. — II ст. н. е. Петра була столицею держави набатеїв — групи арабських племен. Набатеї були чудовими художниками, у творчості яких переплелися традиції єгипет­ ського, грецького, арабського мистецтва. Перші згадки про Петра відносяться до VII ст. до н. е. Міс­ то розташувалося в гірській долині, на перехресті жвавих торгових шляхів. Зростання міста тривало декілька століть, і кінець його розквіту по­ клало римське завоювання в 105 р. н.е. За римських ча­ сів Петра стала невеликим провінційним містечком, а її вічна суперниця — Пальмі­ ра — перетворилася на ба­ гате й прекрасне торгове місто. Слава про сірійську Пальміру пережила століт­ тя. Проте Петрі судилося по­ Скельні гробниці Петри вернути свою минулу славу Деякі ідоли й монументи Петри присвячені місце­ вим божествам. Написи допомогли прочитати ім’я одно­ го із стародавніх набатейських богів —Душар (або Дусар). Ще згадується загадкова богиня аль-Уцца, ім’ям якої ара­ би називали «вранішню зірку» планету Венеру. вже у наші дні. Якщо розкішні будинки, башти, арки і коло­ нади Пальміри були зруйновані (спочатку римлянами, а по­ тім невблаганним часом), то висічені у скелях храми і гроб­ ниці Петри збереглися до нашого часу, і тепер ми називаємо Петру одним з сучасних чудес світу. У Петрі збереглися вирубані у скелях храми, вівтарі (жер­ товники), гробниці й житлові будинки. Найкрасивішим хра­ мом вважають ель-Хазнех — у нього двох’ярусний фасад заввишки приблизно 20 м. Є в місті й напівкруглий театр, який вміщував 3 тис. чоловік. Цю стародавню арабську спо­ руду добудували і розширили завойовники-римляни. Храм ель-Дейр, цілком створений у скелі, удвічі вищий за ельХазнех. Збереглася силасиленна скельних гробниць (набатеї не ховали мертвих у землі, а опускали їхні тіла у кам’яні могили) — і розкіш­ них, і найскромніших, при­ значених для простих горо­ дян. Скелі, в яких вирубана Петра, складаються з чер­ воного піщанику. Цей диво­ вижний камінь у різну пору дня здається то рожевим, то жовтуватим, то червоним, то жовтогарячим. Храм ель-Хазнех Мексиканські піраміди Багато століть тому, коли в Європі нічого ще не знали про заморські землі, на теренах сучасної Мексики (держа­ ви на півдні Північної Америки), а також деяких інших держав Центральної Америки існувала могутня держава майя. Ве­ лика цивілізація народу майя виникла наприкінці І ст. до н. е. і проіснувала до початку XVI ст. Майя будували великі кам’яні будинки, храми, носили одяг з бавовняних тканин, прикра­ шали себе витонченими виробами із золота й міді. Перши­ ми поселеннями майя були невеликі селища, на зміну яким прийшли міста-держави. Там жили правителі, будувалися храми, споруджувалися стели з малюнками й написами, які увіковічували основні події історії. Майя були найкращими архітекторами доколумбової Аме­ рики. Сьогодні усьому світу відомі піраміди майя. Піраміди служили основою для храмів: що вище здіймалася піраміда, то ближче до неба могли піднятися жерці. Підйом цей був справою нелегкою, адже сходи були дуже стрімкими, май­ же вертикальними, східці мали різну висоту, а поручнів геть бракувало. Іноді такі сходи розташовували з чотирьох сторін піраміди. Майя буду­ вали навіть стадіони — май­ данчики, призначені для гри з м’ячем. Збереглися руїни деяких міст майя, таких, як Тікаль, Ушмаль, Паленке. Майяпан, Чичен-Іца. Чичен-Іца увій­ шла до списку нових чудес «Храм воїнів» в оточенні «Групи тисячі колон» світу. Розташована на пів- ночі півострова Юкатан, Чичен-Іца славиться сво­ їми храмами-пірамідами. Д ев’ятисхідчасту піраміду заввишки 24 м із широкими сходами на кожній зі сторін називають «Храмом Кукулькана». Збереглися ще «Храм воїнів» (невисока чотирьохсхідчаста піраміда); «Храм ягуарів» з дивовиж­ ними стародавніми фреска­ ми; загадкова «Група тисячі колон» — руїни чотирьох ко­ лонад, які утворюють гігант­ ський прямокутник. Чичен-Іца була занедбана ще до вторгнення в Аме­ рику європейців. У X ст. її захопили тольтекі —дав­ ні вороги майя, а в XII ст. місто було розграбова­ не об’єднаним військом трьох ворожих держав. Руїни міста поглинули я джунглі — можливо, саме тому Чичен-Іца так д о ­ бре збереглася. Майя виявляли велику ці­ кавість до астрономії, вони вели спостереження за ру­ хами світил, складали ка­ лендарі. Напевно, у кожному місті майя була обсервато­ рія — місце для спостере­ жень нічного неба. Займали­ ся такими спостереженнями жерці. У Чичен-Іці зберегли­ ся руїни круглого храму, де розміщувалася обсервато­ рія «Караколь». Обсерваторія «Караколь» Колосальний амфітеатр У столиці Італії Римі архітектурних пам’яток безліч, адже Рим був заснований понад 2,5тис. років тому. Однак лише одна з них увійшла до списку нових чудес світу (і, до речі, стала там єдиним представником Європи) — це Колізей, побудований у І ст. н. е. Колізей — це гігантський амфітеатр. Амфітеатрами у давнину називали споруди, дещо схожі на сучасні стаді­ они. Давньогрецький театр являв собою півколо: сходи, які спускаються згори донизу, з місцями для глядачів, унизу — майданчик для вистав. Отож, якщо з’єднати два театри так, щоб два півкола утворили коло, а внизу вийшов би великий круглий або овальний майданчик (арена), то і вийде амфі­ театр (у перекладі — «подвійний театр, театр по обидва боки»). Даху над амфітеатром не було. Колізей, навіть напівзруйнований, вражає солідною міццю й суворою величчю Колізей вміщував 50 тис. глядачів. Ряди лав ділилися на чотири яруси. У перших рядах сиділи імператор і сенато­ ри, вище — римська шляхта, ще вище — прості громадяни, бідняки, вільновідпущеники (раби, відпущені господарями на волю) і на «гальорці» — у галереях за колонами — раби. Величезну овальну будівлю завдовжки 188 і завширшки 156 м оперізували потужні стіни, складені із блоків туфу — породи, яка утворилася із застиглої лави. Склепіння Колізею були зведені з цегли й бе­ тону. У центрі Колізею роз­ ташована овальна арена Офіційно Колізей нази­ розміром 54x86 м. «Арена» вався амфітеатром Флавіїв, а Колізеєм, у перекладі з латини означає «пісок». Ця назва виникла тобто «колосальним, тому, що майданчик для боїв розташованим поряд посипали піском, який вби­ з гігантською стату­ рав кров. єю — колосом», його почали називати то­ Так, видовища, якими на­ му, що неподалік солоджувалися стародавні римляни, були кривавими. від амфітеатру сто Це були гладіаторські бої, яла величезна статуя — страти злочинців, цькування колос — римського ім­ людей дикими звірами. Гла­ ператора. діаторами в Римі називали борців, які билися між собою або з дикими звірами, щоб розважити глядачів. Сутички не­ рідко закінчувалися смертю одного з противників. На арені Колізею могли одночасно битися Зтис. пар суперників. З виникненням християнства й початком переслідувань християн Колізей побачив нові видовища: на його аре­ ні християнських мучеників кидали на розтерзання диким звірам. Пам'ятник великого кохання Колись Індією правили імператори з династії Великих Моголів. У 1627 році на трон зійшов Шах-Джахан (у пере­ кладі його ім’я означає «володар світу»). Шах-Джахан здо­ був чимало військових перемог, але не це прославило у сто­ літтях його ім’я. Правитель до нестями кохав свою дружи­ ну Арджуманд Бану (коли вона вийшла заміж, то одержала титул Мумтаз-Махал, або Тадж-Махал, «обраниця двору»). Красуня Мумтаз-Махал народила чоловікові 14 дітей і по­ мерла під час п’ятнадцятих пологів. Безутішний удівець ви­ рішив спорудити дружині величний мавзолей. Тадж-Махал — пам ’ятник мусульманської архітектури: мавзолей має купол мечеті, а довкола нього — чотири мінарети (високі вежі, з яких мусульман закликають на молитву) Шах-Джахан був суворим правителем і жорстокою людиною. Ще замолоду він намагався скинути свого батька Джахангіра. Джахангір вибачив синові, а коли Шах-Джахан усе ж таки став імператором, він наказав убити своїх братів та інших родичів, аби ніхто не зазіхав на прес­ тол. Але це не допомогло: трон у Шах-Джахана відняв його власний син Аурангзеб. І ось у місті Агрі, де розташовувалася столиця ШахДжахана, почалося будівництво. Тривало воно понад 20 ро­ ків, з 1630 р. по 1652 р. На березі ріки Джамни з’явився ди­ вовижний храм з п’ятьма куполами — великим центральним і чотирма навколо — меншими. Висота найбільшого купола сягала 74 м, довгий час мавзолей Тадж-Махал був найви­ щою спорудою Індії. Навколо мавзолею побудували чотири високих мінарети, розбили сад з фонтанами, перед входом був викопаний величезний басейн. Стіни Тадж-Махала були обличковані напівпрозорим білим полірованим мармуром, шляхетний камінь прикрашали орнаменти із самоцвітів. Точно не відомо, хто був архітектором цього шедевра. Швидше за все перський зодчий Устад-Іса. На іншому бе­ резі Джамни Шах-Джахан збирався збудувати такий самий мавзолей для себе, тільки із чорного мармуру, однак цим планам не судилося здійснитися. На схилі життя імператора щастя відвернулося від ньо­ го: він втратив владу, був ски­ нутий із престолу. Вісім років перед смертю Шах-Джахан перебув у палаці, який став для нього в’язницею. З вікна своєї кімнати колишній пра­ витель щодня міг милува­ тися прекрасною гробницею коханої дружини. А коли Шах-Джахан помер, його дочка й вірні слуги на човні перевезли його тіло через ріку й поховали поруч із нею, у тому ж таки мавзолеї Тадж- Надгробок над могилою МумтазМахал усередині мавзолею , Махал. Христос-Благословитель Одне із найчудовіших міст Південної Америки, Ріо-деЖанейро, багато років було столицею Бразилії, поки у цент­ рі країни не збудували нову столицю (її назвали так само як і державу — Бразиліа). Вирісши на березі Атлантичного океану, Ріо славиться прекрасними пляжами, сучасними хмарочосами, пам’ятниками стародавньої архітектури (най­ давніший із них, монастир Сан-Бенту, датується кінцем XVI ст.). І все-таки головною визначною пам’яткою сучасно­ го Ріо стала гігантська статуя Ісуса Христа, яка немов ширяє над містом. Саме ця скульптура ввійшла до списоку сучас­ них чудес світу. Колосальна статуя Хрис­ та встановлена на найви­ щій вершині міста і його околиць — горі Коркуваду (704 м). Ідея звести на горі гігантський монумент вини­ кла ще в XIX ст., але перший камінь на місці установки статуї був закладений лише у 1922 році — на столітній ювілей незалежності Брази­ лії (до цього країна була ко­ лонією Португалії), а роботи зі спорудження постаменту почалися лише у 1926 році. Саму статую замовили французькому скульпторові ПОЛЮ Л а н д О В С К І. ВІН ВИГО- товив у Парижі голову і руки Висота монумента —38 м (8 м — постамент і ЗОм — сама статуя) Христа (відлив їх з гіпсу), по­ тім ці гіпсові ескізи морем переправили до Бразилії. За цими зразками зроби­ ли кам’яні руки і голову, ви­ тесали з каменя тіло Ісуса, частина за частиною підняли скульптуру на гору Коркуваду, зібрали і урочисто від­ крили у 1931 році (керував роботами і «вписував» ста­ тую в навколишній пейзаж бразилець Ейтор да Сілва Кошта). Статуя Христа ви­ Нова столиця країни, місто Бразіліа, у плані нагадує конана з мильного каме­ християнський хрест або ня. Це дуже м’який матері­ летючого птаха ал, проте напрочуд стійкий до природного впливу: до дощу, вітру, перепадів темпера­ тури. Величезну статую, яка підноситься над містом, мож­ на побачити з будь-якої точки Ріо-де-Жанейро. Ісус широко розкинув руки, немов благословляючи всіх мешканців міста і захищаючи їх від зла. Аби роздивитися статую краще, по­ трібно піднятися на гору Коркуваду, скориставшись фуніку­ лером — канатною дорогою. Цікаво, що автор скульптури Поль Ландовскі помер через 30 років після встановлення статуї Христа. Проте він так ніколи і не відвідав Бразилію і не ба­ чив скульптури, якою так пишаються всі мешканці Ріоде-Жанейро. Іноді бразильці кажуть, що справжній тво­ рець монумента — Є.да Сілва Кошта. Європа Чудових пам'ятників, дивовижних місць на нашій плане­ ті не сім і навіть не чотирнадцять. Чудесами світу по пра­ ву можуть називатися десятки, сотні, тисячі визначних пам'яток, розташованих на всіх континентах Землі. Аби переконатися у цьому, ми з вами зробимо уявні подорожі по всіх частинах світу. Почнемо з Європи — західної час­ тини материка Євразія, але перш ніж потрапити до кон­ тинентальної Європи, зробимо зупинку у Великобрита­ нії — острівній державі, частиною якої є Англія. Туманний Альбіон Великобританію поетично називають Альбіоном. У пере­ кладі з мови кельтів, найдавніших жителів цієї країни, «аль­ біон» означає «високий, гористий острів». А можливо, наз­ ва утворилася від латинського слова «альбус» — «білий». Не секрет, що острів оточують крейдяні стрімчаки, а коли врахувати, що він часто сповитий туманом, його називають ще і туманним Альбіоном. Найдавніше з британських чудес світу розташоване на пів­ дні країни — це Стоунхендж, коло з гігантських кам’яних плит, розставлених просто неба на величезній галявині. Погляньте на фігурки людей у лівій частині фотографії і ви зрозумієте, з яких величезних брил складено Стоунхендж Найвєличніша церква Лондона —собор Святого Павла (по­ будований у 1710 році, архітектор К. Рен). У соборі є «гале­ рея шепоту»: якщо, стоячи біля її стіни, прошепотіти сло­ во, його почує той, хто стоїть біля протилежної стіни, — ЛН$ на відстані 32 м! Що ставили собі за мету англійці у бронзовому віці, будую­ чи цю споруду? Ймовірно, це була обсерваторія, а можливо, і святилище — місце шанування богів... Столиця Великобританії — Лондон — одне з найдавні­ ших міст світу. Тут на березі Темзи колись був збудований замок-фортеця Тауер. Спочатку Тауер був королівською ре­ зиденцією, а потім в’язницею. Історичний центр Лондона — Сіті, зараз це діловий квартал. Західніше Сіті розташоване Вестмінстерське абатство, а поряд з ним — величний Вестмінстерський палац. В абатстві, заснова­ ному в 1065 році, коронуються англійські монар­ хи, це місце поховання видатних людей. У Вестмінстерському палаці (1840-1868 pp., архітектори Ч. і Е. Беррі) засідає англійський парламент. У східній частині Вестмінстерського Батьківщина Дон Кіхота Іспанія розташована на південному заході Європи, на Пі­ ренейському півострові. Завоювати цю територію, яку в ан­ тичні часи населяли племена кельтіберів, прагнули ще рим­ ляни. їм це ледве вдалося, а частина волелюбних племен зуміла зберегти незалежність і самобутню культуру. їхні нащадки — баски — живуть сьогодні в Іспанії. На початку VIII ст. Піренейський півострів захопили маври (араби і бер­ бери), вони утримували владу близько п’яти століть. Араб­ ські традиції справили величезний вплив на іспанську куль­ туру і зокрема на архітектуру: палац Альгамбра у Гренаді (одна з головних визначних пам’яток Іспанії) побудований мавританськими володарями; риси мавританського стилю можна знайти у геніального іспанського архітектора А. Гауді. У 1875 році в іспанській печері Альтаміра була зроблена сенсаційна знахідка: на стінах печери фахівці виявили пре­ красні зображення тварин, виконані вугіллям, червоною і жов­ тою глиною. їхні невідомі автори жили ще в кам’яному віці! Цей бик з ’явився на стіні печери Альтаміра 40 тис. років тому У XVII ст. іспанський корольчернець Філіпп II вирішив по­ будувати резиденцію Ескоріал, яка була б одночасно і палацом, і монастирем. Цент­ ром строгого, величного ан­ самблю, збудованого з сіроблакитного граніту, став со­ бор Святого Лаврентія (у день цього святого Філіпп II здобув одну з військових перемог). За задумом короля, Ескоріал Іспанський письменник М. Сервантес написав роман про Дон Кіхота — божевільного шляхетного лицаря, t який б’ється з вітряками (а йому здавалося, що із зли­ ми велетнями!). Дон Кіхот, який обстоював ідеали добра, справедливості, милосердя і не боявся вида- t тися при цьому смішним, став одним із найулюбле- М ніших героїв світової літератури. J1, у плані повинен був повторю­ вати грати, на яких страчува­ ли св. Лаврентія. Зовнішній вигляд Барсе­ лони, столиці історичної об­ ласті Каталонії, значною мі­ рою визначила творчість ар­ хітектора Антоніо Гауді, який збудував дивовижні будинки (Каса Міла, Каса Батло) і па­ лаци (палацово-парковий комплекс Гуель). Шедевр Гау­ ді — собор Святого Сімейст­ ва (іспанською — Саграда Фаміліа), будівництво якого розпочалось у 1884 році, — так і залишився недобудова­ ним через трагічну загибель архітектора. Можливо, собор вдасться завершити в XXI ст. Собор Барселони Саграда Фаміліа д о сі стоїть у будівельних риштуваннях Земля стародавніх германців З германськими племенами, які населяли Європу на зорі історії, билися ще римляни. На території, де живуть нащад­ ки стародавніх германців (а це практично центр Європи), то­ чилися війни, виникали і гинули держави, будувалися міста, собори, замки — справжні чудеса світу. Серед визначних пам’яток Німеччини особливе міс­ це посідають готичні храми. Готичні церкви підносилися над низенькими будиночками, символізуючи порив до неба, до Бога. Висота башт знаменитого Кельнського собору — 157 м! Будівництво цього найвеличнішого і найпрекраснішого німецького собору почалося в XIII ст., а закінчилося тільки у кінці XIX ст.! У XIX ст. Баварія, земля, яка входить до складу сучасної Німеччини, була окремим королівством. Коли у 1864 році баварським королем став вісімнадцятирічний Людвіг II — Готика — це худож­ ній стиль, який виник на схилі Середньо­ віччя, він вирізняєть­ ся спрямованістю вгору, легкістю, пе­ реважанням вє тикальних ліній. У Кельнському соборі знаходиться найбільший в Європі діючий дзвін Святий Петро. Його вага — 24 т, відлитий він був у 1923 році з трофейних французьких гармат мрійник і романтик, він вирішив здійснити свою мрію — збу­ дувати в горах казкові замки, що схожі на декорації до опер його друга, — композитора Р. Вагнера. Найпрекрасніший із замків, Нойшванштайн («Нова лебедина скеля»), з’явився на руїнах фортеці предків короля, лицарів з роду Швангау, і присвячений лицареві-лебедеві Лоенгріну з однойменної опери Вагнера. Дивлячись на сучасні німецькі міста — чисті, доглянуті, ошатні, майже іграшкові, важко повірити, що декілька де­ сятків років тому майже вся Німеччина перебувала в руїнах. У 1945 році, до кінця Другої світової війни, яку почали німець­ кі фашисти, бомбардування майже стерли з лиця землі без­ ліч німецьких міст, серед них Дрезден, Гамбург; був узятий штурмом і зруйнований Берлін. Німеччина зуміла повстати з руїн, відновити чимало зруйнованих шедеврів, а найголов­ ніше — винести з недавнього минулого найважливіші уро­ ки: війна — страшне зло, яке знищує все прекрасне і несе смерть усьому живому. Прекрасна Франція Франція простягнулась з півночі на південь через всю Єв­ ропу — від Північного до Середземного моря. Люди у цих краях поселилися близько мільйона років тому. У давнину тут жили кельтські племена (гали), пізніше — німецькі, в їх­ ньому числі франки, які дали назву сучасній країні (хоча французи нерідко називають себе і галами). Столиця Франції — Париж — виросла на місці Люте­ ції — стародавнього поселення племені парізіїв, яке вини­ кло на березі ріки Сени. Сучасний Париж — величезне міс­ то, де змішалися найрізноманітніші мови і народи, культурні традиції і архітектурні стилі. «Свято, яке завжди з тобою», — так назвав книгу про Париж американський письм ен­ ник Е. Хемінгуей, і кожен, хто бував тут, погодиться: французькій столиці власти­ вий особливий «паризький дух» — химерна суміш вели­ чі історичних пам’яток і не­ стримної веселості студент­ ського Латинського квар­ талу, вишуканої витонченості та справжньої гальської екс­ пансивності. Стародавні хра­ ми — Сен-Жермен-де-Пре, Нотр-Дам (собор Паризь­ кої Богоматері) — сусідять з королівськими палацами Вежа, збудована в 1889 році XVI— XVIII ст. (у їхньому числі інженером А. Р. Ейфелем, стала візитівкою французької столиці Лувр, де зараз стоїть знаме- Серед визначних пам’яток сучасного Парижа — знаменита Ейфелева вежа. Вона була побудована в 1889 році й спо­ чатку викликала обурення французів: так відверто відрізня­ лася вона від усіх інших споруд їхнього міста. Проте прой­ шов певний час, і парижани оцінили стрункість, легкість і витонченість ажурової вежі. нитий у всьому світі художній музей) і з ультрасучасними бу­ дівлями на зразок Центру Помпіду (тут теж розташувався музей, але вже сучасного мистецтва). У долині Луари — найдовшої річки Франції — у XV-XVI ст. були збудовані численні замки — резиденції королів, прин­ ців і багатих аристократів. Багато з них є лише пізнішими перебудовами старовинних фортець. Блуа, Шомон, Шамбор, Шенонсо, Амбуаз і чимало інших замків цікаві і своєю архітектурою, і тим, що були свідками багатьох історичних для Франції подій. Вони відрізняються складною впорядко­ ваною композицією, вишуканістю обробки. Долину Луари з її замками називають перлиною Франції. Стіни замку Сюллі- сюр -Луар, зведеного в XIVст., бачили французьку героїню —дівчинуполководця Ж аннуД ’А рк Найвищі гори Європи Європа й Азія — дві частини світу, розташовані на одно­ му материку — Євразії. Умовну межу між ними проводять по невисокому Уралу й Кумо-Маничській западині, яка ле­ жить на північ від позахмарних вершин Кавказу. Так що най­ більшими горами Європи є Альпи, розташовані в самому серці Європи. Не випадково їхня назва походить від кельт­ ського слова «альп» — «висока гора». Альпи розташовані на території семи європейських країн: Італії, Франції, Швейцарії, Ліхтенштейну, Австрії, Німеччини й Словенії. Альпи відігравали величезну роль у житті Євро­ пи. Траплялося, що у цих горах навіть розгорталися воєнні дії. У 218 р. до н.е. через альпійські перевали пройшла ар­ мія карфагенського полководця Ганнібала й з тилу напа­ ла на легковажних римлян! У 1799 році російська армія під Спортсменів, які підкоряють гірські вершини, називають аль­ піністами, тому що саме в Альпах зародився цей вид спорту, а довга палиця з гострим наконечником, яка допомагає під­ німатися схилами, отримала назву альпенштока. Монблан (з французької «біла гора») — найвища вершина Європи. Її висота 4807м. Монблан здіймається у Західних Альпах, на кордоні Ф ранції й Італії проводом О. В. Суворова зробила неможливе: про­ йшла Альпи через якнайскладніші перевали. Подвиг російських солдатів оспівує знаменита картина В. І.Сурікова «Перехід Суворова через Альпи». З найвищими європей­ ськими горами пов’язана історія однієї з порід со ­ бак — сенбернарів. Виве­ ли цю породу ченці обителі Святого Бернара (французь­ кою «Сен-Бернара»). Монас­ тир був розташований висо­ ко в Альпійських горах, і що­ разу після сніжної бурі ченці виходили в гори на пошуки мандрівників, котрі заблука­ ли. Але виявилося, що шукати людей, які загубилися у сні­ гу, набагато краще можуть собаки. Породу собак, виведе­ них у монастирі Сен-Бернар, так і назвали — сенбернари. Ці собаки чутливі, розумні, добрі й сильні. У Франції одній із собак монастиря — сенбернарові Баррі — навіть постави­ ли пам’ятник. Баррі врятував в Альпах 40 чоловік. За старих часів люди піднімалися в гори лише з потреби, а в наші дні вони шукають там відпочинку й розваг. У XX ст. Альпи стали одним із самих модних і відвідуваних курортів Європи. Тут катаються на гірських лижах і сноуборді, заго­ ряють і просто милуються незвичайно гарними горами. Спадкоємці стародавніх римлян Італію називають музеєм під відкритим небом: стільки тут архітектурних шедеврів. Мабуть, найвеличніша антична спо­ руда — амфітеатр Колізей. Крім нього, у Римі збереглися ру­ їни форумів, терми (лазні), храми, серед них — знаменитий Пантеон (круглий храм усіх богів, споруджений у II ст. н. е.). Однак Італія багата не тільки на античні пам’ятки. От, напри­ клад, знаменита похила Пізанська вежа — дзвіниця со­ бору міста Піза. Коли архітектор Бонанно, завершивши бу­ дівництво першого ярусу, виявив, що вежа похилилася, він злякався і втік з міста. Було це в XII ст. Будівництво тривало ще майже два століття, у результаті у дзвіниці виявилося ві­ сім ярусів, а її відхилення від вертикалі сьогодні становить 5 м. У XX ст. з’явилися проекти порятунку вежі, яка небез­ печно похилилася. Втім, за розрахунками інженерів, вона може простояти ще довго й без усяких підпірок (додаткових опор). Італійське місто Венеція було засноване багато століть тому — спочатку виникло кілька поселень на розрізнених острівцях у лагуні Адріатичного моря, далі між ними про­ стягнулися мости, а потім люди заходилися відвойовувати у моря землю або споруджувати будинки... прямо на воді: у дно вбивали палі з модри­ ни, яка славилася міцністю й довговічністю, на цих палях і стояли фундаменти. У сучасній Венеції замість вулиць — канали, по яких Міст Ріальто перекинувся через найширший у Венеції Великий канал Купол собору Санта-Марія дель Фьоре був зведений в 1420-1436 pp. архітектором Філіппо Врунеллескі. Побудований без риштувань, купол став шедевром інженерного й архітектурного мистецтва. Жителі Ф лоренції вважають купол Врунеллескі одним із чудес світу. Пізанська вежа будувалась як дзвіниця міського собору плавають стародавні гондо­ ли й сучасні річкові трамвай­ чики. По берегах каналів ви­ сочіють прекрасні італійські палаци — палаццо. «Флоренція» у перекла­ ді з італійської означає «кві­ туча». Багато хто вважає її найкращим італійським міс­ том. Дивовижний за своєю довершеністю собор СантаМарія дель Фьоре, статуя Д авида роботи великого скульптора Мікеланджело (щоправда, справжній Давид тепер у музеї, а на майдані стоїть його копія), розкішні палаццо й будинки багатих городян... Якщо дивитися на місто з пташиного льоту, в очах миготить від рудої че­ репиці, якою здавна вкрива­ ли тутешні будинки. , Велика Еллада Стародавні греки, які жи­ ли кілька тисячоріч тому на Балканському півострові й на островах Середземного моря, називали себе елліна­ ми, а свою країну — Елла­ дою. У сучасній Греції збере­ глася сила-силенна античних пам’ятників. На острові Крит у сиву дав­ нину жили вправні мореплав­ ці, умілі майстри, художники. У столичному місті Кноссі 3,5 тис. років тому був збудо­ ваний дивовижний палац — з безліччю довгих переходів, урочистих залів, розкішних покоїв. Греки, які побачили цей палац, назвали його ла­ біринтом — спорудою, з якої не можна знайти виходу. Вони вірили, що в лабірин­ ті ховається кровожерливий Мінотавр — чудовисько з ті­ лом людини й головою бика. Багато століть люди думали, що лабіринт — лише вигад­ ка, але на початку XX ст. ан­ глійські археологи розкопали Кносський палац. Лабіринт існував насправді! Чудовою збіркою творів мистецтва може бути на­ віть цвинтар. Афінський некрополь (буквально «місто мертвих») зберіг велику кількість скульп­ турних надгробків, їхні рельєфи зображують хо­ робрих воїнів, прекрасних жінок. Навіть якщо люди­ на вмирала на схилі ві­ ку, на античному над­ гробку вона поставала молодою й прекрас­ ною — греки ніколи не зображували ста­ рих! Парфенон — головний храм Старо­ давніх Афін — був присвячений богині Афіні Палладі, покровительці міста Унікальний архітектурний комплекс — Акрополь — збе­ рігся у столиці сучасної Греції — Афінах. «Акрополь» у пере­ кладі з грецької означає «верхнє місто»: на пласкій скелі, яка здіймалася над житловими кварталами Стародавніх Афін, були побудовані храми, споруджені величні статуї. Головним храмом Афін був Парфенон, побудований у V ст. до н. е. (ар­ хітектори Іктін і Каллікрат). Греки вважали його найпрекраснішим і найдосконалішим храмом на світі й нерідко зарахо­ вували до чудес світу. Парфенон простояв більше 2тис. років і був частково зруйнований у XVII ст. Неподалік від велично­ го, строгого Парфенона на афінському Акрополі був розта­ шований невеликий витончений Ерехтейон. У цього храму було три портики (входи) — і всі різні. Навіс над одним із вхо­ дів підтримували не колони, а шість статуй дівчат (такі статуї називають каріатидами). Внутрішні стіни Кносського палацу на Криті вкривав дивовижний мальовничий розпис — фрески Слов'янські країни У сучасній Європі живуть мільйони слов’ян — представ­ ників народів, які розмовляють спорідненими мовами і ма­ ють спільне походження. Українці — один зі слов’янських народів. Слов’янські держави — Україна, Білорусія, Польща, Чехія, Словаччина у Східній Європі й Болгарія, Сербія і Чор­ ногорія, Боснія і Герцеговина, Хорватія, Словенія, Македо­ нія в Південній Європі — мають давню історію, чимало їхніх міст, храми, монастирі, замки стали визначними світовими пам’ятками. Хорватський Дубровник, розташований на стрімчастому мисі над Адріатичним морем, зберіг вигляд середньовічно­ го міста. Стара частина міста оточена двома рядами потуж­ них фортечних мурів. Бруковані вулички ведуть до майданів із прикрашеними статуями фонтанами. Витончені палаци сусідять у Дубровнику з ошатними церквами. Дубровник називають хорватською перлиною Адріатики Старовинні православні церкви й монастирі збе­ реглися у різних куточ­ ках Болгарії. Серед них — Рильський монастир, за­ снований уХ ст. А у столиці країни Софії зберігся найдавніш ий собор Святої Софії, закладе­ ний ще в VII ст. Саме цей собор дав місту. Слов’яни прийняли християнство від свого південного су­ сіда — Візантії. У Середні віки на Русі та в інших слов’янських країнах будувалися церкви, засновувалися монастирі. У XI ст. у Києві (тоді він був столицею Русі) був заснований чоловічий монастир — Києво-Печерська лавра. Його ченці, як і пер­ ші християни Стародавнього Рима, жили в печерах — вони вирили під землею келії й печерні храми. У тому-таки XI ст. при Ярославі Мудрому в Києві був зведений Софійський собор — за зразком знаменитого собору Святої Софії (АйяСофія) у візантійській столиці Константинополі. Одне із найкрасивіших міст світу — столиця Чехії Прага — було засноване на рубежі VIII—IX ст. Чудовий пам’ятник се­ редньовічної архітектури — собор Святого Віта (XIV-XX ст.). Серед сучасних визначних пам’яток Праги — «Танцюючий будинок» (1995 p., архітектор Ф. Гері). Дві його частини при­ горнулися одна до одної, мов пара танцюристів. Празький Карлів міст через річку Влтаву (XIVст, архітектор П. Парлерж) був побудований при королі Карлі IV. Довжина мосту — 520м. З XVII ст. міст прикрашають статуї Колиска слов'янських народів Наша Батьківщина — Україна — розташована в Європі. І хоча вона поступається своїми розмірами найближчій су­ сідці Росії, проте вирізняється значно давнішою історією. Її простори бачили майстровитих греків, войовничих скіфів, італійських купців і німецьких вояків. У нашій країні завжди гостинно приймали усіх, хто приїздив сюди з добром у сер­ ці. Тут пліч-о-пліч живе безліч народів, звучать різні мови. Утім, головне — це те, що Україна стала колискою відразу трьох народів: українського, білоруського і російського. Досі ви вже читали про давньоримське міс­ течко Помпеї. Уявіть собі, що на Україні є щось по­ дібне. Хіба що засноване у V ст. до н.е. Містечко було не засипане попе­ лом, а просто залишене його мешканцями — ка­ жуть, що вони зникли після чергової пожежі. Втім, вуличками Херсонеса — так зветься містечко на пів­ дні Україні — можна пройтись, як у давні часи. Зазирнути в розкопані бочки, де солили рибу стародавні греки, вдари­ ти у дзвін, який поставили на березі генуезці, а також послу­ хати, як поряд хлюпає Чорне море. І хоча розкопки почалися лише в 1827 році, тим не менш одного погляду було досить, аби зрозуміти, що місто, історія якого є частиною історії відразу кількох держав — Стародавньої Греції, Стародав­ нього Риму й Візантії — справжня перлина у низці світових пам’яток. Недаремно її називають «Руською Троєю». Києво-Печерська лавра в Києві. Над усіма будівлями високо здіймається дзвіниця, збудована у другій чв. XVIII ст. за проектом архітектора Йоганна ИІеделя (1680-1752 pp.). Львів — одне із найста­ ріших міст України, де у де­ сятках всесвітньовідомих пам’яток до гостей і меш­ канців озивається строката культура. Приміром, поминув­ ши збудовану в середині середньовіччя (1363-1370 pp.) Вірменську церкву, легко розгледіти написи на ідиші, які прикрашали стіни єврейських закладів. Варто згадати й знаменитий Львівський оперний театр, збудований в 1895-1900 pp. за проектом 3. Горголевського. Інтер’єр та фасади театру були прикрашені скульптурами роботи провідних львівських тогочасних скульпторів: А. Попеля, Т. Баронча та ін. Сценічну завісу «Парнас» виконав Г. Семірадський. Глядацький зал має чотири яруси та може одночасно вмістити понад 1000 глядачів. Споруда театру справедливо визнана однією з найкращих у Європі. В Україні розташовано безліч унікальних об’єктів. Час­ тина з них — природні. Це кримські водоспади, карпатські гори, бузькі пороги і дунайські заплави. Назва найвищого водоспаду в Україні Учан-Су — 98 метрів — перекладається з кримськотатарської мови як «падаюча вода». Втім, рукот­ ворними чудесами світу цілком можна вважати деякі парки. Мало хто не чув про уманську Софіївку, збудовану поль­ ським магнатом Феліксом Потоцьким на честь своєї дружи­ ни, чи білоцерківську «Александрію» — найбільший парк України. Азія Країни Азії мають багатовікову історію. Тисячоліттями тут споруджувалися палаци і храми, точилися кровопролитні війни і прокладалися торговельні шляхи. Мішанина мов, народів, релігій надала цим землям неповторного вигля­ ду, який приваблює силу-силенну прочан і допитливих туристів. Міст між Європою й Азією Лише ще одна країна Євразії, крім Росії, розташована удвох частинах світу, і в Європі, і в Азії, — це Туреччина. Над­ звичайна доля найбільшого міста Туреччини Стамбула: за­ снований у VII ст. до н. е. як грецьке місто Візантії, згодом він став Константинополем — столицею Візантійської імперії, потім був центром Османської імперії й до 1923 року — сто­ лицею Туреччини. Стамбул розкинувся на двох берегах про­ токи Босфор, яка розділяє Європу й Азію. У 1970-х pp. через протоку перекинувся міст завдовжки понад півтора кіло­ метра, і сьогодні можна пішки пройти над морем — з однієї частини світу в іншу й назад. Айя-Софія із чотирма вежамимінаретами з боків Ті, хто бував у Києві, помітили, що Айя-Софія дуже схожа на київський Софійський собор. Це не випадково: головний храм Києва будували за зразком головного храму Констан­ тинополя —колишнього центру православного світу. У Стамбулі збереглася одна із найдревніших і найвідоміших церков християн­ ського світу — храм Святої Софії (Айя-Софія, побудо­ ваний у VI ст.). Величезний центральний купол храму оточують напівкуполи й мен­ ші куполи, і церква здається одночасно й монументаль­ Памуккале ною, і спрямованою вгору. Її центральний купол, оперезаний арковими вікнами, ніби ширяє в небесах. Усередині Айя-Софія виявляється просто­ рішою, ніж здається тим, хто стоїть назовні. У XV ст. церква була перетворена на мечеть — її оточили чотири мінарети. У XX ст. Айя-Софія стала музеєм. Реставратори виявили під шаром штукатурки дивовижну візантійську мозаїку. Памуккале (турецькою «бавовняний замок») турки з гор­ дістю називають восьмим чудом світу. Гарячі джерела, які біжать схилом гори неподалік від цього містечка, утворили водоспади: солі, що в них містяться, випали в осад — так на світ з ’явилися сніжно-білі тераси. Здається, що струме­ ні води немов замерзли, але перед вами не крига й не сніг, а травертин — гірська порода, яка утворюється від осаду карбонату кальцію з гарячих джерел. Свята земля Найбільше місто Ізраїлю — Єрусалим — одне з найдав­ ніших міст Землі, йому близько 3,5тис. років. Єрусалим — священне місце для представників трьох світових релігій — іудеїв, християн і мусульман. Поклонитися святим місцям прибувають сюди віряни з усіх куточків світу. Іудейська святиня Стіна Плачу — збережена частина ста­ родавньої західної стіни, яка оточувала зруйнований римля­ нами Єрусалимський храм. Перший храм побудував на Хра­ мовій горі Єрусалима цар Соломон у X ст. до н. е. У VI ст. до н.е. цей храм зруйнували вавілоняни, потім він був від­ новлений і у І ст. до н. е. розширений і перебудований царем Іродом. Ірод наказав звести кам’яну стіну — опору для зем­ ляного насипу, яка збільшила площу Храмової гори, занадто малої для перебудованого храму. А за сто років римляни до­ щенту зруйнували (єрусалимський храм, і від нього залиши­ лася тільки кам’яна кладка, яка підпирає пагорб, названий Стіною Плачу. Для християн усього світу Єрусалим — найбільша святи­ ня, місто, де закінчилося земне життя Ісуса Христа. Хрис­ тиянські прочани їдуть у храм Гробу Господнього (ЄрусаУ розщелину між камінням Стіни Плачу євреї вкладають записки із зверненими д о Бога благаннями лимський храм Воскресіння Христова). Храм був зведе­ ний над Голгофою — горою, на якій розіпнули на хрес­ ті Ісуса, і над печерою, де спочивало тіло Христа до його воскресіння. Перша церква тут була закладе­ на святою Єленою й побу­ дована до 335 року. За пе­ реказом, Єлена знайшла за­ лишки хреста, на якому був розіп’ятий Ісус, і наказала збудувати церкву на цьому місці. Згодом храм руйну­ вався, відновлювався, горів, перебудовувався й розши­ рювався. У 1810 році він був відбудований у тому вигляді, у якому існує й досі. У центрі храму — мармурова каплиця Кувуклія, вона побудована над печерою, де лежало тіло Христа. Щороку напередод­ ні Великодня — найбільшо­ го християнського свята — у Кувуклію сходить благо­ датний вогонь, який світить, але не обпалює. За повір’ям, у рік, коли цього чуда (схо­ дження благодатного вогню) не трапиться, наступить кі­ нець світу. Мусульманські святині Єрусалима — мечеть АльАкса й Куббат-ас-Сахра («Купол скелі») — спору­ джені на Храмовій горі, де колись стояв стародав­ ній Єрусалимський храм, їх побудували араби, які завою вали Є русалим у VII ст. Якщо вірити пере­ казу, саме із Храмової го­ ри піднісся у рай пророк Мухаммед. Храм Гробу Господнього На теренах сучасних азіатських країн Іраку й Ірану, у межи­ річчі двох великих рік — Тигру і Євфрату — колись виникли перші на землі держави. У сиву давнину цю землю назива­ ли Месопотамією (грецькою це означає «місце між ріками»). Це місце називають колискою людської цивілізації, визначні пам’ятки Межиріччя — справжні чудеса світу. За 80 км від столиці Іраку Багдада, на лівому березі ріки Євфрат, наприкінці XIX ст. археологи почали провадити роз­ копки. їм вдалося виявити залишки величезних фортечних мурів, руїни незвичайних храмів, руйновища грандіозних палаців. Нічого дивного — адже на цьому місці колись стоя­ ло стародавнє місто Вавилон! У Вавилоні, як ви вже знаєте, було розташоване одне із семи доісторичних чудес світу — сади Семіраміди (див. стор. 12-13), на увесь стародавній Фантастичний звір сирруш нагадує дракона: у ньо­ го рогата зміїна голова, передні лапи левині, а зад­ ні — орлині. А шеду — ве­ личезні крилаті бики з бо­ родатими людськими об­ личчями й у величезних коронах — поєднували в собі силу й неприбор­ каність бика, сміливість і мудрість людини. Ворота Іштар (реконструкція) світ рознісся поголос про вежі й неприступні стіни цього міс­ та. Одні з воріт Вавилона були присвячені богині Іштар. їхня величезна цегляна арка була покрита блакитною, жовтою, білою й чорною плиткою. Ворота Іштар були прикрашені барельєфами (плоскими скульптурами) левів, биків і фан­ тастичних звірів сиррушів. Висота воріт була близько 14м, довжина — 10 м. Копію воріт у натуральну величину можна побачити в Іраку й у берлінському Пергамон-музеї. На південному заході Ірану є руїни Персеполя — столи­ ці стародавньої перської імперії. Персеполь був зруйнова­ ний ще в давнину — у IV ст. до н. е., його розгромили війська полководця Александра Ма­ Крилатий шеду — кедонського, який воював сильний, мудрий і безстрашний з Персією. Археологів чека­ ли тут надзвичайні знахідки. Розкопавши руїни палацу во­ лодаря Дарія, учені виявили скульптурні зображення вар­ тових воріт — крилатих би­ ків. Вони чимось нагадували єгипетських сфінксів. У кож­ ного бика було по п’ять ніг, тому, з якого місця на ньо­ го не подивитися, попереду або збоку, завжди здається, ніби той бик кудись крокує. Цих биків називали шеду, вони вважалися духамихранителями, уособленням життєвих сил людини. Серединна імперія Серединна імперія, Піднебесна — самі назви збуджу­ ють уяву. Ще Марко Поло, перший європеєць, який побував у Китаї, був вражений цією країною. На батьківщині, в Італії, не повірили його розповідям про дивовижні паперові гроші, чорне «паливне» каміння — вугілля. А якщо згадати, що саме китайці винайшли папір, порох, порцеляну, побудували Ве­ лику Китайську стіну (див. стор. 20-21) і звели прекрасні храми... Вся ця стародавня велика країна — справжня диво­ вижа світу! Серед визначних пам’яток, якими славиться столиця Ки­ таю Пекін, або, як вимовляють китайці, Бейцзін (буквально «північна столиця»), — найбільша у світі площа Тяньаньминь: вона здатна вмістити 1 млн чоловік, а також Гугун («Заборонене місто») — найбільший у світі палац. Гугун був побудований у першій половині XV ст. (у його споруд­ женні брало участь 1 млн будівельників), у цьому палацовому комплексі 9999 кімнат! Палац розташований у центрі Пекі­ на, але вхід у нього простим жителям столиці був закритий: Серед тисяч воїнів теракотової а рм ії немає навіть двох однакових Посередині величезного парку китайської столиці роз­ ташувався храмовий комплекс Тяньтань («Храм Не­ ба»). Колись Храм Неба двічі на рік відвідував імпера­ тор (який вважався сином неба) —тільки він міг підноси­ ти молитви небесам. У Храмі Неба поєднуються круглі та квадратні деталі: коло в Китаї симво­ лізувало небо, а квадрат —землю. від міста він був відділений ровом з водою й стіною. Увійти в палац можна було тільки через ворота, які називалися Во­ рота Небесного Спокою. Палацовий комплекс ділиться на Зовнішній і Внутрішній палаци. У Зовнішньому палаці ім­ ператор займався державними справами, у Внутрішньому мешкала його родина. У 1974 році Китай здивував увесь світ новим чудом. Селяни із провінції Шеньси, які будували зрошувальний канал, випадково наштовхнулися на закопані в землю те­ ракотові (глиняні) фігури воїнів. Ціла теракотова ар­ мія, більше бтис. глиняних солдатів, піших і кінних (фі­ гури виконані в натуральну величину), охороняли гроб­ ницю древнього імператора Цинь Шіхуанді (того самого, котрий почав будівництво Великої Китайської стіни). Невідомі китайські художни­ Циняньдянь («Храм молитви ки створили глиняних воїнів за багатий урожай») — головна споруда Храму Неба у III ст. до н. е. Індія — казкова східна країна — вражає європейців не лише зовнішнім виглядом своїх мешканців («...а чоловіки й дружини всі чорні», — писав колись тверський мандрів­ ник Афанасій Нікітін) і екзотичною природою, але і всім спо­ собом життя. Наприклад, більшість індусів — вегетаріанці (харчуються лише рослинною їжею), вони вважають тварин священними, вірять, що їх не можна вбивати. Особливо ша­ нують корову, слона, мавпу. Ще в Індії обожнюють гори, ріки (наприклад, священний Ганг), рослини (лотос та ін.). Індій­ ським богам — Брахмі, який створив Всесвіт, Вішну, який його охороняє, Шиві, який прагне порушити світовий по­ рядок, — поклоняються у величних храмах. Храми, оздоблені найтоншим різьбленням, приваблюють безліч прочан. Кам’яні фігури, які прикрашають храми, зображують богів і міфологічні сцени. Індуси вірять у сансару — переселення душ: що доброчесніше Індуїстський храм Бріхадешвара в Танджавурі (штат Тамілнад, Південна Індія). XI ст. Індуси вірять у те, що у таємних надрах величезного, живе людина, то краще втілення одержить його душа після смерті — наприклад, вселиться у представника вищої касти (касти — це своєрідні стани, розподіл на які виник ще у сиву давнину). У сучасній Індії офіційно всі касти рівноправні, од­ нак сила традицій як і раніше велика: представники різних каст не тільки не вступають у змішані шлюби, але часто на­ віть не розділяють трапезу и не торкаються одне одного, щоб не зневажити свою касту! Природа Індії досить різ­ номанітна, а деякі важкодоступні райони ще недостатньо вивчені, так що вченим — і географам, і біологам — ви­ падає ще зробити у цій ве­ личезній країні силу-силенну відкриттів. Тут є і гори (на півночі півострів Індостан упирається в найвищі гори планети Гімалаї), і рівни­ ни — такі, як долини рік Інду й Гангу, і савани, і вічнозе­ лені ліси — джунглі. Кожен, хто прочитав книгу Р. Кіплінга про Мауглі, пам’ятає, що у джунглях живуть тигри й слони, ведмеді й пантери, пітони й мавпи. Для збере­ ження й вивчення цих тва­ рин в Індії створено більше 40 національних парків. У VI ст. до н. е. в Індії жив принц Гаутама (Будда), засновник однієї зі світо­ вих релігій — буддизму. Буддизм процвітав в Ін­ д ії тисячу років, а потім поступився місцем ІЙД.. Ступа (буддійський храм) у місті Санчі побудована в 111-11 ст. до н. е. Африка Чорний континент — так часто називають Африку через темний колір шкіри ї ї корінних мешканців. Учені вважа­ ють, що перша людина на Землі з'явилася саме в Афри­ ці, на просторах ї ї безкрайніх тропічних степів — саван. Африка — другий за величиною материк (після Євразії), невтомних і допитливих мандрівників чекає тут чимало чудес: тисячолітні руїни стародавніх храмів на півночі, непрохідні джунглі на екваторі, а ще — вулкани й водо­ спади, гори й урвища, дивовижні рослини й екзотичні тварини. Стародавня земля фараонів У Гізі — передмісті сучасної столиці Єгипту Каїра — збе­ реглися вцілілі до наших днів стародавні піраміди (див. стор. 6-7). Це єдине із стародавніх семи чудес світу, яке ми можемо побачити на власні очі. Однак піраміди — не єдиний унікальний пам’ятник епохи фараонів. Величні гробниці по­ мерлих єгипетських владик охороняє загадкова кам’яна істота. У цієї гігантської статуї тіло лева й голова людини, а на голові клафт — особли­ ва хустка, яку у Стародав­ ньому Єгипті могли носити тільки фараони. Це Великий сфінкс. Створена ця статуя була в XXVIII ст. до н. е. Великий сфінкс Справжнім чудом, однією з нерозгаданих таємниць мину­ лого століттями вважалися єгипетські ієрогліфи (малюнкиписьмена). Ієрогліфи можна побачити на стінах багатьох хра­ мів і гробниць. Першим прочитав єгипетські написи французький учений Ж. Ф. Шампольон, відбулося це у першій половині XIX ст. Єгиптяни, які вклонялися силі-силенній богів, будували скельні храми, вирубуючи гірські породи, зводили храмові комплекси на берегах своєї великої ріки Ніла. Головне єги­ петське святилище в II тисячоріччі до н. е. було розташова­ не в місті Фіви (зараз це місце відомо як Карнак — за наз­ вою розташованого там арабського селища, або Луксор). До храмів вела алея сфінксів — широка дорога, по обидва боки якої здіймалися фантастичні істоти — леви з баранячи­ ми головами. Ці сфінкси, руїни храмів, а також скельні гроб­ ниці фараонів у Фівах збереглися до нашого часу. Храми Луксора Природа Африки На півночі Африки розташована найбільша пустеля Зем­ лі — Сахара. Південніше — савани, а ще південніше, навко­ ло екватора, — широка смуга вологих вічнозелених лісів. Екватор перетинає Африку майже посередині, і в самому серці материка і рослини, і тварини зовсім не такі, як на його окраїнах. Одна з головних природних визначних пам’яток Африки — водоспад Вікторія на ріці Замбезі. Він, може, і не надто високий (вода падає зі стрімкого виступу заввишки 108 м), зате широченний — ширина водного потоку, який з нього падає — 1700 м. Над водоспадом завжди висить завіса ту­ ману, а шум спадаючої води чутно на багато кілометрів нав­ коло. Місцеві племена називають водоспад «Гуркітливий дим», а ім’я Вікторія дав йому англійський мандрівник Д. Лівінгстон. Відкривши в 1855 році цей водоспад, він назвав його на честь англійської королеви. Африканська савана — справжнє царство травоїд­ них: антилоп, буйволів, зебр, жирафів, носорогів, слонів. Достаток здобичі привабив в савану й безліч хижаків — Водоспад Вікторія левів, гепардів і леопардів, трупами антилоп харчують­ ся гієни. В Африці живе ве­ личезна кількість екзотич­ них комах. Суспільні комахи терміти (далекі родичі тар­ ганів) будують із глини вели­ чезні будинки-термітники, які здіймаються заввишки на 3 -5 м! Серед дивовижних рослин Африки — дерево баобаб. Окружність його стовбура може сягати 25 м. А ось повз дивовижну рослину літопс можна пройти й навіть не по­ мітити його. Тим часом літопси — справжні рослинні чудеса світу. Зустрічаються вони в пустелях Південної Африки й у посушливу пору року мало чим відрізняються від каміння, за що їх і назива­ ють «живе каміння». Надзем­ на частина літопса — це два товстих листки, що зрослися, розділені неглибокою щіли­ ною: точнісінько два камінці. Але після дощів з «кам’яної» щілини раптом з ’являється бутон і розпускається пре­ красна яскрава квітка! В Африці живуть людино­ подібні мавпи шимпанзе і горила, мільйони років тому в нас із ними були спільні предки. Незважа­ ючи на свій грізний ви­ гляд і велику силу, гори­ ли — миролюбні тварини, вегетаріанці (харчуються рослинною їжею). У дикій природі в них практично немає ворогів, загрожує їхньому існуванню лише людина. На півдні Африки У XIX ст. європейські мандрівники знайшли в нетрях Пів­ денної Африки між ріками Замбезі й Лімпопо руїни старо­ давнього кам’яного міста. Його назвали Великий Зімбабве («Зімбабве» мовою місцевих племен означає «кам’яні будин­ ки»). Спочатку археологи гадали, що місто було збудоване у сиву давнину, кілька тисячоліть тому, якимись білошкірими переселенцями з Європи або Азії. Великий Зімбабве навіть називали містом цариці Савської — легендарної володар­ ки, що згадується у Біблії. Але розкопки засвідчили, що поРуїни древнього міста Великого Зімбабве селенню щонайбільше тисяча років і збудоване воно було місцевим народом шона. На високому пагорбі в XI ст. виріс «акрополь» — замкнута в овал стіна, складена з величезних валунів, її довжина становить близько 250 м. За стіною були побудовані хатини, поставлені стовпи із зображеннями пта­ хів і крокодилів, а також зведені кам’яні будівлі. Найзагадковіша з них — конічна вежа. Можливо, це був храм, але ось увійти всередину було неможливо: у вежі немає внутрішніх приміщень, вся вона складена з кубічних каменів. На південному краї Африки розташований мис Доброї Надії — висока крута скеля, об яку з гуркотом розбива­ ються океанські хвилі. Це не найпівденніша точка Африки (крайня точка на Півдні — це мис Голковий), але саме на мисі Доброї Надії берег уперше повертає на схід, відкриваючи прохід з Атлантичного океану в Індійський. Відкрив цей мис у 1488 році португальський мореплавець Б.Діаш, щоправ­ да, він назвав його мисом Бур. Але португальський король Жуан II, який посилав експедиції навколо Африки, прагну­ чи відкрити морський шлях в Індію, наказав називати його мисом Доброї Надії. І надії португальців виправдалися: уже в 1497 році Васко да Гама, обігнувши мис Доброї Надії, вийшов в Індійський океан, подолав його й в 1498 році пристав до берегів Індії! З мису Доброї Надії дуже добре спостерігати у небі за сузір’ями Південної півку­ лі, які не побачиш у Північній півкулі. У XIX ст. туди спеці­ ально приїжджали європей­ ські астрономи — вивчати незнайомі зірки. Мис Д обр о ї Н адії Приблизно в XVI ст. жителі залишили Великий Зімбаб­ ве, і місто раптово занепало. Чому — невідомо. Мож­ ливо, родючі землі навколо міста виснажились, і його населення просто не змогло себе прогодувати. А, можливо, вичерпалися рудники, поруч із яки­ ми було збудоване місто. Америка Америка як частина світу поділена на два континен­ ти — Північну Америку й Південну Америку. Чудеса Но­ вого Світу (так почали називати відкриті безстрашними мореплавцями материки) — це й надзвичайна природа: гори й джунглі, пустелі й водоспади; і пам'ятники цивілі­ зацій доколумбової Америки; і нові міста, які побудували європейські переселенці. Нью-Йорк, Нью-Йорк... Найбільше місто Сполуче­ них Штатів Америки — НьюЙорк. Столицею США є місто Вашингтон, а Нью-Йорк — це ді­ ловий, політичний і культурний центр країни. Величезне місто з багатомільйонним населен­ ням розташоване на східному узбережжі Північної Америки — у місці, де річка Гудзон впадає в Атлантичний океан. Біля входу в нью-йоркську гавань височіє 46-метрова статуя Свободи, яка стала символом США. Її істо­ рія варта уваги. Статуя «Свобо­ да, яка несе світло світові» була створена у Франції скульптором Ф. О. Бартольді. Розібравши мід­ ну статую на 314 частин, її пере­ везли через океан і встановили у Нью-Йорку в 1886 році — у рік Усередині корони колосальної статуї Свободи розташований оглядовий майданчик столітнього ювілею Декла­ рації незалежності (прого­ лошення США незалежною державою). Більшість районів НьюЙорка розташовані на ост­ ровах, тому в місті багато мостів. Бруклінський міст був збудований у XIX ст. Цей висячий (підвісний) міст з’єднує два райони міста — Бруклін і Манхеттен. Довжи­ на цього мосту — 1825 м. Не­ зважаючи на те, що мостові майже 150 років, він як і рані­ ше надійний і міцний. «Візитівкою» Нью-Йорка називають його знамениті хмарочоси — висотні будин­ ки. Надто багато їх здіймаєть­ ся на острові Манхеттен. Ба­ гато хмарочосів, побудовані в 1920-1930 pp., стали справж­ німи архітектурними шедев­ рами, наприклад ЕмпайрСтейт-Білдінг (1931 р.) або КрайсЛер (1930 p.). Верхівка 70-поверхового нью-йоркського хмарочоса фірми «Крайслер» Датою відкриття Нового Світу вважається 12 жовт­ ня 1492 року — саме у цей день кораблі Христофора Колумба досягли острова Сан-Сальвадор, який ле­ жить біля берегів Аме­ рики. Колумб гадав, що обігнув земну кулю і приплив в Індію, тому назвав місцевих жите­ лів індіанцями — так це помилкове ім ’я за ними й збереглося. Через увесь континент Нью-Йорк розташований на східному, атлантичному, узбе­ режжі Північної Америки, а якщо рушити звідти вглиб кон­ тиненту й перетнути США до Дикого Заходу (так колись на­ зивали землі на західному, тихоокеанському узбережжі ма­ терика і штати, які сусідять з ними), можна побачити безліч визначних пам’яток — справжніх чудес Нового Світу. На бе­ резі озера Мічиган розташоване одне з найбільших міст США — Чикаго. Саме у Чикаго, а не в Нью-Йорку з’явилися колись перші у світі хмарочоси. Мічиган, третє за розмірами озеро Північної Америки, входить в унікальну систему Вели­ ких озер, яка об’єднує п’ять великих і безліч дрібних во­ дойм. Великі озера (Верх­ нє, Гурон, Мічиган, Онтаріо, Ері) — унікальний природний пам’ятник Нового Світу. У горах Південної Дакоти, одного з американських штатів, є дивний монумент: скульптор Дж. Г. Борглем ви­ сік ЗІ скельної породи портрети чотирьох американ- Міст «Золоті ворота» у Сан-Франциско У Лос-Анджелесі розташований знаменитий на увесь світ Голлівуд — столиця американської кіноіндустрії. Один з бульварів Голлівуда називають Дорогою слави: тротуар тутрясніє зірками з іменами видатних режи­ серів, кіноакторів, співаків. ських президентів — Дж. Вашингтона, Т. Джефферсона, А. Лінкольна й Т. Рузвельта. Робота над пам’ятником велася з 1926 р. по 1941 р. і перервалася зі смертю автора. На тихоокеанському узбережжі розташовані одні з най­ більших і найчудовіших міст США — Сан-Франциско, ЛосАнджелес. Сан-Франциско, який виріс на півострові, відділе­ ному від материка затокою Золоті Ворота, пишається своїми величезними мостами: через широку протоку перекинувся висячий міст «Золоті ворота», збудований у 1937 році, його загальна довжина — 3100 м, довжина головного мостового прогону — 1281 м. Незакінчений пам ’ятник чотирьом президентам здається величезним. Висота висічених з гори скульптур досягає 18 м Недалеко від Лос-Анджелеса, у місті Анахайм, у 1955 році відкрився парк розваг «Диснейленд» — місце, яке обож­ нюють не тільки діти, але й дорослі. У «Диснейленді» немов оживають персонажі мультфільмів Уолта Диснея, яких люб­ лять в усьому світі. Емблемою парку стало безтурботне ми­ шеня Міккі-Маус. Фантастична природа На південному сході США, у штаті Арізона, розташова­ ний знаменитий Великий каньйон (ущелина) — це глибока й досить вузька долина, яку ріка Колорадо прорізала у скель­ ній породі. Великий каньйон тягнеться більше ніж на 400 км, а глибина його сягає 1600 м. Схили каньйону напрочуд ма­ льовничі: за мільйони років вітер надав його скелям і стрім­ чакам дивних форм: одні схожі на вежі, інші — на казкових тварин, треті — на людей... На північному заході США, у Скелястих горах, на висо­ ті понад 2 км над рівнем моря розташований Єллоустонський національний парк. Тут є так звані грязьові вулкани, які вивергають струмені гарячої рідкої грязі, гарячі джерела й дуже багато (понад 3 тис.) гейзерів. Струмінь найвищого гейзера Екселсіор б’є на висоту 90 м! Екселсіор розташо­ ваний посеред невеликого озерця зі скелястими берегами, з якого через певні проміжки часу прямо вгору здіймається потужний струмінь води й пари, — це насправді вражаюча картина. Національний парк США «Гранд-каньйон» (Великий каньйон) У пустелі Сонора на південному сході Північної Амери­ ки ростуть справжні ліси! Лише під’їхавши до них ближ­ че й придивившись уважніше, мандрівники зрозуміють, що складаються вони не з дерев, а з високих кактусів. Пустелі такого типу називають кактусовими пустелями. У штаті Колорадо — найбільш високогірному штаті США — знаходиться дивовижна Долина Монументів. Верхній шар долини складався з м’яких гірських порід, вони були зруй­ новані вітром, і оголилися складені з більш твердих порід скелі-останці висотою до 30 м. Ці химерні скелі й дали назву долині. Серед них є схожі на трьох дівчат (їх називають «Три сестри»), одна скеля дивовижно нагадує строгу черницю, яка преклонила коліна («Ігуменя»), є незрозуміле й загадко­ ве «Вухо вітру» і ще безліч інших фантастичних статуй, ство­ рених природою. На кордоні Канади й США на річці Ніагарі, яка входить у систему Великих озер, знаходиться Ніагарський водо­ спад (мовою місцевого індіанського племені «ніакаре» озна­ чає «великий шум»). Ширина його більше 1 км. Дві прото­ ки водоспаду (ліва — канад­ ська, права — американська) прямовисно падають д о ­ низу з висоти близько 50 м. Шум при цьому дійсно стоїть оглушливий, і бризки розлі­ таються в усі боки! Ніагарський водоспад Чудеса Південної Америки Південна Америка — материк надзвичайної, розкішної природи. Тут є високі гори й непрохідні джунглі, вулкани й во­ доспади. Уздовж усього західного узбережжя південноаме­ риканського континенту ланцюжком довжиною в 9 тис. км простягнулися найвищі гори Західної півкулі — Анди (най­ вища вершина — Аконкагуа, 6960 м). У Венесуелі, одній з держав Південної Америки, розташо­ ваний найвищий водоспад світу — Анхель. Загальна висота цього водоспаду, який знаходиться на річці Чурун, — 1054м, а висота вільного падіння води — 979 м, це абсолютний ре­ корд планети! Відкрив цей водоспаду 1935 році венесуель­ ський льотчик Хуан Анхель — побачив з висоти пташиного польоту. По дорозі назад літак Анхеля зазнав катастрофи, але льотчик чудом урятував­ ся і, тільки-но добравшись до найближчої пошти, від­ правив у Національне гео­ графічне товариство США телеграму про своє відкрит­ тя. Через багато років, коли Анхель помер, його порох був розвіяний над водоспа­ дом, який отримав ім’я свого першовідкривача. У Південній Америці тече найбільша і найм огутніша річка нашої планети — Водоспад Анхель індіанці називали Апемей (Дівоча брова) В Амазонці живе невелика хижа риба піранья. У неї такі міцні ще­ лепи й такі гострі зуби, що індіан­ ці місцевих племен використову­ ють їх як різальний інструмент. Зграя піраній здатна за хвили­ ну обгризти до кісток велику тварину, наприклад капібару (найбільшого у світі гризуна, завбільшки з нашу свиню). Папуги ара Амазонка. Її довжина — близько 7тис. км, а коли цей бурх­ ливий потік упадає в Атлантичний океан, вода в Атлантиці на відстань 300 км від гирла річки залишається прісною! Джерела Амазонки — високо в горах, а потім річка тече рів­ ниною, покритою вічнозеленим тропічним лісом — сель­ вою. Сельву Амазонії називають легенями планети: цей ліс виробляє біля половини всього кисню, який надходить в ат­ мосферу від рослин. У Південній Америці багато ендеміків (тварин і рослин, яких можна зустріти лише тут): лінивець, мурахоїд, бронено­ сець, широконосі мавпи, ягуар, тапір живуть тільки на цьому материку. У лісах Амазонії живуть найменші у світі мавпи — ігрунки. Розмір їхнього тіла 10-30 см, а забарвлення — най­ різноманітніше. А скільки там надзвичайних птахів! Тукани з величезними дзьобами, найменші на Землі пташки колібрі, гоацини, а ще папуги, серед яких більшість здатні насліду­ вати людський голос і запам’ятовувати безліч слів. Приру­ ченням папуг займалися ще стародавні індіанські племена. Мистецтво давнє й сучасне У Південній Америці можна побачити дивовижні пам’ятники стародавньої архітектури, і це не тільки містофортеця Мачу-Пікчу (див. стор. 22-23). У перуанському місті Куско (воно засноване в І тисячоріччі н.е.) збереглися руїни палацу Колькампата, храму Сонця Коріканча. Колись ці будівлі звели стародавні жителі Перу — інки, а іспанські за­ войовники їх зруйнували майже дощенту. Храм Сонця вони перебудували у церкву. Але в середині XX ст. від сильного землетрусу церква зруйнувалася, а з-під її уламків показа­ лися стіни давнього храму. Недалеко від Куско знаходиться стародавня інкська фор­ теця Саксауаман. її стіни викладені з гігантських кам’яних брил. Древні зодчі не користувалися будівельними розчина­ ми для закріплення каміння у стіні: вони просто гладко від­ поліровували грані кам’яних брил, які розташовувалися по­ руч, та ідеально підганяли їх одну до одної. Інки були дуже талановитими ювелірами: вони відкрили у горах багато родовищ золота й виготовляли із цього ме- Дотепер залишаєть­ ся загадкою, як могли стародавні мешканці пустелі Наска створи­ ти настільки досконалі зображення. Адже зро­ зуміти, що означають ці лінії, можна лише з висоти пташиного льоту. талу дивовижні речі. Більшість дорогоцінних виробів потра­ пило до рук жадібних іспанців і було переплавлено, але ті, що дійшли до наших днів, наприклад маска Сонця, вража­ ють красою й досконалістю. Кафедральний собор Бразилії; схожий на піраміди мексиканських індіанців майя, зображує терновий вінець Христа Одне зі справжніх чудес світу — гігантські малюнки в пус­ телі Наска на півдні Перу. Зображення трикутників, спіра­ лей, мавп, птахів, кактусів, інших тварин і рослин акуратно вирізані на кам’янистій поверхні землі. Що це — надзви­ чайне давнє мистецтво, сигнали для таємничих прибульців з космосу? Малюнки Наска залишаються однією з головних загадок нашої планети. Столиця Бразилії Бразиліа (ім’я міста збігається з назвою країни) задумувалася й будувалася у середині XX ст. як міс­ то майбутнього. Серед пустельного плоскогір’я виросло фантастичне місто з незвичайним плануванням і незвичною архітектурою. Напевно, найбільш дивовижна будівля столи­ ці — це кафедральний собор (його спроектував архітектор О. Німейер). Австралія Австралія — найменший із шести материків Землі. Назву цього континенту, який цілком знаходиться у Південній півкулі, можна перекласти з латини як «південні землі». Європейці відкрили Австралію в XVII ст. Тут росли диво­ вижні дерева, жили незвичайні тварини. Загублений світ В Австралії живуть дивовижні звірі — качкодзьоб і єхидна. На відміну від усіх інших ссавців, качкодзьоб не народжує живих дитинчат, а висиджує їх з яйця, як птах. Дитинчата єхидни також з’являються на світ з яйця, щоправда, самка його не висиджує, а виношує в сумці — особливій шкіряній складці на животі. Такі «сумки» є і в інших мешканців Австра­ лії — сумчастих. Найвідоміші з них — кенгуру — навіть ста­ ли символом цієї держави. Але не тільки кенгуру відносять- Побачивши дивовижного стрибаючого звіра, пер­ ші європейці, які ступили на землю Австралії, за­ питали в аборигенів: «Хто це?» Австралійці відпо­ віли: «Кенгуру!» («Ми вас не розуміємо»), а ман­ дрівники вирішили, що це і є назва тварини. ся до сумчастих. На цьому материку живуть сумчасті кроти, сумчасті вовки, сумчасті ведмеді коала. Рослинний світ найменшого континенту теж унікаль­ ний — 90% рослин Австралії — ендеміки (зустрічаються тільки на цьому материку), пальми й папороті тут сусідять із дубом і ясеном. На південному заході й південному сході материка дуже багато евкаліптів. Австралійський царствений евкаліпт, виявлений ученими ще в 1872 році, є най­ вищим деревом планети — він виріс більш ніж на 150 м (це вище 50-поверхового будинку)! У центрі континенту знаходиться найбільший у світі моно­ літ — скеля Ейрс-Рок, або, як її називають аборигени, Улуру (моноліти — це величезні цільні кам’яні брили). Висота ав­ стралійської скелі — 348 м, довжина 2,5 км. Улуру — головна святиня аборигенів (корінних жителів Австралії), у її печерах вони ще тисячі років тому здійснювали священні обряди, поклонялися своїм богам. Дотепер жоден абориген не на­ смілиться піднятися на вершину скелі або відколоти від ка­ меню хоча б маленький шматочок, адже це може накликати на плем’я гнів духів. Рукотворні чудеса Австралію населяли дивовижні люди. Європейці, які ви­ садилися на материку, визнали їх дикунами, тому що у них не було держави, вони жили племенами, а їжу собі діставали, полюючи на тварин і збираючи рослини. Однак ближче зна­ йомство з життям і побутом австралійських аборигенів за­ свідчило: ніякі вони не «дикуни». Корінні мешканці материка створили надзвичайну, самобутню культуру. Саме вони ви­ найшли «розумну» метальну зброю бумеранг: якщо кидок був невда­ лим і бумеранг не вражав дичину, то, описавши коло, він завжди сам повертався до мисливця. «Дикуни» виявилися чудовими художниками й непогано знали анатомію (будову тіла). На скелях було виявлено малюнки абориге­ нів — на деяких з них на тілах лю­ дей і тварин були зображені кості та внутрішні органи. Погляд худож­ ника немов просвічував живу істо­ ту, подібно рентгенівському про­ мінню, що використовують лікарі у лікарні. Ці зображення отримали назву малюнки у стилі «рент­ ген». Героями наскельних малюн­ ків були предки — люди і тварини (аборигени вірять, що люди похо­ дять від різних звірів) і присвяче­ ні вони австралійським легендам про створення світу. Малюнок австралійських аборигенів Сіднейський міст Харбор-Брідж — ще один шедевр австра лійської архітектури. Його арка завдовжки понад пів­ кілометра зависла над затокою Порт-Джексон. Повна вага мосту — 52800 т. В австралійському місті Сіднеї розташований один із найзнаменитіших театрів у світі. Багато хто (і не тіль­ ки австралійці) називають його восьмим чудом світу. Сід­ нейський оперний театр будувався майже 15 років (з 1959 р. по 1973 р.) за проектом данського архітектора Йорна Утцона. У 1966 році архітектор посварився із замов­ никами (вони стверджували, що Утцон погано організував будівельні роботи), спалив усі креслення театру й зали­ шив Австралію — добудовували театр уже без нього. Автор так ніколи й не бачив свій шедевр. А подивитися є на що. Одним театр нагадує стулки черепашок, іншим — крила чайок, а третім здається вітрильником, який гойдається на океанських хвилях. Химерні фігурні дахи кількох залів театру і справді схожі на напнуті вітром вітрила. Сіднейський оперний театр побудований просто на березі затоки Острови в океані Незліченна кількість островів, більших й маленьких, по­ критих густими заростями й скелястих, густонаселених і ненаселених, розкидано серед просторів Світового оке­ ану. На багатьох островах, відірваних від материків, ви­ никла своєрідна культура, збереглися пам'ятники, які можна назвати справжніми чудесами світу. Загадкові ідоли Першим цей невеликий острів, загублений у просторах Тихого океану, побачив пірат Е.Девіс. Правда, координа­ ти острова він записав неточно, тому честь відкриття ост­ рова дісталася голландцеві Я. Роггевену. На початку квітня 1722 року його експедиція натрапила на самотній гористий острівець, де зустріла натовп тубільців. На честь свята, яке європейці відзначали у цей день, вони дали острівцю назву — острів Пасхи. Острів Пасхи зберігає одну з найбільших таємниць нашої планети. На острові споруджено силу-силенну величезних кам’яних скульп­ тур — гігантські голови здій­ маються над пустельними рівнинами, їхній загадковий погляд спрямований в океНайімовірніше, величезні кам ’яні фігури — це зображення предків остров’ян, що після смерті стали добрим и духами анську далеч. Для чого були споруджені ці ідоли, що це — пам’ятники, надгробки, зображення богів? Які люди безліч століть тому спорудили ці фігури? Мешканці острова — «ди­ куни», як називали їх голландці, не могли дати відповіді на ці питання. Європейці довгий час вважали, що кам’яні фігури можуть охороняти скарби, тому уважно досліджували їх або просто по-варварському руйнували. Але, на жаль, жодних скарбів ніхто так і не знайшов. Багато фігур та їхні постаменти — плат­ форми аху — нині розбиті і розкидані на океанському березі. Острів Пасхи давно пережив свої щасливі часи. Майже чотири століття тому тут були родючі ґрунти, на них росли дерева, з яких аборигени робили човни-каное. Острів’яни були вправними рибалками. Але ґрунти виснажилися, роби­ ти каное не було більше з чого, прийшов час воєн і голоду. Зараз тільки загадкові кам’яні фігури нагадують про неймо­ вірне минуле цього майже пустельного острова. Великий мореплавець Джеймс Кук здогадав­ ся, як можна було підня­ тиідолів. Спочатку їх ви­ різали з каменю, а по­ тім поруч робили насип. На нього за допомогою мотузок і важелів скульптуру затягу­ вали /, нахиливши, поступово ставили вертикально. І Напевно, так, за допомогою канатів і колод, стародавні жителі острова Пасхи піднімали й установлювали гігантські статуї Острів лемурів Мадагаскар — великий острів у Південній півкулі, розта­ шований у західній частині Індійського океану, на південний схід від Африки. Учені вважають, що першими на острів при­ були жителі Індокитаю, які перетнули Індійський океан на ві­ трильниках! Тому малагасійці — жителі Мадагаскару — на­ лежать до монголоїдної раси, вони й досі зберегли навички, які дісталися їм від предків — спосіб обробки землі та бу­ дівництва, і, як і раніше, вони виходять у море на вітрильних суднах-катамаранах. З європейців першими на Мадагаскарі побували португальці — у 1500 році їхні кораблі кинули якір біля берегів острова. За португальцями сюди навідались англійці й французи, так єв­ ропейці поступово освою­ вали нову землю, яка тішила людей рясною рослинністю, своєрідним тваринним сві­ том і теплим кліматом. Мадагаскар вражає роз­ маїтістю місцевих тварин і рослин. На острові ростуть різноманітні орхідеї, молочаї, баобаби. Місцева визначна пам’ятка — комахоїдна рос­ лина непентес. Його листи формою нагадують глечичок. Якщо у глечичок потрапляє комаха, вона не може вибра­ тися по гладких стінках, і не­ пентес починає перетравлювати здобич. Равенала мадагаскарська Мадагаскар — лише четвертий за розмірами ост­ рів світу (на першому місці Гренландія, на другому — Нова Гізінея, на третьому — Борнео). Але самі мала­ гасійці називають Мадагаскар не великим островом, а найменшим континентом Землі. Ендемік Мадагаскару — равенала, її ще називають д е­ рево мандрівників. Стовбур у равенали може виростати до 10 м, довгі листки відходять від нього віялом. В основі че­ решків листя збирається вода, якою може вгамувати спрагу подорожній — звідси друга назва рослини. Ліси Мадагаскару — справ­ жнє царство лемурів. Багато із цих звірят ведуть сутінко­ вий або нічний спосіб жит­ тя («лемур» перекладається як «дух померлого»). Серед лемурів є крихітні (мишачі лемури), а є досить великі — більші за кішку. Більшість ле­ мурів живуть на деревах, але лемур катта живе на землі. Вороги лемурів — фоси, хи­ жаки з родини віверрових. Фосса схожа на кішку, хіба що вона більша й мордочка в неї витягнута. Переслідую­ чи лемурів, фосси можуть на­ віть видиратися на дерева. У лемура катта великий чорно-білий смугастий хвіст, за його допомогою тваринка розповідає одноплемінникам про свій настрій Землі Зелена й Крижана Два північних острови — Гренландію та Ісландію — від­ крили вікінги, відважні мореплавці-скандинави. Гренландія (у перекладі «Зелена земля») — найбільший острів планети. Значна частина острова покрита льодовим куполом, його шматки зриваються в море, утворюючи крижані гори — айсберги. Морські течії несуть їх на південь, і нерідко кри­ жані гори раптово виникають із туману на шляху кораблів. Зіткнення з одним з таких гігантських айсбергів у 1912 році привело до трагічної загибелі пароплава «Титанік» — найзнаменитішої океанської аварії за всю історію людства. «Іглу» мовою іннуїтів означає «будинок». Раніше іглу зі снігу або льоду були житлами корінних жителів Гренландії; а тепер іглу будують хіба що для туристів На Гренландії немає великих міст, лісів, рік, жителів тут дуже мало. Корінних мешканців острова — ескімосів — тут прийнято називати іннуїтами. Слово «ескімос» вони не люб­ лять: у перекладі з однієї зі скандинавських мов воно озна­ чає «карлик». Більшість сучасних іннуїтів, як і їхні предки ба­ гато століть назад, як і раніше займаються полюванням і ри­ боловлею. У минулому іннуїти добували й китів, але тепер цей промисел заборонений. Острів Ісландія (у пере­ кладі «Крижана земля») не­ рідко називають вогнедиш­ ною землею. В Ісландії чи­ мало вулканів, у тому числі діючих. Найзнаменитіший ісландський вулкан — Гекла. Із часу відкриття ост­ рова Гекла викидала лаву і попіл більше 20 разів. А ще Ісландія знаменита своїми гейзерами — джерелами, з яких час від часу вгору здіймається струмінь гаря­ чої води або пари. Багато чого у способі жит­ тя ісландців можна назвати справжнім чудом. Наприк­ лад, ісландський парла­ мент — Альтинг — найдав­ ніший у світі, він був зас­ нований ще в 930 році. А ісландська мова дуже схожа на давньонорвезьку, адже ісландці — нащадки норвежців-вікінгів. За тися­ чу років у Норвегії мова сильно змінилася, а в Іслан­ дії — ні. І тепер ісландці лег­ ко читають давньонорвезькі тексти, які самі сучасні нор­ вежці вже не розуміють. Чому вікінги назва­ ли крижану Гренландію Зеленою землею, а зе­ лену Ісландію — Кри­ жаною землею? Імо­ вірно, у ті часи клімат островів був іншим, і Гренландія була по­ крита травою, а Іс­ ландія — снігом. Ісландський гейзер Строккур Країна Вранішнього Сонця Японія — дивовижна азіатська країна, розташована на чотирьох великих і силі-силенній маленьких тихоокеан­ ських островах. Століттями японці жили замкнуто, не маю­ чи контактів із зовнішнім світом, і створили дивну, своєрідну культуру. Японію, розташовану на самому сході Євразії, час­ то називають Країною Вранішнього Сонця. У країні близько 150 вулканів і серед них — Фудзіяма, найвища гора Японії, її висота 3776 м. Ця гора відома в усьому світі багато у чому завдяки великому японському художникові К. Хокусаю, який жив у XVIII—XIX ст. К. Хокусай залишив безліч гра­ вюр із зображенням цієї гори (на думку японців, найкращої на всьому світі). Фудзіяма розташована на найбільшо­ му острові Японії — Хонсю. Самі японці називають його Ніппон, від цього слова й по­ ходить назва «Японія», під якою східну країну знають в усьому світі. Торії — ворота стародавнього японського храму Японські воїни —самураї — уславилися не тільки військо­ вим мистецтвом, але й безстрашністю й суворим дотри манням законів честі. Замість того, аби терпітиганьбу й по разку, самураї вважали за краще накласти на себе руки, як велів звичай сеппуку (харакірі): опинившись у безвихо­ ді, воїн спеціальним мечем розпорював собі живіт. Японська релігія називається «синто» — «шлях богів». Деякі стародавні святилища японських богів збереглися і до наших днів. Так на острові Хонсю розташований храм Ісе, присвячений богині сонця Аматерасу. Японці вірять, що в ісе зберігається древнє дзеркало, яке містить душу Аматерасу. Будинки і храми в Японії будували із двосхилими гостро­ верхими дахами. Стіни в них були легкими, розсувними (як ширми з фанери), а часом і зовсім являли собою рами, об­ клеєні промасленим папером. Часто такий папір прикраша­ ли вишуканими малюнками. Навіть коли в Японії почали бу­ дувати замки з каменю (відбулося це не раніше XVI ст.), дахи цих потужних споруд залишалися двосхилими, як у старо­ давніх будинків. Японські замки, хоча й будувалися як не­ приступні фортеці, були проте вишуканими, витонченими, спрямованими вгору. Цей замок у місті Хімедзі називається замком Білої Чаплі (XVI ст.). Він був задуманий як оборонна споруда, але став шедевром світової архітектури Полярні чудеса Земна куля обертається навколо своєї осі. Точки пере­ тину ї ї поверхні із цією уявлюваною віссю називаються полюсами — Північним і Південним. На полюси вказу­ ють стрілки компасів, у цих точках сходяться на глобусах умовні лінії — меридіани. Полярні регіони — найхолодніші на планеті. Під Полярною зіркою Полярний регіон Північної півкулі називається Арктика. Назва ця походить від грецького слова «арктос» — ведме­ диця, адже два великих сузір’я Північної півкулі називають­ ся Ведмедицями — Великою й Малою. А одна із зірок Малої Ведмедиці — Полярна зірка — виблискує просто над Пів­ нічним полюсом. У сиву давнину мореплавці й мандрівники вважали її дороговказною зіркою — адже на пам’яті людей вона не міняла свого місця на небі. Північний полюс Землі розташований не на суходолі, а в морі. Взагалі більша частина Арктики — це Північний У полярних регіонах можна спостерігати за справжнім чудом: надзвичайно гарним свіченням атмосфери. У Північній півкулі його називають північним сяйвом Льодовитий океан, «затиснутий» між Євразією й Пів­ нічною Америкою. На самій півночі планети його холодні води покриті товстим шаром дрейфуючої криги. Чимало відважних ман­ дрівників намагалося досяг­ ти загубленої в льодах «вер­ хівки планети» — Північного полюса. Першим дістався полюса американець Р. Пірі в 1909 році. А у 1926 році Р. Амундсен і У. Нобіле про­ летіли над полюсом на ди­ рижаблі. Переліт над Північ­ ним полюсом здійснив літак В. Чкалова в 1937 році. У точці Північного полюса в 1962 році сплив російський підводний човен «Радянський комсомо­ лець», а у 1977 році полюса досяг радянський атомний криголам «Арктика». А вже в 2007 році на морське дно у «точку нуль» (тобто на Пів­ нічний полюс) опустилися ро­ сійські глибоководні апарати «Мир-1» і «Мир-2» з екіпа­ жами на борту. Відважні по­ лярники занурилися під воду на глибину понад 4 тис. м! В Арктиці живе найбільший наземний хижак — білий ведмідь. Полярники зустрічали ведмедів навіть на 88-й паралелі — майже біля самого Північного полюса! У наші дні над Північним полюсом світить Поляр­ на зірка Малої Ведме­ диці. Але так було і так буде не завжди. Вісь обертання Землі тися­ чоріччями змінюється. 4,5 тис. років тому просто над полюсом сяяла зір ­ ка Тубан із сузір’я Дракон, через 12 тис. років просто над Північним полюсом буде Beга із сузір’я Ліра, а через 26 тис. років — знову Полярна зірка. Найпівденніший материк Південний полюс Землі розташований на суші: на самому півдні планети розташований материк Антарктида. Честь його відкриття належить росіянам: саме російські море­ плавці Ф. Ф. Беллінсгаузен і М. П. Лазарев 29 січня 1820 року підійшли до Антарктиди на шлюпах (вітрильниках) «Восток» і «Мирний». Антарктида — найвищий материк планети. Його середня висота — більше 2 тис. м. Правда, ця висота дося­ гається за рахунок крижаних «шапок» — адже більша части­ на материка покрита вічними льодами. На початку XX ст. розгорнувся справжній штурм Півден­ ного полюса, і в 1911 році до нього кинулися дві експедиції: норвезька на чолі з Р.Амундсеном і англійська — нею керу­ вав Р. Скотт. Із самого початку Скотта переслідували невдачі, і лише ціною неймовірних зусиль йому з товаришами в січні 1912 року вдалося досягти мети. Яке ж було їхнє розчару­ вання, коли на полюсі вони побачили сліди табору Амундсена: першовідкривачами Південного полюса стали норвежці! Англійська експедиція завершилася трагічно: на зворотному В Антарктиді є діючий вул­ кан — Еребус. Його висота — 3794 м. У процесі вивержен­ ня з двох кратерів Еребуса вириваються хмари пари, газів, поруч із вулканом б’ють фонтани гарячої води — гейзери. Південний полюс Землі; добратися до цього місця — мрія будь-якого мандрівника шляху полярники загинули від холоду. На хресті, спорудже­ ному на згадку про експедицію Скотта, вибиті слова, які ста­ ли девізом багатьох полярних дослідників: «Боротися й шу­ кати, знайти й не здаватися!» Постійних жителів в Антарктиді немає — занадто вже тут холодно. На материку побудовано кілька полярних станцій, де трудяться вчені з різних країн. Однак безживною назва­ ти Антарктику (материк, сусідні острови й моря довкола них) не можна: у холодних антарктичних морях водиться сила-силенна різновидів риби, тут живе синій кит — най­ більша на Землі тварина, різноманітні тюлені. У прибереж­ них районах материка живе безліч птахів, найкумедніші се­ ред них пінгвіни. Літати пінгвіни не вміють, але прекрасно плавають. А щоб яйця під час висиджування не змерзли, батьки-пінгвіни гріють їх на лапах, прикривши складкою шкі­ ри на животі. Товстий шар жиру й оперення, яке не пропускає воду допомагають пінгвінам переносити холод на суходолі й у воді Покажчик А Агра 31 Айсберг 86 Айя-Софія 53 Акрополь 47 Александрійський маяк 9 Александрія Єгипетська 8 Алея сфінксів 63 Альгамбра 36 Альпи 42 Альтам іра 36 Альтинг 87 Амазонка 74 Амфітеатр 28 Анди 74 Антарктида 92 Арена 29 Арктика 90 Артеміда 16 Афіна Партенос 11 Афіна Промахос 10 Венеція 44 Вестмінстерське абатство 35 Вестмінстерський палац 35 Водоспад Анхель 74 Водоспад Вікторія 64 Ворота Іштар 57 Галікарнаський мавзолей 14 Ганг 60 Гауді А. 36 Гейзер 87 Геліос 18 Герострат 17 Гіза 7 Гладіатор 29 Гренландія 86 Гугун («Заборонене місто») 58 Д Байкал 51 Баобаб 65 Барселона 37 Бартольді Ф. О. 68 Благодатний вогонь 55 Бруклінський міст 69 Брунеллескі Ф. 45 Бумеранг 80 «Диснейленд» 71 Джунглі 61 Долина Луари 41 Долина Монументів 73 Дубровник48 Вавилон 56 Вавилонська вежа 12 Велика Китайська стіна 20 Великий Зімбабве 66 Великий каньйон 72 Великі озера 70 Великий сфінкс 62 І Інки 22 Ісландія 87 Г Б В Єхидна 78 Єрусалим 54 З Замок Сюллі-сюр-Луар 41 Е Ейрс-Рок79 Ейфелева вежа 41 Ельбрус 51 Емпайр-стейт-Білдінг 69 Ерехтейон 47 Ескоріал 36 Ефес 16 Є Єллоустонський національний парк 72 К Карлів міст 49 Качкодзьоб 78 Кельнський собор 38 Кенгуру 78 Києво-Печерська лавра 49 Київ 50 Кноський палац 46 Колізей 28 Колос Родоський 19 Крайслер 69 Кріт 46 Кувуклія 55 Куско 22 Л Ландовські, Поль32 Лемури 85 Літопси 65 Лувр 40 Луксор 63 Львів 50 М Мадагаскар 84 Майя 26 Малюнки у стилі «рентген» 80 Маска Сонця 77 Мачу-Пікчу 23 Межиріччя 56 Мис Доброї Надії 67 Міст «Золоті ворота» 71 Міст Ріальто 44 Монастир Сан-Бенту 32 Монблан 42 Р Учан-Су 51 Равенала 85 Ріо-де-Жанейро 32 Родос 18 Ф С Н Непентес 84 Ніагарський водоспад 73 Ніл 6 Нойшванштайн 39 Нотр-Дам (собор Паризької Богоматері) 40 О Обсерваторія «Караколь» 27 Острів Пасхи 82 П Палаццо 45 Пальміра 24 Памуккале 53 Пантеон 44 Папуги 75 Париж 40 Парфенон 47 Персеполь 57 Петра 24 Південна Дакота 70 Південний полюс 92 Північний полюс 91 Пізанська вежа 44 Пінгвіни 93 Піраміда Мікерина 7 Піраміда фараона Джосера 7 Піраміда Хеопса 7 Піраміда Хефрена 7 Піраміди майя 26 Полярна зірка 90 Пустеля Наска 77 Саграда Фаміліа 37 Сади Семіраміди 12 Саккара 7 Саксауаман 76 Санта-Марія дель Фьоре 45 Сахара 64 Сельва 75 Сенбернар 43 Синій кит 93 Сіднейський оперний театр 81 Скопас 15 Собор Святого Віта 49 Собор Святого Павла 35 Сострат Кнідський 9 Софійський собор 49 Стамбул 52 Статуя Давида 45 Статуя Зевса 11 Статуя Свободи 68 Статуя Христа 32 Стіна Плачу 54 Стоунхендж 34 Фарос 9 Фіви 63 Фідій 10 Флоренція 45 Фудзіяма 88 X Харет 18 Хейрократ17 Херсифрон 16 Херсонес Таврійський 50 Хокусай К. 88 Храм Артеміди 17 Храм Гробу Господнього 55 Храм ель-Дейр 25 Храм ель-Хазнех 25 Храм Ісе 89 «Храм Кукулькана» 27 Храм Сонця Кориканча 76 Храмова гора 54 Ц Царствений евкаліпт 79 Центр Помпіду 41 Т Ч Тадж-Махал 30 Тауер 35 Термітник 65 Теракотова армія 59 Тяньаньминь 58 Тяньтань («Храм Неба») 59 Чикаго 70 Чичен-Іца 27 Ш Шах-Джахан 30 Шіхуанді, Цінь 20 Я У Устад-Іса 31 Японія 88 Науково-популярне видання Серія «Дитяча енциклопедія ПЕРО» заснована у 2008 році Малофєєва Н. Н., Травіна І. В., Широніна О. В. ЧУДЕСА СВІТУ Для молодшого шкільного віку 4-те видання, без змін Художники: М.О.Дмитрієв, О.В.Іванов, Т. А.Жежеря, І.В.Максимова, O .K .Пархаєв, А. Н. Позиненко, А. Н. Січкар, Н. В. Сучкова, І. В. Шарікова Переклад І. Андрущенка Головний редактор Ю. Савіцька Верстка Ю. Попсуєнко Коректор Т. Кабалюк Підписано до друку 23.09.2010. Формат 70x90 1/16. Друк офсетний. Ум. друк. арк. 7,0. Тираж 4000 прим. Замовлення №286. ТОВ «Перо». 04071, Київ, вул. Нижній Вал, 19/21Е. Тел.: (044)498-11-97. Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції, серія ДК № 2434 від 10.02.2006 р. З питань оптової торгівлі звертайтесь за тел.: (044) 498-11 -97. Наша адреса в Інтернеті: www.pero-press.com.ua Віддруковано у ТОВ «Видавництво Вперед» 97534, АРК, Сімферопольський район, с. Строганівка, вул. Лікувальна, 1. ди тяча енциклопедія ПЕРО ЧУДЕСА СВІТУ Книги серії «Дитяча Енциклопедія П ЕРО » знайомлять юного читача з дивовижним різноманіттям навколишнього світу, розширюють його світогляд. Видання містить багато кольорових ілюстрацій, що роблять процес пізнання щ е більш привабливим. У серії виходять книги: • Астрономія • Відкриття і винаходи • Військова енциклопедія • Географічні відкриття • Динозаври • Жива природа • Історія України • Країни та континенти • Легкові автомобілі • Людина • Мистецтво • Міфологія • Народи світу • Пірати • Планета Земля • Світова історія • Транспорт • Чудеса світу