Книга «Собор» являється філософським романом, який порушує важливі соціальні та національні питання. Автор у своєму творі зазначає вічні гуманістичні істини, якими повинна керуватись людина, щоб її цивілізація не була зруйнована. Роман був забутим на довгі 20 років, адже радянська влада вважала його творчою невдачею письменника в порівнянні з іншими творами.
З перших сторінок перед читачем з’являється масивний культурно-історичний пласт, до якого нікому немає діла. Він і є втіленням образу собору, який символізує щось святе та духовне, але нікому не потрібне. Собор не потрібен ні владі, яка зробила з нього господарську споруду, ні жителям, котрим байдужа доля унікальної споруди.
«Собор» — роман українського письменника Олеся Гончара, один із найвідоміших та найвизначніших його творів. Написаний та вперше надрукований у часописі «Вітчизна» у 1968 році. Літературні критики часто описують твір як «роман-застереження». Протягом майже 20 років роман замовчувався прорадянською літературною критикою, що трактувала «Собор» як творчу невдачу, порівнюючи його із іншими творами письменника, зокрема «Прапороносці», «Людина і зброя».