Сімнадцятирічний Голден Колфілд, головний герой твору, перебуваючи на лікуванні у туберкульозному диспансері, розповідає про те, що сталося майже рік тому, коли йому було шістнадцять років. Автор знайомить нас з героєм у час гострої моральної кризи, коли зіткнення з навколишнім світом стає для Голдена особливо нестерпним. Стається так, що після багатьох нагадувань і попереджень Голдена виключають за неуспішність із Пенсі, привілейованої школи, — попереду в нього нерадісний шлях додому до Нью-Йорка. Насправді його вже виключали з тої самої причини з трьох інших коледжів. Окрім того, Голден не зміг упоратися з роллю капітана шкільної команди: через неуважність він залишив у метро все спортивне спорядження своїх товаришів, і всій команді довелося ні з чим повертатися до рідної школи. По-третє, сам Голден дає підстави для складних відносин з товаришами. Він дуже сором’язливий, нелюб’язний, часто буває просто грубим, компенсуючи власну вразливість насмішкуватим тоном у розмовах з товаришами. Але понад усе Голдена вражає відсутність елементарної людяності у стосунках між людьми. Навколо обман і лицемірство, «липа», як каже сам Голден.
Над прірвою у житі
