«Аліса в країні див» писалася в часи правління королеви Вікторії. Через її тривалий траур за чоловіком Альбертом, який помер в 1861 році, у Великій Британії виникла своєрідна траурна мода, що передбачала стриманість в одязі та вираженні емоцій. Дитинство розглядалося як найщасливіший період життя, і водночас вікторіанці часто нехтували своїми дітьми, віддаючи їх під опіку няньок і вчителів. Хлопчики часто ходили в школу-інтернат, де й проживали, тоді як дівчаток зазвичай навчала вдома гувернантка. Значна частина дитячої літератури призначалася виховувати дисципліну і боязнь вчинення гріха. Це відображено і в поведінці Аліси. Вона завжди вибачається, коли вважає, що когось образила, і сварить Березневого Зайця за грубу поведінку. Більшість віршів, які Керролл включив до своєї книги, є пародіями на популярні вікторіанські пісні та балади для дітей, сповнені явного моралізаторства та релігійності.
«Алісині пригоди у Дивокраї» (англ. Alice’s Adventures in Wonderland) зазвичай використовується скорочена версія «Аліса у Дивокраї» (англ. Alice in Wonderland, альтернативні переклади назви українською: «У Країні Чудес», «Аліса в Країні Чудес», «Аліса в Країні Див», «Пригоди Аліси в Країні Чудес», «Пригоди Аліси в Дивокраї» та «Пригоди Аліси в Країні Див») — дитяча повість- казка англійського професора математики Чарлза Лютвіджа Доджсона (він же Льюїс Керрол); опублікована 26 листопада 1865 року. Як продовження історії, у 1871 було видано роман «Аліса в Задзеркаллі». Українською твір вперше було перекладено 1960-го року Галиною Бушиною.
Історія, описана в книзі як пригоди дівчинки Аліси в фантасмагоричній країні, сповнена сатиричних натяків на друзів та ворогів Доджсона, пародій на шкільні вірші, які викладали в британських школах у XIX столітті.
«Пригоди Аліси в Дивокраї» мали визначний вплив на жанр художньої фантастики. Хоча Льюїс Керролл дуже скромно написав про власний твір у сатиричному журналі «Punch», він надихнув на велику кількість фільмів, картин, хореографічних постановок тощо.