В И Б Р А Н І К А З К И Й П О ВІСТІ

Переклад з арабської
та упорядкування

КИЇВ
ВИ Д А ВН И Ц ТВО
ХУ ДО Ж Н ЬО ! ЛІТЕРАТУ РИ
«Д Н ІП Р О »
1991

РОЗМАЇТТЯ ЖИТТЯ НА КРИ ЛАХ ФАНТАЗІЇ

Українського читача можна вітати із знаменною подією. Шедевр
світової літератури — арабські казки і повісті із збірника «Тисяча
і одна ніч» — став доступним йому рідною мовою в прямому, б е з­
посередньо з арабської, перекладі, який здійснили перекладач Й. Й. Брояк
та арабіст В. С. Рибалкін. «Тисяча і одна ніч» — одна з найвизнач­
ніших пам’яток арабської народної літератури Середньовіччя. У своїй
цілості — це збірник фантастичних казок, побутових оповідей, притч,
повчальних історій, анекдотів та легенд, які створювалися протягом
ряду століть в різних соціальних середовищах у країнах регіону Близь­
кого й Середнього Сходу.
Книга «Тисяча і одна ніч» займає першорядне місце в історії сві­
тової літератури, завою вавш и любов мільйонів читачів на всіх конти­
нентах нашої планети. І ця любов з плином часу не слабне.
Захоплення арабськими казками в Європі виявилось відразу ж
після появи першого перекладу. То був переклад французькою мовою,
здійснений Антуаном Галланом (1646— 1715). Це був далеко не повний,
відомий нам нині, до того ж досить перероблений текст. Розширивши
пошук .нових текстів, Галлан зумів підготувати 12 томів, що побачили
світ у 1704— 1717 pp. у Парижі. Наприкінці X VI11 ст., знову ж у Парижі,
вийшло «Продовження тисячі і одної н о ч і» — додаткові казки, перекла­
дені Ж. Казоттом і Д. Шавісом.
Успіх арабських казок, перекладених Галланом, був такий вели­
чезний, що негайно з ’явились наслідування. Вж е в 1710— 1712 pp.
французький орієнталіст Псті де ля Круа надрукував збірник під назвою
«Тисяча і один день», видаючи його за нібито знайдену ним книгу
перських казок. Насправді ж такої книги ніколи не існувало, і, як
в в аж а ю т ь вчені, Петі де ля Круа зробив свій переклад за якимись не­
відомими досі рукописами, звичайно, як і Галлан, переробивши
текст під сучасні європейські смаки. Природно, цей збірник конкурував
із збірником Галлана, але все ж затьмарити його успіх не зміг,
останній широко розповсюджувався як у Франції, так і, в вигляді
перекладів на інші мови, по всій Європі. Д о речі, на цьому шляху книга
поповнювалась новими текстами, що їх знаходили орієнталісти в
різних рукописних колекціях і перекладали в додаток до вже зр о б ­
леного.
Тим часом на Сході книга ця продовжувала існувати тільки в руко­
писах та в пам’яті оповідачів. Уперше надруковано арабською мовою
«Тисячу і одну ніч» (два томи, всього 200 ночей та оповідь Сіндбада-

3

мореплавця) в Калькутті 1 8 1 4 - 1 8 1 8 pp., а повністю книга вийшла
1835 року в державній друкарні в Булаку біля К аїр а. Повний текст
було видрукувано потім у 1839— 1842 pp. знову ж таки в Калькутті.
З ’явилось видання арабського тексту і в Європі — у Бреслау (тепер
Вроцлав) на основі туніського рукопису.
Булакське видання, яке не раз повторювалось, як у самому Булаку,
так і в інших місцях, вваж аєть ся найавторитетнішим, воно послужило
першоджерелом і для українських перекладачів.
Тут слід зазначити, що масив арабських казок не вичерпується
книгою «Тисяча і одна ніч». їх існує набагато більше, тож різні укла­
дачі часто доповнювали свої збірники іншими казками, що не вхо­
дять до канонічного тексту. Так сталося, що найпопулярніші казки
«Алі-Баба і сорок розбійників» та «Ала ад-Дін і чарівний світиль­
ник» не ввійшли до основного тексту, але більшість укладачів збір­
ників включають їх до своїх книг. Це ж стосується і українського
видання.
Англійці почали перекладати арабські казки ще в XVII ст., навіть
із включенням нових текстів, а особливо багато видань з ’явилося
в XIX ст. як у перекладі з інших мов, т ак і безпосередньо з арабської
з а єгипетським рукописом XVIII ст., що вваж аєть ся канонічним. Н ай­
більшою популярністю користуються переклади В. Лейна (в 3 тт.,
1839— 1841 pp.), Д ж . Пейна (в 13 тт., 1882— 1889). Лейн, глибокий
знавець життя сучасного йому Єгипту, д ав широкі пояснення до пере­
кладу, і це зробило його книгу особливо цікавою з погляду етно­
графії.
Але чи не найбільшої слави за ж и в найповніший (в 16 томах)
переклад «Тисячі і одної ночі», що його опублікував у 1885— 1888 pp.
в Бенаресі відомий англійський сходознавець Річард Бертон (1821 —
1890). Якщо з попередніх перекладів, французьких і англійських, вилу­
чалися всі надто «сміливі», з погляду охоронців чистоти моралі, місця,
то в бертонівському виданні вони були перекладені без купюр. А крім
того, вчений долучив до текстів просторі наукові коментарі, подаючи
р оз’яснення до різного роду реалій, традицій та звичаїв на основі даних
історії, етнографії, фольклору, антропології та ін., чим викликав зливу
критичних атак і звинувачень в аморальності. Видання здійснило
Товариство «К амасутри» «тільки для приватних передплатників», і кош­
тувало воно величезну суму грошей. Популярністю книги Бертона
і її «рекламою» в пресі скористався якийсь спритний ділок і в 1896 р.
у Парижі видав доповнення, як пише А. Ю. Кримський, «прямо в пор­
нографічному дусі». Продавалось воно любителям, звісно, за грубі
гроші. Н азву ця книженція мала і справді інтригуючу: «Секрети орієн­
тальної сексології. Доповнення до всесвітньовідомої «1001 ночі» Бер ­
тона, зроблене англійським циганом, з передмовою, примітками і кіль­
кома дуже цікавими додатками від перекладача».
Трьома роками пізніше став друкуватись повний, з булакського
видання, переклад французькою мовою Ж. Мардрюса ( в 16 тт., закін­
чено видання в 1906 p.). Оскільки він теж був без купюр і згладжених
переробок, то зустрів критику як учених, так і охоронців моралі.
В Росію ввозити цю книгу було заборонено.

4

Останнім часом у Парижі почали з ’являтись нові переклади
(Р. Кавам а, Д ж . Беншейха, А. Герн).
Німецькою мовою «Тисяча і одна ніч» перекладалася кілька разів
у XIX ст. З найпопулярніших перекладів були: Й. Гаммера-Пургшталля
(З тт., 1823— 1824), Г. Вайля (4 тт., 1837— 1842), М. Геннінга (24 тт.,
1895— 1897) та ін. Найкращим вваж аєть ся переклад Е. Літтманна (6 тт.,
1921 — 1928). М ожна сказати, що всі німецькі переклади вийшли із
збереженням «пристойності».
Розгляд історії перекладу цієї книги європейськими мовами можна
продовжувати безконечно, бо сьогодні важко уявити країну, де б не
виходили хоча б частково казки й оповіді з прославленого збірника.
Так, побачили світ, крім згаданих вище, переклади «Тисячі і одної
ночі» іспанською, італійською, чеською, норвезькою та іншими мовами
світу.
В наші дні (1984) відоме нідерландське видавництво орієнталістичної літератури Е. Я. Брілля (Лейден) започаткувало повне наукове
видання арабського тексту казок на основі найдавніших рукописів,
насамперед А. Галлана, разом з ним у С Ш А та Англії має вийти
переглянутий англійський переклад книги.
Свою історію мають і переклади російською мовою. Першим вийшов
переклад з французького збірника А. Галлана, зроблений А. Філатовим
(Москва, 1763— 1771), потім переклад текстів К азотта і Ш авіса
(Москва, 1794— 1797), а в 1796 р. у Смоленську побачив світ збірник
«Нові арабські казки». У XIX ст. вийшов тритомник казок у виданні
Ю. Доппельмайєра (1889— 1890). Частину роботи В. Лейна переклала
Л. Шелгунова, що було надруковано як додаток до «Живописного
обозрения» за 1894 р. На початку XX ст. розпочато публікацію росій­
ською мовою з перекладу Ж. Мардрюса.
Як бачимо, всі ці згадані видання були перекладами з перекладів
і тому вповні виявляли всі вади такого роду літературних робіт: спро­
щувалися психологічні колізії, вмирали оригінальні метафори, стира­
лись характерні риси твору.
Перший повний переклад казок та оповідей із книги «Тисяча і одна
ніч» прямо з оригіналу було здійснено у 8 томах (1929— 1939) арабістом
М. О. Сальє (1899— 1961), за редакцією визначного вченого акаде­
міка І. Ю. Крачковського (1883— 1951). Пісуія війни вийшло друге
(1958— 1959 pp.) видання цього восьмитомника. З казок, що не ввійшли
до «Тисячі і одної ночі», було упорядковано й видано книги «Халіф
на годину» (М., 1961) та «Сорок невільниць» (М., 1962). Крім того,
виходили окремі збірники казок, перекладених М. О. Сальє, упоряд­
ковані І. М. Фільштинським, як і безліч дитячих переробок.
Шлях казок і оповідей з «Тисячі і однієї ночі» до українського
читача розпочався наприкінці минулого століття. Біля його початків
стояв наш найвидатніший сходознавець, вчений із світовим ім’ям, а к а ­
демік А. Ю. Кримський (1871 — 1942). У 1891 році в газеті «Б уковина»
(Чернівці) з ’явився його переклад пісеньки з «першої ночі», який він
потім регулярно вміщав у свої книги. У 1891 — 1892 pp. він публікує
свої переробки деяких казок у львівському журналі для дітей «Д звінок»:
«Д бай про кінець діла», « К а зк а про горбуна» та «Сліпці». У 1900 році

5

твори ці, доповнені казкою «Історія горця з оливками», були опуб­
ліковані у Львові окремою книжечкою під назвою «П ереклад А. Крим­
ського». На жаль, наступні спроби, в тому числі й О. Олеся, донести до
українських читачів хоча б зміст арабських казок через брак фахівців
робились на базі західноєвропейських перекладів і не просунули вперед
справу популяризації шедевра арабської літератури на українській
землі.
Нашій науці робить честь те, що А. Ю. Кримський написав з а г а л ь ­
ний історико-літературний нарис «Тисяча і одна ніч», що був опублі­
кований українською мовою у Львові в 1896 р. як передмова до перекладу
з англійської книги В. А. Клоустона «Народні казки та вигадки. їх
мандрівки та переміни». Ця ж робота в поширеному вигляді вийшла
російською m o b o j o як вступ до перекладу книги датського вченого
І. Еструпа «Дослідження про 1001 ніч. ї ї склад, виникнення й розви­
ток». Цей сповнений дивовижної ерудиції вступ за обсягом майже
дорівнює текстові самого перекладу. Вчений-патріот в в а ж а в необхідним
у названій книзі тричі підкреслити «перевод с малорусского». Слід
п ам ’ятати, що це було 1904 року, тобто до поліпшення становища
української мови в Російській імперії, яке принесла революція 1904—
1905 pp., і було не чим іншим як викликом царській політиці денаціона­
лізації. Змістовним було його доповнення до статті А. Горстера «Д о
літературної історії «Тисячі і одної ночі» (1900).
Невтомний Каменяр — Іван Франко — зробив свій внесок в попу­
ляризацію арабського письменства. Й досі користуються л ю бов’ю
читачів його віршовані казки «Абу-Касимові капці» та «К овал ь Бассім».
Щ оправда, вони не належать до канонічного тексту «Тисячі і одної
ночі», а були взяті ним із вже згадуваного збірника «Тисяча і один
день», що з ’явився й німецькою мовою. Д о «Коваля Б ассіма» він дав
цілком фахову передмову, де вірно зм а л ю вав епоху Гаруна ар-Раш іда,
одного з головних героїв казки, та атмосферу, в якій жив тоді а р а б ­
ський народ.
Франкові казки не просто переклади, а цілком самостійні твори.
В рецензії на «Абу-Касимові капці» А. Ю. Кримський писав, що автор
надав запозиченій з арабської народної творчості фабулі «прекрасну
поетичну форму, надав їй великого драматичного і психологічного
інтересу, закрасив іще й гумором і збудував на непретензіональній
чужій фабулі самостійний твір, високоестетичний, високої художниць­
кої вартості...». Ми вбачаємо в «арабських к азк ах » І. Ф ранка яскравий
зр азо к взаємодії двох літератур — української і арабської.
Пробудження зацікавлення арабськими казками на Україні зн а­
йшло свій вияв у спробах видати їх українською мовою у Л ь в о ­
ві. Переклад здійснили М. Лозинський і С. Дольницький за німець­
ким текстом М. Геннінга, що з ’явився в Лейпцігу в 1895— 1900 pp.
Цей текст був досить пригладжений, дещо скорочений за рахунок
віршованих вставок. Український переклад повторив усі вади німець­
кого, що, зрештою, неминуче, оскільки перекладачі не були орієнта­
лістами.
Перше видання побачило світ в 1905 році, друге — в 1912— 1913 pp.
Обидва вони доходять до двохсотої ночі, тобто далекі від повноти. Але,

6

попри всі вади цих книг, вони ввели в читацький обіг пам’ятку літератури
далекого східного народу, розширюючи таким чином обрії української
літератури.
В реалізації другого видання взяв участь І. Франко. Він виступив
як автор перекладів поетичних вставок, якими так рясніє збірник.
Хоча переклади зроблено з німецької мови, вони в цілому передають
характер арабської поезії і значно пожвавлюють тексти казок, чим
вигідно вирізняють друге видання в порівнянні з першим. П равда,
видавці не врахували побажань поета щодо публікації його перекладів,
що, певно, спонукало його видати 25 віршів із заголовками й виправ­
леннями в журналі «Неділя» (1912). Всі 194 вірші, із самостійними
заголовками, були разом опубліковані лише в 1967 році. Увійшли вони,
звичайно, і до останнього, 50-томного видання спадщини великого сина
українського народу.
Щ о стосується самих казок, то нова публікація побачила світ
лише в 1984 році, коли видавництво «В еселка» випустило збірник ви­
браних казок з «Тисячі і одної ночі», адаптованих для дітей молодшого
й середнього шкільного віку в перекладі з оригіналу Є. Микитенка.
Основою для цього видання послужив текст, виданий в Бейруті вченим-католиком О. Сальхані, котрий очистив його від «сумнівних»
щодо їхнього впливу на моральність місць. Сюди ввійшли розповіді
про пригоди Сіндбада-морегілавця, відомі усім казки про АліБабу та сорок розбійників, про Ала ад-Діна з його чарівним світиль­
ником та ін.
Все ж у корпусі шедеврів світової літератури українською мовою
зал и ш ал ас ь помітна прогалина, яку й намірилося певною мірою за п о в ­
нити видавництво «Дніпро» публікацією нинішнього (сподіваємось, не
останнього), досить поважного збірника. Український читач, таким
чином, відчинить для себе ще одне вікно у розмаїтий світ давнього
арабського Сходу.
Уважний читач, знайомий із світовим фольклором, знайде у цій
книзі багато мотивів, сюжетів і структурних елементів, притаманних
казкам багатьох народів світу, що своїми коренями сягають перших
кроків творення людського суспільства на нашій планеті, відбивають
його світогляд.
Ми ж будемо розглядати збірник «Тисяча і одна ніч» у такому
вигляді, в якому він дійшов до нас, а саме, як цілісний твір певної
форми — продукт арабського Середньовіччя, бо власне в такому вигляді
він реально існує ось уже кілька століть. Історія його досить складна,
і ще не на всі питання, що виникають після знайомства з цим твором,
наука готова дати точну відповідь.
На сьогодні з певністю можна сказати, щр книга ця не є витвором
одного автора, і що склад її формувався протягом досить довгого
часу з а участю представників різних народів регіону, хоча в цілому
вона є пам’яткою арабської словесності.
Відомо, що з виникненням феодальної арабської держави —
халіфату — народна словесна творчість стала різко віддалятись від
вченої поезії і прози, яка в канонізованих формах створювалася при
дворах вельмож, обслуговуючи панівні верстви суспільства. Народна

7

творчість продовжувала розвиватися в шатрах бедуїнів та на міських
б азар ах , де в значній мірі проходило життя городян середнього та
незначного достатку. Мабуть, тому, до недавніх часів, офіційні критики
та освічені цінителі досить зверхньо дивилися на казки з «Тисячі і одної
ночі», як на заб аву для простолюду, не гідну уваги серйозних учених.
Д о речі, майже таке ставлення було і до так званих народних романів
про звитяжних героїв, історичних і легендарних, та про вікопомні
події.
Так, відомий арабський бібліограф Ібн ан-Надім (X ст.), згадуючи
про цю книгу, зазначає, іцо вона написана «нудно й негусто». До такої
думки високоосвіченої публіки спричинилося те, що в деяких казках
зображ аю ться сцени і вживаються вирази досить-таки непристойні,
і те, що в салонах (по-східному — диванах) говорилось натяками,
те в казках подається, кажучи по-сучасному, відкритим текстом. Ясно,
що представники релігії засуджували тих, хто слухав чи читав ці казки,
і підтримували забобон: мовляв, можна навіть померти, прочитавши
«Тисячу і одну ніч», або ж що може статись якась напасть, а на дітей
розповідача нападе короста.
Дослідники з багатьох країн приділили значну увагу вивченню
історії виникнення і подальшого формування книги. На сьогодні
відомо, що найраніший фрагмент «Тисячі і одної ночі» міститься в доку­
менті IX ст. Про «Тисячу і одну ніч» пише 947 року в своїй книзі «Золоті
луки» відомий арабський вчений аль-Масуді як про книгу казок, «подіб­
них до перекладених перських, індійських та грецьких казок, що ви­
никла, як і збірник «Тисяча оповідей». Люди називають цю книгу «Тисяча
ночей». Про книгу з такою ж назвою «Тисяча оповідей» написав анНадім у своєму бібліографічному зводі «Аль-Фіхріст» (987), з а з н а ­
чаючи, що Абу Абдаллах аль-Джахшіярі, автор «Книги вазірів», почав
писати книгу, яка вміщує в собі 1000 відібраних ним арабських, перських
та грецьких казок. Зібрати йому вдалось лише 480 оповідей, після
чого він помер. До речі, цифра 1001 сприймалась на Сході не в конк­
ретному значенні, а в значенні «велика, нескінченна кількість». Відо­
мий лише один рукопис (зберігається в К аїр і), де значиться 1007 но­
чей. Склад збірника було фіналізовано, як вваж аю ть вчені, десь у
XVI ст. І від того часу існують рукописні збірники казок та оповідей,
їх виготовляли переписувачі для окремих любителів, або ж самі
оповідачі робили собі записи для п ам ’яті, на ходу змінюючи, поправляючи текст.
Мова казок значно відрізняється від літературної мови, вона більш
розкута, жива, близька до розмовних діалектів.
З а своїм походженням, як показав аналіз текстів, збірник ск л а­
дається з кількох пластів. Перший і найдавніш ий— це переклад індій­
ських казок через перську мову на арабську. До нього насамперед
належить казка, що становить «рамку» всього збірника. Така рамочна
організація тексту добре відома як характерна саме для індійської
літератури, звідкіля вона потрапила до перської. (Зразком може бути
«Туті-наме» («Книга папуги») Ібадулли, яку маємо в українському
перекладі Я. Полотнюка). Індійські паралелі є і в ряді інших казок,
зокрема в циклі про Сіндбада-мудреця.

З Іраном пов’язані оповіді про Хасана-басрійця, про Сейфа альМулука, про К ам ар а аз-З ам ан а та принцесу Будур. Ці та інші казки
індійського та перського походження могли потрапити до збірника
саме з перекладу «Х езар ефсане» («Тисяча розповідей»), про який
згадували Масуді та ан-Надім.
Наступним пластом, напевно, були оповіді, що сформувалися в
Багдаді. У багатьох із них фігурує історична постать — аббасидський халіф Гарун ар-Рашід, поданий в ідеалізованому, легендарному
дусі. Він, переодягнений, в супроводі вірного вазіра з роду Бармак,
шукаючи правду про стан речей у своїй країні, мандрує, невпізнаний,
вулицями столиці, щоб наступного дня відновлювати справедливість
і карати кривдників. Серед героїв цих творів часто виступають
всілякі спритники та ш ахраї, немало в них досить грубих еротичних
сцен.
Третій, найпізніший пласт, складають казки та оповіді, що могли
народитись тільки в Каїрі. В них відбито життя міського населення,
в основному біднішого й середнього прошарків, у роки панування мамлю­
ків та турецьких султанів, тобто в епоху пізнього Середньовіччя. Як
приклад, можна навести казки про М ааруф а-ш евця та про Ала адДіна з його чарівним світильником. Серед героїв знову подибуємо
витівників та авантюристів, але вже більше, як кажуть, метикованих,
здатних на неабиякі хитрощі.
Крім оцих трьох основних складових пластів є у збірнику і чет­
вертий, що складається з кількох народних романів про хоробрих
войовників; сюди входять розповіді про подорожі Сіндбада, повість
про мідне місто та ін. Дослідники знаходять у збірнику і певні з в ’язки
з фольклором інших народів регіону: греків, євреїв, тюрків. Як писав
французький вчений М. Буїссон: «Легендарні оповіді циркулюють по
світу подібно до прянощів і тканин, як прикраси й талісмани, і ними
взаємно обмінюються під час безконечних балачок на набережних
портів чи під час вечірніх розмов у караван-сараях».
Звичайно, не всі твори можна точно ідентифікувати, «закріпити»
за тими чи іншими місцями народження чи епохами. Все ще лишається
багато спірних питань, на які можна сподіватися знайти відповідь
після докладного вивчення все нових і нових, досі малодосліджених
рукописів.
Детально аналізуючи сюжети казок і оповідей, участь в їхньому
розвитку чарівних сил — джинів, іфритів, демонів жіночого роду,
вчені помітили, що вони діють по-різному в індоіранських казках і к а з ­
ках пізніших часів. Якщо в оповідях першого циклу ці творіння людської
фан тазії діють в основному за власною ініціативою, активно впли­
вають на хід подій, то в казках єгипетського циклу вони виступають
як могутні, але безініціативні виконавці волі людей — власників від­
повідних талісманів.
Як приклад першого типу поведінки чарівних сил наводять казку
про рибалку та іфрита. Тут рибалка знаходить на дні моря глек, в якому
перебуває іфрит-віровідступник, ув’язнений самим царем Соломоном.
Опинившись на волі, коли його «відпечатав» необережний рибалка,
іфрит негайно хоче знищити свого рятівника, і тому тільки завдяки

9

хитрощам вдається впоратися із зловмисним демоном і навіть мати
від нього певну користь.
Чи не найвідомішим прикладом казки другого типу є казка «Ала
ад-Дін і чарівний світильник». Тут джин досить суттєво впливає на
долю головного героя та інших персонажів цього зразкового твору.
Але він — «раб світильника», свого роду талісмана, і сліпо служить
власникові цього талісмана, виконуючи і благі, і негідні завдання,
в залежності від того, який персонаж володіє ним у той чи інший момент.
У казці про М ааруф а-ш евця діє «слуга персня», талісмана, знайде­
ного цим шевцем у підземеллі. Він так і заявляє: «Я причарований
до цього персня і не можу не послухатись того, в чиїх руках він з н а ­
ходиться». Ясно, що чарівний перстень із джином, що йому служить,
стають важливим елементом розвитку сюжету в другій половині цієї
казки, переходячи з рук у руки і виконуючи всі накази своїх госпо­
дарів.
Виявивши такі характерні риси казок, учені змогли більш упевнено
класифікувати їх з а походженням.
Слід пам’ятати, що як оповідачі, так і їхні слухачі вірили в існу­
вання всяких надприродних сил, у тому числі й різних джинів, і їхнє
втручання в справи людей не здавал ося їм неймовірним.
Успіхові збірника безперечно сприяла й різноманітність жанрів
уміщених у ньому творів. Насамперед ми вирізняємо фантастичні
казки, де і сюжет, і його розвиток цілком належать до сфери надприрод­
ного (наприклад, «Купець і духи», казки про тварин). Крім того, велику
частину книги становлять «оповіді», твори, де чарівні сили виступають
як рушії розгортання сюжету, повертаючи його в той чи інший бік, у той
час як герої живуть в нормальному соціальному середовищі згідно
з його законами, і розповідь про це має цілком реалістичний характер.
Прикладом може служити казка про того ж Мааруфа-шевця, К ам ара
аз-З ам ан а і Будур, Хасана-басрійця. Існують також і твори «перехід­
ного типу», як казка про Ала ад-Діна і чарівний світильник чи про
Алі-Бабу й сорок розбійників.
Другою важливою групою є оповіді типу арабських народних
романів. Серед них найдовший такий роман про Омара Ібн ан-Ну’ мана
та його синів, у якому знайшла відбиток боротьба арабів проти хресто­
носців, таким же твором є оповідь про Аджіба й Гаріба. Інші подібні
твори цілком реалістично відтворюють життя міських жителів, серед
таких творів є оповіді про любовні пригоди, в тому числі й фриволь­
ного плану.
Окрему групу, споріднену із щойно згаданою, становлять оповіді
про моряків та море, цикл про славетного Сіндбада, що, ймовірно,
народився в портових містах нинішнього Іраку. Наявність цілого
циклу таких казок, як і інші дані, в тому числі згадки у Священному
Корані, переконливо розбивають закорінені, хоча й невірні, уявлення
про те, що араби були суто сухопутним народом і торгівлю вели тільки
караванну.
Знайшли місце у збірнику й деякі давньоарабські легенди, такі
як розповідь про щедрого Хатіма ат-Тайї, про Ірам — місто стовпів,
про Мідне місто та ін.
10

Окрему категорію становлять повчальні історії на зразок езопів­
ських байок. У них відчувається вплив індійських розповідей про т в а ­
рин, які через переклади давньоіранською мовою (пехлеві) знайшли
шлях до арабів ще на початковому етапі становлення їхньої літератури
(збірник «К аліла і Д и м н а»). Серед таких творів бачимо, крім казок
про тварин, довгі цикли «Сіндбад-мудрець» та «Д ж а л іа д і Уїрд-хан»,
як і оповідь про мудру рабиню Таваддуд.
Багато оповідей можна назвати гумористичними. Як наприклад:
«Халіф-рибалка», « Д ж а а ф а р Бармакі та старий бедуїн». Чимало
гумористичних рис можна знайти і в інших казках та оповідках.
Крім вищеназваних категорій, що їх досліджували німецький вче­
ний Е. Літтманн та М. Герхардт з Нідерландів, є ціла низка казок
і оповідок, що не підпадають під них. Це оповіді про правителів, розум­
них і дурних, починаючи від Александра Македонського, про тупих
вчителів, хитрих суддів та ін.
Таке багатство жанрів і мотивів породжує ефект багатоголосої
симфонічності збірника, як різноманітним і барвистим є саме життя.
Поєднання коротких і довгих творів різних за жанром і темпом розгор­
тання сюжету створює своєрідний ритм усього збірника, котрий, при­
йнявши одного р азу вироблену за сторіччя форму, продовжує існу­
вати в ній, не виявляючи ознак дезинтеграції. Навпаки, спостері­
гається її здібність до самозбагачення за рахунок додаткових еле­
ментів. Ми знаємо, що деякі зміни в композиції збірника робились
укладачами в новіші часи, і це ніяк не зруйнувало ні його форми,
ні ритму. Збірник зберігав при цьому свою цілісність і всі художні
якості.
Текст казок щедро наповнений віршованими вставками, що відпо­
відало літературній моді, яка панувала в часи, коли завер ш у вал ось
формування збірника. Всього віршів та поетичних уривків, за підра­
хунками Горовіца, в другому калькуттському виданні «Тисячі і одної
ночі» 1420, з яких 170 повторюються. Таке насичення прози поетичними
вставками незвичне для європейців, але цілком відповідає смакам
народів Близького та Середнього Сходу й урізноманітнює саму розпо­
відь.
Основним питанням, на яке намагаються дати відповідь усі дослід­
ники «Тисячі і одної ночі», є питання: «В чому ж секрет незгасаючої
популярності казок серед людей різних суспільних прошарків, різного
віку і в різних країнах світу?» Причому, крім арабів, переважна
більшість читачів знайомляться з цими казками в .перекладі. Зробимо
спробу дати відповідь на це питання і ми.
Але насамперед уявімо собі ту обстановку й атмосферу, в якій
створювалися й побутували ці казки й оповідки. Ще донедавна в
містечках Близького Сходу та Північної Африки надвечір на б а з а р ­
ному майдані або в великій к ав’ярні з ’являвся меддах — тобто про­
фесійний оповідач — і розпочинав свій вечір декламації. Він розпові­
д ав відомі так звані «народні романи» прго вікопомні подвиги історич­
них і легендарних героїв та любовні й трагічні пригоди різного роду
персонажів. У репертуарі були казки й оповідки із «Тисячі і одної
ночі». Тепер таких майстрів практично залишилися одиниці. Як писала

11

алжірська газета «Алжері-актюаліте» в січні 1990 p.: «М еддаха вбило
радіо».
Алжірський діяч культури А. Менаї, який прагне відродити ста р о­
давнє мистецтво меддахів, з а я в л я в : «Ми, співаки, маємо свою публіку,
що приходить до нас, зап лати вш и за місце; у протилежність нам меддах
виступає без супроводу, під гамір б азару. Він має привернути увагу
людей, утримати їх у зах в а ті й довести до такого стану, щоб вони
готові були й гаманці р озв’я зати». Зрозуміло, щ о такий оповідач не
міг виступати з будь-яким репертуаром, це має бути точно виві­
рений, пристосований кожного разу д о наявної публіки, відшліфо­
ваний матеріал. Таким матеріалом і стали твори з «Тисячі і одної
ночі».
Слід відзначити певний демократизм цих творів: у них ідеться в ос­
новному про простих людей, не вельмож, героями їх виступають купці,
ремісники, міська біднота, причому — представники різних народів.
Слухаючи їх, кожен міг щось знайти собі до вподоби.
Оглядаючи крізь серпанок уяви захоплених слухачів, що сидять
навколо меддаха, посмоктуючи довгі чубуки кальянів, посьорбуючи
каву чи чай, ми побачимо, що аудиторія поспіль чоловіча. Згідно із
звичаями, освяченими релігією, місце жінок — удома, їхні розваги
іншого роду: в багатих — свої, у бідних — свої. Це пояснює одну з х а р а к ­
терних рис творів цього збірника — дуже часто в них жіноцтво пока­
зане в негативному світлі (це ж бачимо і в фольклорі європейців),
а на Сході існують цілі збірники анекдотів та розповідей про жіночі
хитрощі та витівки, як і те, що в ряді казок змальовуються надто від­
верті еротичні сцени. П а м ’ятаймо, що у вигляді друкованої книги зб ір ­
ник з ’явився трохи більше 150 років тому, та й рівень писемності
в країнах регіону був ще досить низький. Тому не слід надто гостро
засуджувати арабів за такі «вольності»: книга ця мала «обмежене
поширення».
На питання, в чому ж «секрет Ш агр аза д и » , нам допоможе відпо­
вісти думка академіка А. Ю. Кримського про те, що «по суті, казки
«Тисячі і одної ночі» зовсім не казки. Справді-бо, вони, разом з казко­
вою фантастичністю, прекрасні побутові повісті, з художньо нам альо­
ваними реальними, побутовими картинами: у дещо прикрашеному,
надто розкішному вигляді ми все ж упізнаємо справжній двір султанів
і халіфів, особливо ж — двір Гаруна ар-Р аш іда; перед нами відкри­
вається справжнє життя і обстановка багатого купецького дому; дуже
часто казки ведуть нас і до бідніших верств населення і, у виразних
деталях, малюють перед нами їх...». Вчений додає, що це ж стосується
і дійових осіб казок — вони життєві типи, тому цікаві і правдиві. Деякі ж
персонажі мають навіть добре розроблені індивідуальні характери,
серед них, безперечно, Гарун ар-Рашід, його вазір, цирульник-мовчун
та ін.
Ш а гр а за д а мала розповідати переконливі історії, щоб султан з а х о ­
пився ними і не н аказав їй відрубати голову. Т реб а думати, що витвори
чистої фантазії, котрі діяли б у якомусь штучному середовищі, д ал е­
кому від реальності та людських зацікавлень, навряд чи надовго при­
кували б увагу султана (і слухачів у к а в ’ярні). Тому виступає тут ще

12

од Не характерна риса, яку академік О. П. Веселовський н азвав «через­
смужжям фантастичного й реального». Як приклад, візьмімо відому
о п о е і д ь про М ааруфа-ш ^вця. Починається вона переконливим Описом
йогс нелегкого життя в багатолюдному місті, та ще й з жіночкою з
неабияким характером. Тут подибуємо цілу низку реалій, деталей
і штрихів, що створюють атмосферу реальної життєвої ситуації, з н а ­
йомої багатьом.
А коли він нарешті втікає від жінки, йому зустрічається джин,
що переносить його до іншого міста. Всі перипетії життя М аар уф а
в цьому місті цілком реальні, але потім, працюючи в полі, він знаходить
підземелля, а в ньому талісман, до якого приставлений слуга, готовий
виконувати всі побажання власника талісмана. Після повернення до
міста М ааруф жив у реальній обстановці, та надприродні сили втру­
чаються час від часу в хід подій. Закінчення оповіді — типово к а з­
кове: сили зл а покарані, а М ааруф і його добродійник-селянин живуть
у багатстві і щасті до самої смерті.
В індоіранських казках .чарівні сили більш самостійні, а в казках
єгипетського походження вони виконують волю людей — володарів
талісманів.
В оповідях реалістичного плану фантастичні персонажі виконують
важливу роль прискорювачів чи гальмівників розгортання сюжету.
Коли розвиток подій заходить у глухий кут, з ’являються надприродні
сили, щоб зарадити справі. Вони або оживляють героя, або переносять
його на величезні відстані, або ж просто допомагають роздобути
грошей.
І сюжет знову розвивається по канві реального ходу подій. При цьому
слід мати на увазі, що джини та інші духи можуть бути як зловорожою,
так і позитивною силою, і тому їхній вплив на долю героїв може призво­
дити до створення найрізноманітніших ситуацій в залежності, в даному
випадку, від ф ан тазії автора. Поєднання в одному творі дійових осіб —
реальних постатей і надприродних істот — дає змогу в разі потреби
створювати карколомні зигзаги в житті реальних героїв, втягувати
їх у захоплюючі пригоди.
В той ж е час всі ці надприродні сили, як це характерно для фолькло­
ру, можуть жити у вимірах людського реального буття, що, в свою
чергу, відкриває простір для напружених ситуацій і колізій.
Величезне значення для успіху «Тисячі і одної ночі» має її архі­
тектоніка. В неї є початок — оповідь, що творить рамку, а кінця практичіно немає: до відомого тексту можна нанизувати* нові й нові оповіді,
казки та притчі і, таким чином, віддаляти тисяча першу ніч, яку тільки
умовно можна вваж ати кінцем збірника, бо ж нічого не зміниться, в
характері, ритмі збірника, якщо до нього буде додано, скажімо, тисяча
другу ніч. Не зміниться збірник, якщо з нього буде вилучено одну-дві
казки, каркас рамки міцно утримуватиме всі елементи будівлі збірника,
і нічого катастрофічного не станеться, якщо навіть-зникне все те, що
наповнює рамку, бо рамочна оповідь є самостійною і може існувати
й окремо. Ось таку Судову, гнучку, характерну для семітського способу
мислення форму організації прозового оповідного твору виробила
народна творчість арабів.

13

Книга починається з того, що султан Ш агзам ан , перед від’їздом
до свого брата, султана Ш агріяра, раптом дізнається про невірність
своєї дружини. П окаравш и її на смерть, він іде до б р а та , де стає свідком
зради дружини брата. Через день брати переконуються, що навіть
жінка іфрита і та знаходить спосіб, як зрадити йому. Покаравш и свою
дружину, султан Шагріяр, сповнений гніву проти всього жіноцтва,
став щоночі одружуватися з незайманою дівчиною, а на ранок її вби­
вати. Так тривало три роки. І тоді донька вазіра Ш а г р а з а д а попросила
батька віддати її за султана з умовою, що разом з нею житиме і її
сестра Дуньязада. І от під час зустрічі султана з Ш агр аза д о ю сестра,
як було умовлено, попросила її розповісти що-небудь. Султан дозволив...
І потекла розповідь, яка тривала 1001 ніч, після чого Ш а гр а за д а , наро­
дивши тим часом султанові трьох синів, була помилувана і продовжу­
вала жити у щасті й достатку, як і має бути у казці.
А між початком і умовним кінцем збігає життя: в султанських
палацах і хатинах ремісників, у Багдаді й Каїрі, на суші й на морі.
Кожна казка, кожна оповідь чи просто притча є тими камінцями, що
складають розмаїття мозаїки життя. І рух у цьому світі, де перемежо­
вується реальне й фантастичне, не розвивається по прямій лінії, як це
має місце в античній чи європейській літературі, а йде ніби по спіралі,
бо в казках і оповідях повторюються мотиви, ситуації і весь час під­
тримується з в ’язок з рамочною оповіддю як психологічно, так і ф ор­
мальними зверненнями, бо ж навіть якщо розгортається сюжет якоїсь
іншої казки, ми відчуваємо присутність при цьому як Ш агразади,
так і Ш агріяра. Багато казок у свою чергу служать ніби рамкою для
цілого ряду інших казок, що нібито відгалужуються, відходять убік,
але, врешті, обмежені геніальною «рамкою», знову повертаються в
загальне річище збірника. Як приклад може служити цикл про Сіндбадамореплавця, де оповідь починається з бажання героя побачити світ,
далі відбуваються пригоди мандрівника, за ними повернення додому,
і знову все починається спочатку. Всього сім подорожей, мабуть, по
числу поясів (кліматів), на які розділили земну кулю середньовічні
арабські географи.
Такого роду побудова твору відповідала потребам його відтворен­
ня, тобто довгої розповіді. Меддах міг продовжувати розказувати
«Тисячу і одну ніч» протягом багатьох вечорів у якійсь к ав’ярні, «р ам к а»
і спіралеподібний рух дії дозволяли зупинитися тоді, коли буде зручно,
і приступити знову до оповіді наступного дня. Ця особливість також
д а в а л а змогу включитися в слухання казок у будь-який момент, і ново­
прибулі не ночували себе дискомфортно, бо швидко вхоплювали «п оча­
ток» чергового кола розповіді, і їм с тавал о цікаво, а в цьому й поля­
гало завдання меддаха.
Тут, мабуть, слід сказати, чому султан Шагріяр так захопився
розповідями Ш агразади: вони були змістовні і несли в собі багато
цікавої інформації, і це не дивно. Ш а г р а за д а була не тільки кмітливою,
а й добре освіченою дівчиною, тому її історії були не тільки за х о п ­
люючими, а й вірогідними. Про неї сам у довідуємося з казок, що вона
«б ага то знала, була розумною й освіченою, вона багато читала й багато
навчилася» і що «вона прочитала б а г а т о книг і збірників, книг, у яких

14

ідеться про мудрість і медичні справи, і вивчала напам’ять вірші, вгля­
далася в історичні хроніки і пізнала вислови простих людей і слова
мудреців та царів». Таким чином, Ш а г р а за д а мала чим зайняти увагу
Ш агріяра, а, одержавши дозвіл розповісти «свої історії», вона, по
суті помінялась ролями з султаном: він став залеж ати від неї, а не
навпаки, і вона скористалася такою трансформацією, як ми знаємо,
вельми успішно. їй вдалось опанувати час: не маючи можливості зупи­
нити його, бо не оминула б смерті, вона направляє його рух не по пря­
мій, а по спіралі, віддаляючи таким чином смерть, бо Ш агріяр живе вже
не в реальному часі (який існує за вікнами палацу), а в казковому,
створеному фантазією, в який втягує його ж аг а пізнання та майстер­
ність оповіді.
Успіх перекладів арабських казок відомий англійський сходозна­
вець Г. А. Р. Гібб пояснює тим, ідо на початку XVIII ст. англійська
і французька літератури переживали кризу, тому що з ’явився новий
тип читача, більш демократичний, якого вже не задовольняли зразки
літератури класицизму, тож він вимагав ближчої до народу л ітера­
турної продукції. Він в в а ж а в , що «Тисяча і одна ніч» спричинилась
до появи і «Робінзона Крузо», і «Мандрів Гуллівера» з їх пригодницьким
духом. Не в меншій мірі можна говорити і про вплив арабських казок
на поширення в Південній Європі пікаресного роману. Гібб пише: «При
всій їх магії й таємничості вони стоять на твердому грунті реальності;
хоча їхні дійові особи, можливо, й стереотипні й нерозроблені, їх при­
годи були справжніми пригодами, розказаними з інстинктивним від­
чуттям драматизму. Крім ф антазії і виявів екзотизму у них було й мо­
ральне осердя, без якого вони не змогли б увійти так глибоко в серце
Європи й не зберегли б протягом двох сторіч місця в захопленнях як
освічених, так і простих людей».
Поважний вчений наближається до відповіді на питання: «В чому ж
секрет Ш а г р а за д и ? » Роздумуючи над цим питанням, ми спробуємо
спертись на дані соціологічних досліджень щодо причин популярності
голлівудських фільмів і серіалів у країнах Європи. Ключовими словами
для опису причин такого захоплення виявились «su sp e n se » і «action»,
тобто «напруженість» і «динамізм дії». Як на нашу думку, ці ж причини
пояснюють і невмираючу популярність арабських казок із «Тисячі
і одної ночі».
Реалізація цих компонентів успіху в текстГ книги «Тисяча і одна ніч»
є виявом вищої майстерності слова і знання психології, що їх зуміли
досягти арабські автори казок, які складають збірник.
Напруженість створюється з самого початку, в казці-рамці, бо ж ми
знаємо, щ о над Ш агр азадо ю нависає цілком реальна за г р о за смерті
і слухачам-читачам до самого кінця книги не відомо, чи вдасться їй
уникнути сокири ката. І далі Ш а г р а за д а віртуозно знаходить місце
в тексті, на якому й припиняє свою розповідь вранці. Цей метод, як ми
знаємо, застосовується часто при публікації детективних романів
у періодичних виданнях. Це підсилює гостроту уваги тих, хто за нею
стежить.
Впливають на загальну атмосферу розповіді й постійні звертання
до казки-рамки, яка є висхідною точкою напруженості. Сюжети окре­

15

мих казок теж були захоплюючими, часто загадковими, сповненими
таємничості й авантюр, бо ж Ш а гр а за д а своїм завданням в в аж а є
не вести канву сюжету до якогось р о зв ’язання перипетій долі, як це
має місце в грецькій трагедії, а постійно підтримувати напругу (щоб
часом султан не передумав). Поєднання згаданих елементів тексту
і приводять до створення своєрідного поля напруженості, яке міцно
захоплює в свою сферу читача, тільки-но він починає читати цю книгу.
М ожна уявити, з якою увагою слухали ці казки-оповіді, що линули
з уст меддаха, котрий міг підсилювати ефект тексту мімікою, жестами,
модуляціями голосу та ін.
Не менш послідовно автори (а з ними Ш а г р а з а д а ) підтримують
динамізм дії в своїх казках і оповідках. їх герої не впадають у стан
рефлексії, не копаються в закутках душі, а насамперед діють: приймають
рішення й негайно здійснюють їх, конфлікти в цих творах мають ж ит­
тєву основу. В разі потреби, як ми вже зазначили, на підмогу прихо­
дять надприродні сили, що дозволяє без зайвих ускладнень вирішувати
хоча б проблему транспортування на велику відстань, як це було в опо­
віді про М ааруфа-ш евця.
Рух подій і персонажів відбувається стрімко ще й тому, що а вт о ­
ри застосовують у своїх творах характерний прийом: якщо якийсь
персонаж виконав відведену йому роль і посунув таким чином уперед
хід подій, то автор-розповідач просто про нього забуває, не в в а ­
жаючи за потрібне витрачати на нього енергію уваги слухача (читача).
Автор негайно переключається на нового героя, котрий, звичайно ж,
чимось цікавий, і читач (слухач) знову в полоні розповіді. Зайві
деталі, які могли б загальмувати розвиток сюжету, також скоро­
чуються.
Ч асто спостерігаємо в арабських казках також характерні тран с­
формації — життя-смерть, смерть-життя,— що теж допомагає приско­
рювати рух сюжету, бо автор такі події, як смерть героя, а потім його
воскресіння, подає коротко, без зайвого аж іотаж у і з в ’язаних із цим
описів, що уповільнюють розгортання подій.
Різного роду хитрощі та всілякі витівки, характерні для опові­
дей каїрського циклу, проносяться каскадом у швидкому, ніби цирко­
вому темпі, і такий динамізм приковує до себе увагу слухача (чи­
тача) .
Арабські казки — це художні твори, і їх автори дуже часто нехтують
історичною достовірністю деяких фактів чи персонажів, маючи насампе­
ред на меті полонити людську увагу. Наприклад, халіф Гарун ар-Рашід,
котрий у багатьох казках багдадського циклу виступає часто в ролі
сили, що вершить долю інших героїв і вирішально впливає на перебіг
подій, як правило, в позитивному плані, є справді історичною постаттю,
але людиною він був зовсім іншого складу — жорстокою і владолюбною,
якими, властиво, були майже всі володарі тієї епохи. Але слухач на
б азарі, чи у кав’ярні, ніяк не історик, і для нього така достовірність
не має значення.
Ми знаємо, що збірник створювався протягом довгого часу і не
одним автором — це видно із стилю творів, певних реалій і деяких
хронологічних згадок у тексті, переписували його не для того, щоб

16

друкувати, а для користування в роботі (щоб не забути, для пам’яті).
1 все ж він являє певну цілісність досить урівноваженим балансом
різних елементів: авантюрно-детективних, розважальних, філософськодидактичних, гумористичних та ін., завдяки чому тут успішно поєд­
нуються розвага з повчанням. Система вироблених прийомів у подачі
тексту робить ці казки й оповіді захоплюючими навіть для сучасного,
вибагливого дорослого читача, даючи йому можливість, як зазн ачає
французький вчений М. Оже, мати насолоду «законного повернення
в дитинство».
Виходячи з теорії М. Бахтіна, можна припустити, що класична
поезія, вишукана проза ерудованої словесності (адаб) становили літе­
ратуру еліти — вищих шарів мусульманського суспільства, а казки
з «Тисячі і одної ночі» — це ад аб «середнього класу» і широких мас
людності міст і містечок, з елементами пародії на «народні романи»
(сірат) з їх бездоганними героями. Так вваж ає, зокрема, єгипетська
дослідниця Феріаль Дж. Газуль.
Вчені-арабісги, зокрема Б. Я. Шидфар, відзначають певний з в ’ язок
між казками з «Тисячі і одної ночі» і «народними романами», побу­
дованими в основному на життєписах історичних та легендарних по­
статей. В деяких з них теж досить часто подибуємо казкові елементи:
чарівні талісмани, розкішний одяг, чаклуни, цілющі ліки і т. д., але
вони будуються з більшою послідовністю, тримаються певної осі,
якою є біографія героя такого роману. В XIX ст. відзначаються впливи
казок на створювані тоді романи (Ф. Ф. М ар раш а, С а їд а аль-Бустані
та ін.), деякі з творів того часу навіть своїми назвами вказують на
джерело натхнення («Ночі С ат іх а » Х аф еза Ібрагіма, «Ночі гарячого
духу» Л. Д ж у м ’а ).
Особливо помітний вплив арабські казки мали на розвиток «орієн­
талізму» в європейських літературах. З ’явились перші імітації (наприк­
лад, «Т атарські казки, або Тисяча і чверть години» Геюллетта, 1759),
«Нові арабські ночі» Стівенсона (1882); продовжувалося збирання
казок. Е. А. По пародіював ці казки в «Тисяча другій оповіді Ш а г р а ­
зади». В в а ж а ю т ь , що «Тисяча і одна ніч» відіграла свою роль у появі
«Західно-східного дивана» Гете, «Орієнталій» Гюго, багатьох творів
англійських та німецьких романтиків. У наші дні з «Тисяча одною
ніччю» пов’ язують стиль Г. Гарсіа Маркеса, зокрема його роман «Л ю бов
у часи холери». І рецензент цього роману в паризькому «Монді» з а в е р ­
шує свій розгляд словами: «М ож на навіть побажати, щоб його дру­
жина Мерседес, яка завж д и стежила за його роботою і за тим, щоб
п’ятсот незайманих листочків і ж овта троянда день при дні поновлю­
вались на його столі, відігравала роль султана Ш агріяра і звільнила
свого східного оповідача від його обов’язків тільки наприкінці тисячі
і одної ночі».
Арабські казки відбилися й на образотворчому мистецтві (в Б а г ­
даді стоять цілі скульптурні групи М. Гані «Алі-Баба й сорок р оз­
бійників» т а «Ш а гр а за д а й Ш агр ія р » ), а в музиці шедевром в в а ­
ж ається симфонічна сюїта М. Римського-Корсакова «Ш а х е р е за д а » . На
сюжети з «Тисячі і одної ночі» створено ряд фільмів: «Багдадський
злодій», «С ьом а подорож Сіндбада» (С Ш А ), «Чарівна лампа Алад-

17

діна», «Нові казки Ш ахерезади» ( С Р С Р ) , «1001 ніч» (Франція,
1990 p.).
Східний мотив (переодягнення), щ о бере свій початок з пригод
Гаруна ар-Рашіда, закладений в лібретто «Запорожця за Дунаєм».
Загальне відставання українського сходознавства, яке може по­
хвалитися в царині східного фольклору хіба щ о працями А. Ю. Крим­
ського, з а в а ж а є освоєнню б агатю щ о ї духовної спадщини Сходу нашим
народом.
Сподіваємося, щ о поява вибраних казок і повістей із збірника «Тисяча
і одна ніч» послужить стимулом для розгортання подальшої праці
на орієнтальній ниві.

Юрій КОЧУБЕЙ

О
Д
Н
А
ІА
И
С
Я
Ч
Т

НІЧ

В ім'я Аллаха
милостивого й милосердного!
Хвала Аллахові, володареві світів,
благословенство і мир Панові посланців,
пророкові й опікунові нашому Мухаммадові
та його родові.
Нехай же це благословенство і мир
тривають аж до Судного дня!
Воістину життя предків
стає повчанням для нащадків,
щоби людина, пізнавши випадки,
які сталися з іншими, взяла їх до уваги,
аби, розважаючи над діяннями
пращурів наших і тим, що з ними сталось,
остерігалася гріха.
Хвала тому,
хто зробив діла предків напучуванням
для прийдешніх поколінь!
Ось такими повчаннями і є розповіді,
які називаються
«Тисяча і одна ніч».

ЦАР Ш АГРІЯР
І ЙОГО БРАТ ШАГЗЕМАН

Розповідають — та тільки Аллах добре те знає,— що в сиву
давнину, за далеких часів, вл адарю вав на островах Індії та
Китаю один із могутніх Сасанідів-царів. М ав він велике вій­
сько, численну челядь і двох синів. Обидва вони були відважні
витязі, але старший був хоробріший. Він заволодів країною,
де справедливо правив підлеглими. Звали його Шагріяром,
а меншого брата звали Ш агземаном, був він царем перського
С амарканда. Отож обидва брати благополучно сиділи собі на
престолах і праведно урядували над підданими у своїх царствах.
Та через двадцять років старший брат скучив за меншим і послав
по нього свого вазіра. Той, прибувши в Самарканд, привітав
царя Ш агзем а н а й повідомив, що брат скучив за ним і кличе
його до себе в гості. Ш агземан пошанував братового посланця
увагою та ласкою. Запросини було прийнято, і Ш агземан зіб ­
равсь у дорогу. Призначив свого вазіра правителем країни на
час своєї відсутності й вирушив до брата. Та невдовзі згадав,
що забув узяти з собою одну річ. Повернувся по неї додому вночі
й застав свою жону на подружньому ложі в обіймах чорного
раба. Коли цар побачив це, йому потьмарилося в очах, і він
подумав собі: «Я кщ о таке сталося, коли я не встиг іще навіть і за
місто виїхати, то що ж витворятиме ця шльондра, як я відлучуся
н адовго?!» І він вихопив із піхов меча й зарубав їх обох у ліжку.
21

Потім, повернувшись до свого обозу, рушив далі й благополучно
прибув до братового міста.
Той, вийшовши назустріч братові, радо привітав його. Задля
високого гостя місто було пишно, по-святковому вбране. Шагріяр
щедро приймав брата і проводив з ним час у розмовах та роз­
вагах. Але молодший брат, згадавш и про те, ідо сталось у нього
вдома, так засмутився, що а ж збліднув і підупав на силі. Спостерігши це, старший брат подумав, що причиною тому є розлука
брата з домівкою та царством, і тому не став набридати розпиту­
ванням. Та згодом Ш агзем ан заговорив про це сам.
— Тяжко в мене, брате, на душі,— с к азав він, але так
і не признався про те, що в нього зайшло з жоною.
— Ось поїдеш зі мною на полювання та лови й розрадиш свою
душу,— сказав Ш агріяр братові.
Але той відмовився, і Шагріяр подався на полювання сам.
Вікна в палаці, де поселився Ш агземан, виходили в сад.
Глянувши у вікно, він побачив, що двері палацу відчинились
і в сад вийшло двадцять невільниць та двадцятеро рабів, і серед
них ішла його братова, виділяючись надзвичайною вродою.
Вони підійшли до фонтана, роздяглися всі й посідали. Тоді
дружина царя Ш агріяра гукнула: « М а с ’уде!» І до неї підійшов
чорний раб, обійняв її, а вона — його, та й почали вони перелюб­
ствувати, інші раби робили те ж саме з невільницями. Ось так
вони безперестанку обіймались, цілувались та тішилися, а ж поки
не повернуло за південь. Побачивши це, Ш агземан с казав собі
в душі: «Клянусь Аллахом, моє нещастя менше, ніж отака
ганьба!» Його смуток та переживання розвіялися, і він поду­
мав: «Воістину це гірше того, що скоїлося зі мною!» І йому, як
і раніше, захотілося їсти й пити. Коли Шагріяр повернувся
з полювання, то з авваж и в, що брат поздоровішав на виду, лице
йому розрум’янилося, і він став добре їсти, хоч раніше і їв мало,
і він сказав йому:
— Я бачив, брате мій, що твоє обличчя було бліде, а з а р а з ти
маєш кращий вигляд. Розкажи мені, що з тобою сталося.
— Чому я погано виглядав, розповім тобі, але, пробач, не
скажу, чому мені з а р а з полегшало,— відповів Шагземан.
— Розкажи спочатку, чому ти так змарнів? — попросив
Шагріяр.
— Так от послухай, брате мій,— почав Ш агземан.— Коли
ото прибув до мене твій вазір із запросинами, я, не гаючись, спо­
рядився й виїхав з міста. Але потім пригадав, що забув у замку
перлину, яку я мав подарувати тобі. Отож повернувся по неї
і вдома заскочив свою жінку: вона спала на моєму ложі в обнімку
з чорним рабом. Я зар у б ав їх і прибув до тебе, пригнічений тим,
що сталося. Оце й є причиною моєї слабості та кепського
вигляду. А от чому я з а р а з виглядаю в ж е ліпше — не змушуй
мене говорити про це.
— Заклинаю тебе Аллахом, скажи ж мені, що принесло
тобі полегшення! — вигукнув старший брат.
22

І Шагземан розповів йому про все, що він тут бачив.
— Я мушу побачити це на власні очі,— мовив Шагріяр.
— Тож давай зробимо так,— порадив йому б р а т :— Ти скажи,
що виїжджаєш на лови, а сам тим часом заховайся в мене,
і тоді сам побачиш усе на власні очі.
Цар Ш агріяр відразу ж оповістив про від’їзд, і мисливський
поїзд з наметами виступив за місто. Вирушив з ними й цар, але
потім, залишившись у наметі сам, ск азав пажам, щоб до нього
нікого не впускали. Затим він переодягся і крадькома повер­
нувся в палац до брата.
Сівши при вікні, що виходило в сад, невдовзі побачив, як
там з'явились невільниці зі своєю господинею, і далі все від­
бувалося так, як розповідав йому б р ат,— аж до післяполуденної
молитви. Побачивши таке, цар Шагріяр мало не збожеволів
і сказав:
— Уставай, брате, підемо з а р а з же геть звідси. І не треба
нам ніякого царювання, а ж поки не побачимо, що когось спіт­
кало те ж саме, що й нас! Інакше — смерть нам буде краща,
ніж таке життя!
І брати вийшли з палацу через потаємні двері і мандрували
довго, дні й ночі, аж поки не підійшли до дерева посеред галя­
вини, де струмувала вода з джерела, а неподалік було солоне
море. Втамували спрагу джерельною водою й сіли перепочити.
Та невдовзі море раптом розбушувалося, і з нього піднявсь аж
до неба чорний стовп, наближаючись до галявини, де вони сиділи.
Брати перелякалися й залізли на самісінький верх високого
дерева. І звідти почали спостерігати, що ж буде далі. І незабаром
иобачили величезного, широкогрудого джина із скринею на
здоровецькій голові. Видобувшись на берег, він підійшов до
дерева, на яке вибралися брати, сів під ним і, відімкнувши скри­
ню, дістав з неї шкатулку, відкрив її, і з неї вийшла молода
струнка дівчина, сяюча, мов сонце, як про це чудово с казав
поет Атийя:
Я скраво за с я я л а в пітьмі вона —
І ось розступилась нічна пелена,
І збляклі у вись піднялися сонця —
Й померкла півмісяця дуж ка ясна.
Схилилося все перед ликом її,
Й розкрилася чару її таїн а.
Коли ж вона щ езла у зблисках яси,
Умилась дощ ам и зем ля весняна.

— О володарко, викрадена у весільну ніч, я хочу трохи посиати.
І, поклавши голову їй на коліна, він заснув. Дівчина ж гля­
нула вгору й побачила на дереві царів. Тоді вона переклала
голову джина із своїх колін на землю, стала під деревом і сказала,
подаючи знаки, братам:
— Злазьте, не бійтеся цього іфрита!
23

— Ради Аллаха, не змушуй нас до цього,— відповіли вони.
— Клянусь Аллахом, якщ о ви не злізете,— пригрозила дів­
чина,— я розбуджу іфрита, і він уб’ є вас.
Отож вони мусили злізти до неї, а вона, розд ягтись, лягла
перед ними й каже:
— Ану потіште мене, та якнайкраще, бо інакше нашлю на вас
іфрита. Та чого це ви переморгуетесь,— додала вона, помітивши
їхню нерішучість.— Якщо ви не зробите цього, я таки нацькую
на вас іфрита.
І, злякавшись джина, брати вдовольнили її.
— Вставайте! — с к азал а вона їм, коли вони закінчили, діста­
ла з кишені торбинку й витягла з неї величезне намисто з п'ятисот
сімдесяти перснів.
— Знаєте, що це таке? — запитала вона в них.
— Не знаємо,— відповіли вони.
— Усі власники цих перснів,— сказала вона,— мали зі мною
діло, так само, як і ви. Отож і ви давайте мені по персню.
І брати познімали свої персні й дали їй. А вона розпові­
ла їм:
— Цей іфрит викрав мене в мою шлюбну ніч, потім поклав
у шкатулу, а шкатулу — в скриню і, повісивши на неї сім замків,
сховав її в морську безодню бурхливого моря, над якою хвилі
бились одна об одну. Не знає він, що, коли жінка чогось захоче,
її не стримає ніщо, як сказав про це поет:
Не довіряй красуням ж вави м ,
їх присяганням кучерявим,
Чи вибачаю ться, чи плачуть —
Д ля них усе то звична сп рава.
Кохання — чисте прикидання,
А їх вбрання — то пастка гавам .
Прекрасний Йосиф — пригадай-но —
Як був обдурений лукаво!
Адам, наш пращ ур, через Є ву
Із раю вигнаний, їй-право!

А інший ск азав так:
К ароока, ще більш ти у сварці ж адана,
Я не дуж е-то й винен з а все це, кохана*
П олюбивши, зробив я цим сам им лиш тее,
Щ о робили усі — від р аб а до султана
І скаж у: здивування великого гідний,
Хто від чар жіночок на коліна не стане.

Почувши таке, брати вкрай здивувалися і стали говорити
проміж себе про те, що цьому іфритові ведеться ще гірше, ніж
їм. І це їх заспокоїло. Вони відразу ж залишили дівчину й повер­
24

нулись до міста царя Ш агріяра. Ввійшовши до палацу, він
повідрубував голови своїй жінці, невільницям та рабам.
І надалі цар Ш агріяр приводив до себе на ніч незайману
дівчину і, забравши в неї вінок, вранці велів убивати її. Так
тривало три роки. В місті зчинився гвалт. Батьки почали тікати
зі своїми дочками, і тут не залишилося вже жодної дівчини,
придатної до шлюбу. Аж ось настав той день, коли цар Шагріяр,
за своїм звичаєм, н аказав вазірові привести йому нову дівчину,
і той шукав, шукав її, але так і не зміг знайти. Тож подався він,
розгніваний і зажурений, додому, боячися гніву царя.
І мав той вазір дві молоденькі дочки, напрочуд стрункі,
сповнені тонкої краси й чарівності. Старшу звали Ш агр аза д а,
молодшу — Д уньязада. С тар ш а прочитала багато книг — це
були літописи, життя давніх царів, легенди й перекази про д а л е­
ких предків. Кажуть, що вона зібрала тисячу книг про глибоку
минувшину різних народів та багатьох поетів. Отож вона, Ш а г ­
разада, спитала батька:
— Що з тобою, татку? Я бачу, ти чимось заклопотаний
і зажурений. Про це хтось із поетів писав:
С каж и сумному: «Н е журись!
Не вік печаль тр и ває,—
Минають радощ і життя,
І смуток теж минає»

І тоді батько розповів дочці про той клопіт, якого за в д а в
йому цар.
— Ради Аллаха, татку,— вигукнула Ш а г р а за д а ,— віддай
мене зам іж за царя, і тоді я або залишуся жити, або стану вику­
пом за дочок мусульман і врятую їх від нього.
— Заклинаю тебе Аллахом, не наражайсь на цю смертельну
небезпеку! — с к а з а в батько.
— Але ж так має бути! — мовила Ш агр азада.
Тоді батько спорядив її і відвів до царя Шагріяра.
А перед тим Ш а гр аза д а намовила свою сестру, що та має
зробити:
— Я покличу тебе, і ти весь час будеш при мені в царській
опочивальні і, коли побачиш, що цар уже набувся зі мною в
постелі, скажи: «Сестро, поговори з нами, розкажи нам що-небудь, аби швидше минула ця ніч». Тоді я розповім щось, завдяки
чому, з ласки Аллаха, настане наше визволення.
І ось вазір привів до царського палацу свою дочку Ш агразаду. Побачивши його, цар зрадів.
— Маєш те, що мені потрібно? — спитався він у вазіра.
— Т а к ,— відповів той.
І Ш агріяр захотів відразу ж оволодіти Ш агразадою , але
вона почала плакати, і він спитав її:
— Що з тобою.
— О царю, в мене є менша сестра, і я хочу попрощатися
з нею.
25

Тоді цар послав по Дуньязаду. Прийшовши до сестри, та
привіталася, міцно обняла її й сіла біля л о ж а в ногах.
Коли Ш агріяр взяв у Ш агр аза д и вінок і вони стали бесіду­
вати, Д уньязада сказала:
— Ради Аллаха, прошу тебе, сестричко, розкажи нам щонебудь, аби швидше минула ніч.
— З великою охотою й радістю, якщо дозволить наш найясніший цар.
І Шагріяр, що мучився безсонням, охоче погодився послу­
хати якусь оповідку.

НІ Ч П Е Р Ш А

КУПЕЦЬ ТА ІФРИТ

— Дійшло до мене, о щасливий царю-государю,— почала
свою розповідь Ш а г р а за д а ,— що жив колись один вельми
заможний купець, який вів велику торгівлю, об’їздивши багато
країн із кінця в кінець. Якось він вирядився в одну з них по
борги, і стало йому дуже жарко. Він сів під деревом, дістав із
торби шматок хліба та фініки й почав підобідувати. З ’ївши фінік,
він викинув кісточку — і перед ним з ’явився здоровенний іфрит
з мечем у руці. Підступив він до купця й каже:
— Вставай, вражий сину, я з а р а з уб’ю тебе, як ти убив
мою дитину!
— Т а як же я убив твою дитину? — питає купець.
— Коли ти з ’їв фінік і викинув кісточку, вона лупонула моїй
дитині в груди і враз убила ї ї , — відповів іфрит.
Купець зап лак ав і, сказавш и: «Вручаю свою долю Аллахові!»,
виповів такого вірша:
Н ебезпека і спокій — то долі дві днини.
А печаль та іде ясність — життя дві частини.
Зн аю : доля ворож а до бевзів сановних
Т ак скаж и тим, хто хоче нас брати на кпини:

27

Чи ж не бачиш , як вихор, подувши скаж ено,
Д о землі пригинає міцні деревини?
Бачиш* труп он на хвилі гойдається в морі,
А в глибинах безодні сховались перлини!
Якщ о долі рука р а з зі мною погралась —
То людський гнів тривкіший — пече він щоднини
Т ак б агато на небі світил тих сіяє, та лиш
Сонце й місяць затемнення мають одміни
Скільки в світі дерев є. зелених чи висхлих,
Але тільки на плідні летять каменини.
Поки добре ж иветься на білому світі —
Не страхаймося зл а і лихої години.

— Послухай, іфрите,— ск азав далі купець,— я маю багато
боргів, дружину, дітей, заставлені речі. Тому дозволь піти д о ­
дому, щоб повіддавати людям позичене, а потім, під Новий рік,
я повернуся сюди, і тоді роби зі мною, що хочеш.
Джин повірив купцевій клятві й відпустив його. Той повер­
нувся до своєї країни, залагодив усі свої справи, повіддавав,
що кому належало віддати, і розповів дружині й дітям про те,
що з ним трапилося. І вони заплакали, а разом з ними і їхні
родичі. Купець заповів сім’ї майно, пожив іще вдома до кінця
року, а потім, узявши під пахву саван, попрощався з сім’єю,
сусідами, усіма родичами й вирушив у дорогу.
Прийшовши під Новий рік на те саме місце, купець сів і з а п л а ­
кав. Коли це підходить до нього літній чоловік з газеллю. Шейх
привітавсь до купця, побаж ав йому довгого життя і запитав:
— Чому ти сидиш сам у цьому місці — пристановищі дж и ­
нів?
Купець розповів йому, що сталося в нього з джином. Шейх
здивувався надзвичайній чесності цього чоловіка та його чудній
пригоді.
— Клянусь Аллахом, брате мій, я не залишу тебе, поки
не побачу, що буде в тебе далі з цим іфритом,— с к азав під
кінець шейх і присів поруч з купцем, який щораз більше впадав
у відчай.
Тим часом до них підійшов другий шейх з двома чорними
мисливськими собаками, привітався й запитав, чому вони сидять
у цьому пристановищі джинів. І вони розповіли йому вже відому
нам пригоду. Не встиг цей присісти, як раптом до них набли­
зився третій шейх з мулом. Він привітав їх, і на його запитання
вони розповіли, чому сидять тут (а в повторенні немає користі,
друзі мої), і він підсів до них. Коли вони отак розмовляли, зне­
нацька зчинилася курява, і серед пустелі здійнявся величезний
смерч. Не встигла курява розвіятись, як із неї виник той самий
страшний джин з іскрометними очима й оголеним мечем у руці.
Він підійшов до них, вихопив із гурту купця і крикнув:
— Уставай, я вб’ю тебе, як ти вбив мою дитину, найдорожчу
для мене у світі!

І заридав купець, три шейхи теж заплакали, залементували,
іаголосили. Та раптом перший шейх підвівся, поцілував іфритові
руку і сказав:
— О джине, окрасо всіх джинів! Якщо я розповім тобі істо­
рію про те, ідо трапилось у мене з цією газеллю, чи подаруєш
ти мені третину крові цього купця?
— Т ак,— відповів іфрит.
Р О З П О В ІД Ь П Е Р Ш О Г О Ш ЕЙХА
— Так от, іфрите,— почав перший шейх,— оця газель —
дочка мого дядька. Одруживсь я з нею, коли вона була ще
зовсім юна, і прожили ми разом близько тридцяти років, але не
мав я від неї дітей. Тому взяв наложницю, яка подарувала
мені гарного, мов повен місяць, сина. Був він уже величень­
кий — минав йому тоді якраз п’ятнадцятий рік — як довелось
мені одного разу поїхати з товаром у далеке місто. А моя дру­
жина — оця газель, котра ще змалечку навчилася чаклувати
й ворожити, обернула мого хлопця на теля, а невільницю, його
матір,— на корову й віддала їх пастухові.
Коли я по тривалім часі повернувся додому й запитав про
сина та його матір, моя жінка с казал а мені:
— Невільниця твоя померла, а син утік. Куди — я не знаю.
Прогорював я рік у сльозах та журбі. І ось настало свято
жертвоприношення. Я послав по пастуха і звелів йому привести
для жертви вгодовану корову, і він доставив мені таку корову
(а то ж була моя наложниця, яку зач арувала ця газель, коли
мала ще людську подобу).
Я підтикав поли, взяв ножа й підійшов до корови, щоб з а р і­
зати її. Вона заревіла щосили й заридала. Я відступився від
неї, віддав ножа пастухові, і той з ар ізав її, потім обідрав, але не
було на ній ні жиру, ні м’яса,— тільки шкура та кістки. Я пошко­
дував, що забив цю корову, й віддав усе, що залишилося від
неї, пастухові, а сам звелів йому привести вгодоване теля. І він
привів мого зачарованого сина. Коли теля побачило мене, воно
обірвало мотузки, підбігло до мене, стало лащитися й плакати.
Я розчулився й сказав пастухові: «Приведи мені корову, а його
залиш !..»
Але тут Ш агр азаду з аст ав ранок, і вона перервала дозволену
розповідь. А її сестра вигукнула:
— Щ о може бути краще, вишуканіше, приємніше й солодше
за твою розповідь!
— Куди там цьому до того, що я могла б розповісти вам
наступної ночі, якби найясніший цар помилував мене і я залиш и ­
лась би ж ива,— с к азал а Ш агр аза д а.
«К лянусь Аллахом, я не уб’ю її, поки не почую закінчення
цієї розповіді»,— заприсягнувся в душі Шагріяр. Він іще пообні­
29

мався з Ш агразадою . Потім пішов до дивану вершити державні
справи. А коли вазір прийшов до царя із саваном під пахвою
і той нічого йому не с к а за в , то він дуже здивувався. Закінчивши
своє урядування, Ш агріяр відразу ж подавсь до своєї опочи­
вальні.

Н ІЧ

ДРУГА

— Докінч свою розповідь,— попросила Д уньязада сестру.
— З лю бов’ю й задоволенням, якщо дозволить найясніший
наш цар,— відповіла Ш агр аза д а.
— Отож, щасливий царю,— повела далі свою розповідь
Ш а г р а з а д а ,— дійшло до мене, що коли шейх побачив, як з а п л а ­
кало теля, його серце змилостивилося, і він ск азав пастухові:
«Залиш теля в череді».
— Все це діялось на очах у моєї дружини,— розповідав
шейх джинові (а той уважно слухав і дуже д и в у вав ся ),— то
вона с казала мені:
— З аріж теля, воно ж вгодоване!
Але я був не в силах зробити цього й віддав теля пастухові.
Той узяв його й пішов.
Наступного дня сиджу я вдома, коли ж це приходить до мене
пастух та й каже:
— С аїде мій, я з а р а з розповім щось на радість тобі, мені ж
хай буде винагорода з а приємну звістку!
— Гаразд! — погодився я.
— Так от слухай, добродію мій,— почав розказувати п а­
стух,— є в мене дочка, котра ще змалечку знається на ворожінні.
Отож учора, коли ти дав мені теля і я прийшов з ним додому,
дочка, побачивши його, затулила руками обличчя й зап лакала.
Потім засміялася й каже: «Ой, ой, татку, що це ти вже водиш
мені незнайомих хлопців?» — «Д е ж вони, ті хлопці? — питаю
я.— І чому це ти плачеш та смієшся?» А вона й каже мені:
«Оце теля, що з тобою,— зачарований син нашого господаря
купця, а зач ар у в ал а його разом з його матір’ю купцева жінка.
Ось чому я й сміялася. П лакала ж тому, що його матір зар ізав
його ж таки батько». Я н(е повірив і, ледве дочекавшись ранку,
прийшов ось із цим до тебе.
І тоді, без вина сп’янілий від великої радості, яка охопила
мене, подавсь я разом з пастухом до його дому. Там мене приві­
тал а його дочка й поцілувала мені руку. Теля ж підійшло до мене
й почало лащитися.
— То правда, що ти говориш про теля? — запитав я пастухову дочку.
— А вжеж, саїде, це твій син, частина душі твоєї.
— Якщо ти визволиш його,— сказав тоді я,— віддаю тобі
всю худобу і все майно, які з а р а з у руках твого батька.
ЗО

Вона посміхнулась і каже:
— Саїде мій, немає в мене ж аги до багатства, я зроблю
це, якщо ти, по-перше, одружиш свого сина зі мною, а по-друге,
дозволиш зачарувати ту, котра зач арувала його. Я мушу ув’я з ­
нити її, бо інакше вона відомстить мені.
І сказав я, о джине, пастуховій дочці:
— А понад усе, що ти просиш, бери ще й усю худобу та майно,
які зараз у руках твого батька. Щ о ж стосується дочки мого
дядька, то її кров доступна з а р а з для всіх.
Тоді дівчина взяла миску, наповнила її водою, почаклувала
над нею і побризкала нею теля, примовляючи: «Я кщ о Аллах
створив тебе телям, залишайся ним, якщо ж ти зачарований,
то, за велінням великого Аллаха, набудь своєї властивої подоби!»
І раптом теля здригнулося й обернулось на людину. Я кинув­
ся до сина й вигукнув:
— Заклинаю тебе Аллахом, розкажи мені, ради Аллаха, що
зробила з тобою й твоєю матір’ю дочка мого дядька?
І він підтвердив те, що говорила пастухова дочка.
— Сину мій,— ск азав я,— Аллах послав нам ту, котра вр я­
тувала тебе й повернула тобі людське життя.
Після цього, джине, я оженив сина на пастуховій доч­
ці, а вона зач арувала дочку мого дядька, обернувши її на цю г а ­
зель. Потім я прийшов сюди, побачив ось цих людей, і вони
розповіли мені про те, що скоїлося з цим купцем. Тож я й сів,
цікавий знати, що буде далі. Оце й усе, що я хотів розповісти
тобі, о джине.
— Оповідка твоя дивовижна,— ск азав іфрит,— дарую тобі
третину купцевої крові.

Р О З П О В ІД Ь Д Р У ГО ГО Ш ЕЙ Х А
І тоді підвівся другий шейх, той, що був з двома мислив­
ськими собаками, та й каже іфритові:
— Отож аби ти знав, володарю джинів, що ці два пси —
мої брати. Наш батько залишив нам після своєї смерті по тисячі
динарів на кожного. Тож я відкрив свою крамницю і став тор­
гувати. Один з моїх братів поїхав кудись на торг, і не було його
цілий рік. Потім він повернувся без нічого.
— Чи не к а за в я тобі, брате, що не треба нікуди їздити? —
сказав я йому.
— Таку, брате, долю послав мені великий і всемогутній
Аллах,— відповів він мені й зап лак ав.— Я знехтував твою пораду
й залишився тепер без нічого.
Тоді я пішов із ним до крамниці, а потім у лазню, одягнув
його в найкращу одіж ї с казав йому:
— Брате мій, щ оразу в кінці року я, підрахувавши прибуток
від моєї крамниці, ділитиму його порівну між мною й тобою.
31

Тож коли при наступному підрахунку виявилося, що прибу­
ток становить дві тисячі динарів, то я, восхваливши великого
Аллаха, дуже зрадів і поділив між нами ці гроші порівну.
І так тривало довгенько, аж поки обом моїм братам не захо ті­
лось помандрувати. І мене вони кликали з собою, але я від­
мовлявся.
— Щ о ви деінде набули такого, чого не зміг би я придбати
у своєму місті? — питавсь я їх.
Вони сердились, але я не піддавався. І ми ще рік з а л и ш а ­
лися вдома, торгуючи в своїх крамницях. Одначе вони весь
час наполягали: поїдемо та й поїдемо. Але я не погоджувався.
Так збігло шість років, аж поки вони таки не впросили мене
їхати з ними.
— Д авайте, браття мої, підрахуємо наші гроші,— с к азав я.
Підрахували, і виявилося, що маємо шість тисяч динарів.
— Зробімо, браття мої, та к ,— порадив я,— закопаймо поло­
вину цих грошей у землю, і в разі трапиться з нами щось лихе, то
кожен з нас, повернувшись додому, матиме по тисячі динарів.
— Слушна думка! — погодилися брати.
Я закопав три тисячі динарів, а решту розподілив між нами —
по тисячі динарів кожному.
Ми спорядилися, найняли корабель, наладнували його та й
відчалили. Пливли цілий місяць, поки не прибули до одного
міста. Продали там свої товари, діставши зиск по десять динарів
на штуку. Збиралися вже відпливати, як зустріли на узбережжі
одну жінку-невільницю. Вона поцілувала мені руку й запитала:
— Чи маєш ти, саїде, милість і ласку?
— Т ак ,— відповів я.
— О саїде, одружися зі мною й візьми мене до своєї країни.
Д арую тобі себе, зласкався наді мною. Я — з тих, хто вміє добре
віддячувати за милість та ласку. І хай не дивує тебе мій вигляд.
її слова запали мені в душу, і з волі великого й всемогутнього
Аллаха моє серце полинуло до неї. Я взяв дівчину, одяг її,
вл аш тував їй на кораблі гарне ложе, піклувався про неї і п ова­
ж а в її. Потім ми вирушили далі в подорож, і я палко покохав її.
Не розлучався з нею ні вдень, ні вночі, через неї зовсім відокре­
мивсь від братів. А в них виникли ревнощі й заздрість до мого
багатства та моїх розмаїтих товарів. Усі їхні думки були спря­
мовані тільки на гроші. Отож змовились вони убити мене й ско­
ристатися моїм добром, і шайтан потурав їм у цих зазіханнях.
Підкралися, коли я спав з дружиною, і скинули мене в море.
Прокинувшись, моя дружина здригнулась і, обернувшись на
іфритку, винесла мене з моря на острів. Потім на деякий час
вона зникла, а вранці повернулась до мене й сказала:
— Я — т в о я і дружина, яка волею великого Аллаха винесла
тебе з моря і врятувала від смерті. Знай, що я, джинія, прийшла
до тебе, і серце моє покохало тебе. Я вірю в Аллаха та його
Посланця — мир душі його й Аллахове благословення! Я прийшла
до тебе в тому вигляді, в якому ти мене побачив, і ти одружився
32

зі мною. І от я врятувала тебе, потопаючого. Але я розгнівилась
на твоїх братів — їх неодмінно треба убити.
Почувши таке, я здивувався, подякував їй і сказав:
— Що ж до вбивства моїх братів, то не треба цього! —
І я розповів їй про те, ицо було в мене з ними.
— Цієї ночі я полечу до них, потоплю їхній корабель і знищу
їх,-— сказала вона.
— Ради Аллаха, не роби цього! Адже сказано: «Досить
із злодія й того, що він вчинив». Як би там не було, але вони
ж мої брати.
— А я таки вб’ ю ї х , — наполягала джинія.
Нарешті я вмовив її. Потім вона полетіла й віднесла мене
на дах мого будинку. Вдома я дістав те, що закопав у землю.
Потім відкрив крамницю, побаж авш и людям миру, і накупив
товарів.
Якось увечері, прийшовши з крамниці, я заст ав удома цих
двох собак, прив’ язаних біля дверей. Побачивши мене, вони по­
схоплювалися, заплакали і вчепилися з а мене.
— Це твої брати,— с казал а мені дружина.
— Хто ж це вчинив з ними таке? — запитав я.
— Я послала по свою сестру,— сказала дружина,— і вона
зробила з ними таке. Визволяться вони не раніше, як через
десять років.
Тож я оце й прийшов сюди, до сестри моєї дружини, щоб
вона визволила їх після того, як вони пробули в такому стані
десять років. Тут я побачив ось цього купця, і він розповів мені
про свою пригоду. Тож я оце й залишився тут, аби побачити, що
буде з ним далі. Ось і вся моя розповідь.
— Д ивовижна придибенція,— с казав джин.— Я дарую тобі
третину крові цього купця.
І тут підвівся третій шейх — власник мула — і с к азав д ж и ­
нові:
— Я розповім тобі історію ще дивовижнішу за попередні,
а ти подаруй мені решту купцевої крові та його злочину.
— Г а р а з д ,— відповів джин.

Р О З П О В ІД Ь Т Р Е Т Ь О Г О Ш ЕЙ Х А

—
О султане, проводирю всіх джинів,— почав шейх,—
цей мул був моєю дружиною. Одного разу я відправився в подо­
рож і повернувся лише через рік уночі й заст ав удома свою
жінку в ліжку з чорним рабом. Вони розмовляли, бавилися,
сміялися, цілувались і тішились. Побачивши мене, вона кинулась
до мене з глеком води, промовила щось над нею і, побризкавши
мене цієї водою, промовила: «Зміни свій вигляд і набудь собачої
подоби!» Я о д р азу ж с т а в собакою, і жінка витурила мене
з дому. Я вийшов за ворота і побрів навмання, а ж поки не опи2 І 21

33

нивея біля м’ясникової крамниці. Почав гризти там кістки.
Запримітивши це, м’ясник узяв мене й повів до своєї домівки.
Коли його дочка побачила мене, то відразу ж закрила своє об ­
личчя й вигукнула:
— Н авіщо ти, батьку, приводиш у дім мужчину і входиш
із ним до нас?!
— Де ж тут мужчина? — запитав господар.
— Цей пес,— відповіла вона,— чоловік, якого заворож ила
його жінка, і я можу визволити його.
— Заклинаю тебе Аллахом, дочко моя,— за б л а г а в батько,—
визволь його!
Дівчина взяла глек з водою, промовила щось над ним, побриз­
кала з нього трохи на мене й ск азал а :
— Вийди з цієї личини й набудь колишньої подоби!
І я знову став людиною. Потім поцілував дівчині руку й
попросив її:
— Зачаруй мою дружину так само, як вона зач ар у в ал а мене.
Дівчина дала мені трохи води й сказала:
— Коли вона спатиме, покропи її цією водою, і вона обер­
неться на те» що ти скажеш.
Я за с т а в удома жінку сплячою, покропив її принесеною
водою і сказав: «Перевернися зі своєї подоби на мула!» І ось
вона тепер мул, якого ти, султане, перший серед царів джинів
бачиш на власні очі.
Коли третій шейх закінчив свою розповідь, джин аж з атр е м ­
тів від збудження й подарував йому решту купцевої крові.
Але почало вж е благословлятись на світ, і Ш а гр аза д а перер­
вал а дозволену розповідь.
— О, яка солодка, гарна, вишукана і приємна твоя роз­
повідь! — о звал ась Д уньязада.
— Куди там цьому до того, про що я розповіла б вам наступ­
ної ночі, якби цар помилував мене і я залишилася б ж и в а ,—
с казал а Ш агр аза д а.
— Клянусь Аллахом,— вигукнув цар,— я не вб’ю тебе, поки
не дослухаю твою розповідь до кінця, бо вона дивовижна!
Решту ночі цар і Ш а гр а за д а провели в л ю б о щ а х 1.

1 Д алі переходи від однієї
даю ться вибрані твори.

ночі до другої

випущено,

оскільки

гут

по­

ПРИГОДА У ВОВКА
З ЛИСИЦЕЮ

Зам еш кали колись вовк та лисиця разом ув одній норі. П ро­
жили вони так якийсь час, одначе вовк гнобив подругу. І ось одно­
го разу почала вона усовіщати його, щоб він не був такий лютий
та перестав кривдити її.
— Якщо ти й далі поводитимешся так зухвало ,— мовила
лисиця,— то може статися, що Аллах віддасть тебе в руки
людей — створінь підступних, лукавих та фальшивих. Хапають
вони птахів з повітря і риб з моря, розбивають гори й перено­
сять їх — і все їм удається завдяки їхній хитрості та ошукан­
ству. Отож не забивай живності, роби все по справедливості,
без насильства т а хтивості, щоб не було потім каяття. Клянуся,
так буде ліпше для твого життя.
Проте вовк зневаж и в лисичину пораду.
— Яке ти маєш право розпатякувати про великі й поважні
справи?! — с к артав лисицю вовк і так ударив її, що вона впала,
знепритомнівши.
А коли очутилась, усміхнулася до вовка й попросила ви б а­
чити їй з а те, щ о вона тут лихословила, і такий вірш промо­
вила:
Ой, невільно прогрішила — знаю !
Не матиму вж е я блаж ен ства раю!

35

Тож не метися, бачиш : гірко каю сь
І простить принижено благаю !

Вовк прийняв вибачення лисиці, стлумив гнів і с к азав їй:
— Не говори про те, що тебе не стосується, вищому за себе,
та ще й без шаноби, аби не почула чогось такого, що було б тобі
не до вподоби.
— Слухаю і корюся,— відповіла лисиця,— я уникатиму всьо­
го, що тобі неприємно. Бо, як кажуть мудрі: «Не говори того,
про що тебе не питають, і не відповідай, як тебе до того не спо­
нукають. Займайся своїм ділом і не лізь у чужі справи ради
забави. Не д а зай також поради злим, бо вони тобі відплатять
лихим».
Усміхнувся вовк на лисичину мову, але в душі готував їй
каверзу й постановив собі: «Треба якось ізжити її зі світу».
Лисиця ж терпляче зносила вовкові знущання і говорила собі
в душі: «П иха й брехня — то згуба, хто до них вдається, швидко
вріже дуба. Бо ж каже приповідка: «Гордий — втрачає, невіг­
лас — на каяття приречений, а той, хто боїться — убезпечений».
Справедливості дотримуються благородні, а гарні звичаї —
Богові вгодні. Я хитрістю втну таку штуку, що цей зух одразу
спустить дух».
Вовкові ж с казала:
— Володар прощає своєму рабові й дивиться на нього не­
злим оком, якщо той припуститься гріха ненароком. А я всього
лише твоя раба і завинила перед тобою, самовільно даючи тобі
поради. Та коли б ти тільки знав, як дошкулив мені твій удар,
навіть слон би не витримав його. А проте я не скарж усь на
біль, якого ти мені завд ав, позаяк зазн ала радості завдяки
йому. Бо хоч і вельми дошкулив він мені, але наслідок його
корисний. С к а за в же один мудрець: «Удар учителя лише спочат­
ку дуже прикрий, але стає солодкий накінець».
— Відпустив я тобі твою провину,— мовив вовк,— і вибачив
помилку, але застерігаю тебе про небезпечність моєї сили. Отож
піддайся моїй владі, бо ж знаєш уже, як може окошитись мій
гнів на тому, хто стає мені на заваді.
Лисиця шанобливо поклонилась йому і промовила:
— Нехай же Аллах дарує тобі довге життя! І щоб ти завж д и
долав своїх ворогів без докору совісті та каяття!
Надалі лисиця боялася вовка і підлещувалась до нього,
була з ним чемна й послужлива.
Невдовзі подалась лисиця поживитися на виноградник і по­
бачила проломину в мурі. Одначе це видалось їй підозрілим,
і вона подумала: «Неспроста виникла тут ця діра. С казан о ж
бо: «Хто бачить яму і не обминає її, а підходить до неї, той сам
накликає на себе біду й нараж ається на погибель». Адже відомо,
що декотрі люди ставлять серед виноградника опудало лисиці,
а перед ним — миску з виноградом для того, щоб, побачивши це,
якась лисиця підійшла до тамтої й попала в пастку. Гадаю, що
за цим проломом криється якийсь підступ. Кажуть: «О б ереж ­
36

ність — половина мудрості». Отож треба пильненько розвіда­
ти цей отвір і роздивитися, чи немає там якогось сильця,
вскочивши в яке, матимеш рахубу. Не піддамсь я спокусі на
згубу».
С казавш и це, лисиця підійшла до отвору, понишпорила д о в­
кола сторожко й заглянула крізь нього до виноградника. А там
була велика яма, яку викопав господар, щоб заманювати в неї
звірів, котрі нищили йому виноград. На ямі лисиця побачила
благенький настил і відсахнулася вбік, промовляючи: «Х ва л а
Аллахові з а те, що вбереглася, і сто кольок сатані! Хай вскочить
у цю яму вовчисько, що отруює життя мені. Отоді виноградник
буде мій, і настануть дні мої ясні».
Лисиця повеселішала, закинула голову, голосно засм іялась
і проказала, наспівуючи:
От якби вовчисько лютий
Т а в яму звал и вся!
Ну й намучилась я з ним,
Бодай він вдавився!
Була би я при зд о ров’ї,
А він би розби вся1
Виноградник тоді цей
Д ля мене б лишився!

Закінчивши вірш, лисиця подалася хутко назад, до своєї
нори, а коли прийшла, с казал а вовкові:
— Поталанило тобі, щасливцю. Аллах дав тобі доступ до
виноградника, усунувши всі перешкоди. Нехай же Аллах наді­
лить тебе легкою здобиччю і багатою поживою!
— А як же воно вчинилося — те, про що ти каж еш ? — спи­
тався вовк.
— Заскочила я в виноградник, — сказала лисиця,— і з аст ал а
там х азя їн а мертвого, а навколо, бачу,— лози пишні, на яких
красуються стиглі грона розкішні.
Повірив вовк тому, щ о розповіла лисиця, і закортіло йому
лагоминки. Отож подавсь він у виноградник, дійшов до згаданої
проломини. Спокуса ласощів геть засліпила його. Лисиця ж
лягла, наче мертва, але вся була в напруженні, молячись, щоб
він уж е йшов скоріше, проказала такого вірша:
Не дуж е рвись до Лейли, погамуй своє б а ж а н н я ,—
Не одного вже згубило таке пож адання

А коли вовк підійшов до діри, лисиця озвал ась до нього:
— Заходь, заходь до виноградника, не мусиш уже трудитися
над подоланням загороди! Аллах тобі допоміг, щоб ти не з а в д а в
собі клопоту, силу поберіг та не з а в д а в собі шкоди.
І рушив вовк прямо, намірившись увійти до виноградника,
та, коли ступив на середину настилу над ямою, шугонув у
пастку. А лисиця розвеселилася, і така її радість опала, що
вона заспівала:
37

Я мучилась, неначе на вогні,
Т а доля усміхнулася мені.
Чого ж ад а л а — маю нині я,
Минулися нещ астя навісні.
У пастці сіроманець хай сидить —
Не вилізти йому із западні!
Звільнився виноградник — і тепер
М ої щ асливі тут настали дні.

Потім заглянула до ями й побачила там вовка, що плакав
зі страху та ж ал ю до себе. Зап л ак ал а разом з ним і лисиця,
а вовк підвів голову й запитав:
— О хитра лисице, плачеш ти зі співчуття до мене?
— О ні! — відповіла лисиця,— клянусь іменем Того, хто
втрутив тебе до цієї пастки, плачу я над тим, що твоє минуле
життя було таке довге, і бере мене жаль, що не впав ти в таку
яму раніше. Бо якби це сталося ще до того, як ми з тобою спізна­
лися, то мала б я спокій і легше б мені жилося... Але все одно
я дожила до тієї хвилини, коли лютий пломінь у твоїх очах ізгас
і пробив твій смертний час.
— А щоб тобі добре було, зл ая лисичко,— мовив нібито
ж артом а вовк,— піди до моєї матері й сповісти їй про те, що
мене спіткало. Може, їй вдасться врятувати мене.
— Твоя велика жадібність і ненажерливість привели тебе
до загибелі,— відповіла лисиця.— Ти ж бо впав у яму, з якої
не змож еш вилізти! Хіба ж ти, дурний вовче, не знаєш, що каже
прислів’я: «Хто не думає про наслідки своїх починань, той не
уникне тяжких поневірянь».
— О хитра лисице,— мовив вовк,— ти виявляла до мене
прихильність, запобігала моєї дружби й боялась моєї великої
сили. Не покладай же на мене гніву за те, що я тобі вчинив,
бо ж той, хто, будучи сильним, вибачає, сподобляеться Аллахової нагороди. Ось що каже поет з такої нагоди:
Немає місця для д обр а? А ти знайди!
Д обро — лиш посади — зійде завж ди.
Хоч все пожиточне зростає довго,
Т а матиме врож ай, хто дбає про сади.

— О вовче, з-поміж хижаків найтемніший і з-посеред усіх
диких звірів найдурніший,— відказала сіроманцеві лисиця.—
Хіба ти забув про свої гордощі, пиху та зарозумілість? З н е в а ­
ж а в ти обов язки дружби, поводився зі мною якнайгірше і нехту­
вав сказане ось у цьому вірші:
Біди не чини, бо й тобі ненароком
Тобою сподіяне вилізе боком.
О б р аза надовго у серце заходить,
І прагне покривджений ока з а око

— О хитра лисице,— не припиняв своїх усовіщань вовк,—
не випоминай мені давніх провин, бо від благородних очікують
38

нрощення. Добрий вчинок належить до найбільших скарбів. Як
гарно говорить про це поет:
Спіши добро робити для людей,
Не зупиняючись на півдорозі,
Тому щ о це свящ енне благодійство
Не за в ш е ти чинити будеш в змозі.

І вовк безперестанку принижувався перед лисицею.
— М оже, тобі вдасться щось придумати, що врятувало б
мене від згуби? — канючив сіроманець.
— О вовче, лукавий, облесливий і зрадливий,— відповіла
лисиця,— не сподівайся, щоб я принесла тобі порятунок, це ж
бо за твої підлість і безчестя віддарунок.
Потім вона, вишкіривши зуби, зареготала і віршем до нього
проказала:
В ж е -за с ь обм ан ю вать мене,
Не докоряй і не клени,
О тож не вимагай даремно,-Щ о посіяв — те й пожни.

І мовив вовк лисиці:
— О найлагідніша з-посеред диких звірів, я певен, що ти не
залишиш мене в цій ямі!
Виклавши це, він почав ридати і крізь сльози вірші прока­
зувати:
Ти, друж е, руку помічну мені д ав а в ,
Б ез тебе довелось би йти мені в старці.
Щ оразу, ледве я в тяж ку потраплю скруту,
Твоя правиця — вж е в моїй руці.

— О вр а ж е немудрий,— відказала сіроманцеві лисиця,—
який же ти с тав з а р а з влізливий, лагідний та догідливий, а досі
ж як високо була задер та твоя морда, і а ж розпирали тебе з а р о ­
зумілість, зверхність та осатанілість. Тож тільки зі страху перед
твоєю лютістю була я твоєю приятелькою, не через твою ласку
підлещувалась я до тебе. Тепер же тебе охопив страх перед тим,
що доля помстилася тобі покаранням щонайгіршим.— І далі
промовила до нього віршем:
Ти, враж е, все життя своє прожив в омані,
Тож знай, що завж ди дістає катю га по заслузі.
Тепер спізнаєш ти і горе, і невдачу,
Сконаєш одиноко у пекельній гузі

— Лисице,— звернувся до неї вовк,— все одно ти лагідна,
тож не говори мовою ворожості й не дивись на мене її оком,
і моїй біді не радій отак з підскоком, а будь вірна клятві, як
раніше обіцяла в наші щасливі дні, поки є ще можливість щось
зробити на поміч мені! Отож піди й принеси мені поворозку,
прив’ яжеш ї ї кінець до чогось міцного, а другий даси мені, щоб я
39

міг ухопитися за нього. І, може, в такий спосіб вирятуєш мене
з халепи, в яку я оце вскочив. Не треба таїти на мене злоби,
а я віддам тобі усі свої скарби.
— Багато ти вже н абалакав такого, що не дасть тобі ви б ав­
лення. Тож не сподівайсь од мене допомоги і пригадай собі,
як підло ти раніш поводився та як зрадливо й підступно до мене
ставився. Ось невдовзі з а б ’ють тебе тут каменюками! Отож
знай, що душа твоя покине цей світ, іщезне з нього й подасться
в геєну огненну — ой погана ж ця обитель, якої не мине жоден
гнобитель!
— О хитра лисице,— мовив вовк,— повернись на стезю при­
язні й покинь лихі вимовляння та докори. П а м ’ятай, що коли
хтось врятує якусь істоту і збереже їй життя, то це все одно,
що він зберіг би всім сущим створінням буття. Не поводяться
злостиво, бо мудреці відраджують від цього. А хіба може бути
більше зло, ніж те, що я сиджу в ямі, охоплений смертельним
страхом, і чекаю погибелі, не маючи змоги врятувати душі
своєї, в той час, як ти могла б вибавити мене від біди цієї.
— Агій, мурло ти неотесане,— відказала йому лисиця,—
твої гарні слова й нікчемні наміри викликали в мене згадку про
сокола та його пригоду з куріпкою.
— І що ж то була за пригода в сокола й куріпки? — спи­
тався вовк.
— Так от слухай,— почала розповідати лисиця.— Зай ш ла
я одного разу до виноградника, щоби поласувати гронами,
і побачила там сокола, котрий намагався впіймати куріпку.
Ось-ось мав уже вхопити її, але вона втекла, шугонула до свого
гнізда й захо вал ася в ньому. А сокіл летів за нею, вигукуючи:
«Т а й дурненька ж ти, я оце побачив тебе на землі, голодну,
й змилостивився над тобою, зібрав зернят і хотів був ухопити
тебе, щоб ти поїла їх. А ти втекла від мене, і я не можу витлу­
мачити собі цього інакше як твоєю нерозважливістю. Але ти
все ж таки вийди, візьми зерно, що я приніс, і з ’їж його на зд о ­
ров’я!»
Коли куріпка почула це, то повірила соколові й вийшла до
нього. Він же загн ав у неї свої пазурі й притиснув її до землі.
І тоді куріпка мовила: «То оце і є те зерно, що ти, як хваливсь,
приніс для мене зі степу та ще й сказав: « З ’ їж його на здоров’я!»?
Ти збрехав мені! Отож нехай Аллах перетворить моє тіло в твоїй
пельці на смертельну отруту!»
І тільки-но сокіл ізжер куріпку, відразу ж пір’я на ньому
настовбурчилося, він обезсилів і впав мертвий. Отож знай,
вовче,— провадила далі лисиця,— що хто копає на свого б ли ж ­
нього яму, той сам у неї впаде. Ти перший повівся зрадливо щодо
мене.
— Облиш балачку,— озвався вовк,— і перестань ро зк а­
зувати тут усілякі байки та докоряти мені тим поганим, що я
робив раніше. Досить з мене того нещастя, яке мене тепер спо­
стигло. Попав я у такі тарапати, що й ворог став би мені спів­
40

чувати, а щ о вже казати про друга! Вигадай щось таке, завдяки
чому я міг би врятуватись, поможи мені! А якщо при тому
наткнешся на якісь перешкоди, то пам’ятай, що приятеля в такім
ділі не зупиняють ні найтяжчі труднощі, ні будь-яка наруга, він
навіть ладен і на смерть наразитись, рятуючи друга. Мовиться
ж бо, що приятель турботливий та догідний кращий, ніж брат
рідний. І якщо тобі вдасться визволити мене і я врятуюсь, то,
їй же Богу, придумаю для тебе б агато способів уберегтися від
сільських х азя їв та інших ворогів. Та ще, крім того, навчу тебе
надзвичайних підступів, завдяки яким ти проникатимеш до
найурожайніших виноградників і без будь-яких страхів та загроз
ласуватимеш розкішними гронами з лоз. Отож будь добра і
приязна.
— Як ж е гарно говорили мудреці про таких недорікуватих,
як ти,— відповіла йому, сміючись, лисиця.
— А що ж такого кажуть мудреці? — запитав вовк.
— А кажуть вони,— відказала лисиця,— що в того, хто має
грубе тіло, груба й душа, і далеко йому до розуму, ближчий
він до глупства. То правда, придуркуватий ошуканцю, слушно
мовиш: друг повинен подбати про врятування свого друга, але
поясни мені, хоч тобі й бракує розуму, як я можу вваж ати тебе
своїм другом при твоїй зрадливості? Ти важиш на мене як на
приятельку, а я — твій ворог. Якби ти міг мислити, то зрозумів
би, що ці слова б ’ють, мов каменюка, і дошкульніші вони, ніж
удар стріли із лука. Що ж до твоїх запевнень, ніби ти приду­
маєш для мене всілякі способи, що правитимуть мені за щит, і що
навчиш мене хитрощів, завдяки яким я зможу діставатись до
врожайних виноградників і ласувати гронами,— то чому ж ти,
зрадливий ошуканцю, не придумаєш, як зарадити самому собі,
і яка ж я далека від того, аби повірити тобі. Коли ти хоч і без
тями, але знаєш, до якого способу вдатися, то використай його
для себе, щоб вилізти з цієї ями. Але я прошу Аллаха, аби він
не д ав тобі такої можливості. Отож подумай, глупаче, чи маєш
сам для себе якийсь спосіб для врятування, а потім берись пома­
гати комусь іншому. Воістину ти нагадуєш мені того чоловіка,
який, занемігши, прийшов до одного недужого, слабого на ту ж
саму хворобу, що й цей, аби здоровити його, й с к азав йому:
«Хочеш, я вилікую тебе від цієї болячки?» — «Т о чому ж ти
не почав лікування з самого себе?» — запитав господар, і той
залиш ив його. Оце й ти, вовче, такий самий. Отож сиди в ямі
до кінця й чекай свого рішенця!
Почувши таке від лисиці, вовк зрозумів, що не може він
важити на поміч з її боку, і зап лак ав над собою, приказуючи:
«Як ж е недобре я поводився! Але якщо Аллах врятує мені життя,
то не використовуватиму я більше своєї переваги над слабшими,
накину на себе рядюгу й осяду на якійсь горі, славлячи Аллаха
найвищого й очікуючи в тривозі на покару його. Покину диких
звірів і допомагатиму бідним людям, а також тим, котрі воюють
за вір у!» І далі він бідкавсь отак та плакав.
41

Почувши покірну вовкову мову, яка свідчила про те, що той
запрагнув відвернутися від дикунства та пихи і стати на правед­
ний шлях, лисиця перейнялася співчуттям і милосердям до нього.
Аж підскочила вона від радості й стала на краю ями, а потім
сіла на задні лапи й спустила хвоста в яму. Вовк ухопився з а
нього і затягнув лисицю до себе. І як лисиця опинилася разом
з ним у пастці, ск азав їй:
— О безжалісна тварюко, як ти могла зловтішатися своєю
перемогою наді мною, коли ж досі ми дружили і ти була під
моєю владою? Отож-бо й на тебе відразу впало покарання й ти
попала до цієї ями! К аж уть же мудреці: «Я к щ о хтось ганить
свого брата за те, що той ссе суку, то ссатиме її сам !» Як же
слушно мовив поет:
Якщ о спаде на вас лиха година,
На інших теж таке чигає повсякчас.
Зловтіш никам скаж іте: «С хам ен іться!
ІЦо з нами сталось, не мине і вас».

Потім вовк с к азав лисиці:
— Я мушу вбити тебе, щоб ти не бачила, як убиватимуть
мене!
«Ой лишенько,— подумала лисиця,— і треба ж було мені
попасти в западню до цього душогуба! В такому становищі
обман і хитрість можуть стати у пригоді. К аж уть же в народі:
«Ж інка для слушного моменту трима свої клейноди», або:
«С л ьо за мені придасться, я нею скористаюсь під час нещастя».
Отож якщо я не придумаю якогось підступу проти цього ж о р ­
стокого звірюки, то не уникнути мені смертельної муки. Як
влучно с к азав поет — творець такої штуки:
Живи облудою — тепер так а пора,
Щ о один одного тайком підсгеріга.
В д авай ся у підступність і в оману,
Бо тільки це тобі допом ага.
Зривай плоди, якщ о ж їх не дістанеш,
Скуш туєш ти ж орсткого вівсю га».

А потім лисиця мовила до вовка:
— Не спіши вбивати мене, о мужній дикий звіре, поважний,
сильний та відважний, бо можеш пошкодувати про це! Але
якщо постриваєш та уважно вислухаєш, що я тобі скажу, то дові­
даєш ся про мій замір. Якщо ти поспішиш і відразу вб ’єш мене,
то що з цього матимеш? Загинемо тут обоє, та й годі.
— О хитра ошуканко, як же ти гадаєш, ми можемо вряту­
ватися, що просиш, аби я відстрочив твою смерть? Скажи мені,
що ти маєш на думці?
— Щодо наміру, який я хочу здійснити, то ти обов’язково
повинен щедро винагородити мене. Чула бо я твої присягання
і розкаювання в дотеперішніх злочинах, чула я також твої
бідкання над тим, що не мав ти раніше співчуття і цурався д о б ­
42

рих учинків. Була я свідком того, як заприсягався ти, що, коли
позбавишся цієї біди, то перестанеш шкодити ближнім, відмо­
вишся від споживання винограду та інших фруктів, житимеш
у покорі, відітнеш собі пазурі, одягнеш рядюжку й возноситимеш
молитви Аллахові найвищому. Змилосердилась отож я над тобою,
хоч раніше ти й прагнув моєї загибелі. Коли ото я почула про
твої жалі та про те, ідо ти дав обітницю стати на праведну стезю,
якщо б тебе врятував Аллах, то захотілось мені витягти тебе
з ями, і спустила я хвоста тобі, щоб ти вчепився з а нього
й виліз нагору. Але ти, я бачу, не відмовився од своїх повадок,
залишився таким самим хижим та лютим, як і раніше, і шукав
порятунку не в добрості, а так шарпонув мене за хвіст, що я
подумала, душа з мене вискочить. І тепер сиджу разом з тобою
ось тут, у цьому пристановищі погибелі й смерті. А тільки одне
може врятувати мене й тебе від смерті — якщо послухаєшся,
врятуємось обоє. Потім же ти повинен виконати те, в чому при­
сягався, отоді і буду я твоїм другом.
— А що ж то воно з а штука, до якої ти хочеш удатися? —
запитав вовк.
— Підіймись і випростайся,— с казал а лисиця,— а я вилізу
тобі на голову, щоб дістатись краю ями. А як вискочу з неї,
піду й принесу щось, аби ти зміг учепитися і також видобутись
нагору.
— Не довіряю я твоїм словам,— відповів вовк,— бо, як
кажуть мудреці: «Хто виявляє довір’я там, де має живити нена­
висть, той робить дурницю; хто вірить тому, котрий на те не
заслуговує, той буде обманутий, а хто вдається до випробування
вже випробуваного — тому можна лише поспівчувати. І хто
не бачить різниці між різними обставинами і не поступає так,
як вони того вимагають, і до всього підходить з одною міркою,
той мало матиме щастя, більше — нещастя». Тож слушно мо­
вить поет:
Кажи усе, що слина принесе, —
Безглуздя називають розумом ясним.
Гірке розчарування тих чекає,
Що добрі до людей, бо вірять їм.

А ось слова іншого:
Не допевняйся глузду — і засягнеш спокою,
Живи так, ніби щойно ти проснувся.
Привітно, з усмішкою ворога стрічай,
Таємно ж бій готуй, щоб той не схаменувся.

І ще іншого:
Найнебезпечніший тобі — поплічник твій,
Всіх стережись, а друзів —- то найпаче
Добра від долі ждати — легкодухість,
На гірше сподівайся, небораче.

43

— Підозри не завж ди гідні похвали,— відповіла лисиця.—
Доброзичлива ж думка належить до цнот благородних, вона
відганяє побоювання. Треба тобі, вовче, щось придумати, як
видобутися з цієї ями, аби ми обоє врятувалися. Це буде краще,
ніж коли б ми обоє загинули тут. Тож облиш погані думки й
ненависть. Якщо поставишся до мене прихильно, то з цього
може виникнути дві речі: або я принесу тобі те, за що б ти міг
учепитися й вилізти звідси, або обману тебе: сама врятуюся,
а тебе залишу тут. Але це виключене, оскільки я боюся, що буду
покарана за зраду в такий же самий спосіб, як і ти. К аже ж бо
прислів’я: «Вірність відрадна, а зрад а відразна». Через те треба,
щоб ти повірив мені, бо я добре знаю приречення долі. Отож
не треба нехтувати цією можливістю нашого порятунку, справа
надто нагла, щоб і далі розбалакувати про неї.
— Не дуже я довіряю твоїй вірності,— мовив вовк,— але
знаю, що ти собі гадаєш, і що хочеш урятувати мене, позаяк
упевнилася в моєму каятті. Отож я міркую собі: якщо правду
говорить лисиця, то виправить зло, яке вчинила, а якщо бреше,
то покарає її з а це Аллах. Тож прислухаюсь до твоєї поради.
Якщо ж обманеш мене, то спричиниш цим свою загибель.
Промовивши це, вовк устав і випростався, дозволяючи лисиці
вилізти йому на плечі. Сягнувши в такий спосіб краю ями, вона
вискочила нагору і впала, знепритомнівши. А вовк гукнув їй
з ями:
— Не забудь же про мене, приятелько моя, поможи мені!
Усміхнулась на це лисиця й зареготала, а потім озвал ас ь
до вовка:
— Ой сліпаче ж ти, я тільки тому потрапила до твоїх рук,
що вирішила пожартувати й насміятися з тебе. А причина цього
була ось яка. Коли я почула, як ти каєшся, опали мене веселощі,
і я затан ц ю вала з радості. Отоді й звиснув на якусь мить мій
хвіст у яму, а ти шарпнув мене так, що я впала вниз. Поїчм же
Аллах звільнив мене з твоїх лап. Чому б то я прагнула твого
порятунку, коли ти належиш до згр а ї шайтана? Так от знай:
вчора мені приснилося, що я танцювала на весіллі. Розповіла
я це одному тлумачеві снів, і він с к азав мені, що я матиму кло­
поти, але вибавлюся з них. А тепер бачу — здійснився мій сон,
попала в твої лабета і вирвалася з них. Ти ж знаєш, засліплений
недоріко, що я твій ворог, тож як ти міг важити на мою поміч,
на те, що я врятую тебе після тих мерзенних слів, які я почула
від тебе? Скажи на милість, навіщо б я мала рятувати тебе?
К аж уть же мудреці: «Смерть злочинця — спокій для людей
і очищення для землі». Якби я не боялася, що, дотримуючись
вірності, я змушена буду зазн авати від тебе кривд, дужчих за
біль зради, то з певністю зробила б щось для того, аби врятувати
тебе.
Почувши, що каже лисиця, вовк із розпачу вкусив себе за
лапу. Потім почав лагідненько усовіщати лисицю, але намарне.
І нарешті с казав тихим голосом:
44

— Увесь ваш лисячий рід належить до тих, що мають найсолодший язик і найкраще вміють жартувати. То, власне, був
жарт з твого боку, але не кожна година підходить для забави
й жарту!
— Глупаче,— відповіла лисиця,— існує в ж ар тах межа, якої
жартуючий не переступає. Не сподівайся також, що Аллах д о зво­
лить тобі здобути владу наді мною, якщо вже він раз урятував
мене від твоїх лабет.
— Ти мусиш постаратися врятувати мене,— с к азав вовк,—
в ім’я дружби й братерства, що існували між нами досі. І якщо
ти це зробиш, я щедро винагороджу тебе.
— Мудреці каж уть,— відповіла йому лисиця,— «Не братайся
з дурним і безсовісним, бо він обезчестить тебе і не додасть
тобі хвали. Не братайся також з брехливим, бо, коли той відкриє
в тобі достоїнства, то замовчить їх, а коли знайде вади, роздзво­
нить про них. На все є засоби, тільки не на смерть, все можна
виправити, окрім поганої вдачі, від усього можна вибавитися
й допомогтися волі,— тільки не від приречень долі». А відносно
винагороди, що її, як обіцяєш, я матиму від тебе, то нагадуєш
ти мені в цьому змію, котра втекла від заклинателя. Та гадюка
була дуже перестрашена, і один чоловік, побачивши її в такому
стані, запитав: «Щ о з тобою сталося?» — «Я втекла від закли­
нателя, і він шукає мене,— відповіла змія.— Якщ о врятуєш
мене й захо ваєш у себе, я щедро відплачу тобі, і ти зазн аєш від
мене багато доб ра!» Отож чоловік, спокусившись зиском і м а р я ­
чи про винагороду, за х о в а в змію у торбу свою. А коли закли ­
натель пройшов уже повз них, прямуючи далі своєю дорогою,
і небезпека для гадюки минула, чоловік сказав їй:
— То де ж моя винагорода? В рятував же я тебе від того,
чого ти боялась і від чого н амагалася втекти!
— Скажи, в яку кінцівку, в яке місце тебе вкусити? —
озвалась гадюка. — Знай-бо, що ми, змії, не знаємо більшої
винагороди за цю.
Промовивши це, змія вкусила того чоловіка, і він помер.
Ти, глупаче, для мене, що ота гадюка, яка так гіідло повелася
з чоловіком, котрий врятував її. Хіба ж ти не чув такого вірша:
Не вір людині тій, яку колись образив,
Не думай, щ о в душі вона тебе простила.
Бо у зм ії хоча м’які і ніжні звої,
І лагідна вона, отруту ж за т а їл а

— О лисичко-сестричко, що так гарно говориш і гарні міни
робиш,— промовив вовк,— нехай тобі не здається, що я зовсім
уже немічний, нічого з себе не становлю і що люди не тремтять
переді мною. Ти ж знаєш, що я нападаю на садиби і нищу вино­
градники, отож роби, що я тобі наказав, будучи твоїм господарем,
і стій переді мною, як невільниця перед володарем!
— Не маєш ти, телепню, розуму,— відповіла йому лисиця,—
і прагнеш речей неможливих. Справді я дивуюсь твоїй глупоті
45

й нахабству, з якими наказуєш мені, щоб я слугувала тобі й
стояла перед тобою так, ніби я невільниця твоя. Але ось н еза­
баром ти побачиш, що з тобою станеться. Камінням розсадять
тобі голову і виб’ ють твої хижі ікла.
Потім лисиця вибігла на горб, що підіймався над виноград­
ником, і стала голосно гукати людей, що були тут. Вона кричала
не вгаваючи, аж нарешті люди побачили її і побігли сюди. Вона ж
виждала, доки вони наблизились до тієї ями, в якій сидів вовк,
а потім повернулась і втекла. А люди заглянули до ями і, поба­
чивши в ній вовка, почали кидати в нього великими каменю­
ками. І лупили його камінням, били киями й кололи гострими
списами, а ж поки сіроманець не спустив дух. Потім вони пішли.
А лисиця повернулась до ями, стала над місцем згуби вовка й,
побачивши його неживого, струснула радісно головою і виповіла
вірша цього:
Ж иття за б р а л а доля в сіроманця,
Д уш а відлинула від нього непутящ а.
0 як ж е хтів мене ти, вовче, погубити!
Але злі наміри твої зійшли нінащо.
Звал и вш и сь в яму, впаЬ ти у безвихідь,
1 над тобою смерть розкрила пащу.

І надалі лисиця залишилась у винограднику сама, почуваю­
чись тут царицею. Отака-то лучилась пригода у вовка з лисицею.

РИБАЛКА Й ІФРИТ

Ж ив у прадавні часи старий рибалка з жінкою та трьома
дітьми. І хоч був він убогий, але мав звичай закидати свою сіть
лише чотири рази на день. П одався він якось опівдні до моря,
поставив на березі свій кошик і, підібравши поли, зай ш ов у воду
й закинув сіть. Зачекав, поки вона встановиться, зібрав у руку
шворки й незабаром відчув, що снасть обважніла, потягнув
з усієї сили, але вона не піддавалася. Тоді він вийшов на берег,
забив кілка і, прив’язавш и до нього шворки й роздягнувшись,
став пірнати довкола сіті на дно, аж поки не витягнув її. Зраділий,
виліз на берег, убрався й налагодивсь уже було вибирати улов,
та раптом побачив у порваній снасті дохлого осла. Засмутився
рибалка й вигукнув: «Тільки Аллах високий, великий має спро­
могу і силу!» І подумав: «Воістину дивовижний дарунок послало
мені Провидіння!» А потім п роказав такий вірш:
Тобі все клопоти одні — набридливі, немилі...
Та ти і і клопоти облиш, бо житимеш не ними.
Ось — море, а до нього йде рибалка, певний цілі,—
Рибалити під світлами небесними нічними
На нього хлю пають у морі р аз за разом хвилі,
Але д арм а: йому весь час лиш сіть перед очима.

47

О так провівши ніч усю при цім нехитрім ділі,
Несе на ш ворках рибу він гірляндами живими.
П родасть цю рибу він отим, щ о спали в льолі білій,
І тим, щ о тішились теплом під ковдрами м’якими...
Х вал а Творцю! Одним він годить, інших ж е обходить —
Здобувається одними, спож ивається ж другими.

Потім він ск азав собі: «Нумо до роботи! Усміхнеться ме­
ні доля, якщо буде на те великого А ллаха воля». А даЛі
промовив:
В терпіння облачись, коли спітка тебе невдача,
Нічого ліпш ого не зробиш ти тоді для себе.
Р аб ам не скарж ся — доброго огудиш перед тими,
Котрі ніколи добрості не виявлять до тебе.

Звільнивши снасть від осла, рибалка забрів у море і, мовивши:
« В о ім’я А лл аха», знову закинув сіть. Вичекавши, поторсав її
і відчув, що вона ще важ ча, ніж перше, і ще дужче з а в ’язла
в морі. Подумав, звичайно, що то риба; зачепивши повороззя
з а кілок, він роздягся, заліз у воду й мордувався там, а ж поки
вивільнив снасть і витягнув її на берег. Але цього разу видобув
з неї великого глека, повного піску й мулу. Тоскно стало на душі
в рибалки, і він промовив:
Я щ астя подався шукати у світ.
Т а де ж воно? Зникло, лиш ивсь тільки слід.
Я сіть витягаю порожню, невдаха,
Хоча й покладаю сь на волю А ллаха
А скільки тих мудрих в багні опинилось!
А скільки в П леядах дурних розплодилось!

Він викинув глека, почистив снасть і, закликаючи на поміч
Аллаха, знову побрів у море і втретє закинув сіть. А коли невдов­
зі витягнув її, то побачив у ній лише якісь череп’яні уламки,
кістки й черепашки. Тепер він уже по-справжньому зан епав
духом і промовив:
Н а хліб насущний fn не годен заробляти
Ані талантом , ні пером,— хоч і навчивсь писати.
Д оля так а: ти не вільний вершити ділами.
Ч ари ? Зн анн я? Ні, не те покеровуе нами.
Щ астя ? Чи доля? Т а все ж від А ллаха залеж ить.
Х тось лиш в халупі, а інші — в п алац ах і храм ах!
Д олі мінливість гнітить та схиляє порядних,
Підлі й негідні ж ідуть уперед з кулаками.
Смерте, до мене прийди! Бо життя — препаскудне:
Сокіл — в болоті, а гуси — вгорі косяками.
Гідний і в бідності — чесно по правді живе.
Підлий — у підлості все заг р іб а є руками.
П тиця зі сходу на захід круж ляє над світом,
Х тось на землі — все й без руху хапає зубами.

48

Потім він підняв голову до неба й почав благати: «О великий
Аллах, ти знаєш, що я кидаю сіть лише чотири рази на день.
Уже закидав тричі, і все даремно. Пошли ж мені, о Всевишній,
нарешті пожиток!»
І з іменем Аллаха на вустах ще раз закинув сіть. Перегодя
поторгав її, але не зд у ж ав витягти: знову вона зачепилася за
щось там на дні. «Тільки Аллах має спромогу і силу!» — вигук­
нув рибалка. І промовив:
Ах, тьху на життя, бо лихий в нього знакЛ иш горе й нещ астя з а зн а в я, бідак
Як вранці безхмарне ж иття у людини —
Увечері смерть її вчепить на гак.
А люди колись і про мене питали:
«Він дуж е щ асливий?» — і чули: «А так !»

І знову довелось йому роздягатися, залазити в воду й моро­
читися із сіттю. Витягнувши її з моря, він знайшов у ній брон­
зовий дзбан, чимось наповнений і запечатаний свинцем, на якому
був відбиток персня пророка нашого Сулеймана ібн Д ау д а —
мир душам їхнім! Побачивши дзбан, рибалка зрадів. «П родам
Його на базарі мідників,— подумав він.— Т ака штука коштує
не менше десяти динарів золотом!» Потім рибалка, зваж и вш и
посудину на руці, відчув, що вона важ ка. «Ану подивлюсь, що
там »,— подумав він і, діставши ніж, заходився коло свинцевої
пробки. Відіткнувши, рибалка перехилив жбан, але, на превелике
його здивування, звідти нічого не полилося. Тоді він поклав
посудину на землю й став розгойдувати її туди-сюди, й раптом
з неї пішов дим, стелячись по землі та здіймаючись високо в небо,
під самі хмари. Вийшовши весь, дим скупчився знову, стиснувся,
струснувся й перетворився на іфрита з головою у хмарах і ногами
на землі. Голову мав, як купол, руки мов вила, ноги — ніби
корабельні щогли, рот — немовби печера, зуби наче каміння,
ніздрі — немов труби, очі — два вогні, а волосся стирчало дро­
том, і весь він був похмурий, гидкий.
Коли рибалка побачив це страховисько, в нього затремтіли
жижки й зацокотіли зуби, пересохло в роті, і він нічого вже не
бачив перед собою. А іфрит, помітивши його, вигукнув:
— Немає бога, окрім Аллаха, а Сулейман — його пророк!
О ти, пророче А ллаха, не вбивай мене! Я не буду більше перечити
твоєму слову й сваволити проти тебе!
— О мариде,— промовив рибалка,— ти звертаєш ся до Сулей­
мана. Але ж минуло вже тисяча вісімсот років відтоді, як помер
Сулейман, а ми живемо напередодні кінця світу. Розкаж и мені
Про себе, що з тобою сталось. Як ти опинився в цьому жбані?
— Немає бога, окрім Аллаха! — прорік іфрит.— Радуйся,
0 рибаче!
— Чим же ти мене порадуєш? — запитав рибалка.
— А тим, що в цю ж мить уб’ю тебе в найлютіший спосіб,—
відповів іфрит.
49

— З а таку погрозу, о шейху іфритів, ти гідний позбавитися
захисту Аллаха! — вигукнув рибалка.— О проклятий, за віщо ж
ти маєш убивати мене, чого ти зазіхає ш на моє житїя, коли я
витягнув тебе з дна моря на сушу й визволив із ж б ан а?
— Загадай, якою смертю хотів би ти померти,— наполягав
на своєму іфрит.
— Чим же я завинив?! — крикнув у розпачі рибалка.—
З а віщо так відплачуєш мені?
— Ось послухай мою історію, рибаче,— мовив іфрит.
— Говори, та покоротше, а то моя душа вж е в п’яти пішла,—
с к азав рибалка.
— Так от знай же, рибаче,— почав іфрит,— що я — один із
джинів-віровідступників,
які
ослухалися
Сулеймана,
сина
Д ауд а — мир їхнім душам! І Сулейман послав по мене свого
вазіра А сафа ібн Барахію, і той силоміць привів мене, упоко­
реного, до нього. Коли я став перед Сулейманом, він прикликав
собі на допомогу А ллаха і запропонував мені прийняти істинну
віру й підкоритись його владі, але я відмовився. Тоді він звелів
принести оцей жбан і, запроторивши мене до нього, зап еч атав
його свинцем, на якому відбив одне з найвеличніших імен Аллаха,
а потім, за його наказом, джини кинули цю посудину зі мною
в море. Просидівши там сто років, я поклявся в душі зробити
навіки багатим того, хто звільнить мене. Минула друга сотня
років, під час яких я говорив: тому, хто визволить мене, я відкрию
земні скарби. Але ніхто не рятував мене. Коли пройшло наді
мною ще чотириста років, я сказав: «Тому, хто мене витягне
звідси, я сповню три його баж ання». Але ніхто не прийшов мені
на порятунок. І тоді я зап ал ав лютим гнівом і заприсягся: того,
хто мене вирятує, я в б ’ю, давши йому можливість самому виб­
рати, в який спосіб позбавити його життя. Ось ти мене звільнив,
і я питаю тебе, яку тобі смерть заподіяти?
На цю мову рибалка с к азав у розпачі:
— О диво! І треба ж було мені оце витягти тебе на світ
Божий. Увільни мене від смерті — і Аллах тебе увільнить,—
с к азав він іфритові.— Не губи мене, то й тобі Аллах дасть владу
над тим, хто захоче тебе загубити.
— Твоя смерть неминуча,— відповів іфрит,— кажи, як тебе
стратити.
— Пощади мене в нагороду з а те, що я визволив тебе,—
ще раз попросив рибалка, злякавш ись видимої смерті.
— Але ж я і вбиваю тебе саме за те, що ти мене ви з­
волив.
— О шейху іфритів,— змолився рибалка,— я зробив тобі
добро, а ти хочеш мені відплатити злом. Тож не бреше припо­
відка з оцього вірша:
Ми з добрим до них, в них ж е — зле для відп лати ,—
П оводяться, ніби лихі супостати
Хто хоче до злого щ ось добре додати,
Той буде подяку гієнину мати

50

— Не чіпляйся з а життя, смерті не відвернути! — заво л ав
іфрит.
А рибалка подумав: «Т а це ж лише джин, а я ж таки людина,
яку Аллах обдарував найдосконалішим розумом. Ось я вже
придумаю, як погубити його хитрістю й розумом, поки він вига­
дує, як погубити мене підступністю й злобою».
— Моя смерть справді неминуча? — спитав він іфрита.
— Т ак,— відповів той.
— Заклинаю тебе найвищим іменем, вибитим на персні
Сулеймана ібн Д ауд а, - мир їхнім душам! — чи скаж еш ти
мені правду, коли я тебе запитаю про щось?
— Так, питайся, тільки коротко! — відповів іфрит, затр е м ­
тівши при згадці найвищого імені.
— Ти кажеш, що був у цьому жбані, а в ньому ж навіть твоя
рука чи нога не помістяться,— с к азав рибалка.— То як же ти
весь помістився там?
— То ти не віриш, що я був у жбані?! — вигукнув іфрит.
— Я ніколи тобі не повірю, а ж поки не побачу тебе там на
власні очі,— відповів рибалка.
Іфрит затремтів і обернувся на дим, який спершу повис над
морем, а потім скупчився й поволі став заходити до жбана.
Коли він опинився там, рибалка миттю вхопив свинцеву пробку
з печаттю, заткнув нею жбан і загорлав до іфрита:
— Вибирай, якою ти смертю помреш! Клянусь Аллахом,
я кину тебе в море, побудую собі тут будинок і нікому, хто прийде
сюди, не дам ловити рибу, казатиму: «Тут сидить іфрит, котрий
кожному, хто його витягне, пропонує вибирати собі смерть, якою
він негайно має загинути».
Відчувши себе ув’язненим, іфрит спробував вийти із жбана,
але його міцно тримала там печатка Сулеймана. Він побачив, що
рибалка перехитрив його, і сказав:
— То ж я просто пож артував з тобою.
— Брешеш, ти найнікчемніший і наймерзенніший із-поміж
іфритів! — закричав рибалка й поніс жбан до моря.
— Ні, ні! — лементував іфрит.
— Так, так! — к а зав рибалка.
Тепер уже іфрит присмирнів і спитав лагідно:
— Щ о ж ти хочеш удіяти зі мною, рибаче?
— Кину тебе в море,— твердо сказав той,— якщо ти вже
просидів там тисячу вісімсот років, то я змушу тебе пробути
там аж до Судного часу. Чи не к а зав я тобі: «П ощ ади мене, то
Аллах пощадить і тебе, не вбивай мене, бо Аллах і тебе вб’є!»
Але ти не послухався і хотів будь-що погубити мене, тож Аллах
віддав тебе в руки мої, і я обманув тебе.
— Випусти мене, і я тебе щедро винагороджу,— ск азав іфрит.
— Брешеш, проклятий! — вигукнув рибалка.— Ми з тобою
подібні до вазіра царя Юнана і хакіма Рубана.
— А хто вони такі, вазір царя Юнана і хакім Рубан? —
запитав іфрит.
51

Р О З П О В ІД Ь П РО Ц АРЯ ЮНАНА
ТА ХАКІМА РУБАНА
— Так от слухай, іфрите,— почав рибалка.— З а давніх-предавніх часів, у сиву давнину, жив у місті персів і в краю руманів
цар на ймення Юнан. Був він багатий та можновладний, мав
велике військо і всяких там охоронців. Але на тілі в нього була
проказа, проти якої виявились безсилими знахарі й лікарі. Ц ар
вж и вав усілякі мікстури й порошки, натирався мазями, але
ніщо не допомагало йому, ніхто не міг його зцілити. Та одного
разу до міста царя Юнана прибув знаменитий старий лікар,
хакім Рубан. Він читав книги грецькі, перські, візантійські,
арабські, сірійські, розумівся на медицині й звіздарстві, на
рослинах, свіжих і сухих травах, знав, чим вони корисні, чим
шкідливі, вивчав філософію і всі інші науки.
Незабаром по прибутті до міста хакім узнав про хворобу
царя, якою випробовував його Аллах, і про те, що ніхто з лікарів
і вчених не може допомогти йому. Д ізнавшись про це, хакім
негайно взявся до роботи, не спав цілу ніч, а коли настав ранок
і засяяло, заблищ ало сонце, він убрався в свою найкращу одіж
і направився до царського палацу. Допущений в царські покої,
він обцілував перед Юнаном землю і в гарних, доладних виразах
привітав царя, побаж авш и йому вічної слави і благоденства,
а потім відрекомендувався і сказав:
— О царю, до мене дійшла звістка, що ти слабуєш, і ніхто
не може дібрати помічного способу лікування. Але я зцілю тебе,
царю, і при тому не буду ні поїти тебе ліками, ані намащувати
мазями.
— Як же це ти вхитришся зробити?! — вигукнув здивований
цар.— Клянуся Аллахом, якщо ти мене уздоровиш, я обдарую
милостями тебе, твоїх дітей і внуків, дам тобі всього, чого ти
з а б а ж а є ш , будеш моїм приятелем і трапезуватимеш за моїм
столом.
Потім цар подарував хакімові почесний одяг і л аск аво
побесідував з ним.
— То ти справді вилікуєш мене, не вдаючись до мікстур
і мазей? — перепитав цар хакіма.
— Так, я вилікую тебе в інший спосіб,— запевнив царя
хакім.
— О лікарю, коли ж то буде? — мовив Юнан.— Приспіши
цю поміч, мій дорогий!
— Слухаю й корюся! — відповів хакім.
Потім він пішов у місто, найняв будинок і переніс туди книги
і весь свій скарб. Далі заходивсь коло зілля та ще якихось ліків,
поклав їх у пустотілу ручку, котру приладнав до кия-битки для
гри у м’яча, і з цим києм подався до царя.
Обцілувавши навколо нього землю, сказав, щ о б він пішов
на плац грати в м’яча. Не встиг іще цар зі своїм почтом прибути
52

на плац, як там уже чекав на нього Рубан. Він подав цареві
кия і сказав:
—
Тримай його за оцю ручку й ганяй ним м’яча та витя­
гуйсь гарненько, аж поки не впрієш увесь; ліки через руку пере­
йдуть на все тіло. Тоді кінчай гру і йди до лазні, викупайся й лягай
спати. Після цього будеш здоровий. От і все.
Цар Юнан узяв від хакіма кия, міцно стиснувши його руків’я,
а потім сів на коня і, наздогнавши кинутого поперед нього м’яча,
з усієї сили вдарив його. І так гасав по майдані й підбивав м’яча,
що аж упрів, і ліки з руків’я кия почали входити в його тіло.
Нарешті хакім ск азав йому, що настав уже час вертатись до
замку і йти в лазню. Ц ар відразу ж повернувся додому й н аказав
усім, хто був у лазні, повиходити звідти, щоб самому скупатися.
Лазню негайно звільнили — і лазебники та постільники враз
забігали один поперед одного, щоб якнайкраще прислужитися
цареві. Ц ар добре вимився в лазні, а потім пішов до замку й ліг
спати. Ось що було з царем Юнаном.
Що ж до хакіма Рубана, то він повернувся до свого помеш­
кання і провів там ніч. А тільки-но настав ранок, він подавсь
до царя і попросив дозволу побачитися з ним. Коли йому д о зво­
лили, він увійшов і, поцілувавши перед царем землю, продекла­
мував заздоровне слово на його честь:
Ш ляхетності батьком н азвуть — веселишся,
А ск аж у ть про іншого так — засмутиш ся.
Промінний твій лик пітьму ночі розсіє,
Біду прожене і принадить надії
Лице твоє радістю сяє в промінні,
Хоч час і похмурий і дні безгомінні,
Достачити милості й б л ага ти здатний,
М ов хм ара, щ о дощ гіролива благодатний,
Отож без вагання, геть-чисто, до решти
Т ак щ едро добро своє всім роздаєш ти.

Коли хакім скінчив читати вірші, Юнан устав зі свого трону
і, обійнявши Рубана, посадовив його коло себе і подарував йому
розкішний почесний одяг.
Як цар вийшов з лазні й побачив, що тіло його стало чисте,
мов біле срібло, й виразки зовсім зникли, його охопила така не­
сказанна радість, що а ж груди йому розпирало від щастя. А вран ­
ці Юнан прийшов до дивану й сів на троні, оточений придворними
й вельможами, прибув тоді до нього й хакім Рубан. Тут же було
накрито столи розкішними стравами, і цілий день тривала учта;
цар увесь час бесідував з Рубаном. А коли настала ніч, дав йому
дві тисячі динарів, крім почесного одягу та інших коштовних
дарунків, посадив його на свого бойового коня й відпустив
додому. А сам усе ще дивувався своєму виздоровленню: «Цей
хакім лікував зверху мене і нічим не мастив. Клянусь Аллахом,
це справжня мудрість. Я мушу обласкавити, осипати щедро­
тами його, залишити при собі н азавж ди !»
53

Радуючись здоров’ю свого тіла, цар Юнан щасливо провів
ніч; а коли вранці зійшов на трон і перед ним стали державні
вельможі, а справа і зліва посідали вазіри й еміри, він знову
з а б а ж а в побачити Рубана. Той увійшов і поцілував перед тро­
ном землю, а цар піднявся й посадовив його поруч себе, і вони
цілий день провели разом — говорили, трапезували. А як н аста­
ла ніч, Юнан звелів видати Рубанові п’ять почесних одежин,
а також тисячу динарів, і хакім, сповнений вдячності до царя,
направився додому.
Але був у царя один дуже паскудний вазір — гидкий вигля­
дом, скупий, злий, зітканий із самої заздрості. Так ось коли
цей вазір побачив, що цар наблизив до себе хакіма Рубана і так
щедро обласкав його, він тяж ко позаздрив йому й з а т а їв на нього
зло. Адже мовиться: ніхто не вільний від заздрості, або: неспра­
ведливість таїться в серці, сила ж її виявляє, а слабість при­
ховує. Отож наступного ранку,
коли цар знову ввійшов до
дивану в оточенні свого почту, оцей самий вазір підступив до
нього й, обцілувавши перед ним землю, сказав:
— О царю наших часів! Ти — той, під чиєю милістю я виріс,
і я маю для тебе дуже важливу пораду й осторогу. Якби я при­
ховав їх від тебе, то був би сином перелюбства. Якщо ти мені
звелиш, то я тобі скажу.
І цар, якого занепокоїли слова вазіра, запитав його:
— Щ о ж то з а поради?
— О благородний царю,— промовив вазір,— ще древні
казали: «Хто не думає про наслідки своїх діянь, тому доля не
друг». І я бачу, що ти, царю, ступив на хибний шлях, коли до
свого ворога, що ж ад ає кінця твого панування, виявляєш таку
велику милість, безмежну повагу й так необачно наблизив його
до себе. Я боюся за тебе, о царю!
Стривожившись і змінившись на обличчі, цар запитав
вазіра:
— Про кого це ти говориш, на кого натякаєш?
— Якщо ти спиш, прокинься! — відказав вазір.— Ідеться про
хакіма Рубана.
— Схаменись, нещасний, що це ти верзеш?! — обурився
ц ар.— Т а ж це мій ліпший друг, він мені найдорожчий з-поміж
усіх людей, бо ж вилікував мене якоюсь штукою, давши її мені
в руку, зцілив мене від недуги, що проти неї безсилими вияви­
лись лікарі. Та рівного йому не знайти в наш час ніде — ні на
сході, ні на заході, а ти говориш про нього таке. Від сьогод­
нішнього дня я призначаю йому утримання — тисячу динарів
на місяць, але якби я навіть розділив з ним ціле царство своє,
то й цього було б мало. І я гадаю, що все це ти наговорюєш
лише із заздрощ ів до цього чоловіка. Д омагаєш ся його смерті,
щоб я опісля розкаювався, як розкаювався цар Ас-Сіндбад,
убивши свого сокола.
— Пробач мені, о владарю часу, а як то було? — запитав
вазір.
54

Р О З П О В ІД Ь ПРО Ц АРЯ А С-СІН ДБА ДА
— Розказують, Аллах же то ліпше відає,— почав Юнан,—
що був один цар у Персії, котрий любив гулянки, мандри й полю­
вання. Виховав собі доброго сокола і не розлучався з ним ні вдень
мі вночі,— весь час тримав його на руці і завжди брав із собою
на полювання. Виготовив для нього золоту чашку, яку почепив
йому на шию, і поїв його з неї. Одного разу в покої до царя рап­
том увійшов головний сокольничий і сказав:
— О владарю часу, пора вирушати на лови.
І цар н аказав готуватись до полювання. Зібралися. Ц ар узяв
сокола на руку, й вони вирушили. їхали, їхали, аж поки не досягли розлогої долини. Розкинули там сіть для ловлі звірів, і в неї
незабаром попалася газель. Ц ар тоді крикнув:
— Тільки-но хто пропустить газель — уб’ю.
Коли мисливці зовсім уже звузили сіть довкола тварини,
вона раптом підійшла до царя і, стоячи на задніх ногах, передні
склала на грудях, неначебто ладналась поцілувати землю перед
царем. Він схилився до неї, а вона стрибнула через його голову
й помчала в пустелю. Обернувшись до своїх дружинників, цар
помітив, що вони переморгуються між собою.
— Щ о це означає? — спитав він вазіра.
— Тож вони з приводу твоєї погрози, що буде вбитий той,
хто пропустить газель.
— Клянуся своєю головою,— вигукнув цар,— що я переслі­
дуватиму її, доки не зловлю!
І погнався услід за газеллю. Вона кинулась у хащі, тоді цар
випустив на неї сокола, і той бив крильми по її очах доти, поки
не осліпла вона й не очманіла. Тоді над’їх ав цар і приголомшив
газель дубцем, а коли вона впала, спішився й дорізав її; потім,
оббілувавши звірину, причепив шкуру до луки сідла. А тим часом
настала вже обідня година, і в палючих пустельних х ащ ах не
можна було знайти води. Ц ар відчув спрагу, і кінь захотів пити.
І тоді цар, поникавши довкола, побачив дерево, з котрого текла
якась густа, неначе масло, рідина. Цар, що був у рукавицях,
зняв із сокола чашку і, наповнивши її тією рідиною, поставив
перед собою, але сокіл раптом ударив по ній крилом і перекинув
її. Тоді цар узяв чашку і вдруге наповнив її тим, що стікало
з дерева. Він подумав, що сокіл хоче пити, й поставив перед
ним чашку, але сокіл знову вдарив по ній крилом і перекинув.
Розгніваний цар утретє наповнив чашку й поставив її перед
конем, але сокіл там само перекинув посудину.
— Нехай же покарає тебе Аллах, капосний пташе! Ти по­
збавив мене питва, коня і самого себе! — вигукнув розгніваний
цар і, вдаривши сокола мечем, відрубав йому крила.
І тоді птах став піднімати голову, показуючи цареві на вер­
хівку дерева: поглянь, мовляв, туди. Ц ар звів очі й побачив на
дереві змію, отрута якої стікала вниз по дереву. І цар дуже
бідкався, що марно відрубав соколу крила. Сів на коня і, взявши
55

газель, поїхав додому. Там віддав здобич кухареві, сказавш и:
«Візьми й за с м а ж » , а сам присів на трон із соколом на руці.
Та раптом птах закричав і впав мертвий, а вбитий горем цар а ж
застогнав, каючись, що загубив сокола, тоді як той урятував
його від загибелі. От і все, що було з царем Ас-Сіндбадом.
Вислухавши розповідь царя Юнана, вазір сказав:
— О ясновельможний царю, що ж поганого зробив мені
хакім? Я не за зн а в від нього ніякого зла і к а ж у все це лише з ж а ­
лості до тебе, щоб ти не загинув, як той вазір, що кував лихо проти
сина свого царя.
— І як це було? — спитав цар Юнан.

Р О З П О В ІД Ь ПРО П ІД С Т У П Н О ГО В А ЗІР А
— Так от послухай, ясний володарю,— почав вазір.— Один
цар мав сина, що дуже любив полювання й лови, і куди б той
не відлучався з дому, його, за велінням батька, завж ди супровод­
ж у вав вазір. Він угледів великого звіра і с казав юнакові:
— Ось тобі і звір, іди на нього.
Царевич помчав і зник з очей, сховався від нього в пус­
телі і звір. І мисливець розгубився, не знаючи, в який бік по­
датися, та раптом побачив дівчину, що сиділа при дорозі і
плакала.
— Хто ти? — спитав її царевич.
— Я дочка одного індійського царя. Була в пустелі, упала
з коня, задрімавш и, відбилась від своїх і заблудилася.
Царевич перейнявся співчуттям до дівчини і в зя в її з собою,
посадовивши на коня позад себе. Коли вони проїздили повз
якийсь оазис, дівчина сказала:
— Мій саїде, маю злізти за потребою.
Царевич допоміг їй зіскочити з коня, і вона пішла до оазису.
Дівчина затрималась, а царевич ж д ав-ж д ав та й пішов слідом
з а нею. І раптом побачив, що вона — лихий дух гуль! Царевич
чув, як та говорила до своїх малят:
— Діти, я привела вам сьогодні жирненького хлопця!
— Ах, мамуню,— заячали вони.— Д авай його хутчій сюди,
ох і наїмося ж ми сьогодні!
Почувши таке, царевич збагнув, що загине, і так перелякався,
а ж коліна йому затремтіли. Він повернувсь до коня, вийшла й гуль
і, завваж и вш и, що він якийсь наче переляканий, труситься,
спитала:
— Чого ти зл якався?
— Я маю ворога і боюсь його,— відповів царевич.
— А хвалився мені, що ти син царя,— нагадала йому гуль.
— Т ак,— ск азав царевич.
— То чого ж ти не задобриш свого ворога грош има? — спи­
тала гуль.
56

— Він не вдовольниться грошима, а тільки моїм ж и ттям ,—
відказав царевич,— і тому боюся з а себе, хоч я й невинний.
— Якщ о ти справді невинний,— промовила гуль,— вдайся за
поміччю до Аллаха, і він захистить тебе від ворога і від зла,
якого ти страхаєшся.
Тоді царевич звів очі до неба й почав молитися:
— О, ти, що можеш зглянутися на прохання того, хто попав
у біду, й усуваєш зло, о Боже, допоможи мені уберегтись від
мого ворога й відверни його від мене. Воістину ти всемогутній!
Почувши цю молитву, гуль зникла, а царевич прибув до с во­
го батька й розповів йому про вчинок вазіра; і цар покликав
його і убив.
І якщо ти, царю, довіришся цьому хакімові, він уб’є тебе
в найлютіший спосіб. Той, кого ти обдарував, приголубив і набли­
зив до себе, діє тобі на погибель. Він лікував тебе зовні чимось,
ІЦО ти взяв у руку, і ти зовсім не убезпечений від того, що він
уб’є тебе якоюсь штукою, яку ти так само візьмеш у руку.
— Твоя правда, о вазіре,— с к азав цар Юнан.— Як ти кажеш,
так і буде, о доброзичливий пораднику! Воістину, цей лікар проліз
сюди для того, щоб укоротити мені віку. Якщо він вилікував
мене з допомогою чогось такого, що я взяв у руку, то змож е
й погубити, давши мені щось понюхати,— сказав цар і запитав
у вазіра: — То що ж мені з ним удіяти?
— Пошли по нього з а р а з же і, коли він прийде, відрубай
йому голову. Ти позбудешся його і врятуєшся з біди. Обмани
його раніше, ніж він тебе встигне обманути.
— Твоя правда, вазіре! — вигукнув цар і послав по хакіма.
Той прийшов радісний, не відаючи, що призначив йому
Всевишній, як сказано у вірші:
Не бійтеся долі — спокійно, сполохані люди!
Вручіть свою долю Тому, хто навічно пребуде.
Бо в світі все коїться гак, як Аллах прирече,
ї буде інакше, якщ о так Аллах не присудить!

Ввійшовши до царя, хакім промовив:
Я кщ о не мав ти з а добро від мене воздаяння,
Кого ж віршами слави в я, словами віншування?
Мені ти милості чинив — звичайно, без відстрочок,
Я й не висловлю вав одвік ніякого прохання.
Тож як не славити тебе одверто, щиросердо,
Як в думці й вголос не хвалить твого благодіяння?
З гад аю милості твої: від них моїм турботам
Так легко-легко, лиш спині - - важ еньке підіймання.

А потім іще продекламував:
Щ о — турботи? Геть їх! Не кричи!
Талану діла всі доручи,
Насолодж уйся негайним благом,
Гідно від минулого йдучи

57

І д а д у т ь тобі ці дні томливі
В тіху і д о усп іху ключі.
В се А ллах сотворить, все, щ о х о ч е ,С л ухайся А ллаха і мовчи.

І ще:
А ти доручи все А ллахові — він В себл аги й ,
В ід всього зем н ого спочинок душ і д а й своїй
Не так, як ти хочеш , заверш и ться сп р ава у тебе,
А так, як н ак аж е А ллах зав ер ш и ти ся їй.

І ще:
Б удь спокійний, веселий, за б у д ь про печалі,
Б о печалі н аводять на думи зухв алі.
Н а щ о дум ати за й в е рабам безп ор адн и м ?
Кинь гризоти й думки, йди у р адості дал і.

— Знаєш ти, для чого я тебе покликав? — звернувся цар
до хакіма Рубана.
— Потаємного не знає ніхто, окрім Аллаха! — відказав
хакім.
— Я звелів тобі прийти, бо маю тебе вбити і погубити душу
твою.
— О царю, за віщо ж ти мене маєш убити, чим я прови­
нився? — запитав вражений до краю хакім.
— Мені донесли,— мовив цар, що ти, нишпорко, підступно
проник до нас, аби вбити мене, і ось тепер я вб’ю тебе раніше,
ніж ти мене.
Потім цар гукнув ката і сказав йому:
— Відрубай голову цьому ошуканцю і позбав нас лиха!
— Помилуй мене,— і помилує тебе Аллах, уб’єш мене —
уб’є тебе Аллах,— сказав тоді лікар цареві. Те ж саме, що я
говорив тобі, іфрите, але ти не пощадив мене і ж ад ав лише моєї
смерті.
Тоді цар Юнан сказав хакіму Рубанові:
— Я не буду убезпечений, якщо не вб’ю тебе: ти мене вилі­
кував, давши мені щось у руку, і я не певний, чи ти не вб’єш
мене, давши мені щось понюхати, або в якийсь інший спосіб.
— О царю,— мовив Рубан,— так ось яка нагорода мені від
тебе! За хороше ти відплачуєш злом.
— Ти мусиш померти і то зараз же!
Упевнившись, що цар таки вб’є його, хакім заплакав, шко­
дуючи про те, що він добродійно повівся з недостойним того
володарем, як сказано у вірші:
А розум , напевне, в М аймуни відсутній,
Хоч в неї був батько розумний та путній.
Хто йде б е з дум ок по сухом у й сл и зьк ом у,—
Той д о б р е таки підсковзнеться в майбутнім.

Тим часом до хакіма підійшов кат, за в ’язав йому очі і, вий­
нявши з піхов меча, звернувся до царя:
— Наказуй!
58

А хакім далі слізно просив державця:
— Даруй мені життя — і подарує його тобі Аллах, не вбивай
мене, бо й тебе уб’є Аллах, бо ж сказав поет:
З а щ иру п ор аду я мав тільки л ихо і кпини,
А сл ава і дяка прийшли д о зап р од ан ц я хтивого.
М оє б л а го р о д ст в о ганьбою мені оберн улось,
Л и ш уся ж ивим — то н аслідув ать б уд у бр ехл ивого
Коли ж д оведеться загин уть мені, то хай люди всі
П іднім уть на кпини й прокльони н евдаху правдивого.

Далі він знову звернувсь до царя:
— То оце мені, царю, така нагорода від тебе? Воістину я
дістаю крокодилячу відплату.
— А що то таке? — запитав цар.
— Хіба можу я розповідати в такому стані? Заклинаю тебе
Аллахом, пощади мене, і пощадить тебе Аллах! — І хакім гірко
заридав.
Тоді підвівся один із царевого почту і сказав:
— О царю, подаруй мені життя цього хакіма, бо ми не
бачили, щоб він учинив проти тебе якийсь злочин, але бачили
тільки, як він вилікував тебе від недуги, якій не могли зарадити
лікарі й знахарі.
— Хіба ви не знаєте, чому я вбиваю його? — спитав цар.—
Якщо я залишу його в живих, то сам загину. Я боюся, що він
уб’є мене й дістане за це нагороду, бо ж він нишпорка, заради
того й проник до нас. Його непримінно треба стратити, інакше
я не буду спокійний за себе.
— Пощади мене — пощадить тебе Аллах, не убивай мене,
бо ж уб’є тебе Аллах,— благав царя хакім, але, впевнившись,
Іфрите, що цар таки вб’є його, він попросив:
— О царю, якщо вже смерть від тебе неминуча, дай мені
відстрочку: я навідаюсь до моїх рідних і сусідів, щоб розпоря­
дитися про мій похорон, очищу душу й роздарую свої лікарські
книги. Є між ними особлива з книг, яку я подарую тобі, і ти
Зберігай її в своїй скарбниці.
— А що ж то за книга? — поцікавився цар.
— У тій книзі є стільки всього, що й не перелічити, а най­
менша з її таємниць така: після того, як ти відрубаєш мені
голову, перегорнеш три аркуші й прочитаєш три рядки на тій
сторінці, що зліва, і тоді моя голова озветься до тебе й відпо­
вість на все, про що ти її запитаєш.
— О мудрець, то коли я зітну тобі голову, вона заговорить
ЗІ мною? — запитав хакіма украй здивований цар Юнан.
— Так, о царю,— мовив хакім.
— Воістину це дивовижна проява! — вигукнув цар.
Потім він відпустив хакіма під стражею. Той пішов додому,
залагодив усі свої справи того ж таки дня, а наступного з ’явився
В диван. Прийшли сюди всі еміри, вазіри, придворні, наміс­
ники — і царська палата стала такою пишною, мов квітучий
59

сад. Хакім з ’явився перед царем у супроводі двох стражників,
тримаючи в руках стару книгу і горщик з порошком. Потім він
сів і попросив принести йому блюдо, а коли принесли, висипав
у нього порошок, розрівняв його і сказав:
— О царю, візьми цю книгу, але не розкривай її, поки мені
не відрубають голову, а як відрубають, вели поставити її на
блюдо і натерти порошком. Коли кров перестане йти, відкрий
книгу.
І цар, узявши в хакіма книгу, наказав рубати тому голову.
Кат рубонув, і голова впала на середину блюда. Цар натер її
порошком, кров зупинилася, голова хакіма Рубана розплющила
очі й промовила:
— О царю, розкрий книгу!
Цар розкрив її й побачив, що аркуші злиплися, тоді він по­
слинив палець і ледве перегортав склеені аркуші — перший, дру­
гий, третій... Так цар перегорнув, слинячи палець, шість арку­
шів, але не побачив там ніякого письма і сказав:
— Тут нічого не написано:
— Гортай далі,— сказала хакімова голова.
Цар перегорнув іще кілька аркушів, і отрута вмить розійшлась
по всьому його тілу. Книга була просякнута трутизною. Цар
затремтів і крикнув:
— Я отруєний!
А голова хакіма Рубана промовила:
Щ о ж , д овго ти в ладар ю вав і правував над нами,
І враз всесилля грізного немовби й не було!
Якби п о-Б о ж ом у чинив — тобі б щ астило й д ал і,
А ле ж неправедний ти був — от ож і маєш зло!
І сталось сам е так усе, як мовить Провидіння:
Те зл о, щ о сіяв т и ,— тобі ж на л ихо ізійшло!

По цій мові голови хакіма, цар відразу ж упав мертвий.
— Отож знай, іфрите, що, якби цар Юнан не стратив хакіма
Рубана, Аллах напевне пощадив би його, але він, бач, не захотів,
заж адав смерті Рубана, і Аллах убив його самого. Коли б ти,
іфрите, пощадив мене, то й Аллах пощадив би тебе, але тобі
конче забаглось моєї смерті, і ось тепер я уб’ю тебе — запро­
торю в цей жбан і закину в море.
Іфрит скрикнув і став благати:
— О рибаче, заклинаю тебе Аллахом, не роби цього! Пощади
мене, не мстися за мій нерозважний вчинок. Якщо я був вражою
душею, то будь хоч ти доброчинцем. Адже мовиться: «Будь
ласкавий із злим, досить з нього і діянь його». Не роби так, як
учинила Умам з Атикою.
— А що ж вона вчинила?— спитав рибалка.
— Не до балачки мені зараз, коли я сиджу в цій в’язниці!
Якщо відпустиш мене, я розповім,— сказав іфрит.
— Годі про це,— твердо урвав його рибалка.— Ти неод­
мінно будеш укинутий в море, і немає ніякої надії на те, що
60

тебе коли-небудь витягнуть звідти. Я ж тебе просив, благав, але
ти хотів лише моєї безневинної смерті, без ніяковісінької вини
з мого боку, я ж тобі вчинив не зло, а благо, звільнивши тебе
з ув’язнення. А ти повівся зі мною підло. Отож знай, що я вкину
тебе в море, і кожному, хто виловить тебе, я розповім, що в мене
було з тобою, і ти полетиш назад. Отже, залишишся ти в цьому
морі навічно, поки й не загинеш.
— Відпусти мене,— канючив іфрит.— Будь великодушний,
я обіцяю завжди і в усьому слухатись тебе і зроблю тобі послугу,
з якої ти розбагатієш.
І тоді рибалка узяв з іфрита обіцянку, що той, коли він його
випустить, не шкодитиме, а вчинить йому добро, і, заручившись
його обіцянкою та змусивши його поклястись іменем Аллаха,
відкрив жбан. З нього вийшов дим, і тоді іфрит постав із нього
у своїй звичайній подобі. Він копнув ногою жбан, і той полетів
у море. Побачивши це, рибалка вирішив, що справа обертається
на зле, і був певний, що йому вже настає кінець. Але подолав
страх і, скріпивши дух, сказав:
— О іфрите, великий Аллах заповів: «Виконуйте обіцян­
ку». Воістину, відплатиться тому, хто ламає своє слово, а ти ж
обіцяв і поклявся іменем Бога, що не обманеш мене. Інакше
покарає тебе Господь, він-бо грізний і може дати лише від­
строчку, але не помилує. Я ж говорив тобі те саме, що й хакім
Рубан цареві Юнанові: «Пощади мене — пощадить тебе
Аллах!»
Іфрит засміявся і сказав:
— О рибаче, ходи-но слідом за мною!
І рибалка пішов за іфритом, не вірячи у свій порятунок.
Вибрались вони за містом на гору і далі, спустившись у розлогу
долину, опинились перед озером. Іфрит заліз у воду й гукнув
рибалку. Добрівши до середини озера, іфрит зупинився і звелів
рибалці закинути сіть. Той спостеріг уже, що тут багато різно­
кольорової риби — білої, червоної, блакитної й жовтої — і був
вельми здивований цим. Потім він закинув сіть, а коли витяг,
знайшов у ній чотири рибини різного кольору і дуже зрадів,
а іфрит сказав йому:
— Піди до царя й піднеси їх йому, і він винагородить тебе
та к, що ти станеш багачем. І, ради Аллаха, дуже прошу, виба­
чити мені: я справді став якимсь безпутним, провівши тисячу
Вісімсот років під водою. Лови тут рибу не більше одного разу на
день, і нехай Бог помагає тобі.
Іфрит попрощався з рибалкою, потім тупнув ногою, і земля
розверзлася й поглинула його. А рибалка подався в місто, ди­
вуючись своїй пригоді з іфритом.
Прийшовши додому, він набрав у цебер води, вкинув у неї
рибу, і вона ожила. Потім узяв цебер на голову й направився
до царського палацу, як сказав йому іфрит. І коли він прийшов
до царя й запропонував йому рибу, то дуже його здивував, бо той
ще ніколи не бачив такої чудернацької риби.
61

— Віддайте її дівчині-куховарці,— розпорядився цар (а цю
дівчину подарував йому кілька днів тому румейський цар, і її
ще не випробовували тут у куховарстві).
Отож вазір звелів їй засмажити рибу й додав:
— Дівчино, цар каже тобі: «О сльозинко, ми випробо­
вуємо тебе лише в скрутному становищі». Покажи нам сьогодні
твою кулінарську майстерність: до царя хтось прийшов з
подарунком.
Давши настанову дівчині, вазір повернувся до царя, який
наказав видати рибалці чотириста динарів. Одержавши гроші,
рибалка сховав їх під полу халата і притьмом помчав на базар,
падаючи й спотикаючись. Йому здавалося, що все це сон. Потім
зробив потрібні для сім’ї покупки й подався додому, веселий
і радісний.
Отаке-то сталося з рибалкою. А з дівчиною — ось що. Взяла
вона рибу, почистила її й поклала на підвішену над вогнем
сковороду. І тільки-но перевернула вже підрум’янену з одного
боку рибу, як раптом стіна кухні розсунулась і звідти вийшла
молода, напрочуд гарна жінка — струнка, кругловида, з підве­
деними сурмою очима, на плечах у неї була шовкова хустка
з блакитною бахромою, у вухах — кільця, на зап’ястях — брас­
лети, а на пальцях — персні, оздоблені самоцвітами, в руці
тримала бамбукову паличку. Підійшовши до вогнища, вона
торкнула паличкою сковороду і промовила:
— Рибини, рибини, чи дотримуєтесь ви присяги?
Потім повторила ці слова вдруге і втретє — і рибини попід­
водили голови із сковороди й відповіли:
— Так, так.
А потім усі разом проказали вірш:
Ми за в ж д и бу д ем о з гобою , якщ о ти хочеш бути з нами,
А якщ о нас покинеш ти, то ми відплатим о тим сам им .

Дівчина, спостерігаючи це, знепритомніла. А жінка переки­
нула паличкою сковороду й зникла так само, як і з ’явилась,
і стіна зімкнулася.
Поки дівчина-куховарка опритомніла, рибини згоріли дотла
і стали чорні, мов вугілля.
— В першому бою втратив він зброю свою! — вигукнула
дівчина в розпачі і знову без пам’яті впала на землю.
У такому стані застав її вазір. Він копнув її ногою, і вона,
оговтавшись, заплакала й розповіла йому про пригоду, що
сталась на кухні.
— Оце так чудасія! — здивувався вазір.
Потім він послав по рибалку і, коли його привели, сказав
йому:
— Дістань нам іще чотири рибини, такі самі, як ти приносив.
Рибалка пішов до озера, закинув сіть і, витягнувши чотири
такі самі, як і перше, рибини, відніс їх вазірові, а той — дівчині
на кухню і звелів їй смажити рибу при ньому.
62

— Нехай я на власні очі побачу, що тут відбувається,—
сказав він.
Дівчина встала, приготувала рибу і тільки-но поклала її на
розжарену сковороду, як стіна знову зрушилась, і з ’явилась та
сама жінка з бамбуковою паличкою: вона ткнула нею в сковороду
й промовила:
— Рибини, рибини, чи дотримуєтесь ви присяги?
І раптом усі рибини попідводили зі сковороди голови й разом
проказали вірш:
Ми за в ж д и б у д ем о з тобою , якщ о ти хочеш бути з нами,
А якщ о нас покинеш ти, то ми відплатим о тим сам им .

Коли рибини заговорили, жінка перекинула паличкою ско­
вороду і щезла, а стіна стала на своє місце. Тоді вазір скочив
на ноги і сказав збентежено:
— Цього не можна втаювати від царя!
Пішов до нього й розповів про все, що сталось на кухні.
— Я неодмінно мушу побачити це на власні очі! — розпо­
рядився цар.
Він покликав рибалку і, приставивши до нього трьох страж ­
ників, звелів принести такої самої риби. Рибалка знову сходив
до озера й незабаром доставив цареві рибу. Цар наказав видати
йому чотириста динарів. А потім звернувся до вазіра:
— Ану смаж рибу отут, переді мною!
— Слухаю й корюся,— відповів вазір.
Та тільки-но він, попоравшись коло риби, поклав її на ско­
вороду, стіна раптом розчахнулася, і з неї вийшов чорний раб —
здоровенний, мов бугай чи велетень з племені Ад,— із зеленою
гілкою в руках.
— Рибини, рибини, чи дотримуєтесь ви своєї давньої при­
сяги? — запитав грізним голосом раб.
— Так, так,— відповіли рибини, попідводивши із сковороди
голови, і далі проказали вірш:
Ми за в ж д и б у д ем о з тобою , якщ о ти хочеш бути з нами,
А якщ о нас покинеш ти, то ми відплатим о тим самим.

Потім раб перекинув гілкою сковороду і зник в отворі стіни,
що зімкнулася за ним. Цар і вазір глянули на рибу — вона
була вже чорна, мов вугілля. Оторопілий цар вигукнув:
— Цього не можна так залишити, за цією рибою таїться
щось нечисте!
Він покликав рибалку і спитав його:
— Нещасний, де ти дістаєш цю рибу?
— В озері, між чотирма горами, під он тією горою, що над
твоїм містом,— відповів рибалка.
— Скільки днів їхати до цього озера? — запитав цар.
— Усього лиш півгодини ходу, о ясний володарю,— відповів
рибалка.
І цар зі своїм почтом негайно вирушив на чолі дружини до
цього озера, попереду всіх ішов рибалка, проклинаючи іфрита.
63

Перебравшись через гору, опинились вони, вкрай здивовані,
на широченній рівнині, якої зроду не бачили. Коли ж дійшли
до озера між чотирма горами і побачили в ньому рибу чотирьох
кольорів — червоного, жовтого, білого і блакитного,— ошеле­
шений цією проявою цар запитав своє товариство:
— Бачив хто з вас раніше це озеро?
— Ніколи, о владарю часу, за ціле наше життя,— загомо­
ніли довкола.
І тоді цар промовив урочисто:
— Заприсягаюсь Аллахом, я не повернусь до мого міста
й не сяду на престолі царства мого до тих пір, поки не розізнаю,
що це за озеро й риба!
І він наказав своєму почтові розташуватись табором довкола
цих гір. Потім покликав до себе вазіра (був то чоловік досвід­
чений і розумний, проникливий і тямущий у веденні справ)
і, коли той з ’явився, сказав йому:
— Слухай, я вирішив вийти сьогодні вночі з табору сам
і розвідати, що це за озеро з чудною рибою. А ти сідай при вході
до мого намету й говори усім, хто мене питатиме, що я зане­
дужав і велів нікого не впускати до себе. Та нікому ж і слова
про мій намір.
І вазір, звичайно, не міг перечити цареві.
Потім цар переодягся, перепоясався мечем і піднявся на одну
з навколишніх гір. Ішов до самого ранку, а потім і цілий день,
хоч його страшенно мучила спрага. Провів він у дорозі й наступну
ніч, а вранці показалось йому здалека щось чорне, і він зрадів.
«Може, я нарешті знайду там когось, хто розповість про це
озеро й рибу?» — подумав цар.
Підійшовши ближче, він побачив чорнокам’яний палац,
окутий залізом; одна половина брами була відчинена. Цар
зупинився біля брами й постукав злегенька, але ніхто не
озвався, тоді він удруге постукав, утрете і, не почувши ніякого
відгуку, з усієї сили гримнув у браму, та й цього разу ніхто
не відповів йому. «Напевне, нікого тут немає»,— подумав цар і,
скріпивши дух, пройшов від брами до портика палацу й гук­
нув:
— Є тут хтось?! Я мандрівник, прийшов сюди здалеку, чи
знайдеться у вас щось поїсти?
Він повторив своє звертання, але й на нього ніхто не озвався.
Тоді він, набравшися сміливості, вступив до палацу, але не
зустрів тут нікого, хоч палати було вбрано шовком, зірчастими
килимами і шторами (спущеними). Посеред палацу — двір
з чотирма підвищеннями, одне проти одного, кам’яною лавою
і фонтаном з басейном, над яким стояли чотири леви з черво­
ного золота, що вивергали із своїх пащ воду, наче сипали пер­
лами й яхонтами; довкола палацу літали птахи, яким не давала
піднятись вище золота сітка вгорі. Нікого не знайшовши, цар
засмутився: ні в кого було розпитати про все бачене тут — про
долину, гори, озеро, рибу й оцей палац. Присів він, задумав­
64

шись, біля дверей і раптом до нього долинув чийсь стогін, що
йшов із глибини скорботного серця, а потім — наспівне декла­
мування:
Д а р м а зі своєю я вдачею крився —
В ж е сон мого ока безсонн я м зм інився
Ч екав я кохання — д істав безн ад ію ,
М іж страхом і гнітом затиснутий скнію
Ж а л ь майте д о тих, хто конає безсл ав н о,
Д о вбогих, щ о мали багатств о недавно
Д о вітру колись ж е ми вас ревнували,
Н ай м ен ш ого леготу не підпускали.
Щ о вдіє той лучник в бою з ворогами,
Я кому у герці лук зр ади ть несправний?
Чи м ож н а щ е радості ж д а т ь юнакові,
Як тисне страх с е р ц е — щемкий, безугавни й ?

Цар пішов на цей голос і опинився перед завішаними две­
рима, відслонив штору й побачив юнака, що сидів на невисокому
ложі; був він дуже вродливий — стрункий, із сяючим лобом
і рум’яним лицем, на щоці в нього родимка, наче цятка амбри,
як сказав поет:
Він чорночуб, світлочол — і стрункий! Б езум овно,
Світ він ввер гає у світло і темінь б езд он н у
Так не картай ж е його: «Н а щ оці ось родимка у тебе!»
З н ай ж е: із чорними крапками всі анемони.

Вбраний був юнак у шовковий каптан, гаптований єгипет­
ською золотою прошвою, на голові — корона, оздоблена доро­
гоцінностями, одначе вид у нього був сумний. Але цар зрадів,
побачивши тут живу людину, і привітав юнака. Той приязно
відповів йому найгречнішим привітанням і сказав:
— О пане мій, ти вищий того, щоб перед тобою вставати,
але я прошу вибачення.
— Я вже пробачив тобі, юначе,— відповів цар.— Я ж твій
гість, прийшов до тебе з поважною справою: розкажи-но мені
про тутешнє озеро, рибу, про цей ось палац і чому ти сидиш
тут в самотині.
На цю мову юнак так гірко заплакав, аж сльози полилися
йому на груди, і він промовив:
С к аж іть ви тому, кого доля в раж ає:
«К ого рок к ар ає, кого підійм ає?»
Ти спиш — та все бачить А л лахове око
Він не спить, ж иття його вічно триває

Потім він глибоко зітхнув і проказав:
Справи всі А ллахові довір,
Ні турбот, ні дум — хай б у д е мир.
В серці: б у д е так, як Бог намітив,
Т ож д о нього ти зверни свій зір.

З І 21

65

— Чому ти плачеш, о юначе?
— А як же мені не плакати,— коли я в такому стані,—
відповів юнак і відкинув поділ, яким був укритий внизу; вияви­
лося, що нижня половина його кам’яна, а від пупка до волос­
ся на голові — він людина. Побачивши таке, цар перейнявся
співчуттям до нещасного, засмутився і, тяжко зітхнувши,
сказав:
— О юначе, ти до моєї турботи додав ще одну! Я хотів роз­
відати про рибу, звідки вона, а тепер доведеться питати і про
неї, і про тебе. Тільки Аллах високий всевладний має спромогу
й силу! Повідай же мені хутчій, о юначе, цю історію!
— Віддай мені, мій добродію, твій слух і зір,— сказав юнак.
— Весь я — слух і зір! — вигукнув цар.
І тоді юнак мовив:
— Справді з цією рибою й зі мною сталась дивовижна при­
года. І будь вона навіть написана в куточках очей, була б по­
вчальною для тих, хто хоче вчитися.

РО ЗП О В ІД Ь ЗАЧАРОВАНОГО ЮНАКА
— Так от слухай, найясніший саїде,— сказав юнак.— Мій
батько був царем цього міста і звали його Махмуд, Володар
Чорних островів. Він жив на цих чотирьох горах і царював сім­
десят літ. Після смерті батька я став царем, одружився з двою­
рідною сестрою — дочкою батькового брата, і вона глибоко
покохала мене. Коли я відлучався з дому, вона не пила й не їла
аж до мого повернення. Прожили ми п’ять років. І ось одного
разу, коли дружина пішла в лазню, я звелів кухареві приготу­
вати нам щось на вечерю, а сам зайшов до цього покою і приліг
там, де ми спали, сказавши двом невільницям посидіти коло
мене — одна примостилася в головах, друга — в ногах. Я роз­
строївся через те, що дружини довго не було; сон не брав мене —
очі заплющені, а душа не спить. І ось чую, одна з дівчат, та,
що сиділа в головах, каже до своєї подруги:
— Ой Масудо, бідний наш цар, занапастив свою молодість!
— Атож,— каже друга.— Нехай будуть прокляті Аллахом
обманщиці й потаскухи! Такий молодий, як наш цар, не годиться,
бач, для цієї шльондри, що ночує не в його постелі.
— Наш цар якийсь придуркуватий,— сказала та, що в голо­
вах,— він завжди напідпитку, і йому байдуже до неї.
— Та що ти верзеш! — заперечила друга.— Хіба наш цар
знає, що вона залишає його ночами самого? Ця відьма щось
робить з тим трунком, який дає йому щовечора перед сном, кладе
туди бандж, чоловік відразу ж засинає й не відає, що відбу­
вається далі. А вона, напоївши його, одягається, напарфумлюється і зникає до зорі. А потім приходить, курить перед його
носом кадилом із якимсь зіллям, і він просинається.
66

Коли я почув таке, в мене потемніло в очах, я ледве вірив
у те, що вже настала ніч. Моя дружина повернулася з лазні,
ми повечеряли й посиділи, як звичайно, деякий час, бесідуючи.
Потім вона загадала принесту трунки, який я завжди пив перед
сном і, коли подала мені келих, я вдав, що п’ю, як завжди, але
нишком вилив питво собі за пазуху і одразу ж ліг і захропів,
буцімто сплю. І раптом чую, дружина каже:
— Спи, спи, бодай би ти не встав! Клянусь Аллахом, ти
мені осоружний, не можу бачити тебе, набридло моїй душі бути
з тобою. Скоріше б уже Аллах забрав твою душу до себе.
Потім вона піднялася, вбралася в свої найкращі шати, напахтилася куривом і, пристібнувши собі до пояса мій меч, відчи­
нила браму палацу й пішла. Я встав і подався за нею назирці.
А вона, покинувши палац, направилася через базари до міської
брами. Там пробурмотіла щось, і враз колодки попадали на
землю і брама відчинилася навстіж. Вийшовши за місто й не
помічаючи мене, подалася далі повз міське звалище до загоро­
дженої тином халупи із самана. Ввійшла до неї, а я виліз на дах,
звідки видно було, що діється всередині халупи, й бачу: моя
дружина наблизилась до чорного раба, в якого одна губа була,
як ковдра, а друга як черевик. Раб, хворий на проказу, лежав
у подертому лахмітті на оберемку очерету. Моя дружина поці­
лувала перед ним землю, а він підняв голову і сказав:
— Де це ти досі шлялася, побий тебе лиха година? Тут були
мої земляки-чорношкірі — зі своїми коханками, пили й гуляли,
а мені було не до того через тебе.
— Володарю мій любий, коханий, втіхо серця мого,— відпо­
віла вона.— Ти ж знаєш, що я замужем за своїм двоюрідним
братом, а він мені бридкий, я бачити його не можу! Якби я не
боялася за тебе, мій милий, то не дала б зійти сонцю доти, поки
не обернула б його місто в руїни, де кричали б сови й ворони,
і кублилися вовки й лисиці, а каміння його я перенесла б за гору
Каф!
— Брешеш, шльондро! — лютував раб.— Клянусь доблестю
чорних, яка стоїть вище мужності білих, що, коли ти ще раз
забаришся до такого пізнього часу, я не знатимуся з тобою і
жодного разу не залізу на тебе. Ти, шлюхо, зраджуєш мене, т я ­
гаєшся там із кимось, вонюча, найпідліша з усіх білих!
Коли я почув цю розмову,— вів далі цар,— і на власні очі
побачив, що між ними відбувається, світ потьмарився мені, і я
не знав уже, на якому я світі. А моя дружина стояла над рабом,
плакала й принижувалась перед ним:
— О мій коханий, світ очей моїх, плід серця мого, якщо
ти на мене розгніваєшся, то хто ж пожаліє мене? Якщо
ти мене проженеш, то хто ж прихистить, о мій любий, о світ
очей моїх!
І вона плакала й благала раба доти, аж поки він не змилу­
вався над нею. Тоді вона, зрадівши, скинула із себе сукню й
сорочку і сказала:
67

— О саїде мій, чи не знайдеться в тебе для твоєї рабині
чогось попоїсти?
— Он там у мисці варені мишачі кістки,— сказав раб,—
можеш їсти їх, а в горшку залишилось іще пиво — випий
його.
Вона попила, поїла, вимила руки й рот, а потім, зовсім ого­
лившись, залізла до раба під лахи. Тут я вже не стерпів, спу­
стився з даху, ввійшов до халупи і вхопив принесений сюди
моєю дружиною меч, намірившись повбивати їх обох. Рубонув
спочатку раба по шиї,— він голосно захропів, і я подумав, що
йому вже кінець, дружина поворухнулась, а я обернувся, поста­
вив меч на місце і пішов до замку. Вдома пролежав у постелі до
ранку. Прийшла дружина, щоб розбудити мене, і я раптом бачу:
вона постриглася й одяглась у жалобне вбрання.
— О брате, не забороняй мені цього,— сказала вона.—
Дійшла до мене звістка, що моя матінка померла і батько з а ­
гинув у священній війні, а з двох моїх братів один по­
мер, ужалений, а другий звалився у прірву. Через те я в
жалобі.
Я промовчав, а потім сказав:
— Роби, що тобі хочеться, я не перечитиму.
І так провела вона в скорботі й голосінні цілий рік, а потім
якось заявила мені:
— Я хотіла б побудувати в замку мавзолей і усамітнитися
там з моїми печалями, це буде будинок жалоби.
— Роби, що тобі треба,— сказав я.
Отож побудувала вона собі той будинок з куполоподібним
гробовим склепом і перенесла туди раба. Відтоді, як я його
поранив, він не говорив уже і не рухався, але був ще живий,
бо не пробив іще його час. Моя дружина щодня ходила до нього
вранці та ввечері, плакала й голосила над ним та поїла його
вином і відваром. Так тривало іще рік, я все це терпів і не звертав
на неї уваги. Але котрогось дня я раптом зайшов до неї й побачив,
що вона плаче у склепі, примовляючи:
— Чому ти уникаєш мого погляду, о втіхо серця мого? Пого­
вори зі мною, любчику, скажи що-небудь! — І прочитала такі
вірші:
П ощ езн у я зі світу, коли вас не буде,
У битого мойого серця не ож ивлять люди.
І д е б не погребли мене — м оєму праху
В зем лі однак ово тліть б у д е всю ди,
А ле як ви зг а д а єт е мене над гробом,
В ід стогон у кісток моїх вам сти сн е груди.

І проказала далі:
Д е н ь щ а с т я - - т о й день, коли близькості я д ося гн у.
Як підеш від мене — день горя, я л я ж у в труну.
П огр оза заги бел і — як вона душ у лякас,
А близькість з коханим — то щ астя солодкого сну.

68

І ще:
Коли б навіть жити у повнім щ асті могла
Та в ладу Х оср оїв чи й світ весь у руки в зя л а ,—
Усе це не варте бул о б ком ариного носа,
Якби н аодинці з тобою я не п обула.

— О сестро, досить тобі побиватися! Нічому не зарадиш
плачем. Марне все те!
— Не забороняй мені цього, інакше я накладу на себе руки,—
відказала вона.
Я змовчав і залишив її.
Так минув іще один рік, а на третій, зайшовши одного разу
до неї, я був розгніваний, бо мука ця стала вже нестерпною,
я побачив її там же, де вона голосила, як завжди:
— О саїде мій, чому ти мені не відповідаєш?
І промовила:
М огило, н авіщ о красу ти за б р а л а його?
Чом світло погасло — лик сяючий, наче вогонь?
М огило, не небо ти і не гладінь кругозем на,
Як в тобі злились сон це й м ісяць кохання мого?

Почувши таке, я розгнівався ще більше і гримнув на неї:
— Та до яких же пір триватиме ця жалоба?!
І продекламував:
М огило, навіщ о за б р а л а ти чорність його?
Чом світло п огасл о — м арм иза, мов чорне багно?
Т о ти ж не баю р а і не казан см олокура,
То як в т обі с а ж а й бол ото злилися в одно?

Вона раптом зірвалась на ноги, мов ужалена, і проси­
чала:
— Собака ти нещасний! Це ти скалічив мого коханого, за в ­
дав мені болю і змарнував його юність. Ось уже три роки він ні
живий, ні мертвий!
— О наймерзенніша із шлюх, потіпако купованого раба, так,
це я вчинив! — закричав я і замахнувся мечем, щоб убити її.
Але вона засміялась і крикнула:
— Геть, собако! Не вернеться те, що минуло, і не оживуть
мертві! Аллах віддав тепер мені в руки того, хто завдав мені
пекельних мук.— Потім вона промовила щось, чого я не збагнув,
І сказала: — Стань, на моє заклинання, наполовину каменем,
наполовину людиною!
І я умить зробився ось таким, яким ти мене зараз бачиш.
Не можу ні встати, ні сісти, ні мертвий я, ні живий. І коли я
став таким, вона своїми чарами обернула моє місто з усіма його
вулицями, садами й торговицями на озеро. А що мешканці
міста були різних віросповідань — мусульмани, християни,
іудеї і маги, вогнепоклонники — то вона перетворила їх на різно­
69

колірну рибу: білі — мусульмани, червоні — маги, блакитні —
християни і жовті — іудеї. Чотири острови вона перетворила на
ті гори, що оточують озеро. До того ж вона ще й б ’є мене щодня —
я весь у крові, і тіло моє розтерзане. Побивши, одягає на мене
волосяну сорочку, а наверх — ці розкішні шати.
Потім юнак заплакав і проказав:
О Б о ж е, до су д у твого терпеливий я буду*
Я б у д у незлам ний, гобі д о го д ж а т и м у всюди.
Хтось б у д е ворож ий д о мене чи й злий та п и хати й ,—
Т а ж , м ож е, натом ість я райськії бл ага здобуду*
Н ещ астя оті, щ о гнітять м ен е,— ой, непосильні!
Мій О браний, Б аж ан и й , вірним Тобі я п р ебуду.

— О юначе, ти додав клопоту до моїх клопотів,— промовив
цар.— Але де вона, та відьма, і де могила, в якій лежить недобитий раб?
— Раб лежить у гробниці під куполом, а вона — в тому покої,
що навпроти дверей,— відповів юнак.— Вона з ’являється тут раз
на день, як сходить сонце, відразу ж роздягає мене і завдає
мені сто ударів бичем; я плачу й кричу, але не можу й поворух­
нутися, щоб захиститись від неї. Побивши мене, вона спускається
до раба з вином та відваром і напуває його. І завтра вранці
вона прийде сюди.
— Присягаюсь Аллахом, о юначе,— вигукнув цар,— я непримінно зроблю для тебе добре діло, за яке мене споминатимуть
довічно, і запишуть це у книгах на всі часи!
Так пробесідували вони до ночі. Поспавши, цар удосвіта
встав, вийняв з піхов меч і пішов у приміщення, де лежав раб.
Там він побачив свічки, лампадки, курильниці, посудини з оли­
вою: підійшовши до раба, вбив його одним ударом, а тіло виніс
і вкинув у колодязь на замковому подвір’ї. Потім він повернувся
до склепу і, закутавшись в одяг раба, ліг у гробницю, три­
маючи при собі оголений меч.
А в палац прийшла проклята чаклунка, відразу ж роздягла
свого брата й почала його бити. І юнак залементував:
— Ой сестро, доволі з мене й того, що вже маю! Пожалій
мене, сестро!
— А ти мене пожалів?! — визвірилась вона.— Залишив
мені мого коханого?! — І вона била його, аж поки не втоми­
лась, і юнака залила кров. Потім одягла на нього волосяницю,
а поверх неї — царські шати і подалась до раба з келихом вина
і чашкою відвару. Спустившись у склеп, вона стала плакати
й стогнати, приказуючи:
— О пане мій, скажи мені що-небудь, о пане мій, поговори
зі мною, промов хоч слово!
І проказала такого вірша:
Ти грубий зі мною, від мене кудись віддалився
Чи мало потоку тих сліз, що у мене пролився?

70

Д оп ок и ж навм исна розлука? З г а д а й , як колись ти
Д о б р а п о б а ж а в зав и дю щ ом у — й той ізцілився!

І цар, понизивши голос, озвався ледь чутно на говірці чорно­
шкірих:
— Ох, ох, ніхто не має сили і влади, окрім Аллаха, висо­
кого і всемогутнього!
Коли жінка почула це, вона скрикнула від радості і впала,
знепритомнівши, а потім, оговтавшись, спитала:
— О пане мій, це правда, що ти заговорив?
— О триклята, хіба ти варта того, щоб з тобою хтось гово­
рив? — відповів він ще більш ослабленим голосом.
— А чому ж ні? — спитала жінка.
— Та тому, що весь час ти терзаєш свого чоловіка,— ска­
зав цар,— а він репетує і не дає мені спокою, проклинаючи
тебе й мене. Якби не це, я одужав би вже. Ось що не давало
мені озватись до тебе.
— З твого дозволу я зніму з нього чари,— сказала
жінка.
— Звільни його і дай нам спокій,— промовив цар.
— Слухаю і корюся,— відповіла жінка. Вона пішла до палацу
і, набравши чашку води, проказала щось над нею, і вода в чашці
забулькала, завирувала і стала кипіти, мов на вогні. Потім
чаклунка покропила нею юнака, примовляючи:
— Заклинаю тебе, набудь своєї попередньої подоби.
І раптом юнак стрепенувся і став на ноги. Зрадівши своєму
звільненню, він вигукнув:
— Засвідчую, що немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммад —
його пророк. Нехай же благословить його Аллах і пошле мир
йому!
— Іди й не вертайся сюди, бо я тебе вб’ю! — закричала
чарівниця на юнака, і він вийшов. А вона повернулась до склепу
й промовила:
— О пане мій, вийди до мене, нехай я побачу твій пречу­
довий лик.
І цар озвався до неї кволим голосом:
— Що ж ти зробила? Ти лише зламала гілку, а корінь зали­
шився!
— О пане мій, о мій коханий,— сказала вона,— а що ж є
коренем?
— О нещасна,— простогнав цар,— корінь — мешканці цього
міста чотирьох островів! Щоразу опівночі рибини піднімають
над водою голови, волаючи про допомогу, і проклинають мене
й тебе. Ось що заваж ає моєму виздоровленню. Іди-но скоренько,
звільни їх і повертайся, візьми мене за руку й підійми. Здоров’я,
чую я, вж е йде до мене.
На цю мову царя жінка страшенно зраділа (вона ж бо ду­
мала, ідо то раб) і вигукнула:
— Ах пане мій, твій наказ у мене на голові й на очах. В ім’я
Аллаха!
71

І вона встала, радісна, й побігла, зупинилась перед озером,
зачерпнула води, пробурмотіла щось над нею — і риба заска­
кала, попіднімала голови і миттю вийшла з води. Чари було
знято з міста і його мешканців. Кожен узявся за свою справу.
Острови знову стали такими, як і були.
А жінка-чаклунка відразу ж повернулась до склепу і про­
мовила:
— О любий мій, подай же мені твою благородну руку і
встань.
— Підійди ближче,— промовив ледь чутним голосом цар.
І коли вона підступила до нього впритул, цар ударив її
в груди мечем, і він вийшов, блиснувши, у неї зі спини. Висмик­
нувши меч, цар знову вдарив її і розрубав навпіл. Відкинувши
з-під ніг два шмати тіла, він вийшов із склепу і побачив юнака,
що чекав на нього в дворі, і поздоровив його з порятунком. Юнак
поцілував цареві руку й подякував, а цар спитав:
— Будеш ти жити у своєму місті чи підеш зі мною в моє?
— О владарю часу,— відповів юнак,— а чи знаєш ти, яка
відстань між нашими містами?
— На два з половиною дні їзди,— сказав цар.
— О царю, прокинься, якщо ти спиш! — вигукнув юнак.—
До твого міста цілий рік поспішної їзди, і ти пройшов цю від­
стань за два з половиною дні тому, що місто було зачароване.
А я, царю, не залишу тебе ні на мить.
— Слава Аллахові, який милостиво послав мені тебе! —
зраділо промовив цар.— Ти будеш моїм єдиним сином, бо дітей
я не маю.
І вони обнялися, дуже раді й щасливі, і пішли до палацу.
Цар, що був зачарований, сказав вельможам свого царства,
що він збирається на святу прощу. І йому приготували належні
припаси й усе, що потрібно в далеку дорогу. Десять днів минуло
у зборах, і нарешті вирушили. Цар-гість знемагав уже від туги
за рідним краєм — як це він його залишив! Разом з ними було
п’ятдесят невільників і багаті подарунки. їхали вони безперервно
вдень і вночі протягом цілого року. Аллах дарував їм безпеку
в мандрівці, і вони нарешті благополучно дістались додому.
Наперед було послано гінця, щоб сповістив вазіра про прибуття
царя. І вазір, що вже втратив був надію на повернення дер­
жавця, виступив з почтом йому назустріч. Наблизившись до
володаря, вони обцілували перед ним землю і поздоровили із
щасливим поверненням. Прибувши до палацу, цар сів на престол
і почав розповідати вазірові про всі пригоди, що сталися з ним
та юнаком.
Вазір поздоровив юнака з порятунком. Роздавши багатьом
подарунки, цар сказав вазірові:
— Поклич-но до мене рибалку, що приносив нам рибу.
І коли прийшов рибалка, завдяки якому було звільнено м еш ­
канців міста й володаря їхнього, цар щедро нагородив його.
Розпитав, як йому живеться, чи є в нього діти. І рибалка сказав,
72

ідо має двох дочок і сина. Цар звелів привести їх до двору, і з
однією одружився сам, а другу дав юному цареві, сина ж рибалки
зробив скарбником. Потім він дав призначення вазірові — послав
його султаном до міста, що належало юнакові, тобто на Чорні
острови; відіслав туди і тих п’ятдесятеро невільників, що прийшли
сюди разом з ним, і передав нагороди для всіх тамтешніх
емірів.
Вазір поцілував йому руки й відразу ж виступив у подорож.
Цар і юнак залишилися тут. Що ж до рибалки, то він став найбагатшою людиною усіх часів, а його дочки до самої смерті
були дружинами царів.

НОСІЙ І ДІВЧАТА

Жив колись у Багдаді один нежонатий чоловік, який був
носієм. І одного дня, коли він стояв на торговиці, спершись на
свій кошіль, до нього підійшла жінка, закутана в ізар з мосульського шовку, золотою ниткою гаптований і парчею облямо­
ваний. Жінка опустила покривало, і з-під нього показались карії
очі та чорні вії й повіки. В таку можна вкохатись навіки. Впа­
дала у вічі її краса досконала, і шляхетний вигляд вона мала.
—
Бери свою корзину,— сказала вона носієві напрочуд
ніжним, м’яким голосом,— і ходімо зі мною.
Тільки-но він це почув, відразу ж ухопив кошеля, вигук­
нувши: «О благословенний день удачі!» І пішов за дівчиною.
Аж ось вона зупинилась біля брами якогось будинку. Посту­
кала, і до неї вийшов чоловік, християнин. Дівчина дала йому
динара, взяла у нього пляшку оливкового кольору, до кошеля
її поклала і сказала: «Пішли далі». І носій, узявши кошіль,
подався за дівчиною. Вона ж незабаром пристанула біля продав­
ця овочів і купила в нього сірійських яблук, турецької айви,
жасмину з Алеппо, дамаських лілій, огірків з-над Нілу, персиків
оманських, цитрин єгипетських та помаранч султанських, за п а ш ­
ного мирту й тамариску, рум’янок, анемон і фіалок, квітів гра­
74

ната, пахучої шипшини й духмяної черемшини — усе це вона
впакувала у кошіль носія і мовила йому: «Неси!» Отож він пішов
услід за нею, а вона зайшла до м’ясної крамниці.
— Дай мені десять ратлів м’яса,— звернулась вона до
крамаря.
Той відрізав для неї шмат м’яса, і вона, розрахувавшись
із ним, загорнула покупку в банановий лист, поклала його до
коша й сказала:
— Гайда, носію, далі!
Той підняв поклажу й рушив услід за дівчиною, яка звернула
ще до бакалійної крамниці, взяла там очищених фісташок, миг­
далю для закуски та тіхамських родзинок і сказала носієві:
«Ходи за мною!» І він рушив услід за дівчиною, яка підійшла
ще до ятки з ласощами, купила полумисок і наклала в нього
потроху всього, що було там: кренделів, тістечок, начинених
мускусом, пряників з цитриною, марципанів, тістечок «Ласощі
судді». Наповнивши усім цим полумисок, поставила його в кошіль.
— Чому ж ти не сказала мені про це раніше? — мовив носій.—
А то б я взяв віслюка й нав’ючив би на нього все це!
Дівчина засміялась і, ляснувши його по потилиці, сказала:
— Набав кроку й не розбалакуй. Дістанеш те, що тобі нале­
житься, якщо зволить Аллах.
І вона підійшла ще до гендляра парфумами й накупила в нього
десять гатунків води — трояндової, помаранчевої, вербової та
іншої, взяла також дві голови цукру й оббризкувач із трояндовою
водою, здобреною мускусом, курильник зерен ладану, мускусу та
александрійських свічок. Вивершила цим носіїв ладунок і сказала
йому: «Все, ходімо!»
Завдав отож чоловік ношу собі на голову і довгенько дибав за
дівчиною, аж нарешті вона зупинилась біля красивого будинку
з широким обійстям — високого, з гарними колонами, а брамні
двері з чорного дерева були оздоблені черленою сухозліткою.
Ставши перед брамою, дівчина злегенька постукала, і двері
відчинилися. Носій подивився з цікавістю, хто ж то відчинив
їх, і побачив дівчину — струнку, з пишними персами, дуже поваб­
ну і напрочуд зграбну, як сказав про неї поет:
Глянь на сон ц е зам ків пиш них і на місяць їхн ій ’
Скільки сяйва у л аван ди , за п а х ів розкішних*
О, поєдн анн я такого ти ніде не стрінеш
З білим чорного — обличчя й кіс її препиш них.
А які у неї стегна — о, моя кохана!
Л л ю зв ор уш ен о я сльози в тьмі ночей к р ом іш ніх1

Глянувши на дівчину, носій оторопів, і замало не зваливсь
у нього кошіль з голови.
— Ще мені не випадало в житті дня, благословеннішого
за цей! — вигукнув він.
А дівчина-воротарка, привітавшись, повела їх у будинок,
і вони опинились у просторій, гарно опорядженій кімнаті з коло­
75

нами й фонтанами. Були там кам’яні лави й килими, ніші, засло­
нені ширмами, а посередині приміщення стояло мармурове ложе,
оздоблене перлами й коштовними каменями, а над ним — б ал ­
дахін з червоного атласу. На ложі спочивала дівчина з чарів­
ними очима, стрункою постаттю, наче літера аліф, та обличчям,
що затьмарювало сонце своїм блиском. Була вона, мов ясная
зоря — справжня бедуїнка, як писав про неї поет:
Як вона см іється, — уявляється
Із перлин-градин густий разок нам иста,
П асм о кіс її, мов ніч, сп уск ається ,
А віч ся й во — мовби ранок чистий.

І ця, третя, дівчина встала з ложа і неквапно, дрібними кроч­
ками вийшовши на середину світлиці до своїх сестер, сказала
їм:
— Чого ж ви стоїте? Зніміть ладунок із цього бідного чоло­
віка!
І та, що робила покупки, стала поперед нього, друга —
позаду, і за допомогою третьої зняли вони з голови носія кошіль.
Потім вийняли все, що в ньому було, й поклали кожну річ на
своє місце, а носієві дали два динари й сказали:
— Іди вже, чоловіче!
Він же тим часом пильно приглядався до дівчат, захоплений
їхньою вродою і милим поводженням — нічого-бо він приємні­
шого за них не бачив. Завважив, що вони живуть без чоловіків.
Захоплено поглядав також на вина, овочі, благовоння й інші
речі, які там були і, милуючись усім тим, зволікав з відходом.
Нарешті одна з дівчат сказала йому:
— Чого ж ти ще стоїш тут? Може, вважаєш, що ми мало
заплатили тобі? — І, звернувшись до своїх сестер, сказала: —
Дайте йому ще одного динара.
— На Аллаха, саїдо моя, заплатили ви щедро, мені нале­
жало не більше двох диргемів. Але мій розум і серце прикуті
тільки до вас. Я думаю: які ви гарні й живете без чоловіків,
ніхто вас тут не розважає. Ви ж знаєте, що мінарет тільки тоді
остаточно збудований і небосяжний, якщо чотири стіни має,
а у вас бракує четвертої. Д ля повного щастя жінці потрібен
чоловік, як говорить про це поет:
Д л я радості ми тут четвірку мали.
Ц е — лю тня, ар ф а, ф лейта і цимбали.
Мирт, анемон, тр оян ду і гвоздику —
Чотири д обр і квітки ми зібр ал и
Щ е чотирьох нам треба: с а д і грош і,
Вино і ту, яку ми покохали.

Для вас, трьох, потрібен четвертий — мудрий, розваж л и ­
вий і догідний чоловік, здатний берегти таємниці.
Дівчата засміялися і сказали:
— А де ж його знайти такого? Ми — дівчата і боїмося до$і76

ряти таємниці тому, хто нас зрадить. Читали бо в давніх леген­
дах такого вірша:
Не довіряй чужим губам секретів,
Бо стануть вони звісні всій планеті.
Як сам не м ож еш втримать таєм ниць —
Не втримає їх другий а чи третій...

Або ось іще:
Той, хто комусь відкриє тайну,
Р озк ається у цім негайно

Вислухавши дівчат, носій вигукнув:
— Присягаюсь вашим життям, я чоловік розважливий,
гідний довіри. Читав-бо я книги, вивчав літописи і маю за звичай
виявляти добре, гарне й берегти в таємниці погане, як говорить
поет:
П овірником буть годен тільки вірний слову,
Л и ш е ш ляхетном у секрети м ож на довірять.
Я тайну в грудях б ер еж у , як в домі на зам ку,
Ключ д о якого втрачено, на дверях щ е й печать.

Почувши такі вірші, дівчата сказали носієві:
— Як тобі відомо, ми витратилися, готуючись до учти.
Маєш гроші, щоб відшкодувати нам це? Ти хотів би залиши­
тися з нами, бути нашим приятелем і насолоджуватися спогля­
данням нашої краси? Одначе ми не дозволимо тобі цього, поки
не заплатиш нам стільки, скільки варті наші поваби й достой­
ність.
— Хіба ти не знаєш приказки: кохання без золотого тільця
не варте й виїденого яйця,— додала господиня дому.
— Якщо ти нічого не маєш, то з нічим і відійдеш,— оз­
валася воротарка (та, що відчиняла брамні двері).
— Дозвольмо йому, сестри, залишитися, він таки добре по­
трудився сьогодні для нас. Інший не був би такий терплячий.
Я заплачу за нього! — мовила та, що робила покупки.
Носій вельми зрадів і, поцілувавши землю, подякував.
— Сідай, наш милий гостю,—сказали йому дівчата.
Потому та, що ходила за покупками, пов’язавшись поперед­
ником, поставила келих і процідила вино, обладнала біля басейну
місце для учти й приготувала страви. А потім поставила вино,
і вони почали частуватися. Носій розкошував, сидячи між дівча­
тами; йому здавалося, ніби це сновидіння. Потім та, що поряд­
кувала, взяла дзбан і, наливши першу чару, випила сама, а по­
тім — другу й третю. Затим знову наповнила келих і подала його
одній сестрі, а далі — другій. Нарешті піднесла вино гостю
й промовила:
Пий на зд о р о в ’я, розкош уй, радій!
З н ім а недугу цей хмільний напій.

Прийнявши почастунок, носій подякував, уклонившись, і про­
казав такого вірша:
77

В ино п отрібно пити тільки з правовірним,
З ким пов’язаний ти честю й вірою одною .
Ц ей трунок м ож н а з вітром порівнять: в с а д у
Він пахне і см ердить над ямою гнилою.

А потім іде додав:
Н ехай п одасть тобі частунок газел я це н іж н е,
В якого чари віч п’янкі і личко біл осн іж н е.

Затим носій, поцілувавши дівчатам руки, ще випив і захме­
лів, потім неслухняним язиком продекламував:
Кров буд ь-я к у за к а за н о нам пить, крім крові,
Н а р о д ж ен о ї виноградною л озою .
Д а й скуш тувать її , і я віддам тобі
М аєток свій увесь і владу наді мною.

Потім дівчина, наповнивши келих, подала його сестрі-воротарці, і та, подякувавши, випила; затим почастувалася старша
дівчина, і знову надійшла черга носія, котрий, поцілувавши
перед дівчатами землю та подякувавши, випив і проказав вірша:
М олю т ебе, дай випити!
Т аке ж нечасто випада.
Так хочеться мені т ебе,
О ж и ттєд ай н ая вода!

Потім він підійшов до господині дому і сказав їй:
— О саїдо моя, я твій невільник, мамелюк і слуга! — і далі
продекламував:
Т ут р аб біля дверей т в оїх волає;

Щедроти й милості твої він пам’ятає.
Чи м ож н а увійти д о т еб е з а р а з, красна?
Т еб е побачити — для нього щ астя то безк р ає.

— Пий на здоров’я,— мовила дівчина, подаючи йому келих,—
і нехай тобі добре ведеться!
Прийнявши частування, носій дівчині руку поцілував і
проспівав:
П о д а в л ілове, наче лиця, їй вино —
С таре і світле, ніби враніш нє сіяння.
П ідносячи його д о вуст, вона спитала:
«А чи не з лиць лю дських твоє це частування?»
С к азав їй: «М ила, пий — м ої це сльози й кров,
З м іш ал и їх у келиху м ої зітхан ня!»

І дівчина відповіла йому таким віршем:
То ти так плакав по мені? Щ о м ож е буть миліше?

Я, любий, слухаю тебе, дай пить мені скоріше!

Він подав дівчині келих, і вона вихилила його. Так вони
безперестану пили, танцювали, сміялися і співали та д екла­
мували віріііі. Носій безперервно обіймав, цілував і щипав дівчат,
а вони — одна погодує його, друга дасть ляпаса, третя піднесе
йому понюхати квітку. І так він забавлявся з ними у найприєм­
ніший спосіб, наче з гуріями в раю.
78

А коли вони усі вже впилися, воротарка зняла із себе всю
одіж і, залишившись гола, розпустила волосся, вкрилася ним
га й ускочила до басейну. Похлюпалася грайливо у воді, а потім
набрала води в рот і пирснула нею на носія, далі вимила тіло
те, що між стегнами, а затим, вийшовши з води, сіла носієві
на коліна.
— Скажи, мій коханий,— мовила вона, показуючи на свій
сором,— як це називається?
— Піхва! — відповів той.
— Фе, як тобі не соромно?! — гукнула дівчина і, взявши
його за карк, надавала йому потиличників.
— Ну... це твій сором,— поправився він.
— Ні, не так!
— Лоно.
— Ні, інакше!
— Твоя мушка? — запитав носій.
І дівчина безперестанку била його, аж потилиця йому на­
брякла.
— То як же це називається?! — заблагав він.
— Це Л авр Героя,— відповіла дівчина.
— Хвала Аллахові за твоє, о Лавре Героя, здоров’я, на моє
безголов’я! — вигукнув носій.
І знову закружляли між ними келихи й келишки. Потім друга
дівчина встала і, знявши із себе шати, так само, як і перша,
зайшла в басейн, а коли вийшла з води, кинулась носієві на коліна
і, показуючи на свій сором, спитала:
— О світло очей моїх, як це називається?
— Піхва,— відповів носій.
— Ай, ай, і не бридке тобі це слово? — сказала дівчина,
давши йому ляпаса, аж виляск пішов по світлиці.
— А може, це Л авр Героя? — запитав носій.
— Ні,— відказала та, і знову градом посипались удари на
його карк.
— То як же це називається? — запитав нарешті носій.
— Очищений Кунжут,— відповіла дівчина.
Потому вона одяглась, і вони частувались далі, а носій охав
від болю у шиї і в плечах. Тоді встала третя дівчина, найстарша,
скинула із себе шати. І як побачив це носій, то відразу ж вхо­
пився за свої плечі й карк і, почухавши їх, промовив:
— О бачу я, бідолаха, що дістанеться ще моїй шиї та плечам
на шляху Аллаха!
А та, роздягшись, ускочила до басейну, пірнула, поплеска­
лася й вимилась. А носій дивився на неї, голу, як створив її
Аллах, схожу на уламок місяця — на її ясне личко, стрункий
стан, на високі перса й важкі, тремтячі стегна — і вигукнув:
— Ах, ах!
І проказав, звертаючись до неї, вірша:
Т ебе рівняють з гілкою зеленою ,
М абуть, якесь тут непорозуміння:

79

Ми гілку бачим гарною у ш атах,
А ти н айкращ а — зовсім б ез одіння.

Почувши ці вірші, дівчина вийшла з води, сіла носієві на
коліна й спиталася, показуючи на свій сором:
— То як оце називається?
Так, мовляв і так, відповів носій і, нахапавшись потилич­
ників, запитався нарешті:
— То як же воно називається?
— З а їзд Абу Мансура! — сказала дівчина.
— Нехай же славен буде Аллах, за твоє здоров’я, Заїзде
Абу Мансура!
Невдовзі підвівся й носій, роздягнувся й увійшов до басейну.
І дівчата дивилися, як він плаває у воді. Він же тим часом по­
мився так само, як милися дівчата, а потім вийшов і сів на коліна
господині дому, закинув руки на лоно воротарки, а ноги —
на стегна тій, що ходила за покупками, і запитав, показуючи
на свій сором:
— О саїдо моя, скажи, як це називається?
І дівчата усі так розсміялися, що аж попадали горілиць,
а тоді одна з них сказала:
— Твоя природа.
— Ні! — заволав він і вкусив кожну з них.
Тоді вони сказали:
— Твій сором.
— Ні,— сказав він і обійняв їх по разу.
А дівчата не переставали вгадувати назву — «Твоя природа!
Твій сором! Твій зеб!» А носій тим часом цілував, гриз, обіймав
їх, вони ж сміялися і нарешті спитали:
— То як же воно називається?
— Ім’я його,— сказав він,— Хоробрий Мул, що пастиметься
на Лаврах, споживе Очищений Кунжут і заночує в Заїзді Абу
Мансура.
І сміялися з цього дівчата, аж навзнак попадали.
Потім вони повернулись до трапези й частувалися собі далі.
А коли запала ніч, дівчата сказали носієві:
— Іди вже, чоловіче, і покажи нами ширину твоїх плечей.
— Присягаюсь Аллахом,— почав благати той,— мені легше
дух спустити, ніж покинути вас! Дозвольте дочекатися з вами
разом, поки ніч поєднається з днем, а потім я піду своєю
дорогою.
І тоді обізвалася та, що ходила на ринок за покупками:
— Заклинаю вас, сестри, життям нашим, давайте дозволимо
йому провести ніч разом, і він розважатиме нас! Д у ж е вже він
потішний.
І дівчата сказали йому:
— Ти заночуєш у нас, але з умовою, що виконуватимеш
наші повеління, а як щось побачиш, то не допитуватимешся
ані про те, що то таке, ані про його причину.
80

— Гаразд,— відповів він.
І дівчата сказали йому ще:
— Іди і прочитай, що написано на дверях.
Отож пішов носій до брами і прочитав на ній напис, зроб­
лений золотою фарбою: «Не говори того, що не стосується
твоєї особи, бо можеш почути таке, що не буде тобі до вподоби».
І тоді він сказав:
— Будьте свідками: я нічого не питатиму про те, що не тичеться мене!
Потім устала та, котра ходила на ринок, і приготувала ве­
черю на всіх. Поївши, вони запалили свічки й обкурили світлицю
амброю та алое, і знову пили вино, бесідували, згадуючи коха­
них. Потім пересіли на інше місце, де були свіжі фрукти й напої.
Отож вони й далі розмовляли, пили, закушували, сміялися
й жартували. І раптом хтось постукав у браму, але це не перервало
їм учти, лише одна з дівчат схопилася, вийшла надвір і неза­
баром вернулася, сказавши:
— Прибавиться нам розваг цієї ночі.
— Яким чином? — спитали її.
— Просяться до нас троє персіян з поголеними обличчями,
і всі сліпі на праве око — отака дивовижа! Мають вигляд
мандрівників, кажуть, що вперше в Багдаді. Не знайшли собі
місця для ночівлі і постукали до нас, сподіваючись, що «може,—
як вони кажуть,— господар цієї оселі дасть нам ключа від своєї
стайні чи обори, де ми могли б переночувати».
І вона доти упрошувала своїх сестер, поки вони не сказали
їй:
— Дозволь їм зайти, але ж за тієї умови, що вони не гово­
ритимуть про те, що їх не стосується.
Отож дівчина-воротарка зраділа, пішла і в короткім часі
повернулася, а за нею прийшло троє сліпих з побритими боро­
дами й тонкими підкрученими вусами. Були це жебраки. Вві­
йшовши, вони проказали слова поздоровлення і відступили
назад, а дівчата підійшли до них і посадовили їх. Прибульці
поглянули на носія й завважили, що він п’яний. А коли приди­
вились до нього пильніше, то побачили, що він їхнього поля
ягода, і сказали:
— Це такий самий жебрак, як і ми, або ж кочовик.
— Сидіть отам і не патякайте! — озвався до них носій,
почувши їхню розмову.— Хіба ви не читали, що написано на
дверях? Ніякі ви не факіри. Прийшли до нас і даєте тут волю
язикам!
— Просимо прощення в Аллаха, о факіре! — проговорили
прибульці.— Наші голови перед тобою.
Дівчата засміялися й помирили їх з носієм. Потім вони при­
готували для них їжу, а як ті поїли, воротарка подала їм вина.
І коли між ними закружляла чара, озвався носій:
— Браття, чи не розповісте ви нам якесь давнє сказання чи
бувальщину?
81

І гості, яким вино підняло дух, попросили музичних інстру­
ментів. І їм було принесено мосульський тамбурин, іракську
лютню та перську арфу. Тоді вони встали, один з них узяв там­
бурин, другий — лютню, а третій— арфу, і, наладнавши інстру­
менти, заграли, а дівчата підспівували їм своїми високими
голосами.
Коли вони отак розважалися, хтось ізнову постукав до б ра­
ми, і воротарка вийшла, щоб подивитися, хто ж там до них
добивається.
А діло там було ось яке. Тієї ночі халіф Гарун ар-Рашід ви­
йшов з палацу подивитися й послухати, що нового відбулося
в місті. Супроводили його вазір Д ж аф а р і кат Масрур, котрий
завжди носив при собі меч помсти. Був халіф, як завжди в таких
випадках, одягнутий під купця. Отож, блукаючи містом, про­
ходили бони повз будинок дівчат, звідки долинули до них музика
та спів. І халіф сказав Джафарові:
— Хочу я зайти туди й подивитися, хто це так гарно співає.
— Ці люди, видно, вже п’яні, і нас може там спіткати якась
неприємність! — застеріг халіфа Дж аф ар.
— А таки зайдемо туди! — наполіг на своєму халіф.— І ти
прибери якогось способу дістатися в цей будинок.
— Слухаю і корюся! — відповів вазір.
Потім він підійшов до брами, постукав і, коли вийшла воро­
тарка, сказав:
— О саїдо, ми купці з Табарії, а в Багдаді перебуваємо
вже десять днів. Прибули сюди з крамом і зупинилися в ку­
пецькому заїзді. А сьогодні ввечері один із тутешніх купців запро­
сив нас до себе в гості, і, коли ми прийшли, він гарно почасту­
вав нас. Отож ми погостювали в нього, поїли й попили, і нарешті
він дозволив нам іти. Ми вийшли вночі й, не знаючи добре міста,
заблудилися, не можемо знайти дороги до нашого заїзду. То чи
не будете ласкаві дозволити нам переночувати у вас, чекатиме
вас нагорода Господня.
Дівчина придивилася до них і, побачивши, що вони справді
виглядають купцями й викликають довіру, пішла порадитися
із сестрами, і ті сказали: «Нехай заходять». Отож вона повер­
нулася й відчинила браму.
— Можемо ввійти з твого дозволу? — спитали прибульці.
— Заходьте! — відповіла дівчина.
І вони ввійшли — халіф, Д ж аф ар і Масрур. Дівчата встали
їм назустріч і прийняли їх з пошануванням.
— Ласкаво просимо,— сказали вони.— Раді бачити вас
у себе. Але ми маємо для вас одну умову, а саме: щоб ви не
говорили того, що не стосується вас, аби не почули чогось
прикрого від нас.
— Гаразд,— відповіли ті.
І їх було запрошено до учти. Подивився халіф на трьох
жебраків і, завваживши, що всі вони сліпі на праве око, дуже
здивувався. А коли окинув оком дівчат, його вразила їхня над82

лвичайна врода, і він був вельми заскочений цим товариством.
А дівчата тим часом подали йому вина.
— Дякую, але я маю відбути на прощу до святих місць,—
сказав він і відсунув почастунок.
Тоді встала воротарка і принесла йому застелений парчею
столик, на який поставила порцелянову чашу, потім налила
в неї вербової води, поклала кусник льоду й додала цукру. Халіф
подякував їй і подумав: «Треба буде завтра винагородити її
за цей добрий вчинок». І учта тривала далі. А коли всі вже захме­
ліли, господиня дому встала, поклонилась гостям і, взявши за
руку дівчину, що ходила за покупками, сказала їй:
— Уставай, сестро, мусимо виконати наш обов’язок.
— Гаразд,— відповіла та.
Піднялася й воротарка, вона звільнила і прибрала сере­
дину світлиці. Жебраків посадовила на лаву, що стояла на
підвищенні, а халіфа, Д ж аф а р а і Масрура — на лаву на проти­
лежному боці світлиці, тоді звернулась до носія:
— Яка ж ница твоя приязнь. Ти ж таки не чужий, а свій!
І той підвівся, затягнув на собі паска і сказав:
— Наказуй, що треба робити.
— Зачекай,— сказали йому.
Потім устала та, що займалася покупками, відкрила комір­
чину і сказала носієві:
— Допоможи мені!
Той побачив дві чорні собаки з ланцюгами на шиї.
— Візьми їх,— мовила далі дівчина носієві.
І він вивів собак на середину світлиці.
Тоді встала господиня дому, засукавши рукави по лікті,
взяла бича і сказала носієві:
— Підведи-но сюди одну з цих сук.
І він потяг суку за ланцюг, а вона скімлила й трясла головою.
А дівчина почала бити її по голові, сука вила, але дівчина
лупцювала її до тих пір, поки не втомилася. Тоді вона випустила
з рук бича, притулила суку до грудей, витерла їй сльози й поці­
лувала її в голову. Потім сказала носієві:
— Забери її і подай другу.
Той підвів собаку до дівчини, і вона вчинила з нею те ж
саме, що й з першою.
Халіфа обурило це, і він, розгніваний, дав знак Джафарові,
аби він запитався в дівчини про все це. Але той показав йому
на мигах, щоб він мовчав. Потім господиня дому сказала воро­
тарці:
— Виконай те, що належиться.
— Добре,— відповіла та, і господиня дому піднялась на
мармурове ложе, оздоблене золотом та сріблом, і ще раз звер­
нулась до обох сестер:
— Зробіть те, що належиться.
Тоді воротарка сіла на л о ж е біля господині дом у, а та, що
ходила за покупками, пішла д о Лівану й винесла звідти атласний
83

чохол із зеленою бахромою. Стала біля ложа, вийняла з чохла
лютню, налагодила струни й виповіла під музику такого вірша:
Ти — моя мета й баж ан н я ;
М ила, прагну я кохання.
Із тобою — рай, б л аж ен ст в о,
А б ез т еб е — умирання.
Я вкохавсь безтя м н о в тебе —
О сь таке моє зізн ан н я .
Вірною л ю бов ’ю як ж е
З а сл у ж и в я докоряння?
Геть, сл овес препишні ш ати,
Я убр ався в почування.
О, лю бов зр и ває за в ж д и
М аскуванн я-п рик и данн я.
У ст р аж д ан н я я од я гся ,
У хвороби й ум лівання.
В вічний біль од іл ось сер ц е,
У б у я н н я -стож ад ан н я .
Б езк онечн о ринуть сльози,
Т айну зр а д ж у ю т ь зітхан ня.
І для всіх вж е стали явні
Всі мої п ереж и ванн я.
П орятуй ж е від недуги:
Ти ж — хвороба й лікування!
Ти в руках трим аєш ліки!
Чом ж е хвором у — стр аж дан н я ?!
Ц ії очі — меч і світло:
Гроз і щ астя обіц ян н я.
Скільки ж від меча нещ асних
В ж е д іст а л о покарання!
Т а л ю бов я не зал и ш у,
Хоч вона мені й кайдання.
Б о лю бов — цвіт сер ц я мого,
А щ е — сонячне сіяння.
Д л я очей найбільш е щ астя —
З н а д коханих сп оглядан н я,
Щ о розсвітлю є всю душ у,
Н аче ся єв о світання.

Слухаючи цього вірша, господиня дому сказала:
— Нехай же Аллах винагородить тебе за це добром.
Після цього вона розірвала свої шати і, втративши свідо­
мість, упала на долівку. І халіф побачив на її тілі шрами від
бича й дуже здивувався. Тим часом воротарка встала, бризнула
водою на обличчя замлілої, принесла їй іншу сукню й одягла її.
А халіф сказав Джафарові:
— Ти бачиш, які он на ній шрами від побоїв? Я далі вж е не
можу мовчати і не заспокоюся, поки не взнаю, що трапилося
з цією дівчиною і цими двома собаками.
84

— Саїде наш,— мовив на це Д ж а ф а р ,— таж дівчата поста­
вили нам умову, щоб ми про те, ідо нас не стосується, не гово­
рили, аби не почули такого, що буде нам немиле.
Та ось підвелася дівчина, що ходила за покупками, взяла
лютню, притулила її до свого лона і, торкаючи струни кінчи­
ками пальців, заспівала:
Р озл ук а — то кривда; бод ай і не знати,
Як чаш у нещ астя та вип’єш д о дна ти
Чи, м ож е, пошлем ми гінця зам ість себе?
Чи ж зм о ж е гонець всі чуття передати? .
Терпіти і жити в ст р аж д ан н я х? Та втратиш
К охан ого — й ряст вж е недовго топтати.
Як жити нам д ал і в ж ур бі та печалі,
Т о нас доконаю ть лихі тар апати .
П ропав з м оїх віч ти і канув у безвість,
Та є в моїм серц і для т еб е палати.
Чи стріну тебе я? Чи клятву не зруш у?
О, зд ал ек у очі тв ої — мов агати!
Чи ти не за б у в ту кохану, щ о плаче
Й не зн а є, ізвідки тебе виглядати?
Коли нам А л лах нову зустріч присудить —
Н е будем од н е одном у докоряти.

Послухавши другого вірша, господиня дому роздерла на
собі вбрання, як і перше, й упала на підлогу непритомна. А та,
іцо співала, покропила їй обличчя водою і вбрала її в інші
шати, і тоді господиня дому встала, сіла на ложе і сказала
дівчині:
— Заспівай іще мені, на той, останній голос, аби я виконала
свій обов’язок.
І дівчина заспівала під звуки лютні:
Та доки ж мене сторонитися буд еш , коханий?
Т уж и ти і плакати сер ц е коли перестане?
Н ав іщ о розтягуєш наш у з тобою розлуку?
Щ о за здр існ и м — д о б р е, зак охан им — д у ж е погано!
Щ об доля підступна д о мене бул а сп раведлива,
Б езсон н я б не в ідал о сер ц е моє полум ’яне.
О, зж а л ь сь н аді мною! Б рутальністю вбита твоєю!
О стань ж е прихильніш ий, мій дорогий грубіяне!
О вбивцю! К ому ж розповім про ст р аж д ан н я палючі?
Яка ж то б ід а , коли раптом кохання розтане!
О ви, правовірні! О бстаньте зак охан ц ів бідних;
З м а г а є ж у р б а мене, й скоро терпіння не стане.
А пристрасть все д у ж ч а є , сл із м оїх ринуть потоки,
А дні так повільно ідуть, о лихий мій талане!
Л ю б о в і ж зак он не дозв оли ть, щ об ти був д ал ек о,
А я в сам оті п р оп ад ал а, о лю бий мій пане.
А чи ж біля т ебе я зм о ж у втіш атися світом,
Мій м ісяцю -князю , ж орстокий і лю бий тиране?

85

Прослухавши цей, третій, вірш, господиня дому крикнула*
роздерла на собі одяг і впала долі непритомна. І на її оголеному
тілі знову стало видно шрами від бича.
— Краще було б нам переночувати десь на смітнику,—
говорили проміж себе жебраки,— аніж потрапити в таку колотне­
чу, що роздирає серце.
— Чому ж це так? — обізвався до них халіф.
— Бо закаламутило нам радість це дійство,— сказали
жебраки.
— А хіба ви не з цього дому? — питався далі халіф.
— Ні,— відповіли ті,— ми оце щойно зайшли сюди.
— Але ж той чоловік, що біля вас, знає цю справу! — ви­
гукнув у здивуванні халіф, кивнувши на носія.
Тоді звернулися до нього.
— На Аллаха! Всі ми в коханні однакові! Я виріс у Б а г­
даді, але жодного разу не заходив сюди до сьогоднішнього
дня, і моє перебування тут — суцільна дивовижа,— відповів
носій.
— Їй-Богу, всі ми вважали, що ти їхній, а тепер бачимо, що
ти такий самий, як і ми,— сказали жебраки.
— Нас семеро мужчин,— сказав халіф,— а їх троє жінок, і в
них немає четвертого — чоловіка. Отож давайте запитаємо
в них про всю цю справу, і, якщо вони не розкажуть добровільно,
то ми їх змусимо до цього.
Усі пристали на це. Крім Д ж аф ара, який сказав:
— Я гадаю, цього робити не слід, бо ми ж таки їхні гості.
Вони поставили нам умову, і ми повинні дотримати її, як обіцяли.
Даймо їм спокій. До кінця ночі залишилося вже небагато, а вран­
ці кожен з нас піде своєю дорогою.— Потім він глянув на халіфа
й мовив: — Проведемо тут ще не більше години, а завтра при­
ведемо до тебе цих дівчат, і ти допитаєш їх.
Проте халіф наполягав на своєму:
— Нетерпеливиться мені, хочу про все це дізнатися зараз
же.
Потім зайшла між ними суперечка про те, хто ж задасть
дівчатам питання. І нарешті було вирішено, що зробить це носій.
— Про що ви там шепчетеся? — спитали їх дівчата.
Тоді носій підійшов до господині дому і сказав їй:
— О саїдо, заклинаю тебе Аллахом, розкажи нам, що це за
собаки, і чому ти б’єш їх, і з якої причини на твоєму тілі шрами
від бича. Ось такі питання цих людей до тебе.
І господиня дому спитала гостей:
— Правда те, що він гомонить про вас?
І всі відповіли: «Так», опріч Д ж аф ара, котрий промовчав.
Почувши цю відповідь, дівчина вигукнула:
— Як же ви, мої гості, розгнівали мене! Ми ж із самого
початку домовилися про те. Хіба не досить вам того, що ми
впустили вас до нашої оселі й почастували? Одначе вина в цьому
не ваша, а того, хто вас сюди спровадив.
86

Потому вона засукала по лікті рукави і, тричі тупнувши,
крикнула:
— Поспішайте сюди!
Ту ж мить відчинилися двері від комори, й звідти вийшло
семеро невільників з оголеними мечами. І господиня гукнула їм:
— Скрутіть цим велемовним руки за спину і зв’яжіть їх
усіх докупи!
Слуги вмент виконали це і сказали господині:
— О світла наша володарко, дозволь нам поскидати з них
голови.
— Зачекайте трохи, поки я дізнаюсь у них, хто вони такі.
— Господом Богом прошу тебе, моя саїдо,— обізвався но­
сій,— не убивай мене за чужі гріхи! Справді завинили вони
перед тобою всі, окрім мене. Їй-Богу, чудова була б наша ніч,
якби ми не впустили до себе цих жебраків! Якщо ввійдуть вони
до квітучого міста, знищать його дощенту!
Потому він проказав такого вірша:
П р ек расне від володарів прощ ення
Й ш ляхетна милість тим, хто захи сту не м ає.
Та чинить той найтяж чий в світі злочин,
Хто зам ість винного невинного вбиває.

Вислухавши носія, дівчина засміялася і спитала зв ’язаних:
— Ану розкажіть кожен про себе, жить вам залишилося не
більше години. І якщо ви не є людьми благородного походження
або державними достойниками, можновладцями, то швидко
дістанете по заслузі!
— Біда, Д ж аф а р е ,— сказав халіф своєму вазірові.— Повідай
їй, хто ми такі, бо інакше вона нас уб’є.
— Це лише частка того, на що ти заслуговуєш,— мовив
Джафар.
— Зовсім недоречний твій жарт під цю лиху годину! — ски­
пів халіф.— На все свій час.
А дівчина тим часом підійшла до жебраків і спитала:
— Ви брати?
— Ні,— відповіли ті.— Ми факіри з далеких країв.
— Ти вродився сліпим? — спитала вона в одного з них.
— Ні, присягаюсь Аллахом,— відповів той.— Це трапився
зі мною один надзвичайний випадок, унаслідок чого я втратив
одне око. Якби пов’язану з цим випадком пригоду записати
голкою в куточку ока, вона була б пересторогою для недосвід­
чених.
Дівчина запитала далі другого й третього жебрака, вони
відповіли їй так само як і перший, а потім іще додали:
— Ми родом з різних країв і є синами царів — володарів
земель і рабів.
— То нехай кожен'з вас розповість нам про свої пригоди,—
мовила їм дівчина,— і пояснить, чому він з’явився у нас, а потім
пригладить свою голову та й піде своєю дорогою.
87

Проте першим почав говорити носій:
— О моя саїдо, я — носій. Сказала мені нести поклажу ось
ця дівчина, що робила покупки, вона ж і привела мене сюди,
і потім було в мене тут із вами те, що було. Оце й уся моя пригода.
Дівчина засміялася і сказала:
— Пригладь собі голову і ступай з Богом!
Але носій затримався.
— Ради Аллаха, я не піду звідси,— сказав він,— поки не
почую розповідей моїх товаришів!
Тоді встав перший жебрак і промовив до дівчини.

РО ЗП О В ІД Ь ПЕРШ ОГО Ж ЕБРА КА
— Отож знай, саїдо моя, що причина того, що в мене пого­
лена борода і немає одного ока,така: мій батько був царем і мав
брата, також царя, але в іншій стороні. І трапилося, що моя мати
народила мене того самого дня, коли з ’явився на світ мій двою­
рідний брат — син мого дядька-стрия. Минали роки, ми підро­
стали, я місяцями жив у дядьковій родині.
Одного разу, коли я відвідав моїх родичів, брат мій виявив
до мене велику повагу й пошанування, забив вівцю, процідив
вино і почав мене частувати. А коли ми* вже добре були підхмелені, сказав мені:
— О брате, потрібна мені твоя допомога в дуже важливій
справі, і я хочу, щоб ти не перечив мені в тому, що я хочу вчинити.
— Від цілого серця зичу тобі успіху! — відповів я йому.
Взявши від мене урочисту присягу, він встав і вийшов. Через
деякий час повернувся, і за ним слідувала якась жінка, закутана
в ізар, напахчена, у розкішній сукні з дорогоцінними оздо­
бами.
— Візьми цю жінку,— звернувся він до мене,— і йди попереду
мене на такий-то цвинтар.— Докладно описав його мені й про­
вадив далі: — Підійди з нею до такого-то склепу і чекай там
на мене.
Я, певна річ, не міг відмовитися, бо був зв’язаний присягою.
Отож узяв ту жінку, і ми прийшли з нею на умовлене місце.
Тільки-но ми посідали там, як надійшов і брат. Мав він із собою
глек з водою, торбинку гіпсу й кирку. Взяв ту кирку і, підійшовши
до однієї гробниці посеред цвинтаря, відкрив її, відклав убік
камені й почав довбати землю, добуваючи камінну плиту, що
нагадувала невеликі двері, підняв її, під нею виявилися круті
сходи. Тоді він звернувся до дівчини, показуючи їй гробницю:
— Ось маєш те, що вибрала.
І вона спустилася тими сходами вниз. Він же повернувсь
до мене і сказав:
— Тепер, брате, зроби те, у чому присягався, і коли я спу­
щусь туди, поклади цю плиту назад і засип землею, як було.
88

А з цього гіпсу й води, що в глечику, заміси розчин і замасти
щілини між камінням, щоб було так, як досі, аби ніхто не помі­
тив цього і не сказав: «Гробниця стара, але її хтось відкривав
недавно». Цілий рік готуюсь я вже до того, що знає тільки Аллах.
Оце й буде твоє благодіяння, яке я прохав у тебе.— А потім
іще додав: — Нехай же Аллах зробить так, щоб ти, брате, не
журився моєю відсутністю! — І спустився у склеп.
Як тільки він зник у ньому, я, поклавши камінь назад, зробив
усе те, що мені сказано було, і гробниця виглядала так само,
як і перед цим. А потім я вернувся до дядькового палацу.
Старий у той час був на полюванні. Я переспав ніч, а вранці
опали мене думки про те, що було минулого вечора, що трапи­
лося у мене із сином мого дядька. Я гірко розкаювався в тому,
що вчинив, але це вже було марне. Затим я подався на цвин­
тар і став шукати ту гробницю, але не міг упізнати її. Никав там
аж до ночі, одначе так і не знайшов її. А коли повернувся до
замку, то не міг ані їсти, ані пити. Думки мої весь час були
зайняті братом, не знав-бо я, що ж із ним сталося далі. Дуже
мучило мене це, і я провів наступну ніч у журбі та печалі. А вранці
знову поспішив на цвинтар, роздумуючи над тим, що вчинив син
мого стрия і каючись у тому, що послухався його. Оглянув усі
гробниці, але не розпізнав між ними потрібної. Отак сім днів
провів я в цих пошуках — і намарне. Такий розпач мене охопив,
що я мало не збожеволів. І нічого мені більше не лишалось, як
повернутися до батьківського дому.
Але коли я здобувся до рідного міста, на мене накинулися
стражники,' що чатували при міській брамі, і скрутили мені
руки за спину. Мене спантеличило це, адже я був сином володаря
цього міста, а вони — слугами мого батька й моїми підданими.
Та я настільки був переляканий, що не смів запитати їх, що
сталося, і думав собі: «Напевне, щось трапилося з моїм батьком».
Потім я запитав про це тих, що схопили мене, але вони не від­
повіли. Тільки через деякий час один із цих, мій колишній слуга,
сказав мені:
—
Зрадила доля твого батька. Проти нього збунтувалося
військо, і вазір убив його й сам сів на троні. Ми підстерігали
тебе за його наказом.
І потягли мене до вазіра непритомним. А між мною і ним
була давня ворожнеча. Дуж е захоплювавсь я раніше стріль­
бою з лука, і трапилося одного разу ось що. Стояв я на терасі
свого палацу, а вазір — у себе. І раптом на терасі, його сів
якийсь птах. Я, пустивши з лука стрілу в нього, схибив, і так суди­
лося, що вона вцілила вазірові в око і вибила його. Так розпо­
рядилася доля, і така була Провидіння воля. Як сказав про
це поет:
В се ж б о на світі — погодься! — в А ллаховій волі.
С ерця б а ж а н н я — не провід всесильної долі.
Т о ж не картайся за н а д т о і надто не тіш ся,
В іч н ого бл а га нем ає у нашій ю долі.

89

Або ось іще інший:
П ройш ли ми чесно долею назначений нам ш лях,
Ж иття л ю дське тече руслом, щ о визначить Аллах
К ому суди лося загинуть у св оїй зем лі,
То не спіткає см ерть його в чуж их краях.

—
Отож коли я вибив вазірові око,— провадив далі жебрак,—
він ніяк не міг оскаржити мене, оскільки мій батько був царем
тієї країни, але це спричинило приховану ворожнечу між ним і
мною. І ось коли я став перед ним зі скрученими назад руками,
він велів відрубати мені голову. «За який же гріх ти мене вби­
ваєш?» — спитав я його. «А який гріх більший за оцей?» — сказав
вазір, показуючи на своє вибите око. «Таж я зробив це нена­
роком»,— мовив я. «Якщо ти зробив це ненароком, то я зроблю
це навмисне,— відповів він і сказав слугам: — Підведіть його до
мене!» Коли ті виконали його веління, він штрикнув пальцем
мені у праве око, вивернув його і вирвав. Ось так я й став
сліпим на одне око, яким ви мене й бачите. Потім він звелів по­
класти мене в сундук і сказав своєму катові: «Відправляйся
з ним за місто, зарубай і кинь його там на корм звірам та птахам».
Отож і вирушив кат зі мною і йшов доти, аж поки не опинилися
ми за містом. Там він вийняв мене із сундука, бо ж був я зв’я ­
заний по руках і ногах, і вже й налагодивсь убити мене. Тоді
я так гірко заплакав, що довів до сліз і ката, і це спонукало
мене вірша проказати:
А я ж вас панцером в важ ав, від стріл захисникам и,
Та помилився — стали ви всіх стріл тих гостряками.

Я сподівавсь на захист ваш, коли нагряне лихо,
Якби уп орати сь ніяк не міг я з ворогами.
З а л и ш т е сам на сам мене у цій ж орстокій битві —
І всіх успіш но р о зіб ’ю я власними руками
Якщ о мене обор он ять вам явно не д о шмиги,
Т о хоч не дійте за о д н о з чуж ими вояками.

А потім іще:
Я мав чимало друзів, мав їх за братів;
Були вони щ итами, та лиш — для ворогів.
У них нем овбито вони пускали стріли,
Та рій цих стріл отруйних у мене весь влучив.

Коли кат почув мої вірші — а раніше він служив у мого
батька, і я не раз обласкавлював його, то вигукнув: «О саїде
мій, як же мені буть, адже я раб підневільний!» Але потім він
сказав: «Рятуй життя своє і не вертайся більше в цей край,
бо й сам загинеш, і мене погубиш, як говорив про це поет:
Коли за в и сл а н ад тобою смерті зла рука,
Тікай, і хай твій дім оплакує будівника».

Тоді я поцілував катові руку і не повірив* іще у свій поря­
тунок, доки не віддалився. Навіть втрата ока видалась мені нез­
90

начною проти того, ідо вдалося уникнути смерті. І помандрував
я до міста мого стрия. Прибувши до нього, розповів, ідо сталося
з батьком і мною, як позбувся я ока. І мій дядько, гірко заплакав­
ши, вигукнув: «Ти, небоже, додав мені свбєї печалі до моєї
і свого горя до мого: пропав мій син, я не знаю, що з ним скоїлося,
і ніхто не може подати мені жодної звістки про нього». І цар
так розплакався, аж знепритомнів, а коли прийшов до пам’яті,
сказав: «Сину, я дуже горюю з приводу мого сина, а ти своєю
розповіддю про те, що сталося з твоїм батьком і тобою, ще біль­
ше роз’ятрив мені душу. Одначе, сину, ти втратив лише око, а не
життя!»
Після того я не міг уже далі мовчати про те, що сталося з
його сином, і розповів йому все. І він втішився тим, що має
вже звістку про свого сина, і сказав: «Покажи мені ту гроб­
ницю!»— «Присягаюсь Аллахом, стрию,— відповів йому,— не
можу я знайти цього склепу. Багато разів ходив на цвинтар
після того випадку і не міг впізнати тієї гробниці». Потому
пішли ми вдвох на кладовище. Там я став пильно раз^глядатися
направо й наліво і взнав той склеп. Дуже зраділи ми обоє і, від­
горнувши землю та відсунувши камінь, спустилися в склеп по
сходах на п’ятдесят сходинок. І коли ми були вже долі, перед
нами піднявся дим і затемнив нам очі. Тоді стрийко проказав
слова, які так діють на людину, котра їх виповідає, що вона
нічого не боїться: «Ніхто не має сили й спромоги, крім великого
і всемогутнього Аллаха!» Потім пішли ми далі й опинилися
в просторому приміщенні, наповненому збіжжям, борошном та
іншими припасами. А посередині угледіли заслону, опущену
над ложем. Дядько заглянув за неї й побачив там свого сина
й жінку, що лежали обнявшись, перетворені на чорне вугілля,
немовби випалені в полум’ї. Узрівши це, старий плюнув в обличчя
синові і сказав: «Ти заслужив на це! Таке покарання ти дістав
на цьому світі, а в потойбічному буде ще дужче, дошкульніше
і на вічні часи». Потім він копнув взутою ногою сина, що
лежав, мов чорна головешка. Я ж був украй здивований, що
батько його копнув, і засмутило мене те, що він разом з дівчиною
перетворився на чорне вугілля. І я сказав: «Ради Аллаха, стрию,
зміни свій гнів на милість! Серце моє сповнене смутку і печалі
з приводу того, що сталося з твоїм сином, що він разом з цією
дівчиною обуглився у вогні. Хіба не досить тобі цього, що ти
копаєш його ще й ногою?» — «Так ось послухай, небоже, мене,—
мовив дядько.— Ось цей син мій ще з малолітства загорівся
коханням до своєї сестри. Тому я тримав його подалі від неї.
Але не надавав цьому великого значення, заспокоюючи себе
думкою про тс, що вони ж іще діти. Але коли вони підросли,
вчинили блуд. Коли чутка про те дійшла до мене, я не міг повірити
їй. Але гостро зганив сина. «Не приведи тебе Боже дійти до
такої ганьби,— застеріг я його, — котрої ніхто ще не припускався
до тебе і не припуститься після тебе! Інакше ми будемо зганьблені
між царями до самої смерті, і ганебний поговір про нас роз­
91

несуть мандрівники по цілому світу! Отож не смій чинити
такого — остерігайся цього тяжкого гріха! Бо я, розгнівавшись,
можу вбити тебе!» Потім я віддалив його від сестри, але та,
проклята, дуже закохалася в нього, і вселився у них шайтан,
що прикрасив у їхніх очах їхні вчинки. Коли син побачив,
що я відділив його від неї, приготував оцю криївку під зем­
лею і наносив у неї припасів, які оце ти бачиш тут. Потім він, скориставшися з моєї відсутності, коли я поїхав на полювання,
перебрався сюди із сестрою. Але спостигнув їх справедливий
гнів славного і всевишнього Аллаха, він спалив їх, а покарання
на тому світі буде ще тяжче і вічне!» Потому старий заплакав,
і я разом з ним. «Тепер ти будеш моїм сином замість ньо­
го!»— сказав він. А я в цю мить думав про жорстокий світ,
про те, що вазір убив мого батька і посів його місце, а потім
узяв на тортури мене, про нещастя, що випали на долю мого
двоюрідного брата. І я знову заплакав. Вийшовши нагору, ми
поклали на місце плиту, засипали її землею і, залишивши
гробницю такою, яка вона була раніше, пішли до нашого
замку.
І тільки-но ми прийшли туди, почули раптом звуки барабанів
і труб, брязкіт зброї, крик людей, кінське іржання, і весь світ
потонув у мряці й куряві з-під кінських копит. Ми остовпіли,
не відаючи, що сталося. А коли цар спитав, що то є, йому
сказали, що вазір, котрий убив його брата, зібрав військо і напав
з ним несподівано на їхнє місто, заскочені зненацька його меш­
канці не змогли протистояти нападникам і здалися їм. І я по­
думав собі: «Як потраплю йому до рук, то тепер він уже напевне
вб’є мене!» Охоплений страхом, я думав про те, що сталося
з моїми батьками, і розгубився, не знаючи, що вдіяти. Якби
я показався в місті, то воїни мого батька відразу б схопили
мене і вбили. Тоді я збрив бороду й вуса і, перевдягнувшись,
тайкома вийшов з палацу і направився у ваше місто, сподіва­
ючись, що, може, хтось проведе мене до повелителя правовірних,
Аллахового намісника на землі, щоб я міг розповісти йому
про все те, що зі мною трапилося. І ось цієї ночі прибув я до в а ­
шого міста і став, не знаючи, куди далі податися. Тоді підійшов
до мене ось цей чоловік. Привітавшись із ним, я сказав, що
вперше прийшов сюди, і довідався від нього, що він теж нету­
тешній. І коли ми розмовляли, підійшов до нас наш третій това­
риш, котрий, як виявилося, також був чужий у цьому місті. Далі
пішли ми разом. Незабаром настала ніч, і доля привела нас до
вашої оселі. Отака була причина того, що я позбувсь ока і збрив
бороду.
— Пригладь собі голову і йди! — сказала цьому жебракові
господиня дому.
— Не піду я звідси, поки не почую розповідей інших,—
відповів той.
Усіх дуже захопила й здивувала оповідка цього жебрака,
а халіф сказав Джафарові:
92

—
Їй-Богу, ніколи не чув я чогось подібного до того, що приключилося з цим чоловіком.
Потім устав другий жебрак, поцілував землю й почав роз­
повідати.

Р О ЗП О В ІД Ь ДРУГОГО ЖЕБРАКА
—
О саїдо, я також не народився сліпим, але сталася зі
мною надзвичайна пригода. Якби вона записана була голкою
в куточках очей, то послужила б повчанням для багатьох. Був
я сином царя, царем, читав Коран сімома способами, а також кни­
ги найвидатніших мудреців, оволодів знаннями про зірки, вивчив
усі науки і твори поетів, аж поки не перевершив у цьому всіх
людей нашого часу, і писав краще будь-якого каліграфа. Слава
про мене ширилась по інших країнах і дійшла до багатьох
царів. Почув про мене й один індійський цар і послався до мого
батька, запрошуючи мене до себе, направивши при тому батькові
багаті подарунки. І він відправив мене до нього з посольством
на шести кораблях. Отож пливли ми морем цілий місяць. При­
ставши до берега, вивели коней, які були на кораблі, ще й десять
верблюдів нав’ючили дарами, і відправилися. Та невдовзі по­
бачили хмару куряви, що здіймалася все вище, сповнюючи
околицю. Невдовзі з цієї куряви виринуло п’ятдесят закутих у пан­
цер вершників, подібних до грізних левів. Роздивилися ми їх і
побачили, що це кочівники-розбійники, котрі грабують людей на
дорогах. Завваживши, що нас мало і що ми маємо багатий
скарб — в’юки з подарунками для індійського царя,— підскочили
до нашого каравану, наставивши списи на нас. Ми показували їм
на мигах, а потім крикнули: «Ми посланці великого царя Індії,
не кривдіть нас!» — «А ми не на його землі й не підвладні
йому!» І вбили частину слуг, решта втекла. Я також утік. Був
тяжко поранений, але розбійники не звертали вже на нас
уваги, коли добралися до в’юків і зайнялись коштовностями,
які ми везли з собою. Ішов я так навмання, куди очі дивляться.
Був можновладцем і став волоцюгою.
Вийшов на гору, переночував там у печері й подався вранці
далі. Нарешті прибився до гарно збудованого, укріпленого
міста, звідки відступила вже зима з її холодами і настала
весна-красна з квітками, розлилися повноводі ріки та канали,
врунилась уся земля врочисто, і птахи співали, як сказав поет,
описуючи це місто:
У місті цьому л ю д ж и в е б е з страху,
І д р у ж б о ю з ним зв ’я зан а безпечність.
Він — пишний са д , а меш канцям його
П ритам анні п оваж ність і статечність.

Отож зрадів я, що дістався нарешті до міста, бо був уже вкрай
стомлений подорожуванням, блідий, змарнілий та пригні­
93

чений такою прикрою зміною свого становища, і не знав, куди
податися. Проходячи мимо кравця, що сидів у своїй майстерні,
я привітався до нього, він відповів на привітання, поздоровив
мене й почав зі мною розмову. Спитав, чому я виїхав з дому,
і я розповів йому про все, що зі мною трапилося, від початку
до кінця. Кравець дуже перейнявся моїм нещастям і сказав:
«Не розповідай, парубче, тут нікому, хто ти е та що з тобою
лучилося. Боюсь я, аби не повелося тобі тут ще гірше, позаяк
цар цього міста — один з найзапекліших ворогів твого батька
і присягнувся помститися йому».
Потім кравець приніс частування, і ми поїли разом, а потім
розмовляли до ночі. Тоді він звільнив місце у своїй майстерні і
влаштував для мене ложе, приніс постіль. Пробув я у кравця
три дні, потім він спитав мене: «Володієш ти якимсь ремеством,
щоб могти заробляти?» — «Так,— відповів йому,— я маю фах
законознавця, каліграфа, математика».— «Не придасться це тобі
тут, бо в нашому місті немає попиту на таку роботу, як і немає
нікого, хто знав би якусь науку чи вмів писати; тут уміють тільки
заробляти гроші»,— сказав кравець. «Їй-Богу, я нічого не вмію,
крім того, про що сказав тобі»,— відповів я. І кравець дав
мені нарешті таку пораду: «Підпережися, візьми сокиру та мо­
тузка й заготовляй за містом дрова, щоб заробити собі на про­
житок. Та нікому не розповідай про себе, бо тебе вб’ють». Потім
кравець купив мені сокиру й мотузка й припоручив мене одному
дроворубові, щоб той опікувався мною. Отож ходив я з цим
дроворубом за місто й працював там цілими днями, а потім,
приносив додому в’язанку дров і продавав її за півдинара.
Частину грошей витрачав на їжу, а решту відкладав. І провів
я у такий спосіб цілий рік.
Так ось одного разу, вийшовши за місто на свій промисел,
я забрів у гайок і, приступивши до одного дерева, почав обкопу­
вати його, відкидаючи землю від коріння, і раптом моя сокира
вдарилася об мідне кільце. Очистивши його від землі, я побачив,
що воно прироблене до дерев’яної ляди. Підняв я цю ляду
і побачив сходи, що вели в підземелля. Спустився я по них
униз і опинився перед брамою, пройшов у неї і побачив чудовий
палац, а в ньому — дівчину, схожу на сяйнисту перлину. ї ї вид
проганяє із серця смуток, жалі й печалі, а її мова заспокоює
біль душі й робить недорікою розумного й розважливого —
високу ростом, з твердими персами, віями, мов рясне колосся,
і ніжним лицем, що світилось у тьмі її волосся, як сказав про
таку поет:
Втягнутий, ніж ний ж ивіт і волосся, як чорна ріка,
С тегна круті, мов бар хан и, стан — гілка гнучка.

І ще:
Щ об уразити мене і кров пролить мені —
Ч етвер о найбільш их див зій ш л ося, як на те:
Блиск сяйний ї ї чола, кіс претемна ніч,
Щік троянди, й ніг, грудей сіяння золоте.

94

Побачивши дівчину, я впав на коліна перед Творцем, милую­
чись у подиві красою й чарівністю, яких Він їй уділив. Вона
ж подивилася на мене й мовила: «Хто ти — людина чи джин?» —
«Людина»,— відповів я. «А хто привів тебе сюди, де я про­
вела двадцать п’ять років і ніколи не бачила людини?»— спитала
вона. її мова була така солодко-ніжна, що глибоко запала мені в
серце, і я сказав: «О саїдо моя, привела мене сюди до тебе
звізда, щоб розвіяти мою журбу й печаль». І я розповів їй,
що зі мною приключилося — про все від початку до кінця. Дівчина
заплакала, перейнявшись співчуттям до мене, і сказала: «Роз­
повім і я тобі мою пригоду. Отож знай, що я дочка індійського
цара Ефітамуса — володаря Ебенових островів. Він видав мене
заміж за сина мого дядька-стрия, і коли мене перевозили вночі
до нареченого, мене викрав іфрит на ймення Д ж ардж аріс ібн
Раджмус, онук тітки Ібліса, і прилетів зі мною в це місце, а потім
наносив сюди всякої всячини — одягу, тканин, оздоб, харчу
й напоїв. Приходить він до мене раз на десять днів, щоб провести
зі мною ніч, а потім іде своєю дорогою, бо взяв він мене без
дозволу своїх батьків. Він умовився зі мною, що якби мені
знадобилося щось удень чи вночі, то варто мені лише доторкну­
тися до цих двох рядків, написаних у ніші, і він відразу ж з ’явить­
ся. Сьогодні минуло вже чотири дні після того, як він був у мене?
отже, залишилося ще шість днів до його приходу. Хочеш зали­
шитися в мене на п’ять днів і піти звідси за день до його при­
ходу?» — «О так!» — відповів я, зрадівши.
Тоді вона встала, взяла мене за руку й провела через скле­
пінчасті двері до лазні. Тут я зняв з себе одяг, дівчина також
раздяглася. Я скупався і вийшов до неї, і вона посадовила мене
коло себе на лаві й напоїла шербетом з мускусом, затим при­
несла страву, і ми поїли, розмовляючи. Потім вона сказала:
«Ляж і відпочинь, ти ж утомився».
Отож, саїдо моя, ліг я й забув про все те лихо, що при­
ключилося зі мною, та й заснув. А коли прокинувся, побачив,
що дівчина розтирає мені ноги, і помолився за неї. Потому
ми сіли й порозмовляли.
«Присягаюсь Аллахом,— говорила вона,— я так тужила і
страждала, сидячи тут самотою двадцять п’ять років, не маючи
з ким душу відвести. Хвала Аллахові, який послав тебе мені!
О юначе, вип’єш вина?» — «Давай»,— сказав я.
І вона винесла з комори пляшку старого, запечатаного вина,
розклала зелень і промовила:
Якби ми зн али , щ о прийдете ви — ми б вас зустр іли ,
Ш лях ваш умили б і освіж или — ви у наших м р ія х,—
П р ен іж н і б лиця вам під ноги підстелили,
Щ об пролягла дор ога вам л аск ав ая по наших віях.

Я подякував їй за цей вірш, і кохання до неї заполонило
моє серце, моя журба й заклопотаність геть щезнули, і ми
бесідували до смеркання, потім я провів з нею ніч, рівної якій
95

не було в моєму житті. А проснувшись вранці, ми прибавляли
радість до радості аж поки не настав полудень, і я так упився,
що не міг уже опанувати себе. Встав і, хилячись то вправо,
то вліво, сказав дівчині: «О красуне, ходи-но зі мною, я ви­
веду тебе з цього підземелля й визволю від джина!» Але вона
засміялася й сказала: «Задовольнися тим, що маєш, і мовчи, адже
з кожних десяти днів тільки один належить іфритові, а дев’ять
твої». Але я, охоплений пристрастю, сказав: «Я зараз же зни­
щу нішу, над якою викарбувано цей напис. Нехай з ’явиться
тут іфрит, щоб я убив його, моїм покликанням є вбивання
іфритів!»
Почувши це, дівчина зблідла й вигукнула: «Ради Аллаха не
смій цього робити!» — і додала:
Н авіщ о бр ати ся за тую справу,
Яка несе тобі заги бел ь чи зл у славу?

А потім іще:
Не п оспіш ай, сіромо, д о розлуки,
Б о кінь ї ї баский і чистокровний.
Спричинить доля зла розстанням
С мерть д р у ж б и й ж ал ь непогамовний.

Але я, не звертаючи уваги на її осторогу, щосили копнув
ногою в нішу. І не встиг опам’ятатись, моя саїдо, як увесь
світ потемнів, загриміло, заблискотіло, і земля задвигтіла.
— Що сталося? — запитав я, відразу ж протверезівши.
— Іфрит з ’явився! — вигукнула жінка.— Хіба ж я тебе не
остерігала?! На Аллаха! Завдав ти мені кривди, але рятуйся
тепер сам. Вийди звідси у той самий спосіб, як і ввійшов!
Перелякавшись на смерть, я забув свої сандалі й сокиру,
коли виходив звідти, а як був уже на сходах, озирнувся, щоби
подивитись на дівчину й іфрита, і побачив, як розверзлася земля
і з неї вийшов іфрит огидного вигляду й запитав: «Що це тут
за гамір учинився, яким ти мене стурбувала? Що сталося?» —
«Нічого тут не сталося,— відказала дівчина,— крім того, що мені
було душно, і я хотіла випити вина, щоб вільніше відітхнути.
Отож встала я, щоб це зробити, і впала на нішу».— «Брешеш
ти, хвойдо! — крикнув іфрит і, розгледівшись по кімнаті й з а в ­
важивши сандалі та сокиру, сказав: — Ці речі можуть належати
тільки людині! Хто там до тебе прийшов?» — «Я оце тільки
зараз побачила ці речі,— мовила жінка.— Може, то ти їх при­
ніс із собою?» — «Не зіб’єш ти мене з пантелику своїми хитрими
словами, хвойдо!» — сказав іфрит і, роздягши жінку, розіп’яв
її між чотирма палями й почав бити, змушуючи до правдивого
зізнання. Я не міг чути її плачу і побрався сходами нагору,
тремтячи зі страху. А коли видобувся на поверхню, опустив
ляду на своє місце й присипав землею. Гірко розкаювався в тому,
що вчинив, пригадуючи ту дівчину, її вроду і те, як бив її той
триклятий іфрит, з яким вона прожила двадцять п’ять років.
Це ж через мене він бив її. Пригадався мені також мій батько,
96

його царство і те, як став я дроворубом. Заплакав я і виповів
ось цього вірша:
Якщ о ж иття твоє сьогодні с х о ж е на рай,
То про мінливість долі не за був ай

Пішов я потому до свого приятеля кравця, котрий, очікуючи
мене, сидів, мов на жару.
«Цілу ніч моє серце було з тобою,— сказав він,— боявся
я, що спостигло тебе лихо від дикого звіра чи ще якась небез­
пека. Слава Богу, що ти живий, здоровий!»
Я подякував кравцеві за турботливість, якою він мене ото­
чував, пішов до своєї комірчини, розмірковуючи над тим, що
трапилося, і картав себе за свою легковажність — за те, що
копнув ногою в нішу. Коли це раптом забігає до мене мій приятель
кравець і каже: «Зайшов до нас якийсь персіянин, що шукає
тебе, приніс твої сандалі й сокиру. Був він з цими речами в дро­
ворубів і сказав їм, що, вийшовши з дому у той час, коли муедзін
закликав до вранішньої молитви, він знайшов ось оці речі, але
не знає, кому вони належать. Потім він попросив дроворубів,
щоб ті відвели його до власника цих сандалів та сокири, і ті
спровадили його сюди, пізнавши твою сокиру. Сидить він зараз
у моїй майстерні, то ти вийди до нього, подякуй і забери свій
скарб».
Почувши це, я злякався й розгубився, і раптом долівка
в моїй комірчині розверзлась, і з ’явився персіянин. Виявилося,
що це був іфрит. Як він не катував ту жінку, але вона ні в чому
не призналась йому. Тоді він узяв сокиру та сандалі й сказав їй:
«Не буду я Джарджарісом, нащадком Ібліса, якщо не приведу
до тебе власника цих сандалів та сокири!»
І ото він, удавшись на хитрощі, випитав у дроворубів дорогу до
мене, і не встиг я опам’ятатись, як він ухопив мене й помчав,
піднявшись у піднебесся, та незабаром спустився й проваливсь
у підземелля. Потім він увійшов зі мною в палац, де я був перед
цим. А я зі страху не міг збагнути, що відбувається. Побачив
тут дівчину, з боків якої текла кров, і попливли в мене сльози
з очей. Іфрит же вхопив дівчину і крикнув: «Ось маєш, повійнице,
твого полюбовника!» Глянула вона на мене і сказала іфритові:
«Не знаю я його, вперше бачу оце зараз».— «Не хочеш при­
знатись навіть після такої кари?» — «Таж ніколи в житті я його
не бачила,— відповіла дівчина.— Аллах не дозволяє мені звести
поговір на нього».— «Якщо ти не знаєш його,— мовив іфрит,—
візьми ось меча й відрубай йому голову!» Дівчина взяла меч
і, підійшовши до мене, стала у мене в головах. Я подав їй знак
бровою, а сльози спливали у мене по щоках, і вона, зрозумівши
мене, відповіла знаком, який говорив: «Це ти скоїв мені все це!» —
«Зараз час на пробачення»,— відповів я знаком, ніби промов­
ляючи оцього вірша:
Очима промовляю я, і зр о зу м іл о вам,
П р о щ о сер ц я говорять — зн а н е те очам

4 І 21

97

Коли ми стрілися і сльози я пролив,
Мій зір ск азав , щ о я всього себ е тобі в ідд ам
Ти очі скинула на мене, й я зр озум ів —
У се ск а за л о сер ц е серцю , і сльози все — сл ь озам .
Бровами м ож н а т еж ск азати все, що т р еб а ,
Ми мовчимо, і лиш свята л ю бов Bimat нам

Зрозумівши мої знаки, дівчина випустила з руки меча й ви­
гукнула: «Як я можу відрубати голову тому, кого я не знаю і хто
не зробив мені зла? Цього не дозволяє мені віра!» І вона відсту­
пилась від мене. «Ти не можеш убити свого коханого,— мовив
іфрит,— бо він провів з тобою ніч, і ти не хочеш признатися!
Лише схожі співчувають одне одному!» Тоді, о саїдо моя, іфрит
подав того меча мені і сказав: «Зітни їй голову, і я відпущу
тебе на волю і не мучитиму».— «Гаразд»,— відповів я і, хутко
підійшовши до дівчини, заніс над нею меча. А вона подала знак
бровами: «Я ж не зрубала тобі голови!» Тоді ринули мені сльози
з очей, і я зробив їй знак, яким було сказано: «Я викуплю
тебе своєю душею». Було між нами так, як сказав поет:
Уік част о-5о зак охан і очима
Уміють п ередати почування.
З ір їх очей немов говорить: « Д о б р е
Я бач у серц я твого ум лівання!»
Які ж чарівні погляди буваю ть,
Щ о з серц я випроміню ють кохання!
П овіками один з них пиш е, інший
Зіницям и чита його послання.

Полилися тоді з моїх очей сльози, відкинув я меча й вигук­
нув: «О могутній іфрите й відважний герою, якщо жінка, котрій
не вистачає розуму і твердості віри, не наважилася зітнути мені
голову, остерігаючись гріха, то як же можу вчинити це я, тим
більше, що ніколи в житті не бачив її? Не вчиню я цього, навіть
якби мені довелося випити смертельну чашу!»— «Вас об’єднує
кохання!» — вигукнув іфрит і, вхопивши меча, вдарив ним по руці
дівчини й відрубав її, потім так само вчинив і з другою рукою,
а далі відрубав їй одну ногу, затим — другу, так чотирма уда­
рами меча він відсік дівчині кінцівки. Дивлячись на це, я був
уже впевнений у своїй смерті. Дівчина моргнула мені, а іфрит,
помітивши це, заволав: «Ти зраджуєш мене своїм оком!» І від­
рубав їй мечем голову. Потім він повернувся до мене і сказав:
«Наше право, чоловіче, дозволяє убити жінку, якщо вона
зрадить. Я викрав цю дівчину в її шлюбну ніч, коли їй було
дванадцять років; крім мене вона нікого не знала. Я приходив
до неї в іпостасі персіянина кожного десятого дня на одну ніч.
Але коли переконався, що вона мене зрадила, убив її. Що ж
стосується тебе, то я не певен, що зраджувала вона мене з то­
бою. Але я не відпущу тебе без покарання. Можеш тільки
просити мене про щось». Я зрадів на цю мову й вирішив просити
в нього прощення. «Про що я можу просити іебе?» — спитав я.
98

«Вибирай, у яку личину зачарувати тебе: у пса, осла чи, може,
Ш мавпу?» — мовив іфрит. «О іфрите, Аллах простить тобі твої
гріхи, якщо ти простиш мусульманина, котрий нічим не скрив­
див тебе». І я довго умоляв його, упокорюючись і стоячи перед
ним у низькому поклоні. «Я несправедливо скривджений»,—
сказав я, моя саїдо, і гірко заплакав перед іфритом, а потім
виповів оцього вірша:
З а в ж д и були п облаж ли в і д о -т и х мужі розумні
Й прощення д ар увал и тим, що учиняли зло
Як іциро я покаявсь у св оїх н едобрих вчинках,
То й ти в ж е добр ість вияви, щ об зла в нас не було
Хай уласкавлений прощ енням м ож н овл адця
П ростить р абу своєм у, щ об па д о б р е все зійш ло

«Не затягуй даремно цієї балачки! — вигукнув іфрит.— Не
бійся, я тебе не вб’ю, але й не важ на вибачення, я обов’язково
зачарую тебе, і даю тобі вибір». Потім він розверз землю й злетів
зі мною так високо, що світ унизу виглядав, як миска води.
Нарешті він спустився на якійсь горі, гребнув трохи землі, побурмотів над нею — проказав якесь заклинання і, посипавши мене
тією землею, сказав: «Переміни свою подобу на мавпячу!» І вмить
я став столітньою мавпою.
Побачивши себе в цій гидкій подобизні, почав плакати над
собою, але терпеливо зносив удари долі, бо знав, вона нікому
не сприяє постійно. Спустивсь я тоді з вершини гори до її під­
ніжжя і мандрував з тієї місцини впродовж цілого місяця, аж
нарешті вийшов на берег солоного моря. Постояв там і побачив
посередині моря корабель, що плив за попутнім вітром до берега.
Я сховався за скелею, а коли корабель причалив, вискочив
на його палубу, і там хтось крикнув: «Заберіть звідси цю тварину,
що приносить нещастя!» — «Зараз ми вб’ємо її», мовив капітан.
«Я зарубаю її» ,— озвався ще хтось, підійшовши до мене з мечем.
Я вхопився за кінець меча й почав плакати, з очей моїх попливли
сльози. І капітан корабля змилувавсь наді мною. «О купці,—
промовив він,— ця мавпа шукає в мене захисту, і я захищу її.
Вона під моєю опікою, щоб ніхто не смів кривдити її». Капітан
справді поводирся зі мною милостиво, і що б він не казав мені,
и все розумів і виконував, що він велів, я був у нього за слугу
на тому кораблі.
Вітер сприяв нам, і за п’ять днів ми благополучно припливли
до великого міста, де було так багато мешканців, що полічити
їх міг би тільки великий Аллах. І як тільки ми пристали до бе­
рега й заякорили наш корабель, прийшли до нас мамелюки
царя тамтешнього міста і, поздоровивши купців, зичили їм щастя,
після чого сказали: «Наш цар засилає вам віншування і разом
з тим ось цей згорток паперу, щоб кожен з вас написав на ньому
один рядок». Річ у тім, що в того царя помер вазір-каліграф,
І цар поклявся, що зробить вазіром лише того, хго писатиме так,
як його покійний вазір. Отож вони подали купцям паперовий
4

99

згорток, довжиною на десять ліктів і шириною на один лікоть.
І кожний грамотний залишив там свій напис. Тоді я, будучи
у мавпячій личині, вирвав цей згорток з їхніх рук, і вони,
побоявшись, що я порву його й викину в море, почали ганятися
за мною. Але я показав їм на мигах, що теж хочу написати
там, і капітан сказав їм: «Залиште його, якщо він буде лише
дряпати, ми проженемо його від нас, а якщо зуміє написати
добре, я зроблю його своїм сином. Я не бачив ще мавпи, розумні­
шої за цю». Я взяв перо і, вмокнувши його в атрамент, написав
письмом ріка ось такого вірша:
З а п и са н і долею милості зн атних,
Т епер щ е належ и ть твою зап и сати
Н ехай ж е Всевиш ній т еб е зб е р е ж е нам,
Б о милостей всіх ти і батько, і мати

Затим написав я почерком'рейхані:
Й о го велике м илосердя м еж не має,
І не одн а к раїн а добр ість тую зн ає
Він — повноводний Ніл, щ о багатьох зем ель
Рукою п ’ятипалою ся гає.

Потім я записав ііце почерком сульс:
П ом ре колись кожний, хто пише пером,
Та вічне все ю, їло він зм іг написати
Т ож о сіср іг а й ся писати гаке,
Щ о й сам ти, воскресиш , не хтів би читати.

і ще я написав почерком несхі:
Коли почули звістку про р озстання неминуче,
П ризнач ен е нам долею мінливою тепер,
С ягнули ми д о вуст чорнильниць, щ об поскарж итись
На біль розлуки кінчиками гострих пер.

Далі написав я почерком тумар:
Не згоден з цим — не вічно будеш правувати —
С к аж и , де нині владарі найперші халіф ату?
Д о б р о весь час ти сій, щоб к ож ен міг його зазн ати ,
І по собі зал иш ти спадщ ину багату.

І нарешті написав я почерком мухаккік:
Відкривш и милості і величі к алам арі,
Налий атрам енту в них приязні й щ едрот
Пиши ж за в ж д и добр ом , якщ о ти тільки зм о ж е ш ,—
Т оді пером своїм сягнеш сяйних висот.

Потім я віддав купцям згорток, і вони піпли з ним до царя.
Той переглянув принесені написи, і не сподобався йому жоден
з них, окрім мого. І промовив цар до вельмож із свого почту:
«Підіть до того, хто це написав, одягніть йоч) в почесні шати,
посадовіть на мула і припровадьте до мене під звуки труб». По­
чувши це, люди з царського оточення роззміялися. Ц а р же
вибухнув гнівом і сказав: «Що це таке?! Я даю вам наказ, а ви
100

смієтеся!» — «О царю, ми не з наказу твого сміємося, а з того,
що той, котрий написав це, — мавпа, а не людина, іі є власністю
капітана корабля». Ц ар так здивувався, почувши таке, що аж
затремтів, і вигукнув: «Хотів би я купити, цю мавпу!» Потому
цар направив до корабля своїх посланців, давши їм мула і по­
чесний одяг і наказавши: «Вберіть мавпу в ці шати, посадовіть
на мула й доставте її сюди!» Отож подались посланці на корабель,
взяли мене в капітана і, одягнувши, посадовили на мула. Все
місто перевернуло догори дном це видовисько. Всі отетеріло
дивились на мене. Коли цей почет прибув у замок і мене ввели
до царя, я тричі поцілував перед ним землю. Цар велів мені сісти,
я присів на коліна, і присутні здивувались моєму гречному по­
водженню, найбільший же захват викликало це в царя. Він від­
правив усіх тих, що були на той час у нього, залишивши при собі
тільки євнуха, одного молодого мамелюка й мене, а потім звелів
подати частування. Принесли стіл, заставлений стравами, що
збуджують апетит і тішать око; тут було все, що бігає й літає. Цар
подав мені знак, щоб я їв разом з ними. Тоді я встав, сім разів
поцілував перед ним землю і сів до столу. Коли по учті було з а ­
брано стіл, я сім разів помив руки, а затим узяв перо, папір і на­
писав ось цей вірш:
П остій хоч трохи біля мисок свіж ини
Й поплач над м’ясом м ол одої звірини.
Р азом зі мною за куріпкою поплач,
З а куркою, щ о згин ула б ез ж о д н о ї вини
Ж ур ю ся по прекрасних рибках на пательні,
Я їв їх — страва то, якій ти не складеш ціни.
А яка ж то розкіш — сп ож и вать печеню,
Вмокаю чи ув оцет кусні дичини.
Коли ж чогось н айліпш ого заб а гн еш ,
Скуш туй м’ясного пирога і вітчини.
У брання ж столу й п осуду зам іни
М ене чарую ть до ек ст а зу глибини.
Терпи, о душ е! Як талан згноби ть тебе,
То і помилує — його ти не вини

Потім я встав і сів віддалік. А цар, прочитавши те, що я на­
писав, вигукнув у захопленні: «Звідки взялись у цієї мавпи
така красномовність і таке гарне письмо?! Воістину це диво
з див!» Затим цареві подали якийсь особливий трунок у криш­
талевій посудині, він відпив і простяг її мені; поцілувавши перед
ним землю, я випив і написав на посудині:
В огнем на допиті мене палили,
Але не допровадили д о згуби.
Тому ж і носять на руках мене
Й пр екр асн ії цілують губи.

А потім іще:
К р а д е морок світло ранку; хто не зн а є
С м ак у трунку, що в н ас розум викрадає?

101

Чистий трунок і п р озор и й , що й не знати.
В кубку він чи кубок в ньому утопає?

Прочитавши ці вірші, цар вигукнув: «Та якби таку освіту
мала людина, напевне перевершила би всіх учених свого часу!»
Потому він підсунув до мене шахівницю і сказав: «Чи не хотів
би ти зіграти зі мною в шахи?» Я кивнув головою на знак згоди
і, підійшовши до дошки, розставив фігури. Зіграли ми двічі,
й обидва рази я переміг царя. Він був ошелешений цим і сказав:
«Якби ця мавпа мала людську подобу, то перевершила б усіх
людей нашого часу!» А я взяв перо і каламар і написав на
шахівниці такого вірша:
Ц іл оден н о д в а иолки в ж орстокім герці б ’ються,
Д е д а л і д у ж ч е точиться запеклий бій,
Та тільки морок пологом св оїм їх оповиє,
З а сн у ть вони всі мирно ув оселі одній.

Коли цар прочитав його, то не міг надивуватися і сказав
євнухові: «Піди до твоєї господині і скажи їй, щоб вона прийшла
сюди, я покажу їй цю мавпу». Пішов євнух і невдовзі повернувся
з царівною. І тільки-но вона глянула на мене, умить закрила
обличчя і сказала: «О татку мій, навіщо це ти покликав мене
сюди й показуєш чужому чоловікові?» — «Ну що ти, доню моя,—
мовив цар,— немає ж тут нікого, окрім цього малого мамелюка,
євнуха, котрий тебе виховував, та цієї мавпи, а я ж твій батько!
Тож перед ким ти заслоняєш обличчя?» — «Ця мавпа є сином
царя Еймара, володаря Внутрішніх Ебенових островів. Цей мо­
лодик зачарований, а вчарував його іфрит Дж арджаріс,
нащадок Ібліса. Той же іфрит убив свою жінку, дочку царя
Акнама. Ось цей, кого ти вважаєш за мавпу,— мудрий і вчений
чоловік». Цар, страшенно здивований, що сказала його дочка,
подивився на мене і спитав: «Чи правда те, що вона сказала
про тебе?» Я ствердно кивнув головою і заплакав. «Звідки ж ти
довідалася, що він зачарований?» — спитав цар дочку. «Коли
я була мала, батьку,— сказала царівна,— доглядала мене одна
бабця, мудра чародійка, котра навчила мене чарівництв. Я збе­
регла в пам’яті її науку, поглибила й осягла сто сімдесят спо­
собів заклинання. З допомогою найпростішого з них я могла
б перенести каміння твого міста на гору Каф, місто перетворити
на морську відхлань, а його мешканців — на рибу в ній».—
«Господь з тобою! — мовив на те цар.— Ти відчаруй нам цього
юнака, і я назначу його своїм вазіром, бо справді він розумний
і вихований!» — «З любов’ю й охотою»,— відповіла царівна.
Потім вона взяла ножа, на якому були викарбувані єврей­
ські слова, окреслила ним коло посеред палати й написала
в ньому імена й заклинання, почаклувала, виповідаючи зро­
зумілі й незрозумілі слова. І за хвилину покрив нас такий
морок, ніби світ завалився на нас. І в цей час з ’явився раптом
іфрит у найогиднішій своїй іпостасі: з руками, як вила, ногами,
мов щогли, й очима, ніби два палаючі смолоскипи. Ми зля102

Кались його, а царівна вигукнула: «Немає тобі ні привіту, ні
Приюту!» А іфрит, перевернувшись на лева, закричав на неї:
«О зраднице, чому ти зламала присягу? Хіба ж ми не по­
клялися між собою, що не виступатимем одне проти одного?» —
«Агій на тебе, телепню! — мовила дівчина. — Мала б я оце
задля тебе, харцизяко, дотримувати присягу!» - «Ну так
приймай же те, на що ти заслуговуєш!» — гримнув іфрит, і лев,
На якого він обернувся, роззявивши пащу, кинувсь на дівчину,
але вона випередила його: висмикнула із своїх кіс волосину,
Пошептала над нею, і вона вмить перетворилася на гострий меч.
Дівчина вдарила тим мечем лева, і він розпався на дві частини,
голова ж його перевернулась на скорпіона. А дівчина тим часом
стала змією, і між ними спалахнув запеклий бій. Затим скорпіон
перетворився на орла, а змія — на грифа, котрий шугав над
Орлом, і вони люто билися в повітрі цілу годину. Затим орел зро­
би вся котом, а гриф — вовком, і їхній герць знову перекинувсь
у палац. А коли кіт відчув, що вовк перемагає, обернувся на черво­
ного граната, який упав до двірцевого басейну, вовк підбіг туди,
а гранат злетів угору і, впавши на підлогу палати, розбився, й усі
зерна плоду розсипались по всій долівці. Тоді вовк струснувся
І перевернувся на півня, який виклював ці зерна; але за велінням
долі одно зерно заховалося скраю басейну. Тим часом півень
почав кукурікати й бити крильми, подаючи нам знаки, але ми не
могли зрозуміти його. А потім крикнув на нас таким криком,
що замалим палац не розвалився, і почав бігати по залі, аж
нарешті знайшов ту зернину, яка була на краю басейну, й кинувсь
до неї, щоб клюнути її, але вона впала у басейн і, перетворившись
на рибу, зникла у воді. Тоді півень зробивсь великою рибиною,
яка занурилася в воду, полюючи на тамтешню. А затим розлігся
страшенний крик, від якого ми аж затремтіли, перестрашені.
І раптом з води вийшов іфрит — весь у вогні, мов палаючий
смолоскип, він дихав вогнем, який ішов також з його носа й вух.
Дівчина теж з ’явилася тут, видаючи потужне полум’я, ми хотіли
Вскочити до води, рятуючись від вогню. Але іфрит страшенно
закричав, охоплений полум’ям, і заскочив у наш закуток, опа­
люючи нас вогнем. Дівчина, допавши його тут, дмухнула
йому в обличчя вогнем, і нас досягли іскри від неї і від нього,
її іскри не завдавали нам шкоди. Що ж до іфритових іскр, то
одна з них випалила мені око — був я ще тоді в мавпячій подобизні, а друга обпалила нижню частину царевого обличчя, і він
позбувсь бороди й нижніх зубів. Одна іскра впала на євнухові
груди, і він відразу ж спопелився, охоплений полум’ям. Ми були
Вже впевнені, що не уникнемо згуби, втративши надію на поря­
тунок. І коли ми прощалися вже з життям, якийсь голос вигукнув:
«Аллах великий, Аллах великий! Він звитяжив і подолав того, хто
відступився од віри Мухаммада, володаря пророків!» Це був голос
царевої доньки, яка спалила іфрита. Поглянули ми на нього
й побачили, що залишилась від нього лише жменька попелу.
Потім дівчина підійшла до нас і сказала: «Принесіть мені миску
103

води». І коли їй принесли миску, вона проказала над нею якісь
незрозумілі слова, після чого покропила мене цією заговоре­
ною водою і промовила: «Іменем і волею Аллаха повернись до
своєї попередньої іпостасі!» І став я знову людиною, як і до того,
але око моє залишилось випалене. «О татку мій, вогонь! Вогонь! —
вигукнула царівна.— Не жити мені більше на цім світі, бо про­
била вже моя смертна година! Якби він був людиною, я вбила б
його відразу, а з джинами я ще не билася. Ослабла я тоді, коли
розбився гранат, і я, збираючи його зерна, прогледіла те зерно,
в якому була зачарована душа іфрита. Якби я підібрала його
вчасно, іфрит одразу б сконав. Але я не відала того з волі Про­
видіння, не побачила його. І зрозуміла це лише тоді, коли іфрит
знову з ’явився, і випав мені тяжкий поєдинок з ним на землі,
під землею, у воді і в повітрі, і кожного разу, коли він застосову­
вав проти мене якийсь свій чаклунський спосіб, я знаходила ще
дужчий, аж поки він не вжив проти мене вогню... Провидіння
допомогло мені спалити його раніше, ніж себе, і змусити його
виповісти визнання віри ісламу. Та від вогню мало хто врятовуєть­
ся, отож умираю зараз і я. Нехай вам заступить мене Аллах!»
І вона безперестанку волала до Аллаха про поміч. Аж раптом
чорні іскри огорнули лоно дівчини й піднялися до обличчя.
Тоді вона виповіла визнання віри: «Визнаю, що немає Бога, опріч
Аллаха, і Мухаммад його пророк». Подивилися ми на царівну,
але замість неї була тільки купка попелу поряд з попелом
іфрита. Огорнула нас туга, і мені захотілося розділити її долю
й не бачити, що замість цієї прекрасної дівчини, котра зробила
мені стільки добра, залишилася купка золи.
А коли цар побачив, що його донька перетворилася на попіл,
вирвав собі рештки бороди, почав бити себе по обличчю й розірвав
на собі одіж, я також учинив те саме, й ми обоє оплакували ц а ­
рівну. Потім прийшли придворні та вельможі й, побачивши з р а ­
неного царя і при ньому дві купки золи, дуже здивувалися й хо­
дили якусь хвилину мовчки довкола свого володаря. А коли той
вгамувався трохи, він розповів їм, яка лиха пригода сталася тут
у його дочки з іфритом. І ті, як почули це, впали у великий сум.
Заголосили жінки й невільниці. Оплакували царівну протягом
семи днів. Потім на веління царя було збудовано над прахом
його дочки великий склеп і запалено в ньому свічки та лампади.
А попіл іфрита розвіяли на вітрі, щоб прокляв його Аллах.
Потому цар важко захворів і був уже близький до смерті.
Але за місяць одужав*, загоїлися його рани, й відросла борода.
Тоді він покликав мене й сказав: «О юначе, щасливо й безпечно
протікало наше життя, і не відали ми ніякого лиха, аж поки не
прийшов ти і не приніс нам нещастя. Не бачити було б нам тебе
і твоєї гидкої личини — нашого лиха причини! По-перше, я через
тебе втратив дочку, варту ста інших людей, а го-друге, обпалило
мене вогнем, і я позбувся зубів, та ще й загинув мій євнух. З в и ­
чайно, ти не зміг щось тут змінити — таке було приречення
Аллаха. Хвала йому за те, що моя донька врятувала тебе, хоч
104

і сама через це загинула. А тепер, сину, відійди з мого краю!
Вистачить уже й того, що сталося з твоєї причини і що було
роковано нам і тобі. Отож відійди з миром! Бо, якщо я ще раз
побачу тебе, то вб’ю».
Вийшов я від царя, не сміючи навіть повірити у своє спасіння
і не знаючи, куди податися. І в моїй пам’яті промайнуло все те,
що зі мною сталося: як напали на мене розбійники, як уряту­
вавсь я від них і потім цілий місяць мандрував. Пригадав, як
увійшов до незнайомого міста й зустрівся там з кравцем і з дів­
чиною в підземеллі, з іфритом,— усе, що мені довелось пережи­
ти, і, дякуючи Аллахові, я подумав: «Усе ж таки втратив я око,
а не життя!» Перед тим як покинути місто, я пішов до лазні
й поголив бороду. А потім пішов світ за очі, о моя саїдо, пла­
чучи й роздумуючи про ті нещастя, що спричинили мені втрату
ока. І щоразу, як згадував я ці напасті, я плакав і проказував
вірша:
К лянусь, щ о я ж ер тв а нещ астя, якоїсь сваволі,
Н е відаю , як опинилося сер ц е в неволі
Триматися бу д у , допоки в ж е стан е терпіння,
Ч екатиму мовчки приречення в л асн ої долі.
Б ез стогону й скарги стерплю, перем ож ений, все я,
Як сп раглом у терпиться спека опівдні у полі.
Й ж ер тов н о терпітиму, доки ж иття не прогіркне
Гіркіш за полин — і не зм о ж у вж е зносити болі
Н апевне, гіркіш за полин вж е нічого немае,
Та б у д е гіркіш е, як стійкість розтан е поволі
Д у ш і таєм ниця — усіх таєм ниць таєм ніш а.
Ти — мрія моя, н ай дор ож ча б о в цій ти юдолі
Р озп ал и сь би гори, якби мій тягар вони несли,
В огонь би загасн ув і вітер би вщ ух на роздоллі.
Отим, хто в важ а, щ о ж иття — це мед, ск аж у я* «Спітка вас
Гірке і сол он е — і ні полину, ані солі»

Отак блукав я по країнах та містах, направляючись в Оби­
тель Миру — Багдад, плекаючи надію дістатись до володаря
правовірних і розповісти йому про свої нещастя. І ось цієї ночі
прибув я сюди і зустрів мого першого товариша, котрий стояв тут
безпорадно, привітав його, і ми почали розмовляти. Тоді піді­
йшов до нас наш третій товариш, привітався з нами і сказав:
«Я — чужоземець». — «Ми також чужоземці,— відповіли ми.—
Прийшли сюди цієї благословенної ночі». І далі ми пішли утрьох,
Жоден з нас не знав пригод іншого — і доля звела нас під
Вашу браму, і ми опинились у вас. Ось така була причина
того, що в мене брита борода й випалене око.
— Воістину твої пригоди надзвичайні! А тепер пригладь собі
голову та й іди своєю дорогою.
— Я не піду, поки не послухаю розповідей інших,— мовив
другий жебрак.
Потім почав розказувати про себе його товариш.
105

Р О ЗП О В ІД Ь ТРЕТЬОГО Ж ЕБРАКА
—
О достойна саїдо, мої пригоди не схожі на ті, про які
розповідалось переді мною, але ще дивовижніші за них. І то
через те, що товаришів моїх спіткала зла доля й вирок Провидін­
ня, а я сам на себе накликав лихо, через яке втратив око і маю
побриту бороду, сам я завдав журби своєму серцю. А сталося це
ось як.
Був я сином царя і царем. Коли мій батько помер, я заступив
його місце на троні і справедливо урядував і був добрим до моїх
підданих.
Захоплювавсь я подорожами на кораблях. А моє місто лежало
над великим морем з численними островами. Одного разу захо­
тілось мені подивитись на ці острови, і я вирушив у плавання
з десятьма кораблями, взявши з собою харчових припасів на
місяць. Після двадцяти днів успішного плавання подув нам однієї
ночі несприятливий, супротивний вітер. І наша мандрівка, і море
стали нам не милі, як взяли нас в тарапати високії хвилі. Та
нарешті вітер улігся, заспокоїлось море й засяяло сонце. Неза­
баром ми підпливли до якогось острова, зійшли на берег, при­
готували щось там собі із страв, поїли і провели на цьому острові
два дні, після чого помандрували далі й нарешті завважили, що
води під нами стали якісь не такі. Це море було незнайоме капі­
танові. «Ану роздивися уважно довкола»,— сказав він дозорцеві,
і той піднявся на щоглу, а коли зліз, повідомив капітанові: «По
праву сторону я бачив, саїде, рибину на поверхні води, а вдалині
щось міниться то чорним, то білим». І коли капітан почув ці слова
дозорця, він здер із себе чалму і, вдаривши нею об палубу, почав
смикати себе за бороду, а далі вигукнув: «Тіштеся, люди добрі,
радісною звісткою про те, що всі ми загинемо! Ніхто з нас не
врятується!» І капітан почав плакати. Заплакали й ми над собою.
Нарешті я спитав капітана: «То що ж це там таке побачив дозо­
рець?» — «Знай же, володарю мій,— відповів капітан,— що
збилися ми з путі ще того дня, коли налетіла на нас буря.
Затримались два дні біля острова й почали знову блукати. І отак
блудимо ми вже одинадцять днів після тієї бурі, й немає нам
попутного вітру, якщо ми потрапили не туди, куди направлялися.
А завтра ми досягнемо гори з чорного каменю, яка має назву
Магнітної гори. Несе нас до неї мимо нашої волі. І кораблі наші
розпадуться, бо всі цвяхи з них притягне ця гора, і вони прилип­
нуть до неї, позаяк Аллах надав її камінню таємничої сили, яка
притягує до себе всяке залізо, і там є його вже стільки, що облічи­
ти його кількість може тільки великий Аллах, бо ж із давніхдавен уже розбиваються біля неї кораблі. З боку моря цього
в и д і і о мідний купол на Магнітній горі, який покоїться на десяти
колони\, а зверху сидить на мідному коні вершник з мідним
списом На його грудях висить свинцева табличка, на котрій
викарбувано імена й закляття. І допоки, царю мій, сидітиме
той вершник на коні, розбиватиметься кожний корабель, який
106

пропливатиме тут, а все залізо з нього приставатиме до цієї гори.
І нічим не можна зарадити цьому лихові до тих пір, поки той
вершник не впаде з коня».
Потім, о саїдо моя, капітан гірко заплакав, і ми упевнилися,
ідо настає нам погибель. Кожен з нас попрощався зі своїми
друзями і написав заповіт на випадок, якщо хтось врятується.
Ніхто з нас не заснув уночі, а вранці ми були вже недалеко
від тієї гори і швидко наближалися до неї. Незабаром наші
кораблі розсипалися, а все залізо рушило до Магнітної гори
й застрягло біля неї. Більшість людей затонула, декотрі вряту­
валися й кружляли довкола гори, але не знали нічого один про
одного, оскільки вітер і хвилі порозкидали їх у різні сторони.
Що ж до мене, моя саїдо, то Всевишній зберіг мене, щоб я з а ­
знав лиха та мук, яких мені було визначено. Вчепивсь я за якусь
дошку, і вітром та хвилею прибило мене до скелястого берега.
Тут я знайшов вирубані в камені східці і, закликаючи на поміч
Аллаха, став карабкатися по них угору. В ту ж хвилину Аллах
стишив вітер і допоміг мені зіп’ятися вгору, і нарешті я видо­
бувся на скелю, радіючи своєму порятунку. Далі була тільки
одна дорога — до купола. Отож я направився до нього і, ввійшов­
ши під його склепіння, сотворив там омовіння й молитву на два
ракати, дякуючи Всевишньому за своє врятування. Потім я заснув
під куполом і почув уві сні голос, який промовив: «О сину Хадиба, як тільки ти проснешся, розкопай землю під собою і знай­
деш мідний лук та три свинцеві стріли з викарбуваними на них
заклинаннями. Візьми той лук та стріли й одну з них пусти
у вершника, котрий опинився на куполі, і вибавиш людей від
великого лиха! Як вцілиш того вершника, а він звалиться в море,
тоді лук випаде тобі з рук. Ти візьми його й закопай на тому
самому місці. І як тільки це зробиш, море збуриться, вийде
зі своїх берегів і зрівняється з горою. Тоді до неї припливе
човен, а в ньому — мідна постать (не та, що ти зіб’єш з купола),
яка підійде до тебе з веслом у руці, сідай разом з нею до човна,
але ти ні в якому разі не вимовляй імені Всевишнього. І та
постать повезе тебе, і мандруватимете ви десять днів, аж поки
не досягнете безпечного моря. І коли ви вже будете там, ти зу ­
стрінеш когось, хто допоможе тобі дістатись до рідного краю.
Все це відбудеться лише за тієї умови, що ти не згадуватимеш
ім’я Аллаха».
Потім я пробудився, хутко встав і зробив усе так, як сказав
мені той голос. Коли поцілений мною вершник звалився в море
і вода в ньому, розлившись, стала підніматися, аж поки не
досягла рівня гори, на якій я знаходився, не минуло й хвилини,
як я побачив човна посеред моря, що направлявся до мене,
і возславив я великого Аллаха. А далі було все так, як говорив
мені той голос. Коли Я мовчки сів у човен, мідний чоловік веслу­
вав десять днів, аж нарешті ми запливли до Острова Порятунку.
Охоплений великою радістю, я вигукнув: «Во ім’я Аллаха!
Немає Бога, окрім Аллаха! Аллах великий!».
107

І коли я це промовив, мідний чоловік викинув мене з човна
в море і поплив назад. Я вмію плавати, отож плив цілий день
аж до вечора, а далі почали відмовляти мені руки, і я був уже
близький до згуби. Потім, готуючись до смерті, я виповів визнання
віри, а море тим часом розбурхалось від потужного вітру, і висо­
ка, мов фортеця, хвиля, взявши мене на свій гребінь, викинула
на берег — як була на те воля Аллахова. Тоді я встав і вийшов на
суходіл. Знявши із себе одяг, я віджав його і розстелив, щоб
висох, і провів там ніч. Уранці, обходивши місцевість — широку
долину,— я побачив, що перебуваю на невеличкому острові
посеред відкритого моря. І подумав гірко: «Щоразу, як врято­
вуюся з однієї халепи, потрапляю в іншу — ще гіршу».
І коли я розмірковував над своїм безталанням, накликаючи
на себе смерть, побачив далеко в морі корабель з людьми, що
прямував до острова. Тоді я видряпався на дерево. Судно тим
часом пристало до берега, і зійшло з нього десятеро невільників
з лопатами. Дійшовши до середини острова, вони почали копати,
а затим відкрили опускні двері, під якими показався вхід у під­
земелля. Потім вони повернулися на корабель і почали переноси­
ти звідти у підземелля хліб, борошно, масло, овочі, мед і все інше,
чого потребувала б людина для прожитку. Переправивши сюди
живність та всілякі речі, невільники винесли з корабля дорогоцін­
ний одяг, і між ними йшов ветхий, слабий старець у блакитній
шматині, котру продував вітер із заходу і сходу, як сказав про
це поет:
Ой як нас тряс немилосердний час!
Бо ж часу притаманна міць і сила.
Р аніш е ж я ходив і бігав,
А за р а з і сидячка утомила.

Рука старця лежала в руці молодика, котрий був наче від­
литий з форми краси і вбраний у найкращі з кращих шат. Його
врода була з тих, про які мовиться у приказках та прислів’ях.
Можна б його із свіжою гілкою зрівняти, кожне серце може
він своєю делікатністю й повабністю вчарувати, як сказав поет:
Коли б красу взяли порівнювати з ним,
То голову похнюпила о краса ясна.
Якби ї ї спитали: «Бачила такого?»
« Н і» ,— присором лено відмовила б вона.

Спустились вони, саїдо моя, до тієї криївки і пробули там
з годину, а може, більше. Потім піднялися на поверхню невіль­
ники і старець, юнака ж не було між ними, вони спустили ляду
над входом до підземелля, піднялися на корабель і щезли з моїх
очей. Тоді я спустився з дерева і, підійшовши до схрону, почав
розгрібати землю над ним, працював довго й терпеливо, аж поки
не добувся ляди. Була вона дерев’яна, з млинове коло. Підняв
отож я її й побачив під нею кам’яні сходи; спустившись по
сходах униз, я побачив там чисте приміщення, вистелене всіля­
кими килимами. У високому кріслі сидів той юнак, спершись
108

на круглу подушку, в руках у нього було опахало і перед ним
стояли парфуми й квіти, він був сам. Побачивши мене, юнак
зблід, а я привітав його і сказав: «Умиротвори свою душу
і вгамуй свій страх: нічого лихого з тобою не станеться! Я такий
же, як і ти, син царя, доля привела мене до тебе, щоб я роз­
важив тебе у твоїй самотності. Що з тобою трапилося, що ти
поселився в цьому підземеллі сам?»
Упевнившись, що я з його породи, юнак зрадів, і рум’янець
повернувся на його обличчя. Він сказав, щоб я підійшов ближче
до нього й почав розповідати: «О брате мій, моя придибенція
дивовижна! Батько мій — знатний, багатий купець, торговець
дорогоцінностями. Є в нього величезна кількість товарів і рабів,
а також невільники-торговці, котрі їздять з його товарами у
найвіддаленіші краї, маючи каравани верблюдів і великі гро­
ші. Але мій батько до похилого віку не мав дітей, і ось одного
разу йому привиділося уві сні, що в нього народився син, який
недовго житиме. І він почав кричати, плакати і прокинувся.
А наступної ночі моя мати зайшла в тяжу. І нарешті появився
на світ я. Батько дуже зрадів, влаштовував бенкети, годував
жебраків та бідняків. Потім він зібрав найвидатніших того­
часних астрологів, мудреців та знавців гороскопів, і вони, до­
слідивши положення зірок у день мого народження, сказали йому:
«Твій син має прожити п’ятнадцять років, але він житиме довго,
якщо вбережеться від смертельної небезпеки, яка криється ось
у чому: в Морі загибелі є Магнітна гора, на котрій стоїть кінь
з мідним вершником, а на грудях вершника свинцева бляха.
І коли цей вершник упаде з коня, твій син загине через п’ятдесят
днів після цього; вбивцею його буде той, хто зіб’є вершника —
цар на ймення Аджіб ібн Хадиб».
І мій батько вельми засмутився. Виховував він мене у найкра­
щий спосіб, та ось виповнилося мені п’ятнадцять років, і невдовзі
після того, десять днів тому, до нього дійшла звістка, що верш­
ник упав до моря і що того, хто його скинув, звали Аджіб, син
царя Хадиба. Отож, злякавшись, що я буду вбитий, батько
заховав мене в оце місце. Ось така причина мого переїзду сюди
та моєї самотності».
Почувши цю історію, я остовпів од здивування й подумав:
«Усе ж це я спричинив. Але, присягаюсь Аллахом, я ніколи не
вб’ю його!» — «О саїде мій,— сказав я,— хай позбавить тебе
Господь від недуги й смерті! Дай Боже, щоб ти не зазнав турбот
і прикрощів! Я житиму в тебе і прислуговуватиму тобі ці дні,
а затим піду своєю дорогою». Ми просиділи до ночі, бесідуючи,
а потім я встав, запалив велику свічку й заправив лампу, приго­
тував дещо з їжі, і ми поїли. Далі, ласуючи солодощами, знову
ми розмовляли і просиділи так за північ. Коли молодик ліг, я
вкрив його і також поклався спати. А вранці устав, нагрів води
й обережно розбудив юнака, а коли він проснувся, приніс йому
гарячої води, той умився і сказав: «Нехай же Аллах винагоро­
дить тебе за це благом, юначе! Присягаюсь Аллахом, якщо
109

я врятуюся від того, що зі мною, й від того, чиє ім'я Аджіб іб и
Хадиб, я проситиму свого батька, щоб він віддячив тобі. Якщо
ж я помру, то буде мир з тобою і моє благословення».— «Нехай
же не настане той день, коли тебе спостигне лихо,— мовив я , —
і нехай назначить Аллах такий день для мене раніше, ніж для
тебе!» Потім я приготував дещо з їжі, і ми поїли. Тоді я запалив
ароматичне куриво, і він надушився, після чого я зробив триктрак, і ми почали грати. Затим ми поїли солодкого і далі грали,
аж поки не стемніло. Я засвітив свічки, і більшу частину ночі ми
провели в бесіді. Коли юнак ліг, я вкрив його і також ліг спати.
І так, саїдо моя, минали нам дні й ночі, і в моєму серці зародилась
любов до цього молодика. Я забув свої клопоти і сказав собі
в душі: «Збрехали звіздарі! Присягаюсь Аллахом, я не вб’ю
його!»
Отож я слугував юнакові, трапезував з ним та бесідував.
І так минуло тридцять дев’ять днів. А вночі напередодні сороко-,
вого дня юнак пожвавішав, зрадів і сказав мені радісно: «О бра­
те мій, слава Аллахові, котрий врятував мене від смерті, і це
сталося завдяки твоєму приходу і твоєму благословенню. Я про­
шу Аллаха, щоб він облагодіяв тебе і твій край. Але я хочу,
0 брате мій, щоб ти нагрів мені води для купелі».— «Залюбки»,—
сказав я. І, нагрівши багато води, добре скупав його, після
чого перемінив йому білизну й послав для нього високу постіль,
на яку юнак приліг після купелі і сказав: «О брате мій, відріж
нам кавуна і полий його соком цукрової тростини». Я пішов
у комору і вибрав там гарного кавуна. «О саїде мій, чи немає
в тебе великого ножа?»— спитав я юнака. «Ондечки там, на
верхній полиці наді мною»,— відповів він. Я піднявся, взяв того
ножа і, коли спускався у поспіху, нога моя посковзнулась, і я впав
з ножем у руці на юнака. Як було визначено Провидінням,
ніж вцілив йому в серце, і він одразу ж помер.
Побачивши, що юнак загинув від моєї руки, я закричав,
почав бити себе по обличчю й розірвав на собі одяг. «Воістину
ми належимо Аллахові і до нього повертаємося! — вигукнув я.—
До закінчення небезпечного сорокаденного строку, про який го­
ворили звіздарі й мудреці, йому залиш алася тільки одна ніч.
1 треба ж було статися, що таки я вбив його! Не різати було б мені
того кавуна! О яка ж біда і печаль! Але в усьому вершиться
воля Аллаха».
Переконавшись, що юнак убитий, я вийшов із підземелля,
засипав вхід і, глянувши на море, побачив корабель, що направ­
лявся до острова. «Зараз вони будуть тут,— юдумав я, зл я ­
кавшись, —узнають, що це я вбив хлопця і обов’язково вб’ють
мене!» Тоді я виліз на високе дерево й заховався в його крислатій
кроні. Ледве я вмостився на верховітті, відразу ж з ’явились на
острові невільники з лопатами і старець, батько юнака. Підійшов­
ши до схрону, вони відкинули землю, підняли ляду і, спустившись
униз, побачили на постелі юнака із сяючим після купелі лицем,
у чистому вбранні й застромленим у груди ножем Вони заволали,
110

заплакали, стали бити себе по обличчю, бідкаючись горем, що
спіткало їх. Старець надовго знепритомнів, і невільники подума­
ли, що після смерті сина він уже не житиме.
Тоді вони обрядили покійника, загорнули в шовковий плащ
і понесли його до корабля, а за ними йшов старець. Поди­
вившись на сина, він упав на землю і, посипавши голову пилом,
бив себе по лицю й виривав собі бороду. Думаючи про смерть
сина, він заридав у розпачі і знову втратив свідомість. Тоді
один з невільників приніс шмат шовкової тканини і старого
поклали на лавку й сіли в головах у нього. Весь цей час я був
на дереві над ними і дивився, що відбувається внизу, і через
пережиту мною печаль моє серце посивіло раніше, ніж голова.
І я ґіроказав:
А л лаха милості — великі тайни,
Які не осягаю ться й розумними.
Б ува, щ о неприєм нії вдень речі даю ть
У тіху вечорами безш ум ним и.
Як часто нам полегкість йде за муками!
Т о ж не тривож ти св оє сер ц е сумнівами.

Отож, саїдо моя, старець довго лежав непритомний, а коли
прийшов до пам’яті й побачив мертвого сина, він почав знову
бити себе по лицю й голові і промовив:
Так, горя чаш у прегірку в ж е випив я сповна,
Б олить д уш а, і на очах — сол он а пелена.
В текла у безв ість ціль ж иття, ой ти, печаль гірка!
Н а д ії всі оповила см ертельна біли зн а.
Б уло би кращ е, сину мій, якби ти й не родивсь.
Н а д нашим щ астям поглумивсь підступний сатан а.
Як м о ж у ж ити, як в душ і сподіван ку нести,
Коли вогнем горить усе й п опер еду — труна?
Д о щ ен т у б я в вогні хотів згоріть, та тут пітьма.
Бо місяця м ого за й ш л а в ж е д уж еч к а ясна.
О гуднику, прош у т еб е, дай спокій нам, бо в ж е ж
П ер ед і мною ун изу — провалля крутизна.
Б уло ж так д о б р е, синку мій, нас поєдн ав наш дім ,
І щ астям вабила обох сяйна будучина!
Та вдарив в р аз розлуки час, тривож ний час біди,
П р оби л а груди нам стріла — розлучниця страш на.
Т оді уд ар и л а тебе, мій сину, лю та смерть
В той час, коли в ж итті твоїм розквітнула весна.
К а ж у це я, та прирекла в ж е д ол я ріш енець.
Н ем и л осер дн ая ж яка бул а д о нас вона!
З а т еб е б д уш у я п родав, з д ор іг би виглядав,
Та в ж е ж м іж нами пролягла стовічна дали н а.
С к азать, щ о місяць, сон це ти? З а обрій вони йдуть,
А як сказать, щ о ти зоря? В он а ж зг а с а , ясна.
О нескінченна ця ж у р б а , о мій талан гіркий!
Не ж ить б е з тебе; в серці плач гучить, немов зур н а.

111

В ж а л о б і гине батько твій — відтоді, як тобі
О бличчя вкрила м ол од е см ертельна ж овтизна.
То ж за зд р и х погляди лихі на нас в той впали ден ь —
Хай їм відплатиться! Х ай їх все сущ е проклина!

Потім з грудей старця вирвався крик, і дух його розстався
з тілом. «О володарю наш!» — заголосили невільники, посипаючи
собі голову землею, і заплакали ридма. Вони поклали старця
на кораблі разом з сином і, розпустивши вітрила, щезли за овидом.
І тоді я зліз із дерева, пішов до схрону і, спустившись у під­
земелля, поринув у роздуми про того юнака. Побачивши його
речі, я виповів такого вірша:
Як тя ж к о зга д у в а т и сльози любки,
Вони кохання щ и р ого означення.
І прош у я Того, хто нам розлуку д ав ,
Щ об д а р у в а в Він нам колись побачення.

Опісля, саїдо моя, вдень я виходив із схрону й блукав по
острову, а на ніч знову повертався у підземелля і в такий спо­
сіб прожив місяць. Увагу мою привертала західна частина остро­
ва: з кожним днем море тут ставало мілкішим, і я дуже зрадів
цьому — відкривався шлях до порятунку. Почався відплив, і під
кінець місяця море майже зовсім висохло між островом та
материком. І нарешті я знайшов брід та перейшов на материковий
берег, де був такий сипучий пісок, що верблюд застряг би в ньому
по коліна. Але, скріпивши свою душу, я перебрався через ці
піски і побачив вогонь, що світив здалеку яскравим полум’ям.
Отож я попрямував до цього вогню, сподіваючись знайти там
допомогу, і проказав:
Н адію ся, щ о доля п одобр іш ає д о нас,
О б л а го д іє згодом час мене мінливий,
Здійсн и ть н адії доп ом ож е, покладе н уж ді край,
І прирече талан мені ще ріш енець щ асливий.

Підійшовши до вогню, я побачив, що це палац. Брама його
з жовтої міді, то коли над нею засяяло сонце, вона заблистіла
здалеку, наче вогонь. І я зрадів, побачивши його, сів навпроти
брами, і раптом тут з ’явилось десятеро юнаків, одягнутих у роз­
кішні шати, і з ними ветхий старець. Усі молодики були сліпі
на праве око, і я дуже здивувався з того, що всі вони однаково
сліпі. А вони, помітивши мене, побажали мені миру й почали
розпитувати мене, хто я та звідки. І я розповів їм про поневі­
ряння й біди, які випали на мою долю. Вони дуже чудувалися
з того, що я розповів, і взяли мене з собою до палацу. Тут я по­
бачив розміщені попід стінами зали десять ліжок з блакитною
білизною і такого ж кольору ковдрами та одне невелике ліжко
посередині, на якому також усе було блакитне. Коли ми увійшли
сюди, юнаки посідали на свої ложа, і старий також сів на те
ложе, що стояло посередині, і сказав: «О юначе, живи в цьому
палаці і ні про що нас не розпитуй — ні про те, хто ми такі, ні про
те, чому ми криві на одне око». Потім старий устав і приніс їжу —
112

кожному в окремому полумиску — та напій, теж в окремих
чашках, і мені також. А потім ми розмовляли. Я розповідав їм
про свої пригоди, в бесіді минула більша частина ночі.
І тоді юнаки сказали: «О старче, час уже подавати те, що
нам належиться».— «З любов’ю й охотою»,— відповів той і, пі­
шовши до двірцевої комори, приніс звідти на голові десять
блюд, накритих блакитними серветками. Затим він роздав юнакам
ці блюда, поставивши на них по одній запаленій свічці, й повід­
кривав блюда, і я побачив у них попіл, товчене вугілля й сажу.
Потім усі юнаки позакочували рукава, почали плакати й стогна­
ти, а далі почорнили собі обличчя і стали товкти себе в обличчя
і в груди, приказуючи: «Ми сиділи, розкинувшись, і балачки роз­
водили, але пусті ці теревені нам зашкодили!» Це тривало до
ранку, а як розвиднилося, старший нагрів води, і вони вмилися
й перемінили на собі одяг.
Коли я все це побачив, о саїдо моя, мені голова пішла обертом
і роз’ятрилося серце. Я забув про все, що зі мною трапилося,
і, не в силі мовчати далі, спитав їх: «Навіщо ви це роби­
те після того, як ми так гарно провели час, і пора вже було
спати? Ви ж, слава Богу, при повному розумі, а таке .можуть
робити тільки навіжені. Заклинаю вас найдорожчим, розка­
жіть мені, що це з вами, чому ви всі криві на праве око й чор­
ните собі обличчя попелом та сажею?» — «О юначе,— відпо­
віли вони,— нехай не обманює тебе твоя молодість! Відмовся
од свого запитання». Затим вони встали і я встав, а старець
приніс нам дещо поїсти. Поївши, юнаки бесідували до ве­
чора.
Тоді старий устав, запалив свічки й світильники і подав
їжу та питво. По вечері ми сиділи за столом і бесідували до пів­
ночі, а затим юнаки сказали: «Подавай, старче, те, що потрібно,
нора вже спати». І далі відбулося те ж саме, що й минулої ночі.
Прожив я в них місяць, і щоночі вони чорнили собі обличчя,
вмивалися й переодягалися. Мене це дуже дивувало і так з а ­
непокоїло, що я відмовився їсти й пити. «О юнаки,— сказав
я їм,— невже ви не заспокоїте мене й не розкажете, навіщо чор­
ните собі лице?» — «Ми не розголошуємо нашої таємниці»,—
сказали вони. А я й далі мучився цим непорозумінням, нічого
не їв і наполягав, щоб вони розповіли мені про все те. «Це
завдасть тобі лиха, і ти станеш такий, як ми»,— застерегли вони
мене. «Або скажіть, або відпустіть мене,— заявив я їм,— я поїду
до свого краю і не бачитиму цього. Як говорить приказка: «Не
бачить око — не печалиться серце».
Тоді вони пішли й зарізали барана, оббілували його й сказа­
ли мені: «Візьми цю шкуру з собою, залізь у неї й заший її на со­
бі. До тебе прилетить птах, якого називають Рухх, візьме тебе
й занесе на гору, і коли він опуститься з тобою, ти розірви шкуру
й вийди з неї, і тоді птах, злякавшись, відлетить од тебе. Походи
там з півдня, і побачиш палац дивовижного вигляду; ввійди
в нього, і ти досягнеш того, чого хочеш. Ми там були, і через те
113

осліпли на одне око й чорнимо собі обличчя. Л якщо станемо
розповідати тобі, то наше шаленство затягнеться».
Я зрадів цьому і зробив так, як вони радили. Птах поніс
мене й опустився на горі, я виліз зі шкури і йшов, поки не досяг
палацу. В ньому побачив сорок подібних до місячної повні
невільниць, від яких неможливо відірвати погляду. Побачивши
мене, вони сказали: «Вітаємо тебе й ласкаво запрошуємо, о воло­
дарю наш, ми вже цілий місяць чекаємо на тебе! Тож слава
Аллахові, який привів до нас того, хто гідний нас і кого ми гідні».
Потім вони посадовили мене на почесне місце і сказали: «Від
сьогодні ти наш суддя, володар, а ми — слухняні твої невіль­
ниці, наказуй нам на свій розсуд».
Я був вражений цим, такою розкішшю, а дівчата принесли
мені їжу, я поїв з ними, затим вони подали мені вино й зібра­
лися навколо мене. П’ятеро з них постелили мату й роз­
ставили довкола мене багато квітів, фруктів, овочів та всіля­
ких закусок, а потім іще принесли вина, й почалася учта.
Дівчата заспівали під звуки лютні, й між нами заходила чара
і блюда. Мене охопила така радість, що я геть забув про свої
нещастя й вигукнув: «Ось воно, справжнє життя!» І так
я бенкетував з дівчатами, поки не настав час сну. Тоді вони
сказали мені: «Вибери котрусь із нас собі на ніч». І я взяв
одну з них, гарну на обличчя, з насурмленими очима, чор­
ним волоссям, ледь розкритими
устами і зрощеними бро­
вами, схожу на гілку чи стебельце базиліки. Від споглядан­
ня її краси паморочилася голова. Сказав про неї поет ось
такі слова:
П орівню вати з гілкою ї ї не м ож на нам,
Ніяк не епіветавляється вона і з газелям ,
Б о звідки ж взяти газел яті цей прекрасний стан
І рот, мов трунок той медовий, ч уд од ій -бал ьзам ,
І очі чарівливі, щ о в ідр азу ж полонять,
Щ о здатн і вмить зав ор ож и ть серця чоловікам?
К охаю милу я палким язичницьким коханням*
О тож не дивн о, що закоханий стає дитям.

А я проказав їй такого вірша:
З а д и в л ен і у вашу вроду мої очі,
Н ічого більш е я в душ і своїй не маю.
О с а їд о ! Усі м ої думки д о вас прикуті.
З ак охан и й у вас, я помираю й воскресаю .

І я провів з нею ніч, кращої за яку не булз в моєму житті.
А вранці дівчата повели мене до лазні, скупали й одягли
в найкращі шати. Потому було подано їж у та напої, ми поїли,
і чара кружляла між нами до ночі. А потім я вибрав собі коханку,
що мала повабні цноти дівочі, якої ще ніхто на мав і про яку
поет сказав:
На грудях милої я бач у дві шкатулки
З печатками з мускуса, щ о за в а ж а к г ь

114

О бійм ам . З а х и щ а вона їх стрілами
Очей св о їх , які зухв ал и х ур аж аю ть.

І провів я з цією дівчиною пречудову ніч. Одне слово, саїдо
моя, прожив я в них у найприємніший спосіб цілий рік.
А напочатку наступного року вони сказали мені: «Ой, кращ е
б ми тебе не знали! Буде тобі добре лише тоді, як послухаєш
нас». І вони почали плакати. Мене ж це здивувало. «Щ о т р а ­
пилося?» ~ запитав я їх. «Так от щоб ти зн ав ,— сказали
вони мені.— Ми — дочки царів, живемо тут уже давно і щороку
відлучаємось на сорок днів, а потім знову проводимо тут час
за їдою, питтям та в цікавих розвагах. Але ми боїмося, що,
коли нас тут не буде, ти ослухаєш ся нашого наказу. Ось ми
даємо тобі ключі від палацу: в ньому сорок скарбниць, ти можеш
заходити до тридцяти д ев ’яти з них, але боронь тебе
Бож е відчинити двері сорокової скарбниці. Якщо зробиш це,
розстанешся з нами».— «Якщо це загр ож ує розлукою з вами,
то я не вчиню цього»,— ск азав я. Тоді одна з дівчат підійшла
до мене, обійняла й зап л а к а л а , промовляючи:
Якби розставш ись, зн ову ми б зустрілися колись,
І нам всміхнувся б долі вид понурий,
Т а я могла би глянути на вас — простила би
Я та л а н у минулий чин його похмурий.

А потім іще продекламувала:
Як підійш ла вона проститися зі мною,
П іднявсь у наш их д уш ах страсті буревій,
З а п л ак ал а вона перлинами, а я —
К оралам и, і р азом все — намисто їй.

Побачивши, що вона плаче, я вигукнув: «П рисягаю сь
Аллахом, я нізащ о не відчиню тих дверей!» Попрощ авсь я з нею,
і всі вони пішли, залиш ивш и мене самого в палаці. А коли
настав вечір, я відкрив першу скарбницю і, ввійшовши д о ­
середини, побачив тут справжній рай: жебоніли потоки,
розливаючись через край, співали птахи срібними голо­
сами, і дерева в саду красувались доходжалими плодами,
як ск азав поет:
Я блука наче б дві барви мають:
Колір лиць к оханих і тих, котрі кохаю ть.

М илувався я айвою і вдихав її аромат, що перевершував
пахощі мускусу й амбри. Б у л а вона така, як ск азав поет:
Всі радощ і з і світу зібр ал и ся в айві,
Щ е й п ер еверш ує усі плоди — сяйна вона.
На к о л ір — зо л от о, і к ругла, наче місяць,
Як мускус, з а п а х в н еї, і см ак вина.

Потім я побачив -абрикос, подібний до відшліфованого
яхонта, краса якого очі вбирає; потім я вийшов з цього
приміщення, зачинивши з а собою двері. А наступного дня,
увійшовши до другої, побачив простору долину, де росли
115

великі пальми і протікав струмок, по краях якого росли троян­
ди, жасмин, майоран, пахуча шипшина, гвоздики й нарциси.
Повівав вітрець над цими квітами, і все тут сповнювалось
їхніх пахощів; мене огорнули розкоші. Вийшовши звідси і
замкнувши за собою двері, я пішов до третьої скарбниці.
Переступивши її поріг, опинився в просторій залі, зас тав л е­
ній квітами, оздобленій різнокольоровим мармуром та кош­
товними самоцвітами; тут були розкішні клітки з райського
дерева й санд ала із пташками, кож на з яких на свій л а д
співала — дрозди, голуби, горлиці, співочі нубійки, солов’ї.
Вмить розвіялися мої клопоти, і я проспав тут до самого ранку.
Д ал і я відчинив двері до четвертої скарбниці і зайшов
до великого приміщення, де було сорок комор з відкритими
дверима. Там я побачив перли, яхонти, топази, смарагди та
багато інших самоцвітів. Т ак а то була краса, що ні словом
сказати, ані пером описати. Мій розум був запаморочений цим
багатством пишноти. «Такої розкоші не знайти і в скарбниці
царя!» — вигукнув я. Д у ш а моя несказанно зраділа, всі мої
клопоти враз іщезли, і я сказав у захопленні: «Тепер я цар свого
часу, і ці багатства, з милості Аллаха, мої, як і сорок дівчат,
у яких, крім мене, нікого немає». І я весь час блукав по скарбни ­
цях, переходячи з однієї в другу, доки не минуло тридцять
д е в ’ять днів, упродовж яких я виходив усі скарбниці, крім тієї,
вхід до котрої був мені заказаний.
Але мене весь час тягло саме до цієї, сорокової, і шайтан,
на моє нещастя, таки спонукав мене відкрити її, за один день
до повернення дівчат. Коли я ввійшов до неї, відчув незнані
мною досі пахощі. І цей зап ах запаморочив мене, я впав і пролеж ав
зомлілий з годину, а потім, скріпивши серце, пішов далі.
Підлога тут була встелена шафраном, і світилися золоті сві­
тильники, і мерехтіли квіти, що пахнули мускусом та амброю
і випромінювали світло. Тут же стояли дві великі куриль­
ниці, наповнені алое й амброю з медом, усе приміщення пропахло
їхнім ароматом. Та побачив іще я, о саїдо моя, коня вороного,
подібного до мороку нічного, і перед ним стояло дві годівниці
з білого кришталю: одна була наповнена очищеним кунжутом,
друга — трояндовою водою з мускусом. Кінь був осідланий
і загнузданий, а сідло його було із черленого золота. П о б а ­
чивши коня, я здивувався і сказав про себе: <3а цим непримінно криється якесь велике діло!»
Ш айтан попутав мене, я вивів коня і сів на нього, але він
не рушав з місця, я торкнув його ногою, але він і далі стояв, тоді
я вперіщив його нагаєм, і він заіржав, видав громоподібний крик
і, розпростерши два крила, злетів зі мною в піднебесся.
Н езабаром він опустився на дах будинку, а потім, скинувши
мене там і хльоснувши мене хвостом по обличчю, вибив моє
праве око, яке й витекло мені на щоку.
Кінь відлетів від мене, а я, спустившись з даху, зустрівся
з тими десятьма сліпими на одне око юнаками, і вони с к а ­
116

зали мені: «Ні привіту тобі, ні пристановища!» — «Ось і я
став такий, як і ви,— мовив я до них,— дайте мені блюдо
9 сажею, щоб я міг почорнити собі лице, і дозвольте посидіти
Серед вас».— «Немає тобі місця серед нас,— відповіли вони,—
Іди звідси!» Вони мене прогнали, і я, опинившись у безіихідному становищі, став роздумувати над тим, що пройшло
Над моєю головою.
Вийшов я від юнаків із засмученим серцем та заплаканим
Оком і потайки говорив собі: «Н апала на мій язик сверблячка,
і зашкодила мені моя балачка!» Отож я поголився й пішов по
іемлях Аллаха, і він сприяв мені, поки не прибивсь я до Б аг д ад а
Сьогодні ввечері.
І знайшов я тут цих двох, що стояли, безпорадні, на вули­
ці. Привітавш ись із ними, я сказав: «Я чужоземець».—
«Ми теж чужоземці»,— відповіли вони. Отак і зійшлися ми,
Троє нас, жебраків, кривих на праве око. Ось така, са їд о моя,
причина того, що я втратив око й поголився.
— П ригладь свою голову й можеш іти,— ск азал а господар­
ка дому.
Але той не йшов. «Не піду, доки не послухаю розповідей
ось оцих!» — ск азав він, показуючи на халіфа й Д ж а ф а р а .
І дівчина звернулася до них:
— Р озкаж іть тепер ви про себе.
Тоді встав Д ж а ф а р і повторив те, що він сказав дівчині-воротарці біля брами. Вислухавши його, дівчина-господиня с к а ­
зала:
— Я дарую вас одного одному.
І всі вийшли, а коли були вже на вулиці, халіф спитав
жебраків:
— Куди ви, люди добрі, н аправляєтеся тепер, коли ж іще
й на світ не благословилося?
— П рисягаєм ось Аллахом, саїде наш, ми не знаємо, куди
податися,— відповіли вони.
— Ідіть у нас переночуєте,— сказав халіф і звелів Д ж а ф а р о ві: — Візьми їх, а завтра приведи до мене, і ми запишемо
їхні історії.
І Д ж а ф а р зробив те, що йому було велено. А халіф пішов
до себе в палац, але сон не приходив до нього цієї ночі,
а як настав ранок, він сін на троні і, коли з ’явились вель­
можі царства, ск азав Д ж аф а р о в і:
— Приведи до мене отих жінок, собак, а так о ж жебраків.
Д ж а ф а р пішов і невдовзі привів їх усіх до халіфа, жінок
завів за ширму і ск азав їм:
— Ми простили вам, бо спершу ви нам виявили милість,
не знаючи нас, але тепер я повідомляю: ви знаходитеся перед
лицем халіфа з нащадків аль-Аббаса, Гаруна ар-Раш іда.
Тож розповідайте йому лише те, що насправді відбувалося.
А коли дівчата почули, щ о говорив Д ж а ф а р від імені вели­
теля правовірних, старш а з них підвелася і мовила:
117

—
О повелителю правовірних, зі мною лучилась таке
пригода, що якби її зап и сати голкою в куточку ока, то вона
була б пересторогою для інших.

Р О З П О В І Д Ь Н А Й С Т А Р Ш О Ї Д ІВ Ч И Н И
— Ось така моя предивна пригода.
Оці дві суки — мої сестри, нас було троє рідних сестер па
батькові й матері, а ці двоє: та, на якій сліди ударів, і та, Lud
зай м ається покупками,— від іншої матері. Коли наш б ать к а
помер, кожна дістала свою частку спадщини, а через кілька днів;
після того умерла і мати, яка залиш ила нам три тисячі динарів]
Отже, кожній з нас дісталось у спадок ще по тисячі динарів.'
Д іставш и посаг, мої сестри, старші за мене, повиходили зам іж ;
Деякий час вони жили вдома, а потім їхні чоловіки накупили то-’
варів і, взявши по тисячі динарів у своїх дружин, виїхали усі
разом, залишивши мене вдома.
Не було їх п’ять років. їхні чоловіки змарнували гроші
й розійшлися з ними, залишивши
їх напризволящ е в
чужих краях. І ось через п’ять років прийшла до мене
старш а сестра в жебрацький подобі; одягнута у рвану сукню
та брудний старий ізар, вона мала такий жахливий вигляд,
що я впізнала її не відразу.
— Що це з тобою сталося? — зап и тал а я.
— О сестро, марнії тут будуть с л о в а ! — відповіла вона.—
С талося те, що записав калам! Така воля Аллаха.
Я послала її до лазні, одягла в нові шати і ск азал а:
— О сестро, ти мені замість батька й матері. Аллах б л а г о ­
словив спадок, який дістався мені, я його збільшила і живу
тепер у достатках. Я і ти — це одне й те ж саме.
Я виявила їй велику милість, і ми прожили д ру ж н о
деякий час, турбуючись про долю іншої сестри. Т а нев­
довзі з ’явилась і вона — у стані ще гіршому, ніж старш а сестра*
І я зробила для неї ще більше, ніж для першої, поділившися
з нею своїми грошима.
Але через деякий час вони сказали мені:
— О сестро, ми хочемо вийти заміж . Н е можемо бути без
чоловіків.
— Голубки мої,— мовила я їм,— не буде з того пуття. Д обрі
чоловіки тепер рідко трапляються. Нічого доладного я не бачу'
в тому, що ви надумали. Спробували ж ви вже того з а м іж ж я !
Але вони знехтували мою думку і так и од руж и ли ся без
моєї згоди. Та все одно я приготувала д л я них посаг зі своїх
коштів і справила їм весільні шати. Побравшись, вони в ід р а зу ж
виїхали зі своїми чоловіками, але прожили з ними недовго. Ті
обібрали їх, як липку, та й здиміли. І вони знову з ’яв и л ися до
мене, майж е голі.
118

- Не осуди нас, сестро! — просили вони упокорено.—
Ти хоч і молодша за нас, але досконаліша розумом! Ніколи ми
більше й не заїкнемося про зам іж ж я! Візьми нас за служниць,
аби мали ми шматок хліба.
— Л ас к ав о прошу, сестри! — с к азал а я їм.— Не маю ж я
нікого дорожчого за вас!
П рийняла я їх і піклувалась про них ще більше, ніж
попередньо. І прожили ми разом цілий рік. А потім захотіло­
ся й мені поторгувати в Басрі. О тож спорядила я великий ко­
рабель, наладнувавш и його товарами, харчовими припасами
та всім іншим, що могло знадобитися в подорожі, й ск азал а
сестрам.
— Побудете вдома, поки я вернуся з подорожі, чи поїдете
зі мною?
— Ми відправимося з тобою,— сказали вони,— бо не можемо
бути без тебе.
Отож поїхали й вони зі мною. Одну половину своїх грошей
я взяла, а другу віддала на збереження, щоб мали вони на
що жити, якби в корабельній авар ії загинули наші товари,
а ми залиш илися живі й повернулись додому.
Ми пливли дні і ночі, і наш корабель, збившися з путі,
попав не в те море, в яке ми направлялись, але до певного
часу не знали про це. Судно швидко мчало під потужним
вітром, і нарешті після десятиденного плавання дозорець,
піднявшись на щоглу, гукнув: «Радуйтеся!» Спустившись на
палубу, він повідомив: «П оказал ося на обрії місто, схоже на го-/
лубку». ’
Ми дуже зраділи цій звістці, і не минуло й години, як
перед нами заб л и щ ал о здалеку місто.
- Як називається це місто, до якого ми наближ аєм ося? —
запитали ми капітана.
— Присягаю сь Аллахом, не знаю! — відповів капітан.
Я вперше попав у це море, ніколи в житті на п лавав по ньому.
Але все обійшлося гаразд. Ви зможете побувати в цьому
місті. Якщо вам удасться вигідно продати свій крам, то п рода­
вайте і закуповуйте інший, а якщо не зможете спродатися, то
ми відпочинемо тут два дні і, поповнивши наші припаси,
відпливемо.
Отож ми пристали до берега, і капітан подався в місто. П о ­
вернувшись через деякий час, він сказав:
— В ставайте й виходьте на берег, подивіться, що заподіяв
Аллах своїм створінням. Остерігайтесь гніву його!
Ввійшовши до міста, ми побачили, що всі його мешканці були
перетворені на чорний камінь, і не було тут ні ж ивої л ю ди н і,
ні живого вогника. Ошелешені цим, ми пройшли ринками
і побачили, що товари, золото і срібло залиш ились не­
доторкані. Ми зраділи з цього, але й побоювалися, чи не
приховано за цим якесь зло. Розійшлись по місту й забули
одне про одного, загрібаючи золото й матерію. Я ж піднялася
119

в замок і побачила, що він гарно укріплений. Зайш овш и до
царського палацу, з а в в а ж и л а , що весь посуд там із золота й
срібла; вбраного в розкішні шати ц аря оточували його при­
дворні, намісники та вазіри. Підійшовши ближче, я поба­
чила, що престол, на якому сидів цар, оздоблений перлами
й дорогоцінними каменями, кожен з яких світився, мов зірка,
а його шати були з парчі із золотим пітканням. Навколо нього
стояло п’ятдесят одягнених в різноманітні шовки мамелюків
з оголеними мечами.
Голова мені йшла обертом від споглядання усього того, потім
я ввійшла до гарему, в одній з його кімнат, де вікна були завішані
вишитими золотом єдвабними заслонами, побачила царицю, ш а ­
ти якої виблискували перлами, а корона була оздоблена різно­
манітними самоцвітами й коштовними клейнодами, а на шиї —
коштовні клейноди й намисто. Весь її одяг і прикраси залишились
незмінними, сама ж вона була перемінена на чорний камінь.
Д ал і я пройшла у відчинені двері й побачила перед собою сходи
0 семи приступцях, піднялась по них і опинилась у світлиці, ви­
кладеній мармуром, убраній гаптованими золотом килимами;
було тут мармурове ложе, оздоблене самоцвітами з двома
ізмарагдами, величиною з гранат, завіш ане запиналом, унизаним
перлами, з-за цього полога струмувало світло; загл янул а я за
ширму й побачила там сяючий самоцвіт, величиною із страусове
яйце, що л е ж а в на підставці й світився, мов свічка, випромінюючи
світло. Покривало на цьому ложі, виготовлене з різноманітних
шовків, викликало подив і захоплення в кожного, хто споглядав
його. Помітила я ще в цій світлиці пломеніючу свічку і подумала:
«Хтось же її засвітив».
І побралась я далі, до інших покоїв, оглядаючи надзвичайну
розкіш і не тямлячи себе від захвату й чудування.
А перед наближенням ночі я захотіла вийти з палацу, але
не змогла знайти виходу і, заблудившися, знову опинилась у світ­
лиці, де горіла свічка. Тоді я сіла на ложе, накинула на себе
покривало і, проказавш и дещо з Корану, н ам агал ася заснути,
але, опанована неспокоєм, не змогла. Опівночі почула, що хтось
читає Коран дуж е гарним, але притишеним голосом, дуже зр ад іл а
й пішла на цей голос. Відчинивши двері приміщення, звідки
долинав цей голос, я побачила, що це молільня з міхрабом,
освітлена лампадам и й свічками. Сидів тут на молитовному
килимку надзвичайно вродливий юнак, а перед ним л е ж а л а
С вящ енна книга, і він читав уголос. Я здивувалась: як це йому
вдалося врятуватись у цій загальній загладі? П оздоровила його,
1 ,він, звівши очі на мене, відповів на моє привітання. «Закл ин аю
тебе тим, що ти вичитав із Священної книги, — зверн улась
я до нього,— дай мені відповідь на моє запитання». Але він
усміхнувся і промовив: «Спершу ти скаж и мені, чого прийшла
сюди, а потім уже я відповім на твоє запитання».
Я розповіла йому про свої придибенції, які ного д уж е зд и ­
вували, і запиі'ала, що сталося з жителями цього міста.
120

— О сестрице, зач екай трохи! — відповів юнак.
Замкнувш и книгу й поклавши її у єдвабний чохол, він за п р о ­
сив мене сісти біля нього. Я придивилась до нього й побачила,
ідо він гарний, мов повний місяць: тонкі риси обличчя, струнка
постать — весь він був, наче вилитий із цукру, як сказано про
нього у віршах:
В небі нічном у зв ізд ар диво зн енацька узрів —
К расеня, щ о хи зувався в ш атах зірчастих вогнів
Кучері чорні Сатурн п одар ував юнакові,
Й мускусні цяточки він чорних родимок навів.
С трельнув із лука С трілець — і вийшли д овгасті повіки.
М арс червонястий йому гарно лице врум’янив
В и дав М еркурій іще слово дотепн е і гостре.
В із ж е Великий від злих поглядів оборонив.
Д у ж е зб ен теж и в сь зв ізд а р тут на красу його дивну
Й він покірно д о зем лі вуста св ої притулив

Аллах великий облачив цього юнака в одяг досконалості,
оздобив його блиском вроди й повабністю пушку на обличчі,
як сказав поет:
Віями, щ о оп ’яняють, струнким його станом,
С трілами віч, що чарівно вціляють н еж дан о, клянусь,
П р уж н істю спини і гострими списами поглядів,
Б ілістю л о б а і ч уба, щ о плоїться зв а б н о ,— клянусь.
Та ще скиданням брів, що сон прогнали з очей м оїх,
Щ о заб о р о н ам и і повеліннями палять н ещ ад н о,— клянусь
Р у ж а м и щік та щ е миртом шовковим пушку вусів,
У см іхом , ротом, д е перли бл ищ ать гарн о,— клянусь.
Вигином ш иї, ч удовою статтю його, і п’янким
Д и х а н н я м , медом уст, щ о яскрять полум’яно,— клянусь.
С тегнам и, щ о так зв абл и в о тремтять у ході.
Тілом , щ о зап ахом вабить д ухм я н и м ,— клянусь.
Ш кірою , мов із єд в а б у , добр істю серця його
І красоти його ди в ом , Господом д ан и м ,— клянусь.
Щ ед р ою вічно рукою , правдою мови його,
Р одом його іменитим та давнім — клянусь.
М ол одик а д уж к а у н ебі, обр ізок то нігтя його;
В блиску тім сон ц е поблякне й р озтан е — клянусь!

Один лише погляд викликав у мене тисячу зітхань, і в cebці моєму за п а л а в огонь. Промовила я до нього: «С аїде мій, роз­
кажи ж мені про те, що я тебе питала!» — «Знай, що це міс^о
з усім його людом н ал еж ал о моєму батькові, цареві, якого бачила
ти на троні, перетворенім на камінь; цариця ж, котру ти таксіж
бачила,— моя мати. Вони були маздакітами, поклонялись вог^ю,
а не Аллахові Всевишньому, клялись вогнем і світлом, жаром
і тінню, небесними світилами. В мого батька довго не було
дітей, і лиш е під кінець життя був посланий йому я. Він ви­

121

ховував мене, поки я не виріс у добрі та щасті. А в нас була стара
жінка, мусульманка, котра таєм н о вірила в А лл ах а і його П р о ­
рока, хоч зовні й дотрим увалась віри, яку в и з н а в а л а місцева
людність. Мій батько д овіряв їй, з огляду на її вірність та
поштивість, і виявляв їй пош анування, яке підкріплювалось його
впевненістю в тому, що вона визнає його віру. Отож коли я
підріс, батько довірив мене тій старушці. «Візьми його,— сказав
він їй,— на виховання і прищепи йому нашу віру». І старушенція взяла мене й навернула до ісламу, навчила мусульман­
ських звичаїв, молитов, я читав Коран і вивчав його напам’ять,
«Не поклоняйся нікому, окрім великого А ллаха»,— н аказу вал а
вона мені. А коли я все те засвоїв, вона сказала: «Дитино моя,
тримай усе це в таємниці і нічого не кажи про це батькові, щоб
він не вбив тебе». О тож я з а т а їв цю справу перед батьком,
а за кілька днів старенька померла. Тим часом мешканці міста
все більше впадали в безчестя, облуду й злочинність. І так грішили
вони, поки одного дня не почули громоподібний голос, який було
чути і здалека й зблизька. «О лю ди,— віщував той голос,—
перестаньте поклонятися вогню і служіть Аллахові, Владиці
Всемогутньому!» І обивателів охопив жах, вони прибігли до мого
батька й запитали його: «Щ о це за голос був такий жахливий,
що страшенно перелякав нас усіх? Ми боїмося!» — «Не л я к а й ­
тесь і не ж а х ай теся ,— заспокоїв їх мій батько,— і не відступайтеся від нашої віри!» Отож серця міщан піддалися на ці умов­
ляння, і вони й далі поклонялись вогню і стали ще більше грі­
шити. Минув рік з того дня, як вони почули той віщий голос,
і він знову пролунав над містом, а потім — і втретє наступного
року, в той самий день. Але наші люди не переставали зай м атися
тим самим, що й досі, а ж поки не впала на них кара Б о ж а .
Одного ранку, на срітанні, вони були перетворені на чорне
каміння разом з їхніми домашніми тваринами. Ніхто з тутешніх
людей не залиш ився в живих, окрім мене. І відтоді я весь час
молюся, пощу й читаю Коран. Мені вж е несила бути тут самому,
не маючи нікого, хто ро зваж и в би мене». І тоді я с к азал а йому,
бувши вж е закохана в нього: «О юначе, чи не згодився б ти
поїхати зі мною до Б аг д ад а? Там ти зміг би познайомитися
з ученими законодавцями, розширити свої знання й поглибити
засади віри. Я буду твоєю невільницею, хоч і мгю своїх рабів
та\ слуг, а так о ж корабель, наладновзний товарами. Д о л я з а к и ­
нула нас у ваше місто, де я побачила дива й зустрілася з тобою».
І $ доти умовляла його, вдаючись до всіляких хитрощів, а ж
наЬешті він погодився.
II
провела я ту ніч біля ніг молодика, не тямлячи себе від
щаістя, яке мене спіткало.
Вставши вранці, ми пішли до скарбниць і набрали там того,
що має малу вагу, але велику ціну, і спустилися з замку в місто,
де зустріли невільників і капітана, котрі вж е мене шукали. П о ­
бачивши мене, вони зраділи і спитали, де я була. Тоді я розповіла
їм, що бачила в замку, та про юнака і причину з а ч а р у в а н н я
122

Людей цього міста і що з ними сталося через гнів Аллаха, і всіх
Дуже здивувало це. А коли мої дві сестри, ось оці суки, побачили

мене в товаристві того молодця, вони позаздрили мені, озлилися
й умислили проти мене підступ. Потім ми піднялись на корабель,
і я була д у ж е рада, особливо з присутності коханого.
Дочекавш ись погожого вітру, ми розгорнули вітрила і ви­
пливли в море. Мої сестри підсіли до мене, і ми почали розмовляти.
«Що ти, сестро, робитимеш з цим гарним парубком?» — спитали
вони мене. «Я хочу одружитися з ним»,— відповіла я. Затим
Я підійшла до нього і промовила: «О саїде мій, хочу я тобі щось
сказати, але тільки ти не переч мені. Коли ми прибудемо в наше
місто, Багд ад , я запропоную себе тобі за служницю — так щоб
ти був мені чоловіком, а я тобі дружиною ».— «Слухаю й корю­
ся!» — відповів юнак. Тоді я повернулась до своїх сестер і с к а ­
зала їм: «Мені вистачить чоловіка, а все багатство, яке ми тут
здобули,— ваш е».— «Ой як же ти гарно вчинила!» — загомоніли
вони. Але все одно зат а їл и злість на мене.
Пливли ми безперестанку під сприятливим вітром, поки
не випливли з небезпечного моря; потім пливли ще кілька днів,
яле перед прибуттям до Басри — коли вже було видно її
будівлі — зас та л а нас ніч. І коли я та юнак заснули, мої сестри
встали, підняли нас разом з постіллю і кинули в море. Юнак
не вмів плавати й затонув, і Аллах судив йому бути в числі му­
чеників; мені ж рокував порятунок, а коли я опинилася в морі,
подарував уламок дерева, за яке я вчепилася. Хвилі понесли
мене й нарешті викинули на берег якогось острова. Тоді я пода­
лася у глиб острова і йшла решту ночі, а коли ж настав ранок,
побачила стежку, а на ній — сліди, схожі на людські. Як зійшло
сонце, я висушила свій одяг, а потім, нарвавши плодів з дерев,
іцо тут росли, попоїла, напилась води і рушила далі стежкою;
незабаром показалось на обрії місто. І раптом я побачила перед
собою змію, що швидко повзла до мене. Видно, вона уж е дуж е
стомилася, бо з пащі в неї вивалився язик, а за нею гнався
дракон, довжиною із спис; змія, втікаючи від нього, вихляла
хвостом то вправо, то вліво, але дракон нарешті ухопив її за
хвіст, і в неї полилися сльози з очей. Мені було ж а л ь її, і я,
вхопивши камінь, кинула його в голову дракона, і той відразу ж
сконав. А змія, розпростерши крила (вона була з крильми),
злетіла в небо і щ езла з моїх очей. Я сіла, здивована цією
проявою, і заснула, зморена.
Прокинувшись, побачила біля себе двоє собак і дівчину,
котра розтирала мені ноги. Я сіла, засоромившись, і спитала
її: «Хто ти, сестрице?» — «Ой, як скоро ти мене забула! — мови­
ла дівчина.— Я — та, кому ти зробила добро й виявила милість,
убивши мого ворога. Я — т а змія, котру ти звільнила від д р а ­
кона,— джинія, а той дракон — джин; він — мій ворог, якби не
ТИ — я загинула б. Коли ти мене в рятувала від нього, я полетіла
на той корабель, з якого теб е скинули твої сестри, перенесла
З нього всі твої б агатс тва до твоєї господи і затопила його. Щ о ж
123

до твоїх сестер, то я з а ч а р у в а л а їх, перетворивши на собак,—
я знала, що вони вчинили з тобою і що юнак затонув». Затим
дж инія взял а мене з цими суками й помчала, піднявшись у по­
вітря, і незабаром опустилася на терасу мого будинку.
Вдома я побачила весь свій скарб, що був на кораблі; нічого
не пропало. Потім джинія с к а з а л а мені: «Заклинаю тебе написом,
викарбуваним на персні в олодаря нашого Сулеймана — мир
йому! — якщо ти не д авати м еш їм по триста ударів кожній
щоденно, я прийду і зроблю з тобою те, що вчинила з ними!» —
«Слухаю й корюся!» — відповіла я. Отож, о володарю правовір­
них, б’ю я їх весь час у такий спосіб і разом з тим милую, й вони
знають, що б ’ю я їх не зі своєї волі, і приймають моє виправдан­
ня. Оце й уся моя розповідь на твоє, володарю наш, з а п и ­
тання.
Халіф був дуж е здивований цією пригодою і мовив другій
дівчині:
—
А тепер ти розкаж и нам, звідки взялися шрами на твоєму
тілі?
І дівчина почала оповідати.

Р О З П О В І Д Ь Д Р У Г О Ї Д ІВ Ч И Н И
—
О повелителю правовірних, по батьковій смерті залиш ився
мені у спадок великий маєток. В иж давш и потрібний строк після
кончини батька, я пошлюбила найзаможнішого у своїм часі
чоловіка. Через рік нашого подружнього життя він помер, і я
успадкувала від нього вісімдесят
тисяч динарів золотом —
ту частку, що н ал еж а л а мені по закону. Отож я стала такою
багатою, що чутка про мене розійшлася по всіх усюдах. Я сп р ав и ­
ла собі десять сукенок, вартістю по тисячі динарів кожна. Одного
разу, коли я сиділа собі вдома, зай ш л а до мене якась бридка
старушенція — з глибокими зморшками на обличчі, рідкими бро­
вами, шолудивим тілом і гнилими зубами, вирлоока, к а п р а в а
й сивоволоса, текло в неї з носа, мала вона зігнутий хребет,
як та, про яку ск азав поет:
Б а б ега з л а 1 Не б у д е милості
На С траш нім Суді цій ворож би тц і.
П ройдисвітка ця сотню мулів блудних
П ровести мож е на павучій нитці.

Підійшовши ближче, стара привітала мене і, поцілувавши
переді мною землю, сказал а : «Сьогодні ввечері я справляю весіл­
л я моїй дочці-сироті, а ми чужоземці в цьому місті й нікого
тут не знаємо. То я хотіла б, щоб ти засл уж и л а собі нагород
Аллаха за добрий вчинок і прийшла до нас на весілля». Потім
стара почала плакати й цілувати мені ноги, проказуючи так о го
вірша:
124

С воїм приходом ви п орадували нас,
Ш ляхетна ця повага нас втіш ає.
Та як підете ви — нам не знайти
Таких, як ви, зам іни вам немає

І я, охоплена співчуттям та милосердям, ск азал а їй: «Гаразд,
приймаю твоє запрош ення з великою охотою,— і додала: — Я від­
крию твою доньку женихові не інакше, як у моїх шатах, оздобле­
них дорогоцінними клейнодами». С тар а зраділа і, впавши мені
в ноги, вигукнула: «Нехай же Аллах винагородить тебе благом
за твоє добро й утішить твоє серце, як ти втішила моє! Але не
вдавайся у витрати й не турбуй себе дорогою послугою, моя
саїдо! Приготуйся, а я під вечір прийду до тебе»,— с к а за л а вона
і, поцілувавши* мені руки, пішла. О тож я встала й почала готу­
ватися, і тільки-но зібралася, прийшла стара і мовила: «О саїдо
моя, прибули вж е до мене міські панії, і, коли я ск а за л а їм,
що ти прийдеш, вони вельми порадувалися й чекають та вигл я­
дають тебе там зараз» . Тоді я встала, загорнулася в ізар і,
взявши з собою своїх дівчат, відправилася в супроводі старушенції. Прийшовши в підметений і побризканий водою з а в у ­
лок, ми зупинилися перед брамою з важкою мармуровою аркою,
за якою стояв здоровенний палац, що поєднував землю з х м а р а ­
ми, а на його дверях були написані такі вірші:
Я — будин ок , що для радості постав тут,
Т о ж мені весел ощ ам служ и ти випада.
П о сер ед мене перли си пле водограй,
Ж у р б у й турботи проган яє враз в ода.
Н авколо ж всюди розквітаю ть р уж і,
Н арциси, канни і пахуча р езед а.

Коли ми підійшли, стара постукала, і двері відчинилися. Ми
ввійшли й опинилися у вбраних килимами сінях, освітлених л а м ­
пами й свічками. Д ал і ми вступили у вистелену шовковими
килимами світлицю, де були розвішані запалені лампи й по­
лум’яніло два ряди свічок. На підвищенні стояло мармурове
ложе, оздоблене перлами й дорогоцінними каменями, а над ними
звисала єдвабна запона із застібками. І з-за тієї запони п о к а за ­
лась дівчина, що ся ял а красою, наче світлий ранок, наче місячна
повня, що на чистому небі постала. Це про неї ск азав поет:
Д о ст ой н а царських ти палац ів і щ едрот,
Як діви, що в Х оср оїв їх хоровод.
Р у м ’яних щік св о їх являєш ти ознаки,
Н емов червона кров бр и зн е от-оті
О зг р абн а і струнка, п овабн а й м л осн оока,—
А ллах тобі б а г а т о так вділив красот!
В ол осся п асем ц е, що на чолі твоєм у,—
Ніч горя, що зій ш л а на днину насолод.

Дівчина встала з л о ж а і звернулась до мене: «Здоровимо
тебе, моя сестро, й л аск ав о просимо. Втішила ти мене і радість
подарувала». І вона промовила оцього вірша:
125

Якби міг знати наш д ім , хто д о нього ввійшов,
То цілував би, ущ асливленим , сліди його ніг
І в за х в а ті б ск азав: «У клінно просимо ми нас
Того, хто щ едрий і л аск ав и й д о пас бути м и 1»

-

Потім вона сіла і с к азал а мені: «О сестрино, є в мене брат —
юнак, вродливіший за мене, котрий побачив був тебе на якомусь
бенкеті, і його серце покохало тебе великою лю бов’ю. Отож
він і домовився з цією бабцею, заплативш и їй, щоб вона пішла
до тебе і, вдавшись на хитрощі, влаш тувала йому побачення
з тобою. Мій брат хоче одружитися з тобою по встановленому
Аллахом та його Пророком закону, а в дозволеному нічого
ганебного немає». Коли я почула це, то зрозуміла, що мене
ув’язнено в цьому домі. «Слухаю і корюся», — відповіла я. Вона
ж зраділа і сплеснула в долоні. Тоді відчинилися двері і увійшов
юнак, в ошатному одягу, стрункий, надзвичайно вродливий,
ніжний, з виточеними рисами обличчя, з лукоподібними бровами
й очима, чародійності яких ніщо не стрима, як ск азав хтось
про нього:
Н еначе м ісяць повний, сяю ть в нього лиия,
І весь він, мов перлина, щ астям промениться.

Гідні Божого благословення слова того, хто проказав про
цього молодика ще й такі вірші:
С творителю краси, А ллахові, хвала!
Й о го д есн и ц я поваб юнаку д ал а.
Ц ей молодик в собі принади всі зібр ав
В чаровую ть лю дей слова його й діл а.
1 врода ця всю сугь його окреслила:
Р оди всь він для д обр а, а не для зла.

Коли я подивилась на молодика, моє серце прихилилось
до нього, і я полюбила його. Він підсів до мене, і ми трохи пого­
ворили, а потім дівчина знову сплеснула в долоні, і враз від­
чинилися двері, в які увійшов каді з чотирма свідками. Вони
поздоровили нас, усілися й написали шлюбну угоду між мною
і юнаком, та й пішли собі. А він сказав: «Нехай же буде б л а ­
гословенна ця наш а ніч! — І додав: — О саїдо моя, поставлю
я тобі одну умову».— «Яка ж це умова, са їд е мій?» — зап и тал а
я. Тоді молодик підвівся, узяв Священну книгу і сказав: «П ри ­
сягни, що ти ні до кого, крім мене, не прихилишся». Я присягнул ася, і він був д уж е втішений цим, обійняв мене міцно, і кохання
до нього оволоділо цілим моїм серцем. Затим було приготовлено
д ля нас вечерю, ми їли й пили, аж поки не настала ніч. Тоді ми
лягли в одне ложе, і він обіймав і цілував мене до самого
ранку.
Так прожили ми цілий місяць. А потім одного разу я попроси­
л а с я в чоловіка піти на базар, щоб купити собі матерії, і він по­
годився. Отож я вдяглася, взяла з собою оту стару, і ми поплен­
тались на торговицю. Там я підійшла до краму молодого купця,
знайомого старої, про якого вона мені сказала: «Він був іще
126

Малим хлопцем, коли помер його батько і залишив йому велике
багатство, тож у нього є різні товари, що б ти не спитала — все
дістанеш у нього. Ні в кого на базарі немає кращ ої матерії,
ніж у цього купця». Потім стара с к азал а йому: «Подай, які
В тебе є найдорожчі тканини д ля цієї гіанії».— «Слухаю й ко­
р ю с я !» — відповів купець. І бабуся почала розхвалювати його,
а я ск азал а: «Не потрібне мені твоє вихваляння. Я маю лише
купити в нього те, що мені треба, й вернутись додому». Тим часом
купець приніс усе, що шукала я, і ми подали йому гроші. Він
же навідріз відмовився взяти будь-яку плату і сказав: «Це
мій подарунок для вас». Тоді я ск азал а старій: «Якщо він
відмовляється від плати, то поверни йому крам».— «На Аллаха,
я не візьму від тебе нічого! — вигукнув він.— Ц е усе — мій
подарунок за один лиш е поцілунок, бо л аска такої молодиці
дорожча мені за усе, що є в моїй крамниці!» — «Поміркуй
тільки, який ти маєш зиск з одного лише поцілунку! — мовила
стара, а потім: — Доню моя, ти чула, що сказав цей купчик?
Нічого з тобою не станеться, як він дістане від тебе один по­
цілунок, зате візьмеш у нього он скільки!» — «Хіба не знаєш,
іцо я д а л а клятву?» — відповідаю їй. А вона: «Д озволь йому
поцілуватися і нікому нічого не кажи! Тоді ніякого лиха тобі не
буде і ти візьмеш н азад свої гроші!» І вона не переставала вмов­
ляти мене до тих пір, а ж поки я не впіймалась у її сільце й не по­
годилась на це. Отож заплю щ ила я очі й зак рил ася від людей
ізаром, і він приклав свої уста до моєї щоки, але, цілуючи, так
гризнув мене, що викусив шматок тіла, і я знепритомніла. А коли
прийшла в себе, то побачила, що леж у в старої на колінах,
а крамниця зачинена. Б а б а почала висловлювати мені свій ж а л ь
і сказала: «Добре, що Аллах відвернув ще більше лихо,— а
потім: — Ходімо додому. Ти вдай, що зан ед уж ала, а я прийду до
тебе й принесу ліки, якими швидко загоїш той укус». Д у ж е
була я занепокоєна й перелякана. Одначе мусила йти додому,
а прийшовши, зая ви л а, що зан ед уж а ла . Тоді прийшов до мене
Мій чоловік і запитав: «Що ж це, саїдо моя, приключилося з тобою
на тій прогулянці?» — «Я нездорова, в мене болить голова,» —
сказала я. Він подививсь на мене, а потім зап ал и в свічку і,
піднісши її до мого обличчя, спитав: «А що це в тебе за вавка
на лиці, та ще в такому делікатному місці?» — «Коли я, з твого
дозволу, йшла сьогодні на торговицю, щоб купити матерії, мене
зачепив верблюд в’язанкою дров, якою був нав’ючений. Справдібо, вулиці тут надто вузькі!» — « З а в т р а ,— ск азав він,— я піду
до намісника й скажу, щоб він повісив усіх місцевих д ро во­
ру б ів!»— «Ради А л л ах а ,— за в о л а л а я ,— не бери гріха на свою
душу! Н асправді я їх ал а на ослі, який спіткнувся, і я, впавши,
Наразилась обличчям на дровиняку й обідрала собі щоку».—
«Завтра я побачу Д ж а ф а р а Б арм акід а й розповім йому цю
придибенцію,— с к азав муж, то він повісить усіх ослятників!» —
«То ти хочеш, щоб з моєї вини були погублені невинні люди? —
спитала я . — Все те, що спіткало мене, сталося з волі А л л ах а».—
127

«Але буде так, як я сказав !» — крикнув він, зірвавшись на ноги.
Я розсердилась і заго в ори л а з ним гостро.
І нарешті, о повелителю правовірних, він усе зрозумів і с к а ­
зав: «Ти порушила присягу!» Він гукнув, і до покою ввійшло
семеро чорних рабів. З а його наказом вони стягли мене з постелі
й кинули на підлогу. Один з них, на повеління господаря, сів
мені в головах і тримав мене за руки, а другий — на коліна й три ­
мав за ноги. Потім підійшов третій — з мечем, і господар ск азав
йому: «Розрубай її, друж е, навпіл, і нехай кожен з твоїх то в ар и ­
шів, що тримають її, візьме одну половину й кине її в Тигр на
поживу рибам! Отаку кару зас л у ж и л а та, що зрадила присягу
й кохання!» С казавш и це, він виповів вірша:
Якщ о ділитим у к охану я з ким -небудь,
У б’ю свою л ю бов, хоча б загин ув у ст р аж д ан н і.
С к аж у: «Вмри б л агор од н о, душ е, бо як ділиш
К охан у з іншим, то нем ає б л а їа у коханні»

Потім ск азав рабові: «Рубони її, Сааде!» І той, оголивши
меча, мовив до мене: «Проказуй визнання віри, скажи, чи маєш
якесь побажання, яке треба буде виконати, бо настав уже кінець
твоєму життю».— «О добрий невільнику, дай мені трохи часу,
аби я виповіла визнання віри й д ал а тобі доручення!» Потім
я підняла голову й побачила, в якому опинилася становищі —
як від найвищого щастя скотилась до найнижчого упослідження.
Полились мені рясні сльози з очей, і я гірко з ап л ак ал а, а мій
чоловік гнівно зиркнув на мене і проказав такого вірша:
С к аж у повійниці брутальній,
Щ о зр ади л а нас в коханні:
Н абр идл а ти нам перш , ніж ми тобі,
Т ож визначилось все зар ан і.

Почувши це, о повелителю правовірних, я з а п л а к а л а і, поди­
вившись на нього, проказала такого вірша:
«П р ощ ай !» — любові ти м оїй ск азав . П рощ ай, прощ ай!
Спокійний ти, в душі ж моїй — зи м а, а не розм ай.
Ти очі п одр уж и в мої з безсонн ям Б ідне сер ц е
Н е втіш иться у ж е ніяк, і ллю ться ч ерез край
С ліз руч аї — не приховать іх від лю дей ..
К олись у вірності ти клявсь — тепер ж е все гай-гай!
Тоді дитям бул а я і кохатись щ е не вміла
Тепер лю битися б — так ні! О доле, не карай!
А ллахом прошу: як помру, то напиш іть на гробі:
« З а к о х а н о ї тіло тут» — л еж и і спочивай!
К ого печаль здол ала, м ож е, той прийде сю ди,
Хоч на могилі щирий ж ал ь відчує він нехай

Виповівши вірш, я заплакала, а мій чоловік, вислухавш и
мене й побачивши, що я плачу, ще більше розгнівався і про­
мовив:
Не кинув я д р уж и н у через примхи,
А гріх її це викликав р озстан ня.

128

Д р у ж к а їй хгілось залучить д о нас,
Та не плямую ть д р у ж б о ю кохання.

Коли він це ск азав , я знову за п л ак ал а й почала волати
до його милосердя, думаючи: «Упокорюся перед ним і, може,
вблагаю його, щоб він хоч залишив мене при житті, коли б навіть
1 заб р ав увесь мій маєток». Я тяж ко бідкалась перед ним і про­
казал а такого вірша:
П раведн и й б у в би — то д уш у б не сповнював болем .
С у д ж е розлуки не був безстор он нім ніколи
Ти звалив тягар лю бові на мене,
Та вж е гнуть навіть шати тіло моє кволе.
Д и в о не в тім , що б езс л а в н о загин у я ,— в іншім:
З а щ о так тя ж к о вкарала мене люта доля?

Виповівши вірш, я з а п л а к а л а ще дужче, а мій чоловік поди­
вивсь на мене й почав голосно лаятися й проказав такого
вірша:
Ви лишили мене, і для вас я погас.
А так ж е я кохав і очима вас пас
Щ о ж , лиш или ви нас — то і вас ми залиш им:
Хай нам б у д е б ез вас, як бул о вам б ез нас
Інших зн ай дем собі — ви ж знайш ли собі інших!
Та вина за розрив хай л я гає на вас.

П роказавш и вірша, він гримнув на раба і ск азав йому:
«Розрубай її навпіл і позбав нас від неї, не потрібна вона нам
зовсім». І поки ми сперечалися віршами, о повелителю п рав о­
вірних, і я все більше переконувалася в неминучій загибелі, вру­
чивши себе великому Аллахові, ввійшла та старушенція, кинула­
ся в ноги господареві й, поцілувавши їх, з а п л а к а л а і промовила:
«О дитя моє, зар а д и того, що я виховувала й д о гл я д а л а тебе,
помилуй цю жінку! Не вчинила вона такого гріха, який би потяг
за собою смертне покарання! А ти — людина молода, і я боюся
за тебе, якщо ти вчиниш гріх щодо неї. Сказано-бо, кожний
убивця буде убитий. Що таке ця брудна жінка? Зали ш її і ви­
кинь зі свого серця й голови». Стара за п л а к а л а і до тих пір не
відставала од нього, поки він не поступився. «Я прощаю ї ї , —
сказав він,— ал е неодмінно мушу залишити на ній карб, який
було б видно до кінця її життя!» Потім він велів невільникам,
щоб роздягли мене, приніс айвового прута і почав ним лупцювати
мене так сильно, що думала, не виживу вже, він люто ш м агав
мене по плечах і боках, аж нарешті я зомліла. Тоді він н ак а зав
своїм невільникам, щоб вони під проводом бабці віднесли мене
до моєї родинної господи й покинули там. Так було й зроблено.
І я пролеж ала вдома непритомна до ранку. Тоді почала гоїти
свої рани всілякими мазями та зіллям і нарешті вилікувалась,
але на моїх боках, як ти бачив, залиш илися шрами від тих
побоїв. Чотири місяці я б у л а прикута до постелі, а коли оду­
ж ала, пішла до того будинку, де скоїлася зі мною ця біда, і по­
бачила, що весь завулок був зруйнований, а на місці будинку
П

І 21

129

громадилась купа брухту. І я не могла зрозуміти, що тут т р а ­
пилося. Потім я подалась д о моєї сестри, з якою ми рідні по
батькові, й побачила в неї ці дві чорні собаки. Я привітала
її і розповіла їй про все те, щ о зі мною сталося, і вона ск азал а
мені: «О сестро, нікому щ е не вдалося уникнути мінливості
долі. С лава Богу, що ти ж и в а залишилась». І вона проказала:
Таке ж иття Т ерп л яч е зн ось удари долі, страх,
Я кщ о не таланить тобі в лю бові чи грош ах

Потому вона розповіла мені про себе та про те, що в неї
зай ш ло з її рідними сестрами і чим це скінчилося. І відтоді
зам еш кали ми разом і навіть не заїк а л и с ь про одруження.
Згодом до нас приєдналась іще одна наша сестра по батькові,
та, котра щодня зай м ається покупками — ходить на торговицю
й закуповує нам харч і все, що потрібно. І так ми прожили до
вчорашнього дня, коли наш а сестра, за своїм звичаєм, пішла
на б азар і повернулась додому з носієм. Потім, увечері, попро­
силось до нас троє жебраків, а пізно вночі — троє купців
з Мосула. Усім їм ми поставили умову, але вони порушили її.
Проте ми не покарали їх, а, розпитавш ися в них, хто вони та звід­
ки, відпустили їх. А тільки-но настав день, нас припровадили до
тебе. Оце й усе, що ми мали розповісти тобі.
Халіф був д уж е задоволений цією розповіддю і звелів з а ­
писати її і зберігати в скарбницях. А затим він зв ер н у вся до
першої дівчини: «Чи знаєш ти, де з а р а з та джинія, котра з а ­
ч акл увал а твоїх сестер?» — «О повелителю правовірних, вона
д а л а мені трохи свого волосся і ск азал а : «Якщо я буду потріб­
на тобі, спали з нього одну волосину, і я відразу ж з ’явлю ся до
тебе, хоч би була я а ж за горою К аф » .— «А принеси-но мені
те волосся»,— звелів халіф. І дівчина принесла його, тоді халіф
спалив волосину, і всі н араз почули тріск, гуркіт, і відразу ж
з ’явилась та джинія. Б ула вона мусульманка, отож ск а за л а :
«Мир тобі, наміснику Аллаха!» — «Нехай і тобі буде мир та
благословення Аллаха!» — відповів халіф. «Знай, що ця дівчина
вчинила благородно,— мовила д ж и нія,— і я неспроможна вин а­
городити її сповна. Вона врятувала мене від смерті, вбивши
мого ворога, а я, побачивши, що вчинили з нею сестри, поклала
собі за обов’язок помститися на них за неї. Спершу я хотіла
вбити їх, але оскільки дівчині це в аж к о було б винести, то я з а ­
ч арув ал а їх у собак. Одначе, якщо ти того баж аєш , повелителю
правовірних, я звільню сестер цієї дівчини з поваги д о тебе
і до неї, ад ж е я мусульманка».— «Так, відчаклуй їх,— мовив
халіф ,— а потім ми займемося справою тієї дівчини, котра була
побита. Якщо сказан е нею виявиться правдою, то я покараю
того, хто її скривдив».— «О повелителю правовірних,— с к а з а л а
дж и н ія,— ось я звільню цих і в к аж у тоді того, хто скривдив
ту дівчину і взяв її гроші. Це найближча тобі людина».
Затим джинія взял а чашку води, проказала над нею з а ­
клинання і покропила цією водою писки собакам, промовивши:
130

«Поверніться до ваших попередніх людських постатей!» І суки
знову стали дівчатами. А потім дж инія сказала: «Володарю
правовірних, тим, хто побив цю жінку, є твій син аль-Амін».
і далі дж инія розповіла халіфові про все те, що спіткало цю дів­
чину. Він був д уж е здивований цим і сказав: «С лава Богу, що
він допоміг відчарувати дівчат і вручив мені долю всіх цих сестер!
Присягаюсь Аллахом, я звершу справу, яка буде увіковічена
в записах!» Потім він покликав до себе свого сина аль-Аміна
і спитав його про справу другої дівчини. І той розповів йому
все, як було.
Нарешті халіф звелів привести суддів та свідків, а так ож
Трьох жебраків, з якими спізнався вночі. Першу дівчину та її
двох сестер, що були зачакловані, він видав зам іж за жебраків,
Котрі, як виявилось, були царями. Халіф зробив їх своїми при­
дворними і, призначивши їм ж а л у в ан н я та забезпечивши їх усім
Необхідним, поселив у Багдадськом у палаці. Дівчину ж, яку було
побито, повернув своєму синові аль-Амінові, подарував їй багато
грошей і н ак а зав відбудувати їхній будинок ще кращим, ніж
Він був досі. Сам же халіф пошлюбив ту дівчину, котра з а й м а ­
лася покупками, і спав з нею наступної ночі. А коли настав ранок,
він виділив їй будинок і призначив утримання та невільницю
для послуг.
Великодушність халіфа, його доброзичливість і мудрість
викликали подив і захоплення в народі. Сам же він велів усі
ці розповіді записати і в скарбниці заховати.

ВАЗІР НУР АД-ДІН
ТА ЙОГО БРАТ

--ФНК

Ж и в колись в єгипетській землі султан, добрий та справедливий
до своїх краян, який любив бідняків, зн ався з ученими й зач и ­
тувався книгами священними; і був у нього вазір — мудрий, д о ­
свідчений правитель, миру і справедливості ревнитель — у вельми
похилому вже віці, котрий мав двох синів, що взяли вроду
від місяця, а стрункість — від ясенів. Старший н азивався Ш амс
ад-Дін М ухаммад, а менший — Нур ад-Дін Алі. Особливо
виділявся вродою менший, дуже любили його люди, і сл ав а
про нього ширилася всюди, навіть жителі інших країв приїздили
в землі цього султана, щоб полюбуватися на красу ю нака.
І, побачивши його, вугукували: «Хвала!» — «Осанна!».
Та раптом вазір помер, і, тяж ко опечалений цією втратою ,
султан виявив милість до його дітей, приблизне їх до себе, обдарував і сказав: «Ви на місці вашого батька, і хай заспо ко їться
д уш а ваша». Брати, зрадівши, поцілували перед султаном землю
і через місяць ж алоби по батькові приступили до ур яд у в ан н я
на посаді вазіра, наділені владою, яка була в руках їхнього
батька. Коли султан подорожував, один із них суп роводж ував
його.
І ось певної ночі, перед тим як у таку мандрівку мав відбути
старший з братів, вони розмовляли.
132

— О брате мій, я хочу, щоб ми з тобою одружилися в один
вечір,— ск азав старший брат меншому.
— Гаразд, брате мій, нехай буде так, як ти волиш,— мовив
молодший, і вони погодилися на цьому.
А потім старший ск азав меншому:
— Якщо захоче того Аллах, ми ввійдемо до наших наречених
в одну ніч, і вони народять в один день, і, як буде на те воля
Божа, у твоєї дружини знайдеться хлопчик, а в моєї — дівчинка,
і ми одружимо їх, і стануть вони чоловіком та жінкою.
— А який, брате мій, хочеш ти взяти у мого сина викуп
за твою дочку? — спитався Нур ад-Дін.
— Я візьму за мою дочку в твого сина три тисячі динарів,
три сади та три села,— відповів Ш амс ад-Д ін,— не годиться-бо
укладати шлюбну угоду без цього.
— Що це за здирщина?! — вигукнув Нур ад-Д ін.— Т а ж ми
брати і, по милості Аллаха, вазіри на однаковому становищі.
Годилося б тобі запропонувати свою дочку моєму синові без
приданого, а якщ о вже воно необхідне, то призначити щось там
лиш про людське око. Ти ж знаєш, що чоловіча стать достойніша
жіночої, і мого сина ставитимуть вище за твою дочку.
— А що ж у ній поганого? — запитав Ш амс ад-Дін.
— А те, що не зробить вона нам честі,— мовив Нур адД ін,— і не прибуде нам через неї знатності серед вельмож. Ти
хочеш учинити зі мною так, як один чоловік зі своїм приятелем,
коли той звернувся до нього з проханням. «Ради Бога, ми
вволимо твою просьбу,— ск азав той чоловік своєму то в ар и ­
шеві,— але то буде зроблено завтра». І тоді той, що прохав,
відповів:
Як обіцяли й на зав тра відклали,
М ож на вваж ати : з ганьбою прогнали

— Я бачу, що ти дуриш мене та вивищуєш свого сина над
моєю дочкою,— сказав йому Ш амс ад-Д ін.— Без сумніву, ти
бідний на розум, і немає в тебе шанобливості. Згад у єш про
розподіл вазірства, але я поділив з тобою владу тільки з ж алю
до тебе, щоб ти був помічником мені та щоб не о б раж ати тебе.
І раз ти каж еш подібні слова, то, присягаюсь Аллахом, не віддам
я свою дочку за твого сина, хоча б ти дав за неї стільки з о ­
лота, скільки вона важить.
Почувши таке від свого брата, Нур ад-Дін розсердився
на нього і вугукнув:
— Я й сам не збираю сь одружувати свого сина з твоєю
дочкою!
— Не потребую я такого зятя! — сказав Ш амс ад-Дін.
— Якби мені оце не від’їж д ж а ти , то провчив би я тебе як
слід, але начувайсь, як повернуся з подорожі, покаж у тобі,
чого достойна моя гід кість!
На цю братову балачку Нур ад-Дін так роз’ярився, що а ж
світ йому потемнів ув очах, але він не подав виду, як йому
133

прикро було чути таке, і провели вони решту ночі нарізно. А вран­
ці султан відправився в подорож у напрямку пірамід, і вазір
Ш амс ад-Дін супроводж ував його.
Щ о ж до брата його Н ура ад-Д іна, то він провів ніч у ве­
ликому гніві, а вранці, сотворивши молитву, подався до своєї
скарбниці й узяв звідти торбинку золота. І, згадавш и , як брат
зн еваж и в та принизив його, він проказав такого вірша:
В мандри іди — зн ай деш тому, що кинув, зам ін у
В праці ж иви, бо солодкий він, тр уд б е з упину.
Щ астя не м аєш , а тільки біди тут набрався —
В краї чуж ім для талан тів зн ай ди батьківщ ину.
Води стоячі псую ться — з цим кож ен спізн ався,
Води ж текучі ож и в л я ть лю дину й рослину
Сяючий місяць за хм ари якби не хов ався ,—
Очі його не шукали би к ож ну хвилину.
Л ев , якби в лігві си дів, то їд и б не н адбав ся ,
Стріли, не вийш овш и з луків, не мчали б невпинно.
Д ес ь в піску й зл ото — непотріб, щ о там зав ал я в ся ,
Н авіть р ай -д ер ев о вдом а — нікчемна дровина
Цінний десь камінь, який ні у чім не п р и д а в с я ,Те, щ о ним нехтуєм тут, там із див дивовина.

Затим Нур ад-Дін н ак а зав одному зі своїх слуг приготувати
до подорожі нубійського мула, і став цей мул, мов наречена,
з якої спала запона: золоте сідло, з індійської криці стремена
і гідна Хосроїв попона. Д ал і Нур ад-Дін звелів покласти на мула
оксамитовий підсідельник та молитовний килимок, під яким він
підвісив торбинку з золотом, і ск азав своїм слугам та рабам :
«Я хочу прогулятися за містом, поїду в бік аль-Калью бії, проведу
три ночі поза домом, і щоб ніхто не рушав за мною, тяж к о в мене
на душі».
І він хутко сів на мула та й виїхав з К аїр а в напрямку
пустелі. Не настав ще й полудень, як він уж е приїхав до міста
Бельбейс. Зупинившись тут, він спішився, щоб відітхнути й
дати спочинок мулові. А потім підживився і, докупивши собі
харчу та корму для мула, вирушив до пустелі. І вночі добувся
вже до міста, ім’я якому ас-Саідія, й зупинився там у заїзд і,
попоїв, а потім, розіславши килим і взявш и під голову торбинку,
поклався спати; в ньому все ще нуртував гнів.
Отак він провів у цьому місті ніч, а вранці осідлав мула
й попрямував далі. Прибувши до міста Алеппо, зупинився на
з а їж д ж о м у дворі й пробув там три дні. І нарешті прибився до
міста Басри, сам того не відаючи, й зупинився в хані. Зн явш и
з мула торбинку і розправивши на ньому попону, віддав його
при повній збруї прислужникові хану, щоб він поводив його,
і той повів мула на вулицю.
І трапилось так, що саме на той час вазір Басри сидів біля
вікна свого палацу й побачив мула у цінній збруї, яка була на
ньому, і вирішив, що цей мул належить якомусь султанові або
134

вазірові. Довгенько дум ав він про це, дивуючись, а потім .сказав
котромусь із своїх слуг:
— А припровадь до мене отого з мулом.
Тож пахолок пішов і привів того чоловіка, який, виступивши
вперед, поцілував землю перед старим вазіром.
— Хто власник цього мула і які його прикмети? — запитав
його вазір.
— О мій с а їд е ,— відказав той,— власник цього мула —
юнак з прекрасними рисами, ідо, мабуть, належить до купецького
стану, відзначається-бо він благородством та достойністю.
Почувши це, вазір з а р а з ж е піднявся і, подавшись до хану,
розшукав там цього юнака. Нур ад-Дін, побачивши вазіра, миттю
встав і привітався з ним. Вазір зліз із коня, обійняв юнака
й посадовив біля себе. Затим спитався:
— Звідкіль ти, парубче, прибув і чого б аж аєш ?
— О володарю,— відповів Нур ад-Д ін,— я син колишнього
каїрського вазіра, але батько мій переселився вж е в лоно вели­
кого Аллаха.
І Нур ад-Дін розповів вазіру про те, що з ним сталося,—
все від початку до кінця, і додав:
— Я вирішив нізащо не повертатися, поки не об’їду всі країни
й міста.
— О дитино моя,— ск азав на це вазір,— даси серцю волю —
заведе в неволю. Землі теперечки спустошені, і я боюсь, аби
не спіткала тебе зл а доля.
Потім вазір звелів покласти на мула юнаків скарб і повів
Нура ад-Д іна з собою до своєї домівки. Поселив його в гарному
приміщенні, виявляв до нього увагу й милість і д у ж е полюбив
його.
— О дитино моя,— ск азав він йому одного р азу,— я вж е с т а ­
рий і в мене немає дітей чоловічої статі, але Аллах послав мені
дочку, рівну тобі по красі. Я вж е відмовив багатьом її женихам,
але ти припав мені до вподоби; чи не згодишся ти взяти її собі
за невільницю, щоб вона слугувала тобі, а ти був би їй
чоловіком? Якщ о пристаєш на це, я піду з тобою до султана
Басри й скажу: «Ось син мого брата!» — і зроблю так, що ти
будеш призначений вазіром на моє місце, а я сидітиму вдома,
яко старий чоловік.
— Слухаю й корюся! — відповів вазірові Нур ад-Дін, схи­
ливши перед ним голову.
Вазір зрадів і н аказав своїм слугам приготуватися до учти
й опорядити велику залу, де зазвичай справляли весілля вель­
можі та еміри. Потім він зібрав своїх друзів і сановних достойників
царства та басрійських купців. А коли вони з ’явилися, ск азав
їм:
— У мене був брат, вазір в єгипетських землях, і Аллах
послав йому двох синів, а мені, як ви знаєте, дочку. Т ож мій
брат заповів мені видати за м іж мою дочку за одного з його синів,
і я згодився на це; а коли настав час видавати дочку зам іж ,

135

він прислав одного зі своїх синів, присутнього тут ось оцього
юнака. І коли- він прибув до мене, я вирішив укласти його
шлюбну угоду з моєю дочкою, і він увійде до мого дому.
Це ж таки буде краще, ніж мати за зятя когось із чужих. Якщо
він захоче, то залиш иться зі мною, а ні — то я відправлю його
з моєю дочкою на його батьківщину.
— Ти добре вирішив! — гукнули всі й подивились на юнака;
він їм сподобався. Тоді вазір кликнув свідків та суддів, і було
зроблено шлюбний запис, потім запалили куриво, гості випили
солодкого трунку і, побризкавш ись трояндовою водою, розі­
йшлися. А вазір велів своїм слугам відвести Нура ад-Д іна до
лазні. Послав йому нові гарні шати, рушники, келихи, куриль­
ниці й усе те, що йому було потрібне в цьому випадку. І коли
Алі, вийшовши з лазні, одягся в нове вбрання, він був, як місяць
уповні. Потім він сів на мула й поїхав до палацу вазіра. Ввій­
шовши до нього, поцілував йому руки, а вазір піднявся і, при­
вітавши його, сказав:
— Іди сьогодні ввечері до своєї дружини, а за в тр а ми підемо
з тобою до султана, і я сподіваюся для тебе від Аллаха усякого
блага.
І Нур ад-Дін пішов до своєї дружини, дочки вазіра, й про­
вів з нею ніч. Ось що було з Нуром ад-Діном.
Що ж стосується його брата, то коли він повернувся з по­
дорожі, в якій супроводж ував султана, і не застав удома брата,
почав розпитувати про нього слуг, і йому сказали:
— Того ж дня, коли ти поїхав із султаном, він сів на мула,
прикрасив його святковою збруєю і сказав:
— Я їду в сторону аль-Калью бії і кілька днів мене не буде
вдома. У мене тя ж к о на душі, і нехай ніхто з а мною не йде!
І відтоді ми не маємо ніяких вістей про нього.
Вельми заж у ри в ся Ш амс ад-Дін зникненням брата і ск азав
собі в душі: «Все це тільки через те, що я на нього в той вечір н а ­
кричав! Він глибоко перейнявся цим і подавсь у світи. Неодмін­
но треба знайти його!»
Отож він поклопотався про це перед султаном, і той написав
грамоти та послав поштових гінців до своїх намісників у всіх
землях. Але відправленим на пошуки людям не вдалося напасти
на слід Нура ад-Д іна, і вони повернулися ні з чим.
І Ш амс ад-Дін, втративши надію знайти свого брата, ск азав
собі: «Я переступив межі у розмові з братом відносно шлюбу
наших дітей. О, якби цього не було! Все те сталося через мій м а ­
лий розум та необачність».
А через деякий час він посватався до дочки одного з к а їр с ь ­
ких купців, уклав шлюбну угоду з нею і ввійшов до неї, як до
дружини. І трапилось так, що це відбулося тієї самої ночі, коли
Нур ад-Д ін увійшов до своєї дружини, дочки вазіра Б ас р и ,—
і це сталося з волі Аллаха великого, аби здійснилося те, що
він зичив рабам своїм.
І відбулося саме так, як зичили собі брати,— ввійшовши
136

одночасно в тяж у, дружини їхні народили: Ш амса ад-Д інова —
дочку, кр ащ ої за яку не було в Каїрі, а Нура ад-Д інова — хлоп­
чика, кращого за якого не бачили у ті часи. С казав про нього
поет:
Який ж е він гарний1 Ч уприна його та чоло —
То темінь і день, чорний камінь і сяйне срібло.
І то не б ід а , що родим ка на білій щоці:
Б ез ц яток-відзнак в анемонів краси б не б у л о 1

А інший сказав:
Якби з ним К расу порівняти хтось м іг,—
К раса опустила б очі смутні.
Спитали б: «К расо, ти стрічала таких?» —
К раса б о д к а за л а , шаріючись- «Н і!»

Нур ад-Дін н азвав сина Гасаном Бадр ад-Діном, і дід його
дуже зрадів йому й улаш тував урочисті учти, гідні царських
дітей. А потім вазір Басри узяв Нура ад-Д іна і привів до султана,
і Нур ад-Дін, підійшовши, поцілував перед ним землю. Був він
красномовний, з твердим серцем, прегарний, і усміх його був якнаймиліший; привітавшись, він проказав такі вірші:
С а їд е , буд ь ж е ти за в ж д и у радощ ів полоні,
Д ок и світло й тьма є на зем ном у лоні.
Тільки-но заход и т ь мова про твої учинки —
Ч ас танц ю є, й дол я плещ е у долоні.

А потім іще:
Він увів сп раведл ивість могутньою силою,
А д о нього ж ж иття видав алось могилою.
В сі ми дякуєм л аскам його, та не ласки то рук —
О кеан, щ о нас ніж ить всіх теплою хвилею.
Й ом у пальці цілую — не пальці то — ключики
Щ едр их благ, ними всіх нас він гойно так милує.

Султан піднявся їм назустріч, подякував Нуру ад-Дінові за
його зичення й запитав у вазіра:
— Хто цей молодець?
— Ц е син мого б р а та ,— ск азав вазір.
— А чого ж ми нічого не чули про нього? — зап и тав султан.
— О володарю мій, султане,— ск азав вазір,— був у мене
брат, вазір в єгипетських землях, який помер, залиш ивш и двох
синів, старший з них сів на його місце вазіром, а ось цей, мен­
ший, прибув до мене. Я ж раніше заприсягнувся, що віддам свою
дочку тільки з а нього, і коли він приїхав, я одружив його з нею.
Він юнак, а я вж е старий — недочуваю, і кмітливість моя вже
не та — то я хотів би, щоб наш владика султан настановив його
на моє місце. Цей молодець гідний сану вазіра, позаяк володіє
несхибністю міркування т а передбачливістю, а не лише тому,
що він мій племінник і-зять.
Султан подивився на Нура ад-Д іна, і той припав йому до
серця, отож він п ож ал у в ав йому те, чого допоминався вазір.
А висунувши його на високий державний пост, н ак а зав дати
137

йому розкішний одяг, та, крім того,— мула зі своєї стайні і при­
значив йому утримання та винагороди. І Нур ад-Дін, поцілувавши
султанові руку, вирушив з тестем до свого маєтку. Обидва були
д уж е раді й розцінювали це як щасливу долю новонародженого
Гасана. Наступного дня Нур ад-Дін пішов до султана і, поці­
лувавш и перед ним землю, проказав вірш:
Хай ж е щ астя т еб е зн ову й знову пригорне,
Хоч чатую ть т еб е вороги лихотворні
Хай ж е дні т в о ї будуть щ асливі та білі,
Н у, а дні ворогів твоїх чорні-пречорні

Тоді султан показав йому на вазірське крісло. Нур ад-Дін
сів та й узявся до урядування. Почав розбирати скарги та позови
підданих, як звичайно роблять те вазірй. Султан спостерігав
за цим і тішився виваженістю його рішень, його розумом, кмітли­
вістю й розторопністю. О тож султан полюбив молодого вазіра,
і той прихилився душею до свого володаря. А Нур ад-Дін
порадував удома тестя розповіддю про те, що було. О так вони
й заж или. Тесть виховував Гасана, а Нур ад-Дін так ревно
виконував обов’язки вазіра, що не зал и ш а в султана ні вдень ні
вночі, і володар підвищив йому утримання та побільшив н а ­
городу. Отже, статки Нура ад-Д іна зростали. З ’явилися в нього
кораблі, які відбували в плавання з товарами від його імені,
накупив багато рабів та невільників, маєтків, зрошувальних
земель та садів.
А коли його сину Гасанові виповнилося вже чотири роки,
помер його дід. Нур ад-Дін вл аш ту вав йому пишний похорон.
А після того сам зай н явся вихованням сина; і коли тому минуло
сім років, до нього було приставлено вчителя з дорученням
навчити хлопця читати, дати йому освіту і добре виховати його.
Згодом під проводом учителя Гасан навчився читати й зас во ю ­
вати з книг корисне; далі оволодівати став науками, протягом
кількох років вивчав Коран, і прибувало йому знань, а о дночас­
но — й краси, він підріс і виструнчився, як ск азав про нього
поет:
В ід краси його — в місяця сяй во злотисте.
Щ ік його анемони — то сон ц е іскриться.
Н іби в се б е він вроду ввібрав сьогосвітню ,
То ж все гарне — красою його промениться.

Виховувався Гасан у батьковому палаці і не виходив звідти,
поки не виріс.
Одного разу батько вдягнув його в розкішні шати і, поса­
довивши на одного з найкращих своїх мулів, вирушив з ним
до султана, і коли вони прибули до нього, той подивився на Б ад р а
ад -Д іна Гасана й уподобав його. А коли Гасан п р о їж д ж а в міс­
том, люди були вражені його вродою і сиділи на його шляху,
очікуючи, коли він поїде назад, щоб помилуватися на його вро­
ду, подібної якій не бачила наша планета. Втілилися в ньому
слова поета:
138

З в із д а р у небі хтів побачити Близнята —
А вбачив красеня, що вбрався в пишні шати.
С у зір ’я це ясне так р ад існ о зася л о,
Щ о юнакові шаги заяск ріли , мов агати.
С атурн подарував йому волосся чорне
Й родимочки, яких ні з чим не порівняти
Яскравий М арс йому п орум ’янив обличчя,
С трілец ь ж е стріли з віч навчив його пускати.
Д а в зо р у гостроту М еркурій, Віз ж е в небі
В ід зл о го ока взявсь його охороняти.
З б ен т е ж и в с я зв ізд а р , як ю нака побачив,
І, впавши перед ним, став зем лю цілувати.

А коли хлопцеві сповнилося вісімнадцять років, його батько,
вазір Нур ад-Дін, зан ед у ж а в і, покликавши свого сина, ск азав
йому:
— О дитино моя, знай же, що цей світ — обитель тим ч асо ­
ва, а там — ж иття вічне. Я хочу дати тобі деякі напучення;
зрозумій же, що я тобі скажу, і спрямуй на це свій розум.
І він почав навчати його гарного поводження з людьми та
передбачливості, а потім Нур ад-Дін, згадавш и рідного брата
і рідні місця та землі, зап л а к а в від болю розлуки з батьківщиною.
Потім витер сльози і виповів такого вірша:
П р о щ о говорить, як розлука між нами?
П одати сь якими в розп уці стеж кам и?
Чи, м ож е, гінця зам ість себ е послати,
Щ о здатн ий про пристрасть ск азати словам и?!
Терпіти? А л е ж , після втрати лю бові,
Н едовго нам зем лю топтати ногами.
Існуєм на світі в ж урбі та п ечалі,—
І наші обличчя залиті сльозам и.
Д а в н о ти піш ов, зник з очей м оїх, лю бий,
Та в серц і моєму ж ивеш ти роками.
Чи стрінем ось? Клятву свою не л ам аю ,
Хоч різними йдем о в ж итті ми ш ляхами:
Чи, м ож е, за б у в ти про ту, що ри дає,
Навіки за к о х а н а в т еб е б е з тями?
О днак, я к щ о зн ову зв ед е нас к оханн я ,—
З га д а єм док ор и , здри гн ем ось серцям и.

Потім батько сказав синові:
— Перше ніж я розлучуся з тобою, мій сину, ск аж у тобі ось
що: є в тебе дядько, вазір у Каїрі, якого я покинув і від’їхав без йо­
го відома. Візьми, сину, папір і запиши те, що я тобі оповім.
Тоді Б ад р ад-Дін Г асан узяв згорток і став записувати на
ньому батькову розповідь про все те, що з ним скоїл ося,— від
початку до кінця. За п и са в він час батькового весілля і день,
коли він прийшов до дочки вазіра, а також час його прибуття
до Басри й зустрічі з вазіром, і те, що до дня батькової смерті
не було йому ще й сорока років.
139

— Ось мій лист до нього, і тепер уже Аллах замінить мене
йому,— закінчив він, а потім згорнув аркуш і, запечатавш и його,
сказав: — О дитино моя, Г асане, зберігай цей заповіт, бо в ньому
зазначено твоє походження, рід та плем’я, а як буде тобі скрут­
но, вирушай до Єгипту й зап и тай там свого дядька, вітай його
від мене й повідом, що я помер на чужині від туги по ньому.
Б адр ад-Дін узяв цей папір і, загорнувши його у навощену
тканину, заш ив між підкладкою та верхом такії, яку носив під
тюрбаном, і весь час п лакав по батькові, з яким він розлучався
в такому молодому віці. Затим Нур ад-Дін сказав синові:
— Я дам тобі п’ять настанов. П ерш а з них: не заприязнюйся близько ні з ким — і врятуєш ся від зла, тому що порятунок
в усамітненні. Не гостюй ні в кого і не води ні з ким справ.
Слушно-бо сказав про це поет:
Не ж ди л ю бові нині, сину, ні від кого,
В скрутну годину др уг не стане у пригоді
Ж иви ти сам отою , не довіряй ніком у,—
П о р а д у д ав ж иттєву я тобі, та й годі

Д руга: не кривдь, сину мій, нікого, тому що доля тебе скрив­
дить. Вона один день за тебе, другий — проти тебе, і земне
життя — це позичка з обов’язковим поверненням. Поет ск азав
про це:
Не квапсь доскочити того, чого б а ж а єш ,
Р оби д о б р о , в лю дей щ об л аску засл уж и ти
У сяку силу Б ож а з д у ж а є десн иц я,
І кожний злодій зав ж д и зл одієм був битий.

Третя: пильнуй мовчання, і хай твої вади примусять тебе з а ­
бути про інших. Сказано-бо: хто мовчить — врятується.
М овчання — то окраса й охор он а наш а
Як тр еба ж , то скаж и ти коротко й толково.
Б уває, щ о, змовчавш и, ми ш кодуєм ,
А ск а ж ем о — ж алкуєм н еодн ор азов о.

Четверта: о дитино моя, застерігаю тебе — не пий вина.
Вино — початок усякого розбрату і губить розум. Отож уникай
вина, бо, як ск азав поет:
Я зрікся в ж е хмільного й тих, щ о п’ють його,
С л у ж у взірцем я тим, хто проклина вино
В е д е на шлях неправди ге пияцтво нас,
І л иху відкрива широку путь воно

П ’ята: о сину мій, бережи гроші, і вони збереж уть тебе.
Не витрачай їх без міри, бо терпітимеш нужду, як нікчемна л ю ­
дина. Зберігай дирхеми — це цілюща мазь. Поет ск азав про
це:
Якщ о нема грошей, ніхто мене не зн ає,
А р о зд о б у д у їх , ніхто не обм и н ає.
З ’являю ться, бач, друзі, як бряж чить в кишені.
І всяк мене обходить, як грош ей немає.

140

І не переставав напучувати свого сина Нур ад-Дін, а ж поки
не відлетіла душ а його. І зап ан у вав смуток у його домі. П об и ­
вався за ним султан, а також усі еміри.
Поховавши батька, Гасан два місяці був у жалобі по ньому —
не сідаючи на коня, не піднімаючись у диван і не зустрічаючись
із султаном. І той розгнівався на нього і призначив на його
місце когось із придворних; настановивши його вазіром, н аказав
йому опечатати будинки Нура ад-Д іна й все його майно. А новий
пазір вирішив, крім того, схопити Б ад р а ад-Діна Гасана й від­
нести його на розправу до султана.
А серед війська був один невільник, що служив раніше в по­
кійного вазіра, і, коли він почув про це, відразу ж помчав на
коні до Б а д р а ад-Д іна Гасана, який сидів біля дверей свого б у ­
динку із сумно похнюпленою головою та з розбитим серцем.
Зіскочивши перед Бадром ад-Діном з коня, невільник поцілував
йому руку й сказав:
— О господарю мій і сину мого господаря, утікай хутчій,
поки не спостигла тебе біда.
— Щ о трапилося? — стурбовано запитав Гасан.
— Султан розгнівався на тебе,— сказав невільник,— н а к а ­
зав схопити тебе, і горе йде до тебе за мною! Рятуй ж е свою
душу!
— Чи є в мене ще час зайти в будинок, щоб узяти з собою
щось із мирського, аби підтримати себе на чужині? — запитав
Бадр ад-Дін.
—
О господарю мій, відправляйся зар а з же, не смій і думати
про дім,— відповів невільник і проказав вірш:
П окинь свою к р аїн у, д е п озбув ся ти прав,
Хай плаче дім по том у, хто його збуд ув ав .
І хоч собі не зн ай деш вж е ти інш ої душ і,
Та є доволі інших для ж иття д ер ж а в .
Д и в у ю сь тим, щ о меш кають в будинкові ганьби
Хоч стільки в світі простору д л я прож итку і справ,
А л е не шли гінця туди, д е маєш бути сам ,
Щ об потім ти не мучивсь і не ш кодував.
С а м і собі виборю ю ть левй, щ о тр еба їм ,
А чер ез те і карк у них такий дебел ий став.

Отож Бад р ад-Дін закрив голову полою і подався світ за
очі; опинившись за містом, він почув, як люди казали: «Султан
послав свого нового вазіра в будинок покійного вазіра, щоб
опечатати його майно та будинки і схопити Б а д р а ад-Д іна
іі відвести до султана, щоб той його убив». І людям стало
ж аль красивого й чарірного юнака, а Бадр ад-Дін, почувши
цю розмову, д ав тягу навмання, не знаючи, куди податися, і йшов
до тих пір, поки доля не привела його до батькової могили.
Зайш ов він на цвинтар і, пробравшись до могили свого б а т ь ­
ка, сів там, накинувш и собі на голову полу ф ар а д ж ії. Н а цій
шаті із золотим пітканням було написано такі вірші:
141

О сл авн и й , чий лик так сіяє,
П од ібн и й небесній ясі.
О, б у д ь ж е ти вічно великий,
Б о д о б р і діла твої всі.

Раптом підійшов до нього один басрійський єврей. Н а б л и зи в ­
шись до Гасана, він зап и тав його:
— О господарю мій, чому це ти такий, як бачу я, засм уче­
ний?
— Я спав,— відповів Б а д р ад -Д ін,— і побачив уві сні свого
батька, котрий докоряв мені за те, що я його не навідую. То я
встав збентежений і зл як ав ся, що мине день і я не встигну
навідатись до нього, а це було б тя ж к о для мене.
— О господарю мій,— сказав єврей,— твій батько послав
кораблі з крамом для торгівлі, і деякі з них уже прибули. То я оце
хочу купити в тебе товар першого з прибулих кораблів за тисячу
динарів золотом.
Єврей витягнув наповненого золотом капшука і, відрахувавш и
тисячу динарів, сказав:
— Напиши мені розписку і приклади до неї печатку.
Гасан узяв папірця й написав: «Пишучий це, Гасан, син
вазіра, продав Ісхакові, єврею, весь товар з батькового корабля,
котрий прийде першим, за тисячу динарів і одерж ав плату напе­
ред». Єврей узяв папірця, а Гасан — гроші; і почав він плакати,
згадуючи минулі дні добробуту й розкоші:
В ід т о д і, як зникла ти і дім мені став чужий,
Ч уж им и зр оби ли сь сусіди м ої по дом у.
Не др узя м и стали тепер мені д р узі колишні,
І зор і в ж е більш е не світять на небі нічному.
В есь білий світ пусткою віє на мене б е з тебе,
Й хмурні стали гори і доли в цім світі пустому.
Той ворон проклятий, щ о нам цю розлуку накаркав,
Г н ізда би і пір’я позбувся по злочині тому.
Я висн аж ився вкрай, сам отній, і втратив терпіння,
П ропали всі радощ і раптом у дні розлучном у.
Д о нас чи повернуться ночі п ’янкої лю бові,
Чи щ е, як раніш е, зам еш каєм в дом і одному?

Тут Б ад р а ад-Д іна застала ніч, і він, прихиливши голову
до батькової могили, заснув. Н езабаром зійшов місяць, голова
хлопця скотилася з горбка, і він л е ж а в на спині, і обличчя його
ся ял о в місячному світлі.
А в цій могилі мешкали правовірні джини, і одна дж инія
вийшла й помітила сплячого Гасана; хлопець їй д уж е сподо­
бався.
— Цей парубок мав би бути райським юнаком! — вигукнула
вона в захопленні.
Потім вона здійнялася в повітря, щоб політати довкола, як
зав ж д и , і зустріла в повітрі іфрита; привіталась до нього й
зап и тал а:
142

— Звідки летиш?
— Звідти ,— відповів той.
— Г айда зі мною,— ск азал а д ж и н ія .— Я покажу тобі юнака,
який спить он там біля могили.
— Г а р а зд ,— мовив іфрит.
Вони полетіли й опустилися на цвинтарі, і джинія зап и тал а
іфрита:
— Чи бачив ти у своєму житті когось, кращого за цього
юнака?
Подивившись на нього, іфрит вигукнув:
— Х вала тому, на кого він схожий! Але якщо хочеш, сестри­
це, я ро зкаж у тобі, щ о я бачив.
— Слухаю тебе,— ск а за л а джинія.
— Я бачив у єгипетській стороні дівчину, схожу на цього
ю нака,— ск азав іфрит,— вона — дочка вазіра Ш ам са ад-Діна.
їй близько двадцяти років, і вона чарівна, побавна, сонцелика,
стрункостанна і зг р а б н а ,— са м а довершеність. І коли вона пере­
йшла цей вік, чутка про неї дійшла до султана Каїрського,
і він, призвавши вазіра, її батька, ск азав йому:
— Мені стало відомо, вазіре, що в тебе є дочка, я хочу по­
сватати її.
— О володарю мій, султане,— мовив вазір,— прийми мої
вибачення і зглянься над моїми сльозами. Ти знаєш, що мій
брат Нур ад-Дін поїхав від нас, і ми не знаємо, де він; а причина
його від’їзду в тому, що ми не змогли домовитися про шлюб н а ­
ших майбутніх дітей, і він розсердився. В той день, коли н аро ­
дилась моя д очк а,— вісімнадцять років тому,— я присягнувся,
що не видам свою дочку ні за кого, крім синз свого брата. А не­
щодавно я прочув, що мій брат женився на дочці вазіра Басри,
і вона родила сина. Отож я тепер ні за кого, крім нього, не видам
свою дочку, через повагу до мого брата. Я записав, коли він ж е ­
нився, коли моя д руж и на ввійшла в тяж у та час народження
моєї дочки. Так що вона призначена синові її дядька, а дівчат
для в олодаря нашого султана багацько.
В азірова відмова д уж е розгнівала султана, і він сказав:
— Як це? Я, султан, сватаю твою дочку, а ти відмовляєш
мені, виставляючи якісь безглузді пояснення! П рисягаю ся голо­
вою, що віддам ї ї заміж за найнікчемнішого мого слугу всупереч
твоєму баж анню .
А в султана був горбатий конюх — із горбом спереду і з з а ­
ду. І на повеління султана цього горбаня привели до нього
й уклали угоду на його шлюб з дочкою вазіра, і йому було н а к а ­
зано, щоб тієї ж ночі він відправився з весільним поїздом до
нареченої. Я щойно залиш ив його серед невільників султана, які
біля дверей лазні зап ал ю в ал и навколо нього свічки і глузували
з нього. А дочка вазіра сиділа й п л а к ал а серед своїх пестунок
та прислужниць, і вона д уж е схож а на цього юнака. Б атька
ж її взяли під стражу, щ об він не прийшов до неї. І я не бачив,
сестрице, нікого противнішого за того горбаня.
143

Коли іфрит розповів, що султан зробив запис на шлюб вазірової дочки з горбатим конюхом і вона в превеликому горі була,
а кращ ої за неї не знайдеться нікого, джинія сказала:
— Ти брешеш! Цей юнак найкращий з усіх людей свого часу.
— Присягаюсь Аллахом, сестрице, дівчина
кращ а за
нього! — вигукнув іфрит.— Ніхто не підходить їй, окрім нього,
позаяк вони схожі одне на одного, як рідні брат і сестра. Горе їй
з цим горбатим!
— О брате мій! — с к а з а л а д ж и н ія,— давай-но піднімемо його
й полетимо з ним до тієї дівчини, про яку ти кажеш, і подивимось,
хто з них кращий.
— Слухаю й корюся! Оце ти правильно мовиш, немає думки
кращ ої за ту, що ти висловила. Я понесу його,— ск азав іфрит
і, піднявши Г асана в повітря, полетів, несучи його, а поруч л е ­
тіла джинія.
Опустились вони в К аїрі і, поклавши юнака на лаву, розбу­
дили його.
Прокинувшись, Гасан зав в аж и в , що він лежить не на б ать ко ­
вій могилі і не в Басрі. Розгледівся довкола і побачив, що
справді він опинився в якомусь незнайомому місті, й хотів з а ­
кричати, але іфрит штовхнув його. Потім він приніс юнакові
розкішні шати й, одягнувши його в них і давши йому свічку,
сказав:
— Знай же, що я приніс тебе сюди і зроблю щось для тебе
ради Аллаха. Н а правл яй ся з цією свічкою до лазні й зміш айся
там з натовпом, що йтиме до будинку нареченої, а там випереди
всіх і зайди до неї у світлицю, нікого не боячись. Як зайдеш,
стань праворуч від горбатого жениха і, коли до тебе почнуть
підходити служниці, співачки та няньки, сягни до своєї кишені
і ти знайдеш там повно золота, набирай його повну жменю й кидай
усім. І кожного разу, як засунеш руку до кишені, вона наповнить­
ся золотом. Д а в а й його жменями всякому, хто до тебе підійде,
і нічого не бійся. Покладись на Того, хто тебе створив,—
усе це за велінням Аллаха.
Почувши слова іфрита, Бадр ад-Дін замислився: «Чудасія,
та й годі! Що це там за дівчина? І яка причина такої милості?»
Підійшовши до лазні, Гасан зап ал и в свічку й побачив, що
горбань сидить на коні. Потім Гасан втиснувся до натовпу.
Був він чарівний: красивий, у розкішному вбранні, тюрбан і гап ­
тована золотом ф а р а д ж ія були на ньому. Д ал і він ішов у в е­
сільному поїзді, і кожного разу, як співачки зупинялися і люди
кидали їм у бубони гроші, Бадр ад-Дін сягав рукою до кишені
і знаходив у ній повно золота. Він кидав його в бубони співачок,
і вони були вкрай зворушені цим; усі захоплю вались його вродою
та чарівністю.
І так тривало, поки вони не дійшли до вазірового будин­
ку, а там слуги почали відганяти людей, не пускаючи їх в б у ­
динок.
Але співачки сказали:
144

— Ми не зайдемо, поки цей юнак не ввійде разом з нами,
тому ідо він гойно обдарував нас. Ми відкриємо наречену тільки
в його присутності.
Тоді Гасана завели до весільної зали й посадовили на очах
у нареченого-горбаня. У два ряди вишикувались тут дружини
емірів, вазірів та придворних з великими запаленими свічками
в руках, і вони стояли, напнувши запинала, праворуч та ліворуч
від весільного л о ж а до кімнати, звідки мала вийти наречена.
І коли жінки побачили Б ад р а ад-Д іна — вродливого та повабного,
еяйнистого, стрункостанного, з обличчям, що сяяло, наче місяць
молодий,— він сподобався всім, а співачки сказали їм:
— Тож знайте, що цей красень д ав ав нам тільки червлене
золото. Нічого ж не занедбайте, прислуговуючи йому, та слу­
хайтеся його в усьому, що він вам скаже.
І жінки зі свічками з ’юрмилися біля Гасана, задивляючись
на його вроду й чудуючись його привабливості, і кожній з них
заб аж ал о сь побувати в його обіймах з рік, або хоча б одну
годину чи хвилину. І коли розум покинув їх, вони попіднімали
запинала й загомоніли:
— Б лаго тій, кому належить цей юнак, і тій, котра йому
віддається.
Потім вони стали проклинати горбатого конюха й того, хто
влаштував його одруження на такій красуні,— і скільки разів
вони благословляли Б ад р а ад-Д іна Гасана, стільки ж проклинали
горбаня. Та ось забили в бубони співачки, засвистіли сопілки,
і з ’явилася прислуга й серед неї дочка вазірова; її надушили
та умастили, нарядили й гарно уклали їй волосся, обкурили
і прикрасили коштовними оздобами, гідними царів Хосроїв.
На ній була гаптована щирим золотом ослона з вишитими на ній
итахами та звірами, що зак р и в ал а всю її постать, спускаючись
від очей, а на шию їй наділи намисто ціною в тисячі динарів,
кожен камінчик у якому коштував багатства, котрого не мав
навіть тобба чи кесар. І наречена зробилася схожою на місячну
повню чотирнадцятої ночі, а зблизька вона була подібна до
гурії; хай же буде звеличений Той, хто створив її такою осяйною!
Жінки навколо неї були, мов зірки, вона ж серед них наче
місяць блискучий, коли його відслонять хмари.
А Бадр ад-Дін Гасан Басрійський сидів, красуючись, і люди
милувалися ним; гордовито колихаючись, н аб л и ж а л ась у цей
бік наречена, і горбатий конюх піднявся, щоб поцілувати її,
але вона відвернулася й опинилась перед Гасаном, сином її
дядька, і всі зареготали. Побачивши, щ о вона подалась до Г асана
Бадр ад-Діна, люди загомоніли, співачки здійняли лемент, а Б адр
ад-Дін сягнув до кишені й, узявши жменю золота, кинув його
їм в бубони, а вони, зрадівши, сказали:
— Ми б хотіли, щоб ця наречена була для тебе.
Гасан задоволено усміхнувся.
Всі оточили його, а горбатий конюх залиш ився сам, схожий
на мавпу, і кожного разу, коли йому запалю вали свічку, вона
145

гасла, в нього не зал и ш и л ося голосу від волання, він отетерів
і, похнюпившись, у тем ряві сидів.
А перед Гасаном Б а д р ад-Діном горіли свічки в руках людей,
і коли Гасан за в в а ж и в , що наречений сидить сам у темряві
й роздумує, а ці люди стоять довкола з палаючими свічками,
він збентежився і здивувався. Але, побачивши дочку свого
дядька, Б адр ад-Дін Г асан зрадів, розвеселився і глянув їй в о б ­
личчя, яке сяяло й полум’яніло, опромінене відблиском сукні
з червоного єдвабу. Щ ойно служниці відкрили її в першому
одінні, і Гасан роздивлявся її, вона ж хизувалася, чванливо
колихаючись і приголомшуючи своєю красою всіх жінок та чоло­
віків. І поет про неї т ак повів:
О сь сон ц е на прутикові н ад узг ір ’ям
В багрян ій сорочці нам лик свій явило,
В он а ж губ св о їх трунку випить д а л а
Й , віддавш и сь мені, пломінь мій погасила.

Потім її облачили в блакитний одяг, і вона з ’явилась, н а ­
че сяючий місяць, з волоссям, ніби вуглинки, ніжними щічками,
усміхненими вустами, високими грудьми, млосними очима й бли ­
скучими, мов перли, зубами. К раса ця тьмарила всім ум. І ск азав
про неї поет, сповнений високих дум:
В блакитній сукенці вона в час ранковий —
Н емовби в небесній габі л азур овій .
П обачи в я раптом в тій шаті чудовій
К нязь-м ісяць, щ о сяє у ночі зимовій

Затим цю сукню замінили на іншу, розпустили молодій коси,
чорнота й д овж ина яких нагадували похмуру ніч, і вона в р а ж а л а
серця чаклунством своїх очей. Ось відкрили її в третій сукні,
і всі були в захваті від краси цієї, як ск азав поет про неї:
О бличчя волоссям вона засл он и л а,
І нас спокуш аю ть її к оси -ж ала.
«Ти ніччю день вкри ла»,— ск азав . В ідк азал а:
«Н а місяць то кинула я покривало».

У четвертій сукні вона була, мов сонце на сході, пройш ла­
ся, маніжачись та оглядаючись, наче газель, і враж аю чи серця
стрілами з-під повік. Поет про неї натхненно прорік:
0 сонечко вроди! З ’явилась ти в блиску краси,
С воєю чарівністю сяєш так гордо і сміло.
Л иш тільки побачить блискучий твій вид та усміш ку
С яйнисту — за хмари ховається д ен н е світило.

З ’явилась вона в п’ятому одінні — ласк ава, схож а на б ам б у­
кову тростиночку чи гінку газель, а по її щоках повзли скорпіони
кучерів, і вона показувала свої принади, звабно стегнами во­
рушила, відкрила волосся на голові і всі серця покорила. І с к а ­
зали про неї:
Вгіочі появилась вона, ніби місяць промінний,
1 постать, і ноги її делікатні й стрункії.

146

В он а за ч ар ов ує всіх ще й очим а-зіркам и,
М ов яхонти, лиця у неї й стріл ьчастії вії,
І коси см олисті ії аж на стегна спадаю ть,
О то ж обминай ти ці коси, щ о в’ються, мов зм ії
Боки ії й серце гаряче немовби м’якії,
А ле ж б о міцніші, ніж скелі оті кам’янії.
Р о зст р іл ю є поглядам и з-п ід повік, отака!
Н есх и б н о влучають і зд ал ек а стріли отії
Б еру я з а стан і і, хочу обняти, ж а д а н у ,
А ле не даю ть ї ї перса високі й твер д ії.
І блякне, і меркне все п ер ед принадами тими —
О гнучкість вер бовая стану, о лагідн ість шиї!

Незабаром її відкрили в шостій шаті, зеленій,— і своєю
стрункістю принизила вона списа і кипариса, а вродою перевер­
шила красунь усіх країн і сяйвом обличчя затьм арил а місячну
повню, досягнувши в красі меж б аж анн я. Вона ч ару в ал а віття
дерев ніжністю та гнучкістю і, мов пікою, простромила всім
серця повабом краси своєї, як сказан о було про неї:
От дівчина! В и хов ал а її ж вавість,
І. сон це свій блиск в її щік позичає.
З ’явилась вона у зеленій сукенці,
А нам ж е зд ав ал ось , немов то листва є,
Щ о вкрила гранат. «Як цю назв ано сукню ?» —
Спитали ми, й так вона відповідає:
«С ерця всі пройм аю я ш атами цими».
Т о й названо: «Та, щ о сер ц я всі пройм ає».

Нарешті відкрили її в сьомому платті — шафранового й по­
маранчевого кольору глазет. С к аза в про неї поет:
В намітці хи зується , щ о під ш аф ран яркий,
С а н д а л , саф л ор , мускус та ам бр у ф ар бован і.
« В стан ь!» — юність їй , гарній, повабній, н ак аж е.
«Н е квапся!» — промовлять їй стегна вгодовані.
Коли я проситиму в неї цілунку,
«Н е хочу!» — в ідк аж уть уста неціловані.

А наречена відкрила очі і ск азал а:
— О Боже, зроби цього красеня моїм чоловіком і врятуй
мене від горбатого конюха!
Упродовж усього часу, коли її відкривали в семи ш атах
перед Бадром ад-Діном Гасаном Басрійським, горбатий конюх
сидів у самотині. Коли з цим було покінчено, гості почали р о з­
ходитися, і нарешті нікого не залишилося, крім Б ад р а ад-Д іна
Гасана та горбатого конюха. Служниці ввели наречену, щоб
зняти з неї одяг та коштовності й приготувати д ля жениха.
І тоді конюх-горбань підійшов до Б а д р а ад-Д іна Г асана і сказав:
— О господарю, сьогодні ввечері ти розваж и в нас і о б д а ­
рував усіх милістю, чи не хочеш ти з а р а з устати й піти звідси?
— В ім’я Аллаха! — с к а з а в Гасан і вийшов.
Але іфрит зустрів його і сказав:
147

— Постривай, Б адре ад-Діне! Коли горбань вийде до кімнати
усамітнення, чи то пак, нужника, зайди негайно до неї і сядь
у її алькові, а як прийде наречена, скажи їй: «Я — твій цар
і чоловік, і тільки зад л я того в л аш тував цю хитрість, щоб уник­
нути вроків злого ока, а той, кого тобі показували як жениха —
конюх з нашої конюшні». Зати м підійди до неї, відкрий її облич­
чя і скажи: «Розгорілись у мене ревнощі через це!»
Поки Бадр ад-Дін розм овляв з іфритом, конюх пішов до кім­
нати усамітнення. Іфрит же обернувся на мишу і в цій іпостасі
виліз із миски з водою, яка стояла там й пискнув: «Пі, пі...»
— Це що таке?! — здивувався горбань.
А миша стал а рости і, зробившись котом, стала нявкати:
«Няв, няв!..» А далі виросла ще більше і, обернувшись на со­
баку, заг а в к а л а : «Гав, гав!» Із жахом спостерігаючи цю прояву,
конюх зл я к ав ся і крикнув: «Геть, нещасний!» Але пес виріс,
роздувся і, обернувшись на віслюка, ревнув конюхові в обличчя:
«Хак, хак!»
— Мерщій до мене, хто є в домі! — заво л ав переляканий
на смерть конюх.
Але віслюк незабаром виріс на буйвола, і заповнивши собою
все приміщення, загорланив людською мовою:
— Біда тобі, о горбаню смердючий!
У конюха щось стрельнуло в животі, він сів у штанях над
отвором, і в нього зак л ац ал и зуби, а іфрит сказав йому:
— Тобі що, тісно на землі? Нічого кращого не міг придумати,
як одружитися з моєю коханою?
Конюх промовчав.
— Відповідай, бо інакше гризтимеш землю! — гримнув
на нього іфрит.
— Присягаю сь Аллахом, я не винен,— відповів конюх.— Вони
мене приневолили. Я не знав, що в неї є коханий буйвол. Отож
каюсь перед Аллахом і перед тобою!
— Обіцяю тобі,— ск азав іфрит,— якщ о ти з а р а з вийдеш
звідси й заговориш раніше, ніж зійде сонце, я вб’ю тебе! А як
зійде сонце — йди своєю дорогою й ніколи більше до цього дому
не повертайся.
По цій мові іфрит ухопив конюха і встромив його в отвір,
над яким той сидів, головою вниз, а ногами вгору, і ск азав :
— З о став ай ся тут, а я буду стерегти тебе до сходу сонця.
Ось що приключилося з горбанем.
Що ж до Б а д р а ад-Д іна Гасана Басрійського, то він, з а л и ­
шивши горбаня та іфрита сперечатися, зайшов до будинку й сів
у спальні за ширмою; і раптом прийшла наречена із старою
жінкою, яка зупинилася при вході й ск азал а :
— О батьку блиску, іди сюди й візьми твою жінку! І хай
береж е тебе Аллах!
Потім стара вийшла. Наречена — звали її Сітт аль-Г усн —
зай ш л а за ширму. Серце її було геть розбите, і вона с к а з а л а
собі в душі: «П рисягаю сь Аллахом, я не віддамся йому, навіть
148

якщо він і вб’є мене!» І раптом вона побачила Гасана Бад р
ад-Діна.
— Коханий, ти ще не пішов?! — обізвалася вона до нього.—
Я с к азал а собі, що і ти, і горбатий конюх будете володіти мною
разом.
— А яке відношення має до тебе цей конюх? — сказав Бадр
ид-Дін Г асан ,— і чому б це я мав ділити з ним моє право на тебе?
— Так хто ж мій чоловік — ти чи він? — зап и тал ас я д ів ­
чина.
— О Сітт аль-Г усн,— ск азав Б ад р ад-Д ін,— ми зробили це
задля жарту, щоб посміятися над конюхом, а так о ж тому, що
твоя рідня, невільниці й співачки боялися, щоб заздрісники
не наврочили тобі, побачивши твою рідкісну красу, отож твій
батько найняв конюха за десять динарів, щоб відвернути від тебе
лихе око; горбань пішов уже.
Почувши це, Сітт аль-Гусн зраділа, усміхнулась і, розсмі­
явшись тихим сміхом, ск азал а:
— Присягаю сь Аллахом, ти загасив вогонь у мені! Ради
Аллаха, пригорни мене і стисни у своїх обіймах.
А була вона роздягнена і підняла сорочку до шиї, так що
стало видно її спереду і ззаду; на цей вид у Б а д р а ад-Д іна
завирувала хіть, він устав, роздягся, а потім відв’я за в гаманець
із золотом, яке дав йому єврей, і, завернувши його в шаровари,
сховав під край матраца, потім зняв тюрбан й залиш ився
у тонкій сорочці, гаптованій золотом. Тоді Сітт аль-Гусн притяг­
нула його до себе, і Б ад р ад-Дін, обійнявши її, звелів їй обхопи­
ти його ногами, потім націлив гармату на фортецю і, вистріливши,
зруйнував вхідну браму; і впевнився він, що ця дівчина — несвердлена перлина й необ’їж д ж е н а лошиця, як і годиться.
Взявши у неї вінок, він ніяк не міг насититися нею. Р а з за разом
відтягував гармату і, зарядившись, стріляв, а закінчивши, почи­
нав знову і так — п’ятн ад ц ять разів, а ж Сітт аль-Гусн зай ш л а
від нього в тяж у. Знемігшись нарешті, вони заснули, поклавши
одне одному голови на ремена.
Ось що було з Бадром ад-Діном Гасаном та Сітт аль-Гусн,
дочкою його дядька.
Що ж до іфрита, то він сказав джинії:
— Підніми юнака, і д ав ай разом віднесемо його на місце,
щоб ранок не застав нас тут. Ніч уж е на спаді.
Тоді іфритка підійшла до Гасана і, піднявши його, помчала
з ним, одягненим в одну лише сорочку; іфрит летів поруч.
І в польоті заскочив їх ранок, чути вже було волання муедзинів.
І тоді за дозволом А ллаха, ангели стали кидати в іфрита
вогненні зірки, і він згорів, а іфритка вціліла. Вона опустила
Бадра ад-Д іна на тому місці, де було забито іфрита, і не поле­
тіла з ним далі, боячися за нього. Отож з волі Провидіння
опинився Гасан біля Д а м а с к а сірійського, іфритка поклала його
біля однієї з міських брам і відлетіла геть. А коли настав ранок
149

і було відчинено браму, вийшли люди й побачили гарного юнака,
роздягненого, в одній лиш е сорочці. А що він не спав цілу ніч,
то з а р а з поринув у глибокий сон. Д овкола загомоніли:
— Щ аслива та, що була біля нього сьогодні вночі! Чого ж
це вона не д ал а йому навіть одягнутися?
— Нещасні ці діти багатих! — сказав хтось інший.— Цей
молодець, видно, вийшов із шинку, здолав його хміль, і він збився
з дороги до того місця, куди направлявсь; дійшовши до міської
брами, знайшов її замкнутою і заснув тут.
Під час цієї розмови раптовий подмух вітру підняв йому
сорочку, і стало видно його живіт, тугий пупок, стегна, подібні
до кришталю, пройшов гомін між людьми.
— Але ж і добрячий парубійко,— сказав хтось.
Раптом Б ад р ад-Дін прокинувся й побачив, що він біля
міської брами серед чужих людей, і був вельми здивований
цим.
— Д е я, добрі люди? — запитав він.— Щ о зі мною сталося?
Чому ви тут зібралися?
С казали йому:
— Ми побачили тебе під час ранкового заклику до молитви,—
ти л е ж а в тут і спав, і ми не знали, що з тобою.
— Д е ти спав цієї ночі? — запитали його потім.
Гасан вигукнув:
— Присягаюсь Аллахом, люди добрі, я проспав цю ніч
у Каїрі!
— Ти, видно, любитель гашишу! — сказав один чоловік.
— Ти божевільний! — вигукнув інший.— Як це ти ночував
у Каїрі, а вранці спиш у Д амаску?!
— Присягаю сь Аллахом, люди добрі,— відповів Б а д р адД ін ,— я зовсім не брешу вам. Вчора ввечері я був у Єгипті,
а вчора вдень — у Басрі.
— Встигнув! — ск азав хтось.
— Цей юнак одержимий! — промовив інший.
Люди над ним заплескали в долоні й загомоніли:
— Ш кода його молодості! В його божевіллі немає ніякого
сумніву!
— Отямся і прийди до розуму, хлопче! — сказали йому.
— Але ж учора я був нареченим у Єгипті,— мовив Бадр
ад-Дін.
— М ожливо, ти мріяв і бачив усе те, про що кажеш , уві сні? —
запитали його.
— Ій-Богу, це був не сон, не м а р ен н я ,— ск азав Гасан, з а ­
сумнівавшись уже в самому собі.— Я прийшов до нареченої,
і її відкрили переді мною, а конюх-горбань сидів в іншій кімнаті.
О браття мої, це не сон, а якщ о це сон, тоді де ж гам ан ец ь
із золотом, мій тюрбан та одіж?
Потім він устав і пішов до міста; простував вулицями та
базарам и , а за ним тяглася юрба. Нареш ті він зай ш о в до ку­
харя.
150

Цей чоловік був колись злодієм, та Аллах навернув його
до каяття, і він відкрив харчівню; був дуже лютий чоловік,
і через те міщани боялись його.
Отож коли люди побачили, що юнак увійшов до харчів­
ні, всі розійшлись, боячися, щоб не влетіло їм від кухаря;
а коли той побачив Б а д р а ад-Д іна Гасана, він звернув увагу
на красу і привабливість юнака й перейнявся лю бов’ю до нього
і запитав:
— Звідкіль ти, хлопче, і що привело тебе до нашого міста?
Ти став мені дорожчий за мою душу.
І Гасан розповів йому про все, що трапилося з ним від по­
чатку до кінця; і кухар сказав:
— О володарю мій, Бадре ад-Діне, знай же, що пригода
твоя надзвичайна і вельми дивовижне все, про що ти розповів.
Не приховуй, дитино, що з тобою було, поки Аллах не пошле
тобі полегшення; живи у мене, я не маю дітей і хочу, щоб ти був
моїм сином.
— Г аразд, дядечку,— погодився Б ад р ад-Дін.
Затим кухар пішов на рйнок і накупив Б ад ру ад-Дінові
розкішних шат. Д алі, нарядивш и його, подався з ним до каді
й заявив, що Б ад р ад-Дін його син. І юнак став відомий у Д а ­
маску як син кухаря; став він працювати в його харчівні, за р о б ­
ляв гроші, й положення його таким чином зміцнилося. Ось
що сталося з Бадром ад-Діном Гасаном.
Щ о ж до Сітт аль-Гусн, дочки його дядька, то коли зійшла
зоря, вона прокинулась і, не знайшовши коло себе Б а д р а ад-Д іна
Гасана, подумала, що він вийшов за потребою і сіла, чекаючи
його. І раптом зайш ов її батько, пригнічений тим, що вчинив
йому султан. Він присягнувся, що вб’є дочку, якщ о вона від­
дасться цьому проклятому конюхові.
— Сітт аль-Гусн! — ск азав він, зупинившись перед альковом.
— Я тут, до твоїх послуг, о володарю мій! — обізвалась
дочка і вийшла, грайливо колихаючись від радості, й поцілу­
вала перед ним землю; її лице стало ще світліше й кращ е після
обіймів того молодого оленя.
Побачивши дочку в такому веселому настрої, батько сп а л а х ­
нув гнівом.
— О проклята, чого ж ти радієш цьому конюхові?! — гримнув
він.
А вона посміхнулась на батькові слова і відказала:
— Ради Аллаха, доволі того, що вчора скоїлося! Люди см ія­
лися з мене та докоряли мені цим конюхом, який не вартий
обрізка нігтя мого Чоловіка. Присягаю сь Аллахом, я в житті
не зн ал а ночі, к р ащ ої за вчорашню! Не смійся ж наді мною
і не згадуй мені про того горбаня.
Почувши таке, батько ще дужче розгнівазся, його очі викре­
шували іскри.
— Щ о це ти верзеш, як а ганьба?! — вигукнув він.— Невж е
конюх-горбань ночував з тобою?
151

— Заклин аю тебе А ллахом, не нагадуй мені про нього,—
відказал а Сітт аль-Гусн,— хай прокляне Аллах його батька,
і не ж артуй зі мною! Конюха ви ж тільки найняли за десять
динарів. І він, узявши свою плату, пішов, а я зай ш л а за ширму
і побачила свого чоловіка, який сидів там, а раніше мене від­
крили перед ним співачки; він наділяв усіх гостей золотом і з б а г а ­
тив бідняків. Я цілу ніч провела з ним в його обіймах; мій чоловік
пречудовий, у нього сяйні очі і зрощені брови.
На цю доччину мову світ потьмарився ув очах вазіра, і він
вигукнув:
— О розпуснице, що ти плетеш, де твій розум?
— Батечку, ти краєш моє серце! — відказала донька йому.—
Годі тобі мучити мене! Я к а ж у про мого чоловіка, який узяв мій
вінок, за р а з він вийшов до кімнати відпочинку за потребою.
Я вже т я ж к а від нього.
Тоді батько піднявся, зачудований, пішов до відхожого місця
й побачив там горбатого конюха, який був застромлений головою
в отвір над ямою відхідка, а ноги його стирчали догори. Вазір
остовпів, побачивши таке.
— Це не хто інший, як горбань! — вирвалось у нього, і він
гукнув: — Гей, горбатий!
— Тагум, тагум ,— відповів конюх, думаючи, що з ним р о з­
мовляє іфрит.
— К аж и, а не то я зітну тобі голову цим мечем! — крикнув
на горбаня вазір.
— Присягаю сь Аллахом, о шейху іфритів,— з а б л а г а в гор­
бань,— з тих пір, як ти мене сюди засунув, я не руш ався звідси!
Р ади Аллаха, зглянься наді мною!
— Годі тобі молоти казна-що! — вигукнув вазір .— Я батько
нареченої, а не іфрит.
— Е, я знаю! — відповів горбань.— Ти збираєш ся відняти
в мене душу, але йди з моєї дороги, поки не прийшов по тебе
той, що зробив зі мною таке. Ви привели мене сюди тільки
д ля того, щоб одружити з коханкою буйволів та іфритів. Нехай ж е
прокляне Аллах того, хто оженив мене на ній і хто призвів
до цього!
— Вставай і заб и рай ся звідси! — зав о л ав вазір.
— Хіба я божевільний, щоб іти без дозволу іфрита? — відпо­
вів горбань.— Він ск азав мені: «Коли зійде сонце, виходь і йди
своєю дорогою!» Хіба сонце вже зійшло?
— Хто тебе сюди привів? — запитав вазір.
— Прийшов учора я сюди за потребою,— відповів конюх,—
і раптом з води вилізла миша й почала рости, аж стала буйволом.
І він мовив слова, які застряли в моїх вухах, потому зал и ш и в
мене тут і пішов геть. Хай прокляне Аллах наречену й тих,
хто мене одружив з нею.
Тоді вазір підійшов до конюха, витягнув його з отвору,
і той вибіг надвір подивитися, чи зійшло сонце, потім подавсь
до султана й розповів йому все, що з ним скоїлося вночі.
152

А що ж батько нареченої? Вкрай збентежений, пішов він
до своєї дочки, не знаючи, що й думати про всі ці чуда-дива,
і сказав їй:
— Дитино моя, розтлумач мені, нарешті, що це тут скоїлося?
— Наречений, перед яким мене вчора відкривали,— мовила
нона,— провів зі мною ніч, позбавивши мене цноти, а якщ о ти
не віриш, то ось на ослінчику леж и ть його чалма, а його шати
під матрацом, а в них щось загорнуте, але я не знаю, що саме.
Тоді вазір увійшов до алькова і побачив чалму Б а д р а ад-Д іна
Гасана, сина свого брата, в ту ж мить узяв її в руки, покрутив
і сказав:
— Це чалма вазірів,— вона зроблена в Мосулі!
Потім він знайшов ладанку, заш иту в тарбуш, затим, узявши
одяг Гасана, виявив у ньому гаманець. Відкривши його, він
побачив папірця і прочитав,— це була розписка єврея на ім’я
Бадра ад-Д іна Гасана, сина Нура ад -Д іна Каїрського, на тисячу
динарів, які так о ж були в гаманці. Прочитавши цю розписку,
Шамс ад-Дін скрикнув і впав, утративши свідомість, а прийшовши
до п ам ’яті, дуж е здивувався й вигукнув:
— Немає Бога, крім Аллаха, великого, всемогутнього!
— О дитино моя,— зап и тався він,— чи знаєш ти, хто це був
з тобою вночі?
— Ні,— відповіла дочка.
— Це мій племінник, син твого д яд ьк а,— с к азав вазір ,—
а ця тисяча динарів — твоє віно. Х вала Аллаху! О, якби ж я
знав, як усе це скоїлося!
Потім він розірвав л ад ан ку і виявив у ній списаний аркуш —
лист його брата Нура ад-Д іна Каїрського, Гасанового батька.
Пізнавши братів почерк, він проказав вірша:
Я млію, сліди заув аж и в ш и милі,
В його батьківщ ині ст р а ж д а ю і плачу я.
І прош у побачитися з ним в Того, кому
Я випробування л ю бові завдячую .

У братовому листі Ш амс ад-Дін вичитав число, коли Нур
ад-Дін одруж ився з дочкою Басрійського вазіра і ввійшов до неї,
число народж ення Бад ра ад -Д іна Г асана і вік Нура ад-Д іна
на день його смерті — і не міг вийти з дива та захвату: події
братового життя і його власного збігалися в часі — і їхнє одру­
ження, і дні народження їхніх дітей.
Отож узявши цього листа й пішовши до султана, він розповів
йому про все, що трапилося, від початку до кінця. Почувши це,
султан не міг надивуватися і звелів з а р а з ж е записати цю придибенцію. Вазір же просидів цілий день, чекаючи братового
сина, але той не прийшов; не з ’явився він ні другого, ні третього
дня, а коли не дістав про нього жодної звістки й на сьомий
день, то сказав:
— Я неодмінно вчиню т а к у справу, якої ще ніхто не доконунав!
153

Узяв він калам ар, перо й накреслив на папері розташ ування
всієї доччиної світлиці: комора знаходиться там-то, а така-то
завіса — там-то, і зап и сав усе, що було в кімнаті, потім, згор ­
нувши цей запис, звелів прибрати речі із спальні, а тюрбан,
такію, ф ар адж ію та гам ан ец ь він захо вав у комору, двері якої
узяв на залізну колодку й опечатав їх до тієї пори, поки не з н а й ­
деться син його брата, Гасан Басрійський.
Щ о ж до вазірової дочки, то її місяці вийшли, і в неї
знайш овся хлопчик, ловкий, мов місяць, схожий на свого батька
красою і чарівністю; обрізали йому пуповину, насурмили очі,
Аджібом назвали і нянькам передали.
І день був для нього, наче місяць, а місяць — як рік; коли
ж йому сповнилося сім років, вазір віддав його до вчителя,
доручивши тому виховання хлопця; мав навчити малого читати
й дати йому гарну освіту. Чотири роки Аджіб поводився у школі
гаразд, а далі почав битися із школярами, сварив їх і все
з а д а в а в с я перед ними:
— Ніхто з вас не рівня мені. Я — син каїрського вазіра.
Діти поскаржились на нього старшому учневі, арифові, і той
с к азав їм:
— Ось послухайте, я навчу вас, що йому сказати, аби він
перестав ходити до школи. Коли прийде взавтра, сідайте коло
нього й кажіть: «Присягаємось Аллахом, тільки той буде грати
з нами в цю гру, хто скаже, як звати його матір та батька,
а хто не знатиме імені своєї матері чи батька, той син гріха
і не гратиме з нами!»
Тільки-но Аджіб з ’явився наступного ранку в школі, діти
оточили його й сказали:
— Ми будемо грати в одну гру, але гратиме з нами тільки
той, хто назве імена своїх батьків.
Усі погодилися на це.
— Мене звати М ад ж іб ,— сказав один,— мою матір — Алавія,
а батька — Із ад-Дін.
Другий так о ж доповів так, як умовилися.
Коли черга дійшла до Аджіба, він сказав:
— Мене звати Аджіб, мою матір,— Сітт аль-Гусн, а б атька —
Ш амс ад-Дін, вазір він у Каїрі.
— На Аллаха! — закричали діти йому.— Вазір тобі не батько.
— Ні, вазір таки мій батько,— заперечив Аджіб.
І тоді діти почали сміятися з нього та плескати в долоні
й загомоніли:
— Його батька ніхто не знає! В ставай та йди від нас, з нами
буде грати тільки той, хто знає, як звати його батька.
Діти негайно порозбігались і стали над ним глузувати;
в Аджіба стиснулось у грудях, і він задихнувся від плачу.
— Ми знаємо, що вазір — твій дід,— сказав йому старший
учень,— батько твоєї матері Сітт аль-Гусн, але не твій батько.
Твого батька ніхто не знає, і ми теж не знаємо, тому що султан
видав твою матір за горбатого конюха, але в шлюбну ніч прийшли
154

джини, прогнали його й самі спали з нею,— і в тебе немає
батька, якого б ми знали. І не думай більше рівнятися з дітьми
В школі, поки не дізнаєшся, хто твій батько, а інакше будеш
серед них байстрюком, сином розпусти. Хіба ти не знаєш , що син
купця зна свого вітця? А ти? Каїрський вазір — твій дід, а твого
батька діти не знають і в ва ж аю ть тебе байстрюком.
Почувши від арифа цю знеславлюючу його мову, Аджіб від­
разу ж подався до своєї матері, Сітт аль-Гусн, і почав їй ж а л і­
тися, плачучи, але плач з а в а ж а в йому говорити.
Серце матері загорілось вогнем, і вона запитала:
— Сину мій, чому ти плачеш? Р озкаж и , що з тобою сталося?
І Аджіб розповів, що почув від дітей та від старшого, і з а ­
питав:
— Хто ж мій батько, матінко?
— Твій батько — вазір у К аїр і,— ск азал а Сітт аль-Гусн.
— Не бреши мені,— вигукнув Аджіб,— вазір — твій батько,
а не мій! Хто ж мій батько? Я кщо ти не скаж еш правди,
и вб’ю себе ось оцим кинджалом.
Сітт аль-Гусн за п л а к а л а на ці слова дитини, згадуючи, як її
відкривали перед женихом та що зайш ло між ними. І з ж алю
гіркого п роказала вона в розпачі вірша такого:
У безв істі щ ез він — моє безтал ан н я ,
Л иш ивш и у серці моєму кохання.
А з ним відійш ло і терпіння моє,
З л а м а л о вж е твердість душ і це розстання.
П о їх а в — і р адість узяв із собою ,
Не стало спокою , лиш ились зітхання.
В ід ’їх а в — і сльози в ж е ллю ться рікою,
І сили нема зн ести це вболівання.
З г а д а ю про нього, й від згадки сам ої
З р о ст а є у серці моїм хвилю вання.
Коли ж його о б р а з я в сер ц е зак ли ч у,—
Щ е більш е дум ок, і скорботи, й стр а ж д ан н я .
Цілком пойняла мене п ам ’ять про тебе —
Не маю, крім п ристрасті, інш ого вбрання.
То поки ж мене уникатим еш , лю бий,
Коли в ж е кінчиться безум ства буяння.

Потім вона стала плакати й голосити разом із сином.
І раптом зайш ов до них вазір; побачивши їх у сльозах,
він стривож ився й запитав:
— Щ о сталося? Чому ви голосите?
І Сітт аль-Гусн розповіла йому, що зайш ло у її сина з дітьми
В школі; і він теж заголосив, зг а д а в ш и свого брата і те, що тр ап и ­
лося з його дочкою, і ще не зн ав він до кінця, як усе те ск ої­
лося.
Тоді вазіір відразу ж подався в диван і, зайшовши до султана,
розповів йому про свій клопіт і попросив у нього дозволу поїхати
до Басри, щ об розвідати про свого племінника, та ще попросив
155

його написати наказ у всі землі, аби міг він забрати з собою
братового сина, де б він не знайш ов його.
З а п л а к а в перед султаном, і серце того змилостивилося над
ним; написав він таке розп орядж ен н я в усі підвладні йому країни
та провінції, а втішений вазір став просити в Аллаха благо­
словення для свого володаря.
Та й відразу ж вирядився в подорож, узявш и все необхідне
з собою, а так ож онука Аджіба. М андрував один день, другий,
третій, а ж нарешті прибув до Д ам а ск а, де з пишних дерев
розкішні плоди звисали й виблискували під сонцем повноводі
канали. І про це місто вазір проказав вірша, в якому слова
виблискували мов намисто:
Д ен ь і ніч прекрасну провели ми в Д а м а ск у ,
В зірц ем вона ст ал а всім іншим ночам
М іж гілками м ісяць світився яскраво,
І розсипи зірок являлися нашим очам.
Ми сп али , і ди хал и спокоєм сутінки,
Світанок в ж е сиве гал уззя протягував нам.
С в іч адо ставка — мов листок, на якім птах читав,
В ітрец ь писав, хмари порядок давал и крапкам.

Отаборився вазір на К а м ’яному полі, розставили намети,
і він сказав своїм слугам: «Відпочиватимемо тут два дні».
Потому слуги пішли до міста: один — продавати, другий —
купувати, третій — в лазню, а ще інший — до мечеті Омайядів,
рівної якій немає в цілім світі.
Аджіб вийшов до міста прогулятися в супроводі євнуха,
який ступав позаду з такою патерицею, що якби нею вдарити
верблюда, той би упав і більше не піднявся б.
Аджібова врода, стрункість його постаті привернули до себе
увагу жителів Д а м а с к а . Був же він хлопчиком рідкісної краси —
ніжний, випещений, приємніший від північного вітерця бадьорого,
солодший від чистої води для спраглого і миліший від уздоровлення для хворого. Слідом за ним ішов натовп, одні круж ляли
біля нього, інші йшли позаду, а ще інші випереджали його і сі­
дали на дорозі — ціла низка,— щоб коли він ітиме тут, подиви­
тися на нього зблизька. Та ось, за велінням долі, євнух спинився
біля харчівні Аджібового батька, яка н ал еж ал а тепер йому, бо
кухар уж е помер, і Б адр ад-Дін успадкував його гроші й майно,
оскільки той визнав його своїм сином перед суддями і свідками.
І коли слуга з Аджібом зупинились біля трактиру, Б а д р
ад-Дін подививсь на свого сина й зачуд увався його надзвичайною
красою. Батькове серце затовклося, відчувши поклик рідної
крові, і його д уш а прихилилась до хлопця. Саме під цю пору
він зготував підсолоджених гранатових зернят, і навіяна йому
Аллахом любов так заволоділа ним, щ о він покликав А д ж іб а
і сказав:
—
О саїде, котрий так схвилював мені душу, чи не хочеш
ти зайти, щоб порадувати моє серце т а спожити їжі моєї? —
156

І з очей його мимоволі потекли сльози; він подумав про те, ким він
був і ким став зараз.
Батькова мова збентежила Аджібове серце, і він, подивившись
на слу'у, сказав:
— Иоє серце поривається до цього кухаря; мені здається,
іцо він розлучився з сином. Д а в а й зайдемо до нього, щоб втіши­
ти його, й почастуємося. Може, за це Аллах з ’єднає нас із нашим
батьком.
— От гарно б це в иглядало,— вигукнув євнух,— син вазіра
буде їсти в харчівні! Я відганяю від тебе людей цим києм, щоб
вони не витріщались на тебе, то як же я можу бути спокійним
за твою душу, коли ти зайдеш до цього трактиру?
Бадр ад-Дін Гасан був спантеличений цими словами невіль­
ника, а Аджіб, у якого котилися сльози по щоках, сказав євну­
хові:
— Моє серце полюбило його.
— Облиш цю б алачку і не смій сюди заходити! — відказав
євнух.
Тоді до нього звернувся Аджібів батько:
— О шейху, чому ти не хочеш порадувати мого серця і зайти
до мене? Ти подібний до чорного каш тана з білим осереддям,
котрого прославляв хтось із поетів.
— Що ж мовив цей поет? — засміявся євнух.— Ану скаж и
мені зар а з же!
І Бадр ад-Дін проказав такого вірша:
Не був би ш ляхетний такий та освічений він,
Не став би, м абуть, всім достойникам вельми угодний.
В гарем би його не впускали, якби він простий був,
Т а ж ангели сл уж ать йому — такий він благородни й .

Цей вірш сподобався слузі, і він, узявши Аджіба, увійшов
до харчівні. І Б ад р ад-Дін, наповнивши велику миску гр ан ато ­
вими зернами, присмаченими мигдалем та цукром, поставив її
перед гостями і сказав:
— С правили ви мені велику приємність, тож нехай вам це
смакує і йде на здоров’я!
— Сідай, п оїж з нами,— сказав Аджіб своєму батькові,—
і, може, Аллах з ’єднає нас із тим, кого ми шукаємо.
— О дитино,— запитав Б ад р ад-Дін Гасан,— незваж аю чи
на твій молодий вік, ти з а зн а в уже болю розлуки з коханими?
— Так, дядечку,— відповів А джіб,— моє серце згоріло від р о з­
луки з коханим — моїм батьком, і ми з моїм дідом виїхали оце
на пошуки. Горе мені! Коли ж ми поєднаємося?
І хлопець гірко зап л ак ав . Р озпл акав ся й Гасан, дивлячись
на це, зг а д а л а с ь йому його мати, яка з а р а з була далеко від нього,
засмучений був і слуга.
П о їв ш и , гості вийшли з трактиру Б ад ра ад-Діна, і той, від­
чувши, що його душ а розлучилася з тілом і пішла з ними,
не зміг витерпіти без .них жодної хвилини. Отож він зачинив
157

харчівню й пішов услід за ними, не знаючи, що той хлопець — його
син, набавив крок і н азд огн ав їх, ще коли вони не дійшли
до Великої брами. Невільник повернувся до нього й запитав:
— Чого тобі, кухарю?
— Коли ви від мене пішли,— ск азав Бад р ад-Д ін,— я відчув,
що душа моя з вами. А в мене справа в місті, за брамою, і мені
д у ж е хотілося провести вас, а заодно залагодити покупки й по­
вернутися.
І тут слуга розсердився й с к а за в Аджібові:
— Оцього я й боявся! Те їдло обернулося нам рахубою.
Прийняли ми почастунок від кухаря, і він тепер ходить слідом
за нами.
Аджіб оглянувся і, побачивши за собою кухаря, д уж е р о з­
гнівався, але ск азав слузі:
— Хай собі йде дорогою мусульман, а коли підійдемо до н а ­
метів і побачимо, що він усе ще плуганиться за нами, тоді
відженемо його.
Аджіб, нахмурившись, пішов далі, євнух — за ним, а п о за­
д у — Б ад р ад-Дін Гасан. Так дійшли до К ам ’яного поля, і вже
біля наметів вони обернулися й побачили Гасана. Аджіба це
дуж е розгнівало, та він іще побоювався, що слуга розповість
усе його дідові. Не хотілось йому, щоб про нього було сказано:
«Він заходив до харчівні, і кухар ішов за ним». Коли він обер­
нувся, його погляд зустрівся з Гасановим — і став хлопець,
наче тіло без душі. Йому здалося, що Гасанові очі ворожі,
або ж він син розпусти. Тоді він ще більше розсердився, узяв
камінця й кинув його в батька, і поцілив йому в голову. Бадр
ад-Дін Гасан упав без пам’яті, і кров залила йому обличчя.
Аджіб зі слугою пішли до наметів, а Бадр ад-Дін, прийшовши
до пам’яті, витер кров і, відірвавши шмат чалми, з а в ’язав ним
собі голову і зганив себе в думці: «Я образив хлопчика! Запер
харчівню й поплуганився за ним слідом, тож він вирішив, що я
нишпорю за ним». Сумно йому зробилося, і він зату ж ив по своїй
матері, що перебувала в Басрі, зап л ак ав і проказав такого
вірша:
П росити почнеш справедливості — марно, лиш долю обр ази ш ,
А їй докоряти не тр еба — так світ наш сотворений.
В дар лихом об зем лю , зазнати тобі доведеться і р адощ ів,
І горя — ніхто ж бо від нього щ е не заговорений.

Потім Гасан повернувся до своєї харчівні* і став продавати
страви.
А вазір, його стрий, пробув у Д ам а ск у три дні, а потім
вирушив до Гімса. По дорозі, де б вони не зупинялись, розпи­
тував про Гасана Б а д р а ад-Діна. Так він залишив по собі
Д іар-Бекч, Мардін, Мосул, аж нарешті дістався до Басри. П р и ­
бувши туди, він удався до султана. Той прийняв його з пош ану­
ванням, відвів для нього почесне помешкання й запитав про при­
чину його прибуття.
158

І гість розповів султанові всю свою пригоду, сказавш и, що
покійний вазір Нур ад-Дін - - його брат. Зітхнувши, султан по­
просив у Аллаха милосердя для Нура ад-Д іна і сказав:
— О саїде мій, він був у мене вазіром п’ятн ад ц ять років,
і я дуже любив його. М ав він сина, та з а два місяці по смерті
батька той зник, і ми не маємо ніяких вістей про нього. Але
к' його мати — дочка мого давнішнього вазіра.
Довідавшись, що мати його племінника жива, здорова, вазір
Ш амс ад-Дін зрадів і сказав:
— О мій володарю, хотів би я побачитися з нею.
Султан охоче погодився на це, і Ш амс ад-Дін відразу подався
до п алацу Нура ад-Д іна. Прийшовши сюди, Ш амс ад-Дін р о з­
дивився усюди, потім упав долілиць перед порогом палацу й по­
думав про свого брата Нура ад-Діна, який помер на чужині,
і проказав такого вірша:
Х о д ж у д о оселі Л ейли б е з упину, —
О дну, потім др угу стіну я цілую,
А ле ж б о лю блю я не стіни оселі,
А ту, щ о у ній п р ож и вал а, милую.

Затим пройшов він у браму до великого двору і побачив
другі двері, з к а м ’яним склепінням, викладеним різнокольоро­
вим мармуром, і зайш ов через них до палацу, оглянув його,
обвів поглядом усе — і побачив ім’я Нура ад-Д іна, написане
там золотим атраментом.
Підійшовши до напису, він поцілував його, зап л а к а в по б р а ­
тові і проказав такого вірша:
П итаю про тебе у сонця, лиш зій д е воно,
І в блискавки д опом и наю сь, як збл исне вона.
В есь час розвиває й зви ває ж у р б а мене,
А ле терплю біль, щ о мене, мов нож ем , розтина.
Н е бачив в іддавна т еб е я, моя незрівнянна,
ї сум невимовний розлуки мене розпина.
Коли ж п еред очі мої ти постанеш нарешті,
Коли ж то А ллахом вж е буде нам зустріч дан а?
Д л я інш ої місця н ем ає у с?рці моєму,
В щ ер ть повнім чуття, що, іііов ніж ная пісня, луна.

Пройшовши далі, він опинився перед кімнатою дружини
свого брата, матері Бадра ад-Д іна Г асана Басрійського. Після
зникнення свого сина вона, не вгаваючи, все п лакала й лебеділа,
і коли роки протяглися н а д нею, вона спорудила для сина
мармурову гробницю серед кімнати й плакала над нею вдень
і вночі й спала тільки біля неї. Коли ж вазір підійшов до її
покоїв, то почув, як вона промовляє над гробницею:
М огило, могило, чи зблякла в тобі його врода,
Чи світоч яскравий твій згас — осяйні його лиця?!
М огил о, могило, ти ж не сад і не звід н ебесний,
Т о як ж е там м ісяць постав і стрункая вербиця?

159

Тільки-но вона це п р о к аза л а, як раптом заглянув до неї
вазір Ш амс ад-Дін, привітався й повідомив, що він — брат її
чоловіка, а потім розповів, щ о в нього зайш ло з братом, а так ож
усе, що він знав про її сина Б ад р а ад-Д іна Гасана, сказавш и,
що він провів цілу ніч з його дочкою десять років тому, а вранці
зник.
— І моя дочка народила від твого сина хлопчика, який
з а р а з зі мною,— мовив в азір .— Отож ти маєш онука — від твого
сина і моєї дочки.
Почувши звістку про свого сина, жінка впала до ніг дівера
і стала цілувати їх, приказуючи:
Том у милість Б о ж а , хто ваш е звістив прибуття,
І сповнив тим сам им найбільш е моє п обаж ан н я.
Якби він лахм іття приймав, принесла б у дар унок
Я д у ш у свою , всю р озт ер зан у в час розставанн я.

Потім вазір послав за Аджібом, і коли той прийшов, бабуня
обняла його й з ап л ак ал а, а вазір Ш ам с ад-Дін ск азав їй:
— Тепер не час плакати, збирайся й поїдемо з нами в єги­
петські землі. І, може бути, Аллах з ’єднає нас із твоїм сином
та моїм племінником.
— Слухаю і корюся! — мовила вона й одразу пішла до своїх
дівчат і негайно зіб рал ася в дорогу.
А тим часом вазір Ш амс ад-Дін пішов до султана Басри
попрощатися, і той послав із ним подарунки для єгипетського
султана.
І Ш амс ад-Дін з а р а з же виїхав, узявши із собою братову.
М андрували без перерви, а ж поки не досягли Д а м а с к а . Зу п и ­
нилися в передмісті Кануні, поставили намети, і вазір сказав:
— Ми пробудемо тут тиждень, поки не накупимо для нашого
султана подарунків та пам’яток.
І тоді Аджіб ск азав євнухові:
— Л яїку, я хочу прогулятися! Д а в а й підемо на дамаську тор ­
говицю та подивимось, що поробляє той кухар, у якого ми їли,
а потім побили його. Він виявив нам милість, а ми он як від­
дячили йому.
— Слухаю й корюся! — відповів євнух.
І Аджіб, кров якого поривала його до батька, вийшов разом
з євнухом з намету, направляючись у місто. Зайш ли спершу
до трактиру й побачили там кухаря, котрий саме на той час
знову зварив гранатових зерен. Коли підійшли до нього ближче,
Аджіб побачив у нього на лобі шрам від свого удару каменем
і сказав:
— Мир тобі! Моє серце з тобою!
І в Б а д р а ад-Д іна затремтіла душ а, коли він глянув на хлоп­
ця, серце йому згнітилося, і він похнюпив голову, неспромож­
ний дійти до слова, а потім підняв голову й зворушено, з глибоким
смиренням у голосі промовив такого вірша:
Р озгн ів авсь на хлопця, горів п ож ад ан н я м загл ад и ,
Й ого ж як п о б а ч и в — над серцем не мав у ж е влади:

160

П охню пив я голов у з о ст р а х о м і ш ануванням,
Н е в силі п озбути сь св о єї гірк ої д о са д и .
Д о к о р ів різких і важких цілу купу зібр ав я,
А л е д в е з у с т р іл и с ь — і всі позникали тиради.

А потім сказав гостям:
— Втіште мені серце й поїж те моєї страви. Присягаю сь
Аллахом, ледве я побачив тебе уперше, моє серце тенькнуло,
і я пішов ото був за тобою, стративши розум.
— На А л л аха ,— відповів йому Аджіб,— ти був гостинний,
і ми спожили у тебе хліба-солі, а ти хотів зганьбити нас. З а р а з ми
можемо почастуватися в тебе лише за умови, що ти даси слово
не виходити за нами й не вистежувати нас. Інакше не будемо
більше заходити до тебе. А пробудемо ми тут тиждень, поки
мій дід не накупить подарунків для султана.
— Нехай буде по-вашому! — мовив Б ад р ад-Дін.
Тоді Аджіб з євнухом зайшли в трактир, і Бадр ад-Дін подав
їм миску з гранатовими зернятами, Аджіб сказав:
— П о їж з нами, щоб Аллах звільнив нас від клопотів.
І Бадр ад-Дін, зрадівши, став їсти з ними, дивлячись в облич­
чя Аджібове, і ще дуж че прив’я за в с я до нього душею.
— Чи не говорив я, що ти закоханий і набридливий,— ск азав
Аджіб.— Не смій більше дивитися мені в обличчя!
На ці гострі слова сина Бад р ад-Д ін промовив вірша:
Глибоку зб ер іг я для т ебе в душ і таєм ницю ,
Н іхто не розкриє її, оповиту мовчанням моїм.
І світлий князь-м ісяць, подібний д о ясного ранку
К расою , зв абли вістю , зачар ув анн я м своїм ,
І вираз обличчя твого обіцяю ть нам зустрічі скорі
Та зб у д ж у ю т ь в мені б а ж а н н я — і нем ає кінця їм .
Чи муш у від спеки вмирати, коли мій рай — твій лик —
Й не ввіритись райським д ж ер ел а м — устам цим твоїм ?

І Гасан почав годувати гостей, вкладаючи їм у рот страву.
Коли вони наїлися і стали збиратись додому, господар полив
їм на руки води і, вийнявши з-за пояса шовкового рушника,
иитер їм руки і побризкав їх трояндовою водою із фляги. Потім
нін вийшов і повернувся з двома дзбанками трояндової води,
змішаної з мускусом, і, поставивши начиння перед ними,
сказав:
— Д оверш іть, в а ш а милість!
Аджіб випив, а потім віддав келиха євнухові. Н аївш и сь і н а ­
пившись донесхочу, вони поспішно вийшли. А коли повернулися
до наметів, Аджіб подався до своєї бабуні. Поцілувавш и його,
нона з г а д а л а свого сина Б а д р а ад-Д іна, зітхнула, з а п л а к а л а
й виповіла вірша:
Р ан іш е жила я чеканням спіткання з тобою ,
Н е хочеться ж и ти тепер, коли ти вдалині.
Так палк о б а ж а т еб е збол ен е сер ц е моє!
Г осподні ж путі невідомі й зак р и т і мені.

<> І

21

161

А потім зап и тал а А д ж іб а:
— Де ти був, мій хлопчику?
— В Д а м а с к у ,— відповів онука.
І тоді вона подала йому миску гранатових зернят, не дуж е
солодких, і сказала євнухові:
— Сідай з господарем!
Той мусив сісти, хоч їсти зовсім не хотів.
Щ о ж до Аджіба, то він, проковтнутий кусник хліба, вм оч е­
ний у страву, що в и д ал ась йому недостатньо солодкою, не з а хотів їсти її.
— Ой, яке недобре! — вигукнув він.
— Не гань, хлопче, моєї страви, я сама її в ар и л а,— мовила
б аб ц я ,— ніхто ж не вміє так її готувати, як я та ще твій батько
Бад р ад-Дін Гасан.
— Т аж е недобра, бабуню, їж а т в о я ! — ск азав А дж іб.—*Он щойно ми були в харчівні, то кухар так нам приготував цю
страву, що її зап ах серце розриває, і її хочеться всю з ’їстиь
Твою ж їж у навіть порівняти не можня з т о ю .
Почувши таке, б аб ц я д у ж е розгнівалася, гостро глянула
на євнуха і ск а з а л а йому:
— Біда тобі! Оце ти так пестуєш хлопця? Н авіщ о ти заходив
з ним до харчівні?
Євнух зл як ав ся й заперечив:
— Ми не заходили, а тільки проходили мимо.
— Клянусь Аллахом, що ми таки заходили й обідали, і його
їж а кр ащ а за твою! — сказав Аджіб.
Тоді його б аб ц я пішла й розповіла про це своєму нтвагрові
Ш амсові ад-Дінові, і той розгнівався на євнуха. Покликав його
з Аджібом до себе і сказав:
— Н авіщ о ти заходив з моїм онуком до харчівні?
— Ми не заходили! — заперечував перестрашений євнух.
— А таки заходили й поїли там досхочу гранатових з е р ­
нят,— стояв на своєму Аджіб,— і кухар напоїв нас іще медом
зі снігом та з цукром!
Вазір ще більше розгнівався на євнуха й допитував його,
але той і далі все заперечував.
— Якщо твої слова — правда, сідай і їж з нами! — вигукнув
вазт.
Євнух сів, наладнався вже їсти, але не зміг і, відклавши
шматок хліба, сказав:
— О господарю мій, я ситий з учораш” ^ ™ дня!
І вазір зрозумів, що той говорить неправду, та й звелів
рабам повалити євнуха на землю; потім почав духопелити його.
— О господарю, не бий мене, я розповім тобі правду! —
заволав євнух.
— К аж и, та тільки правду! — вигукнув вазір, переставши
лупцювати євнуха.
— Так от,— ск азав євнух,— зайшли ми до харчівні, коли
кухар варив гранатові зернята, і він поставив їх перед нами;
162

клянусь Аллахом, я в житті не їв нічого добрішого за них і не куш­
тував нічого гіршого за те, що перед нами.
— Ну так піди до цього ку х а р я ,— ск азал а розгнівана мати
Б а д р а а д -Д ін а ,— і принеси від нього миску цієї страви! Д а й ї ї
своєму господареві, і х ай він ск аж е , яка кращ а.
— Гаразд! — мовив євнух.
Отож вона д ал а йому миску й півдинара, і він подавсь
у місто. Прийшовши в харчівню, с к а з а в кухареві:
— Ми посперечалися в домі мого господаря про твою їж у,
тому що в нас те ж так е готутотч От'к*?, дай на»* тп^?ї ло~р', ги
на ці півдинара й пам’ятай: ми наїлися болючих стусанів за твою
їжу.
Б адр ад-Дін засм іяв ся й ск азав:
— Не бійся! Присягаю сь Аллахом, крім мене тч моєї ма~;нки,
яка тепер далеко звідси, цієї їж і ніх-™ так не вміє готувати
І він узяв миску й напопнив її зер н ята м " чолив їх мускусом
та трояндовою водою, і євнух, забравш и миску, уу'^ч'-ко пирщод.
Скуштувавши принесену страву, Г асанова мати відразу ж
упізнала, хто її готував: вона скричнула і впала чепритомна.
Вазір отетерів, а потім побризкав її трояндовою водою —
І через деякий час вона прчйт"па до тями і с к л я ч а :
— Якщ о мій син живий іще, то н і х ^ не звари-’" так г р а н а ­
тових зерняток, окрім нього. Я з певиігтю можу сказати, що го­
тував цю страву мій син, Б ад р ад-Д ін Гасан, бо то я навчила
його готувати її саме так!
Вазір вельми зрадів і вигукнув:
— О, як прагну я побачити мого братанця! Ану ж з ’єднає
нас за р а з доля! Б л ага ю цієї зустрічі у великого Аллаха!
І вазір у ту ж мить покликав людей, які були з ним, і ск азав
їм:
— Хай піде д вадц ятеро чоловік до
харч'ву' й зруйнує її,
а кухаря зв ’яж іть його ж чалмою і притягніть силою до мене,
та тільки не заподійте йому лиха!
— Добре! — відповіли йому.
Сам ж е вазір одразу ж п о ї х я р до дамаського намісника
І познайомив його з л и стам " султана, які він мав при собі;
намісник, поцілувавши їх, приклав до лоба, а потім запитав:
— То де ж твій кривдник?
— Ц е один кухар,— відповів й ^чу вазір.
І намісник в ту ж хвилину звелів двом своїм страж н икам
відправитися до харчівні; а коли ті прийшли туди, побачили,
що вона зруйнувана і все в ній поламано, бо, коли вазір поїхав
до палацу, його люди зробили те, щ о він їм н ака зав , і тепер
сиділи, чекаючи його повернення з палацу.
— Міркуйте, люди добрі,— дивучався Б адр ад -Д ін .— Щ о т а ­
кого знайшли в гранатових зернятах, що зі мною вчинено таке?
Коли ж в азір повернувся від намісника, який дозволив йому
забрати із собою кривдлика, зайшов д о намету і з а ж а д а в кухаря;
того привели, з в ’язаного чалмою .
163

Бадр ад-Дін Гасан подививсь на свого дядька й, гірко з а п л а ­
кавши, сказав:
— О господарю мій, у чому мій гріх перед тобою?
— Це ти зварив гранатові зернята? — зап и тав його вазір.
— Т ак ,— відповів Бад р ад -Д ін .— І ви щось знайшли в них,
за що потрібно зняти голову?
— Це найлегше й найменше воздаяння за діла твої! —
вигукнув вазір.
— То чи не повідомиш мені, о володарю мій, у чому мій
гріх? — запитав Бад р ад-Дін.
— В цю ж хвилину! — відповів вазір, а потім покликав слуг
і ск азав їм: — Приведіть верблюдів.
Слуги посадовили Б а д р а ад -Д іна в сундук на верблюді й
поїхали. М андрували безперервно до ночі, а як стемніло, зупи­
нились, перекусили, а потім випустили з ув ’язнення Б ад р а ад-Д іна,
нагодували його та й знову запроторили до сундука, і так
тривало, а ж поки не дістались до Камри.
І тоді Б ад р а ад -Д іна Г асан а витягли із сундука, і вазір
зап и тав його:
— Ц е ти готував гранатові зернята?
— Так, господарю мій,— відповів Бадр ад-Дін.
— Закуйте його! — звелів вазір.
Його закували і знову посадили в сундук та й поїхали,
а коли дісталися до К аїр а, зупинилися в ар-Рейданії. І вазір
звелів висадити Б а д р а ад-Д іна із сундука і привести тесляра,
а коли той прибув, ск азав йому:
— Зроби для нього дерев’яну ляльку.
— І що ж ти робитимеш з нею? — запитав Б ад р ад-Дін
Гасан.
— Я н ак а ж у розіпнути на цій ляльці, прибити цвяхами до неї
і возити по всьому місту,— відповів вазір.
— З а віщо ж це ти мені вчиниш таке? — запитав Гасан.
— А за те, що ти погано приготував гранатові зерн а,—
ск азав вазір.— Чого ти мало перцю поклав у них?
— І за оце ти хочеш вчинити таке зі мною?! — вигукнув
Б ад р ад-Д ін.— Хіба не досить тобі було ув’язнити мене й годувати
раз на день!
— Недосить було перцю, і немає для тебе кари, окрім смер­
ті! — ск азав вазір.
Б ад р ад-Дін був украй здивований цим і засмучений своєю
лихою долею.
— П ро що ти думаєш ? — зап и тав його вазір.
— П ро безголових, схожих на тебе,— відповів йому Б ад р
ад -Д ін.— Якби був у тебе розум, ти б не вчинив такого зі мною.
— Нам треба провчити тебе, щоб ти більше не робив такого,—
ск азав вазір.
— Та й найменшої частки того, що ти вже вчинив зі мною,
вистачило б для науки,— відповів Б ад р ад-Дін.
— Тебе неодмінно треба розіп’яти! — вигукнув вазір.
164

Тим часом тесляр виготовляв ляльку на очах Б ад ра ад-Д іна.
А коли настал а ніч, вазір знову з а г н а в Б ад р а ад-Д іна до скри­
ні, сказавши:
— Розіпнемо тебе завтра!
А коли вазір переконався, що Б а д р ад-Дін заснув, сів на коня і,
поставивши перед собою сундук, направився до міста. Прибувши
додому, він с к а за в своїй дочці Сітт аль-Гусн:
— С лава Аллаху, який з ’єднав тебе із сином твого дядька!
Устань, прибери кімнату так, як бу ла вона прибрана в шлюбну
піч.
Тоді вона зап ал и л а свічку, а вазір дістав того папірця,
на якому були зазначені речі та їх розташ ування в кімнаті,
і сказав, щоб усе було поставлено на ті ж самі місця, аби той,
хто їх бачив, не сумнівався, що все відбувається тієї ночі, коли
молоду показують молодому. В азір велів так о ж покласти
тюрбан Б а д р а ад-Д іна на те саме місце, куди він поклав його
власноручно, а т ак ож його ш аровари й гаманець, що був під
матрацом, а дочці — роздягнутись, як у весільну ніч, і сісти
на ложі за ширмою. Потім він с к азав доньці:
— Коли ввійде син твого дядька, скажи йому: «Чому ти так
довго сидів у вбиральні і змусив мене чекати?» І проведи з ним
ніч у розмові а ж до ранку. А потому ми покажемо йому за п и ­
сані числа.
Д ал і вазір випустив Б а д р а ад-Д іна зі скрині, зняв з його ніг
кайдани і звільнив його від того, що на ньому було, з а л и ­
шивши в самій нічній сорочці, без шароварів. А він тим часом
спав, нічого не відаючи.
Прокинувся він в освітленому передпокої й подумав: « Н а ­
справді все це діється чи уві сні?» Устав, підійшов до дверей,
роздивився й побачив, що опинився він у тому ж будинку,
де йому відкривали наречену. Він остовпів, побачивши все це;
переминався з ноги на ногу й вигукнув: «Чи сплю я, чи ні?»
Тер собі лоба і не міг вийти з дива: «Їй-Богу, це помешкання
нареченої, де її відкривали переді мною! Та де ж це я? Я ж був
у скрині!»
Нарешті його розмову із самим собою перервала Сітт альГусн, яка виглянула з-за ширми й ск азал а:
— О господарю мій, чи не зайдеш ти сюди? Чого це ти так
затри м ався в покої самотності?
Почувши її голос і побачивши її, Бадр ад-Дін розсміявся
й сказав:
— Це таки сонне марення!
Потім він зай ш ов за ширму, зітхаючи й розмірковуючи над
цією проявою, та не знав, що й подумати; йому ще більше
зак ал ам у ти л о ся в голові, я к він побачив свій тюрбан, ш аровари
й гаманець з тисячею динарів.
— Аллах його святий знає, що це воно таке! — дивувався
він.— Не інакше, я к сон!
І тоді Сітт аль-Гусн с к а з а л а йому:
165

- - Чого це ти такий збентежений і здивований? Не таким
ги був на початку ночі!
— А скільки ж років не було мене біля тебе? — спитав Бадр
ад-Дін, засміявшись.
— Схаменися! — вигукнула вона.— Нехай буде над тобою
ім’я Аллаха. Т а ж ти щойно виходив за потребою і оце повернувся.
Чи не пороблено тобі? Ти стратив розум!
— П равду ти мовиш? — сказяв, засміявшись, Б ад р ад -Д ін .—
Але коли я вийшов від тебе, зад рім ав у покої самотності, то й
привидівся мені сон: начебто я став кухарем в Д а м а с к у і прожив
там десять років, а потім прийшов до мене хлопець, вельможне
дитя, із слугою, і приключилося зі мною те і те.
П омацавш и свого лоба рукою, Б ад р ад-Дін знайшов на ньому
шрам від удару й вигукнув:
— Присягаю сь Аллахом, о господине моя, це немовби й
правда, тому що він ударив мене по голові й поранив. Схоже на те,
що це було насправді! — А потім провадив далі: — Коли ми
ото обійнялися й заснули, мені привиділося, що я вирушив
до Д а м а с к а без тю рбана та без ш ароварів і став там кухарем...—
І знову він на якийсь час провалився в задуму, а затим сказав:
— Н а Аллаха, здається мені, начебто я бачу сам себе —
як я готую гранатові зернятка, в яких було мало перцю... П р и ­
сягаю сь Аллахом, я, мабуть, таки заснув у відхідку й бачив усе
це вві сні!..
— Закл ин аю тебе Аллахом, 'щ о ти ще бачив уві сні, крім
цього? — зап и тал а Сітт аль-Гусн.
Б адр ад-Дін розповів їй і додав:
— На Аллаха, якби я не прокинувся, вони б напевне ро­
зіп’яли мене на дерев’яній ляльці!
— З а що? — зап и тал а Сітт аль-Гусн.
— З а те, що мало поклав перцю в гранатові зер н ята ,—
відповів Бад р ад -Д ін.— Вони нібито зруйнували мою харчівню,
розчерепили весь посуд і запхали мене в скриню, а потім привели
тесляра, щоб той зробив д ля мене ляльку, на якій збирались
мене розіп’яти. С л ав а Аллаху за те, що це трапилося зі мною
уві сні, а не скоїлося насправді!
І Сітт аль-Гусн засм іялася й притисла його до перс, він
теж притис її до своїх грудей, а потім, подумавши, сказав:
— Але схоже на те, що це було таки наяву! Не знаю, в чому
тут річ?
І він приліг, неспроможний збагнути, що трапилося; то казав:
«Я бачив це уві сні», то знову: «Ні, це було наяву!»
І так тривало до самого ранку. А тоді зайш ов до нього
стрий, вазір Ш амс ад-Дін, і поздоровив його. Бадр ад-Дін поди­
вивсь на нього і вигукнув:
— Чи не ти звелів з в ’язати мене й розіп’яти, а так о ж зруйну­
вати мою харчівню через те, що в гранатових зернах мало було
перцю?
І тоді вазір ск азав йому:
166

— Знай же, дитино, щ о істина з’ясувалася. С тало очевидним
те, що було приховане. Ти — син мого брата, і я зробив це зад л я
того, аби пересвідчитися, ЩО ТИ — ТОЙ, хто увійшов до моєї
дочки у весільну ніч. Переконало мене в цьому тільки те, що ти
впізнав цей дім, свої шати, тюрбан, капшук із золотом, а так ож
два папери, один з яких написаний твоєю рукою, а другий —
моїм братом. Я не бачив тебе ніколи й не зняв тебе, так само,
як і твою матір, яка п риїхала оце разом зі мною з Бясри.
Потім він обійняв Б а д р а ад-Д іна й заплакав. І Б ад р ад-Дін,
вкрай здивований дядьковими словами, обійняв його, плачучи
з радості.
Затим вазір ск азав йому:
— А спричинило все це, дитино моя, те,
відбулося між
нами, між мною та твоїм батько м ,— і він розповів йому, що
зайшло у нього з братом і чому той поїхав до Басри.
Потому вазір послав за Аджібом, і, побачивши його, батько
вигукнув:
— Ось той, що вдарив мене каменем!
— Це твій син! — ск азав вазір.
І тоді Бадр ад-Дін кинувсь до нього й проказав такого
вірша:
Я д о в г о р идав, коли ми р озлучали сь з тобою ,
У см утку тя ж к ом у вмивавсь я гіркими сльозам и.
І я п рисягаю сь — як дол я колись нас з ’єд н ає,
Р о зл у к у пригадувать більш е не б уд у вустами;
Коли ми осягн ем о щ аст я ,— мені так зд аєть ся ,
Щ асливим и будуть і сльози, і р адість б е з тями.

Коли Гасан закінчив промовляти вірша, до нього раптом
підійшла мати його і ск азал а:
Терновим и, сину, нас доля води ла стеж кам и,
І висловить м ож н а все це лиш своїми вустами.

А потім іще:
С к а за л а доля — гнатим е мене безп ер естан н о,
Л и х а я , ти своє зл а м а л а присягання.
Я д я к у ю Тому, х т о д а в нам р а д ість п оєднання,
О тож , підступна д о л е, вчув А л л ах моє бл аган ня .

А потім мати розповіла, що сталося пігля його зникнення, Гасан
розповів їй, чого він з а з н а в ,— і вони д яку"*"и А л л а х о в і великому
за те, що дозволив їм знову поєднатися.
А вазір Ш амс ад-Дін пішов тим часом до султана і розповів
про те, що сталося.
— С лава Аллаху, що ти осяг мету,— мовив султан.— Я не­
одмінно повинен побачити твого боатанича Г асан а Басрійського,
приведи його з а в т р а в диван.
— Твій раб з’явиться з а в т р а до тебе, якщ о буде на те воля
Аллаха великого,— відповів йому Ш амс ад-Дін, а потім п о б а ж ав
султанові миру й пішов.
167

Наступного ранку Г асан Басрійський вирушив до його в е­
личності зі своїм д ядьком Ш амсом ад-Діном і, з ’явившись
перед ним, привітав його гарними вишуканими словами і про­
мовив:
Ц іл у є той зем л ю , чию ти вивищ уєш гідність,
Хто усп іху зм іг д ося гти у щ асливу годину,
Л иш той, хто на зн атних, вельм ож них зв а ж а є лю дей ,
П іднявш ися зн и зу , осягне найвищ у вершину.

Султан усміхнувся і зробив йому знак сісти, і він сів біля
свого дядька Ш ам са ад -Д іна. Потім султан запитав про його
ім’я, і Гасан сказав:
— Я найнегідніший з тво їх рабів, на ймення Гасан Б ас рій ­
ський, благаючий за тебе вдень і ночі.
Султанові сподобалися ці слова, і йому з а б а ж а л о с я випро­
бувати його, виявити його знання й освіту, і він запитав:
— Чи зберігаєш ти в п а м ’яті який-небудь опис родимки?
— Т ак ,— відповів Гасан і мовив:
К оханий, мій лю бий, святий, яснолиций!
З г а д а ю — ри даю , мій сум а ж сріблиться.
Горить на щ оці, мов сп окуса, родим ка,
Щ о сх о ж а на фінік чи ока зіницю .

Ц а р схвалив цей вірш і ск азав Гасанові:
— Д а в а й іще! А ллаха гідний твій батько, хай не злам аю ться
йому зуби.
М ов зер н я мускусу — родим ка. Не дивуйсь,
тЦо я н аваж ив ся ці речі порівняти.
Д и в у й сь обличчю, щ о красу всю узя л о,
Н е призабувш и і м аню нього зерняти.

Султан а ж затремтів від захоплення і ск азав йому:
— К аж и іще, хай благословить Аллах тебе й твоє життя!
І Гасан мовив:
К охан а, як тебе родим ка красить,
Д о мускусу на яхонті п одібна!
Не б уд ь ж орстока, п одар уй ж е л аску,
М оє баж ан н я , моя мріє срібна!

— Д у ж е гарно, Гасане, ти відзначився цілком! — вигукнув
султан.— С каж и ж мені ще, скільки значень має слово аль-хал ь
(родимка) в арабській мові?
— Нехай сприяє Аллах султанові нашому, п’ятдесят вісім
значень, а кажуть, п’ятдесят,— відповів Гасан.
— Ти правий! — мовив султан, а потім запитав:
— Знаєш , які окремі якості має краса?
— Т ак ,— відповів Гасан,— це миловидність обличчя, г л а ­
денька шкіра, гарна форма носа та тонкість рис, а заверш ення
краси — волосся. Як сказано:
Л и ц е хай буде чистим і красивим,
Хай н іж на шкіра грає переливом.

168

А ніс — він теж повинен бути гарним,
І очі — грати поглядом томливим.
А губи щ о б були, немов корали,
Ти буд еш , як збагнеш о ц е, щ асливим.
Тоню ні ри си, і струнка ф ігур а,
І гостра мова з усм іхом грайливим
В ол осся ж мусить всю вінчати вроду...
Ти май ц е на ув азі й не будь балакливий.

Султан утішився освіченістю Г асана, подививсь на нього
ласкавим оком і запитав:
— Що значить приказка: «Суддя хитріший за лисицю»?
— Зн ай же, царю ,— нехай помагає тобі Аллах великий,—
відповів Г асан ,— що один суддя в дні великого мору молився,
і коли він ставав до молитви, приходила лисиця і, всівшись
напроти нього, наслідувала його, відвертаючи його увагу. І тоді
він зробив ось що: зняв із себе сорочку, розіп’яв її на тростинах,
зверху почепив свій тюрбан, перев’я за в сорочку поясом та й по­
ставив це опудало на тому місці, де завж д и молився. І коли
лисиця прийшла й стала навпроти, суддя підкрався до неї ззад у
і впіймав її.
Вислухавши Г асан а Басрійського, султан ск азав його д я д ь ­
кові, Ш амсові ад-Дінові:
— Воістину, твій братанич досконало освічений в галузі
словесності, і, я гадаю, в К аїрі не знайдеться жодного, хто зрів­
нявся б із ним у цьому.
Тоді Гасан Басрійський поцілував землю перед султаном
і сів, як сідає невільник перед своїм господарем.
І султан, упевнившись у високій освіченості Г асана Б ас рій ­
ського, нагородив його почесним одягом і доручив йому справу,
яка могла запевнити йому благополуччя, і Гасан Басрійський
знову поцілував землю перед ним і, побажавш и йому вічної
величі, попросив дозволу піти. Султан дозволив, і той разом
із дядьком Ш амсом ад-Діном пішов додому.
Вдома Гасан Басрійський зайш ов до своєї дружини Сітт
аль-Гусн і розповів їй про те, який він мав успіх на прийомі
в султана.
— Він неодмінно зробить тебе своїм співтрапезником,—
сказал а у захваті д руж и на,— й ушанує тебе нагородами та п ода­
рунками! З ласки Аллаха ти світиш своєю досконалістю, наче
величезне світило, де б ти не був — на суші чи на морі.
— Я хочу скласти в його честь віншувальну касиду, щоб
збільшилася його любов д о мене,— с к а за в Гасан.
— Оце ти гарно умислив,— вигукнула Сітт аль-Гусн.— Тож
поміркуй гарненько, як кращ е та доладніше сказати. От побачиш,
він відповість тобі приязню.
Тоді Гасан Басрійський відійшов убік і проказав вірші —
гарні з а змістом, доладні і складні:
С л аву ст од зв он н у володар наш м ає,
Ш ляхом в ели к их він т в ер д о ступає

Іб9

Словом с в о їм справедливість утвердив,
В ор огу ш л я ху д о краю н е м а є.
5огс.*.^оний, л еви н о-хоробри й,
М илість у н ього і ратна снага є.
Щєдрч,
вій сш іле дарунки —
Ц е оп исати — щ о зм ірять б е з к р а є .

»

В ДС::Ь и л о с е р д я ВІН СЯЄ 30рЄЮ,
В битви годи н и — він гнівом палає.
В сіх о си п ає щ едротам и гойно
І м и л осер дн о правує н ад краєм.
Хай Же А л л ах його д о в г ії літа
П ильно й тур ботн о від зл а збер ігає.

Записавш и ці вірші, Гасан Басрійський послав їх до султана
рабом свого дядька.
Прочитав їх султан, і його серце зраділо; познайомив він
з ними своїх урядовців, що були на той час у нього, і вони
удостоїли Г асана великої хвали. А потім султан покликав його
до себе і сказав:
—
Від сьогоднішнього дня ти мій сотрапезник, і я покладаю
тобі ж алу в ан н я в тисячу диргемів щомісячно, крім того, що вж е
було тобі призначено раніше.
І Гасан Басрійський тричі поцілував перед султаном землю
та п об а ж ав йому вічної слави та довгих років життя. І в озве­
личився після цього сан Гасана Басрійського, чутка про нього
полетіла по усіх усюдах, і з а ж и в е і і і з і с в о ї м д я д ь к о м та цілою
родиною в щасті та гараздах, тішився славою, повагою, розко­
шував, багатів, а ж поки його час не приспів.

ДВА ВАЗІРИ
Й АНІС АЛЬ-ДЖАЛІС

Розповідають, о царю часу, що владарю вав у Басрі колись
один султан прекрасний, милостивий до ж ебраків і нещасних
бідняків; лагідно обходився він з підданими, і не могла стримати
цього султана ж одна з а в а д а в його обдаровуванні гойному
пизнавців М ухам м ада — нехай Аллах його вітає, хранить і б л а г о ­
словляє! Був той султан такий, як говорив хтось, уславлюючи
його:
Коли н а п а д а є ворож и х кіннотників згр ая —
Він гострим мечем їх н ещ ад н о і лю то р убає.
Він списує сп и сом ворож і серця віроломні,
І їх н і щити він удар ом одни м пробиває.

С ултан той зв а в с я М ухам мадом ібн Сулейманом аз-Зайні.
І було l н ьс .о д ь л о л з і р и . Один j них прозивався аль-Муін ібн
Саві, другий же — ал ь-Ф адл ь ібн Хакан. А ль-Ф адль ібн Хакан
був із найшляхеїгііших лю дей сього часу. Д окон ував він б л а г о ­
родних учинків, зів праведне життя, і л;оди щиро любили його,
а до його порад лрислухались мудреці. І всі молилися, щоб Аллах
д а р у в а в йому довге життя і щоб подовше влада його була, бо ж ьін
утвердж ував добро і боровся проти безчестя й зла. А от другий
вазір — аль-Муін ібн Саві — ненавидів людей, сторонився добро
171

чинності й лиходійству потурав, як сказав про нього той, хто
добре його знав:
Відсахнувсь, щ об мене не торкнувся поганець,
Вмить коня осідлав — та й подалі від нього.
Якби він навіть був серед друзів найкращих —
То й тоді я уник би знайомства такого.

А про обох цих вазірів поет говорить:
З тим водися, кого поваж аю ть в народі:
Син шляхетних — шляхетний, в душі — він добродій.
З лиходієм не знайся, від нього не жди добра,
Бо як батько крадій, то й синок його злодій.

І зробив Всевишній так, що наскільки любили люди альФадля ад-Діна ібн Хакана, настільки ненавиділи аль-Муіна ібн
Саві.
Одного разу султан Сулейман аз-Зайні, сівши на троні, в о т о ­
ченні достойників країни, викликав до себе вазіра аль-Фадля
ібн Хакана і сказав йому:
— Дуже хотів би я мати таку невільницю, щоб не було кращої
за неї під сонцем, щоб мала вона незрівнянну вроду, досконалі
молоді форми, була вдачею погідна і щоб уся її повабність
найвищої похвали була гідна.
І сказали тоді вельможі:
— Не знайти такої за ціну, нижчу, ніж десять тисяч дина­
рів.
Отож викликав султан скарбника й повелів йому:
— Занеси до палацу аль-Фадля ібн Хакана десять тисяч
динарів.
Скарбник виконав султанів наказ. А вазір вийшов після
того, як султан доручив йому, щоб він щодня заходив на торго­
вицю, а також зобов’ язав іменем султана всіх тамтешніх посеред­
ників, аби вони не продавали невільниць ціною понад тисячу
динарів, доки не покажуть їх вазірові. Той ревно виконував
наказ султана, та минав час серед турбот та тривог, але жодна
невільниця не могла задовольнити його вимог. Аж нарешті котро­
гось дня один з посередників прийшов до вазіра аль-Фадля
ібн Хакана в ту хвилину, коли той саме сів на коня, направ­
ляючись до замку султана. Тоді посередник затримав вазірового
коня і мовив:
Вазіре, в держ аві добро ти виводиш на шлях.
Хай славляться мудрі діяння тв ої у віках.
Ти щ едрість забуту в країні між нас відновив.
Хай благом укриє діла твої добрі Аллах.

— О саїде мій! — вів далі посередник,— з ’явилася саме
така невільниця, задля якої видано владареве розпорядження.
— Припровадь-но її до мене,— сказав вазір.
Посередник щез, а за хвилину з ’ явився з дівчиною. Була
вона напрочуд гарна — пишногруда, стрункостанна, з підведеними
сурмою очима, вузькими плечима, тонкою талією і стегнами
172

ітжкими. Вбрана була у найкращі шати, мала губи медові,
і вся її постать могла б присоромити гілки вербові. Мова ж її була
делікатніша від зефіру, що пролітає над квітами в саду. Один
:і поетів так прославляв цю дівчину молоду:
М ов між зорями повня — вона, сяйнолиця,
П оміж серн і газелей іде, мов цариця.
Д ав їй розум Аллах і чарівність надземну,
Та щ е постать струнку і гнучку, мов вербиця.
її лик — чисте небо, сім зір на нім сяє.
Не д а є їхній блиск її лик роздивиться
Бо як хтось крадькома лиш погляне на неї —
То відразу ж паланням тих зір спопелиться

Захоплений красою дівчини, вазір спитав посередника:
— Скільки коштує ця невільниця?
— Ціна за неї дійшла до десяти тисяч динарів,— відповів
посередник.— А її власник присягається, що ці гроші не покри­
вають навіть вартості курчат, які вона з ’ їла, й одягу, яким
він винагороджував її вчителів. Коли ж невільниця володіє
майстерністю вишуканого письма, вивчила граматику й класичну
мову, пізнала засади права й релігії, може тлумачити Коран,
осягла лікарські знання, географію, літочислення та гру на музич­
них інструментах.
— Приведи до мене її володаря,— сказав вазір.
Отож посередник негайно припровадив того до вазіра. Це
був персіянин, такий старий, що залишились від нього лише
кістки та шкіра, як говорить поет:
Нас час трясе до діла й не до діла,
В його б о владі вся снага і сила.
Раніш ходив, не скарж ачись на втому,
А ось тепер — сидячка натомила.

— Чи задовольнить тебе десять тисяч динарів від султана
Мухаммада ібн Сулеймана аз-Зайні як плата за цю невіль­
ницю? — запитав у персіянина вазір.
— Якщо вона призначається для султана,— мовив персія­
нин,— то я зобов ’язаний йому її офірувати як подарунок без будьякої оплати.
Потім вазір наказав принести гроші, а коли їх подали йому,
він відважив динари персіянинові. Тоді до вазіра підійшов р аботор­
говець і промовив:
— Я повідав би щось тобі, володарю мій, вазіре, якщо д о ­
зволиш.
— Кажи,— мовив той.
— Я гадаю,— сказав работорговець,— що не слід тобі зараз
іти з цією невільницею до султана. Відбула вона обтяжливу
подорож, яка виснажила її, і повітря тут інше. Годилося б тобі
потримати її днів із десять у себе вдома, поки вона відпочине
й розквітне її врода. Потім поведи її до лазні та вбери в найкращі
173

шати, і коли ти покажеш її затим султанові, то сподобишся
у нього ще більшої почесті.
Обміркувавши пораду работорговця, вазір визнав її слушною.
Тож узяв він невільницю д о свого палацу і, виділивши для неї
осібну іорницю, с«дт Щидня добирав і достарчав їй належну їжу,
Hdiiv/i та все інше. І тап невільниця провела якийсь час у роз­
кошах.
А в вазіра аль-Фадля Хакана був син-красень, мов місяць
уповні, стрункий, наче кипарис чи ясен, з обличчям, яснішим
за місячне сяйво, а на щоці в нього був ніжний пушок і родимка,
крапельки амбри темніша. Немов оце про нього склав поет
вірній:
Він наче той місяць, щ о очі сліпить без прикрас.
Він — ніби тростина, щ о згином вчаровує нас.
Ці кучері — кільцями, золотом сяє лице,
І різьблені риси, і постать — окраса окрас.
О серце ж ор сю к е, о лагідні риси твої!
Якби ж то вдалося місцями змінять мені вас!
Щ оо лагідність рис перенести у серце йому —
То він би з коханою лагідний був повсякчас.

Але цей парубок нічого не знав про невільницю. Вазір же
застеріг її:
— Знай, моя доню, що я купив тебе для султана Мухаммада
ібн Сулеймана аз-Зайні, к о т р е т и оудеш за наложницю. Але
я маю сина, який не пропустить жодної дівчини, щоб не споку­
сити її. Тож остерігайся його і пильнуй, аби не показала йому
свого обличчя та щоб він не почув твоєї мови.
— Слухаю й корюся,— сказала невільниця.
Але за велінням долі трапилося ось що. Одного разу пішла
невільниця до лазні, що була в тому палаці, служниці викупали
її, а потім убрали в чудові шати, так що вона стала ще гарніша.
Затим пішла вона до вазірової дружини. Поцілувала їй руку,
і та сказала їй:
— Щасти тобі, щасливо живи, Аніс аль-Джаліс! Як почувалася
ти в купелі?
— О чудово, не вистачало мені там тільки тебе, моя саїдо,—
відповіла невільниця.
І тоді господиня сказала своїм невільницям:
— Давайте підемо всі разом до лазні!
Всі підвелися, і господиня з ними. А двом молоденьким
невільницям вона доручила стерегти двері тієї горниці, куди саме
зайшла Аніс аль-Джаліс, і наказала їм:
— Нікому не дозволяйте входити до дівчини!
— Слухаємо й коримося! — сказали вони.
І коли Агііс аль-Джаліс відпочивала після купелі, повернув­
ся додому вазірів син, котрого звали Алі Нур ад-Дін, і за ­
питав, де мати й челядь. Невільниці сказали йому, що ті пішли
до лазні.
174

Голос вазірового сина Алі Нура ад-Діна почула невільниця
Дніс аль-Джаліс і сказала собі в думці: «Ой! Щ о ж то воно
Да парубок, котрий не пропускає жодної дівчини, щоб не здобути
її, як розповідав про це вазір? Хочеться побачити його!» І, під­
нявшись, розпашіла після купелі, підійшла до дверей і подиви­
лась на А лі Нура ад-Діна. Юнак був схожий на повен місяць,
І його краса викликала в неї тисячу зітхай©. Позирнув він у бік
непільниці І, КОЛИ придививсь ДО а І В Ч И Н И , то і в нього її сяйна
краса, мов зоряна яса, викликала зітхання й любовні жадання.
Отож обоє попали ь пастку взаємного кохання. Хлопець піді­
йшов до невільниць, що чатували біля дверей, і так гримнув
на них, що ті повідскакували від нього і, зупинившись на певній
відстані, спостерії алн, що він робитиме далі. Він же підійшов
до дверей, відчинив їх і, наблизившись до дівчини, спитав
її:
— Це для мене купив тебе мій батько?
— Так,— відповіла вона.
Тоді парубок, а був він п’ яний, підійшов до дівчини і, взявши
її за ноги, оперезав себе ними навколо стегон, вона ж сплела свої
руки йому на шиї, приймаючи від нього поцілунки, загравання
й зітхання. Ссали вони одне одному язики, аж поки парубок
не позбавив дівчину цноти. Коли ж невільниці побачили, що
їхній молодий господар увійшов до кімнати Аніс аль-Джаліс,
то зчинили галас. А хлопець, заспокоївши свою жагу, хутко
вийшов, удавшись до втечі від скоєної шкоди й колотнечі.
Почувши лементування невільниць, господиня дому вибігла,
мокра, з лазні й запитала:
— Чого це тут гвалт на весь дім учинився? — і, підійшовши
до невільниць, що стояли при дверих Аніс аль-Джаліс, сказала
їм: — Ну ж, начувайтеся! Щ о тут скоїлося?
Побачивши господиню, обидві невільниці заговорили навпе­
ребій:
— Та оце наш господар Алі ад-Дін прийшов і побив нас,
то ми й повтікали від нього, а він увійшов до кімнати Аніс
аль-Джаліс і обійняв її. Ми не знаєми, що він робив потім,
але коли ми зчинили гамір, волаючи до тебе, він утік.
Господиня зайшла до Аніс аль-Джаліс і запитала:
— Щ о трапилося?
— О саїдо моя, спочивала я собі, коли оце раптом заходить
гарний парубок і питає мене: «Чи не теое купив для мене мій
батько?» — «Т ак »,— відповіла я. Присягаюсь Аллахом, моя
саїдо, я була певна, що він говорить правду. Тоді він підійшов
і обійняв мене.
— Чи робив він іще щось, крім того? — спитала господиня.
— Так,— відповіла невільниця,— взяв він у мене три поці­
лунки.
— Я певна, щ о він не пішов звідси, не позбавивши тебе
дівоцтва! — вигукнула‘господиня дому і почала плакати й ляскати
себе долонею по обличчю, а разом з нею й невільниці, боючись,
175

що вазір уб’є сина. І коли вони отак бідкались, надійшов господар/
і запитав їх, що приключилося.
1
— Присягнися, що вислухаєш до кінця те, що я тобі розпо­
вім,— сказала йому дружина.
\
— Гаразд,— сказав він.
І жінка розповіла про те, що вчинив їхній син. І тоді вазір
у розпачі подер на собі одяг, став бити себе по обличчю й вири­
вати волосся з бороди. Нарешті дружина сказала йому:
— Не побивайся так, я поверну тобі із своїх коштів ті десять
тисяч динарів, що заплачено за невільницю.
Та вазір, підвівши голову, сказав їй:
— О нещасна, не потрібні мені твої гроші, я боюсь, що
втрачу не тільки все своє багатство, а й життя.
— О господарю мій,— промовила жінка,— як же це може
статись таке?
— Хіба ти не відаєш,— запитав чоловік,— що підстерігає
нас наш ворог аль-Муін ібн Саві? Нехай-но він тільки дізнається
про цю справу, то відразу ж піде до султана і скаже йому:
«Твій вазір, котрому ти віриш, що він тебе любить, узяв від тебе
десять тисяч динарів і купив на них невільницю таку вродливу,
що ніхто досі не бачив подібної. А коли роздивився на неї, то
сказав своєму синові: «Візьми її, бо ти більш гідний її, ніж султан».
А той узяв та й позбавив її дівоцтва. І так вона стала його
невільницею». Султан скаже: «Брешеш ти!» Але той відповість:
«Якщо дозволиш, я вторгнусь до нього і приведу тобі невіль­
ницю». Султан дозволить йому це, і аль-Муін ібн Саві ввір­
веться до нашого дому, захопить невільницю, а коли приведе
її до султана і той допитає її, то вона не зможе заперечити.
Тоді аль-Муін ібн Саві скаже султанові: «О володарю мій, тепер
ти бачиш, що я твій щирий дорадник, хоча й не бачу в твоїх
очах ласки до мене». І покарає мене султан, а люди показува­
тимуть на мене пальцем, і пропаде душа моя.
— А ти не кажи нікому про цей випадок,— сказала йому
дружина,— стався він непомітно, і довір його Аллахові.
І втихомирилося серце вазіра, і заспокоїлися його збурені
думки. Отакі були вазірові справи.
Що ж до Алі Нура ад-Діна, то, боячись наслідків свого вчин­
ку, він цілими днями сидів у саду і лише пізно ввечері йшов
звідти до матері, в якої спав. Уставав же перед світом, щоб його
ніхто не бачив. І так провів він цілий місяць, не показуючись
на очі батькові.
— О володарю мій,— сказала вона своєму чоловікові,— чи
слід нам втрачати і невільницю, і сина? Бо якщо Алі й надалі
так житиме, то пропаде.
— А що я маю робити? — запитав вазір.
— Чувай цієї ночі, а коли він надійде, затримай його, щоб
порозумітися з ним, і віддай йому невільницю, бо ж він її кохає,
а вона його. А я верну гроші, що ти витратив на неї.
Тієї ночі вазір не спав, а коли прийшов син, батько схопив
176

його і хотів був перерізати йому горло. Але прибігла мати Алі
й запитала чоловіка:
— Щ о ти хочеш удіяти з ним?
— Я заріжу його,— сказав вазір.
— Хіба я вже нічого не значу для тебе, татку? — обізвався
Алі.
Очі в того наповнилися слізьми, і він сказав:
— О сину мій, як же мало значить для тебе моє життя
і мій маєток!
І хлопець мовив:
— Послухай, татку, що каже поет:
Великодушний, ізглянься, прости мені гріх,
Л юди, як ти, добросерді д о ближніх своїх.
Тож не зваж ай на гамір нікчемних ворон —
Всі вони в прірві, в безодні, ти ж — вище за всіх.

І вазір устав з грудей сина, змилостивившись над ним. Хлопець
підвівся і поцілував батькові руку, а той мовив:
— Сину мій, якби я знав, що ти добре поводитимешся з Аніс
аль-Джаліс, то віддав би її тобі.
— О татку, як же я міг би повестися з нею зле?! — сказав
Алі.
— Отож наказую тобі,— мовив батько,— щоб ти не полюбив
іншої, не пошлюбив другої жінки і не продав Аніс аль-Джаліс.
— Присягаюсь тобі, татку,— відповів Алі,— що не одружуся
ні з ким, окрім неї, і не продам її.
Потім він дав обітницю, що вчинить так, як обіцяв, та й
подавсь до невільниці. І прожив він з нею цілий рік. Султан же
з волі Аллаха забув усю ту справу з купівлею невільниці для себе.
А тим часом до Муіна ібн Саві дійшла чутка про все те, але вазір
Фадль ад-Дін ібн Хакан мав такий великий вплив при дворі,
що цей мусив мовчати. Та через рік трапилося нещастя. Пішов
якось Фадль ад-Дін ібн Хакан до лазні, а коли виходив з неї,
упрілий, то надворі огорнув його холодний вітер, і він захворів.
Отож зліг і мучився безсонням, а недуга дедалі дужчала. Тоді
він покликав сина і, коли той прийшов до батька, сказав йому:
— Настає, сину, життю моєму кінець, такий-то, видно, долі
рішенець. Відкрила вже мені свої ворота смерть. Ніхто не може
ухилитись від келиха її трунку, налитого вщерть.— І він проказав
такого вірша:
Помираю! Святиться нехай Всюдисущий!
Смерть свою відчуваю, кінець свій грядущий.
Щ о той смертний владика і щ о його влада,
Як верховную владу трима Невмирущий?!

— Сину мій,— сказав далі батько,— немає в мене ніяких
наказів для тебе, хочу-я тільки, щоб ти був богобоязний, думав
про наслідки своїх дій, мужньо тягар життя ніс та опікувався
невільницею Аніс аль-Джаліс.
177

— О татку мій,— обізвався син,— хто ж може зрівнятися
з тобою? Ти уславився благородними вчинками, і по твоїй смер­
ті всі будуть в жалобі й імами в мечетях слатимуть молитви
по тобі.
— Сподіваюся, сину, щ о Аллах найвищий прийме мене.—
Сказавши це, вазір двічі проказав визнаинн Віри, після чого
віддав Богові душу і був приписаний до почту блаженних.
І тоді палац задвигтів від лементу, сумна звістка дійшла
до султана, і всіх людей міста бу^о слоьіщено про смерть альФадля ібн Хакана. Сповнилося жалобою вс^ довкола, і оплаку­
вали його діти в школах. А син Алі Нур ад-Дін зайнявся приготу­
ванням до похорону. Прибули вазіргі, вельможі державні й емі­
ри, серед учасників погребового походу перебував також вазір
Муін ібн Саві. Під час виносу тіла один з присутніх прочитав
вірш:
Д о обмивальника тіла звернувсь я з таким
Словом: «О будь, чоловіче, ти друїим моїм!
Воду відстав і небіжчика вимий слізьми —
Тими, ідо я проливаю у горі за ним.
Викинь бальзам, вже наприкрився запах отой —
Забальзамований добрим він словом людським:
Янголи,— бачиш ,— витають над прахом його;
Хай же це тіло у вись понесе Херувим.
Не покладай же його прах на плечі людей —
Він їх обтяж ив добра обладунком важким!»

Після втрати батька Алі Нур ад-Дін довго побивався за ним.
Аж одного дня, коли він сидів у батьківському домі, хтось
постукав до брами. Вийшовши, Алі Нур ад-Дін побачив, що
це завітав до нього один з повірників і приятелів його батька.
Поцілувавши Нуру ад-Дінові руку, ьін сказав:
— О саїде мій, не помер той, хто залишив по собі подібного
тобі нащадка. Такий закон установлений Володарем тих, що
були на початку і будуть наприкінці. Саїде мій, розваж свою
душу й кинь смуток!
Вислухавши гостя, Алі Нур ад-Дін устав і пішов до вітальні.
Приготував усе, що потрібно було для прийому гостей, запросив
до себе приятелів, була там також його невільниця. І прийшло
до нього десятеро купецьких синів. Відтоді він став влаштову­
вати один за одним бенкети, прийоми, роздавав подарунки,
всіляко обласкавлював людей. Приишов до нього одного разу
управитель його маєтку і сказав йому:
— Саїде мій, хіба ти не знаєш прислів’ я: ті, що тратять
без тями, стають жебраками? Влучно говорив про це й поет
ось цими віршами:
Гроші свої заощ аджую і береж у.
Зброя і з а х и с т д л я мене — д*ір і є м и мої.
Статки св ої як розтринькаю — на що ж ить?!
Зійдуть маєтки мої, як в пісок ручаї.

178

Щ об у достаткові жити, щ об їсти і п и т и ,Треба тримати в руці грошенята свої.
Ревно гаразди свої зберігатиму я —
Навіть і фільса не виманить вам, крутії
Кращ е не дати, ніж потім канючить, мов пес:
«Д руж е, позич — п’ ятикратно покрию твої!»
Той одвернеться пихато — й ти будеш тоді
Наче собака, побитий за ш коди,— чиї?!
Ох, жалюгідні достойни-ки, бідні мої,
Мали в минулому почестей цілі рої!

Саїде мій,— провадив далі управитель,— великі видатки й
дорогі подарунки вичерпують статки.
Вислухавши свого службовця, Алі Нур ад-Дін скартав його
поглядом і сказав:
— Не хочу я й слухати твого вимовляння. Більше мені
до душі ось таке казання:
Розбагатію і буду скупий — т о доконче
Д уш у і тіло мої ізсудомлять корчі.
Скнару мені покажіте, котрий би скупістю вславивсь,
Чи отакого, щ о вмер би від щ едрості порчі.

Знаєш, дорогий мій управителю,— додав господар,— не на­
кликай на мою голову нещасть та бід; як маємо стільки, що
стане й на вечерю, то не бідкайся про обід.
І пішов управитель своєю дорогою, Алі ж і далі провадив
такий самий спосіб життя, як і досі. І кожному із своїх приятелів,
хто казав: «Яка ж гарна ця річ»,— він говорив: «Вона твоя».
Або якщо хтось інший скаже: «Але ж і чудовий цей будинок,
саїде мій»,— Алі Нур ад-Дін відповідав: «А він уже твій, це мій
дарунок тобі». Бенкетував він з друзями щоденно з ранку до ночі,
і тривало так круглий рік. Та одного разу, розмовляючи із своїм
нолодарем, Аніс аль-Джаліс виповіла такого вірша:
Ж иттям задоволений, жиру ти в тілі надбав,
Бо йшлось тобі д об р е й ти лиха нізвідки не ж дав.
А потім у чарах нічних ти піддавсь на обман
І в отруєнім місячнім сяєві горя зазнав.

Після того як вона проказала цей вірш, хтось постукав
до брами. Алі Нур ад-Дін пішов відчинити, а один з гостей —
слідом за ним. Відчинивши браму, Алі побачив свого управителя
(і запитав його:
— Щ о скажеш?
— Саїде мій,— мовив той,— сталося те, чого я найбільше
боявся.
— Щ о ж саме? — запитав Алі.
— А те, що зі всього твого маєтку, який був під моїм
урядуванням,— відповів управитель,— не залишилося в тебе
анічогісінько, щ о мало *б вартість одного диргема чи навіть
менше, ніж диргем. Ось маєш книгу видатків і книгу твого
колишнього маєтку.
179

Вислухавши це, Алі Нур ад-Дін похнюпив голову і промовив:
— Немає спромоги й сили, крім Аллаха, великого і все­
могутнього!
А коли почув це той чоловік, котрий вийшов тайкома слідом
за Алі, щоб стежити за ним, то повернувся до своїх приятелів
і сказав їм:
— Поміркуймо, товариство, що будемо робити, або Алі Нур
ад-Дін не має вже навіть і мідяка.
А коли зайшов господар, то гості завважили стурбованість,
що малювалася йому на обличчі. Тоді встав один із гостей, по­
дививсь на Нура ад-Діна і сказав:
— Прошу тебе, саїде мій, дозволь мені піти.
— А чого ти сьогодні йдеш так рано? — запитав його Алі.
— Сьогодні вночі мають бути пологи в моєї жінки,— відповів
той,— тож я не можу залишити її саму.
Алі погодився, але тут же встав інший його товариш і про­
мовив до нього:
— Саїде мій, Алі Нуре ад-Діне, хотів би я відвідати мого
брата, котрий святкує сьогодні обрізання свого сина.
І так один по одному приятелі просили Алі, щоб він відпустив
їх, і покидали його домівку, аж поки не розійшлися всі, і Алі
Нур ад-Дін не залишився сам. Покликав він тоді свою невільни­
цю і сказав їй:
— Аніс аль-Джаліс, чи знаєш ти, що мене спіткало? — І він
повторив їй сказане управителем.
— О саїде мій,— промовила невільниця,— я вже кілька
ночей тому збиралася повідомити тобі це, але чула, як ти про­
мовляв оцього вірша:
Щ едрі до тебе — будь щедрий і ти, це не вадить,—
Поки життя тебе в чорну хвилину не зрадить.
Благові щедрість не шкодить, як доля сприяє;
А як відступиться — скупість уже не зарадить.

І як почула це я з твоїх уст, принишкла й не наважилася вже
говорити тобі того.
— О люба Аніс аль-Джаліс,— мовив Алі Нур ад-Дін,— тож
ти знаєш, що розтринькав я своє добро не на кого іншого,
а лише на своїх друзів, і, гадаю, вони не залишать мене без допо­
моги.
— На Бога,— сказала Аніс аль-Джаліс,— не матимеш ти від
них великого пожитку.
— А я, не зволікаючи, зараз же піду до них,— мовив Алі Нур
ад-Дін,— і постукаю до їхніх дверей, то, може, й дістану від них
якусь поміч, щоб розпочати торгівлю, а тоді облишу забави
та бенкети.
Потому Алі Нур ад-Дін, не гаючи ані хвилини, встав і подавсь
на вулицю, де мешкали десятеро його приятелів. Підійшов він
до першої брами й закалатав; вийшла до нього невільниця
й запитала:
180

— Хто там?
— Скажи своєму господареві,— відгукнувся Алі,— що біля
його воріт стоїть Нур ад-Дін і говорить: «Твій невільник цілує
твої руки, сподіваючись твоєї щедрості». Отож невільниця ввійшла
до будинку й повторила ці слова своєму володареві. Але той
нагримав на неї й звелів:
— Повертайся і скажи йому: «Немає господаря вдома!»
Тоді невільниця пішла до Алі Нура ад-Діна й сказала йому:
— Саїде, немає мого хазяїна вдома.
Тож Алі Нур ад-Дін повернувся і пішов, кажучи собі в душі:
«Якщо цей виплодок повії замкнувся, то, може, другий виявиться
поряднішим». Підійшов отож він до наступної брами і сказав
те ж саме, що й першого разу, але й цей приятель заперся
від нього.
І тоді Алі проказав цього вірша:
Немає вже тих, щ о раніше біля щедрих дверей
Подавали тоб і й печеню, й варених курей.

А потім надумав ось що: «Ану ж випробую усіх, і, може ж
таки, знайдеться один, котрий стане мені в пригоді за всіх».
І він обійшов решту своїх друзів, але не знайшлося жодного
л-поміж них, котрий вийшов би до нього або звелів би дати йому
хоча б коржа. І тоді Нур ад-Дін промовив:
Подібний до дерева той, кому добре ведеться:
Д о нього йдуть люди, коли від плодів воно гнеться,
Та щойно зникає врожай, порозходяться люди,
І дерево те у пилюці під сонцем печеться.
Нехай пощ езають синове проклятого часу,
Бо шкурництва жоден із них ніяк не зречеться.

А потім Алі повернувся до своєї невільниці ще більш засму­
чений. І вона сказала йому:
— О володарю мій, чи не казала я тобі, що твої приятелі
нічим тобі не допоможуть!
— Присягаюся Аллахом,— сказав Нур ад-Дін,— жоден з них
не показався мені і жоден з них не признав мене.
— Нічого тепер не залишається тобі, володарю мій,— сказала
Лніс аль-Джаліс,— як продавати одну по одній домашні речі, щоб
було за що жити, поки великий Аллах не приготує щось для тебе.
Отож почав він продавати усе, що було в домі, аж поки
її нього нічого вже не залишилося.
— Що ж його далі робити? — спитався він в Аніс аль-Джаліс.
— Можу я тобі порадити, господарю мій, тільки одне,—
мовила вона: — Бери зараз мене за руку, веди на базар і прода­
вай. Ти ж знаєш, що твій батько купив мене за десять тисяч
динарів, отож, може, Аллах дасть тобі хоча б частину цієї
ціни. І якщо Всевишній сприятиме нам, то ми ще зустрінемося.
— О Аніс аль-Джаліс,— мовив Нур ад-Дін,— присягаюсь
Аллахом, що важко мені з тобою розстатись бодай на одну
хвильку!
181

— Бачить Бог, о володарю мій,— мовила Аніс аль-Джаліс,—
що й .мені це нелегко, але необхідність дужча за наші бажання,
як сказав поет:
Безвихідь в житті приневолює часом ходити
Не тою стезею, щ о м уж у шляхетному вгодна,
Якщо спонукати не б уд е бридке щ ось,— ніколи
Не буде тим шляхом людина іти благородна.

Узяв він за руки Аніс аль-Джаліс і, плач) чи рясними сльоза­
ми, виповів те, що лягло йому на серце, віршами:
Один лише погляд раніш, ніж розлука настане,
Щ об ним я утішити зміг своє серце розбите.
Але як турботи великої вам завдавати це буде,
Хай палить мене страсть, ви зайвих зусиль не робіте.

Потім Нур ад-Дін пішов з невільницею на торговицю і, дору­
чивши її посередникові, запитав його:
— Чи знаєш ти вартість того, що маєш оголосити?
— Мій саїде, Нуре ад-Діне, шляхетне походження вкарбо­
вується в пам’ яті,— відповів посередник.— Чи не Аніс аль-Д жа­
ліс це, котру купив у мене твій батько за десять тисяч динарів?
— А так,— відказав Нур ад-Дін.
Затим посередник пішов до купців, але їх було ще малувато.
Отож він терпеливо чекав, поки залюдниться торговиця. Чекали
тут покупців невільниці з різних країв: туркені, гречанки, гру­
зинки, черкески, ефіопки... Коли посередник згодом побачив,
що базар уже завирував, він,устав і заволав:
— О покупці грошовиті, заможні, достойники імениті та вель*
можні! Не все, що кругле, то горіх, і не все довгасте бананом
буть може! Не все пурпурове — м’ ясо-кашир, і не все біле —
жир. О покупці! Ось дівчина, мов сріблястая перлина, краса її
всім зрима, і вартість її не визначить ніякими грошима. Яку
покладаєте ціну за цю дівчину?
— Чотири тисячі й п’ ятсот динарів,— озвався один з купців.
Але з ’ явився раптом на базарі вазір аль-Муін ібн Саві.
Побачивши Нура ад-Діна, він сказав собі в душі: «Чого це він
приліз сюди? Не має ж уже нічого, шарпак, за що б ото міг він
купити невільницю?» Розгледівшись, вазір почув голос посеред­
ника, котрий оголошував ціну невільниці, стоячи в гурті купців,
і подумав: «Напевна, він докотивсь уже до злиднів, тому і привів
сюди на продаж невільницю. Якщо це справді так,— міркував
далі ібн Саві,— то яке ж це задоволення для мого серця!»
І він гукнув посередника. Коли той підійшов і поцілував перед
ним землю, сказав йому:
— Я хочу придбати для себе цю невільницю.
Не сміючи противитись вазіровій волі, посередник підвів її
до нього. І тільки-но вазір побачив дівчину й завважив її струнку
постать та делікатність мови, його охопили замилування.
— Якого рівня сягнула ціна її? — запитав він.
— Чотири тисячі п’ ятсот диьаріь,— відповів посередник.
182

Покупці чули цю розмову, тому ніхто з них не набавив у ціні
жодного динара чи диргема, всі відступилися від торгу, знаючи
Жадібність і мстивість вазіра. Глянувши на посередника, він
сказав йому:
— Чого ж іще ти стовбичиш тут? Іди й приведи невільницю
до мене. Я купую її за чотири тисячі динарів, і п’ ятсот динарів —
тобі.
Підійшов тоді посередник до Нура ад-Діна і сказав йому:
— Саїде мій, кавкнула твоя невільниця, пішла задарма,
не матимеш за неї і фельса.
— Як же це так? — запитав Алі.
— А отак,— відповів посередник.— Тільки-но ми відкрили
торг ціною на чотири тисячі й п’ ятсот динарів, як надійшов сюди
отой бузувір Муін ібн Саві. І коли він побачив невільницю, вона
викликала в нього захоплення, і він сказав мені: «Подумай
над ціною чотири тисячі динарів і п’ятсот для тебе». Але, я гадаю,
він, відаючи, що ця невільниця твоя, заплатить тобі зараз за неї
хіба що з великої ласки Аллаха. Та тільки, знаючи його підлість,
я певен, що дасть він тобі доручення одержати плату від одного
з його представників, а тому скаже: «Не давай йому нічого».
І щоразу, коли ти приходитимеш до них по гроші, казатимуть
тобі: «Прийди завтра». І так день по дню водитимуть тебе
за носа, упокорюючи твою гідність. Коли ж ти їх нарешті принаглиш, скажуть тобі: «Покажи-но нам те доручення». І як тільки
цей папірець опиниться в їхніх руках, подеруть його,— ось так
І гавкнуть твої гроші за невільницю.
Алі видивився на посередника і спитав:
— То що ж я тепер маю робити?
— Дам тобі добру пораду,— мовив той.— Якщо прислу­
хаєшся до неї, то, може, зміниться на краще твоя доля.
— І що ж ти мені порадиш? — запитав Алі.
— Так от слухай,— мовив посередник.— Ось зараз, коли я
повернусь туди, підійди д о мене, забери невільницю, вдар її
кулаком і скажи: «Нещасна! Оце ж я й зробив, як присягнувся,
вивів тебе на базар. Обіцяв же я тобі, що виведу тебе на торговисько й віддам посередникам, аби вони виставили тебе на про­
даж». І може, в такий спосіб удасться підманути купців та вазі­
ра, і вони повірять, що ти вивів невільницю на базар лише задля
настрашення її та дотримання присяги.
— Це гарно придумано,— сказав Алі.
Отож посередник пішов і, виступивши на середину базару,
взяв невільницю за руку і, кивнувши в бік Алі, сказав вазірові:
— Саїде мій, ось іде власник невільниці.
Підійшовши до посередника, Алі Нур ад-Дін вирвав у нього
з рук невільницю і, вдаривши її, крикнув:
— Не казав я тобі, що виволочу на базар?! А тепер живо
забирайся звідси додому й надалі шануйся! Не маю я аж та­
кої великої потреби в грошах, щоб мусив уже тебе позбутися.
Якби вони мені були потрібні, то я продав би щось із д о ­
183

машнього скарбу і вторгував би за нього набагато більше, ніж
за тебе.
Зиркнувши на Нура ад-Діна, вазір сказав:
— Нещасний, а що ж іще залишилося в тебе на продаж?
Затим вазір хотів був ухопити молодика, але купці, котрі
любили Нура ад-Діна, всі звернули свої погляди на нього.
Він же сказав їм:
— Ви ж знаєте підлість цього чоловіка? Ось він стоїть перед
вами!
— Присягаюсь Аллахом,— визвірився вазір,— якщо ви зараз
не вб’єте його, то я сам це вчиню!
Але купці встигли вже порозумітися між собою, даючи один
одному знаки очима, і сказали:
— Жоден з нас не буде втручатися в те, що зайшло між
вами.
Тоді мужній Нур ад-Дін підійшов до Муіна ібн Саві і, стяг­
нувши його з сідла, повалив на землю. А якраз на тому місці
було повно розмішаної глини, і вазір потрапив на самісіньку
середину її. Нур ад-Дін почав гамселити його; один удар прийшовся вазірові в лице, і по бороді йому потекла кров. Його
супроводжувало десятеро мамелюків, і тільки-но вони узріли,
як Нур ад-Дін обійшовся з їхнім володарем, відразу ж сягнули
до своїх мечів, ладні накинутись на Нура ад-Діна й зарубати
його. Але присутні при тому купці сказали мамелюкам:
— Ось оцей — вазір, а цей — вазірів син. Може, вони ще
й порозуміються між собою, і тоді ви накличете на себе гнів
одного й другого. А бо удар може попасти на вазіра — і тоді
ви загинете всі найстрашнішою смертю. Не слід вам устрявати
зараз в це діло.
Відлупцювавши вазіра, Нур ад-Дін узяв невільницю й подавсь
додому.
Вазір піднявся. Його шати були тепер трибарвні: мали колір
глини, крові й попелу. Опинившись у такому жалюгідному стані,
вазір запнувся рогожиною, пішов до султанського палацу й за­
репетував:
— О володарю часу, поглянь, як брутально повелися зі мною!
Той придивився до нього уважно і, пересвідчившись, що це
його вазір Муін ібн Саві, запитав:
— Хто це вчинив таке с тобою?
І вазір, плачучи й лементуючи, виповів такого вірша:
Невже мене пригнобить доля, поки ти живий,
І як ти лев, вовки мене м ож уть роздерти?
3 твоїх озер преповних питимуть всі спраглі,
Коли ти дощ , невже з жаги повинен я померти?

А потім сказав:
— О володарю мій, чи на кожного, хто тебе кохає і вірно
тобі служить, звалюється така напасть?
— Хто це таке вчинив з тобою? — спитав султан.
184

— Отож вислухай мене,— відповів вазір.— Пішов я сьогодні
на невільничий ринок, щ об купити невільницю для кухні. І по­
бачив там красуню, подібної якій я не видів за ціле своє життя.
А посередник сказав мені, що вона є власністю Алі, сина Хакана,
котрому наш володар султан дав колись десять тисяч динарів,
щоб він купив йому за них гарну невільницю. І Хакан купив таку
невільницю, а коли вона впала в око його синові, віддав її
йому. Той же по смерті батька став на шлях марнотратства
й пустив на вітер усе своє майно, товари й сади. А коли вже
у нього нічого не лишилося, привів на базар невільницю, щоб
продати її, і доручив посередникові. Той оголосив про неї на тор­
гу, і купці почали набавляти ціну, аж поки вона не сягнула
чотирьох тисяч динарів. І я подумав собі: «Куплю її для нашого
иолодаря султана, бо ж перша плата за неї була від нього».
Отож я й сказав Алі: «Сину мій, візьми від мене за неї чотири
тисячі динарів». А він на те: «Та я краще продам її євреям
чи християнам, аніж тобі, нікчемному стариганові».— «Таж я
купую її не для себе, але для султана, володаря нашого та благо­
дійника». І коли Bitf почув це, то страшенно розлютився й наки­
нувся на мене, незважаючи на мій похилий вік, стягнув мене
з коня і бив до тих пір, аж я дійшов до такого стану, в якому
ти бачиш мене зараз. І зазнав я цієї напасті лише за те, що хотів
купити невільницю для Твоєї Світлості.
Сказавши це, вазір упав на землю, здригаючись у плачі.
Дивлячись на понівеченого вазіра та слухаючи його розповідь,
султан так розгнівався, аж йому на скронях жили набрякли,
і він звернувся до своїх державців, що стояли перед ним, було
там також сорок озброєних вояків.
— Зараз же ступайте до садиби Алі, Хаканового сина,—
повелів їм султан,— сплюндруйте її, а його разом з невільницею
приволочіть долілиць сюди!
— Буде так, як ти наказав,— відповіли йому ті і, вийшовши
з палацу, направилися до господи Алі Нура ад-Діна.
А в султана був каштелян на ймення Алям ад-Дін Санджар,
який раніше служив за мамелюка у Фадля ібн Хакана, батька
Алі. Почувши султанів наказ і побачивши, що готується заглада
синові його колишнього володаря, він розтривожився і, осідлавши
коня, подавсь до Алі Нура ад-Діна. На його стук у браму
вийшов Алі і, впізнавши Аляма ад-Діна, хотів його чемно при­
вітати, але той перебив його:
— Саїде мій, не маємо ми зараз часу для привітань та
обнімань, послухай, що каже поет:
Рятуй від небезпеки душ у страдну,
Кинь дім, щ о збудував у поті ти.
Край інший для життя знайдеш , але душі
Д ля себе інш ої тобі вже не знайти.

— Що сталося, Аляме ад-Діне? — запитав Алі Нур ад-Дін.
— Уставай, небораче,— сказав Алям,— і рятуйся втечею
разом з невільницею,* бо Муін ібн Саві хоче схопити вас тут,
185

а якщо ви потрапите йому до рук, у б’є вас. А султан ось уже
кинув на вас сорок озброєних стражників. Треба вам мерщій
тікати звідси, поки не скоїлося ще лихо.
Потім Санджар простягнув до Алі руку з грошима і, пере­
лічивши їх, сказав:
— Ось тут сорок динарів, візьми їх. Якби мав, дав би більше,
але зараз немає часу на бідкання.
Отож Алі кинувсь мерщій до Аніс аль-Джаліс. Коли він роз­
повів їй про загрозу, вона дуже збентежилася. І, не гаючи
часу, вони відразу ж покинули місто. А коли прийшли на берег
ріки, то застали там корабель, що мав відбути у плавання.
Посеред палуби стояв капітан і оголошував:
— Якщо хтось не встиг іще проститися, поповнити свої припаси
чи забув щось потрібне, то мусить зробити це негайно, бо неза­
баром відпливаємо!
— Усе вже залагодили, капітане,— відповіли йому.
Отож капітан віддав матросам наказ:
— Увага! Відв’ язать канати й витягти кітвицю!
— Куди ви направляєтесь, капітане? — запитав Алі Нур адДін.
— Д о Обителі Миру, Багдада,— відповів капітан.
Тоді Алі Нур ад-Дін разом з невільницею сіли на корабель
і відпливли. Коли матроси розгорнули вітрила, судно помчало,
наче птах, як сказав про це поет:
Поглянь, красується он корабель у морі,
Летить він, мов стріла у вітряну погоду,
Неначе хижий птах, щ о крила розпростер
І стрімголов шугає з висоти у воду.

І так ніс їх корабель за погожим вітром все далі й далі.
А тим часом сорок озброєних стражників, посланих султа­
ном,- прибули до садиби Алі Нура ад-Діна. Висадили в будинку
двері і вдерлись досередини. Винишпорили там усі закамарки,
але не знайшли й сліду господарів. Отож пограбували оселю і,
вернувшись до султана, донесли йому про все.
— Шукайте їх усюди,— наказав султан,— де б вони могли
сховатися.
— Буде зроблено так, як ти велиш,— відповіли стражники.
Потім вазір Муін ібн Саві одправивсь додому, діставши перед
тим в дарунок від султана почесний одяг.
— Ніхто не помститься за тебе, якщо я цього не вчиню,—
мовив султан.
Тим-то вазір побажав своєму володареві довгого життя, і
умиротворилося його серце. Потім султан наказав оголосити
в місті таке повідомлення: «Сповіщаємо цим усіх жителів, що
за велінням нашого світлого султана, той, хто знайде Алі Нура
ад-Діна й приведе його до султана, дістане в нагороду почесний
одяг і тисячу динарів. Той же, хто його сховає чи, знаючи про його
схованку, не донесе про те, буде суворо покараний». І почали
186

люди шукати Алі Нура ад-Діна, але сліди його запалися. Отаке
тут сталося.
Що ж до Алі Нура ад-Діна та його невільниці, то випало їм
ось що. Коли вони прибули до Багдада, капітан корабля сказав:
— Оце і є Багдад, місто, в якому ви зможете жити спо­
кійно. Минули вже зимові стужі, встановилося тепло надійно,
й розквітають ружі. Ріки й канали Багдада такі повноводі,
що не знайти в них броду, а його сади розкішні дають у спеку
прохолоду.
Алі Нур ад-Дін зійшов з корабля разом зі своєю невіль­
ницею, давши капітанові п’ять динарів. Потім пішли вони, куди
очі дивляться, і опинилися серед садів, у заметеному й скропле­
ному провулку, де стояли довгі лави й було розвішане начиння
з водою, а над ними — навіси з тростини, що давали затінок
у спекотні години. При вході до цього завулка була садова
брама, щоправда зачинена.
— О Боже, як же тут гарно! — обізвавсь до невільниці Алі
Нур ад-Дін.
— Посидьмо хвилинку на цій лаві, саїде мій,— сказала вона.
І вони сіли на одній з лав, а потім умилися і, насолод­
жуючись свіжим вітерцем, заснули вмить,— нехай славен буде
Той, котрий ніколи не спить.
Цей сад називався Садом Радості, і був у ньому палац,
що називався Палацом Розваг, і все це належало халіфові
Гаруну ар-Рашіду. Коли душа халіфова сповнювалась турботами
чи переживав він якусь досаду, то приходив сюди й відпочивав
у Палаці Розваг цього саду. Було тут сімдесят вікон, і в кожному
з них висіла лампа, а посередині — величезна золота люстра.
Коли приходив халіф, то велів слугам відчиняти вікна й казав
своєму товаришеві розваг, Ісхакові, щоб той співав разом з не­
вільницями для заспокоєння серця. І тоді розвіювались його
печалі.
А доглядачем цього саду був статечний, похилого віку, ста­
рець, на ймення Ібрагім. І сталось одного разу так, що, повер­
нувшись до саду після відлучки в якійсь важливій справі, шейх
Ібрагім застав тут розвеселених чоловіків і з ними — жінок
легкої поведінки; він дуже розгнівався, але стримував свій гнів
до того дня, коли тут з ’явився халіф. І коли Ібрагім повідомив
йому про це неподобство, той сказав:
— З кожним, кого застанеш тут, можеш вчинити, що з а ­
хочеш.
І ось того дня, коли д о Багдада приїхав Алі Нур ад-Дін
з невільницею, садівник Ібрагім вийшов за покупками в місто,
а коли вернувся, застав коло брами двох сплячих, укритих
одним ізаром. «Хіба вони не знають,— сказав собі в душі Ібрагім,— щ о халіф дав мені право на кров кожного, кого я тут
спіткаю? Але я тільки вдарю злегка їх зеленою пальмовою
гілкою, щоб ніхто вже більш не підходив до садової брами».
Отож він і зітнув зелену галузку з пальми, підійшов до сплячих
187

і замірився, піднявши руку так високо, що оголилось його тіло
під пахвою. Ось-ось ударить, але стримався, поміркувавши,
і сказав собі: «О Ібрагіме, ти наміривсь побити їх, нічого про них
не знаючи. А може ж, це чужоземці або подорожні, і просто доля
закинула їх сюди? Отож треба відслонити їхні обличчя й поди­
витись на них. А коли підняв ізар над їхніми головами, сказав:
«Вони такі гарні, що не годиться бити їх». Потім опустив на їхні
обличчя ізар і поторгав Алі за ногу. Той прокинувсь і, побачивши
старого, засоромився, підтяг ноги й сів, випроставшись. А потім
узяв руку шейха Ібрагіма й поцілував її.
— Звідкіля ти, сину мій? — запитав шейх Ібрагім.
— О саїде, ми тут чужі,— відповів Алі, і сльози бризнули
йому з очей.
— Отож знай, сину мій,— мовив старець,— що Пророк —
нехай завжди буде над ним милосердя й благословенство Ал­
лаха! — заповів гостинно приймати чужоземців.— І додав: —
Сину мій, чи не волієш ти зайти до саду, щоб відпочити й за­
спокоїти серце?
— Скажи мені, саїде, кому належить цей сад? — запитав
Алі.
— Я успадкував його по смерті моїх родичів,— відповів
шейх. А сказав він так лише задля того, щоб вони не побоялися
ввійти до нього. Нур ад-Дін подякував старому, відразу ж устав
зі своєю невільницею, і вони услід за шейхом Ібрагімом увійшли
до саду.
Але який же це був сад! Склепінчаста вхідна брама обвита
виноградними лозами з ягодами двох барв — червоними, мов
рубін, і темними, як ебен. Ввійшли вони під зелене склепіння
з гілляк і побачили там всипані плодами фруктові дерева, що росли
парами, мов близнята, й поодиноко. А в гущавині дерев усілякі
птахи виводили свої рулади — заливисто співали горлиця й с о ­
ловей, щебетав дрізд, голосом, як у людей, кувала зозуля, що
відміряє нам вік, і воркотів голуб, наче підхмелений чоловік.
Стояли тут крислаті дерева кучно й рядами, обтяжені розкіш­
ними плодами. Виглядали із зелені айва й абрикоси, груші та
гранати пишні, й пурпурові вишні, що знімають жовтизну
зубів, і виноградні грона двох кольорів звисали — наче перли
й корали. Очі вбирали розмаїті квіти, немовби сяйні самоцвіти —
були тут і троянди, що з рожевістю лиць красуні змагаються,
і фіалки, мов вогонь сірки, що вночі загоряється, а також
мирт, левкої, леванда й анемони червоні, як жар, оздоблені
сльозами хмар. Стокротки в сміху хизувалися зубками густими,
й нарциси дивились на троянди чорними очима. Цитрини вигля­
дали келихами з-поміж листя зеленого, а помаранчі — кульками
золота черленого. Прийшла весна, і молода рунь вкрилася квітом
усіх кольорів, жебоніли повноводі струмки, і вітрець із листям
шепотів.
Затим шейх Ібрагім повів прибульців на горішній поверх
палацу. І вони не могли налюбуватись його красою. Побачивши
188

світильники у вікнах, Алі Нур ад-Дін згадав свої колишні
розкоші, бенкети й вигукнув:
— Присягаюсь Аллахом, цей палац пречудовий! Згадав я те,
що вже минуло, і вигасли мої жалі, як жар після полум’ я.
А шейх Ібрагім приніс їм страви, і вони наїлися досита
й помили руки. А тоді Нур ад-Дін підійшов до вікна й покликав
Аніс аль-Джаліс, і, коли вона підійшла, вони стали розглядати
фруктові дерева, обвішані плодами. Алі звернувся до господаря:
— О шейху Ібрагіме, чи не знайдеться в тебе гарного напою,
бо ж люди звикли пити після їди.
Тоді шейх Ібрагім приніс їм холодної засолодженої води.
— О шейху, моя душа воліє не такого трунку,— мовив Алі
Нур ад-Дін.
— Чи не вина ти бажаєш? — запитав господар.
— А так,— мовив Алі.
— Нехай же Аллах остерігає мене від вина! — заволав шейх.—
Не торкавсь я вже його тринадцять років, позаяк Пророк —
нехай буде над ним благословенство і милість Аллаха! — прокляв
того, хто його пив би, виробляв чи продавав.
— Дозволь мені, шейху, сказати два слова,— мовив Алі.
— Кажи, що маєш на мислі,— відповів той.
— Чи спаде на тебе кара Божа,— сказав Алі,— якщо ти
не будеш ні виробляти, ні пити, ні розносити вина?
— Ні,— відповів шейх.
— А якщо буде проклятий якийсь осел,— вів далі Нур адДін,— то чи буде в цьому твій гріх?
— Ні,— відповів шейх.
— Тоді візьми цей динар і два диргеми, сядь на того он
осла й поїдь до винарні, зупинись віддалік від неї й гукни того,
хто купуватиме вино, й скажи йому: «Бери ось ці два диргеми
і купи мені на цей ось динар вина й нав’ юч його на мого осла».
І не будеш ти ні тим, хто цей гріховний трунок вживає, ні тим,
хто його продає, розносить чи виготовляє. І не буде на, твоїй
душі ніякого гріха.
— На Аллаха,— мовив, сміючись, шейх Ібрагім,— ніколи я не
зустрічав спритнішого за тебе і не чув дотепнішої мови!
— Коли ти вже став нашим опікуном,— докинув Алі,— і
немає іншого виходу, то ось у такий спосіб достарч нам по­
трібне.
— О сину мій,— відповів Ібрагім,— он там унизу погріб (а це
була комора для припасів повелителя правовірних), заходь туди
й бери звідтіля, скільки хочеш, там більше, ніж може забажати
душа твоя.
Отож Алі Нур ад-Дін зайшов до комори і побачив там
розкішно оздоблене золото, срібне й кришталеве начиння. Тоді
він вибрав з нього найкраще, налив у дзбани вино і виніс їх
разом з келихами нагору до невільниці. Вони були в захваті
від краси того, що споглядали. А шейх Ібрагім приніс їм іще
фруктів, квітів та парфумів і присів окремо від них.
189

А вони почали частуватися й веселитися. І заволодів ними
хміль, розрум’ яніли їхні обличчя, розтріпалось волосся, і стало
їм приємно, ласкали вони закоханими поглядами одне одного
взаємно. І шейх Ібрагім сказав собі в душі: «Чого це я відда­
лився від -шх? Чому б мені до них не присісти, коли ж вони такі
гарні, мов два місяці?» Підійшов ближче і сів на краю підви­
щення, де бенкетували молоді.
— Саїде мій,— озвався до нього Алі Нур ад-Дін,— заклинаю
тебе життям, іди до нас!
І шейх Ібрагім підійшов до них, а Нур ад-Дін, наповнивши
чару, підніс її шейхові Ібрагіму і промовив д о нього:
— Спробуй-но це вино, який гарний смак має воно!
— Боронь Боже! — відсахнувсь шейх Ібрагім од нього,—
я вже тринадцять років не вживаю такого.
Та Нур ад-Дін, ніби тут же забувши про старого, вихилив
келих сам і зваливсь на підлогу, удаючи п’ яного.
Тоді Аніс аль-Джаліс глянула на шейха й промовила:
— О саїде мій, бачиш, як повівся він зі мною?
— А що з ним? — запитав той.
— Оце ж він завжди так: нап’ється і спить як убитий,
а тоді частуватися й розважатися з ким я маю? Хто ж наллє
мені, як випити я забажаю, та хто послухає мене, коли я за­
співаю?
І шейх Ібрагім, якого підбадьорили її слова, почав схилятись
душею до неї і сказав:
— Не годиться поводитися так, як він!
А невільниця наповнила келих і, дивлячись на шейха Ібрагіма, звернулася до нього:
— Заклинаю тебе життям моїм, саїде любий, не відмовляйся,
прийми з моїх рук чару, випий та порадуй моє серце!
І шейх Ібрагім узяв келих і спорожнив його. Тоді невільниця
наповнила його вдруге і, подаючи шейхові, мовила:
— Оце, саїде мій, іще тобі припадає.
— На Бога! Не можу більше,— заволав шейх,— вистачить
мені й того, що вже випив.
— Прошу тебе ради Аллаха,— наполягала невільниця,— ти ж
не зможеш відмовитись від цього!
Отож старий узяв келиха й вихилив, вона ж налила йому
втретє, і тільки-но він підніс почастунок де вуст, як раптом
Нур ад-Дін поворухнувсь і встав.
— О шейху Ібрагіме,— мовив він,— що це таке? Я ж просив
тебе щойно випити, а ти відмагався, сказавши: «Я вже тринадцять
років не п’ю».
Шейх Ібрагім зніяковів і прорік:
— Я не винуватий, це вона мене підмовила!
Нур ад-Дін засміявся. І вони знову поіали частуватися.
Тоді невільниця сказала Алі:
— О володарю мій, не споюй більше Ібрагіма, я покажу
тобі, що з ним буде.— І далі Алі й невільниця наливали й поїли
190

іодне одного безперестанку. Шейх Ібрагім жадібно подивлявся
на них і нарешті сказав:
— Які ж із вас товариші-компани? Нехай поб’є сила Божа
ненатлого, котрий п’є в нашу чергу! Чому не частуєте мене?
Таж я приятель ваш!
І ті сміялися ,ч нього до непритомності. А затим пили самі
й поїли шейха Ібрагіма. І тяк учта до третьої частини ночі
тривала. Тоді невільниця сказала:
— Шейху Ібрагіме, дозволь мені встати й засвітити одну із тих
свічок, що стоять он там рядочком.
— Устань,— дозволив він,— і засвіти, але не більш ніж одну.
Вона встала й засвітила одну свічку, але не сіла, поки не за ­
світила всі сімдесят. А тоді озвавсь Алі Нур ад-Дін:
— Шейху Ібрагіме, якої ласки удостоїш ти мене? Чи не д о ­
зволиш мені запалити один із цих світильників?
— Устань і запали, та тільки один, і не приставай хоч ти вже
до мене.
Отож підвівся Нур ад-Дін і, почавши від першого, запалив
усі сімдесят світильників. І все довкола затанцювало від
блиску.
А шейх Ібраг'м, котрого вже хміль здолав, заволав:
— А ви сміливіші за мене!
Потім він устав і повідчиняв усі вікна. Тоді вони всі знову
сіли за стіл і бенке-ували далі — пили, декламували вірші, і весь
палац сяяв, рпзсвіт.""'*очч дяіі.
І всемогутній, всевладний Аллах, творець причин усього
сушого, вчинив таг, що саме в цей час халіф сидів при місяч­
ному світлі біля вікна, що виходило на Тігр, і дивився на ріку.
Завваживши світла свічок та ламп, що відбивались у воді,
хчліф звів очі на садовий палац і побачив, що весь він палає,
осяяний тими счічками й лампами.
— А приведіть-но мені сюди Джафара Бармакіда,— звелів
він.
Джафар ту ж мить з’явився перед володарем правовірних.
І той мовив йому:
— Чи служиш ти іщр мені, псяюро з-посеред вазірів?! —
звернувся до нього халіф.— Чом не повідомив мені, що діється
В Багдаді?
— Яка причина цих слів? — запитав Джафар.
— Якщо не відібрано ще в мене Багдада,— мовив халіф,—
то як же без мого відома можуть у Палаці Розваг горіти свіч­
ки і світильники, та ще й при відчинених вікнах? Начувайся ж!
Якщо мене не позбавлено влади халіфа, то хто ж би міг учинити
се те?
— Хто доповів тобі, щ о в Палаці Розваг запалено свічки
та лампи й відчинено вікна?
— А підійди-но сюди й поглянь! — відказав халіф.
Отож Д ж аф ар підійшов і, поглянувши в сторону саду, поба­
чив палац, подібний до вогнистого смолоскипа, блиск якого
191

перемагав світло місяця. Тоді Джафар вирішив придумати якесь
виправдання для старого садівника Ібрагіма, міркуючи, що той
вчинив це для якоїсь власної потреби, і сказав:
— О повелителю правовірних, шейх Ібрагім на тому тижні
сказав мені: «Володарю мій, Джафаре, я хотів би ще за життя
повелителя правовірних і твого життя справити радість моїм
дітям».— «То що тобі т реба?» — спитав я. «Виклопочи в халіфа
для мене дозвіл відбути урочистості обрізання моїх синів у па­
лаці».— «Ну то можеш зробити це. А як буде на те воля Алла­
ха, то я, коли побачуся з халіфом, повідомлю йому про те».
— О Джафаре,— мовив халіф,— у тебе була переді мною
одна провина, а тепер їх дві: по-перше, ти не повідомив мене
про це, а по-друге, не вважив, по суті, його проханню, в якому
був натяк про те, щоб ти поміг йому грошима, ти ж залишив
його ні з чим, і мені нічого не сказав.
— О повелителю правовірних, я забув про це.
— Клянуся пам’ яттю про моїх предків,— мовив халіф,— я
проведу решту ночі в нього, позаяк він праведний чоловік,
піклується про старих людей і жебраків, буває в них і допомагає
їм. Я гадаю, всі вони цієї ночі там, і, може, чиєюсь із них
молитвою сподобимося ми Аллахової благодаті. Отож я хочу
пошанувати й порадувати шейха Ібрагіма. Можливо, шейх Ібрагім матиме якусь користь із моєї присутності й утішиться цим
разом зі своїми гістьми.
— Але ж минула вже більша частина ночі, повелителю право­
вірних,— озвався Д жафар,— і вони вже, мабуть, розходяться.
Але халіф стояв на своєму:
— Все одно підемо.
Замовк тоді Джафар і розгубився, не знаючи, що вдіяти.
Халіф підвівся, і Джафар пішов поперед нього, взяли вони
також із собою Масрура. І подалися всі троє вулицями міста,
перевдягнені в купецькі шати. Дістались нарешті до брами саду,
яка виявилася відчиненою.
— Міркуйте,— сказав здивовано халіф,— як це могло стати­
ся, що шейх Ібрагім, усупереч своєму звичаю, залишив браму
відчиненою до сих пір?
Потім вони попростували в глибину саду й дістались до па­
лацу.
— Джафаре,— сказав халіф,— я хочу тайкома глянути
на них, перш ніж з’ явлюсь перед їхні очі, щоб побачити, хто
з благословенних шейхів-чудотворців є зараз тут. Щ ось не чутно
їхніх голосів і не видно жодних ознак їхньої присутності.
Халіф роззирнувся довкола і, побачивши високого горіха,
сказав:
— Ось зараз я вилізу на це дерево й подивлюся на них.
І він викарабкався на горіха і, піднімаючись з однієї гілляки
на другу, опинився на рівні вікна. Принишк і, заглянувши досе­
редини палацу, побачив там дівчину та юнака, подібних до мі­
сяця (хай же буде благословенний той, хто сотворив їх і надав їм
192

такої подоби!), а також старого Ібрагіма, котрий сидів із келихом
у руці й промовляв: « О володарко краси, пиття без музики
й співу завдає лише шкоди й не приносить ніякої насолоди!
Хіба ти не чула слів поета:
Пускай по колу і малу, й велику чару,
3 рук місяця візьми цю чару променисту,
Але не пий без музики ц ього нектару,
Я бачив — навіть кінь, і той не п’ є без свисту».

Коли халіф побачив шейха Ібрагіма в такому вигляді, так
розгнівався, що в нього аж набрякли жили на скронях. Зліз
він з дерева й вигукнув:
— Джафаре, не бачив я іще таких благоліпних вчинків по­
божних людей, подібних до тих, які я узрів оце зараз! Залізь-но
й ти на дерево та подивися, аби не минуло тебе благословення
праведних.
Отож занепокоєний Джафар зіп’явсь на верхів’ я горіха і,
подивившись у вікно, побачив Нура ад-Діна, невільницю і шейха
Ібрагіма з келихом у руці. Узрівши таке, Джафар зрозумів, що
не минути йому тепер згуби. Зліз він тоді з дерева і став похнюп­
лено перед повелителем правовірних, а той сказав йому:
— Джафаре! Хвала Аллахові за те, що він утішив нас тими,
котрі дотримуються закону Божого й спрямовують нас на правед­
ну стезю.
А Джафар пік раків перед своїм володарем, неспроможний
дійти до слова.
Халіф же глянув на нього й кинув:
— Хто на твою думку міг би привести сюди і впустити
до мого палацу цих молодят? Рівних їм красою й чарівністю
не бачили ще очі мої.
— Твоя правда, о володарю правовірних,— здобувсь урешті
на мову Джафар, у якого проблиснула надія на зм’ якшення
гніву халіфа.
— Давай, Джафаре, ще раз виліземо на ту гілляку, що проти
вікна,— сказав халіф,— і добренько роздивимося їх.
Отож викарабкалися о бо є на горіха і, дивлячись на тих двох,
почули голос шейха Ібрагіма:
— Дорогі мої гості, я пив вино, й позбавило статечності
мене воно, і душа б моя розкошувала, якби тут музика заграла.
— Ради Бога, шейху Ібрагіме,— озвалась Аніс аль-Джаліс,—
якби тут знайшовся якийсь інструмент, була б наша радість
повна.
Вислухавши невільницю, шейх Ібрагім зіп’явсь на ноги.
— Цікаво, що ж це він збирається робити? — запитав халіф
у Джафара.
— Не знаю,— відповів той.
А тим часом шейх Ібрагім зник і за хвилину повернувся
з лютнею в руках. Халіф, уважно придивившись до неї, впізнав
лютню' свого товариша-співбесідника Ісхака і сказав:
7 1-21

193

— На Аллаха, якщо ця невільниця заспіває невдатно, я ро­
зіпну вас усіх, а якщо заспіває гарно, я їм пробачу й розіпну
тільки тебе.
— О Боже,— сказав Д ж а ф ар ,— зроби так, щоб вона заспі­
вала погано!
— А чому? — запитав халіф.
— Бо як ти розіпнеш нас усіх,— мовив Д ж афар,— то за
компанії нам буде веселіше.
Халіф розсміявся, а невільниця тим часом узяла лютню і,
наладнавши струни, вдарила по них, і полилась мелодія — така,
що розтопила б і залізо, й напоїла б мудрістю глупака. А потім
вона заспівала:
О люди, помож іть коханцям нещасливим,—
Бідуєм тяж ко ми від пристрастей своїх,
Зазнаємо страж дань, а з ними ще й принижень,
О тож бл а га єм о,— врятуйте нас від них.
Ми віддаєм довірливо серця вам —
Не майте ж проти нас ви намірів лихих.
Чому ви хочете вбивати нас удома,
Беручи на душ у кари гідний гріх?

— Присягаюсь Аллахом, Джафаре, гарно,— мовив халіф,—
у житті не чув я такого милого голосу, такого чарівного співу!
— То, може, вже й минувся халіфів гнів? — запитав Джафар.
— А таки минувсь,— відказав халіф.
Потім вони спустилися долу, і халіф сказав Джафарові:
— Я хочу зайти туди, посидіти з ними й послухати співу
цієї дівчини.
— О володарю правовірних,— мовив на те Д ж аф ар,— якщо
ти зараз увійдеш до них, то сполошиш їх, заскочивши зненаць­
ка, а в шейха Ібрагіма напевне тенькне серце зі страху.
— То придумай, у який спосіб можемо ми розкрити їхню
таємницю так, щоб вони не знали про це.
Обмірковуючи цю справу, халіф і Джафар ішли в напрямку
Тигра й побачили, що якийсь чоловік ловить рибу там, під вікна­
ми палацу. Був це рибалка, який утримувався своїм промислом.
А колись трапився був такий випадок. Розгніваний халіф за ­
питав шейха Ібрагіма: « Щ о то за гамір учинився під вікнами па­
лацу?» — «Та то рибалки ловлять там рибу»,— відповів шейх.
«Зійди зараз до них і заборони рибалити тут!» — звелів йому
халіф. Отож заказано було ловити рибу в цьому місці. Але тієї
ночі прийшов сюди рибалка на ім’ я Карім. Побачивши відчи­
нену браму, він подумав собі: «О цій порі ніхто не помітить
мене, якщо я, скориставшися з такого випадку, порибалю тут».
Потім він узяв сіть і подався до ріки, промовляючи вірша:
О сь і пливеш над безоднею моря страш ного,
Тільки пожитку не матимеш з труду важкого.
Бач, он рибалка під вечір відправивсь на берег —
Буде всю ніч під світінням із неба ясного

194

Ой налітають на нього гривастії хвилі,
Тільки ж дарма, бо пильнує він невода свого.
Щ иро зрадіє, і серце його звеселиться
В час, коли риба потрапить у сітку до нього.
А багатій,— той ляга уночі со б і спати
І засина, коли сон його зморить, хмільного
А як прокинеться, шле йому ранок вітання:
Він багатій, і йому працювать ні до чого.
Слава й хвала Всевиш ньому — всіх не рівня він.
Л овлять одні, другі тільки жиріють від того.

А коли він доказав вірша, підійшов халіф, який, упізнавши
рибалку, звернувся до нього:
— Каріме!
Той повернувся, почувши своє ім’ я, а коли побачив халіфа,
н нього затремтіли жижки, і він озвався:
—■ Присягаюсь Аллахом, о володаре правовірних, роблю я
це не тому, що знехтував твій наказ, це бідність і численна
родина спонукали мене до того, що ти бачиш.
— Злови щось для мене,— повелів рибалці халіф.
Охоплений безмежною радістю, рибалка закинув сіть і, за ­
чекавши, поки вона стане на дні, витягнув її з багатим уловом.
А втішений цим халіф сказав рибалці:
— Роздягнися, Каріме.
І той скинув із себе своє шмаття — грубововняний, латаиий-перелатаний каптан мішкуватий, в якому було повно вошей
хвостатих, і тюрбан, котрого він уже років зо три не розпускав,
і\ лише випадково знайдені ганчірки на нього нашивав. Халіф
також зняв із себе дві шати, александрійського і баальбекського
шовку — маллюту та фараджію, і сказав рибалці, щоб він одягся
і) них. Потім халіф натяг на себе рибалчине шмаття, пов’ язався
ще й хустиною і сказав рибалці:
— Займайся далі своєю справою.
І рибалка, поцілувавши халіфові ноги, виголосив вірша
оцього:
Всякчас в тобі вбачав я щирості ознаку,
Ти помагав мені, наскільки мавсь на силі.
Поки живу, тобі складатиму подяку,
П о м р у — хвалитиме тебе мій прах в могилі.

І не закінчив іще рибалка промовляти вірш, як воші розліз­
лися по тілу халіфа, і він почав хапати їх на шиї то правою,
то лівою рукою й кидати на землю.
— Біда тобі, рибаче! — заволав халіф.— Скільки ж то вошей
у твоєму каптані!
— О саїде мій,— відповів рибалка,— недовго вони тобі
дошкулятимуть, через тиждень ти вже не відчуватимеш їх і
не думатимеш про них.
— О нещасний,— сказав, засміявшись, халіф.— То я маю
гак довго носити це дрантя на своєму тілі?!
195

— О володарю,— відповів рибалка,— хотів би я щось сказа­
ти тобі, але не смію перед твоєю величністю.
— Кажи, що там на мислі маєш,— мовив халіф.
— Володарю правовірних,— сказав рибалка,— спало мені
на думку, що ти вирішив зайнятись риболовлею, щоб мати
в руках прибуткове ремесло. Якщо це так, о володарю право­
вірних, то цей каптан тобі саме враз.
Халіф засміявся, а рибалка пішов собі своєю дорогою. Халіф
же узяв кошик з рибою, прикрив її трохи зеленню й подавсь
до Джафара.
Коли той побачив його, то прийняв за рибалку і, побоюючись
за нього, сказав йому:
— Каріме, чого несе тебе сюди лиха година?! Тікай, бо
халіф тут зараз, і якщо він тебе побачить, то пропала твоя
шия.
А халіф так розсміявся на це застереження, що аж упав.
Джафар, упізнавши його по голосу, запитав:
— Невже це ти, наш султан, володар правовірних?
— Так, Д жафаре,— озвався халіф,— а ти — мій вазір, який
прийшов сюди зі мною і не впізнав мене. То як же може впізнати
мене п’яний шейх Ібрагім? Зачекай-но тут, поки я вернусь до
тебе.
— Слухаю й корюся! — відповів Джафар.
А халіф підійшов до дверей палацу і постукав. Шейх Ібрагім
відразу ж схопився й запитав:
— Хто там?
— Це я, рибалка Карім,— відгукнувся халіф.— Почув, що
в тебе гості, і приніс тобі риби, та ще й гарної.
А Нур ад-Дін та невільниця любили рибу, і як тільки вони
почули про неї, стали просити:
— Саїде, відчини й запроси його, нехай несе сюди рибу.
Тоді шейх Ібрагім відчинив двері, й халіф, переодягнений
рибалкою, ввійшов і привітався.
— Вітаю, вітаю розбійника, злодія й ошуканця! Заходь-но
й покажи нам свою рибу.
Халіф показав рибу, і ті побачили, що вона ще жива, вору­
шиться.
— На Аллаха, саїде мій,— мовила невільниця,— яка ж гарна
ця риба! Якби ще вона була й засмажена!
— Їй-Богу, ти мовиш діло,— сказав шейх Ібрагім і звернув­
ся до халіфа:
— Треба було, рибаче, принести рибу засмаженою! Отож
піди засмаж її й подай нам.
— Буде так, як наказано! — відповів халіф.— Засмажу і при­
несу.
— Та тільки не барися! — заволали йому навздогін.— Як
тільки засмажиш — одразу ж принось!
Побіг тоді халіф до вазіра й каже йому:
— Джафаре, там зажадали смаженої риби.
196

— То давай імені, володарю правовірних,— сказав Д ж аф ар,—
і я приготую її.
— Присягаюсь могилами моїх предків, їхніми кістками,—
відказав халіф,— смажитиме цю рибу не хто інший, а лише я,
власними руками!
Потому халіф подався до хати садівника і, обнишпоривши
її, знайшов усе потрібне, навіть сіль та майоран. Потім він
повісив над жаровнею пательню і гарно підсмажив рибу, а коли
вона була готова, поклав її на банановий лист, узяв сухофрук­
тів, а також зірвав кілька свіжих цитрин у саду і поклав усе
це перед тими, що бенкетували в палаці. І вони відразу ж піді­
йшли й почали їсти, а скінчивши, помили руки.
— Нехай благословить тебе Аллах, рибаче,— обізвався Нур
ад-Дін,— ти справив нам велику приємність.
Потім Алі сягнув до кишені й дав халіфові три динари
з тих грошей, що одержав від Санджара, коли вирушав у д оро­
гу, і сказав:
— Вибач мені ради Бога, рибаче, якби я познайомився з тобою
до того, що мене спіткало, то напевне зняв би з твого серця
гіркоту бідності. Але прийми від мене те, що я можу дати тобі
сьогодні.— І кинув ті динари халіфові. Той підняв їх і, поцілу­
вавши, поклав до кишені. А оскільки він хотів лише послухати
співу, то й сказав Нуру ад-Дінові:
— Повівся ти зі мною милостиво, великодушно, але моє
найбільше бажання, яке підкріплюється твоєю добротою ,— щоб
оця невільниця заспівала, аби я міг навтішатися її голосом
і красою.
— Аніс аль-Джаліс,— звернувсь до невільниці Алі Нур адДін.
— Слухаю,— озвалась вона.
— Заклинаю тебе життям моїм,— заблагав Алі,— заспівай
щось на прохання цього рибалки, який хоче послухати тебе.
На просьбу свого володаря Аніс аль-Джаліс лютню наладна­
ла, вдарила по струнах і заспівала:
Красуня пальчиками струни торкнула,
І душ у полонили срібні звуки лютні.
Солодким співом слух вона глухому повернула,
«Та це ж ,— гукнув німий,— хвилини незабутні».

А потім знову в штудерний, чародійний спосіб ударила по стру­
нах, насилаючи на розум забуття, і проспівала якнаймиліше
оцього вірша:
Для нас це честь — приймати вас у нашім місті.
Розсіяли ви пітьму ночі сяєвом своїм,
Тож тра й мені і ружами барвистими,
І мускусом, і камф орою напахтить свій дім.

Бувши вкрай захопленим чарівним співом невільниці й не­
спроможним опанувати себе у гвалтовній радості, халіф тільки
вигукував:
197

— Гарно, присягаюсь Аллахом! Гарно, присягаюсь Аллахом!
— Чи справді, рибаче, ти зачарований невільницею та її
співом? — запитав Алі Нур ад-Дін.
— О, ще й як! Присягаюсь Аллахом, що це так! — відповів
халіф.
— То вона — мій подарунок для тебе,— промовив Алі,—
дар благородного, котрий ніколи не відбирає того, що дає!
Потім він підвівся й накинув свою маллюту на плечі халіфа,
перевдягненого в шати рибалки, і дозволив йому йти разом
з невільницею. Тоді вона глянула на нього й промовила:
— Володарю мій, не можемо ж ми розійтися, не попрощав­
шись. Якщо вже так має бути, то зачекай, поки я прощуся
з тобою.
І вона заспівала, вторуючи лютнею дзвінкою:
Я кщ о ти підеш, то на вічне спогадання
Залишиться в моїй душі твоє мешкання.
«Д ай разом буть нам!» — шлю я Аллахові прохання
І знаю: вчує він палке моє волання.

А потім іще:
Страж дання й спомини про наші дні минулі
Мене зробили привидом і вбили тіло.
Коханий, не кажи: «Ти проживеш без мене».
Тебе ж б о прагне так душ а незбайдужніла!
Якби вже люди плавали в сльозах своїх,
То із таких плавців найперша б я поплила.
Як келих повниться вином з водою,
М оїм так серцем геть лю бов заволоділа
Настала вже й розлука — я її боялась,
Хоча й ввірялася лю бові нашій сміло.
О славний соколе, життя моє ти, мрія,
Знай: почуття моє нітрохи не змаліло.
Д алеко зараз ти від рідних, батьківщини,
Бо ворогуєш із царем за праве діло.
Нехай Аллах не дасть тобі скучать за мною —
На згадку цю про Н ього серце так зраділо!

Коли вона закінчила співати, Нур ад-Дін якнайніжніше відпо­
вів їй таким віршем:
О сь і час розставання, прощ атися мусим.
«Я вже йду, що ти будеш робити тепер?» —
Так скорботно, крізь сльози спитала вона.
«Ти того запитай,— я ск азав,— хто не вмер».

Коли халіф почув слова невільниці: «Карімові дав ти мене»,—
він ще більше прихилився душею до неї і зрозумів, що його
гнітитиме вина за їхню розлуку. Отож звернувся він до моло­
дика:
— Саїде мій, чи не вчинив ти якогось злочину, або, може,
обтяжує твоє сумління задавнений борг?
— О рибаче,— сказав Нур ад-Дін,— справді зі мною й цією
невільницею сталася надзвичайна, дивовижна пригода. Якби вона
198

була записана голкою в кутиках очей, то стала б повчанням
для тих. що вчаться!
— То, може, розкажеш нам про свої клопоти і пригоди? —
мовив халіф.— А раптом зможу тобі чимось допомогти! Адже
над нами милосердя Аллаха.
— Розповісти тобі у віршах чи розсипаною мовою? — запи­
тав наш сіромаха.
— Розсипані слова,— сказав халіф,— як розсипані квіти,
вони звучать не так доладно і чисто, як у віршах, де вони —
мов самоцвіти, нанизані в намисто.
І тоді Нур ад-Дін, схиливши голову, почав розповідати
проникливо, врочисто:
М ене вже й сон покинув, друж е добрий, милий,
Страж дання невимовнії терплю на чужині.
Раніш опікувався мною батько любий,
Та він уж е в могилі, я — в самотині.
Докучні клопоти мене опали потім,
І душ у цей тягар пригнічує мені.
Купив для мене він рабиню ніжнотілу,
Звабливу, мов квітуча гілка навесні
Грошей багато витратив на неї,
Роздавш и решту, мов спалив в вогні.
І продавать мені її прийшлося,
Хоч сльози ринули з очей рясні.
Заледве оголошений був торг,
Дідка принадили спокуси чарівні.
Розгнівавсь я й назад забр ав кохану,
Яку вели вже посіпаки навісні.
Підняв на мене руку той розпусник.
Спахнули люттю його очі вогняні.
Схопив я кривдника, й по ньому заходили
М ої, неначе камінь, кулаки міцні.
Вкрай розтривожений, вернувшися додому,
П отрапив я тоді у пащу сатані.
Ц ар взять мене звелів, та каштелян прихильний,
Щ об попередити, на хитрощі вдавсь потайні.
Сказав, щоб я негайно йшов із дому
І душ у рятував*свою десь вдалині,
Тож , сподіваю чись сховатися в Багдаді,
В ід’їхав геть, як впали сутінки нічні.
Н ічого я не маю, крім дівчини,
Д о р о ж ч ої мені за всі скарби земні.
її дарую — наче душ у й серце,
А з нею й сподівання осяйні.

Коли Нур ад-Дін закінчив свою розповідь, халіф попросив
його:
— С аїде мій, розкажи докладніше про твою справу.
І Нур ад-Дін розповів про всі с в о ї тарапати, яких йому
довелось зазнати, щ о б не прийняли його за брехунця,— усе
199

від початку й до кінця. І тоді халіф, зрозумівши становище
Нура ад-Діна, запитав його:
— Куди тепер направляєшся?
— Світ Божий широкий,— відповів той.
— Я напишу листа султанові Мухаммадові ібн Сулейманові
аз-Зайні,— сказав халіф.— Занесеш йому цього листа, і коли
він його прочитає, то не вчинить тобі ніякої кривди.
— А хіба бувають на світі рибалки, котрі листуються з царя­
ми і можуть їх ласку здобути? — відказав Нур ад-Дін.— Та
ніколи в світі не може такого бути!
— Слушно говориш,— мовив султан.— Але зараз я поясню
тобі, у чому тут річ. Обидва ми вчилися грамоти в одній школі
в одного вчителя; старший віком, я був його опікуном — аріфом.
Але потім доля повела нас різними шляхами — він став султаном,
а я рибалкою. Одначе не було такого випадку, щоб я звернувся
до нього з якимсь проханням, а він би відмовив мені в допомозі.
І хоча б я тисячу разів на день звертався до нього за речами,
які я хотів би мати, то він ніколи не відмовить мені.
— Гаразд, напиши, щоб я побачив,— сказав Нур ад-Дін.
Тоді халіф узяв калам і після слів хвали Аллахові: «В ім’ я
Ласкавого, Милосердного Аллаха...» написав: «Це лист від Гаруна
ар-Рашіда, сина аль-Магді, до Його Величності Мухаммада
ібн Сулеймана аз-Зайні, котрого ми власкавили благодійністю
і зробили намісником одного з країв держави нашої. Засвід­
чуємо, що подавцем цього листа є Нур ад-Дін, син вазіра
Хакана. В той час, як він прибуде до тебе, здаси йому уряду­
вання й посадиш його на твоєму місці, позаяк я призначив
його намісником, так як раніше тебе. Та не протився моєму
наказові. Мир тобі!»
Затим халіф дав листа Нуру ад-Дінові, котрий поцілував
його і, вклавши між фалди свого тюрбана, відразу ж вирушив
у дорогу. Отак складалися у нього справи.
Щ о ж до халіфа, одягненого рибалкою, то було далі ось що.
Шейх Ібрагім зиркнув на нього й вигукнув:
— Поганцю, найпідліший з рибалок, ти приніс нам дві риби­
ни, варті не більше двадцяти мідяків, а взяв три динари, тепер же
хочеш іще й невільницю забрати?
Почувши це, халіф крикнув на шейха Ібрагіма і кивнув Масрурові, котрий вийшов з криївки, і той підбіг до Ібрагіма.
Д жафар же послав одного із садівникових помічників у замок
по одяг для халіфа. Той приніс одяг і поцілував землю перед
халіфом, котрий, знявши те, що було на ньому, вбрався у царсь­
кі шати. Шейх Ібрагім тим часом сидів на підвищенні, халіф
стояв і дивився, що буде далі. Ібрагім раптом остовпів на це
видовисько і, кусаючи собі пальці, вигукнув:
— Ви тільки-но подивіться! Уві сні це чи наяву?!
Глянув на нього халіф та й каже:
— Шейху Ібрагіме, в якому стані я тебе бачу?!
Той вмить протверезів і, впавши на підлогу, віршем відповів:
200

П ростіть мені проступок мій — спіткнулася нога,—
Ч екас завж ди раб, щ о пан простить провинність,
Щ о, визнавши свою вину, залагодив її,
Д е ж бо у відповідь те бл а го й доброчинність?

І халіф вибачив йому й наказав спровадити дівчину до пала­
цу. Коли ж вона прибула туди, він, виділивши їй осібний покій
і невільницю для послуг, сказав:
— Знай, що я призначив твого володаря султаном Басри і,
як буде на те воля Аллаха, пошлю йому почесний одяг, з яким
і ти поїдеш до нього.
Отаке діялося тут.
Нур ад-Дін же тим часом, безперервно мандруючи, дістався
до Басри й пішов у замок султана. Крикнув голосно, щоб
султан почув його, і коли той покликав його до себе, поцілував
перед ним землю, дістав листа й подав йому. Побачивши заголо­
вок листа, писаного рукою володаря правовірних, султан скочив
па рівні ноги, тричі поцілував листа і сказав:
— Слухаю й корюся Аллахові й володареві правовірних!
Затим він покликав чотирьох каді й емірів і хотів було уже
зректися влади, коли це раптом з ’явився вазір Муін ібн Саві.
Тоді султан подав йому халіфового листа, а той, прочитавши
його, порвав на клапті, запхав у рот і, пожувавши, виплюнув.
Султан спалахнув гнівом і крикнув:
— Ти з глузду з ’їхав! Що це ти наробив?!
— Присягають життям твоїм, володарю наш, султане, що
він,— сказав вазір і показав пальцем на Алі,— й у вічі не бачив
ні халіфа, ні його вазіра. Цей шибеник, шайтан і ошуканець,
якому потрапив до рук якийсь папірець, написаний володарем
правовірних, підробив його й написав на ньому все, що хотів.
Чого б це ти мав зрікатися влади, якщо халіф не направляв
до тебе повноважного посланця з грамотою? Якби це справді
так було, то, напевне, він прислав би разом з ним когось із царе­
дворців або навіть вазіра, а цей приплуганився сам.
— То що ж я маю робити? — спитався султан.
— Видай мені цього молодця,— відповів вазір,— а коли він
буде під моєю опікою, я вишлю його разом з каштеляном до Баг­
дада. І якщо він каже правду, то привезе нам грамоту на призна­
чення його султаном, якщо ж бреше, то привезуть його, сучого
сина, сюди, і дістане він од мене, як та псина.
Вислухавши вазіра, султан визнав за слушну його пораду.
Той же гукнув св о їх слуг, і ті, поваливши Алі на землю, били
його, аж він знепритомнів. Потім його закували в кайдани й
відпровадили до в ’ язниці. Там вазір покликав тюремного надзорця на ймення Кутайт. Прийшовши, той поцілував землю перед
вазіром.
— Візьми його, Кутайте,— сказав вазір, показуючи на Алі
Нура ад-Діна,— й запротор до найглибшого льоху твоєї в’ язниці
і мордуй день і ніч. •
— Слухаюся й корюся! — відповів надзорець на цю річ.
20,1

Відвівши Алі до в’ язниці й заперши за ним двері, Кутайт
наказав помити лаву, що стояла в приміщенні, де було замкнено
Алі. Потім він застелив її килимом та подушками і, посадовивши
на неї Алі, зняв з нього кайдани. Щодня вазір наказував йому
через гінця бити Нура ад-Діна, але Кутайт милував його й пово­
дився з ним лагідно. Так минуло сорок днів.
А коли настав сорок перший день, прийшов од халіфа пода­
рунок султанові, який дуж е сподобався йому. Отож він став
радитися з вазірами, як із ним бути.
— Може, цей подарунок призначався для нового султана,—
сказав один із них.
— Таки треба було б убити його того ж дня, коли він прибув
сюди,— обізвався вазір Муін ібн Саві.
— От добре, що ти нагадав мені про нього,— мовив султан.—
Піди й приведи його сюди, щоб я відрубав йому голову.
— Слухаю й корюся,— сказав вазір і додав іще: — Я гадаю,
треба було б оповістити про це людність міста: хто хоче побачити,
як обезглавлюватимуть Нура ад-Діна, сина Хакана, нехай прийде
до замку. Всі тоді поспішать, а тих, котрі заздрять мені, опаде
смуток.
— Ну, то роби, як баж аєш ,— мовив султан.
І пішов тоді радісний та задоволений вазір до валі, якому
звелів оголосити в місті те, про що мовилося. А коли люди
почули це оповіщення, засмутилися й плакали всі, навіть малюки
в школі й купці у своїх крамницях. І побігли обивателі навзаво­
ди до тих місць, з яких могли б побачити страту, а декотрі,
щоб іти разом з Алі Нуром ад-Діном, подалися до в’ язниці.
Вазір також прибув разом з десятьма мамелюками до тюрми,
і там запитав його надзорець Кутайт:
— Чого бажаєш, саїде наш, вазіре?
— А виведи-но сюди того шибеника,— розпорядився вазір.
— Зараз він у жалюгідному стані, бо я весь час катував
його,— сказав надзорець і пішов до Нура ад-Діна.
А той, сумуючи, проказував такі вірші:
Розрада й допомога де, коди жалі великі?
Не допом ож уть ні слова мені, ні ліки.
Я нидію в самотині, гризе мене нудота,
І друзі стали ворогами вже мені навіки.
Чи друга вірного знайду я, люди, поміж вами,
Чи вже й не знайдеться ніде такого чоловіка?
Мене ні смерть, ні знебуття тепер не налякають,
Не матиму віднині я вже радощ ів довіку.
0 Бож е, щ о нас всіх напучуєш, Пророком,
Т о б о ю обраним, і морем знань тебе, Владико
Всевишній, заклинаю: відпусти гріхи мені
1 полегш мою журу та жаль мій великий.

Ввійшовши до в’ язня, надзорець зняв з нього чисті шати,
надяг брудні лахи й повів до вазіра. І побачив його Нур ад-Дін,
202

так само і той, що ненастанно зазіхав на його життя, також
побачив Нура ад-Діна, котрий заплакав і сказав:
— Чи впевнений ти у своїй долі? Мабуть, не знаєш слів поета:
А де тепер Х осрої, котрі набивали злотом скрині?
Ні їх самих, ні їх скарбів уж е немае нині.

— Вважай, вазіре,— мовив далі Нур ад-Дін,— що Аллах,
преславний і найвищий, вчинить по-своєму.
— То ти хочеш залякати мене, Алі? — відказав Муін ібн
Саві.— А ми зітнемо тобі сьогодні голову. І не до твого розва­
жання я більше схиляюсь, а до слів поета:
Ти покладайся повсякчас на волю Провидіння,
Т акож спокійним завж ди будь і матимеш спасіння.

А як гарно сказав іще один поет:
Х то пережив боДай на день своїх заклятих ворогів,
Той досягнув уж е того, чого він досягти хотів.

Потім вазір наказав своїм слугам, щоб вони посадовили
в’ язня на мула. Але їм важко було виконати це, і вони мовили
до Нура ад-Діна:
— Дозволь побити його камінням і розірвати на шматки для
заспокоєння сердець наших, хоч і пропадуть тоді наші душі.
Проте Алі Нур ад-Дін сказав:
— Не смійте робити цього! Хіба ви не чули слів поета:
Пройти я мушу тим шляхом, щ о доля присудила,
Лише в кінці шляху того чека мене могила.
Нехай би там хоч і вовки мене обсіли,
Щ об віку вкоротить мені — у них не стане сили.

Отож вазірові слуги повезли на мулі Нура ад-Діна, вигукуючи:
«Оце найменше покарання для того, котрий підробив листа
халіфа до султана». Обвозивши так Алі по всій Басрі, прибули
нарешті з ним під вікна султанового палацу й поставили його
на місці страти. Тоді підійшов до нього кат і сказав йому:
— Я невільник наказів, але якщо ти чогось потребуєш, скажи,
і, може, я тобі чимось прислужуся. Жити тобі залишилось до тих
пір, як покажеться у вікні обличчя султана.
І тоді Нур ад-Дін роззирнувся довкола й прочитав такого
вірша:
Килим для крові вже бачив і ката з мечем страхітливим,
Крикнув у розпачі я, приголомшений видом жахливим:
«О й та невже ж б о всі враз відвернулись від мене геть зовсім,
І нікого не знайдеться з серцем ясним, незлобивим?!
Смертний ударив мій час, вже минають останні хвилини.
Х то ж б о заради Аллаха тут виявиться жалісливим?!
Пити мені хто д а сть , будучи добри м і великодушним?
Х то пож аліє нещ асного з блиском в очах співчутливим?»

Людям жаль було його до сліз, а кат зачерпнув трохи води,
щоб дати йому напитися. Але вазір, зірвавшись із свого місця,
вдарив по чашці з* водою, розбив її і закричав на ката, нака­
зуючи йому рубати голову Нуру ад-Дінові.
203

Тоді кат зав’ язав приреченому очі, а люди стали кричати —
їх обурили зухвальства вазіра. Загомонів увесь натовп.
І в цей час на обрії раптом піднялась хмара куряви, спов­
нюючи пилом повітря й заслоняючи крайнебо. Коли побачив
це султан, що спочивав у палаці, то звелів своїм людям дові­
датися, що там сталося.
— Спершу відрубаємо ось цьому голову,— вихопився вазір.
— Наберись терпіння, допоки взнаємо, що то є,— відповів
султан.
А куряву ту збив халіфів вазір Джафар разом із своїм
почтом. Прибув же він ось з якої причини. Тридцять днів халіф
не думав про справу Алі, Хаканового сина, і ніхто йому також
не нагадував про неї. Аж однієї ночі підійшов він до кімнати
Аніс аль-Джаліс і почув, що вона плаче і кволим голосом про­
казує вірш:
В далечині чи близько ти — з тоб ою я, мій пане,
І по тобі болить душ а й боліть не перестане.

А потім дівчина зайшлася ще дужчими риданнями. Тоді ха­
ліф відчинив двері й побачив Аніс аль-Джаліс, що заливалася
сльозами. Узрівши халіфа, вона припала до його ніг і тричі
поцілувала їх, а потім проказала ці вірші:
О сину шляхетних батьків і шляхетного роду,
Ти — древо у цвіті, ти — гілка дозрілого плоду.
Тобі про обітницю я нагадаю, дану тобою ,
П обійся ж її ізневажить комусь на догоду

— Хто ти? — запитав її халіф.
— Ти одержав мене в дарунок від Алі, Хаканового сина,—
відповіла Аніс аль-Джаліс,— я хочу, щоб ти дотримав своєї
обітниці,— відіслав мене до нього з почесним дарунком. Уже
тридцять днів я томлюся тут і не зазнала смаку сну.
Викликав тоді халіф Джафара Бармакіда і сказав йому:
— Ось уже тридцять днів не маю я ніяких вістей від Алі,
Хаканового сина. Боюся, що султан стратив його. Але прися­
гаюся своєю головою, могилами батьків своїх, коли з ним скоїло­
ся щось погане, я знищу винуватця, хоч би належав він до най­
більш цінованих мною людей! Отож негайно їдь до Басри й дові­
дайся, як вчинив Мухаммад ібн Сулейман аз-Зайні з Алі, сином
Хакана.
Діставши наказ, Джафар відразу ж вирушив у подорож.
А коли він наблизився до міста, то помітив там якесь збіговисько,
гамір і сум’ яття. Запитав людей, що означає цей шарварок, і йому
повідомили, що зійшлися вони сюди з приводу справи Алі Нура
ад-Діна ібн Хакана. Почувши це, Джафар поспішив до султана і,
привітавши його, сказав, пощо прибув сюди. Заявив також,
що як з Алі Нуром ад-Діном станеться щось погане, то вину­
ватець буде скараний на горло. Далі Джафар узяв під стражу
султана й вазіра аль-Муіна ібн Саві, наказав звільнити Алі
Нура ад-Діна і звів його на трон як султана замість Мухаммада
ібн Сулеймана аз-Зайні.
204

Гостював Джафар у Басрі три дні, як того вимагає звичай.
Л четвертого дня вранці Алі Нур ад-Дін сказав Джафарові:
— Скучив я за володарем правовірних.
Тоді Джафар звернувсь до султана МухамМада ібн Сулеймана
аз-Зайні:
— Приготуйсь до подорожі, по вранішній молитві вирушаємо
з вашого града до Багдада.
— Слухаю й корюся,— відповів той.
Потім сотворили молитву, а затим осідлали коней і виру­
шили в дорогу. їхав з ними також вазір аль-Муін ібн Саві,
котрий шкодував уже, що повівся так з Алі Нуром ад-Діном.
Той же їхав поруч із Джафаром. І так, не перериваючи подорожі,
прибули вони до Багдада, Обителі Миру, і постали перед халіфом.
А коли розповіли йому пригоду Нура ад-Діна, халіф підійшов
до нього і сказав:
— Візьми ось цього меча і зрубай ним голову своєму воро­
гові.
Алі взяв меча й підійшов до аль-Муіна ібн Саві, а той глипнув
на нього і мовив:
— Я поводився так, як веліла мені моя натура, поводься
й ти так, як велить тобі твоя.
І випав меч Нуру ад-Дінові з руки, він поглянув на халіфа
і мовив:
— О володарю правовірних, воістину він роззброїв мене.—
І далі проказав вірша:
Ш видко ж він піймавсь на влесливу мову —
Л егко д об р ого узять на лукаве слово.

— Облиш його,— сказав халіф і звернувсь до Масрура:
— Відрубай голову аль-Муіну ібн Саві.
Потім халіф промовив до Алі, Хаканового сина:
— Вияви мені тепер якесь своє побажання.
— О пресвітлий володарю мій,— сказав Алі,— не прагну я
правувати у Басрі й нічого не бажаю, хочу лише бачити ясне
лице Твоєї Високості.
— З великим задоволенням вволю я твоє бажання,— від­
повів халіф.
А потім він покликав невільницю. І коли вона постала перед
ним, осипав обох милостями, подарував один із палаців Багдада
й запевнив їм достаток. А Нура ад-Діна зробив своїм спів­
трапезником і товаришем для бесід.
І Алі при ньому жив, добре їв і пив, аж поки його час
не приспів.

ХАЛІФ-САМОЗВАНЕЦЬ

—

—

Розповідають, що однієї ночі халіф Гарун ар-Рашід розхви­
лювався і, покликавши вазіра Джафара Бармакіда, сказав
йому:
— Тяжка в мене зараз на душі досада, давай сьогодні вночі
прогуляємося вулицями Багдада, перевдягнувшись під купців,
і подивимось на діла Аллахових рабів.
— Слухаю і корюся! — відповів Джафар.
І вони тут же скинули з себе розкішні шати й облачилися
в купецький одяг; було їх троє: халіф, Д жафар і Масрур, мечо­
носець.
Прогулюючись містом, вийшли вони до Тігру й побачили
тут діда з човном. Підійшли до нього і, привітавшись, сказали
йому:
— Будь добрий і милостивий, шейху, покатай нас і візьми
ось динар.
— Хто ж може зараз кататися,— відказав старий,— коли
щовечора, під цю пору, плаває тут на судні халіф ар-Рашід
і з ним оповісник, котрий кричить: «О люди — всі, великі й малі,
вельможні й прості! Я відрубаю голову або повішу на щоглі
кожного, хто сюди прибуде!» Та ось ви зараз його й побачите,
он уже наближається його судно.
206

— О шейху, візьми ці два динари,— сказав Д ж аф ар,— і за­
веди нас в одну з тих альтанок на час, поки не проїде судно
халіфа!
— Давайте золото,— сказав старий,— і покладіться на Алла­
ха великого.
Старець узяв гроші й, повеслувавши трохи, мало не зіткнувся
із судном, на якому горіли свічки й смолоскипи.
— Чи не казав я вам, що халіф пропливає тут щовечора? —
мовив старий і вигукнув: — Спасителю, покрову з нас не знімай,
від біди заховай!
І він поквапом заштовхав цю трійцю в альтанку й накинув
на них чорний плащ, з-під якого вони дивились на судно,
на носу якого стояв чоловік зі смолоскипом з черленого золота
і палив на ньому какуллійське алое; одягнутий був у червоний
атласний плащ із жовтим гаптуванням на плечі, на голові
в нього був мосульський тюрбан, а на другому плечі — зелена
шовкова торбинка, наповнена зернами алое, яке він підкладав
у палаючий смолоскип. А на кормі корабля стояв інший чоловік,
так само вбраний і з таким же смолоскипом в руках. Двома
рядами вздовж бортів вишикувалося двісті невільників, а посере­
дині стояв престол, також із черленого золота, а на ньому
сидів надзвичайної краси юнак, лик якого сяйносрібний був,
до місяця подібний, хлопець одягнутий був у чорні шати з жовтозолотою прошвою; біля нього стояв чоловік, схожий на Джафара, а поруч — євнух, що зовні скидався на Масрура, і тримав
він оголеного меча; оточувало халіфа двадцятеро співтрапез­
ників.
Узрівши все це, ар-Рашід сказав:
— Джафаре!
— Я тут, о повелителю правовірних! — обізвався Джафар.
— Чи не з моїх синів це хтось,— мовив халіф,— аль-Мамун
чи аль-Амін?
Пильно приглянувшись до юнака, котрий сидів на престолі,
халіф побачив, що він напрочуд гарний і стрункий.
— Вазіре! — сказав він.
— Я тут! — обізвався той.
— Їй-Богу, отой юнак, що сидить на престолі,— мовив пове­
литель правовірних,— достоту нагадує халіфа, а той, що стоїть
перед ним — тебе, Джафаре. Євнух же, котрий стоїть поруч,—
достеменний Масрур, а ці співтрапезники — мої товариші по тра­
пезі... О Аллах, що це за чудасія?!
— Я також чудуюся, о повелителю правовірних! — мовив
Джафар.
Коли судно зникло, старець виплив на своєму човні й вигук­
нув:
— Слава Аллаху, пронесло! Ніхто нас не помітив.
— О шейху,— звернувся до нього ар-Рашід,— щовечора ви­
пливає на Тігр халіф? .
— Так, саїде,— мовив старець,— триває це вже з рік.
207

— О шейху,— сказав халіф,— зроби нам таку послугу ще й
наступної ночі, і ми дамо тобі п’ять динарів. Ми — чужоземці,
зупинилися неподалік від Багдада і хочемо порозважатися тут.
— Залюбки прислужусь я вам, саїде! — сказав старець.
Потім халіф, Д жафар і Масрур повернулися в палац, зняли
із себе купецькі шати і вдяглися в царські. Вранці вони сіли
на свої місця, і до них стали входити придворні, вазіри, наміс­
ники та еміри, і стало тут велелюдно.
А як скінчився день і всі розійшлися, хто куди, Гарун арРашід сказав:
— О Джафаре, ходімо подивимось на другого халіфа.
Джафар та Масрур засміялися, вбралися в купецьку одіж,
і всі троє у веселому настрої вирушили в місто, вийшовши
з палацу через потайні двері. Коли вони прибули до Тігру,
то на них чекав уже тут старець з човном. Посідали вони в човен,
і не минуло й півгодини, як на річці з ’ явилося судно другого
халіфа й наблизилось до них, і вони стали уважно роздив­
лятися його. І побачили, що невільників на ньому стало вдвічі
більше, і як завжди, вигукували оповісники із смолоскипами.
— О вазіре,— мовив халіф,— якби я почув про таке, то не
повірив би, але я побачив це на власні очі! — Затим він звер­
нувся до власника човна: — Візьми, шейху, оці десять динарів
і пливи поруч із цим судном. Вони освітлені, а ми в тіні, і вони
нас не побачать.
Той узяв гроші і став веслувати, тримаючись у тіні судна.
Потім на них падала тінь садів, далі вони побачили огороджену
галявину, біля якої судно причалило до берега. Там стояли
слуги з осідланим і загнузданим мулом. Зійшовши з корабля,
другий халіф сів на мула й поїхав в оточенні своїх співтрапез­
ників.
Оповісники із смолоскипами й далі вигукували свої застере­
ження, а слуги клопотались коло другого халіфа. Тим часом
Гарун ар-Рашід із Джафаром та Масруром видобулись на сухо­
діл, пробралися поміж невільників і пішли попереду них. Нарешті
оповісники завважили трьох осіб в одягу чужоземних купців,
кивнули їм, щоб ті йшли за ними, й привели їх до свого халіфа,
і той спитав їх:
— Як ви тут опинились і що привело вас сюди під цю пізню
пору?
— О володарю,— відповіли вони,— ми, чужоземні купці,
вийшли погулять; не сподівалися ніякої біди, та раптом оці мо­
лодці схопили нас, коли ви прибули сюди, і поставили ось перед
тобою, ніби нами вчинена якась шкода,— оце й уся наша при­
года.
— Нічого лихого ми вам не заподіємо,— мовив другий х а­
ліф,— позаяк ви чужоземці, але майте на увазі, я постинав би
вам голови, якби ви були багдадці.— І далі він звернувся до свого
вазіра: — Візьми з собою цих людей — вони будуть серед наших
гостей.
208

— Слухаю й корюся, о володарю наш! — сказав вазір і з а ­
просив гостей іти з ним. І підійшли вони до високого палацу —
міцного, збудованого з мармуру дорогого, величного, маєстатичного, якого не мав ані султан, ані жоден з його краян, з праху
він підіймався і за крила хмар чіплявся; брама з чорного дерева
була оздоблена сухозліткою. Пройшовши у двері, вони у великій,
з басейном і фонтаном, залі опинилися серед розкішних килимів,
єдвабних заслон, парчевих підстилок — такої пишноти й багат­
ства, які їм навіть і не снилися. І були зачаровані ще більше,
коли прочитали на дверях такого вірша:
В мирі й щасті вічно палацу стояти 1
Хай красу випромінюють пишні палати.

Увійшов також другий халіф зі своїми людьми і сів на золотий
престол, оздоблений самоцвгґами й накритий молитовним килим­
ком із жовтого єдвабу, і перед ним став мечоносець. Потому
було принесено накриті столики, і почали вечеряти. А по учті, як
було забрано посуд і всі помили руки, подали вино — і пішли
кружляти дзбани та келихи. Коли настала черга Гаруна ар-Рашіда, він відмовився пити. І другий халіф спитався вазіра:
— Чом це твій товариш не п’є?
— О володарю,— відповів Д жафар,— він давно вже не п’є.
— То в мене є інший трунок, нехай його п’є товариш твій,—
мовив господар,— це яблучний напій.
І він звелів принести його, а коли принесли, підійшов з ним
до Гаруна ар-Рашіда й сказав йому:
— Як наставатиме твоя черга, пий оце.
І бенкетували далі, веселилися, пили вино, аж нарешті вда­
рило їм у голову воно, і вони вже мало з ніг не валилися.
І Гарун ар-Рашід сказав тихенько своєму вазірові:
— Еге ж немає в нас, Джафаре, такого розкішного посуду,
як у цього молодика? Ми мусимо розвідати, що це за один!
Але той, скинувши на них оком і побачивши, що вони шепчуться, сказав їм:
— Перешіптуватись у товаристві нечемно.
— О саїде,— обізвався Джафар,— нечемності в нашій роз­
мові немає. Це ось товариш мій каже, що він, подорожуючи
по багатьох землях, розділяв трапезу з багатьма царями, знався
з військовими, і ніде він не бачив розкішнішої учти й чудовішої
ночі, ніж зараз. Але багдадці кажуть: «Гарного бенкету без му­
зики не бува, бо інакше болить голова».
На ці слова другий халіф усміхнувся і повеселів. Тростин­
кою, яку мав у руках, він хльоснув п о тугій подушці — і раптом
розчахнулися двері, і в них показався євнух, тримаючи в руках
стільчик із слонової кістки, оздоблений смужками сухозлітки.
А позад нього йшла дівчина — сама краса, блискуча, мов яса;
євнух поставив стільчика, і на нього сіла вона — подібна до сонця,
що сходить на чистому небі, вчаровуючи всіх повабом білого
личка, сяйнистих очей і зрощених дугоподібних брів, у руках
209

вона тримала лютню — виріб індійських майстрів. Потім, по­
клавши її на коліна і схилившись над нею, як мати над дитям,
заграла, пробігаючи .пальцями по двадцяти чотирьох ладах,
і заспівала, піднявши бурю в усіх серцях:
Твій образ, коханий, у серці моєму сія,
І він мені каже- коханням наповнений я
Є свідки у мене — душа моя бідна й нещасна,
Й щеміння повік та ще струменів сліз течія
Я жив собі мирно, не знаючи, що то -- кохання
І з волі Аллаха змінилася доля моя

На цей чарівний спів з грудей другого халіфа мимовільно
вирвався крик радості, і він розірвав на собі шати з верху
до низу. Тоді перед ним опустили заслону і принесли йому інше,
ще краще вбрання. Він одяг його й сів, як і раніше. Коли дійшла
до нього чара, він знову стьобнув тростиною по подушці, і раптом
відчинилися двері, в яких з ’ явився євнух, несучи золотого стіль­
чика, а за ним ішла дівчина, ще краща за першу, і в руках у неї
була лютня така, що могла викликати неміч у заздрісника.
Сівши на стільчик, вона її собі на коліна поклала і, награючи
на ній, проспівала:
Стерпіти б це пекло печалі і туги — та б а ’
Іде через сльози моя неспокійна плавба
Вж е втратив я жити охоту - та й як же ж інакше
Душі, у глибинах якої --- всечасна ж урба?

Почувши цю пісню, молодик закричав несамовито і знову
роздер на собі одяг. Перед ним опустили заслону і принесли
йому інші шати; одягнувши їх, він заспокоївся, сів і, повернувшись
до свого попереднього стану, почав весело розмовляти. Коли ж
до нього знову дійшов келих з вином, він хльоснув тростиною
по подушці, і з’ явився євнух зі стільчиком, а за ним ішла дів­
чина з лютнею, ще краща, ніж та, що виходила перед цим.
Євнух поставив стільчика, дівчина сіла на нього і під звуки
лютні проспівала:
Ти розлуку і суворість скороти, коханий,
Бо для мене ж, як ніхто, ти дорогий, жаданий.
П ожалій же ти журливу — ту, щ о рветься серцем
Д о премилого, неначе в край обітований.
Ох, кохання душу й тіло змучило до краю.
Завш е ти в моєму серці, любий, осіянний.
Інших раяли - - на них я не змогла й дивитись.
Ти для мене незамінний, ти — Аллахом даний.

І коли юнак почув цю пісню, надсадно скрикнув і розірвав
на собі одяг, тоді перед ним опустили завіску і принесли йому інші
шати, одягшись у які, він утихомирився й бенкетував далі зі своїми
співтрапезниками. Закружляв келих, і коли дійшов до юнака,
він цьвохнув по подушці, і знову з ’ явився євнух зі стільчиком,
а за ним — дівчина з лютнею; вона сіла на поставлений для неї
стільчик і, наладнавши лютню, заграла й заспівала:
210

Коли ж скінчиться це нещастя - - ой, страшне! —
І світла радість іде навідає мене^
Були ще вчора ми щасливі із тобою —
В нас єдність душ була й помешкання одне
Та з дому нашого зроби ло чорну пустку
Л и хого заздрісника око навісне.
Хотів би ти, щоб я про милого забула^
Та серце відкида базікання бридке
Залиш мене саму з лю бовію моєю,
Це світле почуття ніколи не мине.
Зламав, однак, коханий клятву, а без нього
І світлий день — не день, і сонце не ясне.

Почувши цей сгіів, другий халіф закричав і, роздерши на собі
одіж, упав непритомний. І перед ним хотіли, як і раніше, опустити
заслону, але заплуталися шворки, і Гарун ар-Рашід, скинувши
оком на юнака, побачив на його тілі шрами від ударів батогом.
— Присягаюсь Аллахом, Джафаре,— звернувся він до свого
вазіра,— цей молодчина чудовий, я ним зачарований, та тільки
він злодій таврований.
— Звідки це ти взяв? — запитав його Джафар.
— А хіба ти не бачив на його тілі шрамів од батога? —
сказав халіф.
Юнака тим часом заслонили і принесли йому новий одяг,
він убрався в нього і сів посеред свого почту. І коли він знову
зауважив, що халіф тихцем перемовляється з Джафаром, запитав
їх:
— Про ідо ви там гомоните, добродії?
— Усе гаразд, саїде,— мовив Джафар,— та тільки мій това­
риш, оцей купець-молодець, що багато мандрував суходолами
й морями і знався з багатьма вельможами й царями, каже ось
мені, що в жоднім краю, в жодного можновладця не зустрічав
він такого багатства і такого марнотратства: ти ось уже подер
стільки шат, а кожна ж із них коштує не менше тисячі динарів —
це таки вже надмірна розтратливість.
— Що вам на це сказати,— мовив другий халіф,— шати —
мої шати, і гроші — мої гроші, люди ви хороші, усе це — частка
мого пожертвування слугам і челяді. Кожна роздерта одежина
дістанеться комусь із моїх присутніх тут співтрапезників, і я
назначив їм, окрім всілякого одягу, ще й по п’ятсот динарів.
— Воістину твоя щедрість благородна, о володарю наш! —
мовив Джафар.
І він проказав такого вірша:
На твоїй десниці цнота в’є гніздо, як птиця,
Бідним, скривдженим рятунок є твоя правиця.
А як брами бл а г звелять їх на колодки узять,
їх твоя рука відчинить — д уж а , наче криця.

За це красномовне віншування другий халіф звелів нагоро­
дити Джафара тисячею динарів і почесними шатами. І знову
закружляли між ними келихи з вином.
211

— Спитай-но, Джафаре, про ті шрами на його боках,—
сказав своєму вазірові ар-Рашід,— побачимо, що він скаже
на це.
— Не поспішай, саїде,— мовив Д жафар,— і побережи себе,
ліпше потерпіти.
— Якщо ти зараз же не спитаєш його про це,— скипів халіф,—
то, присягаюсь могилою аль-Аббаса й моєю головою, я тут же
покінчу з тобою!
І другий халіф повернувся до Джафара і спитав:
— Про що це ви там шепчетеся? Розкажи-но мені про ваш
клопіт!
— Усе гаразд,— мовив Джафар.
— Ради Аллаха! — вигукнув юнак.— Прошу вас, розкажіть
мені про себе й нічого від мене не приховуйте!
— О володарю,— сказав Джафар,— мій товариш побачив
у тебе на боках пасмуги від батога і був дуже обурений цим:
«Як же це можна,— каже,— бити халіфа?!» І його це непокоїть.
Молодик усміхнувся на це і сказав:
— Тож знайте, що пережив я дивовижні пригоди; якби їх
записати голками в куточках очей, то вони стали б повчанням
для тих, що вчаться.
І, тяжко зітхаючи, проказав він такого вірша:
Гарна розповідь моя — дивних див дивніш вона,
І, коханням поклянусь, вже мені земля тісна.
Слухать хочете мене, то послухайте, але
Тиша щ об отут була, щ об почули все сповна.
Слухать це не гріх, бо тут повчання є для всіх,
Щира правда тут одна, бо лжі душ а не зна.
Від кохання я знеміг, люба — краща від усіх,
Повногруда, стан вона так звабливо вигина.
Зір насурмлених віч — меч, щ о голови тне з пліч,
З лука брів її стріла поціля на смерть, влучна.
І відчув я — слава вам — тут халіф € чи імам,
Тут корона, щ о сія на світ на увесь, ясна.
Другий з вас — мов Божий дар, ви його звете Д ж аф ар.
У халіфа він вазір, і в уряді — рука міцна.
Третій з вас — Масрур, він кат, тож дрижи, хто винуват,
І якщо моїм словам велика істина дана,—
Я 'то д і оте зумів, чого душ ею так хотів,
Буйна радість в серце загостить, немов весна.

Послухавши цього вірша, Джафар присягнувся, давши д в о ­
значну клятву, що вони не ті, кого він згадай у своїх віршах,
а юнак засміявся і сказав:
— Так от щоб ви знали, добродії, що я не повелитель право­
вірних, і я назвав себе цим іменем тільки задля того, щоб настра­
хати обивателів. Моє ім’ я Мухаммад Алі, я золотар. Мій батько
був золотар, значний купець, по смерті я успадкував статки
багаті: золото і срібло, перли, корали, яхонти й агати, ліси й с а ­
212

ди, маєтки, лазні й крамниці, мені належать слуги, чорні раби
й невільниці білолиці.
І сталося так, що я сидів одного разу у своїй крамниці
і в оточенні слуг та челяді, і раптом під’їздить верхи на мулі
дівчина в супроводі трьох невільниць, подібних до місячної
повні. Під’їхавши ближче, дівчина спішилася, сіла біля мене
й запитала:
— Lie ти Мухаммад-золотар?
— Так, це я, твій раб і невільник,— відповів їй.
— А чи маєш ти намиста з самоцвітів, які б личили мені? —
запитала вона.
— О саїдо,— відповів я,— принесу зараз і покажу тобі все,
іцо я маю, і, як ти уподобаєш щось із того, то буде це щастям
для раба твого, а якщо не сподобається нічого, знидію від талану
мого злого.
А в мене була сотня намист із коштовних каменів, і я показав
їй всі. Але жодне з них їй не сподобалося.
— Шукаю я чогось ліпшого, ніж те, що ти мені показав,—
мовила вона.
А було ще в мене невеличке намисто, яке мій батько купив
за сто тисяч динарів. Не знайти такого в жодному із султанських
замків. Отож я сказав дівчині:
— О саїдо, маю я ще одне намисто, рівного якому немає
ні в кого, ні у вельможного, ні в смертного і простого.
— А покажи-но мені його,— попросила дівчина, і коли я
поклав його перед нею, вигукнула: — Ось воно те, що мені снилося
і чого мені все життя хотілося! Скільки воно коштує?
— Моєму батькові коштувало воно сто тисяч динарів,—
сказав я.
— Ти матимеш на ньому п’ять тисяч динарів прибутку,—
мовила вона.
— О володарко моя,— відказав я їй,— намисто і його влас­
ник піеред тобою, і немає в мене заперечення!
— Прибуток має бути о б о в ’язково,— мовила вона,— це і так
велика милість від тебе!
І вона відразу ж сіла на мула і сказала мені:
— О саїде, ради Бога, поїдь разом з нами, щоб отримати
гроші. Твій сьогоднішній день для нас подібний до молока!
Тоді я замкнув крамницю й під опікою Аллаха подався
за нею. Коли ми підійшли до її господи, я побачив відбиток
щастя й багатства на цій домівці. Брама її була оздоблена
золотом:, сріблом та лазур’ ю, і на ній було написано такі вірші:
Нехай господар дому щ астя має,
І обминуть нехай його печалі.
Прекрасний дім, який т о г о приймає,
Кому вже нікуди податись далі.

Дівчина зіскочила з. мула і пішла в будинок, а мені веліли
посидіти на лаві біля брами, поки прийде міняйло. Я посидів
213

там якийсь час, і раптом вийшла до мене невільниця й сказала:
«Зайди, саїде, до будинку, а то негарно, що ти сидиш під во­
рітьми».
Зайшов отож я в сіни і присів на стільчику. Коли знову
виходить до мене невільниця та й каже: «О саїде, господиня
просить тебе зайти до зали й посидіти там, поки отримаєш
гроші».
Нічого робить, увійшов отож я до зали й побачив тут золоту
лавочку, над якою була спущена єдвабна заслона. І раптом
заслону ту підняли, і з-за неї з’явилась та дівчина, що купила
в мене намисто. Вона відкрила своє лице, що сяяло, мов місяч­
на повня, а на шиї в неї було намисто. Мій розум закаламутився,
і серце моє несамовито закалатало при появі цієї дівчини, напро­
чуд повабної, вродливої і зграбної. Дівчина рвучко встала з ла­
вочки і побігла мені назустріч, вигукнувши: «О світло очей
моїх! Хіба такий красивий, як ти, не зласкавиться над кохаю­
чою ?!» — «О саїдо,— відповів я,— вся краса в тобі, вся вона
твоя!» — «О юначе,— мовила дівчина,— я закохалася в тебе.
Не вірила, що мені вдасться привести тебе до себе!» Потім вона
прихилилась до мене і я поцілував її, а вона мене поцілувала і,
притягнувши до себе, притисла до своїх перс. Відчувши, що я
прагну зближення з нею, вона сказала: «О саїде, ти хочеш
оволодіти мною недозволено? Хай же не буде того, хто в стані
дозволить собі гріховну близькість і слова погані! Я — чесна
дівчина, ніхто не приближався до мене, і в місті мене знають.
А чи в.ідаєш ти, хто я?» — «Ні, присягаюсь Аллахом, саїдо
моя!» — відповів я. «Я Сітт-Дунья, дочка Ях’ ї ібн Халіда Бармакіда, а мій б р а т — Джафар, халіфів вазір».
Коли я почув це, серце моє відсахнулося від неї. «О саїдо,
я не винуватий, що так розпалився! — вигукнув я.— Ти сама
спонукала мене до цього, привівши до себе додому!» — «Не бійся,
не заскоче тут тебе лихо,— сказала дівчина.— Ти неодмінно досяг­
неш бажаного угодним Аллахові шляхом. Я сама розпоряжаюся
собою, і вільно мені самій укладати шлюбну угоду. Я хочу одру­
житися з тобою».
Затим вона покликала каді та свідків, і коли ті прийшли,
сказала їм: «Мухаммад Алі, син Алі, золотар, бажає пошлюбити
мене. Він дав мені це намисто у посаг, я прийняла його й пого­
дилась на шлюб». Потім було списано договір, і я увійшов до неї.
А вона веліла принести вина, і заходили по кругу келихи, розпо­
чалася пишна учта. А коли в наших головах заграв хміль,
дівчина сказала невільниці-співачці, щоб нас вона порозважала,
і та, ударивши по струнах лютні, заспівала:
З ’ явивсь він — газель ми узріли, став місяць сіять,
Хай згине душа, що його не ба ж а є пізнать!
Він красень! Палає на всесвіт обличчя його,
Хоч навіть Всевишній палання те мав би вгашать
Я лаю сь, коли хтось згада його всуе ім’ я,
Немов не бажаю його хоч півсловом згадать.

214

Я слухаю пильно, як йдеться про інших людей,
Та все він на думці — у серці аж дзвони гучать
Краси він пророк! Дивовиж но повабне все в нім,
Але на обличчі — найбільш ого дива печать.
На блюдці обличчя родимка зваблива стоїть,
А лоб — мов перлина, де зірка ж адає палать.
Хотів би огудник, щ об милий забувся мені,
Я ж милому в ір ю - і віри не буду ламать.

Дівчина була у захваті від співу й чудової пісні. А після
цієї невільниці почали й десять інших співати та промовляти
вірші одна за одною. І нарешті взяла лютню Сітт-Дунья, пробігаючи пальцями по всіх ладах, вона заграла і, наспівуючи,
такого вірша проказала:
Клянуся ніжністю твоєю, любий, чорнобровий,
Завж ди втіш атися тобою зір мій готовий.
О, зж альсь над серцем, щ о горить коханням,
О, повен місяцю у тьмі передранковій!
Ти подаруй побачення, бо осяває
Мені красу твою блиск чари малиновий,
Немовби серед миртів білосніжних
Троянд палає колір ніжно-веселковий

А коли вона скінчила, я взяв у неї лютню й, торкнувши
струни якнайніжніше, проказав такого вірша:
Бог славний — б о з його високої ідеї
Прийшов у білий світ вогонь краси твоєї.
0 світлая, чий зір полонить всіх, я раб твій,—
Ти стримай стріли вбивчі красоти своєї.
Д ві крайності — вогонь і у вогні волога —
Ці чуда поєднались на щоці у феї.
Ти — полум’ я в душі моїй і вічне щастя,
Яка ж пекуча і солодка ти для неї!

Ця пісня викликала в дівчини велике захоплення і радість.
Пртім, як вона відпустила невільниць, коли віддзвенів їхній
спів, у найкращому покої нам приготували постіль веселкових
кольорів. Моя наречена роздяглася, і ми поринули в любощі,
і впевнивсь я, що ця дівчина — яснолиця несвердлена перлина
і необ’ їжджена лошиця; ніяк не міг я натішитись нею. Була ця
ніч у моєму житті наймиліша. І проказав я такого вірша:
М оя рука — немов кільце у горлички на шиєчці.
Лиш кисть, щ об зняти покривало з неї, вільна.
Вінець блаж енства це! Ми обіймались, мліючи,
1 геть заполонила нас жага свавільна.

Прожив я отак з нею цілий місяць, занедбавши все на світі,
ніби й не було в мене крамниці, друзів та рідні, і одного разу
сказала Сітт-Дунья мені: « О світло очей моїх, Алі, я піду сьогод­
ні до лазні, а ти сиди ось тут на ложі і з місця не рушся, доки
я повернуся».
Вона взяла з мене слово, що я нікуди звідси не вийду, і зму­
215

сила мене заприсягнути в цьому, а потім, узявши з собою двох
своїх дівчат, пішла. І не встигла ще вона, о браття мої, дійти
до кінця провулка, як двері раптом відчинилися, і ввійшла
до мене якась старенька жінка. «О саїде Мухаммаде, кличе
тебе до себе халіфова дружина Сітт-Зубейда,— сказала вона,—
прочула-бо саїда, що ти вельми освічений, дотепний і гарИо спі­
ваєш ».— «Присягаюсь Аллахом, я не можу зійти з цього місця,
заким не прийде Сітт-Дунья!» — відказав я. «О саїде мій, не до­
пусти, щоб Сітт-Зубейда розгнівалася на тебе і стала твоїм воро­
гом! Отож уставай, поговори з нею і повертайся на своє місце».
І я здавсь на ці умовляння, встав і пішов услід за старою,
яка привела мене до Сітт-Зубейди. І та сказала: «О красеню,
то це ти коханий Сітт-Дуньї?» — «Я твій невільник і раб, о с а ї­
д о!» — відказав я. «Таки правду казали, приписуючи тобі вроду,
тактовність, освіченість і красномовність! — сказала дружина
халіфа.— Ти вище описів і слів! Але заспівай мені, щоб я іще
почула твій спів». І я відповів: «Слухаю і корюся, зробити
цю ласку для тебе рад я від цілої душі». Вона принесла мені
лютню і, награючи на ній, я проспівав такі вірші:
Коханцям вічний бич — сварки безперестанні.
Д уш а і тіло їхні — у боліснім стражданні.
Х то їде, в кого вж е загнузданії коні,—
Закоханий, і любка його в каравані.
У каравані цім моя кохана їде.

Я сам увесь іще в недавнім милуванні.
Л ю блю я геть усе, що роблять її руки,—
Л ю баска мила навіть у капризуванні.

Коли я закінчив співати, Сітт-Зубейда вигукнула: «Нехай
же зробить Аллах здоровим твоє тіло і духмяним — твоє дихан­
ня! Ти сягнув вершин краси, освіченості й співу! А тепер уставай
і йди на своє місце, перш ніж повернеться Сітт-Дунья, щоб
вона не розгнівалась на тебе».
І я, поцілувавши землю перед Сітт-Зубейдою, пішов під про­
водом тієї ж самої старушенції до оселі Сітт-Дуньї, під ті самі
двері, з яких виходив. Увійшов і побачив, що Сітт-Дунья спить
уже на ложі. Я сів у неї в ногах і став розтирати їх, вона ж,
прокинувшись і побачивши мене, зімкнула ноги й скинула мене
з ложа. «Обманщик! — заволала вона.— Ти зламав присягу! Ти ж
обіцяв, що не рушиш з цього місця, і не дотримав слова,
пішов до Сітт-Зубейди. Присягаюсь Аллахом, якщо би я
не боялась ганьби, то перекинула б її палац їй на голову!»
А потім вона сказала своєму рабові: «Встань, Сауабе, і від­
рубай голову цьому ошуканцеві й брехунові — ні до чого він
нам!» Отож раб підійшов до мене і, віддерши шматину від моєї
поли, затемнив мені очі й хотів уже рубати мене. Тоді піднялись
невільниці Сітт-Дуньї, великі й малі, і загомоніли: «О саїдо,
він же не перший, хто оступився, не знаючи твого норову.
Він не вчинив смертельного гріха, за який належало б його
вбити!» — «Присягаюсь Аллахом, я залишу на ньому слід!» —
216
і

вигукнула вона і наказала побити мене. Отож мене побили
по ребрах, і оце ви бачили сліди від тих побоїв. А потому вона
веліла випровадити мене, і тоді мене вивели подалі від того
палац> й покинули. Подибав я помаленьку і приволікся до своєї
домівки. А потім покликав лікаря, показав йому побої, і він
вйходив мене. Коли ж я одужав, сходив до лазні, й минулися
мої болячки. Тоді я пішов на ринок, продав свою крамницю
й усе, що в ній було, і на ці гроші купив чотириста невільників,
скільки не мав жоден цар; і щодня двісті з них виїжджали зі мною
на прогулянку. І побудував собі корабель, витративши на нього
п’ ять тисяч золотих динарів, і, назвавшись халіфом, дав кожному
з колишніх моїх слуг титул придворного, нарядивши його відпо­
відно до сану. І кожному, хто прогулювався при мені по Тігру,
я одразу ж відрубував голову. Ось у такий спосіб і живу я вже
цілий рік, не маючи жодних вістей про Сітт-Дунью.
Потому юнак заплакав рясними сльозами і проказав такого
вірша:
Серцем присягаюсь: буду знатись, отже,
3 тими, хто з’ єднатися з нею допоможе.
Вся вона зваблива, красна, наче повня,
Ти її для радості сотворив, о Боже!
С худ і ош алів я геть, не мож у вже й заснути —
С ерце збурило мені це личко гоже.

І коли Гарун ар-Рашід довідався зі слів юнака, що той без­
тямно закоханий, його охопило сум’ яття, він зачудувався і роз­
губився. «Хвала Аллахові — першопричині всього сущ ого!» —
вигукнув халіф.
Затим вони попросили дозволу піти, і господар дозволив.
І халіф вирішив учинити з ним по справедливості та облагодіяти його. Повернувшись до замку, вони перевдягнулись у свої
врочисті шати, і халіф сказав Джафарові:
— А припровадь-но, вазіре, до мене того юнака, у котрого
ми були вночі!
— Слухаю і корюся! — мовив Джафар.
Затим він подавсь до юнака, привітав його й сказав:
— Хоче тебе бачити халіф Гарун ар-Рашід.
І юнак пішов з ним до замку в оточенні стражників. А ввійшо­
вши до халіфа, поцілував перед ним землю і побажав йому вічної
слави та успіху, здійснення надій і тривкого щастя, припинення
невдач і лиха.
— Мир тобі, о повелителю й оборонцю правовірних! — закін­
чив він своє поздоровлення і проказав такого вірша:
К аабою нехай нам двері будуть всі,
К расою світ хай сяє, мов квіт у росі.
Хай розрізняють Абрагама і Макама
У часі, в падолі земній, на небесі.

Халіф, приязно осміхнувшись до нього, відповів на привітання
і звернув до нього око уваги, посадовив його навпроти себе
і сказав:
217

— О Мухаммаде Алі, розкажи мені, що сталося з тобою ми­
нулої ночі — воістину це чудо-диво.
— О повелителю правовірних,— відповів юнак,— прости мені
й подаруй хустину помилування, щоби вгамувався мій страх
і заспокоїлося серце.
— Я звільняю тебе від страху та печалі,— мовив халіф.
І юнак почав оповідати про все те, що випало на його долю.
Побачивши, що той закоханий і розлучений з коханою, халіф
запитав його:
— Ти хочеш, аби я повернув тобі її?
— Це була б велика милість повелителя правовірних,— від­
повів молодик і проказав такого вірша:
Пальці цілуй, притуляйсь до них серцем пречисто.
То ж б о ключі до скарбів, щ о сіяють барвисто.
Дякуй за милість йому,— але щ о таке милість?
Милість людська — то на шиї красуні намисто.

Тоді халіф звернувсь до вазіра:
— Приведи-но, Джафаре, сюди твою сестру Сітт-Дунью, дочку
вазіра Ях’ ї ібн Халіда!
— Слухаю і корюся, о повелителю правовірних! — сказав
Джафар.
І він хутко виконав наказ халіфа. Коли його сестра постала
перед Гаруном ар-Рашідом, він спитав її, кивнувши на юнака:
— Чи знаєш ти, хто це?
— О повелителю правовірних, звідки ж бо жінці знати чоло­
віків? — відказала вона.
— О Дунья, ти придивись пильніше,— мовив, посміхнувшись,
халіф,— це ж твій коханий Мухаммад Алі, син ювеліра. Ми роз­
відали всі ваші справи, зрозуміли явне й таємне, і ніщо від нас
не приховалося, хоч його й приховували.
— О повелителю правовірних,— озвалася Сітт-Дунья,— така
воля Провидіння, і я прошу прощення в Аллаха великого за те,
що скоїлося через мене, а тебе, милостивого, я прошу вибачити
мені.
І тоді халіф Гарун ар-Рашід засміявся і, покликавши каді
та свідків, поновив шлюбну угоду Сітт-Дуньї з Мухаммадом Алі,
сином золотаря. І випало на її долю таке щастя велике, що
заздрісники похнюпили голови. А халіф зробив Мухаммада одітим
із своїх співтрапезників-бесідників, і проводили вони життя в р а ­
дощах, насолодах та в мирі, поки не прийшла до них Володарка
сліз моря, Нищителька насолод і Сіятелька клопотів та горя.

АЛІ ШАР
І НЕВІЛЬНИЦЯ ЗУМУРРУД

За прадавніх часів і давно минулих віків жив у хорасанській
стороні купець на ймення М адж ад-Дін. Великі маєтки посідав
він, мав багато челяді, мамелюків, прислужників, білих і чорних
рабів. Та хоч і добігав він уже шістдесяти літ життя, але не мав
потомства. Аж нарешті, уже в похилому віці, нагородив його
великий Аллах сином, котрому дали ім’ я Алі. Коли хлопчина
Підріс, то став, наче повен місяць на небі. А як досяг чоловічого
віку та набув видних достоїнств, батько його смертельно занеду­
жав і, покликавши до себе сина, сказав йому:
— О сину мій, настав уже мені час помирати, і я хочу напутню
пораду тобі дати.
— Я слухаю твоєї поради, татусю,— сказав Алі.
— Застерігаю тебе, сину, від надто близьких стосунків з ким би
то не було,— мовив батько,— тримайся від того подалі, що завдає
нещастя, лиха й печалі. Стережися злого приятеля, бо ж він,
що той коваль: як вогнем тебе не зсушить, то димом задушить.
Дуже влучно сказав про це поет:
Не важ на доп ом огу друга свого:
В біді не посприяє він ніскільки.
Будь сам, не покладайся ні на кого —
Це досвід мій підказує, та й тільки.

219

Говорить про це іще один поет:
Всі люди — мов недуга потайна,—
Ти на сприяння їх вважаєш,
А в них сама лиш е омана й підступ —
Невдовзі й ти ц ього зазнаєш.

А бо ось іще:
П ож итку в зустрічах з людьми не буде —
Лиш марні балачки та пересуди.
Тікай від товариства якнайдалі,
Лиш з тими знайсь, від кого знань прибуде.

Слушно мовиться про те саме і в цьому вірші:
Коли розумний розпізна людей,
Як удалось мені їх розкусити,
Побачить, щ о фальшива їх лю бов,
А віра їх обл уд ою підшита.

— Слухаю й корюся. Яка буде ще порада татуся? — спитався
Алі.
— Чини добро в міру своїх можливостей,— мовив батько,—
і ніколи не забувай поводитися з людьми благородно. Користайся з кожного випадку для того, щоб робити праведне діло,
бо ж не завше можна його доконати. Як мовиться про це у вірші,
в якому сяють мудрості перли й агати:
Але ж б о не щодня, не щогодини
В дається нам вершити добрі чйни.
Тож людям поспіши д об р о робить,
Щ оби не пропустити слуш ної хвилини.

— Слухаю, тату, й корюся! — промовив син.— А що ти мені
ще порадиш?
— Сину мій,— мовив старець,— бережи віру в Аллаха, і він
тебе збереже, пильнуй також маєтку свого. Не марнуй і не роз­
тринькуй його, бо якщо розтратишся, то потрапиш у залеж­
ність від найпідліших людей. Знай, що достойність мужа полягає
в тому, чим володіє його правиця. Щ о може бути слушнішого
за слова поета, світлі, мов зірниця:
Умить щ езаю ть друзі, коли кінчаться гроші,
А брязне у кишені — то й друзі знов хороші.
Зі мною друж ать вороги — за гроші,
Д руг стане ворогом, коли нема розкоші.

— А що іще, татку, залишиш ти мені на згадку? — запитав
Алі.
— Шукай поради, сину мій,— мовив батько,— в старшого
за себе та не дуже поспішай до того, що є забаганкою серця
твого. Будь милосердний до нижчого за себе, не чини йому нічого
зі злоби, і тоді той, хто вищий за тебе, виявить ласку тобі.
І щоб нікого не гнобив, ставлячи вище інших себе самого,
бо Аллах нашле на тебе тих, котрі будуть до тебе ще гірші.
Гарно сказав поет про це ось у такому вірші:

Ш

Звіряй свої міркування з іншими думками,
Тоді лиш матимеш ти правильну пораду.
П опереду себе узриш у дзеркалі однім,
Але в двох свічадах видно себе й ззаду.

А інший поет каже:
Як людям добре зробиш — незле й для тебе буде.
Лиш не спіши до того, чого душа баж ає.
Усякий злодій битий іншим злодієм,
Але усіх їх Бож а кара спостигає.

Інший поет також мовить про те ж саме:
Ти ближ нього свого ніколи не пригнічуй,
Щ об знав: із гнобленням іде у парі мстивість.
Коли ти й спиш — в Аллаха око не здрімне,
Й горить жадання помсти за злодійську хтивість.

—
Не вдавайся, синку, в пиятику,— провадив далі батько,—
бо ця лиха тума не доводить до ума, а лиш затьмарює розум
пиякові. Гарно сказав поет ось про такого юнака:
Аллахом присягаю сь,— я вином не вп’ юся,
Поки живий у тілі дух і ясність — у слові:
Не спокуш усь хмільним, від нього не сп’ янію,
І лиш з тверезих будуть друзі мої нові.

Ось такі мої поради для тебе, мій сину. Май їх завше перед
очима, і нехай Аллах ніколи не обходить тебе милостями своїми.
Сказавши це, старий купець утратив свідомість і замовк,
а коли прийшов до пам’ яті, попросив прощення в Аллаха, про­
казав сповідувальні слова й відійшов до милосердя Всевишнього.
Син ревно оплакував його і приготував усе належне для похоро­
ну. В погребальній процесії ішли старі й малі; читці читали
над гробом уривки з Корану. Алі допильнував усього, що треба
було зробити. Помолились над покійником, землі його віддали
і над могилою написали:
Із праху ти постав, зробивш ися живим,
А потім говорить навчивсь язик твій кволий,
С тав неживий ти, обернувся в прах,
Неначе й не лишав його ніколи.

Алі Шар дуже побивався за батьком, дотримав усіх жалобних
звичаїв, як і належить поважним людям. Після батька померла
й мати. Влаштував він і їй такий самий похорон, як і батькові.
А потім засів у крамниці й почав займатися торгівлею. Не заприязнювався ні з ким із створінь Аллахових, чинив так, як на­
пучував батько. Прожив він у такий спосіб рік. А далі стали
обходжувати його сини ледащиць, подружилися з ним і поступово
звели його з пуття. І занехаяв він доброчесне життя. Бенкетував
днями й ночами, з красунями розважався і з товаришами та
приятелями у вині куцався, кмітуючи собі: «Батько згромадив
для мене це багатство, і якщо я не споживу його, то для кого
залишу? Присягаюсь Аллахом, я робитиму так, як сказав поет:

Як цілий вік ти дбатимеш про стагки,
Згрібаючи все, що схопить вдалося,
Коли ж ти скористаєш ся набутим,
Яке по схованках леж ить і д осі?»

І Алі Шар сипав грошима направо й наліво, аж поки не роз­
тринькав усі свої статки. І так докотився до злиднів. Зайшов
йому ум за розум, становище його змінилося, і в голові йому
помутилося. Продав він крамницю, будинок і все своє майно,
навіть одіж, залишивши собі тільки одну переміну. Аж потім
отямився і вдавсь у тугу. Одного разу просидів він з ранку
до ночі, нічого не ївши, і подумав собі: «Піду я до тих, на кого
витрачався колись, і, може, хтось із них нагодує мене сьогодні».
Отож обійшов він по черзі всіх своїх друзів, і до кого не постукає —
нема господаря вдома; всі ховались від нього. І нарешті Алі Шар,
якому корчило живіт від голоду, подавсь на базар.
Побачив там великий гурт людей і подумав: « Щ о це за збіго­
висько? Клянусь Аллахом, не піду звідси, поки не взнаю, чого
з ’ юрмився тут народ». Підійшов до гурту й побачив посеред
нього високу, надзвичайно гарну дівчину, в якої були стрункий
стан, рожеві гладенькі лиця, пишні груди — задивлялися на неї
всі люди. Перевищувала вона красунь свого часу вродою і всією
своєю неземною подобою. Не можна було відірвати погляду
від красуні цієї, як сказав один поет, що описував подібну
до неї:
С отворено її на кшталт краси сам ої,
Ані малу занадто і не завелику.
І скромність в ній, і гордість. То сама краса
В її чарівнім втілилася лику.
ї ї стан — віть гнучка, а віддих — мускус,
Т акої не було ніколи й споконвіку.
Уся вона неначе з перламутру,
Рум ’ янцем щічок схож а на гвоздику

Невільницю ту звали Зумурруд. Алі Шар подививсь на неї,
і його вчарувала її краса. «Клянусь Аллахом, я не відійду
звідси,— подумав він,— поки не довідаюсь, якого рівня сягне її
ціна та хто її купить». Отож став він у гурті купців, а вони п о­
думали, що він має намір купити її, оскільки знали його як ба г а ­
ча, що успадкував по батьках великий маєток. За хвилину
виступив посередник, став перед дівчиною і гукнув:
— Ану, покупці, що маєте гроші в руці, хто відкриє торг
і купуватиме за готівку, а не в борг, цю невільницю-дівку —
володарку місяця, сяйнішу за перлину? Гарні заслони вона ви­
робляє і буде знахідкою для того, хто любощів прагне, б о
в неї ж і краса є. Ні докору, ні догани не має той, хто ціну
назначає. Хто перший наважиться з вас? Зачинайте, в добрий
час!
— П ’ ятсот динарів! — гукнув один купець.
— Іще десять! — обізвався другий.
222

Тоді якийсь старець, .на ім’ я Рашід ад-Дін, потворного ви­
гляду, голубоокий, вигукнув:
— І ще сто!
— Ще десять! — сказав хтось інший.
— Тисяча динарів! — знову обізвався той самий старець.
І після цього покупці прикусили язики, ніхто більше не на­
бавляв: Посередник тим часом почав радитися з власником
невільниці, який сказав:
— Я дав їй слово, що продам її лише тому, кого вона сама
вибере, отож питайся її.
Тоді посередник підійшов до Зумурруд і сказав:
— О володарко місяця, хоче купити тебе он отой достойник.
Невільниця глянула на старого і, побачивши, що він такий,
як уже мовилося про нього, заявила:
— Я не дозволю продати себе цьому ветхому, бридкому ста­
риганові — скоріш умру. Воістину дар Божий має поет, що
написав цей вірш:
П росив я, щ об мене поцілувала —
А жив же я тоді на губу повну,—
Вона ж : «О й ні, я присягаюсь Тим,
Хто думку проганя від нас гріховну,
Нема д о сивини ухіття, то невже
Усе життя мені жувать бавовн у?»

На ці слова посередник сказав:
— Клянусь Аллахом, я все зрозумів, ти варта десяти тисяч
динарів.
Затим він повідомив її господареві, що вона не згодна йти
до того старика, і господар сказав йому:
— Запропонуй їй когось іншого.
Тоді підійшов іще один чоловік, ставлячи таку саму ціну, що
Й той дід, до якого вона не захотіла піти.
Невільниця глянула на нього і, зваживши, що в нього борода
фарбована, сказала, вельми здивована:
— Ой, який же то сором і ганьба, отаке робити — підроблю­
ватися під молодого, сивину чорнити.
Ніяк вона не могла вийти із здивування і проказала ось
такий‘взірець віршування:
Д о мене підійшла якась личина:
Весь карк, Їй-Богу, мов сандалем битий,
А борода — пристанисько для кузьок,
І ріг, дебелим мотузком обвитий.
Спокушений моїм лицем і статтю ,
Д арма стараєш ся, несамовитий!

Гарно сказав про це ще один поет:
Потьмарив сивину свою гріхами,
Ф арбуєш бор од у, аби людей дурити.
То з тою, то із іншою ідеш ти,—
Не треба й на видовища ходити.

223:

— Клянусь Аллахом, ти маєш слушність!— сказав посеред­
ник дівчині, вислухавши її.
— Щ о мовила вона? — спитав купець.
А коли посередник повторив йому вірші, він визнав, що здоро­
вий глузд проти нього, й відступився від торгу. Тоді підійшов
іще один купець і сказав посередникові:
— Запитай, чи захоче вона мене. Я заплачу ту ціну, яку чув.
Отож він і спитав невільницю, а вона придивилась до купця і,
побачивши, що він сліпий на одне око, заволала:
— Навіщо ти пропонуєш мені цього сліпого? Таж мудрий
поет сказав саме про такого:
Не знайся з одноокими ніколи,
П обійсь брехні і злоби сіромах.
Якби в них добрості було хоч трохи,
Т о не зробив би їх нещасними Аллах.

Тоді посередник, показуючи на когось іншого, спитав:
— А згодна ти, щоб цей тебе купив?
Дівчина глянула на того й побачила, що він дуже малого
зросту, а борода довга, звисає аж до пупа. І вона відповіла:
— Про такого поет сказав:
Ми друга маємо, якому дав Аллах
Без користі широку й д овгу бороду.
Н агадує вона тривалу ніч зимову —
Безкрайність темноти та холоду.

— Саїдо моя,— озвавсь до невільниці посередник,— подивись-но, хто з присутніх тобі до вподоби, і намов його, щоб
він купив тебе.
Зумурруд стала уважно розглядати купців, що оточували
ї ї ,— переводила погляд з одного на другого, і її зір спинився
на Алі Шарові. На вид красеня цього з грудей дівчини вирвалася
тисяча зітхань, і її серце полинуло до нього, бо був для неї цей
ловкий молодець приємніший за північний вітерець. І невільниця
сказала посередникові:
— Хоч би який підступавсь до мене багатий та беручкий,
але володарем моїм буде лише цей парубійко стрункий, обличчя
якого таке гладеньке, а волога уст — джерело Сальсабіль, щ о
уздоровлюе хворих і погамовує біль. Краса його приголомшує
й того, хто нанизує вірші в намисто сяйнисте, і того, хто говорить
неримованою мовою чистою, і жодна дівчина не уникне краси
його тенет, як сказав про нього Божого дару поет:
Самі зняли чадру з м ого обличчя,
А нас, закоханих, огудж ую ть за це.
Якщ о вони хотіли вберегти мене,
Хай би твоє закрили осяйне лице.

У нього кучері в’ ються, рум’яні щоки й очі урочі, весь він
сяйнисто-веселковий. Це про нього поет мовив:
Як мускус — дух його і як в и н о — слина,
І ніби камфора — урок його усмішки

224

Ж ене Ридван вродливця з раю, боячись,
Щ о спокусять його прекрасних гурій ніжки
Пиха простима місяцю ясному.
І марно кплять із нього дурносмішки!

А інший поет сказав:
Газель у мене обіцяла бути. Я бентежусь.
Назустріч їй, удалину, мої очі встромлені.
3 очей дівчини видно,— правду вони кажуть,
Та чи обіцянку додерж ать: надто ж стомлені

А ще один

поет такі слова промовив:
Пушком пописане його обличчя,
Але й коханець же пушком оздоблений1
«Та годі кпить,— сказав я,— перестаньте!
Ті написи, мабуть, підроблені.
Ознаки раю на його лиці читаю:
Рот вільгою Кавсара скроплений».

Вислухавши ці вірші й доладну мову, посередник став ще
приязніше поглядать на дівчину цю чудову.
— То ще не все диво,— мовив володар цієї невільниці,—
що має вона сяйну красу, перед якою меркнуть світила небесні,
й тримає в пам’ яті ці вірші чудесні. Знає вона, поза тим, сім
способів Корану читання, захоплюючі легенди і старожитні ска­
зання, володіє сімома видами письма, і таких, як вона, освічених,
навіть серед мудреців нема. А руки її цінніші за золото й срібло:
виробляє єдвабні заслони, які продає по п’ ятдесят динарів
за штуку, одну таку заслону виготовляє вона за вісім днів.
— Зробить вона тому, хто її купить, життя щасливим та
приємним і стане для нього скарбом таємним! — вигукнув по­
середник.
— Продам її тому, кого вона захоче,— сказав йому володар
невільниці.
І тоді посередник підійшов до Алі Шара, поцілував йому
руки і сказав:
— Купи цю невільницю, саїде, тебе вона вибрала.— Пере­
лічив він парубкові її достоїнства та здібності і сказав: —
Нехай вона принесе тобі щастя! Якщо купиш її, будеш щедро
обдарований тим, хто не скупиться на дари.
Алі Шар стояв якийсь час, похнюпивши голову і сміючись
в душі з самого себе: «Я не маю чим голод задурити, але перед
купцями боюся признатися, що в мене немає грошей, щоб невіль­
ницю купити».
Зумурруд же, побачивши його з похнюпленою головою, сказа­
ла посередникові:
— Візьми мене за руку, і ми підійдемо до нього. Коли я стану
перед ним, йому захочеться купити мене. Я дозволю мене продати
тільки йому.
Тоді посередник підвів дівчину до Алі Шара і, поставивши
її перед ним, сказав:
8 1-21

225

— Щ о скажеш про неї, саїде?
Алі нічого не відповів, і тоді озвалась невільниця:
— Володарю мій, укоханий серця мого, сонце ясне, чом ти
не купуєш мене? Дай за мене скільки-небудь, моя вмілість тобі
знадобиться, і я принесу тобі щастя.
— Хіба ж змушують силою до купівлі? — промовив він, під­
вівши голову.— Але ж ти коштуєш тисячу динарів!
— О саїде мій, то купи мене за дев’ ятсот,— сказала вона.
— Ні,— відповів той.
— За вісімсот,— мовила невільниця.
— Ні! — відказав Алі.
І вона доти понижувала ціну, аж поки не дійшла до ста ди­
нарів.
— Не маю я цілих ста динарів,— відповів їй Алі.
— А скільки тобі бракує до ста? — запитала невільниця.
— Не маю я ані ста динарів, ані будь-скільки! — вигукнув
у розпачі Алі Шар.— Клянусь Аллахом, немає в мене ні червоного
золота, ні білого срібла, ані динара, ані диргема! Отакого нагля­
нула ти молодця! Вибери іншого собі покупця.
І коли дівчина зрозуміла, що не має він нічого за душею,
сказала йому:
— Візьми мене за руку, так наче б ти хотів краще розгледіти
мене, і поведи он туди, в завулок.
І коли він вчинив так, вона вийняла з кишені торбинку з тися­
чею динарів і сказала:
— Візьми звідси дер’ ятсот динарів на плату за мене, а сотню
залиш. Вони будуть потрібні нам.
Отож Алі зробив, як сказала йому невільниця, і купив її
за дев’ ятсот динарів, заплативши посередникові з її ж кишені,
і пішов з нею додому. Коли вони ввійшли в його господу,
вона побачила там порожню кімнату, в якій не було навіть
ані ложа, ані будь-якого хатнього начиння. Тоді невільниця дала
Алі тисячу динарів і сказала:
— Іди на базар і купи на триста динарів усього, що потрібно
з домашніх речей та посуду.
А коли він виконав це, порадила йому:
— Купи щось із їжі й питва за три динари.
А після того, як він повернувся з тим, що йому велено було
купити, вона знову послала його на базар з дорученням:
— Купиш мені там шмат шовкової тканини розміром з одну
заслону і срібних та золотих ниток, а також шовкових ниток
семи кольорів.
Придбав він усього того, а вона тим часом дала всьому
лад удома. Потім засвітила свічки, і вони сіли їсти й пити. А по
вечері лягли на ложе й заспокоїли свою жагу. Та й заснули
в обіймах за ширмою, стомлені. Наче це про них слова, поетом
мовлені:
Йди до того, кого любиш, знехтуй плітки,
Л ю бові плетуни не згасять навісні

226

Немов ми лежимо, й твої вуста я п’ю —
Таке привиділось мені вві сні.
Усе це чиста правда, й буде так
На зло тому, хто заздрить зле мені.
Немає кращ ої картини, аніж двоє
Закоханих, щ о тішаться в самотині.
Вони в обіймах під покровом згоди,
Рамена й руки
їм подушки затишні.
Коли єднається двійко сердець у коханні,
Тоді кують на них людиська списи стальні.
Як їх, нещасних, тільки ганить безконечно,
Хіба ж це допомож е тим, хто ув огні?
Х то любить віддано, і щиро, й вірно,
Той щ астя дасть тобі й безхмарні дні.

Проспали вони так, обнявшись, до ранку, і кохання оселилося
І їхніх серцях. Потім Зумурруд узяла тканину й почала вишивати
На ній шовком та гаптувати її срібними й золотими нитками.
Далі облямувала її крайкою, на якій вишила птахів, а посереди­
ні — звірів: не забракло тут жодного існуючого на білім світі
Створіння, котрого б вона не зобразила. Працювала над запина­
лом вісім днів, а як закінчила, вигладила його, згорнула і, давши
Своєму господареві, сказала:
— Віднеси цю річ на базар і продай її якомусь купцеві
Іа п’ятдесят динарів. Та тільки ж стережись, аби не продати її
Якомусь чужому мандрівникові, бо це може спричинитися
до нашої розлуки! Є у нас вороги, котрі не забувають про нас.
— Слухаю і корюся,— мовив Алі Шар і подавсь із запиналом
На базар. Продав його котромусь купцеві, як веліла зробити
Зумурруд, а потім, як і попередньо, купив шмат шовку, ниток,
і також потрібної для столу живності та інших харчів і приніс
се це їй разом з рештою грошей. Отак і далі Зумурруд давала
ому кожного восьмого дня готовий виріб, а він продавав його
9а п’ ятдесят динарів. І в такий спосіб прожили вони рік.
Та одного разу Алі прийшов, як звичайно, на ринок із запина­
лом на продаж і дав його посередникові. Забажав купити його
Цкийсь християнин, даючи шістдесят динарів, та Алі не хотів
продавати йому. Одначе християнин весь час підвищував ціну,
Іж поки вона не сягнула ста динарів (а посередника він під­
купив десятьма динарами). Отож звернузся той до Алі Шара і,
Повідомивши йому, якого рівня сягнула ціна, став умовляти його,
рдаючись до всіляких хитрощів, аби він продав свою річ христия­
нинові за цю ціну.
— Саїде мій,— говорив він,— не бійся ти цього християнина,
Ніякого лиха тобі від нього не буде!
Інші купці подавали голос за християнина, і Алі, згнітивши
берце, продав йому запинало. Взяв гроші і подався додому.
Йотім він завважив, що той покупець іде слідом за ним, і спитав
Ного:
— Чого ти йдеш за мною?

Ї

227

— Я йду в одній справі,— одказав той,— отуди, в кінець
вулички, нехай боронить тебе Аллах від будь-якої біди.
Алі Шар дійшов уже до свого будинку, а той все ще не від­
ставав од нього. Алі розгнівався й крикнув:
— Чого ти, проклятий, весь час ідеш за мною?!
— О саїде мій,— сказав той,— дай мені хоч ковток води,
бо дуже хочу пити, а високий Аллах винагородить тебе за це.
Тоді Алі Шар сказав собі в душі: «Цей чоловік перебував
під опікою мусульман і прийшов, спраглий, до мене, щоб напити­
ся. Тож не можу я обманути його надію». Потім він увійшов
до будинку, взяв дзбан з водою, і тут побачила його невільниця
Зумурруд.
— Продав, коханий, запинало? — спитала вона.
— Так,— відповів він.
— Купцеві чи прибульцю? — допитувалась вона.— Бо серце
моє передчуває розлуку.
— Купцеві,— відповів Алі.
— Скажи мені правду,— наполягала Зумурруд,— бо я маю
убезпечитись. А для чого ти береш дзбан з водою?
— Щ об дати напитися посередникові,— відказав Алі.
— Ніхто не має сили і спромоги, крім Аллаха, великого, все­
могутнього і всеблагого,— промовила Зумурруд і проказала
вірш:
Не довіряй розлуці, стережися!
І ош укать не дай себе обіймам.
В собі таїть підступно зраду час,
І друж ба у розлуці не надійна.

Коли Алі Шар вийшов із дзбаном, то побачив, що християнин
стоїть уже в сінях будинку.
— То ти, псявіро, аж сюди вже прийшов?! — вигукнув Алі.—
Як ти міг увійти до моєї господи без дозволу?
— О саїде,— відповів той,— яка ж різниця між дверима й
сіньми? З цього місця, де я стою, піду тільки назад, до виходу.
А ти зі свого боку виявиш милість, добро, щедрість і душевну
щирість.
Потім він узяв дзбан, напився і повернув його Алі, який
стояв, чекаючи, поки той піде. Але він не рушався з місця.
— Чому ти не йдеш своєю дорогою? — сгитав Алі.
— О саїде мій, не будь ти, як той, що благо вчиняє, а потім
за свій добрий вчинок вимовляє,— в і д п о в і е християнин,— або
як той, про котрого сказав поет:
Нема вже тих, у кого ти пожиток мав,
Щ о завжди старанно про тебе дбали.
А як ти став під іншими дверима,
Тобі й води ковточком докоряли.

— О саїде мій,— канючив далі він,— оце втамував я спрагу
й захотів їсти. Нагодуй мене, прошу тебе, як щось маєш в домі.
Може то бути кусень хліба, сухар або цибулина.
228

— Уставай і перестань жебрати,— сказав Алі Ш ар,— не маю
я нічого в домі!

— О саїде мій,— попросив християнин,— якщо в тебе нічого
немає, то візьми ось сто динарів і принеси з базару щось для
нас. Хоч би одного коржа, аби були між нами хліб-сіль.
І Алі Шар подумав: «Якийсь несповна розуму цей християнин.
Візьму в нього сто динарів, а принесу йому чогось на два дирге­
ми». І засміявся з нього. А той сказав:
— О саїде мій, мені б тільки чогось такого, аби лиш голод
відігнати — коржа там чи цибулину. Найкраща їж а та, що голод
відганяє, а не розкішна страва, яку їси, хоча й голоду немає.
Як же гарно про це поет промовляє:
І сухар ем втолити голод можна.
Та що втамує ж аль, печаль гірку?
Смерть справедлива: в о зд а є всім рівно —
Чи то халіфові, чи ж еб р ак у .

— Зачекай тут трохи! — мовив Алі Шар.— Я ось замкну по­
мешкання й піду на базар купити щось тобі.
— Слухаю й корюся,— відповів християнин.
І Алі вийшов, замкнувши за собою на ключ кімнату і вхідні
двері. Подавсь на базар, купив смаженого сиру, білого меду,
хліба та бананів і повернувся з цим додому.
— О саїде,— вигукнув християнин, побачивши все це,— таж
цього вистачило б на десятьох! А я сам. Може, й ти поїси зі мною?
— їж сам, я ситий,— відповів йому Алі.
— О саїде,— мовив той,— мудреці кажуть, що той, хто
не їсть із своїм гостем, є байстрюком.
Як почув це Алі, то відразу ж сів та й поїв із ним трохи
і хотів уже встати. Але християнин обібрав банан, розламав
його надвоє і, поклавши тайкома в одну половинку опіуму, дрібка
якого звалить навіть слона, вмочив її в мед і сказав Алі Шарові:
— О саїде мій, заклинаю тебе правдою віри твоєї, з’їж це!
Не в силі противитися такому закляттю, Алі взяв у нього
цей шматок банана і проковтнув його. Та ледве цей банан осів
у його шлунку, як він зваливсь на долівку, мов дровиняка,
і виглядав так, наче спить уже цілий рік. Тільки-но побачив
це християнин, одразу ж зірвався на рівні ноги, наче лиха доля,
шолудивий вовчисько, закон для якого — сваволя, забрав у Алі
ключа від помешкання і, зоставивши його лежати долі, побіг
до свого брата й повідав йому про все. Братом же його був отой
трухлявий стариган, що хотів купити невільницю Зумурруд за ти­
сячу динарів, але вона не погодилась і висміяла його у віршах.
Був він в душі невірний, а вдавав із себе мусульманина, назва­
вшись Рашідом ад-Діном. Коли ото йому не вдалося здобути
Зумурруд, він поскаржився своєму братові християнинові, і той
став вигадувати спосіб, в який можна було б відібрати в Алі
Шара його невільнищо. Врешті цей християнин — на ймення
Барсум — сказав своєму братові:
229

Не турбуйсь, я придумаю таку хитрість, що дістанеш цю
невільницю, не витративши ані динара, ані диргема.
А був цей Барсум хитрий, підступний і розпусний чаклун.
Він доти нишпорив та розставляв пастки, аж поки йому не вдало­
ся те, про що вже розповідалося. Сповістивши брата про все це,
він сів на мула, взяв із собою своїх слуг і разом з братом
вирушив до господи Алі Шара. Мав він також при собі торбину
з тисячею динарів, аби підкупити валі, якщо той зустрінеться
їм. Прибувши на місце, Барсум відімкнув помешкання, а його
слуги вхопили Зумурруд і потягли її, пригрозивши, що вб’ють,
якщо вона зчинить гвалт. І залишили помешкання Алі Шара
в такому стані, в якому застали його, нічого звідти не взявши,
і його самого зоставили сплячим у сінях. Замкнули двері до по­
мешкання, а ключ засунули йому в кишеню, звідки і витяг його
Барсум.
А старець забрав Зумурруд до свого палацу й помістив її
серед своїх невільниць та наложниць, сказавши їй:
— О ледащице, я той, що не сподобався тобі. Ти не дозво­
лила, аби продали тебе мені. А ось тепер я допав тебе задарма,
не витративши жодного динара чи диргема!
Очі Зумурруд наповнилися сльозами, і вона промовила:
— Нехай тебе покарає Аллах, підлий ти старигане, за те,
що розлучив мене з моїм коханим!
— Ах ти ж, ледащице, розпуснице! — крикнув старець.—
Ось побачиш іще, які я тортури тобі придумаю. Присягаюся
Христом і Дівою, що, як не будеш слухатися мене й не приймеш
моєї віри, замучу тебе в найдошкульніший спосіб.
— Хоч би ти різав мене на шматочки, не зречуся я віри
ісламу! — відказала йому Зумурруд.— А може, високий Аллах
пошле мені незабаром визволення, бо йому під силу все, чого
він захоче. Адже мудреці кажуть: «Нехай тлінне тіло стражда,
а не віра свята».
Тоді старий гукнув слуг та невільників і наказав їм:
— Розтягніть її на землі!
Отож Зумурруд повалили, і він почав бити її — довго й
жорстоко. А вона кричала, волаючи на поміч, але порятунку їй
нізвідки не було. Потім перестала вже кричати, тільки стогнала,
прохаючи: «Досить, ради Аллаха, досить!» Нарешті її дихання
урвалося і зойки затихли.
Коли вляглася лютість у серці старигана, він наказав слугам:
— Виволочіть її за ноги й покиньте на кухні! Та не давайте
їй нічого їсти!
Потім проклятий старець поклався спати, а коли встав
рано, зажадав, щоб йому привели Зумурруд, і бив її знову, після
чого наказав, щоб її кинули на тому самому місці. І було
зроблено так, як він велів. Коли удари припинилися, Зумурруд
мовила:
— Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммад його пророк! Ал­
лах — моя опора і найліпший опікун.
230

Потім вона волала про поміч до володаря нашого Мухаммада — нехай його благословить Аллах і дасть йому спасіння!
Ось таке було з нею.
Що ж до Алі Шара, то спав він непробудно аж до наступного
дня, аж поки не вийшов йому дурман з голови. Розплющив тоді
нін очі й гукнув Зумурруд, та ніхто йому не відповів. Потім він
увійшов до покою, але тут війнуло на нього пусткою. Мета
мандрівника далека! І він зрозумів, що спричинив те, що його
спіткало, не хто інший, як християнин. І почав він побиватися,
ойкати, зітхати та гіркії сльози проливати. І крізь сльози проказав
цін такого вірша:
Кохання кличу я, але в душі печаль зр и нає давня,
І між перестрахом та гнобленням скнію я безславно.
Щ ад іть нещ асн их сір омах, принижених в коханні,
І бідних, котрії за м о ж н им и були недавно.
Колись ж е ми д о вітру ніжного вас ревнували,
Та зблиск судьби потьмарив геть усе, що тут яскріло славно.
Як бути лучникові в сутичці із ворогами,
Коли його зн ен ац ьк а зр адить лук несправний?
Хіба юнак в біді сп ромож ний щастя сподіватись,
Як лихо гне його й душ а болить йому невгавно?

Виповівши вірша цього, він важко зітхнув і проказав ще
й такого:
Покинула ж итло вона у кочів’ї на взгір’ї.
Мчить д о шатра ї ї ж урний с т р аж д а л ец ь .
Д о рідних вона місць вернулася. Пустка у стані —
Н амет у нема в ж е і сліду. Самітня, як палець.
Ст оїть одиноко, ж урл и во за ди вл ен а вдалеч,
І вчулось їй раптом: «Сліди його, дівко, запались.
Л и ш е на мить він стан освітлював — і в тьмі зникав,
Тепер в ж е не видно вогнів тих — навіки розстались».

Бідкався отак Алі, та ніскільки це йому не допомогло. Плакав,
порвав на собі одяг і, вхопивши в руки два камінці, став бігати
по місту, б’ючи себе ними в груди й волаючи: «О Зумурруд!»
Діти бігли за ним, вигукуючи: «Шалений, шалений!» Люди,
нкі знали його, плакали, дивлячись на нього, й говорили: «Таж
це Алі Шар, що з ним сталося?!» Так він кружляв до кінця дня,
а ніч гіросцав у якомусь завулку. Вранці устав і знову тинявся
а тими камінцями гіо місту аж до вечора. Потім вернувсь додому,
щоб поспати. Отоді й побачила його сусідка, добра стара жінка,
І спитала:
—
О сину мій, нехай тебе Аллах береже, коли приключилося
З тобою це шаленство?
Мені сказали: «Ти шалено закохавсь».
Я відповів: «На тому світ стоїть.
Як бу д у я з тією, що взя ла мій розум,
І п р о т в ер езію — отоді судіть».

231

Тож сусідка зрозуміла, що він закоханий і тужить.
— Немає спромоги й сили поза Аллахом, великим і всемогут­
нім! — сказала вона.— Я хочу, сину мій, щоб ти розповів мені
про твоє нещастя; може, Аллах дозволить мені допомогти тобі,
якщо буде його такий вирок.
Отож Алі розповів їй усе, що гіриключилось йому з христия­
нином Барсумом, братом отого відьмака, що назвався Рашідом
ад-Діном. Коли жінка довідалася про все те, вона сказала:
— Правда, мій сину, на твоєму боці.
Потім старенька, роняючи сльози з очей, проказала вірш:
Пекельних мук з а з н а в ш и на цім світі,
Коханці після смерті будуть у раю.
ї х палить страсть — про це в л еген д а х мовиться —
Та, чисті, б е р е ж у т ь вони любов св ою

— Іди тепер, сину мій, на б азар,— мовила старенька далі,—
і купи такий кошик, як у золотарів. Та купи іще також брасле­
тів, перснів, намиста й кульчиків-сережок, які носять жінки,
грошей не жалій. Склади все це в кошик і принеси мені. Тоді я
візьму його на голову і під виглядом торговки піду по хатах і доти
нишпоритиму там, поки не вивідаю чогось про твою невільницю —
якщо буде на те воля високого Аллаха.
Алі Шар, зрадівши цим словам старенької, поцілував їй руки,
після чого подався швидко на базар і приніс їй те, про що вона
говорила. Тоді вона встала, вбралася в латане шмаття, покрила
голову жовтим ізаром, узяла кошик на голову, а в руку — пате­
рицю й почала швендяти по вулицях та будинках. Невтомно
мандрувала вона з вулиці на вулицю, із провулка в провулок,
аж поки великий Аллах не скерував її під палац Рашіда ад-Діна,
проклятого старця. З палацу долинали до неї якісь стогони, тоді
вона постукала в браму, і з палацу вийшла невільниця й привіта­
лась до неї, а старенька сказала:
— Я маю на продаж багато гарних речей, чи не знайшлося б
у вашому домі покупців на них?
— О так,— відповіла невільниця, а потім ввела стареньку
в дім, посадовила, і тут же обсіли її дівчата.
Кожна щось узяла в неї. А вона стала піддобрюватись до них,
лагідно розмовляла з ними, збавляла ціну. А вони раденькі
були з її добрості та лагідних слів. Старенька ж тим часом
розглядалась по всіх закутках, намагаючись побачити, хто ж це
так стогне. І раптом її погляд упав на дівчину, що л еж ала
долі. Тоді вона враз повернулася до невільниць і зайняла їх
приємною розмовою. Водночас вона не спускала з ока дівчину,
що лежала долі,— впізнала в ній Зумуроуд, невільницю Алі
Шара. Розплакалась тоді старенька й запигала дівчат:
— О діти мої, що сталося з цією дівчиною?
І невільниці розповіли їй про все, що тут відбувалося.
— Чинимо ми це не з власної волі,— сказали вони,— а лише
за наказом нашого володаря, який за р а з у від’їзді.
232

— О діти мої, хочу я вас просити,— звернулася до них
старенька,— щоб ви розв’язали цю дівчину на той час, поки
немає вашого володаря. А коли довідаєтеся, що він повертається,
зв’яжете її знову. Буде це Аллахові на догоду, і заслужите ви
цим його нагороду.
— Слухаємо і коримося! — відповіли на це невільниці й від­
разу розв’язали Зумурруд, нагодували її й напоїли.
— Щоб я собі ноги поламала,— мовила бабця,— перш ніж
увійду до цього дому.
Потім вона підійшла до Зумурруд і сказала:
— О доню моя, нехай же Аллах оточить своєю опікою тебе
і визволить!
Шепнула їй також, що вона прийшла сюди від її господаря,
Алі Шара, і сказала їй, щоб цієї ночі вона була напоготові
й напружувала слух.
— Твій господар,— тлумачила вона,— прийде сюди, до па­
лацу, сяде на лаві й засвистить. Коли ти почуєш його, свисни
йому у відповідь і спустися по канату через вікно. Він забере
тебе, і ви втечете.
Зумурруд подякувала їй, і старенька пішла. Прибувши до
Алі Шара, розповіла йому все і стала навчати, що треба робити
далі:
— Сьогодні о північній порі піди на таку-то вулицю, де
стоїть палац отого проклятого з такими-то й такими прикметами.
Стань під палацом і свисни, а Зумурруд спуститься до тебе
по канату. Забирай її і втікай, куди очі дивляться.
Алі Шар подякував сусідці за те, що вона йому зробила,
а потім, плачучи, проказав такого вірша:
О б ли ш те лихосл ови, нападки та обмови.
В огні д у ш а моя, й о сл а бло зовсім тіло.
Потоки сл із мо їх, немов нестримна злива,
То л ед ь течуть, то ринуть на лице змарніле.
В ам не збаг нути мук моїх, б о не зазнали їх.
Т о ж відчепіться,— вам нема д о того діла!
Вон а, щ о має стан стрункий і лагідні вуста,
І вуликом мене, і медом полонила
В ід мене сон тікає, як її немає,
Н а д ію розпач спопелив — уся зотліла.
Н ещ асн и й б р а н ець пристрасті, поміж безчес тям
Та обмовляннями я скнію очманіло.
Ані р о зр а д и не з а з н а в я, ані втіхи —
Усе, крім тебе, мила, з думки відлетіло.

Потім Алі Шар зітхнув (сльози струміли у нього з очей)
і проказав ще вірш оцей:
Хай щедрістю св о є ю нагородить Бог
Того, хто вість приніс про ваш е прибування,
Як лахи він прийма, йому я с е р ц е дам,
Р о зт е р за н е в го д и н у розстав ання.

233

Коли нарешті запала ніч і наблизилася пора зустрічі, Алі
подався на вулицю, яку описала йому старенька, розшукав потріб­
ний палац і сів перед ним на лавку. Та незабаром здолав його
сон, і він заснув — нехай же буде благословенний Той, котрий
не спить — бо ж довгий час не спав, убитий горем, і був наче
п’яний. І коли ото Алі спав, якийсь злодій нишпорив по околи­
цях міста, аби щось украсти, і доля закинула його до цього
палацу християнина. Обійшов він його довкола, але не добрав
способу проникнути в середину. Никав отак туди-сюди, аж поки
не наткнувся на лавку, де спав Алі Шар. Побачивши його, він
зняв у нього з голови тюрбан. Саме в цю хвилину з вікна
виглянула Зумурруд і побачила злодія, але в темноті прийняла
його за свого володаря й свиснула йому, і той відповів їй свис­
том. Тоді вона спустилася по канату, узявши з собою торбу,
повну золота. Побачивши її, злодій здивувався страшенно
і подумав собі: «Ото чудо-диво незбагненне!» Потім він узяв
на плечі торбу й Зумурруд і помчався з блискавичною швидкістю.
А Зумурруд сказала йому:
— Розповідала мені старенька, іцо ти геть вибився із сил
через мене, а ти дужчий за коня.
Не почувши ніякої відповіді, вона доторкнулась до його облич­
чя і відчула на ньому жорстку, як щітка в лазні, бороду. Наче
він був вепр і проковтнув птаха, пір’я якого повистромлюва­
лось йому з горла. Вона вжахнулася й запитала:
- - Ти хто такий?
— О повійнице, я курд Джаван, розбійник з ватаги Ахмада
ад-Данафа! Нас таких сорок, і ми всі будемо мати тебе за
коханку, а цієї ночі м’ятимем тебе до самого ранку!
Почувши таке, Зумурруд почала плакати й бити себе в роз­
пачі по обличчю, бо ж зрозуміла, що знову переслідує її нещастя,
і їй залишається тепер лише покластись на волю Аллаха великого.
Отож набралась духу вона і повідала: «Немає Бога, опріч Аллаха!
Тільки-но я виберуся з якоїсь халепи, попадаю в іншу, ще гіршу!»
А курд Д ж аван опинився біля палацу Рашіда ад-Діна ось
із якої причини. Сказав він самому Ахмадові ад-Данафові:
— А ти знаєш, ловкаче, мені вже доводилось бувати у цих
місцях, і я побачив тут, за містом, велику печеру, в якій вільно
розміститься сорок чоловік. Я хочу зайти туди зі своєю матір’ю
поперед вас, а потім ще й підскочити до міста, аби вкрасти,
що вдасться, на ваше щастя. І ви будете того дня моїми гостями.
— Роби, як хочеш,— сказав йому Ахмад ад-Данаф.
Отож Дж аван випередив своїх дружків, прибув поперед них
до печери й помістив там свою матір. Повертаючись до своєї
ватаги, Дж аван побачив вояка, який спав, і коня при ньому.
Він вояка зарізав, зняв з нього одяг, забрав коня і заховав
усе це біля м а ю р і в печері. А потім сталося те, про що ми раніше
вже згадували: пограбування Алі Шара і викрадення його невіль­
ниці Зумурруд. Д ж аван убіг з нею до печери і, кинувши її
перед своєю матір’ю, сказав:
234

— Пильнуй її до того часу, поки я вернуся. Може, вернуся
завтра вранці.
Та й пішов. А Зумурруд сказала собі в душі: «Досить уже
безпорадності! Я мушу якось утекти звідси. Не чекати ж мені
тут, поки прийдуть сюди оті сорок зарізяк і почнуть зміняти
на мені один одного, роблячи з мене подобу тонучого в морі
корабля!» Зумурруд звернулась до старої матері курда Дж авана:
— Тітонька мила, може, вийдемо з печери на сонечко, і я
поськаю тебе?
— Ой, Їй-Богу, доню моя, це було б добре, бо я давно вже
не милась у лазні, позаяк ці вепри не перестають тягати мене
з місця на місце!
Отож вийшли вони з печери, і Зумурруд почала ськати стару —
бити воші в неї на голові. Стару огорнуло блаженство, і вона
заснула. Тоді Зумурруд зірвалась на рівні ноги, хутенько пере­
вдяглася в одіж зарізаного Джаваном вояка, припасувала собі
збоку меча, наділа тюрбан і прибрала вояцького вигляду. Скочи­
ла на коня, захопивши з собою торбину з золотом, і сказала:
«О добрий мій опікуне, побережи мене ради заслуг Мухаммада —
нехай Аллах благословить і спасе його!» Потім вона подумала:
«Якщо я повернусь до міста, то там мене може побачити хтось
із рідні вояка, і це не принесе мені добра». Отож вона відмовилась
від наміру повернутись до міста й направилася в пустелю.
І мандрувала вона отак кінно з торбинкою золота, живлячись
плодами землі, годуючи ними коня і п’ючи разом з ним воду
із струмків, протягом десяти днів. На одинадцятий день наблизи­
лась вона до якогось гарного міста,— мирного, багатого й добре
укріпленого. Щойно покинула його зимова пора зі своїми холо­
дами, й настала весна з цвітом троянд. Розквітали квіти бар­
висті, жебоніли струмки, й щебетали птахи голосисті.
Коли Зумурруд під’їхала до брами того міста, то побачила
військовий почет на чолі з емірами, вельможами та достойни­
ками. Здивувалась вона й подумала: «Видно, якась важлива
подія має відбутися тут, коли вся людність міста вивалила
сюди». Отож скерувала вона туди й свого коня і, коли наблизи­
лася до натовпу, назустріч їй кинулись один поперед одного
військові, потім спішились і, поцілувавши перед нею землю,
заволали:
— О володарю всіх народів, нехай Аллах пошле тобі звитягу
і зробить твоє прибуття до нас благом для мусульман! І нехай
обдарує.тебе могутністю, о владарю нашого часу, єдиний у нашому
столітті!
— Що тут діється, люди! — спиталася нарешті Зумурруд.
І один з достойників міста відповів:
— Той, хто не скупиться на дари, обдарував тебе і зробив
царем цього міста, володарем життя і смерті всіх його жителів.
Отож знай, що, коли у нас помирає цар, котрий не має спад­
коємця, за місто виходить військо і чекає тут три дні. І як хтось
235

прибуде сюди тим шляхом, яким ти приїхав сюди, роблять його
своїм повелителем.
Зумурруд, котра завжди чинила розумно, промовила:
—
Не думайте, що я походжу з турецького простолюддя.
Я син шляхетних батьків, але розгнівав мене мій рід, і я покинув
його. Ось подивіться: в оцій торбинці золото, яке я взяв із собою,
аби під час своєї подорожі обдаровувати ним бідних і нещасних.
Тоді люди стали молитися Богу за її щастя й раділи її
обіцянці. А Зумурруд втішалася їхньою радістю. Лише подума­
ла: «Якщо вже я досягла такого, то, може, великий Аллах,
спроможний на все, чого тільки не захоче, зробить і так, щоб
я стрілася тут з моїм коханим?» Потім вона рушила з місця,
і воїни повели її до міста і запровадили до палацу. Еміри
та можновладні достойники взяли її попід руки, посадовили
на троні й поцілували перед нею землю.
Посівши престол, Зумурруд звеліла відімкнути скарбницю
й обдарувала з неї все військо, що зичило їй довгого влада­
рювання. Потім її вшанували мамелюки і всі інші мешканці
міста — і купці, й вельможі, і прості обивателі та їхні карателі.
І далі Зумурруд владарювала певний час, видаючи накази й з а ­
борони, і здобула собі в серцях людей велику повагу завдяки
своєму благородству й поміркованості. Скасувала податки й не­
справедливості і звільнила тих, що були у в’язницях. Навела
лад усюди, і полюбили її люди. Але вона, як тільки було спом’я ­
не господаря свого, то відразу ж плаче і благає Аллаха, щоб
він допоміг їй поєднатися з ним. Однієї ночі згадувала вона
минулі щасливі дні, милого свого і, роняючи сльози рясні, про­
казала вірша такого:
М оя лю бов, хоча і давня, щ ор аз молодіє,
А очі ятряться мої слізьми безн а д ії.
Т о плаче у мені люба непогамовна,
С т р а ж д а ю т ь -б о розлучені в муках пасії.

Потім вона втерла сльози й направилась у палац, зайшла
до гарему. Там вона виділила кілька осібних кімнат для рабинь
і наложниць, призначила їм утримання й платню. Заявила,
що хоче бути сама, присвячуючи вільний час службі Божій,—
постила й молилася. А еміри говорили про неї: «Непорушну
віру має цей володар!» Зумурруд мала при собі зі служби лише
двох молодих євнухів для послуг.
І сиділа вона отак на царському троні протягом року, не маючи
жодної звістки про свого володаря і не натрапивши на його
слід. Дедалі більше огортав її неспокій. Аж нарешті покликала
вона своїх вазірів та царедворців і сказала, щоб вони зібрали
землемірів та будівничих; а коли ті з ’явилися, доручила їм
обладнати перед палацом майдан шириною і довжиною в один
фарсах. І було зроблено те, чого вона заж адал а, в дуже короткім
часі. Незабаром туди прийшла Зумурруд, для котрої тут було
розбито величезний намет, під яким поставили ряди сидінь
236

і для емірів. Тоді вона звеліла поставити на майдані столи
з усілякими розкішними стравами. А як те було виконано, Зумур­
руд запросила сюди знатних людей міста, і розпочалась учта.
Потім вона звернулась до емірів, сказавши: «Я хочу, аби оголо­
сили по всьому місту, що на початку кожного місяця нікому
не вільго відчиняти своїх крамниць та харчевень, а всі мають
приходити сюди і їсти з царського столу. Кожен, хто вчинив би
інакше, буде повішений на брамі свого ж дому».
Отож, коли настав новий місяць, всі жителі міста вчинили
так, як вона їм наказала. І далі це увійшло в звичай. І ось
настав перший місяць нового року. Зумурруд вийшла на майдан,
а герольд оголосив: «Слухайте, люди! Кожен, хто відчинить
свою крамницю, харчевню, гамазей або дім, відразу ж буде
повішений на брамі своєї домівки! Сьогодні всі повинні прийти
сюди і їсти з царського столу!»
Як тільки це було оголошено і розставили на майдані столи,
гуртами повалили сюди люди. Зумурруд запрошувала всіх сідати
за столи і їсти усі страви, поки не наситяться ними гості.
Отож люди сідали й частувалися, як їм і було велено. Зумур­
руд сиділа на царському престолі й дивилась на них, а кожен
із тих, що сиділи за столами, думав собі: «Цар на мене ди­
виться»,— і всі ретельно заходжувались коло їжі. А еміри гово­
рили до людей: «їжте сміло, це подобається цареві». Отож
наїдались вони досита і йшли собі, благословляючи свого царя:
«За все своє життя,— говорили вони,— ми не бачили ще воло­
даря, який би так любив бідняків, як цей цар». І молились
за довге його володарювання. А Зумурруд пішла до свого па­
лацу, задоволена з того, що зробила для людей, кажучи со­
бі в душі: «Якщо буде на те воля Аллаха, я добуду в такий
спосіб вісті про господаря мого коханого». На початку наступ­
ного місяця вона зробила за встановленим звичаєм те ж саме.
Було накрито на столи, і Зумурруд припрошувала людей часту­
ватися.
І коли вона сиділа в кінці столу, до якого групами й поодин­
ці підходили люди, її погляд раптом упав на християнина Барсума, котрий колись купив запинало в її господаря Алі Шара.
Вона впізнала того чоловіка і подумала: «Це перша радість
і початок шляху до мети». Барсум же підійшов до столу і сів
разом з іншими людьми. Побачивши полумисок рису, посиланого
цукром, він перехилився через стіл і потяг його до себе. Чоловік,
іцо сидів коло нього, сказав йому:
— Чого ти не їси того, що перед тобою? То не гарно — сягати
до того, що стоїть далеко. Стидався б!
— А я їстиму тільки це! — відрубав Барсум.
— Та їж , ї ж ! — сказав чоловік,— і нехай Аллах через це
ласки тебе позбавить.
В балачку втрутився якийсь інший чоловік — із тих, що вж и­
вають гашиш.
— Нехай їсть,— сказав він,— то і я з ним поласую.
237

— О ти, найгірший з гашишників! - вигукнув перший.—
Не для пса ковбаса, не панська страва. Залиште її, і нехай вона
дістанеться тим, кому слід!
Ллє Барсум не зваж ав на ті балачки. Набрав у жменю рису
і поклав його собі в рот. Потім знову сягнув рукою до полу­
миска. А тим часом Зумурруд, котра весь час пантрувала за ним,
покликала кількох вояків і наказала їм:
— Приведіть-но мені отого чоловіка, перед якйм стоїть полу­
мисок із солодким рисом, та не дайте йому з ’їсти того, що
він узяв у жменю!
Отож підбігло до Барсума четверо мамелюків. Вони повалили
його, вибивши попередньо з руки рис, і потягли до царя. А люди
перестали їсти й говорили між собою:
— Таж це поганець якийсь, гребував тією їжею, яку ми
споживаємо!
— А мені дуже смакувала каша, що стояла переді мною,—
похваливсь якийсь чоловік.
— Дякувати Аллахові,— вигукнув гашишник,— мені не дали
порозкошувати солодким рисом із того полумиска! Я чекав, поки
той насититься і віддасть полумисок мені, щоб і я поїв. І ось
бачите, що його спіткало?!
— Тихо будьте, — казали інші,— подивимося, що з ним далі
вчинить цар.
А Барсума тим часом поставили перед Зумурруд.
— Як тебе звати, поганцю світлоокий,— запитала вона,—
і чого ти прийшов до нашого краю?
А цей негідник мав на голові білий тюрбан і затаїв своє
ім’я.
— О царю,— мовив він,— звати мене Алі, я ткач, прибув
до вашого міста в торговій справі.
— Принесіть мені дошку з піском і мідне стило! — наказала
Зумурруд.
І їй відразу ж принесли те, чого вона зажадала. А вона
взяла дошку, сипнула на неї жменю піску й накреслила на ньому
етилом мавпу. Нарешті вона підвела голову і, пильно придиви­
вшись до Барсума, вигукнула:
— Ах ти ж, псяко, як ти смієш брехати цареві?! Ти ж христи­
янин на ім’я Барсум і прибув сюди в підступній справі, зириш
за кимось! Одразу ж повідай мені всю правду, а не захочеш
сказати, то, клянуся честю мого царства, зітну тобі голову!
Християнин почав був щось мимрити, а еміри й інші люди
говорили: «Ви бачили таке! Наш цар уміє ворожити на піску!
Хвала Всевишньому, що послав його нам!» Зумурруд крикнула:
— Говори правду, або я накажу стратити тебе!
Тоді християнин почав благати:
— Пробач мені, о владарю часу, правду каже твоє, ворожін­
ня на піску — я таки християнин.
І всі присутні — еміри й інші люди — були приголомшені
надзвичайним умінням царя ворожити на піску. Тож говорили
238

поміж себе: «Наш цар — ворожбит, рівного якому немає на цілім
світі!» Зумурруд же наказала здерти із заброди шкіру, напхати
її соломою й повісити на брамі майдану, а потім викопати
за містом яму, спалити в ній його м’ясиво та кістки й засипати
рештки сміттям і нечистотами.
— Слухаємо й коримося! — відповіли їй слуги,— і виконали
все так, як наказала Зумурруд.
А люди, побачивши, яка доля спіткала християнина, казали:
— Він дістав таку нагороду, яку заслужив. Нещастям обер­
нулась для нього та жменя рису.
— Присягаюсь розлученням, і нехай Аллах боронить мене,—
говорив якийсь чоловік,— ніколи в своєму житті не візьму в рот
солодкого рису!
— Хвала й подяка моя Аллахові милосердному,— вигукнув
пожирач гашишу,— котрий стримав мене від споживання рису
і відвернув од мене те лихо, що спіткало того нещасного!
Потім ці люди пішли, а наступні сторонилися вже місця
навпроти полумиска з рисом, де сидів християнин.
Коли настав новий місяць, на майдані, за усталеним звичаєм,
знову зібрались люди на обід. Зумурруд сіла на троні, а при ній
стояли мамелюки, сповнені страху та пошани перед царською
владою. Люди займали за столами місця, з побоюванням зир­
каючи на те місце, проти якого стояв полумисок із солодким
рисом. І сказав котрийсь із чоловіків одному з присутніх:
— Ей, хаджі Халафе!
— Я слухаю тебе, хаджі Халіде! — озвався той.
— Не їж солодкого рису з полумиска,— застерігав перший,—
бо як тільки ковтнеш дрібку тієї страви, будеш повішений!
Потім посідали за столи й почали обідати. А Зумурруд поба­
чила раптом якогось чоловіка, що хутко прослизнув брамою
на майдан. Вона придивилась до нього пильніше й пізнала
в ньому курда Д ж авана, злодія, котрий убив колись вояка.
Привело його сюди ось що. Залишивши свою матір у печері,
він повернувсь до ватаги і похвалився друзякам:
— Трапився мені вчора ласий шмат! Убив служивого й загріб
його коня. А цієї ночі потрапили мені до рук торбинка золота
й діваха, ще більшої вартості, ніж оте золото в торбинці! Усе це
я залишив у печері, в моєї матері.
Розбійники дуже зраділи з того й під кінець дня подалися
за місто, до печери. Курд Д ж аван увійшов туди перший, нала­
годившись показати своїм поплічникам здобуток, яким хвалився
перед ними, але застав тут порожнє місце. Запитав матір, що тут
сталося, а коли вона розповіла йому про все, почав гризти собі
руки з розпачу, а далі голосно заявив:
— Клянусь Аллахом, я розшукаю цю потіпаку і викраду її,
хоч би вона і в шкаралупу фісташки заховалася!
Відправився отож він на пошуки і понишпорив по всіх усюдах,
аж поки нарешті прибивсь до міста, в якому царювала Зумур­
руд. І коли він прийшов сюди, то, не знайшовши нікого на вули­
239

цях, запитався в однієї жінки, що виглядала у вікно, яка причина
цього. Від неї він довідався, що на початку кожного місяця цар
збирає до себе всіх людей на учту, і показала йому, як іти
до царського м'айдану. Прибіг отож туди курд Д ж ав а н і, не зна­
йшовши іншого вільного місця, крім того, що було біля згаданого
полумиска, він усівся там і, побачивши перед собою рис, сягнув
до нього рукою. Тоді люди загукали до нього:
— О брате, що ти робиш?!
— Я хочу наїстися досита цього рису,— відповів він.
— Якщо далі їстимеш його, то тебе повісять,— застеріг його
хтось.
— Замовкни і не плети дурниць! — гримнув на нього Д ж аван
і присунув полумисок до себе.
Як побачив це згаданий вже раніше гашишник, що сидів
біля Дж авана, гашиш миттю вивітривсь йому з голови, і він
зірвався зі свого місця й усівся подалі, говорячи:
— Нічого я не маю спільного з тим полумиском!
А тим часом курд Д ж аван запустив свої пальці, схожі на па­
зурі крука, в рис, коли ж потяг долоню назад, вона стала схожа
на копито верблюда. Почав він збивати рис у грудку, аж поки
він не набув кшталту величезної помаранчі, а тоді блискавично
увіпхнув його собі в рот. Рис провалився у його пельку, видаючи
гуркіт, подібний до грому, а в тому місці, звідки Д ж аван гребнув
каші, показалося дно посудини. Тоді один з його сусідів сказав:
— Слава Аллахові, що він не сподобив мене їсти разом
з тобою. За одним махом спорожнив полумисок!
— Та нехай їсть,— обізвався любитель гашишу,— я вже бачу,
як він теліпається на шибениці.— А потім, звертаючись до Д ж а ­
вана, сказав: — Іж, і нехай Аллах не обдарує тебе за це доб­
ром!
Проте Дж аван, байдужий до цих розмов, знову намірився
зачерпнути рису, щоб, як і перше, згрудити його в жмені, але
Зумурруд гукнула своїх мамелюків і сказала їм:
— Доставте мені хутенько того чоловіка і не дайте йому
з ’їсти рису, який він тримає у жмені!
Вояки миттю підбігли до схиленого над полумиском Д ж авана,
схопили його й поставили перед царем. Люди ж тішились його
нещастям і говорили одне одному:
— Він таки заслужив цього! Ми ж йому щиро радили, а він
не послухав нас. Це місце призводить до смерті всіх, хто його
посяде, так само й полумисок завдає нещастя всім, хто з нього
їсть.
А Зумурруд запитала Джавана:
— Як тебе звати, чим ти займаєшся і чого прибув до нашого
міста?
— О наш володарю й повелителю,— відповів той,— звати
мене Осман, садівник я сам по собі, і та притичина мене сюди
пригнала, що шукаю я одну річ, яка в мене пропала.
— Принесіть мені дошку й пісок,— наказала Зумурруд.
240

А коли це було принесено, вона взяла коробочку з піском,
їипнула його на дошку, дивилась на нього хвилину, а потім під|ела голову й вигукнула:
— Біда тобі, перевертню! Як ти смієш брехати цареві?! Цей
Пісок говорить мені, що ти курд на ім’я Д ж аван і займаєшся зло­
дійством. Відбираєш у людей їхнє добро і вбиваєш їх, хоч Аллах
іаборонив убивати людей безневинно.— І крикнула: — Якщо ти,
КАбанюко, не скажеш мені зараз правди, я накажу відрубати
Тобі голову!
Коли курд Д ж аван почув це, обличчя йому зблідло, і почали
Цокотіти зуби, але він думав, що врятується, сказавши правду,
Отож мовив:
— Правду ти кажеш, о володарю нашого часу, але я каюся
В усьому тому перед тобою і від цієї хвилини повернуся до Аллаха
Найвищого!
— Не годиться залишати таку заразу на шляху мусульман,—
Повила Зумурруд і звеліла своїм людям: — Візьміть його, зде­
ріть з нього шкуру і вчиніть із ним те ж саме, що зробили
З таким, як він, минулого місяця.
І ті виконали її веління. Гашишник же, побачивши, що вояки
Хапають Д ж авана, повернувся спиною до полумиска з рисом
І сказав:
— Соромно мені сидіти до тебе обличчям.
А коли люди, пообідавши, розійшлись по своїх домівках,
Зумурруд повернулась до палацу й відпустила мамелюків. Коли
почався четвертий місяць, на царському майдані, як то вже було
узвичаєно, приготувались до учти, за столи сіли люди й чекали
запрошення до частування. Надійшла Зумурруд, усілась на троні
Й почала приглядатись до людей. Вона завважила, що за одним
столом, там, де стоїть полумисок з рисом, порожні аж чотири
Місця, і це здивувало її. Переводячи погляд чимраз далі, вона
побачила чоловіка, що поквапно проходив через браму майдану.
Підбігши до столів, він не знайшов іншого вільного місця, крім
тих, проти яких був полумисок, і сів там. Зумурруд пильно
Придивилася до нього і впізнала в ньому того проклятого христия­
нина, котрий називався Рашідом ад-Діном. І вона подумала:
«Яка ж благословенна ця страва, в сільця якої потрапив і цей
бузувір!»
А причина його прибуття сюди була досить дивна. Коли ото
Він вернувся з подорожі додому й довідався від своїх домочад­
ців, що Зумурруд щезла, а разом з нею й торбинка з золотом,
то став дерти на собі шмаття, бити себе по лицю й виривати
волосся з бороди. Потім послав свого брата Барсума, щоб той
шукав утікачку по всьому краю. Не маючи від нього довго ніяких
Вістей, він сам вирушив на пошуки брата й Зумурруд, і доля
закинула його до цього міста. Прибув він сюди в перший день
нового місяця і йшов безмовними вулицями із замкненими крам­
ницями. Коли ж побачив у вікнах жінок, запитав їх, що тут
скоїлося, і вони відповіли йому, що на початку кожного місяця
241

цар влаштовує обід для всіх жителів міста, і годі нікому не вільно
залишатись удома чи в крамниці. Вони показали йому, як пройти
на майдан, а коли він прийшов туди, то побачив людей, що тисну­
лися довкола страв, і не знайшов іншого місця, опріч того,
де стояв полумисок з рисом. Отож він усівся там і наміривсь
уже було набрати собі їжі, але Зумурруд прикликала кількох
мамелюків і наказала їм:
— Подайте мені сюди отого, що сів біля полумиска з рисом!
І ті негайно схопили його й поставили перед нею, а вона
запитала:
— Як тебе звати, яке твоє ремество, і чого ти прибув до нашого
міста?
— О владарю нашого часу,— відповів гой,— звати мене Рустам, а ремеством не володію жодним, бо я є вбогий дервіш.
— А подайте-но мені дошку й пісок та мідне стило,— звеліла
своїм слугам Зумурруд.
А коли їй було принесено те, чого заж адала, вона взяла
стило, накреслила щось на піску і хвильку приглядалась до того,
а потім підвела голову й крикнула:
— Ах ти ж, псяюхо! Як смієш брехати цареві?! Твоє ім’я
Рашід ад-Дін, але ти християнин, а твоїм ремеством є під­
ступне викрадення невільниць у Мусульман, видаєш себе за му­
сульманина, а в душі ти ж християнин! Кажи правду, а ні —
то зітну тобі голову!
— Правду ти мовив, о владарю нашого часу! — пробелькотав
Рашід ад-Дін.
Тоді Зумурруд наказала розпластати його на землі та всипати
йому на кожну ступню по сто ударів і тисячу — на спину, а потім
здерти з нього шкіру й напхати її землею, викопати за містом
яму, спалити в тій ямі його труп та закидати її нечистотами.
Коли було виконано накази, вона дала знак людям, щоб вони
частувалися. Отож усі почали їсти, а скінчивши, розійшлися,
хто куди. Зумурруд повернулась до свого палацу і сказала
сама собі в душі: «Слава Аллахові, котрий звільнив мене від гно­
бителів». І, склавши хвалу Всевишньому, проказала вірш про
лихих правителів:
Вони жор стоко у своїй країні правували,
І раптом влади їхньої — немовби й не бул о
Н агор оди ла б д оля їх за добрі справи,
Натомість відплатила злом за їхнє люте зло
З а око око — тут інакше й бути не могло,
І лиходійників отих ніщо б вже не спасло.

Далі вона пригадала свого володаря Алі Шара й заплакала
ревними сльозами. А потім, заспокоївшись, подумала: «Слава
Богу, що покопати моїх ворогів він дав мені спромогу. Може,
він зласкавиться наді мною й допоможе мені поєднатися з моїм
коханим своєю рукою». І вона стала ревно молитись до Все­
вишнього: «О Аллах, спроможиий-бо ти єси в усіх речах, і твоя
242

Милість покоїться на твоїх рабах! Поможи мені!» Вона попросила
D Господа прощення й поклалась на його рішенець, бувши
Впевнена в тому, що все, ним започатковане, матиме кінець.

І проказала вірш — поезії взірець:
Нехай ж е не засм у чу є нас люта доля,
В усьому-б о, в усіх д іла х правує Б о ж а воля.
Щ о за б о р о н е н е — його відверне за в ж д и Бог,
Безси ла б у д е відмінить ті присуди сваволя.

А потім згадала слова іншого поета:
Хай дні без приключок минають,
Найменш их уникай бідот.
Хоча з трудом чогось дося гн еш ,
З а т е жить будеш б е з турбот.

А затим слова ще іншого:
Б удь лагідний, коли тебе жорстока лють тер зає.
І терпеливий — як ст р а ж д а н н я серце розрива.
Так, ночі нашого життя вагітні
Т я ж к о ю пітьмою й п ор одж ую ть дива.

І нарешті проказала слова ще одного поета:
Терпіння — спасіння, якби ж то ти це знав,
То й примхи долі легш е б ти сприймав.
Коли терпітимеш свідомо, б л а го р од но —
То винесеш все, що калам зап исав.

Потім вона ще цілий місяць за дня урядувала, а ночами
плакала й ридала за своїм господарем Алі Шаром. Коли ж настав
Новий місяць, вона, як і раніше, наказала розставити столи
на майдані й сама, прибувши туди, сіла коло людей, а ті чекали
її дозволу починати обід. Місце проти полумиска з рисом було
вільне; Зумурруд усе позирала в сторону вхідної брами, щоб
б а ч и т и кожного, хто ввійде. І зверталася в думках до Бога:
«О ти, могутній і великодушний, котрий повернув Юсуфа Якову
і звільнив від страждань Айюба, вияви ж і мені свою ласку
й поверни мого господаря Алі Шара! Ти можеш усе. Проводирю
заблукалих рабів! О послухачу гнівних голосів! Здійсни й моє
прохання». І не встигла вона ще скінчити свою молитву, як у б ра­
му майдану пройшов якийсь чоловік, стрункий, мов вербова
віть. Незважаючи на худорбу тіла і блідість, він був найкращий
серед молодиків. І переважав їх досконалістю розуму й вихован­
ня. Підійшовши до столу, він, не знайшовши іншого вільного
місця, сів коло полумиска з рисом. А коли Зумурруд побачила
його, серце її затріпотіло, вона втупила в нього погляд і впізнала
свого володаря, Алі Шара. Хотіла на радощах крикнути, але
стрималася зі встиду перед людьми. І хоч у неї несамовито
товклося серце і все в ній тремтіло, а вона виду не подала і свої
почуття затаїла.
А спонукало Алі Ш ара до прибуття сюди ось що. Як заснув
він на лавці, а Зумурруд спустилась по канату і її вхопив курд
243

Д жаван, то Алі Шар невдовзі прокинувся і відчув, що голова
в нього гола. І він зрозумів: хтось скривдив його, знявши тюрбан
з голови, коли він спав. І тоді Алі Шар промовив слова, котрі
додають духу тому, хто їх промовляє: «Всі ми належимо Аллахові,
і всі повернемось до Нього». Потім він пішов до сусідки, котра
повідомила йому про місце перебування Зумурруд, і постукав
у її двері. Коли вона вийшла до нього, він почав плакати і врешті
упав, зомлівши. Опритомнівши, розповів їй про все, що трапи­
лося. Старенька зганила й вилаяла його за те, що він учинив.
— Сам ти винний у своєму нещасті й біді! — вигукнула вона.
І не переставала виповідати йому, аж нарешті в нього потекла
кров з носа, і він знову знепритомнів. А коли прийшов до па­
м’яті, побачив, що бабця плаче над ним, роняючи сльози. Огор­
нула його туга ще більша, і він проказав такий вірш:
Яке гірке коханцям розстав ання,
Але яке ж сол о д ке поєднання!
В розлуці хай їм, бідним, Бог поможе,
Й мені, бо вже близький я д о сконання.

І тоді старенька, змилувавшись над ним, сказала:
— Посидь тут, а я піду на звідини і скоро вернуся.
— Слухаю і корюся,— мовив Алі Шар.
Отож вона залишила його й пішла. І не було старенької
півдня, а коли повернулась, то розповіла:
— О Алі, гадаю, ти помреш із розпачу й не побачиш уже
своєї коханої до самої смерті. Бо коли мешканці палацу повста­
вали вранці, то побачили, що вікно, котре виходить у сад,
відчинене, а Зумурруд зникла; з нею разом щезла й торбинка
з золотом, що належала християнинові. Коли я заходила в палац,
то бачила там валі з гуртом людей, що стояли перед брамою.
Ніхто не має сили й спромоги, крім Аллаха, великого і всемогут­
нього!
По цих речах світ потьмарився йому в очах, він збліднув,
як мрець, втратив хіть до життя й подумав, що це вже настає
йому кінець. Плакав, аж поки не впав, знепритомнівши. А як при­
йшов до пам’яті, то тяжко занедужав, знеможений коханням
і розлукою. Не виходив з дому, а сусідка приводила до нього
лікарів, поїла його травами й готувала йому їжу протягом
цілого року, аж поки не відживила його. Тоді відразу ж прийшло
йому на пам’ять, що з ним було, і він проказав вірша про те,
що на серце лягло:
Ж у р б а з а ж у р б о ю йде в цю прощ альну годину,
Вмліває се р ц е й сльоза за сльозо ю плине.
З а б у д ь про спокій, хто коханням од ер жимий,
С т р аж д а н н я м і жазі його немає впину
О Б ож е, п ом ож и мерщій, бо гину,
З атр им ай у моїй душі життя іскрину.

На початку нового року старенька сказала Алі Шарові:
— Сину мій, смутком і розпачем не зарадиш біді і не від­
шукаєш своєї милої! Устань, наберись духу — отоді й відправ­
244

ляйся на пошуки Зумурруд. Мандруй по рідних краях, і, може,
тобі вдасться почути щось про неї.
І вона безперестанку подавала йому надію та підбадьорю­
вала, аж нарешті підбадьорився і він. Тоді вона повела його
до лазні, напоїла м’ясною юшкою, нагодувала курятиною. І так
було день у день протягом цілого місяця, аж поки він не на­
брався сил і відправивсь у подорож.
їхав він і їхав, і от нарешті дістався до міста Зумурруд,
гам пішов на царський майдан, сів за стіл і сягнув рукою
до страви. Але люди зжалились над ним і сказали:
— Не їж, парубче, з того полумиска, бо кожного, хто з нього
живиться, побиває лихо!
Та на цю мову Алі Шар сказав:
— Дозвольте мені поїсти, і тоді нехай роблять зі мною,
що хочуть, може, звільнять мене від цього тяжкого життя.
І він набрав у жменю рису. Зумурруд хотіла було наказати,
аби його припровадили до неї, але зміркувала, що він же
напевне голодний, і сказала собі: «Зачекаю, поки наїсться».
Тож Алі Шар їв, а приголомшені цим люди дивились на нього
й чекали, що з ним станеться. Коли він уже наївсь досита,
Зумурруд сказала кільком євнухам:
— Підіть-но он до отого молодика, що їв рис, і приведіть його
до мене, та тільки лагідно поводьтеся з ним! Скажіть йому
так: «Встань і ходи порозмовляєш з царем, котрий хоче щось
запитати тебе ласкаво і попросити тебе відповісти йому».
— Слухаємо й коримося,— відповіли ті, а потім підійшли
до Алі Шара й сказали йому: — О саїде, просимо тебе пороз­
мовляти з нашим царем, і будь спокійний.
— Слухаю й корюся,— відповів Алі, встав і пішов з єв­
нухами.
А люди говорили поміж себе:
— Ніхто не має сили й спромоги, окрім Аллаха, великого
і всемогутнього! Цікаво, що ж учинить з ним цар?
— Ніякого лиха він йому не завдасть. Якби хотів його скрив­
дити, то не дав би йому наїстись досита.
Ставши перед Зумурруд, Алі Шар поздоровив її й поцілував
перед нею землю, а вона привітала його і прийняла з пошануван­
ням, спитавши:
— Як тебе звати, яке твоє ремество і пощо ти прибув до нашого
міста?
— О владарю часу,— відповів Алі Ш ар,— звати мене Алі Ш а ­
ром, родом я з Хорасану, краю купців. Прибув до цього міста
в пошуках невільниці, що десь ділася, а була ж вона мені до­
рожча за зір і слух. Душа моя весь час при ній, відколи я її
втратив. Отака моя справа.
А потім він вибухнув плачем і зомлів. Тоді, за велінням
Зумурруд, побризкали йому обличчя трояндовою водою, і він
опритомнів. Коли він прийшов до пам’яті, Зумурруд наказала
принести дошку, піску та мідне стило. Принесли їй те, чого вона
245

заж адала, і вона, посипавши дошку піском, узяла стило й почала
ворожити на піску, а потім сказала Алі Шарові:
— Слова твої правдиві. З ласки Аллаха ти невдовзі зустрі­
нешся зі своєю невільницею, отож заспокойся.
І потім вона веліла одному зі своїх царедворців, аби він
повів його в лазню, нарядив у царську одіж, а потім вибрав йому
найліпшого з царських коней, і під кінець дня щоб були вони
в царському палаці.
— Слухаю й корюся,- - відповів царедворець.
Потім він забрав Алі ІІІара й пішов із ним. А люди говорили
поміж себе:
— Що то за знак, що цар був такий ласкавий з ним?
А якийсь чоловік сказав:
— Чи не говорив я, що нічого поганого він йому не зробить?
Але ж який він гарний! Я передчув, що так воно й буде, коли цар
дозволив йому наїстися.
Кожен сказав щось про цей випадок, а потім усі розійшлися.
Зумурруд не могла повіриіи, що, коли настане ніч, вона буде
вже наодинці з коханим серця свого. Коли запали сутінки,
вона ввійшла до своєї опочивальні й удала, що її зморив сон.
А в неї ніхто не спав, опріч двох пахолків для послуг. Коли ж
вона усамітнилась, то послала по свого коханого Алі Шара і сіла
па ложі, біля якого в узголов’ї, в ногах у неї горіли свічки,
а золоті лампи освітлювали покій. Всі були здивовані, коли
довідалися, що вона послала по Алі Шара, і кожен почав
вигадувати різні речі, висловлював думку свою. Хтось сказав,
що цареві вельми сподобався цей молодик і що завтра він
настановить його регіментарем своїх військ.
Ввійшовши до Зумурруд, Алі Шар поцілував перед нею землю
і благав у Аллаха ласки для неї. Вона ж подумала собі: «Подрочуся трохи з ним, не дам йому так відразу впізнати себе».
Огож вона голосно запитала його:
— Чи був ти в лазні, Алі?
— Так, о владарю наш,— відповів Алі.
— Ну то поїж тепер цієї курки та кебабу,— мовила Зумур­
руд,— і спробуй он отого напою, бо ти ж іще дуже стомленйй,
а потім прийдеш сюди.
— Слухаю і корюся,— відповів Алі й зробив так, як вона
веліла йому.
А коли він наївся й напився, сказала йому:
— Сідай-но тепер біля мене на ложе й помасажуй мене.
Отож Алі Шар почав масажувати їй ноги до колін і відчув,
що вони гладенькі й ніжніші за єдваб.
— Масажуй вище! — наказала вона йому.
— Прошу вибачення, володарю мій, але вище колін я не
сягну.
— То ти спротивляєшся мені?! — вигукнула вона.— Ой зло­
вісна ж буде для тебе ця ніч! А якщо послухаєш мене, то будеш
моїм коханим, і я настановлю тебе еміром.
246

— О владарю часу, в чому саме я маю бути слухняним
тобі? - - запитався Алі Шар.
— Знімай із себе шати, і як розберешся зовсім, ляж долі­
лиць,— наказала вона.
— Ніколи в житті я не робив такого і оскаржу тебе перед
Аллахом у день Суду за приневолювання до цього! Забери
в мене все, що ти дав мені, й дозволь покинути твоє місто.
Потім він почав плакати ридма, але Зумурруд знову гримнула
на нього:
—
За р а з же мені скинь шати й лягай ницьма, а не зробиш
цього, я зітну тобі голову!
І він виконав наказ, а вона лягла йому на спину, і він відчув
щось гладеньке, м’якіше за єдваб, ніжніше за кунжутову олію,
й подумав собі: «Цей цар приємніший за всіх жінок». А Зумурруд,
полежавши на ньому хвильку, зсунулась на підлогу. І Алі Шар
сказав собі в душі: «Хвала Аллахові, що я не розпалився».
Але вона мовила:
— Алі, в мене він встає, як потерти його рукою, погладь його
мені, інакше я тебе вб’ю!
Сказавши це, вона лягла горілиць, вхопила його руку й покла­
ла її собі між стегна, і він відчув під рукою щось м’якіше
за шовк, набубнявіле, й гаряче, мов у лазні пар чи розпалене
пристрастю серце коханця, пломінне, як жар. Тож він подумав:
«Що воно за дивина, у царя те, що мають жінки!» І в ньому
прокинулась така хіть, що тіло його умить напружилося. Зумурруд побачила це і, давлячись від сміху, сказала:
— О любий, вже дійшло до цього, а ти ще й досі не впізнав
мене?
— Та хто ж ти є, о царю? — запитав Алі Шар.
— Я — Зумурруд, твоя невільниця,— відповіла вона.
Почувши це, Алі поцілував її, вхопив ув обійми і кинувся
на неї, як лев на вівцю. Тепер уже в нього не було жодного
сумніву, що вона його невільниця. І був він воротарем та імамом
в її міграбі, і вона разом з ним кланялась до пояса й до землі,
вставала й сідала; минула не одна година, впродовж яких тут
чулися зойки, скрикування і шамотанина. Звернули на це увагу
євнухи і, прибігши сюди, стали підглядати з-за ширми. П оба­
чили лежачого; царя й Алі Шара, який підносився над ним,
і завважили також, що цар стогне і звивається. І стали вони
гадати та міркувати: «Мужчина не так поводиться! Чи може
таке бути, що цар — жінка?» Одначе вони затаїли цю справу
й не сказали про те нікому.
Вранці Зумурруд веліла скликати всіх своїх військових,
вельмож та урядовців. А коли ті зібралися, оголосила своє
рішення:
— Я хочу виїхати на якийсь час до країни оцього чоловіка.
Оберіть собі намісника, котрий урядував би тут до мого повер­
нення.
— Слухаємо й коримося,— відповіли їй.
247

Потім Зумурруд зайнялася лаштуванням до подорожі. Взяла
з собою харчових припасів, грошей, подарунків, наповнені клейнодами шкатули. Усім цим були нав’ючені верблюди та мули.
І незабаром вона вирушила в дорогу разом з Алі Шаром.
їхали вони, аж поки не прибули до Алі Шарового міста.
Вдома він обдарував багатьох і роздав милостиню, витративши
на це великі кошти. І зажили вони щасливо серед людей. Зумур­
руд народила кількоро дітей; жили весь час без клопотів і турбот,
аж поки не прийшла до них Нищителька радощів та насолод,
Розлучниця дітей та батьків, жінок і чоловіків. Тож слава Вічносущому нині і на віки віків!

ДЖУБАЙР ІБН УМАЙР
ТА БУДУР

Володар правовірних Гарун ар-Рашід однієї ночі ніяк не міг
заснути. Довго перевертався з боку на бік у великому занепо­
коєнні, а коли це його зовсім виснажило, він звелів покликати
Масрура і сказав йому:
— Масруре, знайди-но мені когось такого, хто розважив би
мене у це безсоння.
— А чи не хотів би ти, володарю мій, вийти до палацового
саду і, навтішавшись його красою, дати серцю відраду, подиви­
тися на зірки, якими так гарно утикане небо, і на місяць поміж
ними, що задививсь у воду на свою блискучу вроду.
— Ні, Масруре, не прагне моя душа такого,— мовив халіф.
— О володарю мій, у твоєму палаці мешкає триста налож­
ниць, і кожна з н и х — в осібному покої. Накажи, щоб усі вони
розійшлися по своїх кімнатах, сам ходи й утішай свої очі їхньою
красою — всі ж бо вони мов троянди, умиті росою.
— О Масруре, цей палац мій, а невільниці — моя власність,
та не прагне моя душа такого.
— О володарю мгй, накажи вченим, мудрецям та поетам
прийти до тебе. І нехай вони провадять учені бесіди про світові
249

таємниці, читають касиди, розповідають усілякі пригоди та неби­
лиці.
— Не прагне моя душа такого,— відповів халіф.
— О володарю мій, звели покликати сюди молодиків, твоїх
товаришів, дотепників та блазнів, і нехай вони розважають тебе
всілякими витівками, веселими приповідками та викидають смішні
штуки — і враз уляжуться твої муки.
— Нічого такого не прагне душа моя, Масруре,— відповів
халіф.
— О володарю мій,— то накажи мені голову зрубати,—:
заволав Масрур.— Може, цим удасться тебе заспокоїти й безсон­
ня твоє прогнати.
Розсміявсь на цю мову ар-Рашід і сказав:
— Подивись, Масруре, котрий там з моїх співтрапезників
стоїть сьогодні біля дверей.
Масрур вийшов і, відразу ж повернувшись, сказав:
— Чуває сьогодні при дверях Алі ібн Мансур із Дамаска.
— Давай-но його сюди,— розпорядився халіф.
Масрур вийшов і привів того. А шейх, увійшовши, сказав:
— Мир тобі, о повелителю правовірних!
— Розкажи мені, сину Мансура,— сказав, відповівши на при­
вітання, халіф,— якусь із своїх пригод.
— Розповісти тобі, повелителю правовірних, щось таке, що
я бачив на власні очі, чи те, про що лише чув?— запитав
халіфа Алі ібн Мансур.
— Якщо ти сам був свідком якогось надзвичайного випад­
ку, то розкажи мені, бо почуте— це не те, що побачене на
власні очі.
— О володарю правовірних,— мовив Алі ібн Мансур,— зверни
до мене своє вухо й серце.
— Слухаю тебе, сину Мансура, своїм вухом, дивлюся на тебе
своїм оком і схиляю до тебе серце моє,— відповів халіф.
— Як відомо тобі, о володарю правовірних,— почав свою
розповідь Алі,— я маю щорічне жалування від Мухаммада ібн
Сулеймана аль-Гашімі, султана Басри. Отож, коли я одного
разу приїхав до нього, він саме збирався на полювання й лови.
Я привітав його, а він, поздоровивши мене, сказав:
— Сину Мансура, поїхали з нами на полювання!
— Саїде мій,— відповів я йому,— не здужаю я їхати верхи.
Отож помісти мене в будинку для гостей і припоручи опікуван­
ню твоєї челяді.
Він так і зробив, а сам подавсь на полювання. Мене ж було
прийнято з великими почестями і виявлено мені пошанування,
в усьому дотримано було чемності і частовано за звичаєм най­
вищої гостинності. А я подумав собі: «Ото диво Аллаха! Скільки
вже разів приїздив я з Багдада до Басри і знаю тут лише дорогу
з палацу до саду і з саду до палацу. Коли ще випаде мені краща,
. ніж зараз, можливість познайомитися з Басрою? Піду прогуляюсь
містом». Отож я убравсь якнайошатніше та пішов на гірогулян250

ку. А як тобі відомо, о велителю правовірних, у Басрі сімдесят
вулиць довжиною в сімдесят іракських фарсахів кожна. То я з а ­
блудився в цьому плетиві вулиць та завулків, і захотілося мені
Пити. Ішов я та йшов, о велителю правовірних, і зупинився
біля великих дверей з двома кільцями із жовтої міді, на две­
рі були опущені заслони з червоної парчі. Обабіч стояли кам’я ­
ні лави, а зверху — гратка з виноградними лозами, що оті­
няли ці двері. Я зупинився, розглядаючи це, і раптом почув
Жалібний голос, що видобувався з глибини смутного серця,
І глибокі зітхання, якими переривалось отаке наспівне декламу­
вання:
Неначе рана, ниє повсякчас д у ш а моя
П очер ез газель, щ о д а л е к о тепер звідсіля.
0 вітре З а р у д , який ж е сум навіяв ти мені!
Повій у дале кий край, д е мій дім і моя земля.
Зак инеш сп ерш у докір гордій, щоб зворушити її.
Як почне д о тебе сл ух схилять газеля,
З а к о х а н о г о в неї ст рад ника пригадай:
Н еначебто між іншим закидам и віддаля.
П ро мене т обто в бесіді їй натякни:
«Щ о це з твоїм р абом? Вбива його б ай ду ж іст ь твоя.
Нап евне й вини за ним ніякої нема,
1 не пліткує він ні про кого, та й не гуля».
Скаж и: «М абуть, потрібно йому назустріч піти,
Бо тільки близькість рани душ і зціля.
Та й справді він в т е б е закоханий , плаче, не спить».
Як згод иться, то матимем не в небі жур авля.
Якщ о ж вона залиш иться гнівна й надалі,
Скажи: «Н е зн а ю я його» — і йди мерщій звідтіля.

І я подумав: «Якщо та, котра так співає, ще й гарна, то
іона поєднує в собі вроду і красномовність з чудовим голосом».
Потім я, підійшовши до дверей, став поволі відслоняти завісу
Й побачив дівчину, гарну, мов місячна повня чотирнадцятої
Ночі: високі перса, наче гранати, а очі, ніби агати, вогнем
Горять, зрощені брови, ,рот — Сулейманова печать, ніжні вуста,
Мовби рум’янок, зуби — низка перлин, як сказав про неї поет
Один:
Хто вклав д о вуст коханої перлини,
В о л о гу вина і р ум’янок, що квітує?
І хто ж це їх зам кнув кораловим замком
Та д а в зорі твій блиск, щ о ранок віщує?
П иш ається кожен, хто т е б е побачить,
А щ о в ж е мовить про того, хто поцілує!

А іце один поет так сказав про неї:
О коралові вуста моєї коханої,
Не посміхайтесь ви над рубінами.
Я ж бо вас визнаю незрівнянними,
Т о ж не соромте ви їх св оїми кпинами.

251

Одне слсво, вона поєднувала в собі всі види красот і була
чарами для чоловіків і жінок. Той, хто її бачив, не міг надиви­
тися на її взоду. Була вона така, як говорить поет:
Коли вона приходить, серця всім крає,
А як відходить — горе всім безк р ає.
Д о сонця і д о місяця красою п о діб н а ,
Хоча й бл изька, і всіх д о себе прихиляє
Сам Едем в ії шатах виступає,
І повен місяць над коміром сяє.

Коли я дивився на дівчину крізь шпарину в заслоні, вона
раптом обернулася і, побачивши мене, сказала своїй покоївці:
— Піди подивись, хто там стоїть біля дверей.
Та підійшла до мене й сказала:
— Як тобі, старцю, не стидно за таку нескромність? Хіба
можуть бути в парі сивизна і безсоромність?
— Послухай мене, раба Б ож а,— мовив я їй,— щодо сивизни,
то ми знаємо про неї, що ж до безсоромності, то я її не при­
пускаюся.
— А чи може бути більша безсоромність,— обізвалась її
господиня,— як вторгатися в чужий дім і заглядати до чужого
гарему?
— О саїдо,— сказав я,— в мене є виправдання щодо цього.
— Яке ж то виправдання? — спитала вона.
— Я нетутешній,— сказав я,— і так захотів пити, що не міг
уже терпіти.
— Беремо до уваги твоє виправдання,— мовила дівчина і,
гукнувши свою служницю, сказала їй: — Лютфе, дай йому напи­
тися із золотого дзбанка.
І принесла мені невільниця наповнений водою, змішаною
з мускусом запашним, дзбан злоточервлений, оздоблений перлами
й самоцвітами і завинутий у шовк ясно-зелений.
Почав я пити, розтягуючи це розкошування і крадькома
поглядаючи на господиню, стояв я так довгенько. Потім віддав
дзбанок служниці. Але стояв і далі.
— Іди своєю дорогою, шейху,— обізвалася нарешті гос­
подиня.
— О саїдо,— сказав я,— опалили мене зараз думки про змі­
ни, спричинені часом, що відбуваються поволі і щоднини.
— Слушно мовиш,— відповіла вона,— справді час сповнений
див. Але що саме збудило в тобі роздуми?
— Думаю я зараз про господаря цього дому,— сказав я,—
що був моїм приятелем за життя.
— Як його звати? — спитала вона.
— Мухаммад ібн Алі,— відповів я,— золотар, посідав він
великий маєток, а чи залишив дітей?
— Так, залишилась після нього дочка на ім’я Будур,— відпо­
віла дівчина,— і вона успадкувала весь його маєток.
— Це, мабуть, ти його донька? — спитав я.
252

— Так,— відповіла вона й засміялася, а потім сказала: —
Довго ти, старче, говориш, ішов би вже своєю дорогою!
— Звичайно, мені вже треба йти,— погодивсь я,— але бачу,
що твоя врода никне від турбот. Розкажи мені про свій клопіт,
і, може, Аллах моїми руками надасть тобі поміч.
— О шейху,— промовила дівчина,— якщо ти вмієш берегти
таємниці, то я відкрию тобі свою біду. Скажи мені, хто ти,
аби я знала, можна тобі довіритися чи ні. Бо каже поет:
Таємн иці, хто порядний, розголошувать не буде,
А шляхетний і тим паче зберігає п всюди
У моїй душі секрет — як в будинку, від якого
З г у б л е н о ключі,— не взнають тайни люди

— Якщо ти хочеш знати, хто я,— звертаюсь до неї,— то
слухай. Я Алі ібн Мансур аль-Халії, співтрапезник повелителя
правовірних Гаруна ар-Рашіда.
Довідавшись, хто я, вона встала і промовила:
— Ласкаво просимо тебе, ібн Мансуре. Тепер я розповім тобі
про себе й довірю тобі мою таємницю: я закохана й розлучена
з моїм коханим.
— О саїдо,— сказав я їй,— ти ж прекрасна і можеш любити
тільки такого, як сама. То в кого ти закохана?
— Я люблю Джубайра ібн Умайра аш-Шайбані, еміра пле­
мені Шайбан,— відповіла дівчина і описала мені молодика,
вродливішого за якого, на її думку, в Басрі не було.
— О саїдо, дійшло до побачень між вами чи тільки до обміну
листами? — запитав я.
— Так, ми зустрічалися,— відповіла дівчина,— але він лише
на словах, а не серцем і душею, кохав мене, бо не дотримав
слова і присягу зламав.
— А яка була, о саїдо, причина вашої розлуки?
— Причина була така,— відповіла дівчина.— Сиджу я собі
одного дня, а оця служниця розчісувала мені волосся. Закінчивши
чесати, вона заплела його в коси і, захоплена моєю красою
та принадністю, поцілувала мене в щоку. Саме в ту хвилину
зненацька зайшов він і, побачивши, що дівчина поцілувала мене
и щоку, розгнівався і постановив залишити мене назавжди,
не сказавши мені нічого, лише продекламував:
Я к щ о мене д р у ж и н а зр а д и ть — кину я її:
В самотині д уш ев на рана за ж и в а є .
Не буде зл агоди в х и мер н ого п о д р у ж ж я ,
Як одне чогось б а ж а є , щ о д р угом у з а в а ж а є

І відколи він, одвернувшись, залишив мене, від нього, ібн Манеуре, неіуає ні слуху ні духу.
— І що ж ти збираєшся робити? — спитав я.
— Хсчу передати йому листа через тебе,— сказала вона.—
Як принесеш відповідь, дістанеш п ’ятсот динарів, якщо ж не при­
несеш відповіді, то одержиш сто динарів за труд.
— Рсби, як знаєш,— сказав я.
253

— Слухаю й корюся,— відповіла й покликала одну із своїх
невільниць.
— Принеси мені папір і каламар,— сказала невільниці.
А коли вона перед своєю господинею те поклала, дівчина
взяла перо й такого написала вірша:
Коханий, н ев ж е злість в тобі осел ил ася ?
Щ о в ж е й добрози чливість щ е з л а і приязнь твоя?
Чому ти мене відцурався й зо став ив саму?
Змінився ти д о невпізнання, помітила я.
Дій ш л и десь д о тебе, напевне, і брехні, й плітки.
Т а ж відаєш д о б р е — обмовник з а в ж д и прибавля.
То н а щ о ж з в а ж а є ш тоді на огуду лиху?
Ти ж зн ав мене д о б р е — зб л изь ка, а не звіддаля!
П р о ш у тебе л ю б и й ,— ск аж и, щ о тобі донесли:
Брехун гудить друзів, і д у ш у бр ехн я розтравля.
Мож ли во, по діб н е комусь щось і я говорила,
Трапляється — різнеє зн ачать ті самі Слова,
Хоч би вони і від сам ого А л лах а ішли.
І в Торі он ж е перекручення лю дсь ке бува.
Н ем а л о у світі натворено ф альш і й брехні,
Вони ж колись і порізнили Ю суф а та Якова.
Мені і тобі, та іще й ог удникам різним
С у д праведний Б о ж и й — брехня на нім не виграва.

Потім дівчина законвертувала листа й дала його мені. Взяв
я його й подався до господи Джубайра ібн Умайра аш-Шайбані. Але довідавшись, що той поїхав на полювання, я присів
біля брами, чекаючи на нього. І коли я там сидів, Джубайр
повернувся раптом з полювання. Як побачив я його на коні,
0 володарю правовірних, то зачарувала мене його краса. Він же,
розгледівшись і побачивши мене, спішився, п і д і й ш о в до мене,
обійняв і привітався. І мені здалося, що я обіймаю весь світ
1 все, що є на ньому. Потім він ввів мене до будинку, посадовив
на своєму ложі і звелів подати частування. Внесли стіл із хорасанського дерева хулянди, із золотими ніжками, заставлений
усілякими стравами, м’ясивом, вареним і смаженим, та іншою
всячиною. Сівши за стіл, я став уважно розглядати його і побачив
виписані на ньому ось ці вірші:
П іди з ж у ра в л ям и у табір мисок і печені
У котрій і вепр є, і заєць, і олень перістий.
Поплач н а д куріпками так, як я Плачу отут
Н а д тим, що зар у ба н і півень та його невіста.
Болить в мене серце, коли з а у в а ж у я рибок
На свіжій перепічці з прісного тіста!
О, це королівськая учта! Яка ж бо то розкіш - Вмочаючи в оцет, салат і петрушечку їсти.
А б о ж в молоці рис, куди засягають
Рук ам и по самі браслети барвисті.
1 Ц е й вірш — пародія на класичні арабські касиди.

254

А л л а х д л я нас д обрий. Тобі як пороблено,
Терпи, він-бо виж ен е з тебе ті сили нечисті.

Потім Джубайр ібн Умайр сказав:
— Призволяйся тим, що Бог послав, і втіш нас, споживши
нашого хліба-солі й наївшись уволю.
— Клянусь Аллахом, я не з ’їм ані шматочка з твоїх потрав,
допоки ти не вволиш мого прохання!
— А яке ж то прохання? — спитав господар.
І я подав йому листа. Прочитавщи листа і зрозумівши, що
н ньому, він подер його на клапті й кинув на підлогу.
— О ібн Мансуре, я виконаю будь-яке твоє прохання, крім
нього, що стосується тієї, котра написала привезений тобою
ііист. Бо на нього немає в мене відповіді!
Тоді я, розгніваний, устав, намірившись піти звідси, одначе
НІН учепився за полу моїх шат і заговорив із пристрастю:
— Ібн Мансуре, я можу повторити те, що вона тобі сказала,
ноч і не був тоді з вами!
— То що ж вона мені сказала? — запитав я.
*— Хіба та, котра писала цей лист,— мовив він,— не сказала
шбі: «Якщо прииесеш від нього відповідь, я дам тобі п’ятсот
динарів, а не принесеш — дістанеш сто динарів за труди»?
— Так було! — відповів я.
— Залишся на сьогодні в мене,— попросив господар,— їж,
кий, веселися, і нехай тобі буде в мене приємно. А понад те діста­
неш п’ятсот динарів.
Отож я залишився в нього, їв, пив, веселився, було мені тут
приємно, я розмовляв з господарем і спитав його:
— Саїде мій, чи немає в твоєму домі музики?
— Від певного часу п’ють у мене без музики,— відповів
1ІІІІ.

Але потім покликав одну із своїх невільниць.
— Ш аджарат ад-Дурр! — гукнув він.
Невільниця озвалася зі своєї кімнати й незабаром зайшла
і(і нас із лютнею індійського виробу в шовковій торбині. При• Іда, поклала лютню на коліна і пройшлася по ній на двад­
цять один лад. І стала співати, пробігаючи пальцями по грифу
♦УДН й назад.
Не^ відрізни д о р о г у рівну від крутої
Той, хто в житті зб очив з і шляху любові.
Р о зл у к і зустрічей не р о зр ізн я є той,
Хто сп о ж и в а в коханні пряники медові.
Р а ніш я кепкував з л ю б о в і, врешті са м
Ізвідав ї ї терня й чари пречудові.
І випив, уклонившись в л а д а р ц і й рабові,
Гіркую ч ар у і з а вустоньк а, й з а брови.
З коханою не р аз щ а с л и в о бавив час,
Припавши ласо, губи пив її цукрові.
Такі малі були для нас л ю б овн і ночі,
Щ о прихопили і години світанкові.

255

Д ом ігсь розлуки нашої лихий т ал а н ,
Щ о за в ш е проти нас ст оїть напоготові
Так присудила доля , хто її оскаржить?
Хто їй наваж иться перечити, панове^

Коли невільниця кінчила співати, її володар скрикнув і впав
непритомний, а вона накинулась на мене з докорами:
— \ побий тебе, старче, нечиста сила! Вже віддавна ми
трапезуємо без музики, боючись, що на господаря нашого найде
оця неміч. Іди тепер до тієї он кімнати й переспи в ній.
Почвалав отож я до покою, який вказала мені невільниця,
і проспав там до ранку. А вранці прийшов до мене невільник
і приніс мені в торбинці п’ятсот динарів.
— Оце те, що обіцяв тобі мій господар. Але не повертайся
вже до тієї дівчини, яка тебе прислала, нехай буде так, ніби
ти взагалі нічого не знаєш про цю справу.
— Слухаю й корюся,— відповів я, узяв торбинку й попросту­
вав собі своєю дорогою.
Одначе мені не давала спокою думка про те, що та дівчина
чекає на мене з учорашнього дня. «Їй-Богу, треба повернутись
до неї,— міркував я собі,— й розповісти про все, що трапилося.
Якщо ж я не повернуся до неї, то вона може проклясти мене
й усіх, що походять з мого краю». Отож я подавсь до неї й застав
її біля вхідних дверей. Вона чекала на мене. Побачивши мене,
гукнула:
— О ібн Мансуре, ти, я бачу, не залагодив моєї справи!
— А звідки ти знаєш? — спитав я.
— Здогадалась, ібн Мансуре, як і про те, що, коли ти віддав
йому листа, він порвав його й кинув на землю, а тобі сказав:
«Ібн Мансуре, я виконаю будь-яке твоє прохання, окрім одного,
що стосується тієї, котра писала цього листа. Бо я не маю відпо­
віді для неї!» Тоді ти встав, розгніваний, збираючись піти геть,
але він учепився тобі в полу й сказав: «Залишся в мене, ти ж бо
мій гість. їж, пий, веселись і втішайся, а поза тим одержиш
іще п’ятсот динарів». І ти залишився в нього, частувався, весе­
лився, розмовляв з господарем. Потім заспівала невільниця,
і він упав непритомний.
Отож, володарю правовірних, запитав я її:
— Чи не була ти там з нами?
— Хіба ти, ібн Мансуре, не чув слів поета:
В з ак ох ан ого серце сп равді очі має —
Побачить те, чого хтось інший видіть не з д о л а є

Та тільки, ібн Мансуре, дні й ночі не проходять понад спра­
вами, не змінюючи їх! — Затим вона звела очі до неба й промо­
вила: — О Боже мій, володарю й повелителю, так як ти вселив
у мене кохання до Джубайра ібн Умайра, всели і в нього кохання
до мене, зроби так, щоб кохання перейшло з мого до його серця.
Потім вона дала мені сто динарів за труди, і я пішов до сул­
тана Басри, який уже повернувся з полювання. Він теж належно
заплатив мені, і я повернувсь до Багдада.
256

Через рік я знову вирушав за тим самим у Басру, і султан,
як завжди, виплатив мені те, що належало. І коли я вже зібрався
повертатися до Багдада, пригадалась мені дівчина Будур, і я по­
думав: «Клянусь Аллахом, я обов’язково піду до неї й довідаюсь,
що далі сталося в неї з її коханим». Отож пішов до її господи
й завважив, що перед будинком підметено й покроплено, біля
брами стоять євнухи, слуги й невільники... «Може,— думаю,—
смуток переповнив серце дівчини, і вона померла, а тепер тут
мешкає якийсь емір?» Тоді я подавсь до садиби Джубайра
ібн Умайра аш-Шайбані. Побачив я там перед його будинком
розбиті кам’яні лави, і слуг не було біля дверей, як раніше.
«Мабуть, і він умер»,— подумав я. І, стоячи перед будинком
та заливаючись сльозами, оплакував я його хазяїна такими
словами:
П іш ов ти — і моя д у ш а вслід лине з а тобою,
Вернись і свято поверни, побудь зі мною
Гнітить мене пекельно твого до м у пустка;
Тремтять повіки, й око повниться сльозою
Ридаю чи, питаюсь біля твого дому:
Д е ж той, щ о о б д а р и в нас щ едрою рукою?
Твій приятель за л иш ив нас н а за в ж д и в самоті.
Всі р ад ощ і та втіхи спливли в ж е з а водою.
С п о д о б мене, о Б о ж е, стрітися з ним знову.
Храни його, що вславлений і добрістю , й красою.

І коли я оплакував господаря цього дому, о володарю право­
вірних, вискочив з нього чорний раб і заволав до мене:
— О старче, замовкни, хай би твоя мати втратила тебе!
Чого це ти оплакуєш дім такими віршами?
— Я був у ньому, коли він належав моєму приятелеві,—
сказав я.
— А як його звати? — запитав раб.
— Джубайр ібн Умайр аш-Шайбані,— відповів я.
— А що ж із ним мало трапитися? — здивувався раб.—
Таж він, слава Аллаху, живий, здоровий, у гараздах і багат­
стві. Та тільки зайшов йому в голову дур — оце шалене кохання
до дівчини на ймення Будур. Дуж е він перейнявся цією любов’ю,
і вона його задавила — з великого смутку та розпачу лежить
мін на землі, наче каменю брила. Коли голодний, то не каже:
<Дайте мені їсти», а коли спраглий, то не просить: «Дайте мені
иити».
— Чи міг би я навідатися до нього? — запитав я.
— Саїде мій, волієш ти побачитися з чоловіком, який має
розум, чи з тим, котрий його не має? — сказав раб.
— Я мушу відвідати його в будь-якому стані! — відказав я.
Тоді невільник пішов до помешкання, аби спитатися дозволу,
і незабаром повернувся, сказавши, що я можу ввійти. Застав
я Джубайра на підлозі, де він леж ав, наче камінь. Не розумів
Ч

І 21

2d 7

ні мови, ні знаків. Я промовив до нього, але він не обізвався.
Потім сдин з його домочадців сказав мені:
— Саїде мій, якщо знаєш напам’ять який-небудь вірш,
прокажи його йому піднесеним голосом. Під впливом цього він
отямиться і буде розмовляти з тобою.
Тоді я продекламував ось цього вірила:
З а б у в ти в ж е д а в н о #Будур чи іде її кохаєш,
Не спиш у тьмі ночей, плекаючи .любов свою?
Якщ о гіркими ги слізьми іде плачеш день і ніч,
То, любий, знай, що ти навік оселиш ся в раю

На це декламування Джубайр обізвавсь до мене, розплю­
щивши очі:
— Вітаю тебе, ібн Мансуре. Ось так іграшка обернулась
на поважну справу!
— Чи можу я тобі чимось прислужитися, саїде мій? — запи­
тав я.
— Так, я хочу написати до неї листа,— відповів він,— і пере­
дати його їй через тебе. Як принесеш від неї відповідь, то
одержиш сто динарів за труд.
— Роби, як тобі треба! — сказав я.
Тоді він, гукнувши одну із своїх невільниць, звелів їй:
— Принеси мені каламар і перо.
Коли невільниця принесла, він написав ось цього вірша:
В в а ж а й , кохана, л ихо лю теє мене спіткало,
Вби в а є розум і сн агу в мені любові ж а л о
За ск о чил о мене зненацька рвійнеє кохання
І від д а л о недугам та ст р а ж д а н н ю на поталу.
Р аніш я нехтував свого кохання силу,
В в а ж а в — то ніби за ба в к а , як опахало
Коли ж у море пристрасті пірнув я,
Ст ав співчувати тим, в котрих вона снагу за б р а л а
Як маєш ж а л ь - даруй кохання, хочеш вбити Я не спущу перед твоїм мечем за бр а л а.

Потім Джубайр вручив мені запечатаного листа, і я пішов
з ним до господи саїди Будур. Там відхилив потихеньку запону
на дверях і побачив десять невільниць, високогрудих дів, мов
місячна повня. Саїда Будур сиділа між них, і радісний усміх
променився на її обличчі, такому гарному, неначе місяць серед
зір або ж сонце на небі безхмарному. На ній не було жодного
знаку страждання чи хоч би найменшого недомагання. І коли
я, здивований цим, дивився на неї, вона кинула оком у мою
сторону й побачила мене коло дверей:
— О, вітаю й поздоровляю тебе, ібн Мансуре! — вигукнула
вона.— Заходь!
Я увійшов, привітався і вручив їй листа. А коли вона про­
читала його і зрозуміла, що там написано, розсміялася й про­
мовила:
— Ібн Мансуре, таки не збрехав поет, який сказав:
258

Л ю б о в д о т еб е з б е р е ж у я вірно д о кінця,
Чекатиму листів твоїх чи посланця

Отож я напишу відповідь, ібн Мансуре,— мовила вона,—
аби він дав тобі те, ідо обіцяв.
— Нехай же Аллах обдарує тебе добром,— відповів я.
Тоді вона гукнула одну зі своїх невільниць і сказала їй:
— Принеси мені каламар і папір.
А коли те було принесене, дівчина написала Джубайрові
ці вірші:
Чому обі і її пні я не зламала, а ги ірадив?
Ти ж зн ав що я ні в чім не винна, і образив
Ти перший відійшов, мені завдавш и болю,
Ти, віроломний, на розлуку нас наразив
В пустелі пам’ятала я обітницю свою,
Ніяк не сп одіваючись, що зр а д и ш ти одразу.
Але, побачивши й почувши прикрі речі,
Не м о ж у я перенести душев ної урази
Не б у д у більше упадат и за тобою,
Бо підступом у д у ш у ти мені за л а зи в
Геть викину я з голови твій о б р а з і подобу,
Та й не з г а д а ю в ж е тебе, зр адли в ого, ні разу.

І я сказав їй:
— О саїдо моя, мало йому вже бракує до смерті! Не вистачало
йому ще тільки прочитати це послання!
Сказавши це, я подер листа і мовив їй:
— Напиши інші вірші!
— Слухаю й корюся! — мовила вона й написала ось такі
рядки:
Я стала міцно спать, почувши все про вас,
Геть з думки щез отой, щ о досі д у ш у тряс.
З а б у л а легко вас і з д о б у л а я спокій,
Б езсоння зникло з вій навік, минувся сказ
Р о злук а й віддал ь — то ніяка не гіркота,
С о л одк е ст а л о все вдалечині від вас.
Н е н а в и д ж у того, хто лиш про вас зг а д а є,
І прикрощі йому чиню я р аз у раз.
З а б у л а вас я частками єств а свого,
Хай зн а пліткар, щ о вас з а б у л а я ураз.

— О саїдо моя! — заблагав я.— Клянусь Аллахом, якщо він
прочитає ці вірші, душа його розстанеться з тілом.
— Ібн Мансуре,— запитала вона мене,— невже його при­
страсть так розгорілася, що ти говориш мені таке?
— Якби я сказав більше,— відповів я,— то й це було б
правда! Але, вважай, вибачення — цнота шляхетних.
Коли вона почула мої слова, її очі наповнилися слізьми,
і вона написала йому короткого листа (клянусь Аллахом, воло­
дарю вірних, у твоєму дивані немає нікого, хто вмів би писати
гак гарно, як вона), а в тому листі були оці вірші:
259

Та доки ще тривати буд ут ь дорікан ня?
Клянуся, вдовольнив ти заздр и х домагання
А мож е, є й моя невільная провина?
Ск ажи , коханий, з г о д н а я на покаяння
Пок лала б я тебе у с е б е на повіках
За м іст о сн у на цілу ніч, аж д о світання
Пила я не розб авлен ий любові трунок,
То нащ о ж ти ганьби ш сп’янілу від кохання?

Написавши листа, дівчина запечатала його і вручила мені,
а я сказав їй:
— О саїдо моя, втамовують спрагу й виліковують людей
такі листи, як оцей!
Потім я взяв цього листа й пішов, але вона гукнула, повер­
таючи мене знадвору, і сказала:
— Ібн Мансуре, скажи йому: «Сьогодні ввечері вона прийде
до тебе в гості».
Я дуже зрадів і відніс листа до Джубайра ібн Умайра. Ввій­
шовши до нього, побачив, що він сидить, встромивши очі
у двері й чекаючи відповіді. Коли ж я передав йому листа, він
розконвертував його, прочитав і, збагнувши його зміст, го­
лосно скрикнув і знепритомнів. Прийшовши до свідомості, він
запитав:
— Ібн Мансуре, чи вона писала цей лист власною рукою,
торкаючись його кінчиками своїх пальців?
— О саїде мій,— відповів я,— таж не ногами пишуть люди
листи!
І заприсягаюсь Аллахом, о володарю правовірних, ще не скін­
чили ми нашої розмови, як почули в передсінку дзенькіт браслетів
на її ногах, і вона ввійшла. Побачивши її, Джубайр зірвався
на ноги, ніби недуги ніколи й не торкались його, і обійняв її так,
як лям обіймає аліф. І відійшла од нього неміч, яка перед цим
міцно трималась його. Потім він сів, але вона не вчинила того,
і я спитав її:
— Чому ти, саїдо моя, не сідаєш?
— Ібн Мансуре, я сяду лише за однієї обставини, про яку
ми домовилися.
— А яка ж то обставина? — запитав я.
— Закохані нікому не відкривають своїх таємниць,— відповіла
дівчина і, приклавши свої уста до вуха Джубайра, тихенько
сказала йому щось.
— Слухаю й корюся! — заволав він у відповідь.
Потім Джубайр устав, шепнув щось одному із своїх невільни­
ків, і той одразу ж зник. Згодом він повезнувся разом з кадієм
і свідками. Тоді Джубайр приніс торбу, з якій було сто тисяч
динаріві, і сказав:
— О каді, поєднай у шлюбі мене з цією дівчиною за таким-то
віном.
260

І каді звернувсь до дівчини:
— Скажи: «Я згоджуюсь на це».
— Я згодна,— мовила вона.
І вони були об’єднані подружніми узами. Потім дівчина розв’я ­
зала торбу й, зачерпнувши з неї повну жменю динарів, нагоро­
дила ними каді й свідків, а торбу з рештою грошей повернула
чоловікові.
Каді і свідки пішли, а я залишився з молодими. Раділи ми
й веселились аж за північ. Тоді я подумав собі: «Це ж пара
закоханих, які так довго були в розлуці. Пора мені вже залишити
їх і йти спати кудись подалі від них». Отож я підвівся, а вона
вхопилася за полу моєї шати й сказала:
— Що це ти собі умислив?
— Те-то й те-то,— відповів я.
— Сідай ось тут,— відповіла вона,— як захочемо, щоб ти вже
йшов, то відпустимо тебе.
І я просидів з ними до світанку. Тоді Будур сказала:
— Іди он до тієї кімнати, там приготовлено постіль, і буде
вона місцем твого відпочинку.
Я пішов туди і проспав там до ранку. А коли прокинувся,
до мене прийшов невільник з мискою та дзбаном. Після того,
як я сотворив омовіння і вранішню молитву, з домашньої лазні
вийшли Джубайр і його кохана, витираючи мокре волосся. При­
вітавши їх та побажавши їм добра й щастя в подружньому
житті, сказав Джубайрові:
— Те, що починається з умови, кінчається згодою.
— Правду мовиш,— відповів він.— І належить вшанувати
тебе подарунком.
Потім він гукнув свого скарбника і звелів йому:
—- Принеси мені три тисячі динарів.
Коли було принесено торбинку з трьома тисячами динарів,
Джубайр сказав мені:
— Прийми це від нас.
— Не прийму,— сказав я,— допоки не скажеш мені, як ді­
йшло до того, що її кохання перейшло до тебе по такій тривалій
розлуці.
— Слухаю й корюся! — промовив він.— Трапилося ось що.
На свято Нового року, коли люди виходять з дому, сідають
у човни і пливуть по річці, поплив і я зі своїми приятелями
і раптом побачив човен, в якому сиділо десятеро дівчат, мов
місячна повня, а посеред них — саїда Будур з лютнею. Заграла
нона на всі одинадцять ладів, а потім перший тон взяла і проспі­
вала на оці слова:
П о л у м ’я зимн іше за ж а р його се р ц я ,
С ер ц е ж теє — най твер діш ий кремінь нагада.
Справді, люди д обр і, дивний він якийсь*
С ер ц е в нього, наче камінь, тіло ж — як вода

261

Гукнув я годі до н е ї:
- Говтори ЦЮ пісеньку!
Але вона не захотіла. Тоді я сказав веслярам, щоб вони
закидали її чимось— і посипалися на неї помаранчі. Я аж
злякався, що потоне човен, у якому вона сиділа. Попливла вона
далі, й оце спричинилось до того, що кохання з її серця перейшло
до мого.
Тоді я побажав їм щастя в їхньому подружньому житті,
взяв капшука з тим, що в ньому було, й повернувсь до Багдада.
Повеселішав халіф — минулися його безсоння та досада.

НЕВІЛЬНИЦІ РІЗНИХ КОЛЬОРІВ

Розповідають також, ідо повелитель правовірних аль-Мамун
скликав одного разу до себе в палац значних вельмож державних,
а також віршотворців та своїх співтрапезників. Серед них був
його приятель на ім’я Мухаммад аль-Басрі. І до нього звернувся
халіф:
— Хочу я, Мухаммаде, аби ти розповів мені зараз щось
таке, чого я ще не чув.
— О повелителю правовірних, бажаєш ти, щоб я розповів
тобі про те, що чув на власні вуха,— запитав Мухаммад,— чи
про якусь подію, яку бачив на власні очі?
— Розкажи мені, Мухаммаде, про щось найцікавіше і найдивовижніше,— сказав аль-Мамун.
— Так от послухай, повелителю правовірних,— почав свою
розповідь Мухаммад аль-Басрі.— Жив колись у Йемені один
чоловік із заможних людей. І трапилося йому якось побувати
в Багдаді, і він так уподобав собі це місто, його побут, що
перебрався туди разом зі своєю родиною та скарбом. І мав
цей чоловік шість невільниць, подібних до повні: одна була
біла, друга — брунатна, третя — опасиста, четверта — худорля­
ва, п’ята — жовта, а шоста — чорна. Були вони гарні обличчям,
263

досконало освічені, вміли співати і грати на музичних інстру­
ментах.
І ось одного разу цей чоловік покликав до себе своїх невіль­
ниць, звелів принести наїдків, напоїв, і почали вони частува­
тися, зазавлятися. Потім господар налив келих і підняв його,
звертаючись до білої невільниці:
— О красуне, що маєш лице, мов на небі світило нічне,
скажи щось гарне і розваж мене!
Невільниця взяла лютню, підтягла струни й видобула з них
кілька тонів, і завирувала вся оселя від гучання того чарівного,
а потім стала наспівувати, приграваючи на лютні, вірша такого:
Все сниться коханий — мій любий, найкращий,
Вкарбований в серце глибоко-глибоко.
Його як з г а д а ю — са м а стаю серцем,
Й о го як побачу — сам а стаю оком.
Хтось каже: за б у д еш ! О ні, не забуду!
Кохання — то річка з бурхливим потоком.
О геть, пліткарі злоязикі, лукаві!
3 любові сміятись — це надто жорстоко*

Розрадувався господар, вихилив келих і пустив його далі
по колу між невільницями. Потім знову налив і, скинувши рукою
з келихом в сторону брунатної невільниці, промовив до неї:
— О світло смолоскипа і віддиху запашний, дай нам втіши­
тися твоїм гарним голосом, який чарує кожного, хто його слуха!
Тільки-но дівчина взяла лютню і струни торкнула — всіх^
присутніх відразу несказанна радість огорнула. Прихиливши
до себе їхні серця ще сильніше, вона стала наспівувати такий
вірш:
Клянусь, я іншої не полю блю ніколи,
Не з р а д ж у я тебе, бо св ят о ти для мене.
О місяцю ясний, красою оповитий,
Вс е найвродливіше йде під твої зн амен а
Н айкращ ий з найніжніших обранців Аллаха,
Нехай ж е славиться в віках ім’я його с в я щ е н н е 1

Вельми втішений господар узяв келих і, випивши його нахиль­
цем, почастував дівчат. Потім знову налив і, піднявши чару,
кивнув розповнілій невільниці, сказавши, щоб вона проспівала
щось по-своєму. Так вона лютню взяла і, виявляючи приховану
в цьому інструменті силу могутню, завела:
Нехай би весь великий світ на мене рушив із війною,- Д а р м а , аби лиш ти простив і ми зустрілися з т о бо ю
П ер ед красою рідних рис мені ба й дуж і всі царі,—
Аби лиш бачити т ебе і був н а з а в ш е ти зі мною.
Із благ найвищих на землі найбільшим е твоя любов,
Бо ж тільки ти вінець краси, й у всесвіт ся єш ти красою

Дуже втішився господар і цією піснею, випив вина й при­
гостив невільниць, потім знову наповнив келих і, скинувши ним
перед худорлявою дівчиною, мовив їй:
264

— О гуріє райського саду, що володієш повабом, ясному
місяцю рівним, потіш нас голосом своїм чарівним!
Невільниця взяла лютню, струни наладнала і наспівно, під
музику, вірша такого проказала:
На Бога, мій милий, му т о ж ти накоїв^
Покинув мене, мені муки за в д а в
У зявся б суддя нас судити з тобою - М ен е б пощадив він, тебе б він скартав

Розвеселився господар, вихилив вино, дав випити невільницям
і знову налив келих, підняв його і, зробивши знак жовтій дівчині,
сказав їй:
— О денне світило небесне, що розпалює почуття мої, дай-но
нам послухати твої вірші!
Вона взяла лютню, прегарно заграла на ній і виповіла слова,
що збуджують в серці буревій:
Коханий мій!.. Коди п р иходж у я д о нього,
П р они зу є мене очей своїх мечами.
Хоч часточку боргів хай стягне Бог із нього
З а те, що він отак поводиться з жінками.
Щ о р а зу , як ск а ж у с о б і ’ « З а б у д ь про нього’» —
Д у ш а моя горигь шаленими вогнями
Б а га т о є людей, та лиш його ж а д а ю ,
І д оля зл а мене цупкими гне руками

Втішений господар випив і почастував невільниць, а потім
знову налив собі й, скинувши рукою з чарою до чорношкірої
дівчини, сказав їй:
— О зінице ока мого, в кого мова лагідна, немовби шовкова,
скажи нам хоч зо два слова!
Тоді взяла вона лютню, струни наладнала, вдарила по них
і на різних тонах заграла, а потім повернулась до першого
ладу й почала наспівувати — так ніжно та до ладу:
Ах, очі, сліз гірких не ж алу й те мені.
Л ю б о в ст руїла світ, зчорнила ночі й дні
Л ю б о в і я тепер ц ур аю сь, та дар м а —
І вороги мої р адію ть , навісні.
Висміюють вони троян ди щік твоїх —
Я зак о ха лась в них так щиро навесні.
У чарах бр и зк а л о п ’янке, дзвінке вино,
І чувся лютні клич, пісень слова хмільні
І от з ’явився Він — я за п а л а л а Ним,—
І світ весь засвітивсь, мов зорі та пісні.
Та раптом він пішов, настав розлуки час І мучусь я тепер в тя ж к ій самотині.
Л и ш и вся з г а д один п ро той трояндний квіт,—
О щоки молоді, яскраво-чарівні!
В молитві перед Н им упал а б, Б о ж е, я ,—
В с е перед Ним, од н и м , я сльози ллю рясн і’

265

Потому всі невільниці поцілували землю перед своїм воло­
дарем і сказали:
— Розсуди нас, господарю!
Подивився він на їхню вроду, чарівність та розмаїтість
барв і подякував Аллаху високому, воздаючи хвалу йому.
А потім сказав:
— Кожна з вас читала Коран, має гарне лице і повабний
стан, вміє співати на різні голоси, знає подвиги героїв славних,
старожитну історію та діла народів давніх. Тож нехай кожна
встане і покаже рукою на іншу, протилежної барви чи вигляду,
тобто біла — на брунатну, худорлява -- на повну, жовта - - на
чорну і ганить свою супротивницю, а потім та встане і зробить
те ж саме. І нехай це будуть докази із Святого Корану, з історії
та поезії, аби виявилися при цьому ваша освіченість, красно­
мовність і начитаність.
— Слухаємо й коримося, — відповіли невільниці.
Потім підвелася перша з них, біла, і, показуючи рукою на
чорну, сказала:
— Нещасна ти, чорна! Кажуть, що білизна мовила: «Моя
барва осяйна, я — найясніше світило, місячна повінь, від мого
чола йде сонячний промінь». Мов зоря ясна, постає ось у цьому
вірші моя врода сяйна.
Личко біле та гладеньке
скільки ніжності у нім!
Та вона ж - мов та перлина, іцо л еж и т ь на дні морськім*
Постат ь в неї, наче аліф - претоіпоня й струнка,
Е$ неї брови, наче нуни - а уста — неначе мім
Погляди її - - то стріли, дуги брів — то вірний лук,
Тільки стрілить - враз поцілить, не врятуєшся нічим!
Мирт, волошку та шипшину, ще й троянду за п а ш н у
В її з ’явленні я бач у - б езп о д ібн о чарівнім.
Так бува: чарівна гілка нас за хо п и ть у с а д у , Скільки ж то садів квітучих бачу в стані я твоїм!

Колір мій — мов свіжа квітка і сяюча зірка, мов світлий
день, і душа того, хто на мене дивиться, музикою повниться
пісень. І сказав колись Аллах Найвищий у своїй Святій Книзі
до свого пророка Муси — мир йому: «Поклади руку собі за
пазуху — виймеш її білою й неушкодженою». Повідав також
Аллах найвищий: «Ті, у котрих обличчя білі будуть, милосердя
Боже здобудуть і матимуть його вічно». Мій колір сонцем сяє,
він — чудо, краса, рівного якому немає, а чарівність мою безко­
нечну, привабливість, ласку сердечну прославив не один співець,
вони — принад усіх вінець. На такій, як я, гарно виглядає будьяке вбрання. У білизні багато достоїнств, он і сніг падає з неба
білим, і в книгах записано, що найкращий колір — білий. Усіх
мусульман увінчує білий тюрбан. Якби я стала називати всі
цноти біїлості, то цей перелік зайняв би багато часу. Те, що корот­
ке, але достатнє, ліпше від того, що довге, та недостатнє. Тому
почну зараз ганити тебе. Ти —чорна, маєш колір темноти, що
266

всіх лякає, сажі з кузні, ворони, котра закоханих розлучає.
Ось так сказав поет, вихваляючи білість і ганячи чорноту:
Цінуют ь перлину за білість - - у цім її еугь
За міх ж е вугілля й диргема т обі не дадуть
П рямую ть д о раю лиш білі обличчя
я чпаю
А чорні обличчя в ret ну вогнен ну f ряду гь.

Розповідається також у прадавніх переказах про найдостойніших людей, що Нух — мир йому! — заснув котрогось дня, а його
сини— Сем і Хам — сиділи у нього в узголов’ї. Раптом подув
вітер і, піднявши шати Нуна, оголив його. Глянув на нього
Хам і розсміявся, але не вкрив його. А Сем устав і зробив
це. Коли батько, прокинувшись, довідався, як поступили його
сини, то помолився за Сема, а Хама прокляв. Тоді обличчя
Сема зробилося біле, і від нього пішли благородні люди —
пророки, правовірні й царі. В той же час Хамове обличчя стало
чорне, і він пішов світ за очі, опинився аж в Ефіопії, і від
нього походять чорношкірі. Всі люди згодні з тим, що в них мало
розуму, а приповідка говорить: «Не знайдеш розумного серед
чорних».
Тоді господар сказав:
— Сідай, годі, ти вже перебрала!
Потім він кивнув чорній невільниці. Та встала й, показуючи
рукою на білу, мовила:
— Хіба ти не знаєш, що в Корані, який об'явився Пророкові,
посланцеві Аллаха, записані такі слова Всевишнього: «Клянуся
ніччю, котра все покриває, і днем, який все блиском роз'ясняє»?
Якби ніч не була краща, він не присягався б нею і не поставив
би її поперед дня. І згодні щодо цього мудрі й прозорливі
люди. Хіба ти не знаєш, що чорнота є оздобою молодості,
а як надходить сивина, тоді ніщо не милує вже нас, бо наближа­
ється страшної смерті час? І якби чорнота не була найкраща
за все, то не взяв би її Аллах у своє око й серце. Послухайте
тепер оце:
Д о см аглолицих моє серце пригіада!
В них сяйво юності й поіуга молода
А білість у би в а мене, мов сав ан,
Як си визн а, з якої старість прогл яда

А ось слова іншого:
Смаглявко, с е р ц е щастям н а п о ї ’
Не у білявці почуття мої
Вуста багряні — світяться смагляво,
А мертво-біло світять лишаї.

І ще іншого:
Хай чорнява вона, а л е вчинки у неї пресвітлі,
Вся вона — ніби зорі, у ч ор ному небі розквітлі.
Не дивуйся , як я з б о ж е в о л і ю раптом з кохання:
Неміч чорна у безум всякчас переходить на світі.
Колір мій — чорнота, в цьому кольорі стільки принади:
Виділяється на чорній палітрі і місяць в зеніті

267

А поза тим, чи може бути для зустрічей закоханих час,
кращий за ніч? Досить з тебе цієї переваги та користі. Що ж ліпше
захистить коханців від сторонніх очей, як не чорнота ночей.
І як бояться вони ясності ранку, яка може викрити їх? Чимало
достоїнств має чорнота, краса її найдосконаліша, багато сердець
потрапляє в її приємні тенета. Що може бути кращого за слов;
поета:
Ввечері йду я д о неї - - тінь моя в мороці тане,
А повертаюсь — все світу викриє сяй во світанне

А ось іще слова іншого:
Скільки у щасті ночей провели ми з коханим,
Скільки л ю бил ис я під покривалом тьмотканим!
Та розп ром інився ранок
я т яжко зітхнула*
«М а ї перебив нам кохання світанням н еж дан им »

І слова іншого:
Прийшов він д о мене у мороці грізно-тремкому,
І квапився д у ж е , схвильований чимось украй.
Упала я ницьма на зем лю в екстазі святому,
П оділ по землі поволікся, упав — і нехай*
Л ю би л и сь ми палко і ревно, владиці нічному
Молилися в сяєві: «М іся цю, не утікай'»
Щ о було між нами — про те не ск а ж у я нікому.
Не думай погано й мене ні про що не питай.

І ще іншого:
Ніч — найліпший час для кохання, подалі від лиха
Сонце удень підгляда, темнота - сторожиха.

І ще іншого:
Мені не д о вподоби білі гіишнотілі,
З а т е я милую смаглявих тонкостанних дів.
На перегонах мчу я на коні гінкому,
А інші на товстоногих всілися слонів.

А ось слова ще іншого поета:
Коханий, були ми з т о б о ю
П ’янкою нічною пор ою.
Ми спали, обнявшись. А ж бачим:
Д е н ь сяє зорею ясн ою
« П р о д о в ж , Боже, ніч,— я ск азал а ,—
Хай побуде коханий зі мною».

Та якби я почала тут розповідати про всі переваги чорноти,
то довго б ти слухала цю розповідь. Тільки ж коротке, але
достатнє, краще за довге, та недостатнє. Що ж до тебе, біла, то
ти маєш колір зарази — лишаїв та прокази, а зближення з тобою
доводить до нещастя й сказу. З переказів нам відомо, що градом
і морозом у пеклі мучають злочинців. До цнот чорноти ще й те
віднести гоже, що вона має колір чорнила, яким записано слово
Боже. Якби не чорнота амбри й мускусу, то не було б пахощів
для царів, і про них би й не згадували. Скільки ж то підстав
268

для гордості має чорнота! Та щоб не балакати марно, прокажу
я вам вірша, в якому поет говорить про все це так гарно:
Щ о мускус дорогий — те кожен знає
Вагіно ж ніхто за цінність не вважає.
Більмо хоч біле, та не красить око,
А чорне око стрілами влучає.

Нарешті господар сказав невільниці:
— Сідай, цього вже досить!
Вона сіла, а він кивнув повній невільниці. Та встала, показала
рукою на худорляву й оголила свої ноги, кисті рук та живіт,
являючи його складки й округле заглиблення пупка. Потім
одягла таку тонку сорочку, що крізь неї просвічувало все її
тіло, і сказала:
— Хвала Аллахові, що створив мене такою, наділивши
гарною постаттю та прикрасивши повними формами і не додавши
нічого нікудишнього, зробив мене подібною до крони дерева
пишного, примножив мою привабливість і красу. Хвалу я йому
за те возношу і за те, чим Він обдарував мене і звеличив,
згадавши у своїй прекрасній Книзі. Сказав-бо в ній Всевишній:
«І привів товстого тільця». Зробив мене подібною до саду, де
повно персиків та винограду. Жителі міст воліють радше птахів
товстих і немалих, аніж худих та дрібних. І ні для кого то не
диво, що нащадкам Адамовим взагалі смакує жирне м’ясиво.
Скільки ж то достоїнств має товстість! Усіх, хто прагне любощів,
моє тіло притягує, мов магніт. Як добре сказав про це один піїт:
Караван в ж е знімається Путь нам відкрилась.
П о п рощ а й ся з д р у ж и н ою ; д е ж вона ділась?
А вона, мов та курочка, тлуста й весела,
Сокотіти в су сіда якраз за хо д и лась .

І ніколи не доводилось бачить мені, щоб хтось, прийшовши
до лавки різника, просив у нього пісного м’яса. А мудреці
кажуть: «Розкіш у трьох речах: їсти м’ясо, їздити верхи на
м’ясі і вводити м’ясо в м’ясо». А в тебе, худорлявої, як стара
карга, ноги ніби кочерги або немов горобині лапки. Ти — наче
гой хрест із дошки чи тіло паралітика. Немає в твоєму тілі
нічого, що веселило б душу, а твоя вдача й повадки іще
гірші. Ось що сказано про тебе в оцьому вірші:
Спаси мене, Б о ж е, не д а й , аби сталось зі мною
Щ о б з жінкою злігся, мов пальмове лико, с у х о ю ’
З івсю ди рогата й колюча — не сплю, а караюсь,
І о сь прокидаюсь з в а ж к о ю , мов пень, головою.

І господар сказав тій невільниці:
— Сідай, цього вистачить.
І вона сіла.
А господар кивнув до худорлявої, і та піднялась, мов гілка
вербова, чи стебло базиліка, або тростина бамбукова, і промо­
вила:
— Слава Аллаху, котрий створив мене, обдарувавши красою,
269

і зробив упрагненою метою кожного любовний зв ’язок зі мною.
Уподобив мене галузці, до котрої схиляються серця. Коли
я встаю — то скоренько, а якщо сідаю — то зграбненько. Я легка
в руках, у жартах, бавлюся веселенько. Не доводилося іце
мені бачити такого, котрий би, описуючи свою кохану, сказав:
«Гляньте, он моя .любонька, дебела, мов слон», або: «Моя мила —
як висока гора чи розлога степова могила». Але залюбки
скаже: «Моя кохана стрункостанна, і вся її постать філігранна».
Мені крихти поживи вистачає і краплина води спрагу втоляє.
Мої очі іскрометні, ігри легкі, жарти дотепні. Я гнучкіша за
гілку й легша в рухах за білку. Зближення зі мною — марення
спраглого жіночої вроди і розкіш шукаючого насолоди. Такі
завжди мають у чоловіків успіх, витка у мене постать і чарівний
усміх. Ніхто не має вроди, кращої моєї, ось як гарно сказав
хтось іро неї:
Твій стан - мов іая гілка весняна.
Моє кохання - доленька ясна
Х о д ж у , немов безтямний, за то б ою
Й л и х ог о ст ер еж у ся шпигуна

ГІо таких, як я, шаленіють коханці і не мають спокою ні
вдень, ні вночі, ні вранці. Якщо пригорне мене коханий, то
горнусь і я до нього, і якщо хоче прихилить мене до себе
чоловік, то і я схиляюся до нього, а не в протилежний бік.
Ти ж маєш грубе тіло, відлякуєш виразом товстелезного лику,
весь час їси і не наїдаєшся, ані малим, ані великим! І при
зближенні з коханцем ти чутимеш від нього лише сопіння та
зітхання, бо не знайде він дороги до задоволення бажання.
Твої широкі стегна і великий живіт, що все закриває собою,
не допустять, щоб твій коханець оволодів тобою. Що ж є у твоїй
череватості гарного й милого, у твоїй опасистості приємного чи
красивого? Товсте надається тільки на заріз, як тії вівці чи
воли, і немає в ньому нічого гідного похвали. Якщо хтось пожар­
тує з тобою, ти злостишся, ти похмура, а як заграє — ти понура.
Коли намагаєшся подобатися — хропеш, ідучи, сопеш. Ти тяжча
за гору й гірша за нещастя та бридку потвору. Немає в тобі
руху, жвавості, ані благословення, тільки те й робиш, що їси
та спиш. Коли виливаєшся — бризкаєш, а коли випорожнюєш­
ся — гримиш, наче надутий бурдюк чи потворний слон. А як ідеш
за потребою, то хочеш, щоб хтось тебе обмив і вискуб волосся,
а це вже — верх лінощів, неробство. Чи можете ви собі уявити
більше неподобство? Одне слово, немає в тобі ні благородства,
ні красоти. І цього вірша склав поет про таку, як ти:
Ой, вона ж огрядна, мов б у р д ю к, що від сечі надувсь!
В неї стегна масивні — н ен аче узбіччя гірські’
Коли на заході вона г о р д о в и їо c iy n at,
То на сході д але ко відлунюють кроки важкі

І господар сказав їй:
— Сідай, досить вже цього.
270

Дівчина сіла, а він кивнув жовтошкірій невільниці. Та встала,
уславила Всевишнього й подяку Йому склала. Вознесла молитву
за найліпше з-посеред його створінь, а потім рукою на брунатну
невільницю показала і таке сказала:
— Згадано про мене в Корані. Милосердний описав мій
колір і віддав йому перевагу перед іншими кольорами, сказавши
про мене у Ясній Книзі: «Жовта з ясним відтінком, вона збуджує
радість у тих, котрі її споглядають». Мій колір чудовий, врода
моя — вінець усіх красот, привабливість моя безконечна —
я втілення усіх чеснот. Колір-бо мій посідаюгь: динар, місяць,
зорі і яблука янтарно-прозорі. В моїм образі поєдналися всі
красоти, а колір шафрана перевершує всі інші — то барва, Богом
дана. Постать моя надзвичайна, а колір пречудовий. Схожа
я на цитрину, маю гладеньке тіло і високу ціну. Мій колір, як
сонце сяє, у цьому світі він вартість золота чистого посідає.
Багацько я для гордості маю причин! Про таку, як я, сказав
поет один:
Вися юе п ожовгь її, сонцю подібна,
Злотн е сяйво динара traca перед нею
Навіть диву ш аф ран а д о неї далеко,
Місяць зблід, полонений красою ціно

А тепер почну ганити тебе, брунатна! Твій колір — колір
буйвола. Хіба що за абищицю якусь будуть на базарі таку
купляти. На твій вигляд душі здригаються і йдуть мерщій у п’яти.
Коли якась річ має твій колір, її зневажають, а якщо його
набуває їжа, то вона отруєна, і її викидають. Твій колір нагадує
бридких рудих собак. Коричневість-- це барва заклопотаності
й смутку. Ніколи я не чула про брунатні квіти, перли, золото
чи самоцвіти. Коли ти йдеш у відхоже місто, твоя барва стає
гірша, а повертаєшся — ще бридкіша. Ти ані чорна, яку можна
було б пізнати, ані білаа, про яку можна б щось написати.
Немає в тобі ніяких гарних прикмет. Це ж про тебе мовив поет:
У неї обличчя потьмарене, мовби зе м л я ,Ц е колір грязюки, яка налипає на ноги.
Ненароком п оіл я н еш на неї навіть зд а л я
І в серці озвуться давн і печалі й тривоги.

Сказав їй господар:
— Годі, вже вистачить цього.
Отож дівчина сіла. А господар дав знак брунатній невіль­
ниці. Була вона дуже зваблива — висока на зріст, вродлива,
краси осяйної, без вади будь-якої. Мала гладеньке тіло, виструнчену постать, важкі стегна, щоки рожеві, підведені сурмою очі,
і волосся, чорніше темної ночі. Красномовна вона була, і річ
такую повела:
— Хвала Аллахові, який не створив мене ні товстою, гідною
осміювання, ні худою й сухою, ані білою, наче проказа, ані жов­
тою, мов зараза, як тих, котрі в коханців ласки канючать і яких
кольки мучать, ані чорною, мов сажа, чи такою, ніби тебе дідько
дьогтем маже, а дав мені колір, улюблений тими, що мають розум.
271

Всі поеги хвалять смаглявих на різних мовах і віддають їхньому
кольору перевагу над усіма іншими. Брунатній барві багато
достоїнств Аллах дав, і як же влучно хтось сказав:
У юних см а гл яв ок чимало принад золотих,
В них чари кохання - предивна солодка отрута
Д о л а д н а м ова їхня, ще й очі іскряться у них
Еге ж , вони б навчили чарам Гарута

А ось слова іншого:
Верніть мені см аглявця, найкращий милий мій,
Він спис с а м а р і й с ь к и й має - довгий та міцний
Пушок єд в а б н и й у нього, а в очах - печаль
З д ола т и з м о ж е серце кожній от акий1

І слова іншого:
Чорна родим ка любчика — не д а є мені спати,
Місяця світла білість з д у ж а перемагати,
Та як біла плямка л я ж е на гарне обличчя —
Все воно ст ане потворне від бі лої цятки
Не від вина я п’янію — л юбов мене кличе
Й кучері, наче той хміль, щоб п’яною стати.
Всі ж б о цноти в нього од на одній заздрять,
Всім їм д у ж е хочеться пушок ьдвабний узяти.

І слова іншого:
Чому пушку на обличчі його, подібному
Д о списа темного, д уш а моя не воліє?
Бо ж красот вінець най вищий,— поет говорить,—
Як на лататті, на лілеї сл ід жучка темніє
Ах, закохані, буває, навіть честь втрачають
Від родимки тієї, що під оком тліє.
Як ж е встоять проти того, хто весь як родимка?
Геть від мене усі, хто цього не розуміє!

Постава моя струнка і стать гнучка. Мого кольору прагнуть
царі і люблять його всі — багаті й злидарі. Я повабна, постаттю
складна, маю гладеньке тіло, ціна моя висока, і мені під силу
будь-яке діло. Я маю сповна вроди, освіченості й красномовності.
Мій поцілунок палкий, дотеп вишуканий, а жарт легкий. А ти
подібна до мальви при брамі аль-Лук, уся жовта й жилава,
зігнута, мов лук. Бідна ти, горщок різника, окалина на міді,
на вигляд ти сова, а на смак плід дерева заккум! Серце захо­
диться тому, хто спить з тобою: поцілувать тебе він не в силі
і почувається неначе в могилі.
Нема для похвальби в тебе жодних підстав. Про таку, як
ти, поет сказав:
Хоч і не хвора вона, проте д у ж е ж овта,
Щемить мені серце при нашому зближ енні.
Сміх часом розб ира, як д у ш а не кається,
А все одно її цілую в приниженні

А коли дівчина закінчила читати вірш, господар сказав їй:
— Сідай, досить цього.
272

Потім він залагодив поміж ними згоду, вбрав їх у гарні
шати, надавав їм багатих дарів, а найбільше — каменів коштов­
них з усіх земель і морів. І не бачив я, о велителю правовірних,
нічого красивішого за тих гарних дів.
Тільки-но аль-Мамун прослухав цю розповідь Мухаммада
лль-Басрі, підійшов до нього й сказав розчулено:
-- О Мухаммаде, чи знаєш ти, де проживають ці невільниці
та їхній господар?! І чи можеш ти їх купити для нас у їхнього
володаря?
— О повелителю правовірних, дійшло до мене, що їхній госпо­
дар кохає їх, то він не переніс би розлуки з ними.
і аль-Мамун відказав йому на це:
— Візьми з собою для їхнього господаря по десять тисяч
динарів за кожну, разом шістдесят тисяч динарів, піди
з цима грошима до йєменця і купи в нього цих невільниць.
Отож узяв Мухаммад аль-Басрі від халіфа гроші й пішов.
Прибувши до власника тих невільниць, повідомив йому, що халіф
бажає купити їх у нього за таку ціну. І той погодився продати
дівчат, сповнюючи волю велителя правовірних, і відіслав їх йому.
Коли невільниці прибули до халіфа, він приготував для них
гарну світлицю і гостював у них. Вони подавали йому напої,
п він милувався їхньою вродою, чарівністю, їхніми розмаїтими
кольорами й провадив з ними бесіди, втішаючись їхньою чудовою
мовою. Але невдовзі їхній попередній господар, який продав
їх, не зміг перенести розлуки й надіслав листа до повелителя
правовірних аль-Мамуна, в якому бідкався на свою тугу за
невільницями. В цьому листі були такі вірші:
Привіт я посилаю шістьом прекрасним,
З якими се р ц е моє й д у ш а відлетіли
У них мій зір, мій слух, пож ива й н асолода Все життя — від початку мого й д о могили
Не забути мені моїх л ю бо щ ів з ними,
Ким д у ш а моя й тіло співали і снили
Р и д а ю я, журю сь , від мене сон утікає
К р а щ е б у ж е мене і на світ не родили
М ен е хвилюють брови - гнуті, наче місяць.
Та очі, які метають з-п ід брів див овиж нії стріли

Прочитавши цього листа, халіф аль-Мамун вбрав невільниць
у святкові шати, обдарував їх десятьма тисячами динарів кожну
і відіслав їх до першого їхнього володаря. Отож повернулися
вони до нього, і він несказанно зрадів їм — більше, аніж
багатству, яке дістав за них. І надалі провадив з ними солодке
й щасливе життя. Аж нарешті прийшла до них Та, що кладе
край розкошам і переносить нас у небуття.

ПРИГОДА ГАРУНА АР-РАШІДА
З НЕВІЛЬНИЦЕЮ
ТА АБУ НУВАСОМ

Повелителя правовірних халіфа Гаруна ар-Рашіда опали
однієї ночі неспокійні думки і він розтривожився. Підвівся і почав
по всіх закамарках свого палацу блукати; зупинився перед двери­
ма однієї кімнати і став потихеньку завісу відслоняти. Побачив
там лаву, на якій щось темніло, неначебто спляча людина;
обабіч дві свічки горіли. Здивувався він, дивлячись на це, його
погляд упав на дзбан, наповнений старим вином, і келихи.
Ще більше був заскочений цим повелитель правовірних і сказав
собі в душі: «Що б це мало означати?» Підійшов ближче до
лави й побачив на ній сплячу дівчину, вкриту власним волоссям,
відслонив її обличчя й побачив, що вона гарна, мов місячна
повня. Отож він налляв у чару вина й випив за троянди щік
її, а душа його прихилялася до неї. І він поцілував родимку
на її лиці. Вона прокинулась і запиталася:
— О віруючий в Аллаха, скажи, що тут сталося?
І х а л і ф ві д п ов і в їй:
Гісп> прийшов і бажас-, *ае інший тгбе саму,
Щоб усю ніч їй .'і«кк> д а р у ї ш і л йому

274

— Мої вуха й очі повні гостинності до тебе,— мовила вона
І подала йому чару з вином.
Пили обоє, потім вона взяла лютню, настроїла струни і про­
йшлася по них на двадцять один лад, потім знов перший узяла
і такого вірша проспівала:
Нічого, крім щастя кохання, мені не т р еба ,—
Отак лю бов моя всім заявляє про себе.
Вон а
пояснення й свідок недуги моєї.
Д у ш а , покидаючи тіло, прагне д о тебе.
Не криюсь я з коханням, щ о си лу відбирає,
І сльози ллються рясно, наче д о щ із неба.
Р аніш е я й не відала, яка вона, любов та,
Але в свій час д а є про се бе зн ать душі потреба.

Закінчивши читати вірш, дівчина промовила:
— О повелителю правовірних, заподіяли мені тут кривду.
— За віщо й хто тебе тут гнобить? — запитав халіф.
— Твій син уже давно купив мене за десять тисяч диргемів
і хотів подарувати мене тобі. Але дочка твого дядька дала йому
названу суму грошей і сказала, щоб він заховав мене від тебе
в цьому покоїку.
— Чого ти бажаєш від мене? — запитав її халіф.
— Я хочу, щоб ти провів зі мною завтрашню ніч,— відповіла
дівчина.
— Якщо Аллах найвищий дозволить,— сказав халіф і вийшов
від неї.
А вранці він з ’явивсь у приймальній залі й послав по Абу
Нуваса, але слуги не знайшли його. Тоді халіф послав на розшуки
поета одного зі своїх царедворців, і той знайшов Абу Нуваса
н одній з винарень, де його затримали як боржника, винного
тисячу диргемів, що їх він витратив на якогось безвусого. Коли
царедворець спитав, що сталося, Абу Нувас розповів про
свою пригоду з тим молодиком, на якого витратив тисячу дир­
гемів.
— Покажи його, і якщо він вартий того, матимеш прощення,—
пообіцяв царедворець.
— Постривай, за хвилину ти його побачиш,— відповів йому
Абу Нувас.
І коли вони розмовляли, з’явився той молодик і підійшов
до них. Була на ньому біла шата, під нею — червона, а під
тією — ще одна — від ночі чорніша. Побачивши його, Абу Нувас
глибоко зітхнув і проказав такого вірша*.
З ’явився він в убранні сн іжно-білім
Із поглядом неп ереможно-см ілим.
«Ввійшов ти без вітання, — я промовив,~
Ал е його одного сер ц е лиш воліло.
Трояндою о зд о б и в ТВОЄ' обличчя Бої',
Він творить усе мудро, гарно, вміло».

275

І той ск а з а в «Путі його несповідимі.
Тож не мудруй і не чини за р озум іло
Мій о д я г , моє обличчя, моє щастя —
Одне і д р уге й третє — все геть біле».

Як почув молодик цього вірша, то скинув із себе білу шату, і Абу Нувас упав у ще більший подив і проказав такого
вірша:
З ’явився він убраний в червоне, ніби мак,
Мій ворог, що назовні і друг мені, й добряк
Ск азав я з подивом* «Ти, певно, місяць,
Прийшов д о нас наряж ен ий отак
Вбран ня п оф арбув ав ї й кров’ю серця
Або ж л иця рум ’янцем — не інак»
« З р о б и л о все це со н це,— він промовив,—
Коли увечері б ул о близенько так.
Вбр ан ня — немов вино, аб о обличчя —
То мак під маком і вкриває мак»

Коли ж Абу Нувас скінчив читати свого вірша, молодик
зняв із себе червону шату й залишився в чорній. А як побачив
це Абу Нувас, почав ще пожадливіше його споглядати і такого
вірша промовляти:
З ’явився він, одягнений у чорне,
Мов привид, коли тьма його вночі огорне.
Ск а за в йому: «Ввійшов, не привітавшись,
І раде пліткарів поріддя те потворне
Т в о і- б о шати й чуб — моя то доля.
Те чорне, чорне й те, і це знов чорне».

Почувши все це, царедворець зрозумів стан Абу Нуваса
і його пристрасть. Він повернувся до халіфа й розповів йому
про це. Тоді халіф звелів принести тисячу диргемів, дав їх
урядовцеві й наказав повернутись до Абу Нуваса, заплатити за
нього і звільнити від боргу. Урядовець виконав те, що йому
було велено, й припровадив Абу Нуваса до халіфа. Коли поет
став перед халіфом, той сказав йому:
— Скажи мені вірша, в якому були б слова: «То з чим
же завітав до нашої ти хати?»
— Слухаю й корюся, о повелителю правовірних,— той відка­
зав і такого вірша продекламував:
Рішила ніч на зм ор св о го р аба узяти,
Замучили мене турботи кляті.
Піднявся я, не в силі біл ьш лежати,
Й двірцеві став об хо д ит и палати.
В одній я хвилю чорних кіс побачив,
Щ о правили красуні тій за шати —
Блискуче срібло і в ер бове віття
Там намагалися цей ск арб сховати.

276

Я повний келих вихилив вина
І родимку почав їй цілувати.
П р о сн у лась діва — з сорому схилилась,
Мов гілка, що на неї дощ став накрапати.
А потім, звівшися, мене спитала:
«То з чим ж е завітав д о нашої ти хати?»
А він на те: «Я гість, прийшов сю ди
І на поріг став, щ об утіх зазнат и ».
« С а ї д е , — мовила,— такого гостя
Очами й слухом б у д у шанувати!»

—
А побий тебе сила Божа! — заволав халіф.— Говориш
Тик, ніби був присутній мри тому!
Потім він узяв Абу Нуваса за руку й пішов з ним до
Невільниці. На ній була блакитна сукня й блакитна чадра, а коли
ї ї побачив поет, то так захопився нею, що не міг стримати
очарування свого і продекламував вірша цього:
С к а ж и красуні отій, що в намітці стоїть голубій:
« Р а д и А ллаха, за к охан ого пожалій!
Бо як подруга б у д е з коханцем сувора,
То розхвилюється бідак той, сам не свій.
З а р а д и цноти сяйних ти змилуйся над тим,
Чиє вже серце розір вав любові буревій.
Піди навстріч ж а гу ч о м у його коханню,
Не вір тому, що м о ж е наверзти шептій».

А коли Абу Нувас проказав вірша, невільниця подала халіфові
Миру вина. Потім на лютні зіграла і під її чарівні звуки проспівала:
Чи будеш з іншими такий жорстокий, як зі мною?
М ен е ж б о ти підступно з р а д ж у є ш з другою.
З н а й ш о в ся б для справ цих суддя, він би скарав тебе,
І л ю б ов твоя не б ул а б такою лихою.
Як не м ож н а йти повз вікна твої, п озд оровлю
Т еб е віддалік і пройду собі стороною.

Повелитель правовірних підохочував Абу Нуваса до вина, аж
Поки той не захмелів. Тоді халіф подав поетові келих, з якого
Той надпив, але тримав його й далі в руці. Халіф сказав невіль­
ниці, щоб вона відібрала його в нього і заховала. Отож вона
ізяла з рук Абу Нуваса келих і заховала собі між стегна.
А халіф видобув з піхов меча й торкнувся ним голови Абу
Нуваса. Коли поет очутився й побачив оголеного меча в руках
Халіфа— вино відразу випарувалося в нього з голови. А халіф
Мовив:
—
Прочитай вірш, в якому скажеш, де міститься твій келих,
І не зробиш цього, буде тобі кара найстрашніша.
І Абу Нувас продекламував такого вірша:
Таких пригод ще світ не з н а є —
Газель оця зл одійством промишляє:

277

Украла в мене чару ту, яка
Найліпшою подруг ою вина є
І за х о в а л а и в місці,
З а яким д уш а моя с т р а ж д а є
Й о ю назвати со ромно мені,
Та частку іам свою халіф наш має

—
А побий тебе сила Божа! — заволав повелитель право­
вірних.— Та як ти про це довідався? Приймаємо твій вірш.
Потім халіф наказав видати Абу Нувасові в нагороду почесну
одіж та тисячу динарів, і той, діставши дарунок, пішов собі,
ощасливлений.

УНС АЛЬ-ВУДЖУД
І АЛЬ-ВАРД ФІЛЬ-АКМАМ

У далекі роки, в сиву давнину, жив у дальній стороні султан
вельми поважний і в усіх краях добре знаний як розважливий
господар і справедливий володар. Мав цей султан вазіра на
ймення Ібрагім, а той дочку надзвичайної краси й чарівності,
напрочуд повабну, струнку і зграбну, рідкісного розуму й доско­
налої освіченості, гідної подиву. Любила вона бесіди при вині,
з гарними, розумними людьми, цікаві розповіді й добірні, вишука­
ні поезії. Всі були в захопленні від її делікатного й чемного
поводження, як того вимагає етикет. Сказав про неї поет:
Турків і арабів спокусу впод об а в я,
Спорячи з нею про ф л е к сії й інші знання.
«Чом у пасивнім слові цім,— сказала м и л а ,—
Стави ш «і» наприкінці, а в діючому - - «а»? 1
«С ер ц е й д у ш у в іддаю за т еб е,— ск азав я . —
Нині все життя п еревернулось — не л и ш е слова.
Зле гк о ва ж и вш и це, б у д е ш , лю ба, дивув атися:
В с е навиворіт, мов — зв е р х у ноги, долі голова».

Називалася вона аль-Вард філь-Акмам. Дали їй таке ім’я
З уваги на її гречність і неперевершену красу. Король залюбки
1 Гра слів, основана на правилах відмінювання в ар абсь кій граматиці.

279

брав її на свої святкові бесіди, під час яких вона вражала
всіх своєю надзвичайною освіченістю. А король той мав ще
й звичай збирати раз на рік найвизначніших достойників своєї
держави і грав з ними в поло.
І коли настав один з таких днів, у який люди збиралися
на ігри, вазірова дочка сіла при віконній граті, щоб спостерігати
ці змагання. Дивлячись на рицарів, зайнятих у грі, вона раптом
побачила серед них молодика о такій стрункій постаті й чарівнім
обличчі, що іншого такого не було напевне. Мав він променисті
очі й усміхнені вуста, був високий на зріст і широкий у плечах.
Дочка вазіра втупила в нього зір і ніяк не могла надивитися.
— Як називається той гарний парубок, що стоїть отам серед
рицарів? — запитала вона свою няню.
— Кого з них маєш ти на мислі, моя донечко,— мовила
пестунка.— Всі вони там гарні.
— Зачекай, ось я покажу його тобі,— сказала аль-Вард
філь-Акмам.
Сказавши це, вона взяла яблуко й кинула його молодикові.
А той підвів очі й побачив у вікні вазірову доньку, схожу
на місячну повню, що серед темної ночі сидить на небесному
троні. А коли він одвів погляд, серце його вже коханням до неї
палало і його вустами промовляло:
З - п ід вік твоїх стріла мене вразила
Чи, мож е, з лука лучника влучного?
Та мічена стріла чи з війська прилетіла,
Чи, мож е, то з віконечка твойого?

А коли закінчилася гра, вазірова донька знову спитала свою
пестунку:
— Як звати того парубка, котрого я тобі показала?
— Ім’я його Унс аль-Вуджуд,— повідомила та.
Дівчина кивнула в задумі головою і прилягла на своє ложе.
В її голові клубочилися думки, з грудей виривалися зітхання,
і само собою в’язалося плетиво віршування:
Таки по праву нарекли т еб е
Унсом аль-Вуджудом* щедрий ти, медовий
О місяцю ясний, осяяв ти
В се сущ е на землі, весь світ чудовий!
П о м іж рабам и Божими ти справді
Єдиний цар красот, сяйноголовий
Б рова твоя окреслена, як «нуні»,
Зіни ц я, мов той «сад », написаний чудово.
А постать л ю б ощ і запов іла,
Гнучка, немовби прут вербовий.
Вс іх воїв смілістю ти перевершив
Та вродою, мов промінь світанковий.

Потім вона записала ці вірші на листку і, завинувши його
в єдвабну, гаптовану золотом шматину, поклала собі під подушку.
Але це побачила одна з її покоївок, яка потім підійшла до неї
280

і говорила з нею так довго, аж поки та не заснула. Тоді
покоївка видобула з-під подушки потаємний листок і, прочитавши
його, зрозуміла, що у дівчини заклюнулося кохання до Унса
аль-Вуджуда.
Далі служниця поклала картку на те ж саме місце, під
подушку, а коли її господиня пробудилася зі сну, озвалась
до неї:
— Достойна саїдо, я твоя щира порадниця і віддана, вірна
помічниця. Тож знай, що любов жорстока, якщо вона в серце
залізе, то може розтопити навіть залізо. А як її приховувати, то
вона приносить хвороби й великі страждання, але хто відкри­
вається зі своїм коханням — тому немає докоряння.
— 'Дорогенька моя,— мовила аль-Вард філь-Акмам,— якими
ж тоді ліками можна зарадити тужливому коханню?
— Лікарство на це є одне,— відповіла покоївка,— поєднання
закоханих.
— А як же домогтися цього поєднання? — знову запитала
дівчина.
— З допомогою листів та милих слів, усіляких там поздоров­
лянь та сердечних побажань. Отож способи об’єднання коханців
усюди такі, і цим робом справи важкі стають легкі. Тож як ти
маєш щось на серці, достойна саїдо білолиця, то знай, що
я найліпше потрафлю зберегти таємницю, передавати твої листи
й допомагати тобі в осягненні мети.
Коли аль-Вард філь-Акмам почула ці слова, то вона від
радості мало не стратила розум. Одначе тим часом нічого
не стала розповідати, бо не встигла ще обміркувати, в які
вона попала тарапати та які наслідки все це може мати.
«Нікого я ще досі не втаємничувала в свій секрет,— подума­
ла вона.— Не відкрию я його і цій жінці, аж доки не випро­
бую її».
А служниця тим часом провадила далі:
— Достойна саїдо, я бачила уві сні чоловіка, який прийшов
до мене та й каже: «Твоя господиня й Унс аль-Вуджуд закохані
одне в одного. Отож допоможи їм, виконуй усі їхні доручення,
сповнюй їхні бажання, не зловживай їхньою таємницею і тоді
матимеш від них подяку й поважання, і відплатиться це тобі
сторицею». Що бачила, про те й розповіла тобі, мила саїдо,
й ти обміркуй усе те добренько.
Коли аль-Вард філь-Акмам почула од своєї покоївки її сон,
то запитала її:
— Чи вмієш ти, моя мила добродійко, зберігати таємниці?
— Як же то може таке бути, щоб я не зберігала таємниць?
Таж шануюся і з-поміж відпущених на волю найбільшою довірою
Користуюся!
Тоді дівчина дістала з-під подушки аркуш з віршами і сказала
своїй служниці: „
— Передай ось цю вісточку Унсу аль-Вуджуду, а я на відпо­
відь чекати буду.
281

Стара взяла листок і подалася з ним до Унса аль-Вуджуда.
Прийшовши до нього, вона поцілувала йому руки, поздоровила
його в найлюб’язніших виразах, після чого віддала йому послан­
ня. А ьоли молодик прочитав лист і збагнув його зміст, то написав
на зворотній стороні його ось цей вірш:
Коханням тішусь, хоч його й приховую,
Т а на виду воно малюється сам о собою.
А сліз не стрим аю — ск а ж у « Ц е печія в очах»,
Аби насмішники не р озг адали, щ о ї\ мною
Раніш я вільний був, не знаючи кохання,
Тепер спіткався з п р ист р а сн о палкою
Ш лю розповідь тобі про всі мої ст р аж д а н ня ,
Т о ж переймис ь і ти недолею тяжкою
С льозами я писав То, м ож е, усвідомиш,
Щ о ти вчинила зі своїм слугою
Р а би твої - світила на нічному небі, Хай з б е р е ж е Аллах тебе, сповиту врод ою такою,
Бо та твоя краса — понад усі поваби,
Та вчиться в тебе кожна гілка, бути як стрункою.
Т о ж не цурайсь мене, б л а г а ю Д о м о ж у с ь я
П оєд нання з тобою певною ціною.
Тобі віддав я д уш у, ти ж б о — рай для мене,
Геєна вогненна -- розлучення з тобою

Потім він склав лист, поцілував його і, подавши посильній,
сказав:
— Няню, прихили серце твоєї саїди до мене.
— Слухаю й корюся,— мовила вона і, взявши від нього
лист, занесла його своїй господині.
Аль-Вард філь-Акмам, поцілувавши лист, приклала його собі
до чола, а потім розгорнула й прочитала. Це ніжне послання
збудило в її душі буревій, і вона під віршем Унса аль-Вуджуда
написала свій:
0 юначе, що так прагнеш ти мене завзя то,
Потерпи, і подарун ок д іст а неш багатий,
Як розквітне щире, вірне і палке кохання,
1 бу д еш ти тоді те саме, щ о й я, відчувати —
О б д а р у ю я т еб е л ю б о в ’ю палкою,
Хоч і стоїть тут варта при дверях палати.
Як о іор н е зем лю пітьма, невгасимий пломінь
З ай меться в наших д у ш ах і почне палати,
Сон облишить наше л о ж е, і любов ж орстока
З б о л е н е ст р а ж д ан ня м тіло розпочне терзати.
Т а ж любов повинна бути під печаттю тайни,- Х а й ніхто не з а г л я д а є д о коханців хати
Пломенить д у ш а коханням в нас д о оленяти,
Х а й не зд ум ає воно лиш край наш покидати

Закінчивши цю поезію, дівчина склала аркуш і подала його
своїй покоївці. Та взяла лист і, коли виходила, зустрілася з упра­
вителем будинку.
282

— Куди йдеш? — запитав він.
— До лазні,— відповіла покоївка.
Але вона так перестрашилася, що, розмовляючи з управите­
лем, випустила з рук листа. Отаке трапилося з нею.
Що ж до цього листа, то знайшов його на підлозі один
з євнухів, підняв його й забрав з собою. Незабаром вийшов
з гарему вазір і направивсь до свого покою, а слідом за ним —
євнух тихою ступою. Зайшов до господаря, коли той сидів
на своєму ложі, і сказав, наблизившись з листом у руці до
вельможі:
— Ласкавий саїде, знайшов я це в нашому будинку на підлозі.
Вазір взяв у нього листа, складеного, як і раніше, розгорнув
і побачив вірші. Пробігши його очима, збагнув, що це таке: коли
уважно придивився до літер, то зрозумів, що це лист його
дочки. Відразу ж подався до її матері, а сам так ревно плакав, що
вся його борода зросилася сльозами.
— Що з тобою сталося, мій саїде,— запитала його дружина,—
чого ти так плачеш?
— Візьми ось цього листа і прочитай, що там написано,—
відповів вазір.
Тоді жінка взяла в нього листа і, перечитавши його, пере­
коналася, що тримає любовне послання своєї дочки аль-Вард
філь-Акмам до Унса аль-Вуджуда.
У неї також сльози тиснулися до очей, але вона великим
зусиллям стримувала їх.
— Саїде мій, нічого нам плач не поможе,— озвалась вона
до чоловіка.— Єдине, що зараз треба вдіяти — це знайти якийсь
засіб на те, аби зберегти твою честь і затаїти біду нашої дочки.
Потім жінка почала втішати чоловіка, намагаючись вгамувати
його біль, але він сказав їй:
— Боюся, що це кохання обернеться нещастям для нашої
доньки. Хіба не знаєш, що султан обдаровує Унса аль-Вуджуда
великою любов’ю? Отож боюсь я за дочку з двох причин. По-пер­
ше, з огляду на самого себе, бо ж ідеться про мою дочку, а подруге, з огляду на султана, оскільки Унс аль-Вуджуд здобув
велику прихильність його. І з цього може виникнути потім велике
нещастя. Що ти на це скажеш?
— Зачекай ось, поки я сотворю молитву про пораду, прохаючи
Аллаха підказати мені слушну думку.— Мовивши це, вазірова
дружина двічі вклонилася, як того вимагає уклінне прохання,
а коли закінчила молитви, звернулася до свого мужа: — Посеред
Моря Скарбів здіймається Гора ас-Сакля, Гора, що втратила
дитину (чому вона так називається, буде сказано потім), і до
тієї гори ніхто не може дістатися, хоч би яких зусиль довелось
докласти. Отож маєш поставити там будинок.
І потім вазір разом зі своєю жінкою вирішив, що побудує
На тому острові недоступний замок, до якого перевезе свою
ідочку. Постановив він також послати з нею людей для това­
риства та слуг і щороку достачати їм туди харчові припаси.
283

Наказав він також підібрати теслярів, мулярів та інших буді­
вельників і послав їх на ту гору, а вони спорудили там для
аль-Вард філь-Акмам недосяжний замок, подібного якому не
бачило жодне око. Потім приготував для подорожі припаси
й караван, прийшов уночі до своєї дочки і звелів їй збиратися
в дорогу. Серце дівчини відчуло розлуку, а коли вона вийшла
з палацу і завважила, що все вже приготовлене для подорожі,
почала гірко плакати. Щоб дати звістку про це Унсу аль-Вуджудові, вона на дверях написала, якої великої кривди зазнала.
К р а я Е їй душу біль, що міг би викликати не тільки тіла закам ’я ­
ніння, але й руйнування найтвердішого каміння, і лилися сльози
з її очей. Ось ті вірші, які вазірова донька написала на фільонці
дверей:
Я прошу тебе, мій доме: як пройде тут любчик
На світанку, вітаючися ніжними словами,
Привітай його, мій до м е за пашний, за мене
Я не відаю, куди їд ем , що трапилося з нами.
К рад ьк ома мене за б р а л и уночі з кімнати
І хтозна, якими далі повезуть шляхами
У лісній гущавині, в мороці темнім ночі
Наді мною сумно плакали пташки піснями
Ч улось в тому голосінні- «Ой яке ж го лихо,
Як зн ен ацька порізнять споріднених сер ц я м и 1»
Д а л а доля випить чаш у горя розл учного
Та я й не д о ю р к н у л а с я д о неї вустами,
Поки не влила д о неї ще й терпіння.
Та моїх крил цей трунок не розпрямив.

Написавши ці вірші на дверях, дівчина сіла на коня й від’їхала
разом зі своїми супутниками. Простували вони безконечними
степами, й пустельними пісками сипучими, й дикими гірськими
кручами, аж нарешті досягли Моря Скарбів. Там на березі
поставили намети і збудували для вазірової доньки великий
корабель, на який піднявся разом з нею і її почет. Вазір наказав
також, аби ті, що доставлять його доньку з її товариством до
замку, повернулись назад цим кораблем і, зійшовши з нього,
розбили його. Корабель відплив, його залога виконала всі накази
вазіра й повернулась до рідного краю, маючи сльози в очах
з приводу того, що сталося. Отаке-то було з ними.
Що ж до Унса аль-Вуджуда, то він, прокинувшись зі сну,
відбув ранкову молитву, потім осідлав коня й поїхав до султана
дістати від нього доручення. Та коли своїм звичаєм завернув
до будинку вазіра, щоб побачити когось із людей господаря
дому, з котрим він був знайомий, то, глянувши на двері, завважив
там вірші, про які вже згадувалося. Як тільки побачив їх, враз
неначе ошалів, і мовби полум’я спалахнуло йому в грудях.
Тоді він вернувся додому, але не зазнав там спокою, і терпеливість
не сприяла йому. Минув йому в неспокої цілий день. Коли
споночіло, він перевдягнувся, щоб ніхто його не міг упізнати,
284

І в нічній темноті подавсь навмання, наче божевільний, не відаючи,
куди йде.
Цілу ніч ішов він отак навпрошки, а потім і на другий день,
аж до того часу, коли спека стала нестерпна, а гори просто
полум’яніли; його мучила спрага. Нарешті він спостеріг дерево,
і\ збоку побачив чистий струмок. Підійшов до того дерева й присів
на бережку струмка. Став пити і завважив, що зовсім не відчуває
В роті смаку води. Обличчя йому геть змінилося, зблідло, і ноги
опухли від довгої мандрівки. Тоді він гірко заплакав і зі сльозами
на очах проказав такого вірша:
П ’яніє в мене сер ц е від л ю б о в і,—
Щ о д у ж ч а пристрасть, то втішніш для нього.
Як рад існ о стає, коли п олю би ш ,—
Вс е, крім кохання, нині ні д о чого.
Яке ж то має ст ать гірке життя
К оханців після дня розлуки пресмутного!
Пломіння пристрасті в мені палає,
Г н е в щуха пасія сер ця вогняного.
Чи стріну я свою кохану в стійбищі —
Є дин у лікарку д ля серця мого?

І він довго ще плакав, аж земля відволожіла під його ногами.
Потім хутко піднявся й покинув те місце. Та коли він ішов
через пустелі й степи, раптом на нього напав лев. Такий гривас­
тий, що аж задихавсь у тій гриві, голову мав, як купол, а пащу
таку широку, як брама, його зуби схожі були на слонові ікла.
Коли Унс аль-Вуджуд побачив це страховище, його охопив жах
видимої смерті, тож він повернувсь у напрямку Святого міста
І був уже готовий до загибелі. Але він читав у книгах, що той,
хто зуміє підлеститись до лева, легко задобрить його, що можна
укоськати його приязними словами й похвальбами. Отож звернув­
ся до нього він з такими словами:
—
О леве джунглів, леве широких степів, гордий богатирю,
Великий магістре рицарів, дикої звірини проводирю, подивись:
зазнавши кохання, мучусь я в тузі неподоланній і близький
уже до смерті через тяжкі потерпання! Любові бранець я невіль­
ний, втратив кохану й відтоді став майже божевільний. Отож
вислухай, що я скажу тобі, і змилуйся над мукою печалі, яку
Я ношу в собі.
Почувши слова Унса аль-Вуджуда, лев відступив од нього,
Присів, підняв голову й почав махати хвостом та подавати
Знаки лапами.
Побачивши, як поводиться лев, молодик стрепенувся і таким
ііршем до нього звернувся:
Пустельний леве, чи ж з а б ’єш ме н е ти
Раніш, ніж я побачу с в о ю милу?
Н е дичина я, з тіла зо в сім спав —
К оха ну втративши, я п ід у п а в на силі.
Н емає любки — то й ж ит т я немиле,
Н ем овби сав ан на моєму тілі.

285

0 царю леве, не роби того ги,
Чому зл ос і ивці б навісні зраділи
Закоханий, тону в сльозах своїх,
В таких стражданнях ж и т ь — мені над силу,
1 ночі й дні любов мене терзає,
Спровадж ує, нещасного, в могилу

Потім лев підвівся й рушив повільно до нього з очима,
повними сліз. Підійшовши до Унса аль-Вуджуда впритул, поли­
зав його своїм величезним язиком і почав іти перед ним, ніби
запрошуючи його йти за собою. Тож парубок пішов услід за
левом і ступав за ним, аж поки через певний час той не завів
його до якоїсь гори. Коли нарешті звір спровадив його в діл
по другий бік гори, Унс аль-Вуджуд завважив тут багато слі­
дів — один на одному. І він відразу ж зміркував, що це сліди
тих людей, які супроводжували аль-Вард філь-Акмам. Тому
він пішов по цих слідах. А лев тільки-но побачив, ідо робить
Унс аль-Вуджуд, одразу зрозумів, що якісь люди забрали його
кохану й проходили саме тут, повернувся й пішов своєю до­
рогою.
А Унс аль-Вуджуд ішов далі по цих слідах дні й ночі і нарешті
добувся до розбурханого моря, де безодню покривали хвилі, що
бились одна об одну. Слід вів до самого морського берега
і там уривався. Тепер Унс аль-Вуджуд зрозумів, що ці люди
сіли на корабель і далі морем відбували подорож ту. І пропала
в нього остання надія осягти мету. Побачивши, що справа
обертається на ще гірше, молодик став ревно плакати і проказав
такого вірша:
Мета віддалена, і меркне блиск надій,
Як я знайду і і у відхлані морській
І як боротися, коли душ а зотліла
І сон мій проганя думок пекучих рій?
А в серці збудженім горить невгасний пломінь.
Відколи згасло сонце моїх срібних мрій.
Потік моїх сліз дужчий течій Сирдар’ї,
Амудар’ї, Євфрату Він - мов дощ рясний
Печуть мені роз’ятрені слізьми повіки,
Палає серце у завії вогняній*
Любовні пристрасті взяли його в облогу,
Терпіння військо відійшло, програвший бій
Тож душу у заставу я віддав коханню,
Та став для мене гореньком цей обмін мій.
Прости ж, Всевишній, грішному мені, що я
Молюся, мов святині, цій красі земній.
Убитий наповал великими очима,
Що, мов ті стріли, тнуть, вчиняючи розбій.
Мене зачарувала ніжність її стану,
Немов грайлива гілка на вербі гнучкій
Тоді запрагнув палко зблизитися з нею,
Щ об втишить муки й спокій дать душі своїй

286

Та лишивсь я при тому, що було спочатку,
Це поробив мені чарівний той напій.

Потім він вибухнув таким риданням, що втратив свідомість
І довго лежав непритомний. Коли прийшов до пам’яті, розгледівся
на всі сторони, але не побачив на цьому пустищі жодної людини,
і його охопив страх за власне життя. Тоді він зійшов на високу
ropy. І коли стояв уже на її вершині, раптом почув людський
голос, що долинав з печери. Унс аль-Вуджуд почав наслухати,
і виявилось, що там є богомільний пустельник, який покинув
земне життя і присвятив себе службі Божій. Підійшовши до
печери, молодик постукав у двері тричі, але пустельник не
озивався й не виходив до нього. Унс аль-Вуджуд зітхнув і про­
мовив вірша оцього:
Як осягти мету, здолавши море й гори,
Позбутись клопоту, лишить турботи й горе?
Став сивий замолоду я, і на серці сивина.
Ой наробило ж цих турбот житейське море!
І друга не знайшов, помічника в коханні,
Не маю, бачите, у ближніх я опори.
Як довго борюкавсь із пристрастю своєю!
По всьому видко, вже вона мене поборе.
Прошу, закоханих нещасних пожалійте,
їх пломінь опалив Содома і Гоморри.
Д уш а, розтерзана дощенту, охолола,
Забрала розум весь розлука ця сувора.
Було найтяжче, як, прийшовши до коханої,
Узрів я двері списані... Д е ж ти, моя зоре?
Заплакав я і землю напоїв сльозами,
Та тільки про таке ніхто в нас не говоре.
Самітником печерним став тепер, і пристрасть
Навік опанувала моє серце хворе.
Веди ж неподоланного мене, кохана,
Ти, зірко, що небес освітлюєш простори.

Щойно він закінчив промовляти вірші, як раптом двері відчи­
нилися, і звідти почулось голосне бідкання:
— От лихо, яке це ще нещастя звалилося на мою голову!
Унс аль-Вуджуд ввійшов до печери і привітав пустельника,
І той, відповівши на його вітання, запитав:
— Як тебе звати?
— Унс аль-Вуджуд,— відповів юнак.
— Що привело тебе сюди? — питав далі богомолець.
І
тоді Унс аль-Вуджуд розповів пустельникові всю свою пригоДУ від початку до кінця. Пустельник розплакався і промовив:
— Так от знай, Унсе аль-Вуджуде, що з а двадцять років, які я
Провів у цьому місті, не бачив тут жодної людини. І лише н е щ о д а в o почув, я плач і лемент, а коли поглянув у той бік, звідки долинав
вмір, побачив великий гурт людей і намети, що стояли на березі
Моря. Ті люди спорудили корабель, після чого частина їх підня­

f

287

лась на судно й відпливла в море. Згодом частина тієї групи, ідо
відпливла, повернулася на кораблі і, зійшовши на берег, розбила
судно та й відбула своєю дорогою. Я гадаю, котрі відпливли
в море й не вернулися назад, є саме ті, кого ти, Унсе аль-Вуджуде,
шукаєш. У такому разі, твоя турбота справді велика, я розумію
тебе. Але немає закоханого, який би не страждав.
Потім пустельник проказав такі вірші:
Унсе аль-Вудж уде, знай же, що серцем і я не вільний,
Терзає мене любов і гнітить, мов камінь могильний
її пекучу пристрасть і я вже ізвідав давно,
Ще з отроцтва я вірний раб у неї підневільний
Спитайсь її лиш, і вона тобі все розповість ІЦо здавна щиро, палко до неї я прихильний
Страждання та недуг я преповную чашу випив,—
Тепер я вже пустельний, безпомічний молільник.
Колись же був я витривалий, та все взяла пасія,
Мур стійкості геть знищив чар очей всесильний
Вінок в коханої завж ди жорстоко відбирають,
І сила й слабість сходяться у щасті спільнім.
Свій правий суд над коханцями вершить любов:
їм забуття заказане, як єресь — богомільним.

Закінчивши розповідати вірші, пустельник підійшов до Унса
аль-Вуджуда й обійняв його. Потім вони обидва стали так
ревно, гірко плакати, що аж у горах відлунювало їхнє голосне
ридання. Плакали довго, аж нарешті попадали непритомні.
А коли опритомніли, присягли на братерство перед ликом висо­
кого Аллаха. Потім пустельник сказав:
— Сьогодні вночі я молитимусь і проситиму Аллаха, аби
він напоумив мене, яку тобі дати раду.
— Слухаю і корюся,— промовив молодик.
Оце так було з Унсом аль-Вуджудом.
А саїда аль-Вард філь-Акмам тим часом знаходилася зі своєю
свитою на горі острова і була впроваджена до замку. А там,
роздивившись і побачивши, який він гарний, мовила крізь сльози:
«Який же ти гарний, палаце, бракує тобі лише мого коханого!»
Коли ж дівчина побачила на острові птахів, то доручила
одному із своїх людей поставити сільця, а потім упійманих пташок
помістити в клітки й повісити їх у замку. І було зроблено, як вона
веліла.
Тоді аль-Вард філь-Акмам сіла при вікні у своїй світлиці
й стала думати та гадати про все те, що її спіткало. І розгорілося
в ній полум’я любовної пристрасті. Почала вона плакати, про­
казуючи такі вірші:
Кому ж бо нарікати на любовну муку,
На невгасиму страсть, страждання і розлуку?
За сімома печатями я все це зберігаю,
Щоб не закалятися у пліток грязюку.
На зубочистку схожа я вже стала,
Жалить мене розлука, мов зміюка

288

Д е ж милий? Хай би побачив він, що я
Мов причинна стала, впавши у розпуку.
Та не увійде він до ції в’язниці,
Хоч до того й має в серці він спонуку.
Найніжніші привітання передати
Я прошу уклінно сонце яснолике
Тому, хто мов місяць і бере
Стрункість кипарисову собі в науку.
На лицях в нього квітнуть пишні квіти,
Його обличчя все нагадує гвоздику.
А його уста — то джерело цілюще,
Що тамує спрагу, хоч яку велику.
Він — моя душ а і лікар, що зніма
Недуги й настрій оживля пониклий.

А як ніч настала, дівчину ще більша туга опала, вона минулі
дні згадала, коли вони з милим були одні. А зараз нещастя
наляга звідусіль. І вона й далі виливала у віршах свій біль:
Опала землю темрява, а серце — туга давня,
Р о з’ятрились усі мої пекельнії страждання.
І оселилися в душі розлуки біль, печаль,
Буяє пристрастей шалених хвилювання.
М ої стражденні груди пломінь спопеляє,
А таємницю виявляють сльози і зітхання.
Не знаю, що діяти в цім поневірянні,
М ої останні сили нищить слабування.
В моєму серці пекло вже давно шаліє,
Розтерзана душ а ятриться, ніби рана.
Із любим попрощатись не дали, і сум мене
Гризе удень, вночі, увечері і зрання.
Йому повідай, ноче: муки будь-які знесу,
Хоч і немало вже зазнала хвилювань я.
Його я не забуду, присягаюсь Богом,
Клянусь, дотримаю цього я присягання.
Засвідч коханому моєму, що я й ока
Не змружила, і передай вітання.

Отаке-то було з аль-Вард філь-Акмам.
Унс аль-Вуджуд тим часом розмовляв з пустельником.
— Спустися в долину,— сказав молодикові Божий чоловік,—
і принеси мені пальмового лика.
Той пішов і приніс оберемок лика, а пустельник сплів із
нього сітку, подібну до тієї, якою носять солому, і сказав:
— Ось послухай, Унсе аль-Вуджуде: посеред долини ростуть
дині, які, дозрівши, висихають на корені. Отож піди туди, назби­
рай у цю сітку тих сухих динь, за в ’яжи її, опусти в море,
Сідай на неї й пливи. І, може, Аллах допоможе тобі осягти
мету. Бо хто не відважиться на рішучий крок, той не звершить
задуманого.
— Слухаю й корюся! — мовив молодик.
10 1-21

289

Він одразу ж попрощався із самітником і пішов, прохаючи
благословення в Аллаха. Спустився в долину і зробив усе так,
як напучував його богомолець. Коли він вийшов у відкрите
море, раптом подув сильний вітер і поніс його у безвість. Неза­
баром він зник у пустельника з очей. І так плив безперестанку
все далі й далі по глибокому морю, то піднімаючись на хвилях
угору, то опускаючись униз і спостерігаючи морські диковини
й жахи, поки волею долі не прибився через три дні до Гори, що
втратила дитину. Вийшов він на суходіл, заточуючись, наче
запаморочена курка, і потерпаючи від спраги і голоду. Побачив
тут стрімкі потоки, співаючих пташок, дерева, обтяжені плодами,
що росли поодинці й цілими гаями. Отож підкріпивсь він плодами
з дерев і напивсь із джерела. А коли пішов далі, то незабаром
помітив попереду щось біле й направився в той бік. Підійшовши
ближче, побачив, що це неприступний укріплений замок із
сторожовою вежею. Відразу ж подався до брами, але вона була
замкнена. Він сів перед нею і просидів тут три дні.
Нарешті брама відчинилась, і з неї вийшов євнух. Побачивши
Унса аль-Вуджуда, запитав його:
— Звідкіля ти і як потрапив сюди?
— Я з Ісфагана, плив морем з товарами, але корабель наш
розбився, і хвилі викинули мене на оцей острів.
Тоді євнух, заплакавши, обійняв Унса аль-Вуджуда і сказав:
— Нехай береже тебе Аллах і продовжить життя твоє! Знай,
що Ісфаган — моя батьківщина, я маю там стриєчну сестру, яку
кохав іще в ранній молодості. Але одного разу якесь племено,
дужче за наше, вчинило на нас грабіжницький напад і серед
іншої здобичі захопило також мене, коли я був іще підлітком,
а тоді оскопили і продали, і оце я служу тут євнухом.
Потім, сердечно привітавши прибульця, євнух повів його
в замчище. Унс аль-Вуджуд побачив там великий став, оточений
деревами, а на гіллі тих дерев були пташки у срібних клітках
із золотими дверцятками. Птахи співали, воздаючи хвалу Все­
вишньому — володареві всіх створінь. Коли Унс аль-Вуджуд
підійшов до першої клітки і пильно придивився до пташки, то
завважив, що то була горличка. Побачивши молодика, птах
заволав: «О доброчинцю!» Тоді Унс аль-Вуджуд утратив притом­
ність, а коли прийшов до пам’яті, почав зітхати і такого вірша
промовляти:
Якщо твій, горличко, талан такий, як мій,
Скажи Всевишньому: «О Боже преблагий*»
Коли б знаття: твоє волання від приязні
Чи від кохання, що живе в душі твоїй?
М абуть, співаєш з горя ти, забута милим,
І на поталу долі віддана лихій?
Чи друга втратила, як я? Бо в голосі
Твоїм сумнім бринить скорбота без надій
Хай береж е Бог тих, котрі кохають1
Я милу згадуватиму вік цілий свій
290

Потому він заплакав і знову зомлів, а коли опритомнів,
підійшов до іншої клітки. Там застав припутня, дикого голу­
ба. Коли ж той побачив його, то заспівав: «Дякую тобі, осіян­
ний». Тяжко зітхнув на це наш бідолаха й озвався віршем
до птаха:
0 гірипутню, із смутком несказанним,
Що величаєш мене осіянним,
Можливо, т о Аллах наш милосердний
Ще перейметься і моїм коханням
Бувало, припадав до вуст любаски,
А потім зазнав тяжких терзань я
Любов невпинно у душі палала,
Заповідаючи нові страждання
Потоки сліз, мов кров, з очей лились,
1 гасла вже сподіванка остання.
Нема створінь, що муки б не терпіли,
Знесу і я усі випробування.
Якщо Аллах — клянусь його Ім’ям! —
Д асть змогу бачити мою кохану,
Зроблю я все, щоб помогти коханцям,
Віддячу ласкою за поважання.
Я випущу ув’язнених пташок,
Й закінчаться їх потерпання.

Далі Унс аль-Вуджуд підійшов до третьої клітки, де сидів
соловей, який почав щебетати, побачивши красеня молодого,
і той озвався віршем до нього:
Мене хвилює ніжний голос солов’їний,
Мов спів закоханого, що в стражданнях гине.
0 змилуйтесь над ним, кого любов спостигла,
Рве душ у пристрасть, наче вітер лист осінній.
Немовби витканий з самої він любові,
Нуртує пристрасть в нім, мов той потік весінній.
Утратив розум я, безтямно закохавшись,
1 скрізь за милою ходив, немов причинний.
Сльоза збігає по сльозі, і я подумав:
«Д о неї прикував мене ланцюг зміїний».
Нема її, і я тужу, нема й терпіння,
Пече мене жура, немов укус осиний.
Як ми знов під Божим будем захистом,
Коли талан зведе нас перемінний,
Я роздягнусь, хай мила бачить: цей скелет
Уже ледь не взяв морок безпромінний

Потім Унс аль-Вуджуд пішов далі, до четвертої клітки,
в якій сидів дрізд, котрий почав співати, побачивши Унса альВуджуда. Коли молодик вислухав ці співи, знову почав ридати
й вірша промовляти:
Як тільки дрізд подасть чудовий голос свій,
Коханців мила мова замовка мерщій.
10

291

Хай про любов Унс аль-Вудж уд розкаже.
Любовний шал пойняв його, мов буревій.
Я сол ов ’їний спів ночами слухав,—
Він камінь пристрастю зм ’якшити може в лій
А на зорі вітрець приносив звістку:
Розквітла ружа, скрасивши садочок мій
Так мило пахощі було мені вдихати
І слухати пташок у розкоші такій
Та ледве про свою згадав кохану,
І радість думці поступилася сумній.
Спалахнуло буйне полум’я у грудях,
І в серце зболене моє закрався змій.
Не таланить мені, яка жорстока доля
Судилась бідолашній пасії моїй.
Є виправдання для великої любові,
Та лиш розважливий сприяти буде їй.

Пройшовши трохи далі, Унс аль-Вуджуд зупинився перед
кліткою, кращої за яку там не було, і побачив у ній голуба
лісового, що має славу найкращого серед птахів. Його скарга
виражала тугу закоханого, а на шиї в нього було намисто
з коштовних каменів сяйнистих. Унс аль-Вуджуд придивлявся
до цього птаха якийсь час і завважив, що він глибоко зажурений.
Побачивши голуба в такому стані, юнак опечалився несказанно,
вибухнув плачем, як і раніше, і проказав такого вірша:
Привіт, мій друж е, голубе лісний!
Прибув з далекої я сторони.
І теж давно закоханий в газель,
Чий зір разить страшніш, ніж меч стальний.
Любов мені спалила серце й душу,
Руйнує тіло все відчай жахний.
Д о їж і я давно охоту втратив.
Мене тривожить страх самотини.
Любов, журба й тяжка біда — зі мною,
А втіха й витривалість — в сатани.
Як далі жить, коли ніщо без любки
Не миле — хоч навічним сном засни.

Тільки-но Унс аль-Вуджуд закінчив своє звертання до пташи­
ни, яка, пробудившись із глибокої задуми, пильно слухала його,
вона ж відразу скрикнула й заспівала жалібним голосом, щораз
ревніше ридаючи та зітхаючи, але нарешті її воркування забри­
ніло подібно до мови людської, і могло здатися, що це якась
джиніїя співає у ній:
0 любий, нагадав мою ти юність,
Як душу я занапастив свою
Утратив подругу свою кохану
1 волю я гірким сльозам даю.
Вона нагадувала флейту співом,
Дзвінким, як журкотіння ручаю.

292

Спіймав мене ловець у с в о ї сільця,
Кохана ж залишилася в гаю.
Гадав, що зжалиться він наді мною,
Узрівши, як я ревно сльози ллю.
П озбувсь в розлуці з нею я спокою
Й тепер в неволі чашу горя п’ю.
Д о горлички моя любов зростає,—
Я від цієї пристрасті горю.
Нехай ж е береже Аллах коханців
І дасть усім їм місце у раю.
Я сподіваюсь, випустиш мене,
І буду з милою я в рідному краю.

Потім Унс аль-Вуджуд звернувся до свого приятеля, євнуха
з Ісфаганії, і запитав його:
— Що це за фортеця? Що в ній є і хто її збудував?
— Вазір такого-то султана спорудити її наказав,— відповів
євнух.— Д ля своєї дочки. З побоювання перед змінністю долі
шляхів і непевністю нинішніх часів. Спровадив її сюди разом
з її челяддю. Лише раз у рік відчиняємо ми браму, тоді, коли
до нас надходять припаси.
І тут Унс аль-Вуджуд подумав: «Нарешті я досяг своєї
мети, але мушу ще довго чекати». Отак випало на долю Унсу
аль-Вуджудові.
Що ж до аль-Вард філь-Акмам, то невимовно мучило її
розлучення, не мала охоти ані до їжі й пиття, ані до сну, ані
до чування. Туга її ставала щораз дужча, так само, як і любов
її невмируща. Обійшовши всі закутки й закамарки замку і не
знайшовши виходу звідси, вона стала плакати й зітхати і свій
розпач у віршах виливати:
Мене примусили з коханим розлучиться,
І я страждаю , мучусь у в’язниці.
Тужу я тута гірко за коханим,
І від любові серце пломениться.
Сховали мене в замку серед моря,
Куди не долітає навіть птиця.
Надіялись — забуду, та ще дуж че
Розпалює кохання ця темниця.
Як любого забуть — таж все, щ о маю,
Д ав погляд лиш його на мої лиця?
За милим я зітхаю дні і ночі,
І він мов наяву тут, а не сниться.
Я дум аю , щ о п о єд н а є з другом
К олись нас д ол і д о б р о ї десниця.

В самотині весь час про це я мрію,
Та мрія ця моя хіба здійсниться?

Потім вона вийшла на терасу, що містилась на плоскому
даху палацу, взявши з собою кілька сукенок із баальбекських
тканин, міцно зв’язала їх і спустилась по них на землю. Дівчина
293

була вбрана у найкращі свої шати, її шию оздоблювали
корал, з дорогоцінних каменів. Вибравшись із замку, вона
помандрувала, куди очі глядять, пустельною й безлюдною околи­
цею, аж поки не опинилась на березі моря. Там вона побачила
рибалку, котрого загнало вітром до цього острова, коли він
плавав у малому човні по морю ловлячи рибу. Саме в ту мить
рибалка підвів голову й побачив аль-Вард філь-Акмам на березі
острова і, злякавшись її, повернув човна, щоб утекти. Але вона
стала кликати його, благати і про свою лиху долю розповідати:
Не бійся, лиха жодного тобі не буде,
Таж проста жінка я, така, як і всі люди
Будь же, рибаче, добрий до стражденки
І спершу вислухай мене ти без огуди
І змилуйся ти над палким коханням,
Ж аги якого бо ніщо вже не остуде,
Чи не проходив часом тута красень?
Й ого згадаю — радість повнить груди.
Поглянувши лиш раз, газель і скаже:
«Твоя раба, тебе я не забуду!»
Краса позначила в його обличчі
Одно — глибоку мудрість, знану всюди:
«Л ю бов’ю ведений не заблукає,
А хто любов зневажив — той заблуда»
Хай вб’є мене — лише б його узріти!
Д ля мене це спіткання скарбом буде
Н ад незліченні яхонти, корали,
Рубіни, свіжі перли й ізумруди.
Й мої ж адання, може ж, милий здійснить —
Прийде й заснулу душу вмент розбуде?

На цю мову дівчини рибалка став плакати й зітхати, бідкатись
про своє безталання та згадувати дні молодості своєї, коли
він був іще вірним слугою кохання. І пойняла його потужна
хвиля пристрасті, вогонь йому в грудях пломеніє, і він вірші
промовля такії:
Рятунку немає, я тяжко страждаю:
Знесилів, плачу, і кров моя стине,
Вглядаються очі в темряву ночі,
І серце гаряче, неначе жарина
Зазнали кохання ми, поки зросли,
Летіли стрілою щасливі години
Запродав я душ у за близькість із тою,
Що серце за нею вдалеч лине
Сказав собі я: «Була б тільки мила,
Душ а ж бідолашна нехай і загине»
Однак заробив я, сірома нещасний,
На торгові цьому одні лише кпини.

Потім рибалка прип’яв до берега свій човен і звернувся
до дівчини:
294

— Сідай у човен, і я завезу тебе, куди схочеш.
Аль-Вард філь-Акмам ввійшла до човна, і рибалка відчалив
від берега. Та ледве вони трохи відпливли, як почав віяти їм
у спину поривчастий вітер і швидко погнав їхнього човна по
морю, аж нарешті пропав їм із виду острів. Рибалка й не відав
уже, куди пливе, а дужий вітер віяв цілих три дні. Потім, за
велінням Аллаха, стишився, а човен ніс їх щораз далі, аж
доплив з ними до якогось міста, що простяглося над морем,
і рибалка вирішив пристати тут до берега.
А тим містом володів могутній цар на ймення Дірбас. Саме
в цей час сидів він із сином у своєму палаці й дивився разом
з ним крізь вікно на море. Отож вони побачили того човна
і, коли придивились пильніше, завважили в ньому дівчину,
гарну, мов місячна повня на небосхилі. З її ушей звисали кіль­
чики з бальхаськими рубінами, а шию оздоблювало намисто
сяйнисте в кількох разках коштовного каміння сліпучо-яскра­
вого блиску. Цар відразу ж зметикував, що ця дівчина не
інакше, як дочка котрогось великого достойника чи навіть
царя, тому він вийшов з палацу і через браму, що вела до
моря, спустився із замку на берег. Саме в цей час сюди при­
чалив рибалка. Дівчина спала, а він був зайнятий припинан­
ням човна.
Цар розбудив дівчину. Прокинувшись, вона заплакала.
— Звідки ти прибула? — спитав цар.— Чия ти дочка і що
привело тебе сюди?
— Я дочка Ібрагіма, вазіра султана Шаміха, а те, що привело
мене сюди, дивовижне і надзвичайне,— відповіла аль-Вард
філь-Акмам і щиро розповіла цареві Дірбасові усю свою пригоду
від початку до кінця, нічого не приховуючи від нього, потім,
зітхнувши, проказала вірша такого:

Р о з’ятрюють мені повіки сльози палючі,
Щ о ллються, серце журячи, мов дощ із тучі.
Все через любка, що в душі моїй оселився,
Хоча й не зазнала його, і це мене мучить.
Арабів і турків затьмарять його принади
Краси незрівнянної — осяйні, квітучі.
Вклоняються йому закохані в нього
На небі високім сонце і місяць блискучі.
Яснії очі сповнені чарів ніжних,
В них приховалися лук і стріли ядучі.
Оце моя сповідь. Будь ж е ласкавий із тою,
Що нею забавляються пристрасті сліпучі.
Закинула мене сюди любов, допоможи,
Бо вже не спроможна я на дії рііцучі.
М илосердну ж бо підтримку завж ди дістають
Від шляхетних, за поміччю до них ідучи
Сприяй, володарю ясний, нашій любові,
Щ об квітла вона під покровом родинної кущі.

295

А затим аль-Вард філь-Акмам ще раз оповіла цареві всю
свою історію. І знову плакала, зітхала, а потім такого вірша
проказала:
З б іг нам рік, ніби днина, у коханні Кажуть же:
«Живіть, як у Редж еб: любіться, а не зліться»
Хіба ж то не чудо, що під час розлуки нашої
В сльозах моїх невпинних серце пломениться
А під срібним дощем, що падає з моїх очей,
Р ум ’янцем, ніби золотом, квітнуть мої лиця.
Неначе барва шафрану по них розійшлася —
Юсуфова жовта шата, що кров’ю багряниться.

Вислухавши дівчину, цар зрозумів, як тяжко вона потерпає
і тужить, і перейнявся співчуттям до неї.
— Не бійся і не втрачай надії ти,— сказав він їй.— Вважай,
що досягла вже своєї мети. Я здійсню твоє бажання й зніму
з твого серця тягар.
І далі такого вірша проказав цар:
О дочко шляхетних батьків, уж е досягла ти
Своєї мети і більше не будеш страждати.
Сьогодні усілякого добра я приготую
Й Шаміхові надішлю подарунок багатий
Пошлю йому воїнів кінних і з мускусом клунки,
Сяйної парчі, срібла, злота, перлів, агатів.
В листі напишу, що з цим посилаюсь до нього,
Сподіванку маючи родичем йому стати.
Тепер я постараюсь, аби тобі
Достарчили негайно все, що хотіла б ти мати.
Бо й сам я палко любив і нині помагаю усім,
Кому довелося в любові горя зазнати.

Потім цар пішов до своїх вельмож, покликав вазіра і зве­
лів йому зібрати багатий скарб і вирушити з ним до султана
Шаміха.
— Мусиш також привести сюди від нього достойника моло­
дого на ймення Унс аль-Вуджуд. Скажи султану Шаміхові:
«Мій володар хоче породичатися з тобою, віддаючи за Унса
аль-Вуджуда свою дочку. Отож пошли його зі мною, щоб ми
могли пошлюбити його з нею у царстві її батька».
Потім цар Дірбас написав листа такого самого змісту до
короля Шаміха і дав його своєму вазірові, ще раз наказуючи
йому,, щоб той доконче привів йому Унса аль-Вуджуда:
— Якщо повернешся без нього, не будеш більше вазіром.
— Слухаю й корюся! — відповів вазір і відразу ж відправився
з дарами до султана Шаміха.
Коли ввійшов до нього, переказав йому вітання від царя
Дірбаса і подав листа від нього та всі дари, які привіз із собою.
Але, побачивши все те і прочитавши листа, в якому згадувалось
ім’я Унса аль-Вуджуда, султан Шаміх гірко заплакав і сказав
вазірові, котрий прибув до нього з тим посольством:
296

—
Та де ж він, той Унс аль-Вуджуд? Пішов кудись ізвідси,
і сліди його запалися. Знайди його, і я дам тобі в багато разів
більше, ніж ти привіз мені в подарунок
Потім він почав плакати невтішно і крізь сльози проказав
вірші:
Коханого мені верніте —
Не хочу я розбагатіти
Для мене зовсім непотрібні
Ні перли, ані самоцвіти.
Зі мною милий був, що міг би,
Мов місяць в небесах, ясніти
Такої краси, як у нього,
Під сонцем ніде не зустріти.
Він постаттю схожий на гілку,
На котрій розпустились квіти.
Але чудових цнот його
Не мають і найкращі віти
Його я ще дитятком бавив —
То ж сама радість — такі діти.
Тепер по нім тужу і з горя
Не знаю, де себе діти.

Затим султан звернувся до вазіра, котрий прибув до нього
з посольством:
— Повертайсь до свого царя й сповісти йому, що минув
уже рік, як Унс аль-Вуджуд зник, і я не знаю, де він зараз, і не
маю жодної звістки від нього.
— Саїде мій світлий, аби ти знав, що не вільно мені поверта­
тися так додому, бо мій володар сказав, що, як не припроводжу
йому цього молодика, то він позбавить мене урядування при
його дворі і не матиму права ввійти до його міста. То як же
я можу повернутись без нього?
Тоді султан Шаміх сказав своєму вазірові Ібрагіму:
— Вирушиш разом з ним у супроводі його почту, і шукайте
Унса аль-Вуджуда по всіх усюдах!
— Слухаю й корюся! — мовив вазір Ібрагім.
І він відразу ж зібрався в дорогу, взяв із собою своїх
людей і разом з вазіром царя Дірбаса вирушив на пошуки Унса
аль-Вуджуда. Кілька разів натикалися вони на бедуїнівських
кочовиків та на осідлі племена й питали, чи не зустрічався
їм молодий чоловік, який називався так-то і виглядав так-то.
Але всі відповідали, що не бачили такого. Та обидва вазіри
не переставали допитуватися про нього по містах і селах, шукали
його на рівнинах і скелястих гірських обширах, по степах
і пустелях, аж нарешті вийшли на морський берег.
Там знайшли собі корабель, сіли на нього і відпливли. Коли
досягли Гори, що втратила дитину, вазір царя Дірбаса спитав
у вазіра султана Шаміха:
— Чому ця гора* має таку назву?
297

— А ось чому,— відповів той.— Колись, за давніх часів,
оселилася тут одна джинія з китайських країв, що мала коханця
серед людей. Д уж е вона за ним побивалась, але боялася свого
роду. І юли її пристрасть посилилася, стала вона шукати на
землі потайне місце, де могла б заховати свого коханого від
джинів. Отоді-то й знайшла вона ось цю гору, недоступну як
для людей, так і для джинів, бо ніхто ні з людей, ні з джинів
не знав сюди дороги. Отож вона викрала свого коханця й пере­
несла його на цю гору. Потім відлетіла до джинів і поверталася
час від часу до своєї криївки на цім острові, де перебував
її любий Так жила вона довгий час, аж поки не сповила там
кількох дітей. Коли повз цю гору пропливали мандрівні купці,
то чули їхній плач. І лунав він так, ніби то голосила мати.
То купці говорили проміж себе: «Це, мабуть, так побивається
якась мати, що втратила своїх дітей».
Вазір царя Дірбаса був вельми здивований цим переказом.
Потім вони обидва пішли на гору і, досягши замку, закалатали
у браму. їм було відчинено, і до них вийшов євнух. Пізнавши
вазіра короля Шаміха, він поцілував йому руку, і вазір увійшов
у замчище і там, серед челяді, побачив одного дервіша — а то
був Унс аль-Вуджуд.
— Звідкіля прибув сюди цей чоловік? — запитав вазір.
— Це купець із затонулого корабля,— відповіли йому люди,—
який втратив на морі свої товари і врятував тільки своє життя.
Але після всього того помутився йому розум.
Тоді вазір залишив Унса аль-Вуджуда і ввійшов до палацу.
Одначе не знайшов там і сліду своєї дочки. Потім запитав про
неї у слуг, що були там.
— Ми не знаємо, як вона могла вийти звідси. Пробула
вона тут з нами зовсім недовго.
Тоді вибухнув плачем вазір і почав проказувати вірша крізь
сльози, що ринули йому з очей, наче потік із гір:
Ось той палац, де нас пташиний тішив спів
І коло портика бузковий кущ процвів.
Коли прийшов до найдорожчої я в гості,
Були всі двері навстіж, дім спустів.
І душу я лишив у гнізді пташини,
Д о відльоту котрої вже не поспів
Багатством славився цей дім, статечністю
Слуг, гойністю накритих для гостей столів.
Був вельми вишукано й пишно вбраний храм,
Та де ж богиня, де шукать її слідів?!

Проказавши вірші, вазір і далі плакав, переплітаючи скарги
із зітханнями, і поринув у роздуми. «Ніхто не може уникнути
вироку Аллаха й того, що він постановив!» — подумав він нареш­
ті. Потімі піднявся на дах і знайшов там сув’язь сукенок із
баальбекських тканин, що, прив’язана до бійниць замку, звисала
аж до землі. І вазір зрозумів, що його дочка спустилася тут
298

на землю і подалася кудись, мов божевільна, одержима коханням.
Обернувшись, вазір побачив двох птахів — крука й сову — і,
зрозумівши, що це поганий знак, почав зітхати й вірша про­
мовляти:
Прийшов я в палац доньки, сподіваючись
Розвіять тугу милими згадками.
Застав ж е там птахів зловісних — ворона й сову.
І мовила до мене доля джині'і словами:
«Ти розлучив коханців так жорстокосердо,
Й пішли вони в світ різними стежками.
Зазнай ж е й ти тепер тяжких страждань розлуки,
Живи самотньо, плачучи палючими сльозами».

Виповівши ці вірші, вазір зійшов, заплаканий, з даху замку
й наказав слугам негайно вирушити на пошуки своєї господині.
Ті виконали його наказ — обнишпорили всю гору, але не знайшли
й сліду аль-Вард філь-Акмам. Отакі-то були тут справи.
Що ж до Унса аль-Вуджуда, то, коли він довідався, що
аль-Вард філь-Акмам пішла із замку, скрикнув голосно і впав,
знепритомнівши. Довго він лежав отак, зомлілий, і люди думали,
що покликав його до себе Аллах всемогутній і він милується
вже красотами потойбічного світу.
А тим часом вазіри зовсім утратили надію знайти Унса альВуджуда. Серце вазіра Ібрагіма було глибоко засмучене втратою
дочки. А вазір царя Дірбаса вирішив повернутись до рідного
краю, хоч і не осягнув мети виправи. Попрощався він з вазіром
Ібрагімом, батьком аль-Вард філь-Акмам, і сказав йому, пока­
зуючи на дервіша:
— Хотів би я взяти з собою цього бідака. Може, Аллах
Всевишній прихилить до мене серце мого короля задля цього
причинного — він-бо є святий? Потім я відішлю його до Ісфаганії,
що зовсім близько від нашого краю.
— Роби як хочеш,— відповів Ібрагім.
І по цьому кожен з них рушив у бік своєї батьківщини.
Вазір царя Дірбаса взяв із собою Унса аль-Вуджуда, що
був не при своєму розумі.
їхали вони три дні. Унс аль-Вуджуд лежав на мулі непри­
томний, зовсім не усвідомлюючи, що його везуть. А коли нарешті
прийшов до пам’яті, спитав:
— Де я?
— У вазіра царя Дірбаса,— відповіли йому люди й повідомили
вазіра, що молодик прийшов до пам’яті.
І вазір відразу ж послав йому трояндової води й шербету
з цукру, а коли той випив, то до нього повернулася сила.
їхали вони все далі й далі, аж нарешті добулися до перед­
містя столиці царя Дірбаса. А там царський посланець передав
вазірові веління царя: «Якщо не їде з тобою Унс аль-Вуджуд, то
ніколи більше не повертайся до мене». Прочитав вазір царського
листа, і тяжко йому зробилось на душі. Він же не знав, що
299

в царя, його володаря, перебуває зараз аль-Вард філь-Акмам, не
знав він також, з якого приводу доручив йому він розшукати
Унса гль-Вуджуда, так само, як і того, чому цар Дірбас хоче
породичатися з султаном Шаміхом.
А Унс аль-Вуджуд не знав, куди його везуть та що його
шукають за велінням султана Шаміха. А вазір і в гадці не мав,
що цей молодик власне і є Унсом аль-Вуджудом. Отож, коли
він побачив, що той опритомнів, озвався до нього:
— Послухай-но, султан послав мене, аби я виконав одне його
доручення, та мені не вдалося цього зробити. А коли до нього
дійшла звістка про моє повернення, то він попередив мене ось
цим листом: якщо, мовляв, ти не виконав мого наказу, то щоб
більше ніколи не повертався до мого міста.
— А яке ж то було доручення царя? — запитав у вазіра
Унс аль-Вуджуд.
І той розповів йому про все.
— Не бійся,— мовив на це Унс аль-Вуджуд.— Іди до царя
і візьми мене з собою. Я ручаюсь тобі за те, що Унс аль-Вуджуд
прибуде сюди.
— Правду кажеш?! — вигукнув охоплений великою радістю
вазір.
— Авжеж,— відповів молодець.
Тоді вазір осідлав коня, взяв з собою молодика і привів
його до свого царя. Коли вони обидва стали перед Дірбасом, той
спитав:
— Де Унс аль-Вуджуд?
А той відповів:
— О царю, я знаю, де він є.
Цар велів йому підійти ближче й спитав:
— То де ж він зараз?
— Д уж е близько, скажи мені тільки, чого від нього хочеш,
і я приведу його тобі.
— З великою охотою,— мовив цар,— але це справа таємна.
І він звелів присутнім вийти, а сам перейшов з прибульцем
до іншої кімнати й розповів йому про все від початку до кінця.
І тоді Унс аль-Вуджуд попросив його:
— Вели принести сюди гарну одіж і дозволь мені вбра­
тися у неї. І я відразу ж припроваджу до тебе Унса альВуджуда.
Отож коли принесли йому розкішне вбрання, він одяг його
й вигукнув:
— Я — Унс аль-Вуджуд, горе заздрісників!
Своїм виглядом він покорив серце царя, який поглянув на
молодика ще добріше. А той проказав такого вірша:
Я згадую коханця, що десь удалині,
Й ця згадка болі серця погамовує страшні.
Гіркі я сльози проливаю, та коли заплачу,
В душі світліє, і вільніш зітхається мені.

300

Чи є що в світі пломінніше з а моє кохання?
Бринять в моїй душі любові лагідні пісні.
Тіка від мене сон, не зм руж ую вночі повік.
Тепер я водночас в раю й пекельному вогні
Нема снаги чекать — вже втратив геть терпіння,
І дуж чає любов моя й ж урба на чужині
Отож я зовсім виснаживсь і спав із тіла,
Змінивсь геть-чисто через тарапати ці жахні
Повіки роз’ятрилися, немов вогнем печуть,
І як потоки з гір, котяться сльози рясні
По любощах не жди утрачених сподіванок,
Що буйно квітли, наче сад, воскреслий навесні
Посивів я вже головою і душею
В розлуці з тою, в кого очі — зорі осяйні.
Нас порізнили всупереч її бажанню й волі,
І більш не бачу просвітку в своїй будучині
Якби ж знаття: що після всіх гірких поневірянь
Чекає нас? Я стрінуся з коханою чи ні?
Чи згорнеться нам долею розгорненая путь?
І чи розрадять серце любощі пречарівні?
Чи будемо з коханою в своїй домівці ми?
Коли знегода кінчиться й настануть дні ясні?

Прослухавши цього вірша, цар вигукнув:
— Клянусь Аллахом, ваші пригоди дивовижні, ви справді
пара щиро закоханих, мов дві зорі, що сяють на небосхилі,
любов ваша незрівнянна, не подолати її аніякій силі!
Далі цар розповів Унсу аль-Вуджудові все, що трапилося
з аль-Вард філь-Акмам, і той запитав:
— А де ж вона є, о володарю часу?
— З а раз вона в мене,— відповів цар.
Потім Дірбас покликав каді і свідків, звелів списатишлюбну
угоду між Унсом аль-Вуджудом та дочкою вазіра Ібрагіма
і виявив їм велике пошанування й ласку.
Затим цар послав гінця до Шаміха, звелівши йому розповісти
султанові, що сталося з Унсом аль-Вуджудом і аль-Вард фільАкмам. Султан Шаміх був вельми втішений звісткою і сам
послав гінця до царя Дірбаса з таким листом: «Оскільки уро­
чистість укладення шлюбної угоди відбулася в тебе, то уро­
чистості весілля та шлюбної ночі годилося б провести в мене».
Потім султан Шаміх спорядив у дорогу караван з людьми для
весільного поїзда, з яким мала повернутись до нього молода
пара. Коли посольство прибуло до царя Дірбаса, він гойно
обдарував молодих і відправив їх у дорогу в супроводі загону
мамелюків. І нарешті прибули новоженці на свою батьківщину.
В цей пам’ятний день відбулись урочистості, кращих за які
не було.
Султан Шаміх зібрав усіх співачок та лютністок і влаштував
свято, що тривало сім днів. І кожного з цих днів роздавав
301

людям коштовну й почесну одіж. Потім Унс аль-Вуджуд увій­
шов до аль-Вард філь-Акмам і обійняв її. Сиділи вони, пла­
чучи від всеперемагаючої радості і зазнаючи щастя, коли серце
радісно тріпоче та співа душа. І дівчина проказала такого
вірша:
Минувся вже смуток, і горе зійшло разом з ним,
І знову ми вкупі на прикрість воріженькам злим.
І ніжними пахощами нас вітрець овіває,
І душу, і тіло живить благовонням п’янким.
Кохання великого сяйво ясне заблищало,
Вітальний салют збудив радість у серці моїм
Але не дивуйтеся, що в нас заплакані очі*
Бурхливої радості сльози світ застують їм.
Послала нам доля тяжкії випробування —
Н едужим, вкрай виснаженим і блідим.
Але при спітканні забулись геть-чисто
Усі ті страхи, що несуть сивину молодим.

Потім вони знову обнялися і довго залишалися в обій­
мах міцних, аж знепритомніли, а коли прийшли до пам’яті,
Унс аль-Вуджуд, як і його кохана перед цим, теж промовив
вірша:
Які ж солодкі ті медові ночі,
Коли зорять у душу милі очі.
Немає любощам кінця і краю,
Нічого щасне серце більш не хоче.
Обличчям повернулась до нас доля,
І люте горе вже нас не заскоче.
Над нами тріпотять корогви щастя,
І сяє нам воно, ясне, співоче.
Ми на розлуку скаржилися, стрівшись,
Коли недолі нас лякали поторочі.
Та проминуло лихо, люди добрі,
Бог зглянувся й на нас в цей час урочий.
Що довш е з милою перебуваю,
То дуж че цноти зваблюють дівочі.

А затим Унс аль-Вуджуд знову обійняв свою кохану. І вони,
лежачи, пили вино й розважались декламуванням віршів, роз­
повідями веселих оповідок та бувальщин, аж нарешті потонули
в морі почуттів. Так минуло сім днів, під час яких вони з надміру
радості, розкошів, приємності і щастя не відрізняли дня від ночі.
Здалися їм ці сім діб єдиним днем, після якого не буде вже
жодного іншого. Довідались вони, що настав уже сьомий день
тільки по тому, що прийшли до них співачки. Аль-Вард фільАкмам дуже цьому здивувалася і виповіла поезію, що тут же
в неї склалася:
302

Хай заздрих душі повняться злобою ,
У нас є те, чого ми прагнули з тобою
Обіймам, любощам палким кінця немає,
Багато в нас єдвабу і парчі нової
І постіль шкіряна, набита пір’ям
Та пухом птахів барви чарівної.
Й вина не треба, раз я скуштувала
Цілунку милого жаги такої
У пестощах ми і про час забули,
Знемігшись від любові осяйної
Минуло сім ночей — ми ім згубили лік,
Зачудувавшись тою дивиною.
Отож вітайте з п’ятницею нас*
«П родовж їм, Всеблагий, дні ласки препалкої!»

Замилуваний цим віршем, Унс аль-Вуджуд пригорнув свою
кохану й поцілував її понад сто разів, не чуючи душі в ній.
А потім проказав свій вірш:
Настав день радості, й закінчилися муки,
Але які ж важкі скорбота й сум розлуки!
Я від коханої один лиш мав цілунок,
І в любій бесіді не стало вже розпуки.
Вона мене вином кохання напувала,
Й зі світу зникли ми, узявшися за руки.
А потім ми лягли, щасливі, й полилися
Вина та щирої розмови повні ріки
Всі дні в одне злилися і всі ночі,
І не змикались нам у сні повіки
Любов хай милій буде на здоров’я,
Нехай їй втіху принесе велику.
Нехай печалі всі вона забуде,
ї ї Творець благословить хай, яснолику

Затим вони встали і вийшли із світлиці й почали дарувати
людям гроші та почесну одіж, роздавати милостиню бідним.
Потому аль-Вард філь-Акмам веліла звільнити лазню і сказала
Унсу аль-Вуджудові:
—
О зінице ока мого, я хочу побачити тебе в лазні, там,
де будемо самі-самісінькі.
її огорнула хвиля почуття ясного, і вона промовила вірша
такого:
Д авно вже, любий, володієш мною.
Не згине давнє, як його не лай
Ні, не знайду я кращого за тебе
І не баж аю — ти це, милий, знай.

303

Ходім з тобою, серденько, до лазні.
Посеред пекла там розкішний рай,
Там пахощі від нарду і алое
І сипле срібні перли водограй.
Усі гріхи ми долі відпустили,
Аллаху вдячні і щасливі вкрай.
Скажу, коли тебе побачу в лазні:
«Купайся, любий, втіхи зазнавай»

Потім вони пішли до лазні, навтішалися там, а тоді поверну­
лися в палац. І жили в нім у великих розкошах та гараздах, аж
поки не прийшла до них Та, що велить умовкнути радості
і розриває узи дружби та покревності. Нехай же славиться
вовік Той, хто завше незмінний залишається, ніколи не кінчається
і до котрого все — велике і мале — повертається.

ПРО КОХАННЯ АБУ ІСИ
ДО КУРРАТ АЛЬ-АЙН

Розповідають, що Абу Іса, син Гаруна ар-Рашіда, брат альМамуна, був закоханий у Куррат аль-Айн, невільницю Алі ібн
Гішама, і вона також любила його. Але Абу Іса, бувши гордим
іа мужнім, приховував свої почуття і всілякими способами
намагався купити Куррат аль-Айн у її володаря, але це не
ндавалося. І коли нарешті терпець йому урвався, він зайшов
до аль-Мамуна у святковий день, коли той залишився сам,
підпустивши людей, і сказав йому:
— О повелителю правовірних, якщо б ти загостив сьогодні
несподівано до своїх вельмож, то зміг би розпізнати людей
шляхетних серед своїх достойників давнішніх і визначити місце
їм по благородству душ їхніх.
А придумав це Абу Іса лиш для того, щоб побачитися з Кур­
рат аль-Айн, проникнувши в дім її господаря.
— Ну що ж, це слушна думка! — мовив аль-Мамун.
Потім він звелів підготувати для плавання судно під назвою
v<Крилате» і, коли його подали, сів у нього зі своїм почтом, та
ї\ попливли по Тігру. Перший палац, до якого вони завітали,
належав Гумейді Довгому з Туса. В той час, коли зненацька
іайшли гості, господар сидів на тростиновій маті, а перед ним
305

стояли співачки з лютнями, флейтами та іншими музичними
інструментами.
Халіф сів, і незабаром перед ним поставили багато м’ясних
страв, але серед них не було жодної страви з пташини, і тому
аль-Мамун не доторкнувся ні до чого!
— О повелителю правовірних,— сказав Абу Іса,— ми нагря­
нули сюди несподівано, господар не чекав гостей, і тому так
вийшло. Ось ми підемо туди, де приготувались, і там тобі все
смакуватиме.
І халіф зі своїм почтом подався до Алі ібн Гішама. Той
зарані довідався про прибуття високого гостя і зустрів його,
як належить, упав перед халіфом ницьма, а потім, привівши
його до свого палацу, відімкнув перед ним небаченої пишності
палату: підлога, колони й стіни викладені різнокольоровим
мармуром, оздобленим усілякими румейськими малюнками
й перськими візерунками, а підлога застелена басрійськими
килимами, виготовленими за осібними зразками — по розміру
й кольору приміщення. Аль-Мамун посидів трохи, розглядаючи
стіни, стелю й убрання зали, а затим сказав господареві:
— Дай нам чогось попоїсти.
І гостям одразу ж було подано величезну кількість страв
із птиці, юшок, печень та всіляких інших наїдків. Поївши,
аль-Мамун сказав:
— А тепер би ще чогось випити, Алі!
І той приніс їм на третину википілого вина, звареного з фрук­
товими плодами й добірними прянощами. Трунок було подано
в начинні із золота, срібла та кришталю гірського, і принесли
його пахолки-молодики, подібні до місяця ясного. Хизувались
вони вбранням з александрійського краму із золотим пітканням,
на грудях у них були фляжки з трояндовою водою, змішаною
з амброю запашною. Усе це дуже втішило аль-Мамуна.
— Алі ібн Гішаме! — заволав він господареві.
— Я тут, о володарю правовірних! — озвався той і, підскочив­
ши до килима, на якому сидів халіф, поцілував його край.
— Д ай нам послухати якихось веселих пісень! — сказав
аль-Мамун.
— З приємністю і задоволенням, о повелителю правовірних! —
відповів Алі, а потім гукнув одному зі своїх пахолків:
— Приведи невільниць!
Той зник і за хвилину повернувся з десятьма євнухами, кожен
з яких ніс золотий стільчик, і коли поставили їх, увійшло десять
невільниць, подібних до квітучого саду або до місячної повні
на чистому небі, мали вони на головах золоті вінця і одягнуті
були в парчеві шати; посідали на стільчики й почали співати.
Аль-Мамун глянув на одну з невільниць і привабився її вродою —
філігранними рисами й ангельською подобою.
— Як тебе, дівчино, звати? — спитав він.
— Ім’я моє Саджахі,— відповіла вона.
— Заспівай нам, о Саджахі,— мовив халіф.
306

І невільниця лютню наладнала, вдарила по струнах і заспі­
вала:
Іду я, зляканий розмовою з коханою,
Як страхопуд, що лева раптом десь побаче.
Покірність — меч мій, у тривозі серце б ’ється.
Мене бентежить око ворога — лихе, заздряче.
Д о любки входжу — все в мені, мов лист, тремтить,
Вона ж — як лань, що в горах втратила дитя і плаче.

— Ти чудово співала, о Саджахі! — сказав халіф і випив
з господарем та Абу Ісою.
Потім ці невільниці пішли, і з ’явилося десятеро інших, одяг­
нутих у єдвабні сукенки з єменської матерії із золотим пітканням.
Вони посідали на стільчики і стали співати різні пісні. Аль-Мамунові впала в око одна невільниця, що мала стрункість газелі
з пустелі, і він спитав її:
— Як тебе величати?
— О велителю правовірних,— відповіла дівчина,— Забією
мене звати.
— Заспівай нам, о Забіє! — сказав халіф.
І дівчина защебетала устами й промовила віршами:
Дівчата ті вільні, що в гадці страмного не мають,
Як ланей у Мецці, нам їх полювати заказано.
За приязність їхню повіями їх нарікають,
Живуть ж е по правді вони — як в Корані сказано.

— О дівчино, у твоїх піснях кохається Аллах! — промовив
халіф, захоплений співом невільниці.
Потім він випив з тими, що були з ним. Ці співачки вийшли,
І прийшло десятеро інших, подібних до яхонтів. Були вони
З непокритими головами, в червоні парчеві, оздоблені золотим
Гаптуванням шати убрані, перлами та коштовними каменями
Осіянні. Присівши на стільчики, вони почали співати різні пісні.
Глянувши на одну з них, що була, мов квітка навесні, мов
денне небесне світило, і сяйнистими очима залу освітила, халіф
Спитав її:
— Як тебе, дочко, звати?
— Фатін на ймення я, о володарю правовірних,— відповіла
Невільниця.
— Мила Фатін,— мовив халіф,— заспівай-но.
І дівчина стала наспівувати — так ніжно, так файно:
Прийди, коханий, тра добрішим буть тобі,
Страж дань-бо лютих доста я терпіла.
Зібрав ти всю красу сяйнистую в собі,
І жить мені без тебе вж е несила.
Життя моє — в любові, я корюсь судьбі,
Якби ж вона мені добром сплатила.

— О Фатін, сам Аллах вчарований співом твоїм і тобою! —
Похвалив невільницю халіф і випив з господарем дому та Абу
Ісою.
307

Потому ці співачки вийшли, і з ’явилося десятеро інших,
подібних до перлин. На них були сукні з вишиваними квітами
й поясами, із вшитими в них самоцвітами. Сівши на стільчики,
невільниці стали співати різних пісень. Аль-Мамун скинув погляд
на одну співачку: вона була ніжна, ніби лань, як перлина —
білолиця і гнучка, немов вербиця.
— Як тебе, дівчино, звати? — запитав її халіф.
— Раша моє ім’я, о повелителю правовірних,— відповіла
співачка.
І вся зала засіяла, як дівчина заспівала:
Струнка, чорноока — ні суму, ні зла...
Вона, мов газель, в моє серце прийшла.
На честь її губ випив келих вина я —
І пив його, доки вона не лягла.
З красунею ніч я провів незрівнянну —
Вінець моїх мрій! О, Аллаху хвала!

— Добав нам, дівчино, твого чарівного співу! — вигукнув
аль-Мамун.
І невільниця перед халіфом килим поцілувала і солов’їним
голосом заспівала:
Зорять на учту потаємно іі очі, мов агати,
І пахнуть ніжним ароматом в неї шати.

Аль-Мамун був зачарований співом дівчини, і вона, завв аж и в­
ши це, стала повторювати цю пісню.
Коли невільниці, проспівавши, пішли, халіф сказав:
— Подавайте «Крилате»!
І він налагодився вже йти, але встав Алі ібн Гішам і мовив
йому:
— О повелителю правовірних, у мене є невільниця, котру
я купив за десять тисяч динарів, і вона забрала моє серце.
Я хочу показати її нашому ясному халіфові. Якщо сподобається
йому, то вона його, а ні — то нехай послухає її співу.
— Д авай її сюди! — вигукнув аль-Мамун.
І незабаром перед ним постала дівчина, мов гілка вербова:
звабливі очі й подібні двом лукам брови, на голові в неї блищав
вінець із золота червінного, всипаний перлинами та коштовним
камінням, а під вінчиком була пов’язка, на якій топазом виведе­
ний вірш-казка:
Д ж инії, у вас є джини, вчітесь у них ви
Поцілять в серця із лука, хоч він без тятиви.

І так пройшла до стільчика газель ця, що могла б звабити
і ченця.
Аль-Мамун зумився її красою й чарівністю, а Абу Іса враз
відсунув од себе питво та їду і, пополотнівши, геть перемінився
на виду.
— Чого це ти так змарнів? — спитався халіф.— На тобі лиця
немає!
308

— Це іноді,— сказав Абу Іса,— така хвороба на мене на­
падає.
— Бачив ти цю невільницю раніше? — спитав його альМамун.
— Так, о повелителю правовірних,— відповів Абу Іса.—
Хіба може бути прихований місяць?
— Як тебе звати, красуне?— запитав аль-Мамун.
— Куррат аль-Айн моє ім’я,— відповіла невільниця.
— О Куррат аль-Айн,— сказав халіф,— звесели нам серця,
заспівай.
І відразу ж полилась її пісня, ніби задзвенів ручай:
Коханець наш любий, залишивши нас,
Відбув із паломниками на світанку.
Р о зіб ’є намет він у пізній час,
Над входом спустивши парчеву фіранку

— Великого обдарування сподобив тебе, дівчино, Аллах,—
мовив аль-Мамун.
Абу Іса тим часом не спускав очей з дівчини, прегарної
і ніжної, мов мімоза, і душили його сльози. Присутніх це здиву­
вало, а співачка сказала:
— О повелителю правовірних, дозволь мені заспівати ще
одну пісню.
— Гаразд, співай що хочеш, красуне,— мовив аль-Мамун.
І дівчина заспівала, торкнувшися струн:
Коли другові ти любий, друг тебе вітає —
У коханні найлюбішим кожен бути має
Йдуть плітки гіо світу — заздрий хоче розлучити,
Та любов розумне слово хай оберігає.
В далині любов відквітне— близько, то набридне.
Так говорять, тільки кожен щастя своє знає.
Хай як хочуть люблять інші — нам як ближче — то вже й ліпше.
О, любов усі болячки тіла ізціляє.
Хай стоять будинки поряд — щастю не пособлять,
Що — любов, як твій коханий зовсім не кохає^!

— О повелителю правовірних,— звернувсь до аль-Мамуна
Абу Іса, коли дівчина закінчила співати,— як ми виповідаємо
ге, що нам болить, то стає легше на душі, тож дозволь мені
у відповідь співачці проказать вірші.
— Дозволяю,— мовив халіф.
І Абу Іса, з усієї сили стримуючи сльози, що його душили,
проказав:
Промовчав тоді я, не зрадив кохання
І словом, похнюпивши голову низько.
Як сяйво в очах моїх раптом помітять,
Не пристрасть — то місяць сія на них зблизька.

Тоді Куррат аль-Айн заграла на лютні, даруючи присутнім
хвилини незабутні:
309

Якби завж ди ти щирий був зі мною,
Не плекала б сподівання я пустого,
І перед дівчиною гідною
Не виявляв би гонору отого
Усе те, що ти тепер говориш,
Самі лише слова, і більш нічого

Охоплений пристрастю, Абу Іса почав плакати й тремтіти,
а потім, перейнявшись почуттям кохання ще більше, проказав
такого вірша:
Плоть під одінням виснажена вкрай
Гризе турбота серце — що ж, нехай’
Так, тіло і душа мої недужі,
З очей струмує сліз гіркий ручай.
Як тільки із розумним я зустрінусь,
За пристрасть мене лає - хоч тікай1
О Господи, вже я не маю сили!
Чи смерть пошли мені, чи виручай*

Коли Абу Іса закінчив свій вірш, Алі ібн Гішам припав
до його ніг і, поцілувавши їх, сказав:
— Саїде мій, Аллах зглянувся на твоє благання й послав
тобі подаяння. Куррат аль-Айн згодна, щоб ти взяв її з усім,
що вона має з клейнодів та подарунків, якщо тільки володар
правовірних не рачить її для себе.
— Якби ми навіть і воліли її,— сказав аль-Мамун,— то все
одно віддали би першість Абу Ісі й допомогли б йому осягти
його мету.
Затим він вийшов і сів у «Крилате». Абу Іса ж залишився,
чекаючи на Куррат аль-Айн. А потім разом з нею пішов він
до своєї господи, радість розпирала йому груди, і не боявся
він тепер ні поговору, ні огуди.
Ось яке благородство виявив Алі ібн Гішам! Нехай же буде
Боже благословення йому і нам.

ВЧЕНА ЖІНКА

Один достойний чоловік розповідав: «Я не зустрічав жінки
З гострішим розумом, кмітливішої, освіченішої та благороднішої
Натурою, аніж одна жінка-напутниця з Багдада, котру звали
Сітт аль-Машаїх. Року п’ятсот шістдесят першого побувала вона
В місті Хама й напучувала там людей мудрими настановами.
Приходило до неї багато освічених та вчених людей і подовгу
Обговорювали з нею законодавство, провадили наукові бесіди,
Одного разу побував у цієї жінки і я разом зі своїм вченим
Приятелем. Коли ми прийшли до неї, вона поставила перед
Нами тацю з фруктами й сіла за ослоною. А мала вона брата
Надзвичайної вроди, якого приставила до н а с для послуг. Поївши,
розпочали ми бесіду про ісламське право, я завів розмову про
Одну суперечку між імамами. Вона п оч ала відповідати мені,
щ слухав, у той час як мій товариш пильно приглядався до
Обличчя її брата і, захоплений його вродою, не слухав того, що
Говорила жінка. Вона ж бачила це з-за ширми. А коли скінчила
говорити, звернулась до нього і сказала:
— Мені здається, що ти один з тих, котрі віддають перевагу
Моловікам над жінками.
— Справді так,— відповів той.
— Чому? — запитала вона.
311

— Тому, що Аллах поставив чоловіка вище жінки,— відказав
мій товариш.— А я люблю те, що перевищує, а не те, що
перевищене.
Жінка засміялась та й каже:
— Вйзнаєш мою правоту, якщо я поконаю тебе у вченій
бесіді про це?
— Так,— відповів він.
— Тож скажи мені,— запитала вона,— що вказує на вищість
чоловіків над жінками?
— Здоровий глузд, так вважається з давніх-давен,— відповів
той.— Про це мовиться і в переказах, і в Корані та сунні. Щодо
Корану, то маємо в ньому слова: «Чоловіки поставлені над
жінками, бо Аллах дав їм перевагу над ними». А ось іще
слова Всевишнього: «Якщо немає двох чоловіків, нехай буде
один чоловік і дві жінки». Або ось слова Господні, що стосуються
спадкоємності: «Якщо родина складається з чоловіків і жінок, то
чоловік одержує таку частку, як дві жінки». Отже Аллах —
нехай славиться ім’я його! — поставив у тих випадках чоловіка
попереду жінки і ствердив, що жінка вважається за півчоловіка,
бо він досконаліший за неї. А в сунні пишеться, що Пророк —
нехай благословить його Аллах і дасть йому спасіння! — велів
за пролиту кров жінки стягувати половину тієї плати, яка стягу­
ється за пролиту кров чоловіка. Що ж до пізнавального нашим
розумом, то чоловік діючий, а жінка об’єкт дії.
І наставниця відповіла на це:
— Ти дуже гарно говорив, саїде мій, але, присягаюсь Алла­
хом, сказане тобою свідчить не за тебе, а проти тебе. Ти дав
докази на мою користь, а саме: Аллах — слава йому і хвала! —
поставив чоловіка над жінкою лише властивостями чоловічої
статі, і в цьому суперечки між нами немає. Але ці властивості
притаманні як дитині чоловічої статі, так і отрокові, і юнакові,
і мужчині в зрілому віці, і старому — в цьому розумінні між
ними немає різниці. Якби ця перевага залеж ала тільки від
того, що взагалі вирізняє чоловіків, то твоє серце повинно було
б однаково схилятись як до юнака, так і до старця; твоя
душа мала б знайти в них однакове уподобання, бо коли ж ідеться
про чоловічу прикметність, то всі вони однакові. Але між нами
виникла суперечка щодо таких речей, як гарна вдача, приємність
у взаєминах. І в цьому розумінні ти не дав мені жодного доводу
на користь переваги юнака над дівчиною.
— О саїдо,— промовив шейх,— хіба ж ти не знаєш, що
особливо вирізняє юнака? Це й струнка постать, і рожеві щоки,
і милий усміх, і солодка мова. З цього боку юнаки досконаліші
за дівчат. А свідченням може бути те, що розповідають про
нашого Пророка,— нехай благословить його Аллах і прийме його
у своє лоно. Сказав-бо він: «Не задивляйтеся на безвусих
молодиків, бо ослабить це ваш зір на чорнооких райських дівиць».
Вищість хлопця над дівчиною ні для кого не є таємницею, а які
гарні слова Абу Нуваса:
312

Пишатися він може ще й такими цнотами:
Не завагітніє й тебе не закаляє нечистотами.

І слова іншого поета:
Услід імамові Абу Нувасові спішать
Чоловіки на путь розпусної розваги стати
«Кохайтесь,— каже він,— в пушкові юнаків,
Такого блага навіть у раю вам не зазнати».

І якщо навіть хтось продає невільницю й каже, які вона
має достоїнства, то, перелічуючи її прекрасні цноти, порівнює
її з хлопцем, оскільки він є уособленням досконалості, як
сказав поет:
Ворушить стегнами вона, як парубчина,
Немов на вітерці північному тростина.

Якби юнак не був досконаліший і кращий за дівчину, то
не прирівнювали б його до неї. І щоб ти знала — нехай Аллах
високий опікується тобою! — що хлопець догідливіший, приємні­
ший у поведінці та своїх якостях, з ним легше спілкуватися;
він швидше переходить від суперечки до згоди, особливо тоді,
коли в нього пробивається пушок, засіваються вуса і квітне
ліловий рум’янець на щоках — о цій порі він схожий на місяць
уповні. Як гарно сказав про такого Абу Тімман:
Сказали пліткарі: «Пушок у нього на обличчі’»
Я відповів: «То не порок і, певно ж, не біда,
Як має стегна він, які його донизу тягнуть,
І на перлинах щік у нього поросль молода»
І ружа присягнулась клятвою врочисто,
Що не залишать щік його всі ці дива й чуда’
З ним розмовляв я безволосими повіками,
А він мені у відповідь бровами лиш скида
Краса його та сама, що була й раніше,
А кучері — то щит йому від тих, хто напада.
Обличчя риси вже солодші, кращі стали,
Коли засіялися в нього вуса й борода.
Всі, що засудж ую ть мою любов д о нього,
Кепкують: «Милий друг його вже вигляда».

А як гарно сказав про це Харірі:
«Д о хлопця пристрасть? Дивина! — чудується гіліткар.—
Он бачиш — волос проростає на обличчі в нього!»
«Якщо в очах у мене,— мовив я ,— побачиш правду ти,—
Не зможеш витримати погляду твердого.
Хто в краї жив тоді, як там нічого не росло,—
Чи піде ж з нього він під час цвітіння весняного?»

А ось іще про те саме:
Пліткують: «В ж е забув його він!»— Ц е неправда,
Ні, не забути на лаванду схож ого друж ка.
Троянда ніжная не піде у непам’ять,
А надто ж та, що з миртового вигляда кружка.

313

I me:
Який же Н І Н стрункий* А очі в хлопця того
Такі, що заберуть здоровий глузд хоч в кого.
Відточеним мечем пролив він кров нарциса,
П ерев’язь піхов з квітів мирту в нього

А ось іще:
Я не з вина сп’янів, це кучері його
Людей всіх повабом своїм п’янять
Й ого принади заздрять одна одній,
І всі вони пушком хотіли б стать.

Ось які мають юнаки достоїнства, котрих не дано дівчатам.
І досить цього, щоб юнаки мали перевагу над ними.
—
Нехай же зробить тебе здоровим Аллах великий,— про­
мовила жінка.— Ти сам викликав цю словесну сутичку. І говорив
та наводив приклади, не обдумавши того, що мовиш, не вникаючи
в суть справи. Тепер уже правда ясно викладена, тож не збочуй
уже з її шляху. А якщо тобі цих доказів мало і вони тебе
в цілому не задовольняють, то я витлумачу тобі їх докладніше
кожен зокрема, ради Бога, куди там братися хлопцеві до дівчини!
Хіба ж можна порівняти цапка з кізочкою? Дівчина має необоримий чар ніжності, лагідну мову і стать чудову. Подібна вона
до галузки базиліка, і зуби в неї мов ромашка. її коси спадають,
наче вуздечка, щоки — ніби червоні анемони, обличчя мов яблуко,
губи як вино, перса ніби гранати, члени її тіла гнучкі, немовби
тростина. Постать її складена чудово, пружне її тіло нагадує
блискуче лезо меча, в неї ясне чоло, зрослі брови, а очі мов
два цукерки. Коли вона говорить, сиплються свіжі перли з її
вуст, і вабить вона серця ніжністю своєї вдачі, шляхетністю
поводження, коли всміхнеться, то здається, що місяць заблищав
між її губами. А як погляне, мечі визирають з її очей. Доскона­
лість повабів досягла в ній свого вінця, її оспівують і кочовики,
й осідлі. Лілові губи її м’якші за масло й солодші за мед.
На грудях у неї гірська ущелина, пообіч якої красуються перса,
мов дві шкатулки зі слонової кістки. Розкішний живіт, немов
розквітаюча квітка, тугі стегна, наче колони з перл, а сідниці, що
коливаються, наче море з кришталю чи гори світла. Розкішні
ноги й руки, мов злитки із щирого золота. О бідаче, куди там
смертному чоловікові до джинів! Хіба ж ти не знаєш, що царіволодарі й найвельможніші достойники завжди покірні жінкам,
і в справах любові й розкошів покладаються на них? А ті
кажуть: «Ми оволоділи шиями і взяли в неволю серця». А скіль­
кох же багачів жінки зробили бідняками, скільки достойних
понизили і скільки шляхетних перетворили на слуг! Не хто
інший, як жінки, осліплюють освічених, осоромлюють благочести­
вих, розоряють багатих і роблять нещасними щасливих. І незва­
жаючи на все те, вони користуються любов’ю й повагою в розум­
них, які не мають собі того за кривду й приниження. А скільки
ж невільників задля жінок ставали непокірними щодо своїх
314

господарів, і скільки ж то синів гнівило цим своїх батьків!
І все це через те, що жіночі принади мають владу над серцями.
Хіба ж ти, шейху, не знаєш, що для жінок споруджуються
палаци, ховають їх за заслонами і купують для них невільниць?
Через них проливаються сльози, для них добуваються клейноди,
запашний мускус і амбра. Заради них стикаються війська,
постають міста, нагромаджуються багатства і падають голови
з пліч. І той, хто сказав: «Світ — це жінка»,— той мовив правду.
А що стосується прикладів з гідних пошанування переказів
та книг, які ти наводив, то всі вони свідчать проти тебе, а не
за тебе, оскільки Пророк — нехай же благословить і спасе його
Аллах! — повідав: «Не дивіться надто довго на безвусих, бо очі
в них, як у гурій». Отож він прирівнює безвусого до гурії.
І ти, напевне ж, не маєш сумніву в тому, що те, з чим порівнюють,
досконаліше того, що порівнюють? А якби жінки не були
досконаліші й гарніші, то Пророк не прирівнював би до них
інших істот. А відносно того, що, як ти сказав, дівчина подібна
до юнака, то насправді воно не так. Навпаки, юнак може бути
подібний до дівчини. В народі ж кажуть: «Цей хлопець, наче
дівчина». Ті ж вірші, які ти наводив тут, виражають лише
збочення з того, що повсюдно прийнято і є природною власти­
вістю людини. А відносно нечестивих нащадків Лота і непослушних грішників, котрих Аллах найвищий зганив у своїй книзі,
то Пророк сказав: «То ви обираєте собі чоловіків серед людей
і кидаєте ваших жінок, котрих створив для вас Всевишній?
Воістину ви грішний люд!» А ті, що прирівнюють дівчину до
хлопця, погрязли в гріхах і непослуху! Підпорядковуються вони
своїм забаганкам та шайтанові і кажуть, що жінка може бути
одним і другим одночасно. Тож вони збочують зі шляху людської
натури, як виражає це їхній кумир і взірець Абу Нувас:
Струнка, мов хлопчик,-- знахідка спокуснику,
Годиться й сину Л ота, і розпуснику.

А те, що ти сказав про чарівність пушку на щоках і молодої
зарості вусів і що молодик виграє на тому в красі й принад­
ності, то, о Боже мій, це ж потворний смак, і слушності в цьому
немає, оскільки пушок той псує вроду.— І вона промовила
такого вірша:
З ’явивсь пушок у нього на лиці й помстився
За ту, що грубо ним обманута була.
Як на лиці його я бачу чорний дИм,
То кучері й о г о — палаюча смола
А коли папір став зовсім чорний,
То де ж знайти там місце для пера^
І якщо за красеня його вважають,
То тут не обійшлося бе.і уроків зла

Затим вона промовила до шейха:
—
Нехай же славиться во віки віків ім’я Аллаха найвищого!
Як же це ти не знаєш, що повну розкіш і радість життя можуть
315

дати тільки жінки і що немає тривалого щастя поза ними. Отож
Аллах великий і славний обіцяв пророкам і святим нагороду
за їхні праведні вчинки — чорнооких дівчат у раю. Якби Аллах
великий знав, що існує розкіш, вища за жінок, то він не назначив
би їх у нагороду їм. І мовив Пророк — нехай Аллах благосло­
вить його і дасть йому спасіння: «Існує три блага у вашому
світі, які я найбільше полюбив: жінки, благовоння й зіниці
очей моїх — молитва». І отож Аллах зробив молодиків тільки
слугами^ пророків і святих у раю, оскільки рай є пристановищем
щастя й розкоші, а щастя не було б повним без прислугову­
вання отроків. Що ж стосується використовування їх для інших
послуг, то це — шаленство і згуба. Як же слушно мовиться
про це:
Як муж ласкае м уж а,— не любов то, люди,
Таких засудж ую ть суворо скрізь і всюди.
Такий добродій, з хлопчиком проспавши,
На ранок ницим гендлярем багнюки буде.
Різниця видима між ним і тим, хто спав
З тією, що принадами своїми ласку в ньому збудить.

Ой люди добрі,— мовила жінка-наставниця,— вивели ви мене
поза межі встиду й жіночності і привели до пустослів’я та непри­
стойності. Але серця шляхетних — могили таємниць. Такі роз­
мови мусять бути строго довірчими, та осуд вчинків повинен
залежати від намірів. Отож прошу я зараз в Аллаха всемогут­
нього вибачення для себе, для вас і для решти мусульман. А він
милосердний і прощаючий.
На цьому жінка замовкла і не озивалася більше до нас.
Ми вийшли від неї, раді, що скористалися з її роздумувань.
І шкода нам було розставатися з нею».

ПРО КУПЦЯ МАСРУРА
І ЙОГО
КОХАНУ ЗАЙН АЛЬ-МАВЛСІФ
—ф іф —

Розповідають, що за далеких часів і давно минулих років
був найславетніший за своїх днів один купець-молодець з Аллахового благословення — Масрур на ймення. Жив він у розкоші
і множились йому гроші. Улюбленим місцем його розваг були
квітники та садок, і горів він невгасним коханням до красунь
жінок.
І одного разу привиділось йому уві сні, неначе він в чудовому
саду сидів і над ним літало четверо птахів, а серед них — одна
голубка біла, що, мов начищене срібло, яскріла. Так вона
іапала в душу купцеві, що розтривожила йому серце; спустилась
голубка до нього, та раптом шугонув униз великий крук і вирвав
її з його рук. Тяжко йому стало на серці, і він прокинувся,
ії це видиво не давало йому спати до самого ранку. «Обов’язково
піду сьогодні до когось, хто розтлумачить мені сновидіння»,—
подумав він. Потім ходив по місту, але нікого не знайшов,
хто б розгадав йому цей сон. Повертавсь уже до своєї оселі,
коли це спало йому на думку заглянути до дому, що належав
багатому купцеві одному. А як підійшов до цієї господи, то
почув зітхання, в якому бриніло палке почування, і ніжний
голос, що проказував вірші про кохання:
317

Повіяв вітрець із місць, де духи загиблих витають,
Слабі, що вдихають його, уздоровлення мають
Стою я побіля руїн цих страшних і питаю,
Відказує прах лиш та вітер з далекого краю.
Я мовив: «О вітре, скажи ти, Аллахом благаю,
Чи щастя буде ще, як в тих, що сілівають^
Чи взнаю з газеллю я радощів щ астя-розмакР»
Схилилась до мене, і з нею я й сну не баж аю

Почувши цей голос, Масрур заглянув за браму і побачив
пречудовий сад, а в тім садочку, в холодочку, була заслона —
парчева, червона, оздоблена перлами та самоцвітами, наче коро­
на, а за нею — четверо невільниць, і між ними — дівчина, мов
перлина, нижча п’ядей п’ятьох і вища чотирьох. Уся вона була,
немов сяйниста місячна повня уроча: підмальовані очі, зрощені
брови шовкові, струнка стать, рот — Соломонова печать, зуби
і губи сіяли, мов перли та коралі. Приголомшувала вона неземною
красою свого виду, форм бездоганністю, стрункістю і філігран­
ністю. Коли Масрур привітався, дівчина встала і в вишуканих
виразах також його привітала. А як він приглянувсь до неї
ближче — вона йому сподобалась ще дужче, його обсипало
то жаром, то морозом, і враз від нього відлетіли і серце, і розум.
Потім Масрур перевів погляд на сад, де було повно жасмину
й лаванд, левкоїв, фіалок та троянд — і всіх, усіх квітів, які
тільки бувають на світі. Вишикувалися тут дерева рядами, всипа­
ні сяйнистими плодами, в чотирьох портиках в’юнилися струмки,
що стікали по камінню навперегонки, мов срібло блистіли і стиха
жебоніли. Масрур придивився до першого портика пильніше
і побачив написані на ньому червоним суриком вірші:
Нехай обминуть тебе, доме, печалі
І доля твоїх хазяїв не обмане
Прекрасний той дім, що приймає людину,
Якій у цім світі вже місця не стане!

Потім він глянув на другий портик і прочитав написані на
ньому черленим золотом ось ці вірші:
Хай на тобі блищать і сяють шати пишні,
Хай срібний спів птахів благословля Всевишній
В тобі хай завжди будуть пахощі духмяні,
Й дадуть двом щастя горниці затишні
І поки рій зірок сіятиме у небі,
Хай мешканцям твоїм гаразди будуть втішні.

На третьому портику Масрур прочитав ось такі написані
л а зу р ’ю вірші:
Тож нехай ваш буде дім в достатку й благоденстві,
Поки ночі тьму несуть, пломенять світила.
Кожному у домі цім хай буде прихист і блаженство!
Благо кожній тій людині, що в цім домі загостила’

Прочитав він і на четвертому портику вірші, написані жовтою
тушшю:
318

Садок в цвіту, струмочок повноводний —
Місцина гарна, справжній рай Господній.

Було в цьому саду багато птахів — горлиць, припутнів,
солов’їв, і мило було слухать їх чарівний спів. А та гарна дівчина
сиділа, граційно похитуючись, мов під вітром жоржина — струн­
ка, зграбна, така жадана й повабна.
— О чоловіче,— озвалась вона перегодя до Масрура,— як
посмів ти зайти до чужої домівки й чужих дівчат без дозволу
їхніх господарів?
— О саїдо,— мовив Масрур,— коли я побачив цей сад, мені
сподобалась його пишність, буяння його квітів та заливистий
спів його птахів. Отож і зайшов сюди мимоволі, не будь, саїдо,
такою строгою, посиджу я тут трохи та й піду своєю дорогою.
— Л аскаво просимо! — сказала дівчина.
І коли Масрур-купець почув її лагідну мову, голос співочий,
завважив грайливі бісики в очах її та стрункий стан дівочий, то
геть отетерів — розгубився і зніяковів, не знаючи, що почати,
і став вірша промовляти:
Ось місяць у свіченні німбу сяйного
Між квітів у повівах вітру прудкого
Тут мирт, і фіалки, і ружі розквітли,
І сповнений сад аромату п’янкого
Який ж е став гарний цей милий садочок!
Квітки всього світу зійшлися до нього
Крізь віття густе повня місячна сяє
В оздобі співання пташок чарівного —
Дроздів, солов’їв, а ще припутнів, горлиць,
Що ніччю виводять рулади розлого
І пристрасть палає в мені незагасна —
Співає душа, й більш не треба нічого.

Прослухавши вірш Масрура, Зайн аль-Мавасіф таким погля­
дом свінула на нього, що з його грудей вирвалася тисяча
зітхань, і він, крім неї, не бачив уже нічого. А вона у відповідь
продекламувала вірша такого:
Надію даремну на близькість з коханою кинь,—
Мій друж е, вгамуй же гріховне своє почування.
Не бійся — ти в силі, ти в змозі залишити ту,
Д о тіла якої у тебе горить пожадання.
Бо віч моіх зорі іскристі— нещастя мужчинам,
І тяжко мені Ось таке моє щире казання.

Коли Масрур почув ці слова, то, скріпивши серце, затаїв
свої почуття і сказав собі в душі: «Немає від біди ніякого
спасіння, крім терпіння». Так їм час минав, аж поки вечір
не настав, тоді аль-Мавасіф звеліла вечерю подавати. Незабаром
з’явився перед ними столик, на якому були всілякі страви: кебаб,
перепілки та голубенята й смаковиті приправи. По учті було
прибрано столик і подано начиння з водою. Коли помили руки,
дівчина звеліла принести канделябри з камфорними свічками.
319

І коли засвітили світло, Зайн аль-Мавасіф сказала:
— О Боже, гнітить моє серце якийсь тягар, мабуть, у
мене жар!
— Нехай же Аллах дасть полегшення твоєму серцю і розва­
жить тебе! — вигукнув Масрур.
— О Масруре,— сказала дівчина,— я люблю грати в шахи,
розумієшся ти на цій грі?
— Так, я вмію грати в шахи,— відповів Масрур.
І дівчина поставила перед ним шахівницю з чорного дерева,
оздоблену слоновою кісткою, поле було розмічене яскравим
золотом, а фігури були з перлів і яхонта. Коли Масрур побачив
ці шахи, думки в нього змішалися.
— Якими ти хочеш грати — червоними чи білими? — спитала
його Зайн аль-Мавасіф.
— О володарко усіх красот і окрасо зорі ранку, на мою
забаганку нехай тобі будуть червоні, бо своєю красою вони
тобі ліпше пасують, а мені лиши білі,— мовив Масрур.
— Гаразд,— мовила дівчина і, взявши червоні, розставила
їх проти білих.
Потім вона сягнула рукою до фігури, щоб зробити перший хід,
і Масрур задивився на її пальці, що були, наче з тіста, і ще
більше збентежився витонченістю і філігранністю усіх її рис.
— Не хвилюйся, Масруре,— мовила дівчина,— будь терпели­
вий і стійкий.
— О володарко краси,— зітхнув Масрур,— якщо закоханому
б’є в очі місяця світіння, то хіба слуха він розуму веління?
Грали вони отак далі, розмовляючи, і раптом дівчина вигук­
нула:
— Шах і мат!
Обігравши Масрура, Зайн аль-Мавасіф зрозуміла, що він
став одержимий від кохання до неї.
— Послухай, Масруре,— сказала вона,— я гратиму з тобою
тільки на інтерес.
— Слухаю й корюся,— відповів Масрур.
— Заприсягнися мені, а я — тобі, що ми не обманюватимемо
одне одного.
А коли вони дали одне одному обітницю, вона заявила:
— Якщо я переможу тебе, Масруре, то ти даєш мені десять
динарів, а якщо ти обіграєш мене, то нагорода тебе обмине.
— О саїдо, не порушуй своєї присяги, я бачу, що ти дужча
за мене в шахах,— промовив Масрур, гадаючи, що він таки
подолає її.
— Гаразд, пристаю на це,— відповіла Зайн аль-Мавасіф.
І вони почали грати, обганяючи одне одного пішаками,
дівчина нападала ферзем, зв’язуючи його з турами, і виставила
наперед коней. Далі вона зняла з голови синю парчеву пере­
в’язку й оголила руку над зап’ястям, подібну до стовпа сонячного
світла, і, занісши руку над червоними фігурами, сказала Масрурові:
320

— Пильнуй!
Чоловік геть оторопів, розум його здимів і пропало серце,
запала йому в душу повабність дівчини, думки його змішалися,
зайшов у голову дур, і він сягнув рукою до червоних фігур.
— О Масруре, де твій розум?! — вигукнула дівчина.—
Червоні мої, твої ж білі.
— Воістину, хто подивиться на тебе, втратить розум і вже
йому капець! — вигукнув купець.
Побачивши, в якому він стані, Зайн аль-Мавасіф узяла в нього
білі фігури й дала йому червоні. В цій партії Масрур також
був переможений. І далі Зайн аль-Мавасіф вигравала в нього
партію за партією, і він щоразу давав їй по десять динарів.
Вона зрозуміла, що пристрасть затуманила йому голову, і сказала:
— О Масруре, ти досягнеш того, чого домагаєшся, лиш тоді,
як обіграєш мене, і я гратиму тільки на сто динарів кожну партію.
— Я пристаю на це з великою охотою,— погодився Масрур.
І дівчина знову стала вигравати в нього, нагадуючи йому
умови змагання, і він щоразу давав їй сотню динарів. Так тривало
до ранку, і купець жодного разу не виграв у неї. Нарешті він
підвівся.
— Чого тобі, Масруре? — спитала його Зайн аль-Мавасіф.
— Піду додому по гроші,— відповів він.— Може ж, я таки
осягну своє щастя?
— Гаразд, роби, як баж аєш ,— сказала дівчина.
Масрур подався до своєї домівки і приніс дівчині всі свої
гроші. Повернувшись до неї, він проказав такого вірша:
Привидівсь птах дивний мені уві сні
В садочку чарівнім, де квіти веселі.
Я птаха впіймав — такий смисл мого сну:
Кохана, прийдеш до моєї оселі!

Знову почали вони грати, і дівчина й далі весь час перемагала
купця. Не зміг він виграти жодного разу. І так тривало три
дні, аж поки всі його гроші не перейшли до Зайн аль-Мавасіф.
Тоді вона спитала його:
— Чого ти ще хочеш, Масруре?
— Я гратиму з тобою на москательну крамницю,— сказав
Масрур.
— А скільки коштує вона? — запиталася Зайн аль-Мавасіф.
— П ’ятсот динарів,— мовив Масрур.
Отож вони зіграли ще п’ять разів, і в усіх партіях перемогла
дівчина. Потім він почав грати на невільниць та нерухоме майно,
і незабаром не залишилося в нього нічого: ні невільниць, ні
садиб, ні будівель, ні садів — усе це він знов просадив.
І дівчина запитала його:
— Є в тебе ще щось на заставу для гри?
І Масрур відповів:
— Заприсягаюся Тим, хто втрутив мене у тенета кохання, що
моя рука не володіє більш нічим — ні великим, ні малим.
321

— О Масруре, все, що робилося за згодою, не повинно
кінчатися каяттям,— мовила Зайн аль-Мавасіф.— Якщо ти роз­
каюєшся в тому, що сталося, то забирай усе програне і йди
своєю дорогою. Я не вважатиму тебе зобов’язаним переді мною.
— Заприсягаюся Тим, хто прирік нам таке, що якби ти
захотіла взяти мою душу, то і її було б мало за твою милість! —
вигукнув Масрур.— Не полюблю я більш нікого, крім тебе.
— О Масруре,— мовила Зайн аль-Мавасіф,— тоді піди й при­
веди суддю та свідків і запиши на мене всі твої володіння
й маєтки.
— Залюбки! — відповів Масрур.
Ту ж мить він устав і відправився по суддю та свідків.
Коли привів їх, то суддя, побачивши дівчину, геть стратив
розум і серце через красу її пальців.
— О саїдо,— вигукнув він,— я видам таке свідоцтво лише
за тієї умови, що ти купиш ці маєтки й невільниць.
— Ми погодили все це,— сказала Зайн аль-Мавасіф.— Видай
мені свідоцтво, що маєтки Масрура, його невільниці і все те,
чим володіє його рука, переходять у власність Зайн аль-Мавасіф
за таку й таку плату.
Коли свідоцтво було виписане і підписане свідками, суддя
віддав його Зайн аль-Мавасіф. Одержавши папір, вона ска­
зала:
— О Масруре, йди своєю дорогою.
І тоді до нього звернулася невільниця Губуб:
— Скажи нам якийсь вірш.
І він проказав касиду про шахи:
Поскаржусь на долю, на те, що лучилось зі мною,
На шахи, злощастя гіркії, що ринуть рікою,
Ах, дівчина пишна, яка в неї шия чудова —
Ніхто в цілім світі не вславивсь красою такою.
Стріла її віч полетіла із пружного лука,
Ще й військо своє вшикувала грядою міцною,
Слони тут і коні, і тури, і ферзь, що в раж ає,—
Усе тут зібрала під влади своєї рукою
ї в наступ пішла, і промовила: «Ну ж, начувайся1»
Було все сповите волосся її темнотою.
Не міг захищатися я, обезвладнівши зовсім,
І пристрасть мої сльози змусила литись рікою.
її пішаки і слони, тури й ферзь непоборний
Напали, й рать білих здригнулася, мов під грозою
Стрілу очей темних метнула у мене красуня,
І серце кривавиться, влучене тою стрілою.
І знову сказала: «Бери собі чорні чи білі».
Я вибрав рать білих, звитягою мріяв одною.
Я мовив до неї: «Кохаюся більше у білім
Тож будемо тими, що й перше ми грати з тобою».
«Лише на заклад»,— відказала. Я згодивсь охоче,
Та ласки її не домігся уступкою тою.

322

Рішив я, схвильований. «Нині моя попа буде
За програш». Отож не стерігся, не стежив за грою
Всім серцем я палко жадаї» з нею зближення й щастя,
Аж врешті розорений став і пішов стороною.
Закоханий пристрасті кинуть ніколи не зможе,
Хоч як би карався і мучивсь любов’ю він отою
Не стало ірошей вже в раба, щоби тратить без міри,
Я, бранець кохання, не втішивсь метою сяйною.
0 жалю сердечний, о смутку, журбо нескінченна!
Як тяжко кохати безмежно й страждать самотою*
Не втратою сгагків печалиться зранене серце,
Лиш прагне ії, осяйної, мов квітка весною»
1 я розгубився
А серце пригнічує туга,
Чиню нерозважно, і доля вже кпить наді мною.
«Зажурений чим ти?» — питає мене І сказав я:
«Чи може п’яниця, напившись, не стати тумою?»
Вона в мене розум украла красою своєю,
Чи може душа її бути, як камінь, твердою?

Прослухавши цю касиду, Зайн аль-Мавасіф була вражена
красномовністю Масрура і сказала:
— Облиш, Масруре, це шаленство, візьмись за розум і йди
своєю дорогою. Ти проциндрив гроші й усі свої статки грою
в шахи і не осяг того, чого прагнеш, і ні з якого боку не підійти
тобі вже до цього.
— О с а їд о ! — змолився М асрур,— вимагай усе, що тобі
треба, я все дістану й покладу між руками твоїми.
— Отямся, Масруре, у тебе нічого вже не залишилося,—
сказала дівчина.
— У мене є родичі й друзі,— відповів Масрур,— вони дадуть
мені все, що б я не попросив.
— Дістань мені чотири мішечки ароматичного мускусу,—
сказала Зайн аль-Мавасф, чотири мірки галії, чотири ратлі
амбри, чотири тисячі динарів і чотириста шат з гаптованої
царської парчі. Якщо принесеш мені ці речі, я віддамся тобі.
— О затемняюча місяць, мені це неважко,— мовив Масрур
і вийшов, щоб принести те, що вона заж адала.
А Зайн аль-Мавасіф послала наслідці за ним свою невільницю
Губуб, щоб та розвідала, яка йому ціна в людей, до котрих
він мав удатися за поміччю.
Але Масрур помітив її в місті. Він пристояв, поки вона
наздогнала його.
— Куди ти, Губуб? — запитав він її, коли вона підійшла.
— Моя господиня послала мене за тобою наслідці, щоб
я довідалася те-то й те-то,— відказала дівчина.
І вона розповіла йому геть усе, що доручила їй Зайн альМавасіф.
— Присягаюсь Аллахом, Губуб,— мовив Масрур,— що моя
рука вже нічим не володіє.
— Навіщо ж ти обіцяв їй? — запитала Губуб.
323

— О скільки нездійсненних обіцянок залюблені змушені
давати! — сказав М асрур.— У коханні на часі треба вигравати.
— О Масруре, заспокойся! — промовила Губуб.— Заприся­
гаюсь Аллахом, я допоможу тобі зблизитися з нею!
Потім вона залишила його й повернулася до своєї домівки.
Прийшовши до господині, зайшлася ревним плачем і сказа­
ла їй:
— О володарко моя, Їй-Богу, він вельми достойний, сановитий
чоловік, якого дуже поважають люди.
— Ніщо не в силі змінити приречення великого Аллаха! —
мовила Зайн аль-Мавасіф.— Цей достойний чоловік не знайшов
у нас милості, бо ми забрали його гроші, не обласкавили його
любов’ю і не втішили зближенням. Але якщо піду йому назустріч
у його домаганнях, так тоді все стане явним.
— О саїдо моя,— мовила Губуб,— тяжко мені бачити його
в такому стані. І при тобі ж тільки дві твої невільниці — я та
Сукуб. Хто ж із нас може виявити цю справу, як ми — твої
вірні слуги?
І Зайн аль-Мавасіф зажурилася, низько схиливши голову,
і невільниці сказали їй:
— О саїдо наша люба, ми гадаємо, що ти повинна послатися
до нього і виявити йому милість. Не дозволь йому принижуватися
перед недостойними його!
І Зайн аль-Мавасіф погодилася зі своїми невільницями, веліла
подати їй каламар та папір і написала Масрурові такі вірші:
Радій ж е, М асруре, вже зірка твоя заяскріла,
Л едь нічка настане, відразу сюди йди для діла.
Ти грошей у ницих повік не прохай, небораче:
П’яна тоді я була, розум свій стуманила.
Всі гроші твої повертаю тобі я, мій друж е,
Крім того, Масруре, я любощів теж захотіла.
Д ав приклад терпіння і ніжністю стрів ти суворість
Коханки, жорстокої і до душі, і до тіла.
Спіши ж утолити кохання ж агу і радій ти,
Пильнуйсь тільки, щоби родина цього не відкрила.
Приходь же до нас, не барися, мій милий, допоки
Нема чоловіка... А щоб його трясця вхопила!

Потім дівчина згорнула листа і дала його Губуб, і та пішла
з ним до Масрура. Коли вона прийшла до його дому, він плакав
і проказував, наспівуючи, такого вірша:
Ох, жагучість кохання, яка в неї сила,
Що пекучим вогнем мене геть обпалила!
І дедалі все дуж чає смуток в розлуці,
Сльози ллються, я бачу: ось поряд — могила.
Щоб відкрити цей розпач цим горам стовічним,
Я б каміння й бескеддя м’якими зробила.
Чи ж я буду з тією, що радість дарує,
Чи візьме мене доля щаслива на крила,

324

Бо без любощів ніч
мені рана кривава,
А стріла її віч мені серце пробила

Губуб постукала до брами, і, коли господар відчинив їй, вона
ввійшла й подала йому листа. Масрур прочитав його й запитав
невільницю:
— О Губуб, що ти скажеш мені про твою володарку?
— В тому листі написано те,— відповіла дівчина,— що звіль­
няє від балачки про це, бо ж ти чоловік розумний.
І Масрур, зрадівши, виповів такого вірша:
Лист мені надійшов і порадував вельми мене,
У глибинах душі зберігати належить його
І ще дуж че кохав я, чудовий той лист цілував,
І здавалось, перлина ця — часточка серця мого

Потім він написав листа до Зайн аль-Мавасіф і дав його
невільниці. Повернувшись до своєї господині, Губуб почала
описувати їй його гідність та великодушність, щоб допомогти
йому в зближенні з її володаркою. І та сказала їй:
— О Губуб, чогось він не спішить прийти до нас.
— Незабаром він прийде, моя саїдо,— відповіла Губуб.
Не встигла вона ще й сказати це, як знадвору почувся
стук до брами. Губуб кинулась відчиняти її і привела до своєї
господині Масрура. Та привітала його й посадовила поруч із
собою. Потім сказала невільниці Губуб:
— Принеси йому шати, із тих найкращих!
Губуб вийшла й незабаром повернулася з одягом із золотим
пітканням. Зайн аль-Мавасіф узяла цю одіж і одягла в неї
Масрура. Сама ж убралася в пречудову сукенку, на голову
вдягла перлинову сітку, а поверх неї пов’язала парчеву стрічку,
оздоблену рубінами та іншими самоцвітами. З-під тієї стрічки
звисали на скроні дві коси, в кожну з яких було вп’ято рубін
в оправі із щирого золота, а на рамена спливала хвилями решта
волосся, неначе чорна ніч. На довершення свого наряджання
Зайн аль-Мавасіф обкурила себе алое й натерлася парфумами
з мускусу й амбри.
— Нехай же оберіга тебе Аллах від пристріту! — мовила
в захваті невільниця Губуб.
І Зайн аль-Мавасіф стала походжати по світлиці, граційно
і гордовито, погойдуючись за кожним кроком. А невільниця
проказала вірша, що відзначається складності вроком.
Збентеж илась гілка вербова, красуню уздрівши,
Бо на юнака задивилась, що любить дівчину
Вона — місяць в ночі густого волосся пречорного,
Та сонцем осяяно кожну її волосину.
Який ж е щасливий юнак, з ким ночує красуня,
Хто вмерти за неї й служити їй згоден до згину1

Зайн аль-Мавасіф подякувала дівчині, а потім з ’явилась
перед Масрурові очі, наче місячна повня на небі зоряної ночі.
Побачивши її, Масрур скочив на рівні ноги й вигукнув:
325

— Якщо не обманюють мене мої очі, це сама жар-птиця,
райська дівиця!
За велінням красуні було принесено накритий столик. На бе­
режку його гість прочитав такий напис:
Подайсь д о табору, гостинні там намети,
Печеня й дичина — бенкет над всі бенкети.
І перепілки тут, і кури, і курчата —
Такої смакоти не стрінеш аніде ти.
Аллах нам дав кебаб — смачний, рум’янцем гордий,
І зелень, щоб вмочать у соуси, й шербети.
А рис на молоці! Береш його руками,
Залізш и в миску по самісінькі браслети!
Душ а стріпнеться, як згада дві срібні рибки
На свіжих коржиках — їх списують поети!

Отож стали вони частуватися, веселитися та розважатися.
Нарешті столик із стравами прибрали й віднесли, а потім застав­
лений начинням із вином подали. І закружляла поміж ними від
одного до другого чара вина хмільного, тривало без кінця взаемне
частування і було радісне та веселе їхнє гуляння. Наповнюючи
келих, Масрур промовив: «О моя ти господине, а я твій раб
найвірніший!» — і проказав, наспівуючи, такі ось вірші:
Дивуюсь очам, що насититись, бідні, не можуть
Красою тією, що ніжною вродою сяє!
Такої красуні в наш час ти під сонцем не стрінеш —
Там риси найтонші, там лагідність — де ще така є?
Вербовії вітри і ті її гнучкості заздрять,
А чару й принадності скільки хода її має!
Ясним її личком бентежиться в темряві місяць
І проділ ясний — сонця промінь, що радістю сяє
Коли вона пройде, то пахощі линуть од неї,
Як вітер, що з гір у долини до нас прилітає.

— О Масруре,— вигукнула Зайн аль-Мавасіф, коли він закін­
чив співати,— хто твердо тримається своєї віри і спожив з нами
хліба-солі, тому ми мусимо дати те, чого він заслуговує. Не ж у­
рись, я поверну тобі твоє майно і все, чого тебе позбавила.
— О володарко моя,— промовив Масрур,— я звільняю тебе
від докорів сумління за те, чим ти караєшся, якщо ти навіть
зламаєш дану мені тобою обітницю. А зараз я піду й висвячусь
на мусульманина.
Невільниця ж Губуб мовила до своєї господині:
— О найсолодша моя пані, молода ти роками й багато
знаєш, і я клопотатимуся перед тобою іменем Аллаха найвищого.
Якщо не задовольниш мого прохання і не заспокоїш серця
мого, я не спатиму цієї ночі в твоєму домі.
— Не турбуйся, мила Губуб,— сказала Зайн аль-Мавасіф,—
буде так, як ти волиш. А зараз іди і прибери для нас інший покій.
Отож невільниця пішла й гарно опорядила для них затишну
кімнату, напахтила її найліпшими пахощами. Приготувала
326

ласощі й принесла вино. І закружляло поміж ними в келихах
воно.
—
О Масруре,— озвалася Зайн аль-Мавасіф,— настав час
нашого поєднання і любощів. І якщо ти з таким запалом запо­
бігаєш ласки моєї, заспівай мені ще якусь гарну пісню на
запевнення в щирості любові твоєї.— І Масрур проспівав оцю
касиду:
Я зв ’язаний (серце ж немовби палає в огні)
Нитками кохання, що рвуться н розлучення дні,
З тією, що в серці моїм оселилась неждано
І ніжністю, чаром своїм ранить душу мені
У неї брова гнута луком і чорнії очі,
Мов блискавка, в усмішці губи її медяні;
Вж е їй чотирнадцять красою осяяних років.
Пливуть мої сльози, мов краплі живиці скляні,
Побачив її я в садку при стрімкому потоці,
Світлішу за повню, що плине в небес вишині
Устав я, до бранця подібний, і чемно, поважно
Промовив: «Величні, як Бог, твої зваби сяйні».
Вона мені вельми привітно тоді відказала
Словами, іцо нижуться, наче ті перли ясні.
Слова мої вчувши, умить зрозуміла прегарна
Бажання мої — і замкнулась душа в таїні.
Сказала: «Замовкни, слова ці д ар ем н і!»-- «Не гань же, Сказав я,— не треба у серце отрути, о ні!
Якщо ти відмовиш мені, то нещасний я буду.
Кохані — веселі, закохані ж — вічно сумні».
Збагнувши, чого я баж аю , вона усміхнулась.
«Спасінням Господнім клянуся,— сказала м ен і,Єврейка я - - віра сувора в нас, ти ж — християнин.
Таж спілка любовна між нами - то дар сатані.
Як можемо бути ми разом, іще раз подумай!
Дні Суду настануть — розкаєшся гірко в ті дні!
Ти вірою граєш — чи ж можна отак у коханні?
Докори сумління з ’їдять тебе, згинеш на пні!
Тож завж ди гнітитиме совість неправедну душу,
Бо вчинки ці будуть І зрадницькі, й грішні, й смішні.
Якщо мене прагнеш так надто, прийми нашу віру,
Не знай багатьох ти, ми мусимо бути одні.
Заприсягнись на Євангелії правдиво, суворо
Не взнає ніхто про кохання діла потайні.
1 я дам на Торі обітницю щиру, сувору
І сповню, хоч би і в найдальшій була стороні».
Отож поклялись ми Господнім законом: довіку
В любові між нами не буде бридні та брехні.
Спитав: «Як звешся ти?» -« З а й н аль-М авасіф ,- сказала,—
Оздоба Всіх Цнот — дарували імення мені».
«Ти справді,— гукнув я,— найкраща у світі оздоба!
Красу отаку наяву я увидів чи н сні?»

327

Я під парандж ею угледів краси її звабність,
Відчув: розпочнуться тепер мої дні вогняні.
І перед завіскою довго і палко благав я,
Бо бурею душ у схопили чуття запальні.
А потім вона мені личко чарівне явила,
І сміхом засяяли очі її весняні
1 подмухом зближення нас тоді двох огорнуло,
Взяли у полон мене руки її запашні.
Довкола розходився зап ах парфумів од неї,
Пізнав я смак уст, що настояні мов на вині.
Мов гілка вербова ошатна, вона нахилялась,
І я пізнав раніш недоступнії цноти звабні.
Ми бавились в пестощах, ми, наче діти, раділи,
В обіймах змішалися руки й уста — ой, смачні!
Ніщо так не красить життя, як з коханою злука,
Що радує нас і втішає, мов квіт навесні.
Коли засвіт встала любаска моя, щоб проститись,—
У блиску її зблякли зорі чудовно-ясні.
Прощаючись, вірші вона проказала, і в неї
Потоками ринули сльози, мов на бистрині.
їй дану обітницю Божу повік не забуду,
І ніч ту, і сльози щасливі її росяні.

Зайн аль-Мавасіф була в невимовному захваті від цієї
касиди і вигукнула:
— О Масруре, маєш ти хисту чарівного найбільше за всіх!
Нехай поб’є нечиста сила воріженьків твоїх!
Потім вона пішла до алькова й покликала до себе Масрура.
Підійшовши до неї, він пригорнув її до грудей своїх, міцно
обійняв, припав до її вуст поцілунком жагучим, невтоленим
і досяг того, що недавно ще вважав нездійсненним. На цю ніжну
ласку Зайн аль-Мавасіф сказала своєму любаску:
— О Масруре, невільно мені тепер торкнутися твого маєтку.
Належить він знову тобі, бо ми ж тепер стали коханцями.
Потому вона повернула йому все майно та гроші, які до
того загребла у нього.
— Масруре, чи маєш ти гарний сад, де б ми могли погуляти
зранку? — запитала Зайн аль-Мавасіф у свого коханка.
— Авжеж, моя володарко,— мовив Масрур,— є в мене сад,
повен квітів, не знайдеш такого в цілім світі.
Сказавши це, Масрур подавсь до своєї господи й наказав
невільникам приготувати пишну учту; тож розкішно опорядили
один з найкращих покоїв і поставили в ньому великий свічник.
Затим він повернувсь до своєї коханої і запросив її до себе.
А коли вона прийшла до його домівки зі своїми невільницями, то
їх чекало тут розкішне частування. І почалися пишна учта
й веселе гуляння. Безперервно між гостями від одного до другого
кружляла чара вина хмільного. А коли нареціті коханці залиши­
лися самі, Зайн аль-Мавасіф сказала:
328

— Масруре, пригадалась мені одна чудова пісня, і я хоті­
ла б проспівати її тобі під звуки лютні.
— Заспівай, моя мила,— мовив Масрур,— будуть то хвилини
незабутні.
Тоді Мавасіф узяла лютню, пригорнула її до себе, наладнала
і, торкнувши струни, чарівним голосом заспівала:
Мене учарували звуки ніжні,
Наш трунок на зорі — мов ліки хворому.
Кохання серцем п’ю — і не нап’юся,
Й ж ага, з ’явившись, рве заслони сорому.
Й вино тоді іскриться, наче сонце,
Що сипле іскри місяцю бадьорому
В ту ніч, що насолоду нам приносить,
І радість відгорта все зле у сторону.

Закінчивши спів, Зайн аль-Мавасіф сказала своєму коханому:
— Масруре, проспівай мені свої вірші — ті, що тобі наймиліші.
І Масрур затяг якнайніжніше:
Були ми щасливі: нам місяць — ясний молодець —
Розносив вино й звуки лютні для наших сердець.
А ще — співи горлиць і квіти в саду передраннім;
О ніч та, о сад той — баж ань потаємних вінець.

А коли він закінчив, Зайн аль-Мавасіф сказала йому:
— Якщо ти, Масруре, насправді мене кохаєш і вмієш так
гарно се виповідать піснями, то заспівай мені про те, що зайшло
між нами.
— З великою приємністю возславлю я свою щасливую плани­
ду,— сказав Масрур і прочулено заспівав ось таку касиду:
Стривай, послухай бідака,
Стряслася ось біда яка:
Вбива мене газель ота,
Очей стрілою протика.
Кохання бранцем я зробивсь,
Змага мене ж ага щемка.
Вкохавсь у небезпечну я:
Стріля очима — отака!
Побачив я її в садку,
Була вона сяйна й струнка.
«Мир тобі!» — я привітався.
«Мир!» — відказує звисока.
«Як звать тебе?» — спитався я.
«Корона я краси ярка,
Ім’я ж — О здоба Всіх Чеснот».
«Згляньсь, пожалій ти простака!
Горить вогнем моя душа,
Надію на любов плекаЬ>
«Так дуж е прагнеш ти мене?
А — щедрая твоя рука?

329

Грошей багато хочу я Хіба тебе це не ляка?
Вбрання єдвабне я люблю,
Яке тече, немов ріка.
І мускусу за щастя ніч
Волію від свого дружка.
Коралів прагну та перлин,
А не обіцянок хвалька.
За золото й за срібло я
Люблю, а не надурннка».
О, я стійкий був до кінця,
Хоч пристрасть грала прежарка,
І любощів таки домігсь
В ніч місяця-молодика
Нехай огудники й ганьблять,
А відповідь моя така:
«У неї' кучері - то ніч,
То радість для молодика.
Неначе полум’я, пала
Трояндою і і щока.
У погляді - втаївся меч
Або ж стріла — міцна й меіка
Вино хмільне — її пуск»,
Зір - дж ерело, що з гір стіка,
І зуби - перли, що блищать,
Немов намистини разка.
і шия ніжная, гінка.
Що має лиш газель струнка.
І перса - мармур, а сосок —
Мов верховиночка гірська
І пахне складка живота.
Неначе галія п’янка.
А далі — знаю — мрія мрій,
Що шал у гілі виклика —
Така туга, така палка,
Така зваблива і тремка.
Вона — неначе царський трон,
Куди сторожа не пуска.
Там, між колонами двома,
Дві ніжні лавочки лобка.
Це диво вроче наповал
В раж ає розум юнака.
Дві губки в неї, та, мов мул,
Вона несміла й боязка.
Коли ж відкриється, то там
Червоне вічко зір спітка.
Мов у верблюда, губи ті,
А ніжність — ніжність не така!
Коли до неї прийдеш ти
З душею й тілом вояка.

330

То її палкість у тобі
Розбудить шал здоров’яка
Вона не прийме смільчака,
В якого буде плоть м’яка.
І кучерявляться на ній
Преніжні зарості гайка.
Тепер у неї поціля
Стріла з мого сагайдака,
Бо гідний я Оздоби Цнот,
Що в пестощах така палка»
Прийшов до неї я вночі —
І щастям ніч була п’янка
Сіяють любощі мені - Вона жагуча і в’юнка.
Зійшла зоря, й вона звелась,
Місяцелика і тонка.
Звелася і схилила стан,
Мов спис, що серце протика,
І запитала: «Ще коли
В нас буде ніч така жарка?»
«О світло віч моїх, - каж у,— буде
Ще не одна в нас ніч така шпарка».

Зайн аль-Мавасіф була вкрай зворушена цією касидою, і її
охопила нестримна радість.
— Масруре,— мовила вона,— незабаром уже розсвіне, треба
йти звідсіль, а то нас хтось зустріне.
— Я готовий, моя мила,— сказав Масрур.
Він підвівся і провів жінок до їхнього дому. А потім, вернув­
шись до себе, провів решту ночі в роздумах про красу й чарівність
Зайн аль-Мавасіф. А коли розвиднивсь ранок і зажеврів сонячний
серпанок і увесь світ в його блиску засяяв, Масрур пішов до
Зайн аль-Мавасіф і коштовним подарунком її вшанував, пригор­
нув до себе і поцілував.
Так провели вони якийсь час у розкошах і радості. Але невдов­
зі прийшов лист від чоловіка Зайн аль-Мавасіф, в якому він
повідомляв її, що незабаром повернеться. «Позбавив би його
Аллах своєї опіки й життя! — подумала Зайн аль-Мавасіф.—
Якщо він повернеться сюди, життя мені не буде! Не бачили
б уже його мої очі».
І коли, за своїм звичаєм, прийшов до неї Масрур, вона
сказала йому:
— О Масруре, дістала я листа від чоловіка, в якому він
пише, що скоро повернеться. Як же нам бути, коли ми не можемо
жити одне без одного?
— Не знаю я, що й сказати тобі,— озвався Масрур.— Тобі
краще відомий норов твого чоловіка. А оскільки ти жінка вель­
ми розумна та, крім того, вдатна на підступи і всілякі штуки,
то й придумаєш щось таке, до чого не здатен дійти чолові­
чий розум.
331

— Людина він жорстока,— мовила Зайн аль-Мавасіф,— рев­
но оберігає свою власність. Але коли він повернеться з подорожі
й ти почуєш про це, піди до нього, поздоров його і присядь
коло нього. А потім скажи йому: «Брате мій, я москательний
купець» І купи в нього таких-сяких москательних товарів.
І надалі часто відвідуй його, розмовляй з ним подовгу. А якщо
він попросить чогось у тебе — не відмовляй йому. І тоді задумане
мною здійсниться ніби випадково.
— Слухаю й корюся,— сказав Масрур і покинув свою любку,
а в серці його усе дужче розгорався вогонь кохання.
І коли чоловік Зайн аль-Мавасіф повернувся з подорожі,
вона вдавала велику радість з приводу його прибуття. Та як він
уважно придивився до її обличчя, то завважив, що воно якесь
жовте. А то ж молодиця заздалегідь вдалася до жіночої
хитрості,— вмивалась шафраном. Чоловік спитав її, як вона
почувається, і вона відповіла, що відтоді як він поїхав з дому,
вона, так само як і її невільниці, хворіє.
— Ой, як ми непокоїлися, що тебе так довго немає!
Потім вона бідкалась про біль розлуки, що завдала їй не­
стерпної муки, море сліз перед ним проливала і нарешті ска­
зала:
— Якби ти мав при собі якогось товариша, не переживала
б я так за тебе. Тому заклинаю тебе Аллахом, саїде мій, не
вибирайся більше в мандрівку сам і не залишай мене без звістки
про себе, щоб серце й голова моя були спокійні.
— З великою охотою я слухатимусь тебе,— відповів їй чоло­
вік.— Справді твоя рада розважлива, твоя добрість безкрая,
і буде тільки так, як твоя душа бажає!
Частину своїх привезених товарів купець склав у крамниці
на базарі й засів там, займаючись торгівлею.
І коли він сидів у своїй крамниці, зайшов до нього Масрур.
Поздоровкався з купцем і, сівши біля нього, за в ’язав з ним
розмову; вони побалакали якийсь час. Потім Масрур вийняв
з кишені капшука з грошима, розв’язав його і, взявши з нього
золоті динари, подав їх купцеві.
— Дай мені на них трохи москательного краму,— сказав
він,— щоб я поторгував ним у своїй ятці.
— Слухаю й корюся! — мовив господар крамниці й дав
Масрурові того, що він попросив.
Кілька днів підряд заходив Масрур до цього купця, і нарешті
той сказав йому:
— Шукаю я собі спільника в торговій справі.
— Оце ж і я наглядаю чоловіка, до якого міг би пристати
у спілку,,— сказав Масрур.— Мій батько був купцем у Йєменській
стороні і залишив мені по собі чимало грошей, тож я хотів
би їх не розтринькати, а пустити в діло.
Тоді чоловік Зайн аль-Мавасіф запитав його:
— А не хотів би ти стати моїм спільником? Я був би тобі
не тільки спільником, а й товаришем і приятелем і вдома і під
332

час подорожей. Навчу тебе також купувати й продавати, давати
і брати.
— З великою охотою! — вигукнув Масрур.
І купець тут же повів його додому, а коли прийшли, він
попросив, щоб гість посидів у передпокої. Сам же подався до
дружини і сказав їй:
— Знай, моя кохана, що я знайшов спільника і запросив
його зараз до нас у гості. Тож влаштуй гарний прийом. Зайн
аль-Мавасіф дуже зраділа цій звістці, бо не сумнівалася, що
цим спільником є Масрур. Отож вона приготувала пишну учту,
подала найрозкішніші страви — рада-радісінька, що її підступ
з Масруром вдався. А коли гість був уже за столом, господар
попросив свою дружину:
— Вийди зі мною до нього й скажи: «Ти зробив нам
честь».
Але вона вигукнула розгнівано:
— Як це ти можеш вести мене до чужого, незнайомого
мужчини?! Ради Бога, хоч би ти й на шматки порубав мене, я не
покажуся йому!
— Чого ти його соромишся? Він же християнин, а ми євреї.
Та, крім того, ми ж із ним будемо спільниками.
— А я не бажаю показувати лиця чужому чоловікові, якого
я ніколи не бачила і не знаю.
Купець і в гадці не мав, що його дружина говорить нещиро,
тому він гаряче вмовляв її доти, аж поки вона нарешті встала,
причепурилася, взяла страви і, вийшовши до Масрура, привітала
його. Він же опустив голову, вдаючи збентеження, і коли купець
побачив, як він стоїть з похнюпленою головою, подумав: «Це,
безумовно, побожний чоловік». Потому всі разом поїли досита,
затим полумиски з рештками їжі прибрали і подали вино.
Зайн аль-Мавасіф сіла навпроти Масрура й дивилась на нього,
поки не минув день. Увечері Масрур пішов додому з палаючим
у серці вогнем, а чоловік Зайн аль-Мавасіф довго ще роздумував
над шляхетністю і красою свого приятеля.
Коли запала ніч, жона, як звичайно, подала йому вечерю.
А купець тримав удома пташку, з родини солов’їв, яка призви­
чаїлася прилітати до нього, коли він сідав до столу, їсти разом
з ним і пурхати в нього над головою. Тепер же, коли Масрур
пішов, а він повернувся і сів вечеряти, пташина не впізнала його
і не прилетіла до нього. І купець почав роздумувати про причину
цього — чого це птах віддалився від нього. Тим часом його дружи­
на тяжко страждала через розлучення з коханим і не могла
заснути, попавши в ці тарапати, весь час думала про Масрура.
Повторилося те саме й наступної, і третьої ночі. Нарешті єврей,
той купець, завваживши дивний стан своєї дружини, почав при­
глядатись до неї, і його опали всілякі підозри. А четвертої
ночі купця розбудило волання жінки крізь сон, вона кликала
когось на ім’я Масрур, у той час коли л е ж а л а в обіймах свого
чоловіка. Це видалось йому вельми підозрілим, і його знову
333

почали мучити підозри щодо поведінки дружини. Але він ретельно
приховав ці почуття. А вранці пішов до своєї крамниці.
Невдовзі завітав до нього Масрур і поздоровкався з ним,
купець відповів йому і сказав:
— Я вже скучив за тобою.
Поговорили вони, а потім купець і каже:
— Ходімо, брате, до мене додому і там побратаємося.
— З великою охотою пристаю на це,— відповів Масрур.
Коли вони прийшли до господи купця, він увійшов перший
і розповів дружині, що до них зайшов Масрур, і що вони
домовились про те, щоб спільно вести торгові справи, і хочуть
побрататися.
— Приготуй нам розкішну учту,— сказав купець дружині,—
і посидиш з нами, будеш свідком нашого братання.
— Заклинаю тебе Аллахом, не приводь до мене цього сторон­
нього чоловіка! — заблагала Зайн аль-Мавасіф.— Не хочу я по­
казуватись йому!
І купець не став наполягати на тому, а велів, щоб невільниці
подавали на стіл. Затим він покликав хатню пташку, і вона
опустилась на коліна до Масрура й не зваж ала на свого госпо­
даря. І тоді той запитав гостя:
— Саїде Мій, як тебе звати?
— Моє ім’я Масрур,— відповів той.
А саме ж це ім’я і вимовляла вночі спросоння дружина
купця. Піднявши голову, купець завважив, що його дружина
киває Масрурові й подає йому знаки очима. І тоді він зрозумів,
що його обманюють.
— Саїде мій,— звернувся він до гостя,— прошу тебе виба­
чити мені, але давай відкладемо урочистості нашого братання, бо
я хочу запросити на них своїх родичів.
— Прошу тебе,— мовив Масрур,— роби, як уважаєш за
краще.
Господар вийшов з кімнати, але пристанув за дверима, в яких
було віконце. Потім підійшов до нього і став дивитись на тих,
що залишилися в кімнаті, а вони його не бачили. Раптом Зайн
аль-Мавасіф спитала свою невільницю Сукуб:
— Де наш господар?
— Вийшов з дому,— відповіла та.
— То замкни вхідні двері й візьми їх на засув,— розпоря­
дилась господиня.— І не відчиняй, поки він не постукає і ти
не скажеш про це мені.
— Гаразд,— відповіла невільниця.
Усе це відбувалось на очах купця, котрий дивився на них
у віконце- А потім Зайн аль-Мавасіф узяла келих, змішала
в ньому вино з трояндовою водою та мускусним порошком
і підійшла до Масрура, він же підбіг до неї, промовляючи:
— Присягаюсь Аллахом, твої губи солодші за це вино!
Потім вона поїла його, а він поїв її, далі вона оросила
його всього з ніг до голови трояндовою водою, і запах розійшовся
334

по цілому будинку. А чоловік усе те бачив крізь віконце і був
дуже здивований тією любов’ю, яка єднала його дружину
з Масруром. Водночас те, що він бачив, сповнювало його серце
гнівом і непотамованими ревнощами.
Тож він пішов до вхідних дверей, а коли побачив, що вони
заперті, почав, розлютований, гатити у них щосили.
— О саїдо,— заволала невільниця,— повернувся господар!
— Відчини йому,— сказала Зайн аль-Мавасіф.— Не повернув
би Аллах його благополучно!
Коли невільниця впустила господаря, він запитав її:
— Що це з тобою сталося, що ти запираєш браму?
— Так завжди було під час твоєї відсутності,— відказала
невільниця.— Двері були постійно замкнені, не залишали ми їх
відчиненими ні вдень ні вночі.
— Так і слід робити,— мовив задоволено господар,— це
мені подобається.
Потім він увійшов до покою, де чекав на нього Масрур,
і, приховавши свої почуття усміхом, сказав:
— Отож, Масруре, відкладемо наше братання на інший
день.
— Слухаю й корюся,— відповів Масрур,— нехай буде так, як
ти хочеш.
Отож Масрур пішов додому, а купець почав роздумувати
над тим, як йому бути далі, що почати. Усе це тяжко приголом­
шило його, і він став кривдитись в душі: «Навіть мій ручний
соловейко зрікся мене, а мої невільниці запирають двері перед
моїм носом, вірні комусь іншому». І глибоко зажурений купець
проказав:
Д авно ти, Масруре, забрався д о нашої хати
Й живеш тут в розкошах, яких вже мені не зазнати.
Зла доля й та, котру кохаю, мені чинять опір —
І серце нломінням палає, зазнавши утрати.
Життя безтурботне із любкою раптом скінчилось
Але я, нещасний, не можу її не кохати
Чарівним сіянням очей я впивався ненатло,
І зараз мені в душ у світять вони, мов агати.
І довго вона чарувала красою своєю,
Нінаїцо були нам всілякі багатства-дукати!
Чому, соловейку, ти другого радо вітаєш?
Д о мене ж байдужий ги, навіть не можеш впізнати.
Побачив я, люба, усе те па власнії очі Як бавилася, милувалася з ним допізна ти.
Тож бачив я, мила, що вірність кохання ти вбила,
Мій пгах бідолашний вже буде над іншим літати
Я Богом клянуся, коли він свій суд заж ада*
Над кимось здійснити, тому не минути розплати.
Заслуж ену кару вчиню я над кривдником ницим,
Я винен, що внадивсь Масрур в наші мирні пенати.

Коли Зайн аль-Мавасіф почула ці вірші, вона збліднула
й затремтіла всім тілом.
— Чула ти такі вірші? — спитала вона в своєї невільниці.
— Ніколи в житті я таких віршів не чула,— сказала Губуб.—
Але нехай він балакає собі, що хоче!
І як тільки чоловік Зайн аль-Мавасіф переконався у слушності
своїх підозрінь, він почав спродувати все, що в нього було,
зміркувавши так: «Якщо я не заберу її звідси, то ніякими
силами не розірву їхнього зв’язку». А коли вже розпродав усе
своє майно, зачитав дружині підробленого листа, якого він нібито
дістав від своїх родичів. У листі було прохання, щоб купець
разом зі своєю дружиною відвідав їх.
— І довго ми там гостюватимемо? — запитала його Зайн
аль-Мавасіф.
— Дванадцять днів,— відказав чоловік.
І вона погодилась, а потім іще спитала:
— Взяти мені когось із невільниць?
— Забери Губуб і Сукуб, а Хутуб зостав тут,— сказав купець.
Потім він влаштував для дружини гарний верблюжий
паланкін і приготував усе необхідне для подорожі. А Зайн альМавасіф передала Масрурові таку записку: «Якщо мине час,
визначений моїм чоловіком на цю подорож, а ми не поверне­
мось, то знай, що це його підступ проти нас, що йому вдалося
перехитрити нас і розлучити. Та не забудь же, що ми зв ’язані
обітницею вірності! Боюся я, що він кує лихо на нас у недоб­
рий час».
Покіль купець був зайнятий приготуванням до подорожі,
Зайн аль-Мавасіф плакала й бідкалася, не знаходячи собі місця,
никала по господі удень і вночі. Чоловік бачив її стан, але
не перейнявся співчуттям до неї. І вона зрозуміла, що він
не відступиться від задуманого, тож зібрала всю свою одіж
та речі й віднесла до своєї сестри на збереження. Розповіла
їй докладно про всю свою пригоду, потому обняла її на прощання
й залишила в сльозах. Повернувшись додому, вона побачила, що
чоловік нав’ючує уже верблюдів, а для неї ладнає найкращого
з них. І вона впала у розпач, побачивши, що розлука з Масруром
таки неминуча. Коли чоловік відлучився в якійсь справі, Зайн
аль-Мавасіф підійшла до перших дверей і написала на них
ось такого вірша:
Голубе хатній, листа передай ти у руки
Тому, кого я іще більше люблю в час розлуки.
Ти розкажи: мене смуток всякчас поїдає,
Плачу по ньому я гірко й ридаю з розпуки
М оже, він теж побивається десь там за мною
Й жаль мій у груди йому невгамовано стука?
В щасті та розкоші наші дні мирно минали,
Як ми любились, не знаючи суму й принуки.
Ми і не стямились, крик той зловісний почувши
Крука-розлучника — наче удар каменюки.

336

З міста поїхали, пусткою дім свій лишили;
То ж бо і є* дім хто кине — зазнає той муки.

Далі Зайн аль-Мавасіф підійшла до других дверей і написала
на них оцього вірша:
Аллахом я молю того, хто прийде в дім цей- попервах
Ти прочитай ось напис цей, що в нім любов витає в снах,
І розкажи усім, як я, щасливі любощі згадавши,
Горюю тяжко ночі й дні й тону в гірких своїх сльозах:
О ти, що прийдеш в дім, якщо не витерпиш отого гніту,
Яким я вбита, попіл сип собі на голову і прах.
Піди у західні краї, а потім помандруй у східні,
Та терпеливий будь - адж е усе те нам судив Аллах.

А цього вірша написала вона на третіх дверях:
Коли завітаєш, Масруре, в дім друзів своїх,
Стань біля дверей і рядки прочитай ці на них.
Присягу кохання тримай, якщо ти був правдивий,
Я ж радість і горе від пристрастей знала моїх.
Аллахом благаю, Масруре, ти наше кохання
Завж ди пам’ятай, милування ночей тих п’янких:
Плач, серце, по любощах, плач по хмільних насолодах:
Як стрілись ми, впали заслони усі задля втіх
Мандруй ж е за нами у дальні країни, Масруре,
Занурюйся в море, проходь ти по землях чужих.
Д алеко тепер відійшли вечори милування —
Розлуки пітьма погасила все сяєво їх.
Аллах, збереж и дні ясні у надій вертограді,
Д е квіти буяли, де радість, і сонце, і сміх!
Чому не продовжились дні золоті, як я хтіла?!
Аллах повелів: інші дні щоб прийшли замість тих.
Чи знову повернуться дні, коли будемо разом?
Я вірною буду, бо пломінь кохання не втих.
О знай же, що всі наші справи тримає в десниці
Отой, що майбутнє нам креслить на швах черепних.

Потім Зайн аль-Мавасіф знову заплакала, ревно лементуючи
й виливаючи в сльозах свій жаль і печаль. Згадуючи минулі
дні щасливі, мовила в душі: «Слава Аллахові за те, що він
дарував нам!» Плакала й бідкалась, що мусить розстатися
з коханим та своєю домівкою, туга її ставала дедалі більша,
і вона проказала такого вірша:
Нехай Аллах благословля тебе, домівко опустіла1
Дні радості отут зійшли — немов душа лишила тіло.
О голубе домашній мій, плач над тією, що пішла,
Покинувши любка й домівку, де їм було так мило.
Тихіше бідкайся, М асруре мій, утративши мене,
Коли я втратила тебе, саму неначе осліпило.
Коли б ти тільки бачив, як ми звідси від’їж дж ал и ,
Якби відчув ти мій вогонь, яким всю душ у опалило!
Та не забудь святий той час, як ми в са д а х кохались,
В садах, що бачили нас разом, де нас тінню вкрило.

337

Нарешті Зайн аль-Мавасіф підійшла до чоловіка, і він підняв
її на паланкін. І коли вона сиділа вже на спині верблюда,
виповіла ще такого вірша:
Нехай Аллах благословля тебе, домівко опустіла’
Д есь людське щастя вже давно в твоїх пенатах не гостило’
Якби ж то серед стін твоїх та часу плин порвався,
І тут — в коханні у палкім — знайшла мене могила’
Уболіваю вдалині, нудьгую по вітчизні
Не знаю, любий, що то сталось, і що ж то я зробила^
Якби ж то знать було мені, чи повернусь додому - Спокійно й радо, як бувало в давнину, мій милий^

І тоді обізвався до неї чоловік:
— О Зайн аль-Мавасіф, не журися ти так розлукою з домом,
незабаром вернешся сюди.
І він почав лагідно усовіщати та заспокоювати дружину.
Нарешті рушили й незабаром, залишивши місто, виїхали на
гостинець. І тоді Зайн аль-Мавасіф усвідомила, що розлука
настала, і була тяжко зажурена цим.
А Масрур тим часом сидів у себе вдома і думав про свою
любов і кохану. І раптом його серце відчуло розлуку. Тоді
він устав і відразу ж подався до господи Зайн аль-Мавасіф.
Там було замкнено. Та на дверях він побачив вірші, написані
рукою коханої. Прочитав їх і впав непритомний. А коли очутився,
відчинив ці двері і, підійшовши до наступних, прочитав те, що
на них було написано, а потім — те, що було на дальших дверях.
І пойняла його велика туга й необорима пристрасть. Тоді він
рушив слідами коханої, поспішаючи щодуху; доти йшов, аж поки
не наздогнав караван. Він помітив, що Зайн аль-Мавасіф їде
в кінці каравану, а її чоловік на чолі його. Коли Масрур побачив
свою любку, вхопився за її паланкін, виливаючи у сльозах
свою муку, і продекламував вірш про розлуку:
Якби знаття, за гріх який нас всюди
Розлуки стріли б ’ють і грім огуди!
Прийшов був раз до дому я твого,
Й душа моя заклякла від остуди.
Побачив я: твій дім — пуста руїна.
Сльоза і сум ударили у іруди
Спитав про тебе я у стін будинку*
«Куди пішла? Як жить без серця буду^»
Вони сказали: «Дім вона лишила,
А пристрасть заховала під полуду!»
Я вірші прочитав твої на дверях —
Зробила так, як роблять вірні люди

Почувши ці вірші, Зайн аль-Мавасіф зрозуміла, що це Масрур
їх виповідає коло неї, й заплакала разом з невільницями. А потім
сказала:
— О Масруре, заклинаю тебе Аллахом, вертайся, щоб чоловік
не побачив тебе коло мене.
338

Почувши голос Зайн аль-Мавасіф, Масрур знепритомній,
а коли прийшов до пам’яті, вони попрощалися, і Масрур проказав
такого вірша:
Ожив караван, вже розбуджений проводирями.
їх голос тривожний з досвітніми лине вітрами.
І ось із верблюдами швидко знялися в дорогу.
Іде караван, і відлунює простір дзвінками
Довкола розходиться запах терпкий каравану
В пустелі верблюди карбують свій шлях копитами.
Ідуть вдалину і мою заворожують душу,
І я того ранку обдурений був іх слідами
С усіди’ Бажав би я зовсім їх не покидати,
І землю піщану скропив я своїми сльозами.
Болить мені серце, коли ти далеко-далеко.
Якими до тебе, кохана, податись стежками?

І Масрур далі потягся за караваном, плачучи й виливаючи
свою журбу служницям Зайн аль-Мавасіф, а вона весь час
благала його, щоб він до ранку вернувся і не наражав її на
ганьбу. Нарешті Масрур підійшов до паланкіна і ще раз попро­
щався з коханою, а потім довго лежав без пам’яті. А коли
очутивсь, побачив, що караван віддалився. Повернувшись в його
бік і вдихаючи вітрець, що звідти віяв, він проказав такого вірша:
Вітер близькості повіє лиш на мить,
І закоханий від пристрасті тремтить.
Ось повіє подих ранку, і уж е
Він по небесах немов летить.
Ось він плаче кров’ю сліз своїх рясних,
Ось він хворий та знеможений лежить
Вдалину кохана й серце відійшли,
Лиш дорога тихим дзвоником звучить
О, клянусь Аллахом, вітер лиш дмухне,
Проти нього вже й душа моя спішить.

А потому, коли він, украй зажурений, вернувся до милої
дому, в приміщенні пустому опав його думок пекучих рій, і він
так ревно заплакав, що замочив сльозами одяг свій; знепритомнів,
і замалим не відлетіла душа його з тіла. А як прийшов до
пам’яті й стало йому на душі вільніше, він проказав такого вірша:
Висохле тіло хитає повітря,
О пожалій нещасливого, вітре!
Ну ж ізціли мою хворую душу,
Сльози гіркії з лиця мого витри

Повернувшись до своєї господи, він занепав духом, без кінця
плачучи, душею скнів і промучивсь у такому стані десять днів.
Отаке-то було з Масруром.
Що ж до Зайн аль-Мавасіф, то їй стало ясно, що чоловік
обманув її. Після десятиденної подорожі вони поселилися
в якомусь місті, і там Зайн аль-Мавасіф написала Масрурові
листа, потім дала його своїй невільниці Сукуб.
339

— Пошли цей лист Масрурові,— сказала вона їй.— Нехай
він знає, що цей єврей ошукав нас, спровадивши з дому.
І невільниця відіслала цього листа. А коли Масрур одержав
і прочитав його, то дуже засмутився, не знав, де себе подіти
з нестями, і так плакав, що землю замочив сльозами. Нарешті
спромігсь написати коханій листа, якого закінчив віршами:
Як путь мені знайти до радості воріт,
Як втішитись тому, хто у вогні горить?
Чудовії буди часи, та вже минули1
Якби ж то з них могла вернутися хоч мить!

Коли цей лист дійшов до Зайн аль-Мавасіф і вона його
прочитала, то віддала його невільниці Губуб і сказала:
— Тримай це десь у криївці.
Одначе її чоловік довідався про це листування й вивіз її
звідси разом з невільницями в інше місто, що було на відстані
двадцяти днів подорожі. Ось що було із Зайн аль-Мавасіф.
Що ж до Масрура, то не знав він ні сну, ні спокою і втра­
тив уже терпіння. Але котроїсь ночі самі закрились йому очі,
і він побачив уві сні свою кохану врочу, підійшла вона до
нього в саду і обняла. А коли він проснувся й не побачив
її біля себе, то позбувся розуму, залився сльозами і виповів
сон віршами:
Я шлю вітання тій, котра привиділась у сні,
Ж урбу збудивши й почуття кохання у мені.
Та ось прокинувсь я, схвильований до краю,
Бо із очей ще не пішли привиддя вогняні
Чи збудеться той сон про ту, яку кохаю,
А чи з печалі й розпачу лежатиму в труні?
Вона то руку подає, то к серцю притискає,
То словом ніжним задзвенить, мов пташка навесні.
Та ось вві сні з ’єднались ми, і радість вже нам сяє,
І сльози щастя я пролив, о сльози срібляні!
Напивсь вологи вуст — і чую, як палаю
У ніжнім мускусі її і в чарівнім вині.
І давні видива дзвеніли дзвоном раю,
І баж аного я досяг в прекрасній дивині.
Та ось прокинувся зі с н у - - о доленько лихая! —
Зостались пристрасть у душі та видива чудні.
І вже я геть ошаленів — себе не пам’ятаю,
Неначе без вина сп’янів, повіривши мані
О вітре, я тебе Аллахом заклинаю,—
їй смуток донеси страждань в самотині
Й скажи, що той, кого вона так добре знає,
В ж е чашу смерті п’є в даремному жданні.

Потім він знову пішов, плачучи, до її домівки, але там, як
і перше, повіяло на нього пусткою. І раптом перед ним, мов
наяву, постав сяйний образ його коханої. її зваблива постать,
личко пречудове розпалили в ньому вогонь любові ще більше,
340

і він упав, зомлілий, як і раніше. А коли опритомнів, проказав
такого вірша:
Почувся запах бана й любаски аромати,
І я з гарячим серцем подавсь до її хати,
І, борючись з жагою, ішов сумний, шалений
Туди, де милування мені вже не зазнати.
Дістав я тут недугу — з коханою розлуку,
Страждання і печаль, бодай би їх не мати!

Потім Масрур почув каркання крука біля будинку і вигукнув
крізь плач: «О лихо! Це ж тільки над безлюдними домівками
каркають круки!» І, зітхнувши, проказав він оцього вірша:
Чому плаче ворон над домом кохання?
Чом спалює душу його віщування?
Сумую за щастям, що швидко минуло,
Чи ж пристрастей марних зійшло вже буяння?
Я гину у тузі від полум’я в серці.
Листи шлю, та, кажуть, то в безвість послання.
Я виснаживсь тілом, а де ж моя мила?
Поїхала! Й щ езло навік милування.
0 вітре, її поздоров, навістивши,
1 їй передай ти від мене вітання.

А саме в цей час була тут сестра Зайн аль-Мавасіф на
ім’я Насім. І вона, не помічена Масруром, спостерігала за ним
з горішньої кімнати. Побачивши його в такому жалюгідному
стані, вона зітхнула і крізь сльози проказала такого вірша:
Д о яких ж е пір плакать приходити будеііР
Дім ридає — ти бачиш І бачать це люди
Був він радості свідком, допоки у ньому
Жила злагода й сонце світило повсюди.
Місяць сяяв над ним, розкидав своє срібло,
Та життя переміни все стерли без сліду.
Ти забудь про красуню, з якою кохався,
Бо тобі вже ті спогади випалять груди.
Ні її, ні служниць вже не буде тут більше —
Тільки ворон кричить і довколишність будить...

І Масрур заплакав ридма, почувши ці вірші і їх смисл
зрозумівши. А сестра Зайн аль-Мавасіф знала про їхнє кохання
і спричинені ним біди та страждання. Тож і сказала йому:
— Заклинаю Аллахом тебе, о Масруре, покинь це мешкання,
а то люди подумають, що ти приходиш сюди до мене. Ти вигнав
уже звідси мою сестру, а тепер ще й мене хочеш вигнати? Хіба ти
не знаєш, що це через тебе господарі цього дому покинули його?
Забудь про неї і дай їй спокій. Що впало, те пропало.
Вислухавши її, Масрур гірко заплакав і сказав:
— О Насім, якби мені дано було літати, і де вона живе, я міг
би знати, то полетів би з великої туги в її нові палати. Тож як
я можу її забути? О ні, вона моя доля, якої ні обійти, ні обминути.
341

— Не залишається тепер тобі, Масруре, ніякого спасіння,
крім терпіння,— відказала Насім.
— На милість Аллаха,— заблагав Масрур,— напиши ти їй
листа від себе, і щоб вона відписала мені, аби душа моя заспо­
коїлась і зміг я загасити вогонь, що палає в душі моїй.
— З любов’ю й задоволенням,— відповіла Насім.
І вона відразу ж узяла каламар, перо й папір. Масрур же
почав описувати їй, як виснажує його журба, які він переживає
муки, не в силі винести розлуки. «Цей лист,— проказував він,—
пишеться зі слів шаленця, охопленого коханням, у серці якого
стримлять розлуки колючки, і немає кінця його стражданням;
страшенно він схуд й нестримні проливає сльози, тяжко поби­
вається за тобою і ні вдень ні вночі не знає спокою. Не має вже
сили покутувать цю тяжку кару, подібний до пташки, що втратила
пару. Тісні йому стали і гори, і луки, й оповідає він тобі ось
цього вірша з надмірної розпуки:
Мій смутку, в коханій домівці лишись,
І палить жага мене більш, ніж колись.
Коли ви від’їхали удалину,
З очей моїх сльози рясні пролились
Послав я вам вістку свою про любов,
Бо пристрасті в серні, мов буря, знялись
Верблюжий погоничу, в стійбище прав,
О ватро любові, в душі не згасись1
Коханій привіт передай і скажи.
«О дужаю, тільки до вуст прикладись!»
Талане жорстокий, ти нас розлучив,
Тепер усі біди на нас узялись!
Любов моя дуж чає, смуток зроста
Розпуко жорстока, у серці спались*
Гарячою пристрастю нині клянусьЯ вірю в обітниць неторкану вись
Нікого не хочу — єдину тебе!
Хоч знаю: не стріну, та зву: не барись!
Прийми моє зичення щиро-святе,
Д е мускус між буквами кличе: озвись»»

Насім була захоплена його віршами й мовою — складною,
вишуканою та доладною — і перейнялася співчуттям до нього.
Отож вона запечатала листа духмяним неддом і амброю. Потім
віднесла його одному купцеві і сказала йому:
— Не віддавай цього листа нікому, окрім моєї сестри або
її невільниці Губуб.
— Слухаю й корюся,— відповів купець.
Отож коли цей лист дійшов до Зайн аль-Мавасіф, вона,
пізнавши в ньому делікатність душі свого коханого, відра­
зу ж здогадалася, що написаний він зі слів Масрура. Тож
поцілувала листа і приклала до очей, на яких виступили
сльози.
342

І так розплакалася, що аж зомліла. А коли прийшла до
пам’яті, взяла каламар з пером та папір і стала писати відповідь
Масрурові, виливаючи в ній тугу, жалі, любовну пристрасть
серця свого — усе, що довелось їй витерпіть удалині від нього.
«Цей лист,— писала вона,— призначений для мого господаря,
моїх таємниць і мрій володаря.— І далі: — не можу я вже більше
терпіти біль розлуки, спалює мене вогонь кохання до тебе, блиск
вроди чиєї перевищує місяця й сонця сіяння! Належу вже до
числа помираючих, не в силі згасити цю пристрасть я, і згорає
надія остання на те, що нам вдасться зазнать іце коли-небудь
зустрічі й любощів від смеркання до світання. З-поміж двох
світів — живих і мертвих — лине до тебе, любий, моє волання».
І ось таким зворушливим віршем закінчила вона своє послання:
Твій лист, о М аср ур е, ж а дан н я мої розпалив
Не м о ж у забути чи втишити серця порив
Як лист твій побачила — все враз зім ліло в мені,
Та слізьми ж а гу утолити — то диво із лив.
Л етіл а б у тьмі я д о серця твого вдалині,
Якби бул а птахом , ти ж рай мені, лю бий, відкрив.
Не зн а ю в ж е манни небесн ої в сам отині,
Гіломіння розлуки пече мене в сотню вогнів

Потім вона посипала лист тертим мускусом та амброю і, запе­
чатавши його, відіслала з одним купцем.
— Не віддавай же його нікому, окрім моєї сестри Насім! —
сказала вона йому.
А як тільки Насім одержала листа, відразу ж передала
Масрурові. Він поцілував його, приклав до своїх очей і плакав
до запаморочення. Отак було з нашими коханцями.
Що ж стосується чоловіка Зайн аль-Мавасіф, то коли він
знову довідався про листування його дружини з Масруром, то
став знову переїжджати з нею та її невільницями з місця на місце.
І дружина сказала йому:
— Ради Бога, куди це ти знову вибираєшся з нами і навіщо
запроторюєш нас усе далі й далі від нашої батьківщини?
— Я не зупинюся, поки не заберуся в якийсь край на рік
їзди звідси, куди не досягнуть вас Масрурові послання,— відпо­
вів їй чоловік.— Щоб не крали ви більше в мене гроші та не
посилали їх Масрурові. Я стягну з вас усе, що в мене пропало,
і подивлюсь, чи допоможе він вам чимось і чи визволить вас
із моїх рук.
Сказавши це, купець подався до коваля й замовив три пари
кайданів на ноги. І коли вони були готові, приніс їх до себе.
Потім зняв із жінок їхні шовкові шати й надів на них волосяниці,
обкурені сіркою, а затим привів до них коваля і сказав йому:
— Закуй їх у кайдани!
Найперше підвів до Зайн аль-Мавасіф. Але коли коваль поба­
чив її, з ним почало робитися щось незрозуміле — наче розум
втратив, почав кусати собі пальці, в ньому загорілася пристрасть
до цієї жінки. І він спитав єврея:
343

— А що ж такого вчинили ці жінки?
— Це мої невільниці,— відповів той.— Вони украли в мене
гроші й утекли з ними!
— Нехай Аллах віджене від тебе такі думки! — сказав здиво­
вано коваль.— Присягаюсь Аллахом, якби ця жінка стала перед
великим каді, то він би не покарав її, навіть коли б вона вчиняла
щоденно тисячу злочинів. Адже вона аж ніяк не виглядає на
злодійку, і коли вона буде закута в залізо, я напевне не переживу
цього.
Потім коваль став усовіщати єврея, щоб той відмовився од
наміру закувати жінок у залізні кайдани, і обставав за ними,
намагаючись позбавити їх цієї муки. Зайн аль-Мавасіф була
свідком цих старань коваля і сказала своєму чоловікові:
— Ради Аллаха, не показуй мене цьому чужому мужчині!
— А Масрурові ти могла показуватися?! — визвірився на неї
купець, якому вже вривавсь терпець.
І вона промовчала. Він же взяв до серця заступництво коваля
і дозволив накласти на ноги жінці легкий ланцюжок, але невіль­
ниць звелів закувати у важкі кайдани. Зайн аль-Мавасіф, тіло
якої було ніжне, призвичаєне до м’якого одіння, весь час уночі
й удень мала на собі, як і її невільниці, грубу, жорстку волося­
ницю, і через те дуже схуднула й поблідла.
А ковалеве серце сповнилося гарячим коханням до Зайн
аль-Мавасіф. Отож, прийшовши додому, він тяжко зітхав і,
бідкаючись в душі, проказував такі вірші:
Хай ж е відсохн е у тебе, ковалю, правиця,
Щ о в ланцю ги зак ув ал а її, яснолицю .
Ти накував зал ізя ч ч я на ніжки тендітної панни —
Т о ї, щ о лю дям на радість красою іскриться.
Совісті в т еб е нем ає — вж е б зам ість брасл етів зал ізн и х
Ти б золоті одягн ув сонцесяйній цариці
Хай би найвищий із к адіїв , серц ем красу оцінивш и,
В крісло ї ї п осадив, наказавш и: «Схиліться!»

А саме в цей час недалеко від будинку коваля проходив
верховний каді і чув його спів звідтіля. Тоді каді звелів привести
до нього коваля. І коли той став перед ним, запитав його:
— Скажи мені, ковалю, що то за одна, про яку ти співав
з такою пристрастю і котра сповнила твоє серце безмежним
коханням?
Коваль виструнчився перед великим каді, потім поцілував
йому руки і нарешті промовив:
— Нехай Аллах дасть довге життя нашому шановному
панові, великому кадієві і нехай обдарує його щастям! Ця жінка
виглядає так-то і так.
І він став докладно описувати її красу й повабність, чарівність
погляду і мови доладність, голос дзвінкий і огузок важкий.
А потім сказав, що вона євреєм злісно шельмована, в ланцюги
закована.
344

— О ковалю,— мовив каді,— покажи їй дорогу до нас, щоб
ми стягли з її кривдника належне. Ця невільниця прикута
ланцюгом до твоєї шиї, і якщо ти не припровадиш її до нас, то
Аллах укарає тебе в Судний день.
— Слухаю й корюся! — промовив коваль.
І він одразу ж подався до оселі Зайн аль-Мавасіф. Але брама
тут була заперта, і з будинку долинав ніжний голос, що йшов
з глибини засмученого серця. То Зайн аль-Мавасіф проказувала
ось ці вірші:
В ріднім краю із коханим я разом була,
Вина кохання я келихом повним пила,
Р анок чи вечір — мені все одно: я д уш у
Втісі і радості з лю бим своїм віддала.
Ч аш а, п оезія , лю тня мене утіш али —
Д ен ь , наче птиця, летів у два дива-крила.
Ф атум суворий приніс нам розлуку — о горе —
Зник мій коханий, лю бов з ним у безвість пішла!
О, якби крука розлуки навіки прогнати!
О, якби зірка л ю бові для нас ще зійш ла!

Слухав коваль цих предивних віршів нанизані слова і плакав
рясними сльозами, наче хмара дощова. Потім він постукав до
брами.
— Хто там? — спитали жінки.
— Це я, коваль,— озвався він.
А потім повторив те, що сказав каді,— аби вони прийшли
до нього й поскаржилися, і він покарає їхнього гнобителя,
розсудивши справу по справедливості.
— А як же ми можемо піти до нього,— мовила Зайн альМавасіф, коли ж двері заперті, а наші ноги закуті в кайдани?
Ключі ж від кайданів у єврея.
— Я прироблю ключ до замків,— гукнув коваль,— і відчиню
двері так само, як і кайдани.
— А хто ж покаже нам будинок каді? — запитали жінки.
— Я опишу вам цей дім,— відповів коваль.
— А як же ми підемо до каді в волосяницях, від яких тхне
сіркою? — запитала Зайн аль-Мавасіф.
— Каді не докорятиме вам за це,— сказав коваль.— У цьому
ж і кривда ваша.
Коваль одразу ж пішов і зробив ключі до замків, а потім
відімкнув двері й кайдани, зняв окови з ніг жінок, вивів їх
на вулицю й показав будинок каді. Потім Губуб зняла волося­
ницю зі своєї господині, пішла з нею до лазні й помила її,
а затим одягла в шовкові шати — і Зайн аль-Мавасіф знову
стала така ж гарна, як і була раніше. Все так добре склалося, бо
саме в цей час господар був на якійсь урочистій учті в одного
з купців. Тоді Зайн аль-Мавасіф прикрасилась іще і найліпшими
своїми клейнодами і пішла до будинку каді. І коли той побачив
345

її, підвівся, а Зайн аль-Мавасіф привітала його вишуканими
словами і, пускаючи бісики очима, повела бровами.
— Нехай обдарує Аллах довгим життям нашого володаря
суддю,— мовила вона,— і хай усе йому щастям обертається, щоб
він помагав усім, хто до нього звертається, тож сердечно віншую
вельможного кадія і вручаю свою долю його владі я.
Потому Зайн аль-Мавасіф розповіла великому каді про
благородство коваля, його заступництво і євреєве над ними
знущання — він же одяг на них волосяниці й закував у кайдання.
Сказала, що їхній гнобитель дедалі більше лютує і вони неминуче
загинуть, якщо великий каді їх не врятує.
— О шляхетна жінко,— звернувся до неї каді,— як тебе
на ймення?
— Звати мене Зайн аль-Мавасіф,— відповіла вона,— а оце
моя невільниця на ім’я Губуб.
— О, твоє ім’я чудово пасує іменованому! — вигукнув каді.—
Назва цілком відповідає змісту.
Зайн аль-Мавасіф лише усміхнулась на це й соромливо при­
крила лице.
— Зайн аль-Мавасіф,— промовив каді,— скажи нам, заміж­
ня ти чи ні?
— Немає в мене чоловіка,— відказала.
— А яку ти сповідуєш віру? — запитався каді.
— Іслам я визнаю — віру Найкращого з людей, того, котрий
в раю,— відповіла.
— Тож присягнися мені на законі Господньому, що містить
у собі знамення й повчання,— мовив каді,— підтвердь на Свя­
щенній книзі правдивої віри визнання.
І Зайн аль-Мавасіф присяглася й виповіла визнання віри.
— Як же це ти могла змарнувати свою молодість біля цього
єврея? — запитав каді.
— О вельможний каді, нехай довгії літа твої минають у щасті,
достатках і зладі, а ворогів твоїх Всевишній хай віддасть загладі! — сказала Зайн аль-Мавасіф.— Знай же, що мій батько
залишив мені по собі у спадок п’ятнадцять тисяч динарів, які
він уклав у руки цьому євреєві, щоб він з їх допомогою провадив
гендель, зиск з якого мав ділитися порівну між ним і нами,
а основний внесок мав бути непорушним, що підтверджувалося
законно укладеною угодою. Коли ж мій батько відійшов у лоно
Аллаха, єврей став упадати коло мене, запобігаючи моєї ласки
й упрошуючи мою матір, щоб вона видала мене заміж за нього.
А моя мати сказала йому: «Як же я можу до того її спонукати,
аби вона наважилась віру батьків занехати і єврейкою стати?
Якщо ти домагатимешся цього й надалі, то затям, я поскаржусь
на тебе властям». Його це налякало, і він, заграбаставши наші
гроші, втік до Адена. Як тільки ми довідались, куди він подався,
одразу ж поїхали туди шукати його. І коли ми там зустрілися
з ним, він сказав, що веде тут торгівлю й закуповує товари
задля нашого спільного інтересу, і ми повірили. І він до тих пір
346

обманював нас, поки не взяв нас на тортури, закувавши в кайда­
ни. І нам, чужоземкам, немає тут заступника, крім Аллаха
і світлого володаря нашого, великого каді.
Вислухавши цю розповідь, каді спитав невільницю Губуб:
— Це справді твоя володарка, і вона незаміжня, і ви чужо­
земки?
— Так,— відповіла Губуб.
— То видай її заміж за мене,— вів далі каді.— І тоді для
мене обов’язковими будуть піст, звільнення раба, паломництво
й подаяння милостині бідним, якщо я не стягну на вашу користь
належне з цього пса і не покараю його за те, що він учинив.
— Слухаю й корюся,— відповіла на те Губуб.
— А тепер іди й заспокой серце своє й серце твоєї володарки,
а завтра, якщо буде на те воля найвищого Аллаха, я звелю
привести сюди того псявіру й поверну вам ваші права, і ти
будеш свідком надзвичайного покарання, яке той дістане від мене.
Затим невільниця побажала Божого благословення для вели­
кого каді й залишила його, сповненого пристрасті кохання, туги
й любощів жадання. Вийшовши від нього, жінки спитали, де
знаходиться дім другого каді. А коли їм показали, вони прийшли
до нього й сказали йому те саме, що й першому, а потім —
третьому й четвертому — так само. Отже всі чотири судді були
ознайомлені з її справою. Кожен з них просив її вийти за нього
заміж, і кожному з них вона відповідала: «Гаразд, нехай буде
так!» Але жоден з них не відав того, що про те саме домовилась
вона з трьома іншими, кожен з яких жадав Зайн аль-Мавасіф.
А єврей тим часом, нічого не передчуваючи, сидів іще в тому
домі, де відбувалася учта.
А коли розпромінився ранок, невільниця встала, одягла свою
володарку в найкращі шати, і вони пішли в зал суду, до чотирьох
каді. Побачивши їх там, Зайн аль-Мавасіф відслонила обличчя
і привіталася. Судді відповіли їй на привітання і відразу ж упізна­
ли її. Один з рих саме в цей час писав, і в нього випало з рук
перо, другий говорив — і почав заїкатися, третій щось числив
і збився з рахунку.
— О прекрасна, мов зоря ясна,— сказали судді,— нехай твоя
душа заспокоїться! Ми винесемо справедливий вирок у твоїй
справі, і твоє бажання сповниться!
І тоді Зайн аль-Мавасіф стала просити в Бога благословення
для них, попрощалася з ними й пішла своєю дорогою. Усе це
діялося в той час, коли єврей все ще із своїми приятелями
бенкетував і нічого цього не знав. А Зайн аль-Мавасіф тим
часом упрошувала тих, хто міг вплинути на вирок у її справі —
усіх, котрі там орудували пером, наче помелом, щоб помогли
їй у позові проти невірного, єврея лихого, щоби звільнили її від
тих мук, яких вона зазнає від нього. Врешті вона заплакала
й проказала такого вірша:
Ой око моє, буйні сльози пролий,
В ід них, м ож е, смуток загаситься мій!

347

Р аніш я в гаптованім шовку ходила,
А з а р а з в чернечій о д еж і оцій
В ж е см ородом сірки всі шати пропахли,
А пахли ж рейханом — о згадк о, зігрій!
Якби ж ти, М аср ур е, впізнав, щ о зі м н ою ,—
Не д а в би в ж е кривді лучитись такій.
В за л ізо Г убуб закував той єврей,
Який в А л лаха не вірить, лихий.
Я віру ю дейську навіки за б у л а ,
І вірна я вірі найвищ ій, новій.
Так, п еред Аллахом я ницьма простерлась —
З акон М ухам м ада для мене святий.
Повік не за б у д ь ж е кохання, М асруре,
О бітниці-клятві будь вірний своїй.
Я віру зм інила для тебе, М асруре,
Я вірна коханню — н адії з надій.
Д о мене спіш и, як ти вірний лю бові,
П рийди і зал ізн і закови розбий.

Потім вона написала листа, в якому виклала все те, що
вчинив з нею єврей, і, вписавши в нього вірша, який вона
щойно виповіла, згорнула листа і, давши його своїй невільниці
Губуб, сказала їй:
— Зберігай цього листа в себе за пазухою, допоки ми зможемо
відіслати його Масрурові.
І в цю хвилину з гостей повернувся єврей. Він помітив, що
вони досить таки задоволені, й зіпнув:
— Що сталося, чого це ви такі раді?! Може, дістали листа
від вашого приятеля Масрура?
— Не маємо ми захисту ні в кого, опріч великого і всемо­
гутнього Аллаха,— озвалася Зайн аль-Мавасіф.— Тільки він
звільнить нас від твоїх тортур. Якщо ти не повернеш нас додому,
то завтра ми подамо скаргу на тебе правителеві міста й вели­
кому каді.
— Хто зняв вам окови з ніг?! — допоминався далі єврей.—
Ви таки змусите мене закувати вас у десятиратлеві кайдани,
в яких я проведу вас через місто!
Тоді озвалася Губуб:
— Усе те, що ти снуєш на нас, обернеться проти тебе самого,
якщо буде на те воля Аллаха. Проти тебе, хто запроторив нас
на чужину! Завтра ми станемо разом з тобою перед правителем
цього міста!
В такій суперечці провели вони ніч, а вранці єврей подавсь
до коваля, щоб замовити нові кайдани. Зайн аль-Мавасіф також
встала рано зі своїми невільницями й пішла на судову розправу.
Ввійшовши, вона подивилась на суддів і привіталася з ними.
Усі відповіли їй на поздоровлення. А великий каді сказав тим,
що оточували його:
— Воістину ця жінка гарна, як аз-Захра, і кожний, хто її
348

побачить, відразу ж закохається в неї і підкориться чарішіогм
й красі — так робитимуть усі.
Потім він послав разом з нею чотирьох посланців — вони
були стражниками, наказавши їм:
— Приволочіть сюди її переслідувача в якнайганебніший
спосіб!
Отакі-то справи були тут!
Що ж до єврея, то, замовивши в коваля кайдани, вернувся
він додому. Але не застав своїх жінок і не знав, що почати.
І коли сидів отак, розгублений, з ’явилися раптом посланці вели­
кого каді, ухопили його і добряче побили. Потім поволокли
долілиць на судову розправу. Тільки-но великий каді побачив
його, крикнув:
— Біда тобі, враже Аллахів, коли ти вже дійшов до того, що
вдаєшся до злочину страшного! Викрав цих жінок і вивіз їх з бать­
ківщини, украв їхні гроші й хочеш навернути їх на іудаїзм?
Як ти смів силою змушувати правовірних до відступництва?!
— О володарю, це моя дружина,— мовив єврей.
І коли судді почули від нього ці слова, вчинили лемент і закри­
чали:
— Розпластайте цього пса на землі й гамселіть його ногами
в лице, щоб він добре відчув це! Не можна ж збувати безкарно
таких злочинів!
Отож слуги здерли з того єдвабні шати й одягли у золосяницю
жони його й на підлозі розтягли. Шарпали за бороду, болісно
копали ногами і нарешті посадовили його на осла обличчям до
заду і, звелівши триматися за ослячий хвіст, у такому стані
обвозили його по цілому місту, і в кожному закутку виставляли
на посміховисько.
А потім повернулися з ним, приниженим і упослідженим, назад
в залу суду. Четверо кадіїв ухвалили вирок: відрубати йому
руки й ноги, а затим повісити. Коли засуджений почув це, він
оторопів, страшенно перелякався і, мало не збожеволівши, крик­
нув:
— О панове судді! Чого ви хочете від мене?!
— Скажи, що ця жінка не є твоєю дружиною, що гроші
належать їй; ти ж учинив злочин, вивізши її з батьківщини!
Оскаржений підтвердив усе те, каді списали свідоцтво його
зізнань, після чого відібрали в нього гроші й віддали їх Зайн
аль-Мавасіф, вручивши їй також свідоцтво зізнань її чоловіка.
І Зайн аль-Мавасіф відразу ж пішла, а всі, хто дивився на
її вроду й чарівність, були геть ошелешені. Кожен з них думав,
що вона подалася звідси прямо до нього. Вона ж, одначе,
прийшовши додому, приготувала все, що їй було потрібне, й заче­
кала, поки западе ніч. Потім, забравши усе те, що мало важило,
але високо цінувалося, під покровом ночі покинула разом із свої­
ми невільницями місто. І мандрували вони безперервно, куди
очі глядять, три дні й три ночі. Отак склалися справи Зайн
аль-Мавасіф.
349

Що ж до суддів, то вони після відходу Зайн аль-Мавасіф
наказали ув’язнити її чоловіка. А наступного ранку кожен із
судовиків чекав, що Зайн аль-Мавасіф прийде до нього, але вона
не з ’являлася в жодного з них. Тоді великий каді сказав:
— Я мушу сьогодні вибратись за місто, позаяк маю там
справу
Потім він осідлав свого мула, забрав із собою своїх слуг і,
роз’їжджаючи по місту уздовж і впоперек, винишпорив усі вулиці
й завулки у пошуках Зайн аль-Мавасіф. Але так і не взнав нічого
про неї. Нарешті він зустрівся з тими трьома каді, котрі теж
никали містом з того ж самого приводу. Кожен-бо з них думав,
що Зайн аль-Мавасіф тільки з ним домовлялася про шлюб.
Отож великий каді запитав тамтих, чому вони кружляють по
місту, а коли ті виявили йому свою таємницю, він зрозумів, що
молодиця пошила їх усіх в дурні. І тоді вони спільними зусиллями
намагалися знайти її, але й це зійшло нанівець. Отож усі поверну­
лися до своїх домівок, потомлені, хворі з кохання і злягли в посте­
лі. І лише тоді згадав великий каді про коваля й послав по нього.
А коли той прибув, спитав його:
— Ковалю, чи знаєш ти щось про ту жінку, до котрої вказав
був мені дорогу? Присягаюсь Аллахом, якщо ти зараз не розка­
жеш про неї всю правду, я велю відшмагати тебе батогами!
Почувши це, коваль проказав:
Ц е та, іцо мене у лю бовний за б р а л а полон,
Усім за в л а д а л а — такий у лю бові закон!
В он а, мов газел ь, пахне ам брою й світить, як сонце,
І гнеться, мов віття, й тече, як струмок б е з за в а д , перепон.

— На Аллаха, саїде мій,— сказав потім коваль,— від тої
хвилини, коли ми з тобою розсталися, я в очі більше не бачив її.
Вона заволоділа моїм серцем і розумом, тепер усі мої думки
й почуття належать їй. Я ходив до її помешкання, але не заставав
її там. І ні від кого не вдалося мені почути хоч яку-небудь
звістку про неї. Отака чудасія — ніби вона до неба відлетіла чи
забрала її морська стихія.
Коли каді вислухав ковалеве зізнання, з його грудей видобу­
лось таке глибоке зітхання і з його тіла мало душа не відлетіла.
— Не бачили б її ніколи наші очі! — вигукнув він.
Коваль пішов, а каді знову впав на подушки, зовсім рознемігшись з кохання до Зайн аль-Мавасіф. Те саме сталося й з іншими
каді та всіма судовиками. Почали відвідувати їх лікарі, але ця
хвороба була їм не під силу. Згодом до великого каді завітали
імениті достойники міста, поздоровили його в добірних виразах,
як то й належиться для такого високого урядовця, й почали
розпитувати, що йому болить. А він зітхнув і відкрив їм те, що
було в нього на душі, а потім виповів такі вірші:
Н е лайте мене і не мучте, не зд ай т есь хулі,
С уддю пож алійте, що править людьми на землі!
Хай той, хто раніш е картав за суворість, пробачить:
Я вбитий л ю бов ’ю, я нині — у пристрастей млі.

350

Був кадієм я — і талан мені щ астя приносив,
Я підписи ставив, і мудрість бул а на чолі,
Та рантом стрілою , щ о з дивних очей полетіла,
Я враж ений був, — і тепер в моїм серці жалі
Н ем ає їй рівних сер ед мусульманок, щ о ходять
Із кривдами,
всі ж б о вони красою малі
Вона ж — місячна повни, коли знім е шати свої,
А зуби — мов перли, мов краплі на Б ожім веслі
Л и ц е ї ї світле і посміш ка вуст пречудовпа
М ов квіти предивні, яких не бул о на землі
Не б ач и л о око ж інок, щ о д о неї подібні
Такі, як вона, не родились іще взагалі
К расуня ск азал а- «Коли обіц яю -- то сповню!»
В она ж обіц ял а - лечу на чарівнім крилі!
О сь сан мій, ось іспит, ось випроб для мене тяж енний,
О сь горе, що здатн і збагнути і д обр і, і злі.

Проказавши ці вірші, каді гірко заридав, затим голосно зітх­
нув і Богові душу віддав. Тоді ці люди обрядили його, відправили
над ним молитви, а потім поховали — зробили все, що було в їхній
силі, й написали на його могилі:
З а к о х а н и х найкращ і риси в цій святій душ і ж ивуть,
Яку ж орсток істю уби ла милої безж а л ь н а лють.
Він справедливий був суд д я , загн ав у піхви всі мечі,
І лиш добр ом його, ш ляхетного, всі люди сп ом ’януть.
З в ер ш и л о суд над ним кохання, й навіки він пішов
І не хилив голів нікому — у цім його правдива суть.

Ввіривши великого каді Аллаховій владі, люди разом з лікарем
пішли провідати другого суддю. Але не знайшли в нього ніякої
порчі чи болю, якому б міг зарадити лікар; був цей каді у великій
досаді. Отож спиталися, що з ним сталося, як він почувається
і що в нього на душі. Каді оповів їм свою пригоду, гості зганили
його, а він їм проспівав такі вірші:
Б іда в ній моя; а мене не ганьбіть —
В лучною стрілою вбитий я за мить
Д о мене невільниця Г убуб з ’явилась,
Щ об д ол ю мою рік за роком лічить.
І з нею — красуня, в якої всі риси
Ч удовіш за повню, щ о в тиші яскрить.
К расу нам свою миловида явила,
І сльози взялись ручаєм струменіть.
С лова п* вчувши, я глянув на неї
Й захв ор ів — у серці прокинулась хіть
П іш ла вона з серцем моїм — і куди ж то?
Л иш ивсь я кохання зал ож н и ком скніть.
Ц е все, п робачте, мого слугу ви
У судді візьміть, а мене не судіть.

Потім з грудей каді вирвалось голосне зітхання, і душа його
полинула на вічне спочивання. Його обрядили й поховали, і, ска351

завши: «Нехай його помилує Аллах!» — подалися до третього
каді, що засіда в судах, і, заставши його на постелі в сльозах,
побачили, що з ним сталося те ж саме, що й з першим та другим.
І з четвертим приключилось те саме, що із тими трьома. Всі
повмирали з любові до Зайн аль-Мавасіф. Свідки також мучились
тією самою недугою, і всі, хто її хоч раз побачив, або вмирали
з кохання до неї, або якщо й залишалися в живих, то безнастанно
мучилися шаленою пристрастю, якої не можна виповісти в сло­
вах,— нехай їх всіх помилує Аллах. Ось що було з цими людьми!
Що ж до Зайн аль-Мавасіф, то їхала вона у великому поспіху
кілька діб, аж поки не віддалилася від залишеного нею міста на
спореньку відстань. І одного разу, мандруючи зі своїми невіль­
ницями з краю в край, проїздили вони повз монастир, у якому
жило сорок ченців на чолі з ігуменом, на ймення Даніс. Коли
він побачив Зайн аль-Мавасіф, то настільки був вражений її
красою, що вийшов до неї на шлях і запросив її до монастиря.
— Відпочинете в нас днів з десять та й поїдете собі далі,—
сказав він мандрівницям.
Отож вони й зупинилися в цій обителі. Але коли ввійшли,
ігумен знову глянув на звабну постать та вродливе обличчя Зайн
аль-Мавасіф і, забувши про ченцеву обітницю, допустив у своє
серце плотської любові почуття, яке заволоділо ним до само­
забуття. І почав він підсилати до неї посланців — своїх підопіч­
них ченців, щоб через них домогтися прихильності й ласки в май­
бутньої любаски. Але всі вони, приголомшені красою гості, самі
закохувалися в неї і намагалися спокусити її, та вона не мала до
них ніякої охоти і під різними приводами відхиляла їхні зальоти.
А пріор усе посилав їх до неї одного за одним, аж поки не
відвідали її усі сорок ченців та послушників. І кожний, хто її
побачив, потрапляв у сильця кохання до неї, поїдаючи очима її
чарівне личко, струнку постать, круті стегна і округлі рамена,
намагався втекти з нею, навіть не згадуючи Даніса-ігумена, але
вона рішуче відмагалася від цього. Нарешті Данісові урвався
терпець, і він не міг уже опанувати пристрасті, що спопеляла його,
отож сказав собі подумки: «Добре чухають тіло тільки власні
пазурі, й тільки з допомогою своїх, а не чиїхось ніг, будеш на
горі».
Отож дев’ятого дня з тих десяти, які ігумен призначив мандрів­
ницям для постою, він вирішив улаштувати для них учту, приготу­
вав добре частування, заніс його до Зайн аль-Мавасіф і, поставив­
ши перед нею, сказав: «Будь ласка, призволяйтесь, ради Бога;
це найліпше, що ми маємо».
— В ім’я всепрощаючого, милосердного Аллаха! — промо­
вила Зайн аль-Мавасіф і почала частуватися разом зі своїми
невільницями.
Після трапези ігумен сказав:
— О моя саїдо, я хотів би проказати тобі вірш.
— Кажи,— мовила Зайн аль-Мавасіф.
І пріор Даніс продекламував:
352

Так, краса твоя й п о іл я д мене полонили,
І мовчати про те я не маю вж е сили
Чи ж ти кинеш сір а ж д а л ь ц я , щ о ніжно кохає-*
Я бор ю ся з л ю б о в ’ю д о тебе, о м и л а1
Не лиш ай ж е мене у ж ур бі й сам отою ,
Бо п опереду в мене не іцастя - могила
Ти д озв ол и л а крові пролитись в коханні?
П о ж а л ій хоч мене, дай підбитом у крила1

1 Зайн аль-Мавасіф відповіла ігуменові таким віршем:
Ти, що прагнеш єдн ан н я , не тіш ся надією,
Щ о мене зач ар уєш ф альш ивою мрією.
Не розп алю й ся, д р у ж е , бо я із тобою
Н е зій д усь, як в ода не зій деться з олією.

Почувши ці вірші, ігумен повернувся до своєї келії, сповнений
похмурих думок і не знаючи, що почати із Зайн аль-Мавасіф.
Через те наступну ніч провів він у душевних терзаннях.
А Зайн аль-Мавасіф сказала своїм невільницям:
— Нумо, дівчата, тікаймо звідси, як тільки розсвіне! Бо не
дамо ми ради цим сорока ченцям, кожен з яких намагається
спокусити мене!
— Ми готові,— обізвалися невільниці.
І вдосвіта усі троє, осідлавши коней, виїхали через монастир­
ську браму й помандрували далі.
Невдовзі спіткали вони великий караван і пристали до нього.
А йшов цей караван з Адена, де було останнє помешкання Зайн
аль-Мавасіф. Отож із розмов подорожніх вона довідалася, що
судді і свідки повмирали з любові до неї і що мешканці міста
обрали собі нових суддів та свідків, чоловіка ж її випустили із
в’язниці. Почувши ці балачки, вона звернулась до своїх не­
вільниць:
— Чуєте, про що вони тут гомонять?
— І не диво,— відповіла Губуб.— Якщо навіть монахи, закон
яких заповідає стриманість щодо жінок, були одержимі коханням
до тебе, то як же інакше могли повестися судді, закон яких
гласить, що в ісламі не повинно існувати монахів? Отож поспішай­
мо чимдуж додому, поки нас не викрили, хто ми такі.
І Зайн аль-Мавасіф заквапилась, пришвидшуючи рух, як тіль­
ки могла. Отакі були її діла.
Що ж стосується ченців, то, коли вони наступного ранку
пішли відвідати гостю, щоб привітати її, застали келію порож­
ньою. І відразу ж у їхніх серцях оселилась хвороба, а перший
чернець розірвав на собі шати і проказав такий вірш:
П рийдіть, о лю бі д р у зі, прийдіть сюди скоріш -но:
Покинути вас муш у, палаю вогнедиш но.
Д у ш а ущ ерть налита гризотами кохання.
В крові п алає сер ц е й квилить безутіш н о,
А все за отією , що в край наш зав іт ал а.
Рівняться з нею повня б р а л а с ь безу сп іш н о .

12 І 21

353

І геть пішла дівчина, стрілу пустивши в м ен е,—
І вбитий я, хоч, м ож е, панове, це й сміш но.

Потім другий чернець проказав такого вірша:
П омеркнув мені світ, і дух мій погас,
В ідколи пішли ви, покинувши нас.
Д а л ек о ви зв ід си , та тільки ваш голос
У вухах л ун ає м оїх повсякчас.
О зж а л ь т есь над вашим слугою , верніться
Хоч би уві сні, о найкращ а з окрас.
Ви сер ц е моє узяли із собою ,
В сл ь о за х я і д ум аю тільки про вас.

А затим виповів вірша третій чернець:
Д у ш а , і очі, й слух малюють вас мені,
Ваш дім у сер ц і у м оїм , хоч ви і вдалині
1 н іж н е слово, щ о про вас, д л я вуст м оїх — то мед.
Тече воно, мов д ух, ж арк е, у сер ц я глибині.
Мов зубочи стка та, худим я став — це ж через вас,
В б езо д н і сл із, у прірвах мук горю , мов на вогні.
М оє кохання, о прийдіть, явіться, хоч у сні!
І м ож е, знім уть біль з душ і ці очі гіреясні.

Далі промовив четвертий чернець:
Язик зан ім ів мій, том у і коротке казання:
К оханн я д о т ебе — причина хвороби й ст р аж д ан н я .
О го р д а я , ся єш , мов місячна повня у небі,
К охання д о т еб е п р озор е й ясне, мов світання!

Після цього — п’ятий:
В уста солодкі в н еї, наче мед, і св іж і, мов криниця,—
А ж л ю бо, мило подивиться.
Ввела мене у гріх оця струнка, немов струна, місяцелиця,
П р ек расна, н іж н ая дівиця.
Л ю б о в д о н еї сп алю є мене; і тем ная ніч сниться,
В якій ш угає блискавиця.
Р я сн ії ринуть сльози з віч, їм литься й литься;
Н естримні сльози ці — мов дощ ов иц я .

За цим обізвався шостий:
О гілочко вер бовая , розлукою
К араєш ти і сяєш н ад розпукою!
О спопеляю ча вогнями щ ік-троянд,
Д о серця твого зам кн ен ого стукаю!
Н ев ж е з а б у д у Б ога зад л я т ебе я
Й п ож ертвую сп асін ня зап орукою ?

1 нарешті дійшов до слова сьомий чернець:
Д у ш у мою ув ’язнила, з м оїх віч ти витисла сльози,
Мій терпець увірвала й геть затум ан и ла розум.
Гірко, к охана, сьогодні з тобою мені розлучатись:
П огл я д твій д іє на мене, немовби мороз на мімозу.
Тільки ж пліткар хай не кидає слово негідне про т ебе,
Б о не отр уїть кохання пресвітле гидкий той проноза.

334

Решта ченців також плакали і та к само промовляли вірші.
А їхній настоятель Даніс, остаточно втративши надію на поєднан­
ня з коханою, залементував ще голосніше і заспівав такого вірша:
Т ерпіння п озбув сь я, нещ асний, коли відійшла ти
Н ем а в ж е л ю баски , у котрої оч і — агати .
В ербл ю дів погоничу, лагідний б у д ь ти із ними —
Вони щ е повернуть кохану у н аш і пенати
С уворий д о віч м оїх сон у р озл уц і зробився,
І дол я н едобра в зя л ася н ещ астя зби рати
А л лаху ж ал ію сь на те, щ о прийш лося за зн а т и ,—
І сер ц е вж е геть розтріпали ж а х н і тарапати.

Переконавшись, що вони втратили кохану, ченці домовилися
спорудити статую Зайн аль-Мавасіф. І відтоді тільки цим і клопо­
талися. Але невдовзі прийшла до них Та, що наказує замовкнути
радостям. Отакі-то були справи тих ченців у монастирі.
Що ж до Зайн аль-Мавасіф, то вона поспішила до свого коха­
ного Масрура й нарешті досягла своєї домівки. Повідчиняла
двері і, ввійшовши до будинку, відразу ж послала по свою сестру
Насім. Коли та почула, що приїхала сестра, її охопила велика
радість, і вона понесла сестрі її домашні речі й цінні тканини.
А потім вона опорядила будинок і одягла сестру в гарні шати,
навісила на двері заслони і весь будинок прикрасила вбранням
ошатним, напахтивши його алое, неддом, амброю та мускусом
запашним. І коли Зайн аль-Мавасіф була вже одягнена в най­
кращу сукню, сестра прикрасила її ще чудовими оздобами.
Усе це діялося в той час, коли Масрур іще не знав про повернення
його коханої. Його все ще сушили туга за любкою і безмежний
смуток. Зайн аль-Мавасіф тим часом присіла й почала розмовляти
зі своєю челяддю, яка залишалася вдома, коли вона від’їздила,
і розповіла про всі свої поневіряння від початку до кінця. Потім
вона дала Губуб кілька динарів і загадала їй купити харчу для
всіх. Та пішла і принесла всіляких потрав і напоїв. А коли вони
поїли й попили, Зайн аль-Мавасіф послала Губуб до Масрура —
довідатися, чи вдома він і що з ним.
А Масрур ніяк не міг заспокоїтися, зійшло йому терпіння, і від
гризот журби та пристрастей вогню не знаходив він спасіння —
ні вдень ні вночі не знав від них спочинку, промовляв вірші
й цілував стіни в любчинім будинку. Так склалося, що в день
повернення Зайн ал*>-Мавасіф він пішов на місце їхнього прощан­
ня і виповів у вірші пристрастей буяння і біль душі:
В се ст а л о в ж е явне, щ о досі т а їв я глибоко,
С ол одк ість спання на безсон н я зм іни ло враз о к о
Як дум и б езр а д н і заповнили сер ц е, гукнув я:
«Ф ортуно моя, поверн улась д о мене ти бок ом !»
Д у ш а моя скніє між ж ал ем і лихом -бідою !
Якби то в олодар кохання суди в не ж орсток о,
Не був би мій сон від очей геть відігнаний раптом.
В ол одар к о, зглян ься н ад тим, щ о живе оди н ок о.

12*

Ш ляхетних ж алій те, щ о впали на зем лю в коханні,
Ж а л ій те й багати х, котрим п ор облен о вроки’
Кпив з мене огудник за тебе, не сл ухав його я,
Заткн ув свої вуха, щ об слів тих не чути,— й навтьоки.
О бітниці вірність — це радість, щ о рине потоком.
П ромовив насміш ник: «Так лю биш її ти?» — Я мовив
«Як доля н ак аж е, то сліпне і р озум , і око».

Потім Масрур повернувся до своєї оселі й присів, плачучи.
Нарешті заснув, зморений, і приснилося йому, ідо повернулася
додому Зайн аль-Мавасіф. Він одразу ж пробудився й зі сльозами
на очах подавсь до господи коханої скоріше, проказуючи такі
вірші:
З а б у т и ту, яка єством моїм оволоділа?
О ні, н азав ш е розлучитись — кращ е в ж е могила.
Я б ід н е сер ц е загуби в , я зовсім спав із тіла —
Ні проклясти, ані за б у т ь мені ї ї несила!
Коли ж зустр ін ем ося знов, о сонцелика, мила?
Р о зл у к а полум ’я ж иття мені у ж е вгасила!

Закінчив вірша він уже в провулку, де був дім Зайн аль-Мавасіф, і коли він почув аромати, що долинали звідти, його охопило
занепокоєння й так закалатало серце, що мало не вискочило йому
з грудей. Ще більше згнітила його туга, й спалахнула пристрасть
у ньому. І раптом він побачив Губуб, яка щойно вийшла з дому,
направляючись до нього за дорученням господині. Побачивши
її, він надзвичайно зрадів. Помітивши його, невільниця підбігла
до нього, привіталася й порадувала звісткою про повернення
додому її володарки Зайн аль-Мавасіф і додала:
— Це ж вона послала мене, щоб я знайшла тебе.
Як же Масрур радів! Щастю його не було меж. Губуб поверну­
лася з ним додому й завела його до своєї господині. Тільки-но
Зайн аль-Мавасіф побачила його, відразу ж зіскочила зі свого
ложа, підбігла до Масрура й поцілувала його, і він її поцілував,
а потів вона обняла його, а він — її. І так обіймали одне одного
й цілувалися, аж утратили свідомість на деякий час від надміру
почуттів кохання і радості після пережитих мук, розлуки, страж ­
дання. А коли очутилися, Зайн аль-Мавасіф звеліла Губуб при­
нести два дзбани шербету, цукрового й цитринового. І коли це
було принесено, розпочалася учта, яка тривала до ночі. Частую­
чись, вони розповідали одне одному про те, що їм довелося пере­
жити під час розлуки. Зайн аль-Мавасіф сказала Масрурові, що
вона стала мусульманкою. Він зрадів цьому і також прийняв
іслам, і її невільниці теж стали правовірними. Усі вони поверну­
лися в лоно Великого Аллаха. А коли настав ранок, Зайн альМавасіф покликала суддів та свідків і повідомила їм, що вона
овдовіла, і передбачений законом час очищення вже минув, отож
вона хоче тепер пошлюбити Масрура. Тут же було списано
Щ

шлюбну угоду між ними, й відтоді жили вони обоє у великій
радості.
Отакі були їхні справи.
Що ж до чоловіка Зайн аль-Мавасіф, то, коли його було увіль­
нено з ув’язнення у місті тому, він одразу ж вирушив у подо­
рож додому. І мандрував дні й ночі далі й далі, і коли був уже від
дому на відстані трьох днів подорожі, дійшла про це звістка до
Зайн аль-Мавасіф. І вона, гукнувши свою невільницю Губуб,
сказала їй: «Іди зараз на єврейський цвинтар, викопай там яму
й опоряди могилу нібито недавно похованого, поклади на неї
пахучу базиліку й покропи довкола водою. А коли повернеться
сюди той єврей і спитає про мене, скажи йому: «Моя господиня
померла від переживань і туги за тобою. Саме оце минає двадцять
днів од її смерті». Якщо він захоче, щоб ти показала йому мою
могилу, поведи його на цвинтар і постарайся закопати його там
живцем.
— Слухаю і корюся! — відповіла Губуб.
Потім вони зібрали всі хатні речі й занесли їх до комори.
А Зайн аль-Мавасіф перейшла до господи Масрура, і проводили
вони там час за частуванням. Так минуло три дні.
І коли вони отак розкошували, повернувся єврей і постукав
у двері свого дому.
— Хто там? — гукнула Губуб.
— Це я, володар твій,— обізвався він.
Губуб відчинила двері, а купець, спостерігши сльози у неї
в очах, запитав:
— Що сталося, де твоя господиня?
— Померла з образи на тебе,— відповіла Губуб.
Купець був приголомшений цими словами і гірко заплакав.
— О Губуб, покажи мені її могилу.
Отож невільниця пішла з ним на цвинтар і показала йому
могилу, котру вона заздалегідь опорядила. А єврей знову вибух­
нув плачем і проказав вірша:
Д в і речі оплакуєм ми — то зла долі принука
О тож в порівнянні із ними — ніщ о така мука.
Ц е — св іж е і чисте цвітіння б е зж у р н о ї ю ності,
Д е л и хо н айбільш е на світі — з коханим р озл ука.

А потім знову заплакав і виповів іще такого вірша:
О см утку важ кий мій, дар ем н о я кличу терпіння.
П ом ру я в розлуці, за їс т ь мене туга осіння.
Якою б ід ою тяж к ою кара мене доля сув ор а!
А ле ж над усім, щ о ми м аєм ,— А л лаха веління!

Закінчивши промовляти цього вірша, купець знову заплакав,
стогнучи й бідкаючись, а потім упав, знепритомнівши. І коли він
лежав отак, зомлілий, Губуб підскочила до нього й затягла в моги­
лу, хоч був він іще живий, лише непритомний. Потім засипала
його землею. І, повернувшись додому, служниця розповіла госпо­
357'

дині пре те, що відбулося на цвинтарі. Зайн аль-Мавасіф дуже
втішилася цим і проказала такого вірша:
На м ене всі біди зл а д о л я принадила,
Та м а р н е вона мені підступи л ади л а.
Мій н ел ю б заги н ув — ти, милий, зі м ною ,—
К о х а й м ося ж , поки зн ов дол я не зр ад и л а.

І відтоді Масрур та Зайн аль-Мавасіф щасливо зажили, бави­
лись, веселились, добре їли й пили, аж поки час їхній не приспів
і не прийшла до них Розлучниця близьких, Губителька батьків,
дочок і синів.

НУР АД-ДІН
І МАРІАМ-ЗУННАРНИЦЯ

“^ Н а ­

розповідають, що за прадавніх часів і далеких віків жив у єги­
петськім краю чоловік один — купець на ймення Тадж ад-Дін.
Трудолюбивий і богобоязливий був він. Але надто захоплювався
подорожами в далекі землі, любив мандрувати степовими, пу­
стельними й гірськими краями, морями й островами, суходолом
і мочарами — і все це в гонитві за диргемами та динарами.
Під час цих блукань йому в таких бувальцях побувати і зазнати
таких страхіть довелося, від яких навіть у дітей посивіло б волосся.
Та гаразд йому велося, весь час він багатів і став найзаможніший з-поміж сучасних йому купців, мав багато грошей і всілякого
добра — коней, мулів, верблюдів, одногорбих і двогорбих,
коштовних самоцвітів,— розсипом і в разках,— та гори різного
краму в шовкових лантухах і тюках: баальбекська матерія,
єдваб із Мерва й індійська біжутерія, магрібські пишні шати та
багдадське хутро багате; було в його численній челяді чимало
турецьких невільників, абіссінських пахолків, румейських рабинь-дівиць та єгипетських служниць, мав також багато ста­
течних слуг. Усі його шанували, не чинив він ні над ким наруг,
був красномовний, величний з виду симпатичний, жінки захоп­
лювались його станом струнким. Уславив його поет віршем
ось таким:
359

О то купець! П рихильники його
П очубилися якось м іж собою
«Ч ого зчеп и ли ся?» — питає він мене.
«То ж ,— мовив я ,— вони так уп адаю ть за тобою ».

А хтось інший, описуючи його, так сказав про нього у вишука­
них виразах:
О то купець! З а й ш о в д о нас од н ого р азу
Й на мене глянув — весь я затрем тів умить.
«Щ о це з тобою , д р у ж е , ст ал ося ?» — спитався він.
«Твій з ір ,— я м ов и в,— у серц і м оєму стримить»

І мав цей купець сина-юнака на ймення Нур ад-Дін, подібного
до місяця-князя уповні, коли він панує на небі чотирнадцятої ночі.
Був цей парубійко незрівнянної вроди, мав чарівний вид і струнку
постать.
Одного разу, коли він, як завжди, був зайнятий у батьковій
крамниці, купуючи й продаючи, беручи й даючи, до нього прийшли
його товариші, діти інших купців. Він виглядав поміж ними, як
місяць серед зірок: ясне чоло, рожеве лице, молодий пушок на
щоках, тіло — ніби з мармуру, як сказав про нього поет:
«М ен е ти оп иш и,— зверн увся молодик д о м ене,—
Так, щ об бу л о усе, як є ,— і гарне, і погане*»
І* відповів я кількома словами:
«У теб е все прекрасне, мій пане!»

А ось так іще сказав про нього один із тих, що описували його:
О сь родим ка у нього на щ оці сяйній,
М ов амбри цяточка на марм уровім блю дці
«Х вала!» — його ласкавий погляд к аж е тим,
Щ о пристрастям своїм не піддаю ться.

— Ходімо, саїде Нуре ад-Діне, погуляємо в саду,— стали
промовляти до хлопця купецькі сини.
— Гаразд,— відповів той,— але я маю спитатись дозволу
в батька.
Незабаром надійшов батько — Тадж ад-Дін.
— Татку,— звернувся до нього Нур ад-Дін,— мої товариші
запрошують мене погуляти з ними в саду, дозволь, я з ними
піду.
— Добре, сину мій, піди погуляй з хлопцями,— сказав Тадж
ад-Дін і дав йому трохи грошей.
Товариші Нура ад-Діна посідали на ослів та мулів, він також
осідлав мула, і вони подалися в сад, де було все, чого душа
заб аж ає, що милує очі. Вивишалися тут будівлі з колонами,
вхід до саду — через склепінчасту браму, схожу на палацовий
портик, та через лазурову браму, подібну до воріт райських
садів, воротаря яких звали Ридван. Над брамою вилися сотні
виноградних ліз, що різними барвами вигравали: червоною, мов
корали, чорною, наче волосся негритянки-рабині, і білою, ніби
яєчка голубині. Були там сливи, гранати, що яскріли, мов агати,
груші, абрикоси, яблука —- всі вони різних сортів і розмаїтих
т

кольорів, росли тут купами й поодиноко і тішили своєю барвистіс­
тю око.
Побачили вони там різноколірний виноград, про який поет
сказав:
О сь вин оград, щ о має см ак в и н а ,Він темний кольором, н ен ач е крук,
П ом іж густого листя п р огл яда,
Н емовби пальчики ж іночих рук.

А інший поет сказав про нього так:
Л о з а із тичок звиснула дугою ,
Зм агаю ч и сь зі мною х у д о р б о ю
У гронах — м ед, р озбавлен и й водою,
Він стан е суслом дивн ого напою

Потім юнаки підійшли до альтанки саду й побачили садового
наглядача, котрий у ній сидів, немов Ридван — страж райських
садів. І вони прочитали виписані на альтанці вірші:
А л лах впоїв цей с а д , д е грона осяйні пиш аю ться
І хиляться ун из р азом із пруж ним и лозинам и.
їх обій м а вітрець — вони л ед ь -л ед ь гойдаю ться,
ї дощ и к прикраш ає їх краплинами-перлинам и.

Всередині бесідки також були виписані вірші:
0 д р у ж е мій, д о цього пиш ного за й д ім о сад у.
Тут клопіт щ езн е вмить і матимеш відр аду,
В ітрец ь несе крізь віти пахощ ів принаду,
1 сер ед квітів он яскріють грона винограду.

Були також у цьому саду, кращому із садів, птахи різних
видів та кольорів: припутні, солов’ї, співучі куріпки, горлиці
й голуби, що воркочуть на гілках, а в звивистих каналах струму­
вала вода, виблискуючи барвами квітів та плодів, як сказав поет,
котрий у цім саду щасливо час провів:
Тут вітер у квітах ш епоче, не знавш и печалі,
Й д ер ев а гойдаю ться, в ш ати препиш нії в бран і,
Б ли щ ать р уч аї, мов мечі із д а м а сь к о ї сталі,
З якими бійці мчать на поле кривавої брані.

А інший поет сказав про цей сад так:
Н а д потоком крислаті схилилися віти.
П иш ний о б р а з в глибоком у лю стрі відбитий.
А ревнивий, злостивий і заздр існ и й вітер
Д м е на віти, щ об їх о д води відхилити.

Плоди на деревах у цьому саду росли парами. Були тут
гранати, схожі на кайраванські кульки, як про них влучно сказав
поет:
А ось і гладенькі гранати сяйнисто-червоні —
О круглі, п ривабні, мов н іж н ії перса дівочі.
П лід о б б ер ем о — яхонти б уд ут ь в долон і,
Ж иві сам оцвіти , щ о сер ц е чарую ть і оч і

т

А як гарно сказав про цей фрукт інший поет:
К улястий гр а н а т ось! Звільни зі шкурини —
П обачиш у ск л а д к а х яскраві рубіни.
Я д ум аю про м арм урове склепіння,
Як бачу цей плід, чи про перса дівчини.
П ророк про гр ан ат мовив притчу прем удру —
П ро те, щ о цілю щ ий, рятує від згину.
Говорить про нього й А ллах всемогутній,
С лова його — мудрості сяйні вершини.

Впадали в око солодкі, пахучі яблука — мускусні й даманійські, які прославляв у своїх віршах поет:
О сьде яблука д в о х бар в яскріють поміж листям - Н аче світять щ астям тут за к о х а н ії лиця.
Так красую ться вони, такі на д и в о р ізн і,—
О сь червоне й б іл е ,— що аж чудно, як дивиться!
Ніби щ ойно о бн я л и сь ,— і при цім їх застал и —
С п ален іл о ось це, а те зб л ід л о , бо стидиться.

Росли в цім саду й абрикоси — мигдальні й камфорні, джейлянські та янтабські, які поет так описував:
О сь м игдалевий абрикос — немов юнак в лю бові,
Який спинився і мовчить, не в силі звести очі.
Він, засор ом ив ш и сь, стоїть при видиві казковім,
У нього зб л ід н у л о лице, а сер ц е аж тріпоче.

А ось іще такі вірші про абрикоси:
П оглянь — абрикосові пишні сади!
Яскравим убранням сіяю ть вони.
На їх н є одіння потіш иться йди,
Як Ьіти заквітнуть з початком весни!

Були тут і вишні, і сливи та виноград, що хворих зцілює усіх
підряд, виводить від голови жовч та запаморочення, і вбирали
очі своїм зеленим і червоним кольорами смоківниці, про які ска­
зано у вірші, що доладними словами аж сріблиться:
З д а єт ь ся , що оці яскраві смоківниці,
Які красую ться в тем н о-зеленім л и сті,—
То румські вояки, котрі стоять на чатах,
Коли довкруг пітьма і сон на тиш а в місті.

Інший поет сказав про смокву так:
Привіт смоквам в полумиску,
Р озкладеним в ш нурочок!
Вони — неначе стільчики,
П оставлені в рядочок.

А ще один поет сказав:
Смоківниці ось пиш нош атістю видні,
С мак їхн ій та за п а х воістину подиву гідні.
їх їсти — це розкіш В них зап ах рум ’янку
І цукру солодкість у см акові — рідйі.

362

На таці вони — мов зелені опуки,
Є д в а б н ії кульки, привітні, тендітні.

Гарно сказав про смокву ще один поет:
Фрукти, щ о в інших не викличуть ж одних докорів,
У мене, наприклад, захоп ленн я зб у д я т ь не скоро
У мене спитають: «Ч ом у ти см окву уподобав?»
І я відповім* «Хто — смокву, ну, а х т о — сікомору!»

А ще гарніші слова іншого поета:
Л ю б л ю я смоквиці н айбіл ьш е за все,
Коли вони зрію ть, у листі ховаю чись
Вони — мов молільники, щ о під дощ ем
А ллахові моляться, грому страхаю чись.

Захоплювали розмаїтістю кольорів груші, що росли тут куп­
часто й поодинці — турські, алепські, румейські. Поет сказав
про них:
Н ас р а д у є груш а розк іш н а, д о зр іл а ,
Б л іда, наче д ів а , в коханні зм а р н іл а ,—
Ізаром ош атним себ е огор н ул а
Й чадр ою червоною лик засл он и л а.

Росли в цьому саду й жовто-червоні персики. Поет оспівував
їх так:
Ч удові персики в години п олудневі
Ясним р ум ’янцем н іж но так покриті,—
М ов ядра зол оті, висять вони на дер еві,
Б агр янц ем -п р ом ен ем , неначе кров’ю, вмиті.

Ріс тут зелений мигдаль, надзвичайно солодкий, схожий на
серцевину пальмового горіха, а осередок його сповитий трьома
шкуринками — творінням Всевишнього, що дарує добро,— як
сказав про це поет:
А ж троє різних ш ат на н іж н ім цім плоді —
Так вирішив А л лах, коли й ого творив.
А як не б у д е шат, то зги н е він т од і,
Хоч зн аю , щ о за ним не числіиться гріхів.

Інший поет так сказав про мигдаль:
М игдаль схов авсь — лиш гілку відігнувш и,
Й о го помітить наш е око зм о ж е.
Ф рукт обібр авш и , бачим сер ц е п лоду,
Щ о на перлиночку у скойці сх о ж е.

Гарно мовив про мигдаль ще один іпоет:
А ж очі в би р ає зелений мигдаль!
І плід його в руку сл ухн я н о л я га є.
Тонка, дел ік атна ворсина його
П уш ок голов усого вам н агадає.
В таєм нім св оїм осер едк у це ж він
П о в абн у зер н и ну-п ер ли ну ховає.
К раса неповторна — зернинка о т а —
В оправі тонкій, ізм арагдовій с я є .

Або ось іще інший:
О, ніжний м игдалю , такий ти пахучий і чистий,
Коли покриває тебе цвіт р ож ево-вогнистий.
Як виросте плід, голова забл и щ и ть сивиною,
Та все ще зелений покрив на ньому ворсистий.

Був у цім саду і глід розмаїтих кольорів, що ріс тут купами
й поодиноко, про це сказав поет, у якого гостре око:
О сь глід — на гілочки н ани завсь, як намисто.
К расується , мов абрикос той, гонористо.
Б урш тиновим вогнем він в зявся променистим,
Щ е й ніби золотом поблискує сяйнистим.

А ось вірш іншого поета:
Ю юби кущ, пнучись у висоту,
К расується в пиш ному сад у.
З д а єт ь ся , ніби ягоди на ньому,
Які у всіх яскріють на виду,
Т о є разки коралів зол отих,
Щ о прикраш аю ть д ів у молоду.

Пишалася тут і помаранча калганового кольору, про яку
сказав очарований нею поет:
Н евеличка, з кулачок, ж овтогар я ч о-н іж н а —
Та й див о ж це із див А л лахових, ск а ж у вам я:
П а л а є зв ер ху, мов огонь, нутром ж е — біл осн іж н а,
Сніг біля вогнищ а, ал е вогонь — б ез полум ’я.

У іншого:
Війне на пом аранчі вітерець — легенький легіт —
І сти ха гілочки на д ер ев і гойдаю ться.
Ті віти — ніби лиця п р ечудов ії, ж іночі,
Щ о в привітанні ніж ном у збл и ж аю ться .

Або ось іще:
Ми оленя просили: «О сь цей сад , плоди
В нім опиш и». Він мовив:
« С а д — д зер к а л о моє. Хто плід зір в ав —
Той вхопив ж ар и н у, щ о вогнем паш ить».

Були в цьому саду і сяйнисті цитрини, що звисають з гілок,
наче золота злитки. Ось що сказав про них захоплений ними поет:
Стрункі д ер ев а, а на них — цитрини...
Як вітер н алітає, то зд а єть ся ,
Щ о зо л о т о на зем лю вмить він скине,
І гнуться-гнуться гільця в небезп ец і.

Росли тут і цитрини, закуті в панцир товстої шкурини, що
звисали з гілок, мов перса в подібних до газелей дівок, що збуджу­
ють необориме бажання, як сказав поет:
П обачи в у с а д у цитрину я на гілці.
А д ер ев о — мов стан красуні пречудовий.
Н а пруж нім прутику п лід пишний висне,
М ов кулька зол ота на ж езл і см арагдовім .

ш

Були у цім саду і солодкі, запахущі цитрини, про які один
поет сказав:
В би раю ть зір, сховавш ись між гілки,
В зел ен ом у ош атном у убр ан н і.
Немов гяурські великодні крашанки,
Ф ар бов ан і в сяйнистім ш афрані.

Росли в цьому саду і квіткові рослини: лаванда і жасмин,
перець та троянда — у всіляких різновидах своїх, і бараняча
трава, і мирта, і багато інших квітів. Це було дивовижне місце,
наче куточок райських садів: якщо сюди приходив недужий, то
виходив звідси мов ярий лев. Неможливо про нього ні слова
сказати, ні пером описати — такі в ньому чуда і диковини, що
можуть бути лише в райських садах. Та як же інакше, коли
ім’я його сторожа — Ридван! І все ж таки ці сади різні.
Прогулявшись по саду, купецькі сини сіли під одним із порти­
ків і посадовили Нура ад-Діна посередині на мережаному ки­
лимку із шкіри, і він сперся на подушку, пошивка якої була
з білячого хутра, а пір’я — страусове. Йому подали віяло із
страусових пер, на якому були написані вірші:
В ід віяла повіяв ніжний вітерець,
І в п ахощ ах його — мить щ астя давнього.
І пречудовий за п а х цей веде
Д о л ю бого, ш ляхетністю преславного.

Потім хлопці познімали з себе тюрбани, роздяглися й почали
розмову, єднаючи свої слова в бесіді, і всі вони дивилися на Нура
ад-Діна й милувались його красою. Через деякий час до них
підійшов чорношкірий раб, на голові якого була ремінна таця,
заставлена кришталевим посудом: один з купецьких синів перед
виходом на прогулянку загадав своїй челяді, щоб принесли йому
це сюди. Було на тій таці те, що бігає, і літає, і плаває в морі,—
ката, перепілки, найделікатніша риба, голубенята і ягнята. Юнаки
добре поїли, потім вимили руки милом, надушеним мускусом,
і витерли руки хустинками, гаптованими шовковими й золотими
нитками. Нуру ад-Дінові подали хустину, облямовану крайкою
з червоного золота. А потім принесли каву, юнаки випили, хто
скільки хотів і провадили бесіду далі.
Тоді до них підійшов садівник з кошиком, повним троянд
і спитав:
— Що ви скажете, юнацтво, про ці квіти?
— Вони бездоганні,— відповів котрийсь із купецьких синів,—
особливо троянди. Від них неможливо відмовитися.
— Гаразд,— мовив садівник,— але в нас здавна водиться
звичай давати троянди лише за вірші про вино, і той, хто хоче
дістати їх, мусить проказати якісь підхожі для даного випадку
вірші.
— Згода! — озвавсь один із десятьох купецьких синів,—
давай мені квіти, і я прочитаю тобі принагідні для даних обста­
вин вірші.
365

Садівник подав йому трояндовий букет, юнак узяв
і продекламував:

його

Тро'янда р адість серцеві д а р у є.
К раса ї ї небесн а всіх чарує.
Всі інші квіти — військо незліченне,
В она — ем ір, що військом тим керує.
ї ї нема — всі хвастаю ть спесиво,
А є — всі бачать, що хв альба та всує. .

Потім садівник вручив букет другому, і той продекламував
такий вірш:
«Візьми троянди, лю бий мій, коханий,
їх за п ах мускусний — то чистий подих д ів и » .—
«Так це д и хн ул о ти, моє ст р а ж д а н н я ? !» —
І затул и л ось рукавом дівч а стидливо.

Потім садівник подав трояндовий букет третьому, який по­
дякував йому такими віршами:
У серці м оєму троянди сплелись,
В них чари лю бовн ого трунку.
Л истки з пелюстками так н іж но зійш лись —
Н еначе вуста в поцілунку.

Далі садівник подав букет четвертому, і той продекламував:
Троянди гілочка гінка явила див о дивне —
К руг д ер ев а, як виноград, обв и л ася чарівно.
І квіт на ній — мов яхонти у персні см арагдовім ,
Вони із зол отом укупі сяю ть переливно.

П ’ятий, діставши від садівника букет, проказав такий вірш:
Ц і квіти на зелених гілках сіяють,
Н емов проміння сонячного зливи,
А краплі рос із листя оп адаю ть,
Н ен аче сльози із очей томливих.

Шостий віддячив садівникові за букет таким віршем:
Т р оя н да — це всіх див краса магічна,
В ній тайна лю бові, Б огом д а н о ї,—
В он а немов к оханого обличчя,
Коли він зустр іч ається з коханою .

Викупом садівникові за букет від сьомого був такий вірш:
«Чом колеш ся, трояндо? Л и ш торкнуся
Т в оїх колючок гострих — в ж е й ур аж ени й !»
«В сі квіти — військо. Я — султан. Т ож б ’юся
С писами гострими з полками враж им и».
і

Коли дістав букет від садівника восьмий, то відповів таким
віршем:
Хай з б е р е ж е А ллах тр оян ду ж овтоцвітну
І пелюстки її, немов із зл от а литі,
Хай з б е р е ж е А ллах стрункі та ніжні віти
І ж овті сонечка на них, д л я всіх відкриті.

366

Д е в’ятий віддячив садівникові за букет ось таким віршем:
Троянди жовтії'. Н ехай приваблю ю ть вони
І веселять сер ц я нам р ад о й молодо.
Т а ж диво з дивних див — цей куїцик чарівний,
Д е сяю ть біле ср ібл о і черлене золото.

Одержавши букет, десятий ушанував садівника таким віршем:
Як військо троян дн е красується — тільки погляньте’
З в и т я ж н о червоними й жовтими грає квітками!
Я так би ск азав про ті гострі колючки троянди*
С м ар агдові стріли поміж золотим и щитами

Коли троянди були вже в руках юнаків, садівник приніс на
таці дзбан вина й фарфорову чашу, розписану яскравим золотом,
і, поставивши це між молодиками, продекламував:
В клонім ося, д р у зі, хмільному напою старому,
Хоч м ож е і розум стуманити цей почастунок.
Чи в келиху бач у його, а чи келих у ньому —
Н е м о ж у збагнути : такий він прозорий, цей трунок.

Потім садівник наповнив чашу і перший випив, а далі пустив
її по колу. Коли черга підійшла до Нура ад-Діна і садівник
подав йому чару, той сказав:
— Я цього не п’ю, ніколи не вживав, бо ж це великий гріх,
заборонено книгою всемогутнього Владики.
— О саїде Нуре ад-Діне,— мовив садівник,— якщо ти не п’єш
вина тільки через те, що це гріх, то Аллах всюдисущий — слава
йому і хвала! — лагідний і великодушний, всепрощаючий та
милостивий, від його десниці праведний не згине, і він відпуска
навіть важкі провини. Милість його безмежна, і нехай буде по­
милуваний ним той поет, що сказав:
Хоч як би там бул о, не цурайся нічого.
С огріш иш — то гріха не лякайся свойого.
Ти А ллахові молиш ся, вчинку ц ур аєш ся зл ого —
Т о ж за гріх не осуди ть Господь т еб е строго.

Потім один із купецьких синів сказав Нуру ад-Дінові:
— Заклинаю тебе, друже, життям, випий цю чару!
Далі підійшов другий юнак і став заклинати його розлученням,
затим ще один підступив до нього, і Нур ад-Дін, зніяковівши,
взяв у садівника чару й, відпивши з неї ковток вина, відразу ж
виплюнув його.
— Але ж гірке! — вигукнув він.
— О саїде Нуре ад-Діне,— сказав йому садівник,— не будь
воно гірке, то не було б і корисне. Хіба не знаєш, що все солодке,
яке споживають для лікування, здається хворому гірким. А це
вино має багато корисних властивостей, зокрема, воно травленню
їжі сприяє, смуток і турботи з душі проганяє, вітри припиняє,
кров очищає, колір обличчя веселить і тіло бадьорить. Воно робить
боягуза хоробрим, і він уже — мов орел гірський, і посилює до
жінки наш потяг плотський — та як усі його корисні властивості
367

згадати, то довго довелось би розповідати. Коротко сказано про
нього так:
Вином лікую чись, думав* «Гріш ний я!»
І весь час зай н ята бул а цим голова
О тож зр ад ів , почувши Богові слова,
Щ о к ор и сіь і в вині якась для нас бува

Потім садівник ураз підвівся і, відкривши підвал під цією
бесідкою, витяг звідти голову очищеного цукру, відламав від
неї велику грудку і, поклавши її в келих Нуру ад-Дінові,
сказав:
— Саїде мій, якщо ти не міг пити вино через його гіркоту, то
ось випий його зараз — вже солодке воно. Нур ад-Дін узяв чару
й випив усю. А потім її наповнив один з купецьких синів і сказав:
— Саїде Нуре ад-Діне, я твій раб!
— Я твій слуга,— мовив другий, подаючи йому випивку.
— Ради мого серця! — попросив третій з чарою у простягну­
тій руці.
— Ради Аллаха, саїде мій Нуре ад-Діне, залікуй моє серце! —
підійшов до юнака з частуванням іще один.
І так усі десятеро не відставали від Нура ад-Діна до тих пір,
поки він не вихилив ще десять чар — по одній від кожного.
Оскільки юнак був непитущий, то вино відразу ж ударило йому
в голову, і він сп’янів. Нур ад-Дін зіп’явся на ноги (язик обважнів,
і мову його можна було зрозуміти лише п’яте через десяте)
і вигукнув:
— О люди, клянусь Аллахом, ви чудові, і слова ваші прекрасні,
і місце тут чарівне, але бракує музики в ньому. Пиття без
музики — це казна-що.
П ускай по колу між гостей хмільную чару
І розкош уй вином в ніч місячную , п ром ен исту1
А ле не пий б е з музики чарівного нектару,
Б а навіть кінь — і той не м о ж е пить б ез свисту.

Тоді піднявсь юнак-садівник і, сівши на мула, кудись поїхав.
Незабаром він повернувся. З ним була каїрська дівчина — вся
біло-срібна, до свіжого курдюка подібна, чи до динара на роз­
мальованій фарфоровій таці, або до газелі в пустелі; ясний вид
її затьмарював сонце: млосні, сповнені чару очі, брови мов дуги
натягнутих луків, ліловії щоки, наче перли зуби й цукрові губи,
перса кольору слонової кістки, сідниці як набиті подушки, стегна
мов колони із сірійського каменю, а між ними штуковина, схожа
на калиточку в шовковому сповиточку. І сказав поет про неї,
вишикувавши слова під ниточку:
Якби вона багатобож н и к ам явилась,
Т о ви дал ась би їм високою богинею .
Коли б ченцеві д есь в пустелі східній стрілась,
П о д а вся б він на за х ід , розп р ощ авш ися з пустинею .
В солоне б море сплю нула — воно
Солодким стал о б, зд о б р ен е дівчиною.

368

А інший сказав про неї такі вірші:
В он а, мов повня, очі підчорнивш и,
В св ої тенета ловить левен ят найкращ их
С п остигла ніч її в наметі б ез кілків —
З її волосся пиш ного, немовби хащі.
Т роянди щік її, як вогнищ е, палаю ть,
Д у ш а і сер ц е в неї — наче пломінь в сеп а л я т и й
П обачивш и її, красуні всі гукнули б:
«П ри ній звелись би чари наші всі н інащ о1»

Гарно сказав про неї ще один поет
їй три причини не даю ть відвідати мене,
П опри усіх тих пліткарів, котрих не обминути:
То — ся єв о ї ї чола, та брязк анн я прикрас,
Та ще і амбри аром ат, щ о легк о й віддалік почути.
Ну, бр я зк альц я н ев аж к о знять, лоб м ож н а рукавом закрить,
А за п а х поту — той не дасть нікого обм ан ути.

Ця дівчина, подібна до місячної повні, коли вона з ’являється
на небі чотирнадцятої ночі, одягнена була в синю сукню, що
вбирає очі, від сяючого білизною лоба єдваб зеленої чадри
спадав. Тьмарився розум у кожного, хто її споглядав, і саме
про неї поет сказав:
З ’явилася вона в намітці голубій,
Щ о видал ась мені, як небо, л азур овою
І, вгледівш ись, побачив я в ї ї вбранні
О бличчя м ісяця, щ о ніччю висява зим овою

Чудово мовив про неї ще один віршотворець:
П рийш ла вона зак ут ан а в ізар І я сказав:
«С воє обличчя відслони нам, місяцю блискучий».
«Б ою сь г ан ь би ’» — п р осилася вона. « Д а р м а , не б ій с ь ,—
П ром овив я д о н е ї,— клопіт цей скороминучий!»
З н я л а вона з лиця свого краси ослону,
І впали краплі криш талю на яхонти палю чі.
Т оркнувсь устам и щік її, щ об не зм агати сь
Н ам , коли візьме нас д о себ е Всемогучий.
З коханців першими прийшли б ми в В оскресіння ден ь,
Коли покличе за зл о й бл аго присуди Д аю чи й .
«Н е квапся, щ об я міг на неї надивитись» —
Так Бога б я бл агав , на С уд Страш ний ідучи.

Юнак-садівник сказав дівчині:
— О царице красунь усіх віків та сяючих світил зоряних
світів, запросили ми тебе сюди лише для того, щоб ти розважила
прекрасного юнака оцього, купецького сина саїда Нура ад-Діна,
який над нашими серцями має владу і сьогодні вперше завітав
до цього саду.
— Якби ж ти сказав мені про це раніше, то я взяла б із собою
одну річ! — озвалась дівчина.
— О сонцелика, дозволь, я поїду й привезу,— сказав садів­
ник.— Дай-но мені тільки якийсь знак від себе.
369

Дівчина дала йому хустину, і він пішов; невдовзі повернувсь
із зеленою шовковою торбиною з двома золотими підвісками.
Дівчина розв’язала її, витрясла з неї тридцять два шматочки
дерева і почала складати їх, вставляючи один у другий — чоло­
вічі в жіночі, а жіночі в чоловічі,— поставила це зібране дерево
сторч, і перетворилося воно на блискучу лютню індійського ви­
робу. Дівчина схилилася над нею, як мати схиляється над дити­
ною, за/оскотала її пальцями,— і лютня застогнала, задзвеніла,
озвалася тугою по своїй давній вітчизні; згадала воду, якою її
напувала, землю, де вона зросла. Спом’янула майстрів, які її
зробили і лаком покрили, купців, що доставили сюди на кораблях;
потім звук її підскочив угору, вона закричала, заридала й заго­
лосила. Здавалося, дівчина розпитувала лютню, і вона озивалась
до неї, скаржилась, просила:
Б ула я дер евом колись і квітла навесні,
Ж или на вітті со л о в ’ї, співаючи мені
Т ож дивний сол ов ’їний дзвін у сер ц е я взяла,
Щ об потім лю дям передать ці звуки чарівні
Р у б а л и , р ізали мене сокира, ніж , пила,
І ось я лютня вж е і виграю на чужині.
Лю тністка тихо по мені рукою провела,
І щирий біль др и ж и ть, д зв ени ть в натягнутій струні.
Н а святах, учтах — всюди, скрізь, д е тільки я бул а,
В сі плач мій сл ухали , і сліз лились разки рясні
І їхні душ і прихиля д о мене сам А ллах,
Усі тепер кохаю ться в моїм сумнім гранні.
На вроду кращ а від усіх ось стан мій обняла
Г азел ь , щ о в неї брови — лук щ е й очі осяйні.
Хай Б ог розлучників скара за чорні їх д іл а —
Ц е ж ч ерез них, лихих, л ю бов рида в самотині!

Потім дівчина, замовкнувши на якийсь час, поклала лютню
на коліна і схилилась над нею, як мати схиляється над своєю
дитиною. Затим вона вдарила по струнах, награючи різні мелодії,
далі повернулась до першого ладу і промовила вірші милозвучного
складу:
Ви д о зак охан ц я прийдіть, щ о р адощ ів не м ає,
Р о зв а ж т е на хвилину хоч, щ об болем не пекло.
Он соловей у гущині п’янких дер ев співає,
Він туж ить: м илої нема — і щ астя утекло.
П рокинься, глянь, як зоряно, щ о всесвіт а ж сіяє!
Так місячно, як в цюю ніч, ніколи не було.
Д о розкош і лю бовних втіх звук лютні зак ли к ає.
Н е бійся: лю ди сплять лихі, а з ними - й їх н є зло.
Чотири квітки є, які палку л ю бов вінчають:
К онвалія, тр оя н д а, мирт, гвоздики н іж н еє тепло.
Чотири р адості життя, щ о д у ш у просвітляють:
К охан а, д р уг, динар, вино — п розоре, наче скло.
Л ови у пору щ астя мить, як теплий влітку день,
Аби не каятися потім: мовляв, бул о, та відгуло.

3 70

А коли Hyp ад-Дін почув від дівчини ці вірші, то подивився
на неї очима, сповненими кохання, і не міг уже стримати жаги
до неї, що гвалтовно охопила його. Вона відчувала те саме, бо
коли придивилась до одного, другого купецького сина, до всіх
присутніх, а потім до Нура ад-Діна, то побачила, що він між
ними, наче місяць серед зірок. Дзвінкоголосий, стрункостанний,
він, наче сяйвом яси, вабив блиском краси, ніжнішої від зефіру
і м’якішої за Таснім.
Поет так описав вроду й поваби, що були у нім:
К лянусь його лицем , піснями сол ов ’їними
І чаром дивних віч, щ о сиплють в ніч іскринами,
Щ е й білістю чола, см олистістю волосся,
І стан у гнучкістю, яку нечасто стрінемо;
К лянусь бровам и я, що сон ж енуть від мене
С воїм и ж орстким и наказам и та кпинами,
І ч убом , щ о на л об сп а д а є при за г р о зі
Суперників убить, щ о є ні в чім не винними;
К лянусь троян дам и й пушком його обличчя,
Г убів коралями, його зубів Перлинами,
Г р ан атам и, які зр осл и на тілі в нього,
Й рукам и-вітам и, щ о всяяні росинами;
К лянуся стегнам и, щ о так звабли ві в русі,
І ф ілігранними його боками й спиною;
Ш ляхетністю краси його клянуся вірно
І виш уканими, мов казка, одеж и н ам и ,
Тим рідним за п а х о м , який від нього чую,
Щ о ним д уш а впивається, мов винами...
Він — сон ц е ясне, і клянусь його промінням,
Щ о місяць — то всього лиш нігтика його частина.

Нуру ад-Дінові надзвичайно сподобались проспівані дівчи­
ною доладні вірші, до того ж він уже сп’янів від вина і почав
хвалити її:
Н ахи ли лась лю тністка — ой гарна ж вона! - З а х м ел іл а від музики чи від вина,
І стогнучо промовили струни її:
Т а ж А ллахом нам мова д а н а ...

Коли дівчина ці вірші почула, глибоко зітхнула і закохано
глянула на юнака, ще більше захоплена його вродою, струнким
станом, і в пориві навальної пристрасті ще раз обняла лютню
і проспівала:
Гнівиться він, очима стрівш ися зі мною .
Я поглядом його протну, мов гострою стрілою .
Т ікає все від мене він, о д себе в ідган я є,
Та д о б р е зн а , чому дивлю сь на нього із ж ур бою .
Й ого малю ю на д олон і — він того й не зн а є —
Й к а ж у очам своїм : «М илуйтесь ось красою !»
У весь великий білий світ мені він за т у л я є .
І в ж е не зн ати м е повік д уш а моя сп ок ою .

371

Я вирву сер ц е із грудей, але воно, я зн аю ,
Л ю б о в ’ю й д ал і ж итим е в борінні з сам отою
Н ех а й ск а ж у йому: «В гам уй сь, ти ще зазн аєш р а ю ’»
В ід к а ж е . « Д е ж той рай? Н ема к оханого з т о б о ю ’»

Нур ад-Дін був украй зачарований красою і мудрістю почутих
віршів, ніжністю голосу дівчини і остаточно втратив розум, від­
даний почуттям на поталу,— від сильного зворушення і всепогли­
наючого любовного шалу. Далі він уже не міг стриматися, мет­
нувсь до дівчини, вона також потяглась йому назустріч і всім
тілом припала до нього. Нур ад-Дін пригорнув дівчину до своїх
грудей, вона поцілувала його між очі, а він її в уста, міцно обійма­
ючи за стан. І вони почали милуватися й цілуватися, мов голуби.
Дівчина горнулась до юнака, мов лоза гнучка, і робила з ним теє,
що він робив з нею. Присутні остовпіли, ставши на ноги. Нур
ад-Дін засоромився і зняв руку з коханої. А вона взяла лютню і,
пробігши пальцями по струнах на різні лади, повернулась до
першого і проспівала такі вірші:
Он місяць проміннями ніч протика,
В см іхнувсь над газеллю , щ о п’є із струмка.
Мій пан — він обличчям найкращ ий у світі,
Н емов меч сталевий, його стать струнка.
Д о б р о м якщ о сер ц е і р озум налиті,
Н е см ійсь над коханням святим звисока.
Аби ж помінялись місцями в цій миті
Т в ої гарне тіло й душ а преж орстка
Чуття м ої чисті м орозом прибиті,
Ти б у д еш з к р а с о ю — мені ж смерть близька...

Почувши цю пречудову пісню, слів її вишукане в’язання,
Нур ад-Дін остаточно втратив самовладання, нахилився, зачаро­
ваний, до дівчини і промовив серця свого зізнання:
Вогонь ї ї всю д уш у спопелив мені,
Немов яскраве сонце, вона удалині.
Чи ж в аж к о їй хоч пальчиками привітати
Чи голови кивком подати зн ак менР
С к азав найближ чий др уг, побачивш и на свято
Мою кохану — гарную, мов квітка навесні:
«Якщ о це в неї ти вкохався так зав зя то,
То матимеш спасіння!» — «Очі іскряні,—
П ризнавсь я ,— зав д ал и мені турбот багато,
І нині т я ж к о мучусь я в сам отині».
У б е зн а д ії плачу я. Ч ого мені б а ж а т и ,
Як в серці пристрасті палаю ть вогняні?!

Дівчина була вкрай замилувана доладністю й витонченістю
поезії Нура ад-Діна. Вона взяла лютню і граціозно вдарила по
струнах, видобуваючи чарівні звуки, віночок мелодій перебрала,
а потім проспівала:
Ж иттям твоїм клянуся, сонечко душ і м оєї,
Тебе не відречусь — з н адією а чи б е з неї.

372

Як будеш злий — зій дусь в к оханн і я з твоєю тінню,
А кинеш - с п о іа д о м утішуся краси твоєї
М ене ти уникаєш і враж аєш безпричинно,
Та я ж иву лю бові ради — біди св о єї.
Л и ц е твоє - тр оян да, рот - вино безцінне.
Н ай кр ащ е колотнечі нам не зн а т ь цієї*

Нур ад-Дін дедалі більше захоплювався співом та словами
чарівними і на зворушливу пісню дівчини озвався віршами т а ­
кими:
Я повідав отій, чиї очі б ’ють в сер ц е, мов стріли*
«П о ч ек а й 1 П остр и в ай 1 Т аж красу незем ну ми туг стріли!»
Як для мене вночі вона трішки чадр у відслонила.
М ісяць в небі побляк, хмари пишний політ зупинили
Впали гихо умить д и в о-р анк у р о ж ев ії крила,
Як удосвіта л ю ба свій о б р а з відкрила премилий
Хай ж е сльози мої — їх тримати в ж е більш е несила Говорити навчать про л ю бов, що ж и в е д о могили.
Ринуть сльози мої — безк он ечно, мов течія Нілу
О А л лаху, ск аж и , чом кохання ж агуч е - без си л и ?1
К аж е: «Грош і всі д а й 1» Я каж у: « З а б и р а й , моя мила!»
«Сон віддай свій!» - - «Бери! Т в ої очі д авн о його вбили!»

Коли дівчина почула від Нура ад-Діна таке прекрасне, вишука­
не освідчення, серце її мало не вискочило з грудей, юнак цілковито
заволодів її душею. Вона притиснула хлопця до своїх персів.
Він безперервно відповідав на її поцілунки,— найкраще ж бо те,
ідо робиться раптово! Обцілувавши Нура ад-Діна, дівчина про­
казала такі вірші:
Ані впину, ні згину поговорові лихому*
Чи на л ю бого ж алітись, чи йому сам ом у?
Не чекала я біди, коли зустр іли сь ми
І ти стеж к у став утоптувать до мого д ом у
Чим віддячив ти мені? Чом слова промовив злі?
В ідк р ив алась я тобі, вийш ло — пліткарю гидкому.
В чора хтілося мені прокльони слати і ж а л і —
Нині ж тих бл агосл овл я ю , в стані хто таком у.
Хай зд а л я т ебе ся гн е моє волання, о Алі,
Як молитимусь А л л аху в горі я тяж кому!

Захоплений цими віршами, Нур ад-Дін усе хвалив дівчину за
її спів та вишуканість мови. А лютністка, почувши добре слово
Нура ад-Діна, скочила на ноги і тут же зняла з себе одяг та оздо­
би; оголившись, сіла юнакові на коліна й почала цілувати його
межи очі та в родимки на їдоках. Вона віддала йому все, що було
на ній, й мовила:
—
Знай, коханий серця мого, що цей дарунок — по сану
даруючого.
Нур ад-Дін прийняв усе це від неї, а потім повернув і почав
обціловувати її — в губи, в щоки, в очі. А коли це скінчилося —
373

вічний тільки Всевишній і Всюдисущий, що благословляє і паву,
і гаву,— хлопець підвівся.
— Куди ти, о мій саїде? — спитала дівчина.
— До батьківського дому,— відповів молодик.
Купецькі сини почали вмовляти його, щоб він заночував у них,
але Нур ад-Дін відмовився і, сівши на мула, поїхав додому.
— Синку мій, де ж ти барився до цього часу? — спитала
його мати, схопившись йому назустріч, коли він приїхав і вступив
до світлиці.— Клянусь Аллахом, ми дуже хвилювалися, що тебе
так довго не було.— Мати наблизилась до нього, щоб поцілувати,
але, відчувши запах хмільного, вигукнула: — О сину мій, як це
ти після молитви та набожества став пиячити й ослухався Того,
у чиїх руках повеління і покара злого?
Коли вони розмовляли, зайшов батько, і Нур ад-Дін упав на
ліжко.
— Що з ним? — спитав батько.
— Мабуть, заболіла голова в нього від садового повітря,—
мовила мати.
Коли Тадж ад-Дін нахилився над сином, аби привітатися
й спитати, що йому болить, то почув запах вина. І батько, який
дуже не любив тих, хто п’є, сказав синові:
— Нещасний, невже твоя дурість дійшла до того, що ти почав
уже вживати вино?
Почувши це, п’яний син підняв руку на батька: вдарив його
і, за визначенням долі, влучив у праве око, і воно витекло йому
на щоку. Батько впав, знепритомнівши. Коли побризкали на нього
трояндовою водою, він прийшов до пам’яті і хотів було побити
сина, але мати заступилася за нього. Тоді Тадж ад-Дін поклявся
розлучитися з нею і що вранці Нуру ад-Дінові безпремінно
відрубають правицю.
Коли мати почула це, їй забило дух, вона злякалась за сина
і доти впрошувала, благала, усовіщала свого чоловіка, доки його
не здолав сон. Дочекавшися сходу місяця, мати підійшла до сина,
якому вже вивітрився хміль з голови, і сказала, що він заподіяв
батькові, після чого той поклявся розлучитися з нею і що вранці
відрубає кривднику праву руку. Нур ад-Дін став ревно каятися,
а що тепер це вже було марне, то мати сказала:
— Сину мій, нічого вже тобі це каяття не поможе, вставай
і тікай, рятуючи душу. Виходь тайкома, щоб ніхто тебе не помітив,
до когось із твоїх друзів, перечасуй там, а потім побачимо, яка
буде воля Аллаха. Він-бо змінює все.
Далі мати відімкнула скриню, де зберігалися гроші, і, діставши
торбинку, в якій було сто динарів, сказала:
— Візьми, сину, ці гроші й витрачай їх на те, що тобі буде
потрібно, а як вони скінчаться, дай мені вісточку, і я передам
тобі ще. Але сповіщай мене таємно. Може, Аллах полегшить тобі
долю, і ти зможеш повернутись додому.
Прощаючись із сином, вона заплакала гіркими слізьми. Коли
Нур ад-Дін, узявши материні гроші, хотів було вже йти, то поба374

чив більшу торбинку, яку мати забула покласти до скрині; в ній
була тисяча динарів. То він і її прихопив із собою. Примоцував
обидві торбинки до паска і ще вдосвіта вийшов зі свого кварталу
в напрямку Булака.
А коли настав світанок і засяяв сонцем ранок, і люди повста­
вали, прославляючи Аллаха, володаря всюдисущого, й пішли
кожний своєю дорогою в пошуках дарованого ним хліба насущ­
ного, Нур ад-Дін досяг уже Булака. Блукаючи берегом річки,
він побачив корабель із спущеними сходинами, по яких підійма­
лися й спускалися люди. Судно тримали чотири вбиті у землю
кітвиці.
— Куди ви направляєтеся? — спитавсь Нур ад-Дін у матросів,
підійшовши до корабля.
— В місто Іскандарію,— сказали ті.
— Візьміть мене з собою,— попросився він.
— Л аскаво просимо, юначе-красеню! — відповіли матроси.
Нур ад-Дін одразу ж подавсь на базар, накупив того, що йому
потрібно було, а також килимів та іншого краму й повернувся
до корабля, коли там було вже закінчено останні приготування
до відплиття. Судно відчалило майже відразу ж після того, як
Нур ад-Дін піднявся на нього. Коли досягли міста Рашіда і зупи­
нилися там, Нур ад-Дін пересів у човен, що йшов до Іскандарії.
Перепливши затоку, зупинились біля мосту Джамі. Нур ад-Дін
зійшов на берег і через браму Лотоса попростував у місто.
Аллах опікувався юнаком, і його не завважив ніхто з варти, що
стояла при брамі. Прийшовши до Іскандарії, він побачив, що
місто обнесене міцним муром і тут багато чудових місць для
прогулянок. Воно принаджує кожного, хто потрапляє сюди, і ви­
кликає в нього бажання поселитися тут. Минула вже зима з її
холодами, і настала весна-красна, сади пишалися квітками, красу­
вались буйно-зелені дерева, всипані плодами, і повноводими стали
протоки Нілу та канали. Місто добре сплановане і гарними
будинками забудоване. Воїнів тут набирають з кращих людей.
Коли зачиняється брама, мешканці міста — в безпеці. Складено
про нього такі вірші:
З другом говорив я (в нього
К расно річ сн уєт ь ся ):
« Іск ан дар ію опиш еш ?»
« Д о б р я ч а ф ортеця».
«А чи д о б р е в ній ж иветься?»
«В ітер як здій м еться».

Іще такі:
О то твердиня — Іскандарія!
Яка на см ак там н іж н а я вода!
Зак о х а н и х рай — Іскан дар ія,
Як чорне вороння не напада.

Блукаючи містом, Нур ад-Дін побував на ринках краснодеревників, баришників, фруктівників, торговців сухими плодами,
375

москательників — і все дивувався цьому місту, достоїнства якого
цілком відповідали його назві.
Коли він проходив торговицею москательників, раптом один
літній чоловік вийшов зі 'своєї лави і, привітавшись до Нура
ад-Діна й побажавши йому миру, узяв його за руку й пішов з ним
до своєї домівки. Незабаром опинились вони в чистому зеленому
завулку, підметеному, политому і в кінці вимощеному мармурови­
ми плитами. Стояло тут три будинки. Перший, досить великий,
височів над каналом на палях, акуратне подвір’я перед ним було
гарно прибране, повівав свіжий вітерець, немов у саду блаж ен­
ства, довкола красувались пишні квіти і творили затінок крислатії
віти.
Старий зайшов з Нуром ад-Діном до цього будинку, і вони
пообідали тут.
— Коли ти, парубче, приїхав сюди з Каїра? — спитав гос­
подар.
— Сьогодні вночі, батечку мій,— відповів Нур ад-Дін.
— А як тебе звати? — спитав старий і, коли юнак назвався,
вигукнув: — О дитино моя, о Нуре ад-Діне, потрійне розлучення
мені забезпечене! Доки ти перебуватимеш у цьому місті, не роз­
лучайся зі мною. Я відведу тобі помешкання в себе.
— Я хочу познайомитися з тобою ближче, саїде мій,— мовив
Нур ад-Дін.
— Тож слухай, синашу,— сказав старий.— Довелось мені такого-то року побувати в Каїрі з товарами, продав я їх там і на
виручені гроші накупував іншого краму. Потрібна мені була ще
тисяча динарів, і твій батько вручив мені цю тисячу, не знаючи
мене і не беручи від мене ніякої розписки, і ждав цих грошей,
поки я не повернувся до свого міста і не приніс їх йому мій слуга
з подарунком від мене. Я бачив тебе, коли ти був ще маленький,
і, якщо буде на те воля Аллаха, я бодай частково віддячу тобі за
те, що твій батько зробив для мене.
Нур ад-Дін радо уміхнувся, дістав торбинку з тисячею динарів
і, подавши її старому, сказав:
— Даю тобі на зберігання ці гроші, поки я не куплю на них
товарів для торгівлі хороших.
Кілька днів провів Нур ад-Дін в Іскандарії, гуляючи по місту
й розважаючись, доки не витратив ту сотню динарів, яку мав
при собі. Тоді він пішов до свого господаря-москательника, щоб
узяти в нього на прожиття грошей з тієї тисячі, що залишив
у нього. Але того не було в крамниці, й Нур ад-Дін присів тут,
чекаючи, поки він повернеться. І коли він тут сидів, розглядаючись
по торговиці, раптом побачив персіянина, що прибув сюди; на мулі
позад нього сиділа дівчина, блиск її краси вражав усіх, мов сяєво
яси, подібна вона була до нільського окуня в воді й до газелі
в пустелі, розсівали чари її очі, кольору слонової кістки були
її перса дівочі, зуби — мов перлини, живіт утягнутий мало не до
спини, ноги — наче кінці курдюка, і вся вона — тонкостанна,
гнучка та струнка, як було сказано про неї:
376

В сяйві краси вона створена са м е такою,
Як ти хотів - - ні великою, ані малою.
. Гілці п одібн а, плодами усипаній. Зі стиду
Вмить сп ален іла тр оян да, у р а ж ен а її щокою.
М ов ясен місяць, обличчя, і наче мускус — дихання
Т а ж не н аділ ен а ж одн а у світі такою красою.
Ч асточка к ож на ї ї зіткана з чистої вроди
Д и в н а перлина вона, щ о миготить під водою

Персіянин ізсів з мула і допоміг злізти дівчині, потім гукнув
посередника і сказав йому:
— Візьми цю дівчину й оповісти про неї на торговиці.
Той вивів дівчину на середину базару і десь зник, а незабаром
вернувся з ослоном з чорного дерева, оздобленим слоновою
кісткою. Поставив його й посадовив на нього дівчину, а потім
зняв запинало з її голови — і з-під нього явилось обличчя, подібне
до дейлемського щита або яскравої зірки, і була ця дівчина, мов
місячна повня на чотирнадцяту ніч, як сказав поет:
З а д у м а в місяць з нею та свою красу зрівняти —
І п рисором лен о із н еба втік щ ербатий.
ї ї стан порівняти м ож н а із вербою —
Н ехай покорчить того, хто б її хотів зрубати!

І ще:
П ід серпанком красуня — ї ї б ти спитався:
«Чом оцей ось святенник т ебе налякався?»
Золоти й блиск серпанку і ср ібл о обличчя
Ночі морок злякали, і геть він подався.
С тр аж обличчя ї ї — зірк а — стрілила в око,
Коли зір мій оглянуть ї ї нам агався.

Посередник запитав купців:
— Яку даєте ціну за цю знайдену на дні морському пер­
лину? Скільки, по-вашому, коштує газель оця, що вислизнула
від ловця?
— Вона моя за сто динарів,— гукнув один.
— Двісті динарів,— озвався другий.
— Триста,— мовив третій.
І купці набавляли ціну, аж поки вона не сягнула дев’ятисот
п’ятдесяти динарів. Продаж затримувався лише через те, що не
було ще остаточної згоди. Тоді посередник підійшов до персіяни­
на, власника цієї дівчини, і сказав йому:
— За твою невільницю дають дев’ятсот п ’ятдесят динарів.
Якщо продаєш за цю ціну, то я принесу тобі гроші.
— А дівчина згодна? — спитав персіянин.— Я хочу пошану­
вати її, бо коли я занедужав у дорозі, то вона виходила мене.
І тоді я поклявся, що продам її лише тому, до кого згодна вона
перейти. Словом, продаж у її руках. Отож запитай її, і якщо вона
скаже: «Згодна», то й продавай, а якщо скаже: «Ні» — не
продавай.
Посередник підійшов до дівчини і повідомив їй:
377

— Царівно красунь, знай, що твій володар віддає продаж
у твої руки. А ціна за тебе дійшла до дев’ятисот п’ятдесяти
динарів. Чи дозволяєш мені продати тебе?
— Перш ніж оформити купчу, покажи мені того, хто хоче
купити мене,— мовила невільниця.
І посередник підвів її до одного з купців — старого, ветхого діда.
Дівчина подивилась на нього, а потім обернулась до посеред­
ника і сказала:
— Ти що, з глузду з ’їхав?
— Чому це ти таке говориш мені, царівно красунь? — запитав
посередник.
— А хіба Аллах дозволяє тобі продавати таку, як я, цьому
старому друшлакові? Це ж про його жінку мовиться у віршах:
В он а д о л ю бощ ів невтримно рветься,
Т а, втіхи не д іж д а в ш и сь , к аж е так:
«Т обі буть м уж ем , бач у, не вдається,
О тож , як зан очую десь, ти не в важ ай , щ о злий це знак.
М абуть, із воску айр твій — гнеться він і гнеться,
І скільки я не мну його, а він не збуди ться ніяк*»

І сказано ще:
Г ан ебн о спить мій айр щ ор азу,
Як зал и ш аю ся з тобою .
Коли ж си д ж у я сам удом а —
С к а ж ен о рветься він д о бою.

І ще:
Ой ж е ж айр неслухняний поводиться підло!
Й ом у л аск у дар ую ть, а він — наче бидло!
Коли сплю — він стоїть, встану — спати лягає!
їй ж е право, терпіти таке остогидло!

На ці брутальні кпини дівчини старий купець страшенно
розлютився й сказав посередникові:
— Що ж це ти, найпаскудніший з гендлярів, привів нам цю
мерзенну невільницю, що грубіянить тут і висміює мене перед
купцями!
Тоді той хутенько відвів від нього невільницю і сказав їй:
— Не будь такою нечемою, саїдо моя, старий, якого ти висмія­
л а ,— старшина ринку й наглядач цін, він же й купецький по­
радник.
Дівчина засміялась на це й промовила такий вірш:
Т р еба нині так робить, як за часів колиш ніх,—
Хай імущ і власть пани затя м л ять це назавш е:
П ор озв іш увать валі на б р а м а х їхніх,
А д о зо р ц ів цін ш м агать, ш тани з них знявш и.

Потім невільниця сказала посередникові:
— Клянусь Аллахом, саїде мій, я не буду продана цьому
стариганові, шукай іншого покупця! Йому може стати соромно
378

переді мною, і він тоді перепродасть мене тому, хто візьме мене
за робітницю. А мені не випадає тепер бути робітницею, коли
я сама можу рирішувати, кому себе продати.
— Слухаюсь і корюся,— мовив посередник і, підійшовши
з нею до одного багатого купця, запитав її: — Продати тебе,
дівчино, ось цьому чоловіку, Шаріфу ад-Дінові — моєму воло­
дарю, за дев’ятсот п’ятдесят динарів?
Дівчина побачила, що це також ветхий старець, лише борода
в нього пофарбована, і вона сказала посередникові:
— Ти що, на голову хворий, що наміривсь продати мене цьому
вмираючому дідові? Що я тобі — сміття, віхоть паклі чи якесь
дране лахміття, що ти водиш мене від одного старигана до друго­
го: обидва вони подібні до стіни, котра ось-ось рухне, або до
іфрита, вбитого падаючою зіркою. Що стосується першого, то
в даному в и п а д к у можна сказати, що він іще гірший за того,
про котрого добре сказано ось у цьому вірші:
Хотів ї ї він цілувать, вона ж д ав ай проситься«В ім’я А л л аха, прош у я від мене відчепиться!
Я — м ол ода, от ож збагн и — не п отребую сивини.
Н ав іщ о пхаєш в рот мені льняну кострицю?!»

Або ось іще добре сказано:
Я чув, щ о сивини — це блиск бл агор одства ж иття,
Щ о ср іб л о на муж і величніш , ан іж чорнота.
Та ось голова п о б іл іл а ,— і в серці відчув я ниття:
Не р а д у є блиск цей, щ о старість в чуби нам впліта.
П р о ж и т е ж иття — не перепустка у м айбуття,
І сиве волосся — не стеж к а у юні л іт а ..

І ще:
Гірш ніж гострим мечем мене вдарило небо.
Більш мучителя цього не хочу, не треба!
Геть іди — ти не сивий д л я мене, а чорний —
В ід отих чорних мук, щ о за зн а л а о д тебе!

А другий розпутний і шалапутний: бач, яку встругнув нови­
ну — чорнить старечу сивину. Пофарбувавшись, вчить паскудства
цей дивак. Про таких, як він, говориться ось так:
« Ц е ти сивину почорнив — і вдал ося?
Хотів показати , щ о юний і досі?»
І ж інка всм іхнулася: «В сю ди обл уда!
Б рехня у ж е навіть проникла в в олосся !»

І ще:
В чорне б о р о д у сиву за бар в и в ти св ою ,
С подіваю чися молодість так повернути.
Та за б а р в ї ї ти в чорну доленьку мою ,
Б о чорніш ого кольору і не зд обути !

Почувши таке, купець з пофарбованою бородою оскаженів
і сказав посередникові:
— Ах ти ж, найпаскудніший з гендлярів, навіщо привів сюди
379

цю навіжену, котра обзиває всіх підряд дурнями та висміює
віршами і грубими словами!
Потій цей купець вийшов зі своєї ятки й ударив посередника
в обличчя. І той, розсердившись, повів дівчину назад.
— Клянусь Аллахом,— вигукнув він,— я за все своє життя
не подибував безсоромнішої за тебе невільниці!
їх побачив купець, який набавив за дівчину десять динарів.
Коли посередник спитався у дівчини дозволу продати її, вона
сказала:
— Покажи мені цього купця, я подивлюся на нього і спитаю
його про одну річ. Якщо вона є у нього вдома, то я продамся
йому, а якщо немає, то — ні.
Тоді посередник підійшов до цього купця і сказав:
— О володарю мій, Шіхабе ад-Діне, ось ця невільниця хоче
запитати тебе про одну річ. Якщо ця річ є у твоєму домі, то ти
зможеш купити дівчину. Ти не чув, що вона говорила іншим
купцям? Отож клянусь Аллахом, я боюся, що вона й тобі щось
утне, і я буду зганьблений перед тобою. Якщо бажаєш, то я підійду
з нею до тебе.
— Підведи її сюди,— сказав купець.
— Слухаю й корюся,— відповів посередник і підвів дівчину
до купця.
Та глянула на нього й запитала:
— О господарю мій, Шіхабе ад-Діне, чи є в тебе дома подуш­
ки, набиті хутром білочки?
— Так, володарко красунь, я маю вдома десять подушок, на­
битих хутром білочки,— відповів купець.— Ради Аллаха, навіщо
тобі ці подушки?
— Я зачекаю, поки ти заснеш, і покладу їх на твою голову,
щоб ти задушився,— відповіла дівчина і, повернувшись до посе­
редника, сказала й о м у :— Тобі, опудало, певно, десятої клепки
бракує! Щойно ти пропонував мене двом стариганам, у котрих
по дві ганчі, а зараз — ось цьому Шіхабу ад-Дінові, який має їх
аж три: по-перше, він недоросток, по-друге, має завеликий ніс
і, по-третє, довга борода в нього. Хтось із поетів сказав про такого:
О х, який він хоробрий, який він великий,
Б ож ий р аб, чолов’яга, зав зя тий зухвалець!
Б орода - довж и н ою не менш е, ніж з лікоть,
Ніс — на чверть, сам ж е зр остом не більш ий за палець!

Або ось інше:
Ніс на лиці — мінаретом під хмари,
Сам ж е товстий, як м ізинець у персні.
Л ю ди якби йому в ніс поховались,
П усткою став би весь світ піднебесний.

Не стерпівши такого глуму, Шіхаб ад-Дін вискочив із своєї
ятки і, в і х о п и в ш и посередника за комір, вигукнув:
— Як смієш ти, паскудний гендляре, водити по нашій торго­
386

виці цю хамовиту невільницю, яка шельмує і ганьбить усіх підряд
грубими словами та безпутніми речами!
Посередник узяв дівчину і зник з-перед очей купця.
— Клянусь Аллахом,— сказав він їй,— все життя я займаюсь
цим ділом, але мені не доводилося ще мати справу з такою
непоштивою невільницею, як ти, і не було в мене ще такої
нещасливої зірки, як твоя зірка. Я тільки даремно згаяв час із
тобою сьогодні й нічого не заробив, окрім помордасів та сту­
санів!
Потім посередник знову зупинився з дівчиною біля одного
купця, що мав рабів-невільників, і запитав її:
— Може, продати тебе цьому купцеві — моєму саїдові Ала
ад-Дінові?
Побачивши, що той горбатий, дівчина вжахнулась:
— Таж він горбань! Про нього поет сказав:
К уці плечі, хр ебет ж е у зд о в ж простягнувся
Він — неначе ш айтан, щ о на зірку наткнувся,
Чи отой н еборак, щ о одну персь цілував,
А як д р у гу узр ів — горбанем обернувся.

А ось іще сказано про такого:
Г орбан ь на мулі всядеться п р и н д л и в о —
М ул хоче скинути його на л ю дях.
їх сміх його зігн е. І не дивуйсь,
Як раптом страх він в мулі збуди ть.

І сказав про нього інший поет:
Ми д о б р е зн аєм о: не красить горб лю дини,
Н ед о б р е горб носить з причини й б е з причини.
Б ідак цей схож и й на криву суху гілляку,
Яку все д у ж ч е гнуть униз важкі цитрини.

І посередник мерщій підійшов до невільниці й потяг її за
собою; підвів до іншого купця й спитався:
— Продати тебе цьому?
Дівчина глянула на купця і, завваживши, що в нього гнояться
очі, вигукнула:
— Як же ти мене продаси йому, коли в нього загноєні очі?
Сказано ж кимось із поетів:
В очах він за д а в н ен у м ає трахом у,
Яка в б’є п отроху снагу всю у ньому!
Ви тільки погляньте на це потороччя!
Х іба ж д о л ю бові сліпом у й стар ом у?

Посередник пішов з невільницею далі й, зупинившись біля
одного з купців, запитав її:
— То, може, оцьому продати тебе?
Але побачивши, що в того довга борода, дівчина мовила до
посередника:
— О горе мені з тобою! Хіба ти не бачиш, що це баран,
тільки хвіст виріс у нього на підгорлі! То як ж е ти, непутящий,
381

смієш продавати мене йому? Хіба не чув, що всі довгобороді —
недоумки, їм не вистачає розуму на довжину бороди. Це ж ві­
домо всім розумним. Ось послухай, що говорить про це один
поет:
Як д о в ш а є у когось б о р о д а ,
Т о він на всіх сп огор да п огл я да,—
Та тільки ось у чім його л иха біда:
К оротш а розум , коли д о в ш а є у нього бор од а!

А інший так сказав:
А л лах п одар ував йому ізм олоду
Ш ироку, чорну й д о в ж ел езн у бор оду.
Н а га д у є вона п редовгу ніч зимову,
Д е стільки тьми кроміш ної та холоду!

Побачивши, що діла не буде, посередник повернув з дівчиною
назад.
— Куди ти мене ведеш? — запитала в нього невільниця.
— До твого господаря персіянина,— відповів посередник.—
Мені вже досить того, що я дістав сьогодні через тебе. Своєю
нечемністю ти позбавила мене заробітку. І сама залишилась
ні з чим.
Невільниця роздивилась по торговиці, і погляд її, з веління
долі, зупинився на Нурові ад-Дінові Алі Каїрському. Вона запри­
мітила, що цей світлолиций, стрункий і випещений юнак років
чотирнадцяти надзвичайно красивий, мов місячна повня в чотир­
надцяту ніч — ясне чоло, рум’яні щоки, шия наче мармур, зуби
як перлини, і солодша цукру слина. Як сказав про нього хтось,
описуючи його:
П оглянь: газел ь і місяць зади ви л ись раптом
На зв а би хлопця. Я й к аж у їм: «П остривайте!
Не вдасться вам під нього підробитись,
Д а р ем н о клопоту собі не зав д ав ай т е!»

А як гарно сказано ось іще про нього:
Чолом він білий, а волоссям чорний,
І світло, й морок на лю дей ідуть від м олодця.
А щ о найкращ е, чим він неповторний:
Брунатні цятки на обох щ оках його лиця.

Коли дівчина подивилась на Нура ад-Діна, то геть втратила
розум, і юнак глибоко запав їй у душу. В її серці оселилось кохан­
ня. Обернувшись до посередника, вона спитала:
— Хіба отой молоденький купець, одягнений у фараджію
зі смугастого сукна, не набавляв ціни за мене?
— Ні, царице красунь, цей юнак не тутешній, він із Каїра.
Батько його — найбагатший і найвельможніший з-поміж каїр­
ських купців, а сам він недавно прибув до нашого міста, живе
в батькового друга. Він зовсім не брав участі в торгах.
Почувши це, невільниця зняла зі свого пальця коштовний
перстень з яхонтом і сказала посередникові:
382

— Підведи мене до цього красеня. Якщо він мене купить,
то цей перстень я дам тобі в нагороду за твої сьогоднішні
клопоти.
Посередник-зрадів і підійшов з невільницею до Нура ад-Діна.
Тепер дівчина зблизька побачила, що молодик таки справді
гарний, наче місяць уповні. Як сказав про нього той, хто описував
поваби його осяйні:
Д о б ір н і в нього цноти п арубочі:
Б ’ють стрілам и його сяйнисті очі
Роди м очк а, ті очі й мої сл ьози —
То тьма у темряві п осер ед ночі.
Ц ей л об і стан , л ю бов моя, - все гарне
В прекрасном у, чудове ув урочім.
Як д а ст ь він випити розлуки трунку
С воїй коханій — сер ц е в б ’є дівоче.
А заст ібк а на комірі у нього —
З о р я на ш иї в місяця блискоче.
О бличчя, брови , тіло — все то місяць
На місяці, то щ астя все співоче
А зір його обход и ть всіх коханок,
Вино те кож на з них пила б охоче.
Той почастунок, вуст його усміш ка —
Т а ж то безк р ае щ астя е ж ін оче.
Й ом у — і кров моя, і статки, й гідність —
Хай робить з ними все, щ о тільки схоче.

Вона глянула на Нура ад-Діна й озвалась до нього:
— О володарю мій, скажи, заклинаю тебе Аллахом, хіба
я баба сива чи незграбна, некрасива?
— О володарко красунь,— мовив Нур ад-Дін,— чи може бути
на цім світі хтось кращий за тебе?
— Але коли інші купці набавляли за мене ціну,— сказала
дівчина,— ти мовчав, не набавивши жодного динара, ніби я тобі
не сподобалася.
— О красуне,— палко промовив Нур ад-Дін,— присягаюся
своєю головою, що ніхто у цілім світі не зрівняється з тобою.
— О саїде мій,— мовила дівчина,— не подумай, ніби я хочу,
щоб ти купив мене проти свого бажання. Але якби ти набавив
за мене хоч скількись там, то вилікував би моє серце, навіть
якщо й не купив би мене, бо люди сказали б: «Каїрський купець
не набавив би за неї ціни, якби вона була негарна: каїрці ж бо
розуміються на невільницях».
Присоромлений дівчиною, Нур ад-Дін почервонів.
— До якої суми дійшла ціна за цю дівчину? — спитався він
у посередника.
— До дев’ятисот шістдесяти динарів,— відказав той,— крім
плати за посередництво. Що ж до султанського податку, то він
з того, хто продає.
— Я даю за неї тисячу динарів разом з платою з а посеред­
ництво,— сказав Нур ад-Дін.
383

Дівчина швиденько відійшла од посередника і мовила:
— Я продала себе цьому гарному юнакові за тисячу динарів!
Нур ад-Дін мовчав.
— Це ми йому продали її! — загомоніли довкола.— Він до­
стойний її! Проклятий, син проклятого той, хто набавляє, а не
купує! Клянусь Аллахом, вони підходять одне одному!
Нур ад-Дін незчувсь, як посередник привів кадіїв та свідків,
і ті відразу ж написали купчу. Продавши дівчину Нуру ад-Дінові,
посередник сказав:
— Маєш невільницю! Нехай же зробить її Аллах для тебе
благословенною! Вона створена тільки для тебе, а ти — тільки
для неї - І виповів такого вірша:
С ам а ж то р адість раптом прибула д о нього,
Волочачи в приниж енні поділ св о єї ш аги.
В она ж б о створена для нього лиш одного,
І тільки він для н еї м уж ем годен стати.

Нуру ад-Дінові зробилося ніяково перед купцями, і він тут же
виклав тисячу динарів, яку він забрав у москательника. Потім
він узяв невільницю і повів її до свого помешкання. Коли вони
прийшли, дівчина побачила тут дірявий килим та старий шкіряний
килимок і вигукнула:
— О мій володарю, хіба моя достойність не заслуговує на те,
щоб ти оселив мене у своєму головному будинку, де міститься твій
скарб? І чого ти не повів мене до твого батька?
— Присягаюсь Аллахом, о царице красунь,— відказав Нур
ад-Дін,— зараз я живу не вдома, це будинок одного москательни­
ка, який вивільнив його для мене. Я ж говорив тобі, що я з Каїра.
— О господарю мій,— мовила невільниця,— найменшої оселі
вистачить для нас, поки виїдемо до твого міста. А зараз треба
поїсти, принеси, прошу тебе, трохи смаженого м’яса, вина і фрук­
тів — свіжих і сухих.
— Клянусь Аллахом, царице красунь, усі гроші, які я мав,—
тисячу динарів,— я віддав за тебе,— сказав Нур ад-Дін.— Крім
них, було ще в мене кілька диргемів, але вчора я їх витратив.
— А є в цьому місті хтось, у кого ти міг би позичити п’ятдесят
диргемів? — запитала дівчина.— І я скажу тобі, що з ними
робити.
-— Немає тут у мене друзів, окрім москательника,— відповів
Нур ад-Дін.
І юнак одразу ж подався до свого добродія. Коли Нур ад-Дін
прийшов до нього, той запитав його:
— Що ти, сину мій, купив сьогодні за свою тисячу динарів?
— Я купив за всі ті гроші невільницю,— відповів Нур ад-Дін.
— О дитино моя,— вигукнув москательник,— чи ти з глузду
з ’їхав, що віддав за одну невільницю тисячу динарів? А якої
ж вона породи?
— Ц я невільниця з франків, добродію мій,— відповів Нур
ад-Дін.
384

— Так от щоб ти знав,— сказав йому москательник,— у нашо­
му місті ціна найкращій франкійці — сто динарів. Заприсягаюсь
Аллахом, о сину мій, що тебе ошукали. Якщо вона тобі сподобала­
ся, переспи з нею сьогодні, а вранці відведи її на ринок і продай,
хоч би тобі довелося втратити на ній двісті динарів. Вважай, що
ти зазнав корабельної аварії в морі або тебе пограбували в дорозі
розбійники.
— Слушна твоя мова, мій добродію,— мовив Нур ад-Дін.—
Але, як тобі відомо, я нічого не мав, крім тієї тисячі динарів,
що я її віддав за цю невільницю, і зараз у мене немає жодного
диргема. Отож, прошу тебе, зроби мені ласку —- позич п’ятдесят
диргемів до завтра, а завтра я продам невільницю і верну тобі
борг.
— Я позичу тобі грошей, о дитино моя! — відповів старий.
Відрахувавши п’ятдесят диргемів, він сказав Нуру ад-Дінові:
— О сину мій, ти ще дуже молодий, а ця невільниця надто
гарна, і може так статися, що ти припадеш до неї душею і тобі
важко буде розлучитися з нею. А ти ж не маєш на що жити.
То, коли закінчаться в тебе ці п’ятдесят диргемів, ти знову при­
ходь до мене, і я тобі ще позичу, а далі ще й ще — і так до десяти
разів, а потім, коли ти знову прийдеш до мене по гроші, я не
відповім на твоє привітання, і пропаде моя дружба з твоїм
батьком.
По цій мові старий дав Нуру ад-Дінові п’ятдесят диргемів.
І коли юнак повернувся з ними до невільниці, вона сказала:
— Саїде мій, піди зараз же на базар і купи там на двадцять
диргемів шовку, а на решту — м’яса, плодів, вина і квітів.
Коли Нур ад-Дін приніс усе це з базару, дівчина, засукавши
рукава, відразу ж узялася до роботи/ Приготувала чудові страви
і подала їх Нуру ад-Дінову. Він почзв їсти, і вона з ним. Потім
дівчина подала йому вино й сама пила з ним. Вона до тих пір поїла
та розважала його, поки він не сп’янів і не заснув. Тоді невільниця
відразу ж піднялася і, вийнявши із свого вузла торбинку з таїфської шкіри, дістала з неї дві шпички і заходилася коло матерії,
яку приніс Нур ад-Дін з торговиці. Не вставала, доки шовк не
перетворився на гарний зуннар; затим стала чистити його, і,
коли він набув блиску, загорнула його в шмат матерії і поклала
під подушку.
Потім невільниця встала, роздяглася і лягла поруч з Нуром
ад-Діном. Вона почала розтирати його, і він, пробудившись,
иобачив біля себе дівчину, мов срібну рибину, з а шовк м’якішу,
і за курдюк свіжішу. Вона панувала тут над усім, наче знамено,
була краща за верблюдицю червону — л^ця ніби анемони, а сама
п’яти п’ядей на зріст, з високими персами, лукоподібними бровами
її очима, мов у газелі, живіт втягнутий зі складками, пупок міг
ґж унцію масла вмістити, стегна — ніби подушки, страусовим
пір’ям набиті, а між ними штука, розповісти про яку язик від­
мовляється і при згадуванні якої сльози проливаються. Цю дівчи­
ну оспівував поет:
І.і 1-21

385

З її волосся ніч, зор я - - з її чола,
Троянди - - з лиць 11 , вино - із слини
О бійми з нею — затиш ок, розлучення
вогонь,
О бличчя — сяйва повні, а в устах перлини

Або ось іще:
Л и ц е ї ї , мов повня, стать гнучка, як гілка,
Г азелі має вигляд, ам брою пахтить
З д а єт ь ся , сум вкохавсь в моє р озби те серце,
Якому блиск очей із далечін і мерехтить.
В он а П леяди тьмарить, а коли відслонить
Л и ц е своє
то місяць потемніє вмить

І ще:
В он а, мов повня в небі чистім, сяє,
В очах іскристих щ астя неокрає.
Ч ар ує всіх краса іі П леяди хтіли б бути
Зем л ею , по якій вона, мов лань, ступає

Ту ж мить Нур ад-Дін повернувся до дівчини і, притиснувши
її до своїх грудей, почав ссати в неї то нижню, то верхню губу,
потім простромив язик між ними: він пізнав, що ця дівиця —
несвердлена перлина, ніким іще не об’їжджена верблюдиця.
Коли вони поєднались, безпечні, почалися любощі безконечні.
Його поцілунки сипалися на її вроду, ніби камінчики у воду,
він пронизував її, наче колов списом під час набігу. Нур ад-Дін
любив чорнооких обіймати, ссати губи і волосся розпускати,
стискувати стан, кусати щоки, сидіти на персах, роблячи каїрські
рухи з Йєменськими заграваннями, абіссінськими зойками, індій­
ським умліванням, сільським лементуванням і домієтським стог­
нанням, саїдівською палкістю, нубійською хтивістю й александрійською томливістю. І цій дівчині були притаманні всі ці властивості,
що поєднувались в ній із ніжністю і виявами цнотливості. Як ска­
зав про неї поет, удостоєний Божої милості:
О сь та, яку весь вік я м арно хтів забут и ,
Н е ваблять інші, скнію в звичних путах.
ї ї лик — місяць, славен буд ь, А ллаху,
Щ о м ож еш ти таких вершин сягнути.
Якщ о це гріх — плотська лю бов велика,
То не минуть ніяк мені покути.
Б езсонням мучусь я, кривавить серце,
Н еначе ссуть його неситі спрути.
В ідом і ці чуття для тих, хто сам іх зв ідав,
Хто випив чаш у проклятого зілля-грути.
І п р оказал а вірш вона чудовий,
Н е кож ен вміє так ш тудерно втнути.

Так провели вони всю ніч у розкошах і радощах, вбрані
в одяг обіймів з міцними застібками, убезпечені від нещасть
ночі і дня, віддавалися втіхам, не боячись, що їх ганьбити­
муть пересуди та брехня. Як сказано про них у віршах
сяйнистих:
386

Б удь з тим, кого кохаєш , і зн еваж плітки,
К охання плігкарі не вгасять навісні
Н еначе л еж и м о - - я п’ю тв ої уста —
Таке побачила вночі я уві сні.
А ле це н еодм інно збуд ет ь ся невдовзі
На зл о всім тим, котрі н е зичать добр ого

мені

Щ о м ож е бути кращ ого, ан іж ті двоє
З ак о х а н и х, іцо ласкам и впиваються одні
Вони - в обій м ах, за м’які подушки їм —
Р ам ен а й руки, мов шовкове руно навесні
Коли єдн аю ться палкі серця в коханні,
Т оді кують на них лю диська списи стальні
Н авіщ о ж ганить цих коханців повсякчас?
Х іба це поміч тим, щ о спопеляю ться в огн Р
Л иш той, хто лю бить віддан о, ж ертовно
Т обі дасть щ астя й радісні погідні дні

й щиро,

А коли заблищало, засіяло вранішнє світло, Нур ад-Дін про­
кинувся й побачив, що дівчина принесла вже води. Вони вмилися,
Аллахові помолилися, потім дівчина принесла Нуру ад-Дінові
сніданок з вином. Коли він поїв і попив, дівчина дістала з-під
подушки зуннар, який вона пошила вночі, і, подавши його Нуру
ад-Дінові, сказала:
— О володарю мій, візьми цей зуннар.
— Звідкіля він тут узявся? — запитав Нур ад-Дін.
— Це той шовк, що ти, володарю мій, купив учора за д в а ­
дцять диргемів,— сказала дівчина.— Вставай та піди на перську
торговицю, даси цей зуннар посередникові, нехай він зторгує
його. Віддавай не менше, як за двадцять динарів чистими на руки.
— О царице красунь,— промовив Нур ад-Дін,— хіба ж можна
зробити з речі, що коштує двадцять диргемів, річ вартістю
у двадцять динарів за одну ніч?
— Володарю мій,— відповіла дівчина,— ти не знаєш ціни
цього зуннара. Але понеси його на торговицю, і тобі стане
ясно, скільки він коштує.
Прийшовши на базар, Нур ад-Дін доручив зуннар посеред­
никові, а сам присів на ослоні перед однією яткою. Невдовзі
посередник повернувся і сказав:
— Одержуй гроші за зуннар — двадцять динарів чистими
на руки.
Нур ад-Дін вельми здивувався і разом з тим так зрадів, що
не чув землі під собою. Він схопився, щоб одержати гроші, хоч
і не зовсім ще вірив тому, що почув. На всі ці гроші відразу ж
накупив шовку, щоб невільниця побільше наробила таких зуннарів.
Віддавши їй удома шовк, він сказав:
— Все це — на зуннари. Навчи й мене цієї штуки, і ми пра­
цюватимемо удвох. Немає ремесла, кращого й вигіднішого за це.
Заприсягаюсь Аллахом, воно в тисячу разів краще за торгівлю!
Дівчина усміхнулась на це і сказала:
ІЗ*

387

— О володарю мій, Нуре ад-Діне, піди до свого приятеля
москательника й позич у нього ще тридцять диргемів, а завтра,
після тзго, як продаси зуннар, віддаси їх разом з тими п’ятде­
сятьма, що взяв у нього вчора.
Нур ад-Дін прийшов до москательника і сказав йому:
— О добродію мій, позич мені ще тридцять диргемів, а завтра,
якщо буде на те воля Аллаха, я віддам тобі всі вісімдесят диргемів
разом.
І москательник відважив Нуру ад-Дінові тридцять диргемів.
Узявши гроші, той одразу ж подавсь на базар, накупив там
м’яса, хліба, свіжих і сухих фруктів та овочів, а також кві­
тів і все це приніс дівчині. А звали її Маріам-зуннарниця.
Вона хутко приготувала розкішний обід і подала його Нуру
ад-Дінові. Потім поставила перед ним тацю з вином, і вони стали
пити удвох. Вона наливала й поїла його, а він — її. Дівчині
сподобалось його делікатне й ніжне поводження з нею, і коли
вино підігріло її почування, вона проказала такого вірша про
частування:
П ідняв повабний хлопець чару почастунку,
Й о го приємним духом пахнула вона.
С питала: «З лиць твоїх вточили цього трунку?»
« З т р о я н д и ,— він ск а за в ,— не матимеш вина».

П ’ючи вино, вони весело бесідували, слугували одне одному
взаємно, вона подавала йому келих, щоб наповнював його для
неї тим, від чого дихання, мов мускус. А коли Нур ад-Дін намагав­
ся обійняти Маріам, вона кокетливо запручалася. Захмелівши,
дівчина стала ще краща і привабливіша, і Нур ад-Дін продекла­
мував:
Стрункій красуні захот іл ось випити,
С к а за л а милому, щ о нею ж ив і снив:
«Я кщ о по колу ти не пустиш чару,
С ам спатим еш ». Злякавш ись, келих він налив.

Коли Нур ад-Дін, сп’янівши, заснув, Маріам одразу ж зали­
шила його й узялась до роботи. Зробивши й почистивши зуннар,
Маріам завинула його в папір, потім роздяглася й лягла біля
Нура ад-Діна, і було між ними те ж саме, що й учора. А вранці
Маріам дала Нуру ад-Дінові зуннар і сказала:
— Віднеси його на торговицю і продай за таку ж саму ціну,
як перший.
Нур ад-Дін узяв виріб і відправився з ним на ринок. Продавши
його там за двадцять динарів, він одразу ж пішов до москательни­
ка й повернув йому вісімдесят диргемів, сердечно подякувавши
за допомогу й побажавши йому добра.
— Продав ти невільницю, сину мій? — запитав москательник.
— О добродію, не накликай на мене лиха! — вигукнув Нур
ад-Дін.— Як можу я продати дух із мого тіла? — І далі розповів
йому про такі події двох останніх днів.
Москательник надзвичайно зрадів і сказав:
388

— О сину мій, клянусь Аллахом, ти дуже втішив мене. Споді­
ваюся, що, з ласки Аллаха, тобі завжди таланитиме. Я щиро
бажаю тобі добра з любові до твого батька і щоб наша дружба
з ним збереглася!
Від москательника Нур ад-Дін одразу ж поспішив на базар,
накупив там харчів, як і раніше, і приніс їх Маріам.
І так вони в достатках, втіхах і радощах щасливо і мирно
прожили цілий рік. Щоночі Маріам виготовляла по одному зуннару, а Нур ад-Дін продавав їх по тій самій ціні, купував, що їм
потрібно було, а решту грошей віддавав дівчині, й вона відкладала
їх про запас.
Котрогось дня Маріам сказала Нуру ад-Дінові:
— Саїде мій, коли ти завтра продаси зуннар, то купи мені
шовку шести барв. Я зроблю тобі хустину на плече, якої не мали
ще ні купецькі, ні царські сини. Коли Нур ад-Дін приніс дівчині
матерію, вона зробила йому хустину і цілий тиждень вишивала
її (щоночі, закінчивши зуннар, вона працювала над хустиною).
Коли Нур ад-Дін поклав цю хустину на плече і пішов так на
ринок, то люди гуртом ходили за ним, милуючись його красою
і цією чудовою хустиною.
Одного разу, прокинувшись уночі, Нур ад-Дін побачив, що
його невільниця заливається гіркими сльозами, проказуючи вірші:
П рийдеться р озстатися з милим мені,
Тепер я зал и ш уся в сам отині.
К ривавиться серц е, і гірко одній
М инулії зг ад ув ат ь ночі і дні.
О гудники всюди чигаю ть бр удні,
Зазд р осн и к ів чути плітки голосні —
Л ун аю ть і збл и зьк а, і в далечині,
І стільки нам горя у їхній бридні!

— Повелителько моя, Маріам,— озвався Нур ад-Дін,— чого
ти плачеш?
— Я плачу тому, що нещастю наше щастя передує,— мовила
дівчина.— Моє серце розлуку віщує.
— Царице красунь, хто ж може нас розлучити,— сказав
Нур ад-Дін,— коли я тобі миліший за всіх і коли я дужче за
всіх закоханий у тебе? Побиватись так не треба!
— Моя любов у багато разів сильніша за твою,— відповіла
дівчина,— але доводиться не раз розплачуватися журбою нам,
коли ми довіряємось ночам.— І проказала вірші, даючи волю
сльозам:
Як д о б р е йш лось тобі, ти був радіть охочи й ,
Не сподівавсь, щ о д ол я злом тебе заск оче.
Д а в с ь легко ош укать себе оманливим ночам ,
А ле трапляється б ід а і в ясні ночі
У небі затем няю ться і сонце, й місяць,
А скільки ж світлих зір на нім ряхтить, мигоче.
Д е р е в зел ен их, висхлих — т ь м а , та в п л одон осн і лиш
Ж б у р л я є камінь той, хто п л о д у не доскоче.

389

На б ер ег м оре викида всілякі поторочі,
А в глибині на д н і св оїм хова перлини врочі

— Володарю мій Нуре ад-Діне,— мовила дівчина, помовчав­
ши,— якщо ти хочеш, щоб ми не розлучались, то остерігайся
одного чоловіка з європейців, сліпого на праве око й кривого на
ліву ногу, з попелястим обличчям і густою бородою. Цей чоловік
має нас розлучити. Я бачила, що він прийшов у наше місто і,
думаю, по мою душу.
— О світло очей моїх, М аріам,— сказав із запалом Нур адДін,— та тільки-но він мені попадеться на очі, я уб’ю його і розірву
на шматки!
— О володарю мій! — вигукнула Маріам, — не смій ні вбивати
його, ні говорити з ним, ні продавати йому, ні купувати в нього.
Не заходь ні в яку справу з ним, не сиди й не ходи з ним, ніколи
не давай йому правдивої відповіді. Я молю Аллаха, щоб він
збавив нас від його підступності.
Вранці Нур ад-Дін пішов, як завжди, на базар продавати
зуннар. Присів там на лаву і почав розмовляти з купецькими
синами. Та раптом на нього напала дрімота, і він заснув. А в цей
час по ринку проходив той самий франк, про якого розповідала
Маріам, і з ним ще семеро франків. Побачивши Нура ад-Діна,
що спав на лаві, закривши лице хустиною, один кінець якої
тримав у руці, франк підсів до нього і взявся за хустину, потрогав
її, і Нур ад-Дін прокинувся. Побачивши коло себе цього франка,
якого він уже знав з розповідей своєї невільниці, Нур ад-Дін
голосно закричав на нього.
— Чого ти кричиш на нас? — злякано спитав його франк.—
Чи ми в тебе щось украли?
— Заприсягаюсь Аллахом, якби ти, проклятий, щось узяв
у мене,— відказав йому Нур ад-Дін,— то я потягнув би тебе
до валі!
— О мусульманине,— мовив франк,— заклинаю тебе твоєю
вірою і тим, кому ти молишся, повідай мені, звідки в тебе ця
хустина?
— Моя мати вишила її для мене своєю рукою,— сказав Нур
ад-Дін.
— Продай її мені,— сказав франк.
— Заприсягаюсь Аллахом, о невірний,— відповів Нур адДін,— що не продам її ні тобі, ні будь-кому! Мати зробила її
для мене, і такої більше не зробить ніколи.
— Продай мені її, я дам тобі за неї п’ятсот динарів зараз
же,— не відставав франк,— а та, що дала її тобі, зробить для
тебе ще кращу.
— Нікому я не продам її, бо такої немає тут у цілому місті,—
стояв на своєму Нур ад-Дін.
— О саїде мій, може, ти все ж таки продаси її мені за
шістсот динарів чистим золотом? — наполягав франк.
І далі він набавляв сотню за сотнею, аж поки не підняв ціну
до д ев’ятисот динарів. Але Нур ад-Дін сказав:
390

— Дасть Аллах, проживу й не продаючи моєї хустини! Я не
продам її ні за дві тисячі динарів, ні за будь-яку ціну.
А франк і далі спокушав його грошима, й довів ціну до тисячі
динарів. І тоді купці, що були при цьому, сказали чужоземцеві:
— Ми продали тобі цю хустину за тисячу динарів. Давай
гроші.
— Клянусь Аллахом, я не продам хустини! — вигукнув Нур
ад-Дін.
І тоді один з купців сказав:
— Знай же, дитино моя, що красна ціна цій речі,— сто
динарів, якщо знайдеться на неї охочий, а цей франк дає тобі
за неї тисячу динарів готівкою. Подумай, маєш чистого баришу —
дев’ятсот динарів! Якого ж ти ще жадаєш зиску? Ото послухай
нас, продай хустину й візьми тисячу динарів. Скажеш тій, котра
подарувала тобі її, щоб зробила тобі ще кращу, і здери тисячу
динарів з цього проклятого франка, ворога нашої віри.
Нуру ад-Дінові стало ніяково перед купцями, і він продав
франкові хустину за тисячу динарів. Діставши гроші, Нур ад-Дін
хотів уже було йти до своєї невільниці Маріам і порадувати її,
розповівши про те, як йому вдалося діло з франком, але той
сказав:
— О шановне товариство, затримайте Нура ад-Діна, ви разом
з ним мої гості. В мене є барило витриманого румейського вина
і тлустий баранчик, свіжі та сухі овочі й фрукти, квіти, і ми гарно
повеселимося увечері. Нехай же жоден з вас не залишиться поза
нашою компанією.
— Саїде Нуре ад-Діне,— загомоніли купці,— побудь же
з нами сьогодні ввечері, побесідуємо з тобою. Зроби нам
ласку, не цурайся нас. Ми гості цього франка — він благородний
чоловік.
Вони всі разом почали заклинати Нура ад-Діна розлученням
і насильно затримали його. Відразу ж позачиняли свої крамниці
й разом з Нуром ад-Діном та франком пішли в гості. І незабаром
вони були вже у просторому напахченому духмяним зіллям будин­
ку з двома портиками. Франк посадовив гостей і простелив перед
ними барвисто розмальовану скатерть, на якій було зображено
переможця й переможеного, закоханого й закохану, того, що запи­
тує й того, що відповідає. І враз на скатерті з’явився наповнений
наїдками коштовний фарфоровий і кришталевий посуд, вази
з квітами. Потім франк приніс барило витриманого румейського
вина і наказав зарізати тлустого баранця. А потім, розвівши во­
гонь, став смажити м’ясо, частувати гостей та підморгувати й по­
казувати на мигах купцям, щоб вони підливали вина Нуру адДінові. І вони до тих пір поїли Нура ад-Діна, аж поки він не
сп’янів і не щез із світу.
Побачивши, що Нур ад-Дін уже добряче підхмелений, він про­
мовив:
— Саїде Нуре ад-Діне, розвеселив та нас на сьогоднішній
вечірці,— тож нехай щастить тобі й щастить!
391

І франк почав розважати Нура ад-Діна бесідою, а потім підсів
ближче, порозмовляв з ним ще деякий час, крадькома придивляю­
чись до нього, а потім спитав:
— Саїде Нуре ад-Діне, чи не продав би ти мені ще свою
невільницю? Рік тому ти купив її в присутності ось цих купців за
тисячу динарів, а тепер я дам тобі за неї п’ять тисяч динарів —
у п’ять разів більше.
Нур ад-Дін відмовився, але європеєць не переставав частувати
його, підливаючи вина, та все спокушав грішми, поки не довів
ціну за невільницю до десяти тисяч динарів, і Нур ад-Дін мовив
п’яним голосом:
— Гаразд, я продав її тобі, давай динари!
Почувши це, європеєць дуже зрадів і закликав купців у свідки.
Учта тривала цілу ніч, а вранці європеєць, гукнувши своїм
слугам, щоб принесли гроші, повів таку річ:
— О саїде Нуре ад-Діне, одержуй гроші за твою невіль­
ницю, яку ти продав мені вчора ввечері у присутності цих
купців мусульман.— І простяг Нуру ад-Дінові десять тисяч
динарів.
— Будь ти проклятий, нічого я тобі не продавав,— відказав
хлопець.— Брешеш ти, немає в тебе ніякої невільниці.
— Ти продав свою невільницю мені,— заявив європеєць.—
Ось ці купці можуть засвідчити це.
— Так, так, Нуре ад-Діне,— загомоніли купці,— ти продав
йому свою невільницю в нашій присутності, й ми свідчимо, що ти
продав її за десять тисяч динарів. Уставай, бери гроші й віддавай
йому свою невільницю. Аллах винагородить тебе за неї кращою.
Хіба ж погано для тебе, Нуре ад-Діне, що ти купив цю невільницю
за тисячу динарів, ось уже півтора року насолоджуєшся її
красою та принадами, крізь ночі й дні втішаєшся бесідами
і зляганням з нею — і після цього ти ще й наживаєш на цій дівчині
дев’ять тисяч динарів зверх того, що ти заплатив був за неї?
А вона іще щодня робила для тебе зуннар, який ти продавав за
двадцять динарів. І після цього ти не хочеш так вигідно продати
її, вважаєш, що мало тобі дають за неї? Якого ж зиску ще
треба тобі? А якщо ти полюбив цю дівчину, то за цей час навдовольнявся ж уже нею. Отож одержуй гроші й купи собі другу
невільницю, ще кращу, або ми оженимо тебе на одній з наших
дівчат за придане, менше половини цих грошей, і дівчина буде
красивіша за неї, а решта грошей залишиться в тебе.
І купці до тих пір укоськували Нура ад-Діна, усовіщаючи та
обнімаючи його, аж поки він таки не взяв гроші за невільницю.
Тоді франк одразу ж привів судовиків і тут же було написано
купчу про те, що франк купив у Нура ад-Діна дівчину на ймення
Маріам.
Отаке-то трапилося з Нуром ад-Діном. Що ж до Маріам-зуннарниці, то вона просиділа, очікуючи свого володаря, весь день
до заходу сонця і від вечора до півночі, але він не повертався,
і вона засумувала й гір^о заплакала. Старий москательник, по392

чувши, що вона плаче, послав до неї свою дружину. Коли та
прийшла до неї й побачила її в сльозах, спитала:
— Чому ти плачеш, саїдо?
— Люба моя господине,— мовила Маріам,— не можу я доче­
катися свого володаря, Нура ад-Діна, боюсь я, що його ошукали,
він піддався на хитрість і продав мене.
— Саїдо моя, Маріам,— сказала дружина москательника,—
якби твоєму господареві дали за тебе повну оцю кімнату золота,
то він не віддав би тебе! Я ж знаю, як він тебе любить. А може
бути й таке, моя саїдо Маріам, що до нього приїхали з Каїра
люди від його батьків/і він влаштував для них учту в тому домі,
де вони зупинилися, бо йому ніяково було б привести їх сюди, в це
мале приміщення, або вони проста челядь, якої не годиться
приводити в цей дім. А може, він хоче приховати від них тебе
і залишився у них на ніч, а завтра, як буде на те воля Аллаха,
він вернеться до тебе живий і здоровий. Тож не завдавай, саїдо,
своєму серденьку туги й жалю. Не в тому, як ти гадаєш, причина
його затримки. Я залишуся в тебе на ніч і розважатиму тебе,
поки прийде до тебе твій господар.
І дружина москательника розраджувала Маріам розмовою
цілу ніч. А вранці Маріам побачила Нура ад-Діна, що йшов до­
дому, а за ним — той самий європеєць, в оточенні купців. Коли
Маріам побачила їх, у неї затрусилися жижки і зблідло обличчя,
вона почала тремтіти, мов корабель у морі під час бурі.
— Саїдо моя, Маріам,— мовила дружина москательника,—
чому ти так змінилась на виду, зблідла й схудла ще більше?
— О саїдо,— відповіла Маріам,— клянусь Аллахом, відчу­
вало моє серце розлуку й далеку зустріч, і ось збувається тепер це.
Потім вона стала ойкати, глибоко зітхаючи і такий вірш про­
мовляючи:
Ти ж зн аєш , коханий мій, що від розлуки
Н ем ає на світі стр аш н іш ої муки.
Л ик сонця ж овтіє від т о ї р озпуки.
Та сон ц е світитиме зн о в б е з принуки,
О ся є і води, і гори, і луки,
І всю ди лунатим уть р а д о щ ів звуки.

Потім Маріам-зуннарниця зайш лася гірким плачем і, впевнив­
шись в неминучості розлуки, сказала москательниковій дружині:
— О господине моя, казала ж я тобі, що мого володаря Нура
ад-Діна хитрістю змусили продати мене! Я впевнена, що він
сьогодні вночі продав мене цьому франкові, хоч я, й остерігала
його від нього. Але безсила обережність проти долі, її жорстокості
й сваволі. Тепер ти можеш пересвідчитися, що я тобі казала
правду.
Тільки-но вона це промовила — до токою ввійшов Нур а д -Д ін .,
Дівчина побачила, що він змарнів, і іна лиці у нього — печаль
і каяття.
— О володарю мій, Нуре ад-Діне, ти, мабуть, продав мене?
393

Опали Нура ад-Діна жалі невтішні, і він, зітхнувши, проказав
такії вірші:
А дол я зб и в а ти м е нас з пантелику.
Л иш прикрощ і коїть вона чоловіку
Б ез міри їх сл ати м е нам і б ез ліку,
З н у щ ат и сь із н ас не покине довіку,
З лю дини з д о р о в о ї зр оби ть каліку,
І розум відніме, і ш ану велику,
І навіть, як схоч е провчить недоріку,
То слухати зм усить із пекла музику,
Щ о грає б езл а д н о , гіресмішно і дико -П о д ібн е грання те звірином у рику.

Далі Нур ад-Дін став просити в Маріам прощення.
— Клянусь Аллахом, о господине моя, Маріам,— мовив Нур
ад-Дін,— записав калам те, що прирік Аллах великий нам; люди
схитрували зі мною, і я, піддавшись на ошуканство, продав тебе,
знехтував тобою і цим виявив величезну зневагу до тебе. Але
сподіватимемося, що принесе і зустріч нам Той, хто прирік нас на
розлуку — лютую зміюку.
— А я ж попереджала тебе про це лихо, у мене було таке пе­
редчуття,— сказала дівчина і, притиснувши коханого до грудей,
між очі його поцілувала і такого вірша проказала:
І я клянусь своїм ж иттям , т еб е не зр а д ж у , ні,
Хоча б загин уть довелось мені удалині.
Р и д а є ж а л іб н о д уш а і квилить у сам отині,
М ов горличка в кущ ах пісків співа сумні пісні.
І світ потьм арився мені, як щ езнув ти у диво-сн і,
Н ем а з ким д уш у збол ен у розрадити мені.

В такому положенні застав їх європеєць, він підійшов до
саїди Маріам, щоб поцілувати їй руку, але вона дала йому ляпаса
й вигукнула:
— Геть від мене, гидючий! Ти весь час ходив за мною, поки
не обманув мого володаря! Але знай, о мерзенний, що все буде
по справедливості — так, як волітиме Аллах всевишній.
Європеєць засміявся на слова невільниці і, попросивши виба­
чення, сказав, дуже здивований:
— О моя господине Маріам, чим же я завинив? Твій володар
Нур ад-Дін продав тебе мені по добрій волі, зі спокійним серцем.
Якби він тебе любис, то не зневажив би так. Коли б у нього не
вигасло бажання володіти тобою, він би тебе не збув. Про таке
я десь чув:
Не м ож у цілувать її ані в щ оку, ні в губу,
Якщ о ї ї зг а д а ю я, то лиш собі на згубу.

Ця невільниця була дочкою царя Афранджі (то велике місто,
де багато різних ремесел незвичайних рослин і всілякої дивови­
жі — таке як Константинополь). Чимало страждань, дивовижних
пригод та поневірянь зазнала Маріам, доки опинилася в Іскан394

дарії. Але все тут треба по порядку розложити, щоб наших слуха­
чів розважити й розвеселити.
Батьки дуже пестили Маріам, дали їй хороше виховання,
навчили її красномовності, письма, числення, верхової їзди, ору­
дування мечем; уміла вона також вишивати, шити, ткати, гапту­
вати, виготовляти пояси-зуннари, золотити срібло. Оволоділа
всіма жіночими й чоловічими ремеслами і стала єдиним на ті
часи, в те століття майстром на всі руки. Великий і преславний
Аллах обдарував її такою красою й принадністю, витонченістю
і повабністю, що вона перевершила всіх людей того часу. До неї
сватались володарі земель та островів, але батько не хотів відда­
вати дочку заміж, бо дуже кохався в ній, і не міг з нею розлу­
читися ні на одну годину. Синів у нього було багато, а дочка одна,
тож він любив її більше, ніж їх.
І сталося лихо — царівна дуже заслабувала, була вже при
смерті. І тоді вона дала обітницю: якщо одужає, то відвідає
такий-то монастир, що знаходиться на такому-то острові. Цей
монастир вважався у них святим місцем, куди несли дари й сподоблювалися там благодаті. І от коли Маріам одужала, вона
стала збиратися в дорогу до святих місць. Батько, цар Афранджі,
дав їй корабель і послав разом з нею кількох дочок своїх вельмож,
а також патриціїв, що мали обслуговувати її в дорозі та роз­
важати.
В морі, коли вони вже наближались до монастиря, на них
напав корабель мусульман, що воюють на шляху Аллаха. Вони
полонили царівну разом з усіма її супутниками, забрали все, що
було на кораблі — гроші, коштовності,— і продали свою здобич
у місті Кайравані. Маріам попала в руки купця-персіянина, що
був плохий здоров’ям і не сходився з жінками, у нього ніколи не
оголювався перед жінкою його страм. Отож він і взяв Маріам собі
за служницю. Коли він дуже хворів протягом кількох місяців
і був уже при смерті, Маріам старанно прислуговувала йому,
поки Аллах не зцілив його. Персіянин був вельми вдячний Маріам
за її поміч, ласку і співчуття, і вирішив винагородити її за те
добро, яке вона йому зробила.
— О Маріам,— сказав він,— попроси що-небудь у мене!
— О господарю мій,— мовила вона,— я прошу тебе, щоб ти
продав мене тільки тому, кого я захочу.
— Гаразд, я уважу твоє прохання,— сказав персіянин.—
Клянусь Аллахом, о Маріам, я продам тебе тільки тому, до кого
побажаєш піти, я покладаю все те на тебе.
Маріам дуже зраділа цьому. Коли персіянин порадив їй прий­
няти іслам, вона погодилася. Він навчив її мусульманського
віросповідання і того, як повинна поводитися благочестива му­
сульманка. Вивчила вона також Коран, основні положення зако­
нознавства й перекази про життя і вчення Мухаммада-пророка.
І коли вони прибули до Іскандарії, купець дотримав обіцянки,
яку він дав Маріам, дозволив їй самій вибирати покупця на себе,
про що вже розповідалося.
395

А що ж батько її, цар Афранджі? Коли він довідався, що
Маріам потрапила в неволю, він послав на визволення її кораблі
з патриціями й рицарями, але вони не наиали на слід царівни,
нишпорячи по мусульманських землях, і повернулися, вбиті горем,
до царя. Тоді він опечалився великою журбою й послав на пошуки
дочки свого головного вазіра — отого сліпого на праве око і кри­
вого на ліву ногу, що був жорстоким утискувачем і дуже вдатним
на хитрощі та ошуканство. Цар звелів йому обнишпорити всі
мусульманські землі, знайти царівну й викупити її, хоч би це
коштувало повного корабля золота. І цей нишпорка шукав її по
всіх островах, по усіх містах, але ніде не міг натрапити на її
слід, аж поки не добувсь до Іскандарії. І тут розвідав, що вона
в Нура ад-Діна Алі Каїрського. І ось те сталося, про що вже
розповідалося: вдавшись до хитрощів і змовившися з місцевими
купцями, франк здобув дівчину, яку сам кохав без тями.
Опинившись у франка, Маріам весь час плакала й голосила,
і той сказав їй:
— О володарко моя, Маріам, облиш ці плачі й печалі, та й по­
їдьмо до рідного краю, у місто твого батька, де живе твоя слава.
Там ти будеш серед слуг своїх. Залиш це приниження й поневі­
ряння на чужині. Адже задля тебе мені довелося цілих півтора
року поневірятися по всіх усюдах і витрачати гроші. А твій батько
велів викупити тебе, хоч би це коштувало й повного корабля
золота.— Потім вазір царя Афранджі почав цілувати в Маріам
ноги й принижуватись перед нею. Це ще більше розсердило М а ­
ріам, і вона сказала:
— О проклятий, швидше посивіє в тебе волосся, чим діждеш
того, чого тобі забаглося!
Аж ось слуги підвели мула з гаптованим сідлом, посадовили
на нього Маріам і підняли над її головою шовковий намет на
золотих і срібних стовпчиках. І так, в оточенні франків, проїхала
вона крізь Морську браму. Потім її на човні привезли до великого
корабля. Кривий вазір гукнув матросам: «Підняти щоглу». І від­
разу ж розпустилися вітрила й замайоріло знамено, запрацювали
весла, і корабель рушив. А Маріам усе дивилася в бік Іскандарії,
поки місто не зникло з очей. І тоді, згадуючи Нура ад-Діна, вона
почала ридати, виливаючи біль серця зраненого, і крізь сльози
промовляти вірш про свого коханого:
К оханий мій, ск аж и , чи схреститься з твоїм мій шлях?
Не зн аю , щ о готує нам всесильний наш А ллах.
Н ас мчать врізнобіч стрімголов розлуки кораблі!
В ж е світ мені потьм арився, і я тону в сл ьозах,
Відколи розлучила нас ф ортуни примха зл а
З тобою , що умів прогнать мій сум , і біль, і страх.
П о б ер еж и його, о Б о ж е милосердний,
В се ж бо дор уч ен е Т обі не згин е у віках.

Підійшли патриції і стали вмовляти її. Але вона не сприймала
їхніх заспокоювань, заполонена стражданням. Плачучи, тужно
стогнала і такого вірша виповідала:
396

В душ і розм овляю , коханий, з тобою.
С т р а ж д а ю і мучусь л ю бов ’ю палкою,—
Ц ієї я пристрасті не засп ок ою ,
З очей м оїх сльози струмую ть рікою,
П ечінка згор іл а і стала золою ,
М ов ш аш елем , сточене сер ц е ж урбою .

І не могла заспокоїтись Маріам протягом усієї мандрівки.
Що ж до Нура ад-Діна Каїрського, то після того, як він роз­
лучився з Маріам, земля стала тісна для нього, він не знаходив
собі місця й геть занепав духом. Зайшов у кімнату, де вони з М а­
ріам жили, і помешкання привиділось йому темним та похмурим,
побачив знаряддя, на якому вона робила зуннари, і шмаття,
що було на її тілі. Притиснувши його до грудей своїх, Нур ад-Дін
заплакав, застогнав, з його очей ринули сльози, і він такого вірша
проказав:
Якби ж то зн аття , щ о вернеться з розлуки в он а,—
П о смутку, оглядках в той бік, д е ї ї сторона!
Д а л ек е те стало, щ о л ихо в нас підле забр ал о!
Чи я в ідн ай ду т ебе, мріє моя сріблян а?
Чи, м ож е, А л лах уласкавить поєднанням нас?
Чи, м ож е, вернеться кохання далек а весна?
Х рани, о л ю бове, кохану — я втратив її,
Храни і присягу отій, що тепер самітна!
Не м о ж у я ж ити б е з неї. А чи ж защ ем и ть
їй сер ц е, коли мене смерть у ж е зн а й д е страш на?
Чи вволить щ е д ол я ж агуч е ж адан н я моє
Тих л ю бощ ів щ едрих, щ о нині — така давнина?
П а л а й , моє сер ц е, коханням, лий, око, сльозу,
Й краплинки не тр еба лиш ати, всі вилий д о дна!
О сь сам я лиш ився, мов п алець, як ти відійш ла,
І д р у зі пощ езли, і множ ить б ід у сатан а.
Б лагаю В ол од ар я світу вернути мені
К охану і наш у л ю бов, щ о хмільна б е з вина.

А потім іще:
В се іду слідам и л ю б о ї неначе я,
К ож ен сл ід — лю бові н аш ої озн ач ен ня.
П рош у Того, хто судив нам ц е розлучення:
П одар уй ж е нам в майбутньом у побачення.

Затим Нур ад-Дін помчав до моря і став шукати корабля, на
якому була його кохана.
—
О Маріам, бачиш ти мене уві сні чи в мареннях?! —
вигукнув він у відчаї і проказав ось цей вірш:
П ривіт тобі шлю, мила, хоч у сни м ої прийди,
Д а л е к о ти чи близько, л ю б а , д е твої сліди?
Ж а гу ч е, н енастан н о я тебе, кохана, прагну,
Як той, щ о мре зі спраги і ж ада д ж е р е л ь н о ї в оди .
Всяк час т еб е я чую, мила, б а ч у наяву,
Як д у м а ю про т ебе — мов цвітуть рясні сади.

397

Н ещ астя - як в ід б у л е з караваном лю ба
Чи з к ораблем , а ти ж бо й не чекав біди

І далі, безмежно смутний, проказував він вірші:
Бачити милу — моє це н айбільш е б аж ан н я ,
З бл и зь к а почути к о х а н о ї кличне волання
Н ас ч и зв ед е дім, щ о з і з и к д о палкого єдн ан ня,
Нам чи ще вдасться зазн ат и цілунку-вмлівання?
Вм ру — поховай біл я ж итла свого, аби з рання
Срібний чув голос я твій д о сам ого смеркання
М ав би два серц я, то мук не зазн а в би кохання В ирвав би те, що зг о р я є в вогні почування.
Як зап и таєш : «Щ о волиш ?»
С к аж у б ез вагання:
« Б о ж о г о хочу прощ ення й твого милування».

Коли Нур ад-Дін плакав та волав свою кохану, до нього
раптом вийшов з човна якийсь старий чоловік і побачив, що
той, плачучи, проказує вірш:
К расун е М ар ’ям, зак ли н аю — вернися,
Щ об сл ьози , мов з хмари дощ і, не лилися,
П ровину спокутую власну колись я,
Щ об сер ц ю ск азати я міг* «В есели ся».

— О дитино моя, ти, здається, плачеш по тій невільниці, що
поїхала вчора з франком? — запитав старий.
Почувши це, Нур ад-Дін упав, непритомний, на землю.
Прийшовши через годину до пам’яті, він гірко, гірко заплакав
і почав промовляти вірші:
Чи м ож у надіятись я на спіткання,
Чи муш у від присмерку а ж д о світання
С еб е спопелять на багатті кохання?
Щ е й ж аля ть нестерпно плітки, обм овляння,
С т р а ж д ан н я — удень, уночі — сподіван ня,
П ідступні бридких пліткарів докучання.
У милої погляд — стріла в мить влучання,
Стан — гілка вербова під час розцвітання,
А врода затьмарить і сон ця сіяння.
П ривидиться, м ож е? Ні, марне чекання*
Гнітить мене й мучить гірке милування,
Ц е довготерпіння, б езм еж н е стр аж д ан н я ,
А л лаха красу п рославляє П исання,
Але ж і кохання — без порівняння!

Побачивши, який Нур ад-Дін гарний, статурний, красномовт
ний та розумний, старий прихиливсь до юнака всією душею
і змилостивився над ним. А був цей чоловік капітаном корабля,
що мав вирушати до міста тієї невільниці із сотнею приближених
до султана купців.
— Терпи і сподобишся благодаті,— мовив старий,— буде на
те воля Аллаха — слава йому і хвала! — я відвезу тебе до неї.
— Коли відпливаєте?— запитав Нур ад-Дін.
398

— Залишилось нам іще три дні, а потім ми щасливо й благо­
получно попливемо,— відповів капітан.
Нур ад-Дін так зрадів, що й не сказати, і подякував капітанові
за його милість та ласку, а потім він дні любощів із своєю коханою
пригадав, знову гірко заридав і такого вірша проказав:
Чи not"дна колись Господь мою л гвоею путь?
Чи осягн у я цю мету, чи слід про те забуть?
Якби л аскава доля д ар увал а зустріч нам,
Я б очі ч р адості закрив і вж е б не зміг моргнуть
Т ож за л ю бов твою - якби б і" купити м ож н а’ З а к л а в би й душ у я свою,
ах. все це каламуть'

Потім, не гаючись ні хвилини, він пішов на базар і накупив
там усього, що потрібно для морської мандрівки. Коли прибув
з усім цим до капітана, той спитав його:
— Що це в тебе, хлопче?
— Мої припаси, те, що може знадобитися мені в путі,—
відповів Нур ад-Дін.
Капітан засміявся і сказав:
— Ти запасся так, ніби збираєшся піти полюбуватись Коло­
ною Щогл. Між тобою і метою твоєї мандрівки два місяці плавби,
якщо буде ходовий вітер та погода.
Потім капітан узяв у Нура ад-Діна трохи грошей і купив для
нього на базарі всього, що йому потрібно було для подорожі
в достатній кількості, та ще наповнив йому барильце прісною
водою. І Нур ад-Дін провів на кораблі три дні, поки купці
збиралися в дорогу. А коли вони піднялись на судно, капітан
розпустив вітрила, і вони благополучно пропливли п’ятдесят один
день. А потім трапилося лихо: на них напали корсари, що перейма­
ють на шляху мандрівників. Вони пограбували корабель, захопив­
ши в полон усіх, що були на ньому, в тому числі й Нура ад-Діна,
і доставили їх у місто Афранджу до свого царя. І той звелів
запроторити бранців до в’язниці.
Отож коли їх вели в тюрму, приплив той корабель, на якому
була царівна Маріам-зуннарниця та кривий вазір, який одразу ж
подався до царя і порадував його звісткою про благополучне
повернення його дочки Маріам. Тоді забили в тулумбаси, місто
по-святковому вбрали в найліпші прикраси. Цар виїхав зі своїм
військом і придворними вельможами назустріч царівні.
Коли підійшов царський почет, Маріам зійшла на берег,
і батько обійняв її, привітався з нею. їй підвели коня, і вона сіла
на нього. Біля палацу її зустріла мати. Обійнявши дочку, при­
вітавшися з нею, мати почала розпитувати, як їй велося на чужині,
чи залишилась вона дівчиною, чи стала жінкою, пізнавши муж­
чину.
— О матінко,— мовила Маріам,— коли тебе в мусульман
продають і ти переходиш з рук у руки, то як можна залишитись
дівчиною? Перший купець, загрожуючи мені побоями, змусив
мене до злягання з ним і, позбавивши мене цноти, продав другому,
а той — третьому, і так я пішла по руках.
399

Коли мати почула це, світ потьмарився їй. Те саме розповіла
Маріам і батькові. Він тяжко переживав цю ганьбу. Постало
серйозне діло. Цар став радитися про це зі своїми урядовцями,
і нарешті вирішили: якщо царівна збезчещена мусульманами, то
очистити її можна, лише відрубавши сто мусульманських голів.
За наказом царя до нього привели ув’язнених мусульман,
в тому числі й Нура ад-Діна, і цар наказав повідрубувати їм
голови. Першим був обезглавлений капітан корабля, потім стали
страчувати купців, нарешті залишився тільки Нур ад-Дін. Ві­
дірвали з поли в юнака шматину, за в ’язали нею очі йому й підвели
до плахи, щоб відрубати голову. Та раптом до царя підійшла стара
жінка і мовила:
— О володарю мій, ти присягнувся виділити для кожної церк­
ви по п’ять мусульман для прислуговування, якщо Бог поверне
твою дочку. Тепер, коли твоя дочка саїда Маріам повернулась до
тебе, виконуй свою обітницю.
— О преподобна,— відказав цар,— клянуся Христом та істин­
ною вірою, що не залишилося в мене з-бранців-мусульман жод­
ного, крім оцього, якого ось уже збираються стратити. Візьми
його, і нехай він допомагає тобі прислуговувати в церкві, поки нам
не доставлять нових бранців. Тоді я пришлю тобі ще чотирьох.
Якби ти прийшла раніше, ми дали б ї х тобі, скільки треба.
Жінка подякувала цареві за його милість і, побажавши йому
вічної слави та довгих літ щастя, відразу ж підійшла до Нура
ад-Діна, звела його з килимка і, поглянувши на нього, побачила,
що це ніжний стрункий юнак з тонкою шкірою, і його обличчя
подібне до місяця, коли він виповнюється чотирнадцятої ночі.
Жінка взяла його з собою і, прийшовши з ним до церкви,
сказала:
— Дитино моя, зніми з себе твій одяг, він годиться лише
для слуги султана.
Потім вона принесла йому чорний вовняний каптан, таку саму
хустину та широкий пасок. Одягла все це на нього й веліла
прислуговувати в церкві. І Нур ад-Дін слугував тут сім днів.
Восьмого дня до нього раптом підійшла ця сама старенька
жінка і мовила:
— О мусульманине, вбирайся у твій шовковий одяг, візьми
ось десять диргемів і зар а з же йди звідси. Гуляй собі по місту
і не приходь сьогодні сюди, а то пропадеш.
— Що трапилося, добродійко,— спитав свою благодійницю
Нур ад-Дін.
— Ось що, дитино моя,— сказала паніматка,— зараз має
прийти сюди царева донька, Сітт Маріам, щоб причаститися
ради повернення додому з мусульманського полону і виконати
обітницю, яку вона дала, прохаючи в Господа порятунку.
Разом з нею прийдуть сюди чотириста дівчат, усі, як одна,
красуні і серед них — дочка вазіра та дочки вельмож і емірів.
За р а з вони прийдуть і, якщо побачать тебе тут, то порубають
мечами.
400

Отож Нур ад-Дін узяв у старої десять срібників і, переодяг­
нувшись у своє вбрання, подався на торговицю, а потім, гуляючи
по місту, розвідав усі його ходи й виходи. І побачив він, що
Маріам-зуннарниця, дочка царя Афранджі, підійшла до церкви,
і з нею чотириста дівчат — всі гарні, наче місячна повня, високогруді, і серед них була дочка кривого вазіра і дочки емірів та
сановних вельмож. Маріам красувалася серед них, наче місяць
серед зірок. Коли вона впала йому в око, він уже не міг опанувати
себе, і в нього вирвався крик душі:
— Маріам, о Маріам!
Коли дівчата, що супроводжували царівну, почули це лементу­
вання Нура ад-Діна, вони кинулися на нього, оголивши блискучі,
мов громові стріли, мечі, і хотіли тут же зарубати його. Маріам
обернулась, придивилась до мусульманина і, впізнавши його,
сказала дівчатам:
— Облиште цього юнака, він несповна розуму, це видно з його
очей.
Нур ад-Дін здер з голови тюрбан, страшно вирячив очі,
замахав руками, викривив ноги й почав пускати слину з куточків
рота.
— Я ж кажу вам, що він біснуватий,— мовила Маріам дівча­
там.— Підведіть його до мене й відійдіть, а я послухаю, що він
скаже,— я розумію по-арабському і побачу, в якому він стані,
піддається його хвороба лікуванню чи ні.
Дівчата відразу ж підняли Нура ад-Діна і підвели його до
царівни, а коли вони відійшли в сторону, Маріам спитала Нура
ад-Діна:
— Так ти прибув сюди заради мене, наражаючись на страшну
небезпеку, і вдаєш із себе біснуватого?
— О моя господине,— озвався Нур ад-Дін,— хіба ти не чула
цих віршів:
«Б езтям н о ти в к охав сь»,— др уг докор яв мені.
Й о м у я відповів: «Н а тому світ стоїть,
Як б у д у я з тією , щ о взяла мій р озум ,
Й триватим е це вічно — то не осудіть».

— Ой Нуре ад-Діне,— мовила Маріам,— клянусь Аллахом,
ти сам накликаєш на нас біду! Я ж застерігала тебе від того, що
сталося, але ти не послухавсь мене, пішов за своєю пристрастю.
А я говорила це тобі не за якимсь там одкровенням чи за читанням
по очах або сновидіннях. Я говорила тобі про очевидне: побачила
кривого вазіра й зрозуміла, що він прийшов у наше місто по мою
душу.
— О господине моя, М аріам,— вигукнув Нур ад-Дін,—
я прошу в Аллаха захисту від страшної помилки при повному
розумі! Не міг зрозуміти я тоді нічого.— І проказав він вірша
такого:
Д а р у й т е тому, хто спіткнеться, бува, ненароком ,
Бо д о б р ість душ і більш ніж кара нам сл у ж и т ь уроком.

401

Зі зл о д ія доси ть сподіяний гріх усвідом ить,
А кари і муки - чи ж зруш енням стануть глибоким?
Я чесн о признався в провині, то д е ж моя гріш ність?
П рощ ен ня буть мало б, та тільки не кара наскоком.

І довго вони отак одне одному докоряли, розповідали, іцо
з ними було після розставання, вірші декламували і моря сліз
проливали. Скаржились на муки кохання, аж поки в них не стало
вже снаги розмовляти і день повернув на смеркання. Одягнута
в зелену сукню, гаптовану червоним золотом і прикрашену перла­
ми та коштовним камінням, саїда Маріам стала ще красивіша.
Було складено про неї такого вірша:
В сукні зеленій прийш ла, наче місячна повня,
К оси розпуш ені, щ е й р озстібн ул ась гріховно.
« З в а ть т еб е як?» - зап и тав я Вона ж: «Я — ота,
К отру мужчини обож ню ю ть всі поголовно
Я — біле срібло, я - - зл ото черлене, за себ е
Б ранця з неволі я викупить м ож у ж ертовно»
М овив я: «М учуся гірко в розл уці» С казала:
«В мене не сер ц е, а камінь, о зд о б а кош товна»
М овив їй- «М ила, чи зн аєш , щ о з Б о ж о ї волі
З каменю див о-в од а потекла невгамовно?»

Коли настала ніч, Маріам повернулась до дівчат і спитала їх,
чи вони замкнули браму, ті сказали, що замкнули. Тоді Маріам
привела їх у той засторонок, що називається місцем Діви Маріам
(Марії), матері Христа і світла, бо християни стверджують, що
її дух і її таємниця перебувають у цьому місці. Коли дівчата
закінчили обходити церкву, Маріам сказала їм:
— Я хочу тепер побути в церкві сама, бо дуже скучила за
нею на чужині. А ви можете лягати спати.
— Слухаємося тебе з любов’ю і повагою,— загомоніли дівча­
та .— А ти можеш робити, що тобі хочеться.
Обманувши дівчат, Маріам пішла до Нура ад-Діна. Чекаючи
її, він наче сидів на розпеченій сковороді. Коли вона підійшла до
нього, він піднявся, поцілував їй руки. А вона сіла й посадовила
його коло себе, потім, знявши з себе коштовні оздоби і роздягнув­
шись, притиснула Нура ад-Діна до грудей і посадовила собі на
коліна. 1 вони безперестанку цілувались, обнімались та одне до
одного озивались: «Яка коротка ніч кохання, і який же довгий день
розставання». І промовляли вірші про кохання:
О перш а зак охан и х ніч! Та й коротка ж вона —
Н айкращ а з ночей, мов розквітла весела весна!
Зли лись вечір з ранком, чи, м ож е, сурм а чарівна,
Чи то на повіках світанку предивна мана?
Чи, м ож е, мені ти привиділась тільки, ясна?
Та ніч при розлуці — яка нескінченна вона!
К інець — мов початок, з початку кінець вирина*
О бручка неначе, дор ога немовби круж на.
Д ен ь С удний н астане скоріш , ніж ніч, що не мина!
Й коханця воскреслого згубить розлука страш на

402

І раптом на храмі закалатав у дзвін церковний служник,
закликаючи до молитви віруючих. Ніби про цього дзвонаря ска­
зано у вірші:
П очувш и д зв ін , спитавсь- « Н а щ астя це чиє?
Г азел ь хто в світі бачив, щ о у дзвони б ’є?»
Щ о д у ж ч е дош к уля нам — чи далекий д зв ін ,
А чи отой розлуки гніт, щ о кров із серця п ’є?

Маріам відразу ж устала, одягла на себе шати й навісила
коштовності. Нуру ад-Дінові зробилося тяжко на душі, світ
потьмарився йому, і він, заплакавши, став промовляти вірші:
Щ ік р у ж у цілував від вечора д о ранку
І милував її, кусав безп ер естан к у
В пригоді ніч нам стала: ш пигуна приспала,
А р азом з ним ж е і пліткарську лихом анку.
Тут дзвони раптом загули , н еначе муедзини,
Щ о правовірних буд я ть на світанку.
Ш виденько встала чарівна, щ об голе тіло вкрити
Й не н аразити сь на шпигунську підгляданку.
І мовила: «К охани й мій, поглянь — в ж е ранок білий,
Д и в и сь , іде он по зем лі в р ож ев ом у серпанку».
С ултанську б в ладу хоч на ден ь мені, то я,
К лянуся, написав ук аз би в ж е узавтра зранку.
П оруйн ував би вщ ент усі церкви й дзвіни ц і їхн і,
І дзв о н а р ів би н ак азав побити наостанку

Маріам притиснула його до грудей і, поцілувавши в щоку,
запитала:
— Скільки днів ти живеш у цьому місті?
— Тиждень,— відповів Нур ад-Дін.
— Чи ходив ти по місту,— запитала його Маріам,— чи знаєш
уже його вулиці та виходи і ворота з суші й моря?
— Так,— одмовив Нур ад-Дін.
— А де стоїть у церкві дарохранительниця, знаєш? — спитала
дівчина.
— Так,— сказав Нур ад-Дін.
— Ну, то слухай, що маєш робити,— мовила М аріам.— Н а ­
ступної ночі, коли вже добре стемніє, візьми з цієї скрині усе
щонайліпше, відімкни церкву з того виходу, що веде до моря, і йди
на берег. Там ти побачиш невеличкий корабель і на ньому
десять матросів. Коли капітан побачить тебе, він подасть тобі
руку і витягне тебе на корабель. Чекай там, коли я підійду до
тебе. Та бережись, щоб не заснув цієї ночі, бо будеш тоді каятись,
але каяття тобі не поможе.
На цьому Сітт Маріам попрощалася з Нуром ад-Діном. Р о з­
будила своїх невільниць та інших дівчат і постукала до привратниці, і та відчинила їм браму, за якою чекали на них слуги й патри­
ції. Вони підвели до Маріам перістого мула, вона сіла на нього,
сіли й патриції, розіпнувши над нею шовковий дашок, повели
мула за вуздечку, в оточенні стражників з оголеними мечами,
403

а дівчата йшли позаду. Маріам зі своїм почтом відправилась до
батькового палацу.
А що ж Нур ад-Дін Каїрський? Він залишився на тому самому
місці за ширмою, де провів з Маріам ніч, а вранці, коли до церкви
найшло багато людей, Нур ад-Дін непомітно прослизнув у натовп
прихожан, пробрався до церковної наглядачки, і вона запитала
його, де він провів цю ніч.
— У місті, як веліла мені ваша велебність,— відповів Нур
ад-Дін.
— Ото й добре,— сказала старенька.— Якби тебе застала
в церкві царівна, вона вбила б тебе у найжахливіший спосіб.
— Хвала Аллахові, котрий врятував мене від лиха,— мовив
юнак.
Цілий день Нур ад-Дін старанно прислуговував у церкві,
а коли запала ніч і стало темно, він заліз у дарохранительницю
й забрав звідти усе, що легко неслося й дорого цінувалося,
потім вийшов із собору і, благаючи опіки в Аллаха, подався до
моря. Недалеко від воріт він побачив корабель при березі. Посеред
корабля стояв красивий літній чоловік з довгою бородою — то
був капітан, і перед ним стало десятеро матросів. Як і казала
Маріам, капітан подав Нуру ад-Дінові руку й допоміг йому ви­
добутися на борт корабля.
— Підняти якір і вирушити в плавання! — наказав капітан
матросам.
— О володарю мій, капітане,— озвався один з матросів,—
як же ми можемо вирушати, коли цар казав нам, що завтра він
попливе на цьому кораблі, аби подивитися, що робиться на морі,
бо він дуже потерпає за свою дочку Маріам через мусульманських
піратів?
— О негідники, то це вже дійшло до того, що ви суперечите
мені? — закричав капітан на матросів і, вийнявши з піхов меч,
зарубав ним матроса за непослух.
— Чим же провинився наш товариш, що ти зарубав його? —
сказав інший матрос. Капітан і цьому стяв голову й рубав доти,
поки не повбивав усіх. Потім викинув тіла забитих матросів на
берег і повернувся до Нура ад-Діна.
— Піди вирви причальний кілок! — люто закричав він на
юнака.
Злякавшись капітанового меча, той хутко зіскочив на берег
і вирвав кілка, а потім стрілою вискочив на корабель. І капітан
наказав йому робити те й те, повернути кермо вправо, вліво
і дивитись на зірки. Вкрай переляканий Нур ад-Дін старанно
робив усе, що йому було велено. Капітан підняв вітрила, вітер був
потужний, і корабель поплив у відкрите море, де над безоднею
котилися хвилі одна за одною. Нур ад-Дін міцно тримав у руках
талі, а сам поринув у роздуми: що ж воно буде далі? Кожного
разу, коли він кидав погляди на капітана, серце йому здригало­
с я — в який же бік спрямовує він корабель? Так тривожився
юнак до самого ранку.
404

Тоді Нур ад-Дін побачив, що капітан смикнув себе за бороду,
і вона зійшла зі свого місця й залишилась у нього в руці. Нур
ад-Дін придивився до неї й побачив, що вона підроблена і була
приклеєна до капітанового підборіддя. Придивившись пильніше
до його обличчя, він побачив, що це саїда Маріам — його кохана.
Вона ж зробила ось що: вбила капітана, здерла з його обличчя
шкіру разом з бородою і наклала її собі на обличчя. Нур ад-Дін
був вражений її вчинком, сміливістю й твердістю її Серця, він
мало не втратив розуму від радості, щастя розпирало йому груди,
бо ж він і в гадці не міг мати, що таке буде.
— О, це перевершує всі мої бажання і мрії! — вигукнув Нур
ад-Дін і промовив вірші ції:
С к аж и тим, щ о й крихти про н еї не зн аю ть,
Яку я кохаю — а ж обертом йде голова,—
Х ай в бл и ж н іх м оїх про ц е розпитають;
С олодкі п о езії, ніжні сл ова —
Д л я т о ї, щ о д у ш у мою осява.
К охання істоту мою очищ ає,
Н ад ія недуги усі розби ва,
П ристрасть вогненно чуттями палає;
Хоч ж ал и ть у сер ц е обм ов кропива,
П роте воно л ю бо і р ад о співа.
Та щ о ті обм ови? їх знати не хочу!
Л ю б о в , не згоряю чи, вічно ж ива.
У серці палання вирує, співоче,
І пломінь істоту мою обвива —
М олю ся д о лю бки, мов д о бож еств а.
В тьмі довги х ночей мене мучить безсонн я ,
Бо хтось таєм ницю мою відкрива,
Х тось хоче убити л ю бов безбор он н у,
Ж орстоким хіба ж то існують права?
Хай гине л ю бов, мов з ім ’ята трава!
Т о хто ж бо нараяв суворою бути
Д о того, хто в ніж ність т ебе сповива?
К лянуся л ю бов ’ю, А ллахом могутнім:
О блудник говорить нещ ирі слова
І ними тр ути зн у на світ вилива.
Н ехай ж е А л лах не зн ім ає ст р а ж д а н н я ,
Хай мук м оїх л аскою не обрива,
Н е б у д у д о ін ш ої знати кохання —
Ти — мука, щ о зн ов у і зн ов о ж и в а,
Ти — р адість єди н а і за в ш е нова!
І сер ц е ніколи т ебе не зречеться,
Хоч біль у р озл уці його розрива.
К арай а чи милуй — воно не зд р и гн ет ь ся ,
Б о гнів і нещ адність д о себ е х о в а .
З тобою — д осм ер тн а в душ і п ерезва!

— Тому, хто в такому стані,— сказала М аріам,— належиться
вершити подвиги, гідні мужчин, і долати ницих личин.
Саїда Маріам була сильна духом і розумілась на мореходній
справі, знала всі вітри, їх переміни й усі морські шляхи.
405

— О моя володарко,— мовив Нур ад-Дін,— якби ти довше
побула в личині капітана, то я б зі страху-переляку та ще
в такій тузі й тортурах розлуки помер би.
Дівчина засміялася на ці слова, а потім схопилася, розклала
наїдки, розставила трунки, і вони стали їсти, пити й веселитися.
Далі Маріам дістала взяті нею в палаці та в батьковій скарбниці
яхонти, коштовні камені, всілякі вироби із золота й срібла —
те, що було легке на вагу й високо цінувалося,— показала все це
Нуру ад-Дінові, який дуже зрадів такому скарбові.
Впродовж усієї подорожі вітер був дужий та рівний, і вони
швидко припливли до Іскандарії. Ще здалеку побачили її старі
й новочасні віхи, Колону Щогл. Коли вони прибули в гавань
і причалили, Нур ад-Дін миттю зіскочив на берег і прив’язав
корабель до одного з Каменів білильників тканин. Потім узяв
дещо з того скарбу, який везла Маріам, і сказав їй:
— Побудь на кораблі, моя саїдо, поки я не введу тебе в місто
так, як ти того гідна.
— Постарайся зробити це хутенько, бо потім той кається, хто
гається,— сказала Маріам.
— Я все роблю швидко,— відказав Нур ад-Дін.
Отож Маріам залишилась на кораблі, а Нур ад-Дін подався
до садиби москательника, батькового приятеля, щоб позичити
в його дружини для Маріам запинало, одяг, капці та ізар —
що носять тут жінки за місцевим звичаєм. Але не відав він і не
передбачав мінливості долі — матері див дивовижних у земній
юдолі.
Так повелося Нуру ад-Дінові й Маріам-зуннарниці. А з царем
Афранджі діло було так. Вранці він пішов до своєї дочки Маріам,
але не знайшов її. Спитав про неї в невільниць та слуг, і ті ска­
зали:
— Вночі вона пішла до церкви, та й більше ми її не бачили.
Розмову царя з невільниками та слугами зненацька перервав
страшний лемент на всю околицю.
— Що там скоїлося? — спитав цар.
— О царю,— доповіли йому,— знайдено десять забитих мат­
росів на березі моря, а твій корабель щез. Церковні ворота при
вході до моря відчинені, і бранець, що прислуговував у церкві,
також зник.
— Якщо мій корабель пропав,— вигукнув цар,— то моя дочка
Маріам, безперечно, на ньому! — І тут же він покликав до себе
начальника гавані.
— Клянуся Христом та істинною вірою,— сказав цар на­
чальникові гавані,— якщо ти зараз же не наздоженеш з війська­
ми мій корабель і не повернеш його з тими, хто на ньому є, до
нашого берега, я вб’ю тебе у найжорстокіший спосіб і порубаю на
шматки!
Цар іще раз крикнув на начальника гавані, і той вискочив од
нього мов ошпарений, відразу ж покликав старушенцію з церкви
і запитав її:
406

— Що розповідав тобі той полонений, котрий прислуговував
у церкві, звідки він, з якої країни?
— Казав, нібито він з міста Іскандарії,— відповіла стара.
Почувши це, начальник гавані тут же подався на берег і дав
команду матросам:
— Негайно відчалюйте і розпускайте вітрила.
Матроси виконали наказ і вирушили в море. Пливли вони
крізь дні й ночі, поки не прибули до Іскандарії якраз у той
самий момент, коли Нур ад-Дін зійшов зі свого корабля, залишив­
ши на ньому саїду Маріам. А серед переслідувачів був той кривий
вазір, що купив Маріам у Нура ад-Діна. Коли франки побачили
корабель, що стояв на причалі біля берега, то відразу ж упізнали
його. Тоді вони, припнувши свій корабель подалі, попливли до
переслідуваного судна у плоскодонках, що могли пливти по мілкій
воді — глибиною на два лікті. Було в цих човнах сто воїнів на
чолі з кривим вазіром, облудним та настирливим, мов шайтан,
схожим на хитрого воїна Абу Мухаммада аль-Батталя. Підкрав­
шись до корабля, франки гвалтовно напали на нього, але не зн а­
йшли там нікого, крім саїди Маріам. Захопивши судно разом
з царівною без бою, навіть не бравшись за зброю, франки відразу
ж привели його до свого корабля і з ходу повернули назад,
у напрямку країни румів. Вітер був ходовий, і вони пливли
швидко, поки не дісталися до міста Афранджії.
Саїду Маріам привели до її батька, царя.
— Сто бісів на твою голову, паскудна обманщице! — вигук­
нув їй назустріч розгніваний цар.— Як могла ти занехаяти віру
своїх батьків і дідів та обитель Христа — церкву, нашу твердиню,
і проміняти її на іслам — віру волоцюг, котрі повстали з мечем
проти хреста й істинної віри.
— Нічим я не провинилась,— відповіла Маріам.— Я пішла
вночі до церкви помолитись Діві Марії, щоб сподобитись її
благодаті. Та раптом на мене напали мусульманські розбійники,
вхопили мене, заткнули мені рот і, зв ’язавши, кинули на корабель
і повезли до свого краю. Я обманула їх, запевняючи, що прийняла
їхню віру, і вони розв’язали мене. Мені не вірилося, що твої люди
догнали й звільнили мене, тому була я в страшенному розпачі.
Клянусь істинною вірою, хрестом і тим, хто був на ньому розіп’я ­
тий, я дуже рада, що вирвалася з рук цих розбійників, душа моя
сповнилася щастям, коли я звільнилася з мусульманського
полону.
— Брешеш, капосна розпуснице! — крикнув батько.— З а ­
присягаюся всім тим, що написано в яснім Євангелії про заборо­
нене і дозволене, я закатую тебе, ти приймеш найстрашнішу
смерть. Мало тобі було того, що ти встругнула раніше й дурила
тут усіх, так тепер ти повернулася сюди, аби знову обманювати
нас!
Цар наказав убити Маріам і розіп’яти її на двірцевій брамі.
Але в цей час увійшов кульгавий вазір, який давно вже горів
любов’ю до Маріам, і сказав:
407

— О царю, не вбивай дочки, віддай її мені за дружину. Я дуже
бажаю її, але не увійду до неї раніше, ніж споруджу для неї
палац з найміцнішого каменю, найвищий, який тільки можна
вибудувати, щоб ніякий злодій не зміг залізти на його дах. А коли
палац постане, я заріжу біля його воріт тридцять мусульман,
яких пожертвую для Мессії від себе і від неї.
І цар благословив його на шлюб з Маріам, а священикам
і патриціям дав дозвіл обвінчати їх. Отож царівну видали заміж
за кривого вазіра і розпочали будувати для неї високий палац,
який личив би її санові.
Це про царівну Маріам, її батька та кульгавого вазіра. А тепер
про Нура ад-Діна і старого москательника. Нур ад-Дін прийшов
до господи свого добродія й позичив у його дружини ізар, покри­
вало й одяг — те, що носять жінки в Іскандарії,— і вернувся
на берег, але побачив, що там, де стояв корабель, порожньо
і мета його приходу віддалилася. Отож посмутнів, заплакав —
одна за одною покотились по його щоках сльозини,— і він про­
декламував:
З ’явився мені С уд — щ астя п р и в и д — на світанку,
Коли мандрівники в пустелі спали міцно.
П рокинувсь я, зб ен т еж е н и й ,— проява щ езла,
М ета — л ед ь мріє, а навколо — пустка вічна.

Нур ад-Дін пішов, розглядаючись, по березі і раптом побачив
гурт людей, які про щось гомоніли.
— О мусульмани,— говорив хтось із них,— немае тепер честі
Іскандарії, коли франки налітають на неї, викрадають людей
і спокійно повертаються собі додому, а ми та наші воїни їм дозво­
ляємо це.
— Що тут сталося? — спитав Нур ад-Дін.
— А те, синку, що в нашу гавань нагрянули франкські
кораблі з військами, напали на судно, що стояло он тамечки,
і, захопивши його разом з тими, що були на ньому, чкурнули
назад.
Почувши це, Нур ад-Дін упав, знепритомнівши. А коли при­
йшов до пам’яті і його почали розпитувати, він оповістив їм усю
свою пригоду від початку до кінця. Тоді люди стали ганить
молодця.
— Чому це тобі забаглося ввести її в місто неодмінно в ізарі
і під запиналом? — докоряли йому.
— Облиште його,— казали інші,— досить з нього і того, що
сталося.— Кожен говорив йому щось колюче й болюче, і він
знову впав на землю без пам’яті, роняючи сльози палючі.
У цей час до гурту підійшов москательник, щоб розізнати,
що тут сталося, і побачив Нура ад-Діна, що лежав непритомний
посеред стовплених довкола нього людей. Старий присів коло
юнака, скрушно головою покивав і, привівши його до тями,
запитав:
— Що це з тобою скоїлося, сину мій?
408

I Hyp ад-Дін розповів, як він повернув до себе невільницю,
і як її знову гвалтом забрали франки через його забаганки.
Вислухавши Нура ад-Діна, москательник очі набік відвів і ду­
же спохмурнів.
— І навіщо ото було морочитися тобі з тим ізаром?! —
вигукнув він.— Але марні тепер уже ці слова! Вставай, та підемо
в місто. І, може, Аллах пошле тобі ще кращу невільницю. І з нею
ти забудеш першу. Хвалити Аллаха, що ти нічого не втратив на
ній, а навпаки — маєш зиск! П ам ’ятай, о сину мій, що поєднання,
як і розлучення — в руках Владики всемогутнього.
— Добродію мій,— вигукнув Нур ад-Дін,— я не в силі забути
Маріам і, клянусь Аллахом, не зупинюсь на шляху до неї, хоча б
мені довелось випити чашу смерті.
— Що ти, сину, умислив, що збираєшся робити? — запитав
москательник.
— Я знову подамся за нею в Афранджу, хоч би яка там загро­
жувала мені небезпека,— мовив Нур ад-Дін.— А там будь, що
буде.
— П ам ’ятай добре відому приповідку,— мовив старий,—
«до пори, до часу глечик воду носить». Якщо першого разу
тобі поталанило, то зараз вони таки розправляться з тобою, бо
вже ж знають тебе.
— Добродію мій,— мовив Нур ад-Дін,— дозволь мені поїха­
ти.— Хіба не краще відразу загинути через любов до неї, ніж
залишатися живим, покинувши її на тортури й терзання?
Доля сприяла намірові Нура ад-Діна: саме в цей час у гавані
стояв повністю оснащений корабель, що мав вирушати у плаван­
ня, матроси вже виривали причальні кілки. Нур ад-Дін підняв­
ся на цей корабель, і він відчалив. Благополучно пливли вони
кілька днів, погода й вітер були сприятливі. Та раптом вони
опинилися серед франкських кораблів, що кружляли у відкритому
морі. Всі судна, що траплялися на цьому шляху, вони брали
в полон, оберігаючи від мусульман царівну. Полонених відправля­
ли до царя Афранджі, і той вбивав їх, виконуючи обітницю, яку
він дав у зв’язку з визволенням його дочки Маріам. Захопивши
корабель, на якому їхав Нур ад-Дін, франки відправили поло­
нених до царя. І той звелів тут же зарізати їх усіх — сто чоло­
вік. Кат залишив Нура ад-Діна напослідок, зглянувшись на
його молодість і красу. Коли цар побачив юнака, то відразу ж
упізнав його.
— Ти Нур ад-Дін? — запитав його цар.— Був у нас уже рані­
ше?
— О володарю, звати мене Ібрахім,— мовив юнак,— і я ще не
був у вас.
— Брешеш! — крикнув цар.— Ти ж Нур ад-Дін, якого я пода­
рував наглядачці церкви.
— О ясний володарю,— відповів юнак,— ім’я моє Ібрахім.
— Ось зараз прийде та наглядачка,— мовив цар,— вона
знає тебе і скаже, Нур ад-Дін ти чи ні.
409

І в цей час, коли вони розмовляли, до царя ввійшов кривий
вазір, що одружився з царівною; поцілувавши перед царем землю,
він сказав:
— О царю, прийшов я тобі сказати, що палац уже збудовано.
Як тобі відомо, я дав обітницю зарізати тридцять мусульман
біля палацу, коли він буде закінчений. Отож я прошу дати
мені тридцять мусульман для виконання моєї обітниці. Я позичу
їх у тебе, а як прибудуть мої полонені, поверну тобі борг.
— Заприсягаюся Христом та істинною вірою, вже всіх пору­
бано сокирою,— сказав цар вазірові.— Ось тільки один залишив­
ся.— Він показав на Нура ад-Діна.— Візьми його і страть зараз
же, а решту я пришлю тобі, як прибудуть нові бранці.
Кривий вазір узяв із собою Нура ад-Діна і прилагодився вже
зарізати його при вході до нового палацу. Але в це діло встряли
малярі.
— О володарю, нам треба працювати тут іще два д н і,—
сказали вони вазірові.— Потерпи, поки ми закінчимо ф арбу­
вати. А тим часом, може, підоспіють інші бранці, то й стратиш
тоді всіх тридцять заразом і виконаєш свою обітницю в один
день.
Тоді вазір наказав ув’язнити полоненого. Нура ад-Діна відвели
в конюшню і закували в кайдани. Його мучили голод, спрага
і страх видимої смерті. Але все складалося так, як було визначено
Провидінням. Цар мав двох єдиноутробних коней, одного з яких
звали Сабік, а другого — Ляхик; один був сірий без жодної
плямочки, а другий — вороний, мов темна ніч. За цими кіньми
упадали царі Хосрої. Всі володарі островів обіцяли кожному, хто
вкраде одного з цих коней, дати який завгодно подарунок із
черленого золота, перлин та коштовних каменів. Але ніхто не
міг дістатися до цих рисаків. Та ось на одного з них напала
хвороба — пожовтіли білки очей. Цар закликав на допомогу всіх
коновалів, але ніхто не міг зарадити біді. Тоді кривий вазір, щоб
розрадити свого тестя царя, сказав йому:
— О царю, віддай мені цього коня, я його вилікую.
Цар вволив прохання вазіра, і той перевів хворого коня до
своєї конюшні, де був ув’язнений Нур ад-Дін. І коли цього коня
і розлучили з його братом, він заірж ав несамовито. Люди переля­
калися цього іржання, а вазір зрозумів, що кінь не може винести
розлуки зі своїм, братом, і розповів про це цареві.
— Якщо тварина не може винести розлуки зі своїм братом,—
мовив на цю звістку цар,— то як же тяжко переносять це ті, що
мають розум?
Потім цар наказав своїм слугам перевести й другого коня
в конюшню вазіра і сказати зятеві, що обох коней він віддав
йому на догоду своїй дочці Маріам.
Коли Нур ад-Дін лежав у конющні, закутий у кайдани, він
раптом побачив обох коней і помітив більма на очах одного з них.
А він трохи знався на конях та коновальстві й подумав: «Клянусь
Аллахом, випадає мені саме нагода скористатися цим. Збрешу
410

вазірові, що я можу вилікувати його коня! Коли почну щось
робити, то кінь зовсім осліпне, і вазір відразу ж уб ’є мене й покла­
де край моїм стражданням». Коли вазір навідався в конюшню
до своїх коней, Нур ад-Дін сказав йому:
— О володарю, чим ти мені віддячиш, якщо я вилікую твого
коня, і він прозріє?
— Заприсягаюся своєю головою,— відповів вазір,— якщо ти
його вилікуєш, я збережу тобі життя і виконаю твоє бажання.
— О володарю,— сказав Нур ад-Дін,— вели звільнити мені
руки.
І за наказом вазіра Нура ад-Діна розкували. Він потовк на
порошок свіжовидуте скло, добавив до нього негашеного вапна
і розмішав це в цибульній воді. Приклав цю суміш до очей коня
і зав’язав їх. «Тепер очі в коня витечуть,— подумав він,— і мене
відразу ж уб’ють та й позбавлять цього страшного життя».
Враз відлетіли від нього турботи, і наступну ніч він проспав
з безжурним серцем. А вранці став ревно молити Бога: «О все­
могутній Аллах, мудрість твоя така велика, що не потрібні про­
хання».
А коли настав світанок і над містом, пагорками та долинами
засяяв сонцем ранок, у конюшню зайшов вазір. Знявшу пов’язку
з очей конячих, він побачив, що волею Всевишнього ці очі стали
найкращими із зрячих.
— О мусульманине,— звернувся вазір до Нура ад-Діна,—
за все своє життя я не зустрічав кращого за тебе знахаря!
Клянусь істинною вірою та Христом-Спасителем, нашим по­
кровителем, ти прислужився мені, як ніхто інший, адже всі
коновали нашої країни виявились неспроможними вилікувати
коня.
Вазір підійшов до Нура ад-Діна і власноручно зняв з нього
ланцюги, а потім нарядив його в розкішний одяг і настановив
наглядачем над конюхами, призначив йому утримання та ж а л у ­
вання і поселив його в приміщенні над конюшнею.
В новому палаці, збудованому вазіром для Маріам, було вікно,
що виходило на будинок вазіра й на світлицю, в якій оселився
Нур ад-Дін. Він кілька днів провів за їдою й питтям, насолоджу­
вався й веселився, наказував і щось забороняв конюхам. За кожну
недбалість у догляді за кіньми Нур ад-Дін суворо карав конюхів —
валив на землю і тяжко бив, заковував у кайдани. І вазір не міг
нарадуватися Нуром ад-Діном, від щастя йому а ж розпирало
груди і розправлялися плечі — не знав він, до чого воно йдеться.
А Нур ад-Дін щодня старанно порався коло коней, власноручно
чистив їх, відав-бо, які вони дорогі вазірові та як він кохається
в них.
А в кривого вазіра була дочка, іде дівчина, напрочуд гарна,
подібна до газелі гінкої, до гілки гнучкої. Одного разу сиділа вона
біля вікна, що виходило на помешкання, де жив Нур ад-Дін,
і раптом почула, що співає він. Журився, співаючи, свою журбу
в пісні переливаючи:
411

Ганьбителю підлий, опоро брехні,
П роводиш ти в щ асті та радості дні:
Якби ти відчув м ої муки страш ні,
То, зн аю , гукнув би в самотині:
«К оханн я , кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє сп опели ло в огні!»
А ле не загр ож ую т ь біди тобі,
Т обі від лю бові не бути в ж урбі.
К ом у ж ці тортури д істали сь в с у д ь б і,—
Н е гань їх, їм тяж к о, р аз к аж уть собі:
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
К оханцям д ар уй гіркоту потерпань,
Н е см ійся ніколи із їх бідуван ь,
Б ридні не підлий в їхн ю чаш у стр аж д ан ь,
Б о в смертній петлі вони шепчуть зізнань:
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє сп опели ло в огні!»
Я був у числі тих б а й д у ж и х рабів,
Щ о сплять б е з тривож них чи р адісних снів,
Н е відав біди — тільки ось я зустрів
Т е, щ о не питає: ти хтів чи не хтів?
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
С вятого кохання ясна т а їн а
Відкриється том у, хто бур і пізна,
Хто спокою вж е від кохання не зн а,
В ід пристрастей розум ом став несп овн а,—
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
0 скільки зак охан и х лю дських очей
П а л а є вогнем в чорній пітьмі ночей,
Н е знаю чи снів; скільки з никлих плечей
С хилилось голів, скільки сл із он тече!
«К охан н я , кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
Н е знаю ть безтя м н о зак охан і сну,
Н е м ож уть спочити і нічку одну,
В намітку недуг огорнулись страш ну,
1 сон їх полинув кудись в дали н у.
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
С п ли ває сл ь оза, мов д р акон ова кров,
Всі кості болять, зн ем а г а є ізнов
Д у ш а у борні. О, сол одка л ю бов,
Та я лиш полин зам ість неї зн айш ов.
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
Н ещ асн и й, хто так зак охав ся , як я,
Н е сон йому сниться, а тільки бридня;
В р озбур хан ім морі пливе навмання,
З глибин виринає і тоне щ одня.
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»

412

0 страсті, кому ж бо уникнути їх
В д а л о ся ? Іщ е я не бачив таких,
Хто втік од лю бові ст р а ж д а н ь тих страснйх,
Х то зн а є з кохання лиш р адощ і й сміх!
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»
Тих, Б о ж е, помилуй, хто гине в ці дні
Н а вічнім, н ещ аднім кохання вогні,
їм душ і врятуй, дай їм стійкість в борні
1 їм потерпання полегш уй ж ахні!
«К оханн я, кохання, ти — горе мені,
Ти сер ц е моє спопелило в огні!»

Коли Нур ад-Дін закінчив співати, вазірова дочка подумала:
«Який же гарний цей молоденький мусульманин! Але, клянуся
істинною вірою і Христовим стражданням, нещасливе в нього
кохання. Побачити б, яка із себе його кохана — така гарна, як він,
і відчуває те саме, що й він, чи ні? Якщо вона красива, як і цей
юнак, то він недаремно сльози проливає і на любов нарікає, а якщо
вона негарна, то занапастив він своє життя в журбі, нічого путньо­
го не бачив на своєму віку і не має в насолодах смаку».
А напередодні Маріам-зуннарницю, дружину вазіра, ввели
в новий палац, і вазірова дочка запримітила, що та засмучена,
й вирішила піти до неї та розповісти їй про мусульманина-юнака,
вдатного співака. Та не встигла вона ще як слід обдумати, що
скаже, як Сітт Маріам, дружина її батька, прислала по неї, щоб
вона розважила її бесідою. Прийшовши до Маріам, дівчина
побачила, що та горює, плаче, ридає і крізь сльози вірші про­
мовляє:
З ій ш ов мій вік, а я уся — в коханні,
Д у ш а і д осі — в пристрастей паланні,
К ривавлять сер ц е муки н евблаганні,
Горить надія — глянути в кохані,
Ч арівні очі в райськім милуванні.
Х ай загости ть д о нас бл а ж ен ст в о раю!
Р о зб и т ую д уш ею й тілом , зн аю ,
К артати л егк о,— тільки ж я вмираю ,
З а к о х а н а , лиш е ст р аж д ан н я м аю
З л ю бові, щ о сол одка д о безк р аю .

— О царівно,— мовила вазірова дочка,— чим це ти так засму­
чена, і чому так побиваєшся?
Ці слова викликали в Маріам спогад про дні давніші, і вона
промовила такі вірші:
Н ема в розлучанні кінця цим стр аж дан н я м ,
А сльози з очей б іж а т ь д у ж ч е потоку стрімкого.
Ачей ж е, А л лах перейм еться моїм безтал анн ям :
А д ж е все легк е він зв и ває під крильми важ кого.

— О царівно, не край собі серця,— мовила вазірова дочка,—
ходімо ось до вікна, і ти побачиш юнака гарного, стрункого
й красномовного, він, певно, в розлуці з коханою і тяж ко страждає
від болю сердечного, непогамовного.
— А чому це тобі так здається? — спиталася Сітт Маріам.
413

— Бо він з горя світу вже не бачить,— мовила дівчина,—
тяжко нарікає на свою гірку планиду і весь час декламує то бейта,
то касиду.
«Якщо вона каже правду,— подумала Сітт Маріам,— то ски­
дається на те, що це таки він — убитий горем і журбою милий
Нур ад-Дін. Скоріше б глянути на нього!» І піднялась у її душі
буря необоримої пристрасті. Вона ту ж мить підійшла з дівчиною
до вікна й побачила, що той юнак — її коханий, її володар Нур
ад-Дін. Пильно придивилась до нього й добре впізнала його, хоч
він дуже схуд і був надто виснажений великим коханням до неї,
вогнем любовної муки й тоскнотою розлуки. Та ось подав він
і свій голос, сповнений розпуки:
У неволі сер ц е — тільки ж вільно лине зір,
Н е потьмарить його хм ара, щ о пливе з-н а д гір.
П о тобі т у ж у я, плачу, уночі не зн аю сну,
І д у ш а моя в розп уці — ти мені повір.
П лом інь серц я, і ск ор бота, і л ю бов м оя ,—
Б ід -н ещ асть оцих зібр ал ось вісім д о сих пір.
А за ними слідом інші ще і щ е грядуть,
Л ю т о будуть душ і наш і мучить вперебір.
Т о — ст р аж д ан н я та зітхан ня , п ам ’ять, думки зл ет ,—
І д у ш а моя прибита квилить, наче звір.
В и сн аж ен н я та вигнання, р адість і б ід а ,—
Д у х твердий мій л ед ь зм а га є цих напастей вир.
Т а кінчається терпіння, й невблаганн а смерть
Н а б л и ж аєт ь ся д о сер ц я , мов страш ний упир.
І вогонь нещ адний груди спустош а мені —
Як ж е м ож е він палати гл узд у вперекір?!
Витрим ать ці муки, доле, в ж е нема снаги,
В горі гину я — і сльози кануть на пустир.

Побачивши свого коханого і почувши його зворушливу мову,
яку проказувало саме серце, Маріам переконалася в тому, що це
таки він — Нур ад-Дін, але не сказала цього дочці вазіра.
— Клянусь Христом, істинною вірою, ти таки вгадала: ліг
мені на серце камінь. І як ти про це здогадалась? — мовила
Маріам до дівчини й відвернулась од вікна, а та пішла до себе.
Виждавши трохи, саїда Маріам вернулась до вікна, сіла при
ньому й дивилась на свого володаря Нура ад-Діна, милуючись
його вродою та сумовитим виглядом, ніжністю вдачі: він-бо весь
час згадує минулі щасливі дні й плаче. Невгасним вогнем пала
серце юначе, і знов озивається в ньому почуття гаряче:
Д у м а в я з милою ж ити у вічній весні —
П ’ю ж тепер чаш у ст р а ж д а н ь св оїх в сам отині.
Я гіліткарів уникаю, щ об сльози схов ат и ,—
Ті, щ о біж ат ь , мов вода у гірській бистрині.
Д е той огудник, щ о нас зап ов зя всь порізнити?
В ирву язик його підлий, щ об не ніс брехні.
Скільки у чаш у мою полину сипонулось!
Горя чимало за зн а в — не ганьба то мені.

414

С ер ц е лиш ив у с а д у твоїм , сповненім дива, Т ож і не рвусь я д о тебе іеп ер а всі ночі і д н і
К ривдника хто ск ар ає? Щ о біл ь ш е даю йому влади —
З ліші щ о р аз стають очі його крижані.
С ер ц е йому я дав - - він ж е його сплю ндрував
І, залиш ивш и мене, кинув на муки страшні.
Всеньке ж иття присвятив я л ю бові до тебе.
Н у, так віддай сь мені в чистім і світлім вогні*
Н іж н а газел ь моя, в серці т еб е я лелію ,
Д о ст а намучивсь, стр аж даю ч и удалині.
С яє н ад світом мені красота твоя чиста,
Тільки ж гнітять мене муки палю чі, ж ахні.
У глибині мого серц я ти, разом з тобою
К лопіт у душ у вселивсь — р ад я цій новині.
Л и хом об зем лю — і рушити б щ астя ш укати,
Та обітований край не зн аходи ться , ні.
З ги н у в ж у р б і, б о ю сь ,— і прощ авайте навіки,
Світлі сподіванки, мрії мої срібляні.

Почувши цей вірш від закоханого, самотнього Нура ад-Діна,
Маріам перейнялася ще більшим співчуттям до нього, заридала
й такого вірша продекламувала:
З у ст р іл ася з милим в вечірнюю пору —
І не оп аную ні сер ц я, ні зору.
Болю чих я скарг н агром ади ла гору,
А стрілись — і щ езли м ої всі докори

Почувши голос Маріам, Нур ад-Дін впізнав її і зайшовся
сльозами. «Клянусь Аллахом, це, без найменшого сумніву, голос
Маріам-зуннарниці,— подумав він.— Голову свою даю на відріз,
що це так! Поглянути б, чи не помиливсь я, вона це чи хтось ін­
ший?» І раптом защеміло йому серце, він застогнав і такого вірша
проказав:
П обачи в мене той, щ о кпить із лю бові м о є ї,—
Коли із коханою стрівся я в пору см еркання,
Нічим не корив, ні на щ о я в той вечір не ск ар ж и всь —
Н ем ає ж до к ор ів -бо там , д е н ем ає стр аж д ан н я .
«Д и в ак ти,
він к а ж е ,— мовчиш, мов той пень при д ор озі!
Не відаєш сам ти, дл я чого німе це стоянн я?»
Т оді відповів я: «Ти, бач у, бід ач е, й не зн аєш ,
Щ о то озн ач ає: зак охан и х сер ц ь ум ліван н я».
Т о вірна ж прикмета св я т ої л ю бові коханих —
Н а їх н іх побаченнях ніж н е, сол од к е м овчання

Коли Нур ад-Дін закінчив вірш, саїда Маріам узяла каламар,
папір і написала після священних слів: «Нехай же сподобить тебе
Аллах милості й благословення і дасть щастя нам! Вітає тебе
твоя невільниця Маріам, що дуже з а тобою тужить і посилає тобі
цю записку. Тільки-но ти прочитаєш її, негайно берись до того,
що просить тебе Маріам, маєш виконати все це дуж е ретельно,
не ослухайся ж її ні в чому та не засни. Коли мине перша
415

третина ночі (це найщасливіший час) — сідлай обох коней і від­
правляйся з ними за місто. Як хтось запитає тебе, куди ти їдеш,
кажи, що прогулюєш коней, і тебе ніхто не затримає, бо всі знають,
що міська брама замкнена».
Завернувши цю записку в шовкову хустину, Маріам кинула її
з вікна Нуру ад-Дінові. Він прочитав її, пізнавши знайомий
почерк і згадавши любощі з коханою, наче з далекої давнини,
і проказав вірша, що йшов із серця глибини:
П рилинула звістка д о мене від вас в пізній час.
І сер ц е зб у д и л а , щ о билося тільки для вас.
В она дні минулі мені н агад ал а щ асливі,
Хвала ж У севиш ньом у, хоч і розвів він був нас!

А коли запали сутінки, Нур ад-Дін заходився коло коней.
Тільки-но минула третина ночі, він осідлав коней найкращими
сідлами, вивів їх з конюшні, зачинив ворота й, діставшись до місь­
кої брами, присів, очікуючи Маріам.
Таке було з Нуром ад-Діном. А з Маріам ось що. Передавши
записку Нуру ад-Дінові, вона зараз же пішла до своєї опочивальні
в новому палаці й побачила там кривого вазіра, що сидів, відки­
нувшись на подушку, набиту страусовим пір’ям (він не наваж у­
вався на те, щоб простягти до неї руку, ба навіть заговорити
з нею). Побачивши його, Маріам вжахнулася й подумала: «Не
приведи Аллах осквернитися мені з ним!» Але підійшла до нього,
приязно всміхнулася, сіла поруч і, пригорнувши його, сказала:
— О володарю мій, чого це ти відвертаєшся від мене? Погорда
це чи зневага? Але, як каже прислів’я, коли не вітаються прибулі,
то сидячі вітають стоячих. І якщо ти, мій володарю, не йдеш і не
заговорюєш до мене, то ось я сама підійшла й заговорила до
тебе.
— О володарко безмежних скарбів і земель,— мовив вазір,—
ти сама милість і ласка, моя газель, то хіба ж я не найпокірніший
твій слуга і раб? Я тільки не наважуся на одухотворену й солодку
бесіду з тобою, о незрівнянна перлино, криюсь я із почуттям
своїм, але опускаються очі мої перед личком чарівним твоїм.
— Облиш цю мову, і давай щось поїмо та вип’ємо,— мовила
Маріам.
Вазір негайно гукнув своїх невільниць та євнухів, і за його
велінням вони принесли тацю, на якій було і те, що бігає, і те, що
літає, і те, що плаває в морях: ката, смажені кури, тлусті гуси,
перепілки, ніжні голубенята й молочні ягнята, страви всіляких
форм та видів, яких ніхто ще не видів. Маріам почала їсти
й класти шматки м’яса вазірові в рот і цілувати його в уста.
Наївшись, вони помили руки. А євнухи забрали залишки їжі
й принесли тацю з вином. Маріам наливала й пила сама та поїла
вазіра, вона слугувала йому, як належиться, і серце його мало не
пенькнуло від щастя, а під груди підпирала радість, і при цьому
розправлялися плечі. Коли в ньому заграло вино і голова йому
пішла обертом, царівна витягла з-за пазухи пучку магрібського
416

гашишу (Маріам заздалегідь приготувала його для слушного
часу), такого міцного, що від запаху його проспав би слон цілий
рік. Потім вона, відволікши увагу вазіра, розтерла гашиш у ке­
лиху, наповнила його вином і подала йому. Від великої радості
той геть-чисто втратив розум. Йому аж не вірилося, що царівна
сама частує його, він узяв келих і вихилив його до дна. І як тільки
вино дійшло йому до утроби, віїї відразу ж звалився на землю,
мов бревеняка.
Тоді саїда Маріам набрала з двох великих мішків того, що
легше на вагу, але дорого коштує,— яхонтів і всіляких дорого­
цінних металів та каменів. Потім узяла трохи їжі та напоїв
і озброїлась, як на війну. Взяла також для Нура ад-Діна розкіш­
ний царський одяг та набір чудової зброї і, завдавши собі на плечі
мішки, покинула палац. Вона була дужа й відважна, і вирушила
до Нура ад-Діна.
Отаке було з Маріам. Що ж до Нура ад-Діна, то він, зако­
ханий і нещасний, сидів при міській брамі, не змикаючи очей,
чекав на Маріам і тримав за поводи коней. Але Аллах — великий
він та преславний! — наслав на нього сон, і він заснув — слава
тому, хто не піддається сну! А царі островів, що зазіхали на цих
коней, не шкодували грошей для тих, хто міг би їх викрасти. І був
на островах один чорний раб, знаменитий конокрад.
Царі франків давали йому великі гроші, аби він украв одно­
го з цих коней, а якщо двох — то обіцяли йому цілий острів,
та ще й розкішний одяг. І цей раб довго нишпорив крадько­
ма по місту Афранджі, але не міг запасти цих рисаків, поки
вони були в царя. Коли ж той подарував їх кривому вазірові
і той привів їх до себе в конюшню, раб дуже зрадів і мав уже
надію злапати їх.
Тієї ж самої ночі він направився до вазірової конюшні й
наткнувся на Нура ад-Діна, котрий спав, тримаючи коней за
поводи. Раб зняв з коней вуздечки разом з поводдям і збирався
вже сісти на одного з них, а другого погнати поперед себе, та
раптом надійшла Маріам з мішками на плечах. Вона спершу
прийняла раба за Нура ад-Діна і подала йому один мішок, і він
поклав його на коня, затим Маріам подала йому другий, і той
мовчки поклав його на другого коня. Вони виїхали за місто, а раб
і далі мовчав.
— О мій володарю Нуре ад-Діне! — мовила Маріам,— чого
ти мовчиш?
— Що ти сказала, дівко? — озвався набурмосено раб, обер­
нувшись до Маріам.
Почувши, що це голос не Нура ад-Діна, Маріам глянула на
раба й побачила, що ніздрі в нього мов гладущики, світ їй поть­
марився.
— Хто ти, шейху синів Хама,— запитала Маріам у раба,—
як тебе зовуть серед людей?
— О дочко поганців,— відповів раб,— М ас’удом мене звать,
я — той, що любить забирати коней у людей, коли ті сплять.
14

1-21

4Ь7

Не кажучи йому ні слова, Маріам миттю вихопила з піхов
меча, рубонула ним раба, і той упав на землю, корчачись у крові,
й Аллах послав його душу в огонь — а кепське ж то приста­
новище!
Потім саїда Маріам узяла коней, сіла на одного з них, а дру­
гого вхопила за гриву й повернула назад, сподіваючись знайти
Нура ад-Діна. Побачила його на тому самому місці, де вони
мали зустрітися. В руках він тримав повіддя і спав, як убитий,
хропучи, мов недобитий вепр. Спішившись, Маріам торкнула
його рукою, він прокинувся, здригнувшись, і вигукнув:
— О господине моя, слава Аллаху, що ти благополучно
прийшла!
— Вставай, сідай на оцього коня і мовчи,— сказала йому
Маріам.
Коли вони, сівши на коней, видобулися за місто й від’їхали
трохи, Маріам обернулась до Нура ад-Діна і сказала:
— Хіба ж я не наказувала тобі: «Не засни! » Адже зле ведеть­
ся тому, хто спить.
— О господине,— палко промовив Нур ад-Дін,— я заснув
тільки через те, що умиротворилась душа моя, чекаючи зустрічі
з тобою! А що трапилося?
Маріам оповіла йому пригоду з рабом, і він вигукнув:
— Слава Аллахові, що все обійшлося благополучно!
Вони намагалися їхати якнайшвидше, вручивши свою долю
Всеблагому, Всемилостивому і Всевідаючому. Коли прибули до
того місця, де Маріам вбила раба, який валявся там у пилюці,
наче іфрит, дівчина сказала Нуру ад-Дінові:
— Зійди на землю і зніми з нього одяг та зброю.
— О господине моя, мені навіть страшно глянути на цього
раба, не те що підійти до нього! — мовив Нур ад-Дін, дивуючись
мужності й твердості духу дівчини і дякуючи їй за сміливий
вчинок.
Вони їхали швидким алюром цілу ніч. А коли заблищав
світанок і на сході зашарівся сонячний серпанок, опинились на
широкій долині, де паслись газелі і пишалися стиглими плодами
дерева. Були там квіти барвисті, мов черево змії, струмували
великі й малі ручаї, розмаїто птахи співали на деревах, що росли
тут поодиноко й кучно. Як сказано у віршах, де все те змальовано
так влучно:
Н ас доли н а від спеки тоді захи стил а,
Вся затін ен а деревам и густими
П ід кущ ами ми сіли, й вони нахилились,
Н аче мати, над нами, над дітьми своїм и .
Н ам, засп р агл и м , струмок дав водиці напиться —
Н апились, силу к ож н ого з нас він підтримав.
Віти промені люті ж енуть звідусю ди,
І прудкий вітерець п р обігає між ними
А камінчики — наче озд оби дівчини
На р азкові, що перлами ся є ясними.

418

Або, як сказав інший:
На тій доли н і все співа — струмки й птахи
З а к о х а н і спіш ать під чари ці утішні
Д о л и н а — сп р авж н ій рай — б о під ї ї крилом
Д ж ер ел ь н і води, й тінь, і всі плоди розкішні

Зупинились тут відпочити. Нарвали й поїли плодів, а коней
пустили попастись на лузі біля ручаїв. Нур ад-Дін і Маріам роз­
повідали одне одному про свої злигодні й страждання та біль
розлучення. Аж раптом вони побачили хмару пилу, що закрила
край неба, й почули іржання коней та брязкіт зброї.
А спричинило це ось що. Вранці, після першої шлюбної ночі
своєї дочки й вазіра, цар узяв шовкової матерії й пішов, за
звичаєм, поздоровити їх. Йдучи до них, розсипав золото й срібло,
яке збирала дворова челядь. Зайшовши з кількома слугами до
нового палацу, цар побачив, що вазір валяється на постелі, не­
спроможний відрізнити голови від ніг. Цар обнишпорив палац,
але ніде не знайшов дочки. Кров ударила йому в голову, і він
звелів принести сюди гарячої води, міцного оцту й ладану, а коли
принесли, змішав усе це і впустив суміш вазірові в ніс. Потім
потормосив його, і бандж вискочив у того з утроби, мов кавалок
сиру. Потім цар ще раз залив вазірові цієї суміші, і той проснувся.
Коли цар спитав його, що це з ним трапилось і де поділась
Маріам, той мовив:
— О найвеличніший цар, я нічого про неї не знаю, крім того,
що вчора вона власноручно подала мені келих вина, я випив
його і оце тільки зараз прийшов до тями, а де вона тепер, не відаю.
Затуманилося цареві в очах, коли він почув ці слова. Ударив
мечем вазіра по голові, і меч вийшов у того між зубами. Потім
цар покликав слуг та конюхів і звелів подати тих двоє коней,
що він їх подарував вазірові, але йому сказали:
— Коні пропали цієї ночі, і наглядач конюшні також зник.
Вранці всі двері були відчинені.
— Клянусь господом Богом,— вигукнув цар,— що ніхто, крім
Маріам, не міг узяти коней. Це діло її рук і того бранця, що
раніше прислужував у церкві! Тож він і перше вкрав мою дочку.
Був у моїх руках, так його звільнив той кривий вазір, котрий
дістав уже по заслузі!
Цар негайно покликав трьох своїх синів — доблесних рицарів-богатирів, кожен з яких на полі бою вартий був тисячі
вояків, і крикнув їм, щоб зараз же сідлали коней. Сів на свого коня
і сам разом зі своїми придворними повів усіх у погоню за втіка­
чами. Побачивши погоню, Маріам сіла на коня, узяла меч,
наділа на себе лати, зброю і сягнула в стремено ногою.
— А як ти тримаєшся в бою? — спитала вона Нура ад-Діна.
— О, я такий вояка, що тримаюся в бою так міцно, як у ви­
сівках ломака,— мовив Нур ад-Дін і продекламував:
О, не зн ущ ай ся з мене, М ар іам ,
Страш ні мені уби вство і конання, біл ь і мука.

14*

4:19

Я став би воїном , так д ол я ж , бач, гірка:
Д у ш а у п’ятах, л едь зач у є крука,
Чи мишу п обачу, то враз вилітає
В ол ога з мене, мов стріла із лука
Л и ш е з тобою р ад о я стаю д о бою ,
Коли мій спис т ебе пройм ає б ез принуки.

Маріам засміялась на його вірш і сказала:
— О володарю мій, Нуре ад-Діне, сиди тут. Я захищу тебе
від злих нападників, хоча б їх було стільки, як піщинок на березі
моря.
Приготувавшись до бою і наставивши вперед списа, Маріам
відпустила поводи, і кінь помчав під нею, мов вихор. Маріам була
однією з найхоробріших людей своїх часів і багатьох віків, бо
батько ще в дитинстві навчив її їздити верхи на конях і вночі
занурюватися у море бою.
— Сідай на свого коня,— сказала Маріам Нуру ад-Дінові,—
і тримайся позад мене, а коли будемо втікати, то аби ти тільки не
впав, твого коня не наздожене жоден переслідувач.
Побачивши свою дочку, цар обернувся до старшого сина і ска­
зав йому:
— О Бартуте-вояче, на прізвисько Кізяк! Ось вона, твоя
сестра Маріам, це вже ми добре бачимо. Вона мчить до нас і хоче
з нами битися. Тож виходь проти неї. Во ім’я істинної віри та
нашого Спасителя й милосердного Покровителя, якщо ти її подо­
лаєш, то не вбивай її, не запропонувавши їй повернутися в лоно
християнської церкви, і якщо вона повернеться до своєї пра­
давньої віри, приведи її до мене полонянкою, а якщо ні — убий
її в найжахливіший спосіб.
— Слухаюся й корюся! — відказав Бартут і понісся навпе­
рейми своїй сестрі.
Коли вони зблизились, Бартут сказав:
— О Маріам, хіба не досить тобі того, що сталося через
тебе, коли ти відцуралась віри батьків та дідів і перейшла у віру
волоцюг? (Він мав на увазі іслам). Клянуся Спасителем та прав­
дивою вірою,— заволав він,— якщо ти не вернешся до християн­
ської віри і не підеш до неї праведним шляхом, я уб’ю тебе й по­
шматую ось цим клинком.
Маріам засміялась на братові слова й вигукнула:
— Та не бувать такому, щоб повернулось те, що минулось,
і той устав, хто головою наклав! О ні, доведеться тобі зазнати
якнайважчої печалі! Клянусь Аллахом, я не відступлюсь од віри
Мухаммада, сина Абд Абдаллаха, чиє напучування всеосяжне,
бо це є істинна віра, і з праведної путі тобі мене не звести, хоча
б мені довелося тут смерть знайти!
Коли клятий Бартут почув це від своєї сестри, йому потьма­
рилося в очах і здалося, що відбувається щось страшне, спалахнув
між ними жорстокий поєдинок. Вийшли вони на широку долину
і довго бились, гарцювали й дошкульних ударів та пекельного
болю одне одному завдавали. Всі оторопіло дивились на цей
420

поєдинок. Маріам уміло знешкоджувала кожен спосіб бою, який
застосовував проти неї брат, і відбивала його напади завдяки
своєму чудовому мистецтву ведення бою, а також хоробрості
й відвазі. Вони так несамовито одне на одного налітали, що гетьчисто в хмарі куряви потопали, і Маріам до тих пір водила за ніс
Бартута й виверталася з-під його ударів, аж поки він не втомився
і не пропала його рішучість та не ослабнув він на твердості й силі.
Тоді Маріам нанесла йому удар мечем, пронизавши наскрізь його
тіло. І Аллах поспішив послати його душу в огонь (ох і паскудна ж
ця обитель!).
Потім Маріам пронеслась полем бою і стала викликати про­
тивника на герць.
— Чи не знайдеться там у вас іще вояка? Та тільки нехай
не виходить уже проти мене хирлявий чи без тями! Я буду битись
лише з богатирями! Нехай вороги правдивої віри вип’ють з моїх
рук чашу ганебних тортур! О нечестиві, в цей день проясняться
лиця людей віри і почорніють на виду ті, хто не вірить у Мухаммада заповіді святі і в Аллаха всемилостивого.
Побачивши, що його старшого сина вбито, цар став гатити
себе кулаком в обличчя та рвати на собі одіж.
— О Бартусе, середульший із моїх синів, на прізвисько Послід
Хробаків! — гукнув він свого другого сина.— Не осором своїх
братів, за віру свою постій! Виходь скоріше, сину мій, на бій!
Помстись їй за твого брата Бартута і приведи зрадницю до мене
полонянкою, зганьбленою і приниженою.
— Слухаюсь і корюся, батьку мій! — відповів Бартус і висту­
пив проти своєї сестри на бій.
Маріам зустріла його оружно, помчала йому назустріч, і по­
чався бій — ще запекліший, ніж перший. Другий брат побачив,
що йому сестри не здолати, і ладнавсь уже тікати, але не зміг,
відірватись од неї була йому несила, а вона його й далі тіснила.
Тільки-но він спробує повернути назад, вона ще лютіше насідає
на нього. Нарешті Маріам рубонула Бартуса мечем по шиї
й послала його на той світ, першому брату услід. А потім бойови­
щем, що стало для її братів останнім пристановищем, гайнула
і до ворожого стану гукнула:
— Нумо, лицарі, чи знайдеться з-поміж вас іще такий забіяка,
де ж подівся кривий вазір-вояка?
— О Боже, вона вбила й Бартуса? — закричав у розпачі
цар із засльозеними очима і сказав, гукнувши свого меншого
сина:
— О Фасьяне-небораче, на прізвисько Лайно Хлопчаче, ви­
ходь на бій зі своєю сестрою і відомсти за смерть братів своїхі
Якщо тобі пощастить і ти переможеш, то убий її якнайжорстокіше.
Коли Фасьян вимчав на бойовисько, Маріам вихором понес­
лась йому назустріч, як заправський лицар.
— О клятий, о враже Аллаха й мусульман, я відправлю тебе
услід за твоїми братами, а яке ж погане вічне пристанище нечести­
вих! —- гукнула вона і, вихопивши з піхов меча, вдарила ним брата
421

й перебила йому шию, і Аллах негайно відправив його душу
в огонь.
Коли військо, придворні сановники й вельможі, котрі прибули
сюди з царем, побачили, що всі три його сини — найхоробріші на
той час лицарі — вбиті, їх пройняв жах перед дочкою Маріам.
Приголомшені й перелякані побаченим, вони стояли тут похнюп­
лено і приготувавшись до смерті, потім чкурнули навтікача.
Побачивши, що всіх синів його вбито і військо втікає, цар роз­
губився й дивився на все це оторопіло, а серце йому вогнем горіло.
«Таки знищила нас Маріам,— подумав він,— і якщо я рискну сам
виступити проти неї, то вона й мене здолає — вб’є у найганебніший спосіб, як вона повбивала своїх братів, бо ж не залишилось
в неї на нас жодної надії, і марні сподівання на те, що вона
опам’ятається. Тож нічого мені тепер не залишається, як повер­
нутися до свого міста».
Коли цар, відпустивши поводи коня, прибув до себе в палац,
то ще тяжче заболіла йому душа по загиблих синах, утечі війська
та зганьбленій його честі.
Незабаром він покликав до себе на пораду своїх значних
урядовців і, згорьований та опечалений, не приховуючи розпачу
та досади, спитався у своїх сатрапів поради. І було приречено
повідомити про все це листовно намісника Аллаха на землі, пове­
лителя правовірних Гаруна ар-Рашіда.
І цар написав ар-Рашідові листа, в якому після слів привітання
говорилося: «Є в нас дочка на ймення Маріам-зуннарниця, яку
збаламутив проти нас полонений мусульманин на ймення Нур
ад-Дін Алі, син каїрського купця Таджа ад-Діна, викрав її вночі
й подався з нею у свої землі. Отже, я прошу милості Володаря
нашого, Повелителя правовірних, щоб він надіслав в усі мусуль­
манські країни наказ відшукати її й надіслати до нас з довіреним
посланцем із слуг його Величності, Повелителя правовірних».
У листі також зазначалося: «За допомогу в цьому ділі ми віддаємо
Вам половину великого міста, з якої Ви братимете подать і де
Ви матимете право будувати мечеті для мусульман».
Потім цар покликав до себе вазіра, що був назначений замість
кривого, і той запечатав цей лист царською печаттю, можновладні
урядовці також пропечатали його, поставивши на ньому власно­
ручні підписи. Далі цар сказав вазірові:
—
Якщо ти приведеш її, то я віддам тобі володіння двох
емірів і нагороджу тебе почесним одягом з двома нашив­
ками.
І цар наказав вазірові відправитися в Багдад, Обитель Миру,
і подати цього листа повелителю правовірних у власні руки.
Вазір негайно відбув із цим посланням і, подолавши велику
путь через степи, гори й долини, дістався до Багдада. По приїзді
в місто, він провів тут три дні, влаштовуючись та відпочиваючи
з дороги. А потім, розізнавши, де міститься палац повелителя
правовірних Гаруна ар-Рашіда, вазір направився до нього. Коли
йому було дозволено відвідати халіфа, він зайшов до нього і, по­
432

цілувавши перед ним землю, подав йому листа від царя Афранджі
разом з коштовними подарунками, що відповідали високому сану
повелителя правовірних.
Прочитавши листа і збагнувши, про що йдеться, халіф від­
разу ж звелів своїм вазірам написати листи в усі мусульманські
країни, що було негайно виконано. У тих листах докладно опису­
вався вигляд Маріам-зуннарниці та Нура ад-Діна, зазначалися
їхні ймення і те, що вони втікачі та що їх треба доставити до
повелителя правовірних. Урядовців було застережено проти з а ­
барності, безпечності чи недбалості в цій справі. Листи розіслали
з гінцями намісникам мусульманських земель, і ті негайно почали
розшукувати тих, про кого йшлося в посланнях. Ось що було
з правителями.
Що ж до Нура ад-Діна Каїрського та Маріам-зуннарниці,
то вони після втечі з поля бою царя та його війська відразу ж
направилися в Сірію. І під опікою Всевишнього благополучно
дістались до Дамаска. А листи про розшукування таких-то втіка­
чів випередили їх на один день. Отож тільки-но вони прибули
в місто, до них одразу ж стали підходити нишпорки й питатись,
як їх звати, і ті щиро розповіли їм усю свою історію. їх тут же
схопили і привели до еміра, який був уже ознайомлений з тим
листом і знав, що має чинити з цими затриманими. Тож і відпра­
вив їх до халіфа в Багдад, Обитель Миру.
Поставивши втікачів перед очі Гаруна ар-Рашіда, послан­
ці дамаського еміра поцілували землю перед халіфом і
сказали:
— О повелителю правовірних, ось ця дівчина — Маріам-зуннарниця, дочка царя Афранджі, а оце — Нур ад-Дін, син каїр­
ського купця Таджа ад-Діна, полонений, що викрав цю дівчину
в її батька, зіпсував її і втік з нею до Дамаска. Ми схопили їх,
щойно вони вступили до нашого міста, спитали, як їх звати, і вони
по правді розповіли все про себе та про те, що з ними трапилося.
То ми оце привели їх до тебе.
Халіф глянув на Маріам і завважив, що вона струнка, повабна,
мова її доладна, світова красуня, із сильним духом і твердим
серцем — словом, дівчина, як кажуть, з перцем. Підійшовши до
халіфа, вона поцілувала землю перед ним і побажала йому вічної
слави та щастя, припинення бід і напастей. Халіфові сподобалась
її красота, ніжність мови та відповідей бистрота.
— Це ти Маріам-зуннарниця, дочка царя Афранджі? —
запитав він її.
— Так, еміре правовірних та імаме единобожників, оборонець
у боях за віру, син дядюся володаря посланців,— відповіла
Маріам.
Тоді халіф повернувсь до Нура ад-Діна й побачив, що це
статурний красивий юнак, подібний до сяючого місяця уповні,
і спитав у нього:
— Це ти — Нур ад-Дін, полонений син каїрського купця
Таджа ад-Діна?
423

— Так, о повелителю правовірних і опоро всіх, хто стезею
Аллаха простує, нехай довиим життям тебе обдарує він,— відпо­
вів Нур ад-Дін.
— Як ти викрав цю жінку з царства її батька і втік з нею? —
спитав халіф.
Нур ад-Дін розповів йому про всі свої пригоди.
— Скільки-то доводиться витерпіти мужам! — вигукнув ха­
ліф, здивований і захоплений розповіддю юнака. Потім він звер­
нувся до Маріам:
— О Маріам, мушу тобі сказати, що твій батько, цар Афран­
джі, написав нам про тебе. Що ти скажеш про це?
— О наміснику Аллаха на землі, що допильновує настанов
та приписів Пророка! — відказала Маріам.— Нехай же тебе
ощасливить Аллах і вбереже від ворожих капостей, від бід та
напастей!
Я прийняла вашу віру, бо вона є вірою твердою, істинною,
залишила віросповідання нечестивих і увірувала в великодушного
Аллаха, і вважаю за правду те, з чим прийшов до людей його
милосердний посланець. Я поклоняюсь Аллахові (слава йому і
хвала!), визнаю його єдиним Богом, падаю ниць перед ним у сми­
ренні, славлю його і тверджу: «Засвідчую, що немає Бога, крім
Аллаха, і що Мухаммад — пророк Аллаха». Послав його Аллах
з настановою на праведну путь та з істинною вірою затим, щоб
поставив він її вище будь-якої віри, хоч як би це було неприємно
для багатобожників. 1 хіба дозволено тобі, о повелителю право­
вірних, послухатися царя невірних і відіслати мене в країну
нечестивих, які зраджують своїх друзів і возвеличують хрест.
Якщо ти це зробиш зі мною, о наміснику Аллаха, то я вчеплюсь
за твою полу в Судний день перед Аллахом і поскаржусь на тебе
синові твого дядька, посланцеві Аллаха (нехай же благословить
і вітає його Аллах!), у той день, коли не допоможе ні майно, ні
сини,— не допоможе нікому, крім тих, що прийшли до Аллаха
з чистим серцем.
— О Маріам, нехай Аллах милує, щоб я коли-небудь вчи­
нив таке! — вигукнув повелитель правовірних.— Як же я можу
жінку-мусульманку, котра визнає Аллаха єдиним Богом та його
посланця, повернути до того, що заборонено Аллахом і його
посланцем?
— Засвідчую, що немає Бога, крім Аллаха, і що Мухаммад —
посланець його! — вигукнула Маріам.
— О Маріам, нехай же благословить тебе Аллах і примножить
свої настанови тобі на твоєму шляху до іслама! — мовив халіф.—
Позаяк ти стала мусульманкою, що визнає Аллаха єдиним Богом,
то це накладає на нас обов’язок, який полягає в тому, щоб не
допустити ніякого зла для тебе, хоча б нам дали за це землю,
повну дорогоцінностей і золота. Тож заспокойся душею й освіжи
свої очі, та нехай розправляться тобі груди і втішиться серце.
Згодна ти, щоб цей юнак Алі-каїрець був тобі за мужа, а ти йому
за жону?
424

— О повелителю правовірних,— мсвила Маріам,— як же мені
не пристати на це, коли він купив мене за свої гроші й поводився
зі міною якнаймилостивіше? Та до тогс ж іще заради мене багато
разів наражав свою душу на небезпеку.
І тоді наш володар, повелитель правовірних, видав Маріам
замііж за Нура ад-Діна і зробив їй віно. Він покликав каді й свідків
та вельмож, щоб вони були присутні при складанні шлюбного
договору. І зібралося тут багато людей.
Потім халіф звернувся до вазіра царя франків, котрий весь час
був тут:
— Ти чув, що казала Маріам? Як же я можу відіслати її до
нечестивого батька, коли вона мусульманка, єдинобожниця?
Він може скривдити її, брутально поводитися з нею, тим більше,
що від її руки загинули в бою його сини, її гріх упаде на мою душу,
і я відповідатиму за це перед Всевишнім у день Воскресіння.
Адже, як каже Коран: «Не встановив Аллах нечестивим путі
проти мусульман». Отож повертайся до свого царя, поки зла доля
тебе здолать не успіла, скажи йому, щоб він відступивсь од цього
діла.
А вазір цей був дурнуватий, і сказав він халіфові таке:
— Доношу правовірних емірові, що — клянуся про це Спасителем та істинною вірою — я не можу повернутись без Маріам,
хоч би вона була й мусульманкою, бо якщо прийду до царя без
неї, він уб’є мене.
— Візьміть цього біснуватого і вбийте його! — вигукнув халіф
і проказав такий вірш:
О сь таке покарання спостигне усіх,
Щ о зу х в а л о суп еречать вищим від них.

Коли халіф звелів відрубати біснуватому вазірові голову і
спалити його, саїда Маріам промовила:
— О повелителю правовірних, не брудни свого меча кров’ю
цього біснуватого! — І, вихопивши з піхов меча, вона відсікла
вазірові голову від тулуба, й полетіла його душа в геєну вогненну
(ох і паскудна ж оця обитель!).
Халіф вельми здивувався силою руки Маріам та твердістю її
душі. Він виділив для молодих приміщення в палаці, назначив
їм жалування, стравне і звелів видати їм усе, що потрібно з одежі,
килимів, дорогого посуду. Та ще й подарував Нуру ад-Дінові
розкішний почесний одяг.
Подружжя пробуло деякий час у Багдаді, насолоджуючись
приємним життям. Потім Нур ад-Дін попросив у халіфа дозволу
поїхати у свою країну й відвідати батьків, за якими дуже заску­
чав. Привів він і Маріам перед лице халіфа, і той дозволив йому
п окати на батьківщину, надарував йому багато рідкісних коштов­
ностей. І, доручивши Маріам та Нура ад-Діна одне одному, звелів
своїм урядовцям написати листа емірам К а їр а Охоронного й там­
тешнім ученим і вельможам, щоб вони заопікувались Нуром адДіном, його дружиною та батьками й шанували їх.

426

І коли звістка про це дійшла до Каїра, купець Тадж* ад-Дін
був дуже радий, що повертається син, мати також вельми зраділа.
Назустріч Нуру ад-Дінові вийшли еміри, знатні люди міста й вель­
можні урядовці — як наказав халіф. Багатолюдна була ця зуст­
річ, де спіткалися люблячі з любимими, шукаючі — з тими, кого
шукали. І почалися бенкети — щодня в котрогось із емірів. Усі
виявляли високу повагу Нуру ад-Дінові та його дружині. Радісна
була зустріч Нура ад-Діна з батьками, минулись їхні прикрі
гризоти й турботи. З великою приязню й повагою прийняли
батьки невістку. Стали надходити до них у подарунок коштовності
від емірів вельможних та багатих купців заможних. Молоді
насолоджувались життям, мали втіх багато, і був для них кожен
день світліший за свято.
Радісно й щасливо прожили вони свій вік у достатках за їдою,
питтям, у розвагах і задоволеннях, поки не прийшла до них Нищи­
телька насолод, що товариства розлучає, спустошує будинки та
палаци й могили заселяє. І були вони перенесені з земної юдолі
в лоно кращої долі. Слава ж і хвала Всюдисущому — навіки
живому, невмирущому — Володареві всього вічного, в руках
якого ключі від світу земного і царства потойбічного!

ПРИГОДА З ГОРБАНЕМ

—

—

Жив-був собі у давнину в якомусь великому китайському
місті, де мешкало багато людей, один гостинний кравець, котрий
любив веселитись і приймати гостей. Іноді цей кравець виходив
зі своєю жінкою погуляти та випити вина ралець. І от якось
увечері, повертаючись удвох з прогулянки, здибали вони горбаня,
вигляд якого міг розсмішити похмурого й розвеселити понурого.
Підійшли подивитись на нього, а потім запросили його на вечерю
додому. А цього тільки й треба було тому. Побачив, що ці
чоловік та жінка добрі та веселі, отож і пішов з ними до їхньої
осе/і.
Кравець подався на базар — а вже споночіло — і приніс сма­
женої риби, хліба, цитрин та всіляких лагомин. Сіли вони й почали
частуватися. Коли це кравцева жінка взяла чималий кусень
риби, запхнула його горбаневі в рот, закрила його рукою й ска­
зала:
—
Клянусь Аллахом, ти лигнеш цей шматок відразу, одним
духом,— я не дам тобі прожувати його, не смій відмовлятись від
частунку мого.
1 горбань ковтнув, а в рибі була тверда кістка, яка застряла
у нього у горлі; отож кусень той дух йому спер, і бідолаха нагло
пом*р.
427

— Тільки один великий Аллах має спромогу і силу! — вигук­
нув кравець, сповнений розпачу вщерть.-- Бідолаха! І треба ж
було, щоб саме ми спричинили що смерть.
— Не в цьому причина, — відказала йому ж о н а ,— що була
душею твердіша.- Хіба ж ти не чув цього вірша:
Не тр еба так ж уритися й тужити!
Я так себе втіш аю у печалі
Коли вогонь горить, п алає згубн о —
О д нього ліпш е відійти п о д а л і1

— То що ж я маю робити? — спитав чоловік.
— Устань, візьми його на руки, накрий шовковою фатою
і виходь, - відповіла ж она.— Я піду попереду, а ти - за мною.
І то зараз же, поки ще поночі. Іди й примовляй: «Це моя дитина,
а ось це — її маги; ми йдемо з нею до лікаря, щоб він подивився
дитину».
І кравець поніс горбаня! на руках, а жінка примовляла: «Дити­
но моя непорочна! Де тобі болить? В якому місці тебе вразила
віспа?» Кожен, хто бачив їх, говорив: «З ними хвора на віспу
дитина». Йшли вони, доки не допиталися будинку лікаря-іудея.
Постукали в браму — і до них спустилася чорна невільниця,
відчинила браму й бачить: стоїть чоловік з дитиною на руках,
а поруч жінка.
— Що сталося? — запитала невільниця.
— З нами маленький,— відповіла кравцева жінка,— ми хо­
чемо, щоб лікар його оглянув. Ось, тримай чверть динара, віддай
господарю,— нехай він спуститься сюди й огляне мою дитину,
якась слабість найшла на неї.
Невільниця пішла нагору, а кравцева жінка — за поріг і ска­
зала чоловікові:
— Залиш горбаня отут — і гайда звідси!
Кравець поставив мерця, притуливши його до стіни, і подався
геть разом з жінкою. А невільниця тим часом ввійшла до свого
господаря і сказала:
— Внизу чекають жінка і чоловік з хворою дитиною. Вони
передали тобі чверть динара, щоб ти прописав їй якісь підходящі
ліки.
Побачивши чверть динара, лікар зрадів, хутко .підхопився
й спустився вниз і в темряві раптом зашпортнувся ногою за
горбаня.
— О Всемогутній! О Покровителю і десять заповідей! — ви­
гукнув іудей.— О Аарон та Ісус, син Нуна! Я, здається, наштовх­
нувсь на цього хворого, і він упав та й помер. Як же я винесу з дому
вбитого? — Він узяв покійника, пішов з ним нагору й розповів
про все дружині.
— Чого ж ти сидиш?! — сказала вона.— Якщо застане нас
отак день,— пропали наші душі, моя й твоя. Давай піднімемо його
на дах і скинемо до нашого сусіда-мусульманина.
А сусідом іудея був наглядач за кухнею царя; до нього в буди­

Ш

нок часто лазили коти, щоб поласувати розкішними наїдками.
Якщо ж там залишалось що-небудь на ніч, то забиралися туди
через дах і собаки. Тож іудей з жінкою винесли горбаня на дах,
опустили його в помешкання сусіда і притулили до стіни, а самі
хутенько зникли. Незабаром повернувся додому сусід; увійшовши
в хату із запаленою свічкою, він побачив людину, що стояла
в кутку поруч з плитою.
— Хто тут?! — гукнув він.— їй-бо, це ти крадеш у мене м’ясо
й сало! А я ж думав — коти та собаки, і перебив їх геть усіх.
А ти, виявляється, спускаєшся з даху!
Схопивши великий молоток, господар ударив горбаня в груди,
і той упав. Та коли господар побачив,‘що злодій мертвий, дуже
занепокоївся. «Тільки Аллах має спромогу і силу! — вигукнув
він і, злякавшись, додав: — Прокляни, Аллах, сало, м’ясо й саму
оцю ніч! Лихо ж яке! Я власною рукою убив людину!»
Потім він кинув погляд на вбитого — аж бачить: той — горба­
тий, і вигукнув: «Мало того, що ти горбань, так ти ще й злодій,
крадеш м’ясо та сало!»
Була вже пізня ніч, коли він узяв горбаня на плечі й виніс на
базар, де й залишив його, поставивши біля крамниці на розі
провулку.
Несподівано з ’явився тут християнин — султанів довірений
купець. Він був п’яний і йшов, хитаючись, до лазні, бо хміль
підказав йому, що скоро вже розвидниться. На базарі він зупинив­
ся, щоб справити нужду, озирнувся, і бачить: хтось стоїть поруч.
А в християнина цього вечора вкрали тюрбан, тож, побачивши
горбаня, він подумав, що й цей хоче поцупити в нього чалму,
і він щосили вдарив запідозреного по шиї. Той упав, а християнин
гукнув сторожа базару і, будучи впень п’яний, кинувся на горбаня
й почав гамселити та душити його. Тут надійшов сторож і побачив
християнина, який стояв коліньми на мусульманинові й лупцював
його.
— Встань, облиш його! — крикнув сторож.
Християнин піднявся, а сторож підійшов до горбаня і побачив,
що він мертвий.
— Гвалт! Християнин убиває мусульманина! — вигукнув сто­
рож і, схопивши п’яного, з в ’язав йому руки і спровадив його
до валі. «О Христосе! О Пречиста! Як же це я вбив його, як же
це він так швидко помер від одного удару!» — бідкався тим часом
у душі християнин, одразу ж протверезівши; і він тяж ко з а ж у ­
рився.
Переночував християнин разом з горбанем у будинку валі,
а вранці той наказав катові повісити вбивцю. Зробили шибе­
ницю й поставили під нею християнина. Прийшов кат, накинув
тому на шию мотузку і хотів було вже повісити його, як рап­
том крізь натовп пробрався до шибениці наглядач за кухнею
і гукнув катові:
— Не треба! Це я вбив його!
— За віщо ж ти його вбив? — запитав наглядача валі.
429

— Учора ввечері я прийшов додому,— відповів той,— і поба­
чив, що він спустився з даху і крав у мене харчі. Я вдарив його
молотком у груди, і він помер. Я відніс його на базар і поставив
там...— І далі наглядач вигукнув: — Чи не досить того, що я вбив
мусульманина, щоб через мене вбили ще й християнина?! Не ві­
шайте нікого, крім мене!
Почувши таке, валі відпустив християнина і сказав катові:
— Вішай цього, за його визнанням.
Кат зняв зашморг з християнина, накинув його на шию нагля­
дачеві, поставив його під шибеницею і хотів було вже повісити
його, коли це раптом крізь натовп протиснувся лікар-іудей і з а ­
кричав катові:
— Не треба! Це я вбив його! Трапилось так, що він прийшов
до мене додому полікуватись. Я спустився вниз, але зачепився за
нього, і він упав та й помер. Тож вішайте не цього чоловіка, а мене!
І валі наказав повісити лікаря-іудея.
Кат зняв зашморг з наглядача і накинув його на шию лікаревііудею. Та раптом із натовпу вийшов кравець і крикнув катові:
— Не треба! Його вбив не хто інший, як я! Вдень я прогулю­
вався і, повертаючись додому ввечері, побачив цього п’яного
горбаня з тамбурином,— він весело співав. Я зупинився, зади­
вившись на нього, та й запросив його до себе додому. Потім
купив риби, і ми сіли їсти. Моя дружина взяла кусень риби,
запхнула його горбаневі в рот, і він відразу ж помер. Ми з дружи­
ною взяли його і принесли до будинку іудея. Спустилась невільни­
ця й відчинила нам двері. Я сказав їй: «Передай господареві,
що біля воріт — жінка і чоловік, а з ними хворий,— хай огляне
його і пропише йому ліки». Я дав їй чверть динара, і вона підня­
лась по господаря. Я поставив покійника біля східців, і ми з дру­
жиною пішли. Спускаючись, іудей зачепився за мертвого і вирі­
шив, що вбив його. Я правду кажу? — запитав кравець іудея.
— Так! — відповів той.
Тоді кравець звернувся до валі:
— Відпусти іудея і повісь мене!
Валі зачудувався цією пригодою, що з горбанем, і вигукнув:
— Про таке варто писати в книгах! — І сказав катові: —
Відпусти іудея й повісь кравця.
— Та що ж це таке? — вигукнув кат.— Одного підводимо,
другого підводимо, а нікого не вішаємо! — І він накинув мотузку
на шию кравця. Отаке-то приключилося з цими.
Що ж <10 горбаня, то, кажуть, він був блазнем царя, і той
ніколи не розставався з ним. Минулого вечора горбань напивсь
і запропастився; десь опівдні наступного дня султан запитав про
нього, і йому сказали:
— О володарю! Його мертвого принесли до валі, і той наказав
повісити вбивцю. Коли ж убивцю вже збирались вішати, з’явився
другий убивця, потім — третій, і кожен говорить: «Я вбив його!»
і розповідає про причину вбивства.
Тоді цар покликав прислужника і сказав йому:
430

— Піди до валі й приведи до мене їх усіх.
Той пішов і, побачивши, що кат саме збирається вішати
кравця, крикнув йому: «Не треба!» Й -повідомив валі, що ця спра­
ва дійшла до царя. І їх усіх: горбаня, якого несли, кравця, іудея,
християнина й наглядача — царський прислужник та валі доста­
вили до царя. Валі поцілував землю перед ним і розповів, що
трапилося з цими людьми. Султана так здивувала й захопила ця
пригода, що він повелів записати її золотим атраментом і спитав
присутніх:
— Чи доводилось вам чути щось дивовижніше за оцю придибенцію з горбанем?
Тоді виступив наперед християнин і сказав:
— О володарю нашого часу, якщо дозволиш, я розповім тобі
пригоду, що трапилася зі мною,— вона ще дивовижніша й чудні­
ша, ніж притичина з горбанем.
— Розкажи ж нам про це,— сказав цар.

Р О ЗП О В ІД Ь ХРИСТИЯНИНА
— Вперше прийшов я на ці землі з крамом,— розпочав хри­
стиянин.— Доля закинула мене до вашого краю, а родом я з К а ї­
ра, з тамтешніх коптів, серед них виховувався. Батько мій був
гендлярем. Коли я досяг дорослого віку, він помер, і замість нього
гендлярем став я. Одного дня сиджу я і раптом дивлюсь: їде
на ослі небаченої краси молодик, одягнений у розкішну одіж.
Він привітавсь до мене, а я з поваги до нього встав. Він витягнув
хустинку, в якій було трохи кунжуту, і спитав:
— Скільки коштує ардеб ось оцього?
— СТО ДИРГЄМІВ,— ВІДП9ВІВ я.
— Візьми з собою робітників та мірильників,— сказав хло­
пець,— і рушай до воріт Перемоги, у хан аль-Д ж авалі,— там ти
знайдеш мене,— І він поїхав далі, віддавши мені кунжут з хустин­
кою. Я обійшов купців, з якими сторгував кунжут; кожен ардеб
його приніс мені сто двадцять диргемів зиску. Я взяв із собою
чотирьох робітників і вирушив до хлопця, який уже чекав на мене.
Побачивши мене, він підвівся, відкрив гамазей, і коли ми перемі­
ряли все зерно, його виявилося там п’ятдесят ардебів. Хлопець
сказав:
— Тобі, як посередникові,— десять диргемів за кожен ардеб.
Виручені гроші тримай у себе. Усього має бути п’ять тисяч
диргемів. З них п’ятсот — тобі, мені ж залишиться чотири тисячі
з половиною. Коли я закінчу продавати свої запаси, приїду до
тебе й заберу свої гроші.
— Хай буде так, як ти хочеш,— сказав я і, поцілувавши йому
руку, поїхав до себе.
Того дня мені дісталася тисяча диргемів.
Хлопець з ’явився аж через місяць і спитав мене:
431

— Де гроші?
— Ось вони, чекають на тебе, - відповів я.
— Тримай їх у себе, доки я повернусь і заберу їх,— сказав він.
Прийшов він знов до мене через місяць. Я встав, привітав
його й запитав:
— Чи не бажаєш ти чого-небудь попоїсти у нас?
Але він відмовився і сказав мені:
— Потримай гроші, доки я повернуся та візьму їх у тебе.—
І пішов.
Я приготував йом> іроші й чекав на нього З ’явився він через
місяць і сказав, що гроші забере завтра, ч а й пішов. Але я знов
чекав на нього цілий місяць і подумав: «Цей юнак — сама
щедрість».
Нарешті з ’явився він, убраний в розкішні шати й гарний, наче
місяць уповні, як сказав поет:
І сонце, і місяць в одном у су зір ’ї злились,
В небесній красі св оїй , в щ асті вони ізійшлись;
З а їхню чарівність їх лю блять всі лю ди на св іті,—
0 бл а го , як голос веселий нас кличе у вись!
К расою тонкою в р аж а його врода небесн а,
1 скромність велика, шо серцеві к аж е молись1
() слава А л лаху, який сотворив оц е д и в о 1
Щ о хоче - те й створить* Він
всю ди, Він — зав ш е, Він — скрізь!

Я поцілував йому руку й спитав:
— Саїде! Чи не візьмеш ти свої гроші?
— Не поспішай,— відповів юнак,— я витрачу ті, що маю,
а тоді заберу в тебе борг.
Та й пішов. А я подумав: «Клянусь Аллахом, коли він прийде
знову, я обов’язково запрошу його в гості, адже я скористався
його диргемами і нажив великі гроші!»
Він приїхав наприкінці року, зодягнений ще розкішніше, ніж
раніше. Я став благати його зайти до мене і погостювати, на що
він відказав:
— З умовою, що ти витрачатимешся на мене за рахунок моїх
грошей, які є в тебе.
Я сказав: «Гаразд!», посадовив його, приготував, яку нале­
жить їжу, напої та інше, поставив усе перед ним і сказав йому:
— Ім’ям Аллаха!
Молодик підійшов до столика, сягнув лівою рукою до страви
і почав їсти зі мною. Це здивувало мене. Коли ми закінчили, він
вимив руку, а я дав йому чим її витерти. Ми почали бесідувати,
і я запитав:
— Господарю мій, полегш мою турботу: чому ти їв лівою
рукою? Можливо, твоя права рука болить?
У відповідь хлопець продекламував ці вірші:
О д р у ж е, не питай, щ о на душ і у мене,
В ід мук м оїх гірких п остала ця н едуга,
З к оханою мені розстатись не хотілось,
Та я ч ерез л ю бов велику втратив друга

432

Потім він витягнув руку з рукава, і раптом я бачу — вона
обрубана: кисть без пальців.
— Отож не думай, що я їв у тебе лівою рукою через чванли­
вість,— сказав молодик.— Дивовижна пригода спричинила моє
каліцтво.
— А що ж то за пригода? — спитав я.
— Так от послухай. Родом я з Багдада,— почав свою роз­
повідь хлопець.— Мій батько належав до знатних людей міста.
Коли я підріс, то чував розповіді мандрівників, прочан та купців
про єгипетські землі, і це запало мені в пам’ять. Після смерті
батька я взяв побільше грошей і товарів — багдадських та
мосульських тканин,— дещо з особистих речей, спакувався
і виїхав з Багдада. Аллах судив мені благополуччя, і я прибув до
вашого міста.— Ві^ заплакав і продекламував ці вірші:
Сліпий, б ув ає, ями уникає,
У котру часто зрячий потрапляє
Глупак, мов мудрий, промовчить порою,
А мудрий бовкне й в озд асть головою .
Знай: правовірний повсякчас працю є,
А нечестивий тільки-но марнує.
То що ж удіяти тут чоловіку?
Коритись доленц і гіркій д ов ік у1

Я склав свої тюки у хані Масрура, дав служникові грошей,
щоб він купив чогось поїсти, і приліг відпочити. А після сну
прогулявся по вулиці Бейн аль-Карсейн та й знову спати поклався.
Прокинувшись вранці, я розпакував тюк з матерією, вирішивши^
пройтися по базарах і подивитися, як тут іде торгівля.
Відібрав деякі тканини, і слуга приніс їх мені на ринок
Джірджіса. Там мене зустріли посередники — вони вже знали про
моє прибуття — взяли в мене тканини і, оголосивши про них на
торговиці, почали продавати їх. Але з виторгу мені не повернулась
навіть вартість краму. Староста посередників сказав мені:
— Саїде, я навчу тебе, як вести торгівлю, щоб мати зиск.
Зроби так, як роблять тут інші: віддай свій товар у борг на де­
кілька місяців під розписку при писарі, свідку та міняйлі. Плату
одержуватимеш кожного понеділка й четверга, і заведуться тоді
в тебе гроші. На кожен диргем матимеш два і, крім того, подивиш­
ся Каїр та Ніл.
— Слушна порада,— сказав я.
Узявши з собою посередників, пішов я з ними до хану. Вони
забрали тканини на базар, я віддав їх гендлярам, у набір, запи­
савши за ними борг, потім віддав папірець міняйлові, узявши
з нього розписку, і повернувся до хану.
Чимало днів я провів, снідаючи щоденно з келихом вина,
ласуючи бараниною та солодощами, доки настав той місяць,
коли мені належало одержувати гроші. Кожного понеділка й чет­
верга я відправлявся на базар, сідав біля купцевих крамниць,
а міняйло та писар приносили гроші від купців.
433

Усе йшло гаразд. Та одного дня, повертаючись із лазні, я з а ­
глянув до себе в хан, де поснідав з келихом вина; потім поспав,
прокинувся, з ’їв курку, напахтився й зайшов у крамницю одного
знайомого купця, якого звали Бадр ад-Дін аль-Бустані.
І коли ми сиділи з ним, балакаючи про те та се, до крамниці
раптом зайшла якась жінка й сіла поруч зі мною. Вона була
струнка, від неї віяло тонкими пахощами, й заполонила мене
своєю вродою: підняла чадру, і я побачив її чорні очі. Вона при­
віталася з Бадром ад-Діном, і він розмовляв з нею стоячи. Коли
я почув її мову, в моє серце увійшло кохання.
— Чи маєш ти матерію із золотим пітканням? — запитала
вона Бадра ад-Діна.
Він дістав їй відріз.
— Можна взяти в набір, я пришлю тобі гроші? — запитала
жінка, але купець заперечив:
— Не можна, саїдо,— ось власник краму, і я зобов’язаний
виплатити йому в строк.
— Ой леле! — вигукнула жінка.— Таж я завжди беру в тебе
у борг і плачу тобі щедріше, ніж ти сам того бажаєш. Та й гроші ж
завжди переказую тобі вчасно.
— Це так, саїдо,— відповідає купець,— але я змушений роз­
платитися з купцем сьогодні ж.
Тоді жінка схопила відріз і жбурнула його в обличчя Бадру
ад-Дінові.
— Ваша порода нікому не знає ціни! — вигукнула вона
й пішла.
А я відчув, що разом з нею вийшла й моя душа. Схопився й гук­
нув їй навздогін:
— О саїдо, змилуйся наді мною, поверни назад свою благо­
родну ходу!
Вона повернулася.
— Це я заради тебе,— мовила вона, усміхнувшись, і сіла
навпроти мене біля крамниці.
— Скільки коштує ця штука матерії? — запитав я Бадра
ад-Діна.
— Тисяча сто диргемів,— відповів той.
— Матимеш іще сто. диргемів прибутку з цієї суми,— сказав
я і, написавши купцеві розписку, взяв у нього відріз і подав його
жінці.
— Бери,— сказав я їй,— гроші можеш принести в наступний
базарний день, а якщо бажаєш — це тобі подарунок від мене.
— Нехай же ощасливить тебе Аллах,— надішле тобі мої
гроші і зробить тебе моїм чоловіком! — вигукнула жінка.
До Аллаха дійшло її прохання.
— О саїдо! — вигукнув я.— Вважай цей сувій твоїм, я дам
тобі ще такий самий, якщо дозволиш мені подивитись на твоє
обличчя.
Вона зняла чадру, і, коли я глянув на її лице, мене пойняла
велика туга, моє серце полинуло до неї в коханні, і я перестав
434

володіти своїм розумом. Потім вона опустила запинало і взяла
покупку.
— О саїде, не змушуй мене тужити! — сказала вона й пішла.
Я довго сидів на ринку, нічого не роблячи: мене заполонило
кохання, воно переповнило мене до краю, t я запитав купця про
неї, коли зібрався був іти до хану.
— В неї грошей до біса,- - сказав він мені,— вона дочка одно­
го еміра, її батько помер, залишивши їй велику спадщину.
Коли я прийшов до себе і мені подали вечерю, я навіть не
доторкнувся до неї і ліг спати. Але сон не йшов до мене, і я не
спав до ранку — все думав про неї.
Вставши, я одягнув нову одіж,— не ту, що була на мені
раніше, випив келих вина, поснідав і пішов до крамниці Бадра
ад-Діна. Привітався і сів біля нього. Коли це знову з’явилась та
сама молода жінка разом з невільницею, вбрана ще розкішніше,
ніж учора. Вона привіталася зі мною, а не з господарем крамниці.
— Пошли зі мною кого-небудь,— мовила вона лагідно,— щоб
узяти тисячу сто диргемів - плату за тканину.
— Навіщо? - запитав я її.
— Бо ти щиро подобаєшся мені, — відповіла вона і дала мені
гроші. Я сидів і розмовляв з нею, а потім зробив їй знак. Вона
зрозуміла, що я спокушаю її, нараз підвелась і пішла. Але моє
серце прив’язалось до неї, і я вийшов з крамниці. Раптом до
мене підійшла невільниця і промовила:
— Саїде, поговори з моєю господинею.
— Мене ж тут ніхто не знає, — відповів я здивовано.
— О саїде, як же ти швидко її забув! — вигукнула дівчина.—
Моя господиня — та, з ким ти щойно розмовляв у крамниці.
Коли я підійшов з невільницею до міняйлів, там була її госпо­
диня. Вона пригорнула мене до себе і мовила:
— Мій любий, ти запав мені в душу, а кохання заволоділо
моїм серцем. З тієї хвилини, як я побачила тебе, не маю ні сну,
ні апетиту.
— Мені ж ти запала в душу ще більше, та не будемо бід­
катися,— сказав я.
— То прийти мені до тебе, мій любий? — запитала вона.
— Я нетутешній,— відповів я.— Не маю куди запросити тебе,
хіба що до хану. Якщо зласкавишся наді мною, я прийду до тебе.
— Гаразд,— сказала вона,— але сьогодні, напередодні п’я т ­
ниці. не можна,— хіба що завтра, після молитви. Тож помолися,
сідай на осла і їдь до вулиці аль-Габбанія, спитаєш, де будинок
шейха Бараката, відомого під іменем Абу Ш ам а,— там я й меш­
каю. Та не барися, бо я чекатиму на тебе.
Потім ми розсталися, і я пішов до хану, в якому зупинився,
і провів там безсонну ніч, таку довгу, що а ж не повірив, коли
нарешті зайнялася зоря. Я встав, переодягся, напахтився, захопив
із собою хустинку з п’ятдесятьма динарами, пройшов до брами
Зувейле, де знайшов чоловіка з ослом, і сказав йому, щоб він
відвіз мене до аль-Габбанії.
435

І незабаром я був уже поблизу вулиці аль-Мункарі і сказав
погоничеві осла:
— Розпитайся, де тут дім старшини.
Він пішов і, повернувшись невдовзі, сказав:
— Злазь!
— Іди попереду мене,— сказав я,— поки не приведеш ме­
не до цього будинку. Вранці ж прийдеш сюди і відвезеш мене
назад.
— Ім’ям Аллаха! — відповів власник осла.
Я дав йому чверть динара золотом й відпустив його. Коли
я постукав у двері, до мене вийшли дві молоденькі, зореподібні
дівчини і сказали:
— Заходь, наша господиня чекає на тебе. Вона не спала цілу
ніч, бо ти заполонив її душу.
Я зайшов у будинок з сімома дверима, а навколо йшли вікна,
що дивилися в сад з різнокольоровими плодами, повноводими
каналами й співучими птахами. Водночас можна було бачити
у вікні своє обличчя. На позолоченій стелі рясніли виведені сма­
рагдом написи. Це були прекрасні вислови, які осявали душу тим,
хто їх читав.
Увійшовши, я сів і не встиг отямитись, як підійшла моя
кохана, на голові в неї була корона, оздоблена перлами й іншими
коштовностями. Побачивши мене, вона усміхнулася, пригорнула
мене і притисла до своїх перс. Притулила свій рот до мого, стала
смоктати мій язик,— я робив так само.
— Це правда чи, може, сниться мені, що ти прийшов до
мене? — мовила вона.
— Я твій раб,— відповів я.
— Вітаємо й ласкаво просимо! — вигукнула вона.— Клянусь
Аллахом, із того дня, як я побачила тебе, і сон мене не бере, і їж а
стала мені не смачною!
— Так само й мені,— відповів я.
Сиділи ми, розмовляючи, і я ніяковів. Довгенько ми отак про­
були удвох. Потім принесли миску для вмивання і дзбанок. Я по­
мив руки, і ми напахтилися трояндовою водою з мускусом та й д а ­
лі бесідували. І вона продекламувала ось такі два бейти:
Якби ж то знали ми, щ о ви йдете д о нас,
І очі, і сер ц я св ої прослали б вам враз,
Д о ніг поклали б вам лілейні наші лиця
І крізь наші вії провели би вас

Вона жалілась на те, що їй випало на долю, а я — на те, Ідо
випало мені. Кохання до неї цілком заволоділо мною, і й геть
збайдужів до грошей.
Потім ми почали гратися, обніматися й цілуватись, доки не
надійшла ніч. Служниці понаносили наїдків і вина — ну, справж­
ній тобі бенкет. Ми пили до півночі, а потім лягли спати.
Я насолоджувався нею до ранку — ніколи в житті не було
в мене такої чарівної ночі. Вставши вранці, я кинув їй під постіль
436

хустку з динарами і став прощатися з нею. А вона заплакала
й сказала:
— Господарю мій, коли я знову побачу твоє прекрасне
обличчя?
— Я буду в тебе ввечері, — відповів я.
Вийшовши, я розшукав того чоловіка, який привіз мене вчора
сюди, а зараз чекав на мене біля брами, і направився з ним до
свого хану, а коли приїхали, дав йому півдинара й сказав:
— Приходь знову, коли заходитиме сонце.
— Гаразд,— відповів він.
Я поснідав у себе й пішов забирати гроші за тканини. Повер­
нувшись, приготував для своєї коханої смажене ягня, купив
ласощів. Потім покликав носія, пояснив, куди все це віднести,
заплатив йому й повернувся до своїх справ, якими займався до
кінця дня.
Затим прийшов чоловік з ослом. Я взяв п’ятдесят динарів,
загорнув їх у хустинку й поїхав. Коли зайшов до неї, то побачив,
що там повитирали мармур і начистили мідь, наповнили оливою
лампади, запалили свічки, розклали наїдки і процідили вино. Моя
кохана обійняла мене за шию й вигукнула:
— Ти змусив мене тужити!
Потім принесли столик, і* ми почастувалися досхочу. Тоді
невільниці прибрали столик і принесли вино. Ми пили й цілува­
лися безупинно до півночі, а затим проспали до ранку.
Прокинувшись, я дав їй, як і минулого разу, п’ятдесят дина­
рів і пішов. Розшукав чоловіка з ослом і поїхав до хану. Поспав
трохи й заходився готувати вечерю: горіхи та мигдаль з поперче­
ним рисом, підсмажив єгипетської картоплі, накупив фруктів,
ласощів і відіслав усе це їй. Потім, захопивши з собою п’ятдесят
динарів, за в ’язаних у хустинку, поїхав на тому самому ослі до
своєї коханої. Ми з нею поїли, попили і проспали до ранку. Про­
кинувшись, я кинув їй хустинку з грошима й повернувсь до хану.
Так тривало деякий час, і настав той день, коли, провівши зі своєю
дівчиною ніч, я прокинувся, не маючи за душею ані динара, ані
диргема. «Все це — діяння шайтана»,— подумав я і прийшов
мені на пам’ять вірш:
Б лідне сяй во ю нака тоді, як він зб ід н іє,
Н іби п р и захід н е сонечко ж о в т іє,—
Як десь дінеться — його немовби й не було,
А як вернеться — і лю ди вже не тії.
К лянусь А л лахом , навіть родичам ст а є чужий
Той сір ом аха, щ о зненацька зу б о ж іє

1 пішов, куди очі світять, аж поки не опинився на вулиці Бейн
аль-Касрейн, наблизився до самих воріт Зувейле і побачив тут
людський натовп. У воротях зчинився страшенний тиск. І суди­
лося мені зіткнутися тут із вояком — я мимоволі притис його,
і моя рука опинилася в його кишені, намацала в ній гаманець
і сама по собі витягла його з кишені. Вояк відчув, що його кишеня
437

спорожніла, сягнув туди рукою і нічого там не знайшов. Тоді він
повернувсь до мене і вдарив мене палицею по голові. Я впав на
землю. Люди оточили нас, схопили за вуздечку солдатового
коня:
— Притиснули тут тебе, і ти вдарив юнака? — запитали
його.
— Це ж розбійник, злодій! — закричав солдат.
Тут я отямився й почув, що люди говорять:
— Це хороший хлопець, нічого він не вкрав!
Дехто вірив цьому, дехто — ні, виникла суперечка. Люди
потягли мене й хотіли визволити з рук солдата. Але так судилося,
що саме в цей час у ворота раптом заїхав валі із стражниками.
Вони побачили гурт людей навколо мене й вояка.
— Що тут стряслося? — запитав валі.
— Клянусь Аллахом, повелителю,— сказав вояк,— це —
злодій! У мене в кишені лежав блакитний гаманець з двадцятьма
динарами, і він витяг його, коли я опинився в натовпі.
— Чи був з тобою хто-небудь? — спитав валі в вояка.
— Ні,— відповів вояк.
Тоді валі гукнув начальникові стражників:
— Затримай і перевір його!
Начальник схопив мене, і я позбувся заступництва Аллаха.
— Зніми з нього все! — звелів валі начальникові.
Коли мене роздягли, знайшли в моїй одежі гаманець. Валі
відкрив його й перерахував гроші — там виявилося двадцять
динарів, як і сказав вояк. Валі розгнівався й наказав стражни­
кам, щоб вони підвели мене до нього. Коли мене поставили перед
ним, він запитав:
— Скажи правду, парубче, ти вкрав цей гаманець?
Я похнюпив голову й подумав: «Як я можу сказати, що не крав
гаманця, коли його витягли з мого шмаття? Якщо ж скажу, що
вкрав, так тоді непереливки будуть». Отож я підвів голову й ска­
зав:
— Так, я взяв його.
Валі здивувався, почувши це, і покликав свідків. Ті з ’явилися
й засвідчили моє зізнання — все це відбувалось біля воріт Зувейле. Валі наказав катові відрубати мені руку, і той виконав
наказ. Воякове серце пом’якшало; і він заступився, щоб мене не
вбили. Валі залишив мене й поїхав. Довкола зібралися люди, дали
мені випити келих вина,— вояк же віддав мені гаманець.
— Ти гарний юнак, не годиться буть тобі злодієм,— сказав
він.
І я мовив до нього віршем:
К лянуся А ллахом , не зл одій ж е я, о мій бр ате,
М ені повелів Бог лю диною бути — не татем.
Т урботи, н уж д а, хвилю вання замучили сер ц е,
І долі мінливість не м ож е мене не враж ати!
Н е ти мене в р а з и в - - стрілою Господь в мене
А він ж е все зд у ж а є — навіть корони збивати!

438

кинув —

Вояк пішов, а я, загорнувши обрубок руки в ганчірку, поклав
її за пазуху й пошкандибав до моєї коханки. Прийшов я до неї
геть знесилений і впав на постіль.
— Що з тобою? — спитала вона, побачивши мене.— Ти геть
змінився на виду!
— В мене болить голова, я нездужаю,— відповів я.
Тоді вона розгнівалася й засмутилася.
— Не спалюй мого серця, володарю мій! — мовила у розпа­
чі.— Сядь, підніми голову й розкажи, що сталося з тобою сьогод­
ні? Я бачу з твого обличчя, що скоїлось якесь лихо.
— Звільни мене від цього,— сказав я.
Вона заплакала.
— Ти збайдужів до мене! Я бачу, що ти не такий, як з а в ж ­
ди! — скаржилась вона й говорила до мене далі, але я не відпо­
відав їй.
Настала ніч, і вона принесла мені їжу, але я відмовився від
неї, аби не побачила, що я їм лівою рукою.
— Я не хочу зараз їсти,— сказав я.
— То що ж трапилось з тобою сьогодні, чому ти занепокоєний
і розбиті твої серце й душа? — запитала вона.
— Гаразд, зараз я розповім тобі, але зачекай,— відповів я.
Вона піднесла мені вина й сказала:
— Тримай, вино розжене твої клопоти, треба випити.
— Якщо це так необхідно, то дай я вип’ю з твоїх рук,— ска­
зав я.
Вона піднесла келих до моїх уст, і я випив його. Коли наповни­
ла його знову й подала мені, я узяв йоґо лівою рукою. В мене
виступили сльози, і я проказав ці вірші:
Коли А ллах скарати хоче чоловіка,
Щ о ані розум ом , ні зором не каліка,
Глухим, сліпим, німим його він зробить
І розум відбер е, мов висмикне патику,
Коли ж покару ту А ллах закінчить,
П оверне ум, навчить щ об недоріку.

Побачивши в мене на очах сльози, вона скрикнула й запи­
тала:
— Чого ти плачеш? Ти спопелив мені серце! І чому ти взяв
келих лівою рукою?
— В мене на руці чиряк, — відповів я їй.
— Дай руку,— сказала вона,— я тобі його ьидявлю.
— Зараз іще не час,— відповів я.
Потім я випив, і вона доти поїла мене, доки я не захмелів і не
заснув на місці. Тоді вона й побачила мою руку без кисті. Обшу­
кавши мене, знайшла гаманець із золотом, і охопили її із співчут­
тя до мене невимовні туга й страждання.
Коли я прокинувся зі сну, то побачив, іцо вона приготувала
для мене юшку з чотирьох курок. А потім'піднесла келих вина.
Я поїв, випив і, за своїм звичаєм, залишивши гаманець з грішми,
хотів було вийти, але вона зупинила мене:
439

— Куди ти йдеш?
— В одне місце, де я міг би звільнити серце від смутку,—
відповів я.
— Не йди, сідай! — сказала вона і, коли я сів, скрушно про­
мовила:
— Значить, через своє кохання до мене ти витратив усі гроші
й позбувся руки? Так от я скажу тобі — і свідок тому Аллах! —
що не розлучуся з тобою. Ти переконаєшся, що мої слова правди­
ві, і, якщо Аллах зглянеться наді мною, ми з тобою одружимося.
Вона послала по свідків і, коли ті з ’явилися, сказала їм:
— Напишіть мою шлюбну угоду із цим чоловіком і засвідчіть,
що я одержала посаг. Засвідчіть також,— сказала вона, коли
було укладено шлюбну угоду,— що всі мої гроші, які є в цій
скрині, та всі мої раби й невільниці належать цьому чоловікові.
Вони засвідчили й це, віддали мені дарчий лист і пішли, одер­
жавши належну плату. Після цього вона взяла мене за руку,
підвела до комори, відімкнула велику скриню й сказала:
— Подивися, що там у скрині.
І я побачив, що скриня повна хусток, а дівчина сказала:
— Це — те, що я взяла в тебе. Щоразу, коли ти давав мені
хустинку з п’ятдесятьма динарами, я кидала її в цю скриню. Ці
гроші твої — повернув їх тобі Аллах — і ти сьогодні могутній!
Саме через мене доля була така несправедлива з тобою, що ти
навіть позбувся руки. Я не можу тобі відшкодувати цього. Навіть
якщо б усе пожертвувала, то й того б не вистачило б і не було
б послугою, гідною тебе.— І додала:— Отримуй свої гроші.
Я отримав їх, потім я переніс її скриню до своєї і поклав її
гроші до своїх — тих, які я давав їй. Серце моє зраділо, гризоти
мої розвіялись.
— Клянусь Аллахом,— сказала вона потім,— якби я віддала
з кохання до тебе не тільки все моє багатство, а й душу свою, то
й цим не змогла б належно віддячити тобі.
І тоді я провів з нею ніч. Але не минуло й місяця, як вона зане­
дужала, хвороба її посилилась і, проживши ще лише п’ятдесят
днів, вона опинилася серед мешканців того світу. Я обрядив її
й поховав. Вийшовши зі склепу, я побачив, що їй належать великі
багатства, володіння й маєтки, і серед усього цього — склади
кунжута, частину якого я продав тобі. Весь цей час я був зайня­
тий, продаючи решту запасів,— досі ще не одержав усіх грошей.
Прошу тебе, не заперечуй проти того, що скажу тобі, тому що
я поїв твоєї їжі: дарую тобі те, що ти заборгував мені — гроші
за кунжут. Тепер ти вже знаєш причину того, чому я їв лівою
рукою.
— Ти був милостивий і щедрий до мене,— сказав я йому.
— Чи не погодився б ти супроводжувати мене в моїй подо­
рожі на батьківщину? — запитав він.
— Гаразд,— сказав я й домовився з ним про виїзд на початку
місяця. Потім я продав усе, що мав, накупив краму й вирушив
разом з цим парубком на його батьківщину, тобто до вашої
440

країни. Він спродався тут, накупив інших товарів і помандрував
до єгипетських земель. А на мою долю випало сидіти тут, доки зі
мною не трапилось те, що трапилось, від перебування на чужині.
Оце, володарю нашого часу, і є ще дивовижніше від того, що
сталося з горбанем.
— Вас усіх треба повісити,— сказав цар.
Тоді до царя Китаю підійшов наглядач і мовив:
— Якщо дозволиш мені, я розкажу тобі бувальщину, що
трапилась зі мною до того, як я знайшов цього горбаня. Якщо
вона буде дивовижніша за ту, яку ти щойно почув, то чи подаруєш
ти нам наші душі?
— Давай, що там у тебе? — мовив цар.
І наглядач почав розповідати.

Р О ЗП О В ІД Ь НАГЛЯДАЧА
— Був я минулого року на одному зібранні, де влаштували
читання Корану, зібралися декламатори, а потім накрили на стіл.
Серед того, що подали, був мигдаль. Але один із присутніх, зовсім
іще молодий чоловік, не став їсти його і навіть відійшов від столу.
І хоч як ми вмовляли його, одначе він заприсягнув, що не доторк­
неться до мигдалю. Але ми й далі наполягали, і він вигукнув:
— Не змушуйте мене, досить того, що я вже мав через той
мигдаль! — І він продекламував такий бейт:
Якщ о лю бий тобі б а р а б а н — то на ньому й грими,
А як приємна тобі сурм а — нею брови чорни

— Заклинаємо тебе Аллахом, скажи, чому ти відмовляєшся
їсти мигдаль? — запитали його.
— Я їм його тільки після того, як сорок разів вимию руки
поташем, сорок разів содою і сорок разів милом,— усього сто
двадцять разів.
Тоді розпорядник бенкету звелів слугам принести води, пота­
шу, соди й мила. Молодик вимив руки так, як казав, і тільки після
цього сів до столу й неохоче, ніби з острахом та огидою, взяв
мигдаль і через силу почав їсти. Рука в нього тремтіла, і ми поба­
чили, що на ній не вистачає великого пальця, цей чоловік їв
чотирма пальцями.
— Що трапилось з твоїм великим пальцем? — запитали його.
— Браття,— відповів він, — позбувся я не тільки цього паль­
ця, а й пальця на другій руці і на обох ногах також. Ось поди­
віться лишень.
Він показав нам обрубок великого пальця на своїй лівій
р у ц і— він був такий же, як і на правій. Його ноги теж були без
великих пальців. Побачивши таке, ми здивувалися ще більше.
— Як же скоїлося з тобою це лихо? — спитали ми його. —
І назіщо ти мив руки сто двадцять разів?
4411

— Так от слухайте,— сказав він.— Мій батько був один
з найбагатших купців у Багдаді за днів халіфа Гаруна ар-Рашіда.
Він дуже любив пити вино і слухати лютню. Тим-то по своїй смер­
ті він не залишив мені нічого. Я поховав його, як належиться,
з читанням Корану, тужив по ньому дні і ночі. А потім відкрив
його крамницю й побачив, що вона майже порожня, виявилися
по ньому лише великі борги. Я вмовив тих, кому він заборгував,
потерпіти, пом’якшив їхні серця і почав торгувати. Від п’ятниці
до п’ятниці я віддавав борги і через деякий час сплатив їх усі,
та ще й собі розстарався грошей.
Одного разу побачив я молоду жінку — красивішої за неї не
бачили мої очі. їхала вона на мулі, вся в коштовних оздобах,
попереду неї — раб і позаду — раб. Вона зупинила мула біля
входу на базар, привіталася, за нею увійшов слуга й сказав:
— Заходь, пане, але щоб ніхто тут не пізнав тебе, бо розпа­
лиш вогонь гніву проти нас.
Слуга закривав її, доки вона роздивлялася купецькі крамни­
ці. Моя крамниця, видно, найбільше сподобалась їй, бо вона
зайшла до мене, а за нею — слуга. Привітала мене — я не чув
нічого прекраснішого за її мову й солодшого за її голос. Потім
вона відкрила своє обличчя, і я подивився на неї з виразом, який
ніс у собі тисячу зітхань. Кохання до неї заполонило моє серце.
Я знову й знову позирав на її обличчя і продекламував ці два
бейти:
С к аж и красуні тій в ш овковому серпанку:
« Т а ж спокій тільки см ерть твоєм у дасть коханку,
П ростягнута рука його перед тобою ,
Т о ж зм ил уйся, дар уй хоч погляд наостанку»

Вона відповіла мені такими бейтами:
Я кщ о з а б у д у вас, то сер ц е погублю ,
Бо в ж е нікого більш не вподоблю ,
Хоча красу побачу я небесн у,
Л и ш усь б ай д у ж и й , бо лиш вас лю блю .
Пекучим болем стал о це кохання,
І сер ц е зм уч ене конає від ж ал ю ,
Н апоєм пристрасті ж а га мене впоїла,
О тож до зв ол ь т е — й вам так ого я наллю.
Спитав він: «Щ о ви просите в А л лаха?»
С к азал а: «Л аск и й вас, ясних, мов з кришталю».

Потім вона спитала:
— Чи маєш ти, парубче, гарні тканини?
— Саїдо, твій раб бідний,— відповів я,— але зачекай,
поки купці повідчиняють крамниці, і я принесу тобі те, що ти
бажаєш.
Потому я розмовляв з нею, поринувши в море любові і блука­
ючи шляхами кохання, доки не відчинились крамниці. Тоді
я пішов і дістав для неї все, що заж адала вона, коштувало це
п’ять тисяч диргемів. Жінка віддала товари прислужникові — він
узяв їх, і вони вийшли з базару. їй підвели мула, і вона поїхала,
442

не сказавши мені, звідки вона, а я посоромився взнати у неї
про це.
Я прийшов додому, сп’янілий від кохання до тієї жінки. Мені
подали вечерю, я з ’їв чогось шматочок, та переді мною постала
вона — красива й чарівна, і в мене пропав апетит. Я хотів було
заснути, але й сон не йшов на очі мені. В такому стані я провів
тиждень. Купці вимагали в мене гроші, але я умовив їх почекати
ще. Через тиждень вона раптом приїхала верхи на мулі разом зі
слугою та двома рабами.
Коли я побачив її, розум покинув мене і я забув про все на
світі. Вона почала розмовляти зі мною своєю прекрасною мовою,
а потім сказала:
— Принеси терези і зваж свої гроші.
Вона повернула мені вартість товару, який взяла, ще й з над­
лишком. Далі вона розговорилась зі мною, і я мало не вмер від
радості й щастя.
— В тебе є дружина? — запитала вона.
— Ні, я не знаю жодної жінки,— відповів я й заплакав.
— Чому ж ти плачеш? — запитала вона.
— Так, згадав дещо,— сказав я.
Потім я взяв кілька динарів і дав їх слузі, попросивши його
бути посередником між мною та його господинею. Він же роз­
сміявся й сказав:
— Вона закохана в тебе більше, ніж ти в неї,— тканини їй
не потрібні, вона придбала їх лише через кохання до тебе. Р о з­
мовляй з нею про що хочеш — вона не буде перечити тобі в тому,
що ти скажеш.
Але дівчина побачила, як я давав слузі гроші. Отож я повер­
нувся, сів і сказав їй:
— Повір твоєму рабові й дозволь йому відкрити перед тобою
душу.
І я розповів їй, що в мене на серці. Це здивувало її.
— Цей слуга прийде до тебе з моїм листом,— мовила вона.—
Зроби так, як він скаже.
Коли вона пішла, я віддав купцям їхні гроші. Вони мали зиск,
на мою ж долю випав смуток, і я не спав цілу ніч.
Минуло чимало днів відтоді, і нарешті прийшов слуга тієї
дівчини. Я прийняв його з пошануванням і спитав про неї.
— Вона хвора,— відповів він.
— Скажи, що з нею? — попросив я.
— Цю дівчину виховувала добродійка Зубейда — дружина
халіфа Гаруна ар-Раш іда,— почав розповідати слуга.— Вона
одна з невільниць дружини халіфа. Має від своєї господині
дозвіл вільно виходити з дому, заслужила довір’я своїх воло­
дарів і стала їхньою управителькою. Вона розповіла господині
про тебе і що хотіла б одружитися з тобою, але та сказала:
«Спершу я повинна побачити його. Я віддам тебе за нього
заміж, якщо він виявиться достойним того». Тож ми маємо від­
провадити тебе до палацу. Як ти потрапиш туди непомітно, то
443

доб’єшся шлюбу з нею, а як попадешся - ~ тобі зітнуть голову.
Що ти на це скажеш?
— Гаразд, я згоден,— відповів я.
— Піди увечері до мечеті, яку побудувала господиня Зубейда
на річці Тігр, помолись і заночуй там,— сказав мені слуга.
— З коханням і задоволенням,— відповів я.
Увечері я пішов до мечеті, помолився і провів там ніч. Уран­
ці на зорі побачив людей, які прибули сюди на човнах із скри­
нями. Вони занесли їх до мечеті й пішли, а один з них —
той, що був посередником між мною та моєю коханою,— затри­
мався. Незабаром прийшла до нас вона сама. Я обійняв її,
а вона поцілувала мене й заплакала. Трохи поговорила зі мною
і сказала, щоб я заліз у скриню, і, коли я забрався туди,
замкнула її.
Після цього слуги наносили сюди багато різних товарів —
здебільшого це були тканини та всілякі коштовності — й запаку­
вали все те у скрині. Потім управителька — моя дівчина — звелі­
ла заносити їх у човни; ключі вона залишила в себе. Так разом
з іншими опинилася в човні й скриня, в якій сидів я.
І ми попливли. Я злякався: що ж тепер буде зі мною?! Я пошко­
дував, що зваживсь на це. «Клянусь Аллахом — пропав!»—
подумав я і заплакав. Почав благати всевишнього Аллаха захис­
тити й визволити мене.
А човни зі скринями все пливли та пливли, доки не прибули
до брами халіфового замку. Потім почали виносити з човнів
скрині, в тім числі й мою — повз наглядачів, що стояли біля
палацу. Дійшли до того, котрий, мабуть, був старший. Він спав,
але прокинувся й закричав на управительку:
— Не говори багато й не переч мені! Всі скрині треба від­
крити!
Він підвівся й почав зі скрині, в якій сидів я. Коли мене піднес­
ли до нього, серце моє стислось і розум мій відлетів геть. А невіль­
ниця сказала наглядачеві:
— Начальнику, ти погубиш мене і гендлярів — власників
цих товарів — ти зіпсуєш речі господині Зубейди, бо в цій скрині
різнобарвний одяг та глечики з водою джерела Земзем. Боюсь,
що вони перекинуться, і вода попсує одежу, вона злиняє.
— Бери скриню і йди,— сказав прислужник.
Носії хутко понесли мене далі, а за мною — решту скринь.
Але тут до моїх вух донісся чийсь владний голос, і я почув, як
невільниця заволала: «Біда, халіфе, халіфе!»
А я сиджу ні живий ні мертвий, а далі халіф запитав невіль­
ницю.
— Що в тебе у цих скринях?
— О еміре правовірних,— відповіла вона,— в них одяг
і тканини, а також речі моєї господині Зубейди. Вона не хотіла б,
щоб хтось споглядав її пожитки.
Але халіф сказав:
— Відкривай, я мушу побачити все, що є в цих скринях.
444

«Ну, це вже кінець, смерть!»— думаю собі. Прислужники тим
часом підносили до халіфа скрині одну за одною, а він оглядав
тканини й речі. І нарешті залишилася тільки т а скриня, в якій
сидів я. Піднесли мене в ній і поставили перед халіфом. Я зрозу­
мів, що вже пропав, і попрощався зі своїм життям. Я не сумні­
вався в тому, що мені відрубають голову, коли почув, як халіф
промовив:
— Відчиніть, я подивлюся, що в цій скрині!
Слуги почали вже було відмикати її, коли управителька ска­
зала:
— О еміре правовірних! Цю відчинимо при ясновельможній
саїді Зубейді, бо саме в ній міститься її таємниця і найсокровенніші її скарби.
І халіф наказав заносити скрині. Першою взяли скриню зі
мною,— а я ніяк не можу повірити в порятунок. Коли вже був
у світлиці, туди швидко зайшла моя подруга і, відімкнувши скри­
ню, сказала мені:
— Мерщій виходь і підіймайся цими східцями, що перед
тобою.
Я хутенько виліз зі скрині і побрався нагору. Тільки-но під­
нявсь туди, як принесли решту скринь. За ними ввійшов халіф
і сів на ту скриню, з якої я щойно вихопився. Потім відкрив її,
полюбувався усім, що було там, і пішов.
А я аж упрів зі страху. До мене піднялась моя дівчина
і сказала:
— Твоя біда вже позаду. Розпростай тепер свої груди й по­
сидь, доки прийде сюди саїда Зубейда. Коли вона побачить тебе,
то, може, я й дістанусь тобі.
Вона спустилась, а я сидів у невеликій залі. Незабаром сюди
ввійшло десятеро невільниць, подібних зорям, і стали рядочком.
Потім з ’явилося ще двадцятеро невільниць — пишногрудих
дів — і серед них — цариця Зубейда. Вона ледве ступала —
стільки було на ній вбрання та оздоб. Подали їй стілець. Сівши на
нього, вона гукнула невільникам, і ті принесли й поставили мене
перед нею. Я поцілував перед нею землю, і вона почала розмовля­
ти зі мною — розпитувати про моє становище та походження.
Я відповів їй на все. І вона була задоволена бесідою.
— Клянусь Аллахом, ти не посоромив наше виховання цієї
дівчини,— радісно мовила вона.— Знай — ця дівчина для нас, як
плоть і кров наша, її — подарунок Аллаха — доручаємо тобі.
І цариця Зубейда погодилась на мій шлюб з дівчиною; сказа­
ла, щоб я пожив у них десять днів. Я провів у палаці цей час,
не знаючи, хто ж моя наречена, бо лише служниця клопоталась
коло мене, приносила обід та вечерю. Володарка Зубейда пора­
дилася з еміром правовірних щодо мого одруження з їхньою
невільницею. Халіф дав дозвіл, наказавши виділити їй десять
тисяч динарів. Саїда Зубейда послала за каді т а свідками, і вони
склали угоду про мій шлюб з цією дівчиною. Після цього відбу­
лась пишна учта. Минуло ще десять днів, і наречену повели до
445

лазні перед шлюбною ніччю. Потім поставили столик з розкішни­
ми наїдками. Сівши до частування, я відразу ж наліг на мигдаль
і наївся його донесхочу. Потім витер руки, забувши вимити їх,
і сидів так доти, доки не стемніло і не запалили свічки.
Прийшли співачки з бубонами, нареченій весь час виявляли
пошану й обдаровували її золотом, доки вона не обійшла весь
палац. Після цього її привели до мене і зняли з неї одяг. За л и ­
шившись наодинці з нею в постелі, я обійняв її, не вірячи сам,
що заволодів нею. Але, відчувши запах мигдалю від моїх рук,
вона голосно закричала, і звідусіль збіглись до неї невільниці.
А я злякався і не можу второпати, що трапилось.
— Що з тобою, сестрице? — спитали її невільниці.
— Заберіть мене від цього божевільного! —■вигукнула
вона.— Я думала, що він розумний!
— Чим же я видався тобі божевільним? — спитав я.
— Божевільний! — вигукнула вона.— Чому ти не помив рук
після того, як їв мигдаль? Клянусь Аллахом, я не прийму тебе,
бо в тебе немає розуму і ти вчинив зло!
Потому вона схопила канчук, який лежав поруч з нею, і поча­
ла бити мене ним по спині, аж поки я не втратив свідомості.
— Заберіть його,— сказала вона невільницям,— відведіть
до правителя міста, і нехай він відріже йому руку, яку він не
вимив, поївши мигдалю!
— Тільки Аллах має спромогу і силу! — вигукнув я.— Ме­
ні мають відрізати руку тільки за те, що я їв мигдаль і не
вимив її!
— Сестрице наша, не карай його на перший раз за те, що він
учинив,— почали заступатися за мене невільниці.
Та де там, вона й слухати не хотіла.
— Клянусь Аллахом, я неодмінно відріжу йому якусь кінців­
ку! — вигукнула вона і вийшла.
Я побачив її тільки через десять днів. Вона підійшла до мене.
— У, чорнопикий, я навчу тебе, як їсти мигдаль і не мити
рук! — сердито сказала і гукнула невільниць.
Ті прийшли і зв’язали мені руки, а якась дівчина повідрізала
мені великі пальці на руках і ногах, як ви оце бачите, шановне
товариство.
Я знепритомнів. Мені присипали рани порошком, і кровотеча
припинилася. І отоді я заприсягнувся, що ніколи не їстиму миг­
даль, доки не вимию рук сорок разів содою, сорок разів поташем
і сорок разів милом! Коли побачив цей мигдаль, то згадав, як
я постраждав через нього. А раз ви мене примусили, то я й роз­
повів вам про це. Тепер я неодмінно мушу виконувати те,
в чому присягнув.
— А що було з тобою після того? — спитали ми.
— Коли я ото поклявся,— сказав молодик,— серце її заспо­
коїлося, і я переспав з нею. Так ми й прожили деякий час, а потім
вона сказала мені:
— Ніхто в палаці не знає, що тут поміж нами зайшло. Ніхто
446

сторонній, крім тебе, не ступав сюди, але й ти опинився тут тільки
завдяки старанням саїди Зубейди.
І вона дала мені п’ятдесят тисяч динарів, сказавши:
— Візьми ці гроші й купи просторий будинок.
Я пішов, купив будинок, вона перенесла туди всі свої пожит­
ки, а також коштовності, тканини й подарунки, які назбиралися
в неї.
Ми поїли й пішли. І після того трапилася зі мною ця пригода
з горбанем. Оце й усе, що я хотів розповісти.
— Це не дивовижніше, ніж пригода з горбанем,— навпаки,
пригода з горбанем чудніша за це. Тож усіх вас треба розіп’яти,—
промовив цар.
Тоді наперед виступив іудей, поцілував перед царем землю
і сказав:
— О владарю нашого часу, я розповім тобі билицю, дивовиж­
нішу, ніж пригода з горбанем.
— Д авай розповідай, що там у тебе, — сказав цар Китаю.
І той почав.

РО ЗП О В ІД Ь ЛІКАРЯ-ІУДЕЯ
Найдивовижніше з того, що я зазнав у моєму житті, трапилося
в юності. Я був у сірійському місті Дамаску, де вчився на лікаря
і працював. Одного разу, коли я працював удома, прийшов по
мене невільник з палацу правителя Дамаска. З ’явившися з ним
до палацу, я побачив посередині зали мармурове ложе, прикра­
шене золотими пластинами. На ньому лежав хворий — надзви­
чайної краси хлопець. Я сів у нього в головах і помолився за його
одужання. Юнак зробив мені знак очима, а я сказав йому:
— Саїде, дай мені твою руку, нехай збереже тебе Аллах!
Він простяг мені ліву руку, я здивувався й подумав: «О диво
Аллаха! Такий гарний юнак, з такого знатного дому, а такий
невихований!»
Я промацав його пульс і, прописавши ліки, навідувався до
нього час від часу. На одинадцятий день юнак спитав мене:
— Чи не бажаєш погостювати в мене?
— А чом би й ні? — сказав я.
Тоді він наказав рабам віднести нагору постелі, засмажити
ягня і подати фрукти. Коли ми почали учту, я завважив, що моло­
дик їсть лівою рукою.
— Розкажи мені про себе,— попросив я його.
— Тож послухай, лікарю нашого часу,— промовив він,— що
сталося зі мною. Родом я з Мосула, мій дід по батькові помер,
залишивши десятеро синів, найстаршим з яких був мій батько.
Всі брати виросли й одружилися. В мого батька знайшовся
я, а дев’ятеро його братів дітей не мали. Отож я виростав серед
447

своїх дядьків, і вони втішалися мною. Коли я виріс і досяг віку
мужів, то побував якось із батьком та дядьками на п’ятничній
молитві в мечеті. Відбувши молитву, ми вийшли з мечеті, посідали
кружка, і дядьки та батько почали розмовляти про всілякі чуда
й диковини різних країн світу. Згадали Каїр.
— Усі мандрівники говорять, що на цілій землі немає міста,
прекраснішого за Каїр з його Нілом,— мовив один з дядьків.
І всі один поперед одного стали розхвалювати це місто, так
розписували його красу, що воно цілком заволоділо моїми помис­
лами, і ні про що інше я вже не міг думати. Далі хтось спом’янув
Багдад, сказавши, що це місто — обитель миру і прародитель
усіх міст. Тоді батько сказав:
— Хто не бачив Каїра, той нічого у світі не бачив. Це місто —
наче золото, жінки там — мов лялечки, вода Нілу — прозора
й солодка. О, якби ви тільки побачили його зелень, прикрашену
різноманітними квітами, Ніл — який він тут широкий! — ви не
змогли б відірвати погляду від цієї краси.— І батько проказав
віршем:
А х, чи покину я К а їр та осяй ну його красу?
Чи є щ е кращ ая зем ля, якій я сер ц е піднесу?
І чи зал и ш у місто це і п ахощ і К аїр а?
Н е п ахне й мила так, коли цілую я ї ї косу!
Який він гарний став, неначе с а д ед ем ськи й ,—
Циновки й пишні подуш ки - о згадки тихий сум!
О сь місто, щ о його краса чарує око й р озум ,—
Там кож ен зн а й д е для душ і вино а чи росу
Там славні гідності лю дські братів зібр ал и вірних,
І місце їх зібр ан ь — мов гай на нільському мису
О К а їр е мій! Як нам суди лось розлучитись,—
В за єм н у вірність бер еж ім і святість наш у в сю 1
Та лиш вітрам ви не каж іть про міста струни дивні,
Б о вкрадуть струни ці вітри й за обрій понесуть

Видиво Каїра не давало мені спати цілісіньку ніч, і так мені
захотілось побувати в цьому місті! А через кілька днів мої дядьки
зібрались на торг до Єгипту. Я став плакати і просити батька,
цілуючи йому руку, щоб він і мене відправив поторгувати разом
з дядьками. Тож він наладнував товарів, але, припоручаючи мене
дядькам, сказав їм:
— Не дозволяйте йому їхати з вами до Каїра, залишіть його
в Дамаску, нехай він там продасть свій товар.
Я попрощався з батьком, і ми вирушили в дорогу. Приїхавши
до міста Халеба, пробули там кілька днів і далі подалися
в Дамаск. Коли ми прибули туди, я побачив чудове, щасливе
місто, схоже на вселенський рай, чи сад Ридвана — з великими
багатствами, повноводими каналами, фруктовими деревами. Ми
зупинилися в одному хані, відпочили, дядьки допомогли мені
спродатися. Кожен динар приніс мені п’ять динарів зиску,
і я дуже втішився таким баришем. Потім мої дядьки відправили­
448

ся в Єгипет, залишивши мене в Дамаску сірійському. Тут я жив
у гарній кам’яниці, яка коштувала мені два динари на місяць,
і з насолодою проводив час за їжою і питвом.
Одного разу сиджу я собі біля дверей мого будинку, коли це
раптом підходить до мене молода жінка в розкішному вбранні,
кращого за яке мені не доводилось бачити. Я запросив її до себе,
та не встиг і оком змигнути, як вона була вже в моєму покої,
я зрадів і поспішив слідом за нею і зачинив за собою двері. Коли
сів, вона скинула ізар і відслонила обличчя. Переді мною постала
небачена красуня, і я перейнявся коханням до неї. Тоді я приніс
столика з розкішними наїдками, фруктами й усім іншим, що
належиться для такого випадку. Почастувавшись, ми почали
забавлятися, а потім випили й захмеліли. Пізно ввечері я загасив
свічі і провів з красунею пам’ятну ніч. Вранці я дістав десять
динарів і хотів було дати їх їй, але вона обурилася.
— Тьху на вас, мосульців! — вигукнула вона.— Ти думаєш,
мені потрібні гроші чи золото?
Потім дістала з-за пазухи п’ятнадцять динарів і, присягнувшись Аллахом, рішуче сказала:
— Якщо не візьмеш їх, то я більше до тебе не прийду.—
І, коли я взяв гроші, додала: — Чекай мене, коханий, через три
дні. Я буду в тебе, як заходитиме сонце, а ти приготуй для нас
обох на ці гроші таке ж саме частування.
Вона попрощалася зі мною й пішла, а я геть втратив розум.
Через три дні з ’явилася, одягнена ще ошатніше, ніж минулого
разу,— вся в парчі та коштовних оздобах. Я заздалегідь приго­
тувався до учти, і ми відразу ж поїли, випили та, як і перше,
провели ніч у постелі. А вранці вона дала мені п’ятнадцять дина­
рів і пообіцяла знову прийти до мене через три дні.
Я приготувався до зустрічі, як і належиться, і по трьох днях
вона з ’явилась у шатах, ще розкішніших, ніж була вбрана
перед цим.
— Гарна я, саїде мій? — запитала вона.
— О так, клянусь Аллахом! — мовив я.
— А чи дозволиш ти мені прийти наступного разу з дівчи­
ною, ще кращою й молодшою за мене роками, щоб ми разом
побавилися й посміялися? — запитала вона.— Ця дівчина давно
вже нудьгує, отож попросилась піти зі мною і провести р а ­
зом ніч.
— А чом не дозволю? Ласкаво прошу,— відповів я.
Потім ми повечеряли, напилися, і я пробавився з нею цілу ніч.
Вранці вона дала мені двадцять динарів і сказала:
— Додай до нашої трапези що-небудь для дівчини, яка прий­
де зі мною.
Вона попрощалася й пішла. На четвертий день я, як завжди,
підготувався до гостини, а ввечері, після заходу сонця, прийшла
вона в товаристві якоїсь жінки, закутаної в ізар. Вони ввійшли
й сіли, я засвітив свічки й повернувся до них радісний та щасли­
вий. Вони роздяглися, і коли нова дівчина відслонила обличчя,
15 І 21

449

я побачив, що вона мов місячна повня, гарнішої за неї не доводи­
лося мені зустрічати. І я проказав такого вірша:
Який ж е дивний та чудовий час:
П ід гл я д ач а нем ає біля нас
К охання скільки, зах в а т у й сп ’яніння —
Б ою сь, щ об розум з радості не згас.
З -з а покривала місяць визирає,
І віття в ш атах гнеться раз у раз.
Троянди щік, п’янкі очей нарциси
І стільки ніж них, виш уканих ласк
Ж иття з коханою д уш а у д уш у —
Ц е ди в о, це — окраса всіх окрас!

Подав я їм страви та напої. Ми їли й пили, а я все підливав
у келих тій дівчині і пив до неї. Отож перша дівчина потайки
приревнувала мене до своєї товаришки.
— Скажи, ради Аллаха, чи не краща ця дівчина за мене? —
запитала вона.
— Так, клянусь Аллахом! — відказав я.
— Я хочу, щоб ти переспав сьогодні з нею.
— Залюбки,— відповів я.
Тоді вона встала, постелила нам, а сама вийшла. Я проспав
з новою дівчиною цілу ніч. А коли прокинувся вранці, то відчув,
що я весь мокрий, сів і сягнув рукою до дівчини, щоб розбудити
її, поторсав за плечі, і її голова скотилася з подушки. Світ мені
потьмарився, і я закричав: «О милосердний покровителю, засту­
пися за мене!» Я помацав рукою й пересвідчився, що дівчину
зарізано. Голова мені пішла обертом, але я, пересиливши себе,
піднявсь нагору до своєї першої подруги, та її не знайшов там.
І тоді я зрозумів, що це вона зарізала свою подругу через ревно­
щі. «Тільки Аллах має спромогу і силу! — вигукнув я.— Що
ж мені тепер робити?»
Поміркувавши трохи, я роздягся, викопав посеред хати яму,
поклав у неї небіжчицю разом з її одягом та коштовностями
й засипав землею, а потім поклав зверху на своє місце мармурові
плити, які лежали там до того. Потім одягся, замкнув у скриньку
залишок своїх грошей і, зачинивши кам’яницю, пішов до її х а зя ї­
на. Згнітивши серце, віддав йому плату за цей рік і сказав, що
їду в Каїр до своїх дядьків.
Прибувши до Каїра, я розшукав там дядьків. Вони радо
зустріли мене й сказали, що вже розпродалися.
— Чому ти приїхав? — запитали вони.
— Бо скучив за вами,— сказав я, але не признався, що маю
ще трохи грошей.
Я пробув з ними тут цілий рік, милуючись містом та Нілом,
і, запустивши руку в гроші, які в мене залишилися, розкошував —
їв і пив, чого тільки душа бажала, та розважався. Перед від’ї з ­
дом .моїх дядьків додому я втік од них і сховався. Вони пошукали
мене, а потім вирішили, що я повернувся в Дамаск, та й поїхали
собі. А я прожив іще в Каїрі три роки, аж поки не вийшли в мене,
450

всі гроші. Щороку надсилав до Дамаска плату за житло господа­
реві того будинку, в якому я мешкав. І коли в мене залишилося
грошей лише на дорогу, я повернувся в Дамаск. Прийшов до
свого помешкання, і господар — він був торговцем коштовнос­
тями — вельми зрадів мені. Я відчинив свої покої, підмів,
прибрав їх і знайшов під постіллю, на якій було зарізано дівчину,
розкішне намисто, оздоблене десятьма дорогоцінними каменями.
Це, певна річ, було намисто тієї дівчини. Я взяв його і згадав дів­
чину, поплакав трохи, потім закінчив прибирати помешкання
і просидів у ньому два дні. На третій пішов до лазні, переодягся.
Я залишився зовсім без грошей. Отож узяв намисто й подався
з ним на базар, дав його там гендляру-посереднику, і в того аж
очі загорілися, коли він побачив цю річ.
— Але ж гарне намисто, клянусь Аллахом! — вигукнув він,
поцілувавши мені руку.— Це благородний почин.
Потім він посадовив мене поруч із господарем мого будинку,
і ми стали чекати, поки базар наповниться купцями. А посередник
тим часом почав крадькома пропонувати намисто покупцям,
а я про це нічого й не знав. Аж раптом виявилося, що намисто
коштовне — за нього давали дві тисячі динарів. Запідозривши
мене в шахрайстві, посередник запропонував мені за нього п’ят­
десят динарів.
— Саїде мій,— сказав він,— ми вважали, що ланцюжок
намиста золотий, а він, коли твоя ласка, виявився підробкою.
Хочеш — бери за нього п’ятдесят динарів — така його ціна.
— Піди й візьми сам ці гроші за намисто,— сказав я йому.—
Я знаю, що це не золото, а підробка. Виготовили його для однієї
жінки, щоб покепкувати над нею. Воно дісталось у спадок моїй
дружині, і ми хочемо продати його. Тож бери за нього, скільки
дають.
Почувши таке, той зрозумів, що справа з намистом темна,
й подався з ним до старости базару. Вони дійшли згоди щодо
моєї особи і вдарились до валі.
— Нещодавно у мене вкрали намисто,— сказав йому шейх
базару.— Я знайшов злодія, котрий вчинив це. Він одягнений
у шати мосульських купців.
І валі послав з ним стражників. Не встиг я отямитись, як
вони мене схопили й повели до валі. Той запитав про намисто,
і, коли я розповів йому те, що й посередникові, він засміявся,
упевнившись, що таки я вкрав намисто, й відразу ж подав знак
стражникам. Ті вмить роздягли мене й почали шмагати батогами
куди попало. Удари обпікали мене вогнем.
— Так, я вкрав намисто,— мовив я, зміркувавши, що краще
вже так сказати, ніж признатися, що власницю намиста вбито
у мене в ліжку.
Моє зізнання записали в присутності свідків, а потім відтяли
мені десницю. Культю припекли в маслі, і я пролежав непритомний
півдня, готім мені дали випити вина, і я прийшов до тями. Взявши
свою відрубану руку, я пішов додому.
451

— Ти ж гарний хлопець, маєш гроші й крам,— сказав мені
господар дому,— то навіщо ж крадеш? Тепер, синку, не залиши­
лось нікого, хто поважав би тебе. Тож мусиш зараз звільнити мій
будинок, бо ти звинувачений у крадіжці. Знайди собі інше помеш­
кання.
— Потерпи, господарю мій, ще днів зо два, поки я знайду собі
якийсь притулок,— попросив я.
— Гаразд,— відказав він і пішов геть, залишивши мене
самого.
А я сів та й заплакав. «Як же я повернусь додому з відруба­
ною рукою? — подумав я.— Родичі ж не повірять, що я не винен!
Але, може, Аллах допоможе якось зарадити біді».
Два дні я пролежав хворий, а на третій, не встиг я ще й отями­
тись, як з ’явився господар будинку з кількома стражниками та
старостою ринку, котрий звинуватив мене в крадіжці.
— Що трапилося? — запитав я, вийшовши до них.
Але вони відразу ж зв’язали мене й накинули мені на шию
ланцюг.
— Намисто, що було в тебе,— заявили вони,— віднесли до
правителя Дамаска — намісника султана, і він сказав, що воно
зникло три роки тому разом з його дочкою.
На ці слова в мене стиснулося серце, і я вирішив неодмінно
розповісти правителеві всю правду від початку до кінця. «А там, думаю,— як йому захочеться — вбити мене чи помилувати».
Нарешті поставили мене перед очі правителя.
— Так це, ви кажете, той злодій, котрий украв намисто і про^
давав його? — запитав він.— Ви несправедливо покарали його,
Це нещасний чоловік!
На цю мову серце моє підкріпилося, і я вигукнув:
— Клянусь Аллахом, володарю мій, я не крав намисто,вигукнув я,— але мене тяжко батожили, і я змушений був набре
хати на себе.
— За тобою немає вини! — мовив до мене правитель, а купці*
ві, котрий забрав у мене намисто, звелів: — Заплати йому ціну
руки, інакше я тебе повішу й заберу всі твої гроші!
Правитель тут же гукнув стражників, і ті вивели купця. Потім
мене розв’язали і зняли ланцюг з шиї. Коли ми залишились нао*
динці з правителем, він подивився на мене і сказав:
— Синку мій, скажи мені по правді, як потрапило до тебе до
намисто? — І застеріг:
Б удь вірний істині, хоч як би не пекла,
Хоч би й на вічну муку прирекла

— Володарю мій, я нічого не приховаю від тебе! — відповів н
і розповів йому геть усе: як я зійшовся з першою ДІ В ЧИНОЮ, ЯК
вона привела до мене другу та як зарізала її з ревнощів — одіи*
слово, всю притичину від початку до кінця.
Слухаючи це, правитель кивав головою і раз у раз прикладай
хустинку до очей, що наповнювалися слізьми. Поплакав трохи
і промовив:
452

На білім світі м нож иться, я бач у, чорна гидь,
І той, на кого впаде це, б у д е д о смерті скніть
З а зустріччю двох к о х а н и х — д ов га пора розлуки,
А те, щ о перед р озл ук ою ,— мить, найкоротша мить

Потім він плеснув у долоні й сказав:
— Послухай, сину мій: старша дівчина — то моя дочка.
Я дуже піклувався про неї. Вона вийшла була заміж за сина мого
брата в Каїрі, трохи пожила з ним, і він помер. Тоді вона навчи­
лась розпусти в каїрців, а потім повернулась до мене. Отже, вона
стала ходити до тебе, а потім привела й молодшу сестру —
обидві вони народились від однієї матері, молодша — моя сере­
дульша дочка. І коли зі старшою трапилось те, що трапилося, то
вона відкрилася з усім тим перед меншою, і та попросилася піти
з нею. А як старша повернулась додому сама і я запитав її про
меншу, то побачив, що вона плаче по ній.
— Я нічого не знаю про неї,— відказала вона.
Матері ж вона відкрила таємницю, розповіла про все, що
сталось, та як вона зарізала свою сестру. Мати переповіла все це
мені, не перестаючи плакати. «Клянусь Аллахом,— сказала во­
на,— я весь час плакатиму по ній, доки й не помру!» Ти сказав
правду, сину мій, усе це я знав раніше. Бачиш, синку, що
скоїлося?! Не переч мені в тому, що я тобі зараз скажу: я хочу
одружити тебе з моєю найменшою дочкою — не рідною тим двом.
Вона ще дівчина, я не візьму з тебе викупу й призначу вам від
себе утримання, і ти будеш у мене за сина.
— Гаразд,— мовив я,— нехай буде так, як ти, мій володарю,
бажаєш. Про таке я міг би тільки мріяти!
І правитель одразу ж послав по суддю та свідків, і було зроб­
лено запис про мій шлюб з його дочкою. Я вступив у подружні
права, а з купця, який звинуватив мене у злодійстві, правитель
злупив для мене викуп за мою руку — величезну кількість грошей.
Я розбагатів. А тут іще надійшла звістка про те, що в Басрі помер
мій батько. Я сказав про це правителеві, то він послав від себе
гінця, і той привіз гроші, що залишилися по батькові мені у спа­
док. І живу я тепер найприємнішим життям. Ось так, лікарю,
я позбувсь правої руки.
Я здивувався цій розповіді. Пробув у молодика до того часу,
поки він не пішов до лазні вдруге і не почалося його подружнє
життя з молодшою дочкою правителя Сірії. Він подарував мені
багато грошей, забезпечив усім необхідним, провів, і я поїхав від
нього до Машрика, потім — до Багдада, а далі опинився у вашо­
му місті, й жилося мені тут добре, а ж поки не звалилась на мене
ось ця халепа.
— Це не дивовижніше, ніж пригода з горбанем,— сказав цар
Китаю,— усіх вас треба повісити, а особливо кравця, котрий
є першою причиною усіх цих гріхів.
— Гей, кравче,— гукнув цар,— як ти розповіси мені щось
дивовижніше за пригоду з горбанем, я вас помилую.
Тоді наперед виступив кравець і почав.
453

Р О З П О В ІД Ь К РА В Ц Я

— Ось що я скажу, владарю нашого часу: вчора зі мною
трапилося ще дивовижніше, ніж те, про що тут оповідали. До
того, як здибатися з горбанем, я ще вдосвіта пішов на гулянку до
одного з моїх друзів-ремісників. Зібралося в нього чимало
людей — кравців, торговців матерією, теслярів та інших реміс­
ників. Не встигли ми ще почастуватися стравами, які подали нам
після сходу сонця, як раптом увійшов господар дому з парубкомчужоземцем, ошатно одягненим, надзвичайної вроди, але куль­
гавим. Він привітався, ми привстали перед ним, і він хотів уже
було сісти, та, завваживши серед нас одного чоловіка, цируль­
ника, повернувсь до виходу, а ми з господарем стали затримувати
і умовляти його.
— Чому ти, тільки-но прийшовши, відразу ж тікаєш? — запи­
тав парубка господар.
— Заклинаю тебе Аллахом, саїде мій, відпусти мене,— мовив
хлопець.— Тікаю я звідси через цього мерзенного, чорнопикого
й огидного старигана-цирульника.
Почувши таке, господар вельми здивувався.
— Як можеш ти, багдадцю, так сердитися на якогось там
цирульника?! — вигукнув він.
Ми також обернулися всі до молодика й запитали його:
— Скажи нам, чому ти так гніваєшся на цього чоловіка?
— Люди добрі,— сказав парубок,— через нього я зазнав
великого лиха у своєму рідному місті Багдаді: зламав ногу
й скалічів.Тоді я присягнувся, що ніколи не сяду там, де він буде,
не житиму в одному з ним місті, і виїхав з Багдада. Покинувши
свою батьківщину, поселився в цьому місті. Тепер же, коли
я побачив у вас цього чоловіка, виїду й звідси. Клянусь Аллахом,
сьогоднішню ніч я проведу в дорозі, покидаючи ваше місто.
— Заклинаємо тебе Аллахом,— загомоніли ми,— розкажи
нам, що скоїлося в тебе з цим цирульником у Багдаді.
Тим часом цирульник не вимовив і слова, лише вид йому
пожовтів.
— Так от послухайте, шановне товариство,— почав розпові­
дати парубок.— Батько мій був одним із найзначніших купців
Багдада. Великий Аллах не послав йому більше дітей, крім мене.
Коли я став дорослим, батько мій відійшов у лоно всевишнього
Аллаха, залишивши мені у спадок величезні гроші, слуг та челядь.
Я почав розкішно вдягатися і їсти щонайліпше. Але великий
Аллах зробив мене женоненависником. І ось одного разу на
вулиці дорогу заступив мені гурт жінок. Я звернув у невеличкий
провулок і в кінці його присів на лаву. Та не просидів я там і хви­
лини, як раптом у будинку навпроти мене відчинилось вікно,
і в ньому з ’явилася дівчина, мов місячна повня — такої гарної
я ще не бачив у своєму житті. А вона, повертівшись у вікні, зачи­
нила його і зникла з моїх очей. В моєму серці спалахнув огонь
любові до неї, вона полонила мої думки й душу, а моя ненависть
454

до жінок перетворилася на кохання. Я просидів на і о му с л м о м \
місці аж до заходу сонця, забувши у своїй розпаленій п р и а р л с и
про все на світі. Коли це бачу, їде верхи на мулі каді нашого
міста, попереду — раби, позаду — слуги. Він спішився і ввійшов
до будинку, з вікна якого показувалася дівчина. Отож я зрозумів,
що це її батько.
Тоді я повернувся, зажурений, додому і впав на ліжко, знеможений необоримим почуттям до тієї дівчини. Увійшли мої невіль­
ниці й посідали коло мене. А я навіть не звернув уваги на них
і не відповідав на їхні запитання.
Я захворів, і мене почали провідувати люди. Прийшла якось
одна стара жінка. Побачивши мене, вона зрозуміла, що зі мною
трапилося. Присіла до мене й стала лагідно говорити зі мною.
— Скажи мені, сину мій, що з тобою сталося,— мовила
вона,— і, якщо буде на те воля Аллаха, я пособлю тобі домогтися
коханої.
Коли я розповів їй про свою пригоду, вона сказала:
— Сину мій, так це ж дочка багдадського каді, її дуже пиль­
но стережуть. Вікно, в якому ти бачив дівчину, в її горниці,
а батько має великий покій внизу. Вона сидить у себе сама. Я час­
тенько заходжу до них, і заволодіти нею ти зможеш тільки через
мене. Тож не горюй.
Поговоривши з цією жінкою, я побадьорішав і окріпнув
духом. Зраділа й моя рідня. А наступного ранку я відчув силу
у своєму тілі і був уже цілком здоровий. Стара знову зайшла до
мене, вона геть змінилась на виду.
— Ой дісталося ж мені від неї, синку мій! — мовила вона.—
Коли я їй сказала про це, вона напалась на мене: «Якщо не замов­
кнеш, бабо ти непутяща, то я таки зроблю з тобою те, на що ти
заслуговуєш!». Але я обов’язково піду до неї ще.
Після цієї розмови я занедужав ще більше. А через кілька
днів стара знову з ’явилась у мене.
— Синку мій, ти маєш винагородити мене за гарну звістку! —
сказала вона.
Коли я це почув, душа моя стала на місце.
— Я удостою тебе якої завгодно милості! — вигукнув я.
— Вчора я пішла до тієї дівчини,— почала розповідати ста­
ра,— і коли вона побачила мій зажурений вид і заплакані очі, то
запитала: «Тітонько моя, що з тобою скоїлося, чого ти смутна
й заплакана, що стисло тобі груди?»
На ці слова я заплакала й сказала: «Доцю моя й господине,
вчора я була в хлопця, який тебе кохає і вже при смерті через
тебе». Серце її пом’якшилось, і вона запитала: «Хто він, той
хлопець, про якого ти говориш?»— «Це мій син, плід серця
мого,— відповіла я.— Він побачив тебе у вікні кілька днів тому,
коли ти поливала квіти. І як він побачив тебе, то закохавсь у тебе
до безтями. А коли я сказала йому про свою розмову з тобою,
він захворів ще дужче, не покидає вже подушок і неодмінно
помре». Бачу, обличчя в неї пожовкло. «І все це через мене?!»—
455

вигукнула вона. «Так, присягаюсь Аллахом,— відповіла я.—
Що ж ти тепер скажеш на це?»— «Піди до нього, передай йому
вітання від мене й скажи, що зі мною твориться щось набагато
дужче, ніж те, що відбувається з ним,— промовила вона.—
Нехай він у п’ятницу перед молитвою прийде до нашого будинку.
Я скажу, щоб відчинили йому браму, проведу його до себе, і ми
побудемо трохи разом. Але'він повинен піти від мене раніше, ніж
мій батько повернеться з мечеті».
Ці слова старої зняли мій біль і заспокоїли мені серце. Мої
домашні й друзі зраділи моєму одужанню. Дочекавсь я п’ятниці.
До мене знову прийшла стара і спиталася про моє здоров’я.
Я сказав, що цілком здоровий, потім одягся, надушився пахощами
і став чекати, поки люди підуть до мечеті, щоб податись до
дівчини.
— Це ще не скоро буде,— сказала стара,— а тим часом ти
міг би причепуритися після хвороби — сходи до лазні та пого­
литися.
— Це було б добре,— сказав я.— Спершу поголю голову,
а потім піду до лазні.
І я послав по цирульника.
— Піди на б азар,— сказав я своєму пахолкові,— і приведи
мені цирульника, який був би розумний, невлізливий та не надо­
кучав би балачками.
Той пішов і привів ось цього зловредного старигана. Він
привітавсь (я відповів йому на привітання) і сказав:
— Я бачу, ти геть спав з тіла.
— Так, я слабував,— відповів я.
— Радій же, господарю мій,— вигукнув цирульник,—^здо­
ров’я прийшло до тебе! Ти хочеш, щоб тобі підстригли волосся чи
пустили кров? Адже через Ібн Аббаса до нас дійшло, що Про­
рок — нехай буде вдоволений ним Аллах! — сказав: «Хто
пострижеться в п’ятницу, від того Аллах відверне сімдесят
недуг». Переказують і такі його слова: «Хто в п’ятницю пустить
собі кров, поставивши п’явки, той убезпечений буде від втрати
зору й багатьох хвороб».
— Облиш балаканину,— сказав я йому,— і поголи мені голову, бо я ще слабую.
Цирульник підвівся, дістав щось завинуте в хустку, розгорнуи
її, і в ній виявилася астролябія з сімома посрібленими кружаль­
цями. Цирульник узяв її і, вийшовши на середину помешкання,
став обличчям до сонячного проміння, постояв так деякий час,
потім повернувся до мене і сказав:
— Так от аби ти знав, що від податку сьогоднішнього дня,
тобто дня п’ятниці десятого сафара, року сімсот шістдесят тре*
тього від Гіджри Пророка — найкращі молитви й вітання йому
і сім тисяч триста двадцять від часу Александра минуло вісім
градусів і шість мінут, а в сходженні у сьогоднішній день відпо*
відно до науки числення Марс протистоїть Меркурію, це свідчить
про те, що брити зараз волосся дуже добре, і вказує, що ти хочеш
456

зустрітися з однією особою, котра буде цим ощасливлена. Ллє
після цього відбудуться розмови і речі, про які я тобі не скажу
— Клянусь Аллахом, ти мені вже надокучив, та ще й навро­
чив поганого, а я ж покликав тебе лише для того, щоб поголити
голову!! Берись хутчій за діло та не розводь балачок.
— Присягаюсь Аллахом, якби ти знав, що з тобою станеться,
ти попросив би в мене додаткових пояснень,— відказав цируль­
ник.— Раджу тобі робити те, що я скажу на підставі розрахунку
по планетах. Ти мав би хвалити Аллаха, а не заперечувати мені,
бо я даю тобі щиросерду пораду і співчуваю. Я хотів би служити
тобі цілий рік, якби ти тільки обходився зі мною справедливо.
І я не жадаю від тебе за це ніякої винагороди.
Почувши таке, я вигукнув:
— Ти таки доконаєш мене сьогодні! Я ж покликав тебе лише
для того, щоб причепурити мою голову, а ти прийшов з цими
недобрими словами.
Але він правив своє:
— Ти хотів цирульника. Аллах же послав тобі водночас
і цирульника, і звіздаря, і лікаря, котрий розуміється на алхімії,
астрології, синтаксисі, лексикології, логіці, догматичному богослів’ї, риториці, алгебрі, геометрії, арифметиці, історії, теслярсь­
кій справі. Я прочитав і засвоїв книги, займався ремеслами
й пізнав їх, вивчив і опанував науки, займався всілякими речами
й розібрався в них. Отож маєш дякувати Аллахові всевишньому
за те, що він послав мене тобі, і за пораду, що ти маєш сьогодні
робити, виходячи з того, що я довідався за астрологічними обра­
хунками. Твій батько — царство йому небесне — любив мене за
мою небалакучість, і тому служити тобі — мій обов’язок. Госпо­
дарю мій, люди називають мене Мовчуном за мою нехіть до
балаканини на відміну від шістьох моїх братів. Бо мого найстар­
шого брата звуть Базікалом, другого — Буркотуном, третього —
Торохтієм,
четвертого — Талалайкою,
п’ятого — Лепетуном,
шостого — Балакуном, а сьомого, тобто мене, Мовчуном за мою
небалакучість.
Коли ж ото цирульник наліг на мене своїми балачками,— вів
далі молодик,— я відчув, що в мене лопається жовчник, і я сказав
пахолкові:
— Дай йому чверть динара, та й нехай він забирається звідси,
ради Аллаха! Не треба мені вже голити голову!
Але цирульник, почувши, що я сказав слузі, вигукнув:
— Господарю мій, що це ти таке говориш?! Клянусь Аллахом,
я не візьму з тебе плату, доки не прислужусь тобі, це мій обов’я ­
зок! Я мушу стати тобі в пригоді й виконувати все, що тобі треба,
та й не подумаю взяти з тебе гроші. Хоч ти й не знаєш мені ціни —
я знаю ціну тобі, бо твій батько — царство йому небесне! — був
благородний. Клянусь Аллахом, він послав по мене одного разу
в такий самий благословенний день, як нинішній. Я прийшов,
а в ньсго зібрались його приятелі. «Пусти мені кров!»— попросив
він меье. Я взяв астролябію, визначивши висоту дня, побачив, що
457

положення зірок несприятливе для нього і що пустити кров зараз
важко, й повідомив йому про це. Він послухавсь мене й зачекав,
доки настане сприятлива година. І я воздав йому хвалу:
П рийш ов я д о господар я , щ об хвору кров пустить,
Та бачу: час не той іще, щ об тілу догодить
І сів вести розм ову я про те, щ о в світі є,
Розкинувш и св оїх всіх знань густу й широку сіть
Т оді, засл ухав ш и сь мене, ось так промовив він*
«Ти вийшов за м еж у зн ан ня, за мудру грань століть!»
Я відповів: «К оли б не ти, в олодарю у с іх ,—
Чи був би мудрим я, ск аж и , хоч на коротку мить?!
О скільки щ едрості і знань, покірності в тобі,
К ринице р озум у й зн ан ня, якій не зам іліть!»

А потім я пустив твоєму батькові кров. І він не перечив, а нав­
паки, подякував мені разом з присутнім товариством. Він
покликав прислужника і сказав: «Видай йому сто три динари
й одяг». І той дав мені все це. Я не міг змовчати й запитав його:
«Чому ти звелів видати мені сто три динари й одяг?»— «Динар
за звіздарство,— відповів він,— динар за бесіду й динар за кро­
вопускання, а сто динарів і одяг — за твою похвалу мені».
— Нехай же Аллах не прийме мого батька до свого блаж ен­
ства,— вигукнув я,— коли він знався з такими людьми, як ти!
Але цирульник розсміявся на це й сказав:
— Немає Бога, окрім Аллаха, і Мухаммад посланець його!
Слава Тому, хто змінює, але не змінюється сам! Я вважав тебе
розумним, але через хворобу ти плетеш дурниці. Та Аллах сказав
у своєму Корані: «Ті, що вгамовують свій гнів і вибачають
людям». Отож ти принаймні вибачений. Я не знаю причини твого
усміху, але ти вже знаєш, що твій батько нічого не робив, не
порадившися зі мною. Недарма ж мовиться: «Порадник вартий
довір’я», а прислів’я каже: «Той, хто радиться, не зазнає невда­
чі». І ти не знайдеш нікого, більш тямущого та обізнаного в спра­
вах, ніж я, і я стою на ногах, аби служити тобі, і ти не надокучив
мені, то як же я можу надокучити тобі? Отож я буду терплячим
з тобою ради тієї ласки, яку твій батько виявив до мене.
— Ради Аллаха,— сказав я,— ти надто затяг свою б алака­
нину й замучив мене нею. Я ж хочу лише одного: щоб ти поголив
мені голову й забрався звідси геть!
Я розгнівався й хотів було встати, хоч цирульник уже намочив
мені голову, але він сказав: «Я розумію, що я роздратував тебе,
але я вибачаю тобі, бо твій розум слабкий — ти ж іще хлоп’я.
Адже ще недавно я носив тебе на своїх плечах до школи».
— Брате мій, заклинаю тебе Аллахом,— заблагав я,— звіль­
ни мене, щоб я міг займатися своїм ділом. Забирайся звідси —
йди своєю дорогою! — вигукнув я і, втративши самовладання,
роздер на собі сорочку.
Побачивши це, цирульник узяв бритву й заходився гострити
її, але так довго марудився з нею, що моя душа мало не розста­
458

лася з тілом. Потім він підійшов до мене, виголив латку на голові,
після чого підняв руку й промовив:
— Знай, господарю, до поспіху спонукає нас шайтан.—
І почав декламувати вірш:
Не квапся досягти того, ід о тобі треба,
Б удь добр и й д о лю дей, прийде д о б р о й д о тебе
Чи д у ж ч а е рука, ан іж рука А л лаха,
Чи є такий тиран, щ о не гремТить за себе?

— Господарю мій,— тягнув він далі,— я думаю, ти знаєш
моє становище? Моя рука лежить на головах царів, вазірів,
емірів, мудреців та вельмож. Це ж про такого, як я, сказав поет:
М и стец тво рук лю дських п одібн е д о коралів,
Та цей (гол яр ) — перлина з-п ом іж голярів,
П ідноситься він н ад усім, щ о мудре,
У нього під руками — голови царів

— Облиш те, що не йде до діла! — вигукнув я.— Ти вже й так
стиснув мені груди й скаламутив мій розум.
— Я бачу, ти поспішаєш? — запитав він.
— Так, так, так! — відказав я.
— Ой господарю, потихше,— не переставав базікати цируль­
ник,— бо поквап — від шайтана, він породжує розкаяння й роз­
чарування. Наш Пророк — молитва й мир йому! — сказав: «Най­
кращі справи ті, в яких відчувається повільність». Мені ж, кля­
нусь Аллахом, твоя справа видається підозрілою. Я хочу, щоб
ти сказав мені, задля чого ти так поспішаєш. Може, це й добре,
та я боюсь, що добром воно не скінчиться.
Тим часом до початку молитви залишилося три години.
А цирульник знову:
— Я не сумніваюся з цього приводу, але волію знати час
точно, бо коли кидають слова на вітер, невідомо куди — це гань­
ба, надто для такої людини, як я, бо серед людей поширилася
слава про мої достоїнства, і мені не випадає говорити наздогад,
як це роблять звичайні звіздарі.
Потому він поклав бритву, знову взяв астролябію і став з нею
під сонце. Він довго стояв, потім повернувся, підраховуючи щось
на пальцях, і нарешті сказав:
— Д о часу молитви залишилося три години, не більше й не
менше,— це визначено та обраховано у відповідності до того,
що твердять вчені й про що говорять мудреці, знавці календарів
та астрономії.
— Заклинаю тебе А ллахом!— закричав я.— Ти вже виїв
мені печінку!
Тоді цирульник знову взяв бритву й заходився гострити її,
як і першого разу. Затим він виголив мені ще клапоть голови
й сказав:
— Турбує мене твоя поспішність. Якби ти сказав мені про її
причину, це було б краще для тебе: адже ти знаєш, що твій батько
нічого не робив, не порадившись зі мною.
459

Я побачив, що немає мені від нього спасу й подумав: «Уже
настав час молитви, а я ж мушу зайти до дівчини раніше, ніж
народ повертатиметься з молитви. Якщо затримаюся ще на годи­
ну, то не знаю, в який спосіб удасться мені зайти до неї!» Тому
я сказав цирульникові:
— Хутчій роби своє діло й перестань теревенити, бо мені
треба вже йти на бенкет до моїх товаришів.
На мою згадку про бенкет цирульник вигукнув:
— Це твій день — благословенний для мене! Учора я запро­
сив до себе в гості усіх своїх приятелів і забув приготувати їм щонебудь поїсти і тільки зараз згадав про це. О ганьба, ох і осором­
люсь же я перед ними!
— Не журися цим,— сказав я.— Ти ж чув, що я йду сьогодні
на бенкет. Усі страви й напої, які є зараз у моєму домі, дістануть­
ся тобі, якщо ти зараз же закінчиш голити мені голову.
— Нехай же винагородить тебе Аллах благом. Опиши мені,
що в тебе знайдеться для моїх гостей,— попросив цирульник.
— У мене п’ять страв,— відповів я,— десять печених курей
і одне засмажене ягня.
— Принеси все сюди, щоб я побачив на власні очі! — вигук­
нув цирульник.
Я звелів пахолкові принести.
Побачивши наїдки, цирульник сказав мені:
— Залишається ще вино!
— У мене є його дві сулії,— відповів я.
— Неси їх сюди! — вигукнув цирульник.
А коли слуга приніс вино, цирульник мовив розчулено:
— Ой, який ти щедрий, яка благородна твоя душа! Але не
вистачає ще благовонного курива.
Я розпорядився, і принесли скриньку з неддом, алое, амброю
та мускусом — усього разом на п’ятдесят динарів.
А часу мені залишилося вже зовсім мало, тому я сказав
цирульникові:
— Візьми усе це, але закінч нарешті голити мені голову,
заклинаю тебе життям Мухаммада, нехай благословить його
Аллах і дарує йому мир!
— Клянусь Аллахом, я не візьму цієї скриньки, доки не поба­
чу, чого і скільки є там! — вигукнув цирульник.
Тоді я наказав слузі відчинити її. Цирульник покинув свою
астролябію і, сівши на підлогу, так довго грібся у скриньці, що
мені вже вривався терпець. Потім він узяв бритву і, поголивши
ще невеличку латку, знову забалакав:
Син сприйме те, що ви, батьки, йому д аст е,
Бо ж , як відом о, все від кореня росте.

— Але, на Бога, сину мій, я не знаю, кому й дякувати: тобі чи
твоєму батькові — царство йому небесне! — бо ж за те, що я маю
для сьогоднішнього бенкету, я повинен завдячувати таки твоїй
милості та ласці. Серед моїх приятелів навіть немає жодного
460

такого, хто був би достойний такого частування, бо це: лазебник
Зейтун, торговець солоною рибою Салі, продавець бобів Авкаль,
бакалійник Акроша, сміттяр Хамід, молочар Акариш, верблюжатник Саїд, носій Сувейд, сторож Касим та конюх Карім. Нікого
з них не можна назвати ні надокучливим, ні буйним, ні балакучим
або причіпливим. Кожен з них танцює свій танець на свій кшталт
і декламує свої вірші. Але найкраще в них те, що вони, як і твій
покірний слуга, не люблять по-пустому теревенити. Лазебник —
той має звичку бити в бубон і, пританцьовуючи, наспівувати
чарівні пісеньки:
Якщ о довірю тайну я д р уж и н і,
В она у неї — мов у скрині.

А сміттяр-красень — дотепний розпусник — співає під танець:
Як не піду я д о неї, то потому
В она сам а прийде д о мого дом у.

Про його красу я сказав:
Я так д о см іттяра л ю бов ’ю загор ів сь ,—
Бо ж ніж норисий він, стрункий, мов кипарис!
Коли його мені прислала щ едра доля,
С к азав я (а моя росла все пристрасть в вись)«Ти розпалив вогонь в моєму серці н іж ном у»
« О ,— к аж е він,— опалю вачем я із см іттяра зроби всь!»

Кожен з моїх друзів має якісь свої жарти, але слухати про
це — не те, що слухати й бачити їх самих. Коли б ти зволив
прийти до нас — це було б приємніше для тебе й для нас. Тому
відмовся від гостин у твоїх друзів, до котрих, як ти мені сказав,
збираєшся йти. Тим більше, що ти не зовсім ще одужав, а може,
підеш до балакучих людей, які люблять говорити про те, що їх не
стосується, або серед них виявиться такий базіка, що потриво­
жить твій слабкий іще дух.
— Якщо побажає Аллах, це буде іншим разом,— відповів я
й засміявся з гніву.— Ти ось зроби діло, яке почав, і йди собі —
нехай береже тебе великий Аллах! — і розважайся на здоров’я
із своїми приятелями та друзями, які, мабуть, уже чекають десь
там на тебе.
— Господарю мій,— стояв на своєму цирульник,— я тільки
хочу познайомити тебе з цими чудовими людьми, серед яких
немає пустомолотів та пліткарів. Відтоді, як я став дорослим,
зовсім не можу приятелювати з тими, хто розпитує тебе про те, до
чого йому немає ніякого діла, а підтримую кумпанію лише з таки­
ми ж скупими на слова, як я. Аби ти хоч один раз побачив їх, ти
облишив би всіх своїх друзів.
— Нехай Аллах завершить ними твою радість! — сказав я.—
Обов’язково погуляю з ними в якийсь інший день.
— А я хотів би, щоб ти прийшов до нас сьогодні! — не вгавав
цирульник.— Якщо ти наваживсь піти зі мною до моїх друзів, то
дозволь мені віднести додому те, що ти подарував, а якщо ти
безпремінно повинен іти сьогодні до своїх приятелів, то я віднесу
461

все це моїм гостям і залишу їх — нехай вони їдять та п’ють, не
чекаючи на мене, і хутенько повернусь до тебе. Та й підемо удвох
до твоїх друзів, бо в нашому товаристві не водиться якихось там
церемоній, які не дозволили б мені залишити своїх гостей і повер­
нутись до тебе.
— Тільки великий Аллах має спромогу і силу! — вигукнув я.—
Та йди ти до своїх друзів і розважайся з ними скільки завгодно,
а мені дай сьогодні побути зі своїми приятелями: вони вже
чекають на мене.
— Боже борони! — вигукнув цирульник.— Залишити тебе
напризволяще, щоб ти йшов сам!
— Туди, куди я йду, ніхто, крім мене, не може піти,— мовив я.
— Мені здається, ти домовився зустрітися сьогодні з якоюсь
жінкою,— сказав цирульник,— бо якби було правдою те, що ти
йдеш на бенкет, ти взяв би мене з собою, і я допоміг би тобі в тому,
чого ти бажаєш. Якщр ж ти підеш до чужої жінки, твоя душа
загине. Бо в цьому місті, Багдаді, ніхто нічого подібного робити
не може, надто ж у такий день, як сьогодні, в благословенну
п’ятницю. Багдадський же валі людина крута, сувора, наділена
великою владою.
— Тіпун тобі на язик, паскудний ти старигане! — закричав
я.— Забирайся звідси геть! Що за слова говориш ти мені тут!
Посоромив би ся!
— Який же ти нерозумний, посоромив би ся, кажеш, сам же
криєшся від мене. То я добре все розкумекав і переконався в тому
й бажаю лише допомогти тобі сьогодні.
Тут я став побоюватися, що мої родичі та сусіди почують
цирульникову балаканину, зніяковів і замовк надовго. Нас застав
час молитви й хутби. Коли цирульник закінчив голити мене,
я сказав йому:
— Забирай наїдки та напої, що я тобі дав, і йди до своїх
друзів, а я зачекаю тут, поки ти повернешся, й візьму тебе
з собою.— В такий спосіб я хотів перехитрити й позбутись його.
— Ти мене обманюєш,— сказав він,— щоб піти самому
й потрапити в біду, з якої не врятуєшся. Заклинаю тебе Аллахом,
не йди, поки я не повернуся, я піду з тобою й дізнаюсь, як тобі
поведеться у твоєму ділі.
— Гаразд, не змушуй мене чекати,— сказав я.
Тоді цирульник забрав те, чим я його наділив, і, вийшовши
на вулицю, віддав носієві, щоб той відніс йому додому, а сам
сховався в якомусь завулку. Я ж миттю схопився, бо з мінаретів
уже оголосили п’ятничний салям, одягся і вийшов з дому. Д іс­
тавсь до того будинку, де бачив дівчину, і став навпроти нього.
Озирнувшись, я побачив цього проклятого, який ішов за мною
назирці. Двері будинку були відчинені, бабця вже стояла тут
і чекала. Вона провела мене нагору до покою невільниці. І в цей
час повернувся з. молитви каді — господар дому. Він зачинив
ворота і ввійшов до свого покою. А я визирнув з вікна вниз і поба­
чив біля дверей цирульника. Прокляття Аллаха над ним! «Звідкі­
462

ля цей шайтан пронюхав про мене?»— подумав я. І в цей же час
наче Аллахові завгодно було виявити мене тут перед людьми.
Одна з невільниць господаря в чомусь провинилась, і він, покли­
кавши її до себе, почав бити, вона закричала, і на виручку їй
прибіг раб, тоді господар став і його бити. Раб також заголосив,
а проклятий цирульник, вирішивши, що то б’ють мене, закричав,
розірвав на собі шмаття, посипав голову пилюкою і щодуху
заволав на допомогу. Довкола нього зібралися люди, а він кричав:
«Гвалт, убили господаря мого!»
Потім він, не перестаючи кричати, побіг, оточений юрбою, до
мене додому і сказав про це моїй родині та челяді. Не встиг
я отямитись, як вони прибігли сюди, почали репетувати, порвав­
ши на собі одяг і розпустивши волосся. А цей проклятий цируль­
ник біжить попереду юрби в найнепристойнішому вигляді, у пош­
матованій одежі й лементує дужче за всіх. Юрба зібралася
навколо будинку, в якому я сидів, і кричала біля дверей каді:
«Калавур, убили! Калавур, убили!»
Господар будинку почув цей галас і послав одного зі слуг
подивитися, що там стряслося. Той пішов і, повернувшись,
сказав:
— Господарю, перед нашими дверима тисячний натовп чоло­
віків і жінок. Вони щосили кричать: «Калавур, убили!»— і пока­
зують на наш будинок.
Почувши це, каді вирішив, що справа серйозна, і занепокоїв­
ся. Відчинивши двері, він вийшов і, побачивши великий натовп,
оторопів.
— Гей, люди добрі, що трапилося? — запитав каді.
Тоді цей цирульник закричав на нього:
— Ах ти ж, проклятий кадію, вбиваєш у себе вдома нашого
господаря, та ще й питаєшся, що трапилося!
— Що ж такого лихого заподіяв мені ваш господар, щоб
я мав убивати його? Ось мій дім перед вами.
— Ти щойно бив його батогами, і я чув його крик з будинку,—
відповів цирульник.
— Але навіщо ж я мав бити його, чим він завинив? І хто
взагалі завів вашого господаря до мого дому і по що?! — запитав
каді.
— Не будь, старий, таким крутієм! — закричав цирульник.—
Я знаю, чого він прийшов до твого дому, знаю всю правду! Твоя
дочка кохає його, а він кохає її, а коли ти дізнався, що він увійшов
до твого дому, ти наказав своїм слугам побити його. Клянусь
Аллахом, або нас з тобою розсудить халіф, або виведи до нас
нашого господаря, щоб родичі забрали його. А ні — то я змуше­
ний буду ввійти до будинку й вивести його від вас, і ти будеш
осоромлений перед людьми.
Почувши таке, каді довго не міг прийти до слова і дуже засо­
ромився перед народом.
— Якщо ти говориш правду,— відповів він нарешті цируль­
никові,— заходь сюди і сам забирай його.
463

Цирульник притьмом заскочив до будинку. Побачивши, що
цей проклятий уже тут, я почав шукати виходу для втечі або
місця, де можна було б сховатись, але нічого не знайшов, крім
великої скрині в покої, де я зараз був. Тоді я заліз до неї і, захряс­
нувши над собою віко, принишк там. Цирульник увійшов до цього
покою і, нічого не побачивши тут, крім скрині, в якій я сидів, під­
няв її та й поніс на голові. Вся моя мужність зникла. А цирульник
наддав ходи. Зрозумівши, що він не залишить мене, я відкинув
віко скрині і, мов ошпарений, вискочив прожогом з неї і, падаючи
на землю, підвернув собі ногу. Добігши до брами, я побачив
там силу-силенну народу — такого збіговиська я ніколи ще не
зустрічав у своєму житті. А в мене в рукаві було золото, яке
я заздалегідь поклав туди, готуючись до сьогоднішнього дня.
Діставши динари, я почав кидати їх у натовп, аби відволікти
його увагу від себе. Люди стали збирати золото й срібло, а я,
протиснувшись через юрмовище, побіг, петляючи, провулками
Багдада. Але куди б я не звертав, цей проклятущий цирульник
гнався за мною й горланив:
— Вони хотіли
завдати мені прикрості, побивши мого
господаря! Слава Аллаху, який допоміг мені перемогти їх і визво­
лити мого господаря з їхніх лабет! Твоя необачність весь час
непокоїла мене. Якби Аллах не поСлав мене тобі, ти не вирвався
б з халепи, в яку потрапив, зазнав би великого лиха, і ніхто не зміг
би визволити тебе з нього. І я благаю Аллаха, щоб він продовжив
мені життя, аби я міг виручати тебе. Клянусь Аллахом, ти вбив
мене своєю необачністю, а ще хотів іти сам! Та ми не беремо
того за зле через твою дурість, бо в тебе мало розуму і ти квап­
ливий.
— Чи не досить тобі того, що зі мною скоїлося через те­
бе,— закричав я до нього,— то ти ще переслідуєш мене по
базарах!
Я вже волів смерті, аби врятуватися від нього. Нарешті забіг
до однієї крамниці й ублагав її власника захистити мене від
переслідувача. І він не впустив до мене цирульника, а я сів тут
і подумав, що ніколи вже не зможу розстатися з цим проклятим
цирульником: він буде зі мною і вдень і вночі, а мені вже невміч
було бачити його пику!
І я тут же послав по свідків і, написавши заповіт своїм рідним,
розділив маєтність, призначив опікуна для родини і звелів йому
продати будинок та нерухоме майно, попросив його піклуватися
про старих і малих, а сам, узявши трохи грошей, виїхав. Отак
з того часу й блукаю, аби здихатися від цього осоружного. Таким
чином я опинився у вашому місті й прожив тут якийсь час. Аж ось
прийшов на запрошення до вас і побачив тут на почесному місці
цього осоружного. То як же може відпочивати тут моє серце,
і хіба мені приємно бути разом із цим чоловіком після того, як він
завдав мені стільки лиха? Через нього я пошкодив ногу, скалічив
і розлучився з ріднею та своїм містом.
Хлопець навідріз відмовився сісти, а ми, вислухавши його
464

розповідь про свої злигодні, вельми здивувалися й запитали
цирульника:
— Це все правда, що розказав про тебе хлопець?
— Клянусь Аллахом,— мовив він, підвівши голову,— я зро­
бив це з ним лише завдяки моїм знанням розуму й мужності. Якби
не я, він би загинув. Я його врятував, і то ще добре, що постраж­
дала тільки його нога, а не постраждала душа його. Якби я був
базікою, то не зробив би йому цього добра. Але краще я розповім
вам одну пригоду, що трапилася зі мною, аби ви переконалися,
що я мало говорю і в мене немає звички розпатякувати по-пусто­
му, на відміну від моїх шістьох братів, серед яких я сьомий.

РО ЗП О В ІД Ь Ц И РУ ЛЬН ИКА ПРО САМОГО СЕБЕ
— Так ось послухайте. Жив я в Багдаді за часів аль-Мунта-сірра бі-л-ляга. Він був тоді там халіфом, дбав про бідняків
та нещасних, водився з ученими й благочестивими. І сталося так,
що одного разу він дуже прогнівався на десятьох чоловіків і нака­
зав правителю Багдада привезти їх у човні до нього в день свята
жертвоприношення, щоб судити їх самому, бо були вони розбій­
ники, що грабували на шляхах. Отож правитель схопив цих
злодіїв. А я, побачивши їх у човні, подумав собі: «Ці люди зібра­
лися не інакше, як на прогулянку і їдять та п’ють собі там у човні.
То кому ж, як не мені, почаркуватися з ними?!» Отож, шановне
товариство, бувши мужнім та розважливим, я схопився на ноги
і, вскочивши до них у човен, змішався з ними. Але тільки-но вони
перепливли річку й зійшли на другому березі, як з ’явилися
стражники та солдати правителя із залізними ланцюгами й наки­
нули їх на шиї злодіїв, а разом з ними й мені. Я вже й сам не знаю,
шановне товариство, як воно так скоїлося — чи то з моєї
мужності, чи то з моєї нехоті до марнослів’я, через яку я промов­
чав і не побажав говорити. Нас усіх взяли за ланцюги — повели
і поставили перед аль-Мунтасіром бі-л-лягом, еміром правовір­
них. Він звелів обезглавити десятьох злодіїв. Всі ми сіли на
килим, залитий кров’ю, до нас підійшов кат і, оголивши меч,
почав стинати голови одному за одним, доки не обезглавив
десятьох. Залишився тільки я. Зауваживши мене, халіф запитав
ката.
— Чому ти скинув голови тільки дев’ятьом, коли я наказав
скарати всіх десятьох?
— Нехай Аллах боронить, велителю правовірних,— вигукнув
кат,— щоб ти звелів зітнути голови десятьом, а я обезглавив би
тільки дев’ятьом! Ось же перед тобою десять голів.
— То чому ж залишився ще один у ланцюгах, ось цей десятйй? — запитав халіф.— А ти кажеш, що скинув десять голів.
— Клянуся твоєю ласкою, велителю правовірних,— відповів
кат,— я зітнув десять голів!
465

Тоді халіф сам перерахував голови і, пересвідчившись, що
їх таки десять, повернувся до мене й запитав:
— Що змусило тебе мовчати в таку мить, і як ти опинився
серед цих розбійників, приречених на смерть? За віком ти ж уже
шейх, а розуму в тебе, видно, мало.
Почувши слова еміра правовірних, я схопився на ноги й відпо­
вів йому:
— О еміре правовірних, звати мене Саміт (Мовчальник).
Людина я достойна, мудра, вчена, обізнана у філософії, статечна,
тямуща, надзвичайно скупа на слова, а за ремеслом — цируль­
ник. Коли вчора я побачив цих десятьох добродіїв, які направля­
лись до човна, я замішавсь поміж них і сів разом з ними у човен,
подумавши, що вони збираються влаштувати гулянку. Але
виявилося, що вони злочинці, і не встиг я оговтатись, як з ’явилися
стражники й повісили їм на шиї ланцюги, а зараз накинули л а н ­
цюга і на мою шию. Потім нас привели до тебе і ти звелів відтяти
голови десятьом. Я залишився перед катом один, але не сказав
вам нічого про себе. Не що інше, а лиш велика мудрість спонукала
мене розділити з ними смерть. А втім, все своє життя я чиню добро,
та люди віддячують мені найжахливішою платою.
Вислухавши мене, халіф зрозумів, що я дуже мужній і надзви­
чайно скупий на слова, а не базіка, як твердить оцей парубійко,
якого я витяг з халепи. Халіф так розсміявся, що аж впав нав­
знак, а потім спитав мене:
— Саміте, а твої шестеро братів теж такі розумні, вчені
й неговіркі, як і ти?
— Якби вони були такі, як я, або схожі були на мене, чи діяли
на мій кшталт, то хіба б вони вижили?! — вигукнув я.— Ти гань­
биш мене, еміре правовірних, хіба можна рівняти моїх братів до
мене? Адже Через свою балакучість і легкодухість кожен з них
має якусь ваду: один із них кульгавий, другий одноокий, третій
горбатий, четвертий зовсім сліпий, у п’ятого відрізані вуха й ніс,
а в шостого — губи. Тільки ти, еміре правовірних, не подумай, що
я базіка, але мушу пояснити тобі, що серед них я наймужніший
наймовчазніший і зовсім не надокучливий. З кожним із моїх
братів сталася своя придибачка, яка й призвела його до каліцтва.
Якщо хочеш, я тобі розповім про це.

РО ЗП О В ІД Ь ПРО ПЕРШ ОГО
ЦИ РУ ЛЬН ИКО ВО ГО БРАТА
—
Отож скажу я тобі, еміре правовірних, що найстарший з
них, отой, що припадає на одну ногу, за фахом кравець. Він шив у
майстерні, яку наймав у одного багатого чоловіка. Цей чоловік
мешкав над майстернею, а в самому низу будинку був млин. Котро­
гось дня мій брат сидів у майстерні й працював; підвів голову й
побачив у вікні жінку, гарну, наче повня при сході. Вона стояла
466

й дивилась на людей. Коли брат побачив її, його серце зайнялось
коханням до неї. Він цілий день до вечора дивився на ту жінку,
занедбавши роботу. Наступного дня, відкривши майстерню, він
заходивсь коло шитва, але, засиляючи нитку, щоразу поглядав у
вікно і через те не зробив роботи навіть на диргем. Третього дня
він також дивився у вікно, залишивши роботу. І знову показалась
та сама жінка, вона виглянула зі свого вікна і, побачивши, що мій
брат дивиться на неї, засміялася. Так він мало не полетів від р а ­
дості і також засміявся до неї.
Отож вона зрозуміла, що він закохався в неї, і вирішила обхитрити його й поглузувати з нього. Послала до нього свою
невільницю із завинутою в хустку матерією. Та прийшла й
сказала:
— Моя господиня веліла передати тобі вітання й сказала, з а ­
клинаючи тебе своїм життям, щоб ти скроїв з цієї матерії сорочку
для неї, та щоб гарно пошив її.
— Слухаюсь і корюся! — відповів мій брат. Закинувши свою
роботу, він того ж таки дня скроїв і пошив сорочку та й послав її
тій жінці. А наступного дня вранці знову прийшла до нього та сама
невільниця й сказала:
— Моя господиня вітає тебе й запитує, як ти провів минулу
ніч, бо вона цілісіньку ніч і на хвилинку не змружила очей через те,
що її серце було зайняте тобою. А тепер вона просить пошити з
цієї тканини шаровари, та гарні, бо вона хоче одягти їх разом
із сорочкою, яку ти пошив учора.
— Слухаюсь і корюся! — відповів мій брат і почав кроїти та
шити. Він старався, аж із шкури ліз, а жінка раз за разом вигля­
дала з вікна, і як тільки він хотів трохи відпочити, спонукувала
його до праці й усміхалась до нього. Від цього мій-брат упадав
коло шитва ще більше і страшенно стомився, мало не помер з голо­
ду, а таки закінчив до вечора роботу й послав їй шаровари. Він
пішов додому, не маючи за душею й фільса, тому змушений був
позичити грошей у свого приятеля. Вдома він упав на постіль і про­
спав цілу ніч мов убитий. А вранці, не встиг він іще оговтатись, як
знову прийшла та невільниця й сказала:
— Мій господар кличе тебе, сказав, щоб ти прийшов до
нього.
Почувши це, мій брат дуже злякався, бо подумав, що той чоло­
вік знає вже, що він залицяється до його жінки.
— Навіщо я йому потрібен? — запитавсь він у невільниці.—
Я боюсь, що він довідався про мої почуття до господині.
— Не бійсь,— відповіла невільниця,— все буде добре. Моя
господиня сказала господареві, ідо ти людина хороша і вона хоче
познайомити його з тобою, щоб ти міг надалі приходити до нас.
Мій брат дуже зрадів і пішов з невільницею до її господаря — чо­
ловіка тієї жінки. Привітав його, і той; відповівши на привітання,
сказав:
— Кравчику наш, я хочу, щоб ти скроїв і пошив для мене з цієї
тканини десять сорочок.
467

Тож мій брат засів до роботи й скроїв для нього десять соро­
чок. Тоді господар сказав: скроїш і пошиєш мені ще десять шаро­
варів. І він скроїв йому десять шароварів.
— Яка буде плата за все це? — спитав господар.
— Двадцять диргемів,— відповів мій брат.
Тоді господар гукнув невільницю:
— Принеси терези, щоб я відважив гроші кравцеві за роботу.
В цей час господарева жінка так подивилась на мого брата,
ніби вона розгнівалась на нього за те, що він бере гроші в її чоло­
віка. Зрозумівши це, мій брат вигукнув:
— Клянусь Аллахом, господаре мій, я нічого не візьму з тебе!
Забрав шитво й пішов. А він же тяжко бідував. Працював три
дні, шиючи сорочки та шаровари, і їв, аби лиш затримати душу в
тілі, бо майже нічого не мав. Коли це на третій день прийшла не­
вільниця і спитала:
— Ти вже закінчив сорочки й шаровари для мого господаря?
— Так,— відповів він.
Невільниця узяла те шмаття й пішла, а мій брат з нею, Вони
прийшли до господаря, і той побачив гарне шитво.
— Нехай же Аллах пошле світло перед тобою,— сказав гос­
подар і хотів було заплатити йому сповна за роботу.
— Клянусь Аллахом, я не візьму з тебе нічого,— сказав мій
брат з побоювання, що жінка розсердиться.
Тож він устав і пішов додому, де провів безсонну ніч, бо був
дуже голодний. А вранці до його крамниці знову прийшла невіль­
ниця і сказала:
— Поговори з моїм господарем!
Він пішов з нею до нього й запитав:
— Чого бажаєш, саїде?
— Я хочу, щоб ти скроїв мені з цього атласу п’ять фараджій.
І мій брат, скроївши йому п’ять фараджій, узяв їх додому, щоб
пошити, хоч сам був дуже голодний і стомлений. Виготовивши фараджії, він заніс їх господареві.
Той подивився, похвалив його роботу.
— Нехай освятить тебе Аллах, кравче! — сказав він і подав
йому гроші за роботу.
Але жінка показала на мигах моєму братові, з-за спини свого
чоловіка: «Не бери, мов, нічого!»
— Не поспішай, господарю, маємо ще час! — сказав мій брат
і вийшов з цього дому, принижений більше, ніж осел, бо проти
нього об’єдналося п’ять речей: кохання, спустошення, голод, злидні
та втома, а він усе це терпів.
Жінка розповіла своєму чоловікові про любов мого брата до
неї, і вони змовилися змусити його шити їм задарма, чого, одначе,
брат не розумів. Коли ж він обшив їх, вони вирішили й далі дурити
його й видали за нього заміж свою невільницю. Коли ж він якоїсь
ночі захотів переспати з нею, вони сказали йому:
— Ні, не можна, переночуй цю ніч у млині, а вранці все змі­
ниться на добре.
468

Брат подумав, що в них добрі наміри, й пішов на ніч до млина.
А тим часом чоловік тієї жінки підмовив мірошника, щоб той зму­
сив мого брата крутити в млині жорна. Отож мірошник увійшов
до мілина вночі й каже:
— Мій віл геть чисто зледащів, не крутить вночі жорна. А
тут уже стало завізно, і люди вимагають борошна.
Тоді мірошник підійшов до коша над жорнами й засипав у нього
збіжжя. Потім, підійшовши з батогом у руці до мого брата, прив’я ­
зав його за шию до жорен і почав шмагати по плечах. Брат ішов
попереду нього, жорна почали крутитися, і з них посипалось
борошно. Тільки-но брат зупиниться, щоб перевести дух, мірошник
починає періщити його батогом, приказуючи:
— Іди, іди, буйволе, сьогодні ти поїв уволю.
На зорі мірошник подався додому, залишивши мого брата коло
жорен напівмертвим.
Д о млина заглянув господар будинку і, побачивши мого брата
впряженим у жорна, пішов собі. Тоді з’явилась невільниця.
— Мені боляче бачити, що з тобою скоїлося,— сказала вона.—
Ми з господинею поділяємо твою біду.
Але, змучений побоями і перевтомою, мій брат не в силі був ви­
мовити й слова.
Після цього він повернувсь додому. Коли це раптом приходить
до нього той факих, що написав його шлюбну угоду, вітає його й
каже:
— Нехай продовжить Аллах твоє життя! Нехай буде благосло­
венне твоє одруження! Таким буває обличчя насолоди, ніжності та
обіймів з вечора до ранку!
— Нехай же не вітає Аллах брехуна! — вигукнув мій брат.—
Тисячорогий ти, клянусь Аллахом! Я цілу ніч до самого ранку кру­
тив у млині жорна замість вола!
— Розкажи ж мені, що це воно за приключка така,— попросив
факих.
І мій брат розповів, що сталося. Тоді факих сказав йому:
— Це твоя зірка не узгоджується з її зіркою, але, якщо
бажаєш, я зміню цю шлюбну угоду так, щоб ваші зірки краще
відповідали одна одній.
— Подивись, чи нема там у тебе інших хитрощів! — відказав
йому мій брат і, залишивши його, пішов до своєї майстерні і став
чекати, чи не буде якогось замовлення, щоб заробити на прожиток.
Аж ось знову приходить та сама невільниця — вона й господиня
придумали вже нову хитрість — та й каже:
— Прийди, поговори з моєю господинею.
— Іди собі з Богом, дочко,— відповів мій брат.— Не хочу я
мати з нею ніякого діла.
Невільниця пішла й розповіла про це своїй господині. І та
відразу ж виглянула з вікна й вигукнула, плачучи:
— Чому ж це, коханий, ти не хочеш мати зі мною ніякого діла?
І вона почала присягатись йому, що все те, що приключилося
з ним уночі в млині, сталося не з її волі, що вона в цьому не винна.
469

І коли мій брат поглянув на її красу й принади та почув її солодку
мову, він прийняв усі її вибачення і зрадів, що бачить її. Він
привітався з нею і перекинувся словом. Посидів деякий час за шит­
тям. Та от з ’явилась невільниця й сказала:
— Моя господиня веліла передати тобі, що її чоловік заночує
сьогодні у своїх друзів, тож приходь до нас і проведеш з моєю гос­
подинею солодку ніч аж до самого ранку.
А господар сказав своїй жінці:
— Що ж його вдіяти, аби віднадити його від тебе? Може, від­
вести до валі?
— Почекай-но, я придумаю щось інше й ославлю його на ціле
місто. (А мій брат нічого ж не знав іще про жіночу підступність).
Увечері невільниця привела мого брата до своєї господині. По­
бачивши його, вона вигукнула:
— Ой як я скучила за тобою, клянусь Аллахом!
— Ради Аллаха, поцілуй же мене мерщій! — заблагав мій
брат.
Та не встиг він ще договорити цього, як тут з ’явився господар,
котрий сидів досі у свого сусіда, й схопив мого брата.
— Клянусь Аллахом, я розстануся з тобою лише в начальника
стражі!
Мій брат почав проситися в нього, але той й слухати не хотів.
Відвів його до валі, і той наказав відшмагати його батогами, поса­
довити на верблюда й возити вулицями міста. Люди зглядалися
на нього й кричали:
— Отакого заслуговує той, хто заскакує до чужого гарему!
Врешті, упавши з верблюда, він поламав собі ногу й став куль­
гавий. Потім валі вигнав його з міста — він пішов і не знав, куди
податися. То я, хоч і дуже був розгнівавсь на нього, одначе, дог­
навши його, забрав до себе й зобов’язався годувати та поїти його,
що роблю й донині.
Халіфа дуже розсмішила ця пригода.
— Та й добре ж це ти вчинив, о мовчальнику, о небалаку­
чий! — промовив до мене халіф і звелів видати мені нагороду та
щоб я вже йшов собі.
— Я нічого не прийму від тебе,— сказав я халіфові,— доки
не розкажу тобі, що сталося з іншими моїми братами, та не поду­
май тільки, що я люблю багато говорити.
— Гаразд,— мовив халіф,— розкажи мені про всіх своїх
братів.
РО ЗП О В ІД Ь ПРО ДРУГОГО
Ц И РУ ЛЬН ИКО ВО ГО БРАТА
— Так от, еміре правовірних, другого мого брата, як я вже тобі
казав, зовуть Буркотуном, він паралізований. Трапилося так, що
одного разу, коли він ішов у своїх справах, зустріла його стара
жінка й каже:
+70

— Постривай, чоловіче, я хочу запропонувати тобі одне діло,
і якщо воно тобі сподобається, зроби його для мене.— Мій брат
зупинився, а вона й говорить далі:— Я поведу тебе до чогось, вка­
жу тобі шлях до нього, але за умови, що ти не розбалакува­
тимеш.
— Говори! — мовив до неї мій брат.
— Що ти скажеш,—спитала стара,— про гарний будинок з
проточною водою, фруктами й вином, про симпатичне личко, гла­
деньку щічку, яку б ти цілував, гнучку стать, яку б ти обіймав з ве­
чора до ранку? Якщо ти дотримаєш моєї умови, буде тобі добре.
— Господине моя,— мовив мій брат,— а чому ти з-поміж усіх
смертних обрала для цієї справи саме мене?
— Я ж сказала тобі: не розбалакувати! — відповіла стара.—
Мовчи й ходи зі мною.
Стара рушила, а мій брат — за нею, сповнений ухіття до
того, що вона йому змалювала. Увійшли вони до просторого бу­
динку, піднялись нагору, і мій брат побачив тут пишні хороми.
Мешканці будинку почали розпитувати, хто його привів сюди.
— Дайте йому спокій,— мовила стара,— мовчіть і не бентежте
його серця, це робітник, він нам потрібен.
Потім вони вийшли на великий плац посеред саду, кращого за
який брат мій не бачив. Він присів на гарну кам’яну лавку й рап­
том почув багатоголосий гамір і побачив гурт невільниць, які на­
ближались до нього, і серед них дівчину, мов місячну повню. Ко­
ли вона підійшла ближче, мій брат поглянув на неї, підвівся на но­
ги й поклонився їй, а вона, привітавши його, сказала, щоб
він сів.
— Нехай возвеличить тебе Аллах,— звернулася вона до нього,
коли він сів,— чи є в тобі добро?
— О господине моя, все добро в мені! — відповів він.
І вона звеліла подати їжу. Коли принесли чудові страви, дів­
чина почала їсти і ніяк не могла вгамувати сміху, що душив її.
А як мій брат дивився на неї, вона відверталась до своїх невіль­
ниць, ніби сміючись над ним. Тож вона так удавала закоханість
у мого брата й кепкувала над ним, а він, осел, не розумів цього,
перейнятий сильною пристрастю, думав, що дівчина кохає його,
і йому вдасться оволодіти нею.
Коли покінчили з їжею, принесли вино, а потім з ’явилось
десять молоденьких цнотливих невільниць, подібних до зірок, з
лютнями в руках і почали співати на різні приємні голоси. Мій
брат дуже зрадів, розвеселився. Д ів ч и н а наповнила келих і пода­
ла моєму братові. Він устав, поклонився, взяв келих і випив. Затим
вона підійшла до нього й почала бити його по шиї. Братові це не
сподобалося, він розгнівався й пішов звідти. Але стара поспішила
слідом за ним і почала підморгувати йому: не сердься, мовляв, поЕ ернися. Він п о в е р н у в с я й сів, але не озивався. Тоді дівчина знов
гочала духопелити його в потилицю, та їй іще й цього було недосить: вона й невільницям своїм звеліла бити його, а сама говорила
старій:
47І

— Я ще не бачила такого красивого хлопця.
— Клянуся Аллахом, що це так, моя господине! — вигукнула
стара.
Так невільниці били його, аж поки він не впав. А потім, коли
він підвівся й вийшов за нуждою, баба наздогнала його й промо­
вила:
— Потерпи ще трохи, і ти досягнеш того, чого бажаєш.
— Так доки ж мені терпіти? — сказав брат.— Я й так уже зне­
притомнів від запотиличників.
— Коли вона сп’яніє, ти досягнеш того, що бажаєш.
Повернувшись, брат знову сів на своє місце. Тоді невільниці
всі до одної піднялися, і стара наказала їм роздягти мого брата
й покропити його обличчя трояндовою водою. Після цього найгарніша з дівчат сказала:
— Нехай же возвеличить тебе Аллах! Ти ввійшов у мій дім
і терпляче зносив усе, дотримуючись моєї умови. Кожного, хто
мені перечив, я виганяла, а хто виявляв терпеливість, досягав
бажаного.
— Господине моя,— відповів мій брат,— я твій раб і в твоїх
руках!
— Так от, щоб ти знав,— сказала вона,— Аллах обдарував
мене любов’ю до розваг, і той, хто мені підкоряється, досягає б а ­
жаного.— Потім вона звеліла всім невільницям співати на весь
голос. Усі, хто був у будинку, насолоджувалися цим співом. Опісля
вона сказала одній з невільниць:
— Візьми цього хлопця й зроби, що треба, а потім одразу ж
приведи його до мене.
Та взяла його за руку, і він пішов з нею, не знаючи, що вона
збирається зробити з ним. А стара зупинила його й каже:
— Потерпи, потерпи, залишилося вже недовго!
Тож обличчя мого брата посвітлішало, і він підійшов до не­
вільниці, а стара все заспокоювала його:
— Потерпи, тобі треба ше збрити бороду.
— А що хоче зробити зі мною ця невільниця? — запитав він
стару.
— Нічого, крім добра! — відповіла стара.— Вона має лише
підфарбувати твої брови й підкоротити вуса.
— Ну, припустимо, фарбу можна буде змити,— мовив мій
брат.— Що ж до підкорочування вусів, то це ж боляче!
— Не смій заперечувати їй,— відказала стара,— її серце вже
прив’язалось до тебе.
І мій брат усе витерпів — і як невільниця фарбувала йому бро­
ви, і як виривала вуса. Після цього вона привела його до своєї
господині, й та сказала їй:
— Залишилось останнє: поголи його, зроби безбородим.
— То як же я покажусь у такому сороміцькому вигляді серед
людей? — запитав мій брат стару.
— Вона хоче зробити це з тобою лише задля того, щоб ти став
безволосим, безбородим, щоб у тебе було гладеньке обличчя і на
472

ньому не залишилося нічого колючого. В її серці спахнуло
велике кохання до тебе, тож потерпи, і твоє бажання спов­
ниться.
І мій брат погодився й підкорився невільниці, яка обстригла
йому бороду й поголила підборіддя і потім привела його до своєї
господині. Та як угледіла й ого— а він без брів, без вусів, без
•бороди і з червоним обличчям! — та й злякалася спочатку, а потім
так розреготалася, що впала горілиць і вигукнула:
— О володарю мій, ти підкорив мене цими прекрасними риса­
ми! — І вона почала заклинати його життям, щоб він устав і
потанцював. Так той схопився й почав танцювати. А дівчина тим
часом не залишила в світлиці жодної подушки, якою б вона не
пожбурила у нього. Всі невільниці також кидали в нього по­
маранчами, цитринами та всілякими предметами, аж доки він не
впав, знесилений, від побоїв і не втратив свідомості. А коли
опритомнів, стара сказала йому:
— Теперечки ти досяг того, що бажав. Бити тебе вже не
будуть, а залишилося тільки одне, ось послухай. У нас такий зви­
чай: коли вона сп’яніє, то нікому не дає над собою влади раніше,
ніж зніме із себе плаття та шаровари й залишиться зовсім гола.
Потім вона скаже, щоб роздягся ти, а сама побіжить попереду те­
бе, ніби вона тікає від тебе, а ти — за нею, доки в тебе не вста­
не добре зебб, і тоді вона зупиниться й дасть тобі владу над
собою.
— Роздягайся, сину мій,— сказала затим стара.
Брат устав — наче з глузду з ’їхав — і розібрався догола.
— Тепер біжи за мною,— сказала йому дівчина, також ого­
лившись, і вигукнула: — Якщо ти чогось хочеш, то дожени
мене!
І вона побігла, а він — услід за нею. Так вони бігали з кімнати
в кімнату. В нього розгорілася похіть, і зебб його встав, немов навіжений. Він уже знесилів од цього змагання з бігу, коли вона
заскочила в темне місце, а той — за нею. Тут він наступив на щось
благеньке — і підлога під ним провалилася. Він шугнув униз і,
не тямлячи себе, опинився на вулиці, на ринку серед чинбарів, які
торгували шкурами — розхвалювали, продавали й купували то­
вар. Побачивши мого брата в такому вигляді — голого, з обстри­
женою бородою, обскубаними вусами й підмальованими бровами,
з червоним обличчям і піднятим зеббом — торговці закричали на
нього, плескаючи в долоні, й почали бити його, голого, шкурами,
аж поки він не втратив свідомості. Тоді його посадили на осла й
відвезли до валі.
— Що трапилося? — запитав той.
— Повелителю наш, валі, цей божевільний звалився до нас
у такому вигляді з будинку вазіра,— відповіли купці.
Тоді валі наказав дати йому сто ударів батогами й вигнати з
Багдада. Але я пішов слідом за ним, наздогнав його, привів потай
до себе й узяв його на утримання. Отож, еміре правовірних, якби
не моя великодушність, він напевне загинув би.
473

Р О ЗП О В ІД Ь ПРО ТРЕТЬОГО
ЦИ РУ ЛЬН ИКО ВО ГО БРАТА
— Мій третій брат, якого зовуть Торохтієм, сліпий. Доля і
Провидіння привели його якось до одного великого будинку,
з господарем якого він хотів поговорити й вижебрати у нього
що-небудь. Постукав у двері.
— Хто там? — запитав господар.
Але брат не відповів, а постукав удруге, і той ще голосніше з а ­
питав:
— Хто там?!
Брат і цього разу не обізвавсь, тоді господар закричав на все
горло:
— Хто там біля дверей?!
Але й цього разу брат промовчав і почув, що господар підій­
шов до дверей і, відчинивши їх, спитався:
— Чого ти хочеш?
— Чого-небудь, ради всевишнього Аллаха! — відповів брат.
— Ти що, сліпий? — запитав господар.
— Так,— відповів той.
— Подай мені руку,— сказав господар, і той простяг руку,
думаючи, що йому дадуть милостиню.
А господар, узявши його за руку, завів у будинок і став підні­
матися з ним по сходах нагору. Брат сподівавсь, що той нагодує
його або ж дасть що-небудь. Коли вони добрались нарешті аж до
даху, господар спитав брата:
— Чого хочеш, старцю?
— Чого-небудь, ради Аллаха всевишнього,— відповів той.
— То нехай і подасть тобі Аллах,— відповів господар.
— Чому ж ти не сказав мені цього внизу?! — вигукнув брат.
— А чому ж ти, найпідліший з підлих,— відповів господар,—
не попросив у мене чого-небудь одразу, коли я обізвався на твій
стук уперше?
— А тепер що ти збираєшся зі мною зробити? — запитав його
брат.
— Я не маю що дати тобі,— відповів господар.
— Тож відведи Мене хоч до сходів,— попросив його брат.
— Дорога перед тобою,— відповів господар.
Тоді брат почав навпомацки спускатися сходами. І коли йому
залишилось до дверей ще східців двадцять, його нога зашпортну­
лася, і він, упавши, покотився додолу і розбив собі голову. Оговтавшися, звівся на ноги і вийшов, не знаючи, куди податися далі.
Ось у такому стані й спіткали брата його сліпі товариші.
— Що це з тобою сьогодні сталося? — запитали вони.
І він розповів їм про свою лиху придибачку, а потім сказав:
— Я хочу, браття, взяти на прожиток трохи грошей з тих, що
залишилися в нас.
А той самий господар, до котрого він звертався, ішов назир­
ці за ним, щоб побачити, як сліпий почувається, чув цю розмову.
474

А мій брат не знав, що той чоловік вистежував його, а потім слі­
дом за ним прокрався до нього в хату. Нічого не відчувши, мій
брат сів і став чекати своїх побратим ів. А коли ті прийшли, сказав
їм:
— Замкніть двері та обшукайте хату, чи не за йшов сюди з нами
хтось чужий.
Почувши це, сторонній чоловік підтягнувся на мотузку, що
звисав зі стелі. Сліпі обнишпорили всю хату й нікого не виявили.
І посідали коло мого брата, дістали гроші й перелічили їх. Н а р а ­
хували дев’ять тисяч диргемів, кожен узяв собі, скільки йому було
потрібно, а решту сховали під підлогу в кутку кімнати. Потім діс­
тали дещо з їжі й сіли перекусити. А той зайда підсів до них і собі
став призволятися їхніми наїдками. Почувши біля себе незнайоме
цямкання, мій брат сказав своїм приятелям:
— їй-право, серед нас є хтось чужий!
Він сягнув рукою, і вона зачепилася за руку того чоловіка —
господаря будинку.
— Ось чужинець! — закричав брат товаришам.
Ті накинулись на чужака і ну його лупцювати. Брат тримав,
а ті били, доки їм не набридло. Потім стали кричати на гвалт:
— Гей, мусульмани! До нас прокрався злодій, що хоче погра­
бувати нас!
Біля них зібралась велика юрба, а той чоловік, що вони його
звинувачували у злодійстві, враз удав із себе сліпого. Так заплю­
щив очі, ніби він справді сліпий, як і ті, що тримали його, і ніхто
не міг запідозрити, що він удає із себе невидющого.
— О мусульмани,— почав кричати він,— я волаю до Аллаха й
валі, я прошусь до еміра — у мене є порада для еміра!
Не встигли вони отямитись, як їх оточили стражники, схопили
їх усіх разом з моїм братом і привели до валі.
— Що сталося? — запитав той.
— Вислухай мене, валі,— сказав той, що прикидався темним,—
тільки через покарання виявиться тобі правда про нас. Тож,
якщо хочеш, покарай мене першого.
— Покладіть цього чоловіка,— сказаз валі,— та всипте йому
батогів.
Його поклали й почали батожити. І коли шмагання почало дош­
куляти йому, він розплющив одне око, а як всипали ще, він розплю­
щив і друге.
— Що означає ця облудність, негіднику? — запитав його
валі.
— Дай мені перстень помилування, і я розповім тобі всю правДУВалі пощадив його, і він сказав:
— Ми, всі четверо, вдаючи незрячих, заходимо в будинки, ди­
вимося на жінок і обманним шляхом спокушаємо їх. Ми нажебрачили вже десять тисяч диргемів. Коли я сказав своїм товари­
шам: «Дайте мені мою частку — дві тисячі п ’ятсот диргемів»,—
вони побили мене й забрали мої гроші. Тому я прошу захисту в
475

Аллаха і в тебе. Скоріше ти заслуговуєш на мою частку, ніж мої
приятелі. Якщо хочеш переконатися у правдивості моїх слів,
побий їх більше, ніж мене, то вони розплющать очі.
І валі наказав відшмагати їх. Почали з мого брата. Прив’я з а ­
ли його до драбини й били мало не до смерті.
— Негідники,— кричав він,— ви заперечуєте милосердя Ал­
лаха і стверджуєте, що ви сліпі!
— Присягаюсь Аллахом, серед нас немає жодного зрячого!
Тоді його повалили й почали бити знову й шмагали до тих пір,
доки він не втратив свідомості.
— Облиште його,— сказав валі,— нехай отямиться, і тоді всип­
те йому ще.
Потім він наказав дати кожному з його товаришів понад триста
каїв. А коли їх били, зрячий приказував:
— Розплющуйте, розплющуйте очі, бо вас битимуть іще! —
Затим сказав, звертаючись до валі: — Пошли зі мною кого-небудь
поті гроші, бо ці люди не відкриють очей, їм соромно перед людьми.
Валі послав когось із ним, і коли той приніс гроші, він дав цьому
чоловікові дві тисячі п’ятсот диргемів — його частку, як він ка­
зав,— решту взяв собі, а трьох сліпців, у тім числі й мого брата,
вигнав з міста. Тоді я, еміре правовірних, вибіг і, наздогнавши
мого брата, спитав, шо з ним сталося. Він розповів мені те,
про що я тобі говорив, і я потайки привів його в місто і виділив йому
утримання на все життя.
Халіф усміхнувся, зачудований моєю розповіддю, і сказав:
— Дайте йому винагороду, і нехай собі йде з Богом!
— Клянусь Аллахом! — вигукнув я.— Не візьму нічого, доки
не оповім емірові правовірних про те, що сталося з іншими моїми
братами, й не доведу йому, що я — людина неговірка.
— Що ж ,— мовив халіф,— покори наші вуха своєю дивовиж­
ною розповіддю, добав нам іще щось про твої халепи і митарства.

РО ЗП О В ІД Ь ПРО ЧЕТВЕРТОГО
ЦИ РУ ЛЬН ИКО ВО ГО БРАТА
— Що ж до четвертого мого брата, еміре правовірних,— роз­
повідав я далі,— то він був м’ясником у Багдаді. Вирощував яг­
нят і торгував м’ясом; вельможі й багачі приходили до нього ку­
пувати свіжину. І він розбагатів на цьому ділі, накупив худоби,
будинків та всілякого майна. І так жив довгий час. Аж одного
дня, коли продавав м’ясо у своїй крамниці, до нього підійшов
довгобородий шейх і, простягнувши кілька диргемів, сказав:
— Дай мені на них м’яса.
Мій брат узяв у шейха гроші, дав йому баранини, і той пішов
собі. Придивившись уважно до шейхового срібла, брат побачив,
що ці диргеми блискучо-білі, й відклав їх окремо. А шейх ходив
до нього й далі протягом п’яти місяців. Брат складав його гроші
476

окремо в скриню. А коли згодом захотів дістати їх, аби щось
купити собі, то, відкривши скриню, побачив: усе, що в ній є,— білий
нарізаний папір.
Мій брат почав бити себе по обличчю й кричати. Позбігалися
люди, і він розповів їм про цю дивовижу. Потім, як звичайно, пі­
шов до своєї крамниці, зарізав барана і повісив тушу всередині
приміщення, відрубавши від неї добрий шматок, який повісив із­
зовні, сподіваючись спіймати цього мерзенного шейха, як він прий­
де сюди. І справді, той незабаром з ’явився сюди зі своїми срібни­
ми грішми. Мій брат скочив на ноги, схопив його й закричав:
— Гей, мусульмани, ідіть до мене, я вам розкажу про нечес­
тивого, мерзенного шейха!
Почувши таке, шейх запитав його:
— Що тобі краще: відчепитись від мене чи щоб я осоромив тебе
перед людьми?
— Чим же ти мене осоромиш? — запитав брат.
— А тим, що ти торгуєш людським м’ясом, видаючи його за
баранину,— відказав шейх.
— Брешеш, проклятий! — вигукнув брат.
— Проклятий той,— сказав шейх,— у кого в крамниці повіше­
на людина.
— Якщо це справді так, як ти кажеш,— відповів брат,— то
можеш безкарно вбити мене й забрати мої гроші.
Тоді шейх гукнув:
— Гей, правовірні! Цей м’ясник забиває людей і продає їх м’я ­
со, видаючи його за баранину. Якщо не вірите, зайдіть в його крам­
ницю.
І люди кинулись до крамниці мого брата й побачили, що той
баран перетворився на повішену людину. Тоді вони вчепилися в
мого брата й закричали:
— Ах ти ж, невіро! Ах ти ж, нечестивцю!
Найближчі йому люди били його по обличчю й кричали:
— Так оце ти годуєш нас м’ясом синів Адама?!
А шейх так зацідив йому в око, що а ж вибив його.
Люди понесли труп до начальника стражі, і шейх сказав йому:
— Еміре, цей чоловік ріже людей і торгує їхнім м’ясом як б а ­
раниною. Тож ми оце привели його до тебе. Встань же й зверши
правосуддя всевишнього, славного Аллаха!
Мій брат захищавсь, як міг, але начальник стражі не став
навіть і слухати його, а наказав дати йому п’ятсот ударів киями.
У нього забрали всі гроші, і якби він не був такий багатий, то вза­
галі, мабуть, убили б його. Потім його вигнали з міста, і він пішов
навмання, не знаючи, куди податися.
Прибився, нарешті, до одного великого міста, де його ніхто не
знав, і почав там шевцювати. Відкрив майстерню і працював, аби
лиш прогодуватися. Одного разу, йдучи у своїй справі, він зачув
іржання коней, і коли спитавсь людей, що там відбувається, йому
сказали: цар виїхав на полювання і лови. То мій брат вийшов, щоб
подивитися на царський почет, але соромився свого нужденного
477

вигляду, бо ж перейшов із становища м’ясника на становище шев­
ця. Цар обернувся, і їхні погляди зустрілися. Тоді цар опустив
голову й промовив:
— Порятуй мене, Всевишній, від сьогоднішнього лиха!
І він смикнув коня за повіддя й повернувся назад разом із
усім почтом, наказавши своїм слугам наздогнати мого брата й по­
бити його. Вони схопили його і так віддубасили, що він ледве не
вмер, не відаючи навіть, що спричинило цю напасть. Украй згань­
блений і принижений, він повернувся додому. Після цього пішов
до одного чоловіка з царського оточення і розповів йому про свою
біду. Той так розсміявся, що аж упав горілиць, а потім сказав:
— Отож, щоб ти знав, небораче, цар не переносить однооких,
особливо тих, котрі не мають лівого ока — він їх убиває.
Почувши таке, мій брат вирішив утекти з цього міста й пере­
брався до іншого, в якому не було царя. Прожив він тут довгенько
й одного разу, розмірковуючи про свої справи, вийшов прогулятись
і почув за собою іржання коней.
— Надходить кара небесна! — закричав він, злякавшись, і
побіг шукати якогось захистку, щоб сховатися. Нічого не знайшов­
ши, він угледів перед собою зачинені двері, вдаривсь у них і, вско­
чивши досередини будинку, побачив, що він опинився у довгих
сінях. Пішов ними далі, і тут раптом на нього накинулось двоє
чоловіків.
— Слава Аллаху, що віддав тебе в наші руки! — закричали
вони.— Ах ти ж, клятий враже, ось уже три ночі підряд не даєш
нам спати, немає спокою через тебе, і ти змусив нас пізнати смак
смерті!
— Люди добрі, скажіть мені на милість, що це у вас за кло­
піт? — запитав мій брат.
— Ти стежиш за нами, хочеш зганьбити нас і вбити нашого
господаря. Мало тобі того, що ти із своїми поплічниками розорив
його?! Ану діставай, триклятий, того ножа, яким щоночі погрожу­
єш нам!
Вони обшукали його і знайшли ніж, яким він краяв ремінь на
сандалі.
— Побійтесь Аллаха, що це ви таке наговорюєте на мене?! —
усовіщав їх мій брат.— Ось послухайте, що зі мною сталося!
— А що? — запитали його.
І він розповів їм про всі свої злигодні, палко благаючи, щоб
його відпустили. Але ті навіть не слухали, що він говорив, не звер­
тали уваги на його благання, а відлупцювали його і, порвавши на
ньому одяг, помітили у нього на обох боках рубці від батожіння.
— Ах ти ж, пройдисвіте! — вигукнули вони.— Ось ці рубці
від батогів засвідчують, що ти злочинець.
Потім його привели до валі. «Ніхто мене тепер не визволить,
крім всевишнього Аллаха,— подумав він.— Доведеться спокуту­
вати свої гріхи».
— Що змусило тебе вдиратися в будинок цих людей і погро­
жувати вбивством? — запитав валі.
478

— Ради Аллаха! — вигукнув мій брат.— Прошу тебе, еміре,
вислухай, що я тобі скажу, і не поспішай з розпорядженням щодо
мене.
— Як можеш ти, еміре, слухати злодія, який пограбував лю­
дей і в якого на обох боках шрами від батогів? — звернулися до
валі ті, що привели мого брата.
Побачивши на його тілі сліди побоїв, валі сказав:
— Ти, негіднику, дістав таке не інакше, як з а великий гріх.—
І звелів відшмагати його. Йому дали п’ятсот ударів батогами —
аж порвали їх. А потім посадовили на верблюда й возили по міс­
ту, вигукуючи: «Ось кара тому, хто вдирається в будинки чужих
людей!» Валі наказав вигнати його з міста, і він пішов світ за очі.
Прочувши, яке нещастя спіткало брата, я наздогнав його, розпи­
тав, як усе це скоїлося з ним. Він розповів мені про всі свої поне­
віряння, і я тайкома провів його в місто й забезпечив усім необхід­
ним для прожитку.

Р О ЗП О В ІД Ь ПРО П ’ЯТОГО
Ц И РУ ЛЬН ИКО ВО ГО БРАТА
—
Тепер, о повелителю правовірних, послухай про п’ятого мого
брата, якому відрізали вуха. Був він бідний. Вечорами просив ми­
лостиню в людей, а вдень витрачав нажебране. Батько наш був
шейхом і помер у похилому віці, залишивши нам сімсот диргемів.
Кожному з нас дісталося по сто диргемів. Мій п’ятий брат узяв
свою частку й розгубився, не знаючи, що робити з цими грошима.
По довгих розмірковуваннях прийшла йому в голову така думка:
накупити на ці гроші всілякого скляного посуду, а потім торгувати
ним, аби щось заробити на цьому. Отож він скупився, склав купле­
ний посуд у кошик і сів в одному місці під стіною продавати його.
Прихилився спиною до стіни і став мріяти про те, як то йому пове­
деться далі жити. «Кошт, укладений в цей скляний товар,— мір­
кував він, становить сто диргемів, а я продам його за двісті дир­
гемів, на які знову накуплю скляного посуду і продам його за чо­
тириста диргемів — і так продаватиму й купуватиму, доки не нако­
пичу багато грошей. Тоді я накуплю на них дорогого краму, кош­
товностей, парфумів і розбагатію. Придбаю гарний будинок, не­
вільників, слуг, коней, золоті сідла, зачну їсти й пити щонайліпше,
і не залишиться в місці жодної співачки, яку б я не запросив до се­
бе, щоб послухати її співу. І якщо сподоблюсь ласки Аллаха, мій
маєток становитиме сто тисяч диргемів...» Робив він ці підрахунки
в умі, коли перед ним стояв кошик із склом. «Потім,— коли в мене
буде сто тисяч диргемів,— снувалася далі його думка,— я посила­
тиму сватів до царів і вазірів. Скоріше за все посватаюсь до вазірової дочки — неперевершено вродливої та надзвичайно чарівної,
як розказують люди. Я дам за нею у віно тисячу диргемів. Аби
тільки її батько погодився, то моє бажання сповниться. А якщо
479

ні — візьму її силою, наперекір його волі, куплю десять молодень­
ких євнухів, справлю собі одяг, як у царів та султанів, золоте сід­
ло оздоблю самоцвітами. Потім я виїду верхи, а навколо мене,
попереду й позаду, йтимуть мамелюки. Я проїду містом, а люди ві­
татимуть мене й благословлятимуть. Так я прибуду до вазіра —
батька нареченої. І коли вазір побачить мене, він схопиться мені
назустріч, посадовить на своє місце, а сам сяде нижче, бо ж я його
зять. Зі мною будуть два євнухи з двома гаманами, в кожному з
яких міститиметься по дві тисячі динарів. Одну тисячу дам як віно
за вазірову дочку, а другу великодушно подарую йому, щоб він
знав, який я благородний та щедрий і який мізерний світ у моїх
очах. Потім я повернусь додому, а коли прийде хтось із родичів
моєї дружини, я подарую йому гроші й одяг. Якщо ж вазір надішле
мені подарунок, я поверну його назад; хоч би який він був доро­
гий — все одно не візьму, аби вони знали, що я гордий душею і
вдовольнюся лише найвищим становищем. Потім піду до них
влаштовувати свою справу й возвеличувати себе. По заручинах
приберу якнайліпше свій будинок і справлю весілля. Коли ж наста­
не час знімати покривала з нареченої, я одягнусь у найрозкішнішу
одіж, сяду на парчеву, гаптовану золотом подушку і не поверта­
тимусь ні праворуч, ні ліворуч, виказуючи тим мій великий розум
і поважність думки. А моя жона з ’явиться, мов місячна повня, в
пишних шатах та коштовних оздобах, але я не дивитимусь на неї
в захваті та зачудуванні, тоді всі присутні скажуть: «Володарю
наш, ось твоя жона з невільницею стоїть перед тобою, подаруй
же їй хоч один погляд, бо їй недобре стояти так». Потім вони б а ­
гато разів поцілують переді мною землю, і тоді я зведу голову й удо­
стою її єдиним поглядом, а затим опущу голову долу. І так буде
весь час, доки не закінчиться обряд знімання з нареченої одягу.
Тоді я накажу кому-небудь із слуг кинути дружкам гаманець з
п’ятьма сотнями динарів, а потім звелю їм завести мене до неї.
Коли ж мене приведуть до нареченої, я погляну на неї і не
промовлю їй жодного слова, зневажу її, щоб сказали про мене,
що я гордий душею. Тоді прийде її мати й поцілує мені голову й
руку і скаже: «Володарю, поглянь на свою невільницю, вона
прагне близькості твоєї, пригорни ж її до себе, утіш її душу».
Але, не дочекавшись моєї відповіді, вона поцілує мені кілька
разів ноги, промовить: «Володарю наш, моя дочка — гарна дів­
чина, яка до тебе не бачила ще жодного мужчини, і коли вона наразиться на твою таку велику стриманість, у неї розірветься серце.
Нахились же й поговори з нею». Далі її мати підведеться і наллє
для мене келих вина, а коли її дочка візьме його й піднесе мені, я
залишу її стояти перед собою, а сам — через велич і гордість своєї
душі — навіть не поверну голови в її бік, розлігшись на гаптованій
золотом подушці. Отож вона вважатиме мене могутнім султаном
і попросить: «Володарю мій, заклинаю тебе Аллахом, не відмов­
ляйсь од келиха з рук твоєї невільниці, я — твоя рабиня!» Але я
не відразу озвусь до неї, а лише після довгих благань. І вона ска­
же: «Неодмінно треба винити!» І піднесе келих до моїх вуст, а я
480

відштовхну його рукою їй в обличчя і копну її ногою — ось так!»
І він стусонув ногою кошик зі склом, що стояв на підвищенні.
Кошик упав, і все, що було в ньому, розбилося... «Все від гордості
душі моєї!» — закричав мій брат.
І якби емір правовірних звелів, я всипав би йому за таке тисячу
батогів і знеславив би його на ціле місто.
Далі мій брат почав бити себе по обличчю, рвати свій одяг і
плакати. А в цей час мимо проходили на п’ятничну молитву лю­
ди — одні витріщали на нього очі, інші не звертали уваги.
І коли мій брат сидів отак, плакав та лементував, бідкаючись,
що пропали його кошти разом з прибутком, біля нього раптом зу­
пинилася гарна, надзвичайної вроди жінка, вона саме їхала на
п’ятничну молитву верхи на мулі, в гаптованому золотом оксамито­
вому сідлі, у супроводі кількох слуг. Побачивши розбите скло й
мого брата, що сидів і плакав, вона перейнялась жалістю, і серце
її змилосердилося над ним. Запитала людей, що з ним трапилося,
і їй сказали:
— У нього був кошик скляного посуду, з продажу якого він
жив, і його спіткало те, що бачиш,— скло розбилося.
То жінка покликала одного зі своїх слуг і сказала йому:
— Віддай усі гроші, що маєш при собі, цьому бідакові.
І слуга дав моєму братові гаманець. Коли він відкрив його й
дістав звідти п’ятсот динарів, то мало не помер з великої радості,
і почав благословляти ту жінку. Він повернувсь додому багатим
і сів, роздумуючи. Коли це раптом хтось постукав у двері. Він під­
вівся, відчинив і побачив незнайому стару жінку.
— Синку мій,— сказала вона,— така біда в мене: скоро вже
закінчиться час молитви, а я ще не зробила омовіння. Отож хочу
попросити тебе, щоб ти пустив мене до себе вмитися.
— Слухаюсь і корюся,— відповів мій брат і впустив до хати
жінку. А сам іще на сьомому небі від радості за динари.
Закінчивши омовіння, стара підійшла туди, де сидів мій брат,
проказала молитву на два коліноприклоніння і попросила для ньо­
го в Аллаха благословення. Брат подякував їй і, сягнувши до
гаманця, дістав звідти два динари й подав їх старій. «Нехай це
буде милостиня від мене»,— подумав він. А стара, побачивши гро­
ші, вигукнула:
— Хвала Аллаху! Чому ти дивишся на того, хто любить тебе,
як на вбогого чи жебрака? Заховай свої гроші, вони мені не пот­
рібні. А якщо й ти їх не потребуєш — поверни тій, що д ала тобі
їх, коли ти розбив скло,— вона моя подруга.
— Матінко моя,— мовив мій брат,— яким робом можна діста­
тися до неї?
— Синку мій,— відповіла вона,— ця жінка вподобала тебе,
хоч вона й дружина заможного чоловіка. Тож візьми з собою всі
свої гроші і йди слідом за мною, то я приведу тебе до тієї, котрої
ти прагнеш. А коли зустрінешся з нею, то використай усю, яка
в тебе є, дотепність, усі приємні слова, і ти дістанеш з її ч а ­
рівності та з її грошей усе, що тільки побажаєш.
16 І 21

481

І мій брат узяв із собою все те золото й пішов за старою. І йому
аж не вірилося, що його чекає таке щастя. Стара все йшла,—
а мій брат слідом за нею,— аж поки не дійшли вони до однієї
великої брами. На стук старої вийшла грецька невільниця й від­
чинила браму. Стара ввійшла й покликала за собою мого брата.
Зайшовши до великого будинку, він опинився в просторій світли­
ці, встеленій килимами та обвішаній шовковими фіранками, присів
тут, поклавши золото перед собою, а чалму на коліна. Раптом
з ’явилася небаченої краси невільниця, одягнена в найрозкішніше
вбрання. Брат підвівся на ноги, і коли дівчина побачила його,
вона усміхнулась до нього й радісно привітала його. Потім пішла,
зачинила двері і, повернувшись до мого брата, взяла його за руку
й відвела до осібного покою, вистеленого різновидними оксами­
тами. Він сів, і вона сіла коло нього. Погралася з ним, потім під­
велася й сказала:
— Нікуди не виходь, доки я не прийду до тебе.
І вона зникла.
Коли він сидів тут сам, раптом увійшов до нього величезний
чорний раб з оголеним мечем, що осліплював очі своїм блиском.
— Ах ти ж, негіднику, виплодку повії! —- вигукнув він.— Хто
тебе сюдй привів?
Брат мовчав, не в силі спромогтись на слово, бо язик йому задеревенів. Раб схопив його, зірвав з нього одіж і дав йому плазом
меча понад вісімдесят ударів, доки він не впав, розпростершись
на землі. Тоді мерзенний раб, подумавши, що той уже мертвий,
облишив його й загорланив так, що аж земля задвигтіла:
— Де солільниця?!
І відразу ж з ’явилась невільниця з гарною мискою білої солі.
Вона стала сипати сіль на рани мого брата, але той не ворушився,
боячись, аби його зовсім не вбили, дізнавшись, що він живий.
Потім невільниця пішла, а раб знову гримнув:
— Де погребальниця?!
На цей поклик прийшла та сама стара баба й затягла мого
брата в довгий темний льох, де кинула його на купу інших заби­
тих. Він пролежав там цілих два дні, але великий Аллах — слава
йому і хвала! — зробив сіль цілющими ліками для нього, бо вона
спинила кровотечу. І коли брат трохи зміцнів і міг уже рухатися,
то відчинив віконце, яке було тут, і виліз через нього із заваленого
трупами льоху.
Великий і могутній Аллах дарував йому захист, він пробрався
в темряві до сіней і пересидів тут до ранку. Коли ж уранці та про­
клятуща баба знову подалась на полювання, брат крадькома ви­
брався звідси услід за нею, так що та й не помітила його. Д істав­
шись додому, він лікувавсь, аж поки не одужав, і весь час стежив
за старою, спостерігаючи, як вона хапала людей одного за одним
і спроваджувала їх до того самого будинку, але нікому нічого не
казав. А коли зовсім одужав і почувся на силі, то пошив собі тор­
бу, яку потім наповнив склом і прив’язав собі до пояса. Він убрав­
ся так, щоб його ніхто не впізнав,— під персіянина,— узяв меча
482

й сховав його в своєму одязі. Побачивши стару, сказав їй по пер
сидському:
— Добродійко, я чужеземець, сьогодні прибув до цього міста,
але нікого не знаю тут. Чи не маєш ти терезів, які б уміщували
дев’ятсот динарів? Я дам тобі з них дещицю.
— Мій син купець,— відповіла стара.— То ходімо зараз до
нього, поки він не пішов у свою крамницю, і він зважить твоє золо­
то.
— Іди попереду мене! — сказав мій брат.
І вона пішла, а брат за нею. Коли вони підійшли до того будин­
ку, стара постукала в браму, вийшла та сама дівчина й відчинила
двері. Стара посміхнулась їй і сказала:
— Сьогодні я принесла вам тлустий кусень м ’яса!
Дівчина взяла мого брата й завела до тієї самої світлиці,
в якій він уже побував. Посидівши з ним трохи, сказала:
— Нікуди не ходи, поки я не повернусь до тебе. Та й пішла.
І відразу ж тут з ’явився той самий проклятий раб з оголеним
мечем.
— Вставай, мерзотнику! — вигукнув він.
Брат підвівся, раб пішов попереду, а брат — за ним. Витягнув
меча, який був у нього під одягом, і так рубонув ним раба, що
зітнув йому голову з пліч. Тоді відволік його за ногу до льоху і
гукнув:
— Д е солільниця?!
Коли прийшла дівчина з мискою солі, вона побачила мого
брата з мечем в руці й кинулась навтіки. Але брат наздогнав її,
рубонув мечем і відтяв їй голову. Потім закричав:
— Д е стара?!
Коли та увійшла, брат спитав її:

— Пізнаєш мене, відьмо стара?
— Ні, мій володарю,— відповіла вона.
— Я той власник динарів, у якого ти виконувала обряд омовіння, помолилася, а потім заманила мене сюди.
— Побійся Аллаха! — вигукнула вона, але брат не зваж ав на
це волання і розрубав її навпіл.
Тоді він пішов шукати дівчину, і коли та побачила його, світ
їй пішов обертом. Вона стала благати пощади, і брат помилував
її.
— Що привело тебе до цього чорного? — спитав він її.
— Я була невільницею в одного купця,— відповіла вона,— а
ця стара часто навідувалась до мене, і я заприязнилася з нею.
Одного разу вона сказала мені:
— У нас сьогодні весілля, якого ще ніхто не бачив, і я хочу,
щоб ти побувала на ньому.
Мені дуже захотілося подивитись на це весілля, і я сказала їй:
— Слухаю і корюся!
Я одягла найкращі свої шати прибралася в коштовності, взяла
гаманець із сотнею динарів і пішла з нею; вона привела мене до
цього дому. Тільки-но ввійшла сюди, як цей чорний схопив мене.
16*

483

І ось уже три роки перебуваю в такому становищі через підступ­
ність цієї мерзенної відьми.
— А чи є в нього щось у цьому домі? — запитався брат.
— Так, у нього є багато чого,— відповіла вона,— і якщо змо­
жеш перенести все це, перенеси, спитавши поради в Аллаха.
Брат пішов з нею, і вона повідкривала скрині, в яких були міш­
ки з золотом, від споглядання яких йом> пж запаморочилося в го­
лові. Потім дівчина сказала:
— Тепер залиш мене тут, а сам приведи кого-небудь, щоб з а ­
брати ці гроші.
Отож мій брат пішов і найняв десять носіїв. А коли повернувся,
брама була відчинена, і він не застав тут ані дівчини, ані мішків
із золотом. Знайшов лише трохи грошей та матерії і зрозумів, що
дівка обдурила його. Тоді він узяв залишок грошей, повідчиняв
комори й забрав звідти матерію і все, що було в домі. Наступну
ніч провів у радощах, утішаючись тим, що з ним сталося. Але
вранці побачив перед дверима двадцятьох стражників. Коли він
вийшов, вони схопили його і сказали:
— Тебе вимагає валі.
І потягли брата, а він став просити в них дозволу зайти до
своєї домівки, але вони не дозволили, хоч він їм і обіцяв багато
динарів та фільсів. Дорогою зустрівся їм давній приятель брата,
тож брат учепився йому в полу, благаючи допомогти визволитись
від стражників. Той зупинився й запитав, у чому річ, вимагаючи
відпустити мого брата, на що ті відповіли:
— Валі наказав зараз же привести його до нього.
Приятель брата попросив відпустити його, пообіцявши за це
п’ятсот динарів.
— Підіть і скажіть валі, що не знайшли його,— порадив
він їм.
Але вони не погодилися й доставили брата до валі.
— Звідкіля в тебе ці гроші й матерія? — запитав валі.
— Володарю мій,— відповів мій брат,— я прошу в тебе
пощади.
Валі дав йому хустку пощади, і тоді брат розповів про все,
що лучилося в нього із старою пройдисвіткою, а також про втечу
дівчини.
— Візьми з того, що я взяв, скільки хочеш,— попросив він
валі,— зостав мені лише стільки, щоб я міг прогодуватися.
Одначе валі спершу заж адав усіх грошей і тканин, але, зл я­
кавшись, що про все це може довідатися султан, схаменувся і взяв
собі частину, а решту віддав моєму братові, сказавши:
— Забирайся з цього міста, або я повішу тебе!
— Слухаюсь і корюся! — сказав брат.
І він подавсь до якогось іншого міста. Але в дорозі на нього
напали злодії, пограбували, роздягли догола, побили й відрізали
вуха. Дізнавшись про це, я вийшов до нього, взявши з собою шмат­
тя, щоб одягти його, привів його потай до міста і виділив йому все
необхідне для прожитку, як і решті братів.
484

РО ЗП О В ІД Ь ПРО ШОСТОГО
ЦИ РУЛЬНИКОВОГО БРАТА
— Мій шостий брат, еміре правовірних, це той, що в нього від­
різані губи. Був він дуже бідний, нічого не мав із скороминучих
сьогосвітніх благ. Котрогось дня вийшов він попросити милостиню,
щоб не вмерти з голоду, і на одній з вулиць зупинився біля гарного
будинку з широким і високим портиком. На подвір’ї стояли слуги
і придворний почет. Брат підійшов і запитав про господаря садиби.
— Це будинок одного з царських синів,— відповіли йому.
Тоді брат попросив одного з прислужників, що стояли при
брамі, пожертвувати йому що-небудь ради Аллаха.
— Зайди, і знайдеш у господаря те, що бажаєш і любиш.
Брат увійшов до будинку неперевершено! краси й вишуканос­
ті. Підлога викладена мармуром, вікна завішені фіранками. Брат
розгубився, не знаючи, в який бік податися. Пішов далі всередину
дому й побачив там бородатого чоловіка з гарним обличчям. Узд­
рівши мого брата, він підвівся, привітав його і став розпитувати,
як йому живеться, хто він та як поживає. І брат сказав, що бідує.
Вислухавши його, чоловік страшенно засмутився, ляснув себе по
обличчю, розірвав на собі одяг.
— Як це так може бути, що я живу в цьому місті, а ти голо­
дуєш?! — вигукнув він.— Клянусь Аллахом, я не потерплю т а ­
кого! — Він наобіцяв усіляких благ, а потім додав: — Ти неодмінно
повинен розділити зі мною хліб-сіль.
— Володарю мій,— відказав брат,— я не маю більше терпіння,
бо страшенно голодний.
— Ей, хлопче, подай-но сюди таза й глека! — гукнув госпо­
дар.— Ми помиємо руки.
Але брат сказав, що не треба ніякого таза й глека. Тоді чоло­
вік почав насухо терти руки, нібито він миє їх. Повернувся до бра­
та й сказав:
— Підходь, гостю, мий руки!
Потім звелів слугам принести столик. Ті засновигали тудисюди, мовбито вони подають той столик. Затим господар посадовив
брата поруч із собою за той начебто столик і почав ворушити гу­
бами, нібито їсть.
— Іж, не соромся,— припрошував він брата,— ти ж бо стра­
шенно голодний, я знаю.
Тоді мій брат також почав удавати, немовби їсть.
— Іж і дивися на цей хліб, який він білий!
Мій брат, звичайно, нічого не бачив і думав, що цей чоловік
просто любить глумитися над людьми.
— Володарю мій,— сказав йому брат,— я зроду-віку не бачив
хліба, білішого та добрішого за цей.
— Його випекла моя невільниця, котру я купив за п’ятсот ди­
нарів,— відповів господар і гукнув: — Подай-но нам, хлопче, гаріси на першу страву, та добав туди жиру!
Потім він спитав мого брата:
485

— О гостю мій дорогий, заклинаю тебе Аллахом, чи бачив
ти у своєму житті гарісу, кращу за цю? Ради мого життя, їж, не
соромся.
А згодом господар знову гукнув слугу:
— Ей, хлопче, принеси-но нам скібаджу із тлустих качок! —
І звернувсь до брата: — Призволяйсь, гостю, ти ж бо голодний,
і тобі треба добре поїсти!
Тоді брат почав рухати щелепами й жувати — начебто він
їсть. А господар не переставав замовляти страву за стравою. І
хоч нічого не подавалося, він усе припрошував гостя до часту­
вання.
— Ей, хлопче, подавай тепер нам курчат з фісташковою начин­
кою,— гукнув він і сказав гостю: — Заклинаю тебе життям, почастуйся іще цим, бо нічого ж подібного ти не їв у своєму житті,
та не церемонься!
— Але ж яке воно смачнюще!
І той почав підносити руку до братового рота, ніби годуючи
його, та все називав нові страви, розхвалюючи їх перед гостем.
А голод щоразу дужче докучав тому. Він радий був би з ’їсти хоча б
ячного коржа.
— А чи доводилося тобі бачити приправи, кращі, ніж у цих
стравах? — спитав господар.
На що брат відповів:
— Ні, саїде мій.
— Тож наїдайся добре, не соромся,— говорив господар.
— Я вже наївсь досита,— відповів брат, і господар крикнув
слугам:
— Заберіть усе це зі столу й подайте солодке!
І коли ті помахали в повітрі руками, нібито вони подають л а ­
сощі, господар сказав братові:
— Скуштуй ось цього мигдалю, він незрівнянний. Заклинаю те­
бе життям, попробуй ось ці млинці. Поглянь, який цей млинець,
мед аж капає з нього — кап! кап! Ну ж і гарний, клянусь Алла­
хом!
— Тільки б тебе не втратити, володарю мій! — вигукнув брат
і почав розпитувати, чому в млинцях так багато мускусу.
— А в мене така звичка,— відповів господар,— я не можу їсти
млинців, коли в них не досить мускусу. В моєму домі до кожного
млинця кладуть один міскаль мускусу й півміскаля амбри.
Тим часом мій брат безперестанно рухав головою й ротом і грав
губами, ніби смакує ласощі. Далі господар знову покликав слуг,
щоб принесли сухі фрукти. Ті знову помахали в повітрі руками,
немовбито вони вже принесли це.
— їж оцей мигдаль, ці горіхи, кишмиш...— і він почав перера­
ховувати всілякі сушені фрукти, припрошуючи при тому гостя: —
їж, не стидайся!
— Володарю мій,— мовив брат,— я вже ситий по горло, нічого
більше не зможу з ’їсти.
— Любий гостю, якщо бажаєш щось із’їсти й посмакувати
486

найчудовішими наїдками, заклинаю тебе Аллахом, кажи, не будь
голодний!
— Саїде мій, як може бути хтось голодний, з ’ївши таку силу
страв? — сказав мій брат, а сам подумав проте, як тяжко поглу­
мився над ним цей чоловік. «Я обов’язково мушу зробити з ним
щось таке, щоб він розкаявся перед Аллахом за цей вчинок».
А той і далі погукував на слуг:
— Подайте нам вина!
І ті почали розмахувати руками в повітрі: подають, мовляв,
вино. Тоді господар удав, ніби він підніс братові келих, і сказав:
— Ось візьми келих і скуштуй цього трунку, якщо вино тобі
сподобається, скажи мені.
— О володарю,— відповів брат,— воно має гарний запах, але
я звик пити інше вино.
— Хлопче, а подай-но нам іншого вина, з погреба! — крикнув
господар, а затим помахав руками, ніби підносить братові інший
келих. Той удав, що випив, а господар сказав:
— На здоров’я! Сподобалося?
— Володарю мій,— відказав брат,— ніколи не траплялось мені
кращого вина.
— Тож пий на здоров’я,— мовив господар і почав удавати, що
й сам п’є.
Далі він мовбито подав братові другий келих, той зробив виг­
ляд, що випив і сп’янів, а тоді зненацька підняв руку так, що стало
видно в нього голизну під пахвою, і відважив господареві такого
запотиличника, аж розляглася луна в будинку. Потім загилив
йому ще раз.
— Ах ти ж, нікчемо, що це значить?! — вигукнув господар.
— Саїде мій,— відповів брат,— я твій раб, над яким ти зми­
лостивився, пустив у свій дім, нагодував найкращими стравами й
напоїв старим вином. А тепер я захмелів і почав бешкетувати.
Одначе твоя гідність вище того, щоб ти розсердився на мене за
мою дурість.
Господар голосно розсміявся на це і сказав:
— Я віддавна вже насміхаюся над людьми ось у такий спосіб,
глумлюся над блазнями та підлабузниками, але в жодному з них
я не спостеріг стільки витримки, і ніхто ще не виявив такої кміт­
ливості, щоб утнути зі мною подібну штуку. Тож я прощаю тобі —
будь справді моїм співрозмовником і ніколи не розлучайся зі мною.
Далі він наказав слугам принести усі ті страви, що він їх на­
зивав раніше. І вони їли, поки не наситилися. Потім пішли до корч­
ми, де несподівано виявилися гарні, зореподібні невільниці, котрі
співали на різні голоси під різні інструменти. Отож господар і мій
брат пили там, поки їх не здолав хміль. І той чоловік так щиро
заприятелював з моїм братом, що став йому немовби рідним, і ду­
же вподобав його, подарував йому розкішний одяг.
А вранці вони знову сіли за стіл, і розпочалася учта. Так трива­
ло протягом двадцяти днів. Приятель мого брата ще більше при­
в’язавсь до нього й передав йому всі свої справи. І б рат став роз­
487

поряджатися усім його майном і прожив у достатках двадцять
років. Потім той чоловік помер, і цар узяв собі його майно і те, що
було в мого брата. Він забирав у нього гроші, аж поки не зробив
з нього голого злидаря.
Брат покинув місто і пішов, куди очі дивляться. В дорозі на
нього напали араби-бедуїни і, захопивши його в полон, привели
до свого кочовища. Той, хто захопив мого брата собі, почав бити
й мордувати його, приказуючи:
— Викупи в мене свою душу за гроші, інакше я вб’ю тебе.
Брат почав плакати й молити його:
— Клянусь Аллахом, у мене нічого немає за душею — ані ди­
нара, ані диргема, і не знаю, як би я міг роздобути грошей. Я попав
до твоїх рук як полонений, тож роби зі мною, що хочеш.
Тоді бедуїн витяг із-за пояса такого широченного ножа, що
якби його застромити в шию верблюдові, перетяв би її від жили
до жили; взяв його в праву руку і, приступивши до мого нещасно­
го брата, відрізав йому обидві губи і ще наполегливіше став до­
магатися, щоб він викупив у нього своє життя.
А в того бедуїна була гарна дружина, і коли її чоловік відлу­
чався кудись, вона спокушала брата, хотіла, щоб він злягався з
нею. Брат відмовлявся, боючись бедуїна. Але одного разу вона так
напосіла на нього із своїми спокусами, що він почав з нею грати­
ся, сміятися й посадовив її собі на коліна, а в цю мить увійшов її
чоловік.
— А грім би тебе побив, проклятий! — вигукнув він.— То ти
хочеш тепер іще й зіпсувати мені дружину?!
І тут же витягнув ножа й відрізав йому закар, а потім, поса­
довивши бідолаху на верблюда, завіз його на гору й кинув там
напризволяще.
Коли повз нього проходили мандрівники, вони впізнали його,
нагодували й напоїли і повідомили мені, що з ним сталося. Тоді
я пішов, забрав його, привів до міста і вділив йому всього, що треба
для прожитку.
І ось я прийшов до тебе, еміре правовірних, і побоявся піти до­
дому, не оповівши тобі про всі ті пригоди, бо то було б неправиль­
но. Адже на моїх руках шість братів, і я піклуюся про них.
Вислухавши мене, повелитель правовірних розсміявся і сказав:
— Твоя правда, Мовчуне, ти таки небагатослівний, і в тобі не­
має ні крихти балакучості, одначе зараз же забирайся з цього міста
й живи собі в якомусь іншому.
Отож він вигнав мене з Багдада.
І я мандрував із краю в край, доки не почув, що той халіф
помер і на його місце став інший. Тоді я повернувся до свого міс­
та й попав до цього молодика. Я повівся з ним якнайліпше, і якби
не я, його, можливо, вбили б. Але він звинуватив мене в тому, чого
в мені немає. Отож, шановне товариство, усе те, що він розповів
тут про мою балакучість, марнослів’я, надокучливість та нероз­
бірливість — брехня. Він розпускає про мене брудні плітки й ні­
сенітниці після того всього доброго, що я зробив для нього,— про
488

все не розкажеш. Він зустрів мене всім поганим після того, як
через нього мені довелося скитатися по всіх усюдах, аж поки я не
прибився з Багдада до вашого міста. І коли він зустрів мене тут,
серед вас, йому годилося б привітати мене з усією повагою і
вдячністю, а не звинувачувати в марнослів’ї та надокучливості.

КІН ЕЦ Ь ОПОВІДКИ П Р О ПРИГОДУ
З ГОРБАНЕМ
— Почувши розповідь цирульника,— продовжував далі гово­
рити кравець перед царем Китаю,— і пересвідчившись у його б а л а ­
кучості та надокучливості, а також у тому, що він завдав лиха юна­
кові, ми схопили його й ув’язнили. І, заспокоївшись, посідали
за столи. їли й пили, бенкет був чудовий і тривав до післяполудне­
вої молитви.
Коли я прийшов додому, моя дружина насупилася й
каже:
— Ти веселишся й розважаєшся цілими днями, а я сиджу дома
сама і нудьгую. Якщо ми зараз не вийдемо й не погуляємо разом
до кінця дня, то я розлучуся з тобою.
Тоді я вийшов з нею погуляти. І ми розважались аж до вечора,
а коли повертались додому, зустріли цього горбаня, він був п’яний,
як чіп, і співав:
Вино п розоре й скло, немов сльоза —
Р ізни ц і пом іж ними нібито й нема,
Н емовби є вино, але немає скла,
Н емовби й келих є, але нема вина.

Я запросив його до себе, і він пішов з нами. Тоді я купив сма­
женої риби, і ми сіли вечеряти. Моя жінка взяла шматок хліба та
кусень риби й запхала їх горбаневі в рот. І той подавився ними
й помер. Я взяв труп і вхитрився занести його в
дім цього лікаря-іудея, а той підкинув його в дім наглядача кухні,
котрий, у свою чергу, примудрився поставити його на шляху християнина-гендляра. Ось моя вчорашня пригода, хіба вона не ди­
вовижніша за те, що своїлося з горбанем?
Вислухавши кравця, цар Китаю затряс головою у захваті та
здивуванні й сказав:
— Клянусь Аллахом, те, що сталося в того парубка з балаку­
чим цирульником, воістину чудніше, ніж злощасний випадок з
брехуном-горбанем!
Потім цар наказав одному з придворних піти з кравцем і при­
вести з темниці цирульника.
— Мені дуже хочеться на власні очі побачити цього мовчаз­
ливого чоловіка й послухати його розповідей,— сказав цар.— Бо ж
саме він спричинив ваше визволення. А цього горбаня ми похова­
ємо, закопаємо в землю, адже він мертвий з учорашнього дня.
489

І поставимо йому пам’ятник, адже завдяки йому ми послухали
такі цікаві бувальщини.
Посланці пішли. Незабаром вони повернулися з цирульником
і поставили його перед царем.
Придивившись до нього, цар побачив, що це старезний, майже
столітній шейх з чорним обличчям, білими бровами й бородою,
відрізаними вухами, довгим носом, і в очах його світиться пришелепкуватість.
Цар посміхнувся на його вигляд і сказав:
— Я хочу, Мовчуне, щоб ти розповів мені про якусь свою при­
году.
— О владарю часу,— мовив цирульник,— перш ніж я розпо­
вім тобі про ту пригоду, я хотів би знати, що сталося з цим хрис­
тиянином, іудеєм та кравцем-мусульманином і що взагалі означає
цей гурт із мертвим горбанем?
— А чому ти про це питаєш? — поцікавився цар Китаю.
— Я запитую про це,— відповів цирульник,— щоб цар пере­
свідчився і знав, що я не набридливий, не втручаюся в те, що мене
не стосується, що я не маю звички розбалакувати, в чому мене
звинувачують. Саме тому мені судилося зватись Мовчуном.
— Розкажіть йому все про приключку з цим горбанем,—
мовив цар.
І всі вони — християнин, іудей, наглядач кухні та кравець —
розповіли йому про те, що в них сталося з горбанем.
Цирульник покивав головою та й каже:
— Клянусь Аллахом, це таки дивовижна притичина. Покажіть
мені цього горбаня!
Коли зняли покривало з мерця, він сів коло нього, поклав його
голову собі на коліна, подивився йому в обличчя і став так регота­
ти, що аж впав навзнак.
— Кожна смерть,— сказав він потім,— має свою причину, але
смерть цього горбаня така дивовижна, що її слід записати золо­
том!
Присутні були спантеличені словами цирульника, і цар запитав
його:
— Що з тобою, Мовчуне? Поясни нам, чому ти так говориш.
— Владарю часу,— відповів той,— клянуся твоєю милістю, в
горбані є дух!
І цирульник витяг з-за пояса слоїчок з-під сурми з маззю, доб­
ре намастив нею шию горбаневі, накрив її, і той спітнів. Тоді ци­
рульник дістав металеві щипці, засунув їх у горло й витяг звідти
кавалок кістлявої риби, який люди побачили на власні очі. Тіль­
ки-но він це зробив, горбань відразу ж схопився на ноги й голосно
чхнув. Отямившись, він погладив руками своє обличчя й ви­
гукнув:
— Немає бога, окрім Аллаха, а Мухаммад посланець його!
Цар і присутні були ошелешені тим, що вони побачили на
власні очі.
Цар Китаю сміявся до очманіння, і всі інші також.
490

— Клянусь Аллахом,— мовив цар,— ця придибенція диво
вижна, нічого чуднішого я не чув з а ціле своє життя!
— Гей, мусульмани, гей, вояки мої! — гукнув потім цар.— Чи
бачили ви коли-небудь, щоб ожив мертвий?! Якби Аллах не послав
йому цього цирульника, він би вже сьогодні належав до мешкан­
ців потойбічного світу! Саме йому завдячує він своїм життям.
— Клянемось Аллахом,— загомоніли присутні,— це одне з найдивовижніших чудес.
Опісля цар Китаю звелів записати цю бувальщину. І її запи­
сали й поклали до державної скарбниці. Іудея, християнина й на­
глядача цар нагородив коштовним одягом, а кравця зробив своїм
особистим кравцем, призначивши йому постійне жалування, й по­
мирив його з горбанем, якому також подарував коштовний одяг,
назначив постійне жалування і зробив його своїм горілчаним б ра­
том. Облагодіяв цар і цирульника: нагородив його коштовним одя­
гом та призначив жалування, зробив головним цирульником цар­
ства і своїм товаришем по чарці. І надалі приємно жили вони в
щасті й гараздах, аж поки не прийшла до них Та, що нищить р а ­
дості й насолоди, одних забирає, інших залишає в тузі, розлучаючи
рідних та друзів.

КОМ ЕН ТА РІ

Більшість текстів «Тисячі і о д н о ї ночі» перекладено за одним з най­
повніших давнім булакським виданням:

SJL*_) <JuJ\
iJ L - 4— „ЦЬ,, 11

„ a.jJ I

\ — »„, C

4 - .*^

• 12 5 1 ( J

V— Q—

*

4 - 1 — ft ,„lj

• ^ L U l j O 1 « ^ l S j Л,—11

(«Тисяча і одна ніч». Виправив і доповнив А бдар р ахм ан а с-С аф аті
аш -Ш аркаві». Книги 1— 2. Булак, 1251 р. Гідж ри (1835 p .).
Повість «П ригода з горбанем » перекладена за неопублікованим
тритомним рукописом кінця XVIII — початку XIX ст., щ о нал еж ав
баронові Д . Гінцбургу (про рукопис див.: Д . Гинцбург. Об одной
неисследованной рукописи «1001 ночи». Записки Восточного О тделения
Р усского археологического О біц ества.— С .-П б., 1890.— Том 6, вип.
1 ^ с 5 7 — 7 8 ) і збер ігаєть ся нині в Рукописному відділі П убл ічної
бібліотеки ім. М. Є. С алтикова-Щ едріна в м. Л енінграді; для перекладу
цього твору зал учав ся також додатк ово текст рукопису Д . Гінцбурга
та нове двотом не бейрутське видання «Тисячі і о дн ої ночі» 1979 року:

S - J U .*>11

# ^1 л

4 *1979

i^ L L v J

j! j

«

• Si и , l j Si *

1 cJUl

, jJL-XJU 4L—cl ^ , h ) l^

П ерек лад п ередає римовані місця у прозі, що раніш е не відтворю ­
валися, та монориму в п о езії, яка ск л адає о б о в ’язковий елем ент класич­
ної ар абськ ої системи вірш ування.
Імена, топоніми, назви східних реалій подано в ор ф о гр а ф ії, щ о
максимально близько відтворю є їх звучання в мові оригіналу.
Н иж че, в першій частині (прим ітки), тлумачаться конкретні ф р а г­
менти й місця тексту, щ о потребують спеціального пояснення, в другій
частині (глосарій) — окремі р еал ії іслам у й старож итнього арабського
побуту, історичні імена, пам ’ятки, географічні назви тощ о.

492

ПРИМІТКИ
В СТУ П (релігійна ін вок ац ія )

Твори ар абськ ої середньовічної писем ності ч а ст о починаються
звертанням до А ллаха — т. зв. релігійною інвокацією. Перш а її части­
на — басм ал я, яку віруючий мусульманин виповідає перед початком
якоїсь важ л и в ої справи, листа чи докум ента, завж ди м а є сталу формулу;
ім’я А ллаха суп ров одж уєть ся тут д в о м а найчастіш е вживаними
із 99 знаних у мусульманській релігії епітетів, ідо окреслюють його
прикмети. П одальш а частина вступу щ одо форми, складу та обся гу
досить довільна.
Ц ар Ш агріяр та його брат цар Ш агзем ан
С. 21. ...на островах Індії та Китаю...— явна вигадка. Іранські
царі, тим більш е С асан ідськ ої династії, ніколи не панували ні в Індії,
ні в К итаї. О повідач, знаю чи про велич та пишність царів цієї ди н астії
з л еген д, для екзотики вводить у розповідь царів С асанідів та переносить
дію в ті країни, які для єгипетських арабів були д у ж е далеко. В дійсності
характер казок, зо б р а ж е н е в них життя є чисто мусульманськими
і показую ть нам побут та зв и ч а ї арабського Єгипту X IV — XVII ст.
...могутніх С асанідів-царів. — Оповідач зачислю є царів Ш агріяра
та Ш агзем ана д о ди н аст ії С асан ідів, тобто д о нащ адків напівміфічного
царя С асан а, що є анахронізм ом . С асаніди правили Іраном з IV по VII ст.
...перського С ам арканда. — Й деться про місто на території ниніш­
нього У збекистану, яке в середні віки неодноразово підлягало перським
володарям
і бул о
визначним
осередком
персько-м усульм анської
культури.
І він... за р у б а в їх обох (др уж и н у й р аба) у ліжку.— З а подруж ню
зр а д у , згідн о з коранічним правом, карали на смерть. О тож цар Ш а гзе­
ман не вчинив злочину, вбивши свою др уж и н у, заскочивш и ї ї в лю бощ ах
з рабом . Д о суду з цього приводу д оход и л о рідко, оскільки потрібні
були свідки. Ч астіш е практикувався са м о су д над жінками за неш любні
інтимні з в ’язки. Ж інку, котра в такий спосіб зганьбила дом івку і рід,
чоловік, батько або брат топили чи задуш ували .
С. 23. ...залиш ивш ись у наметі сам, сказав пажам...— П аж ам и
були молоденькі хлопці, зазвичай білі невільники, щ о н ал еж ал и д о
найближ чого оточення монархів та вельм ож . З а пош иреного на С ході
гом осексуалізм у часто були в інтимних зв ’я зках із своїм и во л о д а ­
рями. Ця їхня роль настільки була розповсю дж ена, що встановилась
навіть мода одягати дівчат під паж ів: це, очевидно, р обил о їх більш
привабливими в очах їхніх господарів.
К У П Е Ц Ь ТА ІФ РИ Т

С. 29. ...чи подаруєш ти мені третину крові цього купця? — Щ е
в домусульманські часи в к р аїнах С ходу, д е існував о б о в ’язок кривавої
помсти за вбивство члена роду, іноді родичі погодж увал и сь на грош ову
відплату, зв ан у ціною крові. Засн овник іслам у М ухам м ад, котрий о б м е­
ж ив криваву помсту д о безп о сер едн ьо го вбивці, усан к ц іон ув ав цей
звичай в разі випадкового вбивства а б о вбивства невільника чи іновірця.
О тож м ож на бул о і зректися ціни крові чи подарувати ї ї комусь, як
у даном у випадку.
С. 31. ...дочки мого дядька, то ї ї кров доступна з а р а з для всіх .—
Згідн о зі стародавнім арабським звичаєм , що водився ще в дом усульм ан-

493

ські часи, а пізніш е був утвердж ений ісламом, шлюби між двою рідним и,
по батьковій лінії, братом і сестрою були досить часті. Стриєчний
брат навіть мав право перш ості перед іншими претендентами на руку
дочки його дядька. П оставал о це з прагнення д о максимального зб е р е ­
ж ення єдності патріархального роду.
Р И Б А Л К А Й ІФ РИ Т

С. 49. ...персня пророка наш ого Сулеймана ібн Д а у д а ... — З а м усуль­
манським віруванням, на персні С улейм ана (біблійний С оломон, син
Д а в и д а ) було викарбувано найголовніш е з д е в ’яноста д е в ’яти А ллахових
імен, знання якого д а в а л о йому, С улейм анові, владу над дж инам и ,
птахами й вітрами. Він — один з найулю бленіш их гер оїв повістевого
фольклору мусульманських народів та їхн іх літератур; його ім ’я часто
зустрічається в «К низі тисячі і о дн ої ночі».
С. 52. Р у б а н — в інших редакціях «Тисячі і о д н о ї ночі» — Д у б а н ,
м ож ливо, тут помилка переписувача, оскільки літери «р» і «д» в арабській
мові мають сх о ж е написання.
П о ч е с н и й о д я г — одяг, дарований царем, означ ав ще й при­
значення на посаду, яка відповідала цьому одягові. Д о цього одягу
д од ав ав ся відповідний докум ент, дорогий меч, інші атрибути влади
та кінь в повній зб р у ї.
С. 55. ...і той бив крилами по її очах... — Тут доп ущ ен а певна
неточність, бо мисливські соколи чи яструби, спеціально надресировані,
не били дичину, лисицю чи газель, крильми по очах, а нам агались
виклювати їй очі.
С. 59. Воістину я дістаю крокодилячу відплату .— Очевидно, мається
на увазі відомий анекдот про крокодила й б ед у їн а . Спіткавши в пустелі
напівмертвого крокодила, б ед у їн поклав його на верблю да і привіз
д о Нілу. Але крокодил, зам ість перевезти б ед у їн а на другий берег, як
то обіцяв зробити, бувш и в біді, намірився зж ер ти його. Л исиці, яку
бул о покликано для зал а го д ж ен н я справи, крокодил заявив, щ о б е д у їн
скривдив його: надто міцно прив’язав на верблю ді. І лисиця присудила
відвезти крокодила н а за д у пустелю, щ о б ед у їн і зробив і, навчений
гірким досвідом , залиш ив його там.
...моя голова озветься до тебе...— Тут певна рем інісценція традицій
давн ьоар абського язичництва, яких дотрим увались а ж д о XI ст. деякі
північносірійські общ ини, що мали зокрем а віщ уна у вигляді пром ов­
ляю чої голови.
С. 62. В першому ж бою втратив він зброю свою! — П ош ирена
арабська приказка, що означ ає: при першій ж е спробі він за зн а в
невдачі.
С. 65. .{..спинився перед завішеними дверим а... — У кр аїнах С ходу
двері, в наш ому розум інні, рідко були всередині помеш кання, їх , як
правило, зам іняли засл они із шкур чи тканини.
С. 68. ... п оїла, вимила рук и ... — М иття рук після їди , так сам о, як
і д о їд и ,— повсюди дотрим уваний на С ході звичай, тим паче усталений,
щ о більш ість страв їдя ть пальцями.
...вона постриглася й одяглась у жалобне вбрання. — В м усульм ан­
ських к р аїнах жінки під час ж ал оби міняли свій зовніш ній вигляд:
неохайне вбрання, н ерозч есане волосся, відсутність будь-яких о зд о б .
О знакою надзвичайного р озпачу було обстригання волосся, р о зд р я п у ­
вання обличчя, роздирання одя гу і т. ін.
С. 69. ...вона перетворила їх на різноколірну ри бу... — П редставники

494

різних релігій, визнання яких дозволялось ісламом, відрізнялися m um
відними кольорами певних частин одягу: з а одних володарів це Оули
пояси, за інших — тю рбани. У християн вони були блакитні, у єв р еїв —
ж овті, в огнепоклонників — червоні. У м усульм ан був білий колір. Ж інки
носили відповідного кольору п ар ан дж і. А ле ці приписи не за всіх
володарів дотрим увались пунктуально.
С. 71. ... немає Бога, окрім Аллаха... — Ц ей зворот означає визнання
мусульм анської віри — т. зв. ш агаду. С відом е виповідання цієї формули
в ї ї арабськом у звучанні о зн ач ал о прийняття іслам у. П роказування
ї ї перед смертю на полі бою з невірними робило полеглого мучеником
за віру.
...твій наказ у мене на голові й на очах. — Ф орм ула мусульманського
етикету: той, хто дістав від високопоставленої особи письмове р о зп о ­
рядж ення, грамоту і т. ін., прикладає його д о чола й цілує на ознаку
покірності й глибокого пош анування.
С. 72. ...на святу п рощ у... — Один з головних о б о в ’язків, що покла­
даю ться на мусульман; кожний віруючий, котрий м ає на те за со б и ,
повинен принаймні раз у ж итті відбути паломництво (х а д ж ж ) д о
Мекки — свящ енного міста мусульман у С аудівській А равії, в якому
народився засновник іслам у М ухам м ад ,— д е взяти участь у ритуальних
обря дах: сім разів обійти навколо святині К ааби, здійснити ж ер т в о ­
приношення під час свята курбан-байрам , зійти на гору А р аф ат, д е
відбути молитви.
Н О С ІЙ І Д ІВ Ч А Т А

С. 77. ...наливш и перш у чару, випила сам а... — У старовину всюди,
в тім числі і в нас, було узвичаєно випивати господарю перший ковток
чи перш у чарку напою , який подається гостям. Цей ж ест, ш видш е
символічного характеру, має впевнити гостей, щ о трунок чистий,
неотруєний.
С. 124. ...я усп ад кувал а від нього... ту частку, що належ ала мені
по за ко н у. — З гідн о з коранічним правом, др уж и н а д іст а є у спадок
по смерті чоловіка чверть майна, тобто половину того, щ о успадкував
би чоловік по друж и н і. А ле в том у р а зі, коли чоловік залиш ив нащ адків,
н ал еж на друж и н і частка зм енш ується до о д н ієї восьм ої. Коли ж пом ер­
лий мав не одну д р уж и н у (легально їх могло бути ч оти р и ), то спадок
(одна четверта чи одна восьм а) ділився нарівно між усім а ними.
В А З ІР Н У Р А Д -Д І Н ТА Й О ГО Б РА Т

С. 132. Ж и в колись в єгипетській землі султан...— З а часів раннього
іслам у Єгипет був провінцією, яка підлягала халіфові, котрий перебував
у Б агдаді, і управлялася призначеним ним губернатором . О тж е, єгипет­
ських султанів на ті часи не могло бути. П риписування ц ієї розповіді
Д ж а ф а р о в і — царедворцеві Г аруна а р -Р а ш ід а — також
анахронізм :
вона постала в значно пізніш у еп оху.
С. 142. Цей парубок мав би бути райським юнаком! — З а іслам ом ,
в раю слугуватим уть спасенним вічно молоді, неперебутньої краси юнаки.
С. 143. ...біля дверей лазні зап алю вали навколо н ьо го свічки... —
З а давніми звичаями, наречений в оточенні своїх д р у зів ішов д о
л азн і, затим — д о мечеті і звідти в ж е вирушав п о наречену д о ї ї дом у.
В се це суп ров одж ув ал о ся танцями й співом у світлі л а м п , смолоскипів
і свічок, що їх несли учасники весільного п оїзда.

495

C. 146. ...відкрили її в першому о д ін н і... — З а мусульманським
весільним звичаєм , нареченому спочатку показували наречену, о д я г ­
нену в різні шати, а потім, знявш и із неї покривало, вперш е показували
йому ї ї обличчя.
С. 149. ...ангели стали кидати в іфрита вогненні зірки... — Тут
натяк на розп ов сю дж ен е на ісламському терені вірування, що падаючі
зірки — це вогняні кулі, якими ангели враж али демонів (іфритів, д ж и ­
нів і т. п .), котрі зан ад т о високо піднімалися в небо.
С. 150. ...вийшов із шинку... дійшовши до міської брами, знайш ов
її замкнутою... — Н езваж аю ч и на ф орм альну забор он у вж ивання алко­
голю, в ісламських країнах досить бул о місць, де його спож ивали.
О дначе з уваги на позицію релігійних кіл, які за в ж д и мали великий
вплив у суспільстві, всілякі шинки, пивниці тощ о тримали за м еж ам и
міста. Але в певні періоди суворо впровадж увався «сухий закон», коли
цих закл адів не існувало.
С. 158. Йому зд а л о ся , що... він син розпуст и. — О чевидно, А д ж іб
та його слуга зап ідозр ю в ал и Гасана — як це видно і з інших місць
тексту — в гом осексуалізм і.
С. 162. ...проковтнувши кусник хліба, вмочений у страву... —
Хоч на той час були вж е в уж итку лож ки, страви, які незручно бул о
брати пальцями, найчастіш е спож ивали з допом огою хл іба, щ о випі­
кався у вигляді коржів. В ідлам ували ш маток такого корж а і, набравш и
на нього їж і, клали його, не відкусуючи, в рот; оскільки, як правило,
їли з одн ієї миски, то цей спосіб прийняття їж і був, певна річ, гігієнічніший, ніж при використанні лож ок.

Д В А В А З ІР И Й АН ІС А Л Ь -Д Ж А Л ІС

С. 174. Щасти тобі, щ асливо живи... — арабська форма ш ан об­
ливого, доброзичли вого звернення, п обаж ан н я, подібна д о наш ого

доброго здоров'я.
С. 178. ...двічі проказав визнання віри... — Тобто проказав обидві
частини мусульманського сповідання: «Засвідч ую , що нем ає Б ога,
опріч А ллаха, і М ухам м ад — посланець його».
С. 187. ... було розвіш ане начиння з водою. — 3 давн іх-дав ен в а р а ­
бів водиться звичай виставляти на вулиці перед будинком начиння
з водою — д збан и , горшки з довгою шийкою і т. ін.— для того, щ об
п ерехож і могли втоляти спрагу, не заходя чи д о господи.
...казав... Ісхакові, щ об той співав разом з невільницями... —
Й деться тут про А бу Ісхака Ібрагім а М осульського (7 4 3 — 80 4 ) —
славнозвісного музиканта, співака, ком позитора, автора багатьох
пісень. Й ого син Ісхак ібн Ібрагім (7 6 4 — 849) також був видатним
музикантом і співаком, а також теоретиком музики.
С. 188. ...П ророк... зап овів гостинно приймати чужоземців. —
Ч уж озем ц і, передусім, звичайно, мусульмани, за в ж д и були оточені
доброзичливістю і піклуванням у країнах ісламу; богоугодною справою
вваж ається це там й донині. С творю валися всілякі ф онди допом оги
інозем цям, призначалися стипендії для чуж озем них студентів та вчених,
бідним за д а р м а давали хліб, притулок у приватних д ом ах, хвором у
безкош товно н адав алося л іж к о в шпиталі.
С. 205. ...зрубай ним гол ову своєм у ворогові. — З а існуючим у д а в ­
нину правом, що походило з прадавнього звичаю родової помсти, з а ­

496

су дж ен ого до страти могли видавати в руки представникам потерпілої
родини. І якщо вони не б а ж а л и власноручно вбивати приреченого,
то вирок виконував кат.
Х А Л ІФ -С А М О З В А Н Е Ц Ь

С. 209. ... брама з чорного дерева. — Текова д е р е в и н а — д у ж е
тверда і міцна — використовувалася в суднобудуван ні й меблярстві;
зав ози л а ся в арабські країни з Індії та індонезійських островів, д е росте
це дерево.
...подали вино... — Хоч Коран загалом за б о р о н я є вживання алко­
голю, проте вченням деяких шкіл ісламського релігійного права ця
забор он а не пош ирю валася на вино з фініків. О чевидно, і яблучне вино
вв аж ал ося за дозв олен е.
С. 214. «Я... дочка Я х’ї ібн Х аліда Бармакіда...» — Й деться
про батька Д ж а ф а р а Б арм акіда, з яким він ділив урядування вазіра
за халіф а Гаруна ар -Р аш іда. Коли Барм акіди за зн ал и м онарш ої не­
милості, був ув’язнений в тюрмі, д е невдовзі й помер.
А Л І Ш А Р І Н Е В ІЛ Ь Н И Ц Я З У М У Р Р У Д

С. 225. ...сімома видами письма... — В середньовіччі на Близькому
та С ередньом у С ході широко вж ивалися почерки сперш у так зв а н о ї
«класичної шістки», а згодом «класичної семірки», в яку входили по­
черки — насх, талік, сульс, ріка, таукі, рейхані та мухаккак а б о губарі
(д о кінця XV с т .). В дій сності спеціалісти з м усульм анської п ал ео­
гр аф ії нараховую ть понад 120 почерків, не враховуючи індивідуальних
манер.
С. 228. «Цей чоловік п еребуває під опікою м усульман...» — З а
мусульманським правом, християни, іу д еї та прибічники інших моно­
теїстичних релігій, а також п р и їж д ж і чуж озем ці були під охороною
закону.
С. 229. ...аби були між нами хліб-сіль. — З а звичаєм східних наро­
дів, спож ивання з кимось хл іба-солі вв аж ається запорук ою д р у ж б и
з ним.
Н Е В ІЛ Ь Н И Ц І Р ІЗ Н И Х К О Л Ь О Р ІВ

С. 271. «Жовта... вона збудж ує радість у тих, котрі ї ї спогля­
дають».— Слова з К орану; йдеться тут про телицю, щ о м ає бути
принесена в ж ертву.
С. 272. ...при брамі а л ь -Л у к ...— Б рам а аль-Л ук б у л а
частині середньовічного К а їр а .

в західн ій

УНС А Л Ь -В У Д Ж У Д І А Л Ь -В А Р Д Ф ІЛ Ь -А К М А М

С. 279. У н с а л ь - В у д ж у д — радість ж иття.
А л ь - В а р д ф і л ь - А к м а м — розквітаю ча троянда.
Спорячи з нею про ф лексії й інші знання. — А р абська граматика
ще з д у ж е давніх часів була о д н ією з найбільш розвинутих і широко
студійованих у країнах хал іф ату наук; уже в VII столітті з ’явилися
перші підручники. П ош ирення грам отності випливало з потреб пр а­
вильного тлумачення С вятого П исьм а, Корану. Крім т о го , граматика
полегш увала іншомовній лю дності ім п ер ії вивчення о ф іц ій н о ї а р абсь к ої
мови, знання якої бул о однією з головних ознак в и со к о ї освіти й

497

культури тогочасного іслам ського суспільства і о б о в ’язковою умовою
для досягнення в ньому певного соціального стану.
С. 285. С в я т е м і с т о — М екка; в її напрямку звертаю ться м у­
сульмани під час молитви і в годину смерті.
С. 299. К р у к і с о в а — за арабськими народними віруваннями,
зловісні птахи; особл иво поганою прикметою вваж ається погукування
сови.
С. 301. ...зібрав усіх співачок і лютністок...— На сьомий день після
вступу в шлюб молоді (к ож н е окремо) приймають св оїх родичів і д р у ­
зів; у зам ож н и х дом ах під час цих прийомів і остей р озв аж аю ть співаки,
музиканти й танцю ристи.

П Р О К О Х А Н Н Я АБУ ІС И Д О К У Р Р А Т А Л Ь -А Й Н

С. 305. А б у І с а — ймовірно, один з молодш их синів хал іф а Г ар у­
на ар -Р аш іда; з історичних д ж ер ел про нього відомо лиш е те, щ о
у 824 р. він був проводирем пілігримів, які прямували д о Мекки на прощ у.
А л і і б н Г і ш а м — один з видатних сановників за часів хал іф а
аль-М ам уна. Був начальником Б а гд а д а і одночасно губернатором
кількох провінцій. З азн авш и опали м онарха, був страчений 832 року.
Г у м е й д Д о в г и й з Т у с а (тобто ур одж ен ец ь перського міста
Т ус) — очевидно, йдеться тут про одного з воєначальників ал ь-М ам у­
н а ,— в історичних д ж ер е л а х іменується Г ум айд ібн А бда л л а х ат-Т усі.
С. 306. Р у м е й с ь к і м а л ю н к и . — Великою популярністю в с е ­
редньовіччі користувалося візантійське стінне м алярство, яке н а сл ід у ­
вали також араби.
В Ч Е Н А Ж ІН К А

С. 311. Р оку п'ятсот шістдесят перш ого... — 561-й рік м усульм ан­
ського літочислення тривав з листопада 1165-го по ж овтень 1166 р.
...вона... сіла за ослоною . — З а мусульманським звичаєм , жінки
розмовляли із сторонніми чоловіками, сидячи за ширмою, звільнивш и
обличчя від чадри.
П РИ Г О Д А З ГО РБАН ЕМ

С. 427. Китайське місто.— В іднесення д ії ц ієї казки д о Китаю —
зовсім випадкове. Всі р еа л ії твору взято з життя а р абсь к ої країни,
найп равдоподібніш е — Єгипту.
...взяла чималий кусень риби, зап хнула його горбаневі в рот...—
В арабських к р аїнах щ е й донині існує подекуди звичай, частуючи
гостя, під час учти на знак пошани вкладати йому найбільш л асі
шматки їж і прямо в* рот. Звичайно, вимога, щ об той ковтав цей ш маток
б ез ж ування, не н ал еж ал а д о гарного тону. Та й запросили горбаня
на вечерю лиш е для за б а в и . Такий грубий гумор, як бачим о це з б а ­
гатьох епізодів «Тисячі і о д н о ї ночі», був широко розповсю дж ени й
в середньовічних арабських країнах, як, зреш тою , і в європейських,
про щ о свідчать такі твори середньовічної писемності як ф абліо.
С. 435. ...до вулиці аль-Х аббанія... — Вулиця під такою назвою
й досі існує у південній частині К аїр а.
С. 438. Валі наказав катові відрубати мені р ук у... — М усул ьм ан­
ський закон п р едбач ає за перш у крадіж ку відрубати зл одієві праву
руку, за наступну — ліву ногу, а далі по черзі — ліву руку, й нареш ті —

498

праву ногу. Але цей ж орстокий закон обум овлю вався додатковими
приписами, тому д о такого покарання д о х о д и л о рідко. Карі, наприклад,
не підлягала крадіж ка дрібних предметів, вартістю нижче півдинара,
речей, погано захов ан и х і легкодоступних, а т ак ож продуктів ха р ч у ­
вання, наприклад, хліба. Крім того, злодій повинен бути схоплений
на гарячому вчинку, і вим агалося доведен ня його вини при двох свідках,
або ж він сам мусив признатися в цьому. Зм уш увати до признання
забор он я л ося. Н авіть заохоч увал ось до приховування своєї вини, і якщ о
її визнано, то — д о зречення цього визнання, щ о б оскарж ений міг
покластися ш видш е на м илосердя А лл аха, ніж на правдивість лю дей.
Бо ж П ророк сказав: «Б ог простить гріхи кож ном у правовірному,
крім тих, в яких він сам зізн аєть ся. С правді-бо, Аллах кохає тих з-п о сер ед
рабів св оїх, котрі приховують гріхи». Ц е покарання в наш час знову
починає вводитися в деяких ісламських країнах.
С. 452. Заплати йому ціну руки... — Відш кодування за уш кодж ення
на тривалий час або позбавлення людини ноги, руки чи ока дорівню вало
500 динарам чи 50 верблю дам .
С. 453. ...навчилась розпусти в ка їр ц ів... — І донині в арабських
країнах каїрці і єгиптяни взагалі мають репутацію л ю дей надто вільних
звичаїв.
С. 456. Сперш у поголю гол ову... — В ранньому середньовіччі ч о­
ловіки деяких арабських народностей і племен носили довге волосся.
З а пізніш их часів, особливо в містах, установився звичай голити голо­
ву, а так ож видаляти волосся з інших частин тіла з погляду гігієніч­
ного та релігійних приписів.
...від Гіджри П ророка... — М усульманське літочислення починається
від 16 липня 622 року — ум овної дати Гідж ри (ар аб.: втечі, ем ігр а ц ії)
М ухам м ада з Мекки д о М едіни. Ц е початок перш ого року м усуль­
м анської ери. П одія ця насправді сталась дещ о пізніш е, а сам е у в ер ес­
ні. Щ оправда, думки авторитетів щ одо точної дати р о зх о д я ть ся ,—
частіш е нази вається 8 вересня, понеділок.
...сім тисяч триста двадцять від часу А лександра... — Тут а н а х р о ­
нізм, зазначений рік не збігаєть ся з ж одним літочисленням.

ГЛОСАРІЙ1
А б б а с и д и — династія халіф ів, що була при владі в 7 5 0 — 1258 pp.
А бу
Нувас
(7 6 2 — 813) — один з найвидатніш их арабських
поетів.
А бу Тамм ам
а т - Т а ї — арабський поет ранн ь оаббаси дсь к ої
епохи, широко відомий не стільки власними творами, скільки оп р ац ь о­
ваною ним антологією суч а сн о ї йому а р абсь к ої п о езії, в якій зіб р а н о
найвидатніш і твори до- і ранньом усульм анської доби.
А д — л еген дарне плем ’я велетнів; назва племені походить від А да,
правнука л еген дарного сина Ноя — С ем а (в новогрецькому читанні
С ім а ). П лем ’я А д прож ивало на південно-східній частині А равійського
півосторова. З а непослух Бог сперш у наслав на цей народ за су х у ,
а пізніш е — сам ум , і в такий спосіб зовсім винищив його.
А й ю б — арабська ф орм а біблійного Іова, про стр аж дан н я якого
мовиться і в Корані.
А л а в і я — звеличена, маєстатична.
А л і ф — перш а літера арабського ал ф авіту, що м ає ф орм у видов­
ж е н о ї палички. Ч ерез це з нею часто порівнюють струнку постать
дівчини чи хлопця.
А л о е — ж ивиця з алоевих дерев, щ о ростуть у південній А зії;
використовується в парф ю м ерії та як благовонне куриво для кадил.
А м б р а — коштовна речовина, використовувана в парф ю м ерії,
в первісному стані — виділення певного роду китів.
А р д е б — міра ємкості, бл. 200 літрів (від грецького ар табе,
розміри якого були інш і).
А р і ф — старш ий учень, помічник учителя; обиралися аріфи з-п ом іж
старш их, здібних учнів.
А с а ф і б н Б е р а х і я — один із левітів, узятих в полон ассірійцями. А рабська, а згодом і єврейська леген да називає його вазіром
царя С олом она, а також автором медичного трактату «С еф ер А саф »
(«К нига А са ф а » ) — одного із найстаріш их медичних трактатів, напи­
саних староєврейською мовою.
А с т р о л я б і я — один з головних приладів середньовічних аст р о ­
номів та астрологів, яким вони вимірювали кут і полож ення зірки
відносно горизонту.
Атийа, Д ж а р і р
ібн
(6 5 3 — 73 3 ) — один із найславетніш их
ар абських поетів епохи О мейядів.
А у н — слуга, помічник; різновид дж и н ів, їхній сл уга, помічник.
А ф р а н д ж і я — так н азвано одну з європейських країн, очевидно,
Ф ранцію .
А х м а д а л ь - Г а д б а н — гнівний, сердитий.
Б а а л ь б е к с ь к і т к а н и н и.— Л іванське місто Б аальбек сл ав и ­
л ося виробництвом шовкових тканин.
Бадр
а л ь - Б у д у р — повний місяць над повними місяцями,
переносно: красуня над красунями.
Б а к л а в а — різновид тістечок.
Б а н — різновид єгипетської верби; з ї ї гнучкими галузкам и
в п оезії часто порівнюється постать дівчини чи хлопця.
1
П оясню ю ться тут п ер ев аж н о арабські сл ова, винятки обум овлені в при­
мітках д о окремих лексем. При власних ім енах подаю ться їх-ні етимологічні
значення.

500

Б а н д ж — різновид коноплі, блекоти. Із см оли, яку виділию п,
квіти ц ієї рослини, на С ході виготовляють д у ж е міцний та шкідливий
наркотик, відомий в Європі під назвою гашишу. В деяких арабських
к раїнах цим словом називаю ть хлороформ або наркоз взагалі.
Брама
З у в е й л я — південна брам а К аїр а, пам ’ятка архітек­
тури (1092 p .).
Брама
П е р е м о г и — одна з північних брам К аїра, пам ’ятка
архітектури (1087 p .).
Б у л а к — колишнє передм істя К аїр а, яке тепер леж ить у м еж ах
міста.
В а з і р — титул перш ого міністра і радника правителя в м усуль­
манських д ер ж а в а х із часів А ббасидськ ого халіф ату. В різний час
і в різних країнах значення вазіра було неоднакове — якщо при халіф і
Гарунові ар -Р аш іді це був всемогутній радник хал іф а, фактично друга
особа в ім перії (х а л іф а т і), то при мамелюкських султанах Єгипту
вазір у ж е був кимось на зр а зо к придворного управителя-економ а,
міністра двора.
В а л і — комендант міської сторож і; у невідкладних нагальних
випадках мав так ож право карати за певні злочини, навіть на смерть.
В б и р а л ь н я , к і м н а т а у с а м і т н е н н я .— Щ е від давн іх часів
зам ож н іш і арабські садиби мали д обр е санітарно обл адн ан і вбиральні,
забезп еч ен і стоками. С учасні археологічні розкопки виявляють б а гато
різноманітних і досконалих пристроїв та обладнання, які свідчать про
високий рівень санітар ного стану тогочасних арабських помеш кань.
Але загал ом в арабських м істах не бул о центральної канал ізаційної
системи, яку повсю дно мали міста С тародавніх Г реції та Риму.
Велика
м е ч е т ь — велика а бо соборна мечеть; як правило,
це великий храм, д е кож ної п’ятниці молиться вся гр ом ада мусульман
певної околиці чи міста. В інші дні тиж ня мусульмани моляться у св о їх
менших, квартальних мечетях.
В и к у п з а н а р е ч е н у (а б о м а гр ) .— Ісламське сім ейне й ш лю б­
не право зб ер егл о деякі переж итки патр іархально-родового побуту язич­
ницької А равії. Одним з таких переж итків є о бов ’язок нареченого
(або його батьків чи опікуна) при укладанні ш лю бної угоди заплатити
нареченій посаг — магр. Р озм ір магру встановлю ється за дом овленістю
сторін або в том у ж розм ірі, в якому отримували його інші дівчата
й жінки з сім ’ї наречен ої, щ о вийшли за м іж раніш е. Р озм ір и магру
м ож уть бути д у ж е різними в за л еж н о ст і від майнового стану н ар ече­
ного і його сім ’ї. Але викуп за дівчину має бути вищ ий, ніж викуп
з а ж інку, яка вж е була один чи декілька разів од р у ж ен о ю . М агр стає
власністю наречен ої, а не ї ї сім ’ї, на відміну від звичаю доіслам ських
арабів, у яких посаг за м олоду сплачувався її родові як викуп.
В и с о к а П о р т а — найвищ а турецька вл ада; тут о зн а ч а є у р я д у ­
вання паші чи турецького намісника.
В о г н е п о к л о н н и к и — послідовники
зо р о а ст р и зм у — релігії
стародавніх народів С ер едн ьої А зії, А ф ганістану, Ірану й А зер б а й д ж а н у ,
а гакож деяких сучасних народностей Ін д ії та Ірану — поклоняються
во^ню, за су д ж у ю т ь криваві ж ертвопринош ення, вірять в за г р о б н е ж иття
і прихід М есії.
Гарун
а р - Р а ш і д — арабський халіф у 786— 8 0 9 pp., одна
з найпопулярніших постатей в істор ії арабів.
Г а р у т — грішний ангел, щ о згадується в Корані, покровитель
ч ародіїв та ворож битів.

501

Г о м о с е к с у а л і з м — був широко розповсюджений в країнах
Сходу, як це видно, зокрема, і з творів «Тисячі і одної ночі», наприклад,
з оповідок «Вазір Нур ад-Дін та його брат» і «Вчена жінка».
Г о р а К а ф — за уявленнями середньовічних мусульман, це гірсь­
кий ланцюг, який оточує по периметру весь відомий їм світ, грецьку
«Ойкумену», символ дуже далеких обшарів.
Г у л ь , г у л я — різновид злих демонів-людожерів.
Д а м а с ь к а л і к а р н я — одна з найдавніших лікарень на Близь­
кому Сході (відомі тамтешні лікарні з VII ст.), споруджена в 1154 p.,
функціонувала до самого кінця XIX ст.
Д а м а с ь к а с т а л ь . — Мечі з дамаської сталі здобули світову
славу, їх висока якість (міцність, гнучкість) забезпечувалася особли­
вою технологією виробу: зварювалися в одну штабу тонесенькі смужки
металу, які було видно на зрізі, як шари на зрізі дерева.
Д а х.— Середньовічні, а подекуди й сучасні будинки Сходу мають
плаский дах типу відкритої тераси. Отож у творах цього епосу часто
зустрічаємо описи того, як люди виходять на дах, або їх спускають
на нього джини чи іфрити.
Д е р в і ш (від перського бідняк, жебрак) — мусульманські ченці,
аскети, містики, що жили переважно жебракуванням. Пророкові Мухаммадові приписується вислів «Немає чернецтва в ісламі», але, зд а ва ­
лось би, незважаючи на таку явну заборону чернецтва, в мусульман­
ських країнах існує чимало дервіських орденів.
Д ж а в а н (перс.) — юнак.
Д ж а м і л ь — відомий поет-лірик з племені Узра, жив у VII ст.
Д ж а р і р ібн А т и й а
(653—733) — один із найславетніших
арабських поетів епохи Омейядів.
Д ж а ф а р . — В «Тисячі і одній ночі» йдеться про Д ж а ф а р а Б а р ­
макіда, представника знатного іранського роду Бармакідів, які відігра­
вали значну роль в адміністрації халіфату — вазіра і приятеля халіфа
Гаруна ар-Рашіда, який стратив його у 803 р.
Д ж и н — демон; за мусульманською демонологією, джини не є
ні дияволами, ні ангелами; як і люди, вони бувають чоловічої й жіночої
статі, поділяються на тих, що визнають, і тих, що не визнають іслам.
Джини, як і люди, були смертні, відзначались надзвичайною силою,
набагато дужчі за людей, але не дорівнювали їм розумом.
Д ж у б б а — верхня одежина, різновид широкого, довгого, аж
до землі, плаща, яким бідні також укривалися на ніч.
Д ж у л н а р (перс.) — квітка граната.
Д и в а н — зібрання високих урядовців, достойників та дорадців мо­
нарха, а також центральний уряд; зала засідань; царська канцелярія.
Д и н а р — золота монета, що спершу важила 4,2 г. Згодом, у різ­
ний час, динари мали різну вартість.
Д и р г е м — срібна монета. Спершу двадцять срібних диргемів були
грошевим еквівалентом одного динара. Після того як на Близькому
та Середньому Сході минула так звана «срібна криза», ціна диргема
впала, бо в обігу було дуже багато неповноцінних монет. Так, у Єгипті
в XV ст. за повноцінний золотий динар давали вже кількасот срібних
диргемів.
Д и т я р о з п у с т и — нагуляна дитина.
Д у н ь я — світ. Цей іменник часто вживається як жіноче ім’я.
Д у н ь я з а д а — ім’я перського походження; по-перському Діназад означає: «славної побожності».
502

Е м і р — воєначальник, князь.
Ж и в и щ а с л и в о...— форма шанобливого, доброзичливого побп
жання, подібне до «будь здоровий».
З а в и н у т и й в с а в а н — мусульмани ховають покійників не
в домовині, а в савані, причому в могилі для небіжчика робиться спе­
ціальна ніша.
З а й н а л ь - М а в а с і ф — дослівно «оздоба славних».
З а к к у м — дерево, що росте на самому дні пекла; замість фрук­
тів родить страхітливі й огидні голови демонів.
З а к о н н и й с т р о к — відповідний час, раніше якого розлучена
чи овдовіла жінка не має права виходити заміж. Цей термін, т. зв. строк
очищення (два менструальні цикли), встановлювався для того, аби
була певність у тому, що можлива майбутня дитина цієї жінки не від
попереднього чоловіка.
З а р у д — мі сце зупинки караванів на шляху з Куфи до Мекки.
З і р б а д ж а (перс.) — різновид солодкої страви.
З у б е й д а — двоюрідна сестра по батькові й улюблена дружина
халіфа Гаруна ар-Рашіда, мати наступного халіфа — аль-Аміна. З у ­
бейда — це прізвисько від слова сметанка, яке дісталось їй за над­
звичайну вроду. Справжнє її ім’я — Амат аль-Азіз.
З у л ь - К а р н е й н — дослівно «дворогий», «володар двох рогів».
Таке прізвисько араби дали Александрові Македонському, який буцімто
мав на шоломі два роги, один з яких був повернений на схід, другий —
на захід, у знак того, що Александр збирався завоювати весь світ,
тобто Схід і Захід.
З у м у р р у д — по-арабськи означає смарагд, ізумруд.
З у н н а р — особливий вид пояса, приналежність одягу християн­
ських монархів; у розмовній арабській мові — взагалі пояс.
І б л і с — сатана, чорт.
І б н — син.
І б н А б б а с — двоюрідний стриєчний (по-батькові) брат пророка
Мухаммада й один з перших послідовників ісламу, який присвятив
еебе теологічно-правовій науці, коментуванню Корану й збиранню
хадісів. Займався також політичною діяльністю, яка, одначе, не при­
несла йому слави.
І з а р (дослівно «покривало») — шмат полотняної або шовкової
тканини, в яку закутувалась поверх одягу арабська жінка, виходячи
на вулицю. Верхній кінець ізару натягувався ззаду на голову і шнур­
ком кріпився на чолі, нижня частина його йшла по боках та спадала
на спину, майже повністю ховаючи фігуру жінки, спереду ізар притри­
мувався рукою або спеціальними застібками. Ізаром називали також
довгу й широку жіночу сукню.
І м а м (від. араб, амма — стояти попереду) — керівник на молитві
в мечеті, духовний наставник, староста, голова мусульманської гро­
мади; в ширшому розумінні — почесне прозвище найбільших релігійних
авторитетів, керівників великих общин, засновників сект і шкіл, а також
правителів мусульманської держави, наділених релігійною, політичною
і військовою владою.
І р а м — легендарне місто, знищене Аллахом за пиховитість його
будівничого Шаддада.
І ф р и т — різновид джинів, здебільшого злостивий демон, неприяз­
ний до людей.
503

Кааба
(араб, куб) — головна святиня ісламу, храм кубічної
форми в місті Мекка. В східний ріг будівлі вмуровано Чорний камінь
(очевидно, осколок метеориту), який Аллах нібито послав з неба.
Під час молитви мусульмани всього світу звертаються обличчям у на­
прямку Кааби, в її ж напрямку поставлені будівлі всіх мечетей. Кааба
є головним об’єктом хаджжу. Прочани сім раз обходять навколо неї
і цілують Чорний камінь. Кааба покрита кисвою — чорним покривалом,
на якому золотом вигаптувані вірші з Корану. Щороку кисва міняється.
Каабу, за легендою, побудував Адам за наказом Аллаха, а^е потопом
її було зруйновано. Потім її відбудували Ібрагім та його син Ісмаїл.
Д о ісламу Кааба була головною святинею жителів Мекки, навколо
неї встановлювались ідоли більшості аравійських божеств, що робило
її загальноаравійською святинею.
Каді
(кадій) — релігійний суддя в мусульманській общині,
який виносив рішення як з питань релігії, так і з питань сімейного,
майнового і частково кримінального права, стежив за дотриманням
релігійних обов’язків, керуючись приписами К оран у , сунни й шаріату .
Як правило, рішення каді виконувала цивільна влада, якій він фактично
був підпорядкований. Посада каді з ’явилась у VII ст., далі склалась
певна система взаемопідпорядкування кадіїв на чолі з каді-ль-кудат —
верховним кадієм. Каді виконував також функції нотаріуса — писав
шлюбні угоди, затверджував заповіти тощо. З XIX ст. в мусульманських
країнах поступово впроваджується цивільне законодавство, і шаріатський суд (суд кадіїв) відіграє другорядну роль.
К а й р а в а н — туніське місто, у якому в середні віки базувалися
арабські пірати.
К а й с а р і я — критий купецький ринок з крамницями на зразок
візантійських ринків (грецьке — каісарея).
К а л а м — перо; за мусульманським віруванням, Аллах найперше
створив калам, яким заздалегідь було записано все, що відбудеться
у майбутньому, зокрема доля і діяння кожної людини.
К а н т а р (кинтар) — одиниця ваги, в Єгипті дорівнює ста ратлям — бл. 45 кг.
К а с и д а — в середньовічній арабській поезії довгий ліричний вірш
панегіричного змісту, відрізняється низкою формальних і тематичних
особливостей.
К а т а — гірська перепілка.
К а у с а р — річка в мусульманському раю.
К а ф — гірський ланцюг, що, за віруванням жителів середньо­
вічного Сходу, становив кінець світу. Заселяли його джини.
К е б а б — печене на вогні м’ясо, на зразок шашлика.
К е с а р — так араби називали візантійських імператорів.
К и р а т (карат) — одиниця маси, що застосовується в ювелірній
справі; міра вмісту золота у сплавах, що дорівнює 1/24 маси сплаву,
чисте золото відповідає 24 каратам.
К і т в и ц я — якір.
К о л о н а Щ о г л — величезна колона, споруджена в Александрії
римським префектом Помпеєм у 322 р. на честь імператора Діоклетіана.
К о п т и — так називаються християни, нащадки корінного населен­
ня Єгипту.
К о р а н — священна мусульманська книга, збірка «божественних
одкровень», явлених пророкові Мухаммадові. Арабське слово к у р ’ан
означає «те, що читають, промовляють», тобто те, що було сказано
504

Мужаммадові Аллахом і що він повторив. Коран є основним джерелом
віровчення ісламу. Він містить настанови, правила, заборони, приписи
культового, етичного, юридичного та господарського характеру. Мусуль­
мани мають традиційне мистецтво читання Корану співучим голосом.
В арабських релігійних школах діти вивчають окремі частини тексту
Корану напам’ять.
К у н а ф а — солодка страва з мигдалю та горіхів, запечених у лапші, присмачена медом або сиропом.
К у р р а т а л ь - А й н — втіха для ока.
К у т а й т — котик.
К ш а т р і ї (шакиріти) — одна з індійських каст — каста воїнів.
Л е й л а — дослівно «ніч», жіноче ім’я. Лейла — героїня б ага­
тьох повістей та поетичних творів арабського фольклору, в яких вона
виступає разом з коханим Маджнуном — народним поетом першого сто­
ліття мусульманської ери, якому приписується низка поем про Лейлу.
На її тему написано багато творів пізнішої доби, зокрема Нізамі.
Л і в а н — відкрита у подвір’я кімната типу лоджії.
Л і в а р у к а — правовірні мусульмани лівою рукою виконують все,
що стосується гігієнічних, санітарних та інших потреб, які вважаються
нечистими. З цього погляду послуговуватися нею при їді чи, скажімо,
привітанні вважається щонайменше невихованістю.
Л і к о т ь — старовинна міра довжини, приблизно в півметра.
Л ю б а (староукр.) — кохання.
Л ю т ф — добрість, лагідність, делікатність.
Л я х и к — той, що доганяє, йде слідом.
М а г и — йдеться тут здебільшого про послідовників релігії зоро­
астризму (вогнепоклонництва).
М а г р а д ж а н — назва країни, утворена, очевидно, від слова
«магараджа» — титула індійського володаря. Напевне, означає індоне­
зійську країну Срівіджая.
М а г р і б (букв.: «місце, де заходить сонце, захід») — назва країн
Північної Африки: Алжіру, Тунісу й Марокко. Магріб в арабському
фольклорі — країна чарівників і злих чаклунів. Машриком, або Сходом
халіфату, є всі арабські країни на схід від Лівії.
М а г р і б і н е ц ь — дослівно «західняк».
М а к а м («Макам Ібрагім» — «Місце Ібрагім») — невелика будів­
л я в Мецці, де зберігається камінь, на якому стояв Ібрагім (біблійний
Абрахам, перший визнавець ісламу, пророк), котрий, за релігійним
віруванням, побудував К а а б у — головну святиню мусульман.
М а л і к а н - Н а с и р — Цар-Переможець; часто вживається як
прізвисько мусульманських монархів.
М а л л ю т а (від грецьк. малльоте) — шовкова шата, яку здебіль­
шого носили знатні особи.
М а м е л ю к — дослівно означає раб, який є чиєюсь власністю.
Згодом так називали в Єгипті білих рабів європейського походжен­
ня, а ще пізніше — єгипетських рабів, яких купували дітьми й вихову­
вали з них воїнів на зразок турецьких яничарів. Від цього слова
утворені назви двох султанських династій, що лравили в Єгипті у
1250— 1517 pp.
А л ь - М а м у н — син Гаруна ар-Рашіда, халіс)) у 813—833 pp.
М а н д а л — назва екзотичної, неіснуючої, дуже дорогої породи
дерева — за співзвучністю із словом сандал.
М а р і д и — різновид надзвичайно дужих джинів.
505

М а с р у р — високий урядовець при дворі халіфа Гаруна а р-Р а ­
шіда, що виконував функції начальника євнухів. У «Тисячі і одній
ночі» виступає здебільшого в ролі халіфового стражника й ката.
М а ш л я х — довгий плащ без рукавів, як правило з верблюжої
вовни.
М а ш р и к — див. Магріб.
М е к н е с — одне з головних міст Марокко, столиця країни
у XVII—XVIII ст.
М е р в а н і б н а л ь - Х а к а м — халіф з династії Омайядів у 683—
685 pp.
М е ч е т ь О м а й я д і в — одна з головних святинь ісламу і най­
цінніших пам’яток ранньомусульманської церковної архітектури, побу­
дована на початку VIII ст. халіфом аль-Валідом у Дамаску на місці
колишнього язичницького храму і християнської церкви Св. Іоанна —
для надання пишності місту, що було на той час столицею халіфату.
Особливу цінність становлять фрагменти фресок, що добре збереглися
і є цінним джерелом наших знань про арабське оздоблювальне мистецтво
часів раннього середньовіччя.
М и т т я р у к — як до їди, так і після неї — повсюдно дотриму­
ваний на Сході звичай; утвердився в старовину, коли більшість страв
їли руками.
М і г р а б — невеличка ніша в тильній стіні мечеті, що показує
напрямок до Кааби; як правило, багато оздоблена.
М і м — одна з літер арабського алфавіту в формі невеличкого
кільця, коли пишеться на початку чи в середині слова.
М і н я й л о — свого роду маклер, який займався головним чином
обміном грошей, що було зумовлено невпорядкованістю грошової
системи, коли на ринку курсувало багато монет різної ваги й неодна­
кового ступеня місткості благородного металу, що походили з різ­
них часів і країн; гроші, отже, оцінювалися й обмінювалися на інші,
що ходили в даній країні, місцевості. Лихварством, як правило, не
займалися, принаймні мусульмани, оскільки це заборонялось Ко­
раном.
М і с к а л ь — одиниця ваги, 4,25 гр. (вага одного динара).
М і с т о М и р у — урочистий епітет Багдада.
М о л и т в а.— За ортодоксальним ісламом, молитву належиться ви­
конувати арабською мовою, в певні години, по можливості в мечеті.
Молитва супроводжується певними позами й жестами (здіймання рук,
головні й поясні поклони, колінопреклоніння, падіння ницьма і т. д.).
Кожне певне коло молитовних поз і ритуальних формул носить назву
рик’ат чи рак’ат. В залежності від часу доби кожна молитва складається
з 2—4 рак’атів. Молільник повинен бути звернений у напрямі священ­
ного міста Мекки з її храмом Каабою, цей напрямок називається
киблою. Мусульманам приписано молитися п’ять разів на день: між
світанком і сходом сонця, опівдні, незадовго до заходу сонця, після
його заходу і пізно ввечері. Особливо набожні люди вдень або вночі
виконують додаткову молитву. Перед молитвою необхідно здійснити
обов’язкове ритуальне омовіння. Щоп’ятниці опівдні сотворяеться загальногромадська п’ятнична молитва, на якій мають бути присутні всі му­
сульмани — дорослі чоловіки. П ’ятнична молитва відбувається в спе­
ціально призначеній для цього мечеті.
М о с у л ь с ь к и й ш о в к.— Вироблявся у м. Мосулі (на території
сучасного Іраку), що славився виробництвом цієї тканини, яку в євро­
пейських країнах називають мусліном.
506

М у е д з и н — служитель при мечеті, який з мінарета у певний час
закликає віруючих до молитви.
М у н к а р і Н а к і р — ангели, що завдають мук померлим гріш­
никам у гробах.
А л ь - М у н т а с і р — халіф, який правив у 1226— 1242 pp.
М у с а і б н Н у с а й р — славетний намісник провінції ПівнічноЗахідної Африки. Він остаточно здобув для халіфату цей край, і під його
проводом у 711—712 pp. арабські війська завоювали Іспанію.
М у с к у с — дуже пахуча речовина тваринного або рослинного
походження.
М у х а м м а д і бн С у л е й м а н
а з - З а й н і — султан з роду
Аббасидів, губернатор міста Басри, де помер 788 року; при халіфі
Гаруні ар-Рашіді уславився нечуваним багатством, залишив по собі
60 мільйонів диргемів, конфіскованих після його смерті.
Н а б і г а а з - З у б ’ я н і (бл. 535—604) — видатний арабський поет
передмусульманської доби.
Н а б і з — вино, настоянка з родзинок, фініків.
Н а д д (недд) — гатунок кадильного курива, що складається з алое,
амбри й мускусу.
Н і м р у д — легендарний засновник Вавілона й будівничий Ваві­
лонської вежі; знаний також з Біблії.
Н у н — літера арабського алфавіту, що має форму дуже вигнутого
лука.
Н у р а д - Д і н — світло віри.
О б р і з а н н я — звичай у мусульманських країнах, запроваджений
іще в доісламські часи. Ритуал обрізання виконувався над хлопчиками
від трьох до семи років і відбувався в урочистій обстановці з прийман­
ням гостей та учтою.
О м а й я д и — династія халіфів, що була при владі в 661—750 pp.
зі столицею в місті Дамаску.
О ч и щ е н н я — принцип ритуальної чистоти, який має велике
культове значення в ісламі й виражається, зокрема, в системі ритуаль­
них омовінь, обов’язкових перед молитвою, доторканням до Корану
і т. ін.
П а р ч а — була це важка шовкова чи напівшовкова матерія
із золотим чи срібним пітканням (переткана золотою або срібною нит­
кою); у нас називалася ще злотоглавом.
П о в е л и т е л ь п р а в о в і р н и х — офіційний титул халіфів.
П о с е р е д н и к (між продавцем і покупцем)— гендляр, що за
певну плату допомагав л ю д ям . продавати речі, оголошуючи про них
на базарі. Ці оповісники, яких називали по-різному, становили особли­
вий інститут в торговій системі на Сході. їхня роль не досить вивчена,
але про них склалося певне уявлення як про своєрідних незалежних
маклерів, що не мали свого капіталу, а були лише організаторами
купівлі-продажу.
П о т а ш — порошкоподібна речовина, що має якості лугу, ви­
робляється з попелу, зокрема з попелу стебел соняшника; застосо­
вується в миловарінні, виробництві скла тощо.
Почесний
о д я г — вбрання, яким монархи нагороджували
достойників за певні заслуги чи на знак особливого пошанування.
Як правило, це були верхні шати — різновид легкого довгого плаща;
вироблявся на спеціальних державних мануфактурах, здебільшого з узор­
частих вовняних або шовкових тканин, часто вишитих золотом і сріблом,
507

оздоблювався коштовним поясом чи крайкою з вишитими написами,—
релігійними чи панегіричними, іменем володаря, датою виробу тощо.
П р о с т и т у ц і я — хоч і заборонялася законом і засуджувалась
теологами, процвітала майже протягом усієї історії арабів; у кожному
великому місті були навіть квартали розпусти, існувало також право
тимчасового подружжя. Здебільшого власті терпіли повій, лише стягу­
вали з них податок. У деяких арабських країнах проституцією займа­
лися жінки певних племен.
П’ я т н и ц я — святковий, але не обов’язково неробочий день тижня
у мусульман. У цей день усі мусульмани-чоловіки збираються в мечеті
на т. зв. полуденну п’ятничну молитву й слухання спеціальної п’я т­
ничної проповіді — хутби.
Р а д ж е б — сьомий місяць мусульманського місячного кален­
даря.
Р а й с ь к и й ю н а к.— За мусульманським віруванням, вічно молоді
надзвичайної вроди юнаки прислуговують у раю спасенним.
Р а т л ь — одиниця ваги близько одного фунта (409,5 гр.).
Р е г і м е н т а р (латин.) — полководець, верховний головнокоман­
дуючий.
P у м — Візантія.
Р у м е й ц і — візантійці.
Р у х х — велетенський птах, фантастичний персонаж східної міфо­
логії та фольклору.
С а б і к (обганяючий) — кінь, який у змаганнях прийшов першим.
С а д — буква арабського алфавіту.
С а ї д — пан, господар; форма шанобливого звертання.
С а л і (прозвисько) — лисий.
С а л ь с а б і л ь — джерело в мусульманському раю.
С а м г а р і й с ь к и й с п и с — спис високого гатунку; назва похо­
дить від імені місцевості, де такі списи виготовлялись.
С а р і д — давньоарабська страва (розмочений у розсолі хліб).
С а с а н і д и — династія, що правила в Ірані та прилеглих краї­
нах — Іраку, Вірменії, середньоазіатських держав та Афганістані
з 224 по 661 рік, тобто до часу, коли Іран був підкорений арабами.
Але сасанідські традиції справили великий вплив на формування арабомусульманської культури, особливо за часів Аббасидів. Володарі з роду
Сасанідів у багатьох відношеннях були взірцем для халіфів.
С в і ч а д о (староукр.) — дзеркало.
С в я щ е н н а в і й н а — війна з невірними, що належала до одного
з головних обов’язків членів мусульманської общини.
С і м с і м — кунжут, трав’яниста олійна рослина.
С ім с п о с о б і в ч и т а н н я
К о р а н у . — Існує сім варіантів
читання Корану, які допускаються сімома канонічними школами
читців священної книги ісламу і які до найменших подробиць були
описані в книзі Ібн Муджагіда ат-Тамімі аль-Басрі (859—936).
С і р д а б — підвальне приміщення в палацах і заможних арабських
домах, особливо в Іраку, обладнане як кімната, іноді з фонтаном
посередині та проточною водою; вентиляційна система мала великий
комин, що виходив на дах будинку. У таких приміщеннях ховалися
вдень від літньої спеки.
С і т т а л ь - Г у с н — жінка краси.
С к а р б о н к а — скринька, в яку прихожани кидають гроші як
пожертвування на потреби церкви.
508

С о д а — спершу так називали різні види рослин, що були сиро
виною для одержання соди в нинішньому значенні; знано також ми
варну соду, сировину для якої давали у великій кількості єгипетські
оази.
С т и л о — паличка чи різець для письма.
С т р и й ( староукр .) — дядько по батькові (батьків брат), чоловік
батькової сестри.
С т р и є ч н і б р а т , с е с т р а — двоюрідні по батькові.
Сулейманова
п е ч а т ь.— Сулеймановою, або Соломоновою
печаттю араби називають рослину з родини лілійних, з квіткою, яку
арабські поети порівнювали до вуст красуні.
С у л т а н — слово арамейського походження. В арабській мові
спершу означало владу, згодом його значення перейшло на носія влади
й таким чином зробилося синонімом слова цар, король, тощо; титул
мусульманського монарха, запроваджений у халіфаті від XI ст.— за
часів турецького панування; раніше означав еміра найвищого рангу.
С у н н а (звичай, приклад, взірець) — вчинки й висловлювання про­
рока Мухаммада, одне з джерел нормування побуту й суспільного
життя мусульман, а також тлумачення Корану, релігійного культу
і права. Сунна зафіксована в хадісах.
Т а є м н і м у ж і — невидимі святі, що, за містичними віруван­
нями, глибоко проникли в таємниці світу й людей і впливають на їхню
долю. Вчення про невидимість, утаємниченість святих виникло серед
мусульман, що вірили в безсмертя свого імама , вважаючи, що він
переховується в невідомому місці і з ’явиться вже як Месія, щоб напов­
нити світ справедливістю. В період своєї відсутності зв’язок з релігійною
общиною таємні мужі підтримували нібито через посередництво сафірів — довірених посланців.
Т а к і я — мала кругла шапочка типу тюбетейки, яку носили
під верхнім головним убором.
Т а р б у ш — так називали такію у східній частині мусульманського
світу; пізніше видозмінився у фез — самостійний головний убір, оздобле­
ний чорним шликом.
Т е а т р т і н е й — популярний на арабському Сході, особливо в часи
пізнього середньовіччя, театр, який дійшов до арабів з Китаю через
турків, а можливо, ще раніше — через персів. Ці видовища становили
собою рухи перед запаленою лампою фігурок, часто майстерно вирі­
заних із шкіри з багатьма просвітами і рухомими кінцівками. Тіні
від них, падаючи на білий екран, творили образи, що ілюстрували
сценічні оповідання. Мова цих творів була не літературно-класичною,
а живою народною, що сприяло їхній популярності. Найдавніші з цих
творів, що дійшли до нас сягають XIII ст.
Т р о с т и н н и й м е ; — своєрідний густий сироп із соку цукрової
тростини, широковживаний на Сході як приправа до багатьох страв.
Т у б б а ( т о б б а ) — так називали стародавніх, домусульманських
царів Йємену, котрі посідали величезні багатства.
Ф а к и г — учений в галузі мусульманського права й теології.
Ф а р а д ж і я — верхній просторий одяг шейхів з широкими рука­
вами; ряса коптських священиків.
Ф а р с (Парсіс) — провінція у Південній Персії.
Ф а р с а х — міра довжини, яка на добрій, рівній дорозі сягає двох
кілометрів, а під гору чи якійсь іншій важкій дорозі — трохи менше,
бо до уваги береться не тільки відстань, а й затрачені зусилля.
509

Ф а т и х а (відкриваюча) — назва першої сури (розділу) Корану,
повний текст якої звучить так:
«1. В ім’я всемилостивого, всемилосердного Бога.
2. Слава Богу, Господу всього сущого.
3. В с ем и л о с т и в о м у , в с е м и л о с е р д н о м у .

4. Володареві Судного дня.
5. Тобі поклоняємося і в Тебе благаємо допомоги.
6 . Веди нас праведним шляхом:
7. Шляхом тих, кого Ти облагодіяв, а не тих, що прогнівили Тебе,
і не тих, що заблукали». (Переклад #. Є. Полотнюка ) .
Наведений текст містить короткий виклад основних догматів ісла­
му, складаючи водночас основу мусульманської молитви. Фатиха
читається при виконанні практично всіх мусульманських обрядів,
важливих справ, сентенції з неї широко застосовуються для оздоб­
лення культових будівель, а також вживаються для написів на талі­
сманах.
Ф е л а х — селянин.
Ф е с (Фас) — місто в Марокко.
Ф і л ь с (від латин, фолліс) — дрібна мідна монета, близько двох
відсотків диргема.
Ф и к г — мусульманське законознавство, див. Шаріат.
X а д ж (хаддж) — ходіння на прощу до Мекки, що є одним з го­
ловних обов’язків кожного мусульманина. Людина, що виконала хадж,
називається хаджі; вона користується в мусульманському суспільстві
особливо глибокою повагою й пошаною, часто носить особливий одяг,
наприклад, зелену чалму.
X а д і с и — народні перекази про висловлювання і вчинки Проро­
ка в різних життєвих ситуаціях; нагадують певною мірою християнські
апокрифи; частина з них визнана офіційним ісламом: вони становлять
доповнення до Корану як додаткове зібрання правових норм і засад
поведінки правовірних.
Х а к і м — вчений, знахар, лікар.
А л ь - Х а к і м — єгипетський халіф династії Фатимідів у 996 —
1021 pp. '
Х а л і ф — намісник пророка Мухаммада, монарх і релігійний глава
мусульман; в пізньому середньовіччі цей титул вживали й неарабські
мусульманські монархи.
Х а м ід
а т - Т а в і л ь — високий воєначальник при халіфові
аль-Мамуні.
Х а н або каравансарай — заїзд для торгових караванів, де за
гроші купці винаймали собі нічліг, в’ючним тваринам — корм і стайню,
а для товарів — спеціальні склади.
Х а н д ж а р — вигнутий широкий кинджал, який носили на Сході
в гарно оздобленій піхві, заткнутій за пояс спереду.
Х а р ч і в н я (трактир).— На середньовічному Сході не було хар­
чувальних закладів типу їдалень, ресторацій. Заміняли їх своєрідні
крамниці, де крамар-кухар готував і продавав якийсь певний гатунок
страв. Бідніші покупці з ’їдали страву тут же, в крамниці, або ж біля
неї, що не вважалось гарним звичаєм; багатші брали куплену їжу
додому чи, як наприклад купці, ремісники,— до своїх закладів.
Х о р а с а н — так називалась область у Центральному Ірані, межу­
вала з Афганістаном, Перським Іраком та Туркестаном. У середньо­
віччі головним містом Хорасану був Нішапур, тепер — Мешгед.
510

Ш а г з а м а н — персько-арабське ім’я, означає: «цар усіх ч;ігт*
Ш а г р і я р — ім’я перського походження, означає: «володар»,
«пануючий».
Ш а г р а з а д а — арабізована форма перського імені Чігр-азад,
що означає: «славного роду».
Ш а м с а д - Д і н — сонце віри.
Ш а р і а т (від ш а р їа — правильний шлях до мети) — комплекс
юридичних норм, правил поведінки та релігійного життя мусульманина,
дотримання яких означає ведення праведного, угодного Аллахові життя,
що веде мусульманина до раю. Шаріат вважається «божественним
законом», який доводиться до людей через Коран, хадіси й твори
релігійних авторитетів. Реально шаріат втілюється в працях з фикгу
і в практиці мусульманських (шаріатських) судів. Особлива увага при
цьому звертається на різні ступені дозволеності й заборони тих чи
інших вчинків. Питання шаріату розробляються фикгом, який є основою
для оцінки людських вчинків, поділу їх на добрі й погані. У зв ’язку
з тим, що терміни шаріат і фикг тісно взаємопов’язані, вони часто
вживаються як тотожні.
Ш а р о в а р и (від араб, саравіль) — широкі по коліна
штани,
як правило, з тонкої матерії, які носили під верхнім одягом.
Шейх
а л ь - і с л а м — за часів Османської імперії — високо­
поставлений урядовець-юрист, теолог; раніше це був почесний титул,
що надавався найвидатнішим науковим авторитетам в галузі канонічного
права й теології.

Ш к о л а . — В середні віки, з X ст., початкових шкіл для хлопчиків
у мусульманських містах та великих селах було дуже багато, місти­
лися вони здебільшого при мечетях. Дітей віддавали в науку з семи
років; в основному їх вчили читати і знайомили з текстом Корану,
який частково вчили напам’ять. В середніх школах учнів готували
до вступу в школу вищого рівня, т. за. медресе, з багатьма предметами
викладання. Були також приватні школи й приватні вчителі в заможних
господах.
Ю с у ф і Я к у б — біблійні персонажі Йосиф і Яків, що перейшли
до Корану й арабської повістевої літератури; за біблійною і коранічною легендами, брати, які продали Йосифа в рабство, принесли додому
його закривавлений плащ, аби переконати батька, Якова, що Йосифа
розтерзали звірі.

З М ІС Т
Р озмаїття життя на крилах фан тазії
Вступна стаття Ю рія К о ч у б е я З
Ц ар Шагріяр і його брат Ш агзе м ан
Купець та іфрит 27
Пригода у вовка з лисицею 35
Рибалка й іфрит 47
Носій і дівчата 74
Вазір Нур ад-Дін та його брат
132
Д в а вазіри й Аніс ал ь -Д ж а л іс
171
Х аліф-самозван ець 206
Алі Шар і невільниця З у м у р р у д 219
Д ж у б а й р ібн Умайр та Б уд ур 249
Невільниці різних кольорів 263

21

Пригода Гаруна ар- Раш іда
з невільницею та Абу Нувасом 274
Унс а л ь -В у д ж у д і аль-В ар д
філь-Акмам 279
Про кохання А бу їси д о Куррат
аль-Айн 305
Вчена жінка 311
Про купця М аср ур а і його кохану
Зайн аль-М ава сіф 317
Нур ад -Дін і Маріа м-зу ннар ниця 359
Пригода з горбанем 427
Коментарі Й ос и п а Б ро яка ,
Яре ми Полотнюка
та В а ле рія Ри б алк ін а 49 2

Л итературно-художественное издание

ТЬІСЯЧА И ОДНА НОЧЬ
Избранньїе сказки и повести
Составление и перевод с арабского Брояка Иосифа Иосифовича
и Рьібалкина Валерия Сергеевича
Киев, издательство художественной литературьі «Днипро»

На украинском язьіке
Відповідальний за випуск М. В Ту пай ло
Художній редактор А І. Кл им енк о
Технічний редактор І М. Д р а г о н ч у к
Коректор JI М. Д е м ч ен к о
ИБ № 5022
З д а н о д о складання 2 4 . 0 1 9 1 . Підписано до друку 29 04.91. Формат
6 0 Х 9 0 ' / і б . Папір офсетний № 1. Гарнітура літературна Друк офсетний.
Умовн. друк. арк. 32. Умови, фарбов ід б. 32. Обл -вид. арк. 36 ,038. Тираж
115 000 пр. Зам. 1-21. Ціна 9 крб
Видавництво худ ожньої літератури «Дніпро»
252601, Київ-МСП, вул. Володимирська, 42.
Харківська книжкова фабрика «Комуніст»
республіканського виробничого о б ’єднання «Поліграфкнига».
310012, Харків, вул Енгельса, 11.

Тисяча і одна ні.ч: Вибр. казки й повісті / Упоряд. та пер.
T93 з араб. Й. Брояка і В. Рибалкіна; Вступ, ст. Ю. Кочубея.—
К.: Дніпро, 1991.—512 с.: іл.
ISBN 5-308-00900-7
Вибрані твори однієї з найпопулярніших у світі книг — «Тисяча і одна
ніч» — в прямому перекладі з арабської мови на українську в повному
вигляді видаються вперше. Значна частина тексту подається за рукопис­
ним, ще не публікованим варіантом оригіналу.

" 4703020,0®-227.227 9)

М205(04)-91

ББК 82.33-0

Б Б К 82.33-6
Т 93

Вибрані твори однієї з найпопулярніших у світі книг —
«Тисяча і одна ніч» — у прямому перекладі з арабської мови
на українську в не адаптованому вигляді видаються на
Україні вперше. Значна частина тексту подається за руко­
писним, ще не публікованим варіантом оригіналу. В перекладі,
на відміну від російського, відтворено римовану прозу та
особливості арабського віршування.
Избранньїе произведения одной из наиболее популярних
в мире книг — «Тьісяча и одна ночь».

Перекладено за виданнями:
(j>—

^

тЬ

\ .-у, >
• l i s t

. J - U U U , t-u.Lwy-kJI^

'-A-JI
. vSj M

.L -U -J 9 l , U J

•

^ »Ц ^ * 1 9 7 9 і

0 Ojj

)І

cX JI

0"i.<

M acdonald D. В . ftAli Baba and the forty thieves” , in Arabic from
a Bodleian ms. / / Journal of the Royal Asiatic Society of Great
Britain and Ireland.— London, 1910, D. 327— 386, та неопублікованим тритомним рукописом
si t I (JJ|
кінця XVIII — початку XIX ст. з Публічної бібліотеки
ім. М. Є. Салтикова-Щ едріна в м. Ленінграді.

Вступна стаття Юрія Кочубея
Ілюстрації Ольги Якутович
Редактор В. Г. Струтинський

ISBN 5-308-00900-7

©

Склад в и д а н н я
Й Брояк, В Рибалкін, 1991

©

У кр а ї н сь ки й пе реклад
Й Ерояк і В Ри ба лкі н, 1991
Коментарі Й Броя к,
Я Г о л о т н ю к і В Р и б а л к і н , 1991

©

Іл юстрац ії

О Якуто ви ч, 1991