«Диваки і зануди» (швед. Dårfinkar & Dönickar) — одна з найвідоміших книг шведського дитячого письменника Ульфа Старка, опублікована у 1984 році.
Симоні — дванадцять, і в її житті повно прикрощів: мама зв’язалась із занудою Інґве, через переїзд у нове помешкання треба змінити школу і покинути друзів, ще й зник улюблений пес Кільрой. У новій школі Симону через її незвичне ім’я вчителька представляє як Симона. Дівчина вирішує нічого не казати, щоб уникнути подальших насмішок і глузувань. Тепер Симона ще більше не хоче йти до школи — щоб її не викрили, вона купує хлопчачий одяг й обрізає своє й так коротке волосся. Турбот в родині лише більшає відтоді, як дідусь втікає з лікарні, та Симона і мама раді його поверненню. Таємницю дівчинки знає лише дідусь-дивак. Він підтримує онучку у такий нелегкий період життя. «Яка ти дурненька, — так само пошепки відповів дідусь. — Знаєш, якщо хтось і створив увесь цей дивовижний світ із сонцями, равликами, квітами й людьми, то, напевно, не якийсь там зануда». Здається, Інґве теж щось підозрює. Але справжні проблеми починаються, коли Симона закохується в Ісака. Водночас до дівчинки (тобто Симона) починає залицятися однокласниця Катті. Після вечірки у Катті між Симоною та Ісаком зав’язується суперечка. Вони закладаються, хто швидше перепливе крижане озеро до мосту й назад. Після змагання, де обоє ледве не тонуть, Симона та Ісак йдуть зігрітися в Криївку (місце, де вони постійно збиралися з друзями). Там Ісак бачить, що Симон — дівчина! У Криївці, лежачи поряд та намагаючись зігрітися, вони зізнаються у своїх почуттях та зближуються.