Читати книгу "Лобо – володар Курумпо"
Головним героєм оповідання є сміливий, розумний вовк, ватажок зграї. Страх перед його ватагою зростав настільки, що щороку винагорода за голову Лобо підвищувалася. Гігантський вовк був старий, мудрий, мужній, гідний співчуття. Автор наділяє його такими рисами, які властиві людині. Вовк виражає свою симпатію до Бланки, так сумує за нею, що його виття зачіпає навіть суворих ковбоїв. Коли автор описує поведінку Лобо, то звертає увагу на самотність вовка і беззахисність його перед людиною.
Опис
Оповідання складається з трьох частин. У першій частині описана історія вовчої зграї, ватажком якої був Лобо. Вовки за кілька років знищили понад дві тисячі свійських тварин. А однієї ночі розідрали заради забави двісті п’ятдесят овець. Ватажок був сильний, розумний і обережний. На Лобо полювали і розлючені фермери з ковбоями, і мисливці. Та все було марно. На капкани когось зі зграї було неможливо піймати, бо чутливий нюх Лобо попереджав про наявність запаху отрути чи людини, а їсти ватажок дозволяв зграї тільки забитих ними самими тварин. Лобо вважали за перевертня, тому полювали на нього і з допомогою чудових вовкодавів, і з допомогою нововинайденої отрути, і з допомогою спеціальних заклинань.
Друга частина знайомить зі спробами оповідача частині оповідача вполювати Лобо. Чого він тільки не робив — безрезультатно. Лобо збирав м’ясо з отрутою у купку і гадив на нього. Він знаходив у темряві капкани, розгрібав навколо них землю і закидав капкани камінням, допоки не спрацьовували пружини.
Третя частина розповідає, як Лобо все ж таки спіймали. У його зграї була красива, горда і сильна біла вовчиця Бланка. Подруга ватажка, була необачною. Оповідач, розраховуючи на її легковажність, влаштував пастку біля голови зарізаної телиці, куди вона й потрапила. Лобо всіляко намагався її врятувати. Він не думав про себе. Сумуючи за своєю подругою, скрізь розшукував її, втратив обережність і також попався у капкани. Його захопили живцем і відвезли до ранчо.
pdf 
epub 
txt 
fb2 
mobi 
rtf 
