МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Лідія Гнатюк

СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКА МОВА
ПРАКТИКУМ

Навчальний посібник
для студентів філологічних спеціальностей

Київ
2015

УДК
ББК
Рецензенти:
д-р філол. наук, проф. П . Ю . Г р и ц е н к о ,
д-р філол. наук, проф. Т . О . Ч е р н и ш ,
д-р філол. наук, проф. Л . П . Д я д е ч к о ,
канд. філол. наук, доц. О . О . С у х о в і й
Затверджено
Вченою радою Інституту філології
(протокол № 6 від 29 грудня 2014 року)

Гнатюк Л.П.
Старослов'янська мова. Практикум : навч. посіб. для
філологічних спеціальностей / Л. П. Гнатюк. – K., 2015. – 249 c.

студентів

СПИСОК
УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Умовні скорочення назв
старослов'янських рукописів
Ас – Ассеманієве євангеліє
Боян – Боянський палімпсест
Єн – Єнинський апостол
Зогр – Зографське євангеліє
Зогр. л – Зографські листки
Зогр. пал – Зографський палімпсест
Київ – Київські листки
Клоц – Збірник Клоца
Мар – Маріїнське євангеліє
Остр – Остромирове євангеліє
Охр – Охридські глаголичні листки
Рил – Рильські листки
Сав – Савина книга
Син – Синайський псалтир
Син. тр – Синайський требник
Супр – Супрасльський рукопис
Унд – Листки Ундольського
Хіл – Хіландарські листки

Умовні скорочення ремарок
акт. – активний
дієсл. – дієслово
дієприкм. – дієприкметник
док. – доконаний вид
ж.р. – жіночий рід
займ. – займенник
3

збірн. – збірний іменник
ім. – іменник
інф. – інфінітив
майб. ч. – майбутній час
мн. – множина
Н.в. – називний відмінок
нак. сп. – наказовий спосіб
найвищ. ст. – найвищий ступінь порівняння
недок. – недоконаний вид
одн. – однина
ос. – особа
пас. – пасивний
перен. – переносне значення
прикм. – прикметник
присл. – прислівник
прийм. – прийменник
Р.в. – родовий відмінок
спол. – сполучник
с.р. – середній рід
ст. порівн. – ступінь порівняння
у знач. – у значенні
теп.ч. – теперішній час
ч.р. – чоловічий рід
числ. – числівник

Умовні скорочення назв мов
вірм. – вірменська
гот. – готська
гр. – грецька
д.в.н. – давньоверхньонімецька
д.інд. – давньоіндійська
ірл. – ірландська
лат. – латина
лит. – литовська
4

лтс. – латиська
н.в.нім. – нововерхньонімецька
нім. – німецька
пол. – польська
прус. – пруська
рос. – російська
сл. – словацька
хет. – хетська
чес. – чеська

Умовні скорочення назв
текстів Святого Письма
Йн – Євангеліє від Йоана
Лк – Євангеліє від Луки
Мр – Євангеліє від Марка
Мт – Євангеліє від Матея

5

ПЕРЕДМОВА
Дисципліна "старослов'янська мова" є історико-лінгвістичним
вступом до вивчення слов'янських мов, тим підґрунтям, на якому
базується фахова підготовка філолога взагалі й лінгвіста зокрема.
Цей нормативний курс має важливе методологічне значення,
оскільки, розкриваючи виняткову роль старослов'янської мови –
першої фіксації слов'янського мовлення на письмі (зумовленої
потребою перекладу богослужбових книг із грецької мови) – в
історії культури слов'янських народів у епоху раннього
середньовіччя, знайомить студентів із застосуванням принципу
історизму в історико-лінгвістичних дослідженнях, з елементами
порівняльно-історичного методу, сприяючи становленню
лінгвістичної свідомості майбутніх філологів.
Головна мета посібника зі старослов'янської мови полягає
в тому, щоб закріпити, систематизувати й узагальнити викладені
в лекційному курсі теоретичні відомості про походження,
фонетико-фонологічну, лексичну, морфологічну, словотвірну та
синтаксичну системи першої слов'янської літературно-писемної
мови, а також навчити студентів застосовувати отримані знання
на практиці у процесі роботи над текстами старослов'янських
пам'яток: їх читання, перекладу, коментування та комплексного
лінгвістичного аналізу. Подані в посібнику тексти є
прецедентними для світової культури, у тому числі й української.
Водночас вони репрезентують ті фрагменти концептуальної і
мовної картин світу старослов'янських книжників, ознайомлення
з якими допоможе студентам зрозуміти специфіку духовного
світу середньовічної людини.
Матеріал структуровано за темами. Старослов'янська мова
як багаторівнева система розглядається в порівняльноісторичному аспекті на фоні мовних явищ і процесів
індоєвропейського та праслов'янського періодів із проекцією
6

на відповідні мовні факти сучасних слов'янських мов,
передусім української та російської.
З метою формування у студента цілісного уявлення про
систему старослов'янської мови слова в завданнях подаємо з
їхніми значеннями, які наводимо за виданням "Старославянский
словарь (по рукописям X–XI веков)" за ред. Р.М. Цейтлін,
Р. Вечерки та Е. Благової (М., 1999). Порівняння семантики
старослов'янських лексем зі значеннями відповідних слів в
українській та російській мовах, виявлення збігів і розбіжностей
у семантиці слів, часова відстань між якими налічує тисячоліття,
дозволяє майбутньому філологові наблизитись до пізнання
історичного перебігу лексико-семантичних процесів.
Частина завдань має творчий пошуковий характер і
спрямована на те, щоб спонукати студента до лінгвістичного
мислення, до зацікавлення мовною матерією і духовним світом
минулого, до усвідомлення важливої ролі, яку відіграла
старослов'янська мова в культурному розвитку слов'янства.
Тексти зі старослов'янських пам'яток наведено переважно за
виданням: С.Г. Шулежкова. Хрестоматия по старославянскому
языку: тексты, словарь, фоноприложение. – 2-е изд., испр. и
доп. – М.: Флинта, Наука, 2012. До кожного тексту подано
розшифрування написаних під титлами слів та короткий
словник незнайомих і малозрозумілих лексем. Для кращого
розуміння старослов'янських текстів (їхнього змісту, складних
граматичних конструкцій та окремих стилістичних явищ)
студентам рекомендовано порівнювати їх із відповідними
уривками зі Святого Письма українською мовою в перекладах
П. Морачевського (1906), П. Куліша, І. Пулюя та І. НечуяЛевицького (1904), І. Огієнка (1962), І. Хоменка (1963),
Р. Турконяка (2011).

7

ВСТУП. ГРАФІКА. ФОНЕТИКА
ТЕМА 1
Вступ
Слов'янська мовна галузь. Поняття про прамову.
Поняття про старослов'янську мову. Виникнення і розвиток
слов'янської писемності. Дві слов'янських азбуки.
Фонетичне і числове значення літер кирилиці.
Діакритичні знаки. Джерела вивчення старослов'янської мови

Питання до теоретичного матеріалу
1. Назвіть три групи сучасних слов'янських мов. Хто з мовознавців
і коли вперше виокремив ці групи? Які мови до них належать?
2. У чому виявляється спорідненість сучасних слов'янських мов?
Чим вона зумовлена?
3. Які теорії походження слов'ян та гіпотези щодо їхньої
прабатьківщини Ви знаєте? Які докази наводить О. Трубачов
для обґрунтування своєї теорії про середньодунайську
прабатьківщину слов'ян?
4. Коли засвідчено перші згадки про слов'ян? Кому вони належать?
5. Що таке мова-основа?
6. Розкрийте зміст понять "індоєвропейська мова", "праслов'янська
мова", "старослов'янська мова", "церковнослов'янська мова".
Окресліть хронологічні рамки існування цих мов.
7. На які підперіоди поділяють праслов'янський період? Чим
зумовлений розпад праслов'янської мовної єдності?
8. Чи існувало письмо у слов'ян до Костянтина (Кирила)
і Мефодія? Якщо так, то яким воно було? Аргументуйте свою
8

думку, спираючись на працю М. Брайчевського "Походження
слов'янської писемності".
9. Де, коли й ким створено глаголицю?
10. Як виникла кирилиця?
11. Яка азбука давніша – глаголиця чи кирилиця? Назвіть
аргументи прихильників протилежних поглядів.
12. Який живий діалект ліг в основу старослов'янської мови? Які
дискусії точилися з цього приводу в палеославістиці?
13. У чому виявився наддіалектний характер першої літературнописемної мови слов'ян? Чому М.І. Толстой схарактеризував
старослов'янську мову як мову "надетнічну й наднаціональну"
(Толстой Н.И. История и структура славянских литературных
языков. – М.: Наука, 1988. – С. 3–4)?
14. Які місцеві різновиди старослов'янської мови виокремлюють
дослідники? Як прийнято називати ці різновиди?
15. Схарактеризуйте основний зміст і жанрову належність
старослов'янських рукописів X–XI століть.
16. Назвіть найважливіші глаголичні пам'ятки. Де й коли вони
створювалися? Де вони зберігаються? Які звуки передає літера
h у транслітерованих кирилицею глаголичних пам'ятках?
17. Назвіть найважливіші кириличні пам'ятки. Де й коли вони
створювалися? Де вони зберігаються?
18. Для передачі яких звуків слов'янського мовлення необхідно
було створити нові літери, відсутні в грецькій абетці?
19. Розкажіть про числове значення літер кирилиці. Які з них не
мали числового значення? Чому?
20. Схарактеризуйте діакритичні знаки: титло, паєрик, камору.
21. Коли почалося вивчення перших слов'янських азбук?
З розробкою якого мовознавчого методу були пов'язані
успіхи у вивченні старослов'янської мови?
21. Стисло окресліть найвагоміші досягнення лінгвістів XIX
і XX ст. у дослідженні старослов'янської мови.
23. Як вплинула старослов'янська мова на розвиток слов'янських
літературних мов?
9

Завдання
I. Ознайомившись зі статтею Івана Огієнка "Старослов'янська
мова у вищій школі: чергові завдання вивчення старослов'янської
мови" (див. Додатки), дайте відповіді на такі питання:
1. У чому полягає актуальність цієї праці, що вийшла
друком у 1936 році, для сучасної лінгвістики?
2. Чому дослідник надає перевагу назві "старослов'янська мова",
відкидаючи поширену з початку дослідження першої літературнописемної мови слов'ян назву "староцерковнослов'янська"?
3. Чому Іван Огієнко вважає за необхідне розширити канон
пам'яток старослов'янської мови, долучивши до них пам'ятки
східнослов'янської редакції?
4. З чого, на думку вченого, потрібно починати вивчення
курсу старослов'янської мови у вищому навчальному закладі?
5. Чому автор переконаний у тому, що курс
старослов'янської мови повинен містити хоча б коротку
історію церковнослов'янської мови XII–XVII ст. й історію
церковнослов'янського правопису?
6. Прокоментуйте таку думку дослідника: "Кожне питання
старослов'янської мови – фонетичне, морфологічне й складнене
– конче треба освітлювати й дальшою його долею в живих
мовах слов'янських або хоч його долею в мові слухачів… Так
поставлений курс старослов'янської мови бодай для головніших
явищ зробить неоціненні послуги й для курсу порівняльної
граматики слов'янських мов, і для курсів окремих живих мов".
7. Якому розділу старослов'янської мови, за І. Огієнком,
необхідно приділяти більше уваги й чому?
8. Чому потрібно досліджувати вплив грецької і
давньоєврейської мов на старослов'янську?
9. Чому для глибшого розуміння старослов'янської мови
необхідно вивчати фонетичні, морфологічні й синтаксичні
архаїзми слов'янських мов?
10

10. Чому глибоке дослідження старослов'янської мови не
можливе без знання палеографії?
11. Яких актуальних із погляду сучасної лінгвістики
проблем вивчення старослов'янської мови автор не торкнувся
у своїй статті?

II. Прокоментуйте уривок із наведеної в списку літератури до
теми статті відомого російського мовознавця Б.А. Успенського
"Про походження глаголиці", висловте власне міркування щодо
сформульованої дослідником на основі симетричного написання
в глаголиці літер "иже" і "слово", "добро" і "вhди" гіпотези
про те, що ключове значення для творців глаголичної абетки
мали слова Христа: "Я – альфа і омега, початок і кінець" (Книга
Одкровення Йоана, I, 8).
"Чорнохвостов звернув увагу зокрема на те, що глаголичні
літери "иже" і "слово" симетрично орієнтовані одна щодо одної
(становлячи той самий знак у прямій і перевернутій позиції),
і пояснив це тим, що їх поєднання відповідає позначенню імені
Христа, як воно писалося під титлом: èс. Це міркування
видається переконливим і водночас дуже перспективним
у змістовому плані: воно дозволяє бачити у слов'янському
написанні імені Христа особливий богословський смисл
(відсутній у відповідному написанні грецькою мовою чи
латиною). Написане по-слов'янськи (глаголичним алфавітом), ім'я
Христа утворює цикл, завершене коло, і це відповідає словам:
"Я є альфа і омега, початок і кінець" (Книга Одкровення Йоана,
I, 8; пор. I, 10, 17; II, 8; XXI, 6; XXII, 13). Отже, глаголичне
написання імені Христа є певним чином ідеограмою, яка
відповідає тому, що він сам говорить про себе в "Апокаліпсисі".
Проте для того, щоб цілком погодитися із запропонованою
інтерпретацією літер "иже" і "слово", необхідно пояснити
аналогічне співвідношення літер "добро" і "вhди"...
Вважаємо, що паралелізм у співвідношенні між літерами
"иже" і "слово", з одного боку, і "добро" та "вhди", з другого,
11

відображає асоціацію Христа і Давида, коли Давид розглядається
як типологічний (старозавітний) прообраз Христа. Така асоціація
знайшла відображення в грецькій і латинській писемності, де ім'я
Давида, подібно до імені Іісуса, регулярно пишеться під титлом,
виступаючи в такий спосіб як сакральне ім'я (nomen sacrum) – при
тому, що решта власних імен, як правило, представлена тут у
повному написанні" (Успенский Б.А. О происхождении глаголицы /
Б.А. Успенский // Вопросы языкознания. – 2005. – № 1. – С. 64–65).

III. Ознайомившись із наведеною у списку літератури до теми
статтею В.Г. Скляренка "До питання про "руські письмена"
в Житії Костянтина Філософа", висловте власне міркування щодо
твердження з "Житія Костянтина Філософа" про те, що в Херсонесі
Костянтин "обрhте же тоу еvаггеліе и jалтирь роусьскrми

писменr писано и чловhка 3брhтъ глаголюmа тою
бесhдою и бесhдова с нимъ и силоу речи пріимъ своеи
бесhдh прикладаа различнаа писмена гласнаа и съгласнаа
и къ богоу молитвоу твор# въскорh нач#тъ чести и
сказати и мноsи с# емоу дивл#хоу бога хвал#mе".

IV. Ознайомтесь із факсимільним виданням "Київських
глаголичних листків", здійсненим В.В. Німчуком, та його
науковим дослідженням цієї пам'ятки (Німчук В.В. Київські
глаголичні листки / В.В. Німчук. – К.: Наукова думка, 1983. – 141 с.).
Накреслення яких глаголичних літер Вам відомі? Які розділові
знаки засвідчено в пам'ятці?
V. Прочитайте "Азбучну молитву" Костянтина, пресвітера
болгарського, написану наприкінці IX ст. і реконструйовану
болгарським дослідником К.М. Куєвим (див.: Вопросы
языкознания. – 1991. – № 3).
Прокоментуйте слова російського мовознавця Ю.С. Степанова:
"Так звані "азбучні молитви" – дуже давній жанр словесності.
У ньому схрестилися дві традиції, які ведуть у глибоке,
12

передісторичне минуле індоєвропейської культури: 1) погляд на
алфавіт як на модель світу; 2) звернення до Бога ... ніби фраза за
фразою, рядок за рядком, у порядку всіх літер алфавіту, – тобто
традиція акровіршів.
Зрозуміло, що в таких творах і сам алфавіт постає як певний
цілісний текст, який лише доповнюється – саме тими словами,
які додаються до імен літер алфавіту (останні тим самим
починають кожен рядок, виступають з його "лівого краю", –
саме слово акровірш означає щось на кшталт "вірш, вирівняний
по краю"" (Степанов Ю. С. Константы. Словарь русской
культуры: опыт исследования / Ю. С. Степанов. – М.: Языки
русской культуры, 1997. – С. 420).
Які цінності в концептуальній і відповідно – мовній картині
світу старослов'янських книжників позначають слова, які
починаються на ту саму літеру, що й ім'я відповідної букви
старослов'янської абетки?
1. Азъ словомь симь // мол\ с# богоу
2. Боже вьсеи твари // и зиждителю
3. Видимrимъ / и невидимrимъ
4. Господа доуха / посли жив5mаtго
5. Да въдъхнетъ / въ срьдьце ми слово
6. Еже б5детъ / на оуспhхъ вьсhмъ
7. Жив5mиимъ / въ заповьдьхъ ти
8. Shло бо tстъ / свhтильникъ жизни
9. Законъ твои / свhтъ стьзамъ того
10. Иже иmетъ / tвангельска слова
11. И проситъ с# / дарr тво0 при0ти
12. И лhтитъ нrнh / словhньско плем#
13. Къ крьmению / обратиш# с# вьси
14. Людиt твои / нареmи с# хот##mе
15. Милости тво0 / боже прос#тъ shло
16. Нъ мьнh нrнh / пространо слово даждь
13

17. Отьче сrноу / и прhсв#тrи доуше
18. Прос#mоуtмоу / помоmи отъ тебе
19. P5цh бо свои / вrспрь въздh\ присно
20. Ñил5 при0ти / и м5дрость оу тебе
21. Тr бо даtши / достоиномъ сил5
22. Vпостась же / вьсhк5\ цhлиши
23. Ôараоні0 м# / зълобr изъбави
24. Xеровьск5 ми / мrсль и оумъ даждь
25. W чьстьна" / прhсв#та" троице
26. Печаль мо\ / на радость прhложи
27. Цhлом5дрьно / да начьн5 пьсати
28. Чюдеса тво" / прhдивьна" shло
29. Шестькрилатrхъ / / сил5 въсприимъ
30. Шьствоу\ нrнh / по слhдоу оучителю
31. Имени tю / и дhлоу послhдоу0
32. "вh сътвор\ / tвангельско слово
33. Xвал5 възда0 / троици въ божьствh
34. ßже поtтъ / вьсhкrи въздрастъ
35. Юнъ и старъ / своимъ разоумомъ
36. ßзrкъ новъ / хвал5 възда0 присно
37. Отьцоу сrноу / и св#тоуtмоу доухоу
38. tмоуже чьсть / и дрьжава и слава
39. Отъ вьсе0 твари и дrхани"
40. Въ вьс# вhкr и на вhкr аминь

VI. Прочитайте і перекладіть напис царя Самуїла 993 р. на
надмогильній плиті. Зверніть увагу на позначену літерами дату.
За яким літочисленням – візантійським чи олександрійським –
її було вирахувано? Чим розрізняються ці літочислення?

14

+въ им# 3тьца и съ
ина и cтаго дqха а
зъ самоилъ рабъ бж(и)
полага5 пам#ть (3ц)
u и матери и брат(q н)
а кръстhхъ cих(ъ се)
имена qсъпъш(ихъ ни)
кола рабъ бжи
h давдъ написа(же с# въ)
лhто отъ ство(рениh миро)
sôа инди(кта)

VII. Запишіть кирилицею: 9, 11, 18, 27, 132, 245, 398, 674,
702, 856, 1019, 2581, 6363. Прокоментуйте, що означає останнє
число-дата в історії слов'янської писемності.

VIII. Порівняйте наведені нижче тексти із Зографського та
Остромирового євангелій. Поясніть, чому в тексті із
Зографського євангелія відсутні деякі літери, наявні в тексті з
Остромирового євангелія. Чи однакове звукове значення літери
h в обох текстах? Чим, на Вашу думку, зумовлене різне
написання тих самих слів у цих пам'ятках?
÷къ етеръ імh дъва cна  чловhкъ нhкrи імh дъва сrна 
і рече мьниі cнъ ею îцю  і рече мьниі сrнъ tю îцq 
îче даждь ми  достоін5\ îче даждь ми  достоін5\
ч#сть імhньh  і раздели іма ч#сть імhньh  і раздели іма
імhнье  і не по мънозhхъ імhнье  і не по мънозhхъ
дьнехъ  събьравъ  все мьни дьнехъ  събьравъ вьсе мьни
cнъ  отиде на стран5 сrнъ  отиде на стран5
15

далече  і тq расточи імhнье далече  і тq расточи імhниt

свое живr бл5дъно  своt
живr
бл5дьно
іждивъшю же емq вьсh  іждивъшq же емq вьса 
бrстъ гладь крhпъкъ на бrсть гладъ крhпъкъ на
странh тоі  і тъ нач#тъ странh тои  і тъ нач#тъ
лишати с#  і шьдъ прилhпи лишати с#  і шьдъ прилhпи
с# единомь отъ житель с# tдиномь отъ житель
то0 странr  і посъла і на то0 странr  і посъла і на
села своh  пастъ свиніи  і села сво"  пастъ свиніи  і
желааше насrтити с# желааше насrтити чрhво
отъ рожьць 0же hдhах5 своt отъ рожьць 0же hдhах5
свини0  і никътоже не дааше свині0  і никътоже да"аше
емq  вь себh же пришьдъ емq  въ себе же пришьдъ
рече  коликq наімьникъ îца рече  коликq наімьникъ îца
моего ізбrва\тъ хлhби  моtго ізбrва\тъ хлhби 
азъ же сьде гладомь азъ же сьде гладъмь
гrбн5  въставъ ид5 къ гrбн5  въставъ ид5 къ
îцю моемq  і рек5 емq  îцю моtмq  и рек5 емq 
îче съгрhшихъ на н̃бо і îче съгрhшихъ на небо і
прhдъ тобо\  юже нhсмь прhдъ тобо\  qже нhсмь
достоінъ нарешти с# cнъ достоінъ нарешти с# cнъ
твоі  сътвори м#  hко твои  сътвори м#  "ко
единого отъ наімьникъ tдиного отъ наимьникъ
твоіхъ  і въставъ іде къ твоихъ  и въставъ іде къ
îцю своемq  еште же емq îцq своtмq  tmе же tмq
далече с5штю  qзьрh і îць далече с5mю  qзьрh и îць
его  і милъ емq бrс(ть)  tго  и милъ tмq бrсть 
і текъ нападе на вr\ его  і и текъ паде на вr\ его  и
облобrза і  рече же емq облобrза и  рече же tмq
cнъ  îче съгрhшихъ на сrнъ  îче съгрhшихъ на
16

íбо і прhдъ тобо\  юже небо и прhдъ тобо\  qже
нhсмь достоінъ нарешти с# нhсмь достоинъ нареmи с#
cнъ твоі  сътвори м#  hко сrнъ твои  сътвори м#  "ко
tдиного отъ наімьникъ tдиного отъ наимьникъ
твоіхъ  рече же îць къ твоихъ  рече же îць къ
рабомъ своімъ  скоро ізнесhте рабомъ своімъ  изнесhте
одежд5 пръв5\  і облhцhте одежд5 прьв5\  и облhцhте
і  і дадите пръстень на и  и дадите прьстень на
р5к5 его і сапогr на р5к5 tго и сапогr на
нозh  і приведъше тельць нозh  и приведъше тельць
qпитhнr  заколhте  і qпитhнrи  заколhте  и
hдъше да веселимъ с#  hдъше да веселимъ с# 
hко cнъ моі сь  мрътвъ "ко cнъ мои сь  мрьтвъ бh
бh і оживе  ізгrблъ бh і и оживh  изгrблъ бh и
обрhте с#  і нач#ш# обрhте с#  и нач#ш#
веселити с#  бh же cнъ веселити с#  бh же cнъ
его старhі на селh  і hко tго старhи на селh  и "ко
гр#дr приближі с# къ гр#дr приближи с# къ
домq  і слrша пhниh і домq и слrша пhни" и
ликr  і призъвавъ единого ликr  и призъвавъ tдиного
отъ рабъ  въпрашааше і  отъ рабъ  въпрашааше 
чьто qбо си с5ть  онъ же чьто qбо си с5ть  онъ же
рече емq  братъ твоі рече tмq  "ко братъ твои
приде і закъла îць твоі  прииде и закъла îць твои 
тельць qпитhнr  hко тельць qпитанr  "ко
съдрава і при0тъ  разгнhва съдрава и при0тъ  разгнhвавъ
же с#  і не хотhаше вьнити  же с#  и не хотhаше вънити 
îць же его ішьдъ молhаше îць же его ишьдъ молhаше
і  онъ отъвhштавъ рече и  онъ же отъвhштавъ рече
îцq своемq  се колико îцq своtмq  се колико
17

лhтъ работа\ тебh  і лhтъ работа\ тебh  и
николиже заповhди твое0 николиже заповhди твое0
не прhст5пихъ  і мънh не прhст5пихъ  и мънh
николиже не далъ еси николиже не далъ еси
козьл#те  да съ другr козьл#те  да съ другr
моіми възвеселилъ с# бимь  моіми възвеселилъ с# бrхъ 
егда же cнъ твоі ізhдr твое tгда же cнъ твои изhдъи твоt
імhньt  съ любодhіцами  імhниt  съ любодhіцами 
приде  і закла емq телець приде  закла tмq тельць
питомr  онъ же рече питомrи  онъ же рече
емq ч#до  тr всегда съ tмq ч#до  тr вьсегда съ
мъно\ еси  і всh моh твоh мъно\ tси  і вьса мо" тво"
с5тъ  възвеселити же с# с5ть  възвеселити же с#
і въздрадовати подобааше  и въздрадовати подобааше 
hко братръ твоі сь  мрътвъ "ко братъ твои сь  мрьтвъ
бh і оживе  ізгrблъ бh і бh и оживе  ізгrблъ бh и
обрhте с# (Зогр).
обрhте с# (Остр).
(Лк 15: 11–32)
(Лк 15: 11–32)
Розшифрування написаних під титлами слів
на íбо = на небо
îць = отьць
îцq = отьцq
îче = отьче
cнъ = сrнъ
÷къ = чловhкъ

IX. Які літери і діакритичні знаки церковнослов'янської
абетки згадує Тарас Шевченко в наведених нижче уривках? Яке
значення вкладає поет у відповідні лексеми?
18

1. А коли хочеш, сину, знать,
Де лучше лихом торговать,
Іди ти в Січ, як Бог поможе,
Там наїсишся всіх хлібів.
А я їх їв.
І досі нудно, як згадаю!..
Коли заробиш, принесеш,
А не заробиш, поживеш
Моє добре; та звича́ю
Козацького наберешся,
Та побачиш світа, –
Не такого, як у Братстві,
А живі мисліте
На синьому прочитаєш.
Та по-молодечій
Будеш Богу молитися,
А не по чернечій
Харамаркать. Отак, сину.
Помолимось Богу
Та сивого осідлаєм –
І гайда в дорогу!
"Сліпий" (поема)
2. Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть… та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
"І мертвим, і живим, і ненарожденним... "
19

3. ...Лихо, діти,
Лихо мені з вами!
Викохав вас, вигодував,
Виросли чималі,
Йдете в люди, а там тепер
Все письменне стало.
Вибачайте, що не вивчив,
Бо й мене хоч били,
Добре били, а багато
Дечому навчили!
Тма, мна знаю, а оксію
Не втну таки й досі.
"Гайдамаки"

Література
Абрамович С.Д. Ініціативи свв. Кирила і Мефодія в
контексті сакральних мов церкви / С.Д. Абрамович //
Мовознавство. – 2014. – № 4. – С. 81–87.
Брайчевський М. Походження слов'янської писемності /
М. Брайчевський. – К. : Видавничий дім "KM Academia",
1998. – 154 c.
Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки / В.А. Истрин. –
2-е изд., перераб. и доп. – М. : Наука, 1988. – 191 с.
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 6–59.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 7–52.
Німчук В.В. Київські глаголичні листки / В.В. Німчук. –
К. : Наукова думка, 1983. – 141 с.
Огієнко І. Констянтин і Мефодій. Їх життя і діяльність :
у 2-х т. / Огієнко Іван. – Львів, 1927–1928.
Огієнко І. Старослов'янська мова в вищій школі: Чергові
завдання вивчення старослов'янської мови / Іван Огієнко //
Наша культура. – Львів, 1936.
20

Скляренко В.Г. До питання про "руські письмена" в житії
Костянтина Філософа. 1 / В.Г. Скляренко // Мовознавство. –
2014. – № 2. – С. 3–14.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 7–57.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 3–40.
Успенский Б.А. О происхождении глаголицы /
Б.А. Успенский // Вопросы языкознания. – 2005. – № 1. –
С. 63–77.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 5–44.

21

ТЕМА 2
Фонетико-фонологічна система
старослов'янської мови
Система голосних фонем старослов'янської мови
другої половини IX ст. Їх класифікація.
Зредуковані фонеми /ь/ і /ъ/. Зредуковані напружені.
Фонетична структура складу. Принцип висхідної звучності

Питання до теоретичного матеріалу
1. За якими диференційними ознаками розрізнялися старослов'янські
голосні?
2. Які звукові одиниці позначалися графемами h, ъ, ь, 5, \, #, 0?
3. Які голосні належали до переднього ряду, а які – до
середнього та заднього?
4. Чим зредуковані відрізнялися від голосних повного творення?
5. Чи впливала позиція зредукованих у слові на те, як їх
вимовляли? Яка позиція зредукованих була слабкою? Яка
позиція зредукованих була сильною?
6. Які зредуковані називають напруженими?
7. Коли відбувся занепад зредукованих у старослов'янській мові?
8. Хто з мовознавців і коли відкрив носовий характер юсів? Як
він це зробив?
9. Яких позиційних змін могли зазнавати голосні?
10. У чому полягав принцип висхідної звучності (закон
відкритого складу)?
11. Порівняйте системи старослов'янського й українського
вокалізму.

22

Завдання
I. Ознайомившись із наведеними нижче твердженнями
І. Качуровського, поясніть, чим зумовлена "прозорість"
старослов'янської мови.
1. Відомо, що співвідношення голосних і приголосних
визначає фонетичне "обличчя" тієї чи тієї мови. Відповідно до
цього І. Качуровський розрізняв мови "прозорі", "середньої
прозорості" та "непрозорі". "Прозорими" дослідник називав ті
мови, де в мовленнєвому потоці "кількість голосних дорівнює
кількості приголосних або її перевищує. До найпрозоріших
мов належать японська та деякі мови тихоокеанських народів,
де на певну кількість слів припадає більше голосних, ніж
приголосних (або принаймні не менше)" (Качуровський І.
Фоніка / І. Качуровський. – К.: Либідь, 1994. – С. 10). На думку
науковця, "старослов'янська мова… належала до мов із
найвищим коефіцієнтом прозорості: у взятих навздогад
невеличких уривках він доходив майже до 1" (Там само).
2. "Якби існувала (а може: якби збереглася) віршована
література старослов'янською мовою, то ці вірші за своїм
звучанням найближче були б подібні до італійських. В
італійській поезії, завдяки особливостям мови, де домінують
відкриті склади (а закриті витворюються лише через скорочення
слова), фактично існує лише парокситонна рима" (Там само. –
С. 72. Довідка: при парокситонній (жіночій) римі римуються
слова, що мають наголос на передостанньому складі).

II. Поділіть слова на склади. Зробіть висновок про принцип
сполучуваності звуків у складі. Водночас зверніть увагу на
значення наведених слів і порівняйте їх із семантикою
відповідних лексем у відомих Вам слов'янських мовах.
a) аерьнъ ‘повітряний’, благъ ‘добрий, хороший; приємний’;
блазнь ‘спокуса’, бразда ‘борозна’, братръ і братъ брат’,
23

възварити ‘довести до кипіння’, въздвигн5ти 1. ‘підняти’;
2. ‘спорудити; створити’; въздрrдати ‘заридати’, възмьздиt
‘відплата’, въскричати ‘закричати’, въходъ ‘вхід, прихід’;
вrсокъ 1. ‘високий’; 2. ‘піднятий, піднесений’; вьдова ‘вдова’,
вhрьствовати ‘вірити’, вhтръ ‘вітер’, гвоздвии і гвоздии
‘гвіздок’, длань ‘долоня’, домъ 1. ‘дім, житло’; 2. ‘челядь,
домашні’; 3. ‘рід’; др#хлъ ‘сумний, засмучений’; дqхъ 1. ‘дух’;
2. ‘дихання, подих’; зимьнъ 1. ‘зимовий’; 2. ‘холодний’;
б) избьрати

1. ‘вибрати,
зібрати’;
2. ‘обрати’;
издрастити ‘виростити’; sвhздозьрьць ‘астролог’,
кл#тва ‘клятва’, кринъ ‘лілія’, листвиt ‘листя’, пр#сти
‘прясти’, пътеньць ‘пташеня’, раздразити ‘розбити’,
раскривити ‘викривити’, страньнъ 1. ‘чужий, чужинець’;
2. ‘відчужений, відлучений’; 3. ‘дивний, незвичний’; стрqпъ
рана’, стрq" ‘потік’, стрьмлtниt ‘течія, потік’; творьць
‘творець’, теплость ‘теплота, тепло’; трепетъ ‘страх,
боязнь’; тъmета ‘збитки, шкода’; qслаждати ‘радувати’,
qспhхъ ‘користь; удача’.

III. Поясніть, як виявилася дія закону відкритого складу в
написанні (що відповідно відображало вимову старослов'янських
книжників) таких запозичених слів та похідних від них:
а) геръманъ, гр. Γερμανός (ім'я); егvпьтъ, гр. Αϊγυπτος
(країна); егvпьтьскъ, егvпьтhнинъ; екъдикии, гр. Έκδίκιος
(ім'я); еръмqнъ, гр. Έρμών (назва гір); еръмqнь і
еръмqньскъ; марътqрии, гр. Μαρτύριος (ім’я);
б) епеньдитъ, гр. έπενδύτης ‘одяг’; каръвана, гр. κορβανάς
‘скарбниця’; манъна, гр. μάννα ‘манна (небесна)’; оръганъ,
гр. όργανον ‘музичний інструмент’; псалъмъ, пъсалъмъ,
гр. ψαλμός ‘псалом’; сканъдалъ, гр. σκάνδαλον ‘спокуса’;
24

скоръпии, гр. σκορπίοσ ‘скорпіон’; талантъ, таланьтъ,
таланътъ, гр. τάλαντον ‘грошова одиниця’.
Які з наведених слів засвідчені в сучасній українській
літературній мові? Порівняйте їхнє значення в грецькій,
старослов'янській і сучасній українській мовах. Зробіть
відповідні висновки.

IV. Відкривши орфографічний словник української мови,
порівняйте (приблизно) кількість слів, які починаються на
сполуки ст, стр і тс, ртс. Якими процесами, що відбувалися
ще в праслов'янську добу, зумовлена відмінність у кількості
зафіксованих лексем?

V. Визначте сильну і слабку позиції зредукованих у
наведених нижче словах. Для встановлення наголосу добирайте
відповідники української та російської мов. З'ясуйте, які явища в
таких словах відповідають старослов'янським зредукованим.
a) бъдрость ‘бадьорість’, бъдръливъ ‘бадьорий’, бъчела
‘бджола’, врачьбьнъ ‘той, що лікує’; въторьникъ ‘вівторок’,
горьница ‘світлиця, верхнє приміщення’; градьникъ
‘громадянин, житель’; градьць ‘містечко’, дъска 1. ‘дошка,
табличка’; 2. ‘дошка (порізане дерево)’; 3. ‘стіл’; дьбрь ‘долина,
низина, ущелина’; дьньница ‘ранкова зірка’, дьньшьнъ
‘сьогоднішній’, житьница ‘комора, житниця’; жьрьць
‘священнослужитель, жрець’; крьстьнъ ‘хресний’, лъжьнъ
‘брехливий, неправильний’;
б) льгъчити
‘полегшувати’,
льстьць ‘обманщик’,
мьстьникъ ‘месник’, орьлъ ‘орел’, осьльскъ ‘ослячий’,
оцьтьнъ ‘оцтовий, кислого вина’; ошьльць ‘пустельник,
самітник’; плътьскъ ‘плотський, тілесний’; поръпътати
‘нарікати’, посъпати ‘поспати’, правьда 1. ‘справедливість’;
2. ‘засада, принцип’; 3. ‘істина, правда’; правьдивъ ‘справедливий’, правьдьникъ ‘праведник’, правьдьно 1. ‘справедливо’;
25

2. ‘правдиво, щиро’; правьдьнъ 1. ‘справедливий, праведний’;
2. ‘істинний, правильний’; праздьникъ ‘свято’, праздьнъ
1. ‘порожній, незайнятий’; 2. ‘який нічого не робить’;
в) пhсъкъ ‘пісок’, пътеньць ‘пташеня’, ръпътъ
‘нарікання’, самовидьць ‘очевидець’, слqжьбьнъ ‘який
стосується служіння, служби’; сльзьнъ ‘слізний’, смокъвьнь
‘фіговий, фігового дерева’; смокъвьн" ‘фігове дерево’,
скрьжьтъ ‘скрегіт’, стръпътивъ ‘кривий, викривлений’;
перен. ‘перекручений; лукавий’; стръпътьнъ ‘кривий,
викривлений’; събьрати ‘зібрати’, сънъ сон’, сътъ
‘бджолиний стільник’, сътьникъ ‘центуріон, сотник’;
сътьнъ ’сотий’, тридьневьнъ ‘триденний’;
г) тъчьникъ ‘ровесник’, тьлhньнъ ‘тлінний, смертний’;
тьмьница ‘в'язниця’, тьмьнъ 1. ‘темний, неосвітлений’;
2. ‘темний (за кольором)’; перен. ‘поганий’; ‘незрозумілий’;
тънъкъ ‘тонкий, дрібний’; цhльбьнъ ‘цілющий’, чьстьно
‘з повагою, шанобливо’; чьстьнъ 1. ‘поважний, гідний’;
2. ‘благочестивий, побожний’; 3. ‘шанований’; 4. ‘священний’;
5. ‘цінний, дорогий’; 6. ‘щирий, щиросердий’; чьтениt
1. ‘читання, читаний текст’; 2. ‘слово, гомілія’; шипъкъ
троянда’, шипъчанъ ‘з колючками’, шьпътаниt ‘шепіт’;
перен.
‘нашіптування,
наклеп’;
шьствиt ‘мандри,
мандрування’; "рьмъ ‘ярмо’; перен. ‘ярмо, іго’; "рьмьникъ
‘в'ючна тварина’, tстьствьнъ 1. ‘природний’; 2. ‘сутнісний’;
5гъльнъ ‘наріжний’.

VI. Запишіть наведені форми у фонетичній транскрипції, знайдіть
зредуковані напружені, визначте їхні сильну і слабку позиції.
би\, брати", гостиt, добрrи, зълrи, змии, краи,
кrи, мr\, разбоиникъ, свои, синии, старhишина,
третии, qкрr\, qчениt, пиtши.
26

VII. З'ясуйте, які написання в наведених нижче уривках із
пам'яток старослов'янської мови свідчать про наявність у вимові
стародавніх книжників зредукованих напружених.
въ пръвr же дьнь опрhснъкъ прист5пиш#
qченици кr èсv (Зогр). чловhкъ бh домовитъ иже
насади виноградъ і оплотомъ і огради і ископа вь немь
точило і созъда въ немъ стлъпъ і въдастr и
дhлателемъ и отиде (Мар).

VIII. Поясніть, чим викликане послідовне написання у
старослов'янських пам'ятках с, а не з (що відповідно відбивало
особливості вимови) в коренях наведених форм інфінітива
(водночас в особових формах послідовно засвідчено з). Зверніть
увагу на те, якими словотворчими префісами і відповідно –
значеннями розрізняються спільнокореневі слова.
вести (вез5, везеши…) ‘везти’; извести (извез5,
извезеши…) ‘вивезти’; привести (привез5, привезеши…)
‘привезти’;
прhвести
(прhвез5,
прhвезеши…)
‘перевезти’; възлhсти (възлhз5, възлhзеши…) ‘зійти,
влізти (нагору)’; вълhсти (вълhз5, вълhзеши…)
‘вступити, увійти’; прhлhсти (прhлhз5, прhлhзеши…)
‘перелізти, перейти’; вънисти (въньз5, въньзеши…)
‘устромити, пронизати’; грrсти (грrз5, грrзеши…)
‘гризти’; разврhсти (разврьз5, разврьзеши…) ‘розкрити’;
отврhсти (отврьз5, отврьзеши…) ‘відкрити, відчинити’.

IX. Порівнявши наведені слова з відповідниками в
українській та російській мовах, поясніть, чим зумовлено таке
написання старослов'янських слів (яке відбивало вимову):
бездродьнъ ‘незнатний’, бездръпътьнъ ‘покірний’,
въздрадовати с# ‘зрадіти’, въздрасти ‘вирости’,
въздрастъ 1. ‘зріст (людини)’; 2. ‘вік’; въздръваниt
27

‘виривання’, въздрrдати ‘заридати’, въздрьвьновати
1. ‘обуритися’; 2. ‘ретельно наслідувати когось’; издраиль
‘ізраїльтяни, Ізраїль’; издраилhнинъ ‘ізраїльтянин’,
издраилtвъ ‘Ізраїлів, Ізраїля’; издрастити ‘виростити’,
издреmи ‘вимовити’, издрrти ‘вирити’, издр#дьно
‘надзвичайно’, неиздреченъ ‘невимовний’, раздрqшениt
‘руйнування’, раздрqшити ‘зруйнувати’, раздрhшити
‘розв'язати, роз'єднати; звільнити’.

X. Поясніть, якими голосними звуками розрізняються
наведені пари і ряди слів. Схарактеризуйте відповідні фонеми:
а) за місцем творення (переднього, середнього,
заднього ряду);
б) за способом творення (за ступенем підняття спинки
язика до твердого піднебіння: високого, середньовисокого, середнього, низького підняття);
в) за участю носової порожнини (носова, неносова);
г) за участю губ (лабіалізована, нелабіалізована);
ґ) за тривалістю звучання (повного творення, неповного
творення – зредукована).
a) брада ‘борода’ – брадr ‘сокира’; варъ ‘спека’ – варь
‘палац’; вина 1. ‘причина, привід’; 2. ‘відмовка’; 3. ‘провина’
– вино 1. ‘вино’; 2. ‘виноградна лоза, виноград’; волъ ‘віл’ –
вол" 1. ‘воля, бажання’; 2. ‘насильство’; 3. ‘прихильність’;
4. ‘свобода (дій, рішень)’ – волt 1. вигук ‘отже, давайте’;
‘і ось’; 2. частка ‘хіба, чи, хіба не’; ведро ‘гарна погода’ –
вhдро ‘відро’; гора ‘гора’ – горh присл. 1. ‘вгору’; 2. ‘нагорі’
– горt ‘горе’; дати 1. ‘дати, принести’; 2. ‘дозволити’ –
д5ти 1. ‘дути’; 2. ‘надуватися’; дворъ ‘двір’ – двьрь ‘двері,
ворота’; львъ ‘лев’ – лhвъ ‘лівий’; сrнъ 1. ‘син’;
2. ‘нащадок’ – санъ ‘сан, чин’ – сънъ ‘сон’; пожити
‘пожити’ – пож#ти ‘зібрати врожай’;
28

б) посъпати ‘поспати’ – посrпати ‘посипати’; при"ти
‘сприяти кому’ – при0ти 1. ‘прийняти’; 2. ‘узяти під захист
кого’; 3. ‘охопити кого’; 4. ‘перенести, витерпіти’; п#та
‘п'ята’ – п5та ‘узи, пута’; раздрqшити ‘зруйнувати’ –
раздрhшити ‘роз'язати’, рhка ‘ріка’ – р5ка ‘рука’, перен.
‘влада’; съпhти (съпо\, съпоtши) ‘заспівати’ – съп5ти
(съпьн5, съпьнеши) ‘зв'язати, стриножити’; тр5дъ
‘хвороба’ – трqдъ 1. ‘зусилля, праця’; 2. ‘труднощі’; чqдо
1. ‘чудо’; 2. ‘здивування, захоплення’ – ч#до ‘дитина’;
шестъ ‘шостий’ – шесть ‘шість’.

XI. З'ясуйте, яких якісних змін зазнають голосні заднього ряду
в наведених словах. Запишіть їх у фонетичній транскрипції.
чаша ‘чаша’, шаръ ‘фарба’, шн" ‘шия’, чqдо 1. ‘чудо’;
2. ‘здивування, захоплення’; шqмъ ‘шум’, вижд5 (1-а ос.
одн. теп ч. від видhти недок. / док. 1. ‘бачити / побачити’;
2. ‘знати’); любл\ (1-а ос. одн. теп ч. від любити
1. ‘любити’; 2. ‘хотіти, любити (щось робити)’; юница
‘молода корова’, "дъ ‘отрута’.
XII. У поданих словах схарактеризуйте голосні звуки:
весло ‘весло’, вhтръ ‘вітер’, вrкн5ти ‘звикнути’,
двьрь ‘двері, ворота’; ж#даниt ‘спрага’, за0ць ‘заєць’,
земл" 1. ‘земля, світ’; 2. ‘країна, край’; 3. ‘поверхня землі,
суша’; мr ‘ми’, м#со ‘м'ясо’, qст5пати ‘відступати’,
погр#зн5ти ‘потонути, зануритися’; смhхъ ‘сміх’.

XIII. Порівняйте тексти Молитви Господньої з різних
євангелій – пам'яток старослов'янської мови (Текст подано за
виданням: Огієнко І. Історія церковнослов'янської мови. – Т.5. –
Варшава, 1929. – С. 476–477). Зверніть увагу на:
а) графічні варіанти окремих слів;
29

б) відображення на письмі занепаду зредукованих,
позначуваних літерами ь і ъ, у слабкій позиції та їх
переходу в голосні повного творення в сильній позиції;
в) лексичні синоніми.
Прокоментуйте ці явища. Порівняйте наведені варіанти
Молитви Господньої з відповідними текстами, поданими
сучасними українською та російською мовами.
Молитва Господня (Мт 6. 9–13)
Зографське євангеліє
wче нашь  іже еси на небесехъ  да cтитъс# ім# твое 
да придетъ öарствие твое  да б5детъ волh твоh  hко на
íси і на земли  хлhбъ нашь насто0шт < > даждь намъ
днесь  і отъпоусти намъ длъгr наш#  hко и мr
отъпоуштаемъ дльжьникомъ нашимъ  і не въведи насъ
въ напасть  нъ ізбави нr отъ неприhзни  hко твое естъ
öарствие  і сила і слава въ вhкr аминь 
Маріїнське євангеліє

wтьче нашъ ижеси на нáсхъ да сâтс# им# твое  да
придетъ цñрествие твое  да бодетъ волh твоh  hко на
нáси і на земи  хлhбъ нашъ наставъшааго дьне  даждъ
намъ дънесь  і отъпости намъ длъгr наш#  hко и мr
отъпоуштаемъ длъжъникомъ нашимъ  і не вьведи
насъ въ напасть  нъ избави нr отъ неприhзни  hко твое
естъ цñрствие  і сила и слава вь вhкr аминь 
Ассеманієве євангеліє
wтьче нашъ  іже есі на небесі  да св#тітъс# им# твое 
да придетъ öрство твое  да б5дет волh твоh hко на
небесі и на земі  хлhбь нашь нас5mьнr даждъ намъ
дьнес  и остави намъ длъгr наш#  hко и мr оставлhемъ
30

длъжьникомъ нашимъ  и не вьведи насъ въ искоушение 
но избави нr wтъ л5кавааго  hко твое естъ öрство  и
сила и слава въ вhкъи  аминъ 
Савина книга
îче нашь иже еси на нácхъ  да cтитъс# им# твое  да
придетъ öарствие твое  да б5детъ волh тво" "ко на
íси и земи  хлhбъ нашъ наставъшаго дне  даждъ намъ
дьньсъ и остави намъ длъгr наш#  "ко и мr оставлhемъ
длъжъникомъ нашимъ  и не вьведи насъ въ напасть  нъ
избави насъ отъ непри"зни  "ко твое естъ öарствие  и
сила и слава въ вhкr аминъ 
Остромирове євангеліє
îче нашь иже tси на нácехъ  да cтитъс# им# твоt да
придеть öарствиt твоt  да б5деть вол" тво"  "ка на
íбси и на земли  хлhбъ нашь нас5mьнrи  даждь намъ
дьньсь и остави намъ длъгr наш#  "ко и мr оставл"tмъ
длъжъникомъ нашимъ  и не въведи насъ въ напасть 
нъ избави нr отъ непри"зни  "ко твоt tсть öарствиt
и сила и слава въ вhкr амин 
Святе Письмо Старого і Нового Завіту
(переклад П. Куліша, І. Левицького та І. Пулюя)
Отче наш, що на небі! Нехай святиться ім'я твоє. Нехай
прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя як на небі, так і на
землі. Хліб наш щоденний дай нам сьогодні. І прости нам довги
наші, як і ми прощаємо довжникам нашим. І не введи нас у
спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила,
й слава повіки. Амінь.
31

Біблія, або книги Святого Письма
Старого й Нового Заповіту
(переклад І. Огієнка)
Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім'я Твоє,
нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так
і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости
нам довги наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи
нас у випробовування, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є
царство, і сила, і слава навіки. Амінь.
Святе Письмо Старого та Нового Завіту
(переклад І.Хоменка)
Отче наш, що єси на небі! Нехай святиться твоє ім'я. Хай
прийде твоє царство, нехай буде воля твоя як на небі, так і на
землі. Хліб наш щоденний дай нам нині. Прости нам довги наші,
як і ми прощаємо довжникам нашим. Не введи нас у спокусу,
але визволь нас від злого.
Новий Завіт
(новий переклад; авторське право з 1990 р.
збережене за Даяною Деркач, Evangel Bible Translators
and Ministries Toronto, Ontario, Canada)
Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться ім'я Твоє.
Нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі,
так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні. І прости
нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не
введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого, бо Твоє є
Царство і сила, і слава навіки. Амінь.
Новый Завет
Отче наш, сущий на небесах! Да святится имя Твое, да придет
Царствие Твое, да будет воля Твоя и на земле, как на небе. Хлеб
наш насущный дай нам на сей день. И прости нам долги наши,
как и мы прощаем должникам нашим. И не введи нас в
искушение, но избавь нас от лукавого, ибо Твое есть Царство и
сила и слава во веки. Аминь.
32

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 60–65, 66–67.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 53–59.
Станівський М.Ф. Старослов'янська мова / М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 59–68.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 41– 42.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 45–55.

Система приголосних фонем старослов'янської мови.
Їх класифікація. Складотворчі сонорні.
Сполучуваність голосних фонем із приголосними

Питання до теоретичного матеріалу
1. За якими диференційними ознаками розрізнялися старослов'янські
приголосні?
2. Які приголосні у старослов'янській мові були тільки м'якими?
3. Які приголосні у старослов'янській мові були тільки твердими?
4. Алофонами яких фонем є напівпом'якшені приголосні?
5. Які приголосні у старослов'янській мові протиставлялися за
ознакою "твердість" / "м'якість"?
6. Які звукові одиниці позначалися графемами ?, m, j, k, №?
7. Чому в різних підручниках зі старослов'янської мови наводиться
різна кількість приголосних у фонетико-фонологічній системі
старослов'янської мови? Фонематичний статус яких приголосних
досі викликає суперечки лінгвістів?
33

8. Які приголосні називають складотворчими сонорними?
У чому полягає їхня відмінність від інших приголосних?
9. Порівняйте системи старослов'янського й українського
консонантизму.
10. Схарактеризуйте суть принципу складового сингармонізму.
11. У написанні окремих запозичених (переважно з грецької мови)
слів часом порушується принцип висхідної звучності. Чому?

Завдання
I. Чому, на Вашу думку, у пам'ятках старослов'янської мови
засвідчені різні варіанти написання тих самих чи
спільнокореневих слів:
алеkандриискъ, алеkандри", алеkандръ і александровъ,
александрьскъ; дqkъ і дqксъ ‘воєвода’; маkимъ,
маkими"нъ і максими"нъ; jалмъ, jалмосъ і псалъмъ,
псалъмьскъ, псалътrрь; пъсалъмъ, пъсалъмьскъ,
пъсалътrрь; пьсати, писати і jати 1. ‘писати /
написати’; 2. ‘малювати / намалювати’, перен. ‘виявляти,
повідомляти’; пьсаниt, писаниt і jаниt 1. ‘написання’;
2. ‘запис, текст’; 3сана, 3санна і осана, осанна; 3тъ і отъ.

II. Прокоментуйте специфіку відтворення старослов'янською
мовою наведених власних назв (переважно грецького
походження). Користуючись виданнями Скрипник Л.Г. Власнi
iмена людей. Словник-довiдник / Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківська;
за ред. В.М. Русанівського. – 3-тє вид., випр. – К.: Наукова думка,
2005 та Трійняк І.І. Словник українських імен / І.І. Трійняк. – К.:
Довіра, 2005, з'ясуйте, у якій формі частина імен засвоєна
сучасною українською літературною мовою. Висловте
міркування про шлях входження в неї слів.
34

а) влави"нъ, гр. Φλαβιανός (ім'я);
б) атинr, гр. Άφηναι (місто); витьлеемъ і ви№леемь,
гр. Βηφλεέμ (місто); витани", ви№ани" і вифани",
гр. Βηφανία (місто); витезда і вифезда, гр. Βηφεσδά
(ставок); голъгота, голгота і голго№а, голъга№а,
гр. Γολγοφά (д.-євр.; гора); етиопьскъ і е№i3пьскъ,
гр. Αίφιόπων; матътеи, мат№еи і маттhи, гр. Ματφαϊος
(ім'я); мать№анъ і маттанъ, гр. Μαφφάν (ім'я); ме№одии
і методии, гр. немає; натанъ і на№анъ, гр. Ναφάν (ім'я);
савао№ъ і саваотъ, гр. Σαβαώφ ‘Бог Саваоф’; теодотии,
гр. Θεόδοτος (ім'я); теопистъ, гр. Θεόπιστος (ім'я);
тимо№еи і тимотеи, гр. Τιμόφεος (ім'я); №екла і текъла,
гр. Θέκλα (ім'я); №ома і тома, гр. Θωμάς (ім'я);
в) мади"мъ, гр. Μαδιάμ (ім'я); мари", гр. Μαρία (ім'я);
марки"нъ, гр. Μαρκιανός (ім'я); натали", гр. Ναταλία (ім'я).

III. Прочитайте наведені власні та загальні назви іншомовного
походження. Поясніть різницю у вимові в них звуків,
позначуваних літерою v. Порівняйте звучання відповідних слів
у сучасній українській літературній мові.
асvрии, аvдисотъ, аvрилианъ, вавvла, вавvлонъ,
вv№ини", егvпьтъ, елеvсии, еvдоки", еvтvхии, зеvсъ,
исаvри", исvхии, корvн№"не, кvпръ, кvрилъ, лvсании,
мvро, нинеvи, олvмпи", паvлъ, полvкарпъ, презвvтеръ,
скv№ъ, стvхи", сvмеонъ, сvри".

IV. Відомо, що питання про те, якою за звучністю була
фонема /в/ у старослов'янській мові – сонорною чи шумною
дзвінкою – досі залишається дискусійним. На користь якого
погляду свідчать наведені нижче паралельні написання?
Обґрунтуйте Ваші міркування.
35

въкоренити ‘вкорінити’ – оукоренити; въселtна"
‘(населена) земля, увесь світ’ – оуселtна"; левьгитъ ‘левіт’
– леоугитъ; въгнhздити с# ‘угніздитися’ – оугнhздити
с#; въгаждати ‘служити, догоджати’ – оугаждати.

V. Якими приголосними звуками розрізняються ряди
наведених слів? Схарактеризуйте відповідні фонеми:
1) за участю голосу і шуму: сонорна чи шумна (глуха,
дзвінка);
2) за місцем творення: губна чи язикова (передньоязикова,
середньоязикова, задньоязикова);
3) за способом творення: а) для шумних: щілинна,
зімкнена, африката; б) для сонорних: носова, плавна
(бокова чи вібрант), щілинна;
4) за ознакою твердості /м'якості: м'яка чи тверда; якщо
тверда, то з'ясуйте, в якому алофоні (основному чи
напівпом'якшеному) вона реалізується.
а) лhвъ ‘лівий’ – лhпъ 1. ‘чудовий, гарний’; 2. ‘пристойний,
належний’ – лhсъ ‘ліс’; л5гъ ‘гай, ліс’ – л5къ ‘лук’;
младъ 1. ‘який щойно з'явився, ніжний’; 2. ‘дитячий’ –
млатъ ‘молот’; мhлъ ‘вапно’ – мhхъ ‘міх, бурдюк’; нагъ
‘нагий’ – надъ ‘над’; островъ ‘острів’ – острогъ ‘огорожа’;
плодъ ‘плід’ – плотъ ‘пліт, огорожа’; поливати ‘поливати’
– полизати ‘облизнути’ – поли"ти ‘полити’; подъ – полъ
1. ‘половина’; 2. ‘берег, сторона’; посrлати ‘посилати’ –
посrпати ‘посипати’;
б) садъ ‘рослина; сад, насадження’ – самъ ‘сам’ – санъ
‘сан, чин’ – сатъ ‘сат’ (міра сипучих тіл); слhдъ 1. ‘слід’;
2. присл. ‘услід, позаду’ – слhпъ ‘сліпий’; сrръ1 ‘вологий;
сповнений соків (про рослини)’ і сrръ2 ‘сир’ – сrтъ ‘ситий’;
сhмо ‘сюди’ – сhно 1. ‘трава’; 2. ‘сіно’; тр5дъ ‘хвороба’ –
тр5съ ‘землетрус’ – тр5тъ ‘стрій, військо’; тqкъ 1. ‘жир’;
36

2. ‘плодючість, соковитість’ – тqлъ ‘колчан’ – тqръ ‘дикий
бик, тур’; хладъ ‘легкий, прохолодний вітер’ – хлапъ ‘слуга,
раб’; хлhбъ ‘хліб’ – хлhвъ.

VI. Які фонетичні явища відбито в написаннях слів:
а) безакониt 1. ‘протизаконний вчинок’; 2. ‘беззаконня,
сваволя’; безаконьникъ ‘той, хто порушує закони; злочинець’;
безълобиt ‘беззлобність’, безълобьнъ ‘беззлобний’,
бесвhтьнъ ‘позбавлений світла’, бескврьньнъ ‘непорочний’,
бесловесьнъ ‘німий’, перен. ‘нерозумний’; беслъньнъ
‘позбавлений сонячного світла’, бесъмрьтьнъ ‘безсмертний’,
бесъниt ‘безсоння’, исъхн5ти ‘засохнути’, исrпати ‘висипати’;
б) беmиниt ‘безчинство, нестриманість’; беmисльнъ
‘незліченний’, беmqвьствьнъ ‘без почуттів’, беmьстиt
‘безчестя’, беm#дьнъ (поряд із безч#дьнъ) ‘бездітний’,
бецhньнъ
‘безцінний,
дорогоцінний’;
иmистити
‘очистити’, иmитати ‘рахувати’, иmрьпати ‘вичерпати’,
иm#диt ‘потомство’, ицhлити ‘вилікувати, зцілити’;
раmисти ‘вирахувати, розрахувати’;
в) бhство ‘втеча’.
VII. Визначте звукове значення сполук літер рь, ръ, ль, лъ.
Запишіть слова у фонетичній транскрипції.
а) бръвь ‘вія’, бръзда ‘вудила’, брьвьно ‘колода’,
брьньнъ ‘створений із бруду, з глини’; влъхвъ ‘чаклун,
волхв, жрець’; влькъ ‘вовк’, вльна1 ‘хвиля’, вльна2 ‘вовна’,
врьвь ‘мотузка’, врьхъ ‘верх, вершина, тім'я’; врьтhти с#
‘крутитися’, въскрьсати ‘воскресати’, горьница ‘світлиця,
верхнє приміщення’; грьчьскъ ‘грецький’, гръдrни
‘зверхність, гординя’; грълица ‘горлиця’, гръсть ‘жменя’,
37

грътань ‘горло’, грьмhти ‘гриміти’, длъгота 1. ‘довжина,
протяжність’; 2. ‘тривалість’;
б) длъгъ ‘борг’, дльгъ ‘довгий’, дръва ‘дрова’, дрьжава
‘держава, влада’; дрьжати 1. ‘тримати, мати’; 2. ‘дотримуватися,
сповідувати’; дрьзость ‘сміливість’, жрьдь ‘палиця’, жрьнr
‘жорно’, жрьтва ‘жертва, жертвоприношення’; зрьно ‘зерно’,
зрьцало ‘дзеркало’, кръвь ‘кров’, кръмити1 ‘правити,
керувати’; кръмити2 ‘годувати’, крьстъ ‘хрест’, милосрьдъ
‘милосердний’, млъва ‘шум, хвилювання’; млънии ‘блискавка’,
мльчати ‘мовчати’, мрьзость ‘мерзота’, мрьтвъ ‘мертвий’,
несъврьшенъ ‘незавершений, незді́йснений’;
в) несътрьпhнъ ‘нестерпний’, пльзати ‘повзати’, пльнъ
‘повний’, пльвати ‘плювати’, плътhнъ ‘тілесний’, плъчити
с# ‘шикуватися в ряди’, поглътити ‘проковтнути’,
помльчати ‘замовкнути’, почрьпало ‘черпак’, прискръбьнъ
‘засмучений’, просльзити с# ‘заплакати’, прьвозьданъ
‘первозданний’, прьстъ ‘палець’, прьстень ‘перстень’,
скврьна ‘нечистоти, бруд’, перен. ‘мерзота’; скръбь ‘сум,
тривога’; слъньце ‘сонце’, срьдьце 1. ‘серце’ (орган тіла);
2. перен. ‘серце’ (вмістилище почуттів, переживань, настроїв);
3. перен. ‘центр, серцевина, нутрощі’; срьпъ ‘серп’, стлъпъ
1. ‘вежа’; 2. ‘стовп’; 3. перен. ‘твердиня, оплот’; 4. ‘пам'ятник
у вигляді колони’; съмрьть ‘смерть’;
г) сътврьдити ‘зв'язати, скріпити’, тврьдь 1. ‘твердість,
міцність’; перен. ‘непохитність’; 2. ‘фортеця’; 3. ‘небесне
склепіння’; тлъкн5ти ‘постукати’; тлъпа ‘натовп’, тръгъ
‘ринок’, тръжьство ‘урочистість’, трьз5бьць ‘вила з
трьома зубцями’, трьновъ ‘терновий’, трьпhти 1. ‘бути
терплячим’; 2. ‘витримувати’; трьсв#тъ ‘тричі святий’;
трьстиt 1. ‘очерет’; 2. ‘солома (з очерету) ’; трьти ‘терти’,
qмлькн5ти 1. ‘замовкнути’; 2. ‘перестати, заспокоїтися’;
38

qстрьмл"ти с# ‘прямувати’, хлъмъ ‘пагорб’, хрьбьтъ
‘спина’, црькы 1. ‘храм’; 2. ‘зібрання народу’; 3. ‘церква,
християнська община’; чрьвь 1. ‘черв'як’; 2. ‘міль’; чрьнъ
‘чорний’, чрьта ‘риска’, чрьтогъ ‘внутрішнє приміщення,
покої’.

VIII. Прочитайте текст (притчу про сіяча), перекладіть його
і запишіть у фонетичній транскрипції. Знайдіть слова, у яких
засвідчено: а) складотворчі приголосні; б) літери на позначення
звуків проміжної звучності.
изиде сh0и сh0тъ сhмене своtго  и tгда сh"аше 
ово паде при п5ти  и попьрано бысть  пътиц#
нácьнr0 позобаш# t  а дрqгоt паде на камене  и
проз#бъ qсъше зане не имhаше влагr  а дрqгоt
паде посрhдh трьни"  и въздрасте трьниt и подави
t  а дрqгоt паде на земли добрh  и проз#бъ сътвори
плодъ съторице\ (Мт 13: 3–8).
(Остр).
IX. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть слова, написання яких засвідчує наявність у них
складотворчих приголосних.
въ пръвr же дьнь опрhснъкъ прист5пиш#
оученици кr èсv (Зогр). онъ же отъвръже с# предъ
вьсhми гë#  не вhмь чьто гëеши (Мар). і прискръбенъ
бrстъ цñрь за кл#твr  и възлеж#mиихъ съ нимъ 
не въсхотh отърешти с# еи (Мар). а сhаное въ трънии 
сь естъ слrш#и слово  і печаль свhта сего (Мар). и
вrин5 день і ноmь въ гробhхъ і въ горахъ бh вьпи0
и тлъкr с# камениемь (Мар). іñъ же ісплънь äха cта 
възврати с# отъ иордана (Мар). подобьно естъ
öрьство нáсъное зрьноу гороушъноу  еже пріемъ чëкъ 
39

въвръже въ врътоград свои (Ас). и начьнете вънh
стоhті  и тлhmі въ двьрі гëmе · ãи отвръзі намъ (Ас).
онъ же слrшавь сіи  пріскръбенъ бrстъ (Ас). и пріде
жена отъ самарі0  почръпатъ водr (Ас).
милосрьдовавъ же ãь раба того  отъпоусти і длъгъ
отъдастъ емоу (Сав). îче авраме помилоуі м#  и
посъли лазора да омочитъ коньць прьста своего въ
водh (Сав). и пришъдъ зъвавr т# и оного  речетъ ти 
даждъ семоу мhсто  и тогда начьнеши съ стоудомъ
послhдьнее мhсто дрьжати (Сав).

X. У варіантах Молитви Господньої (див. с. 31–32 цього
посібника) знайдіть слова, у яких засвідчено складотворчі
приголосні, і запишіть їх у фонетичній транскрипції.

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 65–69.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 59–65.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 69–80.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 42–46.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 55–59.
Словники
Скрипник Л.Г. Власнi iмена людей. Словник-довiдник /
Л.Г. Скрипник, Н.П. Дзятківська; за ред. В.М. Русанівського.
– 3-тє вид., випр. – К. : Наукова думка, 2005. – 334 с.
Трійняк І.І. Словник українських імен / І.І. Трійняк. – К. :
Довіра, 2005. – 509 с.
40

ТЕМА 3
Фонетико-фонологічна система
старослов'янської мови
в порівняльно-історичному висвітленні
Фонологічна система індоєвропейської та праслов'янської
(на ранньому етапі) мов. Розвиток праслов'янського вокалізму.
Голосні монофтонгічного та дифтонгічного походження
Праслов'янський консонантизм. Походження носових голосних

Питання до теоретичного матеріалу
1. На якій мовній основі сформувалася фонетико-фонологічна
система старослов'янської мови?
2. Коли діяла тенденція до перетворення кількісних відмінностей
голосних звуків на якісні? Які нові звуки з'явилися внаслідок дії
цієї тенденції?
3. Які зміни в дифтонгах спричинила дія закону відкритого складу?
4. Які чергування звуків виникли у старослов'янській мові
внаслідок зникнення дифтонгів?
5. У чому виявилася подібність долі дифтонгічних сполук з
носовими приголосними до долі дифтонгів?
6. Які чергування засвідчено у старослов'янській мові на місці
дифтонгічних сполук з носовими приголосними?
7. Які приголосні успадкувала праслов'янська мова з
індоєвропейської на ранньому етапі свого розвитку?

41

Завдання
I. Порівнявши наведені лексеми зі старослов'янської та інших
індоєвропейських мов, з'ясуйте відповідність старослов'янських
голосних (позначених підкресленими літерами) колишнім
індоєвропейським монофтонгам:
а) варъ – лат. vāris ‘гарячий’; н.в.нім. warm ‘теплий’;
стати – лат. stāre ‘стояти’, д.інд. sthānam ‘стоянка’;
дъва – лат. duō, гр. δύω, д. інд. duvā;
дrшати – лит. dūsěti;
б) овьца – д.інд. ăviká, лат. ovis, лит. avìs;
осмь – лат. octō, гр. όχτώ, ірл. ocht, н.в.нім. acht;
отьць – лат. ătta;
в) вrдра – лит. ūdra, д.інд.udráh ‘водяна тварина’;
мrшь – д.інд. mūh ‘миша, пацюк’; лат. mūs;
тr – лат. tū, нім. du;
г) пити – д.інд. pītah, д.інд. pitis ‘пиття’, гр. πίνω ‘п'ю’;
живъ – д.інд. jīváh ‘живий’, лит. gívas, лат. vīvus ‘живий’;
ґ) огнь – лат. ignĭs, д.інд. agnih, хет. agniš;
льнъ – лат. lĭnum, гр. λίνον, лит. lìnas, прус. linno;
д) бъдръ – лит. budrus;
мъхъ – лит. musas (mùsos) ‘пліснява’, лат. mŭsсŭs ‘мох’;
е) небо – лат. nĕbula ‘туман’, гр. νέφος ‘хмара, туман’;
нім. Nebel ‘туман’;
медъ – лит. medùs ‘мед’, латиськ. medus, гр. μέδν
‘хмільний напій’;
є) звhрь – лит. žvėrìs ‘звір’, лат. fērus ‘дикий’;
мhра – лит. mētas ‘час’, лат. mētior ‘міряю’.

42

II. Порівнявши наведені лексеми зі старослов'янської та інших
індоєвропейських мов, з'ясуйте відповідність старослов'янських
голосних (позначених підкресленими літерами) колишнім
індоєвропейським дифтонгам:
qхо – лит. ausìs, лтс. auss, прус. āusins, гот. ausō;
плqти ‘пливти’– лит. pláuti ‘мити, полоскати’; д.інд.
plaváh ‘човен’;
рqда ‘руда’– лит. raūdas, гот. rauths ‘червоний’;
видъ – лит. véidas ‘обличчя’, латиськ. veids ‘вид, форма’;
снhгъ – лит. snaigyti ‘йти снігу’, гот. snaiws ‘сніг’,
нім. es schneit ‘іде сніг’;
людиt – лит. liáudis ‘народ’, лтс. làudis ‘люди’, н.в.нім.
leute.
III. З'ясуйте, які кількісні індоєвропейські чергування голосних
відбиті в чергуванні кореневих голосних старослов'янської мови:
въложити ‘вкласти’ – вълагати 1. ‘вкладати, класти’;
2. ‘накладати’; въпросити ‘запитати’ – въпрашати
1. ‘запитувати’; 2. ‘допитувати’; косн5ти с# ‘торкнутися’ –
касати с# ‘торкатися’; отъгонити ‘відганяти’ – отъган"ти
‘відганяти’;
растворити1 ‘розмішати, розчинити’ –
раствар"ти ‘розмішувати, розчиняти’; расъмотрити
‘роздивитися, перен. обдумати’ – расъматр"ти ‘роздивлятися,
розпізнавати’; скочити ‘стрибнути’ – скакати ‘стрибати’;
съломити ‘зламати’ – съламл"ти ‘ламати’; оупоити
1. ‘напоїти, зросити’; 2. ‘напоїти, обпоїти’ – оупа"ти ‘поїти’;
ходити 1. ‘ходити, рухатися (бути в змозі пересуватися)’;
2. ‘ходити’; 3. перен. ‘чинити, жити’ – хаждати ‘ходити’;
плет5 (1 ос. одн. теп. ч. від плести ‘плести’) –
съплhтати ‘сплітати, з'єднувати’; гнет5 (1 ос. одн. теп. ч.
від гнести ‘тіснити, давити’) – оугнhтати ‘тіснити, давити,

43

штовхати’; греб5 (1 ос. одн. теп. ч. від грети ‘гребти’) –
погрhбати ‘ховати’;
бьрати ‘збирати’ – събирати ‘збирати, накопичувати’;
дьрати ‘драти, здирати’ – раздирати ‘розривати, роздирати’;
зьрhти ‘бачити, дивитися’ – зазирати ‘дорікати,
підозрювати’; жьдати ‘чекати’ – ожидати ‘чекати’;
съзьдати 1. ‘побудувати’; 2. ‘зміцнити’; 3. ‘створити’ –
съзидати 1. ‘будувати’; 2. ‘здійснювати, робити’; рьцhте
(2 ос. мн. нак. сп. від реmи док., рідше недок. 1. ‘говорити,
повідомити / повідомляти’; 2. ‘передбачити /передбачати’;
3. ‘назвати / називати’; 4. ‘звинуватити / звинувачувати,
обмовити / обмовляти’) – нарицати ‘називати’; попьрати
‘потоптати, знищити’ – попирати ‘топтати’; стьлати
‘стелити’ – постилати ‘стелити, розстилати’;
въздъхн5ти ‘зітхнути’ – въздrхати ‘зітхати’;
възъвати 1. ‘закли́кати, скрикнути’; 2. ‘покликати’; 3. ‘назвати’
– възrвати 1. ‘заклика́ти, кричати’; 2. ‘кликати, запрошувати’;
въсълати ‘послати’ – въсrлати ‘висилати, спрямовувати’;
затъкн5ти ‘заткнути’ – затrкати ‘затикати’; посълати
‘послати’ – посrлати ‘посилати’, съзъвати ‘скли́кати,
запросити’ – съзrвати ‘склика́ти, запрошувати’.

IV. З'ясуйте, які якісні індоєвропейські чергування голосних
відбиті в чергуванні кореневих голосних старослов'янської мови:
нести ‘нести’ – носити 1. ‘носити’; 2. ‘витримувати,
терпіти’; вез5 (1 ос. одн. теп. ч. від вести ‘везти’) – возъ ‘віз’;
бер5 (1 ос. одн. теп. ч. від бьрати ‘збирати’) – съборъ
1. ‘зібрання’; 2. ‘синод (єпископів), вселенський собор’;
3. ‘синедріон
(іудейський
верховний
суд)’;
велhти
1. ‘наказувати’; 2. ‘хотіти, бажати' – вол" 1. ‘воля’;
2. ‘прагнення, бажання’; 3. ‘насильство’; 4. ‘благовоління,
прихильність’; 5. ‘свобода’; дер5 (1 ос. одн. теп. ч. від дьрати
44

‘драти, здирати’) – раздоръ ‘чвари’; лежати ‘лежати’ – ложе
‘постіль, ложе; ноші’;
сhдhти 1. ‘сидіти’; 2. перен. ‘правити, сидіти (на престолі)’;
3. ‘перебувати, жити’ – садити док./недок. ‘посадити / саджати
(рослини)’; садъ ‘рослина; сад, насадження’;
сhдhти 1. ‘сидіти’; 2. перен. ‘правити, сидіти (на
престолі)’; 3. ‘перебувати, жити’ – оседълати ‘осідлати’;
бер5 (1 ос. одн. теп. ч. від бьрати ‘збирати’) – бьрати
‘збирати’; рек5 (1 ос. одн. теп.ч. від реmи док., рідше недок.
1. ‘говорити, повідомити / повідомляти’; 2. ‘передбачити /
передбачати’; 3. ‘назвати / називати’; 4. ‘звинуватити /
звинувачувати, обмовити / обмовляти’) – рьцhте (2 ос. мн.
нак. сп. від реmи); стел\ (1 ос. одн. теп. ч. від стьлати
‘стелити’) – стьлати стелити’.

V. Порівнявши подані приклади, з'ясуйте джерела походження
носових голосних старослов'янської мови.
дес#ть ‘десять’ – лит. dēšimt, прус. dessimpts; з#ть
‘наречений’ – лит. šéntas, лат. gener; им# ‘ім'я’ – лат. nomen;
пам#ть 1. ‘пам'ять’; 2. ‘спогад’ – лат. mens;
гол5бь ‘голуб’ – лат. columbus; з5бъ ‘зуб’ – лuт. žambas
‘гострий предмет, грань балки, лезо’; п5ть 1. ‘дорога,
вулиця’; 2. ‘напрямок’ – лат. pons, Р. в. pontis ‘міст’; пhн#зь
‘монета, динарій’ – д.в.нім. phenning, нім. Pfenning.
VI. Поясніть, чому в пам'ятках старослов'янської мови
засвідчено такі паралельні написання:
н5дити і нqдити 1. ‘чинити насильство, чинити тиск,
пригнічувати’; 2. ‘змушувати’; н5дьма і нqдьма присл.
‘насильно, з примусу’; н5жда і нqжда 1. ‘насильство,
змушування;
зусилля’;
2. ‘потреба,
необхідність’;
3. ‘страждання’; н5ждьникъ і нqждьникъ ‘насильник’;
н5ждьнъ і нqждьнъ 1. ‘насильний’; 2. ‘узятий силою’;
3. ‘необхідний, потрібний’.
45

VII. Порівнявши наведені слова старослов'янської мови з
відповідниками в сучасних українській та російській мовах,
прокоментуйте долю праслов'янських носових у східнослов'янських
мовах. Пригадайте, хто з мовознавців, коли і як виявив носовий
характер звуків, позначуваних літерами # і 5.
в#зати ‘в'язати’, м#со ‘м'ясо’, м#та ‘м'ята’, нач#ло
‘початок’, пам#ть 1. ‘пам'ять’; 2. ‘спогади’; п#та ‘п'ята’, п#ть
‘п'ять’, т#тива ‘тятива’, т#жько ‘важко’, ч#сто ‘часто’;
з5бъ ‘зуб’, д5бъ 1. ‘дерево’; 2. ‘дуб’; ид5 (1 ос. одн. теп.
ч. від ити ‘іти’), л5кавъ ‘дуже поганий, лукавий’; м5дръ
‘мудрий’, м5чити ‘мучити’, наст5пати ‘наступати
(ногою)’, п5та ‘кайдани, узи, пута’; с5сhдъ ‘сусід’,
т5жити ‘сумувати’.
VIII. У поданих словах виокремте морфеми з чергуваннями на
місці колишніх дифтонгів і поясніть, як ці чергування виникли.
гнити ‘гнити, гноїтися’ – гнои 1. ‘гній’; 2. ‘гнійна рана’;
жаловати ‘нарікати, сумувати’ – жалоу\ (1 ос. одн. теп. ч.),
жалоуtши (2 ос. одн. теп. ч.); плавати ‘пливти, плавати’ –
плqти ‘пливти, плавати’; плqти – ‘пливти, плавати’ –
плов5 (1 ос. одн. теп. ч.), пловеши (2 ос. одн. теп. ч.);
роути ‘ревти’ – ров5 (1 ос. одн. теп. ч.), ровеши (2 ос. одн.
теп. ч.); рюти ‘ревти, рикати’ – рев5 (1 ос. одн. теп. ч.),
ревеши (2 ос. одн. теп. ч.); слоути ‘мати славу, уважатися’
(пор. рос. слыть) – слов5 (1 ос. одн. теп. ч.), словеши (2 ос.
одн. теп. ч.); стрq" ‘потік’ – островъ ‘острів’, цhловати
‘цілувати; вітати’ – цhлq\ (1 ос. одн. теп. ч.), цhлqtши
(2 ос. одн. теп. ч.); пhти 1. ‘співати’; 2. ‘прославляти,
хвалити’ – по\ (1 ос. одн. теп. ч.), поtши (2 ос. одн. теп. ч.).
IX. Спираючись на зафіксований у старослов'янській мові
дієприкметник-гапакс покованъ, автори словника Старославянский
46

словарь (по рукописям X–XI веков) / Под ред. Р.М. Цейтлин,
Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд., стереотип. – М.: Русский язык,
1999 реконструювали інфінітив відповідного дієслова
(з урахуванням деяких особових форм минулих часів від ковати)
як поковати, проте навели два варіанти можливої словозміни
дієслова у простому майбутньому часі: поков5, поковеши або
покq\, покqtши (с. 470). Поясніть, які явища
праслов'янського періоду враховували мовознавці й чому вони
не могли відтворити єдиного варіанта словозміни?

X. У поданих словах виокремте морфеми з чергуваннями на
місці колишніх дифтонгічних сполук і поясніть, як ці
чергування виникли.
из#ти ‘вийняти, прибрати’ – изьм5 (1 ос. одн. простого
майб. ч.); д5ти ‘дути’– дъм5 (1 ос. одн. теп. ч.); ж#ти
‘жати’ – жьн5 (1 ос. одн. теп. ч.); кл#ти ‘проклинати’ –
кльн5 (1 ос. одн. теп. ч.); нач#ло ‘початок’ – начинати
1. ‘починати’; 2. ‘пробувати, намагатися’; пам#ть 1. ‘пам'ять’;
2. ‘спогад’ – поминати 1. ‘згадувати, пам'ятати’; 2. ‘нагадувати’.

XI. Доведіть, що наведені нижче слова є спільнокореневими.
слqти (слов5, словеши) ‘бути відомим’, слqтиt
‘відо́мість, репутація’; прослqтиt ‘відо́мість, слава’ (пор. рос.
слыть ‘мати славу, вважатися’: он слывет знатоком) і слово
1. ‘слово, промова’; 2. ‘бесіда, розповідь; звістка; проповідь’;
3. ‘заповідь, повчання’; 4. ‘розум’; 5. ‘подія, предмет розповіді’.

XII. Порівнявши наведені споріднені лексеми, з'ясуйте
походження звука [х] у таких словах старослов'янської мови:
врьхъ ‘верх, вершина’ – лит. viršus, лтс. virsus;
доухъ 1. ‘дух’; 2. ‘дихання’ – лит. daūsos ‘повітря’;
qхо ‘вухо’ – лит. ausìs, лтс. auss, прус. āusins, гот. ausō.
47

Література
Бирнбаум Х. Праславянский язык. Достижения и проблемы в
его реконструкции / Х. Бирнбаум. – М. : Прогресс, 1987. – 512 с.
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 69–74, 80–81.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 76–85, 90–93.
Станівський М.Ф. Старослов'янська мова / М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 80–86, 95–96.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 71–84.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 64–78.
Словники
Старославянский словарь (по рукописям X – XI веков) /
Под ред. Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд.,
стереотип. – М. : Русский язык, 1999. – 842 с.

Перебудова структури складу.
Дифтонгічні сполуки з плавними *r, *l на початку
та в середині слів. Сполуки *r, *l зі зредукованими

Питання до теоретичного матеріалу
1. Які типи дифтонгічних сполук із плавними існували
у старослов'янській мові?
2. Від чого залежала доля початкових сполук *ort, *olt
у праслов'янській мові?
3. Якою була доля сполук *tort, *tolt, *tert, *telt у південнослов'янських, західнослов'янських та східнослов'янських мовах?
48

4. Чому старослов'янській сполуці -лh- <*tеlt відповідають
східнослов'янські -оло-, -ело-, а не -еле-?
5. Як з'ясувати, споконвічними чи неспоконвічними є
старослов'янські сполуки -ра-, -ла-, -рh-, -лh-?
6. Які сполуки плавних зі зредукованими існували у
праслов'янській мові до початку дії закону відкритого складу?
7. Яке походження складотворчих сонорних старослов'янської
мови?

Завдання
I. Чим, на Вашу думку, можна пояснити співіснування у
старослов'янській мові варіантів алъдии і ладии ‘човен,
корабель’; алъкати і лакати 1. ‘бути голодним, голодувати’;
2. ‘постити’; възалъкати с# і възлакати с# ‘зголодніти’?
Прокоментуйте фонетичне оформлення слова алънии ‘лань’.

II. Використовуючи

етимологічні словники, відтворіть
праслов'янську форму слів работа ‘рабство, неволя’, рало ‘плуг’,
рамо ‘плече’, а також висловте припущення про походження
початкового складу в словах радость ‘радість’, раи ‘рай’, рана
1. ‘рана’; 2. ‘удар’.

III. Доведіть, що слова ратаи ‘орач’ і орати ‘орати’ є
спільнокореневими.
IV. До наведених нижче реконструйованих праслов'янських
лексем запишіть відповідники у старослов'янській, українській та
російській мовах. Яких змін зазнали ці слова в названих мовах?
*bergъ, *volga, *volsъ, *vornъ, *vorgъ, *vermę, *golsъ,
*dervo, *korva, *melko, *melti, *moltъ, *morzъ, * pelnъ, *serda.
49

V. З'ясуйте, споконвічними чи неспоконвічними є сполуки
-ра-, -ла-, -рh-, -лh- в наведених словах. Доберіть до них
східнослов'янські відповідники і реконструюйте праслов'янський
архетип.
а) блато ‘болото, трясовина’; блhдъ ‘блідий’, брада ‘борода’,
бразда ‘борозда’, бранити ‘забороняти’, брань ‘боротьба, бій’;
братръ і братъ ‘брат’, брашьно ‘борошно’, брhгъ 1. ‘крутий
схил’; 2. ‘берег’; брhм# ‘тягар’, влага ‘волога’, владrка
‘правитель’, власти (1 ос. одн. – влад5) ‘володіти’, врабии
‘горобець’, врагъ ‘ворог’, вражениt ‘гадання, ворожіння’; вранъ
‘ворон’, врата ‘ворота, двері’; врачь ‘лікар’, глава 1. ‘голова’;
2. ‘розділ (книги)’; гладъ ‘голод’;
б) гладити ‘гладити’, гласъ 1. ‘голос’; 2. ‘глас (певний
наспів у церковному співі)’; градъ1 1. ‘місто’; перен. про
мешканців міста; 2. ‘міська стіна’; 3. ‘сад’; градъ2 ‘град
(явище природи)’, грhхъ ‘гріх’, грh"ти ‘гріти’, дозьрhти
‘спостерігати’, жрhбии 1. ‘жереб’; 2. ‘частка, спадок’; злато
‘золото’, исплhти ‘виполоти’, исправити 1. ‘вирівняти’;
2. ‘виправити’; клада ‘колода’, клад#sь ‘колодязь’, клан"ти
с# ‘кланятися’, перен. ‘схилятися, шанувати’; класъ ‘колос’,
клати ‘заколювати, вбивати’, колhно 1. ‘коліно’; 2. ‘покоління,
плем'я’; краса ‘прикраса’, краста ‘короста’, красти ‘красти’,
млhко ‘молоко’;
в) младъ 1. ‘який щойно з'явився, ніжний’; 2. ‘дитячий’;
млатъ ‘молот’, млhти ‘молоти’, мразъ 1. ‘мороз’; 2. ‘лід’;
мракъ ‘темрява’, мрhжа ‘сітка’, нравъ ‘норов, звичай’;
платъ ‘полотно’, плавати ‘пливти, плавати’; плакати1,
плакати с# ‘плакати’, плакати2 ‘мити, полоскати’; плачь
‘плач’, плhнъ 1. ‘полон’; 2. ‘(воєнна) здобич’; плhти ‘полоти,
викорінювати’; правьда 1. ‘справедливість’; 2. ‘принцип’;
50

3. ‘істина’; право присл. ‘правильно’, праздьникъ ‘свято’,
прахъ ‘пил’, слабъ 1. ‘слабкий (фізично)’; 2. ‘малодушний’;
слава 1. ‘слава, популярність’; 2. ‘пишнота, блиск,
досконалість’; 3. ‘думка, враження’;
г) сладъкъ 1. ‘солодкий’; 2. ‘прісний (про воду)’;
3. перен. ‘приємний’; сланъ ‘солоний’, слhдъ 1. ‘слід’;
2. присл. ‘услід, позаду’; смрадъ ‘сморід’, срамъ ‘ганьба,
сором’; срачица ‘сорочка (натільна), нижній одяг’; срhда
1. ‘середина,
центр;
серцевина’;
2. ‘середовище,
суспільство’; 3. ‘середа (день тижня)’; стражь ‘сторож,
вартовий’; страна 1. ‘сторона, бік’; 2. ‘сторона, край,
земля’; страхъ 1. ‘страх, жах’; 2. ‘благоговійний страх,
трепетання’; стрhла ‘стріла’, стрhха ‘дах, стріха’;
съдравиt ‘здоров'я’, съхранити 1. ‘зберегти, врятувати’;
2. ‘дотриматись, виконати’; травити ‘поїдати, пожирати’;
qпразнити 1. ‘спорожнити; перен. звільнити від когось,
чогось’; 2. ‘скасувати’; хладъ ‘легкий, прохолодний вітер’;
хлапъ ‘слуга, раб’; хлhбъ ‘хліб’, хлhвъ ‘хлів’, храбръ
‘хоробрий’, храмъ ‘дім, будівля’; ‘храм, церква’, хранитель
‘хранитель, захисник’; чрhвии ‘взуття, черевик’; чрhво
1. ‘живіт’; 2. мн. ‘нутрощі’; шлhмъ ‘шолом’.

VI. Реконструювавши праслов'янську форму наведених слів і
порівнявши її зі спорідненими лексемами в наведених європейських
мовах, висловте припущення про джерела багатозначності слів
старослов'янської мови. Прокоментуйте подальший розвиток
значень відповідних лексем у сучасних слов'янських мовах. Для
підготовки поглибленої відповіді використайте Етимологічний
словник української мови (див. Літературу).
брhгъ 1. ‘крутий схил’; 2. ‘берег’; д.в.н. berg ‘гора’,
гот. bairgahei ‘гори’, вірм. berj ‘висота’, нім. Berg ‘гора’;
51

градъ1 1. ‘місто’; перен. про мешканців міста; 2. ‘міська
стіна’; 3. ‘сад’; лит. gar̃das ‘загорода, кошара; загорожа’;
лтс. gãrds ‘відгороджене місце для свиней’, гот. gards ‘дім’,
лат. hortus ‘садок’, нім. Garten ‘сад’.

VII. Поясніть чергування сполук звуків у коренях наведених
нижче прикладів.
борениt ‘боротьба’ – браниt ‘боротьба’, брань ‘боротьба,
бій’; клати ‘заколювати, вбивати’ – кол\ (1 ос. одн. теп. ч.),
колtши (2 ос. одн. теп. ч.); млhти ‘молоти’ – мел\ (1 ос. одн.
теп. ч.), мелtши (2 ос. одн. теп. ч.).
VIII. У тексті із Зографського євангелія, наведеному на с. 15–
19 цього посібника (Притча про блудного сина), знайдіть слова з
неповноголосними сполуками і, реконструювавши праслов'янські
форми цих слів, доберіть до них східнослов'янські відповідники.

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 82–84.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 94–102.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 87–91.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 60–70.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 96–103.
Словники
Етимологічний словник української мови : у 7 т. /
[редкол.: О. С. Мельничук (голов. ред. та ін.)]. – К. : Наукова
думка, 1982–2012. – (Cловники України). – Т. 1– 6.
52

Зміни праслов'янських груп приголосних із *j.
Перше, друге і третє перехідні пом'якшення задньоязикових.
Зміни сполук *gv, *kv

Питання до теоретичного матеріалу
1. Який давній принцип побудови складу зумовив істотні зміни
в системі приголосних праслов'янської мови?
2. Коли відбулася перша перехідна палаталізація (перше
перехідне пом'якшення) задньоязикових приголосних? Які
чергування у слов'янських мовах є її наслідком?
3. Коли і за яких умов відбулася друга перехідна палаталізація
задньоязикових? Які сліди вона залишила у старослов'янській
та інших слов'янських мовах?
4. Чим третя перехідна палаталізація задньоязикових відрізняється
від другої? Чому її називають законом Бодуена де Куртене? Які її
наслідки у старослов'янській та інших слов'янських мовах?
5. Які зміни відбулися у сполуках *gv, *kv, *хv? Чим вони
зумовлені?
6. Як змінилися внаслідок взаємодії з *j
а) задньоязикові *g, *k, *х?
б) зубні *s, *z, *d, *t?
в) сонорні *r,*l,*n?
г) губні *b,*p,*v,*m?
ґ) сполуки приголосних *st,*sk,*zd,*zg?
7. Які чергування у слов'янських мовах пов'язані з долею
приголосних, що вступали у взаємодію з *j?

Завдання
I. Поясніть, які фонетичні явища засвідчено в наведених словах.
Порівняйте їх із відповідниками в українській та російській мовах.
53

а) грhшьникъ ‘грішник’, грhшьница ‘грішниця’, иночьскъ
‘самотній, чернечий’; источьникъ ‘джерело’, льгъчити
‘полегшувати’, мрачьнъ ‘темний, похмурий’; мъножьство
‘велика кількість’, м5ченикъ ‘мученик’, нач#ло ‘початок’,
ножьнъ ‘ніжнúй, ніг’; облачьнъ ‘хмарний’, овьчь ‘овечий’,
ослqшьливъ ‘який нікому не підкоряється’, оснhжити
‘покрити снігом’, остатъчьнъ ‘який залишився; решта’;
б) въсклицаниt ‘вигук’, вьсь займ. 1. ‘весь, кожний’; 2. ‘весь,
цілий’; лице 1. ‘обличчя’; 2. ‘особа’; ‘сутність’; кън#sь ‘князь’,
овьца ‘вівця’, отърицати с# 1. ‘відмовлятися’; 2. ‘вибачатися,
виправдовуватися’; отьць ‘батько’, польsа ‘користь’,
прорицати ‘пророкувати’, пhн#sь ‘монета, динарій’;
в) патриаршьскъ ‘патріархів, патріарха’; подвижьникъ
‘борець’, подрqжиt 1. ‘жінка, дружина’; 2. ‘подружнє життя’;
положити 1. ‘покласти’; 2. ‘постановити, призначити’;
пор5чьникъ ‘поручитель’, поскрьжьтати ‘заскреготати’,
послqжити ‘послужити’, слqжьба 1. ‘служіння, допомога’;
2. збірн.
‘слуги,
прислуга’;
3. ‘поклоніння,
культ’;
послqшьникъ ‘слухач’, поспhшити 1. ‘досягнути успіху’;
2. ‘допомогти, сприяти’; 3. ‘докласти зусиль, постаратися’;
постижениt ‘досягнення’, перен. ‘осягнення’; пострижениt
разл5чениt
‘постриг’,
пророчьство
‘пророцтво’;
1. ‘розділення, відокремлення’; 2. ‘різниця, відмінність’;
распрашити ‘розвіяти, розсіяти’;
г) р5чьнъ ‘ручний’, рожьць ‘стручок, плід ріжкового
дерева’; рhчьнъ ‘річковий’, скрьжьтъ ‘скрегіт (зубів)’,
страшьнъ 1. ‘страшний’; 2. ‘який викликає благоговіння’;
слqжениt 1. ‘служіння, допомога’; 2. ‘богослужіння, церковна
служба’; сqшити 1. ‘сушити’; 2. перен. ‘виснажувати, мучити’;
течениt 1. ‘течія, потік’; 2. ‘рух, біг’; qбожьство 1. ‘злидні’;
54

2. ‘нестача (необхідного)’; qспhшьнъ ‘корисний’, qченикъ
‘учень, послідовник’; qчинити ‘влаштувати, організувати,
впорядкувати’; южьскъ ‘південний’, 0зrчьникъ ‘язичник’.

II. У наведених нижче спільнокореневих лексемах визначте
корінь і поясніть чергування приголосних звуків у ньому:
врагъ ‘ворог’ – вражьда ‘ворожнеча, злоба’; вълагати
1. ‘вкладати, класти’; 2. ‘накладати’ – въложити ‘вкласти’;
въходъ ‘вхід, прихід’ – шьдъ (акт. дієприкм. мин ч. від
ити); грhхъ ‘гріх’ – грhшьнъ ‘грішний’; кънига 1. ‘книга;
твір, опис; Святе Письмо’; 2. ‘грамота, послання’; 3. ‘букви,
письмена’ – кънижьникъ 1. ‘знавець закону, книжник’;
2. ‘писар’; подвигъ ‘боротьба; подвиг; аскетичне життя’ –
подвижьникъ ‘борець’; спhхъ 1. ‘старанність’; 2. ‘користь,
прагнення (до успіху)’ – спhшити ‘старатися, прагнути
(до успіху)’; тръгъ 1. ‘ринкова площа’ – тръжиmе ‘площа
(зазвичай торгова)’ – тръжьникъ ‘міняйло’; чловhкъ
‘людина’ – чловhчьскъ ‘людський, який стосується людини’.
III. У наведених словоформах визначте корінь і поясніть
чергування приголосних звуків у ньому: гънати 1. ‘гнати’;
2. ‘іти за кимось невідступно’ – жен5 (1 ос. одн. теп. ч.),
женеши (2 ос. одн. теп. ч.).

IV. Доведіть, що шиплячі звуки в наведених формах інфінітива
є наслідком першої перехідної палаталізації. Поясніть, який
голосний і чому після цих шиплячих змінився на [а].
ветьшати ‘старіти’, кричати ‘кричати’; мльчати
‘мовчати’; слrшати недок. / док. 1. ‘чути, мати слух’;
2. ‘чути / почути’; 3. ‘дізнатися’.

55

V. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
наслідки першої перехідної палаталізації задньоязикових
приголосних:
i въшьдъ къ неi аãлъ рече  радоуi с# благодhтънаh
ãь съ тобо\  бëгсвена тr въ женахъ (Зогр). дръзаи
ч#до отъпоушта\тъ ти с# грhси твои (Зогр). онъ же
отъвръже с# предъ вьсhми гë#  не вhмь чьто гëеши
(Мар). тоу б5детъ плачь и скрьжьтъ з5бомъ  егда
оузьрите авраама  и исаака иhкова  и въс# пpркr  въ
цpствіи áжіи (Ас). о семь бо дівъно естъ  hко въи не
вhсте от к5доу естъ  и отвръзе очи мои  вhмъ же 
hко грhшникъ áъ не послоушаетъ (Ас). и въпросіш# и
оучениці его гëште  оучітелю  кто съгрhші  сь лі
родітелh его  да слhпь роді с# (Ас). аmе же и о цpкві
неродіти въчьнетъ  да б5детъ ті hко и 0зъичьникъ
и мrтарь (Ас). и пріст5плъ едінъ отъ кьнижьнікь рече
емоу  оучітелю ид5 по тебh (Ас). не можетъ бо áоу
слоужити и мамонh (Сав). приведе с# емоу единъ
длъжъникъ тьмh таланьтъ (Сав). имамъ бо å
брати# мое0  "ко да съвhдhтельств%етъ имъ  да
не и ти прид5тъ на мhсто се м5чъное (Сав). да егда
придетъ зъвавr т#  речетъ ти  дроуже пос#ди
вrше  тогда б5детъ ти слава (Сав). и посълавъ # въ
виfьлеомъ рече  шъдъше испrтаіте извhстьно о
отроч#ти (Сав).
VI. У наведених фрагментах зі старослов'янських текстів
знайдіть наслідки другої перехідної палаталізації задньоязикових
приголосних:
въ ризh ветъсh (Зогр, Мар); не по мнозhхъ дьнехъ
(Зогр); отъпоушта\тъ ти с# грhси твои (Зогр); съзъда
56

сво\ храмин5 на пhсъцh (Остр); и възид5 мънози въ
iм (Мар); добрhа ти естъ вънити въ животъ хромоу ли
бhдъноу неже дьвh р5цh и дъвh ноsh им5штю
въвръженоу бrти въ огнь вhчънr (Мар). и прист5пьше
qченици его вьз#с# тhло его и погрhс# е (Мар).
темъна вода въ облацhхъ аерънrхъ (Син). hко
мънози пpци и праведьници въжделhш# видhти  hже
видите и не видhш# (Мар). і ишедъше äси нечистии 
вънид5 вь свини0 (Мар). комоу оуподобл\ öрствие
áжіе  подобьно естъ квасоу  іже приемъші жена 
съкрr въ м5цh трі сатъ  дондеже въскrсн5 вьсh
(Ас). блажені кротции hко ти наслhд#т zемл\ (Ас).
áже хвал5 тебh възда\  hко нhсмъ hко и прочіи чëці 
хъиmьніци  неправедьници  прhлюбодhи (Ас). нъ
гр#детъ година и инh естъ  егда истиннии поклонници
поклон#тъ с# îцю  äхомъ и истино\ (Ас). отвhшташ#
и рhш# емоу  въ грhсhхъ тъи родилъ с# еси весь (Ас).
не пьцhте с# äше\ свое\  что "сте  ли что пиете
(Сав). видhвъше же подроузи его бrва\mа" 
съжалиш# си зhло (Сав). іñоу рождьшю с# въ
виfьлеомh июдhісцhмь  вь дни ирода öра  се вльсви
отъ въстокъ прид5 въ еpлмъ гë5mе  къде естъ
рождr с# öръ июдhіскъ  видhхомъ бо звhзд5 его
на въстоцh (Сав).

VII. Яке фонетичне явище відбито в наведених нижче
прикладах?

влъсви мн. (Н.в. одн. влъхвъ ‘чаклун, волхв, жрець’);
процвитати ‘процвітати’, цвhтило ‘луг’, цвисти ‘цвісти,
перен. процвітати’; цвhтъ ‘квітка; перен. цвіт, краща,
відбірна частина’ (Ас).
57

VIII. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть
наслідки
третьої
перехідної
палаталізації
задньоязикових приголосних:
отъ плъти нhстъ польз# никако0же (Зогр).
оуготоваіте п5ть ãнь  правr творите стьз# его (Зогр).
нъ гр#детъ година и инh естъ  егда истиннии
поклонници поклон#тъ с# îцю  äхомъ и истино\  ибо
îць тацhхъ иmетъ  кланh\mиихъ с# емоу (Ас). гë\
бо вамъ  hко ни аí лі ихъ на нáсехъ  вrн5 від#тъ
лице îца моего іже естъ на нáсехъ (Ас). въ но въніде
иcъ въ иеpлмъ  естъ же въ еpлмhхъ на овчіи к5пhлі 
hже наріцаетъ вітезда  п0ть притворъ им5шті (Ас).
зачънъшю же емоу сърицати слово  приведе с# емоу
единъ длъжъникъ тьмh таланьтъ (Сав). и шъдъ рабъ
тъ обрhте единого подр%гъ своихъ  иже бh длъжънъ
емоу p мъ пhн#зъ (Сав). въ оно  бrстъ вьнити iсви
въ домъ единого кън#за фарисеіска (Сав). повелh ...
свhшт8 гор5шт8 принести на лице t#  и потомь по
вьсемоу тhлоу прижизати (Супр).
IX. Яке походження шиплячих звуків у наведених формах
дієслів 1-ї особи однини теперішнього та простого майбутнього
часів та в іменниках? Реконструюйте відповідні праслов'янські
форми.
а) въвhш5 (інф. въвhсити ‘повісити всередину, підвісити’);
в#ж5 (інф. в#зати ‘в'язати’); въкqш5 (інф. въкqсити
‘вжити їжу, скуштувати’); исъш5 (інф. исъхати ‘засохнути’);
лиж5 (інф. лизати ‘лизати’); лъж5 (інф. лъгати ‘брехати’);
лhж5 (інф. лhгати ‘лежати’); маж5 (інф. мазати ‘мазати’);
нош5 (інф. носити 1. ‘носити’; 2. ‘витримувати, терпіти’);
пл#ш5 (інф. пл#сати ‘танцювати’); погаш5 (інф. погасити
58

‘погасити’); погр5ж5 (інф. погр5зити ‘втопити, повантажити’);
прош5 (інф. просити ‘просити’);
б) просльж5 с# (інф. просльзити с# ‘заплакати,
просльозитися’); плач51 (інф. плакати1 ‘плакати’); плач52 (інф.
плакати2 ‘мити, полоскати’); проображ5 (інф. прообразити
‘показати, представити’); прораж5 (інф. проразити ‘пробити,
прорвати’); раздраж5 (інф. раздразити ‘розбити, уразити’);
ръж5 (інф. ръзати ‘іржати’); рhж5 (інф. рhзати ‘різати’);
теш5
(інф.
тесати);
qкраш5
(інф. qкрасити
1. ‘прикрасити’; 2. ‘впорядкувати’); qмhш5 (інф. qмhсити
‘замісити (тісто)’), qображ5 (інф. qобразити ‘створити’);
qрhж5 (інф. qрhзати ‘відрізати, відрубати’); чеш5
(інф. чесати ‘рвати, збирати (плоди)’); скач5 (інф. скакати
‘стрибати’); стрhч5 (інф. стрhкати 1. ‘колоти, жалити’;
2. перен. ‘підбурювати, спонукати’);
в) дqша ‘душа’, кожа ‘шкіра, шкура’; кличь ‘крик’, кричь
‘крик, гомін’; лъжа ‘брехня’, ножь ‘ніж’, сqша ‘суша’,
притъча (‘притча’; підказка: споріднене з притъкъ ‘гострий’).

X. Яке походження фонетичних сполук, позначуваних
літерами жд, m, у дієслівних формах 1-ої особи однини
теперішнього чи простого майбутнього часів? Реконструюйте
відповідні праслов'янські форми. Знайдіть, де це можливо,
відповідники в сучасних українській та російській мовах.
а) възбqжд5 (інф. възбqдити ‘розбудити’), възвhm5
(інф. възвhстити ‘повідомити’), възгражд5 (інф.
възградити ‘побудувати’), възлеm5 (інф. възлетhти
‘злетіти’), въмhm5 (інф. въмhстити ‘вмістити’), гоm5
(інф. гостити ‘пригощати’), зижд5 (інф. зьдати
1. ‘будувати’; 2. ‘створювати’), измеm5 (інф. изметати
‘викинути’), исхrm5 (інф. исхrтити ‘вирвати, вихопити’);
59

клаm5 (інф. клатити ‘хитати’), маm5 (інф. мастити
‘змастити’), наслhжд5 (інф. наслhдити ‘успадкувати’),
обогаm5 (інф. обогатити ‘збагатити, обдарувати’); обраm5
(інф. обратити 1. ‘повернути’; 2. ‘перетворити, змінити’;
3. ‘відвернути, відхилити’; 4. ‘повернути, привести назад’);
б) обр#m5 (інф. обрhсти 1. ‘знайти’; 2. ‘здобути, досягти’);
ожеm5 (інф. ожестити ‘зробити жорстоким’), оклевеm5
(інф. оклеветати 1. ‘звести наклеп’; 2. ‘звинуватити’);
остраm5 (інф. острастити ‘завдати страждань’), оmоуm5
(інф. оmоутити ‘відчути’), плеm5 (інф. плескати
‘плескати в долоні’), пложд5 с# (інф. плодити с#
‘приносити
плоди’),
поглажд5
(інф.
погладити
1. ‘погладити’; 2. ‘стерти’); поръпъm5 (інф. поръпътати
‘почати нарікати’), похваm5 (інф. похватити ‘схопити’);
в) поm#жд5 (інф. поm#дhти ‘пощадити’), прираж5
с# (інф. приразити с# ‘обвалитися’), прич#m5
(інф. прич#стити
‘зробити
співучасником’),
прhm5
(інф. прhтити 1. ‘погрожувати; докоряти’; 2. ‘наказувати’;
3. ‘засмучуватися, бути схвильованим’); провожд5 (інф.
проводити ‘проводжати’), прораm5 (інф. прорастити
‘виростити’), проm5 (інф. простити 1. ‘звільнити’;
2. ‘простити’; 3. з інф. ‘дозволити’); пqm5 (інф. пqстити
1. ‘відпустити’; 2. ‘видати (закон, наказ)’; 3. ‘послати,
відправити’);
ражд5
(інф.
радити ‘піклуватися,
турбуватися’), раm5 (інф. растити ‘плодоносити (про
землю)’), реm5 с# (інф. ретити с# ‘змагатися’), риm5
(інф. ристати ‘бігти’), роm5 с# (інф. ротити с#
‘присягатися’), рожд5 (інф. родити ‘народити’), ръпъm5
(інф. ръпътати ‘висловлювати незадоволення, нарікати’);
сажд5 (інф. садити док./недок. ‘посадити / саджати
60

(рослини)’); стражд5 (інф. страдати 1. ‘тяжко працювати’;
2. ‘страждати, мучитися’; 3. ‘бути позбавленим когось,
чогось’); свhm5 (інф. свhтити ‘світити, давати світло’);
г) тъч5 (інф. тъкати 1. ‘доторкатися, штовхати, стукати’;
2. ‘ткати’); траm5 (інф. тратати ‘переслідувати’); трепеm5
(інф. трепетати ‘тремтіти’); трqжд5 (інф. трqдити
1. ‘турбувати, завдавати клопоту’; 2. ‘подолати, осилити’;
3. трqдити с# ‘працювати’; 4. трqдити с# ‘втомитися,
знесилитися’); qгнhжд5 с# (інф. qгнhздити с# ‘звити
qкроm5
(інф.
qкротити
‘заспокоїти,
гніздо’),
приборкати’); qльm5 (інф. qльстити ‘оббрехати’),
qмаm5 (інф. qмастити ‘змастити’), qмрьmвл\ (інф.
qмрьтвити ‘убити’), qстqжд5 (інф. qстqдити
‘охолодити, вистудити’); qm5 (інф. qстити ‘підбурювати,
під'юджувати’); хожд5 (інф. ходити 1. ‘ходити’; 2. перен.
‘вчиняти, жити’); хоm5 (інф. хотhти ‘хотіти’), чиm5 (інф.
чистити ‘чистити’); m#жд5 (інф. m#дhти ‘берегти,
щадити’), шьпъm5 (інф. шьпътати ‘шептати’, перен.
‘зводити наклеп, обмовляти’).

XI. Спираючись на споріднені з наведеними нижче
старослов'янськими лексемами слова в сучасних українській та
російській мовах, з'ясуйте походження фонетичних сполук,
позначуваних літерами жд, m.
а) вельб5ждь ‘верблюжий’, вождь 1. ‘поводир’; 2. ‘вождь,
володар’; врhждениt ‘пошкодження’, въгаждати ‘служити,
догоджати’; въгнhждати с# ‘гніздитися’, крьmати
‘хрестити’, насrmати ‘годувати’, отъмьmати ‘мститися’,
поваждати ‘підбурювати’, попоуmати ‘допускати, дозволяти’;
посhmати
‘відвідувати’,
похваmати
‘захоплювати,
схоплювати’;
пригваждати
‘прибивати
гвіздками’,
61

прихаждати ‘приходити’; просвhmати 1. ‘освітлювати’;
2. ‘запалювати’; развраmати ‘відводити (від прямої дороги)’,
разхrmати
‘розкрадати,
розтягувати’;
раждати
‘народжувати’, саждати ‘саджати’, свобаждати ‘звільняти’,
св#mати ‘святити, освячувати’; оучиmати ‘очищати’;
б) госпожда ‘пані’, дамаmанинъ ‘житель Дамаска’,
заждь ‘зад’, зажда ‘спина’, ж#жда ‘спрага’, крьmениt
1. ‘хрещення’; 2. ‘миття, омивання’; ‘хрестити’, льmениt
‘обман, хитрість’; межда ‘провулок’, можданъ ‘мозковий’,
ноmь ‘ніч’, освhmаниt ‘сяйво’, пеmь 1. ‘піч’; 2. ‘печера’;
пиmа 1. ‘їжа’; 2. ‘блаженство, насолода’; плаmаница ‘полотно,
полотнище’;
пригвождениt
‘прибивання
гвіздками’,
прич#mаниt ‘причастя, причащання’; прохождениt ‘прохід,
проходження’; рождьство 1. ‘пологи’; 2. ‘народження’;
3. ‘день народження’; свhmа 1. ‘світильник, факел, свіча’;
2. ‘вогонь’; троуждати 1. ‘турбувати, докучати’; 2. троуждати
с# ‘трудитися’; тьmа ‘теща’, qгождениt ‘бажане’.

XII. Яке, на Вашу думку, походження шиплячого в таких
словах старослов'янської мови:
помrшл"ниt ‘задум, думка’; помrшл"ти 1. ‘думати,
розмірковувати’; 2. ‘замислювати щось (проти когось)’;
3. ‘задумувати, бажати’; помrшлtниt 1. ‘думка, помисел’;
2. ‘бажання’ (пор. із помrслъ 1. ‘думка, задум’; 2. ‘бажання’);
размrшл"ти
‘розмірковувати’;
размrшлtниt
‘розмірковування’ (пор. із размrслити ‘обміркувати’).
XIII. Яке походження епентетичного [л´] у наведених формах
дієслів 1-ої особи однини теперішнього чи простого майбутнього
часів та в іменниках? Реконструюйте їхні праслов'янські форми
і порівняйте їх із відповідниками в сучасних українській
та російській мовах.
62

готовл\ (інф. готовити ‘готувати’), дробл\ (інф.
дробити ‘розламувати’), колhбл\ (інф. колhбати
‘хитати’), кqпл\ (інф. кqпити ‘купити’), кrпл\ (інф.
кrпhти ‘вирувати, пінитися’), ловл\ (інф. ловити ‘ловити,
полювати’); ломл\ (інф. ломити ‘ламати’), любл\ (інф.
любити ‘любити’), наставл\ (інф. наставити ‘показати
шлях, довести’); обновл\ (інф. обновити ‘поновити’),
окропл\ (інф. окропити ‘окропити’), погqбл\ (інф.
погqбити 1. ‘погубити, знищити’; 2. ‘загубити, розтратити’);
прославл\ (інф. прославити ‘прославити’), ст5пл\ (інф.
ст5пити ‘ступити, зробити крок’); томл\ (інф. томити
‘мучити’); хапл\ (інф. хапати ‘кусати’);
въпль ‘крик’, блюдо ‘блюдо’, капл" ‘крапля’, кръмл" ‘їжа’.

XIV. Знайдіть слова, які в пам'ятках старослов'янської мови
зафіксовані й з епентетичним [л´], і без нього. Поясніть, чим
зумовлено таке написання.
дрqгаа же пад5 на земли добрh  і даhх5 плодъ
(Мар). а сhаное на добрh земи сь естъ слrш#и слово и
разоумhва# е (Мар). еліко аmе съв#жете на земи 
б5детъ съв#зано на нáсхъ  и еліко аmе раздрhшіте на
земи  б5детъ раздрhшено на нáсхъ (Ас). сі рекь плин5
на земл\  и сътворі бръние от пліновениh (Ас). а с5mеі
въ кораби поклониш# с# емоу гë5mе  "ко тr еси въ
истин5 áжиі ñнъ  и прhпл%въше  прид5 въ земь\
генисареdь (Сав).
i вълhзъ въ корабь èс  прhhде i приде въ свои град
(Зогр). і hко вьлhзъ въ корабь сhде и весь народъ на
помори стоhше (Мар). і излhзъшоу емоу ис кораблh
сърhте и отъ гробъ чêъ нечистомь дõмь (Мар).
63

XV. Знайдіть у наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів наслідки сполук приголосних із*j.
i рече мьниi cнъ ею îцю  îче даждь ми  достоiн5\
ч#сть · iмhньh (Зогр). рече же îць къ рабомъ своiмъ 
скоро iзнесhте одежд5 пръв5\  i облhцhте i (Зогр).
онъ отъвhштавъ рече îцю своемq  се колико лhть
работа\ тебh  i николиже заповhди твое0 не
прhст5пихъ (Зогр). въ пръвr же дьнь опрhснъкъ
прист5пиш# qченици кr èсv  гë\ште къ немq 
къде хоштеши i qготоваемъ ти hсти пасха (Зогр). і
приклоучьшю с# дьни потрhбъноу егда иродъ
рождъствоу своемоу вечер\ творhаше (Мар). проси
гë\шти хоm5 да даси ми (Мар). она же ишедъши рече
къ матери своеи  чесо прош5 (Мар). и прист5пьше
qченици рhш# емq  по что притъчами глаголеши
имъ (Мар). въ онов  пришъдъ ic въ домъ петровъ 
видh тъm5 емq леж#m5 и бол#m5 огньмь (Сав).
вьсе еліко имаші продаждъ  и раздаи ништиимъ (Ас).
иcъ же троуждъ с# отъ п5ті сhдhаше тако на
стоуденци (Ас). гëа еи иcъ даждъ ми піті  оученици бо
его ошьлі бhах5 въ градъ (Ас). гëа кь немоу жена  ãи
даждъ мі сі\ вод5  да ні ж0жд5 ні пріхожд5 сhмо
почръпатъ (Ас). гëа емоу жена  ãи вижд5 hко пpкръ
есі тr (Ас). рече ãь притъч5 си\  подобьно естъ
цpствие нáское  чëкоу цpю  иже изволи съвhmати
слово съ рабr своіми (Сав). и посъли лазора да
омочитъ коньць прьста своего въ водh  и оустоудитъ
#зыкъ моі  "ко стражд5 въ пламени семь (Сав).
междю нами и вами пропасть велика оутврьди с#
(Сав). іñоу рождьшю с# въ виfьлеомh июдhісцhмь  вь
64

дни ирода öра  се вльсви отъ въстокъ прид5 въ еpлмъ
гë5mе  къде естъ рождr с# öръ июдhіскъ (Сав).

XVI. Реконструюйте праслов'янські форми наведених нижче
прикладів, маючи на увазі, що в кожному з них відбито
водночас по два наслідки праслов'янських фонетичних процесів.
Схарактеризуйте ці процеси.
глаш5 (інф. гласити ‘кликати’), гражданинъ
‘громадянин, мешканець’; прохлажд5 (інф. прохладити
‘охолодити’), стража 1. ‘сторожа, охорона’; 2. ‘час між
змінами караулу (як міра часу)’.

XVII. У наведеному на с. 15–19 тексті із Зографського
євангелія (Притчі про блудного сина) знайдіть і випишіть слова,
у яких засвідчено явища першого, другого і третього перехідних
пом'якшень задньоязикових, а також наслідки сполук
приголосних із *j. Прокоментуйте ці фонетичні явища.

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 75–79.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 108–122.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 97–106.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 91–104.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 79–84, 103–108.

65

Зміни приголосних у кінці слів. Протетичні приголосні.
Дисиміляція. Спрощення груп приголосних.
Фонетичні зміни у старослов'янській мові X–XI ст.

Питання до теоретичного матеріалу
1. Дія якого закону призвела до втрати у словах кінцевих
приголосних?
2. Які приголосні називають протетичними? Що зумовило їх
виникнення?
3. У чому полягає суть фонетичного явища дисиміляції?
4. У яких групах праслов'янських приголосних відбувалося
спрощення? Чим воно було зумовлене?
5. Які фонетичні зміни, пов'язані з занепадом зредукованих,
відбувалися у старослов'янській мові X–XI ст.?
6. Які фонетичні зміни, не пов'язані з занепадом зредукованих,
мали місце у старослов'янській мові X–XI ст.?

Завдання
I. Спрощення яких праслов'янських груп приголосних
відбито в наведених парах спільнокореневих слів чи
граматичних форм старослов'янської мови?
кан5ти ‘виділити вологу, крапати’ – капати ‘крапати’ –
капл" ‘крапля’; съпати ‘спати’ – сънъ 1. ‘сон’ (стан);
2. ‘сновидіння’; пор. лит. sapnas ‘сон’; съгъбати ‘зігнути’
– съгън5ти ‘зігнути’; вhд#тъ (З ос. мн. теп. ч.) – вhмь
(1 ос. одн. теп. ч.), інф. вhдhти 1. ‘знати’; 2. ‘бачити’;
"д#тъ (З ос. мн. теп.ч.) – "мь (1 ос. одн. теп. ч.), інф.
"сти ‘їсти’; соти (сопсти) ‘грати на сопілці’ – соп5
(1 ос. одн. теп. ч.); грети ‘гребти’ – греб5 (1 ос. одн.
теп. ч.); погрети 1. ‘поховати’; 2. ‘закопати’ – погреб5
66

(1 ос. одн. простого майб. ч.); тети ‘шмагати, бити’ –
теп5 (1 ос. одн. теп. ч.).

II. Про які явища старослов'янської мови свідчать наведені
нижче написання? Чим вони зумовлені?
авити і "вити 1. ‘явити, зробити явним’; 2. ‘призначити,
зробити когось кимось’; авл"ти і "вл"ти 1. ‘являти,
робити явним’; 2. авл"ти с# ‘здаватися’; 3. авл"ти с#
‘ставати, бути’; авлtниt і "влtниt 1. ‘одкровення
(божественне)’; 2. ‘видіння’; 3. ‘знамення, знак’; авлtнh
і "влtнh присл. ‘явно, неприховано’; авh і "вh присл.
1. ‘явно, неприховано’; 2. ‘напевно’; агньць і "гньць ‘ягня’;
qже і юже ‘вже’; tгда і егода, ег’да спол. і присл. I. спол.
1. часовий ‘коли’; 2. умовний ‘якщо’; II. присл. ‘коли’; tзеро
і езеро ‘озеро’; tлень і елень ‘олень’.

III. Реконструюйте праслов'янську форму інфінітива, беручи
до уваги наведену в дужках форму 1-ї особи однини
теперішнього чи простого майбутнього часу відповідного
старослов'янського дієслова. Поясніть пізніші зміни у формах
старослов'янського інфінітива.
а) блюсти (блюд5) 1. ‘дивитися, стежити’; 2. ‘оберігати’;
3. ‘дотримуватися’; бости (бод5) ‘колоти’; вести (вед5)
‘вести’; власти (влад5) ‘володіти’; гнести (гнет5)
‘тіснити, давити’; гр#сти (гр#д5) ‘йти, проходити’; класти
(клад5) ‘класти’; плести (плет5) ‘плести’; помести
(помет5) ‘замести’; пр#сти (пр#д5) ‘прясти’; съм#сти
(съм#т5) 1. ‘привести в рух, сколихнути’; 2. ‘збентежити,
знітити, злякати’; qкрасти (qкрад5) ‘вкрасти’;
б) нести (нес5) ‘нести’; тр#сти (тр#с5) ‘трясти’;

67

в) влhmи (влhк5) ‘волокти, тягнути’; врhmи (врьг5)
‘кинути’; въпр#mи (въпр#г5) ‘впрягти’; леmи (л#г5)
‘лягти’; пеmи (пек5) ‘пекти’; помоmи (помог5)
‘допомогти’; пожеmи (пожег5) ‘спалити’;
г) припр#mи (припр#г5) ‘приєднати, з'єднати’; прис#mи
(прис#г5) ‘доторкнутися’; реmи (рек5) док., рідше недок.
1. ‘говорити, повідомити / повідомляти’; 2. ‘передбачити
/передбачати’; 3. ‘назвати / називати’; 4. ‘звинуватити /
звинувачувати, обмовити / обмовляти’); стриmи (стриг5)
1. ‘стригти’; 2. ‘постригати (в ченці); стрhmи (стрhг5)
‘стерегти’; сhmи (сhк5) 1. ‘рубати, сікти’; 2. ‘відсікати
голову’; теmи (тек5) 1. ‘текти’; 2. ‘бігти’;
ґ) ити (ид5) ‘іти’; тети (теп5) ‘шмагати, бити’.

IV. Реконструюйте праслов'янську форму наведеного
старослов'янського інфінітива, маючи на увазі, що в ньому
відбито водночас два наслідки праслов'янських фонетичних
процесів. Схарактеризуйте ці процеси.
процвисти (1 ос. одн. теп. ч. процвьт5) ‘розквітнути’.

V. У наведених нижче уривках знайдіть форми інфінітива
і реконструюйте відповідний праслов'янський архетип.
и повелh народq  вьзлеmи по трhвh (Сав). въложи
въ сво\ äш5  вьс5 "коже решти кротость (Супр).
"коже и за приклоучьш8# с8 tмоу пешти (Супр).

повелhш8 5жемъ за ног5 повръзъше и влhшти
(Супр). и огнь великъ нач8 жешти и (Супр).

VI. Які фонетичні процеси відбито в наведених нижче
написаннях, засвідчених у старослов'янських рукописах?
бездьна, безьна (замість бездъна ‘безодня’); бърати
(замість бьрати ‘збирати’); въсь, всь, весь, всь, вес
68

(замість вьсь1 1. ‘село’; 2. ‘садиба, земельна ділянка’); въсь,
всь, весь, всь (замість вьсь2 займ. 1. ‘весь, кожний’; 2. ‘весь,
цілий’); весьде (замість вьсьде 1. ‘усюди’; 2. ‘завжди’);
въсегда, в’сегда, всегда (замість вьсегда ‘завжди’); день,
ден (замість дьнь ‘день’); дьньсъ, дьнъсъ, дьнесь,
дьнесъ, дънесь, дънесъ, дньсь, дньсъ, днесь, днесъ
(замість дьньсь присл. ‘сьогодні’); зьлоба, злоба (замість
зълоба ‘усе погане’); кде, кде (замість къде присл.
1. питальний ‘де’; 2. неозначений ‘де-небудь’); 3. відносний ‘де’);
к’то, кто (замість къто займ. 1. питальний ‘хто’; 2. неозначений
‘хтось, хто-небудь’; 3. відносний ‘хто’); лесть (замість льсть
1. ‘хитрощі’, ‘підступність’; 2. ‘спокуса’; 3. ‘омана, помилка’);
мьного, м’ного, много (замість мъного ‘багато, дуже’); оцетъ
(замість оцьтъ ‘оцет, кисле вино’); п’шеница, пшеница,
пъшеница (замість пьшеница ‘пшениця, хліб’); ч’то, что,
чъто (замість чьто займ. 1. питальний ‘що’; 2. відносний ‘що’;
3. неозначений ‘що-небудь, дещо, щось’); сонъ (замість сънъ
1. ‘сон’ (стан); 2. ‘сновидіння’); шествиt (замість шьствиt
‘подорож, мандрування’).

VII. Про який етап утрати зредукованих свідчить написання
багатьох слів у текстах із Ассеманієвого євангелія (Див. Тексти)?
VIII. Порівняйте наведені нижче тексти з різних євангелій.
Які написання тих самих слів свідчать
зредукованих? Обґрунтуйте Ваші міркування.

69

про

занепад

70

оузьрhвъ же иñъ  многъ оузрhвъ же иiсъ  многr видhвъ же іñ  многъ
народъ окръстъ себе  повелh народr окрьстъ себh  повелh народъ о себh  повелh
иті на онъ полъ  и ити на онъ полъ  и прhити на сь полъ  и
пріст5плъ
едінъ
отъ прист5пль
едінъ прист5пи
единъ
кьнижьнікь рече емоу  кънигъчи  и рече емоу  кънижъникъ  рече емоу
оучітелю ид5 по тебh оучителю ид5 по тебh   оучителю  ид5 ли вь
hможе коліждо идеши  и "може колиждо идеши  и слhдъ тебе  "може
гëа емоу иñъ  лисі гëа tмоу иiсъ  лисиц# идеши  гëа емоу іñ  лиси
hзвінr им5тъ  и ложа им5тъ  пътиц# "звинr им5тъ  и
пьтиц# нáсьнъи0 гнhзда  нáсьскr0 гнhзда  а птиц# нáсънr0 обитhли 
а cнъ чëчъ не иматъ кьде crнъ чловhчьскrи не а cнъ чëскr не иматъ
 имать
главъи
подъклоніті
къде
главr къде главr подъклонити 
дроугr же отъ оученикъ подъклонити  дроугrи же др%гr же отъ оученикъ
рече емоу  ãі  повелі мі отъ оученикъ рече tмоу  рече емоу  ãи повели ми
прhжде ити и погреті îца ãи  повели ми прhжде ити прhжде ити и погрети îца
моего  иñъ же гëа емоу  и погрети îца моtго  иiсъ свого  іñ же гëа ем%  по
по мьнh иді  и оставі же гëа емоу  по мънh мнh гр#ди  остави
мрътвьи0 погрети сво0 гр#ди  и остави мрьтвr0 мрьтвr0
погрети
мрътвьц#  и вълhзьшю погрети сво0 мрьтвьц#  своіхъ мрьтвrхъ  и
емоу въ корабъ  по немъ и вълhзьшю емоу въ вьлhзъшю
емоу
въ
ц
ид5 оучен и его (Ас).

по
немь
корабль  по немь идош# корабъ
(Мт 8: 18–22).
%ченици его ид5 (Сав).
оученици tго (Остр).

IX. Опрацювавши наведену в списку літератури статтю
А.Т. Бевзенко, С.П. Бевзенка "Заміна зредукованих [ъ], [ь] у
Клоцовому збірнику XI ст.", з'ясуйте, про що свідчить
послідовна заміна ъ > ь після шиплячих у цій пам'ятці.

Література
Бевзенко А.Т. Заміна зредукованих [ъ], [ь] у Клоцовому
збірнику XI ст. / А.Т. Бевзенко, С.П. Бевзенко //
Мовознавство. – 1985. – № 5. – С. 51–54.
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 84–91.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 66–75, 102–108.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 108–133.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 85–91.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 84–90.

71

ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ
ТЕМА 4
Словниковий склад
старослов'янських рукописів
Словниковий склад старослов'янських рукописів.
Праслов'янський лексичний пласт. Грецизми. Гапакси.
Лексико-семантичні групи. Багатство синоніміки
старослов'янської мови. Антоніми. Омоніми.
Свідома мовотворчість слов'янських книжників

Питання до теоретичного матеріалу
1. Чим зумовлені особливості лексичного складу старослов'янської
мови?
2. Як співвідносяться обсяги лексики старослов'янської мови і
лексики старослов'янських пам'яток?
3. Які джерела формування лексики старослов'янської мови?
4. Які слова називають гапаксами? На які групи їх поділяють?
5. Які лексико-семантичні групи можна виокремити у
словниковому складі старослов'янської мови?
6. У чому полягала свідома мовотворчість слов'янських книжників?

Завдання
I. Схарактеризуйте соціальну структуру середньовічного
суспільства на основі наведеної нижче старослов'янської лексики.
Які групи назв осіб можна в ній виокремити? Порівнявши
72

старослов'янські назви з відповідниками в українській та
російській мовах, виокремте корені праслов'янського походження;
для контролю використовуйте етимологічні словники.
богословъ
‘богослов’,
богословьць
‘богослов’;
евангелистъ ‘євангеліст’, пhвьць ‘півчий’, сакеларии
‘хранитель церковної скарбниці’, чьтьць ‘читець (у церкві)’,
служитель ‘служитель (церковний)’;
законодавьць ‘законодавець’, законьникъ 1. ‘знавець
закону, учитель закону’; 2. ‘священик’; законооучитель
‘учитель закону’; кънигъчии ‘знавець законів, учитель
законів, книжник’; с5дии ‘суддя’, с5дитель ‘суддя’;
кънижьникъ 1. ‘знавець закону, книжник’; 2. ‘писар’;
0дропишьць ‘скорописець’, словописатель ‘літописець’,
шарописатель ‘той, хто пише фарбами, живописець’;
шаръчии ‘той, хто пише фарбами, живописець’;
казатель ‘наставник’, наставьникъ ‘керівник, наставник’;
пhстоунъ ‘вихователь, наставник’; оучитель ‘учитель,
наставник’;
винарь ‘виноградар’, врьтоградарь ‘садівник’, гръньчарь
‘гончар’, ск5дьльникъ ‘гончар’ < ск5дьлъ ‘глиняний
черепок’;
дрhводhл" ‘тесля’, дhлатель 1. ‘діяч’;
2. ‘працівник, селянин, землероб’; ж#тель ‘жнець’,
ж#тел"нинъ ‘жнець’; ловьць ‘мисливець’, пастrрь
‘пастух’, пастоухъ ‘пастух’; ратаи ‘орач’, рrбарь ‘рибалка’,
рrбитвъ ‘рибалка’, сокачии 1. ‘м'ясник’; 2. ‘кухар’;
корабльникъ ‘капітан корабля’, корабьчии ‘корабельник’,
кръмьникъ ‘стерновий’, кръмьчии ‘стерновий’, прhждьникъ
‘помічник стернового’;
гостиньникъ ‘власник заїжджого двору’, гостьникъ
‘власник заїжджого двору’;
балии ‘лікар’, врачь ‘лікар’, цhлитель ‘цілитель, лікар’;
73

заимодавьць
‘кредитор’,
коупьць
‘купець’,
пhн#жьникъ ‘міняйло’, тръжьникъ ‘міняйло’;
мrтарь ‘збирач податків’, мrтоимьць ‘збирач
податків’, мьздоимьць ‘збирач податків’;
м5читель 1. ‘мучитель, кат’; 2. ‘тиран’; сhчьца ‘кат’,
сhчьць ‘кат’;
наимьникъ ‘найманий робітник’, работьникъ ‘слуга’,
робичиmь ‘слуга’;
рабъ 1. ‘раб, невільник’; 2. ‘слуга’; раба ‘рабиня, невільниця,
служанка’; рабrни ‘рабиня, невільниця, служанка’.

II. Прокоментуйте таке міркування Т.І. Вендіної: "... хотілося б
звернути увагу на мотивацію трьох слів – работьникъ ‘слуга’,
робичиmь ‘слуга’, т#жатель ‘працівник’, які проливають світло
на звички свідомості середньовічної людини, зокрема на її
ставлення до праці, яка сприймалася як підневільна і тяжка (усі ці
імена позначають людину не вільну, а підневільну, оскільки у
старослов'янській мові не було спільної назви для людини, яка
працює, старослов'янське слово троудьникъ означало ‘подвижник’).
У цих назвах імпліцитно наявна моральна оцінка праці як
покарання, оцінка, що була складовою частиною етики раннього
християнського Середньовіччя. Лише пізніше праця стає однією з
основних цінностей християнства, яке починає засуджувати життя
жебрацтвом" (Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале
старославянского языка. – М.: Индрик, 2002. – С. 36).

III. Спираючись на наведений нижче мовний матеріал,
доведіть правомірність твердження Т.І. Вендіної про те, що в
старослов'янській мові "опис людини відбувається ніби "згори
вниз" – від божественно визначеної наперед сутності до її
гріховних порушень. Відповідно до цієї божественної ідеї
відбувається структурація всього словникового складу
старослов'янської мови, пов'язаного з людиною, оскільки
74

особистість розглядалася передусім у її стосунках з Богом…"
(Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале старославянского
языка. – М.: Индрик, 2002. – С. 39).
Які групи назв осіб можна виокремити в наведеній нижче
лексиці? Які чесноти і гріхи середньовічної людини найбільш
"оброблені" в мовному плані? Порівнявши старослов'янські
назви з відповідними словами української та російської мов,
виокремте корені праслов'янського походження; для контролю
використовуйте етимологічні словники.
боговидьць ‘той, хто бачить Бога’; боголюбьць ‘той, хто
любить Бога’; богоносьць ‘той, хто носить у собі Бога’;
богоприtмьць ‘той, хто тримає Бога на руках’;
богоневhста ‘наречена Бога’; богочьтьць ‘набожна,
благочестива людина’; христолюбьць ‘христолюбець’;
м5ченикъ ‘мученик’, св#mеном5ченикъ ‘священномученик’, облаженикъ ‘блаженний, святий’; правьдьникъ
‘праведник’, св#тьць ‘святий’, проповhдатель ‘проповідник’,
пророкъ ‘пророк’, страстоносьць ‘страждалець, мученик’;
страстотрьпьць ‘страждалець, мученик’; страстьникъ
‘мученик, подвижник’; оугодьникъ ‘той, хто бажаний Богу’;
чловhколюбьць ‘той, хто любить людей’; ниmелюбьць ‘той,
хто любить бідних’; страньноприимьць ‘гостинна людина’;
благодатьникъ ‘той, хто робить добро’; благодавьць
‘добродійник’, благодатель ‘добродійник’;
давьць ‘той, хто дарує, дає’; датель ‘той, хто дарує, дає’;
податель ‘той, хто дарує, дає’; подадитель ‘той, хто дарує,
дає’; раздавьникъ ‘той, хто роздаровує (своє майно)’;
безмьздьникъ ‘безсрібник’;
поспhшьникъ ‘помічник’, съпоспhшьникъ ‘помічник’,
помоmьникъ ‘помічник’, добропомоmьница ‘добра
помічниця’, съдhиствьникъ ‘помічник, сподвижник,
соратник’; заст5пьникъ ‘заступник, захисник, помічник’;
75

заст5пьница ‘заступниця, помічниця’; заmититель
‘захисник’, заmитьникъ ‘захисник’; исходатаи ‘ходатай,
заступник’; исходатаиникъ ‘ходатай, заступник’; подъ0тель
‘той, хто підтримує, захисник’; покръвитель, покровитель
‘захисник, покровитель’; промrсльникъ ‘захисник, наставник,
піклувальник’; съставьникъ ‘заступник, захисник’; ходатаи
‘заступник, захисник; посередник, ходатай’;
кротолюбьць ‘миролюбна людина’, миротворьць
‘миротворець’;
чистолюбьць ‘прихильник цнотливості, чистоти’;
богоборьць ‘богоборець’, богосварьникъ ‘богоборець’,
христоборьць ‘противник Христа’; неподобьникъ ‘безбожник’,
хоульникъ
‘богохульник,
єретик’;
идолослоужитель
‘ідолопоклонник’, поганинъ ‘язичник’, 0зrчьникъ ‘язичник’;
зълодhи ‘той, хто творить зло’; оубиица ‘убивця’,
оубоица ‘убивця’, чловhкооубоица ‘убивця’, въсхrmникъ
‘грабіжник’, хrmникъ ‘грабіжник, розбійник’; н5ждьникъ
гоубитель
‘губитель’,
пагоубьникъ
‘насильник’,
‘губитель’, прокоудьникъ ‘губитель’ < прокоудити
1. ‘зіпсувати, пошкодити’; 2. ‘зганьбити, осквернити’;
разбоиникъ ‘розбійник, убивця’;
лицемhръ ‘лицемір’, лъжесъвhдhтель ‘лжесвідок’,
лъжипослоухъ
‘лжесвідок’,
льстьць
‘обманщик’,
прhльстьникъ ‘обманщик, спокусник’; прhдавьникъ
‘зрадник’, прhданьникъ ‘зрадник’, прhдатель ‘зрадник’,
клеветьникъ ‘наклепник’;
лютьць ‘жорстока людина’, нечловhкъ ‘жорстокосерда
людина’, м5читель ‘мучитель’, пакостьникъ ‘мучитель’,
томитель ‘мучитель’;
бл5дьникъ ‘розпусник’, бл5дьница ‘розпусниця’,
любодhи прикм. у знач. ім. ‘блудник’, любодhица ‘блудниця’,
76

любодhиць ‘блудник’, прhлюбодhи прикм. у знач. ім.
‘перелюбник’, хоть ‘коханець’, люблtникъ ‘коханець’;
бесрамъкъ ‘безсоромник’, бестоудьникъ ‘безсоромник’, бестоудьць ‘безсоромник’;
сварьникъ ‘сварлива людина’, съвадьникъ ‘сварлива
людина’ < съвада ‘сварка’;
велиt"дъ ‘ненажера’, "дьца ‘ненажера’;
винопивьца ‘п'яниця’, винопиица ‘п'яниця’, пивьца
‘п'яниця’, пи"ница ‘п'яниця’;
лакомъ прикм. у знач. ім. ‘жадібний’; лихоtмл0и
дієприкм. у знач. ім. ‘користолюбець’, сьребролюбьць
‘срібролюбець, користолюбець’;
завид#и дієприкм. у знач. ім. ‘заздрісник’, завистьникъ
‘заздрісник’;
засhдьникъ ‘підступна людина’, ла"тель ‘той, хто
замишляє лихе’;
обавьникъ ‘заклинатель, чаклун’; чародhи ‘заклинатель,
чаклун, чародій’; чародhица ‘чаклун; шарлатан, обманщик’;
праздьноу#и дієприкм. у знач. ім. ‘нероба, ледар’.

IV. За якими ознаками характеризують середньовічну людину
наведені нижче прикметники і дієприкметники? Яку специфіку
мовної картини світу, об'єктивованої старослов'янською мовою,
вони засвідчують? Порівнявши подану старослов'янську лексику з
відповідними словами української та російської мов, виокремте
корені праслов'янського походження; для контролю використовуйте
етимологічні словники.
плътьнrи прикм. у знач. ім. ‘людина’, съмрьтьнъ
‘смертний, підвладний смерті’, тьлhньнъ ‘тлінний, смертний’;
больнъ ‘хворий’, нед5жьнъ ‘хворий’, тр5довитъ
‘хворий’, болhзньнъ 1. ‘хворий’; 2. ‘хворобливий’;
мъногоболhзньнъ ‘який хворіє багатьма хворобами;
77

багатостраждальний’; несъдравъ ‘нездоровий’, немоmьнъ
‘немічний, хворий’; водьнотр5довитъ ‘хворий на водянку’;
гноинъ ‘укритий виразками, гнійний’; кръвоточивъ ‘який
страждає на кровотечу’, прокаженъ ‘прокажений’, пhготивъ
‘прокажений’ < пhготr ‘проказа’, строупивъ ‘прокажений’,
неицhлимъ ‘невиліковний’, раслаблtнъ 1. ‘знесилений,
слабкий (від хвороби)’; 2. ‘паралізований’; соухоногъ ‘який не
володіє ногою’, соухор5къ ‘який не володіє рукою’,
обоуtнъ ‘божевільний’, отъча"нъ ‘божевільний’, бhсьнъ
‘несамовитий, одержимий злими духами’; въсточивь
‘несамовитий, скажений’;
гладивъ ‘голодний’, ж#дьнъ ‘спраглий’;
цhлъ ‘здоровий, зцілений’; бъдръ ‘бадьорий’, бъ5дръ
‘бадьорий’, бъдрливъ ‘бадьорий’, пооустьнъ ‘бадьорий’;
дhтьскъ ‘дитячий’, младьнъ ‘дитячий’; отрочии
‘підлітковий’, старъ ‘старий (за віком)’, юнъ ‘юний’;
вrсокъ ‘високий’, малъ ‘малий’, хоудъ 1. ‘малий, невеликий’; 2. ‘малий, нікчемний, слабкий’; съл5къ ‘згорблений’;
благолhпьнъ ‘гарний’, доброличьнъ ‘гарний’, добръ
1. ‘хороший, добрий’; 2. ‘красивий’; красьнъ 1. ‘красивий’;
2. ‘приємний’; лhпъ 1. ‘чудовий, красивий’; 2. ‘пристойний,
належний’;
боголюбивъ ‘який любить Бога’, боговесельнъ ‘який
радіє Богові’, богоносивъ ‘який носить у собі Бога’,
богочьстивъ ‘який шанує Бога’, хрьстолюбъвьнъ ‘який
любить Христа’, благовhрьнъ ‘набожний, благочестивий’;
благочьстивъ ‘набожний, благочестивий’; доброчьстивъ
‘благочестивий, набожний’; благочьстьнъ ‘набожний,
благочестивий’; доброчьстьнъ ‘благочестивий, набожний’;
чьстивъ
‘благочестивий,
набожний’;
милостивъ
1. ‘милосердний’; 2. ‘набожний’;
78

благотворивъ ‘який робить добро’, благостьнъ ‘добрий,
милостивий’; милосрьдъ ‘милосердний’, милосрьдьнъ
‘милосердний’, милостивъ ‘милосердний, ласкавий’; mедръ
1. ‘милосердний, милостивий’; 2. ‘щедрий’;
чловhколюбивъ ‘який любить людей’, любониmь ‘який
любить бідних’, ч#долюбивъ ‘який любить дітей’;
правьдивъ ‘справедливий’, правьдьнъ ‘справедливий’;
безгнhвьнъ ‘незлобивий’, безълобивъ ‘незлобивий,
лагідний’; безълобьнъ ‘незлобивий, лагідний’; бездръпътьнъ
‘покірний’, съмhрtнъ ‘смиренний, покірний’; послоушьливъ
‘слухняний’;
цhлом5дрьнъ 1. ‘розсудливий’; 2. ‘цнотливий’; трhзвъ
‘тверезий, поміркований’;
опасивъ ‘уважний, старанний’; подвижьнъ 1. ‘старанний’;
2. у знач. ім. ‘борець’; прилежьнъ ‘старанний, ретельний’;
незавидьливъ ‘незаздрісний’, независтьливъ ‘незаздрісний’.
добль ‘доблесний, мужній’; непобhдьнъ ‘непереможний’,
непрhборtмъ ‘непереможний’;
безбожьнъ ‘безбожний’, богоборьнъ ‘який бореться
проти Бога’, богосварьнъ ‘який бореться проти Бога’,
хрьстоненавидьнъ
‘який
ненавидить
Христа’,
непрhподобьнъ ‘безбожний’, зълочьстьнъ ‘безбожний’,
нечьстивъ ‘безбожний, нечестивий’; нечьстьнъ ‘безбожний, нечестивий’;
лъживъ ‘брехливий’, л5кавъ ‘підступний, лукавий’;
л5кавьнъ ‘підступний, лукавий’; разл5ченъ ‘підступний,
лукавий’; проказивъ ‘підступний, лукавий’; льстивъ
‘хитрий, лукавий’; беmьствьнъ ‘безчесний’;
гнhвливъ ‘гнівний, злий’; гнhвьнъ ‘гнівний, злий’;
зълонравьнъ ‘неморальний’; зълобивъ ‘який робить зло,
79

злий’; непри"знинъ 1. ‘злий’; 2. ‘диявольський, злого духа’;
пронrривъ ‘злий, гидкий, підступний’;
безоумаи ‘нерозумний’, боуи ‘нерозумний’, неразоумивъ
‘нерозумний’, несловесьнъ ‘нерозумний’, несъмrсльнъ
‘нерозумний’, хоудооумъ ‘нерозумний’, хоудооумьнъ
‘нерозумний’, безоумьнъ ‘нерозумний, безрозсудний’;
неразоумичьнъ ‘нетямущий’, неразоумьничьнъ ‘нетямущий’, неразоумьливъ ‘нетямущий’; 5родивъ ‘дурний,
нерозумний’; 5родьнъ ‘дурний, нерозумний’;
жестосрьдивъ ‘жорстокосердий’, жестосрьдъ ‘жорстокосердий’, т#жькосрьдъ ‘жорстокосердий’, безмилостивъ
‘немилосердний’, нечловhчьнъ ‘нелюдяний’;
блждьнъ ‘розпусний’, прhлюбодhиствьнъ ‘перелюбний’, плътолюбивъ ‘сластолюбний’, бесрамьнъ ‘безсоромний’, бестоудьнъ ‘безсоромний’,
любоимhньнъ ‘користолюбний, жадібний’; лакомъ
‘жадібний’, несrтьнъ ‘ненаситний’, несrтъ ‘ненаситний,
жадібний’;
бездарьствьнъ ‘невдячний’, невъзблагодhтьнъ ‘невдячний’, невъзблагодатьнъ ‘невдячний’;
величавъ ‘гордовитий, зарозумілий’; гръдъ ‘який
загордився, зарозумілий’; вельрhчивъ ‘хвастливий’;
непокорьнъ ‘непокірний, неслухняний’; непослоушьливъ
‘неслухняний’, ослоушьливъ ‘свавільний, який нікому не
підкоряється’;
завидьливъ ‘заздрісний’, завистьливъ ‘заздрісний’.

V. Прокоментуйте таке спостереження Т.І. Вендіної: "... для
середньовічної людини надзвичайно важливою була ознака
‘міцні ноги’ (пор. благоголhньнъ ‘який має міцні ноги’). Ця
дивна для сучасної людини ознака стає зрозумілою, якщо ми
звернемося до дієслова, у якому "дієслова руху" (переважна
80

більшість яких позначала пересування пішки) посідають одне з
центральних місць" (Вендина Т.И. Средневековый человек в
зеркале старославянского языка. – М.: Индрик, 2002. – С. 70).

VI. Розгляньте наведені дієслова руху в старослов'янській
мові й порівняйте їх із відповідниками в сучасних українській та
російській мовах. Спираючись на етимологічні словники,
зробіть висновок про походження дієслівних коренів.
ити ‘іти; їхати; вийти / виходити; прийти / приходити;
увійти / входити’; ходити 1. ‘ходити (бути в змозі рухатися)’;
2. ‘ходити; іти; проходити; мандрувати’; хаждати ‘ходити’;
двигнжти с# ‘рушити’, движати с# ‘рухатися’, гр#сти
‘іти, приходити’; шьствовати ‘іти, іти за кимось’; бhгати
‘бігти, тікати’; стжпати ‘крокувати’; слhдити ‘іти за
кимось услід’; теmи 1. ‘текти’; 2. ‘бігти’; ристати ‘бігти’,
"хати ‘їхати’, плоути ‘пливти, плавати’; плавати ‘пливти,
плавати’; вести1 ‘вести / повести’; вести2 ‘везти’; водити
‘водити, супроводжувати’; гонити ‘гнати’; влачити
‘волочити, тягнути’; влhmи ‘волочити, тягнути’.

VII. Чим, на Вашу думку, зумовлена відмінність у значенні
старослов'янських дієслів на позначення процесу праці работати
1. ‘перебувати в рабстві’; 2. ‘служити’; 3. ‘трудитися, (тяжко)
працювати (на когось)’ та троудити с# док. / недок.
1. ‘попрацювати / працювати; потрудитися / трудитися’;
‘докласти / докладати зусиль’; недок. ‘вести аскетичний спосіб
життя’; ‘піклуватися про когось’; 2. ‘втомитися, знесилитися’?

VIII. На основі наведених нижче прикладів зробіть висновок
про позначення часу в старослов'янській мові й порівняйте його
з відповідними конструкціями в сучасних українській та
російській мовах.
81

годіна же бh hко шестаа (Ас). бh же година трети"
(Ас). поздh же бrвъшю въ ä \ (=въ четврьт5\) же
годин5 ноmи  приде къ нимъ iс по мороу ход# (Сав).

IX. Прочитайте назви місяців, засвідчені в пам'ятках
старослов'янської мови. Які місяці позначають ці назви? Яке
їхнє походження? У яких сучасних слов'янських мовах і в якій
формі вони вживаються?
еноуарь і еньварь; ферварь; мартъ і мартии; априль,
маии, июнь, июль; авгостъ і авъгоустъ; септ#брь
і септ#бръ; октобрь, окт#брь і окт#бръ; но0бръ;
дек#бръ і дек#брь.
Як Ви можете пояснити наявність у старослов'янській мові
слова-гапакса листопадъ ‘жовтень’ поряд із назвами октобрь,
окт#брь і окт#бръ? Яка внутрішня форма наведеного
гапакса? Порівняйте його значення зі значенням відповідного
слова в сучасній українській мові.
X. Спираючись на наведений фрагмент тексту, з'ясуйте
позначення географічних сторін світу в старослов'янській мові.

и прид5тъ отъ въстокъ и западъ и сhвера и юга
(Остр).
Як утворено похідні прикметники въсточьнъ, западьнъ і
западьскъ, сhверовъ, южьскъ? Яке фонетичне явище
відображено в деяких із них? Чим Ви поясните різні
словотворчі засоби?

XI. Прочитайте географічні назви, засвідчені в пам'ятках
старослов'янської мови. Порівняйте звучання цих топонімів у
сучасних українській та російській мовах. Які назви дійшли до
нас з іншим значенням? Що Ви думаєте про давність наведених
топонімів? Походження яких із них Вам відоме?
82

армени" країна, аси" країна, африки" країна, атинr
місто, вав:лонъ місто і країна, витьлеемъ і виfлеемь
місто, голъгота гора, дамаскъ місто, доунавъ річка,
дьнапръ річка, ег:пьтъ країна, етни вулкан, ефратъ річка,
итали" країна, иtроусалимъ місто, иорданъ річка, к:пръ
острів, римъ місто, сина гора, с:ри" країна, хоривъ гора.
Довідка. Гора Хорив (гора Мойсея, гора Синай), яка
згадується у Святому Письмі, розташована на Синайському
півострові в Єгипті.

XII. Засвідчені в пам'ятках старослов'янської мови слова ангелъ
‘ангел’, апостолъ 1. ‘посланець’; 2. ‘апостол’; архангелъ
‘архангел’, архиди"конъ ‘архідиякон’, архиепискоупъ /
архиепископъ ‘архієпископ’, архиереи / архиерhи ‘первосвященик, архієрей’, архистратигъ ‘верховний воєначальник’, евангели" ‘євангеліє’, евангелиt 1. ‘блага вість’,
2. ‘євангеліє’; ересь ‘єресь’, литоурги" ‘літургія’, псалъмъ
‘псалом’, фарисеи / фарисhи ‘фарисей’ та ін. були запозичені
старослов'янськими книжниками з грецької мови. Прокоментуйте
вживання цих лексем у сучасній українській літературній мові й
висловте припущення про шлях їх входження в неї.
XIII. Якого походження, на Вашу думку, засвідчені в пам'ятках
старослов'янської мови слова аеръ ‘повітря’, ароматъ ‘аромат’,
кедръ ‘кедр’, ганъгрена ‘гангрена’, геона ‘геєна, пекло’,
санъдали" ‘сандалія’, сканъдалъ ‘спокуса’? Які з них
уживаються в сучасній українській літературній мові і з яким
значенням? Як вони туди потрапили? Перевірте Ваші припущення
за допомогою "Етимологічного словника української мови".
XIV. Ознайомившись із параграфом 2.5.2. "Піч (її частини)
та печера: до взаємозв'язку реалій та їхніх позначень у
83

слов'янських мовах" із монографії Т.О. Черниш "Слов'янська
лексика в історико-етимологічному висвітленні" (К.: Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. –
C. 100–105), поясніть, чому старослов'янське слово пеmь <
*pektь мало такі значення: 1. ‘піч’; 2. ‘печера’.

XV. Порівняйте прямі й переносні значення наведених
багатозначних слів. Як, на Вашу думку, розвинулися ці переносні значення?
горьцh присл. ‘гірко’, перен. ‘жорстоко’;
дебельство ‘повнота’, перен. ‘грубість’;
жестокъ ‘твердий, жорсткий; перен. жорстокий’;
сладъкъ 1. ‘солодкий’; 2. ‘прісний (про воду)’; 3. перен.
‘приємний’;
сладъко ‘солодко’; перен. ‘приємно, із задоволенням’;
сhдhти 1. ‘сидіти’; 2. перен. ‘правити, сидіти (на престолі)’; 3. ‘перебувати, жити’;
пастrрь ‘пастух’, перен. ‘пастир’;
пронrръ ім. 1. ‘підлість, підступність’; 2. перен. ‘диявол’;
пьсати, писати 1. ‘писати / написати’; 2. ‘малювати /
намалювати’; перен. ‘виявляти, повідомляти’;
свhтьло присл. 1. ‘світло’; 2. ‘ясно, чітко’; 3. перен.
‘блискуче, чудово; урочисто’;
стрhкати 1. ‘колоти, жалити’; 2. перен. ‘підбурювати,
спонукати’;
сънhдати ‘з'їдати, пожирати’; перен. ‘викорінювати,
розоряти, знищувати’;
тихо ‘тихо; перен. лагідно, покірно’;
тихость ‘тихість’; перен. ‘лагідність, м'якість’;
шоумьнъ ‘шумний’, перен. ‘хмільний, п'яний’;
шьпътати ‘шептати’, перен. ‘зводити наклеп, обмовляти’;
цвисти ‘цвісти’, перен. ‘процвітати’;
цвhтъ ‘квітка’;перен. ‘цвіт, краща, відбірна частина’.

84

XVI. З'ясуйте джерела синонімії:
адъ ‘пекло’ – геона, гр. γέεννα ‘геєна, пекло’ – тръторъ,
гр. τάρταρος ‘пекло, тартар’; аеръ, гр. άήρ ‘повітря’ –
въздqхъ ‘повітря’; аспида, гр. άσπίς ‘змія, гадюка’ –
ехидьна, гр. έχιδνα ‘гадюка’ – зми" ‘змія, змій’; кедръ,
гр. κέδρος ‘кедр’ – тиса ‘кедр’.

XVII. Прокоментуйте наявність у старослов'янській мові
наведених різнокореневих синонімів, порівняйте їх із
відповідними словами сучасних української та російської мов.
Поясніть, де це можливо, внутрішню форму лексем:
а) балии ‘лікар’ – врачь ‘лікар’ – цhлитель ‘цілитель,
лікар’; бедра (ж. р., одн., Р. в. -r) – стегно ‘стегно’;
бездъна – ровьникъ ‘безодня’; бесрамиt – бестоудиt
‘безсоромність’; брадr – секrра – сhчиво ‘сокира’; брань
‘боротьба, бій, битва’ – сhчь ‘січ, бій’ – рать ‘війна, битва’;
болhзнь – нед5гъ ‘хвороба’; варъ – знои ‘спека’; бqр"
‘буря, гроза’ – ви"лица ‘буря’; вълазъ – въходъ ‘вхід’;
вr" – ши" ‘шия’; лqна – мhс#ць ‘місяць’; клад#sъ
‘колодязь’ – стqденьць ‘водойма, колодязь’; невhстьникъ –
женихъ ‘наречений’; островъ – отокъ ‘острів’; стел" –
стрhха ‘дах, покрівля’; стhнь – сhнь ‘тінь’; томлtниt –
м5чениt ‘мука’;
б) аерьнъ – въздqшьнъ ‘повітряний’; аспидовъ
‘зміїний, гадючий’ – ехидьновъ ‘гадючий’ – змиинъ ‘зміїний’
– змиtвъ ‘зміїний’; бrстръ – скоръ – 0дръ ‘швидкий’;
лqньскъ – мhс#чьнъ ‘місячний’; стqденъ ‘холодний’ –
хладьнъ ‘прохолодний; який освіжає, бадьорить’; безqмьнъ
‘нерозумний, безрозсудний’ – бqи ‘нерозумний, дурний’;
больнъ – нед5живъ – нед5жьнъ ‘хворий’; неиздреченъ –
неисповhданъ – неисповhдимъ ‘який не передається
словами’; вhчьно ‘вічно’ – присно ‘завжди, постійно’.
85

XVIII. Як утворилися наведені спільнокореневі антоніми?
Порівняйте їх із відповідними словами в сучасних українській і
російській мовах.
правьда 1. ‘справедливість’ (пор. інші значення: 2. ‘засада,
принцип’; 3. ‘істина, правда’) – неправьда ‘несправедливість,
неправда’; слава 1. ‘слава, популярність’ (пор. інші значення:
2. ‘пишнота, блиск, досконалість’; 3. ‘думка, враження’) –
неслава ‘неслава, безчестя’; сrтость ‘ситість’ – несrтость
‘ненаситність’; съдравъ ‘здоровий’ – несъдравъ ‘нездоровий’;
чловhкъ ‘людина’ – нечловhкъ ‘жорстока людина’; чьсть
1. ‘честь, повага, шанування’ (пор. інше значення: 2. ‘чин, звання,
посада’) – нечьсть 1. ‘ганьба, безчестя’ (пор. інше значення:
‘безбожність’); "дъ ‘отрута’ – отъ"дъ ‘протияддя’.
XIX. До якого лексичного розряду належать наведені слова?
Для похідних визначте твірну основу і спосіб словотворення.
а) власъ1 ‘волосся’ і власъ2 ‘Влас’ (ім'я); вльна1 ‘хвиля’
і вльна2 ‘вовна’; вьсь1 1. ‘село’; 2. ‘садиба, земельна ділянка’
і вьсь2 займ. 1. ‘весь, кожний’; 2. ‘весь, цілий’; дрqгъ1
‘друг, товариш’ і дрqгъ2 1. ‘інший’; 2. ‘другий’; кръма1
‘корма’ (задня частина корабля)’ і кръма2 ‘їжа’; коупъ1 ‘купа’
і коупъ2 ‘торгівля’; львъ1 ‘лев’ і львъ2 ‘Лев’ (ім'я);
б) миръ1 ‘мир, спокій’ і миръ2 ‘світ, всесвіт’; м5ка1
‘борошно’ і м5ка2 1. ‘мука, муки’; 2. ‘знаряддя тортур’;
полъ1 1. ‘половина’; 2. ‘берег, сторона’ і полъ2 ‘стать’;
свhтъ1 1. ‘світло, сяйво’; 2. ‘світильник, лампа’ і свhтъ2
‘світ, всесвіт’; с5дъ1 1. ‘судовий процес’; 2. ‘суд (установа)’
і с5дъ2 1. ‘кровоносна судина’; 2. ‘інструмент’; токъ1 ‘тік’
і токъ2 ‘кровотеча’; родьство1 1. ‘народження’; 2. ‘спорідненість,
кревність’; 3. ‘родовід’ і родьство2 ‘геєна огне́нна, ад’;

86

в) житьнъ1 ‘життєвий’ і житьнъ2 ‘хлібний’; виньнъ1
1. ‘який є причиною’; 2. ‘винний (у чомусь)’ і виньнъ2
‘виноградний’;
г) поити1 (поид5, поидеши) ‘піти’ і поити2 (по\,
поиши) ‘поїти’; почисти1 (почьт5, почьтеши) ‘прочитати’
і почисти2 (почьт5, почьтеши) ‘вшанувати’; плакати1
(плач5, плачеши) ‘плакати’ і плакати2 (плач5, плачеши)
‘мити, полоскати’;
ґ) моmи1 ж.р. мн. ‘мощі’ і моmи2 (мог5, можеши)
1. ‘могти’; 2. ‘бути сильним, мати владу’; притъкъ1 ‘ланка
(ланцюга)’ і притъкъ2 прикм. ‘гострий’;
д) вечеръ1 ‘вечір’ і вечеръ2 присл. ‘увечері’; оутро1
‘ранок’ і оутро2 присл. 1. ‘уранці’; 2. ‘завтра, наступного
дня’; поустошь1 ‘пустослів'я’ і поустошь2 присл. ‘даремно’.

XX. З'ясуйте джерела омонімії:
а) інфінітивних форм пасти1 (пад5, падеши) ‘впасти’ і
пасти2 (пас5, пасеши) ‘пасти’; вести (вед5, ведеши)
‘вести’ і вести (вез5, везеши) ‘везти’; пор. извести1
(извед5, изведеши) ‘вивести’ і извести2 (извез5,
извезеши) ‘вивезти’; съпасти1 (съпас5, съпасеши)
1. ‘врятувати’; 2. ‘зцілити, вилікувати’ і съпасти2 (съпад5,
съпадеши) ‘впасти’; qпасти1 (qпад5, qпадеши) ‘опасти,
впасти’ і qпасти2 (qпас5, qпасеши) 1. ‘оберегти, зберегти’;
2. ‘прогодувати (на пасовиську)’; 3. ‘підкорити, оволодіти’;
б) іменників власъ1 ‘волосся’ і власъ2 ‘Влас’ (ім'я);
градъ1 1. ‘місто’; перен. про мешканців міста; 2. ‘міська
стіна’; 3. ‘сад’; градъ2 ‘град (явище природи)’;

ск5дьльникъ1

і ск5дьльникъ2 ‘глиняна
посудина, горщик’ < ск5дьлъ ‘глиняний черепок’; чрьница1
‘шовковиця, тутове дерево’ і чрьница2 ‘черниця’;
‘гончар’

87

в) прикметників виньнъ1 1. ‘який є причиною’; 2. ‘винний’
і виньнъ2 ‘виноградний’; житьнъ1 ‘життєвий’ і житьнъ2
‘хлібний’.

XXI. Прокоментуйте уривок із наведеної в списку літератури
до теми статті В.С. Єфимової "Про вплив мови грецьких
оригіналів на словотворчі процеси в старослов'янській мові".
"Наші спостереження свідчать, що для стародавніх книжників
був важливим вигляд старослов'янського слова, яке перекладало
відповідне слово грецького оригіналу: слов'янське слово повинно
було бути "гідним" виконання своєї функції, не гіршим за грецьке
(тобто досить складним і книжним). При власне деривації помітним
є їхнє прагнення використовувати "яскравий" продуктивний афікс,
який матеріально складався з виразної послідовності фонем, яка
чітко сприймалася давнім книжником як значуща частина слова.
Щодо структури книжних слів можна також помітити таке: чим
ближче був морфемний склад слов'янської лексеми, яку давній
книжник використовував чи спеціально створював для
конкретного перекладу, до морфемного складу грецького
відповідника, тим більшою мірою це його задовольняло.
Дотримування цього принципу наростало в міру становлення і
розвитку старослов'янської мови, і книжники Преславської школи
сповідували його більш "старанно", ніж слов'янські першовчителі
св. Кирило і Мефодій" (Ефимова В.С. О влиянии языка греческих
оригиналов на словообразовательные процессы в старославянском
языке // Славяноведение. – 2004. – № 4. – С. 36).

XXII. У кожному з абзаців, що містять уривки зі
старослов'янських текстів, знайдіть сполуку слів чи вислів, які
можна вважати сталими. Обґрунтуйте свою думку. Порівняйте
вживання відповідних сполук у сучасній українській
літературній мові та в сучасній російській літературній мові.
і примъ чаш5  і хвал5 въздавъ дастъ імъ гë# 
пиіте отъ не0 вси се естъ кръвь моh  новаего
88

завhта (Зогр). фарісеи же ставъ сіце въ себh молhаше
с#  áже хвал5 тебh възда\  hко нhсмъ hко и прочіи
чëці  хъиmьніци  неправедьници  прhлюбодhи (Ас).
ãла еи иcъ жено  вhр5 ми имі  hко гр0детъ годіна 
егда ни въ горh сеи ни въ еpмлhхъ поклоните с# îцю
(Ас). не 0ш# же вhрr июдеи о немъ  hко слhпь бh и
прозьрh (Ас). отвhшта онъ и рече  и кто естъ ãи да
вhр5 им5 вь нъ (Ас). инr сïсе  а себе не можеть
съпасти  õсъ öрь иzëtвъ да сънидеть нrнh съ
крьста да видимъ и вhр5 имемъ tмоу (Ас). рече же
емоу аmе мосеа и пкро не послоуша\тъ  и аmе кто
отъ мрьтвrхъ вьскрьснетъ  не им5тъ вhрr (Сав).
въ оно врем# ÷къ етеръ пріде къ иñоу (Ас). въ оно
врем# въ слhдъ иñа ид5 народі мноzи от галиле0 и
декаполъ и от иерëма (Ас). въ оно врем# въніде иcъ въ
иеpлмъ  естъ же въ еpлмhхъ на овчіи к5пhлі  hже
наріцаетъ вітезда (Ас). въ оно врем# въниде иcъ въ
градъ самареискъ  наріцаемъи соухарь (Ас). въ оно
врем# прhход# èсъ  відh чêа слhпа от родства (Ас). въ
оно врем# въшедъшоу èсоу въ капернаоумъ 
пріст5пи кь немоу сьтьникъ  мол# и и гë# (Ас). въ
врhм# оно  воини имъше è2са  ведош# и вън5трь на
дворъ иже есть преторъ (Ас).
wтъст5піте отъ мене  въсі дhлателе неправъдh 
тоу б5детъ плачь и скрьжьтъ з5бомъ  егда оузьрите
авраама  и исаака иhкова  и въс# пpркr  въ цpствіи
áжіи (Ас). а сíве свhта изгьнани б5д5тъ въ тъм5
кромhmьн\\  тоу б5детъ плачь и скръжетъ
з5бомъ (Ас). посълетъ ãъ анãлr сво#  и събер5тъ \
89

конъцъ земл# въс# съблаzнr  и твор#m##
беzаконие  и въвръг5тъ # въ пеmъ wгнън5  тоу
б5де плачъ и скръжетъ z5бомъ (Унд).
а дрqга пад5 въ трънии  і вьзиде тръниt и подави
h  дрqгаа же пад5 на земли добрh  і даhх5 плодъ 
ово съто  ово шесть дес#тъ  ово три дес#ти · імh#и
оуши слrшати да слrшитъ (Мар). и рече  вь истин5 
гë\ вам  hко въдовица сі оубогаа  боле въсhхъ
въвръже  вьсі бо сіи  от избrтъка своего  въвръг5
въ дарr  а сі о лишеніh свого  вьсе имhние еже
имhаше въвръже  сии гë# възгласі  имh0и оуши
слrшати да слъишіт (Ас). посълетъ ãъ анãлr сво#  и
събер5тъ \ конъцъ земл# въс# съблаzнr  и
твор#m## беzаконие  и въвръг5тъ # въ пеmъ
wгнън5 · тоу б5де плачъ и скръжетъ z5бомъ  тогда
праведъни просвът#тъс# hко и слънъце  въ öрстви
îца моего  имh#и оуши слrшати да слrшитъ (Унд).

XXIII. Прочитайте наведені нижче фразеологічні одиниці
старослов'янської мови і доберіть до них відповідники в
сучасній українській літературній мові та в сучасній російській
літературній мові. Поясніть значення цих висловів.

агньць божии, ангелъ божии, ангелъ господьнъ,
ангелъ небесьнrи, апостолъ св#тrи, апостольска"
црькr, безгрhшьна(") доуша, бесловесьно(t) животьно,
благо(t) дhло, блага земьна", благо велико(t),
благодать божи", благословениt при0ти, благословениt
дати, бл5дьнrи сrнъ, богъ вьседрьжитель, брат(р)и
(мои) мьньшии, брън" правьдr, великrи постъ,
ветъхъ(и) завhтъ, владrка богъ, влъци въ одеждахъ
90

овьчахъ, вол" божи", врагъ родоу чловhчьскоу, врата
адова, в дьни онr, вhра божи", вhчьнr0 м5кr, геона
огньна, гласъ въпи\mааго въ поустrни, глоухъ и
нhмъ, гнhвъ божии, гроби поваплени(и), грhхъ
адама, грhхъ юности, грhшьнrи рабъ, даръ божии,
дрhво добра и зъла, доуховьна" пиmа, законъ божии,
зhница ока, кедръ ливаньскъ(и), к5пина неопалима",
к5пhль силоуамьска", лепъта вьдовиц#, мънога лhта,
окаменениt срьдьца, п5чина морьска", рабъ божии,
ребро адамово, сладъкъ паче меда, страсти христовr,
страхъ божии, сила божи", слово божиt, сrнъ божии,
тварь божи", трьновъ(и) вhньць, чоудеса господьн",
mитъ вhрr, 5доль плачевьна("), fома невhрьнъ(и);
акr овьч# на заколениt веденъ; бестьлhниtмь
тьлhньt отъгънати; бесчьст(в)иt приимати /
при0ти; бити с# въ (сво#) прьси; бhсr изгон#ти /
изгънати; вино новоt въ мhхr новr въли"ти; въ
себh прити / прити въ с#; въ съдравьи прhбrвати;
господи помилоуи; господи съпаси; грhхъ загладити;
грhхr отъпоускати, отъпоуmати / отъпоустити;
дати слово; дано съвrше; да"ти жизнь; до небесе
възносити / възнести; дрьжати въ пам#ти; дрьжати
слово; заклинати богомь; иди съ миръмь; изливати /
излити срьдьце; изъ оустъ исходити; искоупити
кръви\; испити чаш5; иmите и обр#mете; камене на
камене не оставити; кръвь (неповиньн5) проливати /
пролити; мhтати бисеръ прhдъ свинь"ми; надежд5
възлагати; на истин5 наставити; носити / нести свои
крьстъ; призъвати на помоmь; прити на помоmь;
прити на оумъ; проити сквозh огнь и вод5; съв#зати
91

по р5цh и по нозh; оупъвати на бога; оуши имhти и не
слrшати; цhнr не имhти;
аmе къто иматъ оуши слrшати да слrшитъ; аmе
къто т# оударитъ въ десн5\ ланит5 обрати с# емоу
дроуго\ / аmе т# къто заоушитъ о десн5\ ланит5
обрати tмоу и дроуго\; балии исцhли с# самъ;
благословенъ плодъ чрhва (твоtго); богоу богово
кhсарю кhсарево; видиши с5чьць иже естъ въ очесе
братра твоtго а брьвьна еже естъ въ оцh твоtмь не
чюtши; врази чловhкоу домашьнии tго; възлюби
ближьн"го / подроуга / искрьн"го своtго ако и самъ с#;
въ нач#лh бh слово / испрьва бh слово; да миноуетъ
мене чаша си"; дрhво отъ плода своtго познаtтъ с#;
не о хлhбе tдиномь живъ б5детъ чловhкъ; не чюtтъ
шюица (тво") чьто творитъ десница (тво").

XXIV. Знайдіть фонетичні та лексичні старослов'янізми в
уривках із поезій Тараса Шевченка. Поясніть, за якими ознаками
ви їх вирізнили в тексті. Які стилістичні функції вони виконують?
Блаженний муж на лукаву
Не вступає раду,
І не стане на путь злого,
І з лютим не сяде.
А в законі Господньому
Серце його й воля
Навчається, і стане він,
Як на добрім полі
Над водою посажене
Древо зеленіє,
Плодом вкрите. Так і муж той
В добрі своїм спіє,
А лукавих, нечестивих
92

І слід пропадає,
Як той попіл над землею
Вітер розмахає.
І не встануть з праведними
Злії з домовини,
Діла́ добрих оновляться,
Діла́ злих загинуть.
"Давидові псалми"
І всі злії посміяться,
Як упаду в руки,
В руки вражі, спаси мене
Од лютої муки.
Спаси мене, помолюся
І воспою знову
Твої блага чистим серцем,
Псалмом тихим, новим.
"Давидові псалми"
А Бог дивиться, чи є ще
Взискающий Бога.
Нема добретворящого,
Нема ні одного…
Колись Бог нам верне волю,
Розіб'є неволю.
Восхвалимо тебе, Боже,
Хваленієм всяким;
Возрадується Ізраїль
І святий Іаков.
"Давидові псалми"
Все упованіє моє
На Тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На Тебе, Мати, возлагаю.
93

Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, Благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, Пречистая, на їх,
Отих окрадених, сліпих
Невольників. Подай їм силу
Твойого мученика-Сина,
Щоб хрест-кайдани донесли
До са́мого, само́го краю.
Достойно пєтая! Благаю!
Царице неба і землі!
Вонми їх стону і пошли
Благий конець, о Всеблагая!
А я, незлобний, воспою,
Як процвітуть убогі села,
Псалмом і тихим, і веселим
Святую доленьку Твою.
А нині плач, і скорбь, і сльози
Душі убогої – убогий
Остатню лепту подаю.
"Марія"
Злоначинающих спини,
У пута кутії не куй,
В склепи глибокі не муруй.
А доброзиждущим рукам
І покажи, і поможи,
Святую силу ниспошли.
А чистих серцем? Коло їх
Постави ангели свої
І чистоту їх соблюди.
А всім нам вкупі на землі
Єдиномисліє подай
І братолюбіє пошли
"Злоначинающих спини... "
94

Старенька сестро Аполлона,
Якби Ви часом хоч на час
Придибали-таки до нас,
Та, як бувало во дні они,
Возвисили б свій Божий глас
До оди пишно-чепурної,
Та й заходилися б обоє
Царів абощо воспівать.
Бо як по правді вам сказать,
То дуже вже й мені самому
Обридли тії мужики,
Та паничі, та покритки.
Хотілося б зогнать оскому
На коронованих главах,
На тих помазаниках Божих...
"[Царі]"

XXV. Які стійкі сполуки, відомі ще зі старослов'янської
мови, використав Тарас Шевченко в наведених нижче уривках із
поезій? З якою метою поет це зробив?
Не сотні вас, а міліони
Полян, дулебів і древлян
Гаврилич гнув во время оно.
"Юродивий"
Колись-то ще, во время оно,
Помпілій Нума, римський цар,
Тихенький, кроткий государ,
Втомившись, пишучи закони,
Пішов любенько погулять
І одпочить.
"Колись-то ще, во время оно..."

95

Во Іудеї во дні они,
Во время Ірода-царя,
Кругом Сіона й на Сіоні
Романські п'яні легіони
Паскудились.
"Во Іудеї во дні они..."

XXVI. Яке слово, створене старослов'янськими книжниками
й уживане до XVIII ст. у церковнослов'янській та
староукраїнській літературній мовах (і дотепер – в українських
діалектах), використовує дідусь-селянин, персонаж роману
В. Барки "Жовтий князь", розмірковуючи про звіра зла? Яку
стилістичну функцію виконує це слово в тексті?
"Він не в пеклі: там горяч і туди вкинуть його в судний день.
Тепер же ширяє під небесами – у воздусі, так названо простір
між небесами і земним світом, інший простір, ніж повітряний і
зірковий" (Барка В. Жовтий князь: роман / Василь Барка. – К.:
Дніпро, 1991. – С. 93).
XXVII. У якому фонетичному оформленні й у яких контекстах
уживаються в сучасній українській літературній мові відомі зі
старослов'янської мови лексеми к5пина ‘кущ’, прьвозьданъ
‘первозданний’, прhдътеча ‘предтеча (про Йоана Хрестителя)’,
скрижаль ‘дошка з написаним на ній священним текстом’, 5доль
‘долина’? Наведіть відомі вам приклади з художньої літератури.

XXVIII. За матеріалами словника Старославянский словарь
(по рукописям X – XI веков) / Под ред. Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки
и Э. Благовой. – 2-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1999)
підготуйте реферат на одну з наведених нижче тем.
1. Синонімічне багатство старослов'янської мови.
2. Антоніми в старослов'янській мові.
3. Омоніми в старослов'янській мові.
4. Багатозначні слова в старослов'янській мові.
96

5. Лексика на позначення богословських понять у
старослов'янській мові.
6. Лексика на позначення процесів мислення і говоріння в
старослов'янській мові.
7. Лексика на позначення процесів руху в старослов'янській
мові.
8. Лексика на позначення часових понять у старослов'янській
мові.
9. Лексика на позначення просторових понять у
старослов'янській мові.
10. Лексика на позначення частин тіла в старослов'янській мові.
11. Лексика на позначення спорідненості та свояцтва в
старослов'янській мові.
12. Лексика на позначення явищ природи в старослов'янській
мові.
13. Лексика на позначення об'єктів рослинного світу в
старослов'янській мові.
14. Лексика на позначення об'єктів тваринного світу
в старослов'янській мові.
15. Лексика на позначення психоемоційних станів людини
в старослов'янській мові.
16. Лексика на позначення кольорів та їх відтінків
у старослов'янській мові.
17. Лексика на позначення процесів праці в старослов'янській
мові.

Література
Вендина Т. И. Средневековый человек в зеркале
старославянского языка / Т. И. Вендина; РАН, Ин-т
славяноведения. – М. : Индрик, 2002. – 334 с.
Ефимова В.С. О влиянии языка греческих оригиналов на
словообразовательные процессы в старославянском языке /
В.С. Ефимова // Славяноведение. – 2004. – № 4. – С. 35–47.
97

Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 109–129.
Цейтлин Р.М. Лексика старославянского языка: Опыт
анализа мотивированных слов по данным древнеболгарских
рукописей X – XI веков / Р.М. Цейтлин. – М. : Наука, 1977.
– 336 с.
Черниш Т.О. Слов'янська лексика в історико-етимологічному висвітленні / Т.О. Черниш. – К. : Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, 2003. – C. 100–105.
Словники
Етимологічний словник української мови : у 7 т. /
[редкол.: О. С. Мельничук (голов. ред. та ін.)]. – К. : Наукова
думка, 1982. (Cловники України). – Т. 1 –6.
Старославянский словарь (по рукописям X – XI веков) /
Под ред. Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд.,
стереотип. – М. : Русский язык, 1999. – 842 с.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка /
М. Фасмер; пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. – М. : Прогресс,
1964 –1973. – Т. 1–4.
Фразеологический
словарь
старославянского
языка
(проспект) / Под ред. С.Г. Шулежковой. – М.; Магнитогорск :
ООО "Издательство ЭЛПИС", 2006. – 340 с.

98

СЛОВОТВІР І МОРФОЛОГІЯ
ТЕМА 5
Іменник
Словотвір іменників. Граматичні категорії іменників.
Відмінювання іменників з колишніми основами
на *ā, *jā; *ŏ, *jŏ; *ŭ; *ū; *ĭ та на приголосний.
Походження відмінкових закінчень

Питання до теоретичного матеріалу
1. Які граматичні категорії були властиві старослов'янському
іменнику? Порівняйте їх із відповідними граматичними
категоріями іменника в сучасних українській та російській мовах.
2. Назвіть способи творення іменників у старослов'янській мові.
Які з них були найбільш продуктивними?
3. Назвіть морфологічні ознаки іменників чоловічого, жіночого
та середнього родів у старослов'янській мові.
4. Чим визначався тип відмінювання іменників у старослов'янській
мові?
5. Які іменники належали до колишніх основ на *ā?
6. Які іменники належали до колишніх основ на *jā?
7. У чому полягала відмінність у відмінюванні іменників колишніх
основ на *ā та колишніх основ на *jā?
8. Які іменники належали до колишніх основ на *ŏ?
9. Які іменники належали до колишніх основ на *jŏ?
10. У чому полягала відмінність у відмінюванні іменників
колишніх основ на *ŏ та колишніх основ на *jŏ?
99

11. У яких відмінкових формах іменників старослов'янської мови
найбільш чітко виявлялися сліди колишніх індоєвропейських
основ?
12. Які іменники належали до колишніх основ на *ŭ?
13. Як взаємодіяли іменники колишніх основ на *ŏ з іменниками
колишніх основ на *ŭ?
14. Які іменники належали до колишніх основ на *ū?
15. Які іменники належали до колишніх основ на *ĭ?
16. Які іменники належали до колишніх основ на приголосний?
17. Які іменники належали до різновідмінюваних?

Завдання
I. З'ясуйте морфемний склад наведених слів. Прокоментуйте
зміни, яких зазнають морфеми при словотворенні.
извhстити 1. ‘повідомити’; 2. ‘підтримати, зміцнити’;
извhстъ прикм. 1. ‘відомий’; 2. ‘безсумнівний, правильний’,
вhсть ‘звістка’, вhстьникъ ‘вісник’; извhmати ‘повідомляти,
оголошувати’; извhmениt ‘доказ, підтвердження’;
кънигъчии ‘знавець законів, учитель законів, книжник’;
кънигr ж.р. мн. (старослов'янські пам'ятки фіксують це слово
лише у формі множини) 1. ‘книга, книги’; 2. ‘грамота, послання’;
3. ‘літери, письмена’; кънижиц# ‘грамота, послання’;
кънижьникъ 1. ‘знавець закону, книжник’; 2. ‘писар’;
мrсль 1. ‘думка’; 2. ‘намір’; мrслити 1. ‘думати,
мислити’; 2. ‘мати намір, замислювати’; помrслъ 1. ‘думка,
задум’; 2. ‘бажання’; помrшл"ти 1. ‘думати, обмірковувати’;
2. ‘замислювати’; помrшлtниt 1. ‘думка, задум’; 2. ‘бажання’;
примrшл"и ‘вигадка’; размrслити ‘обдумати’,
размrшл"ти ‘обдумувати’, съмrслъ 1. ‘розум, спосіб
мислення’; 2. ‘задум, намір’; 3. ‘мета, значення, смисл’.
100

II. Спираючись на наведені нижче приклади, прокоментуйте
думку Т.І. Вендіної: "Якщо подивитися на словниковий склад
старослов'янської мови з позицій такої мовної універсалії, як
"суб'єкт і світ", то вже перше знайомство зі словником виявляє,
що весь його лексикон організований навколо людини. Саме ця
ідеографічна сфера є найбільш лексично і словотвірно
"опрацьованою" (Вендина Т.И. Средневековый человек в зеркале
старославянского языка. – М.: Индрик, 2002. – С. 22).
З'ясуйте спосіб творення наведених нижче назв осіб у
старослов'янській мові. Установіть твірну основу та словотворчі
засоби. Порівняйте їх із відповідними словотворчими засобами
сучасних української та російської мов.
борьць ‘борець’, видьць ‘очевидець’, жьрьць
‘священнослужитель, жрець’; ловьць ‘мисливець’, льстьць
‘обманщик’, лютьць ‘жорстока людина’, слhпьць ‘сліпий’,
старьць 1. ‘старий чоловік’; 2. ‘старійшина’; 3. ‘предок’;
хромьць ‘кульгавий чоловік’, чрьньць ‘чернець’;
владrчица ‘правителька’, пророчица ‘провидиця’,
старица ‘стара жінка’, чрьница ‘черниця’, цhсарица
‘правителька, цариця’;
мьстьникъ ‘месник’, сътьникъ ‘центуріон, сотник’;
градьникъ ‘громадянин, житель’; грhшьникъ ‘грішник’,
двьрьникъ ‘привратник’, длъжьникъ ‘боржник’, завистьникъ
‘заздрісник’, вhстьникъ ‘вісник’, крамольникъ ‘бунтівник’,
пор5чьникъ ‘поручитель’, послоушьникъ ‘слухач’,
поспhшьникъ ‘помічник’, правьдьникъ ‘праведник’,
приставьникъ ‘управитель’, противьникъ ‘супротивник’,
прhдавьникъ ‘зрадник’, п5тьникъ ‘подорожній’, работьникъ
‘служитель, слуга’; оученикъ ‘учень, послідовник (учення)’;
бл5дьница ‘розпусниця’, грhшьница ‘грішниця’,
двьрьница ‘привратниця’, заст5пьница ‘заступниця,
помічниця’; поуmеница ‘розлучена (жінка)’, родительница
‘породілля, мати’; оученица ‘учениця, послідовниця (вчення)’;
101

въздатель ‘який віддає належне’, гонитель ‘переслідувач’,
гоубитель ‘губитель’, датель ‘який дарує’, доводитель
‘вождь’, досадитель ‘той, хто ображає’; ж#тель ‘жнець’,
зиждитель ‘творець’, избавитель ‘спаситель, визволитель’;
ицhлитель ‘лікар, цілитель’; казатель ‘наставник’, ла"тель
‘той, хто замишляє лихе’; проситель ‘жебрак’, оучитель
‘учитель, наставник’;
винарь ‘виноградар’, врьтоградарь ‘садівник’, клеветарь
‘обвинувач’, ключарь ‘ключник’, мrтарь ‘збирач
податків’, рrбарь ‘рибалка’;
корабьчии ‘корабельник’, кръмьчии ‘стерновий’,
кънигъчии ‘знавець законів, учитель законів, книжник’;
самъчии ‘начальник’, сокачии 1. ‘м'ясник’; 2. ‘кухар’;
поводатаи ‘вождь’, ратаи ‘орач’, ходатаи ‘заступник,
захисник; посередник, ходатай’;
ег:пьтhнинъ
‘єгиптянин’,
издраилhнинъ
і
издраилитhнинъ ‘ізраїльтянин’, иtроусалимл"нинъ
‘житель Ієрусалима’, римл"нинъ ‘римлянин’, самарhнинъ
‘самарянин’, херсон"нинъ ‘житель Херсона’;
прадhдъ і прhдhдъ ‘прадід, предок’; праотьць
і прhотьць ‘праотець, предок’;
боговидьць ‘той, хто бачить Бога’; боголюбьць ‘той, хто
любить Бога’; богоносьць ‘той, хто носить у собі Бога’;
богочьтьць ‘набожна, благочестива людина’; христолюбьць
‘христолюбець’, домаживьць ‘місцевий житель’, самовластьць
страньноприимьць
‘гостинна
людина’,
‘самодержець’,
сьребролюбьць ‘срібролюбець, користолюбець’;
законопрhст5пьникъ ‘той, хто порушує закони’;
законооучитель ‘учитель закону’;
винопивьца ‘п'яниця’, винопиица ‘п'яниця’.
102

III. З'ясуйте спосіб творення наведених збірних іменників у
старослов'янській мові. Установіть твірну основу та словотворчі
засоби. Порівняйте їх із відповідними словотворчими засобами
сучасних української та російської мов.
воиньство 1. ‘військо, воїнство’ (пор. 2. ‘військова служба,
належність до воїнського стану’); братрьство, братьство
‘братство’; женьство ‘жіночі властивості, особливості’;
бrлиt ‘трави’, вhтвиt ‘гілки’, камениt ‘каміння’,
листвиt ‘листя’, лозиt ‘виноградні лози’.
IV. З'ясуйте спосіб творення наведених іменників у
старослов'янській мові. Установіть твірну основу та словотворчі
засоби. Порівняйте їх із відповідними словотворчими засобами
сучасних української та російської мов.
възглавьница ‘подушка’, кошьница ‘кошик’, криница
‘глечик’, ладиица ‘човен’, лhствица ‘драбина’, палица
‘посох, палиця’; паница ‘чан, посудина’; паничица ‘чан,
посудина’; пленица ‘ланцюг’, пон"вица ‘полотно,
полотнище’; шоуица ‘ліва рука’, 5дица ‘вудка’;
горьница ‘світлиця, верхнє приміщення’; житьница
‘житниця, комора’; коумирьница ‘язичницький храм’,
лhгальница ‘спальня’, мrтьница ‘місце, де збирають
податки’; мьздьница ‘місце, де збирають податки’;
пеmьница ‘піч’, сhньница ‘сарай для сіна’;
жилиmе ‘житло’, оубhжиmе ‘сховище, притулок’;
жоупиmе ‘могила, гробниця’; исходиmе ‘житло’, нrриmе
‘пристанище, лігво’; покровиmе ‘полотно, покривало’;
пристаниmе ‘гавань, пристань’; таилиmе ‘тайник, схов’;
брrсало ‘рушник’, наковало ‘ковадло’, одh"ло ‘одяг’,
орало ‘рало, плуг’, почрьпало ‘черпак’, сhдало ‘стілець’,
стрhкало ‘вістря, жало’;
103

кадило ‘ладан, фіміам’; канъдило ‘лампа, лампада’;
мhрило ‘ваги’, свhтило ‘світильник’, солило ‘миска’,
ставило ‘терези’, точило ‘прес для вичавлювання
винограду’, хранило ‘намордник’, чрьнило ‘чорна фарба,
сажа’; осило 1. ‘пастка, сіті’; 2. ‘петля’; соушило ‘хмиз’,
"звина ‘нора, дупло’; к5пина ‘кущ’, паствина
‘пасовисько’, па5чина ‘павутина’, распалина ‘щілина,
тріщина’; рогозина ‘циновка, рогожа’,
говоръ ‘шум, гул’; исходъ ‘вихід’, потопъ ‘повінь’,
приносъ 1. ‘дар, жертва’; 2. ‘прибуток’; приходъ ‘прихід’,
ходъ ‘хід, рух, біг’;

V. З'ясуйте спосіб творення наведених абстрактних іменників
у старослов'янській мові. Установіть твірну основу та словотворчі
засоби. Порівняйте їх із відповідними словотворчими засобами
сучасних української та російської мов.
бъдрость ‘бадьорість’, бhлость ‘білизна, чистота’;
горtсть ‘гіркота’, гръдость ‘зверхність, гординя’;
доблtсть ‘доблесть, подвиг’; добрость ‘доброчесність’,
жестость ‘суворість, жорстокість’; кротость ‘покірність’,
крhпость ‘сила, міць’; лютость ‘жорстокість’, милость
1. ‘милосердя’; 2. ‘милостиня’; мрьзость ‘мерзенність’,
правость ‘правильність, справедливість’; присность
‘вічність’, простость ‘щиросердість’, ск5пость ‘скупість’,
слабость ‘слабкість’, т#жесть ‘тягар, вантаж’;
апостольство ‘апостольство’, безбожьство ‘безбожність’,
дебельство ‘повнота’, перен. ‘грубість’; достоинство
‘гідність, честь’; др#хльство ‘сум’;
великота ‘надзвичайна величина’, гл5бина ‘глибина’,
длъгота 1. ‘довжина, протяжність’; 2. ‘тривалість’; доброта
1. ‘доброчесність’; 2. ‘краса’; красота ‘краса’, поустота
104

‘порожнеча’, работа ‘рабство, неволя’; свhтьлота ‘блиск,
пишність’; скорота ‘швидкість’, срамота ‘ганьба’, соухота
‘сухість’;
безакониt 1. ‘порушення закону’; 2. ‘беззаконня, сваволя’;
безбо"зниt
‘безстрашність’,
безоумиt
‘безумство’,
бесправьдиt ‘несправедливість’, бесрамиt ‘безсоромність’,
бесъмрьтиt ‘безсмертя’;
бrтиt ‘існування, буття’; въгажданиt ‘догоджання,
служіння’; въплъmениt ‘втілення’, възмьздиt ‘відплата’,
гонtниt ‘гоніння’;
св#тrни 1. ‘святість’; 2. ‘освячення’; благостrни
‘доброта, доброзичливість’; благrни 1. ‘добро’; 2. ‘майно’;
3. ‘доброта, доброзичливість’; гръдrни ‘зарозумілість,
гординя’; лъгrни ‘легкість, полегшення’.

VI. Чим, на Вашу думку, зумовлена наявність у старослов'янських текстах наведених нижче словотвірних варіантів?
Визначте, якими словотворчими афіксами вони розрізняються.
бестqдьникъ – бестqдьць ‘безсоромник’; избавитель
– избавьникъ ‘спаситель, визволитель’; кръмьникъ –
кръмьчии ‘кермовий, стерновий’; пивьца – пи"ница
‘п'яниця’;
позоратаи
–
позорьникъ
‘глядач’;
прhдавьникъ – прhданьникъ – прhдатель ‘зрадник’;
юнота – юноша ‘юнак’;
бездъна – бездъниt ‘безодня’; златикъ – златица
‘золотий, золота монета’; кръма – кръмл" ‘їжа’; почрьпало
– почрьпальникъ ‘черпак’; пропадь – пропасть ‘безодня’;
стража – стражьба – стражьда ‘сторожа’; остриt –
острость ‘вістря’; отъвhтъ – отъвhmаниt ‘відповідь’;
татьба – татьбина ‘кража, пограбування’; т#гость –
т#гота – т#жесть ‘тягар’;
105

безълобиt – незълобиt ‘беззлобність, невинність’;
ка"знъ – ка"ниt ‘каяття’; нагость – нагота ‘нагота’;
невhдьство – невhдhниt – невhждьствиt –
невhждьство – невhстъ ‘незнання, невідання’; невhриt
– невhрьствиt – невhрьство ‘невіра’; ненавидhниt –
ненавистиt – ненависть ‘ненависть’; непокора –
непокорtниt ‘непокірність’; несrтость – несrтьство
‘ненаситність’; неча"ниt – отъча"ниt ‘безнадія, відчай’;
правость – правота ‘правильність, справедливість’; съвhдь
‘совість’ – съвhсть (пор. також інші значення цього слова:
1. ‘свідомість, думка’; 2. ‘свідоцтво, підтвердження’); тихость –
тихота ‘тихість’; перен. ‘лагідність, м'якість’; чистина –
чистость – чистота ‘чистота’.

VII. Наведені нижче композити не мають грецьких
відповідників, вони є наслідком свідомої мовотворчості
старослов'янських книжників. З'ясуйте, як вони утворилися.
домаживьць ‘місцевий житель’; лихокл#тва ‘лжеприсяга’;
м#къколhганиt ‘лежання в м'якому ліжку’; сqхо"дьць
‘той, хто, дотримуючись строгого посту, вживає суху їжу.
VIII. З'ясуйте, які з наведених іменників уживалися лише в
однині, а які – тільки в множині. Порівняйте їх із відповідними
іменниками української чи російської мов.
адъ ‘пекло’, африки" ‘Африка’, беmьстиt ‘безчестя’,
брашьно ‘їжа’, бhлость ‘білизна, чистота’; веmьство
‘матеріальна дійсність’, влага ‘волога’, врата ‘ворота’,
въздоухъ ‘повітря’, въселена" ‘земля, весь світ’; г5сли
‘струнний інструмент’, дръва ‘дрова’, жестость ‘суворість,
жорстокість’; ж#жда ‘спрага’, мhдь ‘мідь’, п5та ‘кайдани,
пута’; ножьниц# ‘піхви’, окови ‘кайдани’, раи ‘рай’, оуста
106

‘уста’, чари ‘чаклунство, чари’; чрhсла ‘стегна; поясниця’;
юность ‘юність’, "сли ‘ясла’.

IX. Визначте рід наведених іменників. На основі яких
граматичних показників це можна зробити?
варъ ‘спека’, ведро ‘гарна погода’, въспитаниt
‘домашня рогата худоба’, гостиньць ‘широка дорога,
вулиця’; дивъ ‘подив’, дроуга ‘подруга’, доунавъ ‘Дунай’,
дьньница ‘ранкова зірка’, жел" ‘печаль, горе’; облакъ
‘хмара’, острость ‘вістря’, поустота ‘порожнеча’, ратаи
‘орач’, ръжда ‘іржа’, сваръ ‘сварка’.
X. Орієнтуючись на подані в дужках займенники та
прикметники, узгоджені з наведеними іменниками в Н. в. одн.,
визначте рід останніх у старослов'янській мові й порівняйте
його з родом відповідних іменників у сучасних українській чи
російській мовах.
(тво") бедра ‘стегно’; (мои) грътань ‘горло, гортань’;
(зъла) игрь ‘гра’; (та) лоуча ‘промінь’; (вhчьнrи) "рьмъ
‘ярмо’, перен. ‘ярмо, іго’.

XI. Наведені нижче іменники старослов'янської мови
засвідчили хитання в граматичному роді. Визначте рід цих
іменників, орієнтуючись на початкову форму та подану поряд
форму родового відмінка однини. Чи є хитання в роді у
відповідних іменників у сучасній українській мові?
блюдо, -а – блюдъ, -а ‘блюдо’; витьлеемъ, -а –
виfлеемь, -и; евангели", -и0 ‘євангеліє’ – евангелиt, -и"
1. ‘блага звістка’; 2. ‘євангеліє’; tзеро, -а – tзеръ, -а ‘озеро’.
XII. Запозичений старослов'янськими книжниками з грецької
мови іменник γαζοφυλάκιον ‘скарбниця’ засвідчений у текстах
107

у формі ж.р. газофилаки" та ч.р. газофилакии. Чим, на Вашу
думку, зумовлено таке явище?

XIII. Іменники старослов'янської мови двьрь ж.р. – двьри
мн. ‘двері, ворота’ засвідчили хитання в числі. Чому, на Вашу
думку, мало місце таке явище?
XIV. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть іменники колишніх *ā-основ та *jā-основ і зробіть їх
морфологічний аналіз за такою схемою: початкова форма,
лексичне
значення,
рід,
число,
відмінок,
колишня
(індоєвропейська) основа.
i въшьдъ къ неi аãлъ рече  радоуi с# благодhтънаh
ãь съ тобо\  бëгсвена тr въ женахъ (Зогр). i посъла
рабr сво0 въ годин5 вечер#  рече зъванrмъ
гр#дhте (Зогр). і примъ чаш5  і хвал5 въздавъ дастъ
імъ гë#  пиіте отъ не0 вси се естъ кръвъ моh 
новаего завhта (Зогр). они же гëаш#  не имамъ съде 
тъкмо å хлhбъ  и двh рибh  онъ же рече принесhте
сhмо  и повелh народq  вьзлеmи по трhвh (Сав.) рече
же îць къ рабомъ своімъ  изнесhте одежд5 прьв5\ 
и облhцhте и  и дадите прьстень на р5к5 tго и
сапогr на нозh (Остр).

XV. Провідміняйте іменники владrка ‘правитель, владика’,
зми" ‘змія’, т5ча ‘дощ, злива’, богrни ‘богиня’, попередньо
визначивши й обґрунтувавши їх тип відмінювання. Поясніть
зміни, яких зазнають при відмінюванні задньоязикові
приголосні в кінці основи слова.

XVI. Самостійно опрацюйте § 61 "Походження відмінкових
закінчень іменників з основою на *ā, *jā" з підручника
108

А.В. Майбороди (с. 138–140, див. Література). Спираючись на
наведені там реконструкції, відтворіть праслов'янські парадигми
однини, множини та двоїни іменників нога < *nogā і боур"<
*burjā, поясніть фонетичні зміни у відмінкових формах.

XVII. У тексті "Таємна вечеря" (Див. Тексти, с. 184) знайдіть
іменники колишніх *ŏ-основ та *jŏ-основ і зробіть їх морфологічний
аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне значення, рід,
число, відмінок, колишня (індоєвропейська) основа.
XVIII. Провідміняйте іменники дроугъ ‘друг’, м5жь
‘чоловік’, ратаи ‘орач’, кънигъчии ‘знавець законів, учитель
законів, книжник’; лhто 1. ‘літо’; 2. ‘рік’; 3. ‘час’; копиt
‘спис’, попередньо визначивши й обґрунтувавши їх тип
відмінювання. Поясніть зміни, яких зазнають при відмінюванні
задньоязикові приголосні в кінці основи слова.

XIX. Самостійно опрацюйте § 64 "Походження відмінкових
закінчень іменників з основою на *ŏ, *jŏ з підручника
А.В. Майбороди (с. 145–147, див. Література). Спираючись на
наведені там реконструкції, відтворіть праслов'янські парадигми
однини, множини та двоїни іменника дроугъ < *drugŏs і tлень
< *jelenjŏs, поясніть фонетичні зміни у відмінкових формах.
XX. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
іменники колишніх *ŭ-основ і зробіть їх морфологічний аналіз за
такою схемою: початкова форма, лексичне значення, рід, число,
відмінок, колишня (індоєвропейська) основа.
i въцритъ с# въ домоу ihковли въ вhкr  i öрствоу
его не б5детъ коньца (Зогр). пришьдъшоу же емоу въ
домъ  прист5писте къ немоу слhп’ца (Зогр). і не по
мънозhхъ дьнехъ  събьравъ вьсе мьни сrнъ  отиде
на стран5 далече (Остр). въ слhдъ иñа ид5 народі
109

мноzи от галиле0 и декаполъ и от иерëма  и июде0 
съ оного полоу иердана (Ас). оузьрhвъ же иñъ многъ
народъ окръстъ себе  повелh иті на онъ полъ (Ас).

XXI. Самостійно опрацюйте § 67 "Походження відмінкових
закінчень іменників з основою на *ŭ" з підручника
А.В. Майбороди (с. 149–150, див. Література). Спираючись на
наведені там реконструкції, відтворіть праслов'янські парадигми
однини, множини та двоїни іменника домъ < *domŭs.

XXII. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть іменники колишніх *ĭ-основ і зробіть їх морфологічний
аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне значення,
рід, число, відмінок, колишня (індоєвропейська) основа.
і гëа іма èс  вhроуета ли  hко мог5 се створити 
гëасте емоу  еi ãи (Зогр). і рече мьниі cнъ ею îцю  îче
даждь ми  достоін5\ ч#сть імhньh  і раздели іма
імhнье (Зогр). i рече ãь рабоу  iзиди на п5ти  i
хал5гr  i оубhди вьнити  да наплънитъ с# домъ моi
(Зогр). онъ отъвhштавъ рече îцq своемq  се колико
лhтъ работа\ тебh  і николиже заповhди твое0 не
прhст5пихъ (Зогр). въ онов  пришъдъ ic въ домъ
петровъ  видh тъm5 емq леж#m5 и бол#m5 огньмь 
и косн5 с# еі р5цh  и остави \ огнь (Сав). обрhте
богоборънr# ереси потопъ доушьнrи (Супр). і
послоуша0 его мъного творhше  і въ сласть его
послоушааше (Мар). а сhное на камене  сь естъ слrш#и
слово і абие съ радости\ приемл# е  не иматъ же корене
вь себh (Мар). а сhаное въ трънии  сь естъ слrш#и
слово  і печаль свhта сего  і льсть бãатъства
подавлhетъ е і бес плода бrваетъ (Мар). мьнh
подобаетъ дhлаті дhла посълавъшааго м#  доньдеже
110

денъ естъ  прідетъ ноmъ  егда никтоже не мо(же)тъ
дhлаті (Ас). а ж#теле анãлі с5тъ  hко же оубо плhвели
събира5тъс#  и wгнемъ съжиzа5тъся (Унд).

XXIII. Спираючись на наведені нижче уривки з текстів,
поясніть особливість іменникової категорії істот / неістот у
старослов'янській мові.
послhдъ же посъла къ нимъ сrнъ свои глагол# 
оусрамлh\тъ с# сrна моего  дhлателе же егда
оузьрhш# сrнъ  рhш# вь себh сь естъ наслhдъникъ
(Мар). вhмъ же  hко грhшникъ áъ не послоушаетъ 
нъ аmе кьто áочьтець естъ  и вол\ его творитъ  того
послоушаетъ (Ас). оузьрhвъ же иñъ многъ народъ
окръстъ себе (Ас). милосрьдовавъ же ãь раба того 
отъпоусти і длъгъ отъдастъ емоу (Сав). не подобаше
ли и тебh помиловати подроуга своего · "коже и азъ
тебе помиловахъ (Сав).
XXIV. Самостійно опрацюйте § 70 "Походження відмінкових
закінчень іменників з основою на *ĭ" з підручника А.В. Майбороди
(с. 152–153, див. Література). Спираючись на наведені там
реконструкції, відтворіть праслов'янські парадигми однини,
множини та двоїни іменника ноmь < *noktĭs.

XXV. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
іменники колишніх *ū-основ і зробіть їх морфологічний аналіз за
такою схемою: початкова форма, лексичне значення, рід, число,
відмінок, колишня (індоєвропейська) основа.
i се елисаветъ  5жика твоh  i та зачьнетъ въ
старостъ сво\  i се ìць шестr естъ еi  нарицаемhi
неплодъви  hко не iзнеможетъ отъ áа вьсhкъ гëъ
(Зогр). і примъ чаш5  і хвал5 въздавъ дастъ імъ гë# 
111

пиіте отъ не0 вси се естъ кръвь моh  новаего завhта
(Зогр). сь рече  мог5 разоріті öрковь áжі\  и трьми
дьньми съзьдаті \ (Ас). и гë\mе  оува  раzар"0и
цpкве  и трьми дьньми съзида0  сïси с# самъ  и
съниди съ крьста (Ас). áъ любr естъ  ижъ
прhбrваетъ въ любъви  въ áзh прhбrваетъ (Єн). а
бr бо мин5лъ смокве имhла бr смокви змиа гнhздо
своt бе съмрьти  нъ приде къ смокви и оусуши \ (Супр).

XXVI. Самостійно опрацюйте § 73 "Походження
відмінкових закінчень іменників з основою на *ū" (с. 154–155) з
підручника А.В. Майбороди (с. 154–155, див. Література).
Спираючись на наведені там реконструкції, відтворіть
праслов'янські парадигми однини та множини іменника смокr
< *smokūs.
XXVII. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть іменники колишніх основ на приголосний і зробіть їх
морфологічний аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне
значення, рід, число, відмінок, колишня (індоєвропейська) основа.
і мънh николиже не далъ еси козьл#те  да съ
другr моіми възвеселилъ с# бимь (Зогр). оучитель
гëетъ  врhм# мое близъ естъ оу тебе сътвор5 пасх5
съ оученикr своіми (Зогр). рече ãь свhтильникъ тhлq
естъ око (Сав). изиде сh0и сh0тъ сhмене своtго  и
tгда сh"аше  ово паде при п5ти  и попьрано бысть 
пътиц# нácьнr0 позобаш# t  а дрqгоt паде на
камене (Остр). въставъ ид5 къ îцю моtмq  и рек5
емq îче съгрhшихъ на небо і прhдъ тобо\  qже
нhсмь достоінъ нарешти с# cнъ твои (Остр) и
въшедъши дъштери е0 иродиhдh  і пл#савъши
и оугождьши иродови (Мар). она же ишедъши рече къ
112

матери своеи  чесо прош5 (Мар). а сhаное на добрh
земи сь естъ слrш#и слово и разоумhва# е (Мар).
заповhді вhсі  не оубіи не прhлюбr сътворі  не
оукраді не лъжі съвhдhтель б5ді  чьті îца и ìтръ
тво\ (Ас). радоуите с# и веселите hко мьzда ваша многа
естъ на нáсехъ (Ас). и дьрzн5въ въниде къ пилатоу 
и проси тhлесе исоусова (Остр). и въложи и въ гробъ 
иже бh исhченъ отъ камене  и привали камень на двьри
гробоу (Остр).  пришедъше же раби ãна рhш# емоу  ãи
не доброе ли сhм# сhhлъ еси на селh своемъ (Унд).

XXVIII. Самостійно опрацюйте § 76 "Походження
відмінкових закінчень іменників з основою на приголосний" з
підручника А.В. Майбороди (с. 159–162, див. Література).
Чому, на Вашу думку, походження деяких відмінкових форм
залишається досі не з'ясованим?

XXIX. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть різновідмінювані іменники і зробіть їх морфологічний
аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне значення,
рід, число, відмінок. Поясніть, чому ці іменники належать до
різновідмінюваних.
тъгда косн5 h въ очи гë#  по вhрh ваю б5ди вама 
i отвръзосте с# очи іма (Зогр). отлъстh бо сpдце людеи
сихъ  і оушима т#жъко слrшаша  і очи свои
съмhжиш#  еда когда оузьр#тъ очима  і оушима
оуслrш#тъ і сpдцемь разоумh\тъ (Мар). егда же
приближи с# врhм# плодомъ посъла рабr сво0 къ
дhлателемъ при0ти плодъ его (Мар). а мъитарь
издалече сто0  не хотhаше очі възвесті на íбо (Ас).
и прогнhвавъ с# ãь его  прhдастъ і м5чительмъ 
доньдеже въздастъ всь длъгъ своі (Сав). самарhнинъ
113

же етеръ гр#дr приде къ немоу  и видhвъ і млñрдова 
и прист5пь об#за "звr его вьзлива# олhі и вино (Сав).

XXX. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть іменники колишніх *ŏ-основ, які зазнали впливу
іменників *ŭ-основ, та іменники *ŭ-основ, які зазнали впливу
іменників *ŏ-основ.
i прhход#штю иñви  по немь iдете â слhпца 
зов5шта i гë\шта  помилоуi нr èс сíе дaвъ (Зогр). не

по мъногоу же прист5пьше сто0штеи рhш# петрови
въ истин5 и тr отъ нихъ еси (Мар). гëаше бо иоанъ
иродови · не достоитъ тебh имhти женr филипа
братра своего (Мар). і възъпивъ гласомь велиемь гëа 
что мьнh і тебh иñе сíе áа вrшъиhаго  заклика\ т#
áмь не м5чи мене (Мар). воини же емъше иcа вhс# и
кь каиафh архіереові  идеже кьніжьніці и старьці
събьраш# с# (Ас). егда въ мірh есмъ свhтъ есмъ
мірови (Ас). и пришъдъше съказаш# ãви его  вса
бrвъша"(Сав).
Підказка: ãви = господеви, иñви = исоусови, сíе = сrне

XXXI. Розподіліть наведені нижче іменники за типами
відмінювання.
врьхъ ‘верх’, господrни ‘пані’, жить ж.р. ‘життя’,
зависть ‘заздрість’, закровъ ‘укриття’, жиръ ‘пасовисько’,
зар" ‘зоря, світло, промінь’; зач#ло ‘початок’, за0ць
‘заєць’, звhрь ‘звір’, зизаниt ‘бур'ян’, зhница ‘зіниця’,
игрь ж.р. ‘гра, розвага; жарт’; икона ‘зображення’,
индиктъ ‘індикт (період 15 років)’, искра ‘іскра’, исто
‘утроба, внутрішності’; источьникъ ‘джерело’, казатель
‘наставник’, китъ ‘кит’, клюс# ‘в'ючна тварина’, копръ
‘кріп’, корень ‘корінь’, кошь ч.р. ‘кошик’, кънигъчии
114

‘книжник’, любr 1. ‘любов’; 2. ‘пристрасть’; мати ‘мати’,
медъ ‘мед’, межда ‘провулок’, млънии ‘блискавка’,
монисто ‘намисто’, мrтарь ‘збирач податків’, наводиt
‘повінь’, неплодr ‘безплідна жінка’, обитель ‘житло’, око
‘око’, олhи ‘олія, єлей’; осьл# ‘ослик’, отроч# ‘дитина’,
печать ‘печатка’, писм# 1. ‘буква’; 2. ‘письмена, текст’;
поводатаи ‘вождь’, поганrни ‘язичниця’, правrни
‘справедливість’, самъчии ‘начальник’, самарhнrни
‘жителька Самарії’, свини" ‘свиня’, с5дии ‘суддя’.

XXXII. Знайдіть іменники, які мають форму двоїни, і

зробіть їх морфологічний аналіз.

пришьдъшоу же емоу въ домъ  прист5писте къ
немоу слhпца  і гëа іма èс  вhроуета ли  hко мог5 се
створити (Зогр). відhвъ же етер5 въдовіц5 оубог5 
вьмhта\m5 тоу  дьвh лептh (Ас). онъ же рече имъ 
брьние положи мнh на очию и оумъихъ с# и вижд5 (Ас). 
и съ нимь расп#ш# дъва раzбоиника  tдиного о десн5\
 а дроугааго о лhв5\ tго  и събrсть с# писаниt tже
гëtтъ  и съ беzzаконьникома причьтенъ бrсть (Ас).

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 92–108.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 128–162.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 134–156.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 107–128.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 131–153.
115

ТЕМА 6
Займенник
Родові та неродові займенники.
Розряди займенників. Їх відмінювання

Питання до теоретичного матеріалу
1. Які займенники у старослов'янській мові належали до безродових?
2. Які займенники у старослов'янській мові належали до родових?
3. Які існували типи відмінювання родових займенників? Від
чого залежав тип відмінювання?
4. Які розряди займенників за значенням можна виокремити у
старослов'янській мові?
5. Які граматичні категорії були властиві особовим і зворотному
займенникам?
6. Що таке енклітичні форми займенників? Які їхні характерні
особливості? У яких відмінках і числах уживалися енклітики?
7. Які займенники у старослов'янській мові вказували на 3-ю особу?

Завдання
I. Розподіліть наведені нижче займенники за значеннєвими
розрядами (зверніть увагу, що деякі слова можуть належати до
кількох розрядів) і порівняйте їх із відповідними займенниками
сучасних української та російської мов.
мои, мо", моt; нhкъто; сь, си, се; азъ; вьсь, вьс" (вьса),
вьсе; тr; чьто; чии, чи", чиt; тъ, та, то; свои, сво", своt;
себе; къто; овъ, ова, ово; нhкакъ, нhкака, нhкако; етеръ,
етера, етеро; инъ, ина, ино; нhкоторrи, нhкотора",
116

нhкотороt; нашь, наша, наше; онъ, она, оно; сиць, сица,
сице; вашь, ваша, ваше; вьс"къ, вьс"ка, вьс"ко; нhкrи,
нhка", нhкоt; самъ, сама, само; мr; никъто; нhчьто;
какъ, кака, како; иже, "же, tже; "къ, "ка, "ко.

II.

Поясніть, як утворилися займенники кrижьдо
(кrижьде), ка"жьдо (ка"жьде), коtжьдо (коtжьде) ‘будьякий, -а, -е; кожний, -а, -е’; никътоже ‘ніхто’; ничьтоже ‘ніщо’;
никакъже, никакаже, никакоже ‘ніякий, -а, -е’; никrиже,
ника"же, никоtже 1. ‘ніякий, -а, -е’; 2. ‘ніхто’; ниtдинъже,
ниtдинаже, ниtдиноже 1. ‘ніякий, -а, -е’; 2. ‘ніхто’.

III. Знайдіть у наведених уривках зі старослов'янських
текстів особові займенники, зробіть їх морфологічний аналіз і
поясніть історичне підґрунтя наявності в них приставного [н]
після прийменника.
i въшьдъ къ неi аãлъ рече  радоуi с# благодhтънаh
ãь съ тобо\ (Зогр). въ тъ же день ишьдъ иcъ из домоу
сhдhше при мори  і събъраш# с# къ немоу народи
мъноsи (Зогр). і въход#mю емоу въ ладииц5  молhаше
и бhсъновавr с#  да би съ нимь бrлъ (Зогр). і молиш#
и вьси бhси гë\mе  посъли нr вь свини0 да вь н#
вьнидемь (Зогр). въ истин5 и тr отъ нихъ еси  ібо и
бесhда твоh авh т# творитъ (Зогр). i прhход#штю
иñви  по немь iдете â слhпца  зов5шта i гë\шта (Зогр).
cнъ же ÷скъі ідетъ hкоже естъ псано о немь (Зогр).
иродиh же гнhвааше с# на нь і хотhаше и оубити и не
можааше (Мар). і примъ чаш5  і хвал5 въздавъ
дастъ імъ гë#  пиіте отъ не0 вси се естъ кръвь моh
 новаего завhта (Мар).
117

IV. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть займенники і зробіть їх морфологічний аналіз за такою
схемою: початкова форма, родовий чи неродовий, розряд за
значенням, для родових: рід, число, відмінок; для неродових:
число, відмінок.
петръ же вьнh сhдhаше на дворh і прист5пи къ
немоу едина рабrни гë\шти  і тr бh съ иcмь
галилеискrмъ · онъ же отъвръже с# предъ вьсhми
гë#  не вhмь чьто гëеши (Мар). гë\ же вамъ  hко не
імамь питии отъ плода сего лозънаго  до того дне 
егда пи\ съ вами  но въ öрси îца моего (Мар). повелh
принести глав5 его  онъ же шедъ оусhкн5 и вь
темници  і принесе глав5 его на мисh и дастъ \
дhвици і дhвица дастъ \ матери своеи (Мар). вьсhкъ
оубо иже слrшитъ словеса моh си и творитъ h 
оуподобл\ и м5ж\ м5дроу  иже созъда храмин5
сво\ на камене (Мар). і ни желhзномъ 5жемь его
никтоже не можааше съв#зати (Мар). і не hстъ
ничьсоже въ тr дьни (Мар). і рече емоу диhволъ тебе
дамъ власть сі\ вьс5 и слав5 ихъ (Мар). въдовица сі
оубогаа  боле въсhхъ въвръже  вьсі бо сіи  от
избrтъка своего  въвръг5 въ дарr  а сі о лишеніh
своего  вьсе имhние еже имhаше въвръже (Ас). егда
истиннии поклонници поклон#тъ с# îцю  äхомъ и
истино\  ибо îць тацhхъ иmетъ  кланh\mиихъ с#
емоу (Ас). сь ли естъ ñнъ ваю  его же въи гëета hко
слhпь роди с#  како оубо íнh видитъ  wтъвhmасте
имь родителh его и рhсте  вh вhвh  hко съ естъ
сrнъ наю  и ако слhпь роди с# (Ас). ови гëаах5 hко сь
118

естъ  а ини гëах5  подобен емоу естъ  онъ же гëааше
hко азь есмъ (Ас).

V. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
короткі форми займенників і зробіть їх морфологічний аналіз за
такою схемою: початкова форма, розряд за значенням, число,
відмінок, наявність / відсутність власного наголосу. Поясніть, у
чому полягає відмінність між короткими формами займенників
у давальному та знахідному відмінках.
і възъпивъ гласомь велиемь гëа  что мьнh і тебh
иñе сíе áа вrшъиhаго  заклика\ т# áмь не м5чи
мене  гëа емоу изиди äше нечистrи отъ чëвка  і
въпрашаше и како ти естъ им# (Мар). і молиш# и вьси
бhси гë\mе  посъли нr вь свини0 да вь н# вьнидемь
(Мар). тогда начьнете гëаті  hхомъ прhдъ тобо\ и
піхомъ  и на расп5тіихъ нашихъ оучілъ нr есі (Ас).
рече же емоу иñъ  чьто м# гëеши блага  никто же
благь тъкьмо едінъ áъ (Ас). блажені есте егда
понос#тъ вамъ  чëци и ижден5тъ вr  и рек5тъ въсь
zъль гëъ на вr лъж5ште мене ради (Ас).
VI.

Провідміняйте в однині, множині та двоїні
словосполучення мои домъ, вьс"ка тварь, сице слово.

VII. У тексті із Зографського євангелія, наведеному на с. 15–
19 (Притчі про блудного сина), знайдіть займенники і зробіть їх
морфологічний аналіз.

119

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 108–115.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 162–172.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 156–164.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 128–134.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 157–165.

120

ТЕМА 7
Прикметник
Групи прикметників за значенням. Словотвір прикметників.
Іменні прикметники. Займенникові прикметники.
Їх творення і відмінювання.
Ступені порівняння якісних прикметників

Питання до теоретичного матеріалу
1. На які розряди за значенням поділялися прикметники у
старослов'янській мові?
2. Які суфікси були найбільш продуктивними при творенні
якісних прикметників?
3. Які суфікси були найбільш продуктивними при творенні
відносних прикметників?
4. Які суфікси були найбільш продуктивними при творенні
присвійних прикметників?
5. У чому полягала відмінність між іменними (нечленними) і
займенниковими (членними) прикметниками?
6. У чому полягала специфіка відмінювання займенникових
(членних) прикметників?
7. Як утворювалися форми вищого ступеня порівняння
прикметників?
8. Як утворювалися форми найвищого ступеня порівняння
прикметників?

Завдання
I. Виокремте серед наведених нижче прикметників якісні,
відносні та присвійні.
аспидовъ ‘зміїний’, бездоушьнъ ‘який не має душі;
неживий’, блhдъ ‘блідий’, богатъ 1. ‘багатий’; 2. ‘щедрий’;
121

больнъ ‘хворий’, браньскъ ‘воєнний’, бhлъ ‘білий’,
вааловъ ‘Ваалів’, вельб5ждь ‘верблюжий’, веселъ
‘веселий’, весньнъ ‘весняний’, вън5трьнь ‘внутрішній’,
въсточьнъ ‘східний’, вьдовьчь ‘вдовиний’, глиньнъ
‘глиняний’, гл5бокъ ‘глибокий’, градьскъ ‘міський’,
желhзнъ ‘залізний’, зълъ ‘поганий’, морськъ ‘морський’,
мразьнъ ‘морозний’, мрьтвъ ‘мертвий’.

II. З'ясуйте спосіб творення наведених прикметників,
установіть твірну основу та словотворчі засоби. Порівняйте їх із
відповідними словотворчими засобами сучасних української та
російської мов.
вrсокъ 1. ‘високий’; 2. ‘піднесений’; гл5бокъ ‘глибокий’,
гр5стокъ ‘прикрий, сумний’; жестокъ ‘твердий, жорсткий;
перен. жорстокий’; широкъ ‘широкий, просторий’;
гладъкъ ‘гладкий, рівний’, м#къкъ ‘м'який; ніжний’;
сладъкъ 1. ‘солодкий’; 2. ‘прісний (про воду)’; 3. перен.
‘солодкий, приємний’; тънъкъ ‘тонкий, дрібний’;
горькъ ‘гіркий, перен. жорстокий’; т#жькъ 1. ‘важкий’;
2. ‘складний’; 3. ‘тяжкий (про хворобу)’; 4. ‘шалений,
жорстокий, грізний’;
бъдръливъ
‘бадьорий’,
гнhвьливъ
‘гнівний’,
завидьливъ ‘заздрісний’, завистьливъ ‘заздрісний’;
больнъ ‘хворий’; бhдьнъ 1. ‘бідний, убогий’; 2. ‘складний,
важкий’; дробьнъ ‘дрібний’;
брачьнъ ‘весільний; шлюбний’; млhчьнъ ‘молочний’;
оцьтьнъ ‘оцтовий’, слqжьбьнъ ‘який стосується служби’,
tстьствьнъ 1. ‘природний’; 2. ‘сутнісний’;
дрhвhнъ ‘дерев'яний’, камhнъ 1. ‘кам'яний’; 2. ‘скельний’;
мhдhнъ ‘мідний’; оловhнъ ‘свинцевий’;

122

алъчьбьнъ ‘який стосується посту’, врачьбьнъ ‘який
лікує’; жизньнъ ‘життєтвірний’;
ангельскъ ‘ангельський’, апостольскъ ‘апостольський’,
браньскъ ‘воєнний’, егvпьтьскъ ‘єгипетський’, женьскъ
‘жіночий’, осьльскъ ‘ослячий’, плътьскъ ‘плотський,
тілесний, фізичний’;
иоули"нинъ ‘Юліанин’, ионинъ ‘Йонин’, мариинъ ‘Маріїн’;
адамовъ ‘Адамів’, аспидовъ ‘зміїний, гадючий’;
змиtвъ ‘зміїв’, и"кововъ ‘Яковів’, исоусовъ ‘Ісусів’,
іздраилtвъ ‘Ізраїлів’;
безвиньнъ ‘невинний’, безгрhшьнъ ‘безгрішний’,
безмилостивъ ‘немилосердний’, безоумьнъ ‘нерозумний’,
беспечальнъ ‘безтурботний’, бесправьдьнъ ‘несправедливий’, бестьлhньнъ ‘нетлінний’;
прhблагъ ‘дуже добрий’, прhвеликъ ‘дуже великий’,
прhдобръ ‘пречудовий, доблесний’; прhдрагъ ‘дорогий,
дорогоцінний’; прhтьмьнъ ‘дуже темний’; прhчистъ
‘найчистіший, пречистий’;
богом5дръ ‘божественно мудрий’, вельлhпъ ‘чудовий’,
громъгласъ ‘громоголосий’, жестосрьдъ ‘жорстокосердий’;
дqшепагqбьнъ ‘який губить душі’; дqшеqспhшьнъ
‘корисний для душі’; сqхоногъ ‘який не володіє ногою;
кульгавий’; сqхор5къ ‘який не володіє рукою’; хqдосилъ
і хqдосильнъ ‘слабосилий’; хqдоqмъ і хqдоqмьнъ
‘нерозумний’;

III. Як утворилися наведені нижче прикметники? Які зміни
відбулися в їхніх основах?
авраамль ‘Авраамів’, безоумль, безоумьль ‘нерозумний’;
гов#ждь ‘яловичий’, вельб5ждь ‘верблюжий’, и"ковль
‘Яковів’, кън#жь ‘правителів, властителів’; инорожь
‘єдинорогів’, овьчь ‘овечий’, отьчь ‘батьківський’.
123

IV. Чим, на Вашу думку, зумовлена наявність у
старослов'янських текстах наведених нижче словотвірних
варіантів? Визначте, якими словотворчими афіксами вони
розрізняються.
адовъ – адовьнъ – адовьскъ – адьскъ ‘пекельний’;
градьнъ – градьскъ ‘міський’; западьнъ – западьскъ
небесьнъ
–
небесьскъ
‘небесний’;
‘західний’;
подънебесьнъ – поднебесьскъ ‘піднебесний’; пqстrньнъ
– пqстrньскъ ‘пустельний’; коньнъ – коньскъ ‘кінний’,
чловhчьнъ – чловhчьскъ ‘людський’; плътьнъ –
плътьскъ – плътhнъ ‘тілесний, плотський’; трьновъ –
трьнhнъ ‘терновий’; авраамовъ – авраамль ‘Авраамів’;
и"кововъ – и"ковль ‘Яковів’; невинний’; прозорьливъ –
прозорьнъ ‘прозірливий’;
бестьлhньнъ – нетьлhньнъ ‘нетлінний’; безвиньнъ –
невиньнъ ‘невинний’; бесправьдьнъ – неправьдьнъ
‘несправедливий’; безълобивъ – незълобивъ ‘беззлобний.
V. Чому, на Вашу думку, у старослов'янських текстах
одночасно засвідчені присвійні прикметники
исаиtвъ ‘Ісаїн’, июдинъ і июдовъ ‘Юдин’?

исаиинъ і

VI. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть нечленні прикметники і зробіть їх морфологічний
аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне значення,
розряд за значенням, рід, число, відмінок, синтаксична функція.
іродъ бо боhаше с# иоана  вhдr и м5жа праведъна
и сòа  и хранhаше и (Мар). і приклоучьшю с# дьни
потрhбьноу  егда иродъ рождъствоу своемоу вечер\
творhаше кън#sемъ своимъ и тrс5штьникомъ 
і стареишинамъ галилеискамъ (Мар). прид5 на онъ
полъ морh  въ стран5 гадаринск5 (Мар). подобьно
124

естъ öрьство нáсъное зрьноу гороушъноу (Ас). въ но
въниде иcъ въ градъ самареискъ · наріцаемъи соухарь
(Ас). гëа емоу жена  ãи ни почръпалника имаші и
стоуденець естъ гл5бокъ  от к5дh оубо имаші вод5
жив5 (Ас).

VII. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть членні прикметники і зробіть їх морфологічний аналіз
за такою схемою: початкова форма, лексичне значення, розряд
за значенням, для якісних – наявність чи відсутність ступеня
порівняння, рід, число, відмінок, синтаксична функція.
i дроугr рече емоу  с5пр5гъ воловънrхъ  коупихъ
п#ть  і гр#д5 iскоуситъ іхъ (Зогр). тогда разгнhвавъ
с# ãнъ домоу  рече рабоу своемоу  iзиди на расп5тьh i
стъгнr града i ништ#0 i бhдънr0  i хромr0 i
слhпr0  въведи сhмо (Зогр). і примъ чаш5  і хвал5
въздавъ дастъ імъ ãл# · пиіте отъ не0 вси се естъ
кръвь моh  новаего завhта (Зогр). ãл\ же вамъ  hко
не імамь питии отъ плода сего лозънаго  до того дне 
егда пи\ съ вами  но въ öрси îца моего  і въспhвъше
ізидош# въ гор5 елеоньск5\ (Зогр). і прист5пи къ
немоу едина рабrни гë\шти  і тr бh съ иcмь
галилеискrмъ (Мар). онъ же отъвhmавъ рече  hко
вамъ дано естъ разоумhти таинаа цpствиh нáскааго 
онhмъ же не дано естъ (Мар). і възъпивъ гласомь
велиемь гëа  что мьнh і тебh иñе сíе áа вrшъиhаго 
заклика\ т# áмь не м5чи мене (Мар). гëа емоу изиди
äше нечистrи отъ чëвка (Мар). влачаах5 и по
гостиньцоу градъноуоумоу (Супр). онъ же рече кь немоу 
подвіsаите с# въниті скозh тhсьнаh врата (Ас).
закліна\ т# áмъ жівrимъ да речеші намъ  аште тr
125

есі õъ ñнъ áа жівааго (Ас). и съв#завъше и вhс#  и
прhдаш# и понтъскоумоу пілатоу  ићемоноу (Ас). а сíве
свhта изгьнани б5д5тъ въ тъм5 кромhmьн\\ (Ас).

VIII. Установіть, від яких прикметників і як утворено
наведені нижче форми вищого ступеня порівняння (чоловічого
роду). З'ясуйте їхнє лексичне значення. Поясніть у них
фонетичні зміни. Використовуйте Старославянский словарь (по
рукописям X – XI веков) / Под ред. Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э.
Благовой. – 2-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1999).
вrшии, гл5блии, гр5блии, дражии, т#жии, хоуждии,
ширии; величаи, горьчаи, добрhи, красьнhи, любhи,
люmии і лютhи, м#къчаи, м5дрhи, новhи, притъчаи,
старhи, тънъчаи, тьмьнhи, чистhи, чьстьнhи.

IX. Чому, на Вашу думку, наведені нижче ступені порівняння
прикметників подані в уже згаданому виданні Старославянский
словарь окремими статтями на відміну від наведених вище у
вправі VIІI, які подано як ступені порівняння при відповідних
прикметниках?
болии, больши, болt прикм. ст. порівн. ‘більший;
найбільший’ [c. 98]; в#mии, в#mьши, в#mе прикм. ст.
порівн. ‘більший’ [c. 167]; гории, горьши, горt прикм. ст.
порівн. ‘гірший’ [c. 174]; мьнии, мьньши прикм. ст. порівн.
1. ‘менший’; 2. ‘молодший’; 3. у знач. найвищ. ст. ‘найменший’
[c. 338]; соулhи прикм. ст. порівн. ‘кращий’ [c. 634], тачаи
прикм. ст. порівн. ‘гірший’ [c. 690]; оунии і оунhи прикм. ст.
порівн. ‘кращий’ [c. 740].

X. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
прикметники вищого і найвищого ступенів порівняння і зробіть їх
морфологічний аналіз за такою схемою: початкова форма, лексичне
126

значення, ступінь порівняння, іменний (нечленний) чи займенниковий
(членний), рід, число, відмінок, синтаксична функція.
бh же cнъ его старhі на селh  і hко гр#дr приближі
с# къ домq  і слrша пhниh і ликr  і призъвавъ
единого отъ рабъ  въпрашааше і (Зогр). hко ñнове вhка
сего  м5дрhіше паче ñновъ свhта (Зогр). и тr
виfьлеоме земле юдова  ничимьже мьньши еси въ вëдка
июдовахъ  ис тебе бо изидетъ вëка  иже оупасетъ люди
мо# и изëh (Сав). того ради бо и 5родивr # наречетъ 
"ко ... хоуждъшааго ради вьсе погоубиш8 (Супр).

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 115–122.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 172–184.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 164–177.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 134–141.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 165–175.
Словники
Старославянский словарь (по рукописям X – XI веков) /
Под ред. Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд.,
стереотип. – М. : Русский язык, 1999. – 842 с.

127

ТЕМА 8
Лічильні слова
Слова на позначення чисел.
Прості та складені назви чисел.
Особливості їх творення й відмінювання

Питання до теоретичного матеріалу
1. На які розряди за значенням можна поділити лічильні слова
старослов'янської мови?
2. На які групи за граматичними властивостями можна поділити
слова на позначення чисел першого десятка?
3. Як утворювалися лічильні слова на позначення чисел другого
десятка? Які особливості відмінювання цих слів?
4. Як утворювалися назви десятків? Які особливості
відмінювання лічильних слів на позначення десятків?
6. Як утворювалися лічильні слова на позначення сотень? Як
вони відмінювалися?
7. Як утворювалися порядкові лічильні слова? Як вони
відмінювалися?
8. У чому полягала особливість позначення часу в старослов'янській
мові?

Завдання
I. Знайдіть у наведених нижче уривках слова на позначення
чисел і зробіть їх морфологічний аналіз.
вечерq же бrвъшю  възлеже съ обhма на дес#те
qченикома  i hд5штемъ iмъ рече  аминь гë\ вамъ
(Зогр). единъ бh длъжьнъ  п#ть\ сътъ динарь (Зогр).
128

дрqгаа же пад5 на земли добрh  i даhх5 плодъ  ово
съто · ово шесть дес#тъ  ово три дес#ти (Мар). і
ишедъше äси нечистии  вънид5 вь свини0  і оустръми
с# стадо по брhгоу въ море  бh же ихъ hко дъвh
тrс5mи (Мар). естъ же въ еpлмhхъ на овчіи к5пhлі ·
hже наріцаетъ вітезда  п0ть притворъ им5шті (Ас).
иcъ же троуждъ с# отъ п5ті сhдhаше тако на
стоуденци  годіна же бh hко шестаа (Ас). аште
б5детъ оу етера чëка p овець и забл5дітъ едіно от
ніхъ  не оставітъ лі дев#ті дес#т и дев#тъ на горахъ 
и шедъ иmетъ забл5ждъшааго  и аште обр#штетъ
с#  аминъ амни гë\ вамъ  hко радоуетъ с# о неи паче 
нежели о дев#ті дес#тъ и дев#ті  не забл5ждъшіихъ
(Ас). аmе лі тебе не послоушаетъ  пакr поими съ
собо\  едіного лі дьва  да въ оустhхъ дьвою ли треи
съвhдhтель  станетъ всhкъ гëъ (Ас). бh же година
трети" (Ас). приведе с# емоу единъ длъжъникъ тьмh
таланьтъ  и не им5mю емоу что въздати  повелh
емоу ãь продати с# (Сав). кто %бо тhхъ триі искрьнr
мьнитъ ти с# бrти (Сав). дьвоі людье вь сіонh въ
врhм# õвьнhи м#цh прід5 (Клоц).

II. З'ясуйте, які числа позначено в наведених нижче уривках
відповідними літерами під титлами, і запишіть ці числа
по-старослов'янськи.
прими боукъви тво0  i напиши î (Зогр). а сhаное на
добрh земи  сь естъ слrш#и слово и разумhва0 е  i
приноситъ плодъ hко подобаатъ и творитъ ово p ово ì
ово ã (Мар.). ic же исплънь д̃ха cта  възврати с# отъ
иордана  i ведhаше с# д̃хмь въ пqстrн\ ê дьнии 
iскqшаемъ диhволомь (Мар). бh же тоу етеръ чëкь ë и
129

¾ лтh имr въ нед5sh своемъ (Ас). поздh же бrвъшю
въ ·ä·\ же годин5 ноmи (Ас). и шъдъ рабъ тъ обрhте
единого подр%гъ своихъ  иже бh длъжънъ емоу pмъ
пhн#зъ (Ас). да посьлеши лазора въ домъ îца моего 
имамъ бо å брати# мое0 (Сав). и вьзъмъ â пhн#за 
дастъ гостьникоу  и рече прилежи емь (Сав). въ пон 
еâгле  \ мdа  глва pë рче ãъ притъч5 си5 (Унд).

III. Поділіть наведені нижче лічильні слова на розряди за
значенням; від нечленних форм порядкових лічильних слів
утворіть членні.
въторъ, дев#тъ, дев#ть, дев#тьнадес#тьнъ,
дес#торо, дес#тъ, дес#ть, дъвадес#тьнъ, дъва, дъва
дес#ти, дъва на дес#те, дъвои (дъво", дъвоt), дъвh
сътh, осмонадес#тъ, осмъ, осмь, прьвъ, п#тъ, п#ть,
п#ть на дес#те, п#ть сътъ, п#тьдес#тьнъ, седмъ,
седмь, седмьдес#тьнъ, съто, третии, тридес#ть, триt
(три), четврьтъ, четrре, tдинъ, tдинъ на дес#те.

IV. Утворіть словосполучення з наведених нижче лічильних
слів та іменників.
дъва (оба), дъвh (обh): чловhкъ, врачь, ратаи,
сrнъ, гость, слово, блюдо, полt, вельможа, р5ка, нога;
триt, три, четrре, четrри: братъ, вои, волъ, гол5бь,
коло, морt, им#, жена, овьца, кость, боукr, дъmи;
п#ть, шесть: законъ, м5жь, врабии, рrбарь, домъ,
звhрь, лhто, кънига, дhвица, козьл#.
V. З'ясуйте, які лічильні слова входять до складу твірних
словосполучень, на базі яких виникли
прикметники. Установіть спосіб їх творення.
130

наведені

нижче

дес#тистроуньнъ, дес#тьстроуньнъ ‘десятиструнний’;
дъвопомоститъ ‘двоповерховий’; дъвоtнадес#телqчьнъ
‘той, що має дванадцять променів’; триименьнъ ‘названий
трьома
іменами’,
четврьтодьньнъ
‘чотириденний’,
шестокрилатъ ‘шестикрилий’, шестокрильнъ ‘шестикрилий’.

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 123–132.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 184–192.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 177–181.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 141–145.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 175–178.

131

ТЕМА 9
Дієслово
Класи дієслів. Теперішній час. Система майбутніх часів.
Простий та сигматичний аорист. Імперфект. Перфект.
Плюсквамперфект. Наказовий спосіб. Умовний спосіб.
Інфінітив. Супін. Активні дієприкметники теперішнього
і минулого часів. Функції активних дієприкметників у реченні.
Конструкції з давальним самостійним

Питання до теоретичного матеріалу
1. Які граматичні категорії були властиві старослов'янському
дієслову?
2. Як поділялися дієслівні форми за способами словозміни?
3. Які основи існували у старослов'янського дієслова? Як їх
виокремити?
4. Пригадайте, яких змін міг зазнавати у праслов'янську епоху
кінцевий приголосний основи інфінітива.
5. За якою ознакою поділялися на класи старослов'янські дієслова?
6. Які дієслова належали до нетематичних?
7. Чим відрізнялася система часів старослов'янського дієслова
від системи часів у сучасній українській мові?
8. Як утворювалися форми теперішнього часу тематичних
дієслів? Які фонетичні зміни праслов'янської доби відбито в
особових закінченнях?
9. Як утворювалися форми теперішнього часу нетематичних дієслів?
10. Які форми майбутнього часу існували в старослов'янській
мові? Як вони утворювалися?
11. Чому в старослов'янській мові існувало чотири форми
минулого часу?
12. Яку дію позначав аорист?
132

13. Від яких основ інфінітива утворювався простий (асигматичний)
аорист?
14. Чому суфіксальний аорист отримав назву сигматичного?
15. Як утворювався сигматичний аорист від основи інфінітива
на голосний?
16. Які існували типи сигматичного аориста від основи інфінітива
на приголосний? У чому полягала відмінність між ними?
17. Яку дію позначав імперфект?
18. Як утворювався імперфект? Від чого залежав вибір суфікса
при утворенні форм імперфекта?
19. Як утворювалися форми перфекта? Які додаткові відтінки
значення передавали форми перфекта?
20. Як утворювалися форми плюсквамперфекта? Які додаткові
відтінки значення передавали форми плюсквамперфекта?
20. Як утворювалися форми умовного способу?
21. Як утворювалися форми наказового способу? Яких фонетичних
змін зазнав у праслов'янський період кінцевий приголосний
основи?
22. Яку функцію у старослов'янській мові виконував супін?
23. Яка система дієприкметників існувала в старослов'янській мові?
24. Як утворювалися короткі активні дієприкметники теперішнього
часу?
25. Як утворювалися короткі активні дієприкметники минулого
часу?
26. Які відмінкові форми активних дієприкметників теперішнього і
минулого часів не містили дієприкметникових суфіксів?
27. Як відмінювалися короткі активні дієприкметники теперішнього
і минулого часів?
28. Як утворювалися повні (членні) форми дієприкметників? Як
вони відмінювалися?
29. Як утворювалися короткі пасивні дієприкметники теперішнього
часу?
30. Як утворювалися короткі пасивні дієприкметники минулого часу?
31. Як відмінювалися короткі пасивні дієприкметники
теперішнього і минулого часів?
133

Завдання
I. Визначте основу інфінітива наведених дієслів, ураховуючи
фонетичні
зміни
кінцевого
приголосного
основи
у
праслов'янську добу.
вести, ити, класти, мести, моmи, пеmи, реmи,
стрhmи, сhmи.

II. Визначте класи наведених дієслів.
брати, бrти, вhдhти, гrбн5ти, дати, жити, ж#ти,
лъгати, мести, мrти, м#ти, пеmи, писати, ходити,
цhловати, читати, "сти.

III. З'ясуйте, за допомогою яких словотворчих засобів
утворилися наведені нижче похідні від дієслів ити і ходити,
порівняйте старослов'янські лексеми з відповідними дієсловами
в сучасних українській та російській мовах.
възити 1. ‘зійти, піднятися’; 2. ‘зійти, вирости’; 3. ‘піти,
відійти’; вънити ‘увійти’; доити ‘прийти, дійти’; заити
‘зайти, піти’; наити ‘зійти (на когось); увійти’; прити ‘прийти,
дійти, прибути’; низъити ‘зійти вниз, спуститися’;
подъити ‘увійти, підійти’; поити ‘піти, вирушити’; проити
1. ‘пройти (крізь щось)’; 2. ‘пройти, обходи́ти’; 3. ‘проникнути,
поширитися’; 4. ‘пройти (мимо)’; прhити 1. ‘перейти,
переправитись; пройти; обійти’; 2. ‘пройти (крізь щось)’;
3. ‘піти; відійти (на певну відстань)’; сънити 1. ‘зійти вниз,
спуститися; піти (про дощ і под.)’; 2. ‘піти, вийти’;
въходити ‘входити’; доходити ‘доходити’; заходити
‘заходити’; находити ‘наставати’; объходити ‘обходити,
ходити навколо’; оходити ‘іти, відходити’; походити
1. ‘ходити, підходити, обходити’; 2. ‘перебувати, жити’;
приходити ‘приходити, підходити’; проходити 1. ‘проходити
134

(крізь щось), підходити’; 2. ‘обхо́дити (все, кругом)’;
3. ‘розходитися, поширюватися’; прhходити 1. ‘переходити’;
2. ‘минати, проходити’; 3. ‘проходити (через щось)’; съходити
1. ‘сходити, спускатися, приходити; вирушати (в дорогу)’; 2.
‘стікати, проливатися’.

IV. Чим, на Вашу думку, розрізнялися в старослов'янській мові
наведені інфінітивні форми недоконаного і доконаного виду?
иcrпати1 -а\, -аtши недок. ‘висипа́ти’ і иcrпати2
-пл\, -плtши док. ‘ви́сипати’; обрhзати1 -а\, -аtши
недок. ‘обріза́ти’ (здійснювати обряд обрізання) і обрhзати2
-рhж5, -рhжеши док. ‘обрі́зати’ (здійснити обряд обрізання).

V. Чим, на Вашу думку, можна пояснити наявність
паралельних парадигм теперішнього часу в дієслова "хати
‘їхати’: "д5, "деши... і "ха\, "хаtши...

VI. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть дієслівні форми теперішнього часу, схарактеризуйте їх
(визначте особу, число, дієвідміну) і перекладіть сучасною
українською літературною мовою.
и въставъ архіереи  и рече емоу  ничесоже лі
т
о вhштаваеші  что сіи на т# съвдhтельствоу\тъ
(Ас). гëа емоу жена самарhнrни  како тr июдеи сr
просіши оу мене піті  женr самарhнъин# с5m#  не
прикаса\тъ бо с# июдеи самарhнех (Ас). wтъвhmасте
имь родителh его и рhсте  вh вhвh  hко съ естъ
сrнъ наю  и ако слhпь роди с#  како же íнh видитъ 
не вhвh  ли кто емоу отвръзе очи  вh не вhвh  самого
вопросите (Ас). вьзьрите на птиц# нáскr#  "ко не
сh\тъ ничесоже ни жън5тъ  ни събира\тъ въ
житьниц#  и îць вашъ нáскr питаетъ #  не вr ли
135

лqчъши ихъ есте (Сав). раз%мhімъ цвhтr сельнr0 
како раст5тъ  не троужда\тъ с# ни пр#д5тъ (Сав).
маловhри не пьцhте с#  гë5mе что hмъ ли что пиемъ 
и въ что одеждемъ с#  всего бо сего погании прос#тъ
вhстъ бо (îць) вашъ нáскr  "ко трhбоуете всhхъ
сихъ (Сав). хот#mеі мин5ти отъ с5доу къ вамъ  не
възмага\тъ  ни иже отъ т5доу не прhход#тъ къ
намъ (Сав). нrн" же съде оутhшаетъ с#  а тr
страждеши (Сав). а ж#теле анãлі с5тъ  hко же оубо
плhвели събира5тъс# и wгнемъ съжиzа5тъся (Унд).
они же рhш# хоmеши ли да шедъше иzъберемъ  wнъ
же рече ни (Унд). въсhhвr добрwе сhм# ñнъ
чëвчъскr естъ  а село естъ въсъ миръ  добро же
сhм# си с5тъ ñнове öрствиh  а плhвели с5тъ ñнове
неприhzнини (Унд).

VII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть форми простого майбутнього часу, схарактеризуйте їх
(визначте особу, число, дієвідміну) і перекладіть сучасною
українською літературною мовою.
і помhн5 петръ гëъ иñовъ іже рече емоу  hко
прежде даже кокотъ не възгласитъ  три кратr
отъвръжеши с# мене (Мар). еліко аmе съв#жете на
земи  б5детъ съв#зано на нáсхъ  и еліко аmе
раздрhшіте на земи  б5детъ раздрhшено на нáсхъ 
пакr амінъ гë\ вамъ (Ас). да егда придетъ зъвавr
т#  речетъ ти  дроуже пос#ди вrше (Сав). тако
б5детъ въ сокнъчhние вhка сего  посълетъ ãъ анãлr
сво#  и събер5тъ \ конъцъ земл# въс# съблаzнr  и
твор#m## беzаконие  и въвръг5тъ # въ пеmъ
wгнън5  тоу б5де плачъ и скръжетъ z5бомъ  тогда
136

праведъни просвът#тъс# hко и слънъце  въ öрстви
îца моего (Унд).

VIII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів знайдіть складені форми майбутнього часу,
схарактеризуйте їх і перекладіть сучасною українською
літературною мовою.
і събrваетъ с# имъ пpрочъство исаино гë\mее 
слоухомь оуслrшите и не имате разоумhти  і зьр#mе
оузьрите и не имате видhти (Мар). wтънелі оубо
въстанетъ гäнъ домоу  и затворітъ двьрі  и начьнете
вънh стоhті  и тлhmі въ двьрі гëmе  ãи отвръзі намъ
(Ас). вьсе еліко имаші продаждъ  и раздаи ништиимъ 
и имhті имаши ськровіште на нáсхъ (Ас). аште же не
послоушаетъ их  рьці цpкві  аmе же и о цpкві неродіти
въчьнетъ  да б5детъ ті hко и 0зъичьникъ и
мrтарь (Ас). и пришъдъ зъвавr т# и оного  речетъ
ти  даждъ семоу мhсто  и тогда начьнеши съ
стоудомъ послhдьнее мhсто дрьжати (Сав).

IX. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть форми простого аориста, схарактеризуйте їх (визначте
особу, число, установіть форму інфінітива) і перекладіть
сучасною українською літературною мовою.
по немь uченици его ид5 (Сав). и отъпqmь народъ
вьзиде на гор5 единъ помолитъ с# (Сав). рече ãь
свhтильникъ тhлq естъ око (Сав). изиде сh0и
сh0тъ сhмене своtго  и tгда сh"аше  ово паде при
п5ти  и попьрано бысть  пътиц# нácьнr0 позобаш#
t  а дрqгоt паде на камене  и проз#бъ qсъше зане
не имhаше влагr  а дрqгоt паде посрhдh трьни"  и
137

въздрасте трьниt и подави t  а дрqгоt паде на
земли добрh  и проз#бъ сътвори плодъ съторице\
(Остр). въдовица сі оубогаа  боле въсhхъ въвръже 
вьсі бо сіи  от избrтъка своего  въвръг5 въ дарr  а
сі о лишеніh своего  вьсе имhние еже имhаше
въвръже (Ас). въ онов въ слhдъ иñа ид5 народі мноzи
от галиле0 и декаполъ и от иерëма (Ас). и тогда же
прід5 оучениці его  и чюждаах5 с# hко съ жено\
гëааше (Ас). и отъпоуmь народъ вьзиде на гор5 единъ 
помолитъ с# (Сав). приде врагъ его и въсhh плhвелъ
посрhдh пъшениц# и wтиде  егда же проz#бе трhва 
и плодъ сътвори  тогда и hвис# плhвелъ (Унд).

X. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть форми сигматичного аориста, схарактеризуйте їх (визначте
різновид аориста: сигматичний аорист від основи на голосний,
сигматичний аорист нетематичний (архаїчний) від основи на
приголосний, сигматичний аорист тематичний (нового типу) від
основи на приголосний; особу, число, установіть форму інфінітива)
і перекладіть сучасною українською літературною мовою.
тогда начьнете гëаті  hхомъ прhдъ тобо\ и
піхомъ (Ас). и птіц# нáснr0 въселіш# с# въ вhтві
его (Ас). воини же емъше иcа вhс# и кь каиафh
архіереові  идеже кьніжьніці и старьці събьраш# с#
(Ас). дьва льжа сьвhдhтелh рhсте  сь рече  мог5
разоріті öрковь áжі\  и трьми дьньми съзьдаті \
(Ас). чëка дьва вънидосте въ öрквь помоліт с# (Ас).
рhш# же емоу пакъи  чьто сътвори тебh · како
отвръзе очи твои  \вhmа имъ  рhх вамъ юже  и не
слъишасте (Ас). они же оукоріш# и и рhш#  тъи
оученикъ еси того  мr же мосеови есмъ оученици (Ас).
138

и дьрzн5въ въниде къ пилатоу  и проси тhлесе
исоусова  пилатъ же диви с#  аmе оуже оумьрhтъ  и
приzъвавъ сътьника  въпроси  аmе оуже оумьрhтъ
(Остр). къде естъ рождr с# öръ июдhіскъ  видhхомъ
бо звhзд5 его на въстоцh  и придохомъ поклонитъ с#
ем% (Сав). видhвъше же звhзд5 въздрадоваш# с#
радости\ веліе\ зhло  и въшъдъше въ храмин5
видhш# отроч# съ марие\ ìтери\ его  и падъше
поклониш# с# емоу  отъврьзъше съкровиmа принесош#
ем% дарr  злато и ливанъ  и зм:рьн5  и отъвhтъ
приімъше въ сънh  не възвратиш# с# къ иродоу  нъ
инhмъ п5тьмъ отид5 въ стран5 сво\ (Сав).

XI. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть форми імперфекта, схарактеризуйте їх (визначте особу,
число, установіть форму інфінітива) і перекладіть сучасною
українською літературною мовою.
и прохождааше скозh градъи и въсі  оуч#  и шествіе
твор# въ ерìлъ (Ас). петръ же идhаше по немь из
далече  до двора архиереова  и въшедъ вън5трь 
сhдhаше съ слоугами  відhті хот# коньчин5 (Ас).
архіереи же и старці  и сьнемъ весь  искаах5 лъжа
сьвhдhтельства на иcа hко да оубі\тъ и  и не
обрhт5 (Ас). и тогда же прід5 оучениці его  и чюждаах5
с# hко съ жено\ гëааше  и никтоже не рече чесо
иmеші  лі чьто гëеши сь нимъ (Ас). и нач#ш#
цhловати и гë\mе радоуи с# цpю июдеискъ и би"х5 и
по главh тръсти\  и пльваах5 на нь  и прhгrба\mе
колhна поклан"ах5 с# tмоу (Ас). излhзъ же ис кораблh
петръ  и хождаше по водh и приде къ iс% (Сав). чëкъ
единъ съхождаше отъ иеpслма въ ерих5  и въ
139

разбоіникr въпаде (Сав). и събра вс# архиере# и
кънижьникr людьскr#  и въпрошаше # къде õс
раждаетъ с# (Сав).

XII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть форми перфекта, схарактеризуйте їх (визначте особу і
число, поясніть структуру) і перекладіть сучасною українською
літературною мовою.
тогда начьнете гëаті  hхомъ прhдъ тобо\ и
піхомъ  и на расп5тіихъ нашихъ оучілъ нr есі (Ас).
слrшавъ же иñъ рече емоу  еште едіного не доконьчалъ
есі  вьсе еліко имаші продаждъ (Ас). гëа еи иcъ добрh
рече hко м5жа не имамъ  п0ть бо м5жь имhла есі
(Ас). отвhшташ# и рhш# емоу  въ грhсhхъ тъи
родилъ с# еси весь  и тъи ли нъи оучиши (Ас). #до

въспомhни "ко при#лъ еси блага" въ животh своемь

(Сав). #же св#тr# цръкъви съ рати\ tсте прh#ли  то
и тr оставивъше вьнh град(а) прhбrваите (Супр).
пришедъше же раби ãна рhш# емоу  ãи не доброе ли
сhм# сhhлъ еси на селh своемъ (Унд).

XIII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів знайдіть форми плюсквамперфекта, схарактеризуйте їх
(визначте особу і число, поясніть структуру) і перекладіть
сучасною українською літературною мовою.
гëа еи иcъ даждъ ми піті  оученици бо его ошьлі
бhах5 въ градъ  да брашъна коуп#тъ (Ас). с5сhді же
и і бhах5 видhлі и прhжде  hко просітель бh  гëаах5 
не сь лі естъ сhд#и и прос# (Ас). сице рhсте родителh
его  hко боhшете с# июдеи  юже бо с# бhх5 съложили
июдеи  да аmе кто исповhстъ õа  отл5ченъ сьньмиmа
б5детъ (Ас).
140

XIV. У наведеному нижче тексті схарактеризуйте форми
минулого часу. Знайдіть написання, які свідчать про занепад
зредукованих. Порівняйте наведений уривок із відповідним уривком
зі Святого Письма сучасною українською літературною мовою.
въ онов  пришъдъ ic въ домъ петровъ  видh тъm5
емq леж#m5 и бол#m5 огньмь  и косн5 с# еі р5цh 
и остави \ огнь  и въста и слqжаше емq  поздh же
бrвъшю  принесош# емq бhсънr многr  и изгна
äхr словомъ  и всhхъ бол#mихъ ицhли  "ко да
съконьчаетъ с# реченое  исаіемъ пркомъ  гë5mьмъ
тъ болhзни наш# при#тъ  и болhзни понесе (Сав).
(Мт 8: 14–17).
Розшифрування написаних під титлами слів
въ онов = въ оно врем#
гë5mьмъ = глагол\mемъ
äхr = дqхr
ic = iсqсъ
XV. Порівняйте наведені нижче тексти (Притчу про сіяча) із
Маріїнського та Остромирового євангелій. Якими дієслівними
формами і конструкціями ці тексти відрізняються? Чим, на
Вашу думку, це зумовлено?

се изиде сh0и да сhетъ  і изиде сh0и сh0тъ сhмене
сh\mоумоу  ово оубо пад5 своtго  и tгда сh"аше 
при п5ти  і прид5 птиц# ово паде при п5ти  и
неácкr0 и позобаш# h  попьрано бысть  пътиц#
дрqгаа же пад5 на каменеихъ  нácьнr0 позобаш# t  а
hже не имhаш# земл# дрqгоt паде на камене  и
мъногr  і абье проз#б5  проз#бъ qсъше зане не
зане не имhше гл5бинr имhаше влагr  а дрqгоt

сълнъцоу
же паде посрhдh трьни"  и
землh
141

трьниt
и
восиhвъшю присв#д5  і въздрасте
зане не имhх5 корениh подави t  а дрqгоt паде
исъх5  а дрqга пад5 въ на земли добрh  и
трънии  і вьзиде тръниt и проз#бъ сътвори плодъ
подави h  дрqгаа же пад5 на съторице\ (Остр)
земли добрh  і даhх5 плодъ 
ово съто  ово шесть дес#тъ 
ово три дес#ти (Мар)
(Мт 13: 3–8)

XVI. У наведеній на с. 15–19 "Притчі про блудного сина" із
Зографського та Остромирового євангелій знайдіть форми
умовного способу і порівняйте їх. Яка з форм давніша?
XVII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів знайдіть форми умовного способу, схарактеризуйте їх і
перекладіть сучасною українською літературною мовою.
аште не бимь пришьлъ і ãлалъ імъ  грhха не б5
імhли (Зогр). \вhmа иcъ и рече еи аmе би вhдhла даръ
áжіи  и кто естъ гëаи ті даждъ мі піті  тr бі просіла
оу него и далъ ти бі вод5 жив5 (Ас). \ вhка нhстъ
слъишано  hко кто отвръзе очи слhпоу рожденоу  аmе
не би от áа бъилъ  не могль би творити ничесоже (Ас). а

бr бо мин5лъ смокве имhла бr смокви змиа гнhздо
своt бе съмрьти  нъ приде къ смокви и оусуши \ (Супр).

XVIII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів знайдіть форми наказового способу, схарактеризуйте їх і
перекладіть сучасною українською літературною мовою.
рече тъ гë\ вамъ  не вhмъ вас от к5дh есте 
wтъст5піте отъ мене  въсі дhлателе неправъдh (Ас).
142

заповhді вhсі  не оубіи не прhлюбr сътворі  не
оукраді не лъжі съвhдhтель б5ді  чьті îца и ìтръ
тво\ (Ас). овиі за ланіт5 оударіш# гëmе  прорьці
намъ õе кто естъ оудареи т# (Ас). гëа еи иcъ  иді и
пригласі м5жа своего и приді сhмо (Ас). оставі же
водоносъ свои жена  и иде въ градъ и гëа чëкомъ 
прідhте відіте чëка  іже рече мънh  всh еліко сътворіхъ
(Ас). и помаза емоу очі бръніемъ  и рече емоу иді оумr
с# въ к5пhлі сілvамлі (Ас). ãи  нhсмъ достоинъ да въ
домъ мои вънідеші · нъ тъкьмо рьці словомъ  и
ицhлhетъ отрокъ мои (Ас). не пьцhте с# äше\ свое\ 
что "сте  ли что пиете  ни тhломъ вашимъ въ что
облhчете с#  вьзьрите на птиц# нáскr0 (Сав).
отъвhmа# же петръ рече емоу ãи  аmе тr еси повели
ми прити къ себh  iс же рече емоу приди (Сав). и гëа
імъ iс  надhите с# "ко азъ есмь и не боіте с# (Сав). и
имъ его би"ше  и гë# въздаждъ ми имьже еси
длъжънъ (Сав). îче авраме помилоуі м#  и посъли
лазора да омочитъ коньць прьста своего въ водh  и
оустоудитъ #зыкъ моі (Сав). и въ врем# ж#твh рек5
ж#телемъ  шедъше иzъберhте прhжде плhвелъ  и
съв#жhте h въ снопr  hко съжеmи  а пъшениц5
съберhте въ житъниц5 мо5 (Унд).

XIX. У наведених нижче уривках зі старослов'янських
текстів знайдіть форми супіна, схарактеризуйте їх і перекладіть
сучасною українською літературною мовою.
и отъпqmь народъ вьзиде на гор5 единъ помолитъ
с# (Сав). изиде сh0и сh0тъ сhмене своtго (Остр). тъ
бо иродъ посълавъ 0тъ иоана  і съв#за и въ темници 
иродиhдr ради женr филипа братра своего (Мар). и
143

пріде жена отъ самарі0  почръпатъ водr (Ас). пріде
бо ñнь чëчь възіскатъ  и сïстъ погrбьшіихъ (Ас). iс
же простьръ р5к5 #тъ его (Сав).

XX. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть активні дієприкметники і зробіть їх морфологічний
аналіз за такою схемою: початкова форма, членний чи
нечленний, час, рід, число, відмінок, синтаксична функція.
рече же емоу етеръ  ãи аште мало естъ
сïса\mиихъ с# (Ас). рhш# же слrшавъшеи  кто
можетъ сïсенъ бrті (Ас). како не оудобь им5mиим
богатство  въ öрство áжіе вьниті (Ас). вьнемлhте wтъ
кьнижьнікь  хот#mиихъ въ одеждахъ ходіті  и
люб#mиихъ цhлованіh на тръжіmіхъ (Ас). відhвъ же
етер5 въдовіц5 оубог5  вьмhта\m5 тоу  дьвh
лептh (Ас). имh0и оуши слrшати да слъишіт (Ас). въ
н
о ÷къ етеръ пріде къ иñоу  искуша0 и и гë# (Ас).
воини же емъше иcа вhс# и кь каиафh архіереові (Ас).
оні же отъвhштавъше рhш#  повіненъ естъ сьмръті
(Ас). и ишедъ вонъ плака с# горько (Ас).  и прист5пі кь
немоу едіна рабrні гë\mи  и тr бh съ иcомъ
галілеискrимъ (Ас). и оузьрhвъ же народъи  възиде
на гор5  и hко сhде  пріст5пиш# кь немоу оученици
его  и отвръzь оуста своh оучааше 0 гë# (Ас). гëа
емоу жена самарhнrни· како тr июдеи сr просіши оу
мене піті ·женr самарhнъин# с5m# (Ас). въ но
прhход# èсъ  відh чêа слhпа от родства  и въпросіш#
и оучениці его гëште  оучітелю  кто съгрhші  сь лі
родітелh его  да слhпь роді с# (Ас). мьнh подобаетъ
дhлаті дhла посълавъшааго м#  доньдеже денъ естъ
(Ас). иде же и оумr с# и пріде від#  с5сhді же и і
144

бhах5 видhлі и прhжде  hко просітель бh  гëаах5  не
сь лі естъ сhд#и и прос# (Ас). въ овн въшедъшоу èсоу
въ капернаоумъ  пріст5пи кь немоу сьтьникъ  мол# и
и гë# (Ас). гëа емоу èсъ азъ прішедъ ицhл\ и  и
оъвhmавъ сьтьникь рече емоу (Ас). слrшавъ же иñъ
діві с# емоу  и рече гр#д5mиимъ по немъ  амні гë\
вамъ (Ас). и мимоход0mе хоулhах5 tго  покrва\mе
главами своими  и гë\mе  оува  раzар"0и цpкве  и
трьми дьньми съзида0  сïси с# самъ и съниди съ
крьста (Ас). поздh же бrвъшю въ ä \ же годин5
ноmи приде къ нимъ iс по мороу ход#  и видhвъше і
оученици его по мороу ход#mа  оубо"ш# с# гë5mе
(Сав). а с5mеі въ кораби поклониш# с# емоу гë5mе 
"ко тr еси въ истин5 áжиі ñнъ (Сав). и шъдъ рабъ тъ
обрhте единого подр%гъ своихъ  иже бh длъжънъ
емоу pмъ (= сътомъ) пhн#зь  и имъ его би"ше  и
гë# въздаждъ ми имьже еси длъжънъ (Сав).
видhвъше же подроузи его бrва\mа"  съжалиш# си
зhло  и пришъдъше съказаш# ãви его  вса бrвъша"
(Сав). и въ адh вьзведъ очи своі  въ м5кахъ сr 
оузърh аврама из далеча и лазора на лонh его (Сав).
самарhнинъ же етеръ гр#дr приде къ немоу  и
видhвъ і млñрдова  и прист5пь об#за "звr его
вьзлива# олhі и вино  възъмъ же і на скотъ своі (Сав).
всакъ възнос#і с# съмhраетъ с#  и съмhра#і с#
възноситъ с# (Сав). подwбно есть öрство нáсное 
чëвкоу сhhвъшоу доброе сhм#  на селh своемъ (Унд).

XXI. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть пасивні дієприкметники і зробіть їх морфологічний
145

аналіз за такою схемою: початкова форма, членний чи
нечленний, час, рід, число, відмінок, синтаксична функція.
і тоу оучааше на сънъмиmихъ ихъ  славимъ
вьсhми (Мар). въ но въниде иcъ въ градъ самареискъ 
наріцаемъи соухарь (Ас). wтъвhmа онъ и рече  чëкъ
нарицаемr èсъ  бръние сътворі  и помаза очи мои
(Ас). ãі отрокъ мои лежітъ въ домоу моемъ ослабленъ 
лютh hко стражд# (Ас). егда зъванъ б5деши на бракъ 
не с#ди на прhдьниімь мhстh (Сав). не вhсте ли "ко
огню неоугасаtмоу бrти (Супр). и събъравъше плъкr
сво#  прhплоувъше рhк5 рек5м5\ доунавъ 
плhн"ах5 fраки\ (Супр).

XXII. У наведеному нижче тексті схарактеризуйте дієслівні
форми
(особові
форми,
форми
інфінітива,
супіна,
дієприкметника). Знайдіть конструкції зі зворотом "давальний
самостійний", поясніть його структуру і перекладіть сучасною
українською літературною мовою. Знайдіть слова, у яких
сполуки рь, ръ, ль, лъ позначають складотворчі сонорні.
Порівняйте наведений уривок із відповідним уривком зі Святого
Письма сучасною українською літературною мовою.
Притча про блудного сина
чловhкъ нhкrи імh дъва сrна  і рече мьниі сrнъ tю
îцq  îче даждь ми  достоін5\ ч#сть імhньh  і раздели
іма імhнье  і не по мънозhхъ дьнехъ  събьравъ вьсе
мьни сrнъ  отиде на стран5 далече  і тq расточи
імhниt своt живr бл5дьно  іждивъшq же емq вьса 
бrсть гладъ крhпъкъ на странh тои  і тъ нач#тъ
лишати с#  і шьдъ прилhпи с# tдиномь отъ житель
то0 странr  і посъла і на села сво"  пастъ свиніи  і
желааше насrтити чрhво своt отъ рожьць 0же
146

hдhах5 свині0  і никътоже да"аше емq  въ себе же
пришьдъ рече  коликq наімьникъ îца моtго ізбrва\тъ
хлhби  азъ же сьде гладъмь гrбн5  въставъ ид5 къ
îцю моtмq  и рек5 емq  îче съгрhшихъ на небо і
прhдъ тобо\  qже нhсмь достоінъ нарешти с# cнъ
твои  сътвори м#  "ко tдиного отъ наимьникъ твоихъ 
и въставъ іде къ îцq своtмq  tmе же tмq далече
с5mю  qзьрh и îць tго  и милъ tмq бrсть  и текъ
паде на вr\ его  и облобrза и  рече же tмq сrнъ  îче
съгрhшихъ на небо и прhдъ тобо\  qже нhсмь
достоинъ нареmи с# сrнъ твои  сътвори м#  "ко
tдиного отъ наимьникъ твоихъ  рече же îць къ рабомъ
своімъ  изнесhте одежд5 прьв5\  и облhцhте и  и
дадите прьстень на р5к5 tго и сапогr на нозh  и
приведъше тельць qпитhнrи  заколhте  и hдъше да
веселимъ с#  "ко cнъ мои сь  мрьтвъ бh и оживh 
изгrблъ бh и обрhте с#  и нач#ш# веселити с#  бh же
cнъ tго старhи на селh  и "ко гр#дr приближи с# къ
домq и слrша пhни" и ликr  и призъвавъ tдиного отъ
рабъ  въпрашааше  чьто qбо си с5ть  онъ же рече
tмq  "ко братъ твои прииде и закъла îць твои  тельць
qпитанr  "ко съдрава и при0тъ  разгнhвавъ же с# 
и не хотhаше вънити  îць же его ишьдъ молhаше и  онъ
же отъвhштавъ рече îцq своtмq  се колико лhтъ
работа\ тебh  и николиже заповhди твое0 не
прhст5пихъ  и мънh николиже не далъ еси козьл#те  да
съ другr моіми възвеселилъ с# бrхъ  tгда же cнъ твои
изhдъи твоt імhниt  съ любодhіцами  приде  закла tмq
тельць питомrи  онъ же рече tмq ч#до  тr вьсегда съ
мъно\ tси  і вьса мо" тво" с5ть  възвеселити же с# и
147

въздрадовати подобааше  "ко братъ твои сь  мрьтвъ бh
и оживе  ізгrблъ бh и обрhте с# (Лк 15: 11–32).
(Остр)
Розшифрування написаних під титлами слів
îць = отьць
îцq = отьцq
îче = отьче
cнъ = сrнъ

XXIII. У наведеному нижче тексті схарактеризуйте дієслівні
форми (особові форми, форми інфінітива, дієприкметника).
Знайдіть конструкції зі зворотом "давальний самостійний",
поясніть його структуру і перекладіть сучасною українською
літературною
мовою.
Знайдіть
лексичні
омоніми
і
прокоментуйте в них наслідок занепаду зредукованих.
Порівняйте наведений уривок із відповідним уривком зі Святого
Письма сучасною українською літературною мовою.

Легенда про п'ять хлібів і дві рибини
въ оно  видhвъ ic многъ народъ  и милосpдовавr 
исцhли нед5жънъ# имъ  поздh же бrвъшю припад5
qче(ни)ци его гë5mе пqсто е мhсто  и годъ юже мин5 
отъпuсти народr  да шъдъше въ окрьстьн## вси 
кqп#тъ себh брашъна  ic же рече имъ  дадите вr
имъ "сти  они же гëаш#  не имамъ съде  тъкмо å
хлhбъ  и двh рибh  онъ же рече принесhте сhмо  и
повелh народq  вьзлеmи по трhвh  и приiмъ å хлhбъ 
и обh рыбh и вьзьрhвъ на нáо сòи  и прhломь дастъ
qченикомъ хлhбr  а qченици народомъ  и hш# вси и
насrтиш# с#  и вьз#ш# избrтъкr qкрqхомъ в̃i
кошьници плънh  и "дъшихъ бh  м5жъ å тrс#mь 
в

148

развh ж енъ и дhтиi  и абие подвиже qченикr  вьлhсти
въ корабь  и варити на ономь полq  доньдеже
отъпqститъ народr (Мт 14: 14–22)
(Сав).

XXIV. Знайдіть морфологічні старослов'янізми в уривках із

поезій Тараса Шевченка. Поясніть, що це за дієслівні форми і за
якими ознаками ви їх вирізнили в тексті. Які стилістичні функції
вони виконують?
Слава тобі, Шафарику,
Вовіки і віки!
Що звів єси в одно море
Слав'янськії ріки!
"Єретик"
Чигрине, Чигрине,
Мій друже єдиний,
Проспав єси степи, ліси
І всю Україну.
"Чигрине, Чигрине"
І поживе Давид на світі
Немалі літа,
Одрях старий, і покривали
многи́ми ризами його,
А все-таки не нагрівали
Катюгу блудного свого"
"[Царі]"
Прийшли, і город обступили
Кругом, і город запалили.
Владимир-князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя народ, княжну поя,
отидє в волості своя,
149

Отидє з шумом. І растлі ю,
Тую Рогніду молодую,
І прожене ю, і княжна
Блукає по світу одна,
Нічого з ворогом не вдіє.
"[Царі]"
Спочивши, скорбная, скажи,
Прорци своїм лукавим чадам,
Що пропадуть вони, лихі ...
"Осія. Глава XIV"

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 132–166.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 192–238.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. – С. 182–230.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 145–183.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 179–219.

150

ТЕМА 10
Прислівник
Питання до теоретичного матеріалу
1. Наведіть приклади найдавніших (первинних) старослов'янських прислівників.
2. Від яких частин мови утворювалися похідні прислівники у
старослов'янській мові?
3. Якими способами утворювалися старослов'янські прислівники?
4. Які групи прислівників за значенням можна виокремити
у старослов'янській мові?
5. Чи є в сучасній українській мові прислівники, відомі ще
старослов'янській мові? Наведіть приклади. Яке походження
таких прислівників?

Завдання
I. Серед наведених прислівників виокремте первісні та
похідні. За якою ознакою їх розмежовують?
абиt ‘відразу’, дома ‘вдома’, допоздh ‘пізніше’, инако
‘іншим способом’, когда 1. ‘коли’; 2. ‘коли-небудь’; мало
1. при позначенні міри ‘небагато’; 2. при позначенні часу
‘недовго’; 3. при позначенні кількості ‘небагато, мало’;
нrнh ‘нині’, неоудобь ‘незручно, складно’; пакr ‘знову’,
рабьскr ‘як раб’, тоу 1. ‘там, у тому місці’; 2. ‘тут, на цьому
місці’; 3. ‘тоді, у той час’; оуже ‘вже’; оутрh ‘завтра,
наступного дня’; tлh ‘ледь-ледь’, tmе ‘ще’, 0дро ‘швидко’.

151

II. З'ясуйте, від яких твірних основ і за допомогою яких
словотворчих засобів утворилися наведені прислівники.
благообразьно ‘добропорядно’, бръзо ‘швидко’, весело
‘весело’, врhменьно ‘тимчасово’, вhрьно 1. ‘з вірою’;
2. ‘з довірою’; вhчьно ‘вічно’, дивьно ‘дивно’, добльно
‘доблесно’, добро ‘добре’, довольно ‘достатньо’, извhстьно
‘безсумнівно, точно’; крhпъко ‘міцно’, льгъко ‘легко’,
л5кавьно ‘підступно, лукаво’; правьдьно 1. ‘справедливо’;
2. ‘правдиво, щиро’; чьстьно ‘з повагою, пошанно’;
радостьно ‘радісно’, разоумьно ‘розумно’, сильно ‘сильно,
потужно’; тихо ‘тихо; перен. лагідно, покірно’; чисто ‘чисто,
ясно’; чьстьно ‘з повагою, пошанно’;
гръдh ‘грізно’, добрh 1. ‘добре; правильно’; 2. ‘красиво’;
дрьзh ‘сміливо’, м5дрh ‘мудро’, зълh ‘погано’, крhпh
‘міцно’, лhпh ‘красиво’, лютh 1. ‘жорстоко, люто,
страшно’; 2. ‘сильно’; обrчьнh ‘зазвичай’, острh ‘швидко,
рішуче’; соуровh ‘жорстоко’; таинh ‘таємно’;
далече 1. ‘далеко’; 2. ‘довго’; далt ‘далі’, доблt ‘доблесно’,
древлt ‘раніше, колись’; иначе ‘ще’, таче ‘потім’;
запрьва ‘спершу, передусім’; заоутра ‘вранці’; издавьна
‘здавна’, издалеча ‘здалеку’; испрьва 1. ‘спочатку’; 2. ‘на
початку’; отъпрьва ‘спочатку’; съпрьва ‘спершу’;
съпроста 1. ‘зовсім, цілком’; 2. ‘майже’;
владrчьскr ‘як владика’, вражьскr ‘по-ворожому’,
вьс"чьскr ‘по-всякому’, градьскr ‘публічно’, грьчьскr
‘по-грецьки’, латиньскr ‘по-латинськи’, м5жьскr ‘мужньо’,
пьсьскr ‘по-собачи’, рабьскr ‘як раб’; цhсарьскr
‘по-царськи’; 5родьскr ‘нерозумно, по-дурному’;
прhдобро ‘чудово’, прhизлиха ‘надмірно, занадто’;
прhм5дро ‘премудро’, прhславьнh ‘незвичайно, дивовижно’;
152

досьде ‘до цього місця’; доколh ‘до якого часу’, доселh
‘досі, дотепер’; дотолh ‘доти, до тих пір’; отъселh ‘віднині’;
отътоли 1. ‘з того часу’; 2. ‘звідти’; отътолh 1. ‘з того часу’;
2. ‘від цього, тому’; отът5доу ‘звідти’; отът5дh ‘звідти’;
tдином5дрьно ‘єдинодушно’, самохотьнh ‘з власної волі’,
стрьмоглавь ‘вниз головою’.

III. З яких непрямих відмінків іменників (без прийменників

та з прийменниками) утворилися наведені нижче прислівники?
врьхоу ‘нагорі, згори’; въторице\ ‘вдруге’, низоу 1. ‘внизу’;
2. ‘вниз’; низъ 1. ‘внизу’; 2. ‘вниз’; горh 1. ‘вгору’; 2. ‘нагорі,
вгорі’; долоу ‘вниз’, долh ‘внизу’, дома ‘вдома’, домови
‘додому’, дьни\ ‘удень’, кромh ‘осторонь, віддалік’; срhдh
‘посередині’; сътократице\ ‘устократ’; съторице\ ‘устократ’;
беспрhстани ‘безперестанно, постійно’; възнакъ
‘навзнак, горілиць’; въкоупh 1. ‘разом’; 2. ‘одночасно’;
въсоуt ‘даремно, без користі’; заоутра ‘уранці’, искони
1. ‘споконвіку’; 2. ‘на початку’; окрьстъ ‘навколо’.

IV. Згрупуйте наведені прислівники за суфіксами і визначте,

від яких займенникових основ і як вони утворені.
вьсегда ‘завжди’, вьсьде 1. ‘всюди’; 2. ‘завжди, у всіх
випадках’; вьс"ко ‘у всьому, зовсім’; вьс"мо ‘скрізь, у всі
боки’; вьс5доу ‘скрізь’, вьс5дh ‘скрізь’, инако ‘інакше’,
инамо ‘в інше місце’, иногда 1. ‘колись’; 2. ‘іншим разом’;
инъде ‘в іншому місці’, ин5доу ‘в іншому місці, іншим
шляхом, з іншого місця’; ин5дh ‘іншим шляхом’, камо
1. ‘куди’; 2. ‘куди-небудь’; когда 1. ‘коли’; 2. ‘коли-небудь’;
к5доу 1. ‘яким шляхом’; 2. ‘звідки’; обо"ко ‘в обох
випадках’, обо\доу ‘по обох боках’, овогда ‘іноді’, онъде
‘там’, сьде 1. ‘тут’; 2. ‘сюди’; отък5доу ‘звідки’, отък5дh
‘звідки’, отъселh ‘віднині’, тамо 1. ‘там’; 2. ‘туди’; тамо
1. ‘там’; 2. ‘туди’; т5доу 1. ‘тут, цією дорогою’; 2. ‘звідти’.
153

V. Поясніть, чим зумовлена наявність у старослов'янській
мові наведених нижче словотвірних варіантів. Прокоментуйте
фонетичні зміни в кінці основи.
дрьзо і дрьзh ‘сміливо’; законьно і законьнh ‘за законом’;
издалеча і издалече ‘здалеку’; кротъко і кротъцh ‘покірно,
терпляче’; любьзно і любьзнh ‘з любов'ю’; мирьно і мирьнh
‘мирно’; прилежьно і прилежьнh ‘старанно’; право, правh,
правr, правь, правh ‘правильно’; различь, различьно і
различьнh ‘відмінно, інакше’; сладъко і сладьцh ‘солодко,
перен. приємно’; тврьдо і тврьдh ‘надійно, міцно’; т#жько і
т#жьцh ‘тяжко, складно’; "сно і "снh ‘ясно, чітко’.
VI. Знайдіть у наведених уривках зі старослов'янських
текстів прислівники і схарактеризуйте їх (група за значенням,
первісні чи похідні, для похідних – від якої частини мови
утворені, спосіб творення).
бh же тоу стадо свино пасомо при горh (Мар). і рече
емоу  аmе cнъ еси áжіи  връзи с# отъс5доу низъ
(Мар). и отъвhmавъ речетъ вам  не вhмъ васъ отъ
к5доу есте (Ас). гëа еи иcъ  иді и пригласі м5жа своего и
приді сhмо (Ас). въ врhм# оно  воини имъше èіса 
ведош# и вън5трь на дворъ иже есть преторъ (Остр). а
мъитарь издалече сто0  не хотhаше очі възвесті на
íбо  нъ біhше въ пръсі сво0 гë#  áже мілостивъ б5ди
мьнh грhшьнікоу (Ас). гëа еи иcъ  иді и пригласі м5жа
своего и приді сhмо (Ас). онъ же рече емq ч#до  тr
всегда съ мъно\ еси  і всh моh твоh с5тъ (Зогр).
тогда начьнете гëаті  hхомъ прhдъ тобо\ и піхомъ
(Ас). то аmе трhв5 сельн5\ дньсъ с5m5  а оутро вь
пеmъ вълага\m5 с#  áъ тако одhетъ (Сав). рhш# же
емоу кто тъ естъ  гëа не вhмь  вhс# кь фарисеомь 
іже бh иногда слhпь (Ас). обаче гë\ вамъ  wтъ селh
154

оузьріте ñна чëчh  сhд#mа о десн5\ сілr  и гр0д5mь
на облацhхъ нáснъиихъ (Ас). і не по мънозhхъ дьнехъ 
събьравъ  все мьни cнъ  отиде на стран5 далече  і
тq расточи імhнье свое живr бл5дъно (Зогр).
\вhшта чëкъ и рече имъ  о семь бо дівъно естъ  hко
въи не вhсте от к5доу естъ и отвръзе очи мои (Ас). wнъ
же рече ни еда како въстръzа5mе плhвелr 
въстръгнете и съ ними пъшениц5  оставите коупъно
расти до ж#твr (Унд). многомъ же съвhдhтелемъ
пріст5павъшемъ  послhдь же пріст5плъша  дьва
льжа сьвhдhтелh рhсте (Ас). тогда нач#тъ ротіті с# и
кл#ті  hко не зна\ чëка  и абие коуръ възгласі и
пом#н5 петръ гëъ иñвъ  іже рече емоу  hко прhжде
даже коуръ не възгласітъ  трі кратr отвръжеши с#
мене  и ишедъ вонъ плака с# горько (Ас).

VII. Знайдіть у наведених уривках зі старослов'янських
текстів означальні прислівники вищого і найвищого ступенів
порівняння і схарактеризуйте їх (початкова форма, як утворено
ступінь порівняння).
горе же ÷коу томоу  імьже cнъ ÷скъі прhданъ
б5детъ  добрhе емоу би бrло  аште с# би не родилъ
÷къ тъ (Зогр). відhвъ же и иcъ  пріскръбьна с5mа 
рече  како не оудобь им5mиим богатство  въ öрство
áжіе вьниті  оудобьнh бо естъ вельб5доу скозh
игьлінh оуши проити  неже богатоу въ öрство áжіе
въниті (Ас). и рече  вь истин5  гë\ вам  hко
въдовица сі оубогаа  боле въсhхъ въвръже (Ас).
VIII. Установіть, від яких прислівників і як утворено наведені
нижче форми вищого ступеня порівняння. З'ясуйте їхнє лексичне
значення. Поясніть у них фонетичні зміни. Використовуйте
Старославянский словарь (по рукописям X–XI веков) / Под ред.
155

Р.М. Цейтлин, Р. Вечерки и Э. Благовой. – 2-е изд., стереотип. –
М.: Русский язык, 1999).
ближе, извhстьнht, мъножаt, ниже, подвижьнht,
прилежьнht, простht, скорht, славьнht, спhшьнht.

IX. Чому, на Вашу думку, наведені нижче ступені порівняння

прислівників подані в уже згаданому виданні Старославянский
словарь окремими статтями на відміну від наведених вище у
вправі VIII, які в словнику подано як ступені порівняння при
відповідних прислівниках?
болt присл. ст. порівн. ‘більше’ [c. 99]; вrше присл. ст.
порівн. ‘вище’ [c. 161]; в#ше присл. ст. порівн. ‘більше’
[c. 161]; лоуче присл. ст. порівн. ‘краще’ [c. 311]; мьнt
присл. ст. порівн. ‘менше’ [c. 339]; соулht і соулt присл. ст.
порівн. ‘краще’ [c. 634]; хоужде присл. ст. порівн. 1. ‘менше’;
2. ‘гірше’ [c. 768];
наив#ше присл. 1. ‘найбільше, найбільшою мірою’; 2. ‘зазвичай’ [c. 348]; наипаче присл. 1. ‘найбільше’; 2. ‘дуже’ [c. 348].

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 167 – 172.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 239–244.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К.: Вища школа, 1983. С. 230–233.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 183–184.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М.: Просвещение, 1986. – С. 220–229.

156

ТЕМА 11
Службові частини мови. Вигук
Прийменники. Післяйменники.
Сполучники. Частки. Вигук

Питання до теоретичного матеріалу
1. Які службові частини мови засвідчені у старослов'янській
мові?
2. Наведіть приклади найдавніших (первісних) старослов'янських
прийменників.
3. Як утворювалися похідні (нові) прийменники?
4. Як поділяються старослов'янські сполучники за походженням?
Наведіть приклади.
5. Як поділяються старослов'янські сполучники за лексикограматичним значенням? Наведіть приклади.
6. Які розряди часток за лексико-граматичним значенням можна
виокремити в старослов'янській мові? Наведіть приклади.
7. Наведіть приклади вигуків, засвідчених у старослов'янській мові.

Завдання
I. Поділіть наведені прийменники на первісні та похідні
(нові). Яке походження останніх? Порівняйте старослов'янські
прийменники з відповідними прийменниками в сучасних
українській та російській мовах.
без (бес), близъ, въ, до, за, из (ис), кромh, къ,
междоу, на, надъ, о (об), отъ, окр5гъ, предъ, при, по,
подъ, про, против5, съ, оу.
157

II. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть прийменники і схарактеризуйте їх (первісні чи похідні
(нові); якщо похідні, то як утворилися; з якими відмінками
вживаються).
подобьнъ естъ чëкоу  съзъдавъшю храмин5 безъ
основаньh (Зогр). врhм# мое близъ естъ оу тебе
сътвор5 пасх5 съ оученикr своіми (Зогр). ини прид5
корабли отъ тивериhдr  близъ мhста  ідеже hш#
хлhбr (Зогр). объ ношть вьс5 троуждьше с#  не 0хомъ
ничьсоже (Зогр). і сhд#штю емоу на горh елеонсцh
прhмо цpкви (Зогр). hдъшиіхъ же бhаше м5жь  п#ть
тrс#шть  развh женъ і дhтиі (Зогр). аште же
съгрhшітъ братръ твои  иді и облічи і междю собо\ и
тhмь единhмъ (Ас). оузьрhвъ же иñъ многъ народъ
окръстъ себе  повелh иті на онъ полъ (Ас). и прохождааше
скозh градъи и въсі  оуч#  и шествіе твор# въ ерìлъ
(Ас). приде врагъ его и въсhh плhвелъ посрhдh
пъшениц# и wтиде (Унд). кадило приносимъ предъ т#
ãі (Син. тр). прихаждаах5 же звhриt... и сhдhах5
окр5г тhлесоу tю (Супр). тъ ишедъ на поход5 подлъгъ
рhк5 (Супр). против5 манастrроу... съзъда цръкъве
св8таго прьвом5ченика стефана (Супр).
III. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть післяйменники і з'ясуйте, з якими відмінками вони
вживаються.
i дроугr рече  жен5 по0хъ  i сего ради не мог5
прити (Зогр). тъ бо иродъ посълавъ 0тъ иоана  і
съв#за и въ темници  иродиhдr ради женr филипа
братра своего (Мар). сего ради притъчами имъ гë\ 
hко вид#mе не вид#тъ  і слrш#mе не слrшатъ ни
158

разоумhва\тъ (Мар). да аmе кто исповhстъ õа 
отл5ченъ сьньмиmа б5детъ  сего раді родителh его
рhсте  hко вьздрастъ иматъ (Ас). с5бота чëка радьма
бrс(тъ)  а не чëкъ с5ботr радi (Ас). отьць твои
tдного дhлма грhха адама ис породr изведе (Супр).

IV. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть сполучники сурядності і схарактеризуйте їх (за
лексико-граматичним значенням: єднальні, протиставні,
розділові; за походженням: первісні чи похідні).
чêъ етеръ сътвори вечер5 вель\  i възъва
мъногr  i посъла рабr сво0 въ годин5 вечер#  рече
зъванrмъ гр#дhте (Зогр). чьто бо естъ оудобhе решти 
отъпоушта\тъ ти с# грhси твои · ли решти въставъ
ходи  нъ да оувhсте hко власть iматъ cнъ чcкъi на
земли (Зогр). а сhное на камене  сь естъ слrш#и слово
і абие съ радости\ приемл# е  не иматъ же корене вь
себh  нъ врhменъно естъ (Мар). въпросіш# и оучениці
его гëште  оучітелю  кто съгрhші  сь лі родітелh его  да
слhпь роді с# (Ас). отвhща èсъ  ни сь съгрhші ни
родітелh его  нъ да hв#тъ с# дhла божиа на немъ (Ас).
не пьцhте с# äше\ свое\  что "сте  ли что пиете  ни
тhломъ вашимъ въ что облhчете с# (Сав). вьлhзъшю
емоу въ корабь оулеже вhтръ  а с5mеі въ кораби
поклониш# с# емоу (Сав). не ос5ждаите  да не ос5ждени
б5дете (Остр). ово ихъ избиш8 ово же прогнаш8 (Супр).

V. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть сполучники підрядності і схарактеризуйте їх
(за лексико-граматичним значенням: часові, причинові, умови,
мети, порівняльні; за походженням: первісні чи похідні).
159

i посъла рабr сво0 въ годин5 вечер#  рече
зъванrмъ гр#дhте  hко оуже готова с5тъ всh (Зогр).
азъ hко сhно исохъ (Син. пс). не по мъногоу же
прист5пьше сто0штеи рhш# петрови въ истин5 и
тr отъ нихъ еси  ібо и бесhда твоh авh т# творитъ
(Мар). і хотhаше и оубити и не можааше  іродъ бо
боhаше с# иоана  вhдr и м5жа праведъна и сòа
(Мар). дрqгаа же пад5 на каменеихъ  hже не
имhаш# земл# мъногr  і абье проз#б5  зане не
имhше гл5бинr землh (Мар). і рече емоу диhволъ
аmе cнъ еси áжии  рьци каменію семоу да б5д5тъ
хлhбr (Мар). егда же приближи с# врhм# плодомъ
посъла рабr сво0 къ дhлателемъ при0ти плодъ его
(Мар). öрствие áжіе  подобьно естъ квасоу  іже
приемъші жена  съкрr въ м5цh трі сатъ  дондеже
въскrсн5 вьсh (Ас). блажени ниmиі äхмъ hко тhх
естъ öрство нáсъное  б(л)ажени плач5штии с# hко
ти оутhш#тъ с# (Ас). \вhmа иcъ и рече еи аmе би
вhдhла даръ áжіи  и кто естъ гëаи ті даждъ мі піті 
тr бі просіла оу него и далъ ти бі вод5 жив5 (Ас).
мьнh подобаетъ дhлаті дhла посълавъшааго м# 
доньдеже денъ естъ (Ас). аште б5детъ оу етера чëка
p овець и забл5дітъ едіно от ніхъ не оставітъ лі
дев#ті дес#т и дев#тъ на горахъ  и шедъ иmетъ
забл5ждъшааго  и аште обр#штетъ с#  аминъ амни
гë\ вамъ  hко радоуетъ с# о неи паче  нежели о
дев#ті дес#тъ и дев#ті  не забл5ждъшіихъ (Ас).
въсь длъгъ твоі оставихъ тебh  понеже моли м#  не
подобаше ли и тебh помиловати подроуга своего 
"коже и азъ тебе помиловахъ (Сав).
160

VI. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть частки і визначте їх розряд за лексико-граматичним
значенням (фразові; формотворчі).
і гëа іма èс  вhроуета ли  hко мог5 се створити 
гëасте емоу  еi ãи (Зогр). видhш# етериi отъ оученикъ
его нечистама р5кама сирhчь не омъвенама hд5m#
хлhбr (Зогр). кого хоштете отъ обою  отьпоушт5
вамъ  вараав5 ли iли iñа (Зогр). сь ли естъ ñнъ ваю 
его же вr гëета  hко слhпъ роди с#  како оубо нrнh
видитъ (Зогр). пастrри  рhш# дроугъ къ дроугоу 
прhiдhмъ оубо до витлhема (Зогр). се изиде сh0и
сhатъ (Мар). достоино ли естъ дати кинъсъ кесареви
или ни (Мар). господьн" tстъ заповhдь tже глаголетъ 
б5ди вамъ  еи  еи  и ни  ни (Супр). да въскръснетъ богъ
и разид5тъ с8 врази tго (Супр).

VII. У наведених нижче уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть вигуки і з'ясуйте, яку функцію вони виконують.
Порівняйте їх із відповідними вигуками в сучасних українській
та російській мовах.
w жено велиh естъ вhра твоh (Зогр). горе же
непраздънrмъ и до0штимъ въ тr дьни (Мар). и
гë\mе  оува  раzар"0и цpкве  и трьми дьньми
съзида0  сïси с# самъ  и съниди съ крьста (Ас).
рhш0 благо же благо же видhсте очи наші (Син). увr
мьнh оувr мьнh  побhжденъ бrхъ м5жи сими
св8тrими (Супр). оу горе мьнh "ко сьнhдь tсмъ
огн" вhчнааго  оу горе мнh "ко жиште tсмъ
ди"воле (Супр).
161

VIII. У пам'ятках старослов'янської мови засвідчено вигуки
алелоуи", аминь. Вони дійшли до нас через церковнослов'янську
мову. Поясніть їхнє значення та сферу використання. З'ясуйте
їхнє походження, використавши Етимологічний словник
української мови.

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 172–184.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 244–252.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. С. 233–239.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 183–184.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
М. : Просвещение, 1986. – С. 229–240.

162

СИНТАКСИС
ТЕМА 12
Особливості синтаксичної будови
старослов'янської мови
Порядок слів у реченні.
Способи вираження головних і другорядних членів речення.
Особливості узгодження та керування.
Конструкції з подвійними відмінками. Структурні типи речень

Питання до теоретичного матеріалу
1. Яким був порядок слів у реченні в старослов'янській мові?
Порівняйте його з порядком слів у реченні у відомих Вам
слов'янських мовах.
2. Якими частинами мови виражався простий підмет у
старослов'янській мові?
3. Які види складеного підмета засвідчено у старослов'янській
мові?
4. Які види присудка були відомі старослов'янській мові?
5. Які види означень засвідчено у старослов'янській мові? Чим
вони виражалися? У чому полягала специфіка означення у
старослов'янській мові?
6. Які види додатків були відомі старослов'янській мові? Чим
вони виражалися?
7. Які види обставин засвідчені у старослов'янській мові? Чим
вони виражалися?
8. У чому полягала специфіка конструкцій із подвійними
відмінками? Які подвійні відмінки засвідчено у старослов'янській
мові? Яка синтаксична роль других відмінків?
163

9. Які види односкладних речень були наявні у старослов'янській
мові?
10. Які типи складних речень існували у старослов'янській мові?
11. Які види підрядних речень можна виокремити у
старослов'янській мові?
12. Який зворот називають "давальним самостійним"? Із яких
структурних елементів він складається? Які значення міг
передавати "давальний самостійний"? Як його потрібно
перекладати сучасною українською літературною мовою?

Завдання
I. У наведених реченнях зі старослов'янських текстів

визначте підмет і схарактеризуйте засоби його вираження.
i прhход#штю иñви  по немь iдете â слhпца 
зов5шта i гë\шта (Зогр). оумрhтъ же и богатr тъ  и
погребош# і (Сав). не по мъногоу же прист5пьше
сто0штеи рhш# петрови (Мар). і ни желhзномъ
5жемь его никтоже не можааше съв#зати (Мар).
послhдь же пріст5плъша  дьва льжасьвhдhтелh
рhсте (Ас). въ тhхъ же лежааше множьство
бол#штіихъ  слhпъ хромъ соухъ  ча\mиихъ двіженіh
въ водh (Ас). иcъ же троуждъ с# отъ п5ті сhдhаше
тако на стоуденци (Ас). и пріст5плъ едінъ отъ
кьнижьнікь рече емоу (Ас).

II. У наведених реченнях зі старослов'янських текстів
визначте присудок і схарактеризуйте засоби його вираження.
чловhкъ бh домовитъ иже насади виноградъ і
оплотомъ і огради і ископа вь немь точило і созъда въ
немъ стлъпъ і въдастr и дhлателемъ и отиде (Мар). і
ни желhзномъ 5жемь его никтоже не можааше
съв#зати  (Мар). онъ же слrшавь сіи  пріскръбенъ
бrстъ  бh бо богатъ shло (Ас). оні же отъвhштавъше
164

рhш#  повіненъ естъ сьмръті (Ас). тогда нач#тъ
ротіті с# и кл#ті  hко не зна\ чëка (Ас). годіна же бh
hко шестаа (Ас). никrже бо рабъ можетъ двhма
ãинома работати (Сав). кто же отъ васъ пекr с# 
можетъ възложити на тhло свое (Сав). излhзъ же ис
кораблh петръ  и хождаше по водh и приде къ iс%  вид#
же вhтръ лютъ оубо" с#  и нач# потаплhти с# (Сав).
чëкъ единъ бh богатъ  и облачаше с# въ поръф:р5 и въ
оусонъ (Сав).

III. У наведених реченнях зі старослов'янських текстів

визначте головні та другорядні члени речення і схарактеризуйте їх.
і абие посълавъ цcрь воина · повелh принести глав5
его (Мар). егда же приближи с# врhм# плодомъ посъла
рабr сво0 къ дhлателемъ при0ти плодъ его (Мар). і
вьзведе и диhволъ на гор5 вrсок5  показа емоу

вьсhка цñрствиh въселенr0 вь чhсh врhменьнh
(Мар). междю нами и вами пропасть велика оутврьди
с# (Сав). петръ же идhаше по немь из далече  до двора
архиереова  и въшедъ вън5трь  сhдhаше съ слоугами 
відhті хот# коньчин5 (Ас). пріде бо ñнь чëчь възіскатъ 
и сïстъ погrбьшіихъ (Ас). оузьрhвъ же иñъ многъ
народъ окръстъ себе  повелh иті на онъ полъ (Ас).
милосрьдовавъ же ãь раба того  отъпоусти і длъгъ
отъдастъ емоу (Сав). и въ адh вьзведъ очи своі  въ
м5кахъ сr  оузърh аврама из далеча и лазора на лонh
его (Сав). самарhнинъ же етеръ гр#дr приде къ немоу 
и видhвъ і млñрдова  и прист5пь об#за "звr его
вьзлива# олhі и вино  възъмъ же і на скотъ своі 
приведе же і въ господ5  и прилежаше емь (Сав).
посълетъ ãъ анãлr сво#  и събер5тъ \ конъцъ
земл# въс# съблаzнr  и твор#m## беzаконие  и
въвръг5тъ # въ пеmъ wгнън5 (Унд).
165

IV. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
конструкції з давальним самостійним, поясніть їхню структуру і
перекладіть їх сучасною українською літературною мовою.
iждивъшю же емq вьсh  быстъ гладъ крhпъкъ на
странh тоi  i тъ нач#тъ лишати с# (Зогр). еште же
емq далече с5штю  qзьрh i îць его  i милъ емq
бrс(тъ) (Зогр). вечерq же бrвъшю  възлеже съ
обhма на дес#те qченикома  i hд5штемъ iмъ рече 
аминь гë\ вамъ (Зогр). iшьдъшq же емq въ врата
qзьрh и дрqгаh  i гëа имъ тq и сь бh чëкъ  съ иcмъ
назарhниномь (Мар). i приклqчьшю с# дьни потрhбънq 
егда иродъ рождъствq своемq вечер\ творhаше
кън#sемъ своимъ и тrс5штьникомъ  i стареишинамъ
галилеискамъ  и въшедъши дъштери е0 иродиhдh  i
пл#савъши и qгождъши иродови i възлеж#штиимъ
съ нимъ · рече цcрь дhвици проси q мене емq же
аште хоmеши и дамъ ти (Мар). i излhзъшq емq ис
кораблh сърhте и отъ гробъ чêъ нечистомь дõмь  iже
жилиmе имhаше въ гробhхъ (Мар). и вълhзъшю емq
въ корабль  по немь идош# qченици его (Остр). въ овн
въшедъшоу èсоу въ капернаоумъ  пріст5пи кь немоу
сьтьникъ  мол# и и гë# (Ас). іñоу рождьшю с# въ
виfьлеомh июдhісцhмь  вь дни ирода öра  се вльсви
отъ въстокъ прид5 въ еpлмъ (Сав). зачънъшю же
емоу сърицати слово  приведе с# емоу единъ
длъжъникъ тьмh таланьтъ  и не им5mю емоу что
въздати  повелh емоу ãь продати с#  и жен5 и все
имhние свое (Сав). съп#mемъ же чëвкомъ  приде
врагъ его и въсhh плhвелъ посрhдh пъшениц# и
wтиде (Унд).

166

V. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть
конструкції з подвійними відмінками, поясніть їхню структуру і
перекладіть їх сучасною українською літературною мовою.
и вr хоштете оученици его бrти (Мар). обрhте
отроковиц5 леж#шт5 на одрh (Зогр). видhвъше и
оученици ход#шть по морю (Зогр). іродъ бо боhаше с#
иоана  вhдr и м5жа праведъна и сòа  и хранhаше и
(Мар). прид5 къ иcви и видhш# бhсъновавъшааго с#
сhд#mа обльчена  і съмrсл#mа (Мар). вr бо бhсъни
с5ште нr цhлом5дрънr# бhшенr мьните (Супр).
къто м# постави с5ди\ надъ вами (Мар). добрhа ти
естъ вънити въ животъ хромоу ли бhдъноу неже
дьвh р5цh и дъвh ноsh им5штю въвръженоу бrти
въ огнь вhчънr (Мар). лhпо имъ бh жено\
побhжденомъ бrти (Супр).

VI. У наведених уривках зі старослов'янських текстів

знайдіть складноcурядні речення, визначте їх вид, поясніть
засоби зв'язку в них і перекладіть їх сучасною українською
літературною мовою.
і съниде дождъ и прид5 рhкr  и вьзвhаш# вhтри 
і напад5 на храмин5 т5 (Мар). і не на лице зьриши 
нъ въ істин5 п5ти áжи\ оучиши (Зогр). дъштери
åлмскr  не плачите с# о мнh  обаче о себе плачите с#
(Зогр). лисі hзвінr им5тъ  и пьтиц# нáсьнъи0
гнhзда  а cнъ чëчъ не иматъ кьде главъи подъклоніті
(Ас). нrн" же съде оутhшаетъ с#  а тr страждеши
(Сав). въсhhвr добрwе сhм# ñнъ чëвчъскr естъ  а
село естъ въсъ миръ (Унд). можааше привлhшти и
оученика  нь не хотhаше ноужде\ сътворити добра (Супр).

167

VII. У наведених уривках зі старослов'янських текстів
знайдіть підрядні означальні речення, визначте засоби зв'язку в
них, перекладіть фрагменти текстів сучасною українською
літературною мовою.
хлhбъ бо іже азъ дамь  плъть моh естъ  \же азъ
дамь за животъ вьсего мира (Зогр). чьто же видиши
с5чьць іжь естъ въ оцh братра твоего  а брьвна еже
естъ въ оцh твоемь не чюеши (Зогр). подобьно естъ
öрьство нáсъное зрьноу гороушъноу  еже пріемъ чëкъ 
въвръже въ врътоград свои  и въстрасте и бъси въ
дрhво велие (Ас). комоу оуподобл\ öрствие áжіе 
подобьно естъ квасоу  іже приемъші жена · съкрr въ
м5цh трі сатъ  дондеже въскrсн5 вьсh (Ас). подобьно
естъ цpствие нáское  чëкоу цpю  иже изволи съвhmати
слово съ рабr своіми (Сав). и се звhзда \же видhш# на
въстоцh  идhше предъ ними  доньдеже пришъдъши
ста на врьхоу  идеже бh отроч# (Сав).
VIII. Визначте види підрядних речень із багатозначним словом
"ко (hко) – сполучником і сполучним словом (прислівником).
да оувhсте hко власть иматъ ñнъ ÷скr на земи 
отъпоуштати грhхr (Зогр). бh же cнъ его старhі на
селh  і hко гр#дr приближі с# къ домq  і слrша
пhниh і ликr (Зогр). сего ради вr не послоушаете  hко
нhсте отъ áа (Зогр). влънr же въливаах5 с# въ
лади\  hко оуже погр#зн5ти хотhаше (Зогр). и
пом#н5 петръ гëъ иñвъ  іже рече емоу  hко прhжде
даже коуръ не възгласітъ  трі кратr отвръжеши с#
мене (Ас). не с5тъ отъ вьсего мира  hко и азъ отъ
вьсего мира нhсмь (Ас). блажени алч5mии и
ж#жд5mии правъдr  hко ти насrт#тъ с#  блажени
милостиви hко ті поміловани б5д5тъ  блажені чісти
168

срäцмъ hко ті áа оуzьр#тъ (Ас). и оузьрhвъ же народъи 
възиде на гор5  и hко сhде  пріст5пиш# кь немоу
оученици его (Ас). тако бо áгъ вьзлюби мира  hко ñна
своего иноч#дааго дастъ (Мар). рече  îче авраме
помилоуі м#  и посъли лазора да омочитъ коньць
прьста своего въ водh  и оустоудитъ #зыкъ моі  "ко
стражд5 въ пламени семь (Сав). дрьзаіте  "ко азъ
побhдихъ миръ (Сав). глаголете вr сами "ко м5дри tсмъ
(Супр). не вhсте ли "ко огню неоугасаtмоу бrти (Супр).

IX. У наведених уривках зі старослов'янських текстів знайдіть

складнопідрядні речення, визначте їх вид, схарактеризуйте
засоби зв'язку в них і перекладіть їх сучасною українською
літературною мовою.
овиі за ланіт5 оударіш# гëmе  прорьці намъ õе кто
естъ оудареи т# (Ас). закліна\ т# áмъ жівrимъ да
речеші намъ  аште тr есі õъ ñнъ áа жівааго (Ас). нъ
гр#детъ година и инh естъ  егда истиннии поклонници
поклон#тъ с# îцю  äхомъ и истино\ (Ас). мьнh
подобаетъ дhлаті дhла посълавъшааго м#  доньдеже
денъ естъ (Ас). бh же с5бота егда створи бръние иñ  и
отвръзе емоу очи (Ас). аmе оубо око твое естъ просто 
все тhло твое просто естъ  аmе ли око твое л5каво
естъ  все тhло твое тьмно естъ  аmе ли свhтъ иже
вь тебh тъма естъ  то тъма кольми (Сав). въ онов 
оубhди iс оученикr сво# вьлhсти въ корабь  и варити
его на онъ полъ морh  доньдеже отъп%ститъ народъ
(Сав). онъ же не хотhше  нъ ведъ і въсади вь
тьмьниц5  доньдеже въздастъ всь длъгъ своі (Сав).
ãь гëа емоу  рабе л5кавr  въсь длъгъ твоі оставихъ
тебh  понеже моли м# (Сав). не подобаше ли и тебh
помиловати подроуга своего  "коже и азъ тебе
169

помиловахъ (Сав). такоже и îць моі нáскr  створитъ
вамъ аmе не отъдасте къждо братоу своемоу  отъ
сpдць ваш(и)хъ  прhгрhшениі (Сав). егда зъванъ
б5деши на бракъ  не с#ди на прhдьниімь мhстh  еда
кто чьстьнhі тебе б5детъ зъванrхъ  и пришъдъ
зъвавr т# и оного  речетъ ти  даждъ семоу мhсто 
и тогда начьнеши съ стоудомъ послhдьнее мhсто
дрьжати (Сав). и събра вс# архиере# и кънижьникr
людьскr#  и въпрошаше # къде õс раждаетъ с# (Сав).
шъдъше испrтаіте извhстьно о отроч#ти  егда
обр#mете е повhдите ми  да и азъ шъдъ поклон5 с#
емоу (Сав). мари" же магдалrни и мари" иоwсеова
zьр"ста къде и полагаах5 (Остр). егда же проz#бе
трhва  и плодъ сътвори  тогда и hвис# плhвелъ
(Унд). wнъ же рече ни еда како въстръzа5mе плhвелr
 въстръгнете и съ ними пъшениц5 (Унд).

Література
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – С. 185–197.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода.
– К. : Вища школа, 1975. – С. 253–271.
Станівський
М.Ф.
Старослов'янська
мова
/
М.Ф. Станівський. – К. : Вища школа, 1983. С. 240–262.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта :
Наука, 2002. – С. 185–191.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев –
М. : Просвещение, 1986. – С. 241–267.

170

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Підручники
Леута О.І. Старослов'янська мова / О.І. Леута. – К. : Вища
школа, 2001. – 255 с.
Майборода А.В. Старослов'янська мова / А.В. Майборода. –
К. : Вища школа, 1975. – 294 с.
Ремнёва М.Л. Старославянский язык: Учебное пособие /
М.Л. Ремнёва. – 2-е изд., испр. – М.: Академический проект,
2004. – 352 с.
Станівський М.Ф. Старослов'янська мова / М.Ф. Станівський.
– К. : Вища школа, 1983. – 264 с.
Турбин Г.А. Старославянский язык / Г.А. Турбин,
С.Г. Шулежкова. – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Флинта : Наука,
2002. – 216 с.
Хабургаев Г.А. Старославянский язык / Г.А. Хабургаев. –
2-е изд., перераб. и доп. – М. : Просвещение, 1986. – 288 с.

Збірники завдань і вправ
Дядищева-Росовецька Ю.Б.
Матеріали до вивчення
старослов'янської мови для студентів І курсу Інституту філології
спеціальності "Літературна творчість, українська мова та
література, іноземна мова". – К. : Фітосоціоцентр, 2012. – 108 с.
Леута О.І. Старослов'янська мова: Збірник вправ і практичних
завдань / О.І. Леута, В.І. Гончаров. – К. : Вища школа, 2004. – 199 с.
Майборода А.В. Старослов'янська мова : Збірник вправ і
завдань / А.В. Майборода, Л.І. Коломієць. – К. : Вища школа,
1992. – 166 с.
Старославянский язык : Таблицы. Тексты. Учебный словарь
/ В.Д. Бондалетов, Н.Г. Самсонов, Л.Н. Самсонова; под ред. проф.
В.Д.Бондалетова. – 5-е изд. М. : Флинта : Наука, 2012. – 296 с.
171

Федик Л. Старослов'янська мова. Іменник : Збірник тестових
завдань / навч. посібник / Л. Федик. – Львів : ЛНУ імені Івана
Франка, 2011. – 266 с.
Юсип-Якимович Ю.В., Шимко О.В. Старослов'янська мова :
Модульний курс / навч. посібник / Ю.В. Юсип-Якимович,
О.В. Шимко. – К. : Знання, 2009. – 279 с.

Словники і довідники

Етимологічний словник української мови : у 7 т. / [редкол.:
О. С. Мельничук (голов. ред. та ін.)]. – К. : Наукова думка, 1982.
– (Cловники України). – Т. 1–6.
Скрипник Л.Г. Власнi iмена людей. Словник-довiдник /
Л.Г. Скрипник, Н.П.Дзятківська; за ред. В.М. Русанівського. –
3-тє вид., випр. – К. : Наукова думка, 2005. – 334 с.
Словник Біблійного Богослов'я : [пер. з фр.] / ред.: К. ЛеонДюфура [та ін.]; пер. за заг. ред. Владики Софрона Мудрого,
ЧСВВ. – Львів: Місіонер, 1996. – 934 с.
Старославянский словарь : (по рукописям X–XI веков) /
[Э. Благова, Р. М. Цейтлин, С. Геродес и др.]; Славян. ин-т Акад.
наук Чеш. Респ., Ин-т славяноведения и балканистики РАН; под
ред. Р. М. Цейтлин [и др.]. – 2-е изд., стер. – М. : Русский язык,
1999. – 842 с.
Трійняк І.І. Словник українських імен / І.І. Трійняк. – К. :
Довіра, 2005. – 509 с.
Этимологический словарь славянских языков (праславянский
лексический фонд) / Под ред. О.Н.Трубачева. – М. : Наука,
1974–2012. – Вип. 1–38.
Фасмер М. Этимологический словарь русского языка /
М. Фасмер; пер. с нем. и доп. О. Н. Трубачева. – М. : Прогресс,
1964 –1973. – Т. 1– 4.
Фразеологический словарь старославянского языка (проспект) /
Под ред. С.Г. Шулежковой. – М.; Магнитогорск: ООО
"Издательство ЭЛПИС", 2006. – 340 с.
Slovník
jazyka
staroslověnského
–
Lexicon
linguae
palaeoslovenicae. Praha, 1966–1997. – T. 1–4.
172

Монографії і статті
Бевзенко А.Т. Заміна зредукованих [ъ], [ь] у Клоцовому
збірнику XI ст. / А.Т. Бевзенко, С.П. Бевзенко // Мовознавство. –
1985. – № 5. – С. 51–54.
Бирнбаум Х. Праславянский язык. Достижения и проблемы в
его реконструкции / Х. Бирнбаум. – М. : Прогресс, 1987. – 512 с.
Брайчевський М. Походження слов'янської писемності / М. Брайчевський. – К. : Видавничий дім "KM Academia", 1998. – 154 c.
Вендина Т. И. Средневековый человек в зеркале
старославянского языка / Т.И. Вендина; РАН, Ин-т
славяноведения. – М. : Индрик, 2002. – 334 с.
Ефимова В.С. О влиянии языка греческих оригиналов на
словообразовательные процессы в старославянском языке /
В.С. Ефимова // Славяноведение. – 2004. – № 4. – С. 35 – 47.
Истрин В.А. 1100 лет славянской азбуки / В.А. Истрин. –
2-е изд., перераб. и доп. – М. : Наука, 1988. – 191 с.
Німчук В.В. Київські глаголичні листки / В.В. Німчук. – К. :
Наукова думка, 1983. – 141 с.
Огієнко І. Костянтин і Мефодій, їх життя та діяльність : у 2-х т. /
Огієнко Іван. – Варшава, 1927–1928. – Т. 1. – 324 с.; Т. 2. – 400 с.
Скляренко В.Г. До питання про "руські письмена" в житії
Костянтина Філософа. / В.Г. Скляренко // Мовознавство. – 2014.
– № 2. – С. 3–14.
Успенский Б.А. О происхождении глаголицы / Б.А. Успенский
// Вопросы языкознания. – 2005. – № 1. – С. 63–77.
Цейтлин Р.М. Лексика старославянского языка: Опыт анализа
мотивированных слов по данным древнеболгарских рукописей X –
XI веков / Р.М. Цейтлин. – М. : Наука, 1977. – 336 с.
Черниш Т.О. Слов'янська лексика в історико-етимологічному
висвітленні. – К. : Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, 2003. – 478 с.

173

ТЕКСТИ
ЗОГРАФСЬКЕ ЧОТИРИЄВАНГЕЛІЄ
Блага вість

въ шестr же ìсць посъланъ бrстъ аãлъ
гавьриiлъ отъ áа  въ градъ галилеiскъ  емоуже
iм# назаретъ  къ дhвh обр5ченh м5жеви 
емоуже iм# iосифъ  отъ домоу дaва  iм# дhвh
мариh  i въшьдъ къ неi аãлъ рече  радоуi с#
благодhтънаh ãь съ тобо\  бëгсвена тr въ
женахъ  wнa же слrшавъши съм#те с# о словеси
его  i помrшлhаше вь себh  како се б5детъ
цhлованье  i рече еi аãлъ не боi с# марие 
обрhте бо благодhть отъ áа  i се зачьнеши въ
чрhвh  i родиши cнъ  i наречеши iм# емоу iс  сь
б5детъ велiи  i cнъ въшьнhаго наречетъ с# 
i дастъ емоу ãь áъ  прhстолъ дaда îца его  i
въцритъ с# въ домоу ihковли въ вhкr 
i öрствоу его не б5детъ коньца  рече же мариh
къ аãлоу  како б5детъ се  iде м5жа не зна\  i
отъвhmавъ аãлъ рече еi  äхъ cтr наiдетъ на
т#  i сила вrшьнhаго осhнитъ т#  тhмь же i
еже родитъ с#  cто наречетъ с# cнъ áжiи  i се
елисаветъ  5жика твоh  i та зачьнетъ въ
старостъ сво\  i се ìць шестr естъ еi 
174

нарицаемhi неплодъви  hко не iзнеможетъ отъ
áа вьсhкъ гëъ  рече же марьh  се раба ãнh 
б5ди мнh по гëоу твоемоу  i отиде отъ не0 аãлъ
(Лк 1: 26–38).
Розшифрування написаних під титлами слів
аãлоу = ангелоу, аãлъ = ангелъ
áа = бога, áъ = богъ
бëгсвена = благословена
гëоу = глаголоу, гëъ = глаголъ
ãнh = господьнh
ãь = господь
дaва = давrдова
дaда = давrда
äхъ cтr = доухъ св#тr(и)
iс = iсоусъ
ìсць, ìць = мhс#ць
îца = отьца
cнъ áжiи = сrнъ божiи
cто = св#то
öрствоу = цhсарьствоу
Словник
зач#ти въ чрhвh завагітніти
неплодr, -дъве ж.р. безплідна жінка
съм#сти с# (съм#т5 с#, съм#теши с#) докон.
збентежитись, стривожитись
цhлованье тут: привітання
5жика, -r ч.р. і ж.р. родич, родичка

175

Зцілення хворого

i вълhзъ въ корабь èс  прhhде i приде въ свои
град  i се принесош# емоу ослабленъ жилами  на
одрh леж#шть  i видhвъ iс вер5 iхъ  рече
ослабленоу емоу  дръзаи ч#до отъпоушта\тъ
ти с# грhси твои  i се етери отъ кънижьникъ
рhш# къ себh  сь власвимисаетъ  i видhвъ èс
помrшлениh iхъ  рече въск5\ вr мrслите
зъло въ сръдьцихъ вашихъ  чьто бо естъ
оудобhе решти  отъпоушта\тъ ти с# грhси
твои  ли решти въставъ ходи  нъ да оувhсте
hко власть iматъ cнъ чcкъi на земли 
\поуштати грhхr  тъгда гëа ослабленоумоу 
въставъ  възьми одръ твои i иди въ домъ твои 
видhвъше же народи чюдиш# с#  i прославиш#
áа давъшааго власть так5 чêомъ (Мт 9: 1–8)
Розшифрування написаних під титлами слів
áа = бога
гëа = глагола
èс, iс = исоусъ
cнъ чcкъi = сrнъ чловhчьскъи
чêомъ = чловhкомъ
Словник
власвимисати, -а\, -аеши недокон. богохулити
въск5\ присл. чому, для чого
одръ, -а ч.р. постіль, ноші
ослабленъ жилами паралізований
оудобь присл. легко, нескладно
176

Зцілення сліпих

i прhход#штю иñви  по немь iдете â слhпца 
зов5шта i гë\шта  помилоуi нr èс сíе дaвъ 
пришьдъшоу же емоу въ домъ  прист5писте къ
немоу слhпца  і гëа іма èс  вhроуета ли  hко
мог5 се створити  гëасте емоу  еi ãи  тъгда
косн5 h въ очи гë#  по вhрh ваю б5ди вама  i
отвръзосте с# очи іма  i запрети іма èс  гë# 
блюдhта да никтоже не оувhстъ  она же шедъша
прослависте и по всеи земи тои (Мт 9: 27–31).
Розшифрування написаних під титлами слів
â = дъва
ãи = господи
гëасте = глаголасте
гë# = глагол#
èс = исоусъ, èсви = исоусови
сíе дaвъ = сrне давrдовъ

Притча про чоловіка,
який приготував звану вечерю

чêъ етеръ сътвори вечер5 вель\  i възъва
мъногr  i посъла рабr сво0 въ годин5 вечер# 
рече зъванrмъ гр#дhте  hко оуже готова с5тъ
всh  i нач#ш# въ коупh отърицати с# в’си 
пръвr рече емоу  село коупихъ  iмамь н5жд5
iзити  i видhти е мол\ т# iмhi м# отъречена  i
дроугr рече емоу  с5пр5гъ воловънrхъ 
177

коупихъ п#ть  і гр#д5 iскоуситъ іхъ  мол\ т#
iмhi м# отрекъша с#  i дроугr рече  жен5
по0хъ  i сего ради не мог5 прити  пришьдъ
рабъ повhда ãноу своемоу  тогда разгнhвавъ с#
ãнъ домоу  рече рабоу своемоу  iзиди на
расп5тьh i стъгнr града i ништ#0 i бhдънr0
 i хромr0 i слhпr0  въведи сhмо  i рече рабъ
 ãи бсr еже повелh i еmе мhсто естъ  i рече ãь
рабоу  iзиди на п5ти  i хал5гr  i оубhди
вьнити  да наплънитъ с# домъ моi (Лк 14: 16–23).
Розшифрування скорочених слів
бсr = бrстъ
велии = великий
ãи = господи
чêъ = чловhкъ
Словник

жен5 по0ти одружитися
iмамь н5жд5 мені потрібно
iскоусити випробувати
расп5тьt перехрестя вулиць, доріг; майдан
стъгна вулиця
с5пр5гъ воловънrи парна упряжка волів
хал5га загорожа, огорожа
чêъ етеръ якийсь (один) чоловік

178

Таємна вечеря

въ пръвr же дьнь опрhснъкъ прист5пиш#
оученици кr èсv  гë\ште къ немоу  къде
хоштеши і оуготоваемъ ти hсти пасха  онъ же
рече ідhте въ градъ къ етероу  і рьцhте емоу 
оучитель гëетъ  врhм# мое близъ естъ оу тебе
сътвор5 пасх5 съ оученикr своіми  і сътвориш#
оученици  hкоже повелh імъ èс  і оуготоваш#
пасх5  вечероу же бrвъшю  възлеже съ обhма
на дес#те  оученикома  і hд5штемъ імъ рече 
аминь гë\ вамъ  hко единъ отъ васъ прhдастъ
м#  і скръб#ште зhло нач#ш# гëати емоу 
единъ кождо іхъ  еда азъ есмь ãи  3нъ же
отъвhштавъ рече  омочиі съ мно\ въ солило
р5к5  тъ м# прhдастъ  cнъ же ÷скъі ідетъ
hкоже естъ псано о немь  горе же ÷коу томоу 
імьже cнъ ÷скъі прhданъ б5детъ  добрhе емоу
би бrло  аште с# би не родилъ ÷къ тъ 
отъвhштавъ же іюда прhдавъі его рече  еда
азъ есмь равви  гëа емоу тr рече  hд5штемъ
же імъ  приімъ èс  хлhбъ і бëгвивъ  прhломи і 
і даhше оученикомъ своімъ і рече  примhте
hдите  се естъ тhло мое  і примъ чаш5  і
хвал5 въздавъ дастъ імъ гë#  пиіте отъ не0
вси се естъ кръвь моh  новаего завhта 
проливаемаh за многr  въ отъпоуштение
грhхомъ  гë\ же вамъ  hко не імамь питии отъ
плода сего лозънаго  до того дне  егда пи\ съ
179

вами  но въ öрси îца моего  і въспhвъше
ізидош# въ гор5 елеоньск5\ (Мт 26: 17–30)
Розшифрування написаних під титлами слів
бëгвивъ = благословивъ
ãи = господи
гëа = глагола, гëати = глаголати, гëетъ = глаголетъ,
гë# = глагол#, гë\ = глагол\, гë\ште = глагол\ште
èс = исоусъ, èсv = исоусовv
îца = отьца
cнъ ÷скъі = сrнъ чловhчьскъі
öрси = цhсарьствии
÷коу = чловhкоу, ÷къ = чловhкъ
Словник
опрhснъкъ прісний хліб, опріснок
cолило таріль

МАРІЇНСЬКЕ ЧОТИРИЄВАНГЕЛІЄ
Відступництво Петра

петръ же вьнh сhдhаше на дворh і прист5пи
къ немоу едина рабrни гë\шти  і тr бh съ
иcмь галилеискrмъ  онъ же отъвръже с# предъ
вьсhми гë#  не вhмь чьто гëеши  ішьдъшоу же
емоу въ врата оузьрh и дроугаh  і гëа имъ тоу и
сь бh чëкъ  съ иñмъ назарhниномь  і пакr
отъвръже с# съ кл#тво\  hко не зна\ чëвка 
не по мъногоу же прист5пьше сто0штеи рhш#
180

петрови въ истин5 и тr отъ нихъ еси  ібо и
бесhда твоh авh т# творитъ  тогда нач#тъ
ротити с# и кл#ти с# hко не зна\ чëвка  і абие
кокотъ възгласи  і помhн5 петръ гëъ иñовъ іже
рече емоу  hко прежде даже кокотъ не възгласитъ 
три кратr отъвръжеши с# мене  і ишедъ вонъ
плака с# горько (Мт 26: 69–75).
Розшифрування написаних під титлами слів
гëа = глагола, гëеши = глаголеши, гëъ = глаголъ,
гë\шти = глагол\шти, гë#= глагол#
иñовъ = исоусовъ, иñмь = исоусомь
чëвка = чловhка, чëкъ = чловhкъ
Словник

ротити с# присягатися
кокотъ півень

Усікновення голови Йоана Хрестителя

тъ бо иродъ посълавъ 0тъ иоана  і съв#за и
въ темници  иродиhдr ради женr филипа
братра своего  hко ожени с# е\  гëаше бо иоанъ
иродови  не достоитъ тебh имhти женr филипа
братра своего  иродиh же гнhвааше с# на нь  і
хотhаше и оубити и не можааше  іродъ бо
боhаше с# иоана  вhдr и м5жа праведъна и сòа 
и хранhаше и  і послоуша0 его мъного творhше 
і въ сласть его послоушааше і приклоучьшю с#
дьни потрhбьноу  егда иродъ рождъствоу
181

своемоу вечер\ творhаше кън#sемъ своимъ и
тrс5штьникомъ  і стареишинамъ галилеискамъ 
и въшедъши дъштери е0 иродиhдh  і пл#савъши
и оугождьши иродови  і възлеж#штиимъ съ
нимъ  рече цñрь дhвици проси оу мене емоу же
аште хоmеши и дамъ ти  і кл#тъ с# еи hко
егоже аште просиши дамь ти  до полъ цñрствиh
моего  она же ишедъши рече къ матери своеи 
чесо прош5  она же рече главr иоана кpстителh 
і въшедъши абие съ тъштаниемь къ цñрю 
проси гë\шти хоm5 да даси ми  отъ него на
блюдh глав5 иоана крьстителh  і прискръбенъ
бrстъ цñрь за кл#твr  и възлеж#mиихъ съ нимъ 
не въсхотh отърешти с# еи  і абие посълавъ цcрь
воина  повелh принести глав5 его  онъ же шедъ
оусhкн5 и вь темници  і принесе глав5 его на
мисh и дастъ \ дhвици і дhвица дастъ \ матери
своеи  и слrшавъше оученици его  вьз#с#
троупъ его и положиш# въ гробh (Мр 6: 17–29).
Розшифрування написаних під титлами слів
гëаше = глаголаше, гë\шти = глагол\шти
кpстителh = крьстителh
сòа = св#та
цñрствиh = цhсарьствиh
цñрю = цhсарю
Словник

0ти схопити
потрhбьнъ тут: сприятливий
182

Притча про чоловіка,
який побудував свій дім на піску

вьсhкъ оубо иже слrшитъ словеса моh си и
творитъ h  оуподобл\ и м5ж\ м5дроу  иже
созъда храмин5 сво\ на камене  і съниде дождъ
и прид5 рhкr  и вьзвhаш# вhтри  і напад5 на
храмин5 т5  и не паде с# основана бо бh на
камене  и вьсhкъ слrш#и словеса моh си и не
твор#и ихъ  оуподобитъ с# м5ж5 боу\  іже
созъда сво\ храмин5 на пhсцh  і съниде дождъ
и прид5 рhкr и вьзвhаш# вhтри и опьрhш# с#
храминh тои  і паде с#  бh разроушение е0
велие shло (Мт 7: 24–27).
Словник

боуи нерозумний
опьрhти с# спертися

Притча про сіяча

въ тъ же день ишьдъ иcъ из домоу сhдhше
при мори  і събъраш# с# къ немоу народи
мъноsи  і hко вьлhзъ въ корабь сhде и весь
народъ на помори стоhше  и гëа имъ мъного
притъчами гë#  се изиде сh0и да сhетъ 
і сh\mоумоу  ово оубо пад5 при п5ти  і прид5
птиц# неácкr0 и позобаш# h  дрqгаа же пад5
на каменеихъ  hже не имhаш# земл# мъногr 
183

і абье проз#б5  зане не имhше гл5бинr
землh  сълнъцоу же восиhвъшю присв#д5  і
зане не имhх5 корениh исъх5  а дрqга пад5
въ трънии  і вьзиде тръниt и подави h 
дрqгаа же пад5 на земли добрh  і даhх5 плодъ 
ово съто  ово шесть дес#тъ  ово три дес#ти 
імh#и оуши слrшати да слrшитъ  и прист5пьше
оученици рhш# емоу  по что притъчами
глаголеши имъ  онъ же отъвhmавъ рече  hко
вамъ дано естъ разоумhти таинаа цpствиh
нáскааго  онhмъ же не дано естъ  ім5mоумоу бо
дастъ с# і изб5детъ емоу  а иже не иматъ 
і еже иматъ възьметъ с# отъ него  сего ради
притъчами имъ гë\  hко вид#mе не вид#тъ 
і слrш#mе не слrшатъ ни разоумhва\тъ 
і събrваетъ с# имъ пpрочъство исаино гë\mее 
слоухомь оуслrшите и не имате разоумhти 
і зьр#mе оузьрите и не имате видhти  отлъстh
бо сpдце людеи сихъ  і оушима т#жъко
слrшаша  і очи свои съмhжиш#  еда когда
оузьр#тъ очима  і оушима оуслrш#тъ і
сpдцемь разоумh\тъ  і обрат#тъ с# и исцhл\
0 · ваши же блаженhи очи hко видите  і оуши
ваши hко слrшите  аминь бо гë\ вамъ  hко
мънози пpци и праведьници въжделhш# видhти 
hже видите и не видhш#  и слrшати hже
слrшите и не слrшаш#  вr же оуслrшите
притъч5 сhвъшааго  вьсhкъ иже слrшитъ
словеса цñарествиh  і не разоумhваатъ 
184

приходитъ же неприhзнь і въсхrтаатъ сhное
въ сpдци его  се естъ сhное при п5ти  а сhное
на камене  сь естъ слrш#и слово і абие съ
радости\ приемл# е  не иматъ же корене вь
себh  нъ врhменъно естъ · бrвъши же печали и
гонению словесе ради  абье съблажнhатъ с# 
а сhаное въ трънии  сь естъ слrш#и слово 
і печаль свhта сего  і льсть бãатъства
подавлhетъ е і бес плода бrваетъ  а сhаное на
добрh земи сь естъ слrш#и слово и
разоумhва# е  і приноситъ плодъ hко подобаатъ и
творитъ ово p ово ì ово ã (Мт 13: 1–23).
Розшифрування написаних під титлами слів
бãатъства = богатъства
гëа = глагола, гë#= глагол#, гë\= глагол\, гë\mее =

глагол\mее
èс = исоусъ
неácкr0 = небеcьскr0, нáскааго = небесьскааго
пpци = пророци
пpрочъство = пророчьство
сpдце = срьдьце
цpствиh = цhсарьствиh, цñарествиh = цhсарествиh

Зцілення одержимого бісом

прид5 на онъ полъ морh  въ стран5 гадаринск5 
і излhзъшоу емоу ис кораблh сърhте и отъ
гробъ чêъ нечистомь дõмь  іже жилиmе имhаше
185

въ гробhхъ  і ни желhзномъ 5жемь его никтоже
не можааше съв#зати  зане мъногr кратr
п5тr и 5жи желhзнr съв#зан5 с5mоу 
прhтръзаах5 с# отъ него 5жа желhзна и п5та
съкроушаах5 с#  і никтоже его не можааше
оум5чити  и вrин5 день і ноmь въ гробhхъ і въ
горахъ бh вьпи0 и тлъкr с# камениемь 
оузьрhвъ же иñа издалече  тече и поклони с#
емоу  і възъпивъ гласомь велиемь гëа  что
мьнh і тебh иñе ñне áа вrшъиhаго  заклика\
т# áмь не м5чи мене  гëа емоу изиди äше
нечистrи отъ чëвка  і въпрашаше и како ти
естъ им#  і гëа емоу легеонъ мьнh естъ им# 
hко мноsи есмъ  і молhше и мъного  да не
послетъ ихъ кромh странr  бh же тоу стадо
свино пасомо при горh  і молиш# и вьси бhси
гë\mе  посъли нr вь свини0 да вь н# вьнидемь 
і абие повелh имъ иñъ  і ишедъше äси нечистии 
вънид5 вь свини0  і оустръми с# стадо по
брhгоу въ море  бh же ихъ hко дъвh тrс5mи 
і оутапаах5 въ мори  і пас5mии свини0
бhжаш#  і вьзвhстиш# въ градh и на селhхъ 
і прид5 видhтъ что естъ бrвъшее  прид5 къ
иcви и видhш# бhсъновавъшааго с# сhд#mа
обльчена  і съмrсл#mа  имhвъшааго легеонъ 
і оубоhш# с#  и повhдhш# имъ видhвъшеи  како
бrстъ бhсъноуемоу  і о свиниhхъ  і нач#с#
молити и  отити отъ предhлъ ихъ  і въход#mю
емоу въ ладииц5  молhаше и бhсъновавr с# 
186

да би съ нимь бrлъ  іñъ же не дастъ емоу  нъ
гëа емоу  иди въ домъ твои къ твоимъ  і
възвhсти имь  елико ти ãь сътвори и помилова
т#  і иде и нач#тъ проповhдати въ декаполи
елико сътвори емоу иñъ  і вьси дивлhах5 с#
(Мр 5: 1–20).
Розшифрування написаних під титлами слів
áа = бога, áмь = богомь
гëа = глагола, гë\mе = глагол\mе
ãь = господь
äси = доуси, äхмь = доухомь, äше = доуше
иñа = исоуса, иñе = исоусе, иñви = исоусови, іñъ, иñъ =

исоусъ
ñне = сrне
чëвка = чловhка, чëкъ = чловhкъ
Словник

ладиица човен
полъ тут: берег, сторона
п5та окови, пута
оум5чити тут: приборкати
5же желhзно ланцюг

Христос у пустелі. Спокушування дияволом

іñъ же ісплънь äха cта  възврати с# отъ
иордана  і ведhаше с# äхомь въ поустrн\ ê
дьнии  іскоушаемъ диhволомь  і не hстъ ничьсоже
въ тr дьни  і коньчавъшемъ с# имъ послhдь
187

възалка  і рече емоу диhволъ  аmе cнъ еси áжии 
рьци каменію семоу да б5д5тъ хлhбr  и
отъвhmа èсъ къ немоу гë#  писано естъ hко не о
хлhбh единомь живъ б5детъ ÷къ  нъ о всhкомь
гëh áжии  і вьзведе и диhволъ на гор5 вrсок5 
показа емоу вьсhка цñрствиh въселенr0 вь
чhсh врhменьнh  і рече емоу диhволъ тебе
дамъ власть сі\ вьс5 и слав5 ихъ  hко мьнh
прhдана естъ  емоуже аmе хоm5 прhдамь \ 
тr оубо аmе поклониши с# предъ мно\  б5д5тъ
тебh вьсh  і отъвhmавъ иñъ рече емоу  іди за
мъно\ сотоно  писано естъ · ãи áгоу твоемоу
поклониши с#  і томоу единомоу послоужиши 
і веде и въ iмъ  і постави и на крілh црêвьнhемь 
і рече емоу  аmе cнъ еси áжіи  връзи с#
отъс5доу низъ  писано бо естъ  hко анãлмъ
своимъ заповhсть о тебh съхранити т#  і на
р5кахъ възьм5тъ т#  да не о камень
прhтъкнеши ногr твое0  і отъвhmавъ иcъ
рече емоу  hко речено естъ  не искоусиши ãа áа
твоего  і съконьчавъ вьсhко искоушение
диhволъ отиде отъ него до врhмене  і възврати
иñъ вь силh дõвънhи въ галилh\  і вhсть изиде
по вьсеи странh о немь  і тоу оучааше на
сънъмиmихъ ихъ  славимъ вьсhми (Лк 4: 1–15).
Розшифрування написаних під титлами слів
анãлмъ = ангеломъ
áа = бога, áгоу = богоу
188

áжіи = божіи
ãа = господа, ãи = господи
гëh= глаголh, гë# = глагол#
äха = доуха, äхмь = доухомь
дõвънhи = доуховьнhи
iмъ = іtроусалимъ
іñъ, иñъ = исоусъ
ñнъ = сrнъ
cта = св#та
црêвьнhемь = црькъвьнhемь
цñрствиh = цhсарьствиh
чëкъ = чловhкъ
Словник

възалкати зголодніти
въ чhсh врhменьнh в одну мить
врhmи (врьг5, врьжеши) с# кинутися

Притча про виноградаря

чловhкъ бh домовитъ иже насади виноградъ і
оплотомъ і огради і ископа вь немь точило і
созъда въ немъ стлъпъ і въдастr и дhлателемъ
и отиде  егда же приближи с# врhм# плодомъ
посъла рабr сво0 къ дhлателемъ при0ти
плодъ его  емъше же дhлателе рабr его ового
биш# ового же оубиш# ового же камениемъ
побиш#  пакr посъла инr рабr мъножhиш#
пръвrхъ і сътвориш# имъ тожде  послhдъ же
посъла къ нимъ сrнъ свои глагол#  оусрамлh\тъ
189

с# сrна моего  дhлателе же егда оузьрhш#
сrнъ  рhш# вь себh сь естъ наслhдъникъ
придhте оубимъ і і оудръжимъ достоhние его  і
емъше и извhс# вонъ из винограда і оубиш# и 
егда же оубо придетъ господинъ винограда чъто
сътворитъ дhлателемъ тhмъ [глаголаш#
емоу] зълr зълh погоубитъ 0 и виноградъ
прhдастъ инhмъ дhлателемъ іже въздад#тъ
емоу плодr въ врhмена своh (Мт 21: 33–41).
Словник
дhлатель тут: працівник
точило прес для вичавлювання винограду
стлъпъ тут: сторожова вежа (на винограднику)

АССЕМАНІЄВЕ ЄВАНГЕЛІЄ-АПРАКОС
(ВАТИКАНСЬКИЙ КОДЕКС)
Притча про Царство Небесне

рече ãь прітч5 сі\  подобьно естъ öрьство
нáсъное зрьноу гороушъноу  еже пріемъ чëкъ 
въвръже въ врътоград свои  и въстрасте и бъси
въ дрhво велие  и птіц# нáснr0 въселіш# с#
въ вhтві его  и пакr рече  комоу оуподобл\
öрствие áжіе  подобьно естъ квасоу  іже приемъші
жена  съкрr въ м5цh трі сатъ  дондеже
въскrсн5 вьсh  и прохождааше скозh градъи и
въсі  оуч#  и шествіе твор# въ ерìлъ  рече же
190

емоу етеръ  ãи аште мало естъ сïса\mиихъ с# 
онъ же рече кь немоу  подвіsаите с# въниті
скозh тhсьнаh врата  hко мноsі гë\ вамъ 
възишт5тъ въниті  и не възмог5тъ  wтънелі
оубо въстанетъ гäнъ домоу  и затворітъ двьрі 
и начьнете вънh стоhті  и тлhmі въ двьрі гëmе 
ãи отвръзі намъ  и отъвhmавъ речетъ вам  не
вhмъ васъ отъ к5доу есте  тогда начьнете гëаті 
hхомъ прhдъ тобо\ и піхомъ  и на расп5тіихъ
нашихъ оучілъ нr есі  и рече тъ гë\ вамъ  не
вhмъ вас от к5дh есте  wтъст5піте отъ мене 
въсі дhлателе неправъдh  тоу б5детъ плачь и
скрьжьтъ з5бомъ  егда оузьрите авраама  и
исаака иhкова  и въс# пpркr  въ цpствіи áжіи 
въи же изгонимъи вонъ  и прид5т wтъ въстокь
и западъ  и сhвера и юга  и възл0г5т въ
цpствии áжіи (Лк 13: 18–29).
Розшифрування скорочених слів
бъси = бrстъ
гäнъ = господинъ
ãи = господи, ãь = господь
гëаті = глаголаті, гë\ = глагол\, гë\mе = глагол\mе
ерìлъ = иероусалимъ
нácнr0 = небеcьнr0
пpркr = пророкr
сïса\mиихъ с# = съпаса\mиихъ с#
öрствие áжіе = цhсарьствие божіе
öрьство нáсъное = цhсарьство небесьное
чëкъ = чловhкъ
191

Словник
зрьно гороушъно зерно гірчичне
дhлателе неправьдh помічники неправди
трі сатъ три сати (міра сипучих тіл)
скрьжьтъ з5бомъ скреготіння зубів

Заповіді Христа

въ но ÷къ етеръ пріде къ иñоу  искуша0 и и
гë#  оучителю благъи  чьто сътворь  жівотъ
вhчьнr наслhдоу\  рече же емоу иñъ  чьто м#
гëеши блага  никто же благь тъкьмо едінъ áъ 
заповhді вhсі  не оубіи не прhлюбr сътворі  не
оукраді не лъжі съвhдhтель б5ді  чьті îца и
ìтръ тво\  онъ же рече емоу  вьсh сі съхранихъ
отъ юности мое0  слrшавъ же иñъ рече емоу 
еште едіного не доконьчалъ есі  вьсе еліко имаші
продаждъ  и раздаи ништиимъ  и имhті имаши
ськровіште на нáсхъ  и гр#ді по мьнh  онъ же
слrшавь сіи  пріскръбенъ бrстъ  бh бо богатъ
shло  відhвъ же и иcъ  пріскръбьна с5mа  рече 
како не оудобь им5mиим богатство  въ öрство
áжіе вьниті  оудобьнh бо естъ вельб5доу скозh
игьлінh оуши проити  неже богатоу въ öрство
áжіе въниті  рhш# же слrшавъшеи  кто
можетъ сïсенъ бrті  онъ же рече  невъзможьна
wтъ чëкъ  а отъ áа въсh възможьна с5тъ
(Лк 18: 18–27).
192

Розшифрування скорочених слів
áа = бога, áъ = богъ
въ но = въ оно врhм#
ãлеши = глаголеши, гë# = глагол#
иñоу = исоусоу, иñъ = исоусъ
ìтръ = матеръ
на нácхъ = на небеcехъ
îца = отьца
сïсенъ = съпасенъ
öрство áжіе = цhсарьство божіе
чëкъ = чловhкъ

Лепта вдовиці

рече ãь своим оученікомъ  вьнемлhте wтъ
кьнижьнікь  хот#mиихъ въ одеждахъ ходіті 
и люб#mиихъ цhлованіh на тръжіmіхъ  и
прhдъсhданіh  на съньмиштихъ  и прhдьзьваніh
на вечерhхъ  іже сьнhда\т домr въдовіць 
и вино\ далече мол#тъ с#  сіи приім5ть ос5жденіе
боле  вьзьрhвъ же видh  въмhта\шт#0 въ
газофілакі\  дарr сво0 богатr0  відhвъ же
етер5 въдовіц5 оубог5 · вьмhта\m5 тоу  дьвh
лептh  и рече  вь истин5  гë\ вам  hко въдовица
сі оубогаа  боле въсhхъ въвръже  вьсі бо сіи  от
избrтъка своего  въвръг5 въ дарr  а сі о
лишеніh своего  вьсе имhние еже имhаше
въвръже  сии гë# възгласі  имh0и оуши
слrшати да слъишіт (Лк 20: 45–47 – 21:1–4).
193

Розшифрування написаних під титлами слів
гë# = глагол#, гë\ = глагол\
ãь = господь
Словник

въмhтати вкидати
газофілакі" скарбниця
прhдъсhданіt сидіння на почесних місцях
съньмиmе зібрання (молитовне)
прhдъзъваніt почесне запрошення
сънhдати тут: відбирати
цhлованіt тут: привітання
тръжиmе площа (зазвичай торгова)

Христос на допиті в архієрея Каяфи

воини же емъше иcа вhс# и кь каиафh архіереові 
идеже кьніжьніці и старьці събьраш# с#  петръ
же идhаше по немь из далече  до двора архиереова 
и въшедъ вън5трь  сhдhаше съ слоугами 
відhті хот# коньчин5  архіереи же и старці  и
сьнемъ весь  искаах5 лъжа сьвhдhтельства на
иcа hко да оубі\тъ и  и не обрhт5  многомъ же
съвhдhтелемъ пріст5павъшемъ  послhдь же
пріст5плъша  дьва льжа сьвhдhтелh рhсте  сь
рече  мог5 разоріті öрковь áжі\  и трьми
дьньми съзьдаті \  и въставъ архіереи  и рече
емоу  ничесоже лі отвhштаваеші · что сіи на т#
съвдhтельствоу\тъ  иcъ же млъчааше  и
отъвhштавъ архіереи рече емоу  закліна\ т#
194

áмъ жівrимъ да речеші намъ  аште тr есі õъ
ñнъ áа жівааго  гëа емоу иñъ  тr рече  обаче
гë\ вамъ  wтъ селh оузьріте ñна чëчh  сhд#mа
о десн5\ сілr  и гр0д5mь на облацhхъ
нáснъиихъ  тогда архіереи растръsа різr сво0
гëа  hко власвімі\ рече  чьто еmе трhбоуете
сьвhдhтель  се íнh слъишасте власвімі\ его 
чьто с# вамъ мьнітъ  оні же отъвhштавъше
рhш#  повіненъ естъ сьмръті  тогда запльваш#
емоу ліце и пакости емоу дhах5  овиі за ланіт5
оударіш# гëmе  прорьці намъ õе кто естъ
оудареи т#  петръ же вънh сhдhаше на дворh 
и прист5пі кь немоу едіна рабrні гë\mи  и тr
бh съ иcомъ галілеискrимъ  онъ же wтвръже
с# прhдъ вьсhмі гë#  не вhмь чьто гëеши  и
ишедъшоу емоу въ врата  оузьрh и дроугаh 
и гëа имъ  тоу и сь бh съ иñомъ назареомъ  и
пакr \връже с# съ кл#тво\  hко не зна\ чëка
не по мъноsh же  прист5пьше сто0mіи рhш#
петрові въ истин5  и тr \ нихъ есі  ибо и
бесhда твоh hвh т# творітъ · тогда нач#тъ
ротіті с# и кл#ті  hко не зна\ чëка  и абие
коуръ възгласі  и пом#н5 петръ гëъ иñвъ  іже
рече емоу  hко прhжде даже коуръ не възгласітъ 
трі кратr отвръжеши с# мене  и ишедъ вонъ
плака с# горько  оутроу же бrвъшоу  съвhтъ
съворіш# вьсі архиереи и старци людьстіи на иcа 
hко оубіті и  и съв#завъше и вhс#  и прhдаш# и
понтъскоумоу пілатоу  и⅛емоноу (Мт 26: 57–75 – 27:1–2).
195

Розшифрування написаних під титлами слів
áа = бога, áмъ = богомъ
гëа = глагола, гëеши = глаголеши, гë# = глагол#, гë\ =
глагол\, гëmе = глагол\mе, гëmи = глагол\mи
гëъ иñвъ = глаголъ исоусовъ
иñа = исоуса, иñомъ = исоусомь, иñъ = исоусъ
нácнъиихъ = небеcьнъиихъ
ñна = сrна, ñнъ = сrнъ
íнh = нrнh
õе = христе, õъ = христосъ
öрковь áжі\ = црькъвь божі\
чëка = чловhка, чëчh = чловhчh
Словник

абиt відразу ж
власвими" богохульство
игемонъ правитель
ланита щока
о десн5\ по праву руку
ротіті с# присягатися
сила тут: Бог
старци людьстіи старійшини
съньмъ тут: синедріон (вищий дорадчий орган у давніх

євреїв)

коуръ півень

Нагорна проповідь

въ онов въ слhдъ иñа ид5 народі мноzи от
галиле0 и декаполъ и от иерëма  и июде0  съ
оного полоу иердана  и оузьрhвъ же народъи 
196

възиде на гор5  и hко сhде  пріст5пиш# кь
немоу оученици его  и отвръzь оуста своh
оучааше 0 гë#  блажени ниmиі äхмъ hко тhх
естъ öрство нáсъное  б(л)ажени плач5штии с#
hко ти оутhш#тъ с#  блажені кротции hко ти
наслhд#т zемл\  блажени алч5mии и
ж#жд5mии правъдr  hко ти насrт#тъ с# 
блажени милостиви hко ті поміловани б5д5тъ 
блажені чісти срäцмъ hко ті áа оуzьр#тъ 
блажени сьмирh\mеи hко ти сíве áжии нарек5т
с#  блажени иzгьнании правдr раді  hко тhхъ
ест öрство нáское  блажені есте егда понос#тъ
вамъ  чëци и ижден5тъ вr  и рек5тъ въсь
zъль гëъ на вr лъж5ште мене ради  радоуите
с# и веселите hко мьzда ваша многа естъ на
нáсехъ (Мт 4: 25 – 5:1–12).
Розшифрування скорочених слів
áа = бога
въ онов = въ оно врhм#
гë# = глагол#, гëъ = глаголъ
äхмъ = доухомь
иерëма = иероусалима
иñа = исоуса
на нácехъ = на небеcьхъ
сíве áжии = сrнове божии
срäцмъ = срьдьцемь
öрство нáское = цhсарьство небесьское
чëци = чловhци
197

Словник
съ оного полоу з іншого (протилежного) берега
мьzда нагорода

Молитва фарисея

рече ãь прітч5 сі\  чëка дьва вънидосте въ
öрквь помоліт с#  едінъ фарісеи  а дроугr
мъитарь  фарісеи же ставъ сіце въ себh
молhаше с#  áже хвал5 тебh възда\  hко нhсмъ
hко и прочіи чëці  хъиmьніци  неправедьници 
прhлюбодhи  ли hко сь мrтарь  поm5 с# дьва
кратr въ с5ботъ  дес0тин5 да\ от вьсего
еліко пріт#ж\  а мъитарь издалече сто0  не
хотhаше очі възвесті на íбо  нъ біhше въ пръсі
сво0 гë#  áже мілостивъ б5ди мьнh грhшьнікоу 
гë\ вамъ  съниде сь оправьданъ въ домъ свои 
паче оного  hко въсhкъ възнос#и с# съмhрітс#
и сьмhрh0и с# вьзнесетс# (Лк 18: 10–14).
Розшифрування написаних під титлами слів
áже = боже
гë# = глагол#, гë\ = глагол\
ãь = господь
íбо = небо
öрквь = црькъвь
чëка = чловhка, чëці = чловhці

198

Словник
мrтарь збирач податків
прит#жати придбати
прьси груди

Овеча купіль

въ но въніде иcъ въ иеpлмъ  естъ же въ
еpлмhхъ на овчіи к5пhлі  hже наріцаетъ вітезда 
п0ть притворъ им5шті  въ тhхъ же лежааше
множьство бол#штіихъ  слhпъ хромъ соухъ 
ча\mиихъ двіженіh въ водh  аí⅛лъ бо гíъ на
всhко врhм#  мrhше с# въ к5пhлі и
възм5штааше вод5 и охождааше  и іже
прhжде вълажааше по възм5mеніи водr
съдравъ бrвааше  бh же тоу етеръ чëкь ë и
т
¾ л h имr въ нед5sh своемъ  сего відhвъ иñъ
леж#m(а) и разоумhвь  hко многа лhта юже
имhаше  гëа емоу хоmеші лі цhл  бъиті  \вhmа
емоу нед5жьнr еи ãи  чëка же не имамъ  да
егда възм5тітъ с# вода  въвръжет м# въ
к5пhль  егда же пріхожд5 азъ  инъ прhжде
мене вълазіт гëа емоу иñъ  въстани и възьми
одръ твои и иді въ домъ твои  и абіе цhль бсr
чëкъ  и въз#т одръ свои и хождааше  бh же
с5бота въ тъ день  гëаах5 же июдеи
ицhлhвъшоумоу с5бота естъ и не достоитъ ті
въз#ті одра своего  онъ же отвhmа имъ  іже м#
сътворі цhла  тъ мнh рече  възьмі одръ свои и
199

ході  въпросиш# же и кто есть чëкь  рекr тебh
възьми одръ твои и ході  ицhлhвr же не
вhдhаше кто естъ  иñъ бо оуклони с# народоу
с5mю на мhстh  по томъ же обрhте и иcъ въ
цpкви  и рече емоу  се цhлъ есі к томоу не
съгрhшаи  да не горе ті чьто б5детъ  иде же
чëкъ и повhда июдеомъ  hко иcъ естъ іже м#
сътворі цhла (Йн 5: 1–15).
Розшифрування скорочених слів

аí⅛лъ гíъ = ан⅛елъ господьнь
бсr = бrстъ
въ но = въ оно врhм#
ãи = господи
гëа = глагола, гëаах5 = глаголаах5
еpлмhхъ = иероусалимhхъ
иеp лмъ = иероусалимъ
иñъ = исоусъ
чëка = чловhка, чëкъ, чëкь = чловhкъ
Словник
възм5штати приводити в рух
еи господи їй Богу!
на всhко врhм# час від часу
ча\mеи які чекають

200

Самарянка

въ но въниде иcъ въ градъ самареискъ 
наріцаемъи соухарь  искрь въсі \же дастъ
иаковь иосіфоу cноу своемоу  бh же тоу стоуденець
иаковль  иcъ же троуждъ с# отъ п5ті сhдhаше
тако на стоуденци  годіна же бh hко шестаа  и
пріде жена отъ самарі0  почръпатъ водr  гëа
еи иcъ даждъ ми піті  оученици бо его ошьлі
бhах5 въ градъ  да брашъна коуп#тъ  гëа емоу
жена самарhнrни· како тr июдеи сr просіши оу
мене піті · женr самарhнъин# с5m#  не
прикаса\тъ бо с# июдеи самарhнех  \вhmа иcъ
и рече еи аmе би вhдhла даръ áжіи  и кто естъ
гëаи ті даждъ мі піті  тr бі просіла оу него и
далъ ти бі вод5 жив5  гëа емоу жена  ãи ни
почръпалника имаші и стоуденець естъ гл5бокъ 
от к5дh оубо имаші вод5 жив5  еда тъи боліи
еси îца нашго иакова  іже дастъ намъ стоуденець
сь  и ть из него пітъ  и сíве его и скоті его 
\вhmавъ иcъ рече еи  всhкъ пі00и отъ водr
се0  въжд0ждет с# пакr  а іже піетъ от
водr  \же азь дамъ емоу  не иматъ
въжд#даті с# вь вкh  нъ вода  \же азь дамъ
емоу  б5детъ въ немъ источьникъ водъи 
въслhпл\шт#0 въ животъ вhчънrи  гëа кь
немоу жена  ãи даждъ мі сі\ вод5  да ні
ж0жд5 ні пріхожд5 сhмо почръпатъ  гëа еи иcъ 
иді и пригласі м5жа своего и приді сhмо  \вhmа
жена и рече емоу не имам м5жа  гëа еи иcъ
201

добрh рече hко м5жа не имамъ  п0ть бо м5жь
имhла есі  и нrнh егоже имаши нhсть ти м5жь 
се въ истін5 рече  гëа емоу жена  ãи вижд5 hко
пpкро есі тr  îці наши поклониш# въ горh сеи · и
вr гëете hко въ еpмлh естъ мhсто  идеже
кланhті с# подобаетъ  ãла еи иcъ жено  вhр5 ми
имі  hко гр0детъ годіна  егда ни въ горh сеи ни
въ еpмлhхъ поклоните с# îцю  вr кланh(е)те
с# егоже не вhсте  мr же кланhемъ с# егоже
вhмъ  hко сïсение отъ июдеи естъ  нъ гр#детъ
година и инh естъ  егда истиннии поклонници
поклон#тъ с# îцю  äхомъ и истино\  ибо îць
тацhхъ иmетъ  кланh\mиихъ с# емоу  äхъ естъ
áгъ  іже кланhетъ с# емоу  äхомъ и истіно\
достоитъ кланhті с#  гëа емоу жена вhмь hко
месіа придет  гëемr õъ  и егда тъ прідетъ 
възвhстітъ намъ въсh  ãла еи иcъ азъ есмъ ãл#и
съ тобо\  и тогда же прід5 оучениці его  и
чюждаах5 с# hко съ жено\ гëааше  и никтоже не
рече чесо иmеші  лі чьто гëеши сь нимъ  оставі же
водоносъ свои жена  и иде въ градъ и гëа чëкомъ 
прідhте відіте чëка  іже рече мънh  всh еліко
сътворіхъ  еда тъ естъ õъ  изід5 же из града  и
гр0дhах5 кь немоу (Йн 4: 5–30).
Розшифрування скорочених слів

áжіи = божіи
áъ = богъ
въ но = въ оно врhм#
202

вь вкh = въ вhкr
ãи = господи
гëа = глагола, гëааше = глаголааше, гëемr =
глаголемr, гëете = глаголете, гëеши= глаголеши, гë#и =
глагол#и
äхмъ = доухомь, äхъ = доухъ
еpлмh = иероусалимh, еpлмhхъ = иероусалимhхъ
иñъ = исоусъ
îца = отьца, îці = отьці, îцю = отьцю, îць = отьць
пpкро = пpорокъ
сíве = сrнове, сíоу = сrноу
сïсение = съпасение
õъ = христосъ
чëка = чловhка, чëкомъ = чловhкомъ
Словник

искрь недалеко від
вьсь тут: поле
водоносъ посудина для води
почрьпалникъ черпак
стоуденьць колодязь
въслhпати текти, струменіти

Зцілення сліпого

въ но прhход# èсъ  відh чêа слhпа от родства 
и въпросіш# и оучениці его гëште  оучітелю  кто
съгрhші  сь лі родітелh его  да слhпь роді с# 
отвhща èсъ  ни сь съгрhші ни родітелh его  нъ да
hв#тъ с# дhла божиа на немъ  мьнh подобаетъ
дhлаті дhла посълавъшааго м#  доньдеже денъ
203

естъ  прідетъ ноmъ  егда никтоже не мо(же)тъ
дhлаті  егда въ мірh есмъ свhтъ есмъ мірови 
сі рекь плин5 на земл\  и сътворі бръние от
пліновениh  и помаза емоу очі бръніемъ  и рече
емоу иді оумr с# въ к5пhлі сілvамлі  еже
съказаетъ с# посъланъ  иде же и оумr с# и
пріде від#  с5сhді же и і бhах5 видhлі и прhжде 
hко просітель бh  гëаах5  не сь лі естъ сhд#и и
прос# · ови гëаах5 hко сь естъ  а ини гëах5 
подобен емоу естъ  онъ же гëааше hко азь есмъ 
гëаах5 же емоу  како ті с# отврhсте очи 
wтъвhmа онъ и рече  чëкъ нарицаемr èсъ 
бръние сътворі  и помаза очи мои и рече ми иди
в к5пhль силvамл\  и оумъи с#  шедъ же и
оумъихъ с#  и прозьрhхъ  рhш# же емоу кто тъ
естъ  гëа не вhмь  вhс# кь фарисеомь  іже бh
иногда слhпь  бh же с5бота егда створи бръние
иñ  и отвръзе емоу очи  пка же въпрашаах5 и
фарисеи  како прозьрh · онъ же рече имъ  брьние
положи мнh на очию и оумъихъ с# и вижд5 
гëаах5 же от фарисеи етерии  нhсть сь от áа ÷къ 
hко с5ботъи не хранит  ови гëаах5  како
можетъ чëкъ грhшенъ сіца знамениh творіти  и
распьрh бh вь нихъ  гëах5 же слhпцю пакr 
тъи что гëеши о немъ  hко отвръзе очи твои 
онъ же рече hко пpркъ естъ  не 0ш# же вhрr
июдеи о немъ  hко слhпь бh и прозьрh  дондеже
възгласиш# родителh  того прозьрhвьшааго  и
въпрош# h гëmе  сь ли естъ ñнъ ваю  его же
204

въи гëета hко слhпь роди с#  како оубо íнh
видитъ  wтъвhmасте имь родителh его и рhсте 
вh вhвh  hко съ естъ сrнъ наю  и ако слhпь
роди с#  како же íнh видитъ  не вhвh  ли кто
емоу отвръзе очи  вh не вhвh  самого вопросите 
въздрасть иматъ самъ о себh да гëетъ  сице
рhсте родителh его  hко боhшете с# июдеи  юже
бо с# бhх5 съложили июдеи  да аmе кто
исповhстъ õа  отл5ченъ сьньмиmа б5детъ  сего
раді родителh его рhсте  hко вьздрастъ иматъ 
самого въпросите  вьзгласиш# же вьторице\ чêа
іже бh слhпь  и рhш# емоу даждъ слав áоу  мr
вhмъ hко чëк сь грhшень естъ  отвhшта же онъ
и рече  аште грhшьникъ естъ не вhмъ  едіно
вhмъ  hко слhпь бhхъ íнh же вижд5  рhш# же
емоу пакъи  чьто сътвори тебh  како отвръзе
очи твои  \вhmа имъ  рhх вамъ юже  и не
слъишасте  чъто пакr хоштете слъишаті  еда и
въи хоштете оученици его бrті  они же оукоріш#
и и рhш#  тъи оученикъ еси того  мr же мосеови
есмъ оученици  мъи вhмъ hко кь мосеови гëа áъ 
сего же не вhмъ отъ к5доу естъ  \вhшта чëкъ и
рече имъ  о семь бо дівъно естъ  hко въи не
вhсте от к5доу естъ  и отвръзе очи мои  вhмъ
же  hко грhшникъ áъ не послоушаетъ  нъ аmе
кьто áочьтець естъ  и вол\ его творитъ  того
послоушаетъ  \ вhка нhстъ слъишано  hко кто
отвръзе очи слhпоу рожденоу  аmе не би от áа
бъилъ  не могль би творити ничесоже 
205

отвhшташ# и рhш# емоу  въ грhсhхъ тъи
родилъ с# еси весь  и тъи ли нъи оучиши  изгьнаш#
же и вонъ  и обрhтъи и рече емоу  тъи вhроуеші
лі въ cна áжіh  отвhшта онъ и рече  и кто естъ ãи
да вhр5 им5 вь нъ  рече же емоу иñъ  и видhлъ и
еси  и гë#и съ тобо\ ть естъ  онъ же рече 
вhроу\ ãи  и поклони с# емоу (Йн 9: 1–39).
Розшифрування скорочених слів
áа = бога, áоу = богоу, áъ = богъ
áочьтець = богочьтець
въ но = въ оно врhм#
ãи = господи
гëа = глагола, гëааше = глаголааше, гëаах5 = глаголаах5,
гëетъ = глаголетъ, гëеши= глаголеши, гë#и = глагол#и,
гëmе = глагол\mе
иñъ, иñ = исоусъ
íнh = нrнh
пpркъ = пpорокъ
cна áжіh = сrна божіh
cнъ = сrнъ
õа = христа
чêа = чловhка, чëкъ = чловhкъ
Словник

брьние грязюка
доньдеже поки
пакr знову
плин5ти плюнути
плиновениt слина
съложити с# домовитися
206

Притча про заблукалу вівцю

рече ãь  блюдhте  и неродіте о единомъ отъ
малъиих сіхъ  гë\ бо вамъ  hко ни аí⅛лі ихъ на
нáсехъ  вrн5 від#тъ лице îца моего іже естъ
на нáсехъ  пріде бо ñнь чëчь възіскатъ  и сïстъ
погrбьшіихъ  чьто же с# вамъ мьнітъ  аште
б5детъ оу етера чëка p овець и забл5дітъ едіно
от ніхъ  не оставітъ лі дев#ті дес#т и дев#тъ
на горахъ  и шедъ иmетъ забл5ждъшааго  и
аште обр#штетъ с#  аминъ амни гë\ вамъ 
hко радоуетъ с# о неи паче  нежели о дев#ті
дес#тъ и дев#ті  не забл5ждъшіихъ  тако
нhстъ волh прhдъ îцмъ вашімъ нáснъиимъ  да
погъибнетъ едінъ отъ малъиих сіхъ  аште же
съгрhшітъ братръ твои  иді и облічи і междю
собо\ и тhмь единhмъ  и аште тебе послоушает
пріобр#mеши брата своего  аmе лі тебе не
послоушаетъ  пакr поими съ собо\  едіного лі
дьва  да въ оустhхъ дьвою ли треи съвhдhтель 
станетъ всhкъ гëъ  аште же не послоушаетъ их 
рьці цpкві  аmе же и о цpкві неродіти въчьнетъ 
да б5детъ ті hко и 0зъичьникъ и мrтарь  амні
гë\ вамъ  еліко аmе съв#жете на земи 
б5детъ съв#зано на нáсхъ  и еліко аmе
раздрhшіте на земи  б5детъ раздрhшено на
нáсхъ  пакr амінъ гë\ вамъ (Мт 18: 10–19).

207

Розшифрування написаних під титлами слів
аí⅛лі = ан⅛елі
гëъ = глаголъ, гë\ = глагол\
ãь = господь
на нácхъ = на небеcьхъ
îца = отьца
îцмъ нácнъиимъ = отьцемь небеcьнъиимь
cнъ чëчь = сrнъ чловhчь
сïстъ = съпасетъ
цpкві = цpькъві
чëка = чловhка
Словник
вrн5, вrин5 постійно, завжди
вьч#ти (въчьн5, въчьнеши ...) почати
възискати тут: шукати
мьнітъ с# здається
неродити нехтувати, зневажати
обрhсти (обр#шт5, обр#штеши ...) знайти
пакr знову
паче більше
раздрhшити розв'язати

Ісус веде народи за собою

оузьрhвъ же иñъ многъ народъ окръстъ себе 
п велh иті на онъ полъ  и пріст5плъ едінъ отъ
кьнижьнікь рече емоу  оучітелю ид5 по тебh
hможе коліждо идеши  и гëа емоу иñъ  лисі
hзвінr им5тъ  и пьтиц# нáсьнъи0 гнhзда  а
о

208

cнъ чëчъ не иматъ кьде главъи подъклоніті 
дроугr же отъ оученикъ рече емоу  ãі повелі мі
прhжде ити и погреті îца моего  иñъ же гëа емоу 
по мьнh иді  и оставі мрътвьи0 погрети сво0
мрътвьц#  и вълhзьшю емоу въ корабъ  по
немъ ид5 оученци его (Мт 8: 18–22).
Розшифрування скорочених слів

ãі = господі
гëа = глагола
иñъ = исоусъ
нácьнъи0 = небеcьнъи0
îца = отьца
cнъ чëчь = сrнъ чловhчь
оученци = оученици
Словник

онъ полъ тут: той берег
"може колижьдо куди б не
"звина нора
погрети поховати

Зцілення отрока

въ овн въшедъшоу èсоу въ капернаоумъ 
пріст5пи кь немоу сьтьникъ  мол# и и гë#  ãі
отрокъ мои лежітъ въ домоу моемъ ослабленъ 
лютh hко стражд#  гëа емоу èсъ азъ прішедъ
ицhл\ и  и оъвhmавъ сьтьникь рече емоу ãи 
209

нhсмъ достоинъ да въ домъ мои вънідеші  нъ
тъкьмо рьці словомъ  и ицhлhетъ отрокъ мои 
ибо азъ чêъ есмъ подъ вëдко\  имr подъ собо\
воинr  и гë\ семоу иді  и идетъ  и дроугомоу
пріді и придте  и рабоу моемоу  сътворі се и
сътворітъ  слrшавъ же иñъ діві с# емоу  и
рече гр#д5mиимъ по немъ  амні гë\ вамъ  ни
въ иçли толікr вhръи обрhтъ  гë\ же вамъ 
hко мноsи \ въстокъ и отъ западъ прид5тъ  и
възл#г5тъ съ авраамомъ  и исакомъ иhковомъ 
въ цpствіи нáсьнhамъ  а сíве свhта изгьнани
б5д5тъ въ тъм5 кромhmьн\\  тоу б5детъ
плачь и скръжетъ з5бомъ  и рече èсъ сьтьникоу 
иди hкоже вhрова б5ді тебh  и ицhлh отрокь его
въ тъ часъ (Мт 8: 5–13).
Розшифрування скорочених слів
амні = амінь
въ овн = въ оно врhм#
въ иçли = въ издраили
въ цpствіи нáсьнhамъ = въ цhсаpьствіи небесьнhмь
ãи = господи
гëа = глагола, гë# = глагол#, гë\ = глагол\
иñоу = исоусоу, иñъ = исоусъ
подъ вëдко\ = подъ владrко\
придте = придетъ
сíве = сrнове
÷къ = чловhкъ

210

ОСТРОМИРОВЕ ЄВАНГЕЛІЄ
Розп'яття Хриса

въ врhм# оно  воини имъше è2са  ведош# и
вън5трь на дворъ иже есть преторъ 
призrва\ть вьс5 спир5  и облhкош# и въ
багр#ниц5 и възложиш# на нь съплетьше
трьновъ вhньць  и нач#ш# цhловати и гë\mе
радоуи с# цpю июдеискъ и би"х5 и по главh
тръсти\  и пльваах5 на нь  и прhгrба\mе
колhна поклан"ах5 с# tмоу  и когда пор5гаш#
с# tмоу съвлhкош# tмоу багър#ниц5  и
облhкош# и въ ризr сво" и изведош# и да и
распн5ть и задhш# мимоход#mоу tдиномоу
симоноу к:рине\ ид5mоу съ села  îцоу
алеkандровоу и роуфовоу  да въzьметъ крьстъ
tго и приведош# и на мhсто голгоfа  tже
съказаtмо  краниtво мhсто  и да"х5 tмоу пити
оцьтьно вино  онъ же не при0тъ  и расп#ш# и 
раздhлиш# риzr tго  меm5mе жрhби0 о н0 
къто чьто въzьметь  бh же година трети"  и
расп#ш# и  и бh написаниt винr tго написано 
öрь июдеискъ  и съ нимь расп#ш# дъва
раzбоиника  tдиного о десн5\  а дроугааго о
лhв5\ tго  и събrсть с# писаниt tже гëtтъ  и
съ беzzаконьникома причьтенъ бrсть  и
мимоход0mе хоулhах5 tго  покrва\mе главами
211

своими  и гë\mе  оува  раzар"0и цpкве  и
трьми дьньми съзида0  сïси с# самъ  и съниди
съ крьста  такожде и архиереи р5га\mе с#
дроугъ къ дроугу съ кънижьникr гëаах5  инr
сïсе  а себе не можеть съпасти  õсъ öрь иzëtвъ
да сънидеть нrнh съ крьста да видимъ и вhр5
имемъ tмоу (Мр 15: 16–32).
Розшифрування скорочених слів

гëаах5 = глаголаах5, гëtть = глаголtть, гë\mе =
глагол\mе
è2са = и2соуса
îцоу = отьцоу
сïсе = съпасе, сïси с# = съпаси с#
õсъ öрь иzëtвъ = христосъ цhсарь иzраилtвъ
цpкве = цpькъве
öрь = цhсарь, öрю = цhсарю
Словник

спира військовий загін
цhловати тут: вітати
краниtво мhсто лобне місце (місце страти)
метати (мет5, метеши ... і меm5, меmеши) кидати
о десн5\ справа

Покладення в гріб

въ врhм# приде иwсифъ отъ аримаfе0 
благообраzьнъ съвhтьникъ  иже и тъ бh ча0
212

цесарьстви" áжи"  и дьрzн5въ въниде къ
пилатоу  и проси тhлесе исоусова  пилатъ же
диви с#  аmе оуже оумьрhтъ  и приzъвавъ
сътьника  въпроси  аmе оуже оумьрhтъ  и
оувhдавъ отъ сътьника  дастъ тhло иwсифови 
и коупль плаmаниц5  и съньмъ обитъ и въ
плаmаниц5  и въложи и въ гробъ  иже бh
исhченъ отъ камене  и привали камень на двьри
гробоу  мари" же магдалrни и мари" иоwсеова
zьр"ста къде и полагаах5 (Мр 15: 43–47).
Словник

благообраzьнъ добропорядний, поважний
обити (оби\, обиtши ... ) обгорнути
ча"ти чекати

САВИНА КНИГА
Поклоніння волхвів

іñоу рождьшю с# въ виfьлеомh июдhісцhмь 
вь дни ирода öра  се вльсви отъ въстокъ прид5
въ еpлмъ гë5mе  къде естъ рождr с# öръ
июдhіскъ  видhхомъ бо звhзд5 его на въстоцh 
и придохомъ поклонитъ с# ем%  оуслrшавъ же
иродъ öръ съм#те с#  и всь иерcлмъ съ нимь и
събра вс# архиере# и кънижьникr людьскr#  и
въпрошаше # къде õс раждаетъ с#  они же
213

рhш# емоу  въ виfьлеомh июдhісцhмь  тако бо
псно естъ пpомъ  и тr виfьлеоме земле юдова 
ничимьже мьньши еси въ вëдка июдовахъ  ис
тебе бо изидетъ вëка  иже оупасетъ люди мо# и
изëh  тогда ирод таі призъвавъ вльхвr 
испrта отъ нихъ врhм# "вльш## с# звhздr 
и посълавъ # въ виfьлеомъ рече  шъдъше
испrтаіте чьто извhстьно о отроч#ти  егда
обр#mете е повhдите ми  да и азъ шъдъ
поклон5 с# емоу  они же послоушавъше öра
идош#  и се звhзда \же видhш# на въстоцh 
идhше предъ ними  доньдеже пришъдъши ста
на врьхоу  идеже бh отроч#  видhвъше же
звhзд5 въздравоваш# с# радости\ веліе\
зhло  и въшъдъше въ храмин5 видhш# отроч#
съ марие\ ìтери\ его  и падъше поклониш# с#
емоу  отъврьзъше съкровиmа принесош# ем%
дарr  злато и ливанъ  и зм:рьн5  и отъвhтъ
приімъше въ сънh  не възвратиш# с# къ
иродоу  нъ инhмъ п5тьмь отид5 въ стран5
сво\ (Мт 2: 1–12).
Розшифрування скорочених слів

вëка = владrка
гë\mе = глагол\mе
еpлмъ, иерcлмъ = иероусалимъ
изëh = издраил"
іñоу = ісоусоу
214

ìтери\ = матери\
пpомъ = пророкомь
псно = писано
öра = цhсара, öръ = цhсарь
õсъ = христосъ
Словник

зм:рьна смирна, миро
ливанъ ладан
съм#сти с# (съм#т5, съм#теши ...) збентежитися, злякатися
таі таємно

Проповідь Ісуса Христа

рече ãь свhтильникъ тhлоу естъ око  аmе оубо
око твое естъ просто  все тhло твое просто естъ 
аmе ли око твое л5каво естъ  все тhло твое
тьмно естъ  аmе ли свhтъ иже вь тебh тъма
естъ  то тъма кольми  никrже бо рабъ можетъ
двhма ãинома работати  ли единого вьзненавидитъ 
а дроугаго вьзлюбитъ  ли единому %годитъ  а о
др%зhмь небрhmи вьчънетъ  не можетъ бо áоу
слоужити и мамонh  сего ради гë5 вамъ  не
пьцhте с# äше\ свое\  что "сте  ли что пиете 
ни тhломъ вашимъ въ что облhчете с# 
вьзьрите на птиц# нáскr0  "ко не сh\тъ
ничесоже ни жън5тъ  ни събира\тъ въ
житьниц#  и îць вашъ нáскr питаетъ #  не вr
215

ли лоучъши ихъ есте  кто же отъ васъ пекr с# 
можетъ възложити на тhло свое  лакъть единъ  и
при одежди что с# печете  раз%мhімъ цвhтr
сельнr0  како раст5тъ  не троужда\тъ с# ни
пр#д5тъ  гë5 же вамъ  "ко ни соломонъ въ всеі
славh облhче с#  "ко единъ  отъ сихъ  то аmе
трhв5 сельн5\ дньсъ с5m5  а оутро вь пеmъ
вълага\m5 с#  áъ тако одhетъ  не мнози паче
васъ  маловhри не пьцhте с#  гë5mе что hмъ
ли что пиемъ  и въ что одеждемъ с#  всего бо
сего погании прос#тъ  вhстъ бо (îць) вашъ
нáскr · "ко трhбоуете всhхъ сихъ  просите же
прhжде öрстви" áжи"  и правъдr его  и се все
прhдастъ с# вамъ  не пьцhте с# оубо на оутри" 
оутрhі бо печетъ с# собо\  довьлетъ бо дни
злоба сво" (Мт 6: 22–34).
Розшифрування написаних під титлами слів
áоу = богоу, áъ = богъ
гë5 = глагол5, гë5mе = глагол\mе
ãинома = господинома
ãь = господь
äше\ = доуше\
îць нáскr = отьць небесьскr
нáскr0 = небесьскr0
öрстви" áжи" = цhсарьстви" божи"

216

Словник

довьлhти вистачати
лакъть лікоть (тут: мірка)
мамона майно
небрhmи (небрhг5, небрhжеши ...) залишати без уваги, не
піклуватися

пеmи с# (пек5 с#, печеши с# ...) клопотатися, перейматися
пр#сти (пр#д5, пр#деши ...) прясти
работати служити
сельнъ польовий, луговий
трhбовати потребувати
трhва трава
оутриt тут: завтрашній день

Ісус, який ходить по морю

въ онов  оубhди iс оученикr сво# вьлhсти въ
корабь  и варити его на онъ полъ морh 
доньдеже отъп%ститъ народъ  и отъпоуmь
народъ вьзиде на гор5 единъ  помолитъ с# 
поздh же бrвъшю въ ä\ же годин5 ноmи 
приде къ нимъ iс по мороу ход#  и видhвъше і
оученици его по мороу ход#mа  оубо"ш# с#
гë5mе  "ко призракъ естъ и отъ страха
възъпиш#  и гëа імъ iс  надhите с# "ко азъ
есмь и не боіте с#  отъвhmа# же петръ рече
емоу ãи  аmе тr еси повели ми прити къ себh  iс
же рече емоу приди  излhзъ же ис кораблh
петръ  и хождаше по водh и приде къ iс%  вид#
217

же вhтръ лютъ оубо" с#  и нач# потаплhти с# 
и възъпи гë# ãи съпаси м#  и гëа емоу маловhре 
почто с# с5мнh  и вьлhзъшю емоу въ корабь
оулеже вhтръ  а с5mеі въ кораби поклониш# с#
емоу гë5mе  "ко тr еси въ истин5 áжиі ñнъ  и
прhпл%въше  прид5 въ земь\ генисареdь
(Мт 14: 22–34).
Розшифрування скорочених слів

áжиі сíъ = божиі сrнъ
въ ·ä·\ же годин5 = въ четврьт5\ же годин5
въ онов = въ оно врhм#
ãи = господи
гëа = глагола, гë# = глагол#, гë5mе = глагол\mе
іñ = ісоусъ, іñ% = ісоус%
Словник
вьлhсти въ корабь зійти на корабель
варити обігнати, випередити когось
доньдеже поки
онъ полъ протилежний берег
с5мьнhти с# сумніватися
0ти (им5, имеши ...) взяти, схопити

Притча про боржника

рече ãь притъч5 си\  подобьно естъ цpствие
нáское  чëкоу цpю  иже изволи съвhmати слово
съ рабr своіми  зачънъшю же емоу сърицати
218

слово  приведе с# емоу единъ длъжъникъ тьмh
таланьтъ  и не им5mю емоу что въздати 
повелh емоу ãь продати с#  и жен5 и все
имhние свое  падъ же рабъ онъ клан"ше с#
емоу  гë# ãи потръпи о мнh  и все ти въздамь 
милосрьдовавъ же ãь раба того  отъпоусти і
длъгъ отъдастъ емоу  и шъдъ рабъ тъ обрhте
единого подр%гъ своихъ  иже бh длъжънъ емоу
pмъ пhн#зъ  и имъ его би"ше  и гë#
въздаждъ ми имьже еси длъжънъ  падъ же
подроугъ онъ молhше і гë#  потрьпи о мнh и
въздамъ ти  онъ же не хотhше  нъ ведъ і
въсади вь тьмьниц5  доньдеже въздастъ всь
длъгъ своі  видhвъше же подроузи его
бrва\mа"  съжалиш# си зhло  и пришъдъше
съказаш# ãви его  вса бrвъша"  тогда
призъвавъ его  ãь гëа емоу  рабе л5кавr  въсь
длъгъ твоі оставихъ тебh  понеже моли м# · не
подобаше ли и тебh помиловати подроуга своего 
"коже и азъ тебе помиловахъ  и прогнhвавъ с#
ãь его  прhдастъ і м5чительмъ  доньдеже
въздастъ всь длъгъ своі  такоже и îць моі
нáскr  створитъ вамъ аmе не отъдасте къждо
братоу своемоу  отъ сpдць ваш(и)хъ 
прhгрhшениі аминъ (Мт 18: 23–35).
Розшифрування написаних під титлами слів
ãви = господеви, ãи = господи, ãь = господь
гëа = глагола, гë# = глагол#
219

îць нáскr = отьць небесьскr
·p·мъ пhн#зъ = сътомъ пhн#зь
сpдць = сpьдьць
цpствие нáское = цhсарьствиt небесьскоt
цpю = цhсарю
чëкоу = чловhкоу
Словник

подроугъ товариш
съвhmати слово звести рахунки, розрахуватися
сърицати слово розраховуватися, розплачуватися
тьма тут: десять тисяч

Притча про бідного Лазаря

рече ãь  притъч5 си\  чëкъ единъ бh богатъ  и
облачаше с# въ поръф:р5 и въ оусонъ 
весел# с# на всакъ дíь свhтъло  ниmъ же бh
единъ именьмь лазоръ  и лежаше гноінъ при
вратhхъ его  бr же оумрhти ниmюмоу  и
несен% бrти аãлr на лоно аврамле  оумрhтъ
же и богатr тъ  и погребош# і  и въ адh
вьзведъ очи своі  въ м5кахъ сr  оузърh аврама
из далеча и лазора на лонh его  и тъ възглашъ
рече  îче авраме помилоуі м#  и посъли лазора
да омочитъ коньць прьста своего въ водh  и
оустоудитъ #зыкъ моі  "ко стражд5 въ
пламени семь  и рече аврамъ  ч#до въспомhни
"ко при#лъ еси блага" въ животh своемь  и
лазаръ такожде зъла"  нrн" же съде
220

оутhшаетъ с#  а тr страждеши  нrн" надъ
всhми сими  междю нами и вами пропасть
велика оутврьди с#  "ко да хот#mеі мин5ти отъ
с5доу къ вамъ  не възмага\тъ  ни иже отъ
т5доу не прhход#тъ къ намъ  рече же мол5 т#
îче  да посьлеши лазора въ домъ îца моего 
имамъ бо å брати# мое0  "ко да
съвhдhтельств%етъ имъ  да не и ти прид5тъ
на мhсто се м5чъное  гëа же аврамъ им5тъ
мосеа и пкро да послоуша\тъ ихъ  онъ же рече 
ни îче авраме  нъ аmе къто отъ мрьтвrхъ
идетъ къ нимъ пока\тъ с#  рече же емоу аmе
мосеа и пкро не послоуша\тъ  и аmе кто отъ
мрьтвrхъ вьскрьснетъ  не им5тъ вhрr
(Лк 16: 19–31).
Розшифрування скорочених слів
аãлr = ангелr
гëа = глагола
ãь = господь
îца = отьца, îче = отьче
пкро = пророк
чëкъ = чловhкъ
Словник
поръф:ра багряниця, пурпур (багатий одяг пурпурового
кольору)
оусонъ, в:ссонъ вісон (тонке полотно)

221

Милосердний самарянин

чëкъ единъ съхождаше отъ иеpслма въ ерих5 
и въ разбоіникr въпаде  иже съвлькъше і  и
"звr възложъше оставльше і елh живого с5mа
отіде  по приключаю же иереі единъ  идhше
п5тьмь тhмь  и видhвъ і мимоиде  такожде же и
леоугитъ бrвъ на томь мhстh  пришъдъ и
видhвъ і мимоиде  самарhнинъ же етеръ гр#дr
приде къ немоу  и видhвъ і млñрдова  и прист5пь
об#за "звr его вьзлива# олhі и вино  възъмъ же
і на скотъ своі  приведе же і въ господ5  и
прилежаше емь  и на оутри" шъдъ  и вьзъмъ â
пhн#за  дастъ гостьникоу  и рече прилежи емь  и
аmе что иждивеши  азъ егда възвраm5 с# 
въздамь ти  кто %бо тhхъ триі искрьнr мьнитъ
ти с# бrти  въпадъшюмоу въ разбоіникr  онъ
же рече  створьі милость съ ним  рече же ем% iс
иди и тr твори такожде (Лк 10: 30–37).
Розшифрування написаних під титлами слів
иеpслма = иеpоусалима
іñ = ісоусъ
млñрдова = милосрьдова
чëкъ = чловhкъ
Словник

гостьникъ господар заїжджого двору
иждити (иждив5, иждивеши ...) витратити
искрьнии ближній, друг
222

иtреі священик
левьгитъ, леоугитъ левіт
по приключаю випадково
прилежати тут: піклуватися про когось
съвлhmи (съвлhк5, съвлhчеши ...) стягнути (тут: з коня)
"зва рана

Легенда про суботу

въ оно  бrстъ вьнити iсви въ домъ единого
кън#за фарисеіска  въ с5бот5 хлhба "стъ  и
ти бhх5 назира\mе і  и се чëкъ tдинъ имr 
водьнr тр5дъ бh предъ нимь  и отъвhmавъ iс
рече къ законьникомъ и фарисеомъ гë#  аmе
достоитъ въ с5ботr цhлити  они же %млъчаш# 
и приімъ ицhли і  и отъпоусти і  и отъвhmавъ
къ нимъ рече  аmе котораго васъ осълъ ли волъ 
въ стоуденьць въпадетъ и абие истрьгнетъ его
вь äнь с5ботънr  и не възмог5 отъвhmати
емоу к томоу  гëа же къ зъванrмъ притъч5 
одрьж#  како прhдъсhдани" избирах5  гëа къ
нимъ  егда зъванъ б5деши на бракъ  не с#ди
на прhдьниімь мhстh  еда кто чьстьнhі тебе
б5детъ зъванrхъ  и пришъдъ зъвавr т# и
оного  речетъ ти  даждъ семоу мhсто  и тогда
начьнеши съ стоудомъ послhдьнее мhсто
дрьжати  нъ егда зъванъ б5деши  шъдъ с#ди
на послhдьниімь мhстh  да егда придетъ
зъвавr т#  речетъ ти  дроуже пос#ди вrше 
223

тогда б5детъ ти слава съ (всh)ми зъванrми 
съ тобо\  "ко всакъ възнос#і с# съмhраетъ с# 
и съмhра#і с# възноситъ с# (Лк 14: 2–11).
Розшифрування написаних під титлами слів
гëа = глагола, гë# = глагол#
іñ = ісоусъ, іñви = ісоусови
чëкъ = чловhкъ
Словник

бракъ весілля
водьнrи тр5дъ водянка (хвороба)
законьникъ знавець закону, вчитель закону
прhдъсhданиt почесне місце
стоуденьць колодязь

ЛИСТКИ УНДОЛЬСЬКОГО
Притча про кукіль

въ пон  еâгле  \ мdа  глва pë рче ãъ притъч5
си5  подwбно есть öрство нáсное  чëвкоу
сhhвъшоу доброе сhм#  на селh своемъ 
съп#mемъ же чëвкомъ  приде врагъ его и
въсhh плhвелъ посрhдh пъшениц# и wтиде 
егда же проz#бе трhва  и плодъ сътвори  тогда
и hвис# плhвелъ  пришедъше же раби ãна
рhш# емоу  ãи не доброе ли сhм# сhhлъ еси на
селh своемъ  отък5доу %бw иматъ плhвелъ 
224

wнъ же рече имъ · варгъ чëвкъ то сътвори  они
же рhш# хоmеши ли да шедъше иzъберемъ 
wнъ же рече ни еда како въстръzа5mе плhвелr 
въстръгнете и съ ними пъшениц5  оставите
коупъно расти до ж#твr  и въ врем# ж#твh
рек5 ж#телемъ  шедъше иzъберhте прhжде
плhвелъ  и съв#жhте h въ снопr  hко съжеmи 
а пъшениц5 съберhте въ житъниц5 мо5  и
прист5плъше оучениц[и] рhш# емоу ãи съкажи
намъ притъч5 си5  плhвелъ сельнrхъ 
\вhmавъ же ãь рече къ нимъ  въсhhвr
добрwе сhм# ñнъ чëвчъскr естъ  а село естъ
въсъ миръ  добро же сhм# си с5тъ ñнове
öрствиh  а плhвели с5тъ ñнове неприhzнини  а
врагъ въсhhвr естъ диhволъ  а ж#тва
конъчина вhка естъ  а ж#теле анãлі с5тъ  hко
же оубо плhвели събира5тъс#  и wгнемъ
съжиzа5тъся  тако б5детъ въ сокнъчhние
вhка сего  посълетъ ãъ анãлr сво#  и
събер5тъ \ конъцъ земл# въс# съблаzнr  и
твор#m## беzаконие  и въвръг5тъ # въ пеmъ
wгнън5  тоу б5де плачъ и скръжетъ z5бомъ 
тогда праведъни просвът#тъс# hко и слънъце 
въ öрстви îца моего  имh#и оуши слrшати да
слrшитъ (Мт 13: 24–30, 36–43).
Розшифрування скорочених слів
анãлі = ангелі, анãлr = ангелr
варгъ = врагъ
225

въ пон = въ понедhльникъ
въ öрстви îца = въ цhсарьстви(и) отьца
ãи = господи, ãна = господина, ãъ = господинъ, ãь =
господь
глва ·pë· = глава съто тридес#тьна
еâгле \ мdа = евангелие отъ матdеа
рче = рече
ñнове = сrнове
ñнъ чëвчъскr = сrнъ члвhчьскr(и)
öрство нáсное = цhсарьство небесьное
чëвкомъ = чловhкомъ, чëвкоу = чловhкоу, чëкъ =
чловhкъ
Словник

въстръгн5ти вирвати
непри"знинъ тут: злого духа
плhвелъ бур'ян, кукіль
сельнъ польовий, луговий

226

ДОДАТОК
ІВАН ОГІЄНКО
Старослов'янська мова у вищій школі
Чергові завдання вивчення старослов'янської мови
(Подано за виданням: Огієнко І. Старослов'янська мова в вищій
школі // Наша Культура. – 1936. – Кн. 4 (13). Правопис і стиль
автора в цілому збережено).
Вивчення старослов'янської мови за останні 50 літ
надзвичайно збільшилося й досягло високого ступеня. Правда, не
росте це вивчення самостійно, – воно тісно зв'язане з ростом
загального мовознавства взагалі та слов'янського зокрема. Але
одне недомагання сильно кидається в вічі кожному дослідникові
історії цієї мови – це брак глибшого розроблення загальних та
методологічних питань вивчення цієї мови. Особливо це треба
сказати за останнє двадцятиліття: вивчення старослов'янської
мови не йде навіть у парі з ростом загального мовознавства. Від
вивчення старослов'янської мови зовсім відійшла наука
колишньої Росії, цебто країни, де це вивчення мало широкий
практичний зміст. Церковне Богослуження, з одного боку, велике
число стародавніх пам'яток найрізнішого характеру – з другого –
вимагали там конечного доброго знання старослов'янської мови й
кирилівської палеографії. З причин, від наукових робітників
зовсім не залежних, на землях кол. Росії тепер не тільки
припинено всякі досліди над старослов'янською мовою, але
навіть церковні черенки викинено з ужитку. Це все сильно
відбилося на нашій науці, й вона недостатньо зростає за останні
227

роки, головно живе ще завдяки побільшеній праці південних
слов'ян, а почасти й чехів.
Багато оригіналів старослов'янських пам'яток знаходиться на
землях СССР, а доступ до цих пам'яток у більшості сильно
утруднений або й зовсім не можливий, а це й не дає змоги
працювати безпосередньо над ними. Через це сильно кидається
в вічі, що всі останні праці з цієї ділянки малодокладні, більш
теоретичного характеру, бо автори їх працювали не над
оригіналами, а тільки над їхніми не все добрими передруками.
У цьому своєму докладі я хочу звернути увагу на деякі
загальні й методологічні питання, зв'язані з наукою
старослов'янської мови в вищій школі взагалі та у вищій
польській зокрема. Питань цих зібралося вже дуже багато, але я
коротенько торкнуся тільки головніших.
1. Найперше – назва нашої мови. Прийнято звати її –
староцерковнослов'янська мова. На мою думку, без шкоди для
науки варто було б опустити в цій назві слово "церковна",
позаставивши ширшу назву "старослов'янська". І справді, серед
пам'яток ХІ-го віку маємо й такі, що не були в церковнім
ужиткові, як Збірники царя Святослава 1063 і 1076 років, або
такі, що мають до неї тільки посереднє відношення, цебто
тексти їх не богослужбові, як Супрасльський Рукопис; маємо
серед цих пам'яток і епіграфічний напис царя Самуїла 993 р., що
прямого стосунку до церкви не має зовсім.
Термін староцерковнослов'янський, власне слово "церковний" у
нім сильно затемнює нам саму істоту цієї мови за IX–XI століття.
Думаю, що Костянтин і Методій перекладали богослужбові
книжки на живу слов'янську мову, яку найвідповідніше звати –
старослов'янською. Оминаю складне питання – на яку саме мову
зроблено перші переклади1; у всякому разі – на живу слов'янську,
що·з часом стала загальною літературною мовою для всіх слов'ян і
для всякого писання, – для церковного й позацерковного.
Розбивати цю старослов'янську мову ІХ–XI віків на мову писань
церковних і позацерковних підстав не маємо, – на той час це була
228

до певної міри одна спільна мова, мова старослов'янська взагалі, а
церковна – тільки зокрема2.
2. З такого мого погляду на істоту старослов'янської мови
випливає й другий засадничий погляд – на пам'ятки старослов'янської мови. Число цих пам'яток у нас зовсім не встановлене,
а те, що встановлене, не має міцного й логічного обґрунтування.
Чому до канону старослов'янських пам'яток віднесено тільки певний
круг пам'яток і чому до них не допускаються пам'ятки
східньослов'янської рецензії, цього логічно вияснити не сила, а
міцних підстав для цього в усякому разі не існує. Існує хіба тільки
традиція, навіть закрашена трохи ненауковою погордою до Сходу
взагалі, але традиція – це ще не наука.
Чистої й нормальної пам'ятки, що вповні відповідала б нашому
уявленню про старослов'янську мову, не маємо, – всі пам'ятки,
навіть південнослов'янських рецензій, мають поплутання єрів ъ, ь
та носових 5, #, цих найхарактерніших ознак старослов'янської
мови. А коли так, то нема жодних підстав відкидати від науки
старослов'янської мови східньослов'янських пам'яток. Від такого
відкидання повстає велика й помітна шкода, і час би вже це
непорозуміння направити.
Притягнення східньослов'янських пам'яток дало б нашій
науці
великі
користі.
Традиційне
число
пам'яток
старослов'янського канону над міру обмежене, а коли взяти на
увагу, що в більшості це текст євангельський, то й зовсім вузьке.
Між ними такі східньослов'янські пам'ятки, як датовані самі
Збірники царя Святослава 1073 і 1076 рр., дають величезний
матеріял для нашої науки, особливо матеріял лексикальннй,
морфологічний та синтаксичний. Кидається в вічі недатованість
пам'яток старослов'янського канону, а це цілу нашу науку
робить хисткою, бо ж навіть найвидатніші славісти не мають
одного погляду на вік цих пам'яток. Зовсім не те бачимо на
пам'ятках східньослов'янських, – серед них чимало датованих,
напр. Остромирова Євангелія 1056 р., Збірники царя Святослава
1073 і 1076 р., Архангельська, правильніше Київська Євангелія
229

1092, Новгородські Мінеї 1095–1097 р. Висновки, оперті й на
цих памятках, будуть міцніші, бо датовані.
Так, старослов'янські пам'ятки східньослов'янської рецензії
зафарбовані місцевими діялектичними ознаками, але це
зафарбування таке мале, головно фонетичне, і так нам добре
відоме, що саме воно – недостатня причина відкидати ці
пам'ятки від дослідів спеціялістів старослов'янської мови. Не
забуваймо до цього, що й пам'ятки старослов'янського канону
частенько таки мають різні місцеві діялектичні ознаки3.
3. Курс старослов'янської мови по вищих школах часто не
попереджають конче потрібним ширшим курсом про діяльність
Костянтина й Методія, обмежуючись звичайно тільки
найкоротшими сухими згадками про це на ½ – 1 сторінку або
обходячись і без того. Уважаю, що без докладнішого
ознайомлення з життям і діяльністю творців церковної й
літературної старослов'янсьої мови не можна зрозуміти істоти
старослов'янської мови і всіх тих питань, що зв'язані з цією
мовою. Думаю, що кожний викладач старослов'янської мови
мусить попередити свій курс окремим вступом бодай на 10–
15 годин і розповісти тут не тільки про життя й діяльність
Солунських Братів, але й про головніші питання повстання
слов'янських азбук та літературної мови у слов'ян. Моя практика
в цьому, коли я відводив на такий вступ одну годину тижнево
протягом цілого року, давала найліпші результати, бо слухачі по
тому свідомо ставилися до цілого курсу старослов'янської мови
й глибше його розуміли4.
Кирило-методіївська література в теперішній час так сильно
розрослася й так міцно сплетена з основними питаннями
старослов'янської мови, що час уже – на мою думку –
запроваджувати по вищих школах окремі самостійні курси про
життя й діяльність Костянтина й Методія. На фоні цих курсів
стають зовсім ясними всі головніші питання старослов'янської
мови. Як я перевірив на своїх слухачах, – звичайний слухач
скоро забуває наші фонетичні чи морфологічні викладки, але всі
230

головні питання з курсу діяльности Кирила й Методія він
пам'ятає міцно, а це дає йому можливість добре орієнтуватися і
в головних питаннях старослов'янської мови.
4. Той курс старослов'янської мови, що звичайно
викладається по вищих школах, уважаю за непотрібно
звужений. Традиція усталила зміст цього курсу тільки на
частину пам'яток X–ХІ-го віку. А що було по цьому – чи в
дальших віках ця мова, як мова церковна й літературна, перестала
існувати? Реальна дійсність не оправдує звуження курсів
старослов'янської мови, й до правди ближче стояв Фр. Міклошич,
коли в своїм Старослов'янськім Словнику 1865 р. використав
пам'ятки й значно пізніших віків.
Уважаю за конечне, щоб до курсу старослов'янської мови
додавана була бодай як окремий розділ історія цієї мови й за
дальших часів, особливо за XII–XVII віки, а по можливості й до
нашого часу. Справа в тому, що старослов'янська мова церковна
не завмерла, не припинила свого існування, але жила й далі.
Історія цієї церковної мови за XII–ΧVII віки надзвичайно цікава
й дає нам багато такого матеріялу, що глибше висвітлює істоту
старослов'янської мови.
Змінившись головно в фонетиці, церковна старослов'янська
мова живе й далі як мова церковна полудневих та східніх
слов'ян. Дальша доля цієї мови надзвичайно цікава. До половини
ХIV-го ст., цебто до Євфимієвої реформи, вона позостається
більш-менш незмінна, а тому пам'ятки цієї доби мають
надзвичайно велике значення для зрозуміння істоти
старослов'янської мови. По втраті незалежності південних
слов'ян, а особливо в віках ΧV–ΧVΙ і ΧVІІ центр плекання
церковної мови переноситься до східних слов'ян, а власне до
народу українського, де й позостається до кінця ΧVΙІІ-го
століття, а потім переходить до Росії. Висвітлення цілої історії
церковної мови, бодай у короткім зарисі, дуже цінне для курсу
старослов'янської мови, бо дає йому природне закінчення,
відповідаючи на логічне питання кожного з слухачів цього
231

курсу: а що ж сталося з цією мовою пізніш?5
У старослов'янській мові маємо багато питань, назву тут хоча б
питання акценту, що їх розв'язати з самих тільки пам'яток
X–XI віків ніяк не можна – треба конче притягнути й пам'ятки
пізніші, скажімо, Новий Завіт митрополита Олексія з 1355 р. дає
неоціненний матеріял для вияснення старослов'янського
акценту6. Так само, скажімо, питання знаків діякритичних ніяк
не розв'яжемо по найстаріших пам'ятках, – мусимо звернутися
до пам'яток пізніших, де ці знаки маємо вже в суцільній
закінченій системі. А питання знаків надрядкових не раз
ізв'язані з питанням фонетики7. Зазначу тут іще, що, напр.,
"Сказаніє о письменах" Костянтина Костенецького кінця XIV
віку для зрозуміння істоти старослов'янської мови дає
надзвичайно багато8.
5. Кожне питання старослов'янської мови – фонетичне,
морфологічне й складнене – конче треба освітлювати й дальшою
його долею в живих мовах слов'янських або хоч його долею в
мові слухачів. Скажімо, у вищих школах польських розповідати
й про долю старослов'янського явища в мові польській, а в
чеських школах – про долю його в мові чеській і т.д. Це не буде
втручання в порівняльну граматику слов'янських мов, – це буде
тільки методологічно й науково так потрібне нам зв'язування
двох кінців мовного явища – його початок і кінець, без чого
вияснення цього явища все буде неповне. Так поставлений курс
старослов'янської мови бодай для головніших явищ зробить
неоціненні послуги й для курсу порівняльної граматики
слов'янських мов, і для курсів окремих живих мов9.
6. Вивчення фонетики старослов'янської мови сильно
утруднюється тим, що ми часто недокладно знаємо, що саме
криється за поданою графічною формою, напр., сплно й т.ін.
Справа в тому, що ми мало досліджуємо старослов'янський, а ще
менше
церковнослов'янський
правопис.
Вивчення
церковнослов'янського правопису в його цілості, за X–XIX, яке я
поробив10, показує, що правопис цей надзвичайно консервативний
232

і що правопис пізніших часів добре висвітлює правопис старший.
Ось тому знання історії церковнослов'янського правопису в його
цілому надзвичайно цінне для зрозуміння слов'янської графіки
X–XI віків, а це дає нам змогу глибше аналізувати питання
старослов'янської
фонетики.
Ось
тому
вважаю,
що
старослов'янську фонетику треба розпочинати докладною історією
церковнослов'янського правопису. Вивчення правопису пам'яток
XII–ΧΙV віків, а особливо "Сказанія о письменах" Костянтина
Костенецького, дає надзвичайно цінний матеріал для фонетичного
зрозуміння старослов'янських пам'яток X–XI віків.
7. Сам курс старослов'янської мови звичайно зводиться в нас
до фонетики й морфології, а на складню уваги звертається мало
й відводиться на неї якихсь пара годин у цілому курсі. Таке
негування складні старослов'янської мови вважаю дуже
некорисним для цілої нашої науки. Вивчення слов'янської
сннтакси взагалі не може похвалитися глибиною поза дослідами
Потебні, історичного освітлення в складневих працях частіш не
знаходимо. Думаю, що за першу причину такого сумного стану
складневих дослідів треба вважати власне брак добре розробленої
складні старослов'янської :мови. Уважаю складню за царицю
мовознавчих наук, і вже час відвести їй належне місце в курсі
старослов'янської мсти. ІІам'яткового джерельного матеріялу
маємо немало, але до складневих дослідів конче треба притягнути
й досвід таких пам'яток, як, скажімо, Збірник Святославів 1073 р.,
що для складні дає надзвичайно цінний невичерпний матеріял11.
8. Говорячи про складню старослов'янської мови, не можна
не звернути ще уваги на конечну необхідність порівняння
перекладних старослов'янських пам'яток із їх грецькими, рідше
– латинськими оригіналами. Таке порівняння дає завжди дуже
цінні результати, що глибоко висвітлюють нам саму істоту
старослов'янської мови. А вже для дослідів складні таке
порівняння надзвичайно необхідне. На жаль, такого порівняння
старослов'янських пам'яток із їхніми оригіналами з погляду
складні в широкому значенні у нас іще мало пророблено,
233

широкої загальної синтези не зроблено. Через це багато
складневих явищ старослов'янської мови або лишаються глибше
невисвітлені, або висвітлюються неправдиво.
Взагалі ми ще мало висвітлили впливи грецької складні на
складню старослов'янську, хоч без такого висвітлення наша
наука нормально йти уперед не може12.
9. А вже вплив гебрайської мови на мову старослов'янську
лежить у нас непочатий. А між тим знаємо, що основою
грецьких богослужбових текстів були старозавітні псальми,
біблійні пісні й біблійні та синагогальні молитви, перекладені
дослівно, як і взагалі дослівно перекладений на грецьку мову
цілий Старий Завіт. У цьому грецькому перекладі дуже багато
гебраїзмів, цебто виразів, питомих тільки гебрайській мові,
позоставлено без змін, а пізніше ці ж гебраїзми попали й до
старослов'янських перекладів. Зваживши, який великий вилив
мав т. зв. "біблійний стиль", переповнений гебраїзмами, на
старослов'янську складню, зрозуміємо й конечну потребу
дослідити
всі
гебраїзми,
особливо
синтактичні,
в
старослов'янській мові. Скажімо, без гебрайського оригіналу ми
не зрозуміємо, чому в біблійних наших текстах так часто
знаходимо час майбутній замість способу наказового; напр.:
wкропиши м# :ссwпомъ – покропи мене іссопом і т. ін.13
10. Питання фонетики старослов'янської мови дуже часто не
до кінця нам ясні; напр, дуже цікава, але мало знана
старослов'янська вимова деяких звуків голосних і приголосних.
З цього погляду неоціненні прислуги для старослов'янської
фонетики зробив би нам докладний дослід церковної вимови.
Церковна вимова богослужбових текстів вивчена в нас
надзвичайно мало, а між тим потрібного матеріялу, зачинаючи з
найдавнішого часу, маємо вже багатенько; у всякому разі
матеріялу маємо стільки, що глибший і докладніший його аналіз
дав би силу даних для висвітлення старослов'янської фонетики.
Церковна вимова богослужбових текстів надзвичайно
консервативна, стародавня традиція вперто віками тримається, а
234

це й дає змогу з церковної вимови пізніших віків робити певні
висновки й про фонетику старослов'янську14.
Так, є дані твердити, що стара вимова довгі віки незмінно
трималася в церкві, а від неї перенесена була навіть до
українських канцелярій XIV-го віку та молдавських ХV-го віку.
Маю на увазі одне явище – старослов'янський ъ церква
вимовляла на кінці слів близько до о ще й у XIV віці, і такої
вимови тримаються деякі писарі, напр., українських канцелярій
ХІV-го віку. Так, у грамоті луцькій із 27 січня 1388 року
знаходимо: оусhмо, листо, посмотрито, пано петро, іхо,
намо, wтrхо, м5п%сто, городо, дhтемо іхо, оу
понедhлнико і т. ін. Таких прикладів., де замість старого ъ у
пам'ятках маємо о навіть на кінці слів, знаємо з XIV і XV віків
немало з канцелярій українських і молдавських. Ця
канцелярійна
хомонія
безумовно
церковного
походження й безумовно стоїть у зв'язку зо старослов'янською
вимовою15. У всякому разі, аналіз пам'яток, що показують
церковну вимову, дасть для нас дуже багато; дадуть багато
навіть матеріяли пізніші, напр., богослужбові тексти XV–XVI
віку, писані латинкою, з чого ясною стає церковна вимова, а
вона все консервативна. Думаю також, що дослід акцентованих
кирилівських пам'яток ХІV-го віку немало дав би для вивчення
старослов'янського актенту16.
11. Для вивчення старослов'янської мови не зайвим було б
глибше дослідити аρхаїзми окремих слов'янських мов. Справа
в тому, що окремі слов'янські мови не все змінили від свого
колишнього стародавнього стану, – кожна жива слов'янська
мова має багато архаїзмів. Треба конче зібрати такі архаїзми, –
вони й змалюють нам правдивий стан старослов'янської мови.
Архаїзми кожної слов'янської мови зокрема вже досить добре
висвітлені, але що не маємо загальної синтетичної праці про всі
архаїзми разом. Праця така дуже нам потрібна, бо й вона стане
живим пам'ятником старослов'янської мови. Звертаю тут увагу
на мову українську: вона знає дуже багато найрізніших
235

архаїзмів фонетичних, морфологічних і складневих, таких
архаїзмів, що все будуть цінні для дослідника старослов'янської
мови. Напр., у складні в українській мові дуже частий давальний
приналежности, dativus possessivus, – кінець книжці, батько
йому вмер й т.ін.; у часових і причинових безприйменникових
реченнях дуже часто в цій мові старослов'янська конструкція з
підметом у пояснювальнім реченні зараз по дієприслівнику.
Скажімо, старослов'янське: въставъ ис%съ по немъ ид#ше
по-українському буде: "Уставши Ісус, ішов за ним". Ця форма в
живій народній мові дуже часта, пор. Шевченкове: "Розбивши
вітер чорні хмари, ліг біля моря одпочить". Цікаве ще, напр.,
питання члена в українській мові. Як відомо, дослідники з
українських пам'яток XII–XIII віків подають багато прикладів т.
зв. члена, напр., це робить Л. Мілетич, Халанський, Погорілов і
інші. Цей член, трохи відмінний від члена болгарського, панує в
живій українській мові й тепер, напр., у Шевченка маємо:
"Одинокий, мов гора та на полі чорніє Колізей той серед Риму"
("Неофіти") і десятки таких інших прикладів17. Не знаючи про
цей живий в українській мові постпозиційний член, правда –
особливого типу, проф. Погорілов у Збірнику на честь Мілетича
прийшов до зовсім неправдивих висновків про старокиївську
мову, висновків, потрібних авторові для його політичних
тверджень. Думаю також, що глибше вивчення вказівних
займенників в окремих слов'янських мовах, особливо
дослідження втрати ними своєї вказівної сили, проллє більше
світло на час повстання слов'янського члена. У всякому разі
більшість прикладів, що їх подає проф. Мілетич зі
старослов'янських пам'яток за приклади члена, членом не є, – це
звичайні вказівні або анафоричні займенники. – Або, скажімо, в
українській
мові
добре
знана
складнева
функція
старослов'янського супіну: сама форма супіну зникла, але по
дієсловах руху ставимо інфінітива, а при ньому, як і в
старослов'янській мові, родовий відмінок; напр.: "Іде до сусіди
н е в і с т к и судити", "Пішли в поле з е л е н о г о ж и т а жати",
"Вийшла мати в о р і т відчинити", "Пішов с і н а косити" й т. ін.
236

12. Передостання моя увага до курсу старослов'янської мови
в вищій школі та, що слухачі цього курсу конче мусять
познайомитися хоча б із коротким курсом киρилівської й
глаголицької палеографії. У нас стало звичайним, що наші
слухачі читають тільки друковану, на сучасний лад стилізовану
кирилицю, але ніхто з них не прочитає пам'ятки в оригіналі. Це
приносить помітну шкоду нашій науці, бо не дає змоги
слухачеві глибше орієнтуватися в питаннях повстання
слов'янських азбук, а тим самим і в мові, що передається ними.
Уживання фотографічних знімків замість друкованих
старослов'янських текстів на годинах вправ приносить великі
користі, бо вводить слухача глибше до справи й ставить його
ближче до самого оригіналу. Думаю, що вже мусимо перейти
від друкованих хрестоматій до альбомів знімків зі
старослов'янських пам'яток18. Таке ставлення справи, скажімо,
на землях слов'янських східних і південних, конче необхідне;
необхідне воно і в Польщі; більше того, в Польщі конче потрібні
й окремі курси кирилівської палеографії, бо ж польські архіви
переповнені кирилівськими пам'ятками, а читати їх нема кому.
13. Питання про вимову старослов'янських текстів – це
першорядне питания, що ще чекає свого глибшого розроблення.
Вимова ця по вищих школах не однакова, одностн тут немає.
Кожний слов'янський народ пильнує вимовляти ці тексти згідно зі
своєю фонетикою, особливо в тих випадках, де ще не встановлено
непорушної вимови. У східних слов'ян, напр., носові 5, # часто
вимовляють по-сучасному: у, я; навпаки, у слов'ян західних та в
Европі звичайно вимовляють їх як носові: ą, ę.
Маємо немало старослов'янських звуків, що їх правдива
істота ще остаточно не встановлена, напр. h, е, и, г й ін. Через
це, скажімо, в українській науці вже закріпилося вимовляти ці
звуки по-новому, бо, здається, ця вимова мало відбігає від
старослов'янської: вважаємо, що е та и не палаталізували тих
приголосних, що по них стояли: небо – небо, ведеши – ведеши,
несеши – несеши, хлhбъ – хліб і т. ін.. а не: нєсєші, вєдєші,
237

хлєб. У всякому разі уодностайнення вимови старослов'янських
текстів – чергове завдання нашої науки19.
Звичайно, щоб виконати всі ті завдання, що я їх тут ставлю,
старослов'янська мова в вищій школі мусить бути окремою
самостійною катедрою з достатнім числом викладових годин. У
деяких вищих школах так уже й є, але в багатьох із них
старослов'янська мова – тільки придаток до якоїсь іншої
катедри. Так надалі не може бути, беручи під увагу особливо те,
що професор старослов'янської мови мусить велику увагу
звернути ще й на життя та працю Костянтина й Методія, на
повстання слов'янських азбук та на кирилівську палеографію.
Оце головніші мало ще вирішені питання до курсу
старослов'янської мови в вищій школі. Без позитивного глибшого
вирішення цих питань будемо довго ще топтатися на одному місці
й не потрапимо йти в парі з розвоєм загального мовознавства.
Деякі з цих питань уже вирішені й прийняті окремими вченими, – я
тільки синтезую їх як головні дезидерати нашої науки.
На основі всього вище сказаного приходжу до таких висновків:
1. Мову найдавніших слов'янських пам'яток з наукового й
педагогічного погляду відповідніш було б звати старослов'янською,
а не староцерковнослов'янською.
2. До вивчення пам'яток старослов'янської мови конче треба
додавати й вивчення пам'яток східньослов'янських.
3. Курс старослов'янської мови конче треба починати докладним
вступом про життя й діяльність Костянтина й Методія та про
головні питання повстання азбук і літературної мови у слов'ян. Час
уже настав, щоб такі вступи робити й окремими курсами.
4. До курсу старослов'янської мови конче треба додавати бодай
коротку історію церковнослов'янської мови за XII–XVIII віки.
5. Історія церковнослов'янського правопису X–XVIII віків дає
надзвичайно багато для глибшого зрозуміння фонетики
старослов'янських пам'яток, а тому курс старослов'янської мови
треба розпочинати окремим розділом про церковний правопис.
6. Дуже корисним буде бодай коротко показувати долю
головних мовних явищ старослов'янської мови в окремих живих
слов'янських мовах.
238

7. Вивчення складні старослов'янської мови тепер зовсім
занедбане, що зле відбивається на стані цілого слов'янського
мовознавства й на стані вивчення складні живих мов.
8. Конче треба збільшити нашу працю порівняння
старослов'янських пам'яток із їх чужомовними оригіналами й
подати повний малюнок грецького впливу на старослов'янську
мову, особливо в ділянці складні.
9. Конче треба дослідити гебраїзми в старослов'янській мові,
особливо складневі.
10. Глибокий і докладний аналіз консервативної церковної
вимови богослужбових текстів дасть цінні вказівки для
старослов'янської фонетики.
11. Конче треба дослідити архаїзми всіх окремих
слов'янських мов, – у своїй цілості вони сильно освітлять нам
істоту старослов'янської мови.
12. Для практичних вправ зі старослов'янської мови потрібні
нам не хрестоматії друкованого тексту, але фотографічні знімки
зі старослов'янських пам'яток.
13. Без бодай короткого курсу кирилівської (й глаголицької)
палеографії не може бути глибшого зрозуміння головних питань
старослов'янської мови.
14. Час уже настав виробити загальні правила вимови
старослов'янських текстів.
15. Старослов'янська мова мусить бути окремою незалежною
катедрою в вищій школі.
1

Докладно розповідаю про це в своїй (літограф.) праці: "Повстання
азбуки й літературної мови у слов'ян", Варшава, 1927 р., ст. 197–232.
2
Докладніш розповідаю про назву "старослов'янська мова" у
вступі у своїй праці: "Фонетика церковнослов'янської мови",
Варшава, 1927 р., ст 3–4.
3
Докладніш розповідаю про це у своїй праці: "Найважніші
пам'ятки церковнослов'янської мови", Варшава, 1929 р., ст. 98–103.
4
З моїх викладів повстала моя двотомова праця: "Костянтин і
Методій, їх життя і діяльність", т. I–II, Варшава, 1927–1928, ст. 324 + 400,
239

а також: "Повстання азбуки й літературної мови у слов'ян", Варшава,
1927 р., 271 ст., "Powstanie alfabetu oraz języka literackiego u Slowian,
album zdjec", Варшава, 1927 р., 53 знімки. Ці праці дають кожному
можливість легше орієнтуватися в усіх складних питаннях славістики.
5
Коротку історію церковнослов'янської мови подав я у двох своїх
працях: 1) "Історія церковнослов'янської мови, короткий науковопопулярний нарис", "Elpis", 1931 р., т.V, ст. 20–38, Варшава,
2) "Język cerkiewno-słowiański na litwie i w Polsce w wiekach XV–
XVIII", див. "Prace Filologiczne", 1929 р., т. XIV, ст. 525– 543.
6
Про наголоси Чудівського Нового Завіту 1355 р. розповідаю в
двотомовій недрукованій своїй праці "Східньослов'янський наголос
XIV віку", т. I: Словник наголосів Чудівського Нового Завіту 1355 р.,
т. II: Східньослов'янський наголос XIV віку. Деякі дані з цієї
надзвичайно цінної акцентованої пам'ятки подаю у своїй праці:
"Український літературний наголос", див. "Рідна мова", 1936 р.
7
Докладніш пишу про це у своїх статтях: "Akzentzeichen in
mittelbulgarischen Sprachdenkmälern", "Zeitschrift für slavische
Philologie", 1932, т. IX, кн. 3–4, ст 395–399 і "Кендема, подвійний
гравіс", "Записки Чину Св. В.В.", Жовква.
8
Про значення цього Сказанія розповідаю в багатьох місцях своєї
праці "Фонетика церковнослов'янської мови", Варшава, 1927 р., див.,
напр., ст. 18–21 та ін.
9
Цією методою опрацював я свою працю "Фонетика
церковнослов'янської мови", Варшава, 1927 р., 495 ст., літограф.
10
Свою працю "Фонетика церковнослов'янської мови", 1927 р., я
розпочинаю окремою частиною "Церковнослов'янський правопис",
ст. 12–120. Знання історії правопису дає студентові змогу ясніш
відрізняти форму звукову від графічної. Див. іще мою працю:
"Новочасний церковнослов'янський правопис", відбитка з "Elpis",
1926 р., т. II, ст. 16–39.
11
Докладніше про це розповідаю в новій своїй праці "Складня
української мови. Частина перша: Вступ до вивчення складні",
Жовква, 1935 р., 196 ст.
12
Див. про це в моїй праці "Методологія перекладу Святого
Письма та богослужбових книг на українську мову", Варшава, 1927 р.
(з "Духового Сіяча"), ст. 5–9, 17–18.
13
Докладно розповідаю про це в своїй праці "Методологія
240

перекладу Святого Письма та богослужбових книг на українську
мову", Варшава, 1927 р., ст. 12–16.
14
Про церковну вимову старих віків докладно розповідаю в своїх
працях: 1) "Українська вимова богослужбового тексту в XVII віці,
нарис із історії фонетики". Див. "Elpis" 1926 р., кн. 1, ст. 9–32 і
окремо, Варшава, 2) "Українська й білоруська церковна вимова XVI–
XVII віків", див. "Українська літературна вимова XVI-го ст.",
Варшава, 1930, ст. 232–234 і 3) "Українська церковна вимова", див.
"Наша культура", 1936, кн. 6 (15).
15
Докладніш розповідаю про це у своїй статті: "Дві найстарші
молдавські кирилівські грамоти 1388 року", див. "Slavia" 1936 р.
16
Про старий церковнослов'янський акцент докладно розповідаю в
цих своїх працях: 1) "Наголос яко метод означення місця виходу
стародрукованих книжок", Львів, 1925 р., див. "Записки Наукового
Товариства", т. 136–137, ст 197–224; 2) "Український наголос на
початку XVII-го віку", див. "Записки Чину св. Василія Великого", т. II,
вип. 1–2, с. 1–29, Жовква, 1926 р.; 3) "Український наголос у XVI-ім
віці", див. "Сборник статей в честь ак. А.И. Соболевскаго", ст. 444–
451, Ленінград, 1928; 4) "Церковнослов'янський наголос", див. мою
працю: "Фонетика церковнослов'янської мови", ст. 312–339, 1927 р. В
усіх цих працях аналізується старий церковнослов'янський акцент.
Див. іще мою працю: "Український літературний наголос" у журналі
"Рідна Мова", де часті екскурси до церковнослов'янського наголосу.
17
Див. мою працю "Член в українській мові, історичнопорівняльний нарис", "Рідна Мова", 1935 р., ст. 379–384 і 429–434.
18
Власне так я склав свою працю "Пам'ятки старослов'янської мови
X–XI віків", Варшава, 1929 р. Тут подав я 155 знімків із пам'яток X–
XI віків із кирилівською транскрипцією їх. Це дає змогу студентові
читати зліва – оригінал, а справа – його кирилівську транскрипцію.
Око студента постійно призвичаюється до оригіналу. Див. іще дві мої
праці: 1) "Wzory pism cyrylickich X–XVII w.w. ", Варшава, 1927 р.,
144 ст.; видання друге, ч. I, 1928 р. і ч. II, 1931 р., 2) "Powstanie alfabetu
oraz języka literackiego u Slowian", Варшава, 1927 р.
19
Докладніше
див.
про
це
мою
працю:
"Фонетика
церковнослов'янської мови", 1927 р., а в ній на ст. 121–128 розділ:
"Вимова старослов'янських текстів".
241

ЗМІСТ
Список умовних скорочень ...................................................................... 3
Передмова .......................................................................................................... 6
ВСТУП. ГРАФІКА. ФОНЕТИКА
Тема 1
Вступ
Слов'янська мовна галузь. Поняття про прамову.
Поняття простарослов'янську мову. Виникнення і розвиток
слов'янської писемності. Дві слов'янських азбуки.
Фонетичне і числове значення літер кирилиці. Діакритичні знаки.
Джерела вивчення старослов'янської мови ............................................. 8

Тема 2
Фонетико-фонологічна система старослов'янської мови
Система голосних фонем старослов'янської мови
другої половини IX ст. Їх класифікація. Зредуковані фонеми /ь/ і /ъ/.
Зредуковані напружені. Фонетична структура складу.
Принцип висхідної звучності.................................................................. 22
Система приголосних фонем старослов'янської мови.
Їх класифікація. Складотворчі сонорні.
Сполучуваність голосних фонем із приголосними............................... 33

Тема 3
Фонетико-фонологічна система старослов'янської мови
в порівняльно-історичному висвітленні
Фонологічна система індоєвропейської та праслов'янської
(на ранньому етапі) мов. Розвиток праслов'янського вокалізму.
Голосні монофтонгічного та дифтонгічного походження
Праслов'янський консонантизм. Походження носових голосних ....... 41

242

Перебудова структури складу. Дифтонгічні сполуки
з плавними *r, *l на початку та в середині слів.
Сполуки *r, *l зі зредукованими............................................................. 48
Зміни праслов'янських груп приголосних із *j.
Перше, друге і третє перехідні пом'якшення задньоязикових.
Зміни сполук *gv, *kv.............................................................................. 53
Зміни приголосних у кінці слів. Протетичні приголосні.
Дисиміляція. Спрощення груп приголосних.
Фонетичні зміни у старослов'янській мові X–XI ст.............................. 66

ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ
Тема 4
Словниковий склад старослов'янських рукописів
Словниковий склад старослов'янських рукописів.
Праслов'янський лексичний пласт. Грецизми. Гапакси.
Лексико-семантичні групи. Багатство синоніміки
старослов'янської мови. Антоніми. Омоніми.
Свідома мовотворчість слов'янських книжників .................................. 72

СЛОВОТВІР І МОРФОЛОГІЯ
Тема 5
Іменник
Словотвір іменників. Граматичні категорії іменників. Відмінювання
іменників з колишніми основами на *ā, *jā; *ŏ, *jŏ; *ŭ; *ū; *ĭ
та на приголосний. Походження відмінкових закінчень...................... 99

Тема 6
Займенник
Родові та неродові займенники. Розряди займенників.
Їх відмінювання...................................................................................... 116

Тема 7
Прикметник
Групи прикметників за значенням. Словотвір прикметників.
Іменні прикметники. Займенникові прикметники. Їх творення
і відмінювання. Ступені порівняння якісних прикметників .............. 121
243

Тема 8
Лічильні слова
Слова на позначення чисел. Прості та складені назви чисел.
Особливості їх творення й відмінювання ............................................ 128

Тема 9
Дієслово
Класи дієслів. Теперішній час. Система майбутніх часів.
Простий та сигматичний аорист. Імперфект. Перфект.
Плюсквамперфект. Наказовий спосіб. Умовний спосіб. Інфінітив.
Супін. Активні дієприкметники теперішнього і минулого часів.
Функції активних дієприкметників у реченні.
Конструкції з давальним самостійним................................................. 132

Тема 10
Прислівник ................................................................................................ 151
Тема 11
Службові частини мови. Вигук
Прийменники. Післяйменники. Сполучники. Частки. Вигук ............ 157

СИНТАКСИС
Тема 12
Особливості синтаксичної будови
старослов'янської мови
Порядок слів у реченні. Способи вираження головних і другорядних
членів речення. Особливості узгодження та керування.
Конструкції з подвійними відмінками. Структурні типи речень ...... 163

Рекомендована література .................................................................... 171
Тексти .............................................................................................................. 174
Додаток
Іван Огієнко. Старослов'янська мова у вищій школі ..................... 227
244

Навчальне видання

ГНАТЮК Лідія Павлівна

СТАРОСЛОВ'ЯНСЬКА МОВА
ПРАКТИКУМ

Друкується за авторською редакцією